ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО
ФОМІНА Марина Василівна
УДК 378:37.013.3
СТРУКТУРУВАННЯ ЗМІСТУ
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ
ІНЖЕНЕРІВ МАШИНОБУДІВНОГО ПРОФІЛЮ
13.00.04 – теорія і методика професійної освіти
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Вінниця –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут”, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор
Романовський Олександр Георгійович,
Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, проректор з науково-педагогічної роботи, завідувач кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами, м. Харків.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Ягупов Василь Васильович,
Науково-методичний центр військової освіти Міністерства оборони України, начальник, м. Київ;
кандидат педагогічних наук, доцент
Коханко Октавіан Михайлович,
Хмельницький національний університет, завідувач кафедри педагогіки і психології, м. Хмельницький.
Провідна установа: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, відділ педагогічних технологій неперервної професійної освіти, м. Київ.
Захист відбудеться “21” червня 2005 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .053.01 у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського за адресою: 21100, м. Вінниця, вул. Острозького, 32.
Автореферат розісланий 20 травня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Коломієць А.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність і доцільність дослідження. Сучасний рівень розвитку і характер суспільного виробництва визначають перехід національної економіки України на ринкові відносини, інтегрування у світове господарство, що призводить до істотних перетворень у виробничій сфері. Успішне здійснення таких перетворень потребує якісної підготовки високопрофесійних інженерних кадрів, що відповідає вимогам європейського і світового освітнього простору. За таких умов виникає необхідність пошуку нових моделей і підходів до професійної підготовки майбутніх інженерів. Одним з найважливіших аспектів вирішення відповідної проблеми у педагогічній теорії та реальній освітній практиці є відбір змісту освіти та принципи його структурування, виявлення доцільної системи форм і методів його впровадження.
Істотною складовою професійної підготовки майбутніх інженерів, зокрема машинобудівного профілю, є їхня психолого-педагогічна освіта. Проведений аналіз освітньо-професійних програм інженерних спеціальностей у галузі машинобудування свідчить, що вони не відображають педагогічних функцій, які насправді є невід’ємною частиною виробничої діяльності сучасного інженера. Збільшення обсягу і значення цих функцій пов’язано з посиленням ролі людського чинника у забезпеченні ефективності виробництва, що викликає необхідність глибоких знань інженерами сучасних педагогічних технологій, володіння методами й прийомами, які є найважливішим інструментарієм ефективної взаємодії між людьми. Крім того, у підготовці студентів з дисциплін соціально-гуманітарного циклу не знайшли віддзеркалення галузеві особливості їхньої майбутньої професійної діяльності. У той же час, в освітньо-кваліфікаційній характеристиці фахівця зазначено, що відповідно до Державного класифікатора професій випускники повинні виконувати професійну роботу, характерну для керівників виробничих підрозділів у промисловості й інших сферах, майстрів виробництва, викладачів вищих і середніх навчальних закладів. Тому в процесі розробки педагогічної системи підготовки сучасних інженерів необхідно передбачати належну психолого-педагогічну підготовку як обов’язковий компонент формування їхньої професійної компетенції.
Особливої актуальності ця проблема набуває у зв’язку з прагненням України приєднатися до Болонського процесу й необхідністю відповідної узгодженості змісту національної професійної освіти з європейською.
Належна увага завжди приділялася дослідженню проблеми професійної підготовки фахівців у вищій школі, зокрема таким її аспектам: педагогічним основам організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах (А.М. Алексюк, С.І. Архангельський, Ю.К. Бабанський, І.Ф. Прокопенко, Н.Ф. Тализіна, О.В. Шестопалюк та ін.); реалізації ступеневої професійної підготовки у системі неперервної освіти (І.А. Зязюн, А.О. Лігоцький, Н.Г. Ничкало та ін.); сучасним педагогічним технологіям у професійній підготовці майбутніх фахівців (П.М. Воловик, Р.С. Гуревич, О.С. Падалка, О.М. Пєхота, С.О. Сисоєва та ін.); гуманізації та гуманітаризації освіти (В.П. Андрущенко, С.У. Гончаренко, М.З. Згуровський та ін.).
У педагогічній теорії і практики відповідна увага приділялася і професійній підготовці інженерів, зокрема, проблемам раціонального відбору змісту професійної освіти сучасних спеціалістів (В.П. Бабак, В.П. Малахов, О.А. Мінаєв, Б.І. Мокін, Г.Г. Півняк, Ю.К. Рудавський, Л.Л. Товажнянський та інші); виявленню особливостей психолого-педагогічної підготовки інженерів в умовах технічного університету (Ю.Ф. Зіньковський, О.Е. Коваленко, О.Г. Романовський, А.М. Туренко та інші).
Теоретичний аналіз наукових праць, в яких відображено результати проведених досліджень, свідчить, що проблема психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів, зокрема машинобудівного профілю, у вищих технічних навчальних закладах ще недостатньо досліджена у теоретичному і практичному аспектах. До них можна віднести й питання психолого-педагогічної підготовки інженерів-машинобудівників в умовах обмеженої кількості навчальних годин на вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу; спрямованість психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю на ефективне забезпечення ними професійних функцій; педагогічні умови ефективної реалізації психолого-педагогічної підготовки; дидактичні принципи структурування змісту психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів-машинобудівників.
