ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ФАТЄЄВА ЕЛЬВІРА МИХАЙЛІВНА

УДК 378.111

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ

ЦЕНТРОМ ДОВУЗІВСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ

ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному університеті,

Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Калініна Людмила Миколаївна,

Інститут педагогіки АПН України, завідувач

лабораторії управління освітніми закладами

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Бондар Володимир Іванович,

Інститут педагогіки і психології Національного

педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова,

директор;

кандидат педагогічних наук, доцент,

Дивак Валерій Володимирович,

Центральний інститут післядипломної педагогічної

освіти, проректор з навчальної роботи

Провідна установа Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Вінниця

Захист відбудеться „10 лютого 2005 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452. 01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою ( 04053 м. Київ, вул. Артема, 52-д ).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053 м. Київ, вул. Артема, 52-д ).

Автореферат розісланий „29” грудня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Д. Березівська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Успішне здійснення соціально-економічних перетворень, що відбуваються в Україні, значною мірою залежать від висококваліфікованих фахівців, рівня їх теоретичної і професійної підготовки. У Законах України „Про освіту” (1991), „Про професійно-технічну освіту” (1998), „Про загальну середню освіту” (1999), Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2001) зазначено на необхідності підвищення загальнокультурного рівня випускників і їх професійної орієнтації. Життєво важливим і актуальним в умовах сьогодення є управління системою довузівської підготовки майбутніх студентів, що сприяє формуванню інтелектуального потенціалу нації, забезпеченню професійної самореалізації особистості, задоволенню потреб суспільства й держави у кваліфікованих і конкурентноспроможних на ринку праці спеціалістах.

Змінюється освітня парадигма, концептуальні підходи до управління, модернізується зміст довузівської освіти, система підготовки абітурієнтів до вступу у вищі навчальні заклади. Під час переходу загальноосвітніх навчальних закладів на 12-річний термін навчання, вищих навчальних закладів на новий зміст, структуру, освітньо-кваліфікаційні рівні необхідно визначити перспективи і можливості удосконалення управління центром довузівської підготовки, змісту підготовки майбутніх студентів, організації навчального процесу відповідно до соціально-економічного розвитку країни та ринку праці.

Філософсько-соціологічні, управлінські аспекти проблеми довузівської освіти знайшли своє відображення у працях сучасних вітчизняних учених: Г.Балла, М.Євтуха, І.Зязюна, В.Маслова, Н.Ничкало, О.Пєхоти, С.Сисоєвої,

Г. Філіпчука. Дидактичні аспекти управління якістю шкільної та довузівської освіти висвітлено у наукових розвідках Н.Бібік, В.Бондаря, М.Бурди, Н.Буринської, С.Гончаренка, В.Мадзігона, В.Маслова, В. Паламарчук, О.Савченко.

За останні роки окремі аспекти довузівської підготовки були об’єктом дисертаційних досліджень: педагогічні умови орієнтації працюючої молоді й слухачів підготовчого відділення на професію вчителя (П.Гончарук); організаційно-педагогічні засади навчання слухачів факультету довузівської підготовки на матеріалі дисциплін природничого циклу (І.Бичкова); особливості формування готовності слухачів факультету довузівської підготовки до навчання у вищому технічному закладі (Л.Григорчук); довузівська підготовка в умовах безперервної педагогічної освіти (В.Федяєва); соціально-педагогічні умови функціонування системи довузівської освіти (Д.Філіппов); соціально-педагогічні умови адаптації студентів до навчання у вищому навчальному закладі (С.Селівестров).

Аналіз наукових праць з проблематики дослідження свідчить, що відсутні розвідки, в яких досліджено зміст, структуру, технології реалізації функцій управління в системі довузівської підготовки майбутніх студентів, розкриті педагогічні можливості системи довузівської освіти. Ще остаточно не сформовано поняттєво-термінологічний апарат, нечітко визначена категорія „довузівська освіта”.

Вибір теми дослідження зумовлений низкою протиріч між потребами суспільства, регіонального ринку праці особистості у висококваліфікованих спеціалістах і недостатньою ефективністю існуючої системи їх підготовки; підвищеними вимогами суспільства до системи довузівської освіти й низьким рівнем освітніх послуг, які надають навчальні заклади різних типів і рівнів акредитації. Актуальність, недостатня дослідженість проблеми, об’єктивна потреба в розробленні основ управління системою довузівської підготовки, протиріччя між теорією та існуючою практикою зумовили вибір теми дисертаційного дослідження „Організаційно-педагогічні засади управління центром довузівської підготовки вищого навчального закладу”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до тематичного плану досліджень кафедри педагогіки та психології Херсонського державного університету „Актуальні проблеми підготовки вчителя сучасної школи” (державний реєстраційний №098U007532). Тема дисертації затверджена вченою радою Херсонського державного університету (протокол №5 від 20 березня 2000 року) й узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №3 від 13 квітня 2000 року ).

Об’єкт дослідження: діяльність центру довузівської підготовки вищого навчального закладу.

Предмет дослідження: управління центром довузівської підготовки майбутніх студентів вищого навчального закладу.

Мета дослідження полягає у розробці, теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці структурно-функціональної моделі управління центром довузівської підготовки.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що для підвищення ефективності управління центром довузівської підготовки необхідно розробити та запровадити структурно-функціональну модель управління центром довузівської підготовки, спрямовану на раціональне визначення функціонально-посадових обов’язків суб’єктів його управління, змісту управлінських функцій та довузівської підготовки; застосування адекватних форм і методів організації начально-пізнавальної діяльності слухачів з метою забезпечення якості знань і їх адаптації до навчання у вищій школі.

