Загалом характерною рисою поетичного ідіостилю Ю.Клена є широке використання онімів, які репрезентують авторський спосіб художнього освоєння світу в усіх його вимірах, зокрема з огляду на персоналії (Овідій, Вергілій, Леся, Рильський), час і простір (Київ, Париж, Мекка, Еллада, Спарта), матеріальні і духовні цінності людства (“Нібелунги”, “Заповіт”, Біблія).

У висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження.

1. Наукові дослідження останніх років зосереджують увагу на мовних засобах, які експлікують концептуальну картину світу, представлену в її індивідуальній моделі, адже ідеї, поняття, концепти складаються у кожної мовної особистості в більш-менш викінчену систему. Вона відображає ієрархію цінностей і виконує функцію своєрідного посередника у спілкуванні індивідів. Досить цікавою у цьому відношенні постає індивідуальна мовна картина світу дво- чи кількамовної особистості, що дає змогу бачити світ у багатогранніших вимірах.

2. З’ясування механізмів породження образно-смислової інформації у творчості майстра слова зумовлено не тільки специфікою поетичного дискурсу, а й загальномовними та естетичними особливостями досліджуваного феномена. Його об’єктивно-суб’єктивна природа породжена творчим характером мови та окремого мовця (або ж колективу мовців). У поетичному тексті (як найбільш антропоцентричній, егоцентричній структурі) максимально посилюються асоціативні зв’язки, відбувається актуалізація певних семантичних ознак мовних одиниць, їх експлікація чи імплікація. Ідіофункціональний характер останніх зумовлює численні модифікації поетичного слова не тільки у контекстах різних авторів, а й у творах окремого митця різних періодів його життя і творчості.

3. Культурно-мистецькі погляди неокласиків (Ю.Клен, М.Зеров, М.Рильський, М.Драй-Хмара, П.Филипович) вирізнялися глибоким естетизмом. Орієнтація письменників на античність, творчість парнасців, золотий і срібний вік російської поезії, символізм і акмеїзм зумовила особливу увагу до форми, поетичної техніки, культури поетичного слова. Усвідомлення культурного (естетичного, літературного, мовного) відставання України, спричиненого її довготривалим колоніальним становищем, директивними утисками щодо національної мови й літератури, а звідси порушенням природної еволюції розвитку, особливо стильового, спонукало митців виробити чітку програму літературної творчості. Вони сформулювали й реалізували основні положення ідейно-естетичної платформи, які полягали у засвоєнні національної та європейської культурної спадщини – головної передумови подальшого розвитку національної літератури як шляху подолання мистецької аморфності, інтенсифікації загального мовного розвитку та поетичного стилю, збагаченого новими словесно-художніми засобами. Незважаючи на належність авторів до одного літературного угруповання, поетичне мовлення кожного з них позначене індивідуальними особливостями. Через кристалізовані досвідом художні форми, які зберігають пам’ять культур, поети прагнули відтворити красу, гармонію світу (зокрема, через концепцію софійності). Смислова і функціональна єдність добра і краси як праоснови гармонійного світоустрою визначила тематику і проблематику їхнього творчого доробку.

4. Стильова манера Ю.Клена успадкувала національні та європейські мистецько-філософські традиції, увібравши водночас ознаки найновіших модерних літературних віянь, що безпосередньо вплинуло на формування фонетичної, лексичної, синтаксичної структури його творів. Так, лексична система характеризується використанням різних груп лексики як за походженням (народнорозмовна, старослов’янська, діалектна, просторічна, запозичена), так і за тривалістю перебування та місцем у мовній системі (архаїчна, індивідуально-авторська, історично та культурно маркована). Новітні тенденції розвитку модерністичної літератури зумовлюють естетичне використання фонетичних засобів. Поет, зокрема, вдається до прийому семантизації близькозвучних слів. Стилістично увиразненою постає синтаксична структура творів Ю.Клена, яка характеризується тенденцією до її ускладнення. У художній системі поета імпліцитно присутні оригінально-авторські ознаки структурно-функціональних рівнів поетики, наскрізні символи міфогенного та політогенного характеру, зумовлені індивідуальними прикметами його художньої свідомості, своєрідним типом світобачення й світовідтворення.

5. У контекстній семантиці образів поета виразно позначився синтез фольклорно-міфологічного мислення і традиції поетичної мови. Концептуальний характер у мовотворчості митця виявляють образно-символічні моделі життя – вода, життя – земля, життя – сонце, життя – душа, які репрезентують особливості етносвідомості митця, значно розширюючи їх за рахунок історико-літературних алюзій чи ремінісценцій, темпоральних, звукових, зорових ознак. Ці моделі формують міфопоетичні категорії його естетичної системи. Семантика аналізованих мовних одиниць пов’язана також із системою асоціативних комплексів, що постають на контекстах української етнокультури. Це зумовлює нашарування екстралінгвальних національно-культурних компонентів значення слів-образів. Підкреслимо, що активне використання міфологічних кодів у новій семантичній ситуації відображає авторське бачення суперечностей часу, зберігає онтологічний досвід людського буття.

6. Ідіостиль Ю.Клена – надзвичайно оригінальне явище в історії української літератури. Митець став єднальною ланкою різних культурних традицій: з одного боку, етнокультурної традиції предків, а з другого, – духовних надбань інших народів. На тлі української етнокультури цей процес позначився найбільше, оскільки Ю.Клен реалізувався як український національний поет. Особливість ідіостильової парадигми митця визначили найпродуктивніші для національної міфософської стихії образно-символічні засоби. На його ідіостильовій манері позначився не лише власний досвід та творчі уподобання, а й своєрідність поетичної парадигми київських неокласиків, предметом пошуку яких стали кращі здобутки як національної, так і світової літературної та культурно-історичної традиції.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

Проблема языкового анализа стихотворного текста (на примере отрывка из поэмы “Полтава” А.С. Пушкина) // Усовершенствование учебно-воспитательного процесса в свете решений Всесоюзного съезда работников народного образования: Тезисы научно-практической конференции. – Кировоград, 1989. – С. 48-50.

Проблема соотношения семантики заглавия и семантики текста (на примере произведений Е.Евтушенко) // Актуальне проблемы перестройки и усовершенствования учебно-воспитательного процесса в педвузе и общеобразовательной школе: Тезисы научно-практической конференции. – Кировоград, 1990. – С. 63-65.

Ведущая роль – словам (Опыт интегрированного урока) // Русский язык и литература в средних учебных заведениях Украины. – 1991. – № 12. – С. 23-26.

Приёмы создания образности в произведениях Е.Евтушенко // Пріоритетні проблеми навчально-виховного процесу вищої та середньої школи: Тези науково-практичної конференції молодих учених, присвяченої 60-річчю інституту. – Кіровоград, 1991. – С. 51-52.

Про семантичну двоплановість художнього слова // Гуманітарні науки: проблеми, пошуки, перспективи. Частина V. – К.-Кіровоград: Трелакс, 1998. – С. 113-116.

Структурно-семантические особенности уровня языковой абстракции // Русская филология. Украинский вестник. Республиканский научно-методический журнал. – Харьков, 2001. – № 3 (19). – С. 7-8.

Проблема аналізу художнього твору: теоретичний аспект // Збірник матеріалів конференції “Актуальні проблеми науково-методичного забезпечення викладання зарубіжної літератури в навчальних закладах України”. Частина ІІ. – К., 2002. – С. 52-55.

Літературно-художній текст: різновиди образних смислів // Тези доповідей і повідомлень Міжнародної наукової конференції “Мова у слов’янському культурному просторі”. – Умань, 2002. – С. 122-123.

Інноваційні підходи до аналізу художньо-поетичного мовлення (на прикладі поетичної творчості Ю.Клена) // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах”. – Дніпропетровськ: ПБП “Економіка”, 2003. – С. 253-255.

Значення і смисл: лінгвістичні аспекти мовотворчості // Наука і сучасність. Збірник наукових праць. Том ХХХVІ. – К.: Логос, 2003. – С. 297-305.

Загальнотеоретичні та ідіостильові чинники художньої мовотворчості (на прикладі поетичного доробку Ю.Клена) // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство. Випуск 9. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетровського ун-ту, 2003. – С. 324-330.

Образи світової культури у поетичному осмисленні українських неокласиків // Збірник статей VІІІ Міжнародної наукової практичної конференції “Семантика мови і тексту”. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – С. 536-541.

Синкретизм лінгвопоетики Ю.Клена // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського: Збірник наукових праць / Відп. Ред. Н.Л.Іваницька. – Серія: Філологія. – Вип. 6. – Вінниця: Вид-во Вінницького держ. пед. ун-ту, 2003. – С. 474-480.

Авторський поетичний світ як моделююча система (на прикладі творчості Ю.Клена) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. Філологія. Педагогіка. Психологія. – Вип. 8. – К.: ВЦ КНЛУ, 2003. – С. 46-51.

Національний культуропростір поезії неокласиків (на прикладі лексико-семантичної групи земля) // Українське мовознавство. Міжвідомчий науковий збірник. – Вип. 27-28. – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. – С. 106-109.

Концепт душа у поетичному доробку Ю.Клена // Вісник Уманського педуніверситету. Філологія (мовознавство). – К.: Знання України, 2004. – С. 260-265.

Античні та біблійні ремінісценції у поетичному дискурсі українських неокласиків // Слово і час. – 2004. – № 8. – С. 65-74.

Анотація

Черевченко О.М. Ідіостиль Ю.Клена в контексті інтелектуалізаторських мовних традицій українського неокласицизму. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню стильової моделі поетичної мовотворчості Ю.Клена з огляду на її тісні зв’язки з відповідними художньо-філософськими традиціями світової літератури; з’ясовуються її стилетвірні чинники, зокрема процеси формування макро- та мікрообразів, смислової багатоплановості поетичного тексту, шляхів його інтелектуалізації, а також індивідуальна інтерпретація поетом ідейно-стильової парадигми творчої манери київських неокласиків. Розглянуто мовностильові засоби інтелектуалізації поетичного мовлення митця, серед яких найбільш виразними постають мовні одиниці етноміфологічного, культурологічного, історіософського, філософського характеру.

Лексична система характеризується використанням різних груп лексики як за походженням (народнорозмовна, старослов’янська, діалектна, просторічна, запозичена), так і за тривалістю перебування та місцем у мовній системі (архаїчна, індивідуально-авторська, історично та культурно маркована). Новітні тенденції розвитку модерністичної літератури зумовлюють естетичне використання фонетичних засобів. Поет, зокрема, вдається до прийому семантизації близькозвучних слів. Стилістично увиразненою постає синтаксична структура творів Ю.Клена, яка характеризується тенденцією до її ускладнення.

Ключові слова: мовна картина світу, поетичний дискурс, ідіостиль, концепт, інтелектуалізація, образно-символічна паралель.

Аннотация

Черевченко А.Н. Идиостиль Ю.Клёна в контексте интеллектуализации языковых традиций украинского неоклассицизма. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2005.

Диссертация посвящена исследованию стилистической модели поэтического словотворчества Ю.Клёна с точки зрения её тесных связей с соответствующими художественно-философскими традициями мировой литературы; определяются её стилеобразующие аспекты, в частности, процессы формирования макро- и микрообразов, смысловой многоплановости поэтического текста, путей его интеллектуализации, а также индивидуальной интерпретации поэтом идейно-стилистической парадигмы творческой манеры киевских неоклассиков. Среди наиболее частотных средств интеллектуализации поэтического языка художника следует назвать единицы этномифологического, культурологического, историософского, философского характера.

В диссертации прослеживаются влияние мировоззрения и ценностных установок поэта на лексико-семантическую и синтаксическую структуру поэтического текста. Методом выделения и декодирования концептуальных слов в диссертации исследуются индивидуальные константы мировосприятия и способы отражения действительности. Наиболее семантически и эстетически значимыми ключевыми образно-символическими параллелями поэтического языка Ю.Клёна являются: жизнь – земля, жизнь – вода, жизнь – огонь, жизнь – солнце, жизнь – душа. В поэтических контекстах они реализуют денотативное, конотативное, ассоциативное значение, включаются в различные образные структуры.

Характерной чертой индивидуальной манеры поэта является использование в своей словесно-образной системе поэтонимов, цветонаименований, темпоральных единиц, флоро- и фаунонаименований, одоративных и звуковых образов, социально-политической и урбанистической лексики.

В результате лингвистического анализа поэтического языка Ю.Клена выделены основные черты его идиостиля.

Ключевые слова: языковая картина мира, поэтический дискурс, идиостиль, концепт, интеллектуализация, образно-символическая параллель.

Annotation

Cherevchenko O.M. Y.Klen's Individual Style in the Context of Intellectualizing Language Traditions of Ukrainian Neoclassicism. – Manuscript.

The thesis submitted to the degree of the candidate of philological sciences in speciality 10.02.01 – the Ukrainian language. Kyiv Taras Shevchenko National University. – Kyiv, 2005.

The thesis is a research into the style pattern of Y.Klen's poetic language creative activity considering its close ties with the corresponding world literature artistic and philosophical traditions; it finds out its style-forming factors, the processes of forming macro- and microimages in particular, notional versatility of poetic texts, ways of its intellectualizing, as well as the poet’s individual treatment of the ideal and style paradigm of Kyiv neoclassics’ creative manner. It points out language and style means of intellectualizing the artist’s poetic speech which is remarkable by the language units of ethnomythological, culturological, historiosophical and philosophical character.

The lexical system is characterized by the use of lexical groups differing both in their origin (conversational, old Slavic, dialect, low colloquial, borrowed) and duration and place of their existence in the language system (archaic, individually author’s, historically and culturally marked). The newest tendencies of developing modernist literature account for aesthetic usage of phonetic means. The poet uses semantically close words. The syntactic structure of Y.Klen’s works which is characterized by the tendency of becoming more complicated is more stylistically distinct.

Key Words: world language picture, poetic discourse, individual style, concept, intellectualizing, image and symbolic parallel.