УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Чебан Сергій Данилович

УДК 634.11:631.8

Особливості росту і плодоношення яблуні НА ПІДЩЕПІ ММ106 В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ залежно від НОРМИ ТА СПОСОБІВ ЗАСТОСУВАННЯ АЗОТНИХ ДОБРИВ

06.01.07 – плодівництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Умань – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Уманському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор

Красноштан Анатолій Олексійович,

Уманський державний аграрний університет,

кафедра плодівництва і виноградарства

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

Марковський Василь Станіславович,

Національний педагогічний університет
ім. М.П.Драгоманова, завідувач кафедри екології

кандидат сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник

Литвин Наталка Іванівна,

Мліївський інститут садівництва
ім. Л.П. Симиренка УААН, завідувач відділом інтенсивних технологій

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра садівництва, м. Київ

Захист відбудеться “26” травня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .844.01 в Уманському державному аграрному університеті за адресою: аудиторія 142, навчальний корпус № , вул. Давиденка, 1, м. Умань, Черкаська обл., 20305.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Уманського державного аграрного університету за адресою: вул. Давиденка, 3, м. Умань, Черкаська обл.

Автореферат розісланий “20” квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Манзій В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Раціональне використання добрив при поєднаному застосуванні позакореневого підживлення з основним грунтовим удобренням із врахуванням потреб плодових дерев в елементах живлення є однією з основних умов забезпечення високої продуктивності насаджень яблуні. Достатнє засвоєння поживних речовин сприяє активізації ростових процесів і формуванню репродуктивних органів яблуні. Оптимальне забезпечення елементами живлення підвищує стійкість яблуні до несприятливих умов довкілля, підвищує врожайність і покращує якість плодів. В умовах Правобережного Лісостепу України для садів на вегетативних підщепах дослідження з поєднанням ґрунтового і позакореневого удобрення не проводилися. Тому обрана тема досліджень є своєчасною й актуальною.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконували в рамках тематичного плану Уманського державного аграрного університету (УДАУ) “Оптимальне використання природного і ресурсного потенціалу агроекосистем Правобережного Лісостепу України”, ДР № 0101U004495; підрозділ “Удосконалення існуючих і розробка нових ефективних технологій в плодівництві і виноградарстві”.

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень було вивчення норм і співвідношення мінеральних добрив при основному удобренні та позакореневому підживленні азотом насаджень яблуні зимового строку достигання на клоновій підщепі ММ106. У завдання досліджень входило:

- вивчити вплив різних норм азотних добрив, на фоні фосфорних і калійних, на родючість грунту;

- дослідити закономірності росту дерев залежно від способу внесення мінеральних добрив;

- визначити вміст основних елементів живлення в грунті та листках залежно від норм і способу внесення добрив;

- вивчити вплив на врожайність насаджень внесеного позакоренево карбаміду в поєднанні з основним грунтовим удобренням;

- визначити товарну якість, вміст деяких компонентів хімічного складу та лежкість плодів залежно від способу внесення добрив;

- дати економічну оцінку застосуванню позакореневого підживлення насаджень яблуні азотом у поєднанні з основним грунтовим удобренням.

Об’єкт дослідження – яблуня сортів Айдаред, Мутсу і Мантуанське на підщепі ММ106, мінеральні добрива (аміачна селітра, карбамід, суперфосфат, калій хлористий).

Предмет дослідження – закономірності росту, розвитку та продуктивність сортів яблуні.

Методи дослідження: польовий, лабораторний, математико-статистичний, економічно-розрахунковий.

Наукова новизна одержаних результатів. Для умов Правобережного Лісостепу України в насадженнях яблуні на клоновій підщепі ММ вперше встановлено ефективність поєднання кореневого азотного живлення і позакореневого підживлення азотом та сумісного його застосування на фоні фосфорного і калійного удобрення.

Встановлено раціональні строки та кратність застосування позакореневого підживлення насаджень яблуні зимового строку достигання на вегетативній середньорослій підщепі. Внесення підвищених норм азоту при кореневому живленні та позакореневому підживленні сприяє більшому вмісту азоту в листках, що позитивно впливає на врожайність яблуні.

Найбільше зелених пігментів у листках нагромаджується за поєднаного внесення мінерального добрива у грунт і позакореневого підживлення азотом.

Практичне значення одержаних результатів. На основі результатів досліджень рекомендовано для виробництва оптимальні норми та співвідношення мінеральних добрив при їх внесенні у ґрунт у поєднанні з позакореневим підживленням. Рекомендовано оптимальні строки та кратність застосування позакореневого підживлення в насадженнях інтродукованих сортів яблуні на вегетативній підщепі ММ 106.

Рекомендації пройшли виробничу перевірку в навчально-дослідному господарстві “Родниківка” Уманського державного аграрного університету, СВК ім. Шевченка с. Бушинка Тиврівського району Вінницької області та використовуються у викладанні курсу „Плодівництво” в Подільському державному аграрно-технічному університеті.

