НАУКОВО-ДОСЛIДНИЙ ЕКОНОМIЧНИЙ IНСТИТУТ

МIНIСТЕРСТВА ЕКОНОМIКИ УКРАЇНИ

Дідур Сергій Володимирович

УДК: 338.246.025.2

Макроекономічне регулювання попиту і пропозиції

Спеціальність: 08.02.03 -

“Організація управління, планування

і регулювання економікою”

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки України.

Науковий консультант:

Беседін Василь Федорович - доктор економічних наук, професор, Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, заступник директора-завідуючий відділом проблем економічної стратегії, прогнозування і регулювання економіки

Офіційні опоненти:

Бондар Інтерна Касянівна - доктор економічних наук, професор, Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, завідуюча відділом проблем праці та політики доходів населення

Вісящев Володимир Андрійович - доктор економічних наук, професор, Донецький державний інститут штучного інтелекту МОН України, завідуючий кафедрою економічної кібернетики (м. Донецьк);

Савченко Анатолій Григорович - доктор економічних наук, професор, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри макроекономіки та державного управління.

Провідна організація –

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра економіки та менеджменту (м. Харків).

Захист відбудеться 29 вересня 2005 року о 12.00 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України (01103, Київ - 103, бульвар Дружби народів, 28, 5-й поверх, зал засідань).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці НДЕI Міністерства економіки України за адресою: 01103, Київ - 103, бульвар Дружби народів, 28, перший поверх.

Автореферат розісланий 26 серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Ю.Рудченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В ринкових умовах важливішими елементами економіки є попит і пропозиція, а також ціна, яка виконує функцію їх урівноваження. Теоретичні основи формування сукупного попиту, сутність та фактори розвитку сукупної пропозиції, а також питання макроекономічної рівноваги та наслідки її порушення – головні проблеми сьогодення України, від якості вирішення яких залежать темпи і пропорції розвитку, становлення держави і заможність її населення.

Актуальність проблеми державного регулювання попиту зумовлена тим, що по мірі переходу економіки України до ринкових відносин виникали і загострювалися економічні і соціальні питання, які не могли бути вирішені автоматично за ринкових умов. З'явилася потреба у значних інвестиціях, малорентабельних чи майже нерентабельних з погляду приватного капіталу, але необхідних для продовження нормального відтворення в національному виробництві, іншими словами, попит на інвестиційні ресурси значно перевищував їх пропозицію. Відсутність рівноваги на ринку робочої сили спостерігається понад десятиліття, а саме і пропозиція робочої сили значно перевищує попит на неї. Всупереч даним офіційної статистики, щодо реальних доходів населення, які зростають досить динамічно, на жаль якісного забарвлення вони не набули. Як і раніше переважною мірою кошти населення витрачає на задоволення поточних потреб, тобто споживчий попит залишається на досить низькому рівні. Попит на кредитні ресурси залишається на високому рівні, проте банківська діяльність в основному зосереджена на короткостроковому кредитуванні, а розмір ставки за кредитами аж ніяк не сприяє задоволенню цього попиту. За таких умов з’явилася необхідність створення відповідних механізмів державного впливу на економічні процеси з метою встановлення економічної рівноваги в зазначених сферах.

Особливої значимості ці процеси набувають на макроекономічному рівні, де держава повинна регулювати створення в країні сприятливих умов для функціонування усіх суб’єктів ринку. Тому дослідження теоретичних і практичних проблем державного регулювання в Україні попиту і пропозиції є своєчасною і важливою проблемою сьогодення.

Складність і неоднозначність категорій попиту і пропозиції та їх взаємозв'язків, великий кластер чинників, що впливають на їх формування та рівновагу, зміна характеру цього впливу на різних етапах економічного розвитку, відмінні погляди різних економістів на можливості і методи макроекономічного регулювання попиту і пропозиції обумовили необхідність узагальнення великого теоретичного надбання у цій сфері з метою обґрунтування можливостей використання його положень в економічній практиці сучасної України.

Проблема попиту і пропозиції розглянута у багатьох роботах. Перші основи у ці поняття були закладені засновниками класичної теорії А.Смітом, Д.Рикардо, Дж.С.Міллем. Подальшій розвиток теорія попиту і пропозиції отримала у працях А.Маршалла, Е.Бен-Баверка, Л.Вальраса та ін. З нових позицій проблеми сукупного попиту і сукупної пропозиції отримали розвиток у працях Дж. Кейнса. Значний вклад у вирішення цих питань внесли В.Парето, К.Еклунд, П.Самуельсон, Дж.Хікс, А.Оукен, Й.Шумпетер, Є.Слуцкий, В.Коссов, О.Левін, В.Швирков, Дж.Сакс та багато інших вчених. Серед сучасних українських вчених, що плідно працюють над проблемами державного регулювання попиту і пропозиції, прогнозування і регулювання економічного і соціального розвитку держави, слід назвати Гейця В.М., Бабича В.П., Беседіна В.Ф., Бондар І.К., Вісящева В.А., Данилішина Б.М., Євдокимову І.М., Кваснюка Б.Є., Панасюка Б.Я., Савченка А.Г., Щукіна Б.М. та багатьох інших.

Однак питання її державного регулювання на макрорівні ще не мають остаточного вирішення. Тому мета і наукова спрямованість даної роботи полягають в теоретичному обґрунтуванні функцій державного регулювання попиту і пропозиції, розробці його загальної схеми і методів, визначенні заходів щодо збалансування попиту і пропозиції на макрорівні, а також у розробці методів, інструментів і механізмів їх регулювання.

Практична значимість такого дослідження полягає у можливості розв’язання значної теоретичної і прикладної проблеми, що надасть змогу застосовувати його результати при розробленні заходів економічної політики в Україні як у час перехідного періоду, так і в період економічного зростання.

Актуальність дослідження та наявність значної кількості нерозв’язаних теоретичних та практичних проблем, що стосуються державного регулювання попиту і пропозиції, яке найповніше відповідає конкретним потребам економіки України на сучасному етапі побудови ринкових відносин, обумовили мету, завдання і предмет дослідження, його структуру та коло питань, що розглядаються в даній дисертаційній роботі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. В дисертаційній роботі висвітлені результати наукових і прикладних досліджень, що проводились автором при виконанні планів науково-дослідних робіт НДЕІ Мінекономіки України за період 1999-2005 років по темах: "Розроблення прогнозу економічного і соціального розвитку України на середньостроковий період (оптимістичний і песимістичний варіанти) і підготовка пропозицій щодо його використання під час розроблення Урядом "Програми діяльності Кабінету Міністрів України" (2003-2004 рр. № державної реєстрації 0102U007283, розділ "Прогноз виробництва ВВП України виробленого в розрізі секторів економіки"); "Розробка методології моделювання структурних зрушень в основних агрегатах ВВП на короткострокову перспективу" (2004 р., реєстраційний № 0104U007686, розділ “Обґрунтування методичних підходів до побудови моделей структурних зрушень в основних агрегатах ВВП”), "Удосконалення методології складання та прогнозування зведеного балансу фінансових ресурсів України на основі вимог Системи національних рахунків та з урахуванням сучасного етапу розвитку економічної науки" (2004-2005 рр., реєстраційний № 0104U007883, розділ "Прогноз ВВП через механізм інвестиційного забезпечення зростання економіки").

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є розробка теоретичних основ і практичних методів та засобів державного регулювання на макрорівні сукупного попиту і сукупної пропозиції в умовах формування і сталого розвитку ринкової економіки в Україні.

Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлені та вирішувались наступні завдання:

- дослідження категорій попиту і пропозиції як найважливіших інструментів макроекономіки;

- визначення ролі держави в регулюванні попиту і пропозиції в умовах ринкової трансформації;

- розроблення методичних основ та методів регулювання попиту і пропозиції;

- обґрунтування ролі і можливості використання показників системи національного рахівництва як балансової системи на макрорівні;

- обґрунтування ролі балансів у ринковій економіці як головних важелів регулювання попиту і пропозиції;

- прогнозування сукупного попиту і сукупної пропозиції на короткострокову перспективу;

- визначення головних напрямів використання категорій попиту і пропозиції в економіці України за умов системної трансформації.

Об’єктом дослідження є макрорівень економіки України у частині збалансованості показників сукупного попиту і сукупної пропозиції. Вибір об’єкту дослідження зумовлений різноманітністю процесів державного регулювання, необхідним для чіткішого встановлення взаємозв’язків між основними макроекономічними показниками і процесами, що характерні для сучасної економіки України.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та методичні питання, пов’язані з державним регулюванням попиту і пропозиції, та набуття ними певних властивостей, необхідних для ефективного сприяння розвиткові економіки.

Методологічною основою дослідження є економічна теорія та наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів. В процесі наукового дослідження застосовані методи порівняльного економічного аналізу (при аналізі досвіду і методів прогнозування попиту і пропозиції), економіко-математичного моделювання (при розробленні моделі балансу сукупного попиту і пропозиції), експертних оцінок (у процесі підготовки екзогенних даних), прогнозування (при прогнозуванні попиту і пропозиції на 2005 рік), логічного узагальнення результатів (при формулюванні висновків), графічний метод (при побудові графіків і схем) та інші.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі здійсненого автором комплексу наукових досліджень отримані наступні результати, які можна кваліфікувати як нові положення:

одержано вперше:

- наукові положення про необхідність і можливість ефективного використання категорій попиту і пропозиції в економіці України не лише як теоретичних понять, а й у практичній діяльності на макрорівні як системоутворюючих інструментів, синтезуючих показники СНР, включаючи показники таблиці “витрати-випуск”, національні баланси економіки і систему основних макроекономічних показників;

