ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЧЕРНИЧИНЕЦЬ СВІТЛАНА ПЕТРІВНА

УДК 336.761

УПРАВЛІННЯ ПОРТФЕЛЕМ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.06.01 – економіка,

організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі менеджменту Тернопільського державного економічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Андрушків Богдан Миколайович,

Тернопільська обласна рада профспілок, голова |

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Давимука Степан Антонович,

Верховна Рада України, народний депутат України |

кандидат економічних наук

Голєв Микола Кузьмич,

Тернопільський державний економічний університет, докторант |

Провідна установа: | Національний університет „Львівська політехніка” МОН України, кафедра менеджменту і міжнародного підприємництва, м. Львів

Захист відбудеться 29 вересня 2005 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 при Тернопільському державному економічному університеті за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, корпус 11, Зал засідань

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільського державного економічного університету за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська,11

Автореферат розісланий “ 26 ” серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук |

Б.П. Адамик |

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні провідна роль в інвестиційному процесі належить вітчизняним стратегічним інвесторам: інвестиційним фондам, акціонерним товариствам, довірчим товариствам, страховим компаніям та іншим суб’єктам. Інвестиційну діяльність здійснюють також підприємства, які мають вільні кошти завдяки особливостям виробництва або кон’юнктури ринку. Вкладаючи кошти в цінні папери, інвестори прагнуть досягти цілком конкретних цілей: безпеки, прибутковості, ліквідності, збільшення або одержання додаткових прибутків, а це можливо при ефективному використанні портфельного інвестування.

Інвестиційні рішення і процес їх прийняття в сучасних умовах стають ключовою проблемою інвестиційного менеджменту, оскільки саме вони визначають напрямки і ефективність використання фінансових ресурсів підприємства на тривалу перспективу.

В економічній літературі і практиці функціонування фінансових ринків країн з розвиненими ринковими відносинами існують численні теоретичні підходи до вирішення даної проблеми зі своєю філософією, методологією та інструментарієм. Вибір тієї чи іншої теорії й інструменту аналізу, як правило, залежить від потреб індивідуальних учасників інвестиційного процесу.

У наукових дослідженнях системи фінансово-інвестиційного менеджменту України є проблеми, які й досі недостатньо досліджено. Передусім, це стосується проблем прийняття ефективних рішень по управлінню портфелем цінних паперів.

Ці проблеми розглядаються на теоретичному і методологічному рівнях у фундаментальних роботах таких вітчизняних учених – економістів, як М.Ю.Алексєєв, Б.І.Альохін, І.О.Бланк, В.М.Гриньова, Т.С.Клебанова, М.О.Кизим, О.Г.Мендрул, Я.М.Міркін, та закордонних: Г.Александер, Уілсон Бєрри, Мартін Дж..Грубер, Н.Дюран, Едвін Дж.Елтон, А.А.Ерлих, М.Лауфер, Гаррі М.Марковіц, К.Паррамоу, Дж.Пікок, Джеймс Тобін, Т.Дж.Уотшем, Н.Хастингс, Е.Хербст, Дж.Холтон, В.Шарп.

Але у фундаментальних роботах перелічених вчених відсутня єдина точка зору стосовно категорійного апарату інвестиційного менеджменту, обґрунтування факторів і критеріїв формування, аналізу, моніторингу інвестиційного портфеля. Практично немає системних розробок з питань управління портфелем цінних паперів, відсутні конкретні вітчизняні методичні рекомендації для стратегічного інвестора.

Значимість вказаних проблем, актуальність та необхідність їх вирішення зумовили вибір теми, мету і основні напрямки даного наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану комплексних науково-дослідних тем кафедри менеджменту Тернопільської академії народного господарства “Розробка методики корпоративного управління розвитком статутної діяльності” (державний реєстраційний номер 0103U000142), особисто автором розроблено методику підвищення ефективності управління портфелем цінних паперів підприємства, та “Стратегічні аспекти забезпечення конкурентоспроможності підприємств” (державний реєстраційний номер 0101U002364), особисто автором розроблено методику оцінки фінансового стану підприємства-емітента цінних паперів.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розвитку теоретичних положень і розробці методичних рекомендацій з удосконалення управління портфелем цінних паперів підприємства.

Для досягнення визначеної в науковій роботі мети було поставлено та вирішено такі завдання:

- обґрунтувати основні характеристики і розкрити суть економічних категорій „цінні папери”, „акції”, „облігації” та побудувати розгорнуті класифікації цих понять відповідно до вимог цілісності і субординації для розробки методичного інструментарію інвестиційного менеджменту;

- конкретизувати сутність портфеля цінних паперів на фондовому ринку і, відповідно до основних характеристик цього поняття, побудувати розгорнуту класифікацію інвестиційних портфелів, визначити і проаналізувати основні критерії формування портфеля інвестицій;

- розкрити сутність категорії „управління портфелем цінних паперів” та розробити загальну схему управління портфелем цінних паперів з метою підвищення ефективності інвестиційної діяльності підприємства;

- провести аналіз й дати характеристику видів та ступенів специфічних ризиків, притаманних фондовому ринку України, на підставі чого удосконалити їх класифікацію;

- виявити особливості сучасного ринку цінних паперів та його ролі у прийнятті управлінських рішень при здійсненні інвестиційної політики підприємства, обґрунтувати методичний підхід до аналізу кон'юнктури вітчизняного ринку фондових інструментів та побудувати розгорнуту його класифікацію для визначення стратегічних напрямів розвитку інвестиційної діяльності підприємства;

- розробити методику аналізу фінансово-економічного стану підприємства-емітента цінних паперів на українському ринку з метою визначення його інвестиційної привабливості.

