КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

БРАНІЦЬКА Тетяна Ромуальдівна

УДК 373.31.036

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ІНТЕРЕСУ ДО НАРОДНО-ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ВИКОНАВСТВА МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

13.00.02 – теорія та методика навчання музики

і музичного виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і туризму України, м.Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Олексюк Ольга Миколаївна,

Київський національний університет

культури і мистецтв, завідувач кафедри

теорії музики та музичного виховання.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Щолокова Ольга Пилипівна

Національний педагогічний унiверситет

імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри

фортепіанного виконавства і художньої культури;

кандидат педагогічних наук, доцент

Моісєєва Маргарита Аркадіївна

Житомирський державний університет

імені Івана Франка, доцент кафедри музики

з методикою викладання.

Провідна установа: Рівненський державний гуманітарний університет, кафедра історії, теорії музики та методики музичного виховання, Міністерство освіти і науки України, м.Рівне

Захист відбудеться 27.10.2005 року о 15-30_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.807.01 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01601, м.Київ, вул. Щорса, 36, ауд.209).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01601, м.Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розіслано 22.09.2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Коваленко Н.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Соціально-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, світові тенденції гуманізації, інтеграції та глобалізації суспільства визначили нові пріоритети розвитку освітньої галузі. Одним із головних напрямів модернізації освіти в Україні є створення якісно нової школи – школи життєтворчості і самореалізації особистості, в якій утверджується бажання і вміння навчатися впродовж життя. Вихідні концептуальні положення щодо створення школи полікультурного виховання з розвивальною культуротворчою домінантою, спрямованою на формування творчої особистості, забезпечення умов для розкриття її інтересів і потреб, закладено у законах України “Про освіту” (1991), “Про загальну середню освіту” (1999), Національній доктрині розвитку освіти (2002), Державній програмі “Вчитель” (2002). Вирішенню поставлених завдань значною мірою сприяє музичне мистецтво, адже саме воно спроможне впливати на глибинні процеси внутрішнього світу людини, сприяти духовному вдосконаленню, формуванню понять про цінності та критерії оцінки явищ життя.

Цілеспрямований музично-естетичний розвиток здійснюється у різних формах шкільної музичної освіти, серед яких важлива роль належить ансамблевій грі на народних інструментах. Виконавство на народних інструментах спрямоване на збереження національного музичного фольклору, засвоєння і відтворення музичного досвіду людства й тим самим – на розвиток національної самосвідомості учнів. Завдяки тембровому багатству та виражальним можливостям народних інструментів, спроможності легко об’єднувати виконавців у ансамблі, цей вид музичної діяльності мобілізує їхні творчі здібності і розвиває музичні смаки. У цьому контексті особливої актуальності набуває формування у молодших школярів інтересу до народно-інструментального виконавства, що стимулює потребу дитини в самореалізації.

Важливою передумовою формування інтересу до музичного виконавства молодших школярів є позаурочна виховна діяльність. Проте сучасна система організації та методичного забезпечення формування інтересу молодших школярів до народно-інструментального виконавства у позаурочний час має певні суперечності: між формальним визнанням значення інтересу до виконавства на народних інструментах як важливої складової розвитку творчої особистості молодшого школяра і фактичною недооцінкою його у педагогічному процесі загальноосвітньої школи; між усвідомленням сутності народно-інструментального виконавства як явища національної музичної культури і традиційними підходами до його впровадження у позаурочній діяльності молодшого школяра; між потребами гуманістичного спрямування позаурочної виховної роботи засобами народно-інструментальної музики та виконавсько-технічними можливостями учнів.

Проблема формування інтересу до народно-інструментального виконавства є складною, багатогранною і досліджується представниками різних наук. Методологічні основи формування інтересу особистості досліджували філософи-класики (К.Гельвецій, П.Гольбах, І.Кант, Г.Гегель та ін.), представники сучасної філософської (В.Андрущенко, І.Бойко, Г.Гак, А.Здравомислов, Н.Надольний та ін.) та соціологічної думки (Н.Крилова, О.Бородіна, О.Семашко, К.Соколов, Ю.Фохт-Бабушкін та ін.).

Філософське осмислення феномена дало змогу визначити інтерес як сутнісну характеристику особистості, що має складну внутрішню структуру: об’єктивна сторона інтересу полягає в тих зв’язках, які в ньому виражені; суб’єктивна розкривається у сукупності ідеальних спонук діяльності.

Вивченню сутності інтересу присвячено численні праці зарубіжних психологів (А.Маслоу, Ф.Лерш, Р.Мей, К.Роджерс, В.Франкл, Е.Шпрингер та ін.). Психологічне значення інтересу та його структури вивчали Б.Ананьєв, М.Бєляєв, Л.Божович, О.Ковальов, Г.Костюк, Н.Морозова, О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, Г.Щукіна та ін. Вчені дійшли висновку, що інтерес пов’язаний з потребами і ґрунтується на емоційних, інтелектуальних і вольових процесах.

