1. У мовах, що зіставляються, спонукання виражається за допомогою двох типів спонукальних конструкцій: монофункціональних та поліфункціональних. Монофункціональні спонукальні конструкції, для яких функція спонукання є єдиною, формують речення з імперативними конструкціями та перформативними дієсловами. Для другої групи спонукання виступає як вторинна функція. Ця група репрезентована конструкціями з дієсловами у формі дійсного та умовного способів, конструкціями з неособовими формами дієслова, а також бездієслівними спонукальними конструкціями, конструкціями з модальними дієсловами, питальними реченнями (див.табл. 2, а також табл.1).

2. У монофункціональних спонукальних конструкціях переважають імперативні конструкції, які спрямовані на спонукання 2-ї особи. В обох мовах існують непоширені та поширені імперативні конструкції. У непоширених конструкціях домінантною є конструкція без підмета. У поширених конструкціях виявлені різні граматичні особливості, вибір яких обумовлений системами англійської та української мов. Відмінності полягають у наявності в англійській мові фразових дієслів, конструкцій з герундієм та дієприкметником у формі минулого часу, які відсутні в українській мові (див.2.1).

3. До поліфункціональних належать конструкції з модальними дієсловами, з дієсловами у формі дійсного та умовного способів, бездієслівні спонукальні конструкції. Відмінності між мовами полягають у тому, що в англійській мові домінують конструкції з модальними дієсловами, в українській мові - конструкції з дієсловами у формі дійсного способу. На відміну від української, в англійській мові відсутні конструкції з дієсловами у формі минулого часу й інфінітивні спонукальні конструкції (див.2.2.).

4. Бездієслівні спонукальні конструкції виражають спонукання до дії, не називаючи її. У досліджуваних мовах спостерігається подібність у вираженні бездієслівних конструкцій, ядром яких може бути іменник, прислівник, вигук і займенник. Відмінність полягає в тому, що в англійській мові більш поширені субстантивні конструкції, в українській мові – адвербіальні (див. 2.2.5).

5. При встановленні засобів вираження спонукання важливою ознакою виступає виконавець дії. У зв'язку з цим спонукання до спільної дії і спонукання третьої особи розглядаються як особливі види спонукання. Соціативні конструкції представлені двома групами спонукальних конструкцій: дієслівними та бездієслівними. В обох мовах досить поширені дієслівні конструкції, однак в англійській мові переважають конструкції з аналітичним імперативом, у той час як в українській мові вживаються переважно конструкції із синтетичним імперативом. Ізоморфними в обох мовах є конструкції з аналітичним імперативом, які виражають спонукання 3-ї особи до дії. (див. 2.3).

6. Аналіз комунікативно-прагматичних типів спонукальних речень в англійській та українській мовах проводився у межах чотирьох основних типів мовленнєвих актів, які характеризуються визначеною комунікативною ситуацією та засобами вираження: прескриптивні, реквестивні, сугестивні та менасивні мовленнєві акти (див.3).

7. Основним засобом побудови прескриптивних мовленнєвих актів є спонукальна конструкція з імперативом. У групі неімперативних речень для вираження спонукання в англійській мові найбільш часто вживаються бездієслівні речення, особливістю української мови є частотність уживання інфінітивних конструкцій. Прескриптивні мовленнєві акти в англійській мові менш поширені, ніж в українській (див. 3.1).

8. Мовленнєвий акт “прохання”, який входить до групи реквестивних мовленнєвих актів, є найбільш частотним актом у мовах, що зіставляються. І в англійській, і в українській мовах прохання передається за допомогою трьох типів речень: імперативних, неімперативних і питальних. Серед імперативних в обох мовах домінують речення із синтетичним імперативом. У групі неімперативних спонукальних речень в англійській мові найбільш частотними є бездієслівні речення, в українській мові - речення з перформативними дієсловами (див. 3.2).

9. До сугестивних мовленнєвих актів належать “порада” і “пропозиція”. В англійській мові перевага надається мовленнєвому акту “пропозиція”, в українській мові – мовленнєвому акту “порада”. Основним засобом вираження поради є імперативні речення, які часто мають двочленну структуру: перша частина спонукає до виконання/невиконання дії, друга частина є поясненням причини виконання/невиконання дії. Групу неімперативних речень складають речення з модальними й перформативними дієсловами, дієсловами у формі дійсного та умовного способів, бездієслівні речення. У даній групі домінують речення з модальними дієсловами в англійській мові, в українській мові - речення з дієсловами у формі дійсного способу. (див. 3.3).

10. Група менасивних мовленнєвих актів представлена такими актами, як “застереження” та “погроза”. Для вираження мовленнєвого акту “погроза” у досліджуваних мовах уживаються складні, прості й неповні речення. У цій групі виявляється подібність між мовами у виборі імперативних речень як основного засобу вираження спонукання. Проте в англійській мові при вираженні погрози такі конструкції входять до структури складносурядних речень, в українській - до структури складнопідрядних речень (див. 3.4).

Розв’язання поставлених у цьому дослідженні завдань сприяє глибшому пізнанню структурних, семантичних і комунікативно-прагматичних особливостей спонукання в англійській і українській мовах, а також відкриває подальшу перспективу порівняльного аналізу спонукальних конструкцій інших мов.

Основні положення дисертації знайшли відображення в наступних публікаціях:

1. Способы выражения побуждения в английском языке // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. Вип. 5. – Донецьк: ДонНУ, – 2002. – С. 110-118.

2. Спонукальні соціативні конструкції // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. – Вип. 7. – Донецьк: ДонНУ, – 2003. – С. 89-100.

3. Спонукальне висловлення застереження (на матеріалі українcької та англійської мов) // Наук. вісник кафедри ЮНЕСКО. – Вип. 8 – Київ: КНЛУ, – 2003. – С. 91 – 95.

4. Емфатичні спонукальні конструкції в англійській та українській мовах // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. Зб. наук. праць. – Вип. 10. – Донецьк: ДонНУ, – 2004. – С. 57-61.

5. Моделі імперативних конструкцій в англійській та українській мовах // STUDIA GERMANICA ET ROMANICA: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. – 2005. Т. 2, № 1 (4). – С. 77-99.

Анотації

Дрінко Г.Г. Спонукальні конструкції в англійській та українській мовах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.17 – порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. – Донецький національний університет, Донецьк, 2005.

Дисертація присвячена порівняльному аналізу синтаксичних, лексичних, стилістичних і прагматичних особливостей спонукальних конструкцій в англійській та українській мовах. Запропоновано класифікацію засобів вираження спонукання у досліджуваних мовах, у якій було виділено монофункціональні та поліфункціональні засоби вираження спонукання. Особлива увага приділена недостатньо дослідженим, поліфункціональним засобам вираження спонукання (спонукальним конструкціям із перформативними і модальними дієсловами, дієсловами у формі дійсного, умовного способу та конструкціям з неособовими формами дієслова). Здійснений у роботі аналіз спонукальних конструкцій з урахуванням виконавця дії виявив ізоморфні риси в зіставлюваних мовах, подібність якісного та кількісного складу можливих моделей конструкцій, що спонукають другу та третю особу до дії. Диференційні ознаки виявляються у соціативних конструкціях. У плані міжмовного зіставлення аналізувалися мовленнєві акти, у яких уживаються спонукальні конструкції: директиви та менасиви. Як прагматичні типи директивів виділені три групи мовленнєвих актів: прескриптиви, реквестиви, сугестиви. Групу менасивних мовленнєвих актів складають застереження та погрози. У досліджуваних мовленнєвих актах спонукання експлікується не тільки за допомогою імперативних конструкцій, найбільш універсального і спеціалізованого способу вираження спонукання, але й за допомогою поліфункціональних конструкцій.

Ключові слова: спонукальні конструкції, монофункціональні засоби, поліфункціональні засоби, імператив, соціативні конструкції, директивний мовленнєвий акт, менасивний мовленнєвий акт, спонукальна ситуація.

Дринко А.Г. Побудительные конструкции в английском и украинском языках. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.17 – сравнительно-историческое и типологическое языкознание. – Донецкий национальный университет, Донецк, 2005.

Диссертация посвящена сравнительному анализу синтаксических, лексических, стилистических и прагматических особенностей побудительных конструкций в английском и украинском языках. Предложена классификация способов выражения побуждения в сравниваемых языках. Особое внимание уделено малоизученным полифункциональным способам выражения побуждения (побудительным конструкциям с модальными глаголами, глаголами в форме изъявительного, сослагательного наклонения и конструкциям с неличными формами глагола). Проведенный в работе анализ побудительных конструкций, с учетом исполнителя действия, выявил изоморфные черты в сопоставляемых языках, состоящие в сходстве качественного и количественного состава возможных моделей конструкций, побуждающих второе и третье лицо к действию. Дифференциальные признаки проявляются в социативных конструкциях. В плане межъязыкового сопоставления анализировались речевые акты, в которых используются побудительные конструкции: директивы и менасивы. В качестве прагматических типов директивов выделены три группы речевых актов: прескриптивы, реквестивы, суггестивы. Группу менасивных речевых актов составляют предупреждения и угроза. В исследуемых речевых актах побуждение эксплицируется не только при помощи императивных конструкций, наиболее универсального и специализированного способа выражения побуждения, но и при помощи полифункциональных конструкций.

Ключевые слова: побудительные конструкции, монофункциональные способы, полифункциональные способы, императив, социативные конструкции, директивный акт, менасивный акт, побудительная ситуация.

Drinko A.G. Incentive Constructions in English and Ukrainian. – Manuscript.

A Thesis for Candidate Degree in Philology: Speciality 10.02.17 – Comparative-Historical and Typological Linguistics. – Donetsk National University, 2005.

The thesis focuses on the study of the contrastive analysis of syntactic, lexical and pragmatic features of incentive constructions in English and Ukrainian. The problem of the ways of expressing inducement in the contrasted languages has been outlined.

Two main types of incentive constructions have been distinguished: monofunctional and polyfunctional. The main function of the first type consists in expressing of inducement. The monofunctional type includes constructions with the imperative and the performative verbs. Incentive constructions with modal verbs, verbs in the indicative and subjunctive moods, and constructions with non-finite forms of the verbs represent the polyfunctional constructions. Expressing inducement is not the only function for the above-mentioned constructions.

Special attention has been paid to the analysis of incentive constructions from the point of view of the doer of the action. There have been revealed some common features in the constructions inducing the second and the third persons to the action. There have been described distinctive features in sociative constructions.

Another important result of investigation concerns the contrastive analysis of the incentive speech acts (directive and menacive). There has been provided a detailed description of the ways of expressing these acts in English and Ukrainian. It has been found out that incentive speech acts are expressed not only with the help of imperative sentences, the most universal and specialized way of expressing inducement, but also by means of non-imperative and interrogative sentences.

Key words: incentive constructions, monofunctional constructions, polyfunctional constructions, imperative, sociative constructions, directive speech act, menacive speech act, incentive situation.