Об’єктом дослідження є процес управління портфелем цінних паперів підприємства.

Предметом дослідження є теоретичні положення, принципи, способи та практичні засади формування механізму управління портфелем цінних паперів підприємства.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети роботи використано низку загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, які є взаємопов’язані та використовуються у загальній логіці аналізу, а саме: діалектичний метод пізнання, наукової абстракції, індукції та дедукції, системний (для визначення сутності економічних категорій „цінні папери”, „акція”, „облігація”, „акціонерне товариство”, „портфель цінних паперів”, „управління портфелем цінних паперів”, їх ролі та місця у середовищі підприємства), метод порівняння та синтезу ( для аналізу існуючих концепцій формування і управління портфелем цінних паперів), класифікаційно-аналітичний (при визначенні класифікаційних ознак для фінансових інструментів та портфелів цінних паперів); статистичний метод аналізу, графічний (для виявлення тенденцій розвитку фондового ринку України), економіко-математичне моделювання, прогнозування, метод екстраполяції, синергетичний (для аналізу фінансового стану емітентів з метою формування інвестиційного портфеля).

Інформаційною базою дослідження стала наукова монографічна література, статті зарубіжних та вітчизняних вчених у періодичних виданнях, законодавчі акти та нормативні документи України з питань обігу цінних паперів, статистичні дані Державного комітету статистики, звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, результати наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних наукових центрів, веб-сайти, статистичні матеріали за проблематикою дисертації та фінансова звітність аналізованих підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному обґрунтуванні теоретичних засад та прикладних аспектів управління портфелем цінних паперів як нового виду діяльності підприємства на українському фондовому ринку.

Головний результат дослідження – нова цілісна наукова концепція підвищення ефективності управління портфелем цінних паперів, реалізація якої створює передумови для активізації інвестиційної політики вітчизняних підприємств та максимізації економічного ефекту від здійснення фінансово-господарської діяльності, для чого:

вперше:

- визначено двоїсту природу категорії “цінні папери” в економічному та юридичному аспекті: з економічної точки зору це різноманітні фінансові активи (акції, облігації, грошові документи, фінансові вкладення та ін.), з приводу привласнення яких виникають виробничі відносини між різними економічними суб’єктами, насамперед у сфері обміну; з юридичної точки зору - це документи, що засвідчують факт передачі грошових чи будь-яких інших майнових засобів в борг або дольову участь в бізнесі і дають їх власникові право на отримання пев-них доходів, а також передачі прав іншим особам, що випливають з цих доку-ментів. З врахуванням двоїстої природи категорії „цінні папери” запропоновано альтернативні визначення понять „акція” та „облігація” з економічної та юридичної точок зору;

- дано визначення поняття “портфель цінних паперів” як сукупності інструментів фондового ринку, комплексне управління якими здійснює інвестор з метою отримання стабільного доходу та/або участі в управлінні підприємствами певної галузі;

- теоретично обґрунтовано визначення економічної категорії “управління портфелем цінних паперів”, під яким розуміється здійснення комплексу заходів щодо інвестиційної політики, формування, аналізу, моніторингу портфеля цінних паперів з метою отримання доходів у вигляді дивідендів та/або участі в ефективному управлінні підприємствами (з акцій яких сформовано інвестиційний портфель) для максимізації економічного ефекту;

удосконалено:

- класифікацію цінних паперів українського фондового ринку, зокрема запропоновано розширити і поглибити її за такими ознаками: за призначенням та використанням; за методом формування доходу; за методом погашення; за ринком функціонування; за терміном існування; за ліквідністю; за валютним номіналом; за формою існування; за стандартністю;

- управління портфелем цінних паперів через конкретизацію функціонального наповнення управлінських етапів, які включають в себе: розроблення інвестиційної політики, здійснення фінансового аналізу, формування інвестиційного портфеля, управління портфелем, оцінку ефективності портфеля. На основі цього запропоновано схему здійснення інвестиційної діяльності підприємством;

- класифікацію інвестиційних портфелів з врахуванням аналізу особливостей їх формування, зокрема портфелі цінних паперів класифікувати за: складом цінних паперів; характером поведінки інвестора; рівнем ризику; стратегією; ліквідністю; способом управління; типом інвестиційної політики; метою інвестування; економіко-географічним складом; пріоритетними цілями;

- класифікацію інвестиційних ризиків при операціях з цінними паперами стосовно їх видів із застосуванням таких класифікаційних ознак: за сферами проявлення, за формами інвестування, за джерелами виникнення;

- критерії і фактори формування ефективного портфеля цінних паперів, зокрема виокремлено: мету створення портфеля цінних паперів, рівень його ризику, ліквідність інвестицій, види цінних паперів, відповідність фінансовим ресурсам;

дістали подальший розвиток:

- оцінка ступенів та рівнів ризиків через використання наступних критеріїв градації та оцінок: безризикові інвестиції, інвестиції з допустимим рівнем ризику, інвестиції з рівнем критичного ризику, інвестиції з рівнем катастрофічного ризику;

- методика експрес-аналізу підприємства-емітента цінних паперів, основа якої – інтегральний показник, що вираховується із сукупності особливо значимих фінансових показників на основі бухгалтерського балансу, що дозволяє оцінити тип фінансової ситуації емітента.