Особистий внесок здобувача полягає у виконанні досліджень, узагальненні даних літератури, аналізі та статистичній обробці отриманих результатів, підготовці матеріалів до публікації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри плодівництва і виноградарства Уманського державного аграрного університету (2000–2002 рр.); науково-теоретичних конференціях професорсько-викладацького, аспірантського складу та науковців Подільського державного аграрно-технічного університету (ПДАТУ, Кам’янець-Подільський, 2001–2004 рр.); регіональному науково-практичному семінарі з питань садівництва (Кам’янець-Подільський, 2004); міжвузівській науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу й аспірантів Уманського державного аграрного університету, присвяченій 10-й річниці проголошення незалежності України (Умань, 2001).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи висвітлені в п’яти опублікованих статтях у фахових виданнях обсягом 1,56 авт. арк.

Структура дисертації. Дисертаційну роботу викладено на 165 сторінках комп'ютерного набору, де висвітлено вступ, сім розділів, висновки, рекомендації виробництву, 74 додатки; 34 таблиці, 17 рисунків, документи з впровадження результатів досліджень. Список використаних джерел містить 272 позиції, з яких 19 – латиницею.

Автор дякує завідувачу та співробітникам кафедри плодівництва і виноградарства та навчально-наукової станції Уманського державного аграрного університету за методичну і практичну допомогу під час проведення досліджень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯБЛУНІ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОЖИВНОГО РЕЖИМУ ҐРУНТУ І ПОЗАКОРЕНЕВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ

(огляд літератури)

Дані з питань позакореневого підживлення й основного удобрення плодових насаджень різняться між собою, оскільки дослідження проводили в різних умовах, а способи внесення мінеральних добрив вивчали окремо один від одного. Поєднання позакореневого підживлення й основного удобрення досліджувалось лише для випадку пошкодження дерев морозами. Така ситуація спонукала до більш глибокого вивчення реакції сортів яблуні на середньорослій підщепі ММ106 на внесення мінеральних добрив різними способами.

З метою удосконалення системи удобрення насаджень яблуні в грунтово-кліматичних умовах Правобережного Лісостепу України нами виконувалися дослідження з вивчення способів і норм внесення азотних добрив на фосфорно-калійному фоні.

УМОВИ, ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження виконані у навчально-науковій станції Уманського державного аграрного університету в насадженнях зимових сортів яблуні Айдаред, Мантуанське і Мутсу, що були закладені однорічними саджанцями навесні 1985 р. на підщепі ММ106 зі схемою розміщення 5 ? 4 м (500 дер./га) сортовими смугами по 8 рядів у кожній. Крону дерев формували за розріджено-ярусною системою. Повторення варіантів чотириразове; на ділянці – 6 облікових дерев. Фосфорні й калійні добрива (суперфосфат гранульований та калій хлористий) вносили восени під основний обробіток ґрунту, азотні (аміачну селітру) – навесні за 14–16 днів до цвітіння в нормах, відповідно, 30, 60, 90 кг/га д.р.

Позакоренево вносили розчин карбаміду (концентрація 1%, 5 кг/га д.р. азоту на одне обприскування). В контрольних варіантах обробку дерев виконували водою. Перший захід ручним обприскувачем “Ера-1” проводили через 14 днів після цвітіння, наступні – з інтервалом 14–16 днів. Кількість обробок залежала від норми азоту, яку вносили позакоренево. Витрата робочої рідини – 1000 л/га.

Закладання досліду, агрохімічні аналізи ґрунту й листя яблуні виконували загальноприйнятими методами: „Програмно-методические указания по проведению исследований с удобрениями в садах, ягодниках и плодовых питомниках” (Киев-Умань, 1985), „Методические указания по полевым опытам с удобрениями в садах и ягодниках” (Москва, 1967).

Фітометричні вимірювання та фенологічні спостереження проводили згідно з методичними рекомендаціями Уманського с.-г. інституту за редакцією Г.К. Карпенчука і О.В. Мельника (1987). Площу листкової пластинки визначали методом висічок, товщину – тургоміром. У кінці липня за методикою Т.Н. Годнєва (1952) спектроколориметром “Specol” визначали вміст зелених пігментів у листках.

Листковий індекс визначали, як відношення площі листя в кроні до її горизонтальної проекції

Загальний азот, фосфор і калій у листі й грунті визначали за методикою Інституту землеробства УААН в модифікації А.О. Бондаренка та О.К. Харитонова (1967).

Агрохімічні аналізи грунту робили у відібраних у серпні зразках з різних шарів через кожні 20 см до глибини 60 см. Вміст гумусу визначали методом Тюріна в модифікації Симакова, рН сольової суспензії – іонометрично, суму вбирних основ – за Каппеном-Гільковицем, гідролітичну кислотність – методом Каппена, нітратний азот – колориметрично методом Грандваль-Ляжу, нітрифікаційну здатність – за методом Кравкова, рухомі форми фосфору й калію – за методом Чирикова.