Відповідно до предмета, мети і гіпотези дослідження були визначені такі завдання:

- проаналізувати стан розробки проблеми у педагогічній теорії та практиці, виявити історичні та соціально-економічні передумови становлення і розвитку організаційних форм довузівської підготовки;

- розробити та науково обґрунтувати концепцію управління центром довузівської підготовки;

- теоретично обґрунтувати структурно-функціональну модель управління центром довузівської підготовки майбутніх студентів та експериментально перевірити її ефективність;

- виокремити управлінський цикл і визначити зміст функцій управління центром довузівської підготовки та шляхи їх реалізації;

- визначити зміст і структуру довузівської підготовки майбутніх студентів та експериментально апробувати їх;

- з’ясувати особливості організації навчального процесу в центрі довузівської підготовки та здійснити моніторинг якості навчання слухачів центру довузівської підготовки.

Методологічною основою дослідження є положення теорії наукового пізнання, теорії систем, теорії управління; принципи безперервної освіти, загального розвитку предметів і явищ матеріального світу, історизму, взаємозв’язку теоретичного й емпіричного в науковому пізнанні освітнього та управлінського процесів; концептуальні основи психолого-педагогічної науки, філософії освіти про діяльнісну сутність особистості та її активну роль у процесі навчання в системі довузівської підготовки.

Теоретичну основу дослідження становлять положення філософії і соціології професійної та педагогічної освіти (Б.Ананьєв, В.Андрущенко, Б.Гершунський, І.Зязюн, В.Кремень, В.Лутай, Г.Філіпчук); загальні положення теорії менеджменту та соціального управління (В.Афанасьєв, О.Бандурка, Д.Боді, Г.Дмитренко, А.Омаров, Р.Пептон, Ф.Тейлор, А.Файоль); наукові основи управлінської діяльності керівника закладу освіти (В.Бондар, Г.Дмитренко, Г.Єльникова, Л.Калініна, Н.Островерхова, В.Маслов, В.Пікельна, М.Поташник, В.Сухомлинський, Т.Шамова); психолого-педагогічні основи роз-витку творчої особистості в умовах неперервної професійної освіти (Б.Ананьєв, Л.Божович, Н.Бібік, М.Бурда, Н.Буринська, І.Волощук, І.Зязюн, С.Гончаренко, М.Євтух, Л.Карамушка, Н.Коломінський, В.Мадзігон, Н.Ничкало, В.Паламарчук, О.Савченко, В.Семиченко, С.Сисоєва, О.Сухомлинська та ін.).

Методи дослідження: теоретичні – системний, історико-педагогічний аналіз наукової та методичної літератури; вивчення, систематизація та узагальнення нормативно-правових документів загальноосвітньої, професійної та вищої школи, навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів різних типів і вищих навчальних закладів; емпіричні – діагностичні (бесіда, анкетування, тестування майбутніх студентів, викладачів); обсерваційні (пряме і непряме спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю слухачів центру довузівської підготовки); праксиметричні (аналіз досвіду науково-педагогічних працівників інституцій довузівської підготовки, результатів діяльності та якості знань слухачів центру довузівської підготовки, викладачів центру довузівської підготовки); прогностичні; експериментальні (констатувальний і формувальний етапи педагогічного експерименту); статистичні (кількісна та якісна обробка даних експерименту).

Організація та основні етапи дослідження. Дослідження проводилося у три етапи протягом 1999-2004 років.

На першому етапі (1999-2001 рр.) головну увагу було зосереджено на вивченні та аналізі філософської, соціологічної, управлінської, психолого-педагогічної літератури з теми дослідження; розроблено програму й методику наукового пошуку, визначено науковий апарат, об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, висунуто гіпотезу дослідження.

На другому етапі (2001-2002 рр.) зібрано й систематизовано матеріал щодо наукового обґрунтування структурно-функціональної моделі управління центром довузівської підготовки та визначено її складові. На констатувальному етапі експерименту розроблено структуру й визначено зміст навчання слухачів, критерії оцінювання ефективності управління центром довузівської підготовки.

На третьому етапі (2002-2004 рр.) здійснено формувальний етап експерименту та відкоректовано структурно-функціональну модель управління центром довузівської підготовки; визначено й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови, що сприяють підвищенню ефективності управління; виявлено специфіку організації навчального процесу та його навчально-методичного забезпечення; перевірено сформульовані у дослідженні припущення; узагальнено й уточнено концептуальні положення дослідження; здійснено порівняльний аналіз результатів експерименту; розроблено методичні рекомендації для науковців, практичних працівників, викладачів з проблеми дослідження; сформульовано загальні висновки та перспективи вивчення проблеми.

Експериментальна база дослідження. Центр довузівської підготовки Херсонського державного університету та його структурні підрозділи: „Спецкласи”, філії (Генічеська, Скадовська, Чаплинська, Херсонський обласний ліцей, загальноосвітні навчальні заклади І-ІІІ ступенів № 52, 56); факультет довузівської підготовки Миколаївського державного університету

ім. В.О.Сухомлинського. Усього дослідженням охоплено 2879 осіб, з них 2375 слухачів, 468 викладачів, 36 працівників адміністративно-управлінської ланки.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів: вперше розроблено та науково обґрунтовано: концепцію управління центром довузівської підготовки вищого навчального закладу; зміст, трикомпонентну структура навчального плану відповідно до спеціальностей інститутів і факультетів університету, алгоритм дій суб’єктів управління – укладачів навчальних планів; визначено фактори впливу на підвищення якості навчання слухачів центру довузівської підготовки; теоретично обґрунтовано структурно-функціональну модель управління центром довузівської підготовки вищого навчального закладу, експериментально перевірено її ефективність і особливості функціонування; удосконалено зміст, форми й методи довузівської підготовки; визначено управлінський цикл, зміст функцій управління центром довузівської підготовки та шляхи їх реалізації; виявлено історичні, соціально-економічні передумови становлення і розвитку організаційних форм довузівської підготовки вищих навчальних закладів і здійснено їх класифікацію.

