Текстова рафінованість маньєризму призводить до неадекватності музичного знаку та музичного звуку. Між прочитанням знаку та відтворенням звуку залишається певний простір, простір недомовки, потаємності. Поставлений в центр задуму сам принцип раціоналізації як чистої конструкції, привів до чистої умоглядності твору та, з суто музичної сторони, свідчив про декаданс.

У Висновках підсумовуються основні спостереження роботи та окреслюються перспективи подальшого вивчення проблеми.

Музика Ars Nova свідчить про суттєві зміни в творчості, про трансформацію у вимірі часу, що стали результатом вирішальної антропологічної зміни у відносинах людини і часу. Нове сприйняття змінило, в цілому, порядок світової гармонії, орієнтуючи його більше на антропоцентризм. Раціоналізація музичного часу хоч і збагатила музику, але сам факт обрання раціональності за абсолютний принцип, врешті- решт її збіднив, підтвердженням чому є пізній етап епохи і ряд творів французьких маньєристів.

Теоретичні пошуки Ars nova витворили провідний концептуальний орієнтир на шляху до створення чистої музичної форми, досконалої у своїй самодостатності. Принцип математичної прорахованості, раціоналізації музичного простору, екстрапольований на співвідношення перфектного і імперфектного, симетрії та асиметрії, інтонації та ритму, взаємодіючи у горизонтальному та вертикальному векторах фактури, музичного простору, легалізував музичну багатовимірність. Відповідно, ієрархічна ритмічна система (організованого часопростору) ввела музичну багатовимірність у свідомість слухача та об’єктивний, музичний час. Відтоді саме рух, організований у часопросторі, як основна форма усього сущого, стає основою становлення музики. Це дозволяє зробити припущення, що раціоналізація часопростору у ХІV ст. за своїм значенням дорівнює відкриттю основного закону музичної механіки, оскільки графічна забудова музичного часопростору давала змогу утворити метро-ритмічну стратегію і тактику конкретного музичного твору. Технології Ars nova формують нове розуміння Прекрасного не як одноманітно артикульованої площинності, а як розмаїття.

Таким чином, фундаментальне надбання пізньосередньовічної музики – раціоналізація часу, тобто організація звукового простору у прораховані одиниці, які тісно взаємодіють одна з другою – стало визначальним та перспективним здобутком, а система структурування музичного часу, втілена у ритмічних одиницях, стала основою європейської музики аж до наших днів. Теоретична і творча практика Ars nova виробила нову модель мистецької майстерності (і, так би мовити, “елітарності”), основною якістю якої стала інтелектуальна гра. Недарма пошуки та спроби нової математичної раціоналізації музичного часопростору ХІV століття знайшли своє продовження у креативності ХХ століття.

Основні положення дисертації відображені в наступних роботах:

1.

2.

3.

4.

5.

Бринь Т. Ars nova: вимір та раціоналізація музичного часопростору. – Рукопис.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 – Музичне мистецтво. - Національна музична академія України ім. П.І.Чайковського, Київ, 2005.

В дисертації розглянуто проблему виміру музичного часопростору в епоху Ars nova на матеріалі музично-теоретичних трактатів, музичної творчості Філіпа де Вітрі, Гійома де Машо, композиторів ars subtilior та ін. Завдання дослідження полягають у виявленні основних музичних часопросторових координат і векторів, у визначенні методологічної основи та критеріїв для встановлення понятійності часу у контексті наукової та художньої думки зазначеної епохи. Феномен часопростору Середньовіччя розглядається з огляду на зміни в суспільній свідомості, в художніх пріоритетах. В роботі пропонується ідея тотальної прорахованості мистецького часопростору через мензуру та пропорційність як основи формування багатовимірності конструкцій та основного принципу музичної форми як процесу, як самодостатнього цілого. Виведено панівні принципи пропорційності на базі мотетів, ліричних композицій, Меси Нотр-Дам.

Атрибутивно-семантичний комплекс музичного часопростору Ars nova та аспектів його раціоналізації розглянутий на рівнях культурологічному, теоретичному, математичному та композиційно-структурному.

Ключові слова: раціоналізація, музичний часопростір, Ars nova, мотет, мензура, пропорція.

Брынь Т. Ars nova: измерение и рационализация муыкального пространства–времени. – Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата исскусствоведения по специальности 17.00.03 – Музыкальное исскусство. - Национальная музыкальная академия Украины им. П.И.Чайковского, Киев, 2005.

