Дніпропетровський державний університет

БАНДРОВСЬКА ОЛЬГА ТРОХИМІВНА

УДК 8 (100) (09)

ТВОРЧІСТЬ ДЕВІДА ЛОДЖА

І АНГЛІЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ РОМАН

70 - 80-Х РР. XX СТ.

10.01.04 - Література зарубіжних країн

Автореферат дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському державному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти України, м. Львів

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент Гаврилюк Альбіна Михайлівна,

Львівський державний університет імені Івана Франка, доцент кафедри світової літератури

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Денисова Тамара Наумівна,

Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, старший науковий співробітник

кандидат філологічних наук, доцент Ватченко Світлана Олексіївна,

Дніпропетровський державний університет, доцент кафедри зарубіжної літератури

Провідна установа:

Чернівецький державний університет ім. Юрія Федьковича, кафедра румунської та класичної філології (секція теорії та історії світової літератури), Міністерство освіти України, м. Чернівці

Захист відбудеться 17 листопада 1999 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

К 08.051.12 Дніпропетровського державного університету за адресою:320025, М.Дніпропетровськ, просп. Гагаріна 72, кімн. 804.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного університету (320625, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова 8).

Автореферат розісланий 15 жовтня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради Глушко О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний світовий літературний процес великою мірою визначається розвитком постмодернізму. Одним із нагальних питань, які постають перед сучасним літературознавством, є проблема проникнення нової постмодерністичної естетики у національні літератури і у твори окремих письменників. Аналіз постмодерністичного мистецтва сприяє переосмисленню і подальшому вивченню реалістичного і модерністичного мистецтв, а також формуванню нового типу літературної теорії і критики, які, своєю чергою, формують новий термінологічний апарат. Постмодерністична література і постмодерністична критика становлять єдиний дискурс, який характеризується взаємовпливом художньої і теоретичної думки. Англійський університетський роман останніх десятиліть, зокрема, твори відомих письменників і літературознавців М.Бредбері і Д.Лоджа, є цікавим і оригінальним прикладом взаємозв'язку літератури і науки про літературу.

Традиційно особливістю англійського університетського роману вважають його тематичну зорієнтованість на університет як інститут культури та на його роль у суспільстві. Таке розуміння університетської прози у 70 - 80-ті рр. ХХ ст. розширюється. Соціальні, політичні, економічні реалії сучасного світу, зокрема, розвиток телекомунікацій, комп'ютерних технологій, нове розуміння ролі мас-медіа у суспільстві, які спричиняють новий тип бачення світу і ведуть до руйнування системи традиційних цінностей, знаходять своє відображення в університетському романі цього періоду. Визначення 70 - 80-х рр. ХХ ст. як окремого періоду історії англійського університетського роману пояснюється і тим фактом, що нові літературні теорії, а також нові принципи та засоби відображення світу в літературі зреалізовуються в університетському романі, що і робить його особливо цікавим для дослідження. Позиція автора університетського роману, який є водночас ученим-літературознавцем і викладачем, реалізується у його наукових публікаціях про літературу. Дослідник творчості такого письменника має рідкісну можливість прийти до розуміння його наукових поглядів і світоглядних уявлень не тільки через безпосередній аналіз літературно-критичних праць, а й, що особливо важливо, через аналіз художніх творів на рівні організації художнього тексту. Необхідною умовою дослідження є врахування становлення постструкту-ралістського постмодерністичного комплексу - впливової ідейної течії в культурі західноєвропейських країн.

Сучасна англійська література і літературна критика виглядають на загальному тлі європейського літературного процесу дещо традиційними і консервативними. Насамперед це стосується науки про літературу. Тим важливіше розглянути літературно-критичні праці тих англійських учених, які вивчають нові літературні тенденції, застосовують нові літературно-критичні підходи і водночас є авторами університетських романів, що мають ознаки постмодерністичного мистецтва.

Об'єкт і предмет дослідження. Загальні питання еволюції університетського роману неможливо досліджувати без чіткого уявлення про творчу діяльність письменників, які його репрезентують. Основний текст дисертації присвячений творчості Девіда Лоджа.* Романи Д.Лоджа, написані у 70-80-ті роки, відбивають, з одного боку, становлення англійської університетської прози, а з іншого - впровадження постмодерністичної естетики в англійський роман. Об'єктом аналізу обрані романи “Обмін місцями” (“Changing Places”, 1975), “Маленький світ” (“Small World”, 1982), “Славетна професія” (“Nice Work”, 1988), які cкладають університетську трилогію. Втім, враховані й особливості розвитку університетського роману Д.Лоджа у більш широкому хронологічному аспекті, оскільки романи “Із гнізда” (“Out of the Shelter”, 1970), “Як далеко Ви здатні дійти?” (“How Far Can You Go”, 1981), “Райські новини” (“Paradise News”, 1991) дають уявлення про тематичну і жанрову еволюцію творчості письменника. Матеріалом для дослідження літературно-критичних поглядів письменника були його монографії “Романіст на перехресті” (“The Novelist at the Crossroads”, 1971), “Прийоми сучасного письма” (“The Modes of Modern Writing“, 1977), “Працюючи зі структуралізмом” (“Working with Structuralism”, 1981), “За Бахтіним: нариси про художню літературу і критику” (“After Bakhtin: Essays on Fiction and Criticism”, 1990).

У дисертації докладно висвітлюються літературно-критичні погляди Д.Лоджа, а також проблематика й особливості поетики його романів, що дає змогу аналізувати явище з повнотою, яка неможлива при розгляді творчості декількох разом узятих письменників. У роботі доводиться, що творчість Д.Лоджа, письменника і критика, характерна для університетського роману зазначеного періоду.

Зв'язок роботи з планами наукових досліджень. Тема дисертації відповідає провідному напряму наукових досліджень кафедри світової літератури Львівського державного університету імені Івана Франка - вивченню жанру роману у світовій літературі ХІХ - ХХ ст.

Стан наукового опрацювання теми. Традиція виділяти твори, тематично пов'язані з університетом, в окремий літературний потік бере початок від статті відомого англійського літературного критика Джорджа Сейнтсбері “Романи про університетське життя” (1898), в якій уперше з'явився термін “університетський роман”. Суттєвим кроком вперед у засвоєнні англійської літератури про “Університет” стала монографія американського вченого М.Р.Проктора “Англійський університетський роман”. У цьому дослідженні відтворюється зародження та еволюція університетського роману від часів Чосера, тобто від ХІV ст., до середини 50-х років ХХ ст. Автор, застосовуючи культурно-історичний підхід, простежує залежність літератури про університет від становлення англійської університетської системи, показує, як на сторінках художніх творів віддзеркалюються реальні проблеми британської вищої освіти, педагогічні теорії, політична і релігійна боротьба в межах Оксфорда і Кембриджа, вплив університетського середовища на людину. Важливим моментом монографії є аналіз формування національного символу, яким став для англійців університет.

Цінну інформацію з проблем університетського роману містить монографія російського вченого О.Люксембурга “Англо-американська університетська проза”. Дослідник розглядає національні особливості британської та американської гілок університетської прози, вперше застосовує комплексний аналіз, поєднуючи елементи історико-літературного і типологічного підходів. Російський дослідник зосереджує увагу на університетських романах ХХ ст., доводить своє дослідження до 80-х років ХХ ст. і пропонує цілу низку важливих висновків. Найважливішими ознаками університетського роману другої половини ХХ ст., на думку О.Люксембурга, стають “виробнича” проблематика, документальність та інтелектуалізація прози.

Розглянуті роботи дають достатньо широке уявлення про художній феномен університетської прози, проте варто звернути увагу на наступний момент. Обравши темою дослідження англійський університетський роман і англо-американську університетську прозу, М.Р.Проктор і О.Люксембург вбачають їхній початок у поемі Дж.Чосера. Називаються й інші непрозові твори, наприклад, Дж.Хоккліва, Б.Джонсона, Дж.Донна та інших. Звичайно, оскільки основний розвиток університетського літературного потоку відбувається через роман, цілком доречно розглядати саме цей жанр. Але не зовсім логічним є виділення такого тривалого періоду - ХІV - ХІХ ст. - як періоду “ранньої університетської прози”. Разом з тим, аналізуючи романи ХІХ - ХХ ст., дослідники фактично оминають увагою інші жанри літератури цього періоду, які теж дають уявлення про університет та його сприйняття у суспільстві. (Наприклад, есеїстика, присвячена університетській темі, має власну періодизацію, відмінну від поданої М.Р.Проктором і О.Люксембургом.) Це наштовхує на думку про необхідність пошуку ширшого і більш узагальненого підходу до проблеми.

Відомий англійський літературознавець Бернард Бергонзі у монографії “Вибухова англійська” аналізує англійське літературознавство ХХ ст. Він показує, як міняється літературно-критична ситуація під впливом різних факторів: від політики М.Тетчер щодо університетів до впливу європейських та американських шкіл структуралізму, постструктуралізму та ін. на англійських учених. Основну увагу вчений приділяє академічному літературознавству, зауважуючи, що його проблеми висвітлюються на сторінках сучасних романів, написаних академіками. Як приклад учений наводить романи Д.Лоджа.

У працях як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників досліджені окремі аспекти англійського університетського роману 70 - 80-х рр. ХХ ст. Зокрема, українська дослідниця О.Чернявська у дисертації “Малколм Бредбері - теоретик роману і митець” детально дослідила творчість М.Бредбері, одного з провідних сучасних романістів і літературознавців Великої Британії, романи якого розглядають як університетські. У монографії Р.Мораса “Діалогічні романи М.Бредбері і Д.Лоджа” проаналізовано романи цих письменників періоду 60 - поч. 80-х рр., наголошено на діалогічному характері їхньої творчості.

Завершуючи огляд літератури, зазначимо, що попри праці з історії англійського університетського роману та англійського академічного літературознавства, немає жодного спеціального дослідження, безпосередньо спрямованого на комплексний аналіз сучасного англійського університетського роману, де б наголошувалось на проникненні літературно-теоретичних ідей у текст художніх творів.

Мета і завдання дослідження: метою роботи є дослідження особливостей англійського університетського роману 70 - 80-х років ХХ ст. з точки зору еволюції англійської літератури про університет і у контексті основних тенденцій розвитку сучасної західноєвропейської літератури. Відповідно до мети поставлено наступні завдання: проаналізувати загальні закономірності розвитку англійської “літератури про університет”, розглянути літературознавчі погляди Д.Лоджа в контексті основних тенденцій розвитку сучасного літературознавства, з'ясувати, як професійні заняття літературою і літературною критикою, знання законів, за якими твориться художня література, знаходять вираження у власних творах Д.Лоджа, показати основні особливості поетики романів університетської трилогії Д.Лоджа, для цілісного уявлення про сучасний університетський роман коротко розглянути основні літературно-критичні погляди та особливості романів сучасного англійського письменника і літературознавця М. Бредбері.

Методика дослідження. Насамперед було застосовано контекстуальний аналіз університетського роману 70 - 80-х рр. ХХ ст., що і дало змогу виділити саме ці два десятиліття як період активної розробки англійськими літературознавцями постмодерністичних ідей, з'ясувати, які наукові концепції лягли в основу літературознавчих поглядів Д.Лоджа. Окрім цього, контекстуальний аналіз з елементами історико-типологічного методу дослідження дав змогу виявити відмінності й особливості університетського роману зазначеного періоду.

Для вивчення наукових поглядів Д.Лоджа застосовано проблемний метод дослідження. Аналізуються поняття “література” і “реалізм”, типологія сучасного роману, ідеї Д.Лоджа щодо суті літературної критики і стану сучасної англійської літературної критики. Аналіз літературознавчих поглядів письменника визначив проблемно-контекстуальний підхід до опрацювання університетських романів Д.Лоджа. Твори письменника досліджуються із урахуванням новітніх тенденцій розвитку жанру роману.

Наукова новизна. Англійський університетський роман 70 - 80-х рр., який має ознаки постмодерністичної літератури і є часткою сучасної академічної культури, ще не був предметом самостійного дослідження. У роботі вперше в українському літературознавстві розглядається творчий доробок Д.Лоджа як представника англійського університетського роману. Наголос робиться на проникненні літературознавчих поглядів письменника у його художні твори як на змістовому, так і на формальному рівнях.

У роботі вживається поняття “університетський текст англійської літератури”, яке позначає твори про університет, написані у різні часи і у різних жанрах, відбиває розвиток англійської літератури про університет.

Практична цінність дослідження половини ХХ ст. - поєднання викладацької і теоретико-літературної діяльності з художньою творчістю, дослідження може сприяти новим науковим розвідкам як у галузі сучасної теорії літератури, так і у вивченні сучасного літературного процесу у Великій Британії. Матеріали дисертації можуть бути використані як у курсах лекцій з історії сучасної англійської літератури, так і у курсі лекцій. Оскільки у дисертації доводиться, що творчість Д.Лоджа репрезентує художній і культурний феномен другої з теорії літератури. Частково це вже робить автор дослідження.

Апробація роботи. Основні положення дисертації були обговорені на засіданні кафедри світової літератури Львівського державного університету ім.І.Франка, опубліковані у монографії “Творчість Девіда Лоджа і академічний контекст” і у ряді наукових статей та викладені у виступах на таких міжнародних конференціях: І, ІІ, ІІІ Міжнародні Чичерінські читання (Львів, 1991, 1993 та 1997), Міжнародна конференція “Мова. Культура. Взаєморозуміння”, присвячена пам'яті проф. Є.В.Кротевича (Львів, 1997).

Структура роботи. Дисертація побудована за проблемним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної художньої і критичної літератури, чотирьох додатків. Повний обсяг дисертації - 213 сторінок (з них 187 стор. основного тексту). У списку використаних джерел - 155 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються мета і завдання роботи, її об'єкт і предмет, окреслюється її наукове і практичне значення.

Перший розділ “Постановка проблеми. Огляд критичної літератури з проблем університетського роману 70 - 80-х рр. у контексті розвитку постмодернізму та еволюції академічної культури” присвячено з'ясуванню тих значних тенденцій, що характеризують культуру другої половини ХХ ст. і виступають важливим і невід'ємним контекстом університетського роману 70 - 80-х рр. ХХ ст.

По-перше, це - розвиток університетської (або академічної) субкультури, в межах якої сьогодні найбільш повно розвиваються точні і гуманітарні науки, міняються уявлення про світ і людину, виникає по суті новий соціальний прошарок суспільства - університетські вчені і викладачі. Поєднання наукової і літературної творчості - це найяскравіше явище академічної культури. Г.Уелс, Ж.-П.Сартр, Ч.П.Сноу, В.Набоков, Дж.Барт, У.Еко, А.Мердок і багато інших відомі як своїми романами, що визначають шляхи розвитку сучасної прози, так і своїми науковими дослідженнями. У роботі наголошується, що у сучасній науці про літературу вагомою є тенденція розглядати твори таких письменників у межах академічної субкультури.

По-друге, це - постмодернізм як загальноестетичне явище культури, який здобуває своє теоретичне осмислення не лише у філософських науках, а й у науці про літературу. В основу постмодерністичного літературознавства лягли, зокрема, ідеї Ж.-Ф.Ліотара і Ж.Дерріди. Особливості постмодерністичного дискурсу у сучасній художній літературі досліджують І.Хассан, М.-Л.Р'ян, К.Неш, Б.Макхейл, Л.Хатчеон, А.Уайльд. Аналіз дискурсу становить одне з першочергових завдань сучасної теорії оповіді - наратології. С.Четман, Ж.Женнет, Дж.Принс з метою виявлення дискурсивного характеру тексту досліджують оповідні інстанції літературного тексту, через які художня інформація рухається від письменника до читача.

Діалектично поєднуючись, обидві тенденції знаходять вияв у сучасному англійському університетському романі. Аналіз літературно-критичної і художньої творчості Д.Лоджа, яка є яскравою ілюстрацією академічної культури, дає змогу дослідити специфіку впливу постмодерністичних ідей на університетський роман 70 - 80-х років ХХ ст.

У другому розділі “Ідея університетського тексту англійської літератури та особливості розвитку університетського роману в другій половині ХХ ст.” на підставі теорії тексту, розробленої представниками структуралізму, зокрема раннім Р.Бартом, Ю.Лотманом, В.Топоровим, вводиться поняття “університетський текст англійської літератури”. Університетський текст - це, насамперед, твори та епізоди з окремих творів, пов'язані з університетською тематикою. Кожний з них дає читачеві уявлення про університет у його історико-національній специфіці. Всі вони творять єдиний текст, в якому університет усвідомлюється як символ, тотожний загальному розвиткові країни та її культури і на рівні суспільства, і на рівні особистості.

Університетський текст, у широкому значенні, існує завдяки своїм позатекстовим зв'язкам, він є художнім повідомленням, літературною інтерпретацією певної частини реальності, яка має назву (досить узагальнену) - університет. Він не обов'язково розгортається у тему твору, інколи проходить через незначні для загальної ідеї твору епізоди, тим не менш слугуючи відтворенню символічного образу університету. Університетський текст актуалізується в різних літературних напрямах, провідних у ту чи іншу літературну добу. Зокрема, у творах лондонських романтиків з'являється образ романтичного Оксфорда (Ч.Лем “Нариси Елії”), класичний реалізм ХІХ ст. подає безліч епізодів про університет у реалістичних романах, специфічного зображення набуває університет у літературі англійського естетизму. Надзвичайно важливим моментом є той факт, що до університетського тексту в різні періоди розвитку літератури включались різні за жанром твори. Так, до нього можна віднести і поему Дж.Чосера, і нариси ХVІІІ ст., і, починаючи з ХІХ ст., романи. В університетському тексті відбилось становлення жанрів літератури. Коли ми говоримо “університетський роман”, то розуміємо його не як особливий жанр (хоча в англійській критиці зустрічаються і такі визначення), а як твір, написаний у жанрі роману і який успадковує комплекс ідей та художніх особливостей, властивих університетському тексту. Художня мова університетського тексту має свою специфіку. Протягом розвитку системи вищої освіти лексика університетського тексту відбивала процес розвитку культури і науки, впливала на утвердження нових понять в англійському суспільстві. У ХХ ст. в університетському тексті застосовується багато наукової лексики з різних галузей знань.

У розділі подається генеза університетського тексту. Формування його структурних елементів тривало протягом ХІV-ХІХ ст., від “Кентерберійських оповідань” Дж.Чосера до перших романів про університет початку ХІХ ст. Згадуються окремі твори Д.Лілі, Д.Піла, Т.Лоджа, Т.Неша, Р.Гріна, об'єднаних у шекспірівські часи під назвою “університетські уми” /“University Wits”/; гумористичні нариси ХVІІІ ст., епізоди з університетського життя в англійському романі ХVІІІ ст. (Г.Філдінг “Історія Тома Джонса, Знайди”, Т.Смоллет “Пригоди Перігріна Пікля”). Рівень та зміст університетської освіти, проблема соціальної нерівності, недоступності вищої освіти для талановитих, але бідних молодих людей, і псевдоелітарності студентів з багатих сімей знайшли своє відображення у реалістичному романі ХІХ ст. (У.М.Теккерей “Книга снобів”, “Історія Пенденіса”, Е.Булвер-Літтон “Пелем, або Пригоди джентльмена”, “Кенелм Чілінглі”, Т.Харді “Джуд Непомітний”). Одним із найкращих романів ХІХ ст., від якого веде свою історію сучасний університетський роман, став роман Д.Г.Локхарта “Реджиналд Далтон: історія з англійського університетського життя” (J.G.Lockhart “Reginald Dalton: A Story of English University Life”,1823). Провідним жанром англійської літератури про університет першої половини ХХ ст. вважають роман виховання. Серед кращих зразків - романи “Лиховісна путь” К.Маккензі (“Sinister Street”, 1915), “Найвизначніше місто” Дж.Хопкінса (“The City In Foreground”, 1921), “Кембриджець” Ш.Леслі (“The Cantab”, 1926) та інші.

У романі другої половини ХХ ст. з'являються нові акценти: письменники пишуть історію університету, звертаючи переважно увагу на особу викладача. У романах Ч.П.Сноу, К.Еміса та інших практично немає студентів. Водночас розширюється географічний простір університетського роману, все частіше дія розгортається у новостворених, так званих червоноцегляних університетах, а в межах університету - у коледжі чи на кафедрі.

Неможливо не враховувати і проблему авторства сучасного роману про університет. У ХХ ст., і більшою мірою, у другій його половині, авторами стають університетські викладачі. Цей культурний феномен - поєднання трьох іпостасей автора: університетський викладач, науковець, письменник, набуває значного поширення у Великій Британії. Ролі викладача, літературного критика та письменника поєднують у 50-ті роки Дж. Уейн, К. Еміс, Д. Дейві, А.Мердок; Ф.Ларкін працює в академічній бібліотеці.

Важливою рисою університетського роману 70 - 80-х рр. можна вважати спробу художнього аналізу проблем сучасної філологічної академічної науки. Авторство роману, яке визначається через триєдність викладач - вчений - письменник, уточнюється: викладач - літературознавець - письменник. Роман цього періоду стає синтетичним, втілюючи риси багатьох різновидів університетської прози. Романи М.Бредбері і Д.Лоджа є цікавими і типовими зразками у розвитку цього літературного потоку. В них розвивається традиція англійського комічного роману і роману-хроніки, а також з'являються риси, властиві постмодерністичній літературі. Крім цього, романи М.Бредбері і Д.Лоджа насичені літературно-критичними мотивами, які ілюструють їхні погляди на жанрові можливості роману, на реалізм і нові умови для нього у ХХ ст., на постмодернізм. Усе це дає змогу розглядати англійський університетський роман 70 - 80-х рр. у межах інтелектуальної прози другої половини ХХ ст.

М. Бредбері і Д. Лодж - колеги по роботі та творчості і водночас опоненти у своїх літературно-критичних поглядах. Різниця у поглядах і взаємна критика переходять на сторінки їхніх романів, яким додає діалогізму і робить співзвучними сучасному постмодерністичному роману. Завдяки їхній творчості важливою рисою університетського роману 70 - 80-х років стало ускладнення його ідейного змісту - за рахунок введення літературно-критичних мотивів та ідей у текст романів, і структури - за рахунок застосування характерних для постмодернізму літературних прийомів.

Університетський текст, складаючи суттєву частину англійської національної літератури і вписуючись у загальний для художньої літератури пошук нових художніх форм, має цінність як література про вищий навчальний заклад та його роль у суспільстві; як література про сучасний стан науки і освіти. З іншого боку, університетський текст віддзеркалює розвиток літературного процесу у Великій Британії: естетичні, ідейні та формальні пошуки англійських письменників.

У третьому розділі - “Літературознавчі погляди Д.Лоджа” - подано докладний аналіз теоретичних і критичних поглядів письменника. Особливої уваги заслуговують його монографії “Романіст на перехресті”, “Прийоми сучасної літератури”, “Працюючи зі структуралізмом”, “За Бахтіним”.

У визначенні поняття “художня література” Д.Лодж спирається на лінгвістичну теорію Р.Якобсона, вважаючи, що важливим критерієм художнього тексту є його вигаданість або здатність бути прочитаним як вигадка, чому сприяє інтенсивна актуалізація мови тексту. Застосовуючи ідею Р.Якобсона про існування опозиції між метафорою і метонімією, Д.Лодж розглядає англійську літературу ХХ ст. як процес коливання між двома полюсами - метафоричним та метонімічним, з одного боку - література модернізму, символістська і міфопоетична, з іншого - реалістична. Вчений приділяє значну увагу постмодерністичному дискурсу. На рівні структурної організації постмодерністичні тексти характеризуються такими прийомами, як суперечливість, пермутація, переривчастість, випадковість, ексцес, коротке замикання. Всі вони є формальними свідченнями руйнування асоціативних зв'язків подібності і суміжності, принципів добору художнього матеріалу, властивих попередній літературі, а також виявленням фрагментарності - однієї з провідних рис постмодерністичного тексту. Серед існуючих в літературі ХХ ст. типів роману Д.Лодж виділяє проблемний роман, який має ознаки постмодерністичної літератури.

Аналіз ідей Д.Лоджа свідчить на користь того, що вчений, свідомо обираючи лінгвістичний підхід, одночасно близький до структуралістських ідей. Моделюючи безкінечний об'єкт (дійсність) засобами кінцевого тексту, твір мистецтва своїм простором замінює не частину (вірніше, не тільки частину) зображуваного життя, а й все це життя у сукупності. А пошук значущих структур, які показали б, як ціле передається в моделі, виступає загальним принципом структуралістської критики. Зазначимо, що вчений визнає дієвість інших критичних методів, тим самим демонструючи свою гнучкість та неортодоксальність як дослідника літератури.

Досліджуючи становлення різних типів критики у Великій Британії, Д.Лодж виділяє три категорії літературних критиків: університетських критиків, професійних письменників, які пишуть критичні праці, і журнальних літературних критиків. Він вважає, що у ХХ ст., особливо у другій його половині, університетська (або академічна) критика зайняла провідне становище. Вагомо впливаючи на напрями розвитку літератури, вона водночас відірвана від звичайного читача.

Серед багатьох концепцій автора, представлених у сучасній науці про літературу, Лодж-літературознавець найбільше спирається на дослідження сучасних наратологів. Він розглядає автора з точки зору комунікативного ланцюга автор - текст - читач. Аналіз оповідних інстанцій тексту дає можливість глибше зрозуміти характер діалогу між автором і читачем, краще розкрити головні тенденції сучасної літератури. Проблема автора з'являється у романах Д.Лоджа як тема літературно-критичних дискусій між персонажами, майже кожного з центральних персонажів письменник наділяє роллю автора чи то художніх, чи то літературознавчих книг. Окрім цього, науковий тип мислення письменника реалізується в актуалізації різних оповідних інстанцій безпосередньо у тексті його романів. У них з постмодерністичної позиції Д.Лодж обігрує автора як текстову і позатекстову категорію.

У розділі ІV - “Проблематика і поетика романів університетської трилогії Девіда Лоджа“ - розглянуто романи “Обмін місцями”, “Маленький світ”, “Славетна професія”, об'єднані автором в університетську трилогію. Цим творам властиві ідейно-естетична та ідейно-тематична єдність, втілення найбільш характерних рис університетських романів останніх десятиліть. Одна з провідних рис таких романів - це грунтовний аналіз сучасного британського університету. Жанр епічного циклу дає можливість письменнику розкрити тему у широкому колі проблем. У Д.Лоджа знаходимо всебічну характеристику сучасного університету: зміст університетської освіти; викладацька робота, академічна кар'єра, функціонування кафедри; університет як двоєдність викладач-студент; університетська наука, наукові конференції; університет та його місце у соціальній структурі суспільства.

У своїх університетських романах Д.Лодж подає загальну картину розвитку літературознавства кінця 60 - 80-х рр. Помітне місце у творах посідають літературно-теоретичні дискусії. В них автор зводить разом структуралістів і постструктуралістів, марксистів і формалістів, прихильників феноменологічної і феміністичної критики. Аналіз романів письменника дає змогу стверджувати, що у них фіксується особлива оповідна площина, яку можна визначити як інтелектуальну. Це, на нашу думку, означає, що певна сукупність наукових ідей пропонується в їхній полемічній та діалогічній єдності і має функціональне навантаження - моделювання сучасного стану розвитку літературно-критичної думки. У цьому полягає особливість романів “Обмін місцями”, “Маленький світ”, “Славетна професія”, яка характеризує загалом університетський роман 70 - 80-х рр.

Суперечність, яка криється у високому призначенні університету в англійському суспільстві і невідповідності його високій меті (більшій чи меншій на окремих етапах історичного розвитку) пояснює той факт, що переважна більшість університетської прози розвивається у комічній традиції. Романи Д.Лоджа продовжують традицію сміхової культури, яка упродовж декількох століть плідно розвивається в англійській літературі, а саме у творах Г.Філдінга, Л.Стерна, Ч.Дікенса, І.Во, М.Спарк, Т.Шарпа та багатьох інших. Одночасно слід пам'ятати, що письменники-“академіки” працюють у просторі постмодерністичної літератури, для якої характерні пародія, іронія, прийом гри. Враховуючи ці два аспекти, можна прийти до висновку, що у романах Д.Лоджа, як в університетському романі 70 - 80-х рр. в цілому, присутні усі форми комічного.

Дослідження проблеми традиції у творчості Д.Лоджа доводить, що наукові інтереси і багаторічний літературознавчий досвід письменника формують його художню свідомість. Найчастіше Д.Лодж звертався до творчої спадщини Дж.Джойса, досліджуючи модернізм у літературі ХХ ст. Можна припустити, що аналіз творчості окремих письменників, зокрема Дж.Джойса, професійне знання законів, за якими створюється художній твір, реалізовані у власних романах письменника, тобто Д.Лодж у своїй творчості виходить не лише зі сприйняття близьких його естетиці художніх ідей, а й із професійного знання художньої літератури.

У розділі також розглянуто особливості оповідної структури романів “Обмін місцями”, “Маленький світ”, “Славетна професія” Д.Лоджа.

Оповідна побудова романів “Обмін місцями“, “Маленький світ”, “Славетна професія” несе відбитки наукової свідомості автора. Особливого значення у романах набуває принцип бінарних опозицій, який лежить в основі побудови сюжету, композиції та образної системи усіх трьох романів. Наприклад, роман “Обмін місцями“ має підзаголовок “Розповідь про два кампуси”, який готує читача до введення паралельної побудови, що, за задумом, набуде змісту бінарної опозиції. Автор пропонує читачеві поставити своєрідний експеримент: що станеться, якщо двох вільно обраних викладачів, людей одного віку, соціального і сімейного стану поміняти місцями. Зробивши принцип бінарності основним у структурній побудові, письменник розглядає відмінності різних типів людини, способів життя, систем освіти, але це не єдина його мета. Не менш важливим для письменника виступає те спільне, що лежить в основі життя людини, її світосприйняття, моделі поведінки. Показуючи паралельно своїх персонажів, підкреслюючи одночасність ситуацій, в яких вони опиняються, часто застосовуючи словосполучення “саме в цей момент“, “у той самий час”, автор досягає високого рівня узагальнення. Доля кожного з них виступає інваріантом долі людини за подібних обставин. Кожний з них - це своєрідне “я” іншого. У романі “Славетна професія” бінарна опозиція набуває ще ширшого значення. Зіштовхуючи у творі викладачку Робін Пенроуз, яка репрезентує інтелектуальну еліту і підприємця Віка Вілкокса, представника мас-культури, автор порівнює їхнє походження, освіту, загальний рівень культури, духовні, моральні і соціальні ідеали. Персонажі Д.Лоджа є представниками двох різних культурних прошарків, які автор вважає найпоширенішими у сучасному британському суспільстві. Вони уособлюють два типи світогляду і ментальності. Це дає змогу стверджувати, що у романі “Славетна професія” через бінарну опозицію, яка лежить в основі сюжету і пов'язана з сюжетними лініями Робін Пенроуз і Віка Вілкокса, передається центральна ідея роману: у світі існують дві нації - науковців і підприємців, теоретиків і практиків, жінок і чоловіків, подолання прірви нерозуміння між якими становить складну проблему сучасності.

Фінали романів “Обмін місцями” і “Маленький світ” характеризуються відсутністю традиційної завершеності. Письменник уникає останнього авторського слова: наприклад, у першому романі - імітуючи зупинку кінокамери. Традиційні, на перший погляд, епіграфи до роману “Славетна професія” мають додаткові значення, вони надають творові поліфонічного звучання і, з цієї точки зору, є свідченням інтелектуалізації сучасної романістики.

У висновках узагальнено результати дисертаційного дослідження. Підкреслено, що дослідження творчого доробку відомого сучасного англійського письменника і літературознавця Д. Лоджа у контексті розвитку університетського роману 70 - 80-х рр. ХХ ст. сприяє глибшому розумінню літературного процесу останніх десятиліть у Великій Британії, виявляє специфічну особливість сучасної художньої літератури - її спорідненість із сучасною теоретико-літературною думкою.

У висновках також наголошено на тому, що університетський роман 70 - 80-х рр. ХХ ст. становить окремий етап розвитку університетського тексту, оскільки саме у цей період він набуває якісно нового значення. По-перше, розвиваючись у межах академічної культури другої половини ХХ ст., він відтворює основні риси постмодерністичної ментальності і сприяє розумінню варіативних особливостей англійської літератури доби постмодернізму. По-друге, розсуваються його “літературні” межі за рахунок введення мотивів літературної теорії і критики, у художній формі обговорюються сучасні наукові проблеми. Цей феномен, характерний для сучасного роману, можна назвати самоосмисленням літератури.

Розгляд літературознавчих поглядів Д.Лоджа підтверджує закоріненість його поглядів у формалістично зорієнтованих концепціях, інтерес письменника до мовних проблем художнього твору. Втім, Лодж - літературний критик не заперечує наукових можливостей різних літературно-критичних методів дослідження твору. Своєю чергою, вплив наукового світогляду на художні пошуки письменника, інтенсивна взаємодія теорії літератури та літературної практики є специфічною рисою художньої діяльності Д. Лоджа, а також університетського роману 70 -80-х рр. ХХ ст. в цілому. Університетські романи письменника містять елементи, властиві постмодерністичній літературі: подвійне кодування, прийом гри, авторські маски, автокоментарі. Разом з тим, у них немає радикального розриву з традиціями англійського роману.

Окреслені особливості англійського роману про університет уможливлюють висновок про подальшу інтелектуалізацію англійської романістики, про її співзвучність тим тенденціям сучасного мистецтва, які позначають поняттями “постмодернізм”, “посткультура”, “постсучасність”.

Основні положення та окремі висновки з теми дисертаційного дослідження викладені у таких публікаціях:

1.Творчість Девіда Лоджа і академічний контекст. - К.: Генеза, 1998.- 99 с.

2.Вплив лінгвістичних праць Р.Якобсона на літературознавчі погляди Девіда Лоджа // Іноземна філологія. - Львів. - 1993. - Вип. 105. - С.152-159.

3.Становлення академічної культури ХХ століття і проблеми постмодернізму // Вісник Львівськ. ун-ту. Сер. іст. - Львів. - 1999. - Вип. 34. - С. 383 - 391.

4. Ідеї М. Бахтіна у творчості Девіда Лоджа // Матеріали міжнародної конференції “Мова. Культура. Взаєморозуміння”, присвяченої пам'яті проф. Є.В.Кротевича. Січень 1997. - Львів, 1997. - С. 451-455.

Бандровська О.Т. Творчість Девіда Лоджа і англійський університетський роман 70 - 80-х років ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.04 - література зарубіжних країн. - Львівський державний університет імені Івана Франка, Львів, 1999.

У роботі докладно розглянуто творчість сучасного письменника і літературознавця, професора англійської літератури Д.Лоджа як представника англійського університетського роману 70 - 80-х рр. ХХ ст. Контекстом дослідження обрано розвиток університетського тексту англійської літератури і вплив постмодернізму на сучасну літературу. Літературно-критичні монографії письменника розглянуто у контексті літературознавства другої половини ХХ ст., зокрема структуралізму, постструктуралізму, наратології. Доводиться, що у романах письменника поєднуються риси реалістичного і постмодерністичного типів роману.

Ключові слова: Д.Лодж, університетський роман, університетський текст англійської літератури, академічна культура, постмодернізм, структура оповіді, проблема автора.

O. Bandrovska. Novels and Criticism by David Lodge and the University Novel of the 1970s - 1980s. - А Manuscript.

Thesis for a Candidate's Degree by speciality 10.01.04 - literature of foreign countries. Ivan Franko Lviv State University, Lviv, 1999.

The work considers the novels and critical works of а modern English writer, a man of literature, professor of Modern English Literature D.Lodge who represents the English university novel in the 1970s - 1980s. The evolution of a university text of English literature and the influence of postmodernism on modern literature are chosen as a context of the research. The critical books are investigated in the context of literary studies of the second half of the XXth century, namely structuralism, poststructuralism, narratology. It is motivated that D.Lodge's novels have both realistic and postmodern features.

Key words: D.Lodge, the university novel, the university text of English literature, the academic culture, postmodernism, narrative structure, the problem of the author.

Бандровская О.Т. Творчество Девида Лоджа и английский университетский роман 70 - 80-х ХХ ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 - литература зарубежных стран. - Львовский государственный университет имени Ивана Франко, Львов, 1999.

В работе рассматривается творчество современного английского писателя и литературоведа, профессора английской литературы Д.Лоджа, который является представителем английского университетского романа 70 - 80-х гг. ХХ в. Контекстом исследования служат эволюция университетского текста английской литературы и влияние постмодернизма на современную литературу. Выделение 70 - 80-х гг. ХХ ст. объясняется тем фактом, что и новые литературные теории, и новые принципы и приёмы отображения мира в литературе реализованы в университетских романах данного периода.

Анализ литературно-критических монографий Д.Лоджа “Романист на перепутье”, “Приёмы современного письма, “По Бахтину” даёт возможность утверждать, что ученый проявляет значительный интерес к современным течениям в литературоведении, в частности к структурализму, постструктурализму, нарратологии, и учитывает их положения при рассмотрении таких проблем как определение понятий “художественная литература”, “художественный реализм”, проблема автора. Для анализа литературы ХХ ст. Д.Лодж использует концепцию Р.Якобсона о метафоре и метонимии, уделяя значительную часть своего внимания исследованию постмодернистского дискурса. На уровне структурной организации постмодернистские тексты характеризуются такими приёмами как противоречивость, пермутация, случайность, короткое замыкание. Все они, считает учёный, являются формальным свидетельством разрушения ассоциативных связей подобия и смежности, принципов отбора художественного материала, характерных литературе предыдущих периодов, а также проявлением фрагментарности - одной из основных черт постмодернистского текста. Исследуя становление разных типов критики в Великобритании, Д.Лодж указывает, что во второй половине ХХ ст., ведущее положение занимает академическая критика. Она в значительной степени влияет на направление развития литературы, но в то же время остаётся оторванной от обычного читателя.

Среди многих концепций автора Д.Лодж выделяет исследования нарратологии. Он рассматривает автора с точки зрения коммуникативной цепи автор - текст - читатель, считая, что более глубокое понимание диалога между автором и читателем способствует пониманию основных тенденций современной литературы. Научный тип мышления писателя реализуется в актуализации разных повествовательных инстанций непосредственно в тексте его романов. В них с постмодернистской позиции Д.Лодж обыгрывает автора как текстовую и внетекстовую категорию.

В работе также рассматриваются проблематика и поэтика романов Д.Лоджа “Обмен местами”, “Мир тесен”, “Славная профессия”. Романы писателя про университет и его место в обществе, про университетских преподавателей и систему английского образования написаны в комической традиции английской литературы.

Значительная насыщенность мотивами современной литературно-критической мысли - одна из существенных особенностей этих романов. Можно утверждать, что совокупность научных идей, поданных в их диалогическом и полемическом единстве, имеет своей целью моделирование литературно-критической мысли на современном этапе. В работе также доказывается, что многолетний литературоведческий опыт Д.Лоджа формирует художественное сознание писателя. Значительное влияние на него оказали художественные открытия Дж.Джойса. На уровне структурной организации романов особенное значение имеет принцип бинарных оппозиций, который лежит в основе построения сюжета и образной системы во всех трех романах писателя.

В целом английский университетский роман 70 - 80-х гг., сохраняя типологические особенности английского романа про университет, является важной составной интеллектуального романа ХХ века, дает представление о путях развития современной английской литературы, о своеобразии выражения в ней тех тенденций современного мира, которые выражаются понятием "постмодернизм".

Ключевые слова: Д.Лодж, университетский роман, университетский текст английской литературы, академическая культура, постмодернизм, структура повествования, проблема автора.

Підписано до друку 07.10.1999 р. Формат 60х90/ 16

Папір офсетний. Умови. Друк. арк.1,2

Наклад 120 прим. Зам. № 396

Надруковано видавничим центром

Львівського державного університету імені Івана Франка.

290602, м. Львів, вул. Січових Стрільців,14