Практична значимість роботи полягає у тому, що використання науково-теоретичних підходів, методик, методів та інструментів у фінансово-господарській діяльності підприємств дозволить приймати інвестиційні рішення на фондовому ринку та будувати ефективну систему управління портфелем цінних паперів.

Результати наукового дослідження впроваджено в управлінську практику підприємств Тернопільської області. Зокрема в процесі розроблення інвестиційного бізнес-плану ВАТ „Завод штучних шкір „Вінітекс” було використано методику аналізу фінансового стану підприємства-емітента цінних паперів (довідка № 161/01 від 24.02.2005 р.). За результатами дисертаційної роботи переглянуто портфелі цінних паперів Тернопільського обласного управління автотранспортних підприємств (довідка № 1/7-4-1182 від 20.03.2003 р.) та ТОВ “Технотерн-Інвест” (довідка № 25 від 01.03.2005 р.), що призвело до підвищення їх ліквідності.

Науково-обґрунтовані теоретичні розробки дисертаційного дослідження можуть бути базою для подальшого дослідження національного фондового ринку.

Матеріали дисертації використані в навчальних дисциплінах „Інноваційний менеджмент” (довідка № 03/18-169 від 12.05.2004 р.), та „Інвестиційний менеджмент” (довідка № 03/18-170 від 12.05.2004 р.) в системі підготовки спеціалістів за напрямком „Менеджмент організацій” в Бучацькому інституті менеджменту і аудиту.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій викладено авторський підхід щодо методики дослідження ринку цінних паперів, стратегій управління інвестиційним портфелем, виявлення тенденцій розвитку та вироблення концептуальних підходів до становлення фондового ринку в Україні. Усі відображені в дисертації висновки та положення наукової новизни, які виносяться на захист, одержані автором особисто, а з наукової праці, опублікованої у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистих напрацювань.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати наукового дослідження розглядались на 6 міжнародних і всеукраїнських конференціях, а саме: “Формування ринкових відносин у системі будівельного комплексу України” (Тернопіль, 1998 р.); “Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (Чернівці, 1999 р.); “Менеджмент підприємницької діяльності” (Ялта, 2003 р.); “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (Полтава, 2004 р.); „Розвиток корпоративного управління в глобальному середовищі” (Тернопіль, 2004 р.); „Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи” (Житомир, 2004 р.).

Наукові публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 11 статей загальним обсягом 3,25 д.а., з яких особисто автору належать 3,2 д.а., у фахових виданнях надруковано 5 статей обсягом 1,39 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація, загальним обсягом 180 сторінок, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 238 найменувань та 20 додатків обсягом 30 сторінок. Дисертаційна робота ілюстрована 20 рисунками, 10 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі “Теоретичні аспекти управління портфелем цінних паперів підприємства” узагальнено категорійний апарат і методичний інструментарій інвестиційного менеджменту та сформовано науково-теоретичні основи управління портфелем цінних паперів, як однієї зі складових інвестиційної політики в системі фінансово-господарської діяльності підприємства.

На фондових ринках існує різноманіття пропонованих цінних паперів як за економічними відносинами суб'єктів інвестицій, так і за прибутковістю, ризикованістю, ліквідністю і т.д. Вихідною передумовою оцінки прибутковості інвестицій виступає розгляд сутності категорії “цінні папери”, оскільки дотепер не існує однозначного тлумачення даного поняття. У нормативних документах і спеціальній літературі цінні папери трактуються як документ, що засвідчує майнові права чи відносини позики, титули власності, документи з визначеним набором ознак.

Розглянувши і проаналізувавши теоретичний інструментарій ринку цінних паперів у дослідженні, вперше в українській економічній літературі, визначено двоїсту природу категорії “цінні папери” в економічному та юридичному аспекті: з економічної точки зору це різноманітні фінансові активи (акції, облігації, грошові документи, фінансові вкладення та ін.), з приводу привласнення яких виникають виробничі та економічні відносини між різними суб’єктами, насамперед у сфері обміну; з юридичної точки зору - це документи, що засвідчують факт передачі грошових чи будь-яких інших майнових засобів в борг або дольової участі в бізнесі і дають їх власникові право на отримання пев-них доходів, а також передачі прав іншим особам, що випливають з цих доку-ментів. З врахуванням двоїстої природи категорії „цінні папери” у роботі запропоновано альтернативні визначення понять „акція” та „облігація” з економічної та юридичної точок зору, що дало можливість по-новому підійти до трактування цих термінів і здійснення управління ними.

