ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

ДЕРЖКОМСТАТУ УКРАЇНИ

ЄРІН ДМИТРО ЛЕОНІДОВИЧ

УДК 311: 339.72.053

СТАТИСТИЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ РІВНОВАГИ

ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ

Спеціальність 08.03.01 - Статистика

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Науково-технічному комплексі статистичних досліджень Держкомстату України, відділ методології макроекономічної і фінансової статистики

Науковий керівник доктор економічних наук, професор

Захожай Валерій Борисович,

Інститут міжнародної економіки і фінансів МАУП, директор інституту, завідувач кафедри фінансів і статистики

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Головач Анатолій Варфоломійович,

Київський національний економічний університет, професор кафедри статистики

кандидат економічних наук, доцент

Галицька Елеонора Вікторівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри обліку та аудиту

Провідна установа Одеський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України, кафедра

статистики, м. Одеса

Захист відбудеться 22 березня 2005 року о 1600 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.870.01 у Державній академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України за адресою: 04107, м. Київ, вул. Підгірна, 1, ауд. 23

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстату України за адресою:

04107, м. Київ, вул. Підгірна, 1, ауд. 36

Автореферат розісланий 18 лютого 2005 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.О. Свистун-Золотаренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах глобалізації світової економіки зростають міжнародні обороти товарів і послуг, прискорюється рух капіталів і фінансових ресурсів. Водночас для кожного окремого суб’єкта світогосподарських зв’язків загострюється проблема пристосування національної економіки до зовнішніх змін і збереження її рівноважного стану.

Економічна рівновага – одне з ключових понять, що розкриває закономірності сучасного економічного розвитку. Вона багатовимірна і багатофакторна. Концептуальні засади теорії економічної рівноваги були сформульовані А. Курно, Л. Вальрасом, У. Джевонсоном, сучасна її інтерпретація пов’язана з іменами Дж. Хікса, П Самуельсона, М. Кондратьєва, О. Богданова.

Рівновага національної економіки характеризується зовнішніми і внутрішніми аспектами, які взаємодіють і відтворюються на світовому товарному, фінансовому, фондовому, валютному ринках. У витоків створення теоретико-методологічних принципів оцінювання, аналізу та регулювання зовнішньої рівноваги були Дж. Кейнс, А. Маршалл, Ф. Махлуп, Д. Робінсон, М. Фрідмен та інші. Сучасні проблеми зовнішнього фінансування стали об’єктом дослідження російських учених, серед яких відзначимо, насамперед, М. Андріанова, О. Звонову, Ю. Іванова, П.Пічугіна, Л. Федякіну.

Інформаційною базою для розробки стратегії і тактики зрівноваження міжнародних валютно-фінансових і кредитних відносин слугує платіжний баланс, у статтях якого узагальнюються усі зовнішньоекономічні операції, за якими права власності на товар, послуги чи капітал переходять від резидента однієї країни до резидента іншої. За формою складання платіжний баланс визначається як статистичний звіт (за певний період часу) про валютно-фінансові потоки в розрізі окремих статей, країн, груп країн.

Стан платіжного балансу, відбиваючи розвиток зовнішнього сектора економіки, водночас взаємопов’язаний з іншими макроекономічними процесами і є важливим джерелом визначення зовнішньоекономічної позиції країни та рівня її фінансової безпеки. Важливою умовою забезпечення міжнародної конкурентоспроможності країни є оцінювання стану платіжного балансу у взаємозв’язку з темпами економічного розвитку, бюджетним дефіцитом, борговим навантаженням економіки і платоспроможністю країни. Для України в контексті її європейського вибору оцінювання зовнішньої рівноваги має особливо важливе значення.

Проблемі рівноважного стану української економіки присвячені теоретичні та прикладні розробки широкого кола вітчизняних учених. Зокрема, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Литвицький, О. Осауленко, А. Філіпенко, А. Чухно, В. Юрчишин розглядають загальні проблеми макроекономічної стабілізації; І. Бураковський, Ю. Василенко, Т. Вахненко, А. Кияк, І. Крючкова, В. Лисицький – проблеми розвитку зовнішньої торгівлі та міжнародних валютно-фінансових відносин. Оцінюванню впливу макроекономічних факторів на зовнішню рівновагу в перехідних економіках присвячені роботи О. Береславської, І. Копича, Є. Корнієнко, Ю. Макогона, М. Меламеда, В. Шевчука, С. Шумської.

У становленні національної статистики платіжного балансу значну роль відіграли Л. Бастун, В. Галь, Т. Гальчинська, Н. Іванік, О. Іваницька. Основи платіжного балансу як інструмента статистичного аналізу макроекономічних процесів викладені у наукових і навчально-методичних працях Е. Галицької, С. Герасименка, А. Головача, В. Головка, А. Єріної, В. Захожая, І.Манцурова, В. Михайлова, В. Швеця.