У дисертаційному дослідженні дістали подальшого розвитку питання ефективності управління через систему організації, планування і контролю в центрі довузівської підготовки; принципи довузівської освіти, форми організації навчання слухачів.

Практичне значення здобутих результатів убачаємо у визначенні і реалізації функціональних обов’язків адміністративно-управлінської ланки центру; розробці методичних рекомендацій з організації управління центром довузівської підготовки, що можуть бути використані практичними працівниками інституцій довузівської підготовки при укладанні нових навчальних планів, програм, навчальних посібників. Запропонована методика визначення якості знань слухачів може бути використана викладачами вищих навчальних закладів у процесі викладання дисциплін.

Результати дисертації впроваджувалися у практику роботи центру довузівської підготовки Херсонського державного університету та факультету довузівської підготовки Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського, а саме: навчальні плани, навчально-методичне забезпечення процесу навчання слухачів, система контролю якості знань слухачів центру довузівської підготовки.

Основні положення і рекомендації щодо відбору слухачів для навчання в центрі довузівської підготовки, поетапного контролю якості знань слухачів впроваджувалися в роботі філій: Чаплинська філія центру довузівської підготовки Херсонського державного університету (довідка № 140-15-17 від 13.09.2004 року), Генічеська філія центру довузівської підготовки Херсонського державного університету (довідка № 06/470 від 16.09.2004 року), Скадовська філія центру довузівської підготовки Херсонського державного університету (довідка № 1-12-539 від 19.09.2004 року), центр довузівської підготовки Херсонського державного університету (довідка № 01-11/ 1054 від 28.09.2004 року), філія „Херсонський обласний ліцей” центру довузівської підготовки Херсонського державного університету (довідка № 199 від 28.09.2004 року), факультет довузівської підготовки Миколаївського державного університету імені В.О.Сухомлинського (довідка №01/1177 від 28.10.2004 року).

Вірогідність одержаних результатів дослідження забезпечена методологічною обґрунтованістю його вихідних позицій; використанням комплексу взаємопов’язаних методів адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження; поєднанням кількісного і якісного аналізу одержаних результатів; репрезентативністю вибірки респондентів і виокремленням проблем для експериментальної роботи; використанням методів математичної статистики для обробки результатів; впровадженням результатів дослідження в діяльність центру і факультету довузівської підготовки університетів.

Апробація результатів дисертації здійснювалася під час дослідно-експериментальної роботи на базі центру довузівської підготовки Херсонського державного університету, що має: 1) профільні класи за визначеними спеціальностями; 2) заочне відділення; 3) систему філій з профільного й дистанційного навчання. Дислокація об’єктів системи довузівської підготовки передбачає діяльність у самому центрі довузівської підготовки та його філіях у містах Київ, Генічеськ, Скадовськ, Каховка, районних центрах Чаплинка, Каланчак та повноцінну навчальну роботу у школах міста Херсона і населених пунктах Херсонської області, а також на факультеті довузівської підготовки Миколаївського державного університету ім. В.О.Сухомлинського.

Основні положення і результати дослідження були предметом обговорення на міжнародних наукових конференціях „Ступенева педагогічна освіта в умовах класичного університету: досвід, проблеми, перспективи” (Львів, 2001), „Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства” (Миколаїв, 2004), Всеукраїнських конференціях „Становлення педагогічної думки в Україні: витоки, реалії, перспективи” (Херсон, 2000), „Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства” (Володимирець, 2002), „Проблеми безперервної освіти в сучасних умовах соціально-економічного розвитку України” (Івано-Франківськ, 2002), „Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства” (Херсон, 2003), „Проблеми сучасного підручника” (Київ, 2004), регіональній конференції „Теорія та практика управління педагогічним процесом” (Одеса, 2002), на засіданні лабораторії управління освітніми закладами Інституту педагогіки АПН України (2004), а також обговорювались на засіданнях кафедри педагогіки та психології, психолого-педагогічного комплексу Херсонського державного університету.

Публікації. За результати дослідження опубліковано 12 одноосібних статей, в тому числі 10 у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України; методичні рекомендації.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації – 250 сторінок, з них основного тексту – 185 сторінок. У дисертації використано 266 літературних джерел вітчизняних і зарубіжних авторів. Робота містить 9 додатків на 39 сторінках, 16 таблиць, 14 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, викладено стан розробленості досліджуваної проблеми, визначено об’єкт, предмет і мету, сформульовано гіпотезу й завдання, розкрито теоретико-методологічні основи й методи дослідження, наукову новизну, теоретичне й практичне значення, доведено вірогідність отриманих результатів, відображено відомості щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі „Науково-педагогічні проблеми теорії та практики організації довузівської підготовки майбутніх студентів в Україні” окреслено коло управлінських і психолого-педагогічних проблем підготовки учнівської молоді до вступу у вищі навчальні заклади; здійснено історико-теоретичний аналіз організації та функціонування інституцій довузівської підготовки майбутніх студентів, розкрито специфіку їх діяльності, суть понять „довузівська освіта”, довузівське навчання, управління центром довузівської підготовки.