Акція: в економічному аспекті форма фінансового активу, з приводу привласнення якого між різними економічними суб’єктами виникає підсистема виробничих відносин; в юридичному аспекті цінний папір без встановленого терміну обігу, що засвідчує участь його власника у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому, дає право на отримання певного доходу з прибутку товариства у вигляді дивідендів та на участь в управлінні ним, а також на участь у розподілі майна у разі ліквідації цього товариства.

Облігація: з економічної точки зору вид (форма) фінансового активу, з приводу привласнення якого виникає певна підсистема виробничих відносин між різними економічними суб’єктами; з юридичної точки зору цінний папір у вигляді боргового зобов’язання, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання виплатити йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в ньому термін з виплатою фіксованого відсотка.

За результатами комплексного аналізу різних точок зору вітчизняних і зарубіжних економістів з приводу ознак класифікації фондових інструментів, враховуючи особливості сучасного українського ринку інвестиційних ресурсів, у дисертації запропоновано удосконалену класифікацію цінних паперів, яку приведено у відносини цілісності і субординації, що має принципове значення та відіграє важливу роль в процесі формування інвестиційного портфеля. Зокрема цінні папери виокремлено: за економічним статусом (фондові, комерційні), за економічною природою (відносини власності, кредитні відносини), залежно від призначення та використання (дольові цінні папери, що свідчать про безпосередню частку їх власника у реальній власності, позичкові цінні папери, що мають право на переважно тверду фіксовану процентну ставку та боргове зобов’язання на виплату позики у зазначений час), за типом втіленої вартості (грошові, капітальні, товарні), за методом формування доходу (з фіксованим доходом, зі змінним доходом), за методом виплати доходів (з фіксованою оплатою, з плаваючою ставкою процентного доходу, в залежності від прибутку), за методом погашення (строкові, безстрокові), за емітентами (державні, недержавні, іноземних емітентів), за терміном існування (короткострокові, середньострокові, довгострокові, безстрокові), за ліквідністю (ліквідні, неліквідні), за ринком функціонування (цінні папери грошового ринку, цінні папери ринку капіталів), за валютним номіналом (в національній валюті, в іноземній валюті, у валюті подвійного номіналу), за типом реалізованого права (містять грошові вимоги, надають майнових прав, дають право на участь в управлінні), за типом передачі майнових прав (на пред’явника, перевідні, іменні), за формою існування (у формі іменних документів, у вигляді записів по рахунках), за стандартністю (номерні, серійні).

На погляд автора, перспективою удосконалення структури вітчизняного ринку цінних паперів є розвиток вторинного ринку, у першу чергу сектора корпоративних цінних паперів. Державна програма приватизації активізувала первинний ринок, у той же час вторинний ринок через відсутність конкретної нормативної бази, масового інвестора, закритості інформації залишився нерозвиненим і невеликим за обсягами угод. Активізація ринку корпоративних цінних паперів пов’язана з розвитком організованої торгівлі, виходом на вітчизняний ринок великих регіональних підприємств, чиї акції недооцінені.

З огляду на недостатнє вивчення цієї тематики, виявлення ролі окремих її складових, сегментування ринку за істотними ознаками, виявлення впливу відмінних рис на методологію оцінки прибутковості цінних паперів, автором запропоновано при сегментуванні ринку враховувати такі параметри: суб'єкти ринкових відносин; цільову настанову продавця; особливості товарів; макроекономічну функцію ринку; технологію торгівлі; механізми ціноутворення; роль професійних посередників; регламентованість торгівлі і т.п.

Одним з основних суб’єктів фондового ринку України є акціонерне товариство. Систематизувавши погляди вчених та проаналізувавши законодавчі акти України, автор дав власне визначення економічної категорії „акціонерне товариство”. Це організаційна структура, яка створюється на основі добровільної згоди юридичних і фізичних осіб (в тому числі й іноземних), шляхом об’єднання їх вкладів з метою формування статутного фонду (на суму якого випускаються акції рівної номінальної вартості) для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Вкладаючи кошти в цінні папери, інвестори прагнуть досягти цілком конкретних цілей: безпеки, прибутковості, ліквідності й збільшення або одержання додаткових прибутків, а це можливо при ефективному використанні портфельного інвестування.

В дисертації узагальнено і конкретизовано сутність портфеля цінних паперів. Це сукупність інструментів фондового ринку, комплексне управління якими здійснює інвестор з метою отримання стабільного доходу та/або участі в управлінні підприємствами певної галузі. Відповідно до основних характеристик цього поняття, побудовано розгорнуту класифікацію інвестиційних портфелів: за складом цінних паперів (диверсифікований, недиверсифікований); за характером поведінки інвестора (агресивний, поміркований, консервативний); за рівнем ризику (з високим ризиком, з середнім ризиком, з мінімальним ризиком, з мінімальним ризиком, без ризиковий); за стратегією (короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий); за ліквідністю (низько ліквідний, середньо ліквідний, високоліквідний); за способом управління (активний, з середнім рівнем контролю, пасивний, фіксований); за типом інвестиційної політики (росту, доходу, вимагає диверсифікації, вимагає диверсифікації, збалансований, гарантійний, незбалансований); за метою інвестування (спекуляція, одержання, прибутку, приріст капіталу, збереження, капіталу, розширення сфери впливу, ліквідність, забезпечення резервів); за економіко-географічним складом (регіональний, галузевий, муніципальний, українських емітентів, іноземних емітентів); за пріоритетними цілями (агресивного зростання, доходу, зростання, середнього зростання, регулярного доходу, консервативного зростання, зростання і доходу, доходних паперів).