Враховуючи соціальну значущість якісної професійної підготовки інженерів машинобудівного профілю для соціально-економічного розвитку України, актуальність означеної проблеми, її недостатню теоретичну розробленість та об’єктивну потребу у психолого-педагогічній освіті інженерних кадрів для машинобудування, темою дисертаційного дослідження було обрано: “Структурування змісту психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження стало частиною держбюджетних науково-дослідних робіт Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (НТУ “ХПІ”) – М8701 “Розробка і впровадження методології підготовки кадрового забезпечення управління соціальними системами” (№0101И002316) і М8702 “Розробка методології формування національної гуманітарно-технічної еліти”(№ И009019), госпдоговірних науково-дослідницьких робіт “Розробка концепції оцінки ефективності діяльності підрозділів виконкому Харківської міської ради” за договором № –1, “Управлінське і кадрове забезпечення реалізації стратегії соціально-економічного розвитку підприємства” за договором 87106/296 із ЗАТ “Завод “Южкабель”. А також за договорами про творчу співпрацю з ВАТ “Машинобудівний завод “ФЕД” ) і ВАТ “Харківський тракторний завод” ).
Тема дисертації затверджена вченою радою факультету інформатики і управління НТУ “ХПІ” (протокол № 3 від 22 листопаду 2002 р.) і узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 10 від 24 грудня 2002 р.).
Об'єкт дослідження: професійна підготовка майбутніх інженерів в умовах технічного університету.
Предмет дослідження: зміст психолого-педагогічної підготовки інженерів машинобудівного профілю в умовах технічного університету.
Мета дослідження полягає у визначенні дидактичних підходів до структурування змісту психолого-педагогічної підготовки інженерів машинобудівного профілю та виявленні доцільної системи форм і методів його впровадження.
Концептуальна ідея дослідження. Сучасний рівень розвитку й характер суспільного виробництва в Україні і масштабні зміни в його структурі та технологіях, істотно впливають на цілі і зміст професійної діяльності інженера. Традиційно виконувані ним функції (проектно-конструкторська, технологічна, експлуатаційна й науково-дослідницька) усе більше доповнюються організаційно-управлінськими й педагогічними функціями, що пов’язані з процесом навчання, перенавчання та виховання персоналу, його мотиваційною зорієнтованістю. Це вимагає поглибленого вивчення дисциплін психолого-педагогічного й управлінського циклу, які є необхідним компонентом формування професійної компетенції інженерних кадрів. Для підвищення ефективності психолого-педагогічної підготовки інженерів машинобудівного профілю запропоновані її зміст і структура як своєрідна проекція професійної діяльності на навчально-виховний процес. Це сприяє мотивації студентів, стимулюванню їхньої особистісної й інтелектуальної активності, формуванню й розвитку особистісних і професійних якостей фахівця, знань, умінь і навичок, необхідних для навчання, перенавчання та виховання персоналу, для власного саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації. Психолого-педагогічна підготовка майбутніх інженерів машинобудівного профілю здійснюється відповідно до вимог державних стандартів освіти фахівців у вищому технічному навчальному закладі та соціальних вимог до професійної компетенції, загальної культури й особистісних якостей фахівця в галузі машинобудування. Це передбачає необхідність структурування й обґрунтування змісту вказаної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю, виявлення критеріїв її ефективності.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що психолого-педагогічна підготовка майбутніх інженерів машинобудівного профілю набуває ефективності, якщо:–
педагогічними умовами реалізації системи підготовки фахівців є гармонійна єдність таких чинників: раціональний відбір змісту освіти, особистість викладача, використовувані педагогічні технології, організація освітнього середовища, характер навчально-пізнавальної та соціальної діяльності студентів;–
при визначенні її змісту враховуються характерні галузеві особливості машинобудівного виробництва, соціальні вимоги до професійних знань, умінь і навичок, а також особистісних якостей фахівців машинобудівного профілю;–
відбір змісту, форм і методів психолого-педагогічної підготовки інженерів машинобудівного профілю визначається використанням новітніх досягнень психолого-педагогічної науки, освітньої практики й урахуванням особливостей їх майбутньої професійної діяльності;–
вона спрямована на формування у майбутнього фахівця навичок організованого навчання, виховання й розвитку людей з урахуванням їх індивідуально-особистісних якостей, на одержання знань про особливості процесу виховання людей та умінь прогнозувати, проектувати і здійснювати навчально-виховний процес у різних умовах, зокрема безпосередньо на виробництві.
Відповідно до предмета й мети визначено основні завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан дослідження проблеми в педагогічній теорії та практичній діяльності у вищих технічних навчальних закладах.
2. Обґрунтувати й експериментально перевірити дидактичні підходи до структурування психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю, встановити педагогічні умови її ефективної реалізації.
3. Виявити критерії ефективності психолого-педагогічної підготовки студентів машинобудівного профілю у вищих технічних навчальних закладах.
4. Розробити методичні рекомендації щодо поліпшення психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю для викладачів та студентів вищих технічних навчальних закладів.