Товарну якість плодів визначали за ГОСТ 21122-75, середню масу – зважуванням середнього зразка зі ста відібраних навмання плодів.

Вміст сухих розчинних речовин визначали рефрактометрично, масову частку цукрів – методом Бертрана, вміст кислот – титрометрично.

Плоди збирали у фазі знімальної стиглості, в той же день охолоджували і зберігали в ящиках № 3 в холодильній камері КХР-12М при температурі +2оС та відносній вологості повітря 90–95%. На зберігання закладали плоди вищого і першого товарних сортів.

Ефективність застосування мінеральних добрив визначали згідно „Методических указаний по определению экономической эффективности удобрений в производственных опытах” (Москва, 1974).

Застосовували багатофакторний дисперсійний та кореляційний методи статистичного аналізу (Доспєхов Б.А., 1985), а також розроблене в Уманському державному аграрному університеті програмне забезпечення (Мельник О.В., 1997).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

ВМІСТ ХЛОРОФІЛУ ТА ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ В ЛИСТКАХ СОРТІВ ЯБЛУНІ

Внесення мінеральних добрив у ґрунт, позакоренево і поєднано з грунтовим позитивно впливало на вміст хлорофілу „а”+”b” в листках. Проте чіткої залежності між нормами мінеральних добрив і вмістом зелених пігментів не відмічено. Між вмістом хлорофілу та середньою довжиною пагонів протягом періоду досліджень спостерігався тісний прямий кореляційний зв’язок (r ,769–0,865). Такий же зв’язок відмічено в 2001 р. в насадженнях сортів Мутсу і Мантуанське для кількості пагонів (r = 0,785–0,812). Певною мірою товарна якість плодів залежала від вмісту хлорофілу „a”+”b”, де коефіцієнт кореляції становив r = 0,690–0,803.

Вміст азоту в листках яблуні протягом періоду досліджень був неоднаковим і знаходився в межах 2,03–2,31%, що відповідає оптимальному (2,0–2,4% на суху речовину). У середньому за період досліджень найбільший вміст азоту в листках відмічено у варіанті Р60К6060 +20. У сортів Айдаред, Мутсу і Мантуанське показник складав, відповідно, 2,35, 2,39 і 2,56% на суху речовину (НІР05 = ,04–0,09).

Вміст фосфору, порівняно з азотом, значно нижчий, більшою мірою залежав від помологічного сорту й менше від мінерального живлення.

Вміст калію значно змінювався від умов року, сортових особливостей культури, навантаження дерев плодами та умов мінерального живлення. У варіанті N60Р60К60 + N20 складалися найбільш сприятливі умови для накопичення в листках калію.

ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ ДЕРЕВ ЯБЛУНІ ЗАЛЕЖНО

ВІД ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ

Приріст діаметра штамба. Внесення азотних добрив у ґрунт у нормі N30, N60 і N90 кг/га д.р. на фоні Р60К60 сприяло збільшенню приросту діаметра штамба, порівняно з неудобреним контролем. Поєднане застосування основного удобрення з позакореневим підживленням спричинило більш інтенсивний ріст штамба у товщину в порівнянні з їх роздільним внесенням. Найвідчутнішою реакцією на внесення мінеральних добрив різними способами характеризувалися насадження сорту Мантуанське, дещо меншою – Айдаред і Мутсу. В середньому за три роки найбільший приріст діаметра штамба відмічено у варіанті Р60К60 +60 +20, де для сортів Айдаред, Мутсу і Мантуанське приріст, відповідно, сягав рівня 7,3, 4,9 і 8,1 мм, а на контролі – 6,2, 6,9 і 6,8 мм.

Висота дерев. За поєднаного внесення в ґрунт підвищених норм азоту N60 і N90 з різними нормами позакореневого підживлення протягом всього періоду досліджень висота дерев сорту Мантуанське була достовірно вищою. Висота дерев сильнорослого сорту Мутсу перевищувала встановлений оптимальний рівень 3,5 м, що спричинило певне порушення світлового режиму крон. Для сортів Айдаред і Мантуанське такого не спостерігали. Застосування різних норм азоту позакоренево на фоні подвійної і потрійної норм азоту в складі повного мінерального добрива, залежно від сорту, підвищило рівень показника на 2,8–13,8% відносно контролю. Найбільш активною реакцією на поєднане застосування добрив характеризувався сорт Мантуанське.

Довжина пагонів. Умови мінерального живлення позитивно вплинули на ріст пагонів (табл. 1).

Таблиця 1

Сумарна (1) й середня (2) довжина пагонів (м) і площа листкової поверхні (3) дерев (тис. м2/га) сортів яблуні залежно від норми та способів внесення добрив,
середнє за 2000–2002 рр.