В диссертации рассматривается проблема измерения музыкального пространства–времени в эпоху Ars nova на материале музыкально-теоретических трактатов, музыкального творчества Пьера де ля Круа, Филиппа де Витри, Гийома де Машо, композиторов ars subtilior и др. Задание исследования состоит в определении основных координат музыкального времени и пространства, а также векторов в определении системы взаимосвязей и взаимовлияний понятийно-категориальных аспектов пространства–времени в науке и искусстве ХIV века. Феномен пространства-времени Средневековья рассматривается с позиции на изменения в общественном сознании, в художественных приоритетах.

В работе предлагается идея тотального исчисления художественного пространства-времени посредством мензуры и пропорции как основы формирования множественности конструкций и основного принципа музыкальной формы как процесса, как самодостаточного целого. Подход к измерению музыкального времени с позиции пропорционального и числового деления разрешает рассматривать музыку как объект созерцания, в котором протекание времени может расцениваться вне слуховой реализации, то есть как математический или визуальный объект. При таком взгляде подтверждается и само положение средневековой музыки как науки “математической”.

Музыкальное мышление Ars nova, опираясь, безусловно, на достижения теоретической мысли ХIII века, в частности принципов мензуральной нотации и ритмики, совершила огромный шаг вперед, сменив при этом саму концепцию времени. Музыкальное время больше не подчиняется заданным модальным принципам, а измеряется за собственными принципами. Согласно этих принципов, четко просчитанные изоритмические построения структурировали музыкальное время на всех уровнях, что было свидетельством кардинального изменения самой полифонической концепции предыдущего века. На практике блестяще продемонстрированна теоретическая система, конструктивно изложенная И. де Мурисом и Ф. де Витри. Теоретические поиски Ars nova выработали ведущий концептуальный ориентир на пути к созданию чистой музыкальной формы, совершенной в своей самодостаточности. Принцип математического рассчета, рационализации музыкального пространства, экстраполированный на соотношение перфектного и имперфектного, симетрии и асиметрии, интонации и ритма, взаимодействуя в горизонтальном и вертикальном векторах фактуры, музыкального пространства, легализировал музыкальное многоизмерение.

Музыка Ars Nova свидетельствует о существенных изменениях в творчестве, о трансформации в измерении времени, ставшие результатом решающего антропологического изменения в отношениях человека и времени. Новое восприятие изменило, в целом, порядок мировой гармонии, ориентируя его более к антропоцентризму. И хоть рационализация музыкального времен, обогатила, безусловно, музыку, но сам факт постановки рациональности за абсолютный принцип, ее обеднил, подтверджением чему служит позний этап эпохи и ряд произведений французских маньеристов.

Атрибутивно-семантический комплекс музыкального времени–пространства Ars nova и аспектов его рационализации рассматривается на уровнях культурологическом, теоретическом, математическом и композиционно-структурном.

Ключевые слова: рационализация, музыкальное пространство–время, Ars nova, мотет, мензура, пропорция.

Bryn T. Ars nova: The Measurement and the Rationalization of Music’ Space-Time. – Manuscript.Thesis for a candidate’ degree by specialty 17.00.03 – Art of music. – Ukrainian National Tchaikovsky Academy of Music, Ministry of Culture and Art of Ukraine, Kiev, 2005.

The dissertation studies a problem of measurement of Space-Time relationship in music in Ars Nova epoch based on music theoretical treatises, music works of Philippe de Vitry, Guillaume de Machaut, composers of ars subtilior and others. The task of the research is to determine the main coordinates of music time and space, and also the vectors of determination of interrelations and interactions of notional-categorical aspects of space-time in science and art of 14th century. The phenomenon of space-time of the Medieval Ages is considered from a position of changes in public conscience and in the artistic priorities. This work offers the idea of total calculation of artistic time-space by measure and proportion as the basis of formation of multiplicity of constructions and the main principle of music form as the process and the self-sufficient entity. The main principles of proportionality are determined on the base of motets, lyrical compositions and Notre-Dame Mass.

The attribute-semantic complex of Music’ Space-Time of Ars nova and aspects of its rationalization is considered on the culturological, theoretical, mathematical and compositional-structural levels.

Key words: rationalization, motet, measure, proportion, musical Space-Time, Ars nova.