Методологічну основу дослідження становлять: загальнотеоретичні та методологічні положення наукового пізнання, концептуальні основи філософії освіти, принципи і зміст інженерної освіти; положення про взаємозв’язок і взаємозумовленість ефективності функціонування виробничих систем і професійної підготовки фахівців, психологія особистості і психологія діяльності, системний підхід до розгляду педагогічних об’єктів.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення та висновки щодо: філософії освіти (В.П. Андрущенко, Б.С. Гершунський, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, О.В. Сухомлинська та інші); теоретичних основ педагогіки вищої школи й організації навчально-виховного процесу (А.М. Алексюк, С.І. Архангельський, Ю.К. Бабанський, В.П. Беспалько, С.У. Гончаренко, О.П. Кондратюк, В.І. Лозова, Н.Г. Ничкало, І.П. Підласий, І.Ф. Прокопенко, О.В. Шестопалюк та інші); гуманізації і гуманітаризації інженерної освіти (М.Є. Добрускін, М.З. Згуровський, О.Г. Романовський, Л.Л. Товажнянський та інші); теорії змісту й педагогічні технології підготовки фахівця (П.М. Воловик, Р.С. Гуревич, І.О. Зимня, А.С. Нісимчук, О.С. Падалка, О.М. Пєхота, С.О. Сисоєва та інші); основні положення професійної діяльності інженера і його підготовки (С.Ф. Артюх, О.Е. Коваленко, В.С. Ледньов та інші). Процес наукового пошуку базувався на положеннях Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ сторіччі, Державної національної програми “Освіта” (“Україна ХХІ сторіччя”), Законів України “Про освіту” і “Про вищу освіту”. При цьому використовувалися освітньо-професійні програми й освітньо-кваліфікаційні характеристики підготовки фахівців для різних галузей машинобудування.
Для розв’язання поставлених завдань, перевірки гіпотези були використані методи дослідження:–
теоретичні: праксиметричні (аналіз наукової літератури й документів, вивчення й узагальнення практичного досвіду), системно-структурні (класифікація, систематизація, моделювання), порівняльний аналіз і синтез, які були застосовані для здійснення теоретичного аналізу стану проблеми дослідження, визначення ролі й місця психолого-педагогічних знань, умінь і навичок у професійній діяльності майбутніх інженерів машинобудівного профілю, для структурування й обґрунтування змісту психолого-педагогічної підготовки студентів у вищих технічних навчальних закладах;–
емпіричні: аналіз діяльності й анкетування інженерних і керівних кадрів машинобудівних підприємств; аналіз психолого-педагогічної й управлінської підготовки випускників; аналіз контрольних робіт та результатів тестування студентів і бесіди з ними, педагогічне спостереження для аналізу стану проблеми в практичній діяльності вищих технічних навчальних закладів, відбору методик оцінювання ефективності психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю;–
статистичні: методи математичної обробки й кількісного аналізу (метод аналізу ієрархій і дисперсійний аналіз) для експериментальної перевірки результатів впровадження структурованого змісту психолого-педагогічної підготовки в технічному університеті.
Організація дослідження. Дослідницька робота здійснювалася у три взаємопов’язані етапи впродовж 2000 – 2004 рр.
На першому етапі (2000 – рр.) вивчався стан дослідження проблеми в її теоретичному аспекті та в діяльності вищих технічних навчальних закладів; проаналізована наукова література з філософії освіти, професійної та психолого-педагогічної підготовки інженерів, з виробничої й управлінської діяльності фахівців машинобудування. Було висунуто гіпотезу дослідження, сформульовано його об’єкт, предмет та завдання, визначено програму дослідницької роботи, проведено констатуючий експеримент.
На другому етапі (2001 – рр.) було структуровано й теоретично обґрунтовано зміст психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю у вищих технічних навчальних закладах, методики експериментальної роботи, проведено формуючий експеримент, систематизовано й проаналізовано дані експерименту; результати дослідження впроваджено у практику вищих технічних навчальних закладів.
На третьому етапі (2003 – рр.) підведено підсумки формуючого експерименту, розроблено методичні рекомендації для викладачів щодо організації психолого-педагогічної підготовки студентів машинобудівного профілю у вищих технічних навчальних закладах; написано й оформлено текст дисертаційної роботи.
Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота здійснювалася на базі Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (охоплено 392 студенти 3-х факультетів; 37 випускників енергомашинобудівного факультету і 26 викладачів кафедри педагогіки і психології управління соціальними системами і кафедр вказаних факультетів); Української інженерно-педагогічної академії (м. Харків, 107 студентів); Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут” (м. Харків, 53 студенти); Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (24 студенти). Окрім цього, було охоплено 48 інженерів і керівників структурних підрозділів ВАТ “Машинобудівний завод “ФЕД” (м. Харків) і ВАТ “Харківський тракторний завод”.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:–
вперше розроблено й теоретично обґрунтовано принципи відбору змісту психолого-педагогічної підготовки студентів-машинобудівників на основі галузевих особливостей їх майбутньої професійної діяльності; виявлено та обґрунтовано педагогічні умови та критерії ефективності психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю у вищих технічних навчальних закладах;–
удосконалено навчальні плани машинобудівних спеціальностей та програми спецкурсів для психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю;–
подальшого розвитку дістали організаційні форми і методи психолого-педагогічної підготовки у технічному університеті.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що: уточнено теоретичний зміст поняття “психолого-педагогічна підготовка майбутніх інженерів”, який поглибив розуміння процесів психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів у технічних університетах; теоретично обґрунтовано дидактичні підходи до структурування матеріалу дисциплін психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю та критерії її ефективності.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що розроблено і впроваджено: експериментальний варіант програми навчального курсу “Основи педагогіки і психології”, навчальні плани спецкурсів “Психолого-педагогічні основи управлінської діяльності інженера” і “Управління розвитком соціально-економічних систем” для психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю вищих технічних навчальних закладів; підготовлені й видані методичні рекомендації для студентів інженерних і економічних спеціальностей, викладачів технічних університетів з вивчення теми “Стилі керівництва” і навчально-методичний посібник “Зміст освіти як педагогічна категорія”.