За результатами дослідження запропоновано в якості наукової основи для формування інвестиційного портфеля враховувати такі критерії і фактори формування ефективного портфеля цінних паперів: мета створення, рівень ризику, ліквідність інвестицій, види цінних паперів, відповідність фінансовим ресурсам.

З метою підвищення якісного рівня управління портфелем цінних паперів в дослідженні запропоновано здійснювати управління інвестиційною діяльністю за чітко визначеними етапами, які включають в себе: розроблення інвестиційної політики, здійснення фінансового аналізу, формування інвестиційного портфеля, управління портфелем, оцінка ефективності портфеля (див. рис. 1).

Теоретично обґрунтовано визначення економічної категорії “управління портфелем цінних паперів”-Це здійснення комплексу заходів щодо інвестиційної політики, формування, аналізу, моніторингу портфеля цінних паперів з метою отримання доходів у вигляді дивідендів та/або участі в ефективному управлінні підприємствами (з акцій яких сформовано інвестиційний портфель) для максимізації економічного ефекту.

У другому розділі “Характеристика економічних механізмів управління портфелем цінних паперів вітчизняних підприємств” проведено комплексне системне дослідження механізмів управління портфелем цінних паперів на прикладі вітчизняних підприємств.

У дисертації розкрито методичний апарат аналізу акцій і облігацій на фондовому ринку, визначено сферу застосування методів фінансових розрахунків залежно від варіанту поведінки інвестора, терміну обігу та виду цінних паперів для розробки моделі оцінки доходності різноманітних фондових інструментів.

Доведено, що абсолютні показники не можуть служити порівняльною характеристикою різноманітних варіантів інвестування, адже цій меті відповідають відносні показники доходності (ставки доходів), які визначаються відношенням доходів до інвестиційного капіталу.

Оскільки доходність акцій визначається, в першу чергу, ринковою ціною, найважливішою проблемою для будь-якого інвестора є відстеження кон’юнктури ринку акцій. Тому автором розглянуто зміст і правила формування номінальної, балансової, викупної, ліквідаційної, розрахункової, реальної ціни і ціни купівлі акцій для побудови моделі оцінки доходності операцій з ними, яка базується на системі цін, формування кожної з яких суворо визначено її економічним змістом.

Вивчено і узагальнено модель оцінки доходності облігацій, яка диференційована залежно від виду цінного паперу і тривалості фінансової операції, оскільки базується на специфічних показниках доходу і методах розрахунку, що дозволяє дати кількісну оцінку поточного, додаткового і сукупного доходу.

Досліджено механізм вибору напрямів вкладення коштів у різні види фондових інструментів, найбільш ефективних з точки зору інвестиційних цілей, і запропоновано нетиповий підхід до цього процесу. Зокрема, обґрунтовано можливість здійснення розмежування між рішенням про купівлю тих чи інших цінних паперів, яке має випливати з фундаментального аналізу, та рішенням про вибір моменту купівлі або продажу, що обґрунтовується в технічному аналізі.

В роботі визначено систему прогнозування ризикових чинників при реалізації інвестиційних проектів. Напрацьовано суттєві характеристики ризиків при операціях з цінними паперами та запропоновано основні їх класифікаційні ознаки в тому числі: за сферами вияву (економічний, політичний, соціальний, інші види ризиків); за формами інвестування (реального інвестування, фінансового інвестування); за джерелами виникнення (систематичний або ринковий, несистематичний або специфічний).

Теоретичні результати оцінки ризиків за окремими інвестиційними проектами дозволяють кількісно оцінити їх рівні. Зокрема, ?-коефіцієнт дозволяє оцінити ризик індивідуального інвестиційного проекту по відношенню до рівня ризику інвестиційного ринку загалом:

в = ? * Gп / Gф, | 1

Визначення мети інвестування | Розроблення інвестиційної політики | 2 Здійснення фінансового аналізу | Моніторинг інвестиційних факторів | Моніторинг економічних факторів |

Аналіз ринку і його сегментів |

Економічна політика | Оцінка цінних паперів | Аналіз діяльності емітентів | Соціальні фактори |

Визначення видів цінних паперів |

3 Визначення типу інвестиційного портфеля | Забезпечення ресурсами | Визначення стратегії управління | Активна | Пасивна |

4 Визначення максимального

рівня ризику портфеля |

Визначення мінімального

рівня доходності портфеля | Оптимізація портфеля | Оптимізація портфеля | Аналіз рівня ризику і

доходності портфеля

Виявлення неефективних

цінних паперів |

Зниження доходності портфеля

нижче мінімального рівня | 5

Аналіз ефективності портфеля цінних паперів | Порівняння запланованих показників доходності,

ризику та ліквідності з фактичними | Заміна (продаж) неефективних

цінних паперів на ефективні (нові) |

Рис.1. Етапи управління портфелем цінних паперів

де: р ? кореляція між доходом від індивідуального виду цінних паперів і середнім рівнем доходності фондових інструментів загалом; Gп ? середньоквадратичне відхилення доходності за індивідуальним видом цінних паперів; Gф ? середньоквадратичне відхилення дохідності по фондовому ринку в цілому. Проте не дивлячись на те, що ця формула є основоположною в розрахунках ризику по інвестиційному проекту, практично нею в даних умовах неможливо скористатися в силу відсутності розрахунку середньоквадратичного відхилення доходності по фондовому ринку в цілому та показника середнього рівня доходності фондових інструментів загалом.