Разом з тим залишаються дискусійними і недостатньо розробленими методологічні аспекти статистичного оцінювання рівноваги платіжних балансів та впливу дисбалансів на конкурентоспроможність країн. Актуальність проблеми і недостатність фундаментальних її досліджень визначили вибір теми, основні завдання та логіку дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася в рамках науково-дослідних розробок відділу статистичних досліджень фінансової сфери, кредитно-грошових відносин та цін Науково-дослідного інституту статистики Держкомстату України за темою „Розробка методологічних положень статистики соціально-економічного розвитку України” (номер державної реєстрації 0103U007401). Особистий внесок автора полягає в оцінюванні впливу збалансованості зовнішньої торгівлі за окремими сегментами світового ринку на рівновагу платіжного балансу і платоспроможність України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – обґрунтування методологічних засад статистичного оцінювання рівноваги платіжного балансу та методичних принципів статистичного аналізу причин і наслідків його дисбалансу.

Для досягнення поставленої мети необхідно було розв’язати такі завдання:

· розкрити сутність, теоретичні передумови і методологічні засади статистичного оцінювання економічної рівноваги платіжного балансу;

· визначити роль сальдо поточних платежів і торговельного балансу в системі макроекономічних показників;

· оцінити сучасний стан платіжного балансу України в контексті економічного розвитку;

· адаптувати трендові моделі до аналізу тенденцій збалансованості зовнішньої торгівлі, валютного курсу і міжнародної ліквідності в умовах перехідної економіки;

· оцінити ступінь боргового навантаження на економіку України, її зовнішньоекономічну позицію та платоспроможність;

Об’єктом дослідження обрано платіжний баланс України.

Предмет дослідження – методологічні та практичні аспекти статистичного оцінювання стану платіжного балансу та впливу його на макроекономічну рівновагу.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження стали сучасні теорії платіжного балансу, стандарти міжнародних фінансових організацій, нормативно-законодавчі акти, що регламентують зовнішньоекономічну діяльність. У процесі написання роботи вивчено та узагальнено праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем фінансової стабілізації та збалансованого економічного зростання, зовнішньої заборгованості та платоспроможності національних економік.

За методологічну основу дослідження взято діалектичні методи наукового пізнання та системне бачення ролі зовнішньої рівноваги в сукупності макроекономічних процесів і зовнішньоекономічних відносин. Для розв’язання конкретних завдань дослідження застосовувався традиційний арсенал загальнонаукових та спеціальних статистичних методів, зокрема, методи узагальнення, порівняння, аналізу динамічних рядів, індексного і регресійного аналізу, метод головних компонент, балансовий метод, графіки тощо.

Інформаційною базою дослідження послужили офіційні статистичні матеріали Держкомстату України, Національного банку України, міжнародних фінансових організацій, Українсько-європейського консультативного центру (програма Tacis). Дисертаційна робота виконана з використанням комп’ютерних технологій, реалізованих в програмних модулях інтегрованої системи обробки даних Statistica, передусім, Multyple Regression та Factor Analysis.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації сформульовано теоретичні та методологічні положення, що можуть слугувати науково-аналітичним супроводом при визначенні ефективних параметрів фінансової політики зрівноваження зовнішніх платежів. Найбільш суттєві результати, які характеризують наукову новизну дисертації і особистий внесок автора, такі.

В дисертації вперше:

· обґрунтовано методологію статистичного оцінювання зовнішньої рівноваги в контексті макроекономічної рівноваги, що створює підґрунтя для всебічного аналізу і вироблення тактичних і стратегічних рішень стосовно міжнародних платіжних відносин;

· визначено систему статистичних індикаторів рівноважного стану зовнішньої торгівлі: імпортної залежності, експортної квоти та коефіцієнтів покриття, використання яких поглиблює аналіз дисбалансів за окремими сегментами світового ринку;

· сформована концептуальна основа аналізу тенденцій в умовах змін інституціонального і законодавчого порядку шляхом використання dummy-змінних, що сприяє підвищенню точності прогнозних розрахунків стосовно міжнародної інвестиційної позиції та міжнародної ліквідності;

· адаптовано модель компонентного аналізу для оцінювання платоспроможності країни за поквартальними даними, що створює умови для її моніторингу.

Удосконалено:

систему статистичних показників боргового навантаження на економіку країни, на основі якої методом головних компонент визначена інтегральна оцінка платоспроможності України.

Дістали подальшого розвитку:

· трактування змісту і структури платіжного балансу як статистичного звіту;

· методологія індексно-матричного аналізу взаємозв’язаних макроекономічних показників.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення дисертації і отримані наукові результати можуть бути використані при розробці економічної політики стосовно розвитку зовнішньоекономічного сектора економіки, при прогнозуванні відхилень від рівноваги і при визначенні конкретних заходів регулювання дисбалансів поточних платежів.

Методологічні засади аналізу платіжного балансу і оцінювання впливу макроекономічних факторів на стан балансу поточних платежів використовуються в аналітичній роботі управління національних рахунків Державного Комітету статистики України (довідка № 23/01-4/56 від 22.04.2004 р.). Результати дослідження впроваджені в навчальний процес на кафедрі фінансів і статистики Інституту міжнародної економіки і фінансів МАУП (довідка від 11.10. 2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою. Усі наукові положення, розробки, моделі, висновки та рекомендації, що висвітлені в роботі і виносяться на захист, розроблені автором самостійно. З наукових праць, що опубліковані у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, що є результатом самостійної роботи здобувача і становлять особистий внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися і отримали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях:

- Міжнародна науково-практична конференція „Проблеми та перспективи розвитку фінансової системи України” (м. Київ, Міжрегіональна академія управління персоналом, 2002);