Матеріали дослідження можуть бути використані в навчально-виховному процесі психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів у вищих технічних навчальних закладах і сприятимуть підвищенню ефективності їх підготовки до професійної діяльності.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (довідка № від 21 травня 2004 р., довідка № від 27 травня 2004 р.), Української інженерно-педагогічної академії (акт № від 16 травня 2004 р.), Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “Харківський авіаційний інститут” (акт № від 30 квітня 2004 р.), Харківського національного автомобільно-дорожнього університету (акт № від 28 квітня 2004 р.).
Особистий внесок автора полягає у: теоретичному обґрунтуванні положення про необхідність врахування галузевих особливостей у психолого-педагогічній підготовці майбутніх інженерів машинобудівного профілю; виявленні педагогічних умов і критеріїв ефективної психолого-педагогічної підготовки студентів у вищих технічних навчальних закладах; теоретичному обґрунтуванні дидактичних підходів до структурування матеріалу дисциплін психолого-педагогічної підготовки студентів-машинобудівників.
Протягом усього періоду наукового дослідження автор особисто брала участь в експериментальній перевірці та практичній реалізації розроблених положень і рекомендацій, здійснювала викладацьку та навчально-методичну діяльність, що сприяло підвищенню ефективності професійної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю в Національному технічному університеті “Харківський політехнічний інститут” у процесі вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу.
Вірогідність результатів дослідження забезпечена методологічним обґрунтуванням вихідних позицій дослідження; системним аналізом теоретичного й емпіричного матеріалу; застосуванням комплексу методів, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням дослідження; всебічним аналізом дослідницьких даних педагогічного експерименту з урахуванням кількісних та якісних показників; репрезентативністю вибірки для експериментальної роботи; позитивним досвідом впровадження результатів у практику роботи машинобудівних факультетів вищих технічних навчальних закладів.
На захист виносяться:
1. Положення про необхідність урахування галузевих особливостей у психолого-педагогічній підготовці майбутніх інженерів машинобудівного профілю у вищому технічному навчальному закладі.
2. Структурований і теоретично обґрунтований зміст психолого-педагогічної підготовки студентів машинобудівних факультетів у вищих технічних навчальних закладах з урахуванням особливостей їхньої майбутньої професійної діяльності.
3. Педагогічні умови ефективної реалізації психолого-педагогічної підготовки студентів-машинобудівників.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення роботи і результати дослідження доповідалися на Міжнародній науковій конференції “Творча особистість у системі неперервної освіти” (м. Харків, 2000 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні освітні технології” (м. Харків, 2001 р.); Міжнародній науково-методичній конференції “Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (м. Київ, 2001 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Технології неперервної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку” (м. Миколаїв, 2001 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі “Инновации в образовании” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.); Міжнародних наукових конференціях “Кримські педагогічні читання” (м. Алушта, 2001, 2002, 2003 рр.); Міжнародних науково-практичних конференціях “Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я” (м. Харків, 2002, 2003 рр.); Міжнародній науковій конференції “Формування національної гуманітарно-технічної еліти” (м. Харків, 2002 р.); обласній конференції молодих вчених “Тобі, Харківщино, – пошук молодих” (м. Харків, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції-семінару “Виховання в контексті соціальної адаптації студентства” (м. Харків, 2003 р.); Міжнародній науковій конференції “Управління великими соціальними системами та гуманітарно-технічна еліта” (м. Харків, 2003 р.); науково-методичній конференції “Могилянські читання – 2003” (м. Миколаїв, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретичні та методичні засади підготовки фахівців у професійних навчальних закладах технічного і художнього профілю” (м. Львів, 2004 р.); Міжнародній науковій конференції “Гуманітарно-технічна еліта і управління великими соціальними системами” (м. Харків, 2004 р.).
Публікації. Результати дослідження відображено у 27 друкованих працях, серед яких: 2 навчально-методичні посібники; 13 статей – у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, з яких 10 – одноосібних; 6 статей – у журналах і збірниках наукових робіт; 6 статей – у збірниках матеріалів конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (190 найменувань), 12 додатків на 29 сторінках. Робота містить 7 таблиць на 9 сторінках, 15 рисунків на 15 сторінках. Загальний обсяг дисертації – сторінок, основна її частина займає 199 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу дослідження, його наукову новизну, окреслено теоретичну і практичну цінність результатів, особистий внесок здобувача, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, висновки про апробацію і впровадження результатів дослідження.
