МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ уКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ГІРНИЧИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Дереза Вячеслав Миколайович

УДК 658.152:338.33

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА І КАПІТАЛУ ЯК ФАКТОР

СТАБІЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ).

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Галушко Ольга Сергіївна,

Національний гірничий університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), завідувачка кафедри економічного аналізу та фінансів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, академік НАН України

Амоша Олександр Іванович,

Інститут економіки промисловості НАН України,

директор (м. Донецьк);

кандидат економічних наук, доцент

Метеленко Наталія Георгіївна,

ВАТ “Запорізький завод високовольтної апаратури” Міністерства промислової політики України, начальник відділу виробничо-господарського моніторингу.

Провідна установа – Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки та маркетингу.

Захист відбудеться 18 лютого 2005 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.080.01 при Національному гірничому університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027,
м. Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 19.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного гірничого університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027,
м. Дніпропетровськ, просп. К.Маркса, 19.

Автореферат розісланий 14 січня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

канд.екон.наук, доц. О.П.Грідін

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ефективність роботи підприємств в сучасних умовах господарювання багато в чому залежить від їх здатності до адаптації в мінливих ринкових умовах. Разом з тим, згідно зі статистичними даними, частка збиткових підприємств у промисловості України у 1998-2002 роках становила близько 40-50%. Тому процес диверсифікації, на сучасному етапі, стає важливим чинником стабілізації фінансового стану підприємств.

Проблеми вибору напрямків та методів диверсифікації виробництва і капіталу, оцінки та оптимізації структури джерел отримання прибутку були предметом досліджень низки вітчизняних та зарубіжних вчених. В Україні ці проблеми досліджували такі вчені: Амоша О.І., Булат А.Ф., Бланк І.А., Войчак А.В., Вітлинський В.В., Галушко О.С., Герасимчук В.Г., Куденко Н.В., Оборська С.В., Обеременчук В.Ф., Прокопенко В.І., Покропивний С.Ф., Маслак Н.Г., Шершньова З.Є. та інші дослідники.

Серед зарубіжних вчених слід зазначити праці таких вчених, як Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж., Ансофф І., Мінцберг Г., Боумен К., Ассель Г., Карлоф Б., Дихтль Е., Хергшген Х., Портер М., Кунц Р., Котлер Ф., Аакер Д.

Незважаючи на суттєвий вклад, який здійснили вітчизняні та зарубіжні вчені у теоретичні питання процесу диверсифікації, Поза увагою залишились питання визначення чинників та результативних показників при виборі оптимального для підприємства предмету, напрямку та методу диверсифікації.

У зв’язку з цим виникає необхідність у розробці теоретичних положень щодо наукового обґрунтування управлінських рішень з вибору напрямів та методів диверсифікації виробництва і капіталу. Вибір мети дисертаційної роботи обумовлений необхідністю забезпечення сталого розвитку підприємств на основі ефективного використання підприємствами їх ресурсів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідних робіт кафедри економічного аналізу та фінансів Національного гірничого університету за темами „Теоретичне обґрунтування шляхів забезпечення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості гірничих підприємств України в умовах розвитку ринкових відносин та інтеграції у світове економічне співтовариство” (номер державної реєстрації 0101U001547) та ”Фінансове забезпечення інноваційного розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0104U005790). У яких автор брав безпосередню участь і був відповідальним виконавцем протягом 2001 – 2004 років.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково обґрунтованого організаційно-економічного механізму вибору ефективних варіантів диверсифікації виробництва і капіталу на промислових підприємствах за критерієм покращення їх фінансового стану, поліпшення й оптимізації структури джерел доходів і практичного застосування результатів дослідження при управлінні діяльністю підприємства в умовах розвитку в Україні економіки змішаного типу.

Досягнення поставленої мети потребує вирішення таких задач:

- аналіз використання диверсифікації виробництва і капіталу у світовій практиці господарювання та існуючих теоретичних підходів до вибору ефективних напрямків і методів диверсифікації;

- обґрунтування приоритетних напрямків забезпечення сталого розвитку підприємств в умовах відкритої економіки, обґрунтування та уточнення поняття „диверсифікація виробництва і капіталу”;

- визначення чинників та результативних показників, на підставі дослідження яких можна рекомендувати найбільш прийнятні для підприємства напрями і методи диверсифікації;

- розробка та наукове обґрунтування моделі визначення оптимальної структури доходів підприємства для різних напрямів диверсифікації виробництва і капіталу;

- розробка практичних рекомендацій щодо вибору ефективних варіантів диверсифікації виробництва і капіталу підприємства та апробація розроблених у ході дослідження положень, висновків і рекомендацій, щодо диверсифікації виробництва і капіталу на промисловому підприємстві.

Об’єкт дослідження - процес диверсифікації виробництва і капіталу підприємства та його вплив на формування ефективності функціонування підприємства.

Предмет дослідження – організаційно-економічний механізм формування найбільш прийнятних та доцільних для підприємства напрямів і методів диверсифікації виробництва і капіталу.

Методи дослідження. Методологічну основу проведення досліджень і узагальнення теоретичних положень склали такі методи дослідження: системного аналізу та узагальнення – для дослідження теоретичних підходів щодо вибору ефективних напрямів і методів диверсифікації, а також використання процесу диверсифікації виробництва і капіталу у практиці господарювання; порівняльного аналізу - для виявлення і формування ринкових чинників, що впливають на вибір напрямів і методів диверсифікації виробництва і капіталу; економіко-математичного моделювання - для визначення оптимальних рішень на окремих етапах вибору варіантів диверсифікації виробництва і капіталу; розрахунково-конструктивний - для оцінки ефективності диверсифікації виробництва і капіталу.

Обробка економічної інформації, побудова таблиць, діаграм, графіків, реалізація економіко-математичних моделей здійснювалась за допомогою ПЕОМ з використанням апарату математичних і статистичних функцій прикладного пакету MS Excel.

Наукові положення, що захищаються в роботі.

1. Можливі напрями і методи диверсифікації виробництва і капіталу підприємства визначаються двома параметрами - часткою ринку, яку займає підприємство на момент прийняття рішення про необхідність диверсифікації та стартовим фінансовим станом підприємства, який визначається варіацією коефіцієнту запасу фінансової міцності.

2. Оптимальний для підприємства варіант диверсифікації виробництва і капіталу доцільно визначати на основі використання моделі динамічного програмування, яка враховує можливі напрями диверсифікації, питомі капітальні вкладення в кожен з напрямів, прибутковість кожного окремого напряму та обмеженість ресурсів, якими володіє підприємство.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретичному обґрунтуванні і розробці організаційно-економічного механізму визначення ефективних напрямів і методів диверсифікації виробництва і капіталу, які дозволять підприємству стабілізувати свій фінансовий стан.

До найбільш істотних результатів, що характеризують наукову новизну дисертаційної роботи, слід віднести такі положення і розробки:

уперше:

- запропоновані чинники та результативні показники вибору напрямів і методів диверсифікації, які, на відміну від існуючих, враховують стартовий фінансовий стан підприємства та частку підприємства на ринку певного товару, що дозволило на їх підставі рекомендувати прийнятні для даного підприємства варіанти диверсифікації виробництва і капіталу;

- запропоновано визначати стартовий фінансовий стан підприємства узагальнюючим показником „варіація коефіцієнту запасу фінансової міцності”, що, на відміну від існуючих підходів, дозволяє найбільш точно оцінити стабільність прибутковості підприємства та його здатності до здійснення капіталовкладень;

удосконалено:

- механізм розподілу капіталу, спрямованого на диверсифікацію, який, на відміну від існуючого механізму, включає такі етапи: розподіл капіталу між визначеними варіантами диверсифікації виробництва і капіталу; розподіл визначеного на першому етапі капіталу у межах окремого варіанту диверсифікації;

- механізм вибору оптимальних варіантів диверсифікації в залежності від напряму, згідно з яким оптимальний варіант вертикальної диверсифікації визначається з використанням економіко–математичної моделі динамічного програмування, горизонтальної диверсифікації - з використанням економіко–математичної моделі лінійного програмування, що, на відміну від існуючих методів визначення напрямів розвитку діяльності підприємства, дозволяє забезпечити цілеспрямоване підвищення ефективності роботи підприємства та надійності його функціонування за оптимальною траєкторією на довгострокову перспективу;

дістали подальшого розвитку:

- поняття „диверсифікація виробництва і капіталу”, що, на відміну від попередніх підходів, не відносить процес диверсифікації до існуючого набору стратегій, а розглядає її, як один з чинників стабілізації фінансового стану підприємства;

- класифікація процесу диверсифікації, в якій, на відміну від існуючих, окремо виділено предмет, напрями і методи диверсифікації, що дозволяє здійснити більш детальну декомпозицію процесу диверсифікації і, на цій основі, удосконалити процес прийняття рішень щодо диверсифікації виробництва і капіталу.

Наукове значення отриманих результатів полягає у розробці теоретичних положень щодо визначення заходів із стабілізації фінансового стану підприємств на основі оптимального використання активів внаслідок диверсифікації виробництва і капіталу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення дисертації доведені до рівня конкретних рекомендацій, пропозицій щодо вдосконалення механізму вибору доцільних напрямів і методів диверсифікації виробництва і капіталу. Розроблений механізм оптимізації структури доходів шляхом вибору ефективних напрямів та методів диверсифікації виробництва і капіталу, дозволяє підприємству стабілізувати свій фінансовий стан і може використовуватись, як при управлінні поточною діяльністю, так, і при складанні стратегічних планів розвитку підприємства. Результати дисертаційної роботи, у вигляді методики вибору напрямків і методів диверсифікації виробництва і капіталу, впроваджені на ВАТ „Дніпропетровський стрілочний завод” (акт впровадження №849 від 31.03.2004 р.), на ДХК „Павлоградвугілля” (акт впровадження №1297 від 01.10.2003 р.). Теоретичні положення і розроблений автором механізм вибору напрямів диверсифікації виробництва і капіталу, використовуються при вивченні дисциплін „Управління фінансовою санацією підприємства”, „Стратегічне управління”, що викладаються у Національному гірничому університеті для студентів денної та заочної форми навчання, у курсовому та дипломному проектуванні (довідка № 17 від 05.10.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно сформульовані і обґрунтовані наукові положення, висновки і рекомендації щодо вибору напрямів і методів диверсифікації виробництва і капіталу, як фактору стабілізації фінансового стану підприємств.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та отримали схвалення на таких науково-практичних конференціях: “Шляхи зміцнення фінансово – економічної самостійності регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2000 р.); “Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.); „Соціально-економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання” (м. Запоріжжя, 2003 р.); „Наука і освіта 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004р.); „Проблеми розвитку підприємств і нових економічних структур у сучасних умовах” (м. Донецьк, 2004 р); „Інноваційний розвиток економіки регіону” (м. Дніпропетровськ, 2004р.).

Публікації. Всі результати одержані особисто здобувачем і знайшли відображення у 12 опублікованих автором працях, загальним обсягом 2,25 др. арк., з яких 6 статей, загальним обсягом 2,1 др. арк., надруковано у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів і висновків, списку використаної літератури та додатків, які викладені на 158 сторінках друкованого тексту. Робота містить 16 таблиць і 18 рисунків на 19 сторінках, список використаної літератури із 187 найменувань на 18 сторінках, додатки на 3 сторінках.

Основний зміст роботи

У першому розділі „Стан питання, мета і задачі дослідження” розглянуті сутність і функції процесу диверсифікації, мотиви, напрями і методи її здійснення, роль диверсифікації виробництва і капіталу у покращенні фінансового стану підприємства.

Процес диверсифікації виробництва і капіталу на підприємстві є одним з основних питань, якому приділяють увагу багато вчених економістів. Диверсифікація пройшла довгий шлях розвитку і досліджень паралельно з розвитком ринкового господарства. Кожен з етапів розвитку процесу диверсифікації формувався під впливом чинників, які були притаманними тому чи іншому етапу розвитку економіки. При цьому змінювались мотиви та мета, якими керувались підприємства при застосуванні диверсифікації, як методу забезпечення сталого розвитку підприємства.

Аналіз існуючих досліджень дозволів виділити основні мотиви, які визначають необхідність диверсифікації виробництва і капіталу на підприємстві, які можна згрупувати у макроекономічні, законодавчі, внутрішньогалузеві та внутрішньофірмові.

Аналіз досліджень, присвячених процесу диверсифікації, виявив деякі розбіжності щодо визначення самого поняття диверсифікація. На наш погляд існуючі формулювання віддзеркалюють сутність процесу диверсифікації, мають право на існування, але потребують уточнення.

Проведений аналіз динаміки рентабельності капіталу вітчизняних підприємств, коливань маневреності їх капіталу, свідчить про необхідність підвищення стабільності їх фінансового стану, що, у першу чергу, досягається диверсифікацією виробництва і капіталу.

Проведений аналіз досліджень свідчить також про відсутність загальноприйнятої класифікації диверсифікації. Вказуючи назву напряму та методу диверсифікації, його принципові ознаки, переваги та недоліки, більшість авторів не конкретизують схему вибору варіанту диверсифікації, найбільш вигідного для підприємства. Порядок вибору напрямів диверсифікації, запропонований у існуючих дослідженнях, не передбачає цілеспрямованого пошуку оптимального варіанту в умовах обмеженості ресурсів підприємства, необхідності їх найбільш ефективного використання з метою максимізації прибутку за рахунок підвищення конкурентної позиції підприємства.

Аналіз досліджень, опублікованих із проблем диверсифікації в 1960 - 2004 роках, присвячених факторам ефективності процесу диверсифікації, дозволив виявити розбіжності щодо визначення синтезуючого показника ефективності процесу диверсифікації і, на наш погляд, потребує додаткових теоретичних обґрунтувань.

Існуючі у світовій практиці підходи, щодо обґрунтування та вибору варіантів диверсифікації, не в повній мірі враховують проблему визначення чинників та результативних показників для визначення оптимального для підприємства предмету, напряму та методу диверсифікації, та вибору оптимальної структури доходів для різних напрямів диверсифікації. Таким чином, аналіз використання диверсифікації виробництва і капіталу у світовій практиці господарювання та існуючих теоретичних підходів до вибору ефективних напрямів і методів диверсифікації дозволив встановити логічну схему дослідження, визначити його мету і завдання.

У другому розділі „Методичні основи формування диверсифікованого підприємства” обґрунтовано приоритетні напрямки забезпечення сталого розвитку підприємств в умовах відкритої економіки; уточнено поняття „диверсифікація виробництва і капіталу”; визначені чинники та результативні показники, на підставі дослідження яких можна рекомендувати найбільш прийнятні для підприємства напрями і методи диверсифікації; розроблена та науково обґрунтована модель визначення оптимальної структури доходів підприємства для різних напрямів диверсифікації виробництва і капіталу. На цій основні запропоновано організаційно-економічний механізм визначення найбільш доцільних для підприємства напрямів і методів диверсифікації виробництва і капіталу.

Процес стабілізації, тобто покращення (або збереження) позитивних тенденцій розвитку фінансового стану підприємства є основною задачею його керівників і власників. Диверсифікація виробництва і капіталу розглядається, як один з найбільш прийнятних засобів оптимізації структури отримання прибутків, що впливають на фінансовий стан підприємства і підвищення його конкурентоспроможності.

Як засвідчили дослідження, результати яких викладені у розділі 1, існуючі класифікації видів і напрямів диверсифікації не в повній мірі віддзеркалюють класифікаційні ознаки, які притаманні диверсифікації. Автором на базі узагальнення існуючих досліджень, розгляду сутності процесу диверсифікації, розроблена класифікація цього процесу, в якій на відміну від існуючих, окреслені предмет, напрями і методи диверсифікації, що дозволяє здійснити більш детальну декомпозицію цього процесу, і на цій основі удосконалити процес прийняття рішень щодо диверсифікації виробництва і капіталу (рис. 1).

Згідно з розробленою класифікацією, за предметом диверсифікація поділяється на диверсифікацію виробництва і капіталу. При цьому під диверсифікацією виробництва мається на увазі розвиток на підприємстві нових (раніше не притаманних йому) видів виробництва, а під диверсифікацією капіталу - розподіл коштів на формування активів. За напрямами, на наш погляд, доцільно розрізняти горизонтальну (блок 2.1) та вертикальну диверсифікацію (блок 2.2).

За методами здійснення диверсифікації нами виділені пряме (блок 3.1) та портфельне вкладення капіталу (блок 3.2).

При диверсифікації капіталу, як фактору виробництва, можна виділити наступні об’єкти вкладення: основні засоби виробництва; модернізація основних засобів; нематеріальні активи; приріст запасів товарно-матеріальних цінностей (не пов’язаний із зростанням виробництва існуючої продукції). Така диверсифікація капіталу безпосередньо пов’язана з диверсифікацією виробництва.

Такий підхід до розкриття сутності диверсифікації дозволив сформувати поняття „диверсифікація виробництва і капіталу”, яке на відміну від попередніх

1. За предметом диверсифікації

2. За напрямами диверсифікації

За часткою продукції (капіталу) в загальному обсязі, пов'язаних За часткою основного, проміжного і побічного продукту
(або не пов’язаних) одна з одною господарських галузей (капіталу) у загальному обсязі

3. За методами диверсифікації

Рис. 1 Класифікація процесу диверсифікації

підходів, не відносить процес диверсифікації до існуючого набору стратегій, а розглядає її, як один із чинників стабілізації фінансового стану підприємства.

Таким чином, диверсифікація виробництва і капіталу – процес розподілу майна і ресурсів підприємства між різними видами діяльності з метою підвищення рівня ефективності діяльності підприємства та стабілізації його фінансового стану.

Для різних підприємств напрями та методи диверсифікації виробництва і капіталу не рівнозначні як з погляду можливості реалізації, так і економічного ефекту. Тому вибір напрямів диверсифікації для кожного підприємства є індивідуальним.

Аналіз чинників та результативних показників, на підставі яких можна рекомендувати найбільш прийнятні напрями і методи диверсифікації виробництва і капіталу, проведений у ході дослідження, засвідчив, що визначальними є обмеження пов’язані з дотриманням вимог антимонопольного законодавства та наявністю у підприємства інвестиційних ресурсів. Це дозволило науково обґрунтувати віднесення до чинників, які впливають на вибір напрямів і методів диверсифікації, таких як „частка підприємства на ринку певної продукції” (Чр) та „стартовий фінансовий стан підприємства” (VК).

В Україні для визначення частки ринку певної продукції, яку займає підприємство, користуються „Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку”.

Запас фінансової міцності визначає розмір можливого зниження обсягу реалізації продукції при несприятливій кон’юнктурі ринку, тобто можливі межі маневрування підприємства у ціновій політиці та у обсягах виробництва, у разі зменшення попиту на продукцію або підсилення конкуренції.

Запас фінансової міцності у відносному вимірі (Кзфм) визначається за формулою:

; (1)

, (2)

де Зф – запас фінансової міцності, грн.;

ВР – виручка від реалізації продукції у звітному періоді, грн.;

ПР – виручка від реалізації продукції, яка забезпечує підприємству беззбитковість діяльності, грн.

У довгостроковому періоді рівень коефіцієнта запасу фінансової міцності може значно коливатись, що може свідчити про нестабільну господарську діяльність підприємства. На наш погляд, для визначення стартового фінансового стану підприємства, доцільно розраховувати варіацію коефіцієнта запасу фінансової міцності.

, (3)

де - варіація коефіцієнта запасу фінансової міцності підприємства, %;

- коефіцієнт запасу фінансової міцності підприємства у і-му періоді, %;

- середній коефіцієнт запасу фінансової міцності підприємства, за кілька спостережень, %;

п – кількість спостережень, од.

У разі, якщо варіація коефіцієнту запасу фінансової міцності підприємства знаходиться в межах від 0% до 33% можна вважати підприємство фінансово стійким. І навпаки, якщо коефіцієнт варіації знаходиться поза межами визначеного інтервалу, підприємство має незадовільний фінансовий стан. У разі, якщо запас фінансової міцності підприємства упродовж значного періоду має від’ємне значення, підприємству необхідно здійснювати заходи спрямовані на покращення використання існуючих виробничих потужностей, а вже потім здійснювати диверсифікацію.

Використання запропонованих чинників та методики розрахунку їх показників дозволяє, на відміну від існуючих підходів, найбільш точно оцінити стабільність прибутковості підприємства та його здатність до здійснення капіталовкладень.

Використовуючи вище вказані чинники, в роботі пропонується визначати найбільш прийнятні варіанти диверсифікації виробництва і капіталу для підприємства за допомогою двомірної матриці (табл. 1). Її використання дозволяє підприємствам визначитись з можливих напрямів і методів диверсифікації в залежності від частки ринку (Чр < 35%, Чр ? 35%) та стартового фінансового стану.

В роботі обґрунтовано механізм визначення варіантів диверсифікації, які доцільно здійснювати, з урахуванням розмірів вкладеного капіталу, прибутковості та ризику.

У разі, якщо підприємство обирає два або більше варіантів диверсифікації, при обмежених фінансових ресурсах, перед ним постає задача визначення оптимальної суми вкладення капіталу у різні варіанти диверсифікації. Встановлено, що розподіл капіталу між двома або більше варіантами диверсифікації доцільно здійснювати з використанням економіко-математичної моделі динамічного програмування. При цьому використовується дискретна динамічна модель розподілу капіталу між різними варіантами диверсифікації виробництва і капіталу, прибутковість яких не пов’язана між собою. Підприємство може вкладати свій капітал у розмірах що є, в будь-яких можливих напрямах і різними методами, отримуючи при цьому різну величину прибутку.

Як передбачає розроблений механізм, на наступному етапі здійснюється розподіл, визначеного на попередньому етапі капіталу в залежності від напрямів і методів диверсифікації: при горизонтальній диверсифікації - між різними видами продукції, що планується випускати; при вертикальній диверсифікації - між сферами діяльності, які входять у технологічний ланцюг виробництва певної продукції; при вкладенні капіталу у корпоративні та боргові цінні папери – між окремими фінансовими інструментами. Завершальним етапом є розрахунок економічних наслідків впровадження диверсифікації виробництва і капіталу.

Таблиця 1

Матриця визначення напрямів і методів диверсифікації виробництва і капіталу |

Стійкий стартовий фінансовий стан | Нестійкий стартовий фінансовий стан

Чр = 35% | Споріднена диверсифікація

Неспоріднена диверсифікація

Змішана диверсифікація

Розвиток нових виробництв у межах свого підприємства

Придбання боргових фінансових інструментів | Споріднена диверсифікація

Розвиток нових виробництв у межах свого підприємства

Чр < 35% | Споріднена диверсифікація

Неспоріднена диверсифікація

Змішана диверсифікація

Вертикальна диверсифікація з орієнтацією на повний цикл виробництва

Вертикальна диверсифікація з виробництвом побічного продукту

Розвиток нових виробництв у межах свого підприємства

Придбання (злиття) або створення інших підприємств

Участь у корпоративних правах інших підприємств

Придбання боргових фінансових інструментів | Споріднена диверсифікація

Вертикальна диверсифікація з орієнтацією на повний цикл виробництва

Вертикальна диверсифікація з виробництвом побічного продукту

Розвиток нових виробництв у межах свого підприємства

У третьому розділі „Випробування розробленого механізму стабілізації фінансового стану підприємства шляхом диверсифікації виробництва і капіталу” на основі запропонованого організаційно-економічного механізму формування найбільш прийнятних та доцільних для підприємства напрямів і методів диверсифікації виробництва і капіталу визначені ефективні напрями і методи диверсифікації на прикладі одного з промислових підприємств Дніпропетровської області.

Встановлено, що частка підприємства на ринку продукції А складає 15% загального обсягу виробництва, а продукції В - 17%. Встановлено також, що підприємство можна вважати фінансово стійким, оскільки = 28%.

Використовуючи результати досліджень, викладені у розділі 2, до можливих напрямів диверсифікації виробництва і капіталу на даному підприємстві відносимо: споріднену, неспоріднену, вертикальну диверсифікацію, з орієнтацією на повний цикл або з часткою побічної продукції. Перелічені варіанти можуть здійснюватись шляхом: розвитку на підприємстві нових видів діяльності; придбання інших підприємств або створення асоційованих, дочірніх та спільних підприємств; участі у корпоративних правах інших підприємств; придбання боргових фінансових інструментів.

У межах спорідненою диверсифікації підприємство планує налагодити виготовлення метизних виробів. При неспорідненій диверсифікації планується розвинути, у межах підприємства, виготовлення столярних виробів та надання послуг з деревообробки. Виготовлення виробів з металу планується у межах вертикальної диверсифікації, з часткою проміжної продукції.

У якості критерію оптимізації при диверсифікації використовуємо загальний прибуток від різних напрямів вкладення капіталу, з урахуванням витрат на страхування ризиків. При цьому враховується залежність прибутку від обсягів вкладеного капіталу (рі(kі)).

Розподіл капіталу між різними варіантами диверсифікації виробництва і капіталу здійснюється з орієнтацією на функцію цілі:

, (4)

при обмеженнях:

(5)

де Р – максимальне значення прибутку, грн.;

рі(kі) – прибуток що отримується від i-ого варіанту диверсифікації при вкладенні в нього ki коштів, грн..

В результаті вирішення моделі (4), (5) визначено, що оптимальним є вкладення капіталу у споріднену диверсифікацію 0,75 млн.грн., неспоріднену диверсифікацію – 0,75 млн.грн., вертикальну – 1,5 млн.грн. та у боргові цінні папери – 0,75 млн.грн.

При здійсненні вертикальної диверсифікації необхідно розподілити кошти K = 1,5 млн.грн., що визначені при вирішенні задачі розподілу капіталу між різними напрямами диверсифікації, між трьома підрозділами, що займаються різними видами діяльності, пов’язаними технологічним циклом. Ця задача вирішується за допомогою моделі, аналогічної попередній, але з іншими, відповідними до умов другого етапу кількісними рівнями показників (рі(kі), kі).

Так, наприклад, обмеження по капіталу змінюються наступним чином:

(6)

де Р - максимальне значення прибутку, грн.;

рі(kі) - прибуток що отримується від i-ого рівня вертикальної диверсифікації при вкладенні в нього ki коштів, грн.

Таким чином, розподіл коштів між цехами матиме наступний вигляд: у ливарний цех необхідно вкласти 0,5 млн. грн., у механозаготівельний цех – 0,75 млн.грн, у механозбірний – 0,25 млн.грн.

При здійсненні спорідненої диверсифікації (виготовлення метизних виробів) перед підприємством стоїть задача вибрати оптимальний асортимент продукції, що випускається, з метою отримання оптимального прибутку, при обмежених ресурсах. Як було визначено вище на споріднену диверсифікацію підприємство може виділити 0,75 млн.грн.

Економіко – математична модель визначення оптимального варіанту горизонтальної диверсифікації має вид:

функція цілі:

, (7)

при обмеженнях:

(8)

де Р – максимальне значення прибутку від реалізації продукції, грн.;

рjк - прибуток від реалізації одного виробу j-го виду, на k-му ринку, грн./од.;

хj - кількість виробів j-го виду, яку передбачається включити у проект диверсифікації, од.;

n – кількість можливих видів виробів, при здійсненні на підприємстві горизонтальної диверсифікації;

m – кількість типів ресурсів, що підприємство може виділити для проведення горизонтальної диверсифікації;

Ki – обсяг ресурсів i-го типу, що підприємство може виділити для проведення горизонтальної диверсифікації, грн;

Sjk – незадоволений попит на j-й вид виробів на k-ому ринку, од.;

aijk – вартість ресурсів i-го виду для виготовлення та реалізації одиниці виробу j-го виду на k-ому ринку, грн.;

ПРj – обсяг виробництва j-го виду продукції, який забезпечую беззбитковість діяльності, од.

В результаті вирішення цієї моделі визначається номенклатура та обсяги продукції, яка пропонується до випуску при диверсифікації виробництва, з метою забезпечення максимального прибутку.

Оптимізувати портфель цінних паперів можна за допомогою моделей Марковіца, Тобіна або Шарпа. Функцією мети у нашому випадку буде мінімізація ризику портфеля, при визначеному рівні прибутковості (у нашому випадку 15,3%).

Проведені розрахунки, визначили наступні економічні наслідки диверсифікації виробництва і капіталу для підприємства: виготовлення метизних виробів дозволить підприємству отримати додатковий прибуток у розмірі 174,9 тис.грн.; виготовлення столярних виробів та надання послуг з деревообробки принесе 142 тис.грн.; виготовлення виробів з металу - 251 тис.грн.; фінансові інвестиції у боргові цінні папери – 115 тис.грн. Загальний прибуток від диверсифікації складе 682,9 тис.грн, а обсяг вкладеного капіталу при цьому склав 3,75 млн.грн.

Рівняння, яке повинно виконуватись у разі позитивного ефекту від диверсифікації:

, (9)

де Rб – рентабельність власного капіталу на момент здійснення диверсифікації, %; R* - рентабельність власного капіталу у разі здійснення диверсифікації, %, визначається за формулою:

, (10)

де П* - майбутній прибуток підприємства приведений до моменту здійснення диверсифікації, грн.;

Пб – прибуток підприємства у базовому періоді, грн.;

ДПf – зміна прибутку за рахунок факторів не пов’язаних з диверсифікацією, грн.;

ДПд – зміна прибутку за рахунок диверсифікації, грн.;

ВКб – власний капітал підприємства на момент здійснення диверсифікації, грн.

З формули (9) та (10) можна вивести наступне рівняння, яке повинно виконуватись, у разі позитивного ефекту від диверсифікації:

, (11)

звідси

Таким чином диверсифікацію, проведену на підприємстві, можна вважати вдалою, що підтверджує доцільність використання наукових положень, висновків та рекомендацій, розроблених у ході виконання даної дисертації.

Висновки

У дисертації, що є закінченою науково-дослідною роботою поставлена і вирішена актуальна наукова задача, що полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та впровадженні підходів та методів визначення напрямів і методів диверсифікації виробництва і капіталу з метою стабілізації фінансового стану підприємств, що функціонують в умовах змішаної економіки. Основні висновки та науково практичні результати дисертації полягають у наступному.

1. Встановлено, що низький рівень показників фінансового стану підприємств України, надійності їх прибуткового функціонування багато в чому пояснюється високим рівнем технологічної спеціалізації, відсутності у більшості випадків диверсифікації капіталу. Таке становище викликає необхідність розвитку процесу диверсифікації виробництва і капіталу на підприємствах України.

2. При класифікації процесу диверсифікації доцільно виділяти предмет, напрями і методи диверсифікації, що дозволить здійснити більш детальну декомпозицію процесу диверсифікації на підприємстві в умовах ринку. Диверсифікацію виробництва і капіталу слід розглядати, як процес розподілу ресурсів підприємства між різними видами діяльності з метою стабілізації рівня ефективності діяльності підприємства та його фінансового стану, що на відміну від попередніх підходів не відносить процес диверсифікації до існуючого набору стратегій.

3. У якості чинників і результативних показників, при виборі напрямів і методів диверсифікації, доцільно застосовувати наступні чинники: „стартовий фінансовий стан підприємства” та „частка підприємства на певному ринку товарів”, що дозволяє визначити найбільш прийнятні напрями і методи диверсифікації виробництва і капіталу. При визначенні доцільних напрямів і методів диверсифікації виробництва і капіталу підприємства слід застосовувати матрицю визначення напрямів і методів диверсифікації виробництва і капіталу, в залежності від результативних показників перелічених чинників.

4. При визначенні стартового фінансового стану підприємства використовується показник „варіації коефіцієнту запасу фінансової міцності”, який дозволяє точно оцінити стабільність прибутковості підприємства та його здатність до здійснення капіталовкладень. При формуванні варіантів диверсифікації виробництва і капіталу необхідно враховувати можливості підприємства з фінансування можливих варіантів диверсифікації та їх ефективність.

5. Визначення оптимальної структури доходів підприємства при різних варіантах диверсифікації виробництва і капіталу доцільно здійснювати використовуючи економіко-математичні моделі, що дозволяють визначити оптимальні варіанти диверсифікації серед множини існуючих. Оптимальні для підприємства варіанти диверсифікації виробництва і капіталу в умовах обмеженості вільних ресурсів доцільно визначати на основі використання економіко-математичної моделі динамічного програмування для розподілу капіталу, що дозволить визначити оптимальну структуру доходів підприємства. При здійсненні вертикальної диверсифікації розподіл капіталовкладень необхідно визначати на основі моделі динамічного програмування, при здійсненні горизонтальної диверсифікації – на основі моделі лінійного програмування.

6. Розрахунок економічних наслідків від впровадження запропонованого організаційно-економічного механізму формування ефективних варіантів диверсифікації виробництва і капіталу на прикладі одного із підприємств Дніпропетровської області засвідчив доцільність використання розроблених наукових положень, висновків і рекомендацій у практичній діяльності промислових підприємств.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Дереза В.М. Вибір напрямків диверсифікації виробництва і капіталу // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. Вип. 39.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000.- С.48-51.

2. Дереза В.М., Ретинський А.А. Стабілізація фінансового становища підприємства на базі виробничої і фінансової реструктуризації //Академічний огляд: економіка та підприємництво. № 2 (додаток). – Дніпропетровськ: РВК НГАУ, 2001. – С.38 -43. Особистий внесок здобувача: теоретичне обґрунтування пріоритету диверсифікації виробництва і капіталу, що сприяє стабілізації фінансового стану підприємства.

3. Дереза В.Н. Диверсификация производства и капитала предприятий горно-металлургического комплекса в условиях конкуренции // Металлургическая и горнорудная промышленность. № 5. – Днепропетровськ: НМетАУ, 2001. – С.103-106.

4. Галушко О.С., Дереза В.М. Оптимізація структури джерел прибутків підприємства на базі диверсифікації виробництва і капіталу // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. Вип. 147.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С.3-8. Особистий внесок здобувача: теоретичне обґрунтування механізму розподілу коштів підприємства в залежності від напряму диверсифікації виробництва і капіталу.

5. Дереза В.М. Диверсифікація виробництва і капіталу та оцінка ії ефективності // Економічний вісник Національного гірничого університету. №3. – Дніпропетровськ: РВК НГУ, 2003. – С. 39-43.

6. Дереза В.М. Оцінка стартового фінансового стану при визначенні напрямів і методів диверсифікації виробництва і капіталу // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. праць. Вип. 195. Т. 3.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С.784-790.

Опубліковано в інших виданнях:

7. Дереза В.М. Формування оптимальних для підприємства напрямків диверсифікації виробництва і капіталу // Матеріали VII Міжнародної науково-практ. конф. „Наука і освіта ‘2004”. Т. 65. Економіка підприємства. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 68-70.

8. Дереза В.М. Диверсифікації виробництва і капіталу, як засіб оптимізації структури джерел прибутків підприємства // Збірник тез доповідей учасників Тижня науки в Гуманітарному університеті "ЗІДМУ" – Т. 2, ч. 5. Науково - практ. конф. "Соціально-економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання" – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2003. – С. 88-89

9. Дереза В.М. Мотиви диверсифікації виробництва і капіталу //Тези докладів і повідомлень Всеукраїнської науково - практ. конф. „Проблеми розвитку підприємств і нових економічних структур в сучасних умовах” – Донецьк: ІЕП НАН України, 2004. – С. 235-237.

10. Дереза В.М. Диверсифікація виробництва і капіталу підприємств регіону // Матеріали Міжнародної науково - практ. конф. “Інноваційний розвиток економіки регіону” - Дніпропетровськ: РВК НГУ, 2004. – С. 73

11. Дереза В.М. Диверсифікація виробництва і капіталу регіону, як засіб забезпечення його фінансово – економічної самостійності //Тези доповідей Всеукраїнської науково – практ. конф. “Шляхи зміцнення фінансово – економічної самостійності регіонів України”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – С.176-178.

12. Дереза В.М. Диверсифікація виробництва і капіталу в умовах конкуренції //Тези доповідей ІІ Міжнародної науково - практ. конф. “Проблеми і перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації”. – Дніпропетровськ: РВК НГАУ, 2001. – С.116-118.

Анотація

Дереза В.М. Диверсифікація виробництва і капіталу як фактор стабілізації фінансового стану підприємства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2005.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних, методичних та практичних засад здійснення і розвитку диверсифікації виробництва і капіталу на промислових підприємствах. Проведено аналіз використання диверсифікації виробництва і капіталу у світовій практиці, а також існуючих підходів до вибору ефективних напрямків і методів диверсифікації. Обґрунтовано приоритетні напрямки забезпечення сталого розвитку підприємств в умовах відкритої економіки. Визначені чинники та результативні показників, на підставі дослідження яких можна рекомендувати найбільш прийнятні для підприємства напрями і методи диверсифікації. Розроблено і обґрунтовано моделі визначення оптимальної структури доходів підприємства для різних напрямів диверсифікації виробництва і капіталу. Розроблено практичні рекомендації щодо вибору ефективних варіантів диверсифікації виробництва і капіталу підприємства.

Ключові слова: диверсифікація, виробництво, капітал, фінансовий стан, оптимальна структура, ефективний варіант.

Аннотация

Дереза В.М. Диверсификация производства и капитала как фактор стабилизации финансового состояния предприятия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Днепропетровск: Национальный горный университет, 2005.

Диссертация посвящена разработке теоретических, методических и практических основ осуществления и развития диверсификации производства и капитала на промышленных предприятиях.

Проведен анализ использования диверсификации производства и капитала в мировой практике, а также существующих подходов к выбору эффективных направлений и методов диверсификации.

Процесс стабилизации, то есть улучшения (или сохранение) положительных тенденций развития финансового состояния предприятия является основной задачей его руководителей и собственников. Диверсификация производства и капитала рассматривается как один из наиболее приемлемых способов оптимизации структуры получения прибыли, которая влияет на финансовое состояние предприятия и на повышение его конкурентоспособности.

Автором на базе обобщения существующих исследований разработана классификация процесса диверсификации, в которой в отличие от существующих, очерчены предмет, направления и методы диверсификации, что позволяет осуществить более детальную декомпозицию этого процесса, и на этой основе усовершенствовать процесс принятия решений относительно диверсификации производства и капитала.

Анализ факторов и результативных показателей, на основании которых можно рекомендовать наиболее приемлемые направления и методы диверсификации производства и капитала, проведенный в ходе исследования, удостоверил, что определяющими являются ограничения связанные с соблюдением требований антимонопольного законодательства и наличием у предприятия инвестиционных ресурсов. Это позволило научно обосновать и отнести к следующим факторам, влияющих на выбор направлений и методов диверсификации: „долю предприятия на рынке определенной продукции” и „стартовое финансовое состояние предприятия”. Для определения стартового финансового состояния предприятия, целесообразно рассчитывать вариацию коэффициента запаса финансовой прочности. В случае если вариация коэффициента запаса финансовой прочности предприятия находится в границах от 0% до 33% можно считать предприятие финансово устойчивым. Если коэффициент вариации находится вне границ определенного интервала, предприятие имеет неудовлетворительное финансовое состояние. При этом, если запас финансовой прочности предприятия в течение значительного периода имеет отрицательное значение, предприятию необходимо осуществлять меры направленные на улучшение использования существующих производственных мощностей, а уже потом осуществлять диверсификацию.

Использование предложенных факторов и методики расчета их показателей позволяет, в отличие от существующих подходов, наиболее точно оценить стабильность предприятия и его способность к осуществлению капиталовложений.

В работе обоснован механизм определения вариантов диверсификации, которые целесообразно осуществлять, с учетом размера вложенного капитала, прибыльности и риска.

Установлено, что распределение капитала между двумя или более вариантами диверсификации целесообразно осуществлять с использованием экономико-математической модели динамического программирования. При этом используется дискретная динамическая модель распределения капитала между разными вариантами диверсификации производства и капитала, прибыльность которых не связана между собою. Предприятие может вкладывать свой капитал в размерах, который есть, в любых возможных направлениях и разными методами, получая при этом разную величину прибыли.

Как предусматривает разработанный механизм, на следующем этапе осуществляется распределение, определенного на предыдущем этапе капитала в зависимости от направлений и методов диверсификации: при горизонтальной диверсификации - между разными видами продукции, которую планируют выпускать; при вертикальной диверсификации - между сферами деятельности, которые входят в технологическую цепь производства определенной продукции; при вложении капитала в корпоративные и долговые ценные бумаги – между отдельными финансовыми инструментами. Завершающим этапом является расчет экономических результатов внедрения диверсификации производства и капитала.

Ключевые слова: диверсификация, производство, капитал, финансовое состояние, оптимальная структура, эффективный вариант.

SUMMARY

Dereza V.M. Diversification of production and capital as a factor of stabilisation of the financial condition of an enterprise. – Manuscript.

The dissertation for competition for scientific degree of the candidate of economic sciences on specialty 08.06.01 – The