Норма внесення добрив | Айдаред | Мантуанське | Мутсу

у ґрунт | позакоренево | 1 | 2 | 3 | 1 | 2 | 3 | 1 | 2 | 3

Без добрив | Без підживлення | 33,2 | 0,20 | 9,0 | 33,2 | 0,25 | 11,3 | 48,8 | 0,20 | 11,0

N10 | 33,8 | 0,20 | 9,8 | 34,0 | 0,25 | 13,3 | 49,7 | 0,21 | 11,4

N20 | 35,1 | 0,21 | 10,1 | 36,7 | 0,27 | 12,5 | 51,7 | 0,21 | 11,7

N30 | 37,4 | 0,22 | 9,0 | 36,2 | 0,27 | 12,4 | 53,2 | 0,22 | 11,3

Р60К60 – фон | Без підживлення | 36,6 | 0,21 | 8,0 | 34,1 | 0,25 | 11,5 | 50,9 | 0,21 | 10,1

N10 | 38,2 | 0,21 | 8,4 | 36,2 | 0,27 | 13,1 | 53,5 | 0,22 | 11,5

N20 | 39,6 | 0,22 | 8,3 | 37,6 | 0,27 | 13,4 | 55,7 | 0,23 | 12,0

N30 | 39,7 | 0,23 | 9,1 | 38,1 | 0,27 | 13,9 | 58,4 | 0,23 | 11,6

Фон + N30 | Без підживлення | 38,4 | 0,22 | 10,2 | 39,2 | 0,26 | 12,7 | 56,0 | 0,22 | 9,1

N10 | 41,7 | 0,23 | 10,0 | 43,4 | 0,28 | 11,1 | 59,9 | 0,23 | 14,7

N20 | 43,7 | 0,24 | 11,1 | 47,1 | 0,31 | 11,5 | 63,9 | 0,24 | 14,6

N30 | 45,2 | 0,25 | 8,7 | 50,0 | 0,31 | 14,3 | 65,5 | 0,25 | 12,6

Фон + N60 | Без підживлення | 45,7 | 0,24 | 7,1 | 45,2 | 0,31 | 13,8 | 64,6 | 0,25 | 10,2

N10 | 49,5 | 0,26 | 11,2 | 50,6 | 0,32 | 14,8 | 69,4 | 0,25 | 12,8

N20 | 58,9 | 0,29 | 16,0 | 61,3 | 0,35 | 17,4 | 79,8 | 0,28 | 19,6

N30 | 52,6 | 0,27 | 9,8 | 54,5 | 0,34 | 15,8 | 73,5 | 0,26 | 16,0

Фон + N90 | Без підживлення | 48,5 | 0,27 | 7,7 | 48,6 | 0,31 | 14,2 | 67,3 | 0,25 | 12,5

N10 | 50,4 | 0,28 | 7,9 | 50,5 | 0,32 | 15,7 | 73,0 | 0,26 | 13,1

N20 | 53,6 | 0,28 | 13,5 | 56,5 | 0,33 | 14,9 | 75,4 | 0,27 | 15,9

N30 | 53,7 | 0,28 | 9,2 | 53,1 | 0,33 | 15,9 | 76,2 | 0,27 | 16,7

НІР05 | 3,6 | 0,01 | 0,6 | 3,6 | 0,01 | 0,6 | 3,6 | 0,01 | 0,6

Найвищу сумарну довжину приросту виявлено для сортів Айдаред, Мутсу і Мантуанське у варіанті фон N60 +20, що за роками досліджень, відповідно, становило 54,1–61,6, 48,6–82,6 і 59,1–99,7 м. Сорти однаково реагували на поєднане застосування основного удобрення з позакореневим підживленням. Однак дерева сорту Мантуанське характеризувалися значно більшою довжиною пагонів, порівняно з сортами Айдаред і Мутсу (особливо в 2000 і 2002 рр.). Збільшення сумарної довжини приросту від поєднаного внесення одинарної норми азоту в складі повного мінерального добрива з різними нормами позакоренево знаходилося в межах 22,7–50,7%, у поєднанні з подвійною і потрійною нормами – відповідно, більше 42,2–84,6 і 49,7–70,2%, порівняно з контролем.

Вважається, що довжина пагона 25–40 см є оптимальною для отримання високих урожаїв яблуні, формування плодоносних утворень і закладання генеративних бруньок. На внесення підвищених норм азотних добрив у ґрунт найвідчутніше зреагували дерева сорту Айдаред, де від застосування N30, N60 і N90 середня довжина пагонів, відповідно, збільшилася на 9,2, 19,2 і 33,5%; для сортів Мутсу і Мантуанське – відповідно, на 6,8, 24,8, 25,2 і 8,7, 20,5, 22,5%. Поєднане застосування основного удобрення з позакореневим підживленням сприяло достовірному збільшенню довжини пагонів.

Найбільша довжина пагонів сортів Айдаред, Мутсу і Мантуанське у варіанті фон N60 +20 становила, відповідно, 27,3–32,1, 32,2–39,7 і 22,2–35,1 см. Найвищою пагоноутворювальною здатністю характеризувався середньорослий сорт Мантуанське (239–288 шт./дер.), дещо меншою – сорти Айдаред і Мутсу (173–201 і 134–172 шт./дер.).