У першому розділі – “Теоретичні основи психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів в умовах технічного університету” – проаналізовано сучасні тенденції щодо організації професійної освіти інженерів у вищих навчальних закладах; сучасний стан, підходи до формування і специфіка психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів у вищих технічних навчальних закладах; здійснено теоретичний аналіз і уточнено зміст поняття “психолого-педагогічна підготовка майбутніх інженерів”; встановлено педагогічні умови ефективної реалізації системи психолого-педагогічної підготовки студентів у технічному університеті; виявлено критерії ефективності психолого-педагогічної підготовки студентів-машинобудівників.
На основі теоретичного аналізу літературних джерел і досліджень, які присвячені проблемі професійної освіти інженерів, виявлено необхідність модернізації наявної моделі їхньої підготовки на базі нової філософії інженерної освіти. Передумовами й основними джерелами формування такої філософії стали, перш за все, реалії сучасності і потреби практики суспільного виробництва на новому етапі розвитку людської цивілізації. Однією з найважливіших проблем педагогічної теорії та практики є раціональне визначення змісту освіти та закономірності його перегляду.
На основі теоретичного аналізу досліджень у галузі змісту освіти було запропоновано модифіковану модель інтегрованої підготовки інженерів, розроблену О.Г. Романовським у рамках концепції формування національної гуманітарно-технічної та управлінської еліти. Її структура зумовлена, з одного боку, соціальними вимогами до професійної компетенції, загальної і професійної культури й особистісних якостей фахівця, а з другого боку – спрямована на забезпечення високої конкурентоспроможності випускника на світовому ринку праці. Особливість такої моделі полягає в гармонійному поєднанні не тільки професійної, фундаментальної і загальнокультурної підготовки, але і в забезпеченні поглибленої психолого-педагогічної і управлінської підготовки.
Аналіз стандартних освітньо-професійних програм інженерних спеціальностей у сфері машинобудування свідчить, що вони не відображають педагогічних функцій, які насправді є невід’ємною частиною професійної діяльності сучасного інженера. Крім того, в соціально-гуманітарній підготовці студентів не враховуються галузеві особливості їхньої майбутньої професійної діяльності (“Технологія машинобудування” (7.090202), “Колісні і гусеничні транспортні засоби” (7.090211), “Підйомно-транспортні, будівельні, дорожні машини і устаткування” (7.090214) та інші).
У той же час, в освітньо-кваліфікаційній характеристиці (ОКХ) фахівця зазначено, що відповідно до Державного класифікатора професій випускники можуть виконувати професійну роботу, характерну для керівників виробничих підрозділів у промисловості й інших сферах, майстрів виробництва, викладачів вищих і середніх навчальних закладів. Отже, забезпечення вимог ОКХ передбачає поглиблення психолого-педагогічної підготовки з обов’язковим урахуванням галузевих особливостей професійної діяльності випускників.
У дисертаційній роботі психолого-педагогічна підготовка майбутніх інженерів машинобудівного профілю у вищих технічних навчальних закладах розглядається як спеціально організований процес, спрямований на оволодіння ними психолого-педагогічними й управлінськими знаннями, уміннями й навичками, на формування і розвиток особистісно та професійно значущих якостей, необхідних у майбутній фаховій діяльності.
Аналіз літературних джерел з проблеми дослідження (В.П. Андрущенко, С.І. Архангельський, Р.С. Гуревич, І.А. Зязюн, Н.Г. Ничкало, О.М. Пєхота, О.Г. Романовський, С.О. Сисоєва та інші) дозволив виділити й інтегрувати педагогічні чинники, що впливають на ефективність реалізації системи психолого-педагогічної підготовки студентів у технічному університеті (зміст освіти; особистість викладача; педагогічні технології; організація освітнього середовища; навчально-пізнавальна та соціальна діяльність студентів) та критерії її ефективності (рівень засвоєння студентами основної парадигми психолого-педагогічних знань; рівень сформованості умінь і навичок застосування психолого-педагогічних знань у виробничих умовах машинобудівного підприємства; рівень розвитку особистісних якостей і здібностей, необхідних студентам в їх майбутній професійній діяльності; рівень готовності студентів до управлінської діяльності, до навчання та виховання персоналу; рівень загальної культури і навичок ділового спілкування).
У другому розділі – “Педагогічна технологія структурування змісту психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю” – обґрунтовано принципи відбору змісту психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю; сформульовано й науково обґрунтовано дидактичні підходи до структурування змісту дисциплін психолого-педагогічного циклу для студентів-машинобудівників у контексті особистісно й діяльнісно орієнтованої парадигми освіти; підібрані ефективні педагогічні технології реалізації психолого-педагогічної підготовки з цілеспрямовано структурованим її змістом для студентів машинобудівного профілю.
Аналіз наукової літератури (Ю.К. Бабанський, В.П. Безпалько, В.І. Загвязінський, М.М. Скаткін та інші) дозволив запропонувати при формуванні й обґрунтуванні змісту психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю використовувати, окрім основних дидактичних принципів навчання (свідомості й активності, наочності, систематичності та послідовності, міцності, доступності, науковості і зв’язку теорії з практикою), додатково такі принципи: цілісність освіти, її практична спрямованість та індивідуалізація. Усі ці принципи взаємопов’язані та взаємозалежні, вони доповнюють і зумовлюють один одного, утворюючи при цьому цілісну систему.