- Науково-практична конференція студентів та молодих учених „Міжнародний бізнес: адаптація до зовнішнього середовища” (м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченко, Інститут міжнародних відносин, 2002);

- Науково-практична конференція з нагоди Дня працівників статистики „Система державної статистики в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, Державна академія статистики, обліку та аудиту, 2003);

- Міжнародна науково-практична конференція „Україна наукова’2003” (Дніпропетровськ – Запоріжжя, 2003),

- П Міжнародна науково-практична конференція „Динаміка наукових досліджень ’2003” (Дніпропетровськ – Київ – Кривий Ріг, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових статей загальним обсягом 3,6 друк. арк., з них 5 – у наукових фахових виданнях; особисто автору належить 3,1 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – 180 сторінок друкованого тесту, основний зміст роботи викладено на 156 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 29 таблиць, 27 рисунків, список використаних джерел нараховує 156 найменувань на 13 сторінках, 9 додатків розміщено на 11 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульована його мета, завдання, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі „Платіжний баланс як статистичний звіт про зовнішньоекономічну діяльність” аналізуються історичні етапи становлення міжнародних платіжних відносин, розкривається сутність і структура платіжного балансу, його інформаційне забезпечення, взаємозв’язок із системою національних рахунків, концепції зовнішньої рівноваги.

Платіжний баланс – це статистичний звіт країни стосовно зовнішньоекономічних операцій, його рахунки відображають реальні потоки товарів і послуг та фінансові потоки між резидентами даної країни і рештою світу. Відповідно до міжнародної практики інформаційною базою платіжного балансу є:

- дані банківської системи про фінансові операції з нерезидентами;

- інформація митної статистики про рух товарних потоків через кордон;

- статистична звітність експортерів та імпортерів продукції і послуг, інвесторів та одержувачів іноземних інвестицій.

Стан рівноваги платіжного балансу виражається у формі співвідношення надходжень і платежів, що схематично представлено на рис.1.

Оскільки рахунок операцій з капіталом та фінансовими інструментами є по суті відображенням рахунку поточних операцій, то і баланси цих рахунків взаємопов’язані: сальдо рахунку поточних операцій має компенсуватися протилежним за знаком сальдо рахунку капітальних операцій. Статистичні неточності, що виникають при ідентифікації та обліку окремих операцій, відбивається у статті “Помилки та упущення”.

Коли валютні надходження перевищують платежі, баланс поточних операцій активний, якщо платежі перевищують надходження, виникає дефіцит балансу поточних операцій. Для покриття платіжних дисбалансів традиційно використовують ввезення підприємницького або позикового капіталу. Остаточною альтернативою зрівноваження платіжного балансу є використання резервних активів. Дефіцит валютних надходжень покривається резервними активами, обсяг яких зменшується. Надлишок валютних надходжень спрямовується на збільшення резервних активів

Облікова рівновага платіжного балансу не означає відсутності дисбалансу за окремими групами статей. За змістом дисбаланс пов’язаний з поняттям сальдо, а отже при оцінюванні рівноваги платіжного балансу здійснюється перегрупування статей і послідовний аналіз балансів. Сальдо кожного з них визначають традиційним методом “підведення риски”. Висновок щодо рівноваги платіжного балансу залежить від того, де саме буде підведена розмежувальна лінія. Відповідно вирізняють довго-, середньо- і короткострокову рівновагу. Довгострокова рівновага залежить від сальдо рахунку поточних операцій, середньострокова підтримується через механізм довгострокового кредитування, а короткострокова пов’язана із сальдо резервних активів. Напрям зміни резервів свідчить про зміцнення (послаблення) фінансового стану і платоспроможності країни.

Рис. 1. Концептуальна схема оцінювання рівноваги платіжного балансу

У дисертації здійснена оцінка рівноваги консолідованого платіжного балансу України за 2003 р. (табл. 1). Активні баланси за групами послідовно об’єднаних статей дають підстави зробити висновок про зовнішньоекономічну рівновагу в усіх її формах:

- довгострокову (активний баланс поточних операцій обсягом 2891 млн

USD);

- середньострокову (активний базовий баланс обсягом 3363 млн USD);

- короткострокову (резервні активи зросли на 2045 млн USD).

Проте активний консолідований баланс забезпечується виключно за рахунок країн «Іншого світу». З країнами СНД традиційно зберігається від’ємне сальдо платіжного балансу, яке в останні роки має тенденцію до зростання,

Таблиця 1. Платіжний баланс України у 2003 р, млн.USD

Статті платіжного балансу | Консолідований | Країни СНД | Інші країни світу

Баланс товарів та послуг | 1288 | -3414 | 4702

Баланс некомерційних платежів | 1603 | 141 | 1462

Рахунок поточних операцій | 2891 | -3273 | 6164

Прямі іноземні інвестиції | 1411 | 194 | 1217

Портфельні інвестиції | -922 | 12 | -934

Капітальні трансферти | -17 | -6 | -11

Базовий баланс | 3363 | -3073 | 6436

Інші інвестиції | -365 | -433 | 68

Помилки і пропуски | -953 | - | -

Резервні активи | -2045 | 0 | -2045

У другому розділі „Статистичні індикатори стану платіжного балансу” розкривається взаємозв’язок сальдо рахунку поточних операцій з макроекономічними показниками, зокрема, з темпами економічного зростання та бюджетним дефіцитом, аналізуються визначальні зовнішньоекономічні фактори рівноважного стану платіжного балансу – збалансованість зовнішньої торгівлі та зовнішнє інвестування у формі прямих іноземних інвестицій.

