ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Чорна Ліана Володимирівна

УДК 94 (477.41-20):910:061.22:323.13 (043.3)

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ВІДДІЛ РОСІЙСЬКОГО ГЕОГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА І ЙОГО РОЛЬ В УКРАЇНСЬКОМУ НАЦІОНАЛЬНОМУ ВІДРОДЖЕННІ

07.00.01 – Історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Ізмаїльського державного гуманітарного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

ТИЧИНА Анатолій Костянтинович,

Ізмаїльський державний гуманітарний університет,

завідувач кафедри історії України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, доцент

ХМАРСЬКИЙ Вадим Михайлович,

Одеський національний університет

ім. І.І.Мечникова,

завідувач кафедри історії України

кандидат історичних наук, доцент

ТКАЧЕНКО Олеся Віталіївна,

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

університет ім. Г.Сковороди,

доцент кафедри загальної історії та методології навчання

Провідна установа: Інститут історії України НАН України,

відділ історії України ХІХ – початку ХХ ст.

Захист відбудеться “23” вересня 2005 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.08 в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова на історичному факультеті за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Щепкіна, 12, ауд. 9.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий “22” серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лозовський А.К.

Підписано до друку 09. 08. 2005.

Формат 60х90/16.

Ум. друк. арк. 1,2. Тираж 100 прим. Зам. № 88.

Віддруковано в редакційно-видавничому відділі Ізмаїльського

державного гуманітарного університету

Адреса: 68610, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Рєпіна, 12, каб. 208

Тел./факс: (04841) 5-85-30

E-mail rioidgu@inet.ua

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність дослідження. Питання українського національного відродження привертають увагу все ширшого кола дослідників. Чільне місце в тематиці цих досліджень займає культурно-національне відродження другої половини XIX ст. Відбувалося воно, як відомо, в умовах репресивної політики царизму до будь-яких проявів національно-визвольного руху. Збереження та піднесення національної свідомості українців було одним з головних завдань громадівського руху і його легального осередку – Південно-Західного Відділу Російського Географічного Товариства (далі – ПЗВ РГТ або Відділ). Здобутки членів ПЗВ РГТ у вивченні історії, етнографії, мови, економіки, їхня освітньо-культурницька та громадсько-політична діяльність сприяли піднесенню національної свідомості, подальшому розвитку українського національно-визвольного руху. Дослідження та висвітлення цих питань визначають актуальність дисертації.

Зв’язок з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане у зв’язку з тематичним планом науково-дослідної роботи історичного факультету Ізмаїльського державного гуманітарного університету “Закономірності розвитку суспільства України” (протокол №6 від 27.01.2000 р.).

Хронологічні межі дослідження охоплюють 60-90-ті рр. ХІХ ст., оскільки для аналізу утворення та діяльності Відділу необхідним є розгляд діяльності Київської громади у 60-70 рр. ХІХ ст., члени якої ініціювали відкриття ПЗВ РГТ та активно працювали у ньому, а також висвітлення наукової краєзнавчої роботи попередників Відділу - Комісії для опису губерній Київського учбового округу та етнографічно-статистичної експедиції у Південно-Західний край під керівництвом П.Чубинського. Наприкінці 90-х років ХІХ ст. (1898) була здійснена невдала спроба поновити діяльність Відділу в Києві. Основний виклад матеріалу охоплює 1873-1876 рр. – час існування ПЗВ РГТ.

Мета і завдання дослідження. Враховуючи актуальність теми, її наукове і практичне значення, дисертант ставив за мету на основі всебічного аналізу джерел, архівних матеріалів, критичного осмислення опублікованих робіт дослідити діяльність ПЗВ РГТ у 1873-1876 роках та визначити його місце в українському національному відродженні. Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

Об’єктом дослідження є Південно-Західний Відділ Російського Географічного Товариства, який об’єднував кращих представників української наукової інтелігенції.

Предметом дисертаційного дослідження стали наукова, культурно-освітня та громадсько-політична діяльність членів ПЗВ РГТ, їх внесок в українське національне відродження.

Методи дисертації. Основою дослідження став усталений в сучасній історіографії підхід до аналізу українського громадівського руху другої половини XIX ст. з використанням таких принципів пізнання історичного процесу як об’єктивність, історизм, багатофакторність та світоглядний плюралізм. Принцип об’єктивності реалізований в роботі шляхом детального аналізу джерельної та літературної бази дослідження. Нові джерела та матеріали дали змогу значно розширити сучасні уявлення про діяльність ПЗВ РГТ. Застосування принципу історизму дозволило дослідити наукову, культурно-освітню, суспільно-політичну діяльність ПЗВ РГТ в контексті українського національного руху 70-х років XIX ст. Автор намагався проаналізувати сукупність об’єктивних та суб’єктивних факторів, які впливали на діяльність Відділу. Аналіз різних поглядів і думок на український національно-визвольний рух другої половини XIX ст. дозволив визначити власну наукову позицію.

Зазначені принципи реалізуються в дисертаційному дослідженні через використання основних загальнонаукових та загальноісторичних методів. Проблемно-хронологічний метод дозволив визначити основні ідейні засади діяльності Відділу та розглянути їх розвиток у часі. Системний метод сприяв виясненню взаємозалежності організаційних, наукових, культурно-просвітницьких напрямків у діяльності ПЗВ РГТ. Використання історико-порівняльного методу дало можливість встановити органічну приналежність ПЗВ РГТ до українського громадівського руху 70-х років XIX ст., порівняти його з іншими інституціями громадсько-політичної думки. Сукупність вищезазначених методів та принципів, використаних у ході дисертаційного дослідження, дозволила дослідити роль і місце ПЗВ РГТ у громадівському русі 70-х років XIX ст. на рівні сучасних досягнень історичної науки.

Наукова новизна дисертації полягає в комплексному дослідженні діяльності ПЗВ РГТ в контексті українського національного відродження; з'ясуванні наукових та культурно-освітніх досягнень колективу Відділу; характеристиці діяльності його провідних членів; визначенні ролі і місця Відділу у подальшому розвитку українського національно-визвольного руху; на основі всебічного аналізу залучених документів розкрито перехід провідних діячів ПЗВ РГТ від освітньо-культурницької до суспільно-політичної роботи; проаналізовано тогочасні політичні реалії, які впливали на спрямованість наукової діяльності Відділу.

Практичне значення результатів дослідження. Матеріали та висновки дисертації можуть бути використані для подальших наукових пошуків; підготовки узагальнюючих наукових праць з історії України, підручників, навчально-методичних посібників з тем “Громадівський рух Наддніпрянщини у другій половині ХІХ ст.”, “Суспільно-політичний рух Наддніпрянщини у пореформений період”; при підготовці лекційних та практичних занять, спецкурсів з суміжних темі дисертації дисциплін - краєзнавства, етнології. Персоналії, факти, висновки дослідження мають важливе значення у національно-патріотичному вихованні. Дослідження може знадобитися для праці історикам, викладачам, студентам.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оголошені на міжнародних та всеукраїнських конференціях: “Україна: поступ у майбутнє” (Київ, квітень 2000), “Історія та сучасність українського Придунав’я” (Ізмаїл, вересень 2000). Дисертація одержала позитивну оцінку на засіданнях кафедри історії України Ізмаїльського державного гуманітарного університету.

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано сім статей загальним обсягом близько 4,5 друкованого аркуша, з них п’ять статей у збірниках наукових праць, дві – у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку, списку джерел та літератури (204 найменування). Обсяг дисертації становить 142 сторінки машинописного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, визначено об’єкт і предмет дослідження, окреслені методологія, наукова новизна роботи, практичне значення дослідження, міститься інформація щодо апробації результатів та структури дисертаційної роботи.

Перший розділ “Історіографічний та джерелознавчий огляд проблеми” присвячено аналізу джерел та літератури з теми дисертаційного дослідження. Розглядається рівень історіографічної розробки теми, подана характеристика джерельної бази.

Оцінки діяльності Відділу в історіографії розглядаються в першому параграфі першого розділу дисертації “Питання заснування Південно-Західного Відділу Російського Географічного Товариства, його освітньо-культурної та наукової діяльності в історичних дослідженнях”.

У процесі вивчення науковцями даної проблеми можна виділити декілька періодів, кожен з яких відрізняється концептуальними та теоретико-методологічними підходами: остання чверть ХІХ – початок ХХ ст.; 20-ті - початок 30-х років ХХ ст.; середина 30-х – кінець 80-х років ХХ ст.; сучасний період, започаткований на рубежі 80-90-х років ХХ ст.

В останній чверті ХІХ – початку ХХ ст. з’явилися історичні розвідки самих членів ПЗВ РГТ, а також осіб, які співробітничали з Відділом. Однією з перших статей ретроспективного аналізу діяльності ПЗВ РГТ була анонімна праця в часописі “Современные известия” за 1881 рік.11 Корреспонденция о деятельности Юго-Западного Отдела Императорского Российского Географического Общества // Современные известия. – 1881. - № 53. Пізніше з’явилися статті С.Русової та Г.П.Житецького.22 Русова С. К 40-летнему юбилею Юго-Западного Отдела Императорского Российского Географического Общества // Украинская жизнь. – 1913. - № 2; З історії київської української громади. Промова Павла Житецького на Шевченкових роковинах // Записки НТШ. – 1913. – Т. СXYI. – Кн. IY. Це по суті був самоаналіз діяльності Відділу у вигляді “ювілейних” статей. Автори висвітлювали наукову діяльність ПЗВ РГТ, його зв’язки з іншими науковими установами. Г.П.Житецький, зокрема, розповідає про спільну діяльність ПЗВ РГТ і Київської громади.

Революційні події в Росії в 1905-1907 рр. зумовили посилення інтересу до висвітлення історії українського громадівського руху другої половини ХІХ ст. та існуванню ПЗВ РГТ у Києві. На шпальтах періодичних видань “Україна”, “Украинская жизнь”, “Записки НТШ” та інших було надруковано чимало статей, спогадів, документальних матеріалів.

В історіографії діяльності ПЗВ РГТ значне місце посідають статті М.С.Грушевського.11 Грушевский М.С. Позорной памяти // Украинский Вестник. – 1906. – Ч.1; Грушевський М.С. Ганебній пам’яті // Україна. – 1926. - № 4. Критикуючи Емський указ 1876 року, вчений характеризує окремі ланки роботи ПЗВ РГТ, його роль у розвитку української науки та культури. Діяльність ПЗВ РГТ розглядається у контексті українського національного відродження.

Значний інтерес до питань українського національного руху та діяльності ПЗВ РГТ виявили українські історики 20-30-х років XX ст. В роки розгортання “українізації” вийшли у світ роботи В.Міяковського, О.Рябініна-Скляревського, М.Яворського та інших.22 Міяковський В. Записка 1874 року про український рух // Архівна справа. – 1927. – Кн. 2-3; Рябінін-Скляревський О. Київська громада 1870-х // Україна. – 1927. – Кн. 1-2; Яворський М. Емський акт 1876 року // Прапор марксизму. – 1927. - № 1; 1928. - № 1; Шевелів Б. Петиції українських громад до Петеребурзького комітету грамотності у році 1862 // За сто літ. – Кн. ІІІ. – К., 1928 та ін. Автори, сповідуючи марксистсько-ленінські ідеї класового підходу до розуміння історичного процесу, акцентували увагу не на національних аспектах діяльності ПЗВ РГТ, а на його зв’язку з революційним народництвом. На їх думку, у центрі тогочасного революційного руху стояло не питання національного відродження, а класові інтереси трудящих.

У цей період знайшли висвітлення окремі напрямки наукової, культурно-освітньої діяльності ПЗВ РГТ.33 Про Київський Археологічний З’їзд 1874 р. // Україна. – 1928. - №4; Лотоцький О. Археологічний з’їзд // Сторінки минулого. – Варшава, 1933. – Т.2; Грушевський М. П’ятдесят літ “Исторических песен малорусского народа” Антоновича і Драгоманова // Україна. – 1924. - №2-4. На основі архівних матеріалів дослідник Ф.Савченко проаналізував український національно-визвольний рух, зокрема, діяльність Відділу у Києві.44 Савченко Ф. Українське науково-культурне самовизначення 1860-1876 років // Україна. – 1929. - № 1-2; Савченко Ф. Заборона українства 1876 року. – Х. – К., 1930.

У радянській історіографії середини 30-х – кінця 80-х рр. ХХ ст. діяльність ПЗВ РГТ розглядалася як суто наукова, поза її впливом на національну свідомість. В цей час окремі згадки про діяльність Відділу з’явилися в книгах, присвячених розвитку культури і наукової думки другої половини XIX ст. Поступово накопичувався фактичний матеріал про ПЗВ РГТ, його наукові зв’язки з Російським Географічним Товариством. З’явилися дослідження присвячені українській інтелігенції другої половини XIX ст., її ролі у розвитку науки та культури, зокрема М.П.Драгоманова, П.П.Чубинського та інших.55 Берг Л.С. Всесоюзное географическое общество за сто лет. – М. – Л., 1946; Куницкий А.С. Украинский этнограф Павел Платонович Чубинский (1839-1884) // Советская этнография. – 1956. - № 1; Горленко В.Ф. Нариси з історії української етнографії та російсько-українські етнографічні взаємозв’язки. – К., 1964; Чубинская Е.П. Памяти П.П.Чубинского (27.1.1839 - 26.1.1884) // Известия Всесоюзного Географического Общества. – М.- Л., 1965. – Т.97. - № 1; Корнійчук Л.Я. Суспільно-економічна думка на Україні в 70-х роках XIX ст. – К., 1971; Волощенко А.К. Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні в 70-х – на початку 80-х років XIX ст. – К., 1974; Борисенко В.Й. Боротьба демократичних сил за народну освіту на Україні в 60-90-х роках XIX ст. – К., 1980 та ін.

Рубіж 80-90-х рр. ХХ ст. поклав початок об’єктивного і всебічного висвітлення визвольних змагань української інтелігенції другої половини ХІХ ст., діяльності провідних діячів українського національного руху. З’являються праці українських дослідників з історії України та історії української культури, наукові здобутки яких стали широко відомими тільки у післярадянський час. Це стосується праць Д.Дорошенка, Н.Полонської-Василенко, Д.Антоновича, М.Семчишина, І.Крип’якевича.11 Дорошенко Д. Нарис історії України: В 2-х т. – К., 1991. – Т.2; Полонська-Василенко Н. Історія України: В 2-х т. – К., 1993. – Т.2; Українська культура. Лекції за редакцією Дмитра Антоновича. – К., 1993; Семчишин Мирослав. Тисяча років української культури. – К., 1993; Історія української культури / За ред. І. Крип’якевича. – К., 1994. Завдяки цим роботам факт існування Відділу у 1873-1876 роках став хрестоматійним, а окремі сторінки його діяльності дістали виважені оцінки. Високо цінується в цих працях етнографічно-статистична робота ПЗВ РГТ, його видавнича діяльність та внесок у розвиток українознавства.

Значну увагу проблемам націогенезу, формування національної еліти, діяльності українських громад другої половини XIX ст. приділяють сучасні українські дослідники В.Сарбей, Л.Мельник, Н.Шип, Г.Касьянов, Р.Іванченко та інші.22 Сарбей В.Г. Становлення і консолідація нації та піднесення національного руху на Україні в другій половині XIX ст. // УІЖ. – 1991.- № 5; його ж. Етапи формування української національної свідомості (кін. XYIII- поч.XX ст.) // УІЖ. – 1993. - №№ 7-8; його ж. Національне відродження України / Україна крізь віки: В 15-ти т. – К., 1999. – Т.9; Мельник Л.Г. Утвердження ідеї українського національного самовизначення (кін.XYIII – поч.XX ст.). – К., 1992; Шип Н.А. Культурно-національне питання на Україні у XIX ст. // УІЖ. – 1991. - № 3; Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі XIX – XX століть. Соціально-політичний портрет. – К., 1993; Іванова Л.Г., Іванченко Р.П. Суспільно-політичний рух 60-х років XIX ст. в Україні. – К., 2001 та ін. У 90-х роках з’явилися узагальнюючі енциклопедичні праці.33 Мала енциклопедія етнодержавознавства / Під ред. акад. Римаренка Ю.І. – К., 1996; Мироненко О.М., Римаренко Ю.І., Усенко І.Б., Чехович В.А. Українське державотворення. Словник-довідник. – К., 1997. Проте в них діяльність ПЗВ РГТ детально не аналізується. Для нашого дослідження вони цінні сучасним баченням українського громадівського руху та його складової частини – ПЗВ РГТ. Автори цих праць твердять, що громадівський рух сприяв формуванню національної свідомості українців, підпорядковував свою діяльність зміцненню “національно-культурної єдності та духовної соборності” українського народу. Громадівці – члени ПЗВ РГТ відстоювали право українського народу на національний розвиток, оригінальність його культури, мови та побуту.

В роботах сучасного періоду чільне місце займають дослідження, які присвячені постатям відомих діячів Відділу, зокрема, П.Чубинському, М.Драгоманову, В.Антоновичу, М.Зіберу, О.Русову, С.А.Подолинському, Ф.Вовку та іншим.44 Чубинський П.П. Мудрість віків: українське народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського: В 2-х т. – К., 1995. – Т.1 Передмова; Іванова Р.П. Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (II пол. XIX ст.). –К., 1991; Дович В. Українська ідея в політичній теорії М.Драгоманова. – К., 1991; Михайло Драгоманов і українське національне відродження. Українська республіканська конференція молодих вчених, присвячена 150-річчю з дня народження М.П.Драгоманова: Тези доповідей. – К., 1991; Катренко А.М., Беззуб Ю.В. Український національний рух XIX ст. (По сторінках праць Михайла Драгоманова). – К., 1997; Круглашов А.М. Політична етика Михайла Драгоманова (теоретичні аспекти) // УІЖ. – 2000. - №3; Синові України: Збірник статей 1906 року на пошану професора В.Антоновича: Репринтне видання. – К., 1993; Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: В 3-х т. – К., 1997; Ульяновський В., Короткий В. Володимир Антонович: образ на тлі епохи. – К., 1997; Сарбей В.Г. Микола Зібер у світлі свого 150-річного ювілею // Питання аграрної історії України та Росії. – Дніпропетровськ, 1995; Катренко А.М., Петрук Б.В. О.О.Русов – видатний український вчений і громадський діяч (1847-1915): Його заповітна мрія – вільна демократична Україна. – К., 1998; Побірченко Н. Олександр Олександрович Русов – український громадський діяч, вчений, педагог. – К., 1998; Злупко С. Українство видатного вченого і мислителя С.А. Подолинського // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 1995. – Вип.2; Франко О.О. Федір Вовк – вчений і громадський діяч. – К., 2000 та ін. В науковий обіг вводяться раніше маловідомі біографічні факти даних діячів ПЗВ РГТ, значна увага приділяється осмисленню їх наукових, суспільно-політичних, філософських поглядів.

Продовжуються дослідження науковцями проблем громадівського руху другої половини ХІХ ст. та українського національного відродження.22 Болдирєв О. Одеська громада: історичний нарис про українське відродження в Одесі у 70-ті рр. ХІХ ст. – початок ХХ ст. – Одеса, 1994; Катренко А.Н., Катренко Я.А. Національно-культурна та політична діяльність Київської громади (60-90-ті роки ХІХ ст.). – К., 2003; Реєнт О. Україна в імперську добу (ХІХ – початок ХХ ст.). – К., 2003 та ін. Значна увага приділяється аналізу суспільно-політичних поглядів та практичній діяльності громадівців, ставлення російського царизму до українофільства тощо.

Значний інтерес становлять наукові праці, присвячені питанням українського національного відродження. Ці проблеми розглядаються в роботах відомого українського історика, професора Альбертського університету (Канада) І.Лисяка-Рудницького.33 Лисяк-Рудницький І. Роля України в новітній історії / Історичні есе: В 2-х т. – Т.1. – К., 1994. Сучасні зарубіжні дослідники О.Міллер (Росія) та А.Каппелер (Німеччина) розглядають особливості українського національного руху другої половини ХІХ ст. у контексті російсько-українських та польсько-українських відносин.44 Миллер А.И. Украинофильство // Славяноведение. – 1998. - №5; Каппелер А. Українсько-російські стосунки у XIX ст.: гіпотези і відкриті питання // Міжнародний конгрес україністів, Львів, 22-28 серпня 1993 року. – Львів, 1994. – Ч.1; его же. Россия – многонациональная империя. – М., 2000.

У другому параграфі першого розділу дисертації – “Джерельна база дослідження діяльності ПЗВ РГТ” – аналізуються джерела, використані при написанні дисертації.

Основну групу джерел складають документальні матеріали, офіційні укази і акти, діловодні папери, програмні документи Відділу. Вони зберігаються в архівах Санкт-Петербурга і Києва. Документи цих архівів містять інформацію про відкриття у Києві ПЗВ РГТ, його діяльності у справі встановлення наукових зв’язків з вченими і товариствами інших країн, про особовий склад членів Відділу, причини його закриття. У фондах Санкт-Петербурзького архіву Російського Географічного Товариства знаходиться листування генерал-губернатора Київського, Подільського і Волинського генерал-губернаторства О.Дондукова-Корсакова з міністром внутрішніх справ Російської імперії О.Тімашовим та віце-президентом Російського Географічного Товариства Ф.Літке з питань відкриття ПЗВ РГТ, проект статуту Відділу, листування керівників ПЗВ РГТ з віце-президентом Російського Географічного Товариства П.П.Семеновим з питань діяльності Відділу (ф. 1-1873). Документи фонду 1876 року (ф. 1-1876) розповідають про етнографічну діяльність Відділу, видання творів О.М.Максимовича, про закриття ПЗВ РГТ, про спробу відновити діяльність Відділу у 1898-1899 роках.

Важливі джерела зберігаються у фондах центрального державного історичного архіву України (ЦДІАУК). У фонді Канцелярії Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора (ф. 442) знаходяться матеріали про заснування Відділу, одноденний перепис населення міста Києва у 1874 році, Третій археологічний з’їзд у Києві, про закриття ПЗВ РГТ у 1876 році. Листування генерал-губернатора з керівництвом Російського Географічного Товариства, ПЗВ РГТ, Міністерством внутрішніх справ, III-ім відділенням Канцелярії (жандармерією), Центральним статистичним комітетом, Канцелярією київського окремого цензора, Розпорядчим комітетом Третього археологічного з’їзду дозволило визначити напрями діяльності Відділу, його місце в системі тогочасних науково-дослідних установ. Багато документів про діяльність “Комісії для опису губерній Київського учбового округу”, підготовку та проведення Третього археологічного з’їзду, доповідні М.Юзефовича про “українофільську” діяльність ПЗВ РГТ містяться у фондах Канцелярії куратора Київського учбового округу (ф. 707), Канцелярії Київського окремого цензора (ф. 294), Києво-Печерської Успенської Лаври (ф. 128), фонді М.Юзефовича (ф. 873) ЦДІАУК та фонді Канцелярії Київського Університету імені св. Володимира (ф. 16) Державного архіву міста Києва.

У фондах Інституту Рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (ІРНБУВ) зберігаються документи про наукові зв’язки ПЗВ РГТ з відділами Російського Географічного Товариства та стосунки членів Відділу з владними структурами Південно-Західного краю (ф. 2). Для дисертаційного дослідження використані архівні матеріали про діяльність членів ПЗВ РГТ, зокрема В.Антоновича (ф. 2), М.Юзефовича (ф. 3), П.Чубинського (ф. 3) та інших.

Другу групу джерел становлять оповідні джерела – це видання ПЗВ РГТ, наукові публікації та публіцистика членів Відділу тощо. Відділ видав два томи “Записок”11 Записки Юго-Западного Отдела Императорского Российского Географического Общества. – К., 1874. – Т.1; К., 1875. – Т.2., в яких вміщені не тільки матеріали засідань, але й результати статистичних, етнографічних та економічних досліджень. Тут видрукувані роботи П.Чубинського, Ф.Вовка, М.Лисенка, В.Антоновича, М.Драгоманова та ін. Особливу пізнавальну цінність становлять звіти про діяльність ПЗВ РГТ за 1873-1875 роки.22 Чубинский П.П. Отчет о деятельности Юго-Западного Отдела Императорского Российского Географического Общества за 1873 год. – К., 1874; Чубинский П.П. Отчет о деятельности Юго-Западного Отдела Императорского Российского Географического Общества за 1874 год. – К., 1875; Антепович А.Д. Отчет о деятельности Юго-Западного Отдела Императорского Российского Географического Общества за 1875 год. – К., 1876. Заслуговують уваги публікації “Киев и его предместья по однодневной переписи 2 марта 1874 года”, “Третий съезд археологический в Киеве, 2-го августа 1874 года”, двотомник В.Антоновича і М.Драгоманова та семитомне видання “Трудов” етнографічно-статистичної експедиції у Південно-Західний край під керівництвом П.Чубинського.33 Киев и его предместья по однодневной перепеси 2-го марта 1874 года, произведенной и разработанной Юго-Западным Отделом Императорского Российского Географического Общества. – К, 1875; Третий съезд археологический в Киеве. 2-го августа 1874 года. – К., 1874; Исторические песни малорусского народа: В 2-х т. – К., 1874-1875; Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Русским географическим обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. чл. Чубинским: В 7-ми т. – СПб., 1872-1879.

Третя група джерел – це матеріали періодичного друку. До них відносяться публікації провідних членів ПЗВ РГТ у газеті “Киевский Телеграф”. На її сторінках у 1873-1876 роках друкувалися не лише статті членів Відділу, але й матеріали, звіти про діяльність ПЗВ РГТ. Про ставлення владних структур до діяльності ПЗВ РГТ оповідають публікації на сторінках газети “Киевлянин”.

До четвертої групи джерел слід віднести листи, спогади, щоденники Ф.Вовка, М.Драгоманова, О.Русова, О.Кістяківського, С.Русової, В.Антоновича.11 Волков Ф. П.П.Чубинский. Отрывки из личных воспоминаний // Украинская жизнь. – 1915. - № 1; Драгоманов М.П. Австро-руські спомини (1867-1877) / Літературно-публіцистичні праці: В 2-х т. – К., 1970. – Т.2; Русов А.А. Как я стал членом Громады // Украинская жизнь. – 1913. - № 10; Кістяківський О.Ф. Щоденник (1874-1885): В 2-х т. – К., 1994. – Т.1; Русова С. Мої спомини (рр. 1861-1879) // За сто літ. – 1928. – Кн. 2. Бужинський М. Листи В.Б.Антоновича до Б.С. Познанського // Україна. – 1928. - № 5; Архів Михайла Драгоманова. – Т.1. Листування Київської Старої громади з Михайлом Драгомановим (1870-1895 рр.). – Варшава, 1937-38; Студинський К. Галичина й Україна в листуванні: 1862-1884 рр. / ВУАН. Комісія Західної України. – Харків, 1931. Вони дозволяють означити громадсько-політичну позицію провідних членів Відділу, визначити їх внесок в українську науку і культуру.

Аналіз опублікованих робіт дозволив зробити висновок, що діяльність ПЗВ РГТ, його роль в українському національному відродженні XIX ст. потребує подальшого наукового дослідження. До цього часу діяльність ПЗВ РГТ висвітлювалася фрагментарно у зв’язку з дослідженням інших проблем. Залишалися мало дослідженими питання передумов відкриття ПЗВ РГТ, структура Відділу, його роль в українському національному відродженні XIX ст., вплив членів Відділу на український суспільно-політичний рух, причини закриття Відділу.

У другому розділі “Передумови утворення Південно-Західного Відділу Російського Географічного Товариства” досліджуються події, що передували відкриттю ПЗВ РГТ.

У першому параграфі цього розділу – “Український національний рух напередодні утворення Відділу” – характеризується громадівський рух – складова частина другого, різночинсько-народницького, етапу українського національного відродження.

Громадівці кінця 50-х – початку 60-х років XIX ст. зосередили основну увагу на культурно-просвітницькій діяльності. Враховуючи реалії пореформеного життя в Російській імперії, вони розгорнули плідну працю на ниві науки, освіти і культури, спрямовану на піднесення національної самосвідомості. У 1861-1862 роках громадівці гуртуються навколо літературно-наукового часопису “Основа”. На його сторінках М.Костомаров, П.Куліш, П.Житецький, П.Чубинський, М.Максимович та інші доводили, що існування української нації, культури, літератури є доленосним явищем в існуванні і розвитку української нації.

На початку 60-х років громади діяли у Києві, Чернігові, Полтаві, Одесі. Вони намагалися протистояти не тільки русифікації, але й намірам польсько-шляхетського тиску. З цією метою в багатьох українських містах і селах були створені недільні школи, друкувалися українські підручники і книжки. Намагання громадівців поширити українофільські ідеї серед мас селянства розцінювалося в урядових колах як вияв українського “сепаратизму”. Валуєвський циркуляр 1863 року не тільки заборонив друк українською мовою, але й привів до репресій щодо діячів громадівського руху.

На початку 70-х років відновлені громади віддавали перевагу освітній та науково-культурній роботі. Проте у 1873-1876 роках громадівці намагалися поєднати традиційну для них науково-освітню працю з громадсько-політичною. Емський указ спричинив нові репресії серед діячів громадівського руху. За кордоном, у Швейцарії, М.Драгоманов, С.Подолинський і М.Павлик у журналі “Громада” продовжують пропагувати ідеї громадівства. У 80-90-х роках, старогромадівці змушені були перейти на позиції політичної лояльності до царизму, продовжуючи працю в галузі народознавства.

У другому параграфі другого розділу – “Краєзнавчі дослідження напередодні утворення ПЗВ РГТ” – аналізується діяльність “Комісії для опису губерній Київського учбового округу у 1851-1861 роках” та етнографічно-статистичної експедиції у Південно-Західний край у 1869-1870 роках, які передували заснуванню ПЗВ РГТ.

Основою діяльності цієї Комісії було вивчення природних багатств та можливостей сільськогосподарського і промислового розвитку Лівобережних та Правобережних українських губерній. Д.Журавським, А.Метлинським та В.Добижею розробляються програми статистичних та етнографічних досліджень, проводилися етнографічні мандрівки, видано чотири томи “Трудов Комиссии для описания губерний Киевского учебного округа”. Керівництво Російського Географічного Товариства вже у 1853 році порушило питання про входження Комісії до складу Географічного товариства на правах окремого відділу. Проте владні структури не дозволили здійснити цей задум.

Кращі представники інтелігенції, дослідники народознавства розуміли, що подальше слугування зростанню національної свідомості в умовах режиму царського самодержавства вимагає не тільки докорінного поліпшення культурно-освітницької роботи, але й поглиблення наукових основ народознавства. Провідні українські вчені-народознавці домагаються створення дійової наукової організації. Вирішальну роль у відкритті ПЗВ РГТ відіграв вчений-етнограф П.Чубинський, який на завдання Російського Географічного Товариства очолив статистично-етнографічну експедицію в Південно-Західному краї. Копітка підготовка до експедиції, широка народознавча програма досліджень, плідна допомога вчених та діячів культури (І.Новицький, К.Михальчук, М.Лисенко, М.Петров) дозволили П.Чубинському зібрати змістовний етнографічний матеріал. В результаті було видано сім томів “Трудов этнографическо-статистической экспедиции”, які і дотепер є фундаментальним джерелом вивчення народного життя українців другої половини XIX ст. Успішне проведення цієї експедиції не тільки активізувало краєзнавчий рух в Україні, але й поставило на порядок денний необхідність організації колективної інституції українських народознавців.

У третьому розділі - “Організаційно-правові засади Південно-Західного відділу Російського Географічного Товариства” – досліджуються питання утворення, організаційних засад, діяльності Відділу та причини його ліквідації у 1876 році.

Перший параграф – “Ініціатори утворення ПЗВ РГТ” – присвячений питанням організації Відділу, його структурі та ініціаторам (фундаторам) відкриття ПЗВ РГТ.

Відкриттю Відділу в Києві передувало офіційне листування між генерал-губернатором Південно-Західного краю О.Дондуковим-Корсаковим з керівництвом Російського Географічного Товариства та міністром внутрішніх справ О.Тімашовим у 1872 році. Ініціаторами заснування Відділу стали відомі представники київської громадськості – П.Чубинський, М.Юзефович, В.Шульгін, М.Лисенко, Ф.Волков, П.Житецький, О.Русов та інші. Вони опрацювали проект статуту, який визначав головні напрямки діяльності та організаційні основи ПЗВ РГТ. Домінуючими в діяльності ПЗВ РГТ мали стати етнографічні та статистичні дослідження. Інші види легальної національно-освітницької та наукової роботи в умовах тогочасного царського режиму були неможливі. Працівники Відділу поділялись на три категорії: дійсні члени, співробітники та “соревнователі” (благодійники). Посадовими особами ПЗВ РГТ були голова, його помічник та керуючий справами. Відділ мав існувати виключно на членські внески та кошти пожертвувачів.

У другому параграфі третього розділу – “Ставлення владних структур до утворення та діяльності ПЗВ РГТ” – з’ясовуються умови діяльності Відділу, причини його закриття.

Наявність серед засновників Відділу двох протилежних за своїми ідейними переконаннями і поглядами груп діячів – проімперськи налаштованих М.Юзефовича і В.Шульгіна та громадівців П.Чубинського, В.Антоновича, М.Драгоманова, П.Житецького, М.Лисенка, О.Русова та інших – зумовила протистояння в роботі Відділу.

З часу відкриття ПЗВ РГТ, 13 лютого 1873 року, і до другої половини 1874 року керівництво Відділом здійснювали Г.Галаган (голова), В.Борисов (заступник голови) і П.Чубинський (керуючий справами), з травня 1875 року і до початку літа 1876 року – В.Антонович (голова відділу), П.Чубинський (заступник). Українофільське спрямування діяльності Відділу викликали антигромадівські дії М.Юзефовича і В.Шульгіна. Ймовірно перу М.Юзефовича належить записка про український рух 1874 року, яка подавала діяльність ПЗВ РГТ як шкідливу для держави. Подібними думками була пройнята стаття М.Юзефовича в “Киевлянине” 1875 року. Незважаючи на офіційне заступництво генерал-губернатора О.Дондукова-Корсакова і куратора Київського учбового округу П.Антоновича, дії М.Юзефовича ініціювали створення спеціальної урядової комісії для розслідування українофільської діяльності ПЗВ РГТ. Висновки комісії були однією з підстав видання таємного Емського указу 1876 року. У відповідності з цим указом ПЗВ РГТ був ліквідований, переслідувань зазнали М.Драгоманов, В.Антонович, Ф.Волков, П.Чубинський та інші. Спроби відновити роботу ПЗВ РГТ у 1898 році виявились марними.

У четвертому розділі “Південно-Західний відділ Російського Географічного Товариства – наукова інституція українознавства” – аналізуються основні напрямки наукової діяльності Відділу та особистий внесок його провідних діячів М.Драгоманова, В.Антоновича, М.Зібера, С.Подолинського, О.Русова в українське народознавство.

У першому параграфі четвертого розділу – “Питання українознавства в наукових розвідках членів ПЗВ РГТ” – з’ясовується діяльність Відділу в галузі етнографічних та статистичних досліджень. Наукова робота Відділу розпочалася з розробки власних етнографічних програм (П.Чубинський, О.Кістяківський) та програми для збирання статистико-економічних даних (М.Зібера). Ці програми відіграли провідну роль в упорядкуванні наукової діяльності ПЗВ РГТ. Збагаченню наукового досвіду Відділу сприяли творчі зв’язки ПЗВ РГТ з науковцями Галичини, Буковини, слов’янських країн, Північно-Західного відділу Російського Географічного Товариства. Одним із напрямів діяльності ПЗВ РГТ було вивчення економічного стану окремих міст та регіонів українських земель. З цією метою Відділ підготував і здійснив у березні 1874 року одноденний перепис населення міста Києва. Вперше у вітчизняній статистиці був застосований принцип складання таблиць не за становою ознакою, а за місцем і родом занять мешканців.

Значну увагу в своїй діяльності ПЗВ РГТ приділяв збиранню українського фольклору. “Чумацькі народні пісні” І.Рудченка, двотомник “Исторические песни малорусского народа” М.Драгоманова і В.Антоновича стали непересічним явищем у розвитку української етнографії. Кращі наукові статті і реферати, прочитанні на засіданнях ПЗВ РГТ, увійшли до двох томів “Записок Юго-Западного Отдела”. Вони були присвячені актуальним проблемам географії, економіки, статистики, етнографії.

Свої доробки в галузі українського народознавства члени Відділу популяризували через етнографічний музей, влаштування музичних вечорів, зустрічей з мандрівними кобзарями тощо.

У другому параграфі цього розділу – “Третій археологічний з’їзд у Києві” – досліджується робота Третього археологічного з’їзду, який відбувся у серпні 1874 року. Археологічний з’їзд зібрав у Києві біля 200 вітчизняних та іноземних науковців. На з’їзді обговорювалися питання методології та методики історичних та археологічних досліджень, проблеми первісної та слов’яно-руської археології, етнографічних та мовознавчих особливостей українських земель. З науковими доповідями виступили члени ПЗВ РГТ В.Антонович, Ф.Волков, М.Левченко, П.Чубинський, М.Драгоманов, П.Житецький. Третій археологічний з’їзд був кульмінацією наукової діяльності ПЗВ РГТ, привернув увагу вітчизняних та зарубіжних вчених до наукових здобутків українознавства.

Третій параграф четвертого розділу – “Киевский Телеграф” – трибуна громадсько-політичної діяльності членів ПЗВ РГТ” – присвячений громадсько-політичній діяльності провідних членів ПЗВ РГТ. Ініціатором цієї роботи був М.Драгоманов. Перехід діячів ПЗВ РГТ від науково-культурницької роботи до соціально-політичної засвідчує зміст публікацій газети “Киевский Телеграф”. М.Драгоманов, М.Зібер, С.Подолинський, В.Навроцький та інші друкували у цій газеті статті, в яких висвітлювали становище робітників, інших трудящих верств населення. Значна частина кореспонденцій “Киевского Телеграфа” присвячувалася питанням політичного та культурного життя слов’янських народів. Кореспондентська діяльність членів ПЗВ РГТ в газеті “Киевский Телеграф” свідчить про розуміння ними єдності національних та соціально-політичних домагань у контексті українського національно-визвольного руху.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ВИСНОВКИ

ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження та висвітлення діяльності Південно-Західного Відділу Російського Географічного Товариства має неабияке наукове значення для осмислення особливостей українського національно-визвольного руху другої половини XIX ст. у всіх формах його прояву.

Ліквідація кріпосного права, реформи 60-70-х років проводилися в загальноімперському плані, не враховуючи національних особливостей України та інших периферійних регіонів Росії. А тому і революційно-демократичний, і ліберально-демократичний опозиційні рухи в цих регіонах набирали все більшого національного забарвлення – поступово боротьба за соціальне і національне визволення зливаються в єдиний потік. Провідна роль у цій боротьбі належала інтелігенції, яка в цей час переживала глибоку кризу, шукала своє місце в громадському житті. Підґрунтям цієї кризи була недостатня структурованість суспільства. Робітничий клас знаходився на етапі формування. Буржуазія, боячись революційності мас, блокувалася з царизмом. Дворянство, поміщики, усвідомлюючи необхідність соціально-економічної модернізації, не хотіли поступатися своїми привілеями. А тому представники і революційно-демократичного, і ліберального руху покладали основні надії на селянство, його готовність боротися за волю і землю. Представники революційно-демократичного напрямку кликали селян до бунту, ліберально-демократичного – ратували за радикальні реформи та культурницько-освітню роботу серед населення.

В особливо складному становищі перебувала українська інтелігенція. Русифікація, репресії, довготривале єдинодержавництво, ідеологія “єдиної і неподільної” розкололи українську еліту. Частина її пішла в услужництво царизму, стала складовою частиною російської великодержавної еліти, або ж влилася у загальноросійський визвольний рух. Національно орієнтована українська інтелігенція зосередила свою діяльність у культурно-освітній сфері, нехтувала пореформеними модернізаційними процесами у соціально-економічній сфері, недооцінювала ту частину українських поміщиків та буржуазії, які мали почуття територіального “малоросійського” патріотизму. В 70-х роках національно свідомі представники української інтелігенції стали перед дилемою: що краще для українського руху в умовах суворого царського режиму – культурницька праця серед народу, чи заклик до селянської революції, як це робили народники. Очевидність безперспективності діяльності народників, державний централізм та ігнорування українського національного руху з боку російської революційної демократії, переконання в селянському характері української нації визначили основні завдання українського громадівського руху. Громадівці слугували українському національно-визвольному руху на ниві національного відродження, розвитку народознавства, поширення національної освіти та культури з метою піднесення національної свідомості.

Організацією, яка об’єднала кращі наукові і культурницькі сили української інтелігенції став Південно-Західний Відділ Російського Географічного Товариства (1873-1876).

Передумовами до утворення ПЗВ РГТ стала наукова діяльність Комісії для опису губерній Київського учбового округу (1851-1861) та етнографічно-статистичної експедиції в Південно-Західний край під керівництвом відомого етнографа П.Чубинського (1869-1870), значення якої не могли заперечити можновладці.

Відкриття ПЗВ РГТ у Києві було ініційоване як провідними вченими-громадівцями П.Чубинським, В.Антоновичем, М.Лисенком, Ф.Волковим, О.Русовим, так і проімперські налаштованими діячами М.Юзефовичем і В.Шульгіним. Відкриттю Відділу сприяв генерал-губернатор О.Дондуков-Корсаков. Діючи разом у справі відкриття Відділу, громадівці та офіційні особи переслідували при цьому різні цілі. Перші бажали якнайкраще слугувати українській науці, освіті, культурі, другі – намагалися забезпечити зростання власного іміджу серед української громадськості, використати наукові дослідження для управління краєм.

Представники державних структур,