З наукових праць, що висвітлюють проблему розвитку пізнавальних інтересів, необхідно відзначити дослідження І.Беха, Н.Бібік, О.Савченко, О.Сухомлинської та ін. На важливості дослідження пізнавального інтересу в сучасній зарубіжній гуманістичній педагогіці наголошують автори американської концепції “ефективної школи” (Р.Шейєрман, А.Елліс, Д.Балз, Дж.Фаутс та ін.).

Аналіз сучасних педагогічних досліджень свідчить про те, що проблему формування інтересу в сфері мистецтва вчені розглядають з різних позицій. Питання формування художніх, та художньо-естетичних інтересів осмислюються в працях Б.Бриліна, О.Дем?янчука, І.Кузави, Л.Косяк, Е.Цибулі. Педагогічна сутність поняття “музичний інтерес” найповніше представлена в дослідженнях О.Бурліної, Н.Гришанович, О.Дем?янчука, З.Морозової, С.Никитюка. Серед сучасних дисертаційних досліджень, в яких висвітлюється проблема формування інтересу до музичного виконавства учнівської молоді, необхідно відзначити дослідження П.Богоноса, С.Жукова, Т.Кротової, Л.Кузьмінської, В.Лабунця, В.Лапченка, В.Лебедєва та ін.

Окремі аспекти формування інтересу особистості до музичного виконавства розглядаються у багатьох фундаментальних педагогічних дослідженнях (Ю.Алієв, В.Дряпіка, М.Моісєєва, Л.Надирова, О.Олексюк, Г.Падалка, Л.Рапацька, О.Рудницька, Б.Целковніков, Г.Щербакова, О.Щолокова, та ін.).

Разом з тим, не досить розробленими залишаються питання, пов’язані з формуванням інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час. Складність розв’язання проблеми поглиблюється вкоріненою в системі позаурочної діяльності молодших школярів суперечністю між традиційним розумінням її змісту і недостатньою розробленістю педагогічних технологій, спрямованих на створення умов для її реалізації. Суперечність між актуальністю, соціальною значущістю формування інтересу до народно-інструментального виконавства в системі початкової освіти й відсутністю теоретично та методологічно обґрунтованих умов і педагогічних засобів їхньої реалізації дала змогу визначити тему та логічно-змістову спрямованість дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до плану науково-дослідної роботи Київського національного університету культури і мистецтв і є складовою комплексної наукової теми, а саме: концепції вдосконалення фахової підготовки спеціалістів у галузі музичного мистецтва. Тема дисертаційного дослідження затверджена Головною вченою радою Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 4 від 28.04.2004р.) і Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №8 від 26.10.2004р.)

Об’єкт дослідження – процес музично-естетичного виховання учнів молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження – методичні засади формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час.

Завдання дослідження:

·

·

·

·

·

Методологічною основою дослідження стали: філософські положення діалектики про розвиток і формування особистості; концепції детермінації та інтеграції про визначення та єдність природних і соціальних мотивів поведінки людини, її потреб та інтересів; наукові положення психології про вікові та індивідуальні особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку, специфіку формування в них музичного інтересу та його структурних компонентів; музичної педагогіки – про організацію музичного середовища, засобів педагогічного впливу на виховання учнів.

Для досягнення мети і вирішення поставлених завдань було застосовано такі методи: теоретичні: аналіз літературних джерел; синтез, порівняння, класифікація, абстрагування, конкретизація наукової інформації, які застосовувалися на першому етапі роботи – при визначенні понятійного апарату дослідження, розробці методики формування інтересу до народно-інструментального виконавства у навчально-виховному процесі; моделювання – у процесі перевірки теоретичних положень у реальній педагогічній практиці загальноосвітніх шкіл; емпіричні – узагальнення передового педагогічного досвіду з проблеми формування інтересу до народно-інструментального виконавства у молодших школярів; спостереження; опитування (бесіди, анкетування); педагогічний експеримент – використовувались у ході проведення констатувального та формувального етапів дослідно-експериментальної роботи. Кількісний та якісний аналіз результатів дослідження здійснювався за допомогою методів статистичної обробки отриманих даних.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась на базі Чернігівського обласного Палацу дітей та юнацтва, Будинку культури “Троєщина” Деснянського району м.Києва, Київського Палацу дітей та юнацтва, Вінницького міського Палацу дітей та юнацтва імені Л.С.Ратушної, ЗОШ І-ІІІ ступенів №10 м.Вінниця, Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка, Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше: визначено й обґрунтовано сутність та зміст поняття “інтерес до народно-інструментального виконавства”; виявлено структурні компоненти, критерії, показники та рівні сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів; обґрунтовано принципи та психолого-педагогічні умови формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час; розроблено та експериментально перевірено методику формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час.

Удосконалено форми і методи організації позаурочної діяльності молодших школярів загальноосвітніх шкіл на основі особистісноорієнтованого та діяльнісного підходів.

Подальшого розвитку набули положення щодо оновлення змісту позаурочної діяльності молодших школярів засобами музичного виконавства.