Автор пропонує використовувати чіткі критерії оцінки (безризикові інвестиції, інвестиції з допустимим рівнем ризику, інвестиції з рівнем критичного ризику, інвестиції з рівнем катастрофічного ризику), що дозволяє оцінити можливості реалізації інвестиційного проекту з метою отримання майбутнього доходу.

Досліджено, що граничним значеннями імовірності ризику фінансових втрат при інвестуванні є коефіцієнт, для інвестицій з рівнем допустимого ризику ? 0,1, критичного ризику ? 0,01, катастрофічного ризику ? 0,001.

Це означає, що інвестиційний проект потрібно відхилити, якщо в одному випадку із 10 за ним може бути втрачено весь прибуток; в одному випадку зі 100 ? втрачено весь валовий доход; в одному випадку з 1000 ? втрачені всі активи в внаслідок банкрутства.

У світовій практиці для визначення інвестиційної привабливості підприємства використовується методика визначення стану підприємства за даними бухгалтерської (фінансової) звітності та рейтингоутворюючий показник діяльності підприємств, в основі якого лежить ринкова капіталізація.

У нашій країні цим питанням досить ґрунтовно займаються декілька фірм. Так, зокрема, “Інвестиційна газета” випускає журнал “Рейтинг ТОП-100”, який визначає найкращі підприємства за такими окремими показниками: прибутковість, валова доходність, обсяги експорту та імпорту і рівень капіталізації. По кожному з цих показників формуються рейтингові таблиці. Їх аналіз свідчить, що перелік підприємств є абсолютно різним, тобто одні компанії представлені в одному рейтингу, а інші в іншому. Якщо накласти дані за цими параметрами на дані за капіталізацією, то стає очевидним, що тільки деякі компанії присутні в трьох рейтингових таблицях одночасно. Оскільки підприємства знаходяться на різних рейтингових місцях, залежно від аналізованого показника їх необхідно об’єднати у загальний рейтинг з врахуванням найбільш значимих для інвестора показників.

З врахуванням загального рейтингу, основою якого є рівень капіталізації підприємства, автором запропоновано власний підхід до формування портфелів цінних паперів. Зокрема, пасивний портфель слід формувати з тих цінних паперів, емітент яких є присутнім у рейтингах за рівнем капіталізації, прибутку і валового доходу та за умови підвищення рейтингового місця у порівнянні з попереднім роком. Сформований таким чином пасивний портфель, за даними рейтингових таблиць, які друкує “Інвестиційна газета”, представлено в табл. 1.

Таблиця 1

Формування пасивного портфеля цінних паперів з врахуванням рейтингів

№

п/п |

Пасивний портфель | Капіталізація,

тис. грн. | Частка в портфелі | Частка в портфелі, % | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 1. Укртелеком | 8486736 | 0,505 | 51% | 2. Нікопольський з-д феросплавів | 2101242 | 0,125 | 13% |

Продовження таблиці 1 | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 3. Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча | 1390961 | 0,083 | 8% | 4. Запоріжсталь | 899927 | 0,054 | 5% | 5. Київенерго | 693531 | 0,041 | 4% | 6. Західенерго | 562784 | 0,034 | 3% | 7. АЕС-Київобленерго | 361704 | 0,022 | 2% | 8. Миколаївський глиноземний завод | 348002 | 0,021 | 2% | 9. Концерн "Стірол" | 316010 | 0,019 | 2% | 10. Сумське машинобудівельне НПО ім. Фрунзе | 312774 | 0,019 | 2% | 11. | Нижньодніпровський трубопрокатний завод | 270772 | 0,016 | 2% | 12. Донецькобленерго | 199827 | 0,012 | 1% | 13. | Запорізький завод феросплавів | 158933 | 0,009 | 1% | 14. НПК Галичина | 117541 | 0,007 | 1% | 15. Одесаобленерго | 114673 | 0,007 | 1% | 16. Авдєєвський коксохімічний завод | 111323 | 0,007 | 1% | 17. Маркохім | 105586 | 0,006 | 1% | 18. Мотор Січ | 102861 | 0,006 | 1% | 19. Полтавський ГОК | 65910 | 0,004 | 0% | 20. Азот, Черкаси | 53899 | 0,003 | 0% | 21. Львівобленерго | 19397 | 0,001 | 0% | 22. Разом | 16794393 | 1,000 | 100%

У випадку, коли емітент не присутній у рейтингу за рівнем валового доходу чи прибутку, або ж його рейтингове місце знижується, запропоновано формувати пасивний портфель з умовою перегляду його через 6 місяців (за даними піврічної звітності).

У роботі доведено, що показник ринкової капіталізації слід використовувати у процесі управління портфелем цінних паперів, в частині його формування і моніторингу з метою визначення інвестиційної привабливості українських емітентів.

