ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Дацишин Христина Петрівна

УДК [070:32](477):811.161.2

Метафора в українському політичному дискурсі

(за матеріалами сучасної періодики)

Спеціальність 10.01.08 журналістика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі мови засобів масової інформації Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Сербенська Олександра Антонівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, професор кафедри

радіомовлення і телебачення

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Кузнецова Олена Дмитрівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, професор кафедри української преси

кандидат філологічних наук, доцент

Завгородня Лариса Віталіївна,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького,

завідувач кафедри засобів масової комунікації

Провідна установа: Дніпропетровський національний університет,

Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться 24 лютого 2005 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.16 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського націо-нального університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драго-манова, 5.

Автореферат розіслано “20” січня 2005 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент Т. Я. Лильо

Загальна характеристика дисертації

Актуальність теми. У сучасному інформаційному суспільстві про-від-ну роль відіграє масова комунікація (МК), системи якої формуються під упли-вом суспільного розвитку, однак значно більший вплив справляють во-ни самі, значною мірою визначаючи політичні, правові й етичні норми. В комп-лексі вербальних засобів МК важливу роль відіграють слова та ви-сло-ви, які надають широкі можливості для якісного інформування і водночас реалі-зують впливогенний потенціал медіатексту, передбачаючи певну за-про-грамованість реакції реци-пієнтів. І в цьому одну з ключових позицій займає метафора – стилістична фігура, що базується на порушенні уста-ле-них логічних зв’язків і формуванні нових.

Метафора була об’єктом дослідження багатьох українських мово-знав-ців, зокрема В. Вовк, С. Єрмоленко, М. Лабащука, О. Потебні, А. Та-ра-нен-ка та ін. У сучасному українському мовознавстві домінує погляд на ме-та-фору як на художній засіб, цей феномен аналізують насамперед на ма-те-ріалі художньої літератури, про що свідчить значна кількість новітніх до-сліджень, зокрема дисертаційних (Н. Варич, Т. Єщенко, Т. Кіс, Л. Кравець, Т. Матвєєва, О. Ти-щенко). В окремих працях з’ясо-вано роль метафори в науко-вому тексті (Г. Дядюра, Н. Зелінська, Н. Непийвода, О. Чуєш-кова). Ме-та-фору розглядають як спосіб творення мовної картини світу (Н. Лобур, О. Федик). Наукові розвідки про українське журналістське мовлення (Л. Зав-городня, В. Здо-ровега, А. Капелюшний, О. Кузнецова, А. Мамалига, Л. М’яс-нянкіна, Л. Павлюк, О. По-но-марів, Б. Потятиник, В. Різун, К. Се-ра-жим, О. Сер-бенська, І. Філатенко, Г. Явор-ська, М. Яцимірська та ін.) охоплюють лише окремі аспекти функціонування транспонованих висловів (ТВ); комунікативна роль, семантична та структурно-мор-фо-логічна типо-ло-гія ме-тафори на матеріалі української мови вивчені недостатньо. Актуаль-ність теми зумовлена відсутністю в українському журна-лістико-знавстві комплекс-ного дослідження метафори в політичному медіатексті.

Вивчення функцій метафори періоду трансформації системи суспіль-но-го устрою надає широкі можливості для з’ясування впливу цих трансфор-ма-цій на зміни у способі політичного мислення, на появу нових інтерпре-та-цій-них моделей реальності. Всебічний соціо- та психолінгвістичний аналіз цього мовного явища виявляє тенденції, пов’язані з лексико-семантичними процесами у сфері політичного мов-лення, а також дає ключ до розуміння деяких особливостей мовотворчості журналістів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. До-слідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри мови засобів масової інформації Львівського національного університету імені Івана Фран-ка „Основні тенденції та закономірності розвитку мови засобів масо-вої інформації”.

Мета дослідження – з’ясувати специфіку функціонування ме-та-фо-ри в сучасному політичному дискурсі мас-медіа, наголосивши на кому-нікатив-ному, когнітивному та структурно-морфологічному аспек-тах. Реалізація постав-леної мети передбачає вирішити такі завдання:

– проаналізувати аспекти вивчення феномена метафори;

– з’ясувати місце метафори в системі мовних засобів політичного дискурсу друкованих мас-медіа;

– дослідити можливості метафори як засобу категоризації понять;

– описати семантичні типи метафори;

– показати роль метафори в комунікативній структурі політичного дискурсу;

– виявити роль метафори у формуванні нових стереотипів;

– дослідити метафору як наслідок мовотворчості журналіста, вияви-ти індивідуальні та колективні транспоновані вислови;

– з’ясувати структурно-морфологічні особливості політичної метафорики;

– укласти словник-довідник метафор на матеріалі сучасного українського політичного дискурсу.

Об’єкт дослідження – метафора, виявлена в сучасних укра-їнських політичних медіатекстах. Предмет дослідження – способи кате-горизації реальності та пов’язані з ними типи метафоричних мо-делей, комунікативні аспекти метафоричної транспозиції, структурно-морфологічні типи мета-форики, типи метафор за частотністю вживання.

Джерельну базу дослідження становить українська преса періоду 1995-2003 років: київські видання (газети „День”, „Дзеркало тижня”, „Голос України”, „Україна молода”, „Урядовий кур’єр”, журнал „ПіК”), львівська періодика (газети „Високий Замок”, „Експрес”, „Поступ”, „Суботня пошта”, „Тиждень”) та харківська газета „Слобідський край”. Видання ре-пре-зен-тують центр, захід і схід України, що дає змогу зробити висновки про по-діб-ність чи відмінність лексико-семантичних процесів у газетному мовленні різних регіонів.

Методи дослідження. Мета і завдання дисертаційної роботи вима-гають комплексного підходу до обрання методів дослідження. Основним є ме-тод лінгвістичного опису, застосовано також методи концептуального та струк-турного аналізу, елементи зіставного методу та методу компонентного ана-лізу, окремі прийоми дискурсного аналізу. Елементи методу ста-тис-тич-но-го аналізу використано для з’ясування деяких кількісних характеристик. Для вивчення ефективності метафоричної комунікації застосовано метод експе-рименту.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:

1) вперше використано матеріал сучасної української періодики для комплексного аналізу метафорики в політичному дискурсі;

2) з’ясовано місце метафори в індивідуальному журналістському мов-ленні, досліджено її роль як одного з виявів мовної особистості жур-на-ліс-та;

3) застосовано комплекс методів когнітивної семантики, теорії мов-ної комунікації, структурно-морфологічного аналізу для всебічного дослі-дження мета-фори в українському політичному дискурсі як лінгвістичного та екстралінгвіс-тичного явища;

4) розроблено типологію української політичної метафорики:

а) за лексико-семантичним принципом,

б) за структурно-морфологічним принципом,

в) за частотністю вживання;

5) проаналізовано комунікативні функції метафори в сучасному полі-тичному дискурсі;

6) введено в науковий обіг значний фактичний матеріал – понад 1600 ме-тафор, дібраних із газетних і журнальних текстів; на підставі цього матеріалу вперше укладено словник-довідник метафор, викорис-таних у сучасному укра-їнському полі-тичному дискурсі.

Теоретичне і практичне значення дисертації. Теоретичні поло-жен-ня та ілюстративний матеріал дисертації дають змогу говорити про особли-вос-ті побудови політичного медіатексту, про лексико-семантичні процеси, які відбуваються в сучасній українській мові і зокрема в газетно-по-лі-тич-но-му мовленні; дозволяють виокремити журналістську політичну метафору як особливий тип, що має свою функціональну та семантичну специфіку. Під-хід до метафори як до дзеркала політичного мислення може стати пош-тов-хом для діахронічного чи синхронічного аналізу мови політики в такому аспекті.

Матеріали та результати дисертації можна використати для до-слі-джень у галузі теорії журналістики, зокрема теорії журналістського тексту, в лінгвіс-тичних дослідженнях у галузі семантики, в полі-то-ло-гіч-них до-слі-джен-нях; їх варто враховувати журналістам, які спе-ціалізуються на політич-ній тематиці, фахівцям із проведення виборчих кампаній. Теоретичні поло-жен-ня та ілюстративний матеріал можуть бути використані в курсах та спец-курсах для студентів факультетів журналістики, філологічних факуль-те-тів, для студентів-політологів. Аналіз нових значень лексем, частотності вжи-вання окремих метафоричних інтерпретаційних моделей політичної реаль-ності дає підстави розширити систему значень слів у тлумачних словниках.

Особистий внесок здобувача. Дисертацію, автореферат, публі-кації, в яких викладено основні положення наукової роботи, дисер-тантка вико-на-ла самостійно.

Апробацію результатів дисертації здійснено на 5-ій Міжнародній кон-ференції „Проблеми української термінології СловоСвіт’98” (Львів, 1998), 7-ій Міжнародній науковій конференції „Мова і культура” (Київ, 1998), Всеукраїнській науковій конференції „Семантика, синтактика, праг-ма-тика мовленнєвої діяльності” (Львів, 1999), Міжнародній науковій кон-ференції „Засоби масової інформації та становлення державності в Україні” (Ужгород, 2000), Міжнародній конференції „Українська журналістика сьо-го-дення у світовому інформаційному просторі (співвідношення гло-баль-ного, загально-національного та регіонального)” (Дніпропетровськ, 2001), 7-ій Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Українська періо-ди-ка: історія і сучасність” (Львів, 2002), 7-ій міжнародній науковій кон-фе-рен-ції „Проблеми української термінології СловоСвіт’02” (Львів, 2002), Між-на-родній науково-практичній конференції „Комунікативна компетентність прав-ників і їх зв’язки з громадськістю” (Львів, 2003), на наукових семінарах кафедри мови засобів масової інформації та кафедри радіомовлення і те-ле-ба-чення Львівського національного університету імені Івана Франка, на що-річних звітних наукових конференціях викладачів та співробітників фа-куль-тету журналістики, а також у курсах та спецкурсах „Українська мова в ЗМІ”, „Практична стилістика української мови”, „Мова і політика”, „Лінгвістика медіатексту”, „Редакторська майстерність”.

Структура роботи. Дисертація складається зі списку умовних ско-ро-чень назв газет і журналів, вступу, чотирьох розділів, що містять 11 підроз-ді-лів, висновків, списку використаних джерел (325 позицій). У дисертації по-дано 6 таблиць і 1 рисунок. Повний обсяг роботи становить 208 сторінок, обсяг основного тексту – 174 сторінки.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дисертації, визна-че-но мету, завдання роботи, названо об’єкт і предмет вивчення, з’ясо-вано теоре-тичне і практичне значення дисертації, наукову новизну, окреслено ме-тоди дослі-дження.

У першому розділі „Феномен метафори як об’єкт наукового до-слі-дження” з’ясовано зміст поняття „метафора”, виокремлено його вузьке і ши-ро-ке значення. У ширшому розумінні метафора є синонімом тропа, у вуж-чо-му – одним із тропів, умотивованим суто подібністю чи аналогією. Ме-та-фо-рою в політичному дискурсі мас-медіа вважаємо будь-який вислів, у якому на етапі створення було поєднано думки про два різні об’єкти (А. Річардс), незалежно від сучасного рівня актуалізації зв’язків із словом-сиг-ніфікатом. Такий підхід було враховано під час збирання матеріалу. Проана-лізовано основні теорії метафори (субституційну, порівняльну, де-віа-ційну, інтер-акціо-ністську, когнітивну, комунікативну, теорію словесних опозицій).

Особливості комунікативного навантаження друкованих ме-діа-текстів зумовлюють актуальність аналізу метафорики з погляду праг-ма-ти-ки (ког-ніти-вістики та комунікативістики). Докладно розглянуто когнітивну теорію мета-фори (А. Баранов, Ю. Валькман, Р. Гаскелл, М. Джонсон, О. Зенкін, Дж. Ла-кофф, Е. Маккормак, Д. Поспєлов та ін.), яка вказує на здатність метафори до нової категоризації понять (Н. Гудмен), і водночас трактує ТВ як „культурний процес, за посеред-ництвом якого змінюється сама мова” (Е. Маккормак). Когнітивна тео-рія метафори дає змогу розглядати ТВ як за-сіб відображення і фор-му-вання мовної картини світу. Застосування ког-ні-тив-ної теорії для аналізу політичного мовлення має свою традицію (А. Баранов, Ю. Караулов, Е. Мак-кормак, П. Серіо, Г. Яворська). З комуні-ка-тив-ного погляду розглянуто тракту-вання метафори як мовної помилки (Н. Ару-тюнова, Т. Гоббс, Т. Добжинська, Дж. Остін, Дж. Серль, К. Тар-бейн). Основна небезпека метафоричної кому-нікації в політичному дис-кур-сі мас-медіа полягає в здатності метафори пере-творюватися на міф.

Проаналізовано основні способи типологізації метафорики. За сфе-рою ви-ко-ристання виокремлюють художню, наукову, суспільно-по-лі-тичну (політичну) метафору, деякі дослідники (Б. Тошович) називають жаргонну і публіцистичну. Така класифікація містить логічну по-милку. Немає підстав виокремлювати суспільно-політичну та публіцистичну метафору на основі одного класи-фікаційного критерію, оскільки публіцистична і суспільно-по-лі-тична сфери певним чином перехрещуються: політична тематика висвіт-люється в публіцистичних творах, водночас політичний виступ може на-ле-жати до інших сфер, зокрема до усного публічного мовлення. Політичною метафорою вважаємо тип ТВ, який використовують на позначення реалій суспільно-політичного життя. Політичну метафору в друкованих мас-медіа варто розглядати як один із підтипів публіцистичної метафори.

Науковці наголошують на параметрі образності як на важливій ха-рак-теристиці кожної метафори (В. Телія). У зміст поняття образності час-то вкла-дають значення образності художньої. З такого погляду знач-на частина транспонованих висловів, які в політичному мовленні трак-туємо як мета-фо-ри, із розряду метафор випадає. У зв’язку з цим виникає необхідність визна-чи-ти функціональні параметри метафори саме для політичного дискурсу дру-кованих мас-медіа; основними у цьому типі дискурсу вважаємо но-мі-на-тив-ну, емотивну та підкреслено актуа-лізовану оцінну модальність мета-фо-ри. Образність яскраво виявляється лише у справді нетривіальних, ори-гі-наль-них авторських висловах.

У дисертації розглянуто поділ метафор на власне метафори і мовні ме-та-фори (Н. Арутюнова, В. Вовк), за іншою термінологією – динамічні та ста-тич-ні (Б. Тошович). Вважаємо, що терміни „мовна ме-тафора” і „статична ме-та-фора” не тотожні, оскільки в мовній метафорі переважно втрачено зв’я-зок зі словом-оболонкою, а в частині статичних цей зв’язок актуалізований; са-ме тип статичної метафори поширений у газетно-журнальному по-лі-тич-ному мов-ленні. В дисертації аналізуємо вислови обох типів, зауважуючи, що ди-на-міч-ні метафори дають змогу створити уявлення про особливості авторського сти-лю суб’єкта політичного виступу в мас-медіа; разом із статичними ме-та-фо-рами вони становлять науковий інтерес з когнітивного погляду, оскільки фік-сують зміни в мовній картині світу, характерній для пев-ного політичного сус-пільства. Увагу зосереджено на класифікації за се-ман-тичним принципом, яка дозволяє виявити зміст окремих фрагментів мов-ної картини світу, про-сте-жи-ти динаміку зміни семантичних ва-лент-нос-тей окремих лексичних одиниць, з’я-су-вати, які саме сфери людської діяль-нос-ті найчастіше актуалізуються в ана-лізованому політичному со-ціумі. Для до-клад-ної семантичної класифікації ме-тафорики використовуємо поділ ме-тафор на базові (ключові) і пере-да-валь-ні (похідні) (Е. Маккормак, Н. Арутюнова). Класифікація за критерієм части-но-мовної належності сиг-ні-фі-ката (Б.Тошович) дає підстави говорити про стійкість метафо-рич-них характеристик та оцінок.

У другому розділі „Політична метафора як засіб нової ка-те-го-ри-за-ції дійсності” проаналізовано роль метафори в новій категоризації суспіль-но-політичних реалій, зіставлено поняття “мовна картина світу” (МКС) і “кон-цеп-туальна картина світу” (ККС). Метафора може стати засобом за-ко-рі-нення у свідомість реципієнтів готових уявлень, не завжди адекватних дійс-ності. Це твердження особливо актуальне для сфери масової ко-му-ні-ка-ції, де мова сприймається як відображення реальності, однак неможливо перевірити адекватність дійсності і мови. В інформаційному просторі мо-жуть існувати вербальні витвори, які не вимагають демонстрації зв’язку з реаль-ністю (такого зв’язку може й не бути), що дає широкі можливості для PR-технологій, зокрема в політичній рекламі. Прикладом використання семантичного рівня мови є рекламна кампанія парламентських виборів 2002 ро-ку: у слогані блоку „Жінки за майбутнє” – „Помагаємо людям” ви-раз-ни-ми були слова з позитивними семами значення „майбутнє” і „по-магаємо”; рекламу блоку „Нова генерація” побудували на вербальній грі: із лі-тер, які складають назву партії, утворюються слова з позитивним значенням „ген, ера, нація”, що повинні вказувати на зв’язок минулого з майбутнім, на пам’ять про минуле і продуктивний (ген) потенціал.

З’ясовано суть поняття категоризації як одного з ключових для ро-зу-мін-ня динаміки змін у МКС. Проаналізовано два аспекти мета-фо-ричної кате-го-ризації в політичному мовленні мас-медіа. Перший пов’я-заний із необ-хід-ніс-тю вербальної категоризації нових понять, його на-слід-ком є кон-цеп-туальна метафора. Політичні медіатексти стають сфе-рою метафоричної де-ри-ва-ції най-менувань. З-поміж концептуальних мета-фор можемо назвати ті, що по-значають сталі суспільно-політичні реалії (гілки влади, податковий прес, архітектура безпеки, хвиля страйків; сюди ж можна віднести слово-спо-лучення із сигніфікатами мета-форичного компонента механізм та ва-жіль: механізм розрахунків, меха-нізм реформ, важелі впливу), а також ті, що виокремлюють подію чи яви-ще суспільно-політичного життя, вказуючи на їхню диференційну ознаку, назва якої є метафоричним компонентом дво-член-ного слово-сполучення (буферна зона, галопуюча інфляція, живі гроші, про-зорі кордони, тверда валюта, тіньова економіка та ін.). Кон-цеп-туаль-ні ме-тафори в суспільно-політичній сфері можуть набувати значення тер-мінів. Дру-гий аспект – нова категоризація реальності, пов’язана із вто-рин-ною но-мі-на-цією фрагментів дійсності. Це явище охоплює весь спектр політичних реалій.

Виокремлено 16 семантичних типів метафори: 1. Антропоморфна (359 од.): П’ятирічна дитина нині не доглянута. Конституція має захи-ща-ти нас. Але і вона потребує нашого захисту. 2. Побутова (188 од.): По-лі-тич-ні кулінари радять варити круту коаліційну кашу з трьох-чотирьох най-більш помітних політиків на повільному вогні, безперервно по-мішуючи, щоб політики, бува, не прийшли до згоди. 3. Метафора війни (177 од.): Ця подія – виведення головних політичних сил на бойові позиції. 4. Спортивна (172 од.): Марафон „Крісло Президента” набирає темп. 5. Мистецька (128 од.): Мороз – лише за-програ-мована дійова особа у заготовленому сценарії. 6. Метафора будови (94 од.): Минуло 6 років (з часу прийняття Конституції – Х. Д.), а ми... має-мо тільки фун-дамент, над яким ще немає даху, тобто багатьох го-лов-них, осново-положних законів. 7. Транспортна (94 од.): Чи стане новообрана Вер-ховна Рада шлагбаумом на шляху до зміцнення президентської дик-та-ту-ри. 8. Метафора гри (90 од.): Спікер прозоро натякнув Президентові, що гра-ти-ме на його боці у формуванні парламентської більшості. 9. Метео-ро-ло-гіч-на (76 од.): Претендентів прорвало. Незабаром проростуть кандидати. 10. Бо-танічна і землеробська (65 од.): Силові структури поділили сфери впли-ву і тепер збирають рясні фінансові врожаї. 11. Метафора механізму (64 од.): Інститут розвитку міста пообіцяв увімкнути інші механізми лобіювання цього питання. 12. Зоо-морфна (62 од.): 15 кандидатів соловейком облетіли країну, спі-ваючи собі осанни та кусаючи конкурентів. 13. Метафора освіти і нау-ки (59 од.): В умовах атомізованого… парламенту Президент має мо-но-полію. 14. Кри-мінальна (35 од.): Депутати з’ясовували стосунки, причому конк-рет-но і „по понятіям”. 15. Географічна (32 од.): Відомі в Україні партії… у ціло-му належать до болота. 16. Релігійна (12 од.): У 1996 році він (Б. Бой-ко. – Х. Д.) „ощасливив” область своїм другим пришестям у ранзі голови обласної державної адміністрації. Докладно проаналізовано най-про-дук-тив-ні-ші типи метафори. Обрання слова для метафоричного перенесення не мож-на вважати випадковим, тому аналіз семантичних полів груп метафор, об’єднаних належ-ністю сигніфіката вислову до певної сфери жит-тє-діяль-нос-ті, дає підстави для висновку про основні тенденції інтерпретації політичної дійсності в сучасній періодиці, виявляє моделі реальності, які ЗМК певним чи-ном нав’язують реципієнтам. Зіставлення результатів дисертації з виснов-ками дослідниці російськомовного газетно-політичного дискурсу в Україні І. Філатенко засвідчує відмінності в інтерпретаційних моделях політичної реальності укра-їно-мовних і російськомовних видань: І. Філатенко підкреслює „актуаль-ність агресивного, антагоністичного в репрезентації вітчизняного по-лі-тичного простору”, про що не можемо говорити на підставі аналізу україно-мов-них текстів; дослідниця не виявила метафоричної моделі „політична реалія – організм”, найпродуктивнішої в україномовному газетно-журналь-ному полі-тичному дискурсі України.

Здатність до гіпотетичного осягнення дійсності дозволяє говорити про унікальність метафори на рівні політичного дискурсу, в якому існують цілі метафоричні системи (ключова метафора політична шахівниця, похідні – пішаки та королі, вести гру, розігрувати дебюти і партії, переставляти фігури). Метафора дозволяє певним чином передбачити розвиток полі-тич-них подій, наштовхнути читача на потрібну думку; такий спосіб „доопра-цю-вання” інформації є особливо ефективним, бо читач доходить висновку са-мостійно. Цю функцію варто враховувати журналістам, оскільки експлі-ка-ція метафори може відбуватися як відповідно до задумів автора, так і всу-пе-реч їм. Наведено приклади невиправданого ігнорування ролі метафори в гі-по-тетичному осягненні дійсності.

Третій розділ „Комунікативний аспект функціонування мета-фори в політичному дискурсі” присвячений аналізові ролі метафори в комуніка-тивних стратегіях учасників політичного дискурсу мас-медіа. Окреслено суть поняття “політичний дискурс” (П. Серіо, К. Серажим). З’ясовано, що газетно-журнальні політичні тексти в межах певного часопростору по-в’я-за-ні між собою; це зумовлено тематикою публікацій. Політичну метафору, що повторюється в тотожному чи видозміненому варіанті, розглядаємо як цитату, один із маркерів такого зв’язку.

Підхід до тексту виступу у сфері політики саме як до елемента дис-кур-су передбачає існування не лише комунікатора, а й реципієнта, а також наяв-ність у першого прагнення вплинути на іншого за допомогою мовлен-нє-вих засобів. Текст у такому разі можна розглядати як привід для внут-ріш-ньо-го, мисленнєвого діалогу реципієнта з комунікатором, тобто маємо спра-ву не з елементарною схемою: комунікатор текст реципієнт, а зі схемою трохи складнішою: комунікатор текст мовленнєвий вплив реципієнт інтерпретація тексту. Реципієнт, вступаючи в комунікацію, погоджується мисленнєво опрацю-ва-ти текст, під час цього виникає дискурс. Визначальним тут є те, які знання і стра-тегії застосовують журналіст і читач; головна увага в до-слі-дженні дис-курсу зосереджується на тому, якого ефекту досягає політичний виступ у мас-медіа і як його сприймає реципієнт. Метафора є елементом медіатексту, який ставить перед читачем інтерпретаційне завдання.

ТВ у журналістському тексті використовують для передавання двох ви-дів інформації – предметно-логічної (власне інформування) та прагма-тич-ної (емоційний уплив). Аналіз різноманітних контекстів використання ме-та-фо-ри свідчить про те, що вона відіграє роль як конструктивного, так і де-струк-тивного компонента дискурсу. Подано результати експерименту, які дають підстави розглядати метафоричний вислів як такий, що передає біль-ше інформації порівняно з буквальним і водночас акцентує на най-сут-тє-ві-ших, з погляду суб’єкта мовлення, ознаках реалії. Виявлено шляхи семан-тич-них замін в окремих контекс-тах (Комуністи – це мішок із запасними го-ло-сами, який розв’язують, коли потрібно), доведено, що правильно дібрана ме-та-фора допомагає комунікаторові передати, реципієнтові – зрозуміти повідомлення.

Враховано контактовстановлювальну роль метафори, за якої ТВ на етапі створення стимулює журналіста до того, щоб брати до уваги чинник читача, а від останнього вимагає активної участі в опрацюванні інформації; це сприяє зближенню учасників дискурсу. Такого ефекту досягають різними способами: вводять у текст пояснення слів, ужитих метафорично (Уже кільком українським партіям доводиться співати „ламенто” – арію скорботного характеру за свій упокій); іронічно маркують політичну реа-лію, що може відповідати настроям більшості адре-са-тів мовлення (Облас-ним „драконам” відрубали по одній голові); активізують мислення читача через асоціативний потенціал добре відомої лексеми (Ні – напіврозпаду здобутків у енергетиці). Останній вислів для українського читача несе код, закладений у конотаціях слова „напіврозпад”: „Чорно-биль-ська аварія”, „небезпечний атом”, „глобальна катастрофа”.

Акцентуаційна роль метафори найяскравіше виявляється в текстах, де цей мовний засіб виконує насамперед предикативну, а також емоційно-по-силювальну функцію, додатково вказуючи на ознаку політичної реалії, яку вже названо в тексті (Найважливіший і крас-но-мов-ний приклад полі-ти-за-ції еко-номічних проблем – затяжна кадриль навколо бюджету). Впливо-генний по-тенціал метафори в політичному дискурсі мас-медіа досліджено в конт-екс-ті аналізу емоційно-оцінного навантаження метафоричних ком-по-нен-тів. Під-ра-ховано співвідношення метафоричних висловів із позитивною та не-га-тив-ною оцінністю в межах окре-мих семантичних типів. Позитивне оцін-не на-ван-та-ження мають мета-фори із сигніфікатами – номінаціями з таких сфер: лю-ди-на – 42 % (152 од.), будівництво – 39(37 од.), рослинний світ, зем-ле-робст-во – 26 % (17 од.), географія – 21,5(7 од.), релігія – 16 % (2 од.), нежива при-рода, погода – 9(7 од.), побут – 10(20 од.), транспорт – 10 % (10 од.), спорт – 5 % (9 од.), війна – 4,5 % (8 од.), мистецтво – 2(3 од.), механізм – 1,5 % (1 од.), освіта, наука – 1,5 % (1 од.), гра – 1 % (1 од.). Жодної метафори з позитивною оцінністю не виявлено в межах се-мантичних типів, побудо-ва-них на транспозиціях зі сфер тваринного і кри-мінального світу. Негативне оцін-не навантаження мають метафори із сигніфікатами з таких сфер: кримі-наль-ний світ – 97 % (34 од.), релігія – 75 % (9 од.), тваринний світ – 56 % (35 од.), побут – 52(99 од.), освіта, наука – 47(28 од.), мистецтво – 32 % (21 од.), людина – 31(114 од.), рослинний світ, землеробство – 23 % (15 од.), транспорт – 19(18 од.), нежива природа, погода – 19 % (15 од.), гра – 18 % (17 од.), будівництво – 21 % (20 од.), географія – 15,5% (5 од.), механізм – 8(5 од.), війна – 6,2 % (11 од.).

Унаслідок аналізу медіатекстів доходимо висновку, що ви-ник-нен-ня ТВ переважно пов’язане з необхідністю висловити негативну оцінку. Кри-тич-но оцінивши роль метафори як засобу акцентуації, можемо ствер-джу-ва-ти, що ЗМІ свідомо привертають увагу насамперед до негативних явищ і про-цесів у політичному житті. Визначено, що в метафорі будови зако-но-мір-ним є пере-ва-жан-ня пози-тивної оцінки над негативною; в антропоморфній метафорі нега-тив-ні оцінки здебільшого припадають на семантичний підтип медичної метафори та на переносне використання назв соціальних ролей людини, на-то-мість те, що сто-сується людини як біологічного організму, переважно по-зи-тив-не; за-ко-но-мірним є майже стовідсотковий негативізм кримінальної метафори. Ана-ліз співвідношення позитивної та негатив-ної оцінності в межах інших се-ман-тичних типів дає підстави пере-глянути загальноприйняті уявлення про основ-ні конотації лексем, що стосуються окремих сфер життєдіяльності: не-га-ти-візм метафори, пов’язаної з релігією, ставить під сумніви моральні засади всьо-го суспільства. Негативної оцінності надають політичним реаліям вжиті в пе-ре-носному значенні слова „німб”, „друге пришестя”, „пропові-дувати”, „чис-тилище”. Метафора війни в політичному дискурсі останніх років переважно не вносить сем агресії, а надає медіатекстові іронічного забарвлення.

Аналізуючи метафору як деструктивний елемент дискурсу, го-во-римо про її здатність „розмивати” поняття, приховуючи зміст за багатослів’ям; це стосується насамперед ТВ із сигніфікатами „фронт”, „баталії”, „війна”, „бо-ротьба” (просування по фронту соціально-економічних перетворень). На-леж-ність метафоричних сигніфікатів до сфер вузького використання дає підстави стверджувати, що адекватне задумові журналіста трактування таких висловів не завжди можливе (Її (парламентської більшості. – Х. Д.) мішень на прізвище Ющенко визнає, що грає в шахи, в той час, коли проти нього грають у „чапаєва”; Не стаючи в „першу позицію”, Ющенко приймав вказівки).

Проаналізувавши метафоричне наповнення концепту „Україна”, ми дійш-ли висновку, що нашу державу найчастіше трактують як людину – бід-ну, кволу, соціально незахищену, проте здатну за певних умов до самос-тій-них дій. Усвідомлення органічної потреби в притулку, захисті зумовлює про-дуктивність трактування України як дому, споруди; метафори будови вка-зують на стерео-типізоване уявлення про незахищеність держави. На-то-мість непродуктивними є військова та механістична моделі, що свідчить про неагресивність як одну з рис українського менталітету. Виявлені в текс-тах мас-медіа метафори відображають нестабільність сучасної української політичної та економічної ситуації.

Аналіз концепту „вибори” засвідчує перевагу моделей марафон вибори, перегони вибори, гра вибори, війна вибори; текст із такими метафоричними компонентами здебільшого набуває іронічного звучання. Це стимулює формування стереотипізованих уявлень про вибори як про розвагу, створює уявний бар’єр „учасник – глядач” на позначення канди-да-та і виборця; така метафорична інтерпретація може відволікати електорат від суті політичної боротьби, хоч сучасні українські реалії, як свідчить досвід, стають іншими.

Тісно пов’язана зі стереотипізацією і специфічна соціальна функ-ція мета-фори у формуванні системи суспільних вартостей. Введення в по-лі-тич-ний контекст номінацій з інших сфер може зумовити піднесене, уро-чисте звучання, що підкреслює важливість політичної події, особи, яви-ща. Навпа-ки, іронічне забарвлення вислову з метафоричним компонентом най-час-тіше знецінює політичну подію чи постать.

У четвертому розділі „Метафора в індивідуальній мовотвор-чос-ті журналіста” досліджено чинник індивідуальної креативності у ство-рен-ні медіатекстів із ТВ; як окремі різновиди розглянуто індивідуально-авторські та колективні метафори, виявлено тенденції в обранні морфологічного варіанта сигніфіката.

Метафоричні вислови проаналізовано і класифіковано за кри-терієм час-тотності вживання. Мета такої класифікації – виявити кіль-кісне спів-від-но-шення індивідуальних метафор, створених безпо-се-редньо авторами га-зет-них текстів, і колективних, які не є результатами індивідуального акту ме-та-фори-зації, а переходять із тексту в текст як готові конструкції; це дає підстави говорити про ефективність упливу й рівень засвоєння деяких метафоричних моделей політичної реальності.

Колективні, статичні метафори поділено на дві групи – власне ста-тич-ні, нейтральні в емоційно-оцінному плані (валютний коридор, круглий стіл, оксамитова революція, транспортний коридор, холодна війна, ме-та-фо-ри з актуалізованими сигніфікатами атмосфера, важіль, інструмент, клі-мат, крок, маневр, механізм, плід, рухатися, старт, стратегія, хвиля), та статичні рецентні, які переходять із тексту в текст з тим самим емоційно-оцін-ним забарвленням (реанімувати економіку, шлюбні ігри політичних пар-тій). Група рецентних метафор більша за обсягом порівняно з власне ста-тичними, в ній локалізовано одну з особливостей політичної метафорики – здатність до беззастережного сприйняття і наступного послідовного відтворення емоційно та оцінно маркованих елементів. З часом рецентні ме-тафори можуть пере-творитися на власне статичні або стати журна-ліст-ськи-ми штампами.

Динамічну, індивідуальну метафору потрактовано як вияв мовної осо-бистості журналіста, як свідчення його професійної майстерності, креа-тив-ності, творчого володіння словом. Така метафора насамперед є склад-ним се-ман-тичним утворенням, вона відображає якісну характеристику жур-на-ліст-ських текстів, високий рівень структурно-мовної складності ви-слов-лю-вання.

Стійкість характеристик і оцінок політичних реалій залежить від за-со-бів морфологічного вираження сигніфіката метафори. В ана-лі-зо-ваних текс-тах виявлено метафори таких морфологічних типів: іменникова – 319 од., прик-мет-никова – 43 од., дієслівна – 293 од., прислівникова – 38 од. Інші метафори по-будовані на транспозиції ширших синтаксичних конструкцій (слово-сполучень, речень), тому їх не віднесено до жодного зі семантичних типів.

Іменникова метафора надає політичній реалії найбільш стійкої харак-те-рис-тики-оцінки. Проаналізовано способи реалізації мета-фо-рич-но-го зна-чен-ня імен-ника: у сполученні з прикметником, який ужито в прямому зна-чен-ні (ви-бор-чий пиріг, електоральний параліч); через уведення в текст де-но-та-та і сиг-ні-фіката (гроші – це кров економіки; кумівство і корупція стали епі-демією; „розтин”, тобто голосування, покаже; винна невістка, тобто уряд).

Невисока частотність прикметникової метафори пов’язана з тим, що прикмет-ник у ролі залежного члена словосполучення може залишатися поза ува-гою читача. Зіставлення семної структури близьких за значенням імен-ни-кової (хвороба економіки) і прикметникової (хвора економіка) метафор вияв-ляє, що прикметникова метафора помітно знижує динамізм висловлю-ван-ня. Ре-зуль-та-ти експерименту засвідчують відмінність між іменниковою та прикмет-ни-ко-вою метафорами також на рівні експресивного наванта-жен-ня, яке сильніше ви-являєть-ся в тексті з метафорою-іменником (Україна – буферна держава між Румунією і Росією і Україна не буде „буфером” між НАТО та іншими бло-ка-ми). Метафоричне значення прикметника переважно реалізується в сполученні з іменником, ужитим у буквальному значенні (безколірні центристи).

Семантика дієслівної метафори якнайповніше відповідає особливостям політичного дискурсу мас-медіа: дієслово позначає дію і процес, динамічні ознаки, пов’язані зі змінами властивостей; саме такою динамічною та змін-ною є сучасна політична реальність (Рух та НДП обвінчалися, економіка шку-тильгає, путч забуксував, акція „заглохне”, роздерти Україну референ-ду-ма-ми, імплементацію закли-ни-ло). Проаналізовано способи реалізації мета-фо-рич-ного значення дієслова (у простому двочленному чи в складному слово-спо-лученні; в межах предикативного центру двоскладного речення, де підмет ви-ражений словом у прямому значенні; в простому реченні; в межах ширших синтак-сичних конструкцій, де метафоричне значення дієслова зумовлює ме-та-форичне значення словосполучення або речення).

У „Висновках” узагальнено результати роботи, зокрема з’я-со-ва-но, що:–

Метафора – один із найважливіших компонентів політичного дискурсу друкованих мас-медіа, тісно пов’язаний із його стилістичною та комунікативною спрямованістю. –

Комунікативна роль метафори неоднозначна. Конструктивними є інфор-маційна, акцентуаційна, контактовстановлювальна функції і функція впли-ву. Здатність метафори приховувати зміст повідомлення, кате-го-рич-ність метафоричних оцінок, а також недостатній для деко-дування інфор-ма-ції обсяг знань реципієнта можна вважати чинниками, які ускладнюють чи-та-чеві створення дискурсу. –

Метафора продуктивна в процесах категоризації. В політичних медіатекстах найчастіше відображені наслідки вторинної категоризації; первинна категоризація через метафоричну вербалізацію нового поняття – явище менш частотне, її результатом є концептуальна метафора. З цього погляду роль метафори в політичному дискурсі наближається до ролі в науковому тексті.–

Виокремлено 16 семантичних типів метафори; вислови в межах кожного типу становлять систему, яка виявляє ключові метафори і похідні, що вже створені чи можуть бути створені потенційно. Простежено стійкі антропо-центричні тенденції, а також іронічні конотації у значній частині метафоричних компонентів політичних медіатекстів. Укладений на підставі опрацьованих медіатекстів довідник „Метафора в сучасному українському політичному дискурсі” засвідчує єдність лексико-семантичних процесів у мові періодики різних регіонів України. –

Роль ТВ в політичному дискурсі друкованих мас-медіа сфокусована на параметрі оцінності. Політичну метафору, образність якої підпорядкована завданню передати емоційно-оцінне ставлення суб’єкта мовлення до метафорично інтерпретованої політичної реалії, вважаємо за окремий тип. Виявлено, що найчастотнішою в аналі-зованому типі дискурсу є емоційно й оцінно забарвлена колективна метафора. Значна кількість ТВ, між якими пере-важають метафори зі сигніфікатами-іменниками, тяжіє до незаперечності характеристики політичної реалії. Cтворення метафори здебільшого викли-ка-не потре-бою висловити негативну оцінку, передати негативні емоції. –

Метафора є важливим виявом мовної особистості журналіста. Свід-чен-ням мовної майстерності є індивідуальні метафори як результат са-мостій-ного творчого зіставлення номінацій з різних сфер; колективні метафори дають змогу авторові пов’язати свій текст із написаними раніше журналістськими творами, пристосувати вербальне наповнення матеріалу до конкретної ситуації мовлення. Активне використання окремих мета-фо-рич-них моделей супроводжується виникненням журна-лістських штампів, однак воно є закономірним, оскільки відображає зміни в мовній картині сві-ту, фіксує появу нових значень слів. Пов-то-рюваність метафор може призвес-ти до створення стереотипізованих уявлень читачів про реалії політичного життя.

Успішна метафорична комунікація через канали друкованих ЗМІ можлива за умови, що журналісти у своїй мовотворчості врахо-ву-ва-ти-муть всі аспекти функціонування метафоричних компонентів медіатекстів.

Список опублікованих праць

1. Дацишин Х. Метафора в сучасному українському політичному дискурсі: За матеріалами преси 1995-2002 років: Довідник. – Львів: ПАІС, 2004. – 260 с.

2. Дацишин Х. Морфологічний і синтаксичний принципи структурної класифікації метафор у політичному дискурсі // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. – 2001. – Вип. 21. – С. 506–509.

3. Дацишин Х. Конотативний аспект функціонування метафори в політичному дискурсі // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. – 2001. – Вип. 22. – С. 437–446.

4. Дацишин Х. Морфологічні типи метафори в українському полі-тичному дискурсі // Ex professo: Зб. наук. пр. – 2001. – Вип. 3. – С.483–489.

5. Дацишин Х. Транспортна метафора в українському політичному дискурсі: конотативний аспект // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. – 2003. – Вип. 23. – С. 108–116.

6. Дацишин Х. Статична та динамічна метафора в сучасному україн-ському політичному дискурсі // Стиль і текст. – 2003. – Вип. 4. – С. 128–140.

7. Дацишин Х. Політична метафора в індивідуальній мовотворчості жур-наліста // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. – 2004. – Вип. 25. – С. –433.

8. Дацишин Х. Термінологія природничих знань як джерело політичної метафорики // Вісн. Держ. ун-ту „Львівська політехніка”. Проблеми української термінології. – 1998. – № 336. – С. 201–253.

9. Дацишин Х. Семантичне (метафоричне та метонімічне) терміно-творення у сфері фінансово-кредитних відносин та грошового обігу // Вісн. Держ. ун-ту „Львівська політехніка”. Проблеми української термінології. – 1998. – № 336.– С. –329.

10. Дацишин Х. Метафорична комунікація в політичному дискурсі: за і проти // Актуальні проблеми журналістики: Зб. наук. пр. – Ужгород, 2001. – С.123–125.

11. Дацишин Х. Спортивна термінологія у політичному контекс-ті: конотативний аспект // Вісн. Нац. ун-ту „Львівська політехніка”. Проблеми української термінології. – 2002. – № 453. – С. –442.

12. Дацишин Х. Концепт „Україна” в сучасному українському по-лі-тич-но-му дискурсі: метафоричні моделі і тенденції формування національної мов-ної картини світу // Комунікативна компетентність правників і їх зв’яз-ки з громадськістю: Зб. наук. статей / За заг. ред. А. С. Токарської. – Львів, 2003. – С. –163.

13. Дацишин Х. Метафорична інтерпретація політичних реалій і проб-лема впливу на формування громадської думки // Пам’ять століть. – 2004. – № 3–4. – С. –308.

14. Дацишин Х. Метафора в комунікативній стратегії суб’єкта по-лі-тич-ного дискурсу // Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяль-ності: Матеріали Всеукр. наук. конф. – Львів: Літопис, 1999. – С. –205.

15. Дацишин Х. Антропоморфна метафора в сучасному україн-ському політичному дискурсі (за матеріалами мас-медіа) // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. сьомої всеукр. наук.-теорет. конф. (м. Львів, 17–18 трав. 2002 р.). – Львів, 2002. – С. 501–504.

Анотація

Дацишин Х. П. Метафора в українському політичному дискурсі (за матеріалами сучасної періодики). – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 – журналістика. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2005.

У дисертації проаналізовано метафори в сучасному українському політичному дискурсі друкованих мас-медіа. Метафору розглянуто в трьох аспектах: комунікативному, когнітивному та структурно-морфо-ло-гічному. На комунікативному рівні окремі метафори проаналізовано як конструк-тив-ні та деструктивні компоненти дискурсу, на ког-ні-тив-ному рівні виокрем-ле-но основні семантичні типи метафори, які дозволяють зробити висновки про нові тенденції у формуванні мовної картини світу, на структурно-мор-фо-логічному рівні виявлено вплив морфологічної належності сигніфіката ме-тафоричного компо-нента тексту на стійкість оцінки політичного явища чи особистості.

З’ясовано особливості політичної метафори як окремого типу транспо-но-ваних висловів, проаналізовано її роль в індивідуальному мовленні жур-на-лістів.

Ключові слова: метафора, медіатекст, політичний дискурс друко-ваних мас-медіа, комунікація, політична метафора, семантичні типи метафори, мовна особистість журналіста, мовна картина світу.

Аннотация

Дацишин Х. П. Метафора в украинском политическом дискурсе (по материалам современной периодики). – Рукопись. Диссертация на со-иска-ние ученой степени кандидата филологических наук по спе-циальности 10.01.08 – журналистика. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2005.

Диссертация посвящена анализу метафоры в современном укра-инском политическом дискурсе, зафиксированном в периодической пе-чати. Мета-фо-ра рассматривается не только как стилистическая фигура или как способ се-ман-тической деривации, но и, главным образом, как отражение по-ли-ти-ческого мышления, как способ формирования на-цио-нальной языковой кар-тины мира.

Политическую метафору считаем одним из подтипов публи-цис-ти-ческой метафоры, которая используется в речи для обозначения сущ-нос-тей общест-венно-политической жизни. Специфика этого типа опре-де-ляется функ-цио-нальными параметрами, в центре которых находится пара-метр оце-ноч-ности, а также высокой частотностью метафор, не являю-щихся резуль-татом индивидуального акта метафоризации, а пере-ходящих из текста в текст в виде готовой конструкции и сохраняющих при этом стилис-ти-ческую окраску.

По частотности использования выделены динамические (индиви-дуаль-ные) и статические (коллективные) метафоры. Индивидуальные ме-тафоры рассматри-ваем как одно из проявлений мастерства жур-налиста, его творческого владения словом. Коллективные метафоры (сре-ди них выде-ляем собственно статические и статические рецентные) являются сви-де-тельством эффективности внедрения в сознание реци-пиен-тов готовых кон-цеп-туальных конструкций; по их отне-сенности к определенному се-ман-ти-ческому типу (вместе с индивидуальными метафорами) можно судить о сдви-гах в языковой картине мира опреде-ленного общественно-поли-ти-ческого социума.

Всего выделено 16 семантических типов метафоры; коли-чествен-ный по-казатель свидетельствует о продуктивности / непро-дуктивности того или ино-го из них. Продуктивными являются следующие типы мета-форы: антропоморфная, бытовая, военная, спортивная, строитель-ная, транс-порт-ная, игровая и метафора искусства. Составленный на осно-ве проанали-зированных медиатекстов справочник „Метафора в совре-менном политическом дискур-се” указывает на общность лексико-семантических процессов в языке масс-медиа различных регионов Украины.

Анализ разнообразных контекстов использования метафоры свиде-тельст-вует о ее роли как конструктивного, так и деструктивного ком-по-нен-та дискурса. Конструктивными считаем функцию участия метафоры в пере-даче предметно-логической информации, то есть собственно инфор-ми-ро-ва-ния, когда объем метафорического значения превышает