Практичне значення отриманих результатів полягає у виявленні шляхів і засобів активізації інтересу молодших школярів до народно-інструментального виконавства, визначенні умов організації колективного навчання в ансамблі народних інструментів. Розроблена методика формування інтересу до народно-інструментального виконавства у дітей молодшого шкільного віку може використовуватись у навчально-виховному процесі шкільних і позашкільних навчальних закладів, вищих педагогічних навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації як навчальний матеріал з курсів “Методика музичного навчання”, “Ансамблева гра”, “Методика навчання грі на народних інструментах”, програма курсу “Гра на народних інструментах” для студентів 1-3 курсів музично-педагогічних факультетів.

Апробація та впровадження результатів дисертаційного дослідження. Основні положення, результати і висновки дослідження висвітлювались у доповідях та повідомленнях автора на науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науковій конференції “Музична освіта в Україні на межі тисячоліть: стан, проблеми, перспективи” (м. Ніжин, 1999р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогічна творчість, майстерність, професіоналізм: Проблеми теорії і практики підготовки вчителя-вихователя-викладача” (м. Київ, 2005р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку спеціальностей мистецького спрямування у контексті сучасної парадигми освіти” (м. Миколаїв, 2005р.); Науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів, магістрів та студентів “Дні науки КНУКіМ” (м. Київ, 2005р.); Науково-практичній конференції “Мистецька освіта та мистецтво освіти в контексті сталого розвитку суспільства” (м. Київ, 2005р.); на щорічних науково-практичних конференціях викладачів (м. Вінниця, 1994 р., 1997 р., 1998 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації викладено у чотирьох одноосібних наукових публікаціях автора у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації: дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних літературних джерел – 323 (з них іноземних - 20) та 6 додатків. Повний обсяг дисертації становить 224 сторінок, з них 168 сторінок основного тексту, список використаних джерел – 24 сторінки, додатки – 32 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дослідження, охарактеризовано методи та етапи дослідно-експериментальної роботи, розкрито вірогідність, наукову новизну, теоретичну і практичну значущість одержаних результатів, вказано шляхи апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретичні засади формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час” - визначаються філософські та педагогічні основи формування інтересу в процесі навчання, розглядаються зміст і структура інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів, обґрунтовуються принципи та педагогічні умови його формування.

Проблема інтересу висвітлена у численних наукових працях з філософії, соціології, психології, педагогіки, естетики та мистецтвознавства, у яких подаються різноаспектні визначення й трактування цього поняття.

Аналіз наукових концепцій в історичному аспекті свідчить про значущість даної проблеми і дає змогу простежити еволюцію розвитку теорії інтересу та сучасне розуміння цього поняття.

Звернення до багатогранного у часі і просторі загальнолюдської думки філософського досвіду дало змогу визначити сутнісну природу інтересу в координатах сучасної філософської думки (В.Андрущенко, І.Бойко, Г.Гак, А.Здравомислов, Н.Надольний та ін.). Інтерес постає як вибіркове ставлення до можливих способів та норм задоволення потреб, що залежать від соціального становища, рівня та умов культурно-історичного розвитку соціального суб’єкта, його світоглядних переконань і ціннісних орієнтацій. Наукове осмислення фундаментальних положень сучасної філософської думки про інтерес як об’єктивне відношення і стимул дало змогу обґрунтувати взаємозв’язок понятійного ряду “потреба - мета - мотив дії - інтерес”, що характеризує динамічну закономірність у суспільних явищах. У цій якості інтереси вивчаються психологічною наукою, зокрема психологією особистості.

Теоретичні передумови проблеми містяться в положеннях відомих вітчизняних педагогів (Н. Бібік, Н. Бойко. О. Савченко), які розглядали інтерес як умову успішного навчання. В ракурсі дослідження визначено головні риси, що були притаманні педагогічним поглядам цих вчених: інтереси є узагальненим відображенням багатьох важливих процесів і реалізуються в тенденціях, потребах і відносинах. Вони є найважливішим мотивом продуктивної діяльності дітей, за допомогою якого створюється сприятлива атмосфера навчання. Важливою ознакою інтересів вважається не накопичення інформації в процесі діяльності, а активна дія суб’єкта в її переробці. Науковці підкреслюють, що вплив змісту навчання на інтерес учнів відбувається не стихійно, а внаслідок спеціального його конструювання в навчальному процесі. При цьому зміст кожного навчального предмета має свої специфічні можливості для збудження інтересів учнів. У результаті цього, інтерес відображує найбільш значущі сторони внутрішнього розвитку особистості і характеризується об’єктивними умовами появи і розвитку.

До охарактеризованих методологічних основ, з позицій яких у сучасній педагогічній науці реалізується досліджувана проблема, належить ідея про те, що, відображуючи найважливіші сторони внутрішнього розвитку особистості, інтерес стає головним мотивом її продуктивної діяльності. Осмислення категорії “інтерес” у координатах музичного мистецтва дало змогу дійти висновку, що інтерес до музики є одним із нормативно-регулятивних механізмів духовного потенціалу особистості (О.Олексюк). Музичний інтерес характеризується як цілісний комплекс властивостей особистості, що виражає її вибіркову спрямованість на пізнання музичного мистецтва, а також духовну потребу у власному перетворенні, здійснюваному за допомогою його засобів (Г.Горбуліч, Н.Гришанович, О.Дем’янчук, З.Морозова, В.Яконюк та ін.).