Аналіз літератури свідчить, що у психолого-педагогічній теорії й практиці є певні здобутки щодо розробки науково-методичного забезпечення довузівської освіти майбутніх студентів. Застосування системного підходу в дослідженні дало змогу окреслити управлінські, психолого-педагогічні проблеми з означеної теми, що частково розв’язані в низці наукових праць та дисертаційних дослідженнях. Зокрема, визначення оптимальних психолого-педагогічних умов орієнтації та професійного відбору робочої молоді на підготовчих відділеннях (П.Гончарук, Н.Зінченко, М.Легенький, Р.Хмелюк, В.Сластьонін та ін.); специфіка організа-ції підготовчих відділень вузів, розробка механізму управління діяльністю центрів довузівської підготовки (Г.Жовтая, К.Коновалова); психолого-педаго-гічні проблеми організації профільної допрофесійної підготовки школярів (Г.Балл, П.Перепелиця, О.Іванова); проблеми визначення критеріїв якості контролю навчального процесу (В.Безпалько, Н.Буринська, С.Гончаренко); визначення шляхів оптимізації навчання слухачів на підготовчому відділенні, факультеті довузівської підготовки (І.Бичкова, В.Вуколов, Л.Григорчук); єдність довузівської та вузівської психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів (В.Великий, Т.Воробйова, А.Линенко, С.Тезикова).

Довузівська освіта представляє специфічну педагогічну категорію, що відрізняється від довузівського навчання. Якщо останнє ставить своєю метою встановлення відповідного рівня знань, умінь і навичок слухачів вимогам приймальної комісії ВНЗ, то довузівську освіту, опираючись на праці П.Підкасистого, І.Підласого, В.Полонського, І.Харламова та інших, розглядаємо як складне системне утворення. Довузівська освіта – це процес і результат оволодіння слухачами системою наукових знань, пізнавальних умінь та навичок, і формування на цій основі світогляду, моральних та інших індивідуально-психічних якостей особистості, розвиток її творчих сил та здібностей в освітньо-інформаційному просторі центру довузівської підготовки. Довузівська освіта в системі педагогічних наук не виділена в окрему галузь.

Аналіз історичної, наукової літератури свідчить, що система довузівської підготовки тісно пов’язана з профілізацією навчання, відкриттям при вищих навчальних закладах в Україні ліцеїв, гімназій, шкіл, метою яких була підготовка учнівської молоді до подальшого навчання в системі вищої освіти. Поступово система довузівської підготовки стає більш організаційно структурованою; починають працювати бюро профорієнтації, профконсультаційні пункти, підготовчі курси (20–40 рр. ХХ ст.), підготовчі відділення (60-ті р. ХХ ст.), педагогічні класи, факультети довузівської підготовки (80–90 рр. ХХ ст.), інститути та центри довузівської підготовки майбутніх студентів (початок ХХІ ст.).

Усі інституції дозволили виявити наявність різноманітних педагогічних систем довузівської підготовки у різні історичні періоди становлення й розвитку України. Вони відрізнялися змістом, організаційною формою, профільною спеціалізацією, назвою, кадровим, матеріально-технічним, інформаційним і методичним забезпеченням. Мета діяльності таких інституцій співпадала й полягала у підготовці учнівської молоді до вступу у вищі навчальні заклади за обраною професійною спеціалізацією.

У процесі дослідження класифіковано організаційні форми довузівських інституцій і зроблено висновок, що вони функціонували як структурні складові вищих навчальних закладів (очно-заочні школи, підготовчі курси та відділення, факультети довузівської підготовки); установ середньої освіти (профільні класи, факультативи за вибором); інститутів неперервної освіти; освітніх інституцій, в яких частину функцій реалізовували заклади середньої освіти, а іншу – вищі навчальні заклади. При цьому їх діяльність при вищих навчальних закладах була спрямована на підготовку слухачів до вступу в них, адаптованість до організаційних форм навчання і майбутньої професії. У школах переважно здійснювалась профорієнтаційна робота і поглиблено вивчалися предмети професійного спрямування. Інституції зазнали суттєвих змін у змісті, формах, методах і технологіях навчання слухачів у сучасних умовах відповідно до реформаційних процесів у системі освіти, розбудови різних галузей народного господарства та досягнень наукової думки.

У другому розділі „Теоретичні засади управління центром довузівської підготовки вищого навчального закладу” визначено концептуальні положення управління центром довузівської підготовки; теоре-тично обґрунтовано структурно-функціональну модель управління центром довузівської підготовки майбутніх студентів і висвітлено експериментальну перевірку її ефективності; науково вмотивовано та модернізовано зміст довузівського навчання і трикомпонентну структуру навчального плану; розкрито особливості організації навчального процесу слухачів.

Головна мета концепції управління центром довузівської підготовки полягає у визначенні й науковому обґрунтуванні організаційно-педагогічних засад управління центром та стратегічних напрямів його розвитку. Провідною ідеєю концепції є забезпечення єдності допрофесійної освіти й розвитку особистості слухача; модернізація змісту довузівської освіти відповідно до професійної спеціалізації з урахуванням потреб регіонального ринку праці, суспільства, сім’ї, особистості. Змістовно вона складається з двох взаємопов’язаних складових: у першій – науково-педагогічні ідеї, що лежать в основі визначення концептуальної й прогностичної мети, завдань, напрямів діяльності центру; наукові підходи до визначення змісту довузівської освіти, система навчання, формування професорсько-викладацького складу й науково-методичне забезпечення; у другій – функціонально-посадові обов’язки та зміст діяльності суб’єктів управління, органіграма системи управління центром.