У третьому розділі “Модель ефективного управління як засіб підвищення рентабельності підприємств” розроблено методичні підходи до визначення ефективності інвестицій у цінні папери, проаналізовано основні методи формування вітчизняних фондових індексів і обґрунтовано особливості їх використання, запропоновано застосування показників аналізу фінансово-економічного стану емітента при ухваленні інвестиційного рішення в моделі управління портфелем цінних паперів.

У дисертації з’ясовано, що для проведення успішних операцій учасники ринків користуються різними методами: прогнозування зміни курсів та визначення інвестиційних характеристик цінних паперів, аналізу показників фінансового стану емітента. Автором запропоновано удосконалену класифікацію методів вивчення стану ринку, що дозволяє встановити їх групи (фундаментальні, розрахункові, технічні), сферу використання, номенклатуру відстежуваних показників, прийоми аналізу. Як параметри, що обумовлюють самостійність групи методів, визначено: вихідну інформаційну базу; розрахункові показники; прийоми аналізу; користувачі; сферу застосування.

З позицій корпоративної та індивідуальної інвестиційної діяльності найбільш доступними та інформативними є методи середньострокового прогнозування – оцінка фінансового стану емітента за даними бухгалтерської звітності і розрахунок характеристик інвестиційних якостей акцій.

У дослідженні розглянуто методику розрахунку показників, що характеризує інвестиційні якості акцій: балансова та реальна ціна; доход на акцію (EPS); співвідношення ринкової ціни до EPS (E/P); абсолютні і відносні показники ринкової капіталізації. Виходячи з цього, автором запропоновано визначати інвестиційні характеристики дольових паперів (EPS, E/P, капіталізації) виходячи з загального числа випущених акцій.

Інтегральна оцінка рівня фінансово-господарського стану підприємства повинна відповідати таким вимогам: бути узагальненою, інтегральною, тобто давати однозначну відповідь про рівень фінансово-господарського стану акціонерних товариств; вона повинна враховувати можливість короткотермінового погіршення окремих показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які, однак, не є характеристикою погіршення стабільності підприємства.

У дисертації для формування і оцінки інвестиційного портфеля запропоновано методику експрес-аналізу підприємства, основа якої – інтегральний трикомпонентний показник, що вираховується із сукупності особливо значимих фінансових показників на основі бухгалтерського балансу, що дозволяє оцінити тип фінансової ситуації емітента.

Інтегральний трикомпонентний показник S(Ф) показує, в якому стані знаходяться поточні зобов’язання емітента, покриті власними оборотними активами; забезпеченість підприємства власними оборотними засобами; рівень рентабельності даного підприємства: S = {Фл, Фп, Фр}.

На загальну величину запасів і витрат, а отже і на значення показників Фл, Фп, Фр, істотним чином впливає затоварення готовою продукцією.

Інтегральний показник дозволив задати критерії віднесення фінансової ситуації емітента до визначеного типу:

- абсолютна фінансова ситуація: усі компоненти інтегрального показника позитивні: Фл > 0; Фп > 0,1; Фр > 0 S = {1, 1, 1};

- нормальна фінансова ситуація: забезпеченість підприємства власними оборотними коштами є меншою, ніж позиковими (позитивні перший і третій компоненти інтегрального показника): Фл > 0; Фп ? 0,1; Фр > 0 S = {1, 0, 1};

- хитка фінансова ситуація: підприємство є рентабельним (позитивний тільки третій компонент): Фл ? 0; Фп ? 0,1; Фр > 0 S = {0, 0, 1};

- кризова фінансова ситуація: усі компоненти інтегрального показника негативні: Фл ? 0; Фп ? 0,1; Фр ? 0 S = {0, 0, 0}.

За допомогою даної методики інвестор, не вдаючись у глибокі розрахунки, має змогу достатньо швидко визначити фінансовий стан аналізованого підприємства. У випадку, коли фінансова стійкість є абсолютною або ж нормальною, інвестор може без високого ступеню ризику вкладати свої кошти у це підприємство. В іншому випадку інвестору не слід зосереджувати увагу на такому підприємстві.

Дана методика була апробована на ВАТ “Завод штучних шкір “Вінітекс”. Аналіз роботи ВАТ “Вінітекс” у попередні роки показав, що фінансовий стан підприємства (показники ліквідності, фінансової стійкості та рентабельності) значно покращився. У 2000-2002 роках згідно з інтегральним трикомпонентним показником фінансовий стан підприємства можна було охарактеризувати як нестабільний (хитка фінансова ситуація). У 2003 році показники покращились – усі компоненти інтегрального показника позитивні, а це свідчить про те, що інвестор може прийняти рішення про вкладення своїх коштів у це підприємство (див. рис. 2).