- науково-методичні основи побудови системи державного регулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції, що базуються на принципах адекватності існуючий системі, ієрархічності побудови, системності, спрямованості на розвиток. Вона складається із функціональних ієрархічно побудованих блоків (стратегія розвитку, функції регулювання, інструменти економічної політики, заходи реалізації), трьох адміністративних рівнів (загальнодержавний, регіональний і рівень суб’єктів економіки) та включає в себе визначені на даний час сфери і пріоритетні напрямки регулювання попиту і пропозиції;

- пропозиції щодо трансформації таблиці “витрати-випуск” у баланс сукупного попиту і сукупної пропозиції. Ідея аналізу і прогнозування показників СНР (у тому числі таблиці “витрати-випуск”) з позиції попиту і пропозиції більш точно відповідає постулатам економічної теорії і ринкової економіки у частині взаємодії і взаємообумовленості сукупного попиту і сукупної пропозиції товарів і послуг як на макро-, так і на мікрорівні. Баланс сукупного попиту і сукупної пропозиції товарів і послуг складається з двох частин: перша частина – сукупний попит, що охоплює внутрішній і зовнішній попит; друга – сукупна пропозиція, що складається з внутрішньої пропозиції і зовнішньої. Зовнішній попит – це експорт товарів і послуг, зовнішня пропозиція – імпорт. Внутрішній попит являє собою попит на проміжне споживання і на кінцеве споживання (кінцевий продукт);

- економіко-математична модель балансу сукупного попиту і сукупної пропозиції. Важливою перевагою цього балансу є включення до нього відповідних показників експорту як зовнішнього попиту у розрізі країн і видів економічної діяльності, а також показників імпорту у тих же розрізах. Це забезпечує можливість порівняльного аналізу вагомих за обсягами експорту-імпорту видів продукції і послуг з різних країн;

удосконалено:

-

-

-

дістало подальший розвиток:

- положення про те, що головною ознакою рівноважного стану є досягнення рівноважного випуску (доходу) за умови повного використання ресурсів та відповідності цін як з боку попиту, так і пропозиції. Порушення макроекономічної рівноваги відбувається:: на ринку товарів – під впливом цін і нецінових чинників; на ринку ресурсів – під впливом їх спадної продуктивності; на ринку інвестицій – під впливом схильності до заощадження та інвестування; на ринку грошей – завдяки екзогенності їх пропозиції. Основними наслідками порушення макроекономічної рівноваги є зростання безробіття, інфляція, скорочення реального обсягу випуску (доходу), що гальмує економічне зростання;

- методи державного регулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції, метою яких визначено стимулювання економічного росту, регулювання зайнятості, заохочення прогресивних зрушень у галузевій і регіональній структурах, підтримка експорту, а інструментами регулювання – закони і законодавчі акти, збільшення чи обмеження ресурсів (земля у державних запасах, корисні копалини, трудові ресурси), доступність капіталу (інвестиційний клімат, позикові ставки тощо), державні витрати, доходи населення, цінові важелі (акцизи, субсидії, податок на додану вартість, вплив на зовнішньоторговельні ціни тощо);

- головні напрями використання категорій попиту і пропозиції в економіці України за умов системної трансформації. Це прогнозування показників попиту і пропозиції за їх складовими на етапі розроблення державних планів і програм, збалансування показників на ефективному рівні, постійний моніторинг і регулювання відхилень ринковими методами.

Практичне значення одержаних результатів полягає у:

-

-

-

- здійсненні прогнозів сукупного попиту і сукупної пропозиції за оптимістичним і песимістичним варіантами розвитку економіки України на 2005 рік.

Положення та висновки даної дисертації за безпо-серед--ньою участю автора використані в процесі аналізу, прогнозу та рекомендацій, що виконуються в НДЕІ Мінекономіки України на замовлення органів державної влади і управління.

Ряд принципових положень роботи протягом останніх років знайшли своє відображення в прогнозних та інструктивних розробках Міністерства економіки України (довідка №14-23/181 від 21.06.2005 р.) та Науково-дослідного економічного інституту (довідка №1/199 від 13.06.2005 р.). Результати дослідження також використовуються при викладанні лекційних курсів “Макроекономіка”, “Міжнародна економіка” та “Економіка підприємства” (довідка Кременчуцького державного політехнічного університету №71-10/638 від 16.06.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком.

Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, в якій дисертантом особисто розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо створення і функціонування в Україні системи державного регулювання попиту і пропозиції.