Реалізація концепції визначається зовнішніми і внутрішніми умовами, що виявлені у ході експерименту. До зовнішніх соціально-педагогічних умов належать: соціальне замовлення на підготовку висококваліфікованих фахівців із урахуванням динамічних змін, потреб у них на регіональному ринку праці; освітньо-професійні потреби і прагнення людей в отриманні вищої освіти. До внутрішніх – організаційно-педагогічні (ліцензія, статут, організація навчального процесу, форми навчання, рівень кваліфікації науково-педагогічних кадрів і управлінської ланки, правила прийому слухачів до центру довузівської підготовки, перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка слухачів до вступу у вищі навчальні заклади, функціонально-посадові обов’язки управлінської ланки, науково-методичне забезпечення освітнього процесу); культурологічні (організаційна культура); матеріальні (матеріально-технічна база університету); часові темпоритмічні умови (регламент роботи, обсяг тижневого навантаження слухачів і викладачів, термін навчання).

В експерименті брало участь 468 респондентів – викладачів, які серед педагогічних умов якісного навчання слухачів у центрі довузівської підготовки визнали: навчальні плани та їх удосконалення (81,9%); навчальні програми та їх модернізація з урахуванням специфіки спеціалізації (91,5%); розробка навчально-методичного забезпечення (78,9%); формування мотивів навчання (61,7%); встановлення цілей навчання (68,9%); створення умов для здобуття професій відповідно до власних інтересів людини (82,9%).

Розробляючи структурно-функціональну модель управління центром довузівської підготовки, ми враховували такі властивості: єдність функціонування центру довузівської підготовки і зовнішнього соціального середовища; цілеспрямованість функціонування центру довузівської підготовки і його структурних підрозділів засобами прямого та опосередкованого впливу на забезпечення якісної довузівської освіти; динамічність; здатність слухачів, викладачів, адміністративно-управлінської ланки до самовдосконалення та розвитку. Використання основних положень теорії моделювання дозволило виявити та обґрунтувати ієрархічну підпорядкованість структурних підрозділів по „вертикалі” та „горизонталі”, визначити „зв’язки – відносини” між структурними підрозділами центру (рис. 1).

Доведено, що система управління центром довузівської підготовки – це складне динамічне, соціально-педагогічне утворення, що має чітку лінійно-функціональну структуру управління, забезпечує реалізацію управлінського циклу та взаємозв’язки між усіма структурними компонентами, функціонування яких підпорядковане концептуальній і прогностичній меті. Організаційна структура управління центром довузівської підготовки є стабілізуючим і підтримуючим фактором, який дозволяє ефективно реалізувати принципи, функції, методи, технології, механізми управління, оперативно впливати на підрозділи центру для досягнення поставленої мети, координувати та налагоджувати діяльність слухачів і педагогічного колективу, забезпечувати функціонування, розвиток напрямів його діяльності на основі інформації.

Розроблена структурно-функціональна модель управління центром довузівської підготовки включає такі компоненти: потреби, мета підготовки

Рис.1. Структурно-функціональна модель управління центром довузівської підготовки майбутніх студентів

слухачів; організаційно-педагогічний, змістовно-методичний, результативно-оцінний та управлінські блоки. У процесі дослідження розроблена й апробована методика оцінювання ефективності управління центром довузівської підготовки, оціночні параметри. За результатами проведення формувального етапу експерименту виявлено високий рівень ефективності управління центром довузівської підготовки (Кеф.упр. = 0,78). Перебіг значень коефіцієнта до (Кеф.упр. = 0,62) і після експерименту (Кеф.упр. = 0,78) становить 0,14 (Кеф.упр.=0,78–0,62) і свідчить про досягнення концептуальної та прогностичної мети. Протягом експерименту прослідковується динаміка росту вступу слухачів центру довузівської підготовки до університету з 36,3% (2000р.) до 51,8% (2003р.) від загальної кількості абітурієнтів, із 2375 осіб до вищих навчальних закладів вступили 2299, що становить 96,8%.

Довузівська підготовка слухачів ґрунтується як на загальнопедагогічних, дидактичних, так і на сукупності принципів, які зумовлені структурою змісту довузівської освіти та особливостями майбутньої професійної діяльності слухачів: науковості, самоосвіти, гуманістичної спрямованості, культуровідповідності, соціального значення, диференціації, гуманітаризації та інтеграції змісту довузівської освіти, професійної спрямованості, сутність яких подано в авторській інтерпретації з урахуванням специфіки навчання слухачів у центрі довузівської підготовки та визначено педагогічні доцільні шляхи їх реалізації.

У процесі дослідження було науково обґрунтовано зміст довузівського навчання і розроблено трикомпонентну структуру навчального плану, що утворена з базових, загальноосвітніх, профільних та пропедевтичних навчальних предметів відповідно до спеціальностей інститутів і факультетів Херсонського державного університету. Зміст довузівського навчання майбутніх студентів детермінується Державним стандартом загальної середньої освіти й програмами для вступників у вищі навчальні заклади, потребами ринку праці.