У дисертації зазначається, що музичний інтерес у дітей молодшого шкільного віку виникає лише на тлі активного музично-пізнавального ставлення до музичного мистецтва. У цьому контексті розглядаються особливості музичного виконавства як способу реалізації музичної думки, як організованої художньої дії, спрямованої на співтворче втілення музичного твору в реальному звучанні. Основою музичного виконавства є емоційно забарвлені розумові процеси, які надають діяльності активного, творчого характеру і стають рушійною силою у здобутті знань, формуванні вмінь і навичок, необхідних для осягнення художньо-змістової сутності музичних творів.

Інтерес до народно-інструментального виконавства визначається як особлива вибіркова спрямованість особистості на пізнання музичного мистецтва, як форма прояву потреби в переживанні й звуковому втіленні художньої ідеї на народному музичному інструменті. Це – інтегральна якість особистості, в якій втілено високий рівень узагальненості особистісних сфер за параметрами емоційності, когнітивного стилю, мотивації та вольової саморегуляції дій. Динамічна цілісність інтересу до народно-інструментального виконавства відображується в тому, що навіть при найбільшому домінуванні однієї з особистісних сфер завжди мають місце інші компоненти структурної єдності особистості.

З урахуванням даних положень у дисертації визначено структурні компоненти інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів: емоційні реакції; музично-слухові уявлення; вольові зусилля; творча активність.

У розділі аналізується зміст виконавства на народних інструментах у процесі музично-естетичного виховання молодших школярів. На особливості цього виду музичної діяльності звертали увагу Б.Асаф’єв, Е.Бальчитіс, Н.Ветлугіна, К.Орф, А.Пілічяускас, Б.Яворський. Вони зазначали, що цей вид музичної діяльності спрямований на засвоєння і відтворення суспільно-історичного досвіду поколінь, на соціально-значущий результат – розвиток і виховання учнів. Саме в цьому полягає основна функція виконавства на народних інструментах, що визначає і пронизує решту функцій – підвищення музичної грамотності, розширення і накопичення історико-теоретичних знань, розвиток музичних здібностей, виконавських навичок, виховання музичних смаків.

У дисертації на основі існуючих психолого-педагогічних і методичних досліджень доведено, що виконавство на народних інструментах дає змогу використовувати відомий арсенал засобів, методів і форм впливу на особистість. У ньому відкриваються величезні можливості посилення педагогічного впливу внаслідок поєднання колективних, групових та індивідуальних форм організації педагогічного процесу, застосування різноманітних методів, які дають можливість активно залучати школярів до виконавської діяльності в ансамблі народних інструментів.

Народно-інструментальне виконавство молодших школярів розглядається нами як музична діяльність, в процесі якої учні вдосконалюють свої знання, розвивають потреби і здібності, розуміння природи народної музики і виражальних можливостей народних інструментів. Ефективність формування інтересу до виконавства залежить від педагогічно організованої різноманітної діяльності учнів, спрямованої не тільки на виконання (гра на музичних інструментах), а й на слухання, бесіди про мистецтво, музичні ігри тощо.

Охарактеризовані логіко-смислові акценти щодо розуміння сутності й структури досліджуваного феномена дали можливість визначити принципи та умови формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час. Позаурочна діяльність виступає як педагогічно організований процес, у ході якого істотно змінюється позиція учня: безпосереднє педагогічне керівництво замінюється опосередкованим впливом на школяра, що сприяє активізації всіх видів його діяльності. Значно підвищується роль самого школяра у виборі способів використання вільного часу, в реалізації прагнення до самовиховання й формуванні певних життєвих настанов. Крім того, позаурочна діяльність поширює сферу впливу соціокультурного середовища на формування особистості школяра, визначаючи тон, атмосферу життя колективу, в якому він бере безпосередню участь. Об’єктивний навчально-виховний процес у позаурочний час являє собою широкоаспектну, багатогранну взаємодію молодших школярів як активних суб'єктів діяльності з навколишнім соціальним середовищем (педагоги, керівники, вихователі, колектив), що забезпечують формування кожного як особистості і підготовку їх до життя. Ця основа конкретизується в сукупності взаємоузгоджених принципів.

