МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМ. М.ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

ЦУРІК ВАЛЕРІЙ ВІТАЛІЙОВИЧ

УДК 658.012.32

УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ КРИЗИ

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Садєков Алімжан Абдулович, Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М.Туган-Барановського, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Александров Іван Олександрович, Донецький національний університет, завідувач кафедри менеджменту

кандидат економічних наук, доцент Лутай Лариса Анатоліївна, Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, докторант кафедри маркетингового менеджменту

Провідна установа: Харківський національний економічний університет

Міністерства освіти і науки України, кафедра бізнесу і

підприємництва (м. Харків).

Захист дисертації відбудеться “_21__” лютого 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.055.01 у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України за адресою: 83050 м. Донецьк, вул Щорса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України за адресою: 83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 30.

Автореферат розісланий “_21” січня 2005 р.

Учений секретар спеціалізованої

вченої ради О.В.Виноградова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне становище економіки України характеризується масштабними процесами соціально-економічного розвитку. Вони поєднують у собі суперечливі процеси формування динамічних і конкурентоспроможних ринкових структур, економічних відносин і інтересів, що може привести до глибокої системної кризи. Її елементи впливають на всі ланки суспільного життя, мають соціальні наслідки і сприяють розвитку конфліктів.

Виходячи з цього, особливої актуальності набуває вивчення можливостей ефективного управління підприємством в умовах кризи, загострюється питання визначення глибини кризи, дослідження причин її розвитку і контролю розподілу санаційних грошових коштів. Тому виникає потреба в таких дослідженнях, які спрямовані на розробку системного підходу до управління підприємством в умовах кризи і підтримки необхідного організаційно-економічного статуcу.

Криза, як елемент теорії економічних циклів та економічної кон’юнктури досліджувалась вченими Дж.М. Кейнсом, Н.Д. Кондратьєвим, К. Марксом, М.І. Туган - Барановським, Й. Шумпетером, М. Фрідменом, їх послідовниками та опонентами. Сучасні організаційно-економічні процеси діяльності підприємства в умовах кризи розглянуто в роботах таких авторів як В.Є.Адамов, І.О. Александров, Л.О. Лігоненко, Л.О. Омелянович, В.І. Родіонова, В.С. Синавина, А.М. Поддерьогін, А.Д. Чернявський та інші. В їх роботах детально розглянуто питання сутності кризи і можливостей санації. Закордонні автори (Д. Девид, Р. Диглас, Р. Зербе, Р. Колб, Ф. Кейн, Є. Майєр, Р. Хадчинсон, Р. Хелферд і інші) більше уваги приділяють питанням стратегії управління фінансово стійким підприємством. Ринкові реформи в Україні загострили проблему оздоровлення банкрутів через систему оперативного втручання у господарський процес, який розглядається з позиції санації підприємства. Загальні питання санації вивчаються вітчизняними та закордонними школами (Сучасна теорія регулювання, Чикагська школа та інші) і авторами (Л.В. Балабанова, М. Вебер, О.О. Віханський, Ф. Майо, А. Мескон, О.О. Терещенко, А.Файоль та інші). Однак слід зазначити, що їх розробки не дають можливості отримати повну картину щодо напрямків реструктуризації управління підприємством в умовах кризи. Тому розробка теоретико-методичних засад формування системи управління підприємством в умовах кризи та наукове забезпечення процесу реалізації її елементів стає актуальним напрямком наукового дослідження, якому присвячена дисертаційна робота.

Зв’язок роботи з науковими проблемами, планами, темами. Робота виконана відповідно до комплексного плану науково-дослідних робіт Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган - Барановського і є частиною науково-дослідних робіт з таких тем: “Формування підприємницьких стратегій сталого розвитку” (Д–2000–2, номер державної реєстрації 0100U000284) – обгрунтовано управлінські рішення щодо відновлення платоспроможності підприємства; “Розробка автоматизованого робочого місця економіста” (Д-1998-3) - розроблено схему автоматизації аналітичних розрахунків щодо фінансового стану підприємства; “Розробка рекомендацій щодо управління кризою” (799/2001) – запропоновано механізм управління підприємством у кризовому стані; “Підвищення ефективності управління торгівлею в регіоні” (Д-2001-3) – проведено діагностику фінансових загроз виникнення кризи; “Розробка науково-методичних рекомендацій по обгрунтуванню необхідних розмірів поточних витрат підприємства” (5/2004) – обгрунтовано метод використання показників величини витрат для визначення ризик-позиції підприємства; “Методичні рекомендації по формуванню санаційних заходів” (25/2004) - запропоновано механізм розрахунку санаційного прибутку.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних та практичних рекомендацій щодо підвищення наукового обгрунтування управлінських рішень, що приймаються в умовах кризи підприємства.

Виходячи зі встановленої мети в роботі поставлено та вирішено наступні завдання:

надано критичну оцінку наукових підходів до визначення суті кризового стану підприємства;

визначено особливості управління підприємством в умовах кризи;

розроблено методику діагностики кризового стану підприємства;

розроблено механізм управління підприємством в умовах кризи;

виявлено джерела фінансових загроз в розвитку підприємства;

досліджено стратегічну поведінку потенціалу підприємства в кризовій стадії розвитку;

розроблено інструменти фінансової санації для виведення підприємства із стану кризи;

обґрунтовано напрямки реорганізації управління підприємством для виходу з кризи.