В оцінюванні стану платіжного балансу першорядне значення має сальдо рахунку поточних операцій, статті якого агрегують усі надходження від експорту і витрати на імпорт, а також чисті доходи від інвестицій і чисті поточні трансферти. Саме баланс поточних операцій визначає потреби країни у зовнішньому фінансуванні і водночас є фактором зовнішньоекономічних обмежень у внутрішній економіці. Відношення сальдо поточних платежів до валового внутрішнього продукту – основний індикатор міжнародної фінансової позиції країни і один з критеріїв оцінювання державного ризику.

Сальдо рахунку поточних платежів (СА) можна подати рівнянням

СА = (Х - М) + DL,

де (Х - М) – торговельний баланс; D – сальдо інвестиційних доходів і трансфертних платежів; L – номінальний обмінний курс валют.

Впливаючи на зовнішньоекономічну позицію країни, СА водночас є одним з компонентів валового внутрішнього продукту Q і функціонально пов’язаний з іншими його компонентами – внутрішнім споживанням (C+G) та інвестуванням І. Ґрунтуючись на основній макроекономічній моделі відкритої економіки і припускаючи DL = 0, сальдо поточних платежів можна подати у такий спосіб

СА = (Х - М ) = (S - І) + (Т - G),

де G – державні витрати, C – внутрішнє приватне споживання, Т – сума податків, (S - І) = (Q - Т - С) - І – приватні заощадження, (Т - G) – урядовий дефіцит / надлишок.

Отже, дефіцит рахунку поточних платежів – це еквівалент приватних перевитрат, коли (І > S), і бюджетного дефіциту, коли (G > Т). Цілком закономірно, що збалансованість поточних платежів розглядається як основа фінансової стабільності і економічного розвитку країни. Дестабілізацію поточних платежів спричиняють як внутрішні фактори (дефіцит державного бюджету, інфляція, загальний обсяг і структура державного боргу), так і зовнішні (частка експорту-імпорту у ВВП, умови торгівлі, рівень світової процентної ставки тощо).

Як свідчить світовий досвід, стихійний механізм вирівнювання поточних платежів через автоматичне цінове регулювання діє слабо, тому дотримання рівноваги платіжного балансу є одним з об’єктів державного регулювання і вимагає цілеспрямованих державних заходів по врегулюванню низки макроекономічних проблем в області фінансів, грошового обігу і валютного ринку. Статутом МВФ зафіксовано принципи симетричного вирівнювання платіжного балансу країнами як з пасивним, так і з активним сальдо.

У країнах з обмеженою мобільністю капіталу і значною зовнішньою заборгованістю перехід до стійкого економічного зростання не виключає тривалого від’ємного сальдо на “безпечному” рівні, яким вважається 2-3% відносно ВВП. Така ситуація була характерна для країн Центральної і Східної Європи у 90-і роки. В Україні динаміка стану платіжного балансу відтворює траєкторію економічного розвитку. На рис. 2 чітко простежується взаємозв’язок тенденцій сальдо поточних платежів (в % до ВВП), бюджетного дефіциту (ліва шкала) і зміни реального ВВП (права шкала). Виділяються два умовно-перехідних етапи української економіки: на першому (1994-1998 рр.) від’ємне сальдо поточних платежів поєднується зі спадом виробництва, другий (1999-2003 рр.) характеризується зростанням реального ВВП і переходом на траєкторію бездефіцитності платіжного балансу. У 2003 р. відношення сальдо поточних платежів до ВВП становило 6,0%.

Визначальною складовою рахунку поточних операцій є торговельний баланс. Саме незбалансованість зовнішньоторговельних потоків товарів і послуг порушує рівновагу платіжного балансу і чинить вплив на усю систему економічних відносин. Незбалансованість зовнішньої торгівлі, у свою чергу, є наслідком несприятливої асиметрії торговельних відносин з партнерами, залежності національної економіки та її окремих секторів від імпорту, конкурентоспроможності країни на світовому ринку.

Рис. 2. Взаємозв’язок між сальдо рахунку поточних операцій, дефіцитом бюджету і темпами зростання ВВП

Зовнішня торгівля – це два зустрічних потоки товарів і послуг – експорт X та імпорт М. Оскільки доходи від експорту мають покривати витрати на імпорт, для стабільного розвитку економіки необхідно забезпечити певну пропорцію між ними. Основними статистичними індикаторами збалансованості зовнішньої торгівлі слугують:

Ш сальдо торговельного балансу (Х - М),

Ш коефіцієнт покриття Р = Х : М.

При активному сальдо торговельного балансу Р1, при пасивному – Р1. Різниця (1-Р) характеризує масштаб дефіциту (-) чи профіциту (+) торговельного балансу.

