ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І.І. МЕЧНИКОВА

Диса Олена Вікторівна

УДК 159.955.1

ВНУТРІШНІЙ ДІАЛОГ
ЯК МЕХАНІЗМ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ

19.00.01 — загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Одеса — 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькому юридичному інституті МВС України.

Науковий керівник

доктор психологічних наук, професор Самойлов Олександр Єжиєвич,
Дніпропетровська юридична академія,
провідний фахівець науково-практичної лабораторії

Офіційні опоненти

доктор психологічних наук, професор Балл Георгій Олексійович,
Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України (м.Київ),

завідувач лабораторії методології і теорії психології

кандидат психологічних наук, доцент Новотна Марина Анатоліївна,
Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова,
доцент кафедри диференціальної і експериментальної психології

Провідна установа Інститут соціальної та політичної психології АПН України (м.Київ).

Захист відбудеться 21 січня 2005 р. о 14.00 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.051.07 в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечнікова, 65026, м. Одеса, вул. Дворянська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І. Мечнікова за адресою: 65026, м.Одеса, вул.Преображенська, 24.

Автореферат розісланий 20 грудня 2004 р.

Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради М.Б. Коробіцина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналіз сучасних концепцій творчості показує, що наука досить близько підійшла до пояснення феномена творчості, проте лишаються загадковими глибинні механізми творчого процесу, особливо ті, які здійснюються на межі свідомого й несвідомого.

Проблемі творчого мислення присвячені роботи видатних представників філософської та психологічної думки: М.Бердяєва, Б.М. Кедрова, В.Енгельмейєра, П.М. Якобсона, О.М. Леонтьєва, В.Н. Пушкіна, Б.М. Теплова, М.С. Бернштейна, А.В. Брушлинського, Я.О. Пономарьова, В.О. Моляко та ін.

Теоретичні розробки М.М. Бахтіна, Л.С. Виготського, В.С. Біблера, Г.М. Кучинського, О.Є. Самойлова дають підстави пов’язувати творче мислення з внутрішнім діалогом, який є важливим компонентом продуктивного мислення. Погляди на діалог як на суттєву властивість мислення є наскрізними в роботах М.Бубера, С.Ваймана, А.М. Матюшкіна, О.М. Крутій, С.Ю. Курганова, Т.А.Флоренської, Л.В.Зазуліної, тому актуальність обраного дослідження зумовлена необхідністю визначення ролі та функції внутрішнього діалогу у творчому мисленні.

Для ефективної організації роботи з формування й розвитку творчого мислення необхідно знати, завдяки яким механізмам здійснюється породження нових ідей і як впливати на активізацію цих механізмів. Сучасні дослідники сходяться в думці про діалогову природу мислення людини, відтак вивчення внутрішнього діалогу як механізму утворення творчого смислу складає важливу лінію розробки проблеми мислення й творчості в загальній психології, відкриваючи нові шляхи до пізнання механізмів творчості й розробки спеціальних методів щодо її розвитку та актуалізації.

Тема дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю розроблення теоретичних та практичних підходів до вивчення психологічних особливостей творчого мислення та його основних механізмів.

Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Роботу виконано в межах планів наукових досліджень МВС України, Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., наукового напрямку “Розробка проблем вузівської педагогіки і наукової організації навчального процесу”, котрий включений в загальноінститутський перспективний план науково-дослідних робіт на 2002-2007 рр. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою ЗЮІ МВС України 27 лютого 1998 року, протокол №2 та Координаційною Радою АПН України — 1 січня 2004 року, протокол № 1.

Об’єкт дослідження — процес творчого мислення.

Предмет дослідження — внутрішній діалог як механізм креативності мислення.

Мета дослідження — з’ясувати залежність креативності мислення від рівня розвитку його діалогічності.

Гіпотези дослідження:– 

процес виникнення нового відбувається на етапі внутрішнього діалогу, який є складовим компонентом творчого мислення;– 

діалогічні форми навчання сприяють розвиткові внутрішнього діалогу, що значно підвищує рівень креативності мислення.

Відповідно до мети та гіпотез, були поставлені такі завдання:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Методи дослідження: метод аналізу та узагальнення філософської, психологічної й лінгвістичної літератури з досліджуваної теми; системно-структурне моделювання, в ході якого створено цілісна модель мовленнє-вотворчого процесу; анкетування та психологічна діагностика, за допомогою котрої вивчалося творче мислення випробуваних; творчо-формувальний експе-римент, порівняльний аналіз результатів (для зіставлення даних, отриманих в одній і тій же групі, за одними й тими ж методиками), метод зрізів (для опрацю-вання даних, отриманих у різних групах досліджуваних), контент-аналіз (для аналізу мовленнєвих та письмових текстів). Застосування методів математичної статистики забезпечило кількісний та якісний аналіз експериментальних даних.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають: культурно-історична теорія Л.С. Виготського, його положення про зв’язок мислення й мовлення; концепції мислення (О.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, Я.О. Пономарьов, О.В. Брушлинський); теорія неусвідомлюваних дій у мисленні (Ю.Б. Гіппенрейтер); концептуальні положення про діалоговий характер мислення (М.М. Бахтін, В.С. Біблер, Б.Ф. Ломов, Г.М. Кучинський, О.Є. Самойлов), про механізми мовленнєвої діяльності (О.Р. Лурія, О.О. Леонтьєв, Л.С. Цвєткова, Т.В. Ахутіна), про функціональні, фонетичні та морфологічні особливості внутрішнього мовлення (Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Баєв, Н.І. Жинкін, А.Н. Соколов, І.В. Страхов, Т.Н. Ушакова).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:– 

вперше розроблено психологічну концепцію взаємозв’язку творчого мислення і внутрішнього діалогу як одного з механізмів створення нового в процесі творчого мислення; виділено елементи діалогічності у вербальних та невербальних продуктах творчої діяльності; процес творчого мислення розглянуто з точки зору психолінгвістики; визначено місце внутрішнього мовлення в загальному потоці неусвідомлюваних мисленнєвих дій та його роль як зв’язуючого механізму безсвідомого зі свідомістю; створено модель мовленнє-вотворчого процесу як цілісності, що складається з пов’язаних між собою компонентів (етапів); виокремлено такий компонент творчого процесу, як внутрішній діалог, від якого залежить утворення нового, творчого смислу; розроблено підхід до вивчення динаміки креативності мислення залежно від його діалогічності;– 

дістало дальшого розвитку дослідження глибинних механізмів творчого мислення (особливо його внутрішньомовленнєвого компонента); проблема взаємозв’язку мислення й мовлення; розробка та апробація найбільш ефективних методів вивчення творчого мислення та обґрунтування умов його розвитку; з’ясовано механізм впливу діалогічних форм навчання на підвищення креативності мислення;– 

поглиблено психологічні знання щодо процесу творчості та внутрішнього діалогу як природної властивості мислення; уточнено психологічні особливості внутрішнього діалогу як механізму утворення нового смислу в творчому процесі; з’ясовано чинники, що впливають на розвиток креативності мислення та академічної успішності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблена й апробована програма розвитку діалогічного мислення (РДМ) може бути використана викладачами в загальноосвітній школі та вищих навчальних закладах при викладанні навчального змісту дисциплін переважно гуманітарного спрямування; практичними психологами — як метод психокорекційної роботи з дітьми й студентами, котрі мають певні труднощі в актуалізації потенційних творчих, комунікативних та мовленнєвих здібностей; у розвивальній роботі з метою формування професійних умінь і навичок. Методиками діагностики творчого мислення можуть скористатися практичні психологи в роботі з обдарованими дітьми та студентами, при відборі кандидатів на керівні посади й навчання в ад’юнктурі в системі освіти МВС України, а також в інших галузях, де діяльність людини пов’язана з процесами творчого перетворення знань та розв’язання проблемних ситуацій.

Особистий внесок здобувача полягає в дослідженні внутрішнього діалогу як необхідного компонента творчого мислення; у створенні й апробації діагностичного комплексу для вивчення творчого мислення; у розробці програми розвитку діалогічного мислення.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися й отримали схвальну оцінку на засіданнях кафедри соціально-економічних дисциплін ЗЮІ МВС Украйни; всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика” (Одеса, травень, 2002.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми суїцідології” (Київ, 2002); науково-практичній конференції “Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України” (Харків, квітень, 2002); всеукраїнській науковій конференції “Проблеми гуманітаризації, гуманізації освіти та впровадження новітніх педагогічних технологій в навчальних закладах МВС України (Запоріжжя, листопад, 2002); всеукраїнській науково-практичній конференції “Особисті освітні потреби в системі післядипломної педагогічної освіти” (Житомир, грудень, 2004).

Публікації. Матеріали дисертації представлено в 10 наукових публікаціях, серед яких 5 статей у фахових збірниках, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, 11 додатків. Дисертація викладена на 181 сторінці, з яких 156 - основного тексту. Експериментальні дані наведені в 10 таблицях і 4 рисунках. Список використаних джерел складається з 214 найменувань, із них 12 - іноземною мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, подано її загальну характеристику, сформульовано об’єкт, предмет, гіпотезу, мету, завдання й методи дослідження, розкрито його методологічні засади; висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено дані про її апробацію та впровадження результатів дослідження у практику.

У першому розділі — “Механізми творчого мислення як предмет психологічного дослідження” — розглянуто історію виникнення й розвитку наукового знання про творчість, вивчені сучасні концепції творчості; показано, що основою продуктивного мислення є внутрішній діалог, засобом реалізації якого є внутрішнє мовлення; розглянуто методи вивчення творчого мислення.

Відображено погляди на механізми творчого мислення Б.М. Кедрова, В.Енгельмейєра, П.М. Якобсона, О.М. Леонтьєва, В.Н. Пушкіна, Б.М. Теплова, М.С. Бернштейна, А.В. Брушлинського, Я.О. Пономарьова, В.О. Моляко, І.М. Сумбаєва, Б.А.Лезіна та ін.

Автором дисертаційної роботи теоретично обґрунтовано взаємозв’язок мислення й творчості. Відкриття нового завжди відбувається в мисленні, тому дослідники мислення пов’язували його з прогнозуванням майбутнього (А.В. Брушлинський), з виділенням у мисленні інтуїтивного компонента (Б.М. Кедров) та ієрархічних рівнів розумового процесу (Я.О. Пономарьов, І.М. Семенова і С.Ю. Степанова, Д.Н. Завалішина). За Г.М. Кучинським, розумовий процес у ході розв’язання задачі постає як складна єдність діалогів і дій, конкретні співвідношення яких та особливості їх взаємної організації визначають своєрідність мислення. На думку дослідника необхідно перебороти загальноприйнятий підхід до мовлення й мислення як до монологу й побачити в них наявність внутрішніх діалогів.

Аналіз сучасних концепцій творчості показує, що наука досить близько підійшла до пояснення феномена творчості, проте лишаються загадковими глибинні механізми творчого процесу, особливо ті, які здійснюються на межі свідомого та несвідомого.

Враховуючи нерозривний зв’язок мислення й мовлення, автор звернулася до положень психолінгвістичних теорій з метою віднайдення шляху до розуміння творчого процесу через внутрішньомовленнєві механізми мислення.

Ґрунтуючись на теоріях М.М. Бахтіна та Л.С. Виготського, В.С. Біблера, Г.М. Кучинського, О.Є. Самойлова, автор дисертаційної роботи зробила висновок про те, що процес вивчення й дослідження творчого мислення тісно пов’язаний із дослідженням внутрішнього діалогу, який виступає важливим компонентом продуктивного мислення.

Погляди на діалог як на властивість мислення відображено в роботах М.М. Бубера, С.М. Ваймана, О.М. Матюшкіна, О.М. Крутій, С.Ю. Курганова, Т.О. Флоренської, Л.В. Зазуліної, С.Ю. Степанова, І.І. Степанова, Г.О. Бала та ін. З огляду на ці праці автор доходить висновку, що творче мислення завжди діалогічне.

У роботі показано, що поняття “діалогічність” — одне з фундаментальних та інтегративних. З погляду філософії, діалог — це спосіб взаємодії різних суб’єктів культурно-історичного процесу. В педагогічному контексті діалог є специфічною формою педагогічної взаємодії, яка ґрунтується на рівності тих, хто бере в ній участь (педагога і студента, студента і студента та ін.), і спрямована на прояснення, зближення та взаємозбагачення позицій. У контексті культурологічної освіти діалог стає способом залучення особистості до світу культурних цінностей (інкультурації), в якому ця особистість переосмис-люється. З точки зору психології, діалог є однією з форм організації мислення.

З огляду на сучасні психологічні дослідження (Г.О. Балл, А.В. Фурман, В.О. Моляко, А.Б. Коваленко та ін.) головним методом отримання даних про творче мислення є процес розв’язання творчого (проблемного) завдання, котрий можна розглядати як модель творчої діяльності.

Незважаючи на те, що діалогічне мислення віддавна супроводжує істо-ричний розвиток людини, методологічних розробок щодо вивчення цього явища сучасна психологія має ще недостатньо. Внутрішній діалог не відноситься до проблем, активно досліджуваних психологами, тому до плану експериментальної роботи було включено теоретичний аналіз аргументів, котрі б давали змогу визначити основні методологічні напрямки дослідження внутрішнього діалогу.

У другому розділі — “Дослідження психологічних особливостей внутрішнього діалогу” — представлено загальну процедуру експериментального дослідження; обґрунтовуються основні методологічні напрямки психологічного дослідження внутрішнього діалогу; описується зміст програми розвитку діалогічного мислення та комплексу методик для вивчення творчого мислення.

Виходячи з поставлених у дисертаційній роботі завдань, автор розробила програму експериментального дослідження, яка складалася з двох частин:– 

експериментально-теоретична робота щодо створення моделі творчого процесу, визначення в ньому ролі й місця внутрішнього діалогу, дослідження динаміки усвідомлення внутрішнього діалогу при розв’язанні творчих завдань;– 

експериментальне дослідження щодо вивчення впливу діалогічних форм навчання на розвиток творчого мислення.

Вибірка, з якою проводилась експериментальна робота, складала 250 осіб. Це були курсанти першого (80 чоловік) та другого (170 чоловік) курсів Запорізь-кого юридичного інституту МВС України. З них 207 юнаків та 43 дівчини.

У перший частині експериментального дослідження з метою вивчення ставлення досліджуваних до власного внутрішнього мовлення, ступеня його усвідомлення, ролі в мисленнєвій діяльності при різних обставинах, виявлення причин ускладнення при усному та письмовому мовленні було проведено анкетування курсантів. За результатами опитування встановлено, що внутрішній діалог є необхідним та ефективним механізмом мислення, але залежно від типу мисленнєвої діяльності він по-різному активізується й усвідомлюється суб’єктом мислення.

Якщо внутрішній діалог є необхідним компонентом продуктивного мислення та ефективним механізмом розв’язання проблемних завдань, то виникає питання, чи завжди людина усвідомлює й контролює власний внутрішній діалог. Якщо так, то можна легко прослідкувати народження творчої ідеї в мисленні за допомогою інтроспективних методів. Якщо ні, то виникає необхідність розгляду питання щодо динаміки усвідомлювання внутрішнього діалогу у творчому процесі та створення відповідних методів його вивчення.

З цією метою було підготовлено й проведено експеримент, у ході якого випробуваним пропонувалося виконати два подібних творчих завдання, але з різною інструкцією. В експерименті брали участь 26 чоловік, з кожним із них робота проводилась індивідуально. Інструкція щодо виконання завдання №1 передбачала роботу мовчки й не обмежувала час. Інструкція щодо виконання завдання №2 також не обмежувала час, але передбачала роботу вголос, тобто обов’язкове проговорювання (зовнішню вербалізацію) своїх думок. Для проведен-ня експерименту були підготовлені бланки з 10 однаковими недомальованими картинками, в основі яких лежало зображення фігури невизначеної форми.

Аналіз результатів експерименту показав, що спроби контролювати та вербалізувати внутрішній мисленнєвий діалог (внутрішнє мовлення) при виконанні творчого завдання призводять до розладу продуктивного процесу мислення, тому автор висуває припущення, що внутрішній діалог є неусвідомлюваним або частково усвідомлюваним процесом мислення.

З огляду на результати експерименту й теорію Ю.Б. Гіппенрейтер про неусвідомлювані дії в мисленні, внутрішнє мовлення автор відносить до класу неусвідомлюваних механізмів свідомих дій, підкласу — неусвідомлювані автоматизми, до групи — первинні автоматизми; а також теоретично змодельовує процес усвідомлювання внутрішнього мовлення суб’єктом мислення.

На основі узагальнення теоретичного та експериментального матеріалу розроблено структурно-функціональну модель мовленнєвотворчого процесу, яка складається з пов’язаних між собою етапів:

1) внутрішня проблемна ситуація (відбувається виникнення внутрішньої активності суб’єкта мислення);

2) думка чи мовленнєва інтенція (відбувається сегментація потоку інформації й опосередкування думки у внутрішньому слові, утворюються смислові позиції, виникає бажання до внутрішнього висловлювання за проблемою);

3) внутрішній діалог (переходи внутрішнього мовлення з однієї форми в іншу породжують різні види внутрішніх діалогів — “діалог чистих думок”, ”діалог між думкою і словом”, “діалог голосів”, у яких народжується нова смислова структура, творча ідея);

4) внутрішнє програмування (відбувається опосередкування мисленнєвого змісту творчої ідеї у значеннях зовнішніх слів, формування моделі майбутнього висловлювання);

5) граматичне структурування (відбувається вибір лексичних одиниць — слів, що комбінуються відповідно до правил цього етапу);

6) зовнішнє мовлення ( вибір звуків для кінетичної організації мовлення).

Показано, що, незважаючи на спонтанність, несподіванку й оригінальність, творчий процес має ієрархічну структуру, проте у виняткових випадках ця структура може порушуватись. Якщо цю ієрархічну структуру накласти на поле свідомості людини, то частина її етапів опиниться у сфері неусвідом-люваних дій, куди увійдуть “внутрішня проблемна ситуація”, “думка чи мовленнєва інтенція”, “внутрішній діалог” включаючи „діалог чистих думок”. До сфери частково усвідомлюваних дій увійдуть “внутрішнє програмування”, “діалог між думкою і словом” та “діалог голосів”, що розгортаються паралельно. Етапи „граматичного структурування” й безпосередньо “зовнішнє мовлення” здійснюються вже на усвідомлюваному рівні й мають чітко виражену форму розумових дій (їх вивчення можливе інтроспективними методами).

На відміну від інших концепцій, у пропонованій моделі внутрішньо-мовленнєвий етап представлений внутрішнім діалогом, котрий здійснюється завдяки щонайменше двом смисловим позиціям, які можуть виражатися в різних формах внутрішнього мовлення: вимовній та уявлювальній. Переходячи з однієї форми в іншу, внутрішнє мовлення утворює різні форми внутрішнього діалогу, котрий є одним із важливих і принципово значущих етапів у творчому мисленні. Тому наявність етапу внутрішнього діалогу є визначальною для високої продуктивності мислення.

Автором зроблено спробу узагальнити результати психологічних та психолінгвістичних досліджень і впровадити ідею діалогізму між внутрішніми (неусвідомленими) та зовнішніми (усвідомленими) етапами мислення як принцип організації утворення нового смислу у творчому процесі.

Для проведення другої частини експериментального дослідження автором були підібрані й розроблені психологічні методики, які, по-перше, діагностували рівень розвитку креативності мислення на основі дивергентної продуктивності; по-друге, містили проблемні завдання (задачі), хід розв’язання яких моделював творчий процес; по-третє, передбачали прояв елементів діалогізму, що їх можна було б зафіксувати в продуктах творчої діяльності.

Вивчення вербальних та невербальних продуктів творчої діяльності дозволило простежити відображення діалогічності мислення під час творчого пошуку, і це дало підстави стверджувати, що будь-який творчий процес включає в себе етап внутрішнього діалогу, а також увести показник діалогічності до методик, використовуваних в експериментальному дослідженні. Розроблено методику “Діалог”, процедура обробки якої дозволяла виділяти й підраховувати елементи персоніфікованості, адресованості та діалогічності в письмових текстах досліджуваних.

Діагностичний комплекс для вивчення творчого мислення складався з чотирьох методик: тести творчого мислення Торренса, методики “Значення слів”, “Склади речення” та “Діалог”. За допомогою цього комплексу було простежено динаміку розвитку загальної креативності мислення та основних її показників: легкості, точності, гнучкості, оригінальності, діалогічності, персоніфікованості, адресованості.

Для досягнення основної мети дисертаційного дослідження необхідно було показати, що розвиток діалогічності мислення приведе до підвищення рівня креативності, яка, за даними сучасних психологів, характеризується двоєдиністю: як потенційна і як актуальна. Процес перетворення потенційної креативності на креативність актуальну дістав назву “актуалокреативогенезу”. З метою реалізації цього процесу автором розроблено програму розвитку діалогічного мислення (далі — програми РДМ), яка передбачала використання діалогічних форм навчання (ділові й рольові ігри, тренінги, диспути, дискусійні бесіди і т.ін.). Програму РДМ було покладено в основу творчо-формувального етапу експерименту.

Програма РДМ складалася з трьох етапів: удосконалювання мисленнєвих здібностей; розвиток мовленнєвої творчості; основи полемічної майстерності. Її мета — сформувати у досліджуваних уміння розв’язувати творчі завдання й проблемні ситуації діалогічним способом (методом запитань та відповідей), максимально активізуючи творчий потенціал і внутрішнє мовлення.

Основною формою проведення занять був навчальний діалог, у ході якого створювались усі умови для вільного спілкування курсантів з викладачами та з іншими членами групи. Центральною ланкою засвоєння знань стала постановка перед досліджуваними проблеми, організація особливих проблемних ситуацій, для розв’язання яких не було готових засобів, що вимагало не просто відтворення стандартних способів мислення, а реалізацію складних пошукових дій для розв’язання проблеми. Розроблено й апробовано метод припинення групового діалогу.

Експериментально-теоретична робота дозволила створити методологічну базу для вивчення внутрішнього діалогу, яку було покладено в основу підготовки та проведення наступної частини експериментального дослідження.

Друга частина експериментального дослідження включала три етапи: констатуючо-діагностичний, творчо-формувальний та контрольний.

На першому етапі — констатуючо-діагностичному — вивчався рівень розвитку креативності мислення досліджуваних на основі дивергентної продуктив-ності за методикою П.Торренса, яка була доповнена показником діалогічності.

Аналізуючи результати діагностики, автор звернула увагу на те, що в кожній групі випробуваних середні значення за тестами невербальної креативності (НК) перевищували середні значення за тестами вербальної креативності (ВК). У групі курсантів з рівнем розвитку креативності мислення вищим за середній ця різниця була найбільшою, тому висунуто припущення про те, що у випробуваних цієї групи потенційна креативність має досить високий рівень, проте у вербальному плані вона з певних причин недостатньо виражена, що суттєво знижує рівень загальної креативності мислення за тестами Торренса.

У роботі не ставилося за мету досліджувати особливості мислення геніальних і талановитих людей, які вже досягли вершин у творчості. Основним завданням було дослідження механізму творчого мисленнєвого процесу в людей з достатньо високим рівнем креативності мислення. Тому група випро-буваних з рівнем розвитку креативності мислення вищим від середнього становила для дослідниці особливий інтерес. На її думку, систематичне включення цієї категорії випробуваних у творчу діяльність буде вести до значного підвищення креативності мислення.

З цією метою досліджуваних з рівнем розвитку креативності мислення вищим за середній було поділено на дві рівноцінні групи: контрольну та експериментальну — по 30 осіб у кожній. Далі курсанти контрольної та експериментальної груп були додатково обстежені за комплексом методик для вивчення творчого мислення. Наявність вірогідних відмінностей між групами за показниками використаних методик та показниками ВК і НК перевірялися за допомогою обчислення Т-критерію Ст’юдента.

На констатуючо-діагностичному етапі визначено академічні досягнення досліджуваних експериментальної групи й вивчено їх комунікативні якості.

Творчо-формувальний етап експерименту передбачав:

- реалізацію програми розвитку діалогічного мислення;

- детальну розробку кожного заняття з метою активізації творчої активності;

- використання діалогічних форм навчання на заняттях;

- розвиток в учнів мовленнєвої творчості з метою перетворення потенційної креативності в актуальну.

Основним завданням творчо-формувального експерименту було встанов-лення реальних можливостей уведення програми розвитку діалогічного мислення в навчальний процес. З цією метою курсантам, котрі входили до експериментальної групи, було запропоновано відвідувати факультативні заняття з риторики, зацікавивши їх тим, що в результаті проведеного експерименту вони навчаться красиво й правильно говорити, знаходити ефективні рішення у складних професійних ситуаціях, підвищать рівень розвитку своїх комунікатив-них якостей тощо. Упродовж 2002-2003 навчаль-ного року курсанти експери-ментальної групи відвідували факультативні заняття, які проводили викладачі та психологи за програмою РДМ.

З метою вивчення динаміки розвитку креативності мислення наприкінці навчального року здійснена контрольна діагностика за методиками, які використо-вувалися на констатуючо-діагностичному етапі. Для підвищення надійності діагностики частково змінювалися вихідні дані у стимульному матеріалі тестів.

Аналіз експериментальних даних дозволив теоретично й практично обґрунтувати положення про те, що внутрішній діалог є складовим і необхідним компонентом творчого мислення, і саме на етапі внутрішнього діалогу відбувається породження нової творчої ідеї.

У третьому розділі — “Вплив діалогічних форм навчання на розвиток творчого мислення” — здійснено аналіз експериментальних даних, проаналізовано динаміку розвитку креативності мислення та академічної успішності курсантів експериментальної групи; розкрито механізм впливу діалогічних форм навчання на розвиток творчого мислення досліджуваних, виявлено взаємозв’язок між діалогічністю й креативністю мислення; досліджено особливості прояву вербальної та невербальної креативності курсантів; описано впровадження результатів дослідження у практичну роботу.

Показано, що після здійснення творчо-формувального етапу експерименту в експериментальній групі, порівняно з показниками контрольної групи, підвищився рівень креативності за всіма показниками використаних методик. Про це свідчать дані обчислення Т-критеріїв Ст’юдента за показниками між контрольною та експериментальною групами досліджуваних (див. табл 1).

Теоретично та практично обґрунтовано, що з розвитком діалогічності мислення підвищується рівень креативності мислення, тобто існує взаємозв’язок між діалогічністю й творчою продуктивністю мислення.

Таблиця 1

Дані обчислення Т-критеріїв Ст’юдента
між показниками контрольної та експериментальної груп

Показники | Т-критерії Ст’юдента

Методика Торренса: оригінальність | 3,75***

легкість | 4,0***

гнучкість | 5,71***

точність | 10,0***

діалогічність | 11,6***

вербальна креативність | 8,92***

невербальна креативність | 2,5*

Методика “Значення слів”: кількість значень | 8,69***

Методика “Склади речення”: змістовність | 7,23***

оригінальність | 2,93**

Методика „Діалог”: персоніфікованість | 4,29***

адресованість | 3,62***

діалогічність | 6,66***

Умовні позначки: *- p< 0,05; **-p< 0,01; ***- p< 0,001.

Аналіз результатів контрольної діагностики дав підстави стверджувати, що завдяки діалогічним формам навчання відбувається розвиток діалогічності мислення, завдяки чому підвищується рівень креативності.

У результаті впровадження програми РДМ підвищилася академічна успішність випробуваних, про що свідчить отримане значення Х2 (хі-квадрат критерію) = 29,2. Зіставлення показників рівнів розвитку академічної успішності та креативності мислення дозволило розглянути і схарактеризувати різні групи досліджуваних експериментальної групи, а також проаналізувати динаміку розвитку їх комунікативних якостей після проведення творчо-формувального експерименту.

Виявлено взаємозв’язок між діалогічним навчанням і академічною успішністю та визначено чинники, які впливають на її покращення: розвиток креативності, комунікативності, мовлення (див. рис.1).

Вивчення динаміки розвитку академічної успішності дозволив переконатися в тому, що креативи не завжди можуть реалізувати свої потенційні здібності, тому будь-яке навчання творчості повинне включати й розвиток тих особистісних компонентів, які б допомагали проявляти та використовувати свій творчий потенціал для отримання результатів у будь-якій діяльності.

Зазначено, що процес сприйняття курсантами нових форм та методів навчання був тісно пов’язаний з динамікою їх активності й тимчасовим розвитком. Виділено декілька фаз розвитку активності курсантів на основі спостережень за їх поведінкою, яка являла собою послідовний ланцюг епізодів, подій. Визначено комунікативні бар’єри, з якими зіштовхувалися досліджувані під час експериментального навчання.

комунікативність | креативність | мовлення

Рис.1. Вплив діалогічних форм навчання на академічну успішність курсантів.

Аналіз мовленнєвих і письмових текстів, спостереження за мовленнєвою поведінкою досліджуваних дозволили простежити певні особливості поведінки під час творчої діяльності. Ідея аналізу полягала в застосуванні уявлення про діалогічність мислення до аналізу спонтанних діалогів та письмових текстів. На цій основі показано, що внутрішній діалог є складовим компонентом творчого мислення. Залежно від прояву та особливостей реалізації креативних здібностей виділено і схарактеризовано чотири типи особистості креативів: креативний лідер, креативний виконавець, незалежний креатив, проблемний креатив. Основними критеріями у визначенні цих типів виступали наявність елементів персоніфікованості, адресованості й діалогічності у мовленнєвих і письмових текстах, можливість реалізувати й використовувати власні креативні здібності у груповій та самостійній діяльності під час експерименттального навчання.

Аналіз виконання тестів вербальної й невербальної креативності дозволив переконатися, що є категорія курсантів, котрі мають високу потенційну готов-ність до творчості, проте існує низка причин, за яких вони не завжди виявляють творчий потенціал у мовленнєвих і письмових текстах, тобто вербально. Водночас у процесі малювання вони легко можуть виражати внутрішні думки, які не потрібно втілювати у слова.

Результати експериментальної роботи дозволили стверджувати, що графічні методи діагностики найбільш інформативні та ефективні для вивчення внутрішніх неусвідомлюваних механізмів творчого мислення й потенційної здатності до творчості.

ВИСНОВКИ

1. Сучасні концепції творчості здебільшого пов’язують її з особливостями мислення, яке, за даними психологів, філософів, лінгвістів, має діалоговий характер. Одним із компонентів мисленнєвого процесу є внутрішнє мовлення, завдяки котрому людина завжди лінгвізує власний світ у внутрішньому діалозі. Лінгвізація в цьому плані є творчим процесом, тому з метою віднайдення шляху до розуміння механізмів творчого мислення ми звернулися до вивчення психологічних особливостей внутрішнього діалогу. Оскільки засобом реалізації внутрішнього діалогу є внутрішнє мовлення, зроблено спробу підійти до вивчен-ня творчого мислення з точки зору психолінгвістичних теорій, безносередньо спрямованих на опис внутрішньомовленнєвих процесів в мисленні.

2. Залежно від складності завдання внутрішній діалог по-різному усвідом-люється суб’єктом мислення, будь-які спроби його контролювати призводять до зниження продуктивності мислення. У творчому процесі внутрішнє мовлення як засіб реалізації внутрішнього діалогу виступає неусвідомлюваним механізмом свідомих дій і є зв’язуючим механізмом безсвідомого зі свідомим.

3. У розробленій моделі мовленнєвотворчого процесу, на відміну від інших концепцій, внутрішньомовленнєвий етап представлений внутрішнім діалогом. Механізм утворення нового смислу у внутрішньому діалозі має складний характер: завдяки внутрішньому мовленню інформація, що надходить зі свідомості та безсвідомої сфери, обробляється й формується у смислові позиції, які включаються в різні види внутрішніх діалогів. Зіставлення багатьох смислових позицій дає змогу породжувати несподівані, незвичайні творчі смисли, які в подальшому формулюються суб’єктом мислення в зовнішньо виражену творчу ідею. Внутрішній діалог є принципово значимим етапом у творчому процесі, саме від нього залежить творча продуктивність мислення суб’єкта.

4. З огляду на запропоновану модель мовленнєвотворчого процесу розроблено й апробовано програму розвитку діалогічного мислення, яка дала можливість експериментально довести, що діалогічні форми навчання позитивно впливають на розвиток та актуалізацію креативності мислення. Основним механізмом цього впливу є переведення зовнішнього діалогу у внутрішній, завдяки чому у внутрішньому плані “вичленовуються нові ознаки й частини”, створюється внутрішня готовність до актуалізації аспектів проблемності. Причиною виникнення діалогу (як зовнішнього, так і внутрішнього) є проблемна ситуація, котра спонукає людину знаходити вирішення шляхом зіставлення кількох смислових позицій

5. Використання діалогічних форм навчання в навчальному процесі значно підвищує академічну успішність курсантів. Основними чинниками, які впливають на покращення навчання, є розвиток креативності, комунікативності й мовлення.

6. Будь-який творчий процес включає в себе етап внутрішнього діалогу, тому вербальні й невербальні продукти творчої діяльності завжди містять у собі елементи діалогічного мислення. Існує ряд причин, за яких креативи не завжди можуть проявляти творчі здібності вербально, тому графічні методи є більш ефективними для вивчення потенційної здатності до творчості.

Отже, гіпотезу можна вважати загалом підтвердженою. Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми механізмів творчого мислення. Як найближча перспектива на особливу увагу заслуговує дослідження внутрішнього діалогу як особистісної характеристики та вивчення вікової періодизації формування внутрішнього діалогу як механізму мислення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Навчальний діалог як форма розвитку творчого мислення // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки.— Вип.21.— Київ-Запоріжжя, 2001.— 337с.— С.189-192.

2. Проблеми формування творчої особистості майбутніх працівників ОВС у навчальних закладах МВС України // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки.— Вип.20.— Київ-Запоріжжя, 2001.— 338с.— С.287-289.

3. Внутрішній діалог як необхідний компонент творчого мислення // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Костюка АПН України.— К., 2001.— Т.ІІІ, Ч.6.— 260с.— С.62-66.

4. Роль внутрішнього мовлення та динаміка його усвідомлення в процесі творчого мислення // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія.— Вип.7.— Івано-Франківськ: Вид-во “Плай” Прикарпатського університету, 2002.— Ч.2.— 286с.— С.157-162.

5. Проблема смислоутворення в розгортанні мовленнєвого висловлювання // Психологія і суспільство.— Тернопіль, 2002.— №2.— С.113-118.

6. Врахування особливостей мислення у використанні сучасної дидактичної літератури // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика”.— Ч.І.— Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002.— 247с.— С.42-44.

7. Розвиток дивенгентного мислення як профілактика суїцідальної поведінки Збірник наукових праць за матеріалами ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Актуальні проблеми суїцідології”.— Ч.І.— К.: Видавництво Київського ін-ту внутрішніх справ, 2002.–– 196с.— С.86-89.

8. Виховання творчої особистості курсантів у навчальних закладах МВС України // Матеріали науково-практичної конференції “Організація виховної роботи у вищих навчальних закладах МВС України”.— Харків: Вид_во Національного університету внутрішніх справ, 2002.— 200с.— С.170-173.

9. Психологічна діагностика як засіб ефективного відбору кандидатів на навчання до ад’юнктури навчальних закладів системи МВС України // Матеріали всеукраїнської наукової конференції “Проблеми гуманістаризації, гуманізації освіти та впровадження новітніх педагогічних технологій в навчальних закладах МВС України”.— Запоріжжя: Юридичний ін_т МВС України, 2002.— 196с.— С.133-135 (у співавторстві з Сидорчук Т.Г.).

10. Експериментальне дослідження взаємозв’язку діалогічності та креативності мислення // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції “Особисті освітні потреби в системі післядипломної педагогічної освіти”.— Житомир-Київ: Обласний інститут післядипломної освіти, 2004.— 180с.— С.64-69.

АНОТАЦІЯ

Диса О.В. Внутрішній діалог як механізм творчого мислення.—Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології.— Запорізький юридичний інститут МВС України, Запоріжжя, 2004.

Дисертація присвячена проблемі творчого мислення. Внутрішній діалог розглядається як один з механізмів утворення нового у творчому процесі.

На основі аналізу та узагальнення психологічної літератури визначено психолінгвістичний підхід до розгляду проблеми творчого мислення. З’ясовано роль внутрішнього мовлення в процесі утворення смислових структур у мисленні. Досліджено механізм усвідомлення внутрішнього мовлення в ході творчого мислення. Змодельовано структуру мовленнєво-творчого процесу, де етап внутрішнього діалогу виконує важливу функцію.

На основі результатів експериментального дослідження розкрито динаміку розвитку креативності мислення, механізм упливу діалогічних форм навчання на розвиток діалогічності мислення, розроблено комплекс методик для вивчення творчого мислення з урахуванням такої властивості мислення як діалогічність.

У ході дослідження розроблена програма розвитку діалогічного мислення, впровадження якої дозволило встановити, що з підвищенням рівня розвитку діалогічності мислення зростає рівень розвитку й актуалізації творчого мислення.

Показано, що внутрішній діалог є необхідним компонентом творчого мислення, в процесі якого утворюється новий творчий смисл, а діалогічність є природною властивістю мислення, яку можна розвивати шляхом застосування діалогічних форм навчання.

Основні положення роботи знайшли практичне застосування в навчально-виховному процесі та роботі психологічної служби вищого навчального закладу.

Ключові слова: творче мислення, внутрішнє мовлення, діалогічність, внутрішній діалог, мовленнєвотворчий процес, внутрішномовленнєві механізми, неусвідомлювані дії в мисленні, потенційна та актуальна креативність.

АННОТАЦИЯ

Дыса Е.В. Внутренний диалог как механизм творческого мышления.— Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.01 – общая психология, история психологии.— Запорожский юридический институт МВС Украины, Запорожье, 2004.

Диссертация посвящена проблеме творческого мышления. Внутренний диалог рассматривается как один из механизмов создания нового в творческом процессе.

На основе анализа и обобщения психологической литературы определен психолингвистический подход к рассмотрению проблемы творческого мышления. Изучен диалогический характер мышления, психологические особенности внутреннего диалога. Выяснена роль внутренней речи в процессе образования смысловых структур в мышлении. Изучен механизм осознания внутреннего диалога в процессе творческого мышления. Смоделирована структура речетворческого процесса, где этап внутреннего диалога выполняет важную смыслообразующую функцию.

Теоретически обосновано, что решение творческой задачи требует сложной организации внутренних диалогов, которые взаимосвязаны между собой и по-разному могут осознаваться субъектом мышления. Раскрыт механизм образо-вания нового смысла во внутреннем диалоге: благодаря внутренней речи информация, поступающая из сознания и бессознательной сферы, обрабатывается и формируется в смысловые позиции, которые включаются в различные виды внутренних диалогов, в результате чего образуется новый смысл. В работе сделана попытка внедрить идею диалогизма между внутренними (неосознава-емыми) и внешними (осознаваемыми) этапами мышления как принцип организации создания нового в творческом процессе.

На основе результатов экспериментального исследования раскрыта динамика развития креативности мышления, механизм влияния диалогических форм обучения на развитие диалогичности мышления, разработан комплекс методик для изучения творческого мышления с учетом такого свойства как диалогичность. Обосновано, что графические методы более эффективны в диагностике творческого мышления.

В процессе исследования разработана программа развития диалогического мышления, внедрение которой позволило установить, что с повышением уровня развития диалогичности мышления возрастает уровень развития и актуализации креативности мышления.

Показано, что внутренний диалог является необходимым компонентом творческого мышления, в ходе которого образуется новый творческий смысл, а диалогичность — это естественное свойство мышления, которое можно развивать путем применения диалогических форм обучения.

Основные положения работы нашли практическое применение в учебно-воспитательном процессе и работе психологической службы высшего учебного заведения.

Ключевые слова: творческое мышление, внутренняя речь, диалогичность, внутренний диалог, речетворческий процесс, внутриречевые механизмы, неосознаваемые действия в мышлении, потенциальная и актуальная креативность.

SUMMARY

DysaInner dialogue as a mechanism of creative thinking.— Manuscript.

Thesis for the degree of the Candidate of Psychology in specialty 19.00.01 – General Psychology, History of Psychology.— Zaporizhzhya Law Institute of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, Zaporizhzhya, 2004.

The thesis is devoted to the issue of creative thinking. Inner dialogue is considered as one of the mechanisms of producing sense in the creative process.

The psycholinguistic approach to the issue of creative thinking is defined on the basis of the analyzed and generalized works in psychology. The dialogical nature of thinking, the correlation between inner dialogue and inner speech, psychological characteristics of inner dialogue are researched into. The role of inner speech in the formation of sense structures in thinking is identified. The structure of speech creating process is formulated, the stage of inner dialogue having an important function in the structure.

The result of the experimental research is the discovery of the dynamics of the creative thinking development, the mechanism of the influence of dialogical system of teaching on the development of dialogical thinking, the elaboration of new psychological methods of diagnosing the level of dialogical thinking the rationalization of the efficiency of graphic methods in creative thinking diagnostics.

During the research a program of dialogical thinking development was elaborated. It is proved that inner dialogue is an essential component of creative thinking, in the course of which a new creative sense is formed, and dialogical character is a natural quality of thinking,