У розділі обґрунтовано необхідність впровадження у навчально-виховний процес професійної освіти інженерів нових підходів, що відповідають сучасним вимогам суспільства к професійно значущим й особистісним якостям фахівців. Із розроблених сучасними вченими-педагогами основних підходів “особистісно-соціально-діяльнісного” (О.В. Барабанщиков і М.Ф. Феденко), “діяльнісно-особистісного” (В.І. Андрєєв), “особистісно-діяльнісного” (І.О. Зимня), “системного особистісно-діяльнісного” (Л.М. Деркач) та інших, враховуючи специфіку навчання студентів у вищих технічних навчальних закладах, де основним компонентом підготовки є формування знань й умінь у професійній сфері, вважаємо найбільш оптимальним і ефективним застосування особистісно й діяльнісно орієнтованого підходу, засновниками якого є Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, В.С. Ледньов, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн та інші.
Для забезпечення ефективності психолого-педагогічної підготовки студентів машинобудівного профілю в умовах дефіциту часу при зростаючому її значенні та необхідність за цих умов формувати у студентів необхідні психолого-педагогічні знання, уміння й навички як невід’ємну частину їхньої професійної компетенції, необхідно розробити відповідний зміст і структуру цієї підготовки.
В основі структурування психолого-педагогічної підготовки покладено два принципи. Першим принципом є неперервність підготовки, яка реалізується при введенні наскрізної психолого-педагогічної підготовки на всіх освітніх рівнях. Другим принципом є практична спрямованість психолого-педагогічної підготовки. Це означає, що при структуруванні змісту навчального матеріалу цієї підготовки враховувалися особливості майбутньої професійної діяльності студентів-машинобудівників (чисельність виробничих колективів; істотна взаємозалежність результатів діяльності кожного і всіх разом від результатів роботи окремого працівника; значна різноманітність технологічних процесів і операцій; часта зміна продукції та технологій унаслідок випуску різних модифікацій машин та ін.) З урахуванням вище зазначеного матеріал курсу “Основи педагогіки і психології” було поділено на дві частини: інваріантну (загальну), яка є обов’язковою для студентів усіх спеціальностей і включає фундаментальні знання основ педагогіки і психології, і варіативну, матеріал якої враховує основні галузеві нюанси майбутньої професійної діяльності студентів. Цей курс доповнюють спецкурси, зміст і структура яких також відображають особливості машинобудування і дозволяють детальніше знайомити студентів із психолого-педагогічними аспектами управління соціальними системами.
Виявлено, що ефективність психолого-педагогічної підготовки студентів машинобудівного профілю забезпечується оптимальним поєднання структурованого змісту навчального матеріалу із застосуванням педагогічних технологій, які включають сучасні методи та форми навчання. Використання цих методів і форм перетворює їх у технологію особистісного розвитку і професійного зростання майбутніх інженерів машинобудівного профілю, що забезпечує формування потреби і здатності неперервної самоосвіти, самовдосконалення, саморозвитку і самоствердження.
У третьому розділі – “Організація і результати педагогічного експерименту” – здійснено відбір методик для вивчення ефективності експериментального викладання дисциплін психолого-педагогічного циклу майбутніх інженерів машинобудівного профілю; описано методи обробки даних, одержаних у процесі дослідження; проаналізовано результати педагогічного експерименту.
На першому, констатуючому, етапі була виявлена нестійка і незначна мобільність знань, умінь і навичок учасників експерименту, а також відповідних необхідних якостей і здібностей, що спричинило необхідність з’ясування причин цих явищ. До початку експериментального навчання визначався рівень знань, умінь і навичок студентів у психолого-педагогічній сфері, а також міра розвиненості особистісних якостей, що дозволило об’єктивувати відповідні показники для порівняння їх у експериментальних і контрольних групах.
Крім того, на цьому етапі в експерименті взяли участь 48 інженерів і керівників структурних підрозділів ВАТ “Машинобудівний завод “ФЕД” і ВАТ “Харківський тракторний завод”, а також 37 випускників енергомашинобудівного факультету Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. Працівники підприємств констатували, що, по-перше, 40-80% робочого часу у них припадає на спілкування з підлеглими. По-друге, одержані у вищому навчальному закладі знання вони оцінюють як достатні для професійної діяльності, але вкрай недостатні для ділового спілкування і виконання управлінських і педагогічних функцій. У зв’язку з цим 82% опитаних вважають за доцільне поліпшення психолого-педагогічної і управлінської підготовки, орієнтованої на галузеві особливості машинобудівного виробництва. Анкетування випускників засвідчило: одержані базові знання з психології і педагогіки вони вважають корисними; не дивлячись на певний обсяг психолого-педагогічних знань, вони все ж таки не готові до виконання управлінських функцій, пов’язаних із навчанням і вихованням персоналу; традиційне викладання курсу “Основи педагогіки і психології” не відображає галузевих особливостей їхньої професійної діяльності; істотний недолік викладання цього курсу випускники пов’язують переважно з теоретичним вивченням навчального матеріалу; необхідний рівень психолого-педагогічної і управлінської підготовки інженерів важко забезпечити в рамках однієї навчальної дисципліни. Для подолання цих недоліків і вдосконалення психолого-педагогічної підготовки було реалізовано підхід до структурування навчального матеріалу відповідних навчальних дисциплін, що ґрунтується на врахуванні специфіки машинобудівного виробництва.