В Україні з лібералізацією торговельного режиму зовнішня торгівля швидко набирала обертів, змінювалася її географічна і товарна структура. Будучи основним джерелом валютних надходжень, поповнення обігових коштів українських підприємств і доходів державного бюджету, саме зовнішня торгівля виступала стабілізуючим фактором національної економіки в період спаду виробництва і платіжної кризи. Про значну роль зовнішньої торгівлі в життєдіяльності України свідчить той факт, що зовнішньоторговельний оборот сягає обсягу валового внутрішнього продукту. Домінуючу роль у зовнішньоторговельному обороті відіграє торгівля товарами (понад 80,0%).

Процес розвитку зовнішнього сектора української економіки характеризується географічною диверсифікацією, переорієнтацією торговельних потоків з країн СНД та Балтії на інші країни світу. Погіршення зовнішньої кон'юнктури та за-стосування обмежувальних заходів щодо українського експорту з боку основного торговель-ного партнера – Росії – стимулювало експортерів до пошуку нових ринків збуту своєї продукції. Як наслідок, частка країн СНД та Балтії у загальному обсязі експортних поставок зменшилася з 57% у 1996 р. до 29% у 2002 р.

У цілому доходи від експорту покривають витрати на імпорт. У 2003 р. коефіцієнт покриття становив 1,05. При сумарному позитивному торговельному сальдо збалансованість торгівлі різниться за сегментами зовнішнього ринку, про що свідчать дані табл. 2. По торгівлі товарами коефіцієнт покриття менший за одиницю, дефіцит компенсується експортом послуг, в структурі яких домінують послуги трубопровідного транспорту. Різняться співвідношення експорту та імпорту і за географічними сегментами ринку: торгівля з країнами «Іншого світу» характеризується активним балансом, а з країнами СНД, незважаючи на активний баланс торгівлі послугами, дефіцит торговельного балансу становить 27%.

Таблиця 2. Коефіцієнти покриття імпорту експортом в Україні у 2003 р.

Сегменти зовнішнього ринку | Країни

СНД | Інші країни | В цілому

Торгівля товарами | 0,55 | 1,42 | 0,99

Торгівля послугами | 3,64 | 0,86 | 1,43

В цілому | 0,73 | 1,31 | 1,05

Низький рівень збалансованості торгівлі товарами спричиняється, по-перше, архаїчною структурою експорту та імпорту, а по-друге, – асиметрією в цінах, що склалися на експортні та імпортні товари. Понад 45% товарного експорту України припадає на металургійну та хімічну галузі, які через високу енергоємність і, як наслідок, високу собівартість продукції, та несприятливу кон’юнктуру на зовнішніх ринках втрачають свої конкурентні позиції. Водночас імпорт України традиційно обтяжений великим обсягом енергоносіїв (36,8%), що створює умови стратегічної сировинної залежності.

Структура українського експорту вкрай неефективна і за ступенем індустріальної обробки товарів. У найвагомішій групі товарного експорту переважають напівфабрикати із заліза та нелегованої сталі, а також руди і концентрати. Частка сировини, напівфабрикатів та матеріалів з низьким рівнем доданої вартості становить понад 70% від загального експорту. На одну гривню експорту товарів машинобудування припадає 2,7 грн. експорту продукції чорної та кольорової металургії.

На збалансованість зовнішньої торгівлі товарами істотно впливає несприятлива кон’юнктура на ринках інших сировинних товарів українського експорту (мінеральні добрива, цукор, пшениця, насіння соняшнику, олія) та “антидемпінгові” процеси, які українська сторона найчастіше програє.

Коефіцієнт покриття як відносна характеристика збалансованості зовнішньої торгівлі функціонально пов’язаний з коефіцієнтом імпортної залежності (М : Q) та експортною квотою (X : Q):

.

У 2003 р. експортна квота України становила 58,4%, що свідчить про “надвідкритість” економіки, а відтак про залежність її від кон’юнктури світових ринків і вразливість до зовнішніх шоків. Водночас коефіцієнт імпортної залежності (55,8%) у 3,7 рази перевищує безпечну за критерієм Світового банку межу. Дотриматися зовнішньої рівноваги за таких умов надзвичайно складно.

Для врегулювання зовнішніх платежів і покриття дефіциту платіжного балансу залучаються зовнішні фінансові ресурси. На державному рівні – це, передусім, багатосторонні кредити, що надаються через міжнародні валютно-фінансові організації. Щодо приватного, підприємницького капіталу, то країни-реципієнти віддають перевагу прямим іноземним інвестиціям, які не тягнуть за собою боргових зобов’язань і не погіршують стан платіжного балансу.

Статистичними індикаторами прямого зовнішнього інвестування слугують відношення приросту прямих іноземних інвестицій І:

Ш до валового внутрішнього продукту Q;

Ш до сальдо платіжного балансу СА.

Ступінь покриття інвестиціями дефіциту платіжного балансу (І : СА) залежить від рівня самого дефіциту (СА : Q) і норми іноземного інвестування (І : Q):

або .

У 90-і роки для країн Центральної і Східної Європи залучені прямі іноземні інвестиції виявилися основним джерелом фінансування капіталовкладень і покриття дефіцитів платіжних балансів. В Україну, незважаючи на створення спеціального пільгового режиму (податкові, митні, інвестиційні пільги) і правових гарантій, бажаного припливу іноземного капіталу не було. Потенціал економіки щодо залучення іноземних інвестицій залишається невикористаним, водночас ефективність інвестицій, що надійшли, слід визнати невисокою: у 2003 р. на 1% приросту ПІІ припадало 0,43% приросту ВВП.