Принцип гуманізації виховного процесу у позаурочний час ґрунтується на розумінні самоцінності особистості дитини. Ідеї гуманістичного виховання, безперечно, орієнтують на моральні основи, сутність яких полягає в людяності, духовності, глибокій повазі та емпатії до інших, гідності, визнання людини як найвищої цінності у світі. Не менш важливим є принцип культурологічного підходу, який орієнтує на збереження, передавання, відтворення й розвиток культури виховними та освітніми засобами в позаурочний час. Принцип емоційно-естетичної спрямованості виховання молодших школярів у позаурочний час полягає в тому, що музика є найвищим рівнем естетизації свідомості й активно взаємодіє з вищими емоціями, природа і роль яких у процесі пізнання опосередковується інтелектуальними здібностями дитини, її естетичним досвідом. Принцип активної комунікації у позаурочній діяльності молодших школярів передбачає збагачення відносин між учасниками процесу взаємодії на міжособистісному рівні в народно-інструментальному колективі. Реалізація принципів передбачає, насамперед, поєднання індивідуальних зусиль для здобуття найбільшого результату та узгодженого колективного відтворення художнього образу музичного твору, осягнення художнього образу.

У дисертації обґрунтовано педагогічні умови формування інтересу до народно-інструментального виконавства в позаурочний час. Це: 1) стимулювання емоційно-вольової сфери учнів на основі варіативності організаційних форм і видів музичної діяльності; 2) розширення когнітивних можливостей молодших школярів завдяки використанню творчих завдань; 3) посилення творчої активності молодших школярів внаслідок ускладнення репертуару та залучення до концертної діяльності.

У другому розділі - “Експериментальне дослідження процесу формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час” - обгрунтовується методика діагностування рівнів сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час, висвітлюється перебіг та результати констатувального та формувального експериментів.

Окреслені вище теоретичні положення було покладено в основу експериментальної методики формування інтересу до народно-інструментального виконавства у позаурочний час, спрямованої на реалізацію педагогічних умов. Урахування наукових положень, окреслених у дисертації, зумовило обгрунтування критеріїв та показників рівнів сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів. З огляду на змістову структуру досліджуваного феномена було виділено такі критерії: 1) розвиненість емоційних реакцій, показниками якого є прояв емоційного збудження та естетичного задоволення в процесі сприймання і виконання музичних творів; відчуття характеру музики та її адекватність змісту виконавського образу; 2) наявність музично-слухових уявлень, показниками якого є: спрямованість зусиль на відкриття нових знань; вміння узагальнювати, порівнювати, зіставляти музичні явища; бажання розмірковувати, обґрунтовувати й доводити свою думку; 3) сформованість вольових якостей, показниками якого є: вміння долати труднощі в музично-виконавській діяльності; прагнення ставити перед собою нові, більш складні цілі; тяжіння до самовдосконалення себе як виконавця; 4) творча активність, показниками якого є: виконавська ініціативність у роботі над музичним твором; бажання включатись в активну діяльність; здатність до слухового самоконтролю.

Констатувальним експериментом було охоплено респондентів трьох категорій (учні – 138, вчителі – 37, батьки - 85). На даному етапі дослідження було проведено: аналіз педагогічної документації з метою вивчення педагогічного досвіду; діагностику стану формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час, що виявлялося у вивченні індивідуальних особливостей досліджуваного феномена, ставленні молодших школярів до різних видів музичної діяльності; тестування мотиваційних та емоційно-вольових характеристик сприймання народної музики; виконання діагностичних завдань щодо розвиненості музично-слухових уявлень і творчої активності учнів; якісне оцінювання змістових характеристик інтересу до народно-інструментального виконавства та аналіз існуючих труднощів у практиці музичного виховання молодших школярів.

Застосування під час констатувального експерименту таких методів дослідження, як: опитування (усне, письмове), вибіркові бесіди, стандартизовані та вільні інтерв’ю з респондентами (учнями, вчителями, батьками), педагогічне спостереження, рейтинг, дало змогу встановити рівні сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час.

Високий рівень передбачає яскраву емоційну реакцію учнів на музику, домінування позитивного ставлення до різних видів музичної діяльності. Віднесені до цього рівня школярі проявляють бажання розмірковувати, обгрунтовувати й доводити свої думки щодо різних музичних явищ, прагнення включатись у народно-інструментальне виконавство. Цей рівень відображує різноманітність спонукань і можливостей школярів, бажання навчатися грі на народних інструментах і сумісно спрямовувати зусилля на відкриття нових знань. Цей рівень зафіксовано у 4,35% респондентів.

Достатній рівень було виявлено у 25,36% школярів. Віднесені до цього рівня опитувані показали досить розвинений емоційний відгук на музику, який зовнішньо проявляється як схвильовано-зосереджений стан. У молодших школярів цього рівня спостерігається бажання включатись у будь-яку музичну діяльність і набувати нових знань, за допомогою вчителя проявляти свою ініціативу. Формуванню цілісного сприйняття цих реціпієнтів перешкоджає відсутність умінь узагальнювати музично-слухові уявлення та адекватно відтворювати їх у висловлюваннях й діях. Цей рівень свідчить про націленість школярів на творчий пошук і залучення до народно-інструментального виконавства як способу “спілкування” з мистецтвом.