Рис. 2. Динаміка інвестиційного потенціалу ВАТ “Завод штучних шкір “Вінітекс”

З метою визначення доцільності купівлі акцій підприємств системи управління автомобільного транспорту Тернопільської області, акції яких були виставлені на продаж з аукціону, для формування ефективного портфеля цінних паперів, за аналогічною методикою, було проведено аналіз фінансового стану шести підприємств. За отриманими результатами, лише одне підприємство, за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році, мало нормальну фінансову ситуацію, а у 2003 – до цього підприємства приєдналося ще два. Отже, для формування портфеля цінних паперів доцільно було б придбати акції саме цих трьох підприємств.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розробці теоретичних та методичних засад управління портфелем цінних паперів підприємства. Основні результати дослідження дають підстави для таких висновків:

1. В результаті дослідження існуючих теоретичних засад управління портфелем цінних паперів, як нового виду діяльності підприємства на фондовому ринку, автором уточнено методичний інструментарій теорії інвестиційного менеджменту. Зокрема, дано визначення економічних категорій “цінні папери”, „акція”, „облігація”, „акціонерне товариство”, „портфель цінних паперів”, „управління портфелем цінних паперів” з метою прийняття ефективних інвестиційних рішень на фондовому ринку України.

2. Для проведення ефективної інвестиційної політики вітчизняних підприємств, враховуючи зарубіжний досвід та особливості українського фондового ринку, автором істотно доповнено критерії класифікації фондових інструментів (залежно від призначення та використання; за методом формування доходу; за методом погашення; за ринком функціонування; за терміном існування; за ліквідністю; за валютним номіналом; за формою існування; за стандартністю), які доцільно використовувати при формуванні портфеля цінних паперів.

3. Процес управління портфелем цінних паперів є складний і недостатньо вивчений в українській економічній літературі. Тому визначення місця і ролі фондового портфеля в інвестиційному менеджменті дає можливість по-новому підійти до процесу управління ним, враховуючи його структуру та завдання в стратегічному розвитку підприємства. З цією метою удосконалена і приведена у відповідність до вимог цілісності і субординації класифікація портфелів цінних паперів (за інвесторами; за джерелами засобів для інвестицій; за складом цінних паперів; за методом диверсифікації; за характером поведінки інвестора; за типом інвестиційної політики; за ліквідністю; за способом управління; за економіко-географічним складом).

4. З метою формування ефективного інвестиційного портфеля доцільно враховувати наступні критерії і фактори: мету створення, рівень ризику, ліквідність інвестицій, види цінних паперів, відповідність фінансовим ресурсам. Визначено основні та допоміжні цілі формування портфеля, розглянуто методи визначення рівня ризику, ліквідності портфеля та видів цінних паперів, які будуть його формувати.

5. Процес управління інвестиційною діяльністю в Україні є мало дослідженим. Враховуючи досвід зарубіжних країн та особливості вітчизняного фондового ринку автором удосконалено процес управління портфелем цінних паперів через конкретизацію функціонального наповнення управлінських етапів, які включають в себе: розроблення інвестиційної політики, здійснення фінансового аналізу, формування інвестиційного портфеля, управління портфелем, оцінка ефективності портфеля; та запропоновано схему здійснення інвестиційної діяльності підприємством.

6. Запропонована нова класифікація методів аналізу кон'юнктури ринку цінних паперів дозволяє визначити оптимальні умови аналізу по кожному виду цінних паперів, які задовольняють усі вимоги суб’єктів фондового ринку України. Параметрами, що обумовлюють самостійність групи методів, є вихідна інформаційна база, розрахункові показники, прийоми аналізу, користувачі, область застосування.

7. З метою покращення результативності оцінки кількісних і якісних параметрів цінних паперів за інвестиційними проектами та оцінки ступенів та рівнів ризиків запропоновано використовувати наступні критерії градації та оцінок: безризикові інвестиції, інвестиції з допустимим рівнем ризику, інвестиції з рівнем критичного ризику, інвестиції з рівнем катастрофічного ризику. Напрацьовано суттєві характеристики щодо ризиків при операціях з цінними паперами та запропоновано наступні основні їх класифікаційні ознаки: за сферами виявлення; за формами інвестування; за джерелами виникнення.

8. На основі проведених теоретичних і прикладних досліджень фінансово-економічних характеристик підприємств запропоновано методику експрес-аналізу фінансового стану емітента, основа якої – трикомпонентний інтегральний показник, який вираховується із сукупності особливо значимих фінансових показників і включає наступні елементи: вибір вихідної інформаційної бази; визначення розрахункових показників; задання методу їхнього розрахунку з прив'язкою до конкретних статей балансу; розробку методу обчислення інтегрального показника, що дозволяє оцінити тип фінансової ситуації. Дана методика є узагальненою та інтегральною і надає інвестору інформацію про рівень фінансово-господарського стану емітента для визначення ним ефективності інвестування.

9. Аналіз набутків практичного використання відомих світових фондових індексів дав підстави виділити особливості їхньої побудови з урахуванням характеру вирішуваних індексами таких практичних завдань: визначення інвестиційної привабливості ринку цінних паперів, здійснення фінансового аналізу і прогнозування на основі значень індексу, забезпеченість необхідною інформацією при формуванні портфеля цінних паперів, використання індексів як інструмента хеджування, оцінка інвестиційної привабливості галузі. Визначено, що для формування українських фондових індексів необхідно: розглядати тип фондового ринку, на якому функціонує емітент; враховувати особливості національного законодавства з погляду доступності акцій підприємства зарубіжним і вітчизняним інвесторам, розмір підприємства та його