Другий, формуючий, етап експерименту проводився з участю студентів 5 курсу таких факультетів Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”: машинобудівного, енергомашинобудівного і транспортного машинобудування. Потік першого з них був контрольним, а інші – експериментальними. Для формування знань, умінь і навичок, виявлення і розвитку особистісних якостей і здібностей у студентів в ході експерименту у навчально-виховному процесі психолого-педагогічної підготовки застосовувалися три різні методики. Перша з них полягала у викладанні курсу “Основи педагогіки і психології”, структурованого відповідно до майбутньої професійної діяльності студентів і з одночасним використанням на практичних заняттях активних методів навчання (ділові та рольові ігри, аналіз конкретних ситуацій, психологічний тренінг і т.п.). Друга методика полягала у викладанні структурованої дисципліни “Основи педагогіки і психології” без використання активних методів навчання на практичних заняттях. Третя методика полягала в тому, що “Основи педагогіки і психології” викладалися традиційно, тобто без урахування галузевих особливостей майбутньої професійної діяльності студентів.
На третьому етапі здійснювався порівняльний експеримент, у процесі якого виявлялися кількісні та якісні відмінності результатів в експериментальних і контрольної групах. Для об’єктивної інтерпретації результатів дослідження з виявлення рівня знань, умінь і навичок студентів-машинобудівників застосовувався метод дисперсійного аналізу, для виявлення міри розвиненості лідерських якостей, комунікативних і організаторських здібностей – метод аналізу ієрархій.
Результати педагогічного експерименту свідчать, що всі три методики дають істотно різні результати. Рівень сформованості психолого-педагогічних знань зріс з 84,32% в експериментальній групі, де застосовувалася перша методика, до 95,6%; з 84,48% в експериментальній групі, де було використано другу методику, до 91,68%; з 84,56% до 89,44% – у контрольній групі. В процесі експерименту виявлено також дію трьох методик на динаміку розвитку особистісних якостей студентів-машинобудівниківтабл. )
Таблиця
Результати тестування експериментальних і контрольної груп до і після проведення експерименту
Досліджувані
якості і здібності | Перша
(експеримен-тальна) група | Друга
(експеримен-тальна) група | Третя
(контрольна)
група
до
експер. | після експер. | до
експер. | після експер. | до
експер. | після експер.
Лідерські якості | 1319 | 1754 | 1313 | 1531 | 1334 | 1391
Організаторські здібності | 789 | 967 | 784 | 879,25 | 805 | 854
Комунікативні здібності | 412 | 481,5 | 409 | 451 | 428 | 443
Середній бал по групі | 100,8
(48%) | 128,1
(61%) | 100,24
(47,73%) | 114,45
(54,5%) | 102,68
(48,89%) | 107,52
(51,2%)
Аналіз результатів дослідження дозволив зробити висновок, що запропонований структурований зміст дисциплін психолого-педагогічної підготовки і форми її організації позитивно впливають на академічну успішність студентів; їх порозуміння необхідності і важливості дисциплін такої підготовки; рівень сформованості управлінських і педагогічних умінь і навичок; ступінь розвиненості особистісних якостей, зокрема лідерських, організаторських і комунікативних здібностей.
Таким чином можна вважати, що проведене дослідження дозволило розв’язати поставлені на початку роботи завдання; аналіз результатів констатуючого і формуючого експериментів дають підставу зробити висновки, які в цілому підтверджують правильність висунутої гіпотези дослідження.
У загальних висновках викладено основні результати теоретичної та методичної розробки проблеми удосконалення психолого-педагогічної підготовки студентів машинобудівного профілю у вищих технічних навчальних закладах.
ВИСНОВКИ
1. Аналіз проблеми психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів у вищих технічних навчальних закладах, освітньо-професійних програм інженерних спеціальностей та освітньо-кваліфікаційних характеристик інженерів, державних стандартів із дисциплін психолого-педагогічного циклу дав змогу виявити вимоги до їхньої психолого-педагогічної підготовки, довести її значущість у професійному становленні сучасного спеціаліста, зокрема машинобудівного профілю.
Психолого-педагогічна підготовка інженера є невід’ємним компонентом його професійної підготовки і спрямована на розвиток особистісних і професійно значимих якостей, на формування знань, умінь і навичок, що сприяють ефективності його подальшої професійної діяльності, особистісному та професійному саморозвитку, самовдосконаленню і самореалізації.
Виявлено, що ускладнення в психолого-педагогічній підготовці інженерів пов’язані з відсутністю єдиних навчальних планів і програм цієї підготовки у вищих технічних навчальних закладах. У дисертації психолого-педагогічна підготовка студентів машинобудівного профілю розглядається як спеціально організований процес, спрямований на оволодіння ними психолого-педагогічними й управлінськими знаннями, уміннями й навичками, формування особистісно та професійно значимих якостей, необхідних в майбутній професійній діяльності.