Особистий внесок автора у спільних роботах наведений у переліку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на 12 конференціях і семінарах, в тому числі на міжнар. наук.-практ. конф. “Інвестиції XXI століття: регіональні аспекти”, 2000 р., м. Умань; “Інвестиції XXI століття: шляхи активізації”, 2001 р., м. Умань; “Економічне зростання і посилення соціальної спрямованості”, 2004 р., м. Умань; “Інвестиції XXI століття в контексті ЦРТ: інтеграція України у світовий економічний простір”, 2005 р., м. Умань; VII Конгресі ділових, наукових і творчих кіл України “Стратегія соціально-економічного розвитку: держава, суспільство, особистість”. 2005 р., м. Київ, ПМ “Український Дім”; Міжнародному економічному форумі “Стратегія і тактика соціального розвитку і нові формати інтеграції”, 2005 р., м. Черкаси.

Публікація результатів досліджень. Основні ідеї, положення та результати досліджень висвітлені у 21 опублікованій роботі (з них 1 особиста монографія, параграфи у трьох колективних монографіях, три брошури і 14 статей в збірниках фахових наукових праць), загальний обсяг публікацій – 38,4 д.а., з них 29,8 д. а. належить особисто дисертантові.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків та списку використаних джерел. Вона становить 437 сторінок комп'ютерного тексту, в тому числі 53 таблиці, 65 формул, 49 рисунків, список використаних літературних джерел із 248 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації на підставі проведених досліджень і особистих розробок автора представлені на захист науково-методичні основи державного регулювання попиту і пропозиції та їх застосування при розробки заходів економічної політики у процесі підготовки прогнозів і програм економічного і соціального розвитку України.

У першому розділі “Роль і місце попиту і пропозиції в системі макроекономічного регулювання” узагальнені теоретичні питання, пов’язані з роллю держави в регулюванні попиту і пропозиції в умовах ринкової трансформації та їх сутністю як економічних категорій, а також проаналізований досвід державного регулювання попиту і пропозиції в країнах з ринковою економікою.

Необхідність державного регулювання ринкової економіки випливає з об’єктивно притаманних державі економічних функцій. В умовах лібералізації економіки та існування різних форм власності роль державного регулювання полягає, з одного боку, у забезпеченні юридичного механізму реалізації форм власності, а з другого, - у спрямовуючому впливі на ринкові параметри, що забезпечують організацію функціонування економічної системи як єдиного цілого і в потрібному напрямі.

У макроекономіці під попитом та пропозицією розуміють відповідно сукупний попит та сукупну пропозицію (рис. 1). Термін сукупний означає, що розглядається пропозиція та попит для всіх товарів і послуг, а не для якихось окремо узятих. Точно так само ціна — це сукупний рівень цін, а не ціна якогось одного товару чи одного виду послуг. Криві сукупного попиту та пропозиції, як і відповідні мікроекономічні криві, використовуються для того, щоб показати, які фактори визначають рівень цін і обсяг випуску продукції.

Сукупний попит у роботі визначений як обсяг виробництва, який готові придбати всі інституційні одиниці за відповідного рівня цін, що склався на загальнонаціональному ринку. Крива сукупного попиту, як і крива попиту на індивідуальному ринку, має спадний характер і вказує на зворотну залежність між обсягом виробництва і рівнем цін: чим вищим є рівень цін, тим меншу частину обсягу виробництва готові купити інституційні одиниці – домашні господарства, підприємства, уряд, нерезидентний сектор економіки.

Сукупна пропозиція у роботі визначена як сумарний обсяг випуску продукції і послуг, який підприємства і домашні господарства, а також імпортери хочуть і можуть запропонувати для продажу на ринку протягом визначеного проміжку часу за умов існуючої структури цін і оплати плати. Крива сукупної пропозиції спрямована нагору: чим вище рівень цін, тим більше обсяг продукції, що підприємства готові поставити на ринок.

Перетинання кривих попиту та пропозиції визначає ціну рівноваги (або ринкову ціну) і рівноважну кількість продукції. Будь-яку іншу ціну конкуренція робить хитливою.

Ціни є об'єктом постійної уваги і регулювання з боку держави, оскільки являють собою ту критичну точку економічного і соціально-політичного життя, де зіштовхуються інтереси споживачів і виробників, імпортерів і експортерів. Вплив на ціни служить цілям глобального державного регулювання економіки, кон'юнктури і структурної політики, боротьби з інфляцією, посиленню національної конкурентноздатності на світових ринках і пом'якшенню соціальної напруженості.

Вплив державної економічної політики на інші об'єкти регулювання, у свою чергу, відбивається на процесах формування цін. Конкретні акції в сфері регулювання цін можуть мати короткострокові чи навіть екстрені цілі, що можуть у даний конкретний момент не збігатися з іншими цілями, але вони завжди служать генеральній меті державного регулювання - оптимізації темпів і пропорцій економічного розвитку і стабілізації соціальної системи.

Економічною основою державного регулювання економіки є частина ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет і позабюджетні фонди, а також державна власність. Ефективність державної економічної політики за інших рівних умов тим вище, чим вище державні доходи, чим більша частка ВВП перерозподіляється державою, чим більшу роль в економіці відіграє державний сектор. Але в державних доходах, та в доходах державного сектора є відносні границі росту.

Макроекономічна рівновага у роботі визначена як збалансованість сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринках товарів, ресурсів, інвестицій і грошей. Проведений в дисертації аналіз макроекономічної рівноваги і наслідків її порушення дозволив встановити наступне:

- макроекономічна рівновага визначається як збалансованість сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринках товарів, ресурсів, інвестицій і грошей;

- макроекономічна рівновага забезпечується за допомогою державного регулювання на основі використання відповідних інструментів: податків, державних видатків, відсоткових ставок, обмінного курсу, грошової пропозиції;

- порушення макроекономічної рівноваги відбувається: на ринку товарів – під впливом цін і нецінових чинників; на ринку ресурсів – під впливом їх спадної продуктивності; на ринку інвестицій – під впливом схильності до заощадження та інвестування; на ринку грошей – завдяки екзогенності їх пропозиції;

- головною ознакою рівноважного стану є досягнення рівноважного випуску (доходу) за умови повного використання ресурсів та відповідності цін з боку попиту і з боку пропозиції;

- основними наслідками порушення макроекономічної рівноваги є зростання безробіття, інфляція, скорочення реального обсягу випуску (доходу), що гальмує економічне зростання;

- при використанні важелів державного регулювання слід враховувати фази ділового циклу, що визначають характер еластичності попиту і пропозиції та їх співвідношення. Це дозволить оптимізувати термін відновлення макрорівноваги.

Дискусійність багатьох питань, пов’язаних з природою макроекономічної рівноваги, неоднозначністю дії розроблених теоретиками законів її досягнення, велика сукупність інструментів і важелів регулювання попиту і пропозиції та відмінність їх впливу на економіку в залежності від фази ділового циклу обумовлюють необхідність глибокого дослідження характеру макрорівноваги та чинників впливу на її зміщення і відновлення за умов трансформаційної економіки України.

В фазах піднесення і кризи доцільно використовувати збільшення державних витрат. В фазах депресії і пожвавлення для стримування інфляції можна використовувати збільшення податків, що є відносно більш м’яким обмежувальним заходом. Коли бюджетно-податкова політика має за мету підтримку приватного сектора, то в фазі кризи мають скорочуватись податки, а в фазі піднесення - обмежуватись державні витрати. В результаті цього з’являється можливість швидко знизити інфляцію.

У другому розділі “Дослідження проблем аналізу і прогнозування попиту” розглянуті проблеми аналізу і прогнозування попиту, наведені їхні моделі, накреслені засоби державного регулювання попиту та здійснений прогноз сукупного попиту України на 2005 рік, що охоплює проміжний, споживчий, інвестиційний та зовнішній попит.

Узагальнюючи основні напрями еволюції теорії попиту, у роботі зазначено, що теорія попиту і корисності в даний час широко використовується державою та суб'єктами господарювання для вивчення попиту. На її основі встановлюються основні закономірності формування попиту, його динаміки, обсягу, структури; визначаються властивості, характерні для попиту на окремі типи товарів тощо. Ця інформація дозволяє розробити моделі поведінки споживача на ринку, вивчити реакцію його попиту на зміну найважливіших факторів (цін, доходу, споживчих звичок тощо). На базі цих моделей держава і підприємства розробляють плани виробництва, що дозволяють гнучко реагувати на зміни у попиті.

Треба також відзначити, що пріоритетним останнім часом стає вивчення попиту з позицій макроекономіки, тобто вивчення сукупного ринкового попиту. Усе більше уваги в дослідженнях з теорії попиту приділяється вирішенню практичних задач з аналізу і прогнозування попиту, удосконалювання існуючих методів прогнозування попиту. Відбувається суцільна математизація теорії попиту, тому що точні і конкретні (чисельні) результати формування і розвитку сукупного попиту, а також попиту на окремі блага можуть бути досягнуті тільки цим шляхом.

Аналіз впливу різних чинників на формування обсягу кінцевих споживчих витрат, інвестицій, валового нагромадження основного капіталу та зовнішньої торгівлі дозволили визначити на 2005 р. обсяги, структуру та динаміку основних складових сукупного попиту та джерела покриття внутрішнього попиту (табл. 1). Так, зростання номінальних обсягів сукупного попиту у 2005 р. супроводжується уповільненням темпів його зміни. Це корелює з уповільненням темпів зростання ВВП, передбачених на 2005 рік (в залежності від варіанту 7,5 і 5,5% порівняно з 12,1% у 2004 р.).

Динаміка сукупного, внутрішнього та зовнішнього попиту у 1999-2005 рр. показана на рис. 2, а структура сукупної пропозиції товарів і послуг – на рис. 3. У складі сукупного попиту збільшиться частка внутрішнього попиту внаслідок продовження тенденції його випереджаючого зростання. Зовнішній попит складатиме п'яту частину сукупного попиту, а темпи його збільшення уповільняться до 3-8%.

Таблиця 1.

Сукупний попит на товари та послуги |

1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 (прогноз)

І | ІІ

млн. грн.

Всього сукупний попит | 320038 | 497240 | 589830 | 640820 | 741830.5 | 828855.9 | 1023816 | 953143

Внутрішній попит | 249154 | 391040 | 476585 | 516428 | 587511 | 654954 | 835000 | 788447

з нього

проміжний попит

(проміжне споживання) | 123542 | 229631 | 280030 | 302814 | 363722 | 408318 | 454825 | 419383

споживчий попит | 100481 | 127982 | 156344 | 170325 | 203696 | 257145 | 306220 | 299177

інвестиційний попит | 25131 | 33427 | 40211 | 43289 | 51700 | 61300 | 73955 | 69887

Зовнішній попит (експорт) | 70884 | 106200 | 113245 | 124392 | 154319,5 | 173901,9 | 188816 | 178852

структура, %

Всього сукупний попит | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

Внутрішній попит | 77,9 | 78.6 | 80.8 | 80.6 | 79.2 | 79.0 | 81.6 | 82.0

з нього

проміжний попит

(проміжне споживання) | 49.6 | 58.7 | 58.8 | 58.6 | 61.9 | 62.3 | 54.5 | 53.2

споживчий попит | 40.3 | 32.7 | 32.8 | 33.0 | 34.7 | 39.3 | 36.7 | 37.9

інвестиційний попит | 10.1 | 8.5 | 8.4 | 8.4 | 8.8 | 9.4 | 8.9 | 8.9

Зовнішній попит (експорт) | 22,1 | 21.4 | 19.2 | 19.4 | 20.8 | 21.0 | 18.4 | 18.0

динаміка, % до попереднього року

Всього сукупний попит | 114.2 | 136.5 | 118.6 | 108.6 | 115.8 | 111.7 | 123.5 | 115.0

Внутрішній попит | 105.0 | 133.3 | 121.9 | 108.4 | 113.8 | 111.5 | 127.5 | 120.4

з нього

проміжний попит

(проміжне споживання) | 92.4 | 136.9 | 121.9 | 108.1 | 120.1 | 112.3 | 111.4 | 102.7

споживчий попит | 120.2 | 127.4 | 122.2 | 108.9 | 119.6 | 126.2 | 119.1 | 116.3

інвестиційний попит | 125.1 | 133.0 | 120.3 | 107.7 | 119.4 | 118.6 | 120.6 | 114.0

Зовнішній попит (експорт) | 164.9 | 149.8 | 106.6 | 109.8 | 124.1 | 112.7 | 108.6 | 102.8

У третьому розділі "Дослідження проблем аналізу і прогнозування пропозиції" розглянуті теоретичні проблеми аналізу і прогнозування сукупної пропозиції, наведені моделі аналізу і прогнозування сукупної пропозиції, обґрунтовані засоби і заходи економічної політики в сфері регулювання пропозиції та виконаний прогноз сукупної пропозиції в Україні на 2005 рік.

Згідно теорії попиту і пропозиції крива сукупної пропозиції показує обсяг продукції, що фірми готові запропонувати на ринку при кожному рівні цін. Крива сукупної пропозиції спрямована вгору. Результати впливу зміни сукупного попиту на обсяг виробництва і ціни залежать від виду кривої сукупної пропозиції.

Рис. 2. Динаміка сукупного, внутрішнього

та зовнішнього попиту у 1999-2005 рр., млн. грн.

Рис. 3. Структура сукупного попиту товарів і послуг

Якщо крива сукупної пропозиції похила, зміни сукупного попиту впливають в основному на ціни; якщо вона ближче до горизонтальної, то зміни сукупного попиту впливають в основному на обсяг виробництва.

Прогнозування сукупної пропозиції у роботі базувалось на врахуванні впливу чинників, основними з яких є зростання інвестицій та розширення споживчого попиту, а також оцінки обсягів і динаміки імпорту товарів і послуг. Суттєвою інформаційною базою для прогнозу послужив також аналіз формування ВВП на стадії виробництва, зокрема за роки, що характеризуються економічним зростанням.

У виконаному в роботі прогнозу показники ВВП та імпорту товарів і послуг є складовими сукупної пропозиції, що ймовірно може сформуватися у 2005 р. Два варіанти прогнозу пов'язані з невизначеністю державної політики після виборчої кампанії 2004 р. Обсяг, структура і динаміка пропозиції товарів і послуг представлена в табл. 2.

Таблиця 2.

Сукупна пропозиція товарів і послуг |

2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 |

2005-прогноз

І | ІІ

млн. грн.

Всього сукупна пропозиція | 267713 | 314114 | 340311 | 411690 | 492356 | 558770 | 552819

Внутрішня пропозиція (ВВП) | 170070 | 204190 | 225810 | 264165 | 329083 | 383834 | 377326

Зовнішня пропозиція (імпорт) | 97643 | 109924 | 114501 | 147525 | 163273 | 174936 | 175493

структура, %

Всього сукупна пропозиція | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

Внутрішня пропозиція (ВВП) | 63,5 | 65,0 | 66,3 | 64,2 | 66,8 | 68,7 | 68,2

Зовнішня пропозиція (імпорт) | 36,5 | 35,0 | 33,7 | 35,8 | 33,2 | 31,3 | 31,8

динаміка, % до попереднього року

Всього сукупна пропозиція | 112,4 | 106,8 | 104,6 | 111,9 | 110,2 | 108,4 | 106,9

Внутрішня пропозиція (ВВП) | 105,9 | 109,2 | 105,2 | 109,4 | 110,0 | 108,5 | 105,5

Зовнішня пропозиція (імпорт) | 123,8 | 102,2 | 103,3 | 116,5 | 110,6 | 108,2 | 110,0

Динаміка ВВП та імпорту показані на рис. 4, а структура сукупної пропозиції товарів і послуг – на рис. 5.

Рис. 4. Динаміка ВВП та імпорту, млн. грн.

Рис. 5. Структура сукупної пропозиції товарів і послуг

Динаміка імпорту та зростаюча траєкторія розвитку внутрішнього виробництва дозволяють зробити висновок щодо зменшення частки імпорту у джерелах покриття внутрішнього попиту. Ця частка багато в чому визначається зростанням економіки, її можливостями забезпечувати власні потреби. При уповільненні у 2005 р. зростання ВВП до 5,5% (2-ий варіант прогнозу) частка імпорту в джерелах покриття внутрішнього попиту складе 47%. Забезпечення зростання ВВП на 7,5% дозволить досягти стану, за якого вітчизняне виробництво спроможне буде покрити більшу частину внутрішнього попиту і частка імпорту у ньому скоротиться до 45,3% (1-ий варіант).

Прогнозом економічного і соціального розвитку України на середньострокову перспективу (2005-2009 рр.) передбачається подальше зростання економіки, головними чинниками якого залишатимуться збільшення інвестицій, розширення платоспроможного попиту, сприятливість зовнішньої кон'юнктури. За найбільш сприятливих умов реалізації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки можна було б очікувати формування високих темпів зростання ВВП (на рівні 9-10% в середньому за рік), суттєвого підвищення доходів всіх учасників суспільного виробництва, передусім найманих працівників. Фонд заробітної плати зросте з 29,8% ВВП у 2004 р. до 34,5% ВВП у 2009 р. при збільшенні середньої заробітної плати до 300 дол. США і реального зростання її купівельної спроможності в середньорічному обчисленні на 14,4%

За умов активного реформування податкової системи і зменшення податкового тягаря суттєво зростуть прибутки підприємств та можливості інвестування оновлення технологій, розширення виробництва конкуренто-спроможної продукції. Рівень фінансових результатів від звичайної діяльності збільшиться на 5% до 2009 р.

При стабільних і високих темпах зростання економіки підвищиться рейтинг України, її привабливість для іноземних інвесторів. Передбачається, що обсяг прямих іноземних інвестицій постійно зростатиме і на кінець періоду складатиме 2 млрд. дол. на рік.

Інноваційно-інвестиційний шлях розвитку потребуватиме збільшення імпорту нових технологій, що разом із забезпеченням енергоносіями спричинить переважання темпів зростання імпорту над експортом. Сальдо торгівлі товарами і послугами зменшуватиметься і з 2008 р. набуде від'ємного значення. Виконання боргових зобов'язань та збільшення поточних трансфертів з-за кордону зумовлять додатній, але спадний за динамікою підсумок поточних операцій платіжного балансу. Вже зараз відбувається зміна основних чинників економічного зростання: головними стають внутрішній попит та інвестиції при зменшенні впливу зовнішньої кон'юнктури.

В результаті активізації економічної діяльності всіх інституційних одиниць передбачається створення щорічного валового внутрішнього і національного заощадження в обсязі, близькому до чверті ВВП, що буде свідчити про стабільний фінансовий стан країни та її кредитоспроможність.

У разі настання гірших умов для економічного розвитку, формування динаміки ВВП на рівні 4,5% в середньому за рік, консервування складеної у минулому структури виробництва через брак інвестиційних ресурсів, обмежені можливості зростання платоспроможного попиту при інфляції більше 9% на рік, 80% ВВП буде використовуватись на споживання, а 20% його обсягу не складе достатнього підґрунтя для забезпечення більш високої динаміки розвитку, необхідної для переходу на інноваційно-інвестиційну модель. Переважання обсягу імпорту над експортом (починаючи з 2006 р.) призведе до необхідності зростання запозичень, в результаті чого рахунок поточних операцій в кінці періоду набуде від'ємного значення. Спостерігатиметься спадна динаміка заощаджень, а їх рівень зменшиться з 28,7% ВВП у 2003 р. до 20% ВВП у 2009 році.

Проведений аналіз показує необхідність проведення наступних першочергових заходів:

слід прискорити реформування податкової системи з метою зниження податкового навантаження на виробників, легалізації тіньової економіки, посилення регулюючої і стимулюючої функцій податків при забезпеченні необхідних податкових надходжень до бюджету. Необхідно опрацювати методи обчислення та адміністрування податку на додану вартість та знизити його ставку. Слід удосконалити систему оподаткування, облік та звітність малого підприємництва з тим, щоб система оподаткування не гальмувала ділову активність суб'єктів господарювання, сприяла розширенню можливостей інвестування виробництва та поповнення оборотних коштів, завершити опрацювання правової бази оподаткування та Податкового кодексу, встановити мораторій на зміну оподаткування протягом 5 років;

з метою стимулювання заощаджень має сенс звільнити від оподаткування частину доходів громадян, що вносяться на тривалий термін (не менше року) на депозитні рахунки, на пенсійні рахунки та рахунки страхових організацій. Доцільно також скасувати оподаткування відсотків за вкладами та дивідендів, що сплачуються громадянам;

необхідно сприяти зниженню рівня державного боргу за рахунок своєчасного виконання внутрішніх і зовнішніх державних зобов'язань та ефективного управління цим процесом. Реалізація цілей та завдань політики сталого економічного розвитку, як економічної безпеки загалом, значною мірою залежатиме від здійснення послідовної політики обмеження боргової залежності держави. Актуальним є створення цілісної законодавчої бази у сфері управління боргом, зокрема прийняття Закону “Про Державний борг України”, що дозволить консолідувати питання регулювання державного зовнішнього та внутрішнього боргу і гарантійних зобов’язань держави, встановити на законодавчому рівні обмежувальні параметри щодо умов і обсягів запозичень держави, а також правові основи для ефективної і прозорої системи управління державним боргом;

слід активніше сприяти подальшому зміцненню банківської системи, підвищенню довіри до неї суб'єктів господарювання та домашніх господарств; збільшити відрахування банків до фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що можливо реалізувати при зниженні резервних вимог НБУ і ставки рефінансування стосовно тієї частини пасивів банків, що сформовані довгостроковими вкладами;

сприяти формуванню ефективного фондового ринку, що повинен відігравати важливу роль у мобілізації фінансових ресурсів на потреби економічного зростання. Для цього необхідно створювати реальні акціонерні товариства, забезпечити вільний обіг корпоративних цінних паперів, формування акціонерного капіталу; завершити опрацювання законодавства щодо забезпечення прав інвесторів;

необхідно посилити засобами антимонопольної політики вплив держави на нормалізацію цінових співвідношень передусім на продукцію сільського господарства, сільськогосподарського машинобудування та паливно-енергетичні ресурси.

Для забезпечення ефективності використання бюджетних коштів, спрямованих на капітальні витрати, доцільно було б формувати два відокремлених бюджети – поточний і розвитку. Поточний бюджет має бути бездефіцитним і забезпечуватись за рахунок податкових надходжень, які створять стабільну основу його виконання. Бюджет розвитку має формуватись за рахунок податків та бюджетних позик, а при необхідності – емісійних коштів. Кошти цього бюджету повинні спрямовуватись виключно на фінансування інвестиційних проектів, які пройшли процедуру конкурсного відбору за визначеними критеріями. Головними серед цих критеріїв повинні бути: фінансовий – термін окупності інвестицій (не більше 3-4 років), економічний (вплив на зростання обсягів певного виробництва чи виду діяльності), соціальний (додаткові робочі місця).

З метою забезпечення гарантій цільового і ефективного використання коштів необхідно створити державний банк реконструкції і розвитку, який міг би відіграти важливу роль у співпраці з Міжнародним і Європейським банками реконструкції і розвитку.

У четвертому розділі “Категорії попиту і пропозиції в системі національного рахівництва” наведено загальну характеристику СНР з позицій попиту і пропозиції та визначені рахунки пропозиції і попиту в СНР, включаючи рахунки зовнішніх операцій і фінанси.

Проведений у роботі аналіз системи національних рахунків, її категоріального апарату та сутнісних зв'язків між показниками дозволяє оцінювати її як балансову систему на макрорівні. В ній відображаються економічний оборот країни, його стадії - виробництва, утворення доходів та їх використання на споживання і нагромадження. Система забезпечує можливість оцінки фінансового стану країни у її взаємовідносинах з іншими країнами як поточної, так і з врахуванням нагромадженого багатства на початок і кінець періоду та його зміни в залежності від різних чинників. Збалансованість системи, как показано в роботі, забезпечується збалансованістю кожного її рахунку та основними залежностями показників з