На початок 2003 р. загальний обсяг прямих інвестицій (враховуючи надходження коштів від приватизації) становив 5,34 млрд. USD, з них половина спрямована у промисловість, передусім у харчову, хімічну і нафтохімічну. Аналіз інвестиційних потоків за видами економічної діяльності свідчить про стабільність структури інвестування, лінійний коефіцієнт структурних зрушень не перевищує одного пункту.

Розподіл інвестицій за видами економічної діяльності певною мірою формує закономірності розподілу за регіонами. Найбільша частка іноземних інвестицій припадає на м. Київ (34,6%) та Східний (Донецько-Придніпровський) регіон (24,9%). Коефіцієнт локалізації інвестицій у м. Києві відносно чисельності населення становить L= 9,1.

Державну політику стосовно іноземного інвестування традиційно розглядають у контексті проблеми створення відповідного інвестиційного клімату для іноземного інвестора. Побудована регресійна модель підтверджує істотність впливу інвестиційного клімату на обсяги зовнішнього інвестування. Майже 2/3 регіональної варіації прямих іноземних інвестицій залежить від інвестиційного клімату регіонів (коефіцієнт детермінації R2 = 0,629).

У розділі 3 „Рівновага платіжного балансу в контексті платоспроможності країни” аналізується міжнародна інвестиційна позиція (МІП) України, динаміка та структура активів і пасивів МІП, зміни в їхній структурі за джерелами формування; оцінюється міжнародна валютна ліквідність і рівень неофіційної доларизації економіки; обґрунтовується методика побудови інтегральної оцінки платоспроможності країни на основі моделі головних компонент.

В Україні, починаючи з 1999 р., коли вперше було зафіксовано позитивне сальдо поточних платежів, спостерігається стійка тенденція до нарощування активів МІП. Найбільш динамічним їх складником виявилися офіційні золотовалютні резерви, обсяг яких за 2000-2003 рр. збільшився в 6,3 рази. Такі темпи стали можливими завдяки припливу валюти за поточними операціями, надходженню коштів від приватизації та проведенню реструктуризації зовнішнього боргу. Левова частка наявних резервів (95%) припадає на конвертовану валюту. На початок 2004 р. валютний кошик містив: USD - близько 60%, EUR - 30%.

Статистичним вимірником адекватності золотовалютних резервів потребам країни є відношення їхнього обсягу до імпорту товарів i послуг. Це відношення показує тривалість періоду, за який наявні резерви у випадку стрімкого падіння експортних доходів можуть забезпечити фінансування імпорту товарів та послуг, і розглядається як міра міжнародної валютної ліквідності. В Україні тенденція валютної ліквідності описується поліномом 2-го ступеня; на кінець 2003 р. рівень її досяг 13 тижнів, що перевищило мінімально-критичну межу.

У структурі пасивів МІП найвагомішою складовою є зобов’язання центральних та місцевих державних органів перед зовнішніми кредиторами –зовнішній державний борг. На початок 2004 р. сума його становила 10,8 млрд USD. Це борги за енергоносії та кредити, надані для підтримки платіжного балансу і фінансування дефіциту державного бюджету. Найбільшими кредиторами є МВФ та Світовий банк, Росія як держава та РАО “Газпром” як підприємство. Україна в системі сучасних міжнародних валютно-кредитних відносин виступає як чистий дебітор.

Динаміка зовнішнього боргу корелює зі станом рахунку поточних операцій: період з від’ємним сальдо платіжного балансу характеризується стрімким нарощенням обсягів зовнішніх запозичень, а з переходом на траєкторію бездефіцитності платіжного балансу темпи нарощення боргів певною мірою стабілізуються.

Забезпечення фінансової стабільності і перспектива інтеграції національної економіки до світової залежать від спроможності країни своєчасно виконати свої боргові зобов’язання. Для оцінки платоспроможності міжнародні фінансові організації використовують низку показників боргового навантаження на економіку країни. Розрахунок їх ґрунтується на співвідношенні зовнішнього боргу і витрат на його обслуговування з ВВП, експортом товарів та послуг, доходами державного бюджету. З метою оптимізації політики державних запозичень та підвищення ефективності управління державним боргом на національному рівні законодавчо встановлюються орієнтовані на норми МВФ граничні значення цих співвідношень (табл. 3).

Таблиця 3. Боргове навантаження на економіку України

Показник | Граничне значення | Станом на початок року

2003 | 2004

Зовнішній борг у % до ВВП | 40 | 24,6 | 21,9

Зовнішній борг у % до експорту товарів і послуг | 150 | 46,3 | 37,5

Платежі з погашення і обслуговування зовнішнього боргу в % до експорту товарів і послуг | 25 | 12,0 | 11,3

Платежі з погашення і обслуговування зовнішнього боргу у видатках державного бюджету, % | 25 | 10,8 | 31,5

За даними табл. 3 ситуація з обслуговування зовнішнього боргу в Україні виглядає дещо парадоксальною. З одного боку, за міжнародними стандартами боргове навантаження не є загрозливим для економічної безпеки країни: значення наведених показників у 2-3 рази менші за критичні. З іншого, посилюється тиск на державні фінанси – на виконання зовнішніх боргових зобов’язань витрачається значна частина бюджетних коштів. Боргові платежі звужують джерела внутрішнього інвестування і зменшують обсяги фінансування соціальних програм.

Важливим індикатором зовнішньої рівноваги є валютний курс: зі зміною валютних курсів змінюється динаміка товарних і фінансових потоків, валютні резерви, міжнародна інвестиційна позиція країни. В умовах формування суттєвого надлишку торговельного балансу та скорочення боргових виплат перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом сприяло зміцненню валютного курсу гривні, що, в свою чергу, пригальмувало неофіційну доларизацію грошового обігу. На кінець 2003 р. відношення депозитів в іноземній валюті до широких грошей становило 20%, що дає підстави класифікувати українську економіку як помірно доларизовану. Простежується тенденція до зменшення обсягів купівлі/продажу іноземної валюти домогосподарствами, а сальдо торгів іноземною валютою змінило знак «плюс» на «мінус».

Використання регресійної моделі з dummy-змінними дозволило оцінити вплив на динаміку курсу гривні макроекономічних факторів, що діяли на певних етапах розвитку української економіки. Найвагоміший вплив на девальвацію гривні спричинила фінансова криза 1998 р.

З метою оцінки платоспроможності країни множину показників, що характеризують різні аспекти стану міжнародних платіжних відносин, об’єднано в інтегральну оцінку на основі моделі головних компонент:

де Gj – j-а компонента,

аij – факторне навантаження, яке оцінює щільність зв’язку між і-им показником і j-ою компонентою, і як будь-яка міра щільності зв’язку змінюється в межах від 0 до ±1.

zi - стандартизоване (з одиничною дисперсією) значення і-го показника.

Інформаційна база моделі – поквартальна динаміка названих показників за 1997-2002 рр. Розрахунки здійснено за процедурами метода Principal Сomponents модуля Factor Analysis. Дисперсія першої компоненти становить ?1 = 4,811, тобто 96,2% варіації включених у модель показників пов’язані з компонентою, яка ідентифікує платоспроможність країни (табл.4).

Таблиця 4. Структура і параметри моделі платоспроможності

Включені в модель показники хі | аi1

х1 – сальдо рахунку поточних операцій в % до ВВП | 0,9803

х2 – зовнішній борг в % до ВВП | 0,9616

х3 – витрати на обслуговування зовнішнього боргу в % до експорту | 0,9871

х4 – відношення резервних активів до імпорту | 0,9814

х5 – валютний курс UAH/USD | 0,9942

Ступінь факторизації моделі | 0,9623

Числові значення інтегральної оцінки платоспроможності G1 коливалися в межах від -0,47 до +0,45. Траєкторія зміни цих оцінок відтворює етапи розвитку української економіки. Для першого етапу (до 1998 рр.) характерні від’ємні значення інтегральної оцінки. Це результат спаду виробництва, хронічної кризи неплатежів, незбалансованості зовнішньої торгівлі через несприятливу кон’юнктуру на зовнішніх товарних ринках, ресурсної і фінансової залежності від критичного імпорту. Після 1998 р. простежується поступовий вихід інтегральної оцінки з поля від’ємних значень, що означає зміцнення платоспроможності, але означена тенденція поки що нестійка. Вихід економіки України на траєкторію стійкого економічного зростання, зміцнення міжнародної фінансової позиції і реалізація стратегії європейського вибору можливі за умови дотримання рівноваги платіжного балансу у гармонійному поєднанні із внутрішньою рівновагою.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових завдань, що виявляється в обґрунтуванні методологічних засад статистичного оцінювання стану платіжного балансу та аналізу взаємовпливу дисбалансу зовнішніх платежів і факторів економічного зростання, встановленні тенденцій міжнародної валютної ліквідності та платоспроможності України. Основні науково-практичні результати дослідження дозволяють зробити такі висновки.

1. Платіжний баланс, узагальнюючи дані про реальні потоки товарів, послуг і капіталу, виступає найважливішим орієнтиром при розробці програм макроекономічної стабілізації, завчасного коригування диспропорцій і визначення обсягу зовнішнього фінансування, забезпечення валютно-фінансової стабільності та платоспроможності країни.

2. Обліковий баланс між стандартними компонентами платіжного балансу (рахунками поточних і капітальних операцій) не виключає наявності дисбалансів за окремими групами статей. Аналіз сальдо послідовно об’єднаних статей платіжного балансу України свідчить про зовнішньоекономічну рівновагу в усіх її формах. Проте активний консолідований баланс забезпечується виключно за рахунок країн «Іншого світу». З країнами СНД традиційно зберігається від’ємне сальдо платіжного балансу.

3. Основним індикатором стану платіжного балансу є відношення сальдо поточних платежів до ВВП; його значення пов’язане з іншими макроекономічними показниками, передусім з індикаторами економічного зростання. В Україні на відміну від країн Східної і Центральної Європи від’ємне сальдо поточних платежів поєднувалося зі спадом виробництва, а зростання реального ВВП відбувалося одночасно з поліпшенням сальдо платіжного балансу.

4. Визначальною складовою рахунку поточних операцій є торговельний баланс. Аналіз динаміки сальдо експорту/імпорту дає підстави зробити висновок, що саме незбалансованість зовнішньоторговельних потоків товарів і послуг порушує рівновагу платіжного балансу і чинить вплив на всю систему економічних відносин.

5. Для оцінювання збалансованості зовнішньої торгівлі в дисертації, окрім сальдо торговельного балансу, використовується коефіцієнт покриття. В цілому торговельний баланс України активний і доходи від експорту покривають витрати на імпорт. Водночас стан торговельного балансу різниться за географічними сегментами ринку: в торгівлі з країнами «Іншого світу» він активний, з країнами СНД, навпаки, дефіцит торговельного балансу сягає 27%.

Коефіцієнт покриття функціонально пов’язаний з експортною квотою та імпортною залежністю. Аналіз динаміки цих показників засвідчує:

- високий рівень відкритості національної економіки, а відтак – суттєву її залежність від кон’юнктури світових ринків;

- значно вищу за безпечну межу імпортну залежність; традиційно обтяжений великим обсягом енергоносіїв імпорт створює умови стратегічної сировинної залежності;

- “напівсировинний” товарний експорт, левова частка якого припадає на енергоємні металургійну та хімічну галузі, і низьку конкурентоспроможність української продукції;

- недорозвинений ринок послуг.

6. Аналіз інвестиційних потоків в економіку України свідчить, що потенціал її стосовно залучення іноземних інвестицій залишається невикористаним, а структура інвестування – практично незмінною. Незважаючи на абсолютний приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України, роль їх як фінансового фактора економічного зростання не посилюється, про що свідчить коефіцієнт еластичності ПІІ стосовно ВВП (0,43). Найбільші обсяги інвестицій спрямовано в обробну промисловість, передусім, в харчову, хімічну та нафтохімічну галузі.

7. Розподіл інвестицій за видами економічної діяльності певною мірою формує закономірності розподілу за регіонами. Найбільша частка іноземних інвестицій припадає на м. Київ та Східний регіон, найменша – на Центральний регіон. За результатами регресійного аналізу майже 2/3 регіональної варіації прямих іноземних інвестицій залежить від інвестиційного клімату регіону. Отже, для збільшення імпорту капіталу необхідно формувати регіональні інвестиційні стратегії, спрямовані на поліпшення інвестиційного клімату регіонів. Важливим елементом такої стратегії має бути система поєднання стимулів, обмежень і пільг, яка б забезпечила оптимальне співвідношення між інтересами іноземних інвесторів і національними інтересами.

8. Аналіз тенденцій і структурних зрушень в активах і пасивах Міжнародної інвестиційної позиції свідчить, що найбільш динамічним складником фінансових активів є офіційні золотовалютні резерви. На кінець 2003 р. обсяги їх перевищили норматив міжнародної валютної ліквідності, що свідчить про певну фінансову стабілізацію.

Структурні зрушення в пасивах МІП характеризуються зростанням частки прямих іноземних інвестицій, боргових цінних паперів та довгострокових кредитів; позиковий капітал спричинив зростання обсягу державного зовнішнього боргу.

9. В цілому показники боргового навантаження і норми обслуговування боргу не перевищують критичні рівні, проте чинять значний тиск на фінансову сферу навіть в умовах економічного зростання. На обслуговування зовнішнього боргу спрямовується значна частина доходів державного бюджету. Врегулювання боргової проблеми і зміцнення міжнародної фінансової позиції України передбачає зважену курсову і жорстку бюджетну політику (з профіцитом бюджету на рівні 1-1,5%), підвищення ефективності використання залучених позик, забезпечення макроекономічної рівноваги.

10. Для аналізу динаміки платоспроможності країни множину показників, що характеризують збалансованість поточних платежів, боргове навантаження, норму обслуговування боргу, міжнародну валютну ліквідність і ціну національної валюти, доцільно об’єднати в одну інтегральну оцінку на основі моделі головних компонент. Аналіз траєкторії зміни числових значень побудованого у такий спосіб індикатора платоспроможності України свідчить, що зміцнення платоспроможності України поки що нестійке. Підтримка адекватного рівня валютних резервів і зміцнення платоспроможності країни передбачають, передусім, забезпечення сталої динаміки обсягів експорту і рівноваги торговельного балансу.

Оскільки потенціал екстенсивного розвитку “напівсировинного” товарного експорту майже вичерпаний, без активної структурної перебудови економіки важко розраховувати на подальший розвиток зовнішнього сектора економіки. Ключові проблеми забезпечення збалансованості зовнішньої торгівлі України пов’язані, перш за все, з диверсифікацією геополітичних і регіональних пріоритетів, з оптимізацією товарної структури експорту та імпорту, посиленням позицій України на світовому ринку послуг.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Єрін Д.Л. Статистичні індикатори збалансованості зовнішньої торгівлі // Проблеми статистики. Збірник наукових праць. – В.4. – К.: НДІ статистики Держкомстату України. – 2002. – С. 194-200.

2. Єрін Д.Л. Міжнародна торгівля послугами: тенденції і структура українського ринку // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. – Випуск 35. – Частина П. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. – 2002. – С. 151-154.

3. Єрін Д.Л. Статистичні аспекти аналізу рівноваги платіжного балансу // Проблеми статистики. Збірник наукових праць. –