Системний підхід до організації навчання в центрі довузівської підготовки дозволив з’ясувати основні компоненти навчального процесу: мотиви, цілі, завдання, зміст, принципи, форми, методи, засоби та результати навчання. Основними елементами діяльності слухачів в умовах особистісно орієнтованого навчання є визначення особистої мети (результат, який передбачається досягти); суть, зміст, план діяльності та його реалізація; рефлексія (усвідомлення власної навчальної діяльності); оцінка; коригування цілей. Особливу увагу викладачі центру довузівської підготовки приділяють практичній і творчій діяльності слухачів, умінням здобувати інформацію з різних джерел, засвоювати, поновлювати, оцінювати та використовувати її.

Отримані протягом 1999/2004 н.р. результати експерименту на констатувальному та формувальному етапах дали змогу проаналізувати й сформувати цикли навчальних предметів та розробити алгоритм дій суб’єктів управління, щодо розробки навчального плану, які докладно висвітлено в третьому підрозділі другого розділу. На формувальному етапі експерименту протягом 2001/2004 н.р. розроблені та запроваджені 34 навчальні плани для 42 спеціальностей, що побудовані за принципом профільної спеціалізації, враховуючи термін навчання, тижневе навантаження слухачів, загальну кількість річних годин у навчальному році відповідної спеціальності в університеті, фінансування. У процесі дослідження для слухачів заочної форми навчання розроблені та реалізовані індивідуальні навчальні плани, що дозволили врахувати індивідуально-психічні та вікові особливості, рівень навчальних досягнень слухачів.

У третьому розділі „Організація дослідження та експериментальна апробація структурно-функціональної моделі управління центром довузівської підготовки майбутніх студентів” викладено зміст і методику експерименту, представлено аналіз його результатів. Відповідно до завдань і програми експерименту в процесі дослідження визначено позитивну динаміку змін якості знань слухачів під час навчання в центрі довузівської підготовки та університеті, систематизовано результати екзаменів, які складали слухачі в зимову і весняну сесії та на вступних іспитах.

З метою експериментальної перевірки доцільності впровадження структурно-функціональної моделі управління центром довузівської підготовки нами було розроблено та обґрунтовано методику визначення якості знань слухачів із застосуванням методу найменших квадратів К.Гаусса і П.Лапласа. Для математико-статистичної обробки результатів експериментальної перевірки була застосована спеціальна комп’ютерна програма. Це дозволило визначити групу факторів впливу, від яких залежать якість навчання слухачів центру довузівської підготовки: загальна кількість слухачів центру довузівської підготовки; кількість слухачів, які навчаються в навчальних закладах різних типів та рівнів акредитації; кількість слухачів сільської та міської місцевості; кількість учнів шкіл різних типів з достатнім та високим рівнем навчальних досягнень.

Параметри структурно-функціональної моделі управління центром довузівської підготовки представлені в матриці В розміром 7 на 1 і проведені їх розрахунки. Порівняльний аналіз результатів параметрів моделі і даних вхідного контролю 2375 слухачів дозволив виявити тенденцію підвищення якості знань у процесі їх навчання в центрі довузівської підготовки в середньому на 36,0 % у розрізі 2000/2003 рр. Встановлено, що якість знань слухачів зростає з 11,0 % до 47,0 %.

Розроблена система управління діяльністю центром довузівської підготовки дозволяє не тільки покращувати показники якості навчання слухачів, їх підготовку до вступу, а й адаптуватися до подальшого отримання освіти у вищих навчальних закладах, що розглядається в процесі формувального етапу експерименту як показники критеріїв ефективності оцінювання запропонованої структурно-функціональної моделі управління центром довузівської підготовки.

Адаптаційному процесу слухачів у центрі довузівської підготовки сприяли всі компоненти структурно-функціональної моделі управління:

1) організаційно-педагогічний блок (організація відбору, довузівської підготовки слухачів, розробки нормативно-правових основ функціонування центру довузівської підготовки);

2) змістовно-методичний блок (зміст і структура навчального процесу, навчальних планів, навчально-методичне забезпечення довузівського навчання);

3) результативно-оцінний блок (система контролю якості знань слухачів);

4) блок управління (система управління центром довузівської підготовки, органіграма).

Для з’ясування динаміки адаптаційних процесів студентів-випускників центру довузівської підготовки застосовувався також метод найменших квадратів. Параметрами порівняння обрано якість навчання студентів-випускників центру довузівської підготовки та якість навчання решти студентів. Відстежування відбувалося протягом 1999/2003 н.р. Одержані результати дозволяють зробити висновок про те, що якість знань студентів – випускників центру довузівської підготовки щороку в середньому зростає на 1,15%, а якість знань студентів, які не навчалися в центрі довузівської підготовки, щороку зменшується в середньому на 1,4% (рис.2).

Рис. 2. Порівняння динаміки зміни якості знань за роками навчання у вищому навчальному закладі студентів двох категорій

Де: ряд 1 – статистичні дані, ряд 2 – дані після статистичної обробки, які характеризують загальні тенденції; якість знань – Y. Навчальні роки позначені цифрами: 1– 1999/2000 н.р.; 2 – 2000/2001 н.р.; 3 – 2001/2002 н.р.; 4 – 2002/2003н.р. на рис. 2.

На основі даних можна спрогнозувати тенденцію зміни якості знань студентів: подальше підвищення якості знань студентів-випускників центру довузівської підготовки порівняно зі зниженням якості знань студентів, які не були його слухачами.