2. Обґрунтовано й експериментально перевірено дидактичні підходи до структурування матеріалу дисциплін психолого-педагогічної підготовки студентів машинобудівного профілю. Його зміст має свою специфіку, пов’язану з необхідністю врахування галузевих особливостей майбутньої професійної діяльності студентів-машинобудівників, а саме: чисельність виробничих колективів; істотна взаємозалежність результатів діяльності кожного й усіх разом від результатів роботи окремого працівника; значне різноманіття технологічних процесів; переважання механообробки й механоскладальних робіт із їх одноманітністю й монотонністю; часта зміна продукції та технологій унаслідок випуску різних модифікацій машин і т.п. Це вимагає від інженера знання всієї гами технологій та уміння навчати виробничий персонал. Встановлено педагогічні умови ефективної реалізації психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів машинобудівного профілю.
Психолого-педагогічна підготовка відбувалася при широкому застосуванні сучасних педагогічних технологій, які включають різні методи та форми навчання. У процесі психолого-педагогічної підготовки використовуються колективні, групові та індивідуальні форми навчання. Для найбільш оптимального засвоєння знань, прищеплення студентам-машинобудівникам умінь і навичок, а також формування особистісних і професійно значимих якостей з метою подальшого їхнього використання у професійній діяльності у навчально-виховному процесі психолого-педагогічної підготовки застосовувалися: на практичних заняттях – рольові й ділові ігри, тренінги, аналіз конкретних ситуацій, виробничі ігри та т.п., а традиційні лекційні заняття замінялися проблемними лекціями.
У дослідженні показано, що використання цих форм і методів організації навчально-виховної діяльності впливає на розвиток особистісних і професійно значимих якостей студентів, на формування знань, умінь і навичок, що будуть сприяти ефективності їх подальшої професійної діяльності.
Згідно з визначеними цілями і завданнями психолого-педагогічної підготовки студентів-машинобудівників розроблено експериментальний варіант програми курсу “Основи педагогіки і психології”, зміст якого структурований відповідно до галузевих особливостей машинобудівного виробництва, який доповнюється спецкурсами, що більш детально знайомлять студентів з проблемами психології особистості; психології виникнення та розв’язання конфліктів; з педагогічними прийомами, формами та методами управління людьми та особливостями психології управління соціальними системами.
3. Визначено й теоретично обґрунтовано критерії ефективності психолого-педагогічної підготовки студентів-машинобудівників. Здійснено відбір методик для перевірки ефективності запропонованої психолого-педагогічної підготовки. Ефективність психолого-педагогічної підготовки студентів факультетів машинобудівного профілю визначалася рівнем її відповідності обраним критеріям. Результати педагогічного експерименту засвідчили, що всі показники психолого-педагогічної підготовки майбутніх інженерів-машинобудівників в експериментальних потоках вищі, ніж у контрольному.
4. Теоретично та методологічно обґрунтовано положення щодо психолого-педагогічної підготовки студентів машинобудівного профілю були покладені в основу: експериментального варіанту програми базового курсу “Основи педагогіки і психології”, навчальних програм спецкурсів “Психолого-педагогічні основи управлінської діяльності інженера” та “Управління розвитком соціально-економічних систем”, зміст і структура яких формувалися з урахуванням галузевих особливостей машинобудівного виробництва. Впровадження особистісно й діяльнісно орієнтованого підходу до визначення змісту й структури навчального матеріалу з психолого-педагогічних дисциплін сприяло підвищенню їх засвоєння, що засвідчують результати формуючого експерименту.
Виконане дослідження дозволило розробити рекомендації для викладачів дисциплін психолого-педагогічного циклу вищих технічних навчальних закладів щодо підвищення ефективності психолого-педагогічної підготовки студентів.
Реалізація основних положень дослідження спрямовується на подальший розвиток теоретичних і методологічних основ підвищення ефективності психолого-педагогічної підготовки студентів усіх спеціальностей у технічних ВНЗ в умовах гуманізації та гуманітаризації освіти.
Перспективними напрямами подальших досліджень у цій важливій і актуальній проблемі є їх розповсюдження на підготовку інженерів для інших галузей промисловості, а також на систему перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських та інженерних кадрів промислових підприємств.
Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях:
Навчальні і навчально-методичні посібники
1. Методичні рекомендації по вивченню теми “Стилі керівництва” з курсу “Психологія управління” / О.Г. Романовський, О.С. Пономарьов, М.В. Фоміна, О.А. Ігнатюк. – Харків: ХДПУ, 2000. – 24 с. (Особистий вклад полягає у висвітленні психологічних аспектів стилів керівництва).
2. Романовский А.Г., Пономарев А.С., Фомина М.В. Содержание образования как педагогическая категория: Учеб.-метод. пособие по курсу “Основы педагогики и психологии”. – Харьков: НТУ “ХПИ”, 2005. – 68 с. (Особистий вклад полягає в обґрунтуванні поглиблення навчання дисциплін психолого-педагогічного циклу).
Статті у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України
3. Фомина М.В. Модель интегрированной подготовки инженера-руководителя и ