НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ДОБРОРЕЗ ІГОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 343.9:343.575(477.75)

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ

НЕЗАКОННОГО ВИРОБНИЦТВА, ВИГОТОВЛЕННЯ,

ПРИДБАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ПЕРЕВЕЗЕННЯ ЧИ ПЕРЕСИЛАННЯ

НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН

АБО ЇХ АНАЛОГІВ БЕЗ МЕТИ ЗБУТУ

(ЗА МАТЕРІАЛАМИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ)

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Голіна Володимир Васильович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права, член-кореспондент Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Закалюк Анатолій Петрович, Київський регіональний центр Академії правових наук, начальник управління по зв’язках з державними, судовими правоохоронними органами АПрН України, академік Академії правових наук;

кандидат юридичних наук, доцент Дрьомін Віктор Миколайович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права.

Провідна установа – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра кримінального права та кримінології, Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться 07 жовтня 2005 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розіслано 06 вересня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.Ю.Шепітько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Автономна Республіка Крим – регіон України зі складною криміногенною ситуацією, у якому на тлі значної кількості зареєстрованих злочинів зростає число злочинних діянь, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів. Лише за три останніх роки наркозлочинність тут зросла майже на 20%: якщо у 2000 р. в АРК було зафіксовано 2544 таких злочинів, то у 2004 р. – 4016.

Дисертаційна робота не випадково присвячена вивченню й аналізу незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту. Актуальність вибору цієї теми дослідження пояснюється певними причинами. Перш за все серед злочинних діянь, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, найбільшу групу становлять злочини, передбачені саме ст. 309 КК України, питома вага яких у структурі наркозлочинів становить 55-75%. Кримінально-правовою статистикою МВС України (до 2003 р.) констатується постійне зростання числа зазначених злочинів. Після відчутного їх зменшення у 2003 р. (31714) у 2004 р. знову відбулося помітне їх збільшення (36084). Подібна картина спостерігаються і в Криму. Поширення наркоманії сприяє вчиненню численних корисливих і корисливо-насильницьких злочинів у стані наркотичного сп’яніння. Отже, ці та інші причини й зумовили обрання теми дисертаційного дослідження.

У різний час вивченню проблем, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, займалося чимало вітчизняних і зарубіжних учених різних галузей знань. Проблемами кримінальної відповідальності й покарання за злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів присвячені роботи Л.М. Анісімова, Ю.В. Бауліна, Л.Ф. Дадерка, С.П. Дідківської, І.П. Лановенка, А.А. Музики, Ю.В. Олександрова, М.П. Селіванова, В.М. Смітієнка, Є.В. Фесенка, М.С. Хруппи та ін. Окремі кримінологічні аспекти протидії наркотичній злочинності знайшли відображення у працях А.О. Габіані, Е.Г. Гасанова, Я.І. Гілінського, В.М. Дрьоміна, А.П. Закалюка, О.Г. Кальмана, О.М. Костенка, О.Г. Кулика, В.І. Шакуна, Г.Й. Шнайдера, О.Ю. Шостко та ін. Менше уваги приділялося первинній ланці в незаконному обігу наркотичних засобів – незаконному виробництву, виготовленню, придбанню, зберіганню, перевезенню чи пересиланню наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ст.309 КК України). У зв'язку з цим постає нагальна потреба глибше і предметніше вивчити на монографічному рівні сутність цих злочинних проявів, адекватність засобів боротьби з ними на прикладі такого специфічного регіону, як АРК, можливості з урахуванням сучасних світових досягнень у сфері боротьби із вживанням наркотичних засобів удосконалення системи попередження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційної роботи спрямовано на виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р., №1376/2000. Він є складовою частиною наукових пошуків, передбачених планом наукових досліджень Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права (№0186.0.070883). Дисертація становить собою певний внесок у розвиток результатів загального дослідження, зазначеного цим планом.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне розв’язання основних кримінологічних проблем незаконного обігу наркотичних засобів без мети збуту за матеріалами АР Крим, а також формування на цій підставі науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню практики боротьби й попередження вказаних видів злочинних проявів. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:–

визначити стан наукової розробки названої проблеми у кримінологічній науці на сучасному етапі; –

з позицій історично-соціального та правового аспектів розкрити кримінологічні і правові засади необхідності криміналізації в Україні діянь, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів без мети збуту;–

провести аналіз практики застосування кримінально-правових та адміністративно-правових норм про відповідальність за зазначені діяння і визначити шляхи їх подальшого вдосконалення; –

дати розгорнуту кримінологічну характеристику незаконного обігу наркотичних засобів без мети збуту;–

виявити найтиповіші кримінологічні властивості особи злочинців і провести типологію цієї категорії злочинців; –

дослідити специфіку детермінації вказаних злочинів в АР Крим;–

висунути науково обґрунтовані і які можна практично здійснити заходи, спрямовані на обмеження злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів без мети збуту.

Об’єктом дослідження є злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.

Предмет дослідження складають кримінологічна характеристика, детермінація й попередження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту в АРК (ст.309 КК України).

Методи дослідження. Методологічним підгрунтям наукового дослідження стали філософсько-діалектичні закони й категорії теорії пізнання, основні логіко-гносеологічні принципи і прийоми вивчення соціальних явищ і процесів. У процесі роботи використовувалися загальнонаукові методи, зокрема, історичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-логічний, а також статистичні й конкретно-соціологічні методи. За допомогою історичного методу простежено розвиток кримінологічної думки щодо проблеми незаконного обігу наркотичних засобів без мети збуту. При аналізі підходів вирішення питань боротьби з наркоманією та злочинами, пов’язаними з незаконним обігом наркотичних засобів в Україні й зарубіжних державах, застосовувався порівняльно-правовий метод. Завдяки системно-структурному й формально-логічному методам здійснено обробку й узагальнення отриманого емпіричного матеріалу. Конкретно-соціологічні методи збирання, узагальнення й аналізу статистичної інформації (вивчення матеріалів кримінальних справ, розглянутих судами АРК, матеріалів преси й електронних видань, анкетування працівників органів внутрішніх справ, суду, засуджених тощо) сприяли отриманню найбільш повної інформації про об’єкт і предмет дослідження, що позитивно позначилося на обґрунтуванні теоретичних висновків і практичних рекомендацій.

Емпіричну базу дослідження склали відповідні нормативні акти, вивчення й аналіз із використанням спеціалізованого питальника 352 архівних кримінальних справ, розглянутих судами АРК в 1998-2003 рр. за ст.2296 КК України 1960 р. та ст.309 КК України 2001 р. Проведено анкетування: 234 засуджених за цими статтями; 90 працівників правоохоронних органів, діяльність яких стосується боротьби з незаконним обігом наркотиків; 57 осіб, які проходять лікування від наркоманії; лікарів-наркологів; суддів. Здійснено аналіз статистичних відомостей Управління юстиції в АРК щодо осіб, засуджених за означеними статтями протягом 1994-2004 рр., а також відповідних статистичних даних Держкомстату України, Міністерства охорони здоров’я України, ГУ МВС України в АР Крим тощо щодо тематики дослідження. Проведено вивчення періодичної преси й електронних видань.

Наукова новизна. До найвагоміших результатів, що відбивають новизну дисертаційного дослідження, віднесені теоретичні положення й практичні рекомендації, які виносяться на захист: –

уперше на підставі вивчення й аналізу необхідних матеріалів АРК розроблено поглиблену кримінологічну характеристику незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту;–

дається обґрунтована кримінологічна характеристика особи злочинця, який учиняє діяння, передбачені ст.309 КК України, і на її підставі вперше створено узагальнений його портрет; –

розроблено авторську типологію осіб, які вчиняють злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів без мети збуту, за мотивацією початкового етапу їх наркотизації;–

проаналізовано і вперше виділено специфіку детермінант незаконного обігу наркотичних засобів без мети збуту в АРК;–

додатково аргументується комплексний підхід до вивчення і протидії досліджуваним злочинам; –

отримала подальшого розвитку оцінка досвіду зарубіжних країн щодо протидії розглядуваних злочинам, й обґрунтовано положення про відсутність підстав на сучасному етапі розвитку України легалізації окремих видів наркотичних засобів; –

уперше за низкою напрямків представлено комплексну систему заходів загальносоціального й спеціально-кримінологічного попередження злочинам, передбаченим ст.309 КК України;–

наводиться низка пропозицій по поліпшенню діяльності правоохоронних органів та інших суб’єктів попередження цих злочинів в АРК;–

викладено рекомендації по вдосконаленню законодавства, що встановлює відповідальність за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту;–

приділено особливу увагу розробці системи заходів попередження зазначеним злочинам на індивідуальному рівні;–

уперше проаналізовано ефективність законів і підзаконних нормативних актів щодо протидії незаконному обігу наркотиків і надано низку пропозицій по їх удосконаленню.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати значно розширюють і прирощують нові наукові знання про природу злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, сприяють поглибленню уявлень про особу злочинців, які їх учинили, про детермінацію цих злочинів, розширюють діапазон діяльності спеціальних суб’єктів попередження останніх. Значна увага приділяється розвитку правового забезпечення системи медично-соціальної реабілітації наркозалежних осіб, яка на даний час є недосконалою й недостатньо використовується в практичній діяльності. Конкретні пропозиції й висновки сприятимуть покращанню організації діяльності правоохоронних органів, інших державних установ і громадських організацій у протидії незаконному обігу наркотичних засобів у регіональному й державному масштабах.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Головні її результати викладені автором на науково-практичному семінарі “Попередження службових злочинів у сфері господарської діяльності” (м. Харків, 9 листопада 2004 р.), науково-практичній конференції молодих учених та аспірантів “Актуальные проблемы борьбы с преступностью в Сибирском регионе” (м. Красноярськ, 11-12 лютого 2005 р.).

Публікації. Основні положення роботи викладені в 4-х статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, та 2-х тезах наукових повідомлень.

Структура дисертації зумовлена її цілями, завданнями та предметом дослідження і включає вступ, 4 розділи, що містять 11 підрозділів, висновки, список використаних літературних джерел у кількості 246, додатки. Загальний обсяг роботи становить 242 сторінок. Текст дисертації – 187 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність дослідження теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета й завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів, їх апробація, називаються публікації, структура й обсяг дисертації.

Розділ 1. “Історично-соціальні та правові передумови дослідження проблеми відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Підстави криміналізації незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” вивчаються соціальні та правові чинники криміналізації незаконного обігу вказаних речовин без мети збуту на сучасному етапі розвитку суспільства. Такі дії досить поширені, мають високий ступінь суспільної небезпеки, який проявляється, зокрема у вчиненні злочинів на тлі вживання наркотичних засобів і заради їх придбання, втягненні у процес наркотизації молоді й жінок, що врешті-решт ставить під загрозу національну безпеку держави. Серед правових чинників називаються: потреба виконання вимог щодо контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, що містяться у впроваджених в національне законодавство міжнародних документах; необхідність диференційованого підходу до оцінки дій, пов’язаних з незаконним обігом таких засобів; відсутність інших ефективних правових способів боротьби з цими діяннями.

У підрозділі 1.2. “Кримінально-правова характеристика незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” аналізується склад злочину, передбаченого ст. 309 КК України, під кутом зору достатності нормативного забезпечення боротьби з цим різновидом злочинів. Характеристика інших елементів досліджуваного складу злочину дала змогу встановити найтиповіші й найпоширеніші способи вчинення злочинних діянь, спрямованість умислу, критично розглянути пропозиції щодо зниження віку кримінальної відповідальності, дослідити актуальні проблеми визнання наркоманів обмежено осудними. Розглянуті кваліфікуючі ознаки цього злочину, проаналізовано положення заохочувальної норми щодо можливості звільнення від кримінальної відповідальності й надані пропозиції по вдосконаленню кримінального закону.

Розділ 2. “Кримінологічна характеристика незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” складається з трьох підрозділів. Підрозділ 2.1. “Рівень, структура, динаміка і латентність злочинів, пов’язаних з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням або пересиланням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” аналіз статистичних даних про осіб, засуджених за вчинення злочинів, передбачених ст.2296 КК України 1960 р. та ст.309 КК України 2001 р., показує, що з року в рік в АРК відбувається зростання їх кількості з незначним зменшенням у 2001 р. У 1995 р. засуджено 566 осіб. Удвічі збільшився цей показник у 1998 р., коли було засуджено 1216 осіб. Порівняно з серединою 90-х років на сьогодні рівень судимості у Криму за такі злочини збільшився майже втричі: у 2002 р. за ст.309 КК України засуджено 1441 особа; у 2003 р. – 1278; у 2004 р. – 1391. Ступінь їх латентності є високою, внаслідок чого чимало їх не потрапляють у поле зору правоохоронних органів.

У структурі всієї зареєстрованої злочинності питома вага злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів лише за останні 5-6 років зросла майже вдвічі. Якщо в 1998 р. їх частка становила 6,9%, то у 2002 р. – 12,9%. У 2003 р. цей показник дорівнював 10,3% від загальної кількості всіх зареєстрованих в Україні злочинних діянь; у 2004 р. – 12,6%. Серед регіонів України АРК за числом розглядуваних злочинів займає одну з перших позицій, поступаючись лише Дніпропетровській, Донецькій, Одеській областям та м. Києву.

Найпоширенішими є наркотичні засоби (94%), домінує вживання опію ін’єкційно та маріхуани шляхом паління. Сировина для їх виготовлення вільно росте на території Криму, що зумовлює доступність цих речовин. Водночас простежується тенденція до поступового збільшення чисельності споживачів саме опію, який є більш “важким” і небезпечним наркотиком. Незаконний обіг психотропних речовин за цією категорією справ становить 6%. Розглядається недосконале регулювання рецептурної видачі ліків, які містять у собі відповідні компоненти. Злочини вчинюються в основному одноособово, кожний третій є повторним.

Динаміка злочинів, кваліфікованих за ст.309 КК України, в загальних рисах відбиває тенденції стосовно всієї наркотичної злочинності: у 1999 р. темпи їх приросту склали +1,8%; у 2000 р. - +4,4%; 2001 р. - +0,8%; 2002 р. - +12,6%; 2003 р. - – 11,9%; 2004 р. - +13,8%. Для порівняння: у 2003 р. у Криму відмічено значне зниження темпів приросту щодо цих злочинів до року попереднього (- 16,9%), однак у наступному році знову спостерігав їх сплеск (+21,4%).

У підрозділі 2.2. “Основні кримінологічні властивості осіб, які вчинили незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” досліджуються кримінологічно значущі елементи структури особистості злочинців: соціально-демографічні, кримінально-правові, морально-психологічні. Встановлено, що в Криму більшість злочинів за ст.309 КК України вчиняють чоловіки – 82,4%. В останні роки питома вага жінок у структурі досліджуваних діянь помітно зросла: якщо у 1995 р. їх частка становила 8%, то у 2003 р. – 13%. Питома вага жінок, засуджених за незаконний обіг наркотичних засобів без мети збуту за наявності кваліфікованих ознак, становить: 12% – за ч.2 ст. 309 КК України; 18,2% – за ч.3 ст.309 (у чоловіків відповідно 30,9% та 0,7%).

Найбільша злочинна активність припадає на вік 25-30 років (27,4%). У віці 31-35 років злочин вчинили 24,3%; 18-24 років – 17,7%; 35-40 років – 15,8%; 41-49 років – 9,7%. Найменша криміногенна активність зафіксована у вікових групах 16-18 років – 3,4% і понад 50 років – 1,7%. Найбільша чисельність неповнолітніх наркоманів, які перебувають на обліку з діагнозом “наркоманія”, у 2003 р. зареєстровано саме в АРК – 604 особи.

Дослідження соціально-демографічних ознак дозволило також встановити, що майже 95,5% злочинців – це громадяни України, 2,3% – СНД, 2,2% – особи без громадянства. Випадків учинення злочинів, кваліфікованих за ст.309 КК України, іноземними громадянами в АРК нами не виявлено. Таке становище може пояснюватися й тим, що приїжджі просто не потрапляють у поле зору правоохоронних органів внаслідок короткочасності їх перебування у Криму (сезонний характер відпусток, певний вид робіт тощо).

Із даних про склад родини випливає, що 60,2% засуджених виховувалися обома батьками; 24,7% – одним із них; 15,1% – дідом та (або) бабкою, іншими родичами чи особами. У матеріалах кримінальних справ часто фіксувалися факти алкоголізації чи наркотизації батьків або вихователів, наявності у них судимості.

З родини робітників походить більшість осіб (68,6%), кожен четвертий народився у родині службовців (25,5%), незначний відсоток засуджених (5,9%) походять з родини селян. Отже, основна маса осіб виховувалась у родинах з невисоким соціальним статусом, освітянським і культурним рівнем, матеріальним достатком.

Лише 29,1% з них на момент учинення злочину були одружені. При цьому третина засуджених (34,6%) мали неповнолітніх дітей, але в більшості випадків ставилися до своїх батьківських обов’язків недбало; 26,4% засуджених мешкали самостійно; 58,8% – з родиною; інші 14,8% – зі співмешканцями, друзями, тобто не були самотніми.

Аналіз соціального становища, роду занять і рівня освіти винних дозволяє зробити висновок, що це головним чином працездатні особи, які не працювали, не навчалися, не перебували на обліку в службі працевлаштування – 62,8%; лише 28,1% працювали робітниками на некваліфікованих видах робіт; 2,8% – це службовці; 6,25% займалися бізнесом, 53,8% осіб мали повну середню, 13,5% – базову середню, 27,5% – професійно-технічну освіту; 3,4% – вищу; неповну вищу освіту – 1,2%; взагалі не мали ніякої освіти – 0,6%. Таким чином, основна маса засуджених за ст.309 КК України не володіє або навичками праці взагалі, або кваліфікованими видами праці. Раніше судимі склали 36,9%. Із них були засуджені за умисні злочини проти власності – 36,0%, за незаконний обіг наркотичних засобів – 48,7%.

Більшість злочинів учиняється однією особою (95,6%), групою дорослих – 4,0%, змішаною – 0,3%, неповнолітніх – 0,1%.

До більшості осіб (44,9%) судом у порядку ст.75 КК України застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням. Значну питому вагу становлять особи, яким призначено покарання у виді позбавлення або обмеження волі (37,2%). До штрафу засуджено 12,9% осіб, до виправних робіт – 2,8%. Інші види покарання призначені 2,2% усіх засуджених. Лише стосовно 5,7% судом призначено примусове лікування, тому в більшості випадків спостерігається повернення до вживання наркотиків.

Узагальненням моральних і соціально-психологічних якостей особи злочинця даного виду встановлено, що переважна їх більшість належить до маргіналів, для яких характерні дезорганізованість, тривожність, внутрішня напруга, ізольованість, відчуженість, егоцентризм. Під впливом наркотичної залежності відбувається перебудова всієї морально-психологічної системи особи. Досліджено також фізично-психічний стан останнього й виявлено, що 27,7% з них мали фізичні або психічні хвороби. При цьому 60,4% страждали на соматичні, а 39,6% – на психічні захворювання різної етіології, що не виключають осудності. 14,8% осіб, які вчинили злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів без мети збуту, є інвалідами.

У підрозділі 2.3. “Типологія злочинців, які вчинили незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” вивчаються обставини, що спонукають осіб розпочати вживання наркотичних засобів. За цим критерієм вирізняються наступні три типи злочинців.

Легковажно-допитливий, представники якого, розпочинаючи вживати наркотики з допитливості, легковажно розраховують на те, що не настане наркотичного звикання й залежності. Як правило, це підлітки й молодь до 25 років, які обмежені в колі розваг і дозвілля, мешкають у неблагополучних районах, спілкуються переважно у вуличних компаніях, духовно бідні, з деформованим світоглядом. Ними вживаються доступні засоби (маріхуана, виготовлені з медичних препаратів психотропні засоби), але згодом нерідко відбувається перехід до більш важких наркотиків.

Вимушено-функціональний тип, який намагається за допомогою наркотичних засобів зняти тиск психологічних чи фізіологічних проблем. До зазначеного типу належать особи 30-35 років, неодружені, із середньою спеціальною освітою, яким складно пристосуватися до вимог суспільства внаслідок отримання психічних чи фізичних травм, болю, стресів, що є наслідком якихось особистих обставин, інвалідності тощо. Мають низький рівень резистентності об’єктивним життєвим обставинам, песимістичний настрій, слабку волю, емоційну вразливість, розпачливість.

Представники безтурботно-розважливого типу розпочинають користуватися наркотичними засобами або психотропними речовинами як “елітою”, модною розвагою з метою розширення світосприйняття. До вказаного типу слід віднести сучасну заможну молодь віком близько 30 років, представників шоу-бізнесу, еліти, які під впливом певної музичної субкультури або відповідної “ідеології” вдаються до вживання кокаїну, “екстазі”, ЛСД і вважають таку поведінку частиною іміджу, даниною моді, ознакою належності до еліти, засобом отримання творчого натхнення.

Розділ 3. “Причини й умови злочинів, пов’язаних з незаконним виробництвом, виготовленням, придбанням, зберіганням, перевезенням чи пересиланням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Методологічні підходи до вивчення причин та умов незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” зазначається, що проблема детермінації цього виду злочинності є досить складною й відрізняється наявністю великої кількості підходів до її вирішення, що зумовлює відсутність єдності думок серед науковців з приводу останнього. Не останню роль у її розв’язанні відіграє і наявність великого розмаїття чинників, що безпосередньо або опосередковано впливають на злочинність і в такий спосіб ускладнюють можливість виокремити серед них загальні причини й умови злочинів незалежно від того чи іншого рівня їх проявів. З огляду на це в системі соціального детермінізму злочинних проявів доцільно застосовувати рівневий підхід із вирізненням детермінант на загальному, особливому й окремому рівнях.

У підрозділі 3.2. “Автономна Республіка Крим: соціально-економічні, політичні й демографічні особливості та їх вплив на криміногенну ситуацію в регіоні” автор доходить висновку, що природно-кліматичні, геополітичні, історичні, демографічні, національні, релігійні, економічні, політичні та інші особливості Автономної Республіки Крим суттєво впливають на стан досліджуваного виду злочинності.

У підрозділі 3.3. “Причини й умови незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” розглядаються ті з них, що зумовлюють поширення злочинів, передбачених ст.309 КК України. За масштабами їх впливу слід вирізняти ті, які діють на макрорівні (що відповідає загальнодержавному рівню), на мікрорівні та на рівні окремої особистості. Серед комплексу криміногенних чинників таких злочинів, визначальними на макрорівні є соціально-економічні, соціокультурні, організаційно-управлінські, правові, соціально-політичні та ін. Причинами й умовами на мікрорівні слід визнати негативний вплив на людину соціального оточення: окремих невеликих спільнот (наприклад, компанії, у яких вживають наркотики), у деяких випадках родину, найближче побутове оточення тощо. На особистісному рівні безпосередніми причинами й умовами, що сприяють поширенню вживання наркотичних засобів і вчиненню зазначених злочинів, є особистісний досвід людини, який обумовлює неповноцінний спосіб життя й відповідний потяг до компенсації за рахунок штучної регуляції свого психофізіологічного стану за допомогою психоактивних речовин, а також особливості патології.

Розділ 4. “Попередження незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 4.1. “Теоретичні основи попередження злочинності” доводиться, що попереджувальна робота щодо протидії незаконному виробництву, виготовленню, придбанню, зберіганню, перевезенню чи пересиланню наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, по-перше, повинна проводитися в перебігу загальної боротьби з наркозлочинами будь-якого виду. По-друге, під час опрацювання системи попередження цим злочинам треба враховувати подвійну природу наркотизації: з одного боку, немедичне вживання наркотичних речовин, що спричиняє розвиток наркоманії, тобто захворювання, а з іншого – злочинність, пов’язану з незаконним їх обігом. По-третє, запобіжна діяльність щодо вказаних злочинних проявів має складатися з комплексу різноманітних заходів загальносоціального й спеціально-кримінологічного їх попередження.

У підрозділі 4.2. “Загальносоціальне попередження незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” пропонуються шляхи вдосконалення соціально-економічних, політичних, правових, медичних, організаційно-технічних, культурно-виховних заходів загальносоціального попередження досліджуваних злочинів в Україні й Автономній Республіці Крим.

У підрозділі 4.3. “Спеціально-кримінологічне попередження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту” розглядаються такі його складники, як профілактика, запобігання, припинення.

Кримінологічна профілактика досліджуваного виду злочинів є системним явищем, у якому вирізняються своєрідні піднапрямки запобіжної роботи – заходи випередження, обмеження, усунення й захисту. Заходи випередження поділяються на правові, контрольно-дозвільні, культурно-виховні, інформаційно-пропагандистські, правороз’яснювальні, ідеологічні та ін. Заходи обмеження мають запобігати криміногенному впливу певного мікросередовища в тих випадках, коли воно вже встигло сформуватися. Вони повинні стримувати деструктивну дію криміногенних факторів і спрямовані на мінімізацію її наслідків. Ці заходи поділяються на морально-виховні, медико-реабілітаційні й організаційно-управлінські. Заходи усунення полягають у діяльності суб’єктів по придушенню або ліквідації широкого кола негативних криміногенних явищ і процесів, що призводять до їх виникнення, у попередженні їх активізації. Вони поділяються на процесуальні, оперативні, інформаційно-кримінологічні та ін. Заходи захисту включають дотримання або створення спеціального порядку обігу наркотичних засобів, запровадження системи захисту особи з метою недопущення її залучення до їх вживання, позитивний вплив на правосвідомість потенційних наркоманів тощо.

Запобігання злочинності здійснюється на професійній основі й має за мету викликати в особи відмову від учинення злочину. З урахуванням отриманих у результаті дослідження даних найдоцільнішим є попередження конкретного злочину на індивідуальному рівні. У практичній діяльності правоохоронних органів вироблені методики виявлення конкретних осіб, у яких сформована відповідна мотивація і які з великою ймовірністю можуть учинити діяння, кваліфіковані за ст. 309 КК України (до речі, лише рецидивні їх прояви становлять близько третини). Значний запобіжний внесок у вирішення проблем наркоманії роблять відповідні громадські й релігійні організації, спеціалізовані заклади (наприклад, такі, як центр ресоціалізації наркозалежної молоді “Твоя перемога”), основними функціями яких є формування соціально безпечної поведінки, медична і психологічна допомога, підготовка індивідуальних і групових програм реабілітації, соціальної і психологічної адаптації, надання юридичних консультацій, організація дозвілля тощо.

Серед заходів індивідуального запобігання слід назвати заходи переконання, що мають на меті відмову від учинення злочину (проведення бесід, демонстрації відповідних матеріалів тощо), а також примусу. Вважаємо за необхідне ввести у практичну діяльність попереднього обліку осіб. Існує нагальна потреба і в створенні служби профілактики злочинів; при цьому критерії оцінки її діяльності повинні полягати саме у площині попередження, головним чином на індивідуальному рівні.

Припинення полягає у здійсненні комплексу різних за своєю природою заходів – правових, психологічних, організаційних, тактичних, медичних та ін. Залежно від стадії злочину, особи винного, характеру злочину можна виокремити заходи спонукання, обережності, активного втручання.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання суть якого полягає у комплексному кримінологічному дослідженні злочинів, передбачених ст. 309 КК України. Аналіз норм ст. 309 КК України свідчить про достатнє охоплення кримінальним законом усіх форм незаконного обігу наркотичних засобів і т. ін. без мети збуту. Злочин, передбачений цією статтею, має шість форм свого вираження: виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів. При цьому в діянні особи може мати місце сполучення кількох перелічених форм одночасно, що необхідно брати до уваги при підрахунку їх питомої ваги. З погляду кваліфікаційної оцінки дій винного всі форми рівні, однак обрання злочинцем конкретної форми вчинення зазначеного злочину має неабияке значення для пояснення його мотиваційної сфери, створення типології злочинців, розробки шляхів протидії злочинним діянням. Так, у процесі дослідження встановлено, що питома вага незаконного виробництва наркотичних засобів по вивчених в АР Крим кримінальних справах у загальній кількості становить менше 1%, виготовлення – 46,6% від усіх діянь, частка незаконного придбання цих речовин становить 85,8%, зберігання – 98,6%, перевезення – 26,7%. Фактів пересилання наркотичних засобів проведеним дослідженням не встановлено. Отже, узагальнення судової практики показало, що найпоширенішими способами вчинення розглядуваного злочину в АРК є незаконні придбання, зберігання й виготовлення наркотичних засобів.

Розгорнута кримінологічна характеристика зазначених злочинів по АРК свідчить про зростання й погіршення кількісно-якісних показників і дає уяву про “географію” злочинних діянь, найбільш типові способи їх учинення, види наркотичних засобів і психотропних речовин та ін. Діяння, кваліфіковані за ст. 309 КК України, є одними з найпоширеніших у сфері незаконного обігу наркотичних засобів: лише останнім часом їх питома вага дорівнює в середньому 70%, а в структурі всієї злочинності їх число на другому місці після злочинів проти власності. Відмічається підвищення напруженості криміногенної ситуації в АРК, де на тлі зареєстрованих злочинів щороку зростає кількість діянь у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. Серед регіонів України АРК за числом досліджуваних зареєстрованих злочинів займає одну з лідируючих позицій, поступаючись лише Дніпропетровській, Донецькій, Одеській областям та м. Києву. Відмітною рисою походження наркотичних засобів є те, що переважно більшості вони виробляються з рослин, що зростуть на території АРК, а тому є поширенішими й дешевшими, що й обумовлює їх доступність і масове вживання. У більшості випадків (94,0%) предметом злочинних дій є наркотичні засоби, у той час як незаконний обіг психотропних речовин становить 6%. Дві третини наркоман ін’єкційно вживають опій ацетильований, решта курить маріхуану. Зростає кількість випадків виготовлення наркотичних засобів з медичних препаратів, які містять відповідні компоненти й вільно реалізуються в аптеках. Майже всі злочини вчиняються одноособово. Це пояснюється тим, що розглядувані правопорушення виявляються зазвичай на стадії придбання і зберігання особою наркотичного засобу.

Результатом дослідження основних кримінологічних рис особи злочинця стало створення його узагальненого кримінологічного портрета. В основному це групи маргіналів з низьким соціальним статусом, без визначених соціальних позицій, третина з яких раніше судимі переважно за корисливі або пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів злочини.

Побудована авторська типологія особи злочинця. За основу їх поділу на певні типи взято такий критерій, як спонукальні мотиви, що викликали початковий поштовх до вживання наркотичних засобів. Це: а) звичайна допитливість, поєднана з легковажним розрахунком на те, що звикання чи залежності не настане; б) намагання особи під тиском психологічних чи фізичних проблем зняти напругу; в) вживання наркотичних засобів з метою “елітних” розваг і “розширення” світосприйняття. Це дозволило виділити відповідно три типи злочинців – легковажно-допитливий, вимушено-функціональний і безтурботно-розважливий. У практичному плані зазначена типологія сприяє виявленню таких осіб відповідними суб’єктами попереджувальної діяльності, допомагає прослідкувати процес формування негативних рис їх особистості, дозволяє визначити найбільш ефективні заходи, спрямовані на запобігання вчиненню цього виду злочинів.

Встановлені регіональні особливості і проведено аналіз негативних соціальних явищ і процесів, які створюють причинно-наслідковий комплекс учинення злочинів, передбачених ст. 309 КК України. Досліджено проблему впливу специфіки АРК на їх поширення. На базі вивчення значного емпіричного матеріалу доведено, що безпосередніми причинами й умовами вчинення розглядуваних злочинів є недостатня соціалізація осіб, які їх учиняють, соціально-статусна невизначеність значної чисельності молоді й недостатня увага до неї з боку держави тощо. На особистісному рівні цими причинами й умовами є її особистісний досвід людини, який обумовлює неповноцінний спосіб життя й відповідний потяг до компенсації за рахунок штучної регуляції свого психофізіологічного стану за допомогою психоактивних речовин. При цьому провідною рисою природи мотиваційної сфери осіб, які певний час уживають наркотичні засоби або психотропні речовини, стає те, що вони згодом підпадають під вплив психофізіологічних потреб власного організму. Отже, в даному разі мотиви їх злочинної поведінки формуються під впливом не лише надобутих у процесі соціалізації негативних особливостей, а й природжених психофізіологічних властивостей. У комплексі і взаємозв’язку вони створюють злочинну мотивацію.

Обґрунтовано положення про можливість попередження злочинів, кваліфікованих за ст. 309 КК України, на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях. Доводиться, що загальносоціальні заходи запобіганню цим злочинам – це позитивний ефект продуманої соціальної політики, яка покращує суспільні відносини й витискає із суспільного життя негативні явища і процеси. Наведено критичний аналіз системи загальносоціальних заходів, які впроваджуються в Автономній Республіці Крим, й надано низку пропозицій щодо їх удосконалення. Проаналізовано існуючі й розроблено нові регіональні спеціально-кримінологічні заходи стосовно попередження саме злочинів, передбачених ст. 309 КК України. Аргументується специфіка попередження їх учинення на індивідуальному рівні. Запропоновано рекомендації по поліпшенню соціальних і медичних реабілітаційних заходів.

Критично проаналізовано досвід деяких країн світу щодо легалізації легких наркотиків та обґрунтовано положення про недоцільність і неможливість такого кроку в Україні за сучасних умов.

Виявлено суттєві недоліки й запропоновано шляхи підвищення ефективності діяльності спеціальних суб’єктів попередження злочинів, передбачених ст. 309 КК України, в Автономній Республіці Крим.

Список робіт, опублікованих автором:

1. Доброрез І.О. Кримінологічні та правові підстави криміналізації незаконного обігу наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту//Вісн. Акад. прав. наук України. – 2004. – № 4 (39). – С. 162-169.

2. Доброрез І.О. Запобігання незаконному обігу наркотиків відповідно до норм законодавства про адміністративні правопорушення // Прокуратура, людина, держава. – 2004. – № 10 (40). – С. 36-40.

3. Доброрез І.О. Прокурорський нагляд за додержанням законодавства, що регулює обіг наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів//Прокуратура, людина, держава. – 2004. – № 12 (42). – С. 44-46.

4. Доброрез І.О. До питання щодо суб’єктів запобігання наркоманії та боротьби з нею: деякі проблемні аспекти та пропозиції щодо їх вирішення// Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2004. – № 5-6 (17). – С. 145-148.

5. Доброрез І.О. Чинники, що детермінують незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту // Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності: Матер. наук.-практ. семінару. Харків, 9 лист. 2004 р. / Редкол.: В.В.Сташис (голов. ред.) та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – С. 140 - 143.

6. Доброрез И.А. Криминологическая характеристика преступлений, связанных с незаконным производством, изготовлением, преобретением, хранением, перевозкой или пересылкой наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов без цели сбыта (ст.309 УК Украины); по материалам АР Крым //Актуальные проблемы борьбы с преступностью в Сибирском регионе: Сб. матер. межд. наук.-практ. конф. молодых ученых и аспирантов (г. Красноярск, 10-11 февр. 2005). Ч.1. – Красноярск, 2005. – С. 303-307.

АНОТАЦІЇ

Доброрез І.О. Кримінологічна характеристика та попередження незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (за матеріалами Автономної Республіки Крим). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2005.

Робота присвячена проблемам незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту в Автономній Республіці Крим. Розглядаються історично-соціальні та правові передумови криміналізації незаконного обігу вказаних речовин без мети збуту. Надається грунтовна кримінально-правова та кримінологічна характеристика злочинів, передбачених ст. 309 КК України. Дослідження даного виду злочинів на регіональному рівні дало можливість установити зв’язок особливостей їх учинення