Поєднане внесення одинарної норми азоту (N30) в ґрунт з різними нормами позакоренево збільшувало кількість пагонів на 6,4–16,9%. Подвійна (N60) і потрійна (N90) норми азоту в ґрунт у поєднанні з позакореневим підживленням сприяли збільшенню числа пагонів, відповідно, на 13,9–26,5 і 5,2–24,3%.

Площа асиміляційної поверхні дерев з роками найвідчутніше збільшувалася від внесення добрив у ґрунт, особливо для сорту Мутсу (див. табл. ). У середньому за три роки збільшення площі листової поверхні склало 12,4–25,7%. По-різному реагували сорти на поєднане внесення основного удобрення з позакореневим підживленням. В середньому за період досліджень у варіанті фон60 +20 відзначено найвище значення площі асиміляційної поверхні для усіх сортів в інтервалі 16,0–19,6 тис. м2/га, що становило 40,0–49,0% від оптимальної (40 тис. м2/га). Найбільшим показником характеризувалися насадження сорту Мантуанське 9,1–19,6 тис. м2/га (22,8–49,0% оптимальної), дещо меншим Мутсу – 11,1–17,4 тис. м2/га (27,8–43,5%) і найменшим – Айдаред 7,1–16,0 тис. м2/га (17,8–40,0%). У 2001 р. між аналізованим показником та навантаженням дерев плодами виявлено сильний прямий кореляційний зв’язок для сортів Мутсу (r ,87) і Мантуанське (r ,74).

У 2001 р. спостерігався значний позитивний зв’язок між площею листкової пластинки та вмістом азоту в листках яблуні (r ,71–0,85), а також досить сильний – між площею листкової пластинки та сумарною довжиною пагонів (r ,85–0,90).

Збільшення площі листкової пластинки супроводжувалося закономірним її потовщенням. При поєднаному внесенні азотних добрив у ґрунт і позакоренево в 2001–2002 рр. товщини пластинки істотно зростала. У 2000 р. аналогічну тенденцію спостерігали лише у варіантах фон + N30 + N10, фон + N30 + N30, фон + N60 + N20 для сорту Мантуанське та у варіанті фон + N60 +20 для сорту Айдаред. Найбільшу товщину листкової пластинки виявлено у варіанті фон60 +20, де аналізований показник за період досліджень становив 27,2–30,2 мкм, перевищивши контроль на 27,1–41,8%. В цілому за період досліджень у варіантах з удобренням товщина листкової пластинки сорту Мантуанське була найбільшою й становила 21,8–30,2 мкм, а сорту Айдаред – 21,6–27,2 мкм. Найменшим показником характеризувався сильнорослий сорт Мутсу – 20,1–24,9 мкм.

Освоєння площі живлення та повітряного об’єму. Зі збільшенням віку насаджень ефективніше освоювали площу живлення дерева сортів Мутсу і Мантуанське й менш активно – Айдаред.

Від внесення різних норм добрив у ґрунт в насадженнях сортів Айдаред, Мутсу і Мантуанське показник збільшувався, відповідно, на 11,1–17,1, 11,4–17,4 і 5,6–24,0%, а позакореневе підживлення його підвищувало, відповідно, на 7,7–19,3, 2,1–10,4 і 8,9–9,8%. Поєднане застосування одинарної норми азоту в ґрунт з різними нормами позакоренево збільшувало цей параметр на 4,2–19,7%, а подвійної і потрійної норми азоту з відповідними нормами позакоренево – на 10,4–29,1 і 8,5–22,8%.

За роки досліджень збільшення об’єму крон від поєднаного внесення одинарної норми азоту в грунт з позакореневим підживленням цим елементом становило 3,8–31,5%, подвійної – 5,2–44,8 і потрійної – 11,4–36,6%. Подвійна норма азоту в складі повного мінерального добрива сумісно з різними нормами позакоренево спричинила найбільший вплив на зміну об’єму крон плодових дерев.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЯБЛУНІ ЗАЛЕЖНО ВІД НОРМИ І СПОСОБІВ УДОБРЕННЯ АЗОТОМ

Плодових утворень найбільше виявлено для сорту Мантуанське (996 штук на дерево), при цьому кількість пагонів складала 242 шт./дер. Така кількість генеративних органів сприяла більш інтенсивному цвітінню дерев та вищій врожайності, порівняно з іншими сортами. Найменшим числом генеративних утворень характеризувався сорт Мутсу (794 шт./дер.), проте плодові утворення тут займали дещо більшу частину (82,9%), а пагони – меншу (17,1%). Проміжне місце займав сорт Айдаред. У молодих насадженнях виявлено пряму залежність між кількістю генеративних утворень, інтенсивністю цвітіння та врожайністю. На утворення плодоносної деревини більше впливала подвійна норма внесеного в ґрунт азоту в поєднанні з різними нормами позакореневого підживлення. За період досліджень генеративні утворення сортів Айдаред, Мутсу і Мантуанське складали, відповідно, 79,1–80,3, 80,2–81,9 і 73,4–76,8% від кількості приростів, що, відповідно, на 6,8–21,0, 6,4–17,0 і 3,1–26,3% перевищувало варіант без добрив.

Кількість квіток на сорті Айдаред найбільше сформувалося при внесенні на фоні Р60К60 подвійної норми азоту в ґрунт з поєднанням такої ж норми в позакореневе підживленння. У сортів Мутсу і Мантуанське найбільше квіток виявлено у варіантах фон + N90 + N10 і фон N90 + N20. На поєднане внесення добрив активніше зреагував сорт Мантуанське, для якого їх кількість становила 27,6–113,8% відносно контролю. Більш інтенсивно квітували дерева в 2000 р., а в наступному під час цвітіння трапився приморозок (мінус 5о) і значна частина квіток загинула.

Кількість плодів істотно збільшувалася за внесення в ґрунт N30, N60 і N90 у складі повного мінерального добрива, що для сорту Мантуанське склало 156,7, 141,7 і 150,0% відносно контролю й було найбільшим, порівняно з іншими сортами. Максимальної кількості сформованих плодів сортів Айдаред і Мантуанське досягнуто у варіанті фон60 +20 (135 і 293 штук на дерево), сорту Мутсу – у варіанті фон30 +30 (111 шт./дер.).

За результатами багатофакторного дисперсійного аналізу пересічно по досліду максимальним навантаженням дерев плодами характеризувався сорт Мантуанське (174 шт./дер.), майже наполовину меншим – Мутсу (87) і найменшим – Айдаред (рисунок, угорі). Достовірно більше навантаження зафіксовано за внесення в ґрунт азоту N60 і N90 на фоні Р60К60, а також позакоренево – N20.

Вплив досліджуваних факторів на зміну показника навантаження дерев плодами знаходився в межах 3–45(рисунок, внизу).

Помологічний сорт (фактор А) мав найвищий рівень впливу – 40%; вплив факторів В і С був у межах 12 і 3%.

Урожайність насаджень значною мірою залежала від біологічних особливостей сортів і кліматичних умов вегетаційного періоду. Поєднане внесення добрив у ґрунт і позакоренево врожайність вплинуло більше, ніж роздільне їх внесення (табл. 2).

Таблиця 2

Урожайність сортів яблуні залежно від норми і способів удобрення
(сума за 2000–2002 рр.), т/га

Норма внесення добрив | Айдаред | Мутсу | Мантуанське

у ґрунт | позакоренево

Без

добрив

(контроль) | Без підживлення | 14,91 | 15,92 | 19,07

N10 | 15,95 | 16,30 | 20,28

N20 | 14,27 | 18,22 | 18,48

N30 | 14,65 | 16,49 | 17,28

Р60К60

(фон) | Без підживлення | 14,39 | 16,54 | 19,43

N10 | 15,24 | 16,78 | 19,90

N20 | 14,58 | 16,81 | 20,50

N30 | 15,49 | 16,99 | 20,71

Фон + N30 | Без підживлення | 16,24 | 15,49 | 25,61

N10 | 16,86 | 17,34 | 22,69

N20 | 16,68 | 19,87 | 26,14

N30 | 16,31 | 21,06 | 29,14

Фон + N60 | Без підживлення | 14,75 | 16,16 | 21,44

N10 | 16,03 | 19,73 | 24,73

N20 | 21,38 | 22,40 | 33,80

N30 | 17,04 | 18,29 | 28,44

Фон + N90 | Без підживлення | 17,07 | 16,60 | 25,13

N10 | 18,51 | 20,78 | 25,54

N20 | 16,25 | 19,90 | 28,20

N30 | 15,63 | 18,18 | 27,24

НІР05 | 3,61

Найвідчутнішою реакцією на застосування мінеральних добрив різними способами характеризувався сорт Мантуанське. В сумі за три роки його врожайність склала 19,43–33,80 т/га, що на 1,9–77,2% перевищило неудобрений контроль. Найнижча продуктивність зафіксована для сорту Айдаред: 15,24–21,38 (2,2–43,4% до контролю).

Нижчу продуктивність насаджень отримано в 2001 р. Внесення азоту в ґрунт у складі повного мінерального добрива сприяло достовірному збільшенню врожайності досліджуваних сортів протягом періоду досліджень (крім Мутсу), на що позитивно вплинуло поєднане внесення добрив. У середньому за період досліджень одинарна норма внесеного в ґрунт азоту з позакореневим підживленням цим елементом підвищила питому продуктивність на 7,0–72,9% (особливо в насадженнях сорту Мантуанське), а подвійна і потрійна норми з підживленням – відповідно, на 6,3–67,4 і 2,3–51,1%. У середньому за три роки питома продуктивність в розрахунку на одиницю площі поперечного перерізу штамба, залежно від норми та способу внесення добрив, найвищою була для сорту Мантуанське (0,062–0,166 кг/см2). У насадженнях сорту Айдаред і Мутсу цей показник склав, відповідно, 0,05–0,144 і 0,033–0,073 кг/см2.

ТОВАРНА ЯКІСТЬ ПЛОДІВ ТА ДЕЯКІ ПОКАЗНИКИ
ХІМІЧНОГО СКЛАДУ

Середня маса плодів істотно не підвищилася за поєднаного застосування основного удобрення з позакореневим підживленням у 2000 р. Проте в наступні роки досліджень спостерігалося достовірне її збільшення. У середньому за три роки найвідчутнішою реакцією на внесення різних норм азоту в ґрунт і позакоренево відзначився сорт Айдаред: маса плоду збільшилася в межах 0,1–11,6%. Дещо меншою вона була в сортів Мутсу і Мантуанське.

Основне удобрення поєднано з позакореневим підживленням забезпечило кращий ефект на збільшення середньої маси плодів у порівнянні з роздільним застосуванням добрив.

Товарна якість плодів за роки досліджень значною мірою залежала від навантаження дерев плодами, що в 2001 р. підтверджується сильним кореляційним зв’язком (r ,64–0,86). У середньому за три роки найвищий вихід товарних плодів був у варіанті фон60 +20, що для сортів Айдаред, Мутсу і Мантуанське становило, відповідно, 89,0, 91,7 і 81,2%.

Вміст сухих речовин у плодах при внесенні азотних добрив у ґрунт (N30, N60 і N90) у складі повного мінерального добрива підвищився, відповідно, на 0,9, 1,8 і 0,4%, порівняно з неудобреним контролем. Подібна закономірність спостерігалася при застосуванні позакореневого підживлення (N10, N20 і N30). Поєднане застосування основного удобрення з позакореневим підживленням найбільше вплинуло на підвищення вмісту в плодах сухих розчинних речовин в насадженнях сорту Айдаред.

Вміст цукрів у плодах також залежав від застосування різних способів удобрення. Для сорту Мантуанське внесення добрив не сприяло його істотному підвищенню. Залежно від поєднаного застосування різних норм азоту позакоренево з одинарною нормою азоту в ґрунт у складі повного мінерального добрива вміст цукрів у плодах збільшувався на 0,4–1,3%.

Вміст кислот у плодах від внесення у ґрунт N30 і N90 у складі повного мінерального добрива не підвищувався. Проте подвійна норма азоту сприяла їх збільшенню на 0,03-0,06%. Поєднане внесення відповідних норм азоту позакоренево з одинарною нормою азоту в ґрунт підвищило вміст органічних кислот у плодах сорту Мутсу на 0,04–0,07 і Мантуанське на 0,05–0,09% до контролю, з подвійною – на 0,02–0,06, а для сорту Айдаред – на 0,02–0,05% (НІР05 = ,05–0,09). Дещо більший рівень кислотності спостерігався у варіантах з потрійною нормою азоту в складі повного мінерального добрива.

Зберігання плодів сорту Айдаред забезпечило кращі результати, порівняно з сортами Мутсу та Мантуанське. Це спостерігалося в усіх варіантах протягом 2000 і 2002 рр. У варіанті без добрив вихід товарних плодів сорту Айдаред після зберігання складав 86,9%, а Мутсу і Мантуанське – відповідно, 79,4 і 81,5%. Протягом періоду досліджень кращою лежкістю характеризувалися плоди з ділянок із подвійною нормою азоту (N60) в ґрунт та сумісним внесенням цього елементу позакоренево. Вихід товарних плодів сорту Айдаред склав 85,3–90,9%, Мутсу – 76,2–79,8 і Мантуанське – 78,5–82,6% (НІР05 = ,4–2,5).

Підвищення внесеної в ґрунт норми азоту до 90 кг/га д.р. знижувало вихід плодів вищого і першого товарних сортів на 0,7–1,5%, залежно від помологічного сорту. Гірше зберігалися плоди сорту Мутсу з варіанту N90Р60К60 +30, де вихід товарної продукції склав 75,3%, що на 4,1% нижче, ніж на ділянках без добрив.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ЯБЛУНІ ЗАЛЕЖНО ВІД НОРМИ ТА СПОСОБІВ УДОБРЕННЯ АЗОТОМ

Значний вплив на рівень економічних показників спричинили помологічний сорт, норми та способи застосування добрив (табл. 3). У варіанті

без добрив сума виробничих витрат зумовлена лише рівнем урожайності та

Таблиця 3

Економічна ефективність вирощування яблук різних сортів з внесенням добрив у ґрунт сумісно з позакореневим підживленням карбамідом (середнє за 2000 і 2002 рр.)

Норма внесення добрив | Айдаред | Мантуанське | Мутсу

у грунт | позакоренево | Собівар-тість 1 т, грн | Сума прибутку, грн | Рівень рентабель-ності, % | Собівар-тість 1 т, грн | Сума прибутку, грн | Рівень рентабель-ності, % | Собівар-тість 1 т, грн | Сума прибутку, грн | Рівень рентабель-ності, %

Без добрив

(контроль) | Без підживлення | 951 | -3058 | -31,3 | 760 | 1243 | 17,6 | 894 | 1461 | 21,4

N10 | 903 | 198 | 2,9 | 754 | 1487 | 21,0 | 894 | 1491 | 21,7

N20 | 1008 | -167 | -2,5 | 796 | 1472 | 20,7 | 801 | 2380 | 34,6

N30 | 977 | -15 | -0,2 | 834 | 1201 | 17,2 | 882 | 1643 | 24,1

Р60К60 – фон | Без підживлення | 1027 | -461 | -6,5 | 784 | 1538 | 20,7 | 905 | 1604 | 22,5

N10 | 980 | 131 | 1,8 | 771 | 1968 | 26,4 | 908 | 1641 | 22,8

N20 | 1034 | -418 | -5,9 | 759 | 2414 | 32,3 | 900 | 1720 | 24,1

N30 | 975 | 135 | 1,9 | 749 | 2586 | 34,5 | 901 | 1761 | 24,5

Фон + N30 | Без підживлення | 927 | 245 | 3,4 | 620 | 4853 | 62,7 | 988 | 1033 | 14,3

N10 | 903 | 1089 | 15,0 | 698 | 3523 | 45,9 | 898 | 2143 | 29,1

N20 | 919 | 631 | 8,7 | 633 | 4768 | 59,7 | 791 | 3524 | 47,1

N30 | 945 | 828 | 11,5 | 579 | 5933 | 72,2 | 753 | 3897 | 51,9

Фон + N60 | Без підживлення | 1035 | 239 | 3,3 | 737 | 2811 | 37,1 | 956 | 1563 | 21,7

N10 | 969 | 1169 | 16,2 | 669 | 4051 | 51,1 | 811 | 3461 | 46,5

N20 | 752 | 4143 | 55,2 | 523 | 8397 | 98,5 | 764 | 4788 | 61,1

N30 | 927 | 1500 | 20,6 | 588 | 6193 | 77,2 | 890 | 2662 | 36,0

Фон + N90 | Без підживлення | 915 | 1265 | 17,3 | 648 | 4595 | 58,7 | 963 | 1748 | 23,7

N10 | 852 | 2285 | 30,8 | 658 | 4552 | 56,5 | 798 | 3392 | 44,2

N20 | 973 | 1283 | 17,6 | 601 | 5786 | 71,1 | 825 | 3398 | 45,4

N30 | 1002 | 1004 | 13,8 | 614 | 5449 | 68,0 | 883 | 2722 | 36,9

затратами на догляд за насадженнями, тоді як в інших варіантах – вартістю добрив, роботами на їх внесенні та збиранні додаткового врожаю.

Мінімальною собівартістю вирізнялись в основному варіанти з сумісним внесенням подвійної норми азоту в ґрунт (N60) і позакоренево (N20) на фоні Р60К60, що для сорту Айдаред склало 752 грн/т, Мантуанське – 523 і Мутсу – 764 грн/т.

У варіанті без добрив прибуток для сорту Мутсу склав 1461 грн/га і Мантуанське – 1243 грн/га, тоді як у насадженнях сорту Айдаред отримано збитки на рівні 3058 грн/га, бо тут виробничі витрати перевищили вартість реалізованої продукції. Подібний розподіл прибутку спостерігали при внесенні добрив. Найбільший його рівень зафіксований при сумісному застосуванні подвійної норми азоту на фоні Р60К60, що для сортів Айдаред, Мутсу і Мантуанське, відповідно, склало 4,1, 4,8 і 8,4 тис. грн/га.

Рівень рентабельності найвищий у варіанті фон60 +20 і для сорту Айдаред становив 55,2, Мутсу – 61,1 і Мантуанське – 98,5%.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і технологічне вирішення наукової задачі, що виявляється в раціональному використанні азотних мінеральних добрив шляхом поєднаного застосування позакореневого підживлення з основним удобренням в насадженнях яблуні на підщепі ММ106 в умовах Правобережного Лісостепу України. За результатами досліджень можна сформулювати наступні висновки.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

У плодоносних насадженнях яблуні сортів Айдаред, Мантуанське і Мутсу на підщепі ММ106 в Правобережному Лісостепу України на темно-сірому опідзоленому грунті рекомендується вносити азотні добрива в грунт за 14–16 днів до цвітіння на фосфорно-калійному фоні, зокрема Р60К60 +6020, в поєднанні з позакореневим підживленням карбамідом. Позакореневе підживлення 1% розчином карбаміду в період вегетації здійснювати чотири рази, розпочинаючи через 14–15 після цвітіння й надалі з інтервалом 14–16 днів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.