Модель дає змогу спрогнозувати збільшення якості знань більше, ніж у 50% розглянутих випадків, оскільки отримане значення коефіцієнта детермінації дорівнює 0,67.

Доведено, що підготовка слухачів до навчання у вищому навчальному закладі за експериментальною моделлю забезпечує позитивну динаміку змін якості навчання слухачів у розрізі 1999 – 2003 рр. Помітні зміни відбуваються під час навчання слухачів у центрі довузівської підготовки: зростає якість знань слухачів протягом усього терміну навчання, хоча вони вступають у центр довузівської підготовки, маючи з профільних предметів високий і достатній рівень досягнень у навчанні. Дані вхідного контролю свідчать, про завищення зазначених вище рівнів, тому що їх набувають слухачі тільки наприкінці навчання в центрі довузівської підготовки.

Висновки

Проведене дослідження організаційно-педагогічних засад управління центром довузівської підготовки дозволило дійти певних висновків.

1. Аналіз науково-педагогічної літератури та практики управління свідчить, що основну увагу науковці приділяли проблемам навчання молоді у середній та вищій школі, а результати й висновки досліджень перенесені на інституції довузівської підготовки без урахування реформаційних і модернізаційних процесів, специфіки регіону і потреб у висококваліфікованих працівниках.

2. Розроблена, обґрунтована та запроваджена концепція управління центром довузівської підготовки вищого навчального закладу має наступні структурні компоненти: характерні ознаки, мета і завдання, система навчання слухачів, викладацький склад, система управління, планування і фінансування діяльності центру довузівської підготовки, умови реалізації концепції. Концептуальна і прогностична мета діяльності центру довузівської підготовки детермінує основні завдання, пріоритетні напрями діяльності, функції управління, зміст підготовки і якість навчання слухачів.

3. Виконане дослідження дало змогу розробити трикомпонентну структуру і змістовне наповнення навчальних планів та практично реалізувати їх. Структура навчального плану центру довузівської підготовки вищого навчального закладу представлена сукупністю базових загальноосвітніх, профільних і пропедевтичних навчальних предметів із урахуванням конкретної спеціалізації інститутів або факультетів університету.

4. Розроблена, теоретично обґрунтована та експериментально перевірена в процесі дослідження структурно-функціональна модель управління центром довузівської підготовки майбутніх студентів побудована на основі системно-структурного, функціонального, діяльнісного наукових підходів і методологічних основ теорії моделювання з урахуванням особливостей інфраструктури соціальної сфери регіону. Складовими моделі є: соціально-педагогічні запити щодо потреб підготовки майбутніх фахівців, визначення мети підготовки слухачів центру довузівської підготовки, організаційно-педагогічний блок (етапи відбору і підготовки), змістовно-методичний, результативно-оцінний, управлінський блоки.

Взаємодія суб’єктів управління і навчання щодо досягнення концептуальної і прогностичної цілей підготовки слухачів центру довузівської підготовки забезпечує здійснення їх допрофесійної підготовки до навчання у вищих навчальних закладах на основі поглибленого вивчення профільних дисциплін шляхом інтеграції змісту освіти загальноосвітніх середніх і вищих навчальних закладів. Розроблені критерії дозволяють визначити рівень ефективності управління центром довузівської підготовки, який за оцінюванням 216-ти експертів є високим (Кеф.упр.= 0,78) на формувальному етапі експерименту порівняно з середнім рівнем (Кеф.упр.= 0,62) на констатувальному.

5. Процес навчання слухачів центру довузівської підготовки представляє відкриту нелінійну систему організації навчально-пізнавальної діяльності слухачів, в основі якої органічна єдність і взаємозв’язок викладання й учіння, що спрямована на задоволення освітніх потреб слухачів і їх допрофесійну підготовку до навчання у вищих навчальних закладах. Управління навчальною діяльністю слухачів центру довузівської підготовки репрезентовано низкою етапів, забезпечує реалізацію індивідуальної освітньої траекторії слухачів в опануванні системою знань у певній освітній галузі та за обраною спеціалізацією і здійснюється викладачами центру.

6. Відповідно до завдань дослідження й програми експерименту була визначена позитивна динаміка якості знань слухачів під час навчання у центрі довузівської підготовки. З цією метою систематизовані результати вхідного контролю, екзаменів зимової й весняної сесій та вступних іспитів слухачів, які дозволили виявити тенденцію підвищення якості знань в середньому на 36,0%, у розрізі 2000/2003рр.

Правомірність та практична придатність структурно-функціональної моделі управління центром довузівської підготовки були підтверджені в процесі формувального етапу експерименту, що дозволяє не тільки покращувати якісні показники навчання слухачів, а й адаптувати їх до подальшого отримання освіти у вищих навчальних закладах.

У процесі експерименту отримано значення коефіцієнта детермінації R2 = 0,67. Це свідчить про те, що структурно-функціональна модель управління адекватна реальному процесу управління центром довузівської підготовки.

Розгляд дисертаційної проблеми на теоретичному, методичному і практичному рівнях, одержані результати дають змогу стверджувати: вихідна методологія є адекватною поставленим завданням, які в ході дослідження реалізовані, мету досягнуто, підтвердилися всі компоненти гіпотези – підготовка слухачів центру довузівської підготовки до вищого навчального закладу виявляється ефективною за умов наявності організаційно-педагогічних засад управління центром довузівської підготовки.