Об’єктом дослідження є процес управління на підприємствах телекомунікаційних послуг.

Предметом дослідження є механізм управління підприємством в кризовій стадії життєвого циклу.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертації склали положення економічної теорії антикризового управління підприємством, наукові концепції і теоретичні розробки вітчизняних і закордонних вчених з проблем економіки, фінансового менеджменту, фінансової санації підприємства, законодавчо-нормативні акти України з питань фінансової діяльності. У процесі дослідження застосовувалися загальноприйняті методи системного і комплексного аналізу при проведенні діагностики кризового стану підприємства; порівняльного аналізу при обгрунтуванні методів оцінки глибини фінансової кризи; групування показників для діагностики фінансових загроз виникнення кризи, обгрунтування методичних підходів до аналізу кризи результату, визначення рівня стратегічної кризи; факторного аналізу при виявленні впливу окремих чинників на рівень зазначених видів у розвитку досліджуваних підприємств; економіко-математичного моделювання залежності фінансового результату від провідних чинників; логічного узагальнення при обгрунтуванні напрямків формування портфеля санаційних заходів та розробки стратегічних рішень в антикризовому управлінні підприємством.

Інформаційною базою дослідження були опубліковані матеріали Кабінету Міністрів України, Державного комітету статистики України, матеріали фінансової звітності підприємств сфери телекомунікаційних послуг України.

Обробку даних і розрахунки здійснено за допомогою персонального комп’ютера з використанням програми Excel.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у таких теоретичних, методологічних і методичних розробках:

вперше:

запропоновано систему інформаційно-вирішальних центрів управління кризовим станом та визначено їх взаємозв’язок із видами кризи підприємства: фінансовою, кризою результату та стратегічною;

розроблено механізм управління підприємством у кризовому стані, який базується на взаємодії систем інформаційно-вирішальних центрів та містить наступні функціональні блоки: діагностика стану інформаційно-вирішальних центрів, формування портфеля санаційних заходів, організація виконання запропонованих заходів і контролю за результатами санаційних процедур;

удосконалено:

класифікацію кризових процесів на підприємстві, яка узагальнена в структурно-логічній схемі кризи; визначено критерії і показники для встановлення видів кризи, які розмежовані за фінансовим, економічним та стратегічним підходами;

методику визначення ризик-позиції менеджменту до заходів щодо подолання кризи шляхом використання показників величини втрат прибутків і ресурсів підприємства, розміру і рентабельності власного капіталу та коефіцієнта ризику;

механізм управління фінансовою потребою підприємства шляхом застосування методу оптимізації фінансової потреби, залучення доступних монетарних активів, диверсифікації діяльності, стимулювання збуту та формування санаційного прибутку;

набуло подальшого розвитку:

метод діагностики кризи в розвитку підприємства, який базується на трьохрівневій її критеріальній оцінці: комплексному аналізі доцільності запасів і витрат, визначенні якості фінансової стійкості і перспектив її зміни, визначенні зони кризи результатів та стратегічної кризи;

методичний підхід до реорганізації структури підприємства з урахуванням деструктивних і конструктивних факторів на основі розробки чотирьох груп проектних одиниць стратегічних управлінських рішень для підприємства в умовах кризи.

Практичне значення одержаних результатів визначається комплексом розроблених рекомендацій, які можуть використовуватися як модель системи антикризового управління підприємством. Розроблені в дисертації пропозиції щодо механізму антикризового управління та формування портфеля санаційних заходів були впроваджені в діяльність ТОВ “Мобітел” м. Донецька (акт впоровадження від 24.12.2004), ТОВ “Голден Телеком” (акт впровадження від 30.11.2004), ЛДУТ (довідка від 28.09.2004).

Практичне значення результатів дисертаційної роботи полягає в розробці рекомендацій щодо підвищення наукового обґрунтування управлінських рішень, які приймає підприємство в умовах кризи. Практичне значення мають такі розробки, як схема діагностики розвитку підприємства в умовах кризи, виходячи з трьохрівневої її критеріальної оцінки; запропонований алгоритм діагностики фінансової кризи з обґрунтуванням об’єктів управління; визначення зони кризи результату; оцінка зони стратегічної кризи; методика визначення ризик-позиції менеджменту щодо подолання кризи по сукупності показників. У дисертації розроблена комплексна система управління фінансовою потребою підприємства; запропоновано алгоритм розрахунку санаційного прибутку; обгрунтовано чотири групи проектних одиниць стратегічних управлінських рішень; розроблено алгоритм проведення санаційних процедур, обгрунтовано соціально-психологічне поле реорганізації діяльності персоналу. Використання цих механізмів дозволить суттєво підвищити ефективність управління підприємствами в умовах кризи.

Результати дослідження можуть використовуватися у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Фінансовий менеджмент”, “Стратегія підприємства”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень автора. Теоретичні розробки, обгрунтування, висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, отримані автором самостійно на основі всебічного вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного і практичного матеріалу з функціонування підприємств сфери телекомунікаційних послуг України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації доповідалися автором і обговорювалися на 8 науково-практичних конференціях, в тому числі: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка сталого розвитку: погляд в ХХІ століття” (м. Донецьк, 1999); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія і практика перебудови економіки” (м. Черкаси, 2001); Міжнародній науково-практичній конференції “Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Ялта, 2003), а також на 5 наукових конференціях професорсько-викладацького складу Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган - Барановського у 1999 – 2003 рр.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 13,95 друк. арк., серед яких 5 статей - у провідних спеціалізованих виданнях обсягом 3,15 друк. арк. Особисто автору належать 11,05 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків загальним обсягом 174 сторінки основного тексту, а також 35 таблиць і 22 рисунків на 9 сторінках, списку використаних джерел зі 128 найменувань і 71 додатків обсягом 29 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформовано мету, предмет, об’єкт і методологію дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення результатів проведеного дослідження.

У першому розділі “Теоретичні основи управління підприємством у кризовому стані” розглянуто теоретичний аспект стадій кризи в розвитку підприємства, сутність кризи як об’єкта управління та надано теоретичне обґрунтування механізму управління підприємством у кризовому стані.

Проблема управління підприємством у кризовому стані продовжує залишатися достатньо складною, так як в умовах ринку діяльність багатьох ланок господарської системи супроводжується багаточисельними ознаками кризи. Більшість підприємств не мають можливості своєчасно погашати свої поточні зобов’язання. У цих умовах виникає потреба в розробці ефективного механізму управління підприємством, який ще однозначно не визначений.

Теорія кон’юнктури і розвитку економіки представляє кризу як дисбаланс норми споживання та купівельної спроможності коштів. Граничною межею прогресування кризових процесів на мікроекономічному рівні є реорганізація підприємства. Вона виступає альтернативною вартістю ліквідації і переломним моментом у діяльності суб’єктів ринку.

У роботі узагальнено основні підходи до розуміння кризи і визначено її види, надана характеристика інформаційно-вирішальних центрів фінансової кризи, кризи результату і стратегічної кризи, запропоновано механізм управління підприємством у кризовому стані, розглянуто взаємозв’язок його складових частин.

Кризу неможливо розглядати як статичний стан підприємства. Це процес, який протікає впродовж деякого періоду часу, впливає на діючу структуру зв’язків і відношень та формує їх заново. Необхідність його розподілу на окремі стадії обумовлена тим, що виникає потреба теоретичного визначення моменту і часу впливу окремих чинників на кризу, недопущення її подальшого розвитку та формуваня шляхів уникнення. Протягом цього періоду криза, як процес, може пройти декілька стадій. Умовно їх слід розділити на стадію потенційної кризи, сховану стадію, нездоланну стадію і стадію реорганізації. На різних стадіях зусилля менеджменту підприємства спрямовані на визначення виду кризи і характеристики деструктивних факторів впливу на стан підприємства. Управлінські рішення спрямовані на адаптацію ресурсного потенціалу підприємства до умов кризи і нівелювання дії потенційних загроз економічного спаду на складові потенціалу господарюючого суб’єкта.

Узагальнення теоретичних положень різних зарубіжних та вітчизняних підходів дозволило виділити наступні основні ознаки кризи. Криза являє собою переломний момент у зміні явищ і дій, які розвиваються. Вона утворює ситуацію, при якій велике значення відіграє своєчасність і невідкладність вжиття відповідних заходів. Загроз зазнають цілі і цінності суб’єкта. Наслідки носять тяжкий характер для майбутнього і учасників, які знаходяться в ньому. Криза вносить невизначеність у оцінку ситуації і потребує розробки необхідних альтернатив щодо її подолання. Знижується контроль над явищами і їх впливом на господарський процес. До мінімуму скорочується час для прийняття рішення, що викликає стрес і, часто, розгубленість у керівників підприємства. Змінюються внутрішні і зовнішні економічні відносини, збільшується соціальне напруження серед персоналу. Інформації, яка знаходиться у розпорядженні менеджменту, як правило, недостатньо.

Враховуючи інтереси підприємства як суб’єкта мікроекономічної системи і держави у цілому, запропоновано розглядати кризовий стан підприємства як об’єкт управління. З цією метою побудовано структурно-логічну схему виникнення кризи, за якою проведено подальшу діагностику несприятливих тенденцій, що склалися у діяльності підприємства.

Теоретичне дослідження причин кризової ситуації в господарській системі показали, що вони можуть з’явитися у межах ресурсів, які надходять, або виробничо-комерційного процесу. Необхідність визначення цих конкретних причин обумовило потребу побудови структурно-логічної схеми кризи (рис. 1).

Рис. 1. Структурно-логічна схема кризи підприємства

Узагальнений підхід до визначення стану кризи у розвитку підприємства дає підстави стверджувати, що криза підприємства являє собою переломний момент у послідовності господарських процесів, явищ і дій. Типовим для розвитку кризової ситуації є або ліквідація підприємства, як екстремальна форма, або успішне подолання кризи. Напрямок розвитку кризових процесів у більшій мірі залежить від якості управління підприємством. Висока компетентність антикризового менеджменту дозволяє, з одного боку, визначити конкретні об’єкти управлінського впливу, з другого, своєчасно і ефективно впливати на локалізацію кризових процесів.

Основними складовими структурно-логічної схеми кризи слід враховувати стратегічну кризу, кризу результату і фінансову кризу. Перераховані складові обумовлюють необхідність теоретичного обґрунтування механізму управління підприємством у кризовому стані.

Результатом вивчення теоретичних проблем сутності, рівня кризи, її характерних ознак як об’єкта управління стала розробка механізму управління підприємством у кризовому стані. що базується на взаємодії систем інформаційно-вирішальних центрів. Сутність інформаційно-вирішальних центрів розглянута в дослідженні як комплекс взаємозалежних та взаємодоповнюючих елементів системи, кожному з яких притаманні власні форми управлінської дії. Їх структура представлена трьома підсистемами: фінансової кризи, кризи результату та стратегічної кризи (табл. 1).

Таблиця 1

Система інформаційно-вирішальних центрів управління кризовою ситуацією

Інформаційно-вирішальні центри | Вид кризи

стратегічна | результату | фінансова

Ресурси підприємства

Матеріальні ресурси | Прямий вплив | Непрямий вплив

Трудові ресурси | Прямий вплив

Фінансові ресурси | Непрямий вплив | Прямий вплив

Напрямки діяльності

Наукові дослідження і дослідно-конструкторські розробки | Прямий вплив | Непрямий вплив

Виробництво | Прямий вплив | Непрямий вплив

Постачання і логістика | Прямий вплив | Непрямий вплив

Маркетинг | Прямий вплив

Обслуговування | Непрямий вплив | Прямий вплив

Реінвестування | Непрямий вплив | Прямий вплив

Підсистема інформаційно-вирішальних центрів фінансової кризи представлена сукупністю методів формування фінансів підприємства. В рамках операційної діяльності основним інформаційно-вирішальним центром кризи результату має бути диференціація продукції підприємства та витрат на її виготовлення. Підсистема інформаційно-вирішальних центрів стратегічної кризи базується на необхідності оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу та реалізації адаптивної політики підприємства до зовнішнього середовища.

Взаємодія інформаційно-вирішальних центрів наведена у запропонованому механізмі управління підприємством, яке знаходиться у кризовому стані (див. рис.2).

До функціональних блоків механізму управління пропонується віднести: діагностику стану інформаційно-вирішальних центрів, формування портфеля санаційних заходів, організацію виконання заходів щодо санації і контроль за результатами санаційних процедур. Взаємодію блоків побудовано з використанням причинно-наслідкових елементів аналізу і структурно-логічного синтезу організаційно-економічних процесів підприємства.

У другому розділі “Діагностика рівня кризового стану підприємства у контексті вирішально-інформаційних центрів” проведено дослідження діючої практики управління підприємством на фінансовому, економічному і стратегічному рівнях, встановлено умови виникнення і розвитку кризових явищ.

Рис. 2. Механізм управління підприємством у кризовому стані

У механізмі управління підприємством в умовах кризи значне місце посідає діагностика рівня розвитку кризи як системи ретроспективного, оперативного та перспективного аналізу, спрямованого на виявлення ознак кризового стану підприємства, оцінку загрози банкрутства та обгрунтування шляхів запобігання кризи.

Діагностика кризового розвитку і загрози банкрутства є одним із необхідних етапів процесу антикризового управління, оскільки його методичні підходи забезпечують належне визначення глибини кризи, його масштабів, реальності і очікуваного часу виникнення ситуації банкрутства, обґрунтування заходів, необхідних для його подолання, оцінки можливостей підприємства відносно подолання кризи і прогнозування наслідків подальшого розвитку ситуації.

У дисертації досліджена існуюча практика управління підприємствами сфери телекомунікаційних послуг за наступними напрямками: проведена оцінка фінансових загроз виникнення кризи, зроблено аналіз кризи результату за удосконаленою методикою, досліджено фактори кризи в стратегічному управлінні.

Структурно-логічний аналіз кризи проведено на основі даних фінансової, бухгалтерської і оперативної звітності підприємств сфери телекомунікаційних послуг. Досліджувана сукупність підприємств представлена Східним територіальним управлінням спільного підприємства “Український мобільний зв’язок” (СТУ СП UMC), ТОВ “Голден Телеком”, Донецькою і Луганською обласними дирекціями Укртелекому (ДДУТ, ЛДУТ). Діяльність підприємств, які розглядаються, відрізняється активною філософією бізнесу і високим технологічно-функціональним рівнем надання послуг телекомунікаційного зв’язку на території України.

У роботі запропоновано схему діагностики розвитку підприємства в умовах кризи, яка припускає трьохрівневу її критеріальну оцінку.

На першому рівні встановлено, що визначення зони фінансової кризи можна представити у вигляді комплексного аналізу доцільності запасів і витрат підприємства, оцінки якості фінансової стійкості і перспектив її зміни. Критичний перегляд існуючих дискримінантних функцій у вигляді Z-рахунку дозволив запропонувати для критеріальної оцінки фінансової кризи фінансові моделі Альтмана (ZA), Спрінгейта (ZС) та універсальну Терещенка (ZУ) (табл. 2).

Таблиця 2

Дискримінантні функції Z-рахунку

Моделі оцінки фінансової стійкості підприємств | Обмеження | Вірогідність банкрутства

1. ZA = 0,717А1+0,847А2+3,107А3+0,42А4+0,995 А5 | Z = 0

Z > 0

Z<0 | 50%

>50%

<50%

2. ZС= 1,03С1+3,07С2+0,66С3+0,4С4 | Z < 0,862 | потенційний банкрут

3. ZУ = 1,5А+0,08В+10С+5D+0,3E +0,1F | Z<0

Z від 0 до 1

Z від 1 до 2

Z>2 | напівбанкрут;

без санації загроза існує;

при умові антикризового управління не загрожує;

не загрожує

Цей вибір зроблено виходячи з наступних критеріїв: можливість адаптації до умов діяльності вітчизняних підприємств, захищеність від зовнішнього впливу, коректність показників у складі моделей. Згідно з розрахунками по моделі Альтмана всі підприємства досліджуваної сукупності є фінансово стійкими (табл.3).

Таблиця 3

Критерії фінансової стійкості підприємств за різними моделями

Моделі | Донецька обл. дирекція Укртелекому | Луганська обл. дирекція Укртелекому | СТУ СП UMC | ТОВ “Голден

Телеком”

Альтмана | 4,26 | 5,75 | 34,87 | 2,57

Спрінгейта | 1,46 | 1,31 | 21,82 | -0,34

Універсальна | 5,5 | 9,19 | 92,55 | 0,83

Z – рахунок по моделі Спрінгейта характеризується різкими коливаннями та ніби вказує що ДДУТ та ЛДУТ знаходяться на межі банкрутства, але це протирічить дійсності. Тому з огляду на реальну можливість адаптації та найбільш високу точність прогнозу (92-95%) рекомендовано для критеріальної оцінки використовувати універсальну модель. Для адаптації даної моделі до цілей аналізу запропоновано фактор витрат виробництва розглядати як сукупність двох факторів: запасів і витрат підприємства. Розрахунки щодо запропонованої моделі (див. табл. 3) показали, що першим трьом з перерахованих підприємств банкрутство не загрожує, бо ZУ для них в декілька разів перевищує критичний рівень (Z крит = 2). ТОВ “Голден Телеком” знаходиться у стані гострої кризи: його Z-критерій дорівнює тільки 0,83 при нестачі загальної величини джерел фінансування оборотних активів.

Критеріальну оцінку фінансової кризи за універсальною моделлю запропоновано доповнити системою відносних коефіцієнтів ліквідності (табл. 4).

Таблиця 4

Критеріальна оцінка рівня фінансової кризи досліджуваної сукупності підприємств за допомогою коефіцієнтів

Системи показників | Норма-тивне значен-ня | ТОВ “Голден Телеком” | Донецька обл. дирекція Укртелекому | Луганська обл. дирекція Укртелекому | СТУ СП UMC

2001р | 2002 р | 2001р | 2002 р | 2001р | 2002р | 2001р | 2002р

1. Коефіцієнти ліквідності:

Абсолютної | 0,2 | 0,16 | 0,08 | 0,02 | 0,03 | 0,03 | 0,04 | 11,8 | 0,15

Критичної | 0,7-0,8 | 0,30 | 0,20 | 0,80 | 0,80 | 0,4 | 0,6 | 51,0 | 48,0

Поточної | 1,0 | 0,30 | 0,30 | 0,90 | 0,90 | 1,9 | 1,5 | 51,8 | 48,0

2. Фінансові коефіцієнти

Фінансового важеля | 0,50 | -59,00 | -6,00 | 0,20 | 0,20 | 0,12 | 0,02 | - | -

Автономії | 0,50 | -0,01 | -007 | 0,80 | 0,80 | 0,80 | 090 | 0,90 | 0,90

Фінансової стабільності | 1,00 | -0,03 | -0,07 | 2,00 | 2,20 | 3,40 | 6,20 | 74,00 | 51,00

Дослідження підтверджують висновок про неплатоспроможність ТОВ “Голден Телеком”, у якого значення коефіцієнтів як поточної, так і критичної ліквідності у 2-3 рази нижче нормативного рівня та у динаміці знижуються. Для ДДУТ коефіцієнти ліквідності мають майже стабільне значення, а для ЛДУТ характерна позитивна тенденція. Незначне зниження коефіцієнтів ліквідності для СТУ СП UMC непринципове, бо вони значно перевищують нормативний рівень. Таким чином, дослідження показників ліквідності дозволило отримати кількісне підтвердження здійсненої раніше оцінки глибини і зони фінансової кризи підприємств.

Третім критерієм оцінки достовірності позиціонування підприємств по відношенню до фінансової кризи, на нашу думку, можуть виступати показники фінансової сталості, автономії і фінансового важеля. Дані таблиці 4 відносно ДДУТ, ЛДУТ, СТУ СП UMC (позитивні величини розглянутих коефіцієнтів та суттєве перевищення нормативних значень: 2,2>1; 6,2>1; 5,1>1) підтверджують попередні висновки щодо позиціонування вказаних підприємств на карті фінансової кризи. Щодо ТОВ “Голден Телеком”, яке віднесено до зони фінансової кризи, то воно має негативні характеристики структури капіталу. За цими дослідженнями набула подальшого розвитку методика та запропоновано управлінський алгоритм діагностики фінансової кризи з обґрунтуванням об’єктів управління (рис. 3).

Рис. 3. Алгоритм діагностики фінансової кризи

На другому рівні критеріальної оцінки кризового розвитку підприємства запропоновано визначити зону кризи результату. Для цього доцільно вивчати динаміку прибутку (збитку) і рентабельності. Особливу увагу слід приділити структурі витрат при оцінці величини матеріальних запасів і можливості економії витрат завдяки ефекту масштабу, широти асортименту, інтенсивності капіталовкладень і технологічних потреб. Встановлено, що масштаб мотиваційного поля і ефект масштабу не тільки справляють суттєвий вплив на формування результату, але і містять у собі резерви підприємства щодо подолання кризи. Запропоновано виділяти структурні і функціональні резерви подолання кризи результату.

На третьому рівні передбачається оцінювати зону стратегічної кризи. Якість реалізації стратегії рекомендовано оцінювати комплексом стратегічних показників. Глибину стратегічної кризи дозволить визначити моніторинг взаємозв’язку динаміки прибутку і ефективності вкладених коштів, а саме: темп зростання прибутку, рентабельність фінансових вкладень, фінансовий леверидж. В основу аналізу нами покладено вивчення розрахунково-аналітичної моделі детермінантів стратегічної кризи і визначення відношення управління до невизначеності зовнішнього оточення. Розроблена методика, яка дозволила визначити ризик-позицію менеджменту до заходів щодо подолання кризи. Ризик-позицію запропоновано визначати по сукупності показників: за величиною втрат прибутків і ресурсів, за розміром і рентабельністю власного капіталу, за коефіцієнтом ризику. Отримані результати представлені на рис 4.

Рис. 4. Характеристика ризик-позиції підприємства відносно результату

У третьому розділі “Методичні рекомендації щодо формування портфеля санаційних заходів” обґрунтовані управлінські рішення щодо відновлення платоспроможності підприємства в короткостроковому і стратегічному періодах. Обгрунтовано рекомендації щодо удосконалення управління підприємством в кризовому стані у напрямку формування портфеля санаційних заходів. Розроблена комплексна система управління фінансовою потребою. Першочерговим, у плані оптимізації фінансової потреби, запропоновано збільшення обсягу діяльності. Плануючи темп зростання виручки від реалізації, можна визначити, в яких розмірах збільшиться сума операційного прибутку при сформованому на підприємстві коефіцієнті операційного левериджу. Дослідження підтверджують висновок, що подолання збитків для ТОВ “Голден Телеком” може бути забезпечено тільки шляхом збільшення обсягу діяльності з тим, щоб поріг рентабельності перевищував фактичну виручку від реалізації, бо позитивний вплив операційного левериджу виявиться лише після того, коли підприємство подолає точку беззбитковості своєї операційної діяльності. ТОВ “Голден Телеком” також слід враховувати показники ефективності ділової стратегії, приділяючи особливу увагу плануванню асортименту, структури послуг і ринків збуту, цінової політики і якості обслуговування споживачів, формам оплати праці персоналу і можливостям стимулювання збуту.

Зроблено висновок про необхідність залучення доступних джерел монетарних активів для нівелювання впливу кризи. Якщо джерел власних коштів недостатньо, пропонується формувати санаційний прибуток.

Враховуючи можливості реалізації стратегії розвитку нових ринків і реструктуризації боргової неплатоспроможності, запропоновано алгоритм розрахунку санаційного прибутку (Псан) шляхом використання методу конверсії статутного фонду (Псф), фінансової допомоги зацікавлених в санації суб’єктів у вигляді списання боргів (Пфд) та формування резервного фонду (Прф) за формулою:

Псан=Псф+Пфд+Прф (1)

В умовах недостатнього обсягу виявлених джерел підприємству слід розглянути і можливість реалізації частини немонетарних активів, порядок вибору яких було приведено у дослідженні. Результатом впровадження запропонованого механізму фінансової стабілізації є розробка санаційного та реструктуризованого балансів підприємства в кризовому стані. Вони свідчать про наявні можливості виходу ТОВ “Голден Телеком” із стану кризи (табл. 5).

Таблиця 5

Розробка балансу, який забезпечить вихід ТОВ “Голден Телеком” із стану кризи

Актив | Варіанти балансу, тис.грн | Пасив | Варіанти балансу, тис.грн

аналітич-ний | санацій-

ний | реструкту-ризований | аналітич-ний | санацій-

ний | реструкту-риззований

Необоротні активи | 58846,6 | 58846,6 | 46019,3 | Статутний капітал | 20375,2 | 6791,7 | 6791,7

Оборотні активи | 27889,6 | 27889,6 | 40716,9 | Непокриті збитки | 26573,7 | - | -

в тому числі: | Резервний капітал | - | 1200,0 | 1200,0

запаси | 4019,7 | 4019,7 | 16847,0 | Довгострокові зобов’язання | 40016,3 | 40016,3 | 40016,3

дебіторська заборгованість | 19625,9 | 19625,9 | 16124,3 | Короткострокові зобов’язання | 52918,4 | 38728,2 | 38728,2

грошові кошти | 4244,0 | 4244,0 | 7745,6

БАЛАНС | 86736,2 | 86736,2 | 86736,2 | БАЛАНС | 86736,2 | 86736,2 | 86736,2

На стратегічному рівні подолання кризи обумовлено управлінськими рішеннями щодо реорганізації підприємства і реалізації проектних одиниць стратегічних управлінських рішень. Було встановлено, що у соціальній сфері конфлікт може виникнути на рівні реалізації рішень щодо скорочення функціональних підрозділів і перекваліфікації спеціалістів. Критеріальна оцінка соціальних наслідків може бути виражена показником плинності кадрів, який у комплексі з процесами децентралізації управління і подолання критичного порогу може сприяти конфліктній ситуації на різних рівнях управлінської ієрархії.

Запропоновано декілька підходів щодо реорганізації структури підприємства, які можуть сприяти підвищенню ефективності управління в умовах кризи. В основу реактивного підходу покладено врахування соціального фактору і фактору організації виробництва.

Дослідження превентивного підходу дозволило розробити комплекс правил щодо реорганізації структури підприємства. Запропоновано створювати стратегічні менеджмент-групи для формування нової організаційної структури. Було встановлено, що кількість кризових груп в залежності від стану трудового потенціалу не повинно перевищувати трьох. Взаємовідношення між групами будуються на принципах прямого контакту, а їх діяльність спрямована на рішення стратегічних задач, питань оперативної роботи і соціальної безпеки.

При вивченні можливостей трансформації неефективної системи управління були встановлені деструктивні і конструктивні фактори процесу реорганізації. Враховуючи напрямки їх впливу, розроблені чотири групи проектних одиниць стратегічних управлінських рішень в умовах кризи (рис. 5).

Рис. 5. Комплекс проектних одиниць стратегічних управлінських рішень в умовах кризи

До першої групи слід віднести комплекс робіт щодо визначення конкурентної і фінансової слабкості. Несприятлива економічна кон’юнктура і падіння рівня продаж, зростання дебіторської заборгованості і рівня операційного левериджу, ціна і можливості подачі на ринок нового товару визначають потребу у перегляді портфеля функціональних стратегій. До другої групи належить пакет рішень щодо скорочення витрат. Дії спрямовані на скорочення адміністративних витрат і нерентабельних сфер бізнесу, використання можливостей завантаження виробництва і реструктуризацію боргової і господарської неплатоспроможності. До третьої групи увійшли рішення, спрямовані на досягнення зростання продаж і доходів підприємства. Зниження ціни і заходи щодо просування товарів, виведення на ринок нового продукту і розширення переліку послуг складають основу управлінських рішень в області збуту. До четвертої групи віднесено комплекс процедур щодо ліквідації активів, зняття з виробництва, скорочення чисельності і звуження ринків збуту.

Реалізація проектних одиниць стратегічних управлінських рішень в умовах кризи потребує паралельності робіт і спрямована на підвищення якості управління в умовах кризи.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено науково-теоретичні підходи і запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо формування механізму управління підприємством в умовах кризи. За результатами виконаної роботи можна зробити такі висновки.

1. Діалектика розвитку національного ринку товарів та послуг сприяла загостренню конкурентної боротьби за частку ринку. Поєднання управлінських, економічних і маркетингових знань і навиків стало основним напрямком розробки стратегічних планів підприємств. Суттєвий вплив на їх реалізацію мають зміни зовнішніх чинників і здатність організаційної і виробничої структури адаптуватися до мінливості ринкових процесів, що обумовлює появу і загострення кризових явищ на підприємстві.

2. Криза являє собою категорію діалектики, яка поширює свій вплив на фінансовому, економічному і стратегічному рівні. За цих умов до основних проблем управління підприємством слід відносити визначення зони і виду кризи, наявного потенціалу її подолання та побудову антикризової програми діяльності підприємства.

3. Механізм розробки програми подолання кризових явищ складається з блоків, до яких увійшли визначення виду кризи на фінансовому, економічному і стратегічному рівнях, розробка заходів щодо нівелювання дії кризових явищ, організація робіт щодо виконання запланованих заходів і контроль результатів. Основу механізму склали інформаційно-вирішальні центри фінансової, результативної і стратегічної кризи.

4. Моніторинг факторів діяльності підприємств дозволив виявити наступну послідовність поширення кризових явищ. Прикмети кризи у першу чергу проявляються на рівні фінансових показників. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства у поєднанні з багатофакторними моделями дозволить представити прогноз його розвитку у короткостроковому періоді. Елементи фінансової кризи впливають на результативні показники діяльності підприємства, обумовлюють стан стратегічного потенціалу щодо подолання кризи і характеризують ефективність реалізації стратегічних планів.

5. Процес дослідження діяльності підприємств сфери телекомунікаційних послуг показав, що виявлення глибини кризи прямо залежить від глибини економічного аналізу діяльності підприємства. Ліквідність і стійкість, обіг і витрати, ціна і ємність ринку доповнюються аналізом факторів і прогнозом перспектив їх зміни. Встановлено, що система мотивації персоналу і ступінь завантаженості виробничих потужностей обумовлюють потенційні резерви подолання кризи.

6. Діагностика стратегічного управління дозволила визначити пряму залежність стану менеджменту від ефективності реалізації стратегічних планів. Встановлено, що підприємства з консервативним стилем управління більше відкриті до впливу кризових явищ. Це обумовлює потребу оперативно реагувати на зміну конкурентних сил, реалізувати стратегічні можливості, що відкриваються на ринку і обмежувати вплив зовнішніх загроз на діяльність підприємства.

7. З метою подолання кризових явищ на рівні фінансової кризи запропоновано алгоритм оптимізації поточної фінансової потреби. Реструктуризація балансу підприємства за допомогою заходів по санації включає розрахунок санаційного прибутку і реструктуризацію дебіторської заборгованості. Комплекс заходів може бути поширено на розробку планів щодо реалізації частини основних фондів підприємства.

8. Оптимізація поточної господарської потреби включає комплекс заходів по реорганізації ланцюга цінностей. Запропоновано правила формування структури витрат в умовах збиткової діяльності і зниження результативних показників діяльності.

9. Розроблено і запропоновано до впровадження систему формування структури управління в умовах кризи. Визначено кількість і функціональні обов’язки кризових стратегічних груп. З метою вдосконалення системи управління розроблено і запропоновано до впровадження проектні одиниці стратегічних управлінських рішень щодо ефективного подолання кризових явищ.

10. Практична апробація запропонованих у дисертації рекомендацій щодо вдосконалення управління підприємством в умовах кризи підтвердила доцільність їх використання.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у провідних фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

Публікації за результатами участі у конференціях:

1. Цурік В.В. Діагностика кризового підприємства, теоретичні і практичні перебудови економіки // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми і практика перебудови економіки". – Черкаси: ЧДТУ, 2001. – С. 174-177.

2. Цурік В.В., Недрянко А.О., Садєков А.А. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства в контексті діагностики його кризового розвитку. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Управління підприємствами: проблеми та шляхи їх вирішення”. Том 1. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. – С. 218-223. Особистий внесок автора: запропоновано параметри алгоритму інтегральної оцінки фінансового стану підприємства (0,15 друк. арк.).

3. Коструба А.А., Цурік В.В. Навчально-методичний комплекс за курсом “Економічні ризики і методи їх вимірювання”. – Донецьк: ДонДУЕТ, 2001. – 43 с. Особистий внесок автора: розроблено методичні підходи до оцінки ризику неплатоспроможності підприємств та шляхи його мінімізації (1,3 друк. арк.).

Інші:

1. Цурік В.В. Кризис – как способ прогнозирования // Греки и славяне: 1000 лет. - Донецк: “Кассиопея”, 1997. – С. 47-50.

2. Цурік В.В. Організація управління: теорія і практика. - Донецьк: “Касіопея”. 1998.- 144 с.

АНОТАЦІЯ

Цурік В.В. Управління підприємством в умовах кризи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. – Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган- Барановського, Донецьк, 2005.

Дисертаційна робота присвячена актуальним проблемам теоретичних і методологічних аспектів управління підприємством в умовах кризи. В роботі узагальнені основні підходи до розуміння кризи та визначені її види, надано характеристику інформаційно-вирішальним центрам фінансової кризи, кризи результату і стратегічної кризи, запропоновано механізм управління підприємством в умовах кризи, розглянуто взаємодію його складових частин. У дисертації проведені дослідження діючої практики управління підприємствами сфери телекомунікаційних послуг за наступними напрямками: проведена оцінка фінансових загроз виникнення кризи, запропонована методика аналізу кризи результату, досліджено фактори кризи в стратегічному управлінні. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення управління в кризовому стані підприємства. Розроблено комплексну систему управління фінансовою і поточною потребою, виявлено можливості реструктуризації боргів, запропоновано алгоритм розрахунку санаційного прибутку. Обгрунтовано соціально-психологічне поле кризових груп управління підприємством. Розроблено проектні стратегічні одиниці управлінських рішень щодо управління підприємством в умовах кризи.

Ключові слова: управління підприємством, інформаційно-вирішальні центри, фінансова криза, криза результату, стратегічна криза, санаційний прибуток, реструктуризація боргів.

АННОТАЦИЯ

Цурик В.В. Управление предприятием в условиях кризиса. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. – Донецкий государственный университет экономики и торговли им. М. Туган-Барановского, Донецк, 2005.

Диссертационная работа посвящена актуальным проблемам теоретических и методологических аспектов управления предприятием в условиях кризиса.

В первом разделе диссертационной работы “Теоретические основы управления предприятием в кризисном состоянии” обобщены основные подходы к пониманию кризиса и определены его структурные составляющие, дано определение кризиса как процесса и стадии жизненного цикла предприятия, рассмотрена сущность понятия информационно-решающие центры кризиса, установлена последовательность протекания кризисных процессов, предложен механизм управления предприятием в условиях кризиса.

Во втором разделе диссертационной работы “Диагностика уровня кризисного развития предприятия в контексте информационно-решающих центров” проведен мониторинг факторов кризисного состояния предприятия.

В процессе мониторинга деятельности предприятий сферы телекоммуникационных услуг изучено состояние финансовых, результативных и стратегических показателей деятельности. Предложена последовательность экономического