Середній рівень (35,51%) сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства притаманний тим школярам, які мають незначну розвиненість емоційних реакцій, пов’язаних переважно з популярними зразками народного музичного мистецтва. Молодшим школярам, які досягли цього рівня, властиве прагнення реалізувати свої можливості у народно-інструментальному виконавстві, але вони недостатньо усвідомлюють потенціал умінь узагальнювати, порівнювати, зіставляти музичні явища. Крім того, ці учні недооцінюють роль самостійної роботи над виконавським самовдосконаленням.

Низький рівень сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів зафіксовано у 34,78% опитуваних. Для учнів цього рівня характерні невеликі за обсягом знання, орієнтація у світі музичних явищ є доволі слабкою. В учнів цього рівня спостерігається емоційна пасивність, спрямованість здебільшого на слухання музики і слабка зацікавленість народно-інструментальним виконавством. Віднесені до цього рівня учні виявилися не готовими до сприймання нового музичного матеріалу, не були здатними до прояву ініціативи у різних видах музичної діяльності.

Кількісний та якісний аналіз отриманих матеріалів показав: а) серед учнів молодших класів існують чотири групи школярів, які відповідають визначеним рівням розвитку інтересу до народно-інструментального виконавства; б) на низькому рівні музичного розвитку найчастіше спостерігається й низький рівень інтересу до гри на народних інструментах; в) у школярів відсутнє глибоке розуміння творів народної музики, вони менше проявляють інтерес до народно-інструментального виконавства, ніж до гри на музичних інструментах взагалі; г)багато учнів люблять слухати музику і бесіди про неї; д) значна кількість школярів бажає вивчати народні пісні і вчитися грати на народних інструментах.

Це дало змогу обґрунтувати особливості розвитку інтересу до виконавства засобами народної музики та специфіку його формування у дітей молодшого шкільного віку, визначити рівні його сформованості, а також накреслити шляхи організації навчально-виховного процесу в цьому напрямі, що відобразилося у створенні авторської програми “Гра на народних інструментах”.

Формувальний експеримент здійснювався на базі Будинку культури “Троєщина” Деснянського району м.Києва, Київського Палацу дітей та юнацтва. Було створено два ансамблі народних інструментів: в експериментальній групі (22 учні) навчання відбувалося за методикою, розробленою автором, у контрольній (21 учень) – за традиційною системою.

Приступаючи до здійснення формувального експерименту ми провели початковий зріз і припустили, що успішне виконання завдань цього експерименту потребує реалізації обгрунтованих принципів та педагогічних умов. У формувальному експерименті було поставлено такі основні завдання: простежити за механізмом формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час; виокремити етапи формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів відповідно до педагогічних умов; випробувати методику формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час.

Основою дослідної роботи стала розроблена нами спеціальна методика формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів. Вона передбачала виконання учнями спеціальних завдань трьох типів, які було включено у виконавську діяльність на всіх етапах навчання. До першого типу належали завдання, спрямовані на сприйняття музичних образів, прояв емоційних реакцій на характер музичних творів, формування необхідних вмінь та навичок оволодіння різними народними інструментами; до другого типу - завдання, орієнтовані на вивчення нотної грамоти та ознайомлення учнів із засобами художньої виразності, відтворення набутих виконавських навичок у процесі роботи над музичним образом; третій тип становили завдання, спрямовані на коригування звукового результату, вміння оцінювати власне виконання і виконання всього колективу, розвиток артистичних якостей учнів.

Протягом експериментальної роботи формування інтересу до народно-інструментального виконавства здійснювалося за допомогою різноманітних методів і прийомів, серед яких були: музично-дидактичні, сюжетно-рольові, проблемно-моделюючі та творчо-пошукові, що поєднують різні види музичної діяльності.

У процесі навчання якісні зрушення фіксувалися завдяки впровадженню таких форм контролю, як контрольне опитування та участь у концертній діяльності. Це дозволило вносити певні корективи, узагальнювати отримані дані, робити висновки щодо появи й розвитку новоутворень і особливо сформованості інтересу до української народної музики та народно-інструментального виконавства.

Навчальним матеріалом для виконання творчих завдань були спеціально підібрані музичні твори: обробки українських народних пісень, танців та дитяча музика а також музичні твори композиторів різних епох та стилів. Формуванню інтересу до народно-інструментального виконавства сприяли також вправи проблемно-пошукового спрямування, прослуховування аудіо- та відеозаписів народної музики, постійна концертна діяльність учнів перед різною аудиторією.

Перший етап було спрямовано на стимулювання емоційно-вольової сфери учнів на основі варіативності організаційних форм і видів музичної діяльності. З цією метою використовувалися музично-дидактичні і сюжетно - рольові ігри, модифіковані нами відповідно до завдань дослідження. В процесі гри розкривався емоційний стан учнів, розвивалась увага, виникав потяг до пізнання, формувалася стійка мотивація щодо підвищення рівня народно-інструментальної підготовки учнів. Поступово формувався актив колективу, який допомагав в організації занять. Педагогічний зріз після першого етапу за всіма показниками засвідчив, що частина учнів з експериментальної групи низького рівня перейшла до групи із середнім рівнем сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства. В той же час у контрольній групі зміна відносної кількості учнів з низьким та середнім рівнем сформованості була не значною.

Другий етап формування інтересу молодших школярів до народно-інструментального виконавства в позаурочний час полягає у створенні оптимального співвідношення різних творчих завдань у навчальному процесі. Відповідно було визначено завдання за трьома типами. Це завдання, спрямовані на: 1) сприйняття музичних образів, виявлення емоційних реакцій на характер музичних творів, формування необхідних вмінь та навичок оволодіння різними народними інструментами; 2) вивчення нотної грамоти та ознайомлення учнів із засобами художньої виразності, відтворення набутих виконавських навичок у процесі роботи над музичним образом; 3) коригування звукового результату, вміння оцінювати власне виконання і виконання колективу, розвиток артистичних якостей учнів.

Відповідно до розробленої методики заняття в експериментальній групі доповнювалися проблемно - моделюючими іграми і завданнями, спрямованими на розвиток сприйняття музичних образів, формування необхідних вмінь та навичок оволодіння музичним інструментом, вивчення нотної грамоти, ознайомлення із засобами музичної виразності. Крім того, було застосовано творчі завдання двох типів: одні спрямовувалися на розвиток ритмічного відчуття, ладового, звуковисотного та інтонаційного слуху, інші - на розвиток емоційно-чуттєвої сфери учнів, музичного уявлення, асоціативного мислення.

За результатами другого етапу експериментальної роботи у респондентів експериментальної групи накреслилася тенденція до зростання показників сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час. Цьому сприяло підвищення рівня творчої самостійності (зрушення середнього і достатнього рівня у бік високого). В межах достатнього рівня поліпшилися показники розвиненості музично-слухових уявлень, а також сформованості вольових зусиль і наявності емоційних реакцій. У цілому показники засвідчили зменшення кількості учнів з низьким та середнім рівнем сформованості всіх компонентів структури інтересу.

На третьому етапі посилювалася творча активність молодших школярів внаслідок ускладнення репертуару та залучення їх до концертної діяльності. Під час занять більше уваги було приділено завданням другого і третього типу, а саме: відтворенню набутих виконавських навичок у цілісному музично-виконавському процесі; вивченню різних за характером та відомих дітям музичних творів народної музики, інструментованих для ансамблю народних інструментів; коригуванню звукового результату; вмінню оцінювати власне виконання. На цьому етапі широко використовувався метод взаємного контролю і взаємодопомоги.

Третій етап експериментальної роботи характеризувався тим, що учні вчилися самостійно добирати необхідні виконавські прийоми, коригувати своє виконання, оцінювати власні виконавські дії. При цьому завдання другого і третього типу ускладнювалися внаслідок розширення репертуару та залучення учнів до концертної діяльності. Завдяки тривалому педагогічному спостереженню вдалося встановити, що переважна кількість учнів досягли достатнього і високого рівня розвитку всіх компонентів структури інтересу до народно-інструментального виконавства.

Виступи учнів у різних формах концертної діяльності (музичні вікторини, тематичні вечори, концерти-лекції, концертні виступи для батьків тощо) засвідчили вміння активізувати свої творчі сили, враховувати помилки, впоратися з різними виконавськими труднощами.

Динаміка результативності отриманих експериментальних даних показала ефективність розробленої і впровадженої методики формування інтересу молодших школярів до народно-інструментального виконавства в позаурочний час, що підтвердили якісні та кількісні показники у порівняльному аналізі всіх етапів навчання (див. табл.).

Зіставлення результатів початкового і кінцевого зрізів в експериментальній групі свідчить про значне збільшення кількості учнів з високим рівнем сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства (з 4,55% до 45,45%) внаслідок переходу їх із середнього та низького рівнів. Істотно зросла кількість молодших школярів із достатнім рівнем (з27,27% до 36,36%) внаслідок зменшення кількості учнів з низьким рівнем (з 31,82% до 0%). У контрольних групах кількість учнів з високим і достатнім рівнем збільшилась не так істотно, як в експериментальній групі: відповідно – з 4,76% до 23,81% , з 23,81% до 33,33%, а кількість учнів з низьким рівнем зменшилася з 38,10% до 14,29%.

Динаміка формування інтересу до народно-інструментального виконавства учнів в експериментальній та контрольній групах

Зріз | Групи | Відносна кількість учнів які досягли певного рівня, %

високого | достанього | середнього | низького

початковий |

ЕГ | 4,55 | 27,27 | 36,36 | 31,82

КГ | 4,76 | 23,81 | 33,33 | 38,10

Після

1-го етапу | ЕГ | 13,64 | 31,82 | 36,36 | 18,18

КГ | 4,76 | 23,81 | 42,86 | 28,57

Після

2-го етапу | ЕГ | 31,82 | 36,36 | 27,27 | 4,55%

КГ | 23,81 | 23,81 | 28,57 | 23,81%

Після

3-го етапу | ЕГ | 45,45 | 36,36 | 18,18 | 0

КГ | 23,81 | 33,33 | 28,57 | 14,29

Проведене дослідження показало ефективність розробленої методики формування інтересу до народно-інструментального виконавства в ансамблі народних інструментів як засобу естетичного і духовного збагачення молодших школярів.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і по-новому розглянуто розв’язання проблеми формування в молодших школярів інтересу до виконавства засобами народної музики. Це виявляється у педагогічному обґрунтуванні його змісту і структурних компонентів, встановленні критеріїв та рівнів сформованості, визначенні педагогічних умов його розвитку в процесі народно-інструментального виконавства. Результати дослідження підтвердили ефективність запропонованої методики і дали змогу зробити висновки.

На основі наукового аналізу філософської, мистецтвознавчої, психолого-педагогічної літератури встановлено, що генеральним напрямом музично-естетичного виховання молодших школярів є формування інтересу до народно-інструментального виконавства.

Розкриття сутності поняття, змісту та структури інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час ґрунтувалося на розгляді останнього як найважливішого мотиву продуктивної діяльності дітей, за допомогою якого створюється сприятлива атмосфера навчання музики. Доведено, що виконавство на народних інструментах дає змогу використовувати відомий арсенал засобів, методів і форм впливу на особистість. Інтерес до народно-інструментального виконавства - це вибіркове емоційно-пізнавальне ставлення учнів до гри на народних інструментах, яке виражається потребою в естетичному збагаченні, творчій самореалізації на основі вивчення та виконання творів української народної музики.

Встановлено, що структура інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів є своєрідним синтезом таких компонентів як: емоційні реакції (забезпечуються сприйманням краси об’єкта, його новизною, привабливістю, переживанням задоволення від діяльності, позитивними взаємовідносинами в колективі); музично-слухові уявлення (розумові дії та операції аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, зіставлення, які спонукають розмірковувати, обґрунтовувати, доводити свою думку); вольові зусилля (які включають прагнення, прийняття рішень, увагу до об’єкта); творча активність, (що розвиває уяву, фантазію, здатність створювати нові музичні образи).

Проаналізовано принципи та педагогічні умови формування інтересу до народно-інструментального виконавства молодших школярів у позаурочний час. Серед принципів формування інтересу до народно-інструментального виконавства запропоновано такі: гуманізація виховного процесу; культурологічний підхід; цілісність виховного впливу; емоційно-естетична спрямованість виховання молодших школярів; активна комунікація у позаурочній діяльності молодших школярів. У дослідженні виявлено такі педагогічні умови: 1) стимулювання емоційно-вольової сфери учнів на основі варіативності організаційних форм і видів музичної діяльності; 2) розширення когнітивних можливостей молодших школярів завдяки використанню творчих завдань; 3) посилення творчої активності молодших школярів внаслідок ускладнення репертуару та залучення до концертної діяльності.

Критеріями сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства у позаурочний час зазначено: 1) розвиненість емоційних реакцій, показниками якого є прояв емоційного збудження та естетичного задоволення в процесі сприймання і виконання музичних творів; відчуття характеру музики та її адекватність змісту виконавського образу; 2) наявність музично-слухових уявлень, показниками якого є: спрямованість зусиль на відкриття нових знань; вміння узагальнювати, порівнювати, зіставляти музичні явища; бажання розмірковувати, обгрунтовувати й доводити свою думку; 3) сформованість вольових якостей, показниками якого є: вміння долати труднощі в музично-виконавській діяльності; прагнення ставити перед собою нові, більш складні цілі; потяг до самовдосконалення себе як виконавця; 4) творча активність, показниками якого є: виконавська ініціативність у роботі над музичним твором; бажання включатись в активну діяльність; здатність до слухового самоконтролю.

Кількісний та якісний аналіз матеріалів діагностики рівнів сформованості інтересу до народно-інструментального виконавства показав: а) серед учнів молодших класів існують чотири групи школярів, які відповідають визначеним рівням розвитку інтересу до народно-інструментального виконавства; б) на низькому рівні музичного розвитку найчастіше спостерігається й низький рівень інтересу до гри на народних інструментах; в) школярам бракує глибокого розуміння творів народної музики, вони менше проявляють інтерес до народно-інструментального виконавства, ніж до гри на музичних інструментах взагалі; г) багато учнів люблять слухати музику і бесіди про неї; д) значна кількість школярів бажає вивчати народні пісні і вчитися грати на народних інструментах.

Розроблено та експериментально перевірено методику формування в молодших школярів інтересу до народно-інструментального виконавства, яка передбачала: включення учнів в індивідуальні, групові і колективні форми роботи; використання системи спеціальних творчих завдань та дидактичних ігор, що їх впроваджували у виконавську діяльність на всіх етапах навчання; створення ситуацій задоволення через залучення учнів до концертної діяльності.

Отримані в ході експериментального дослідження дані про основні параметри інтересу до виконавства засвідчують якісні зміни в рівнях його сформованості. Це проявляється у більш глибокому, повному і художньо-переконливому розкритті змісту музичних творів, а також зміні внутрішнього світу учнів, формуванні ціннісних якостей та властивостей характеру