Проведене дослідження повною мірою не вичерпало всіх аспектів управління довузівською підготовкою слухачів й не претендує на повне розв’язання цієї багатоаспектної проблеми. Подальшої розробки потребує визначення й обґрунтування змісту фінансово-економічної діяльності центру довузівської підготовки, система контролю якості знань слухачів, організаційно-педагогічні умови вдосконалення навчального процесу в інституціях довузівської підготовки, історико-педагогічний аналіз функціонування цих інституцій в Україні (друга половина ХХ століття); здійснення порівняльного аналізу системи підготовки майбутніх студентів зарубіжних країн; критерії та технології оцінювання ефективності управління центром.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях автора:

1. Фатєєва Е.М. Методичні рекомендації з організації управління центром довузівської підготовки. – Херсон: Айлант, 2004. – 68 с.

2. Фатєєва Е.М. Нові технології навчально-виховного процесу в центрі довузівської підготовки ліцею при Херсонському державному педагогічному університеті // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. – Вип. ІХ. – Херсон, 1999. – С. 225–230.

3. Фатєєва Е.М. Проблеми управління освіти в сучасних умовах // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. – Вип. Х. – Херсон, 1999. – С. 57–64.

4. Фатєєва Е.М. Формування контингенту слухачів довузівського етапу підготовки педагогічних кадрів // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. – Вип. ХІІ. – Херсон, 2000. – С. 189–195.

5. Фатєєва Е.М. Інноваційні процеси в сучасній українській педагогіці // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. – Вип. ХІІІ.- Херсон, 2000.– С. 174–179.

6. Фатєєва Е.М. Прогностична орієнтація управлінських рішень в умовах неперервної освіти // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. – Вип. 15. Ч.2. – Львів, 2001. – С. 186–190.

7. Фатєєва Е.М. Шляхи ефективного управління педагогічними процесами // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського: Зб. наук. праць. Спеціальний випуск „Теорія та практика управління педагогічними процесами”. – Одеса, 2002. – С. 20–25.

8. Фатєєва Е.М. Психолого-педагогічні засади управління довузівською підготовкою учнівської молоді // Нова педагогічна думка. Науково-методичний журнал. – Рівне, 2002. – № 3-4. – С. 94–101.

9. Фатєєва Е.М. Ретроспектива розвитку довузівської підготовки учнівської молоді // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. Вип. ХХХІІІ. – Херсон, 2003. – С. 63–69.

10. Фатєєва Е.М. Центр довузівської підготовки в системі безперервної освіти // Матер. наук.-практ. конф. „Проблеми безперервної освіти в сучасних умовах соціально-економічного розвитку України” 14-15 листопада 2002 р. м.Івано-Франківськ // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Ред. кол.: В.О.Зайчук, О.Я.Савченко, М.Ф.Дмитренко та ін. – К.: ЗАТ НІЧЛАВА”, 2003. – Спецвипуск. – С. 193 –195.

11. Фатєєва Е.М. Врахування принципів змісту освіти у посібниках для слухачів центру довузівської підготовки // Проблеми сучасного підручника: Зб. наук. праць. – Вип.4. – К, 2003. – С. 266–272.

12. Фатєєва Е.М. Особливості управління навчальним процесом у центрі довузівської підготовки Херсонського державного університету // Матер. ІІ Всеукр. наук.-практ. конференції “Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства”, 16 – 18 жовтня 2003 року. –Херсон, 2003. – С. 180–183.

13. Фатєєва Е.М. Проблеми профвідбору і профадаптації молоді в контексті конкретних педагогічних спеціальностей // Відкритий урок. Розробки, технології, досвід. – 2002. № 21–22. – С. 9–10.

АНОТАЦІЇ

Фатєєва Е.М. Організаційно-педагогічні засади управління центром довузівської підготовки вищого навчального закладу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01. – загальна педагогіка та історія педагогіки. Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена актуальній проблемі: виявленню та обґрунтуванню організаційно-педагогічних засад управління центром довузівської підготовки вищого навчального закладу. На основі розгляду генезису інституцій довузівської підготовки при вищих навчальних закладах окреслено довузівську підготовку як психолого-педагогічну проблему особистості. Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід. Обґрунтовано та реалізовано концептуальні положення управління центром довузівської підготовки майбутніх студентів, як складової вищого навчального закладу.

Розроблено структурно-функціональну модель управління центром довузівської підготовки та специфіку організації, структури, змісту процесу навчання. У процесі дослідження науково обґрунтовано зміст довузівської підготовки та трикомпонентна структура навчальних планів (34 навчальні плани для 42 спеціальностей університету). Висвітлено сучасні вимоги до навчального процесу, що дозволяють реалізувати особистісно орієнтований підхід до слухачів центру довузівської підготовки. Виявлено фактори впливу на якість знань слухачів.

Експериментально виявлено динаміку зміни якості знань слухачів під час навчання у центрі довузівської підготовки.

Ключові слова: управління, довузівська підготовка, концепція, центр довузівської підготовки, довузівське навчання, принципи довузвської освіти, структурно-функціональна модель управління, слухачі.

Фатеева Э.М. Организационно-педагогические основы управления центром довузовской подготовки высшего учебного заведения. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 — общая теория и история педагогики. — Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2005.

Диссертационное исследование посвящено организационно-педагогическим основам управления центром довузовской подготовки в условиях реформирования образования и развития рыночной экономики. В исследовании осуществлен историко-ретроспективный анализ, на основе которого определены предпосылки становления и развития институций довузовской подготовки, выявлены их характерные особенности в контексте национального социокультурного развития страны.

Анализ развития системы довузовской подготовки в разные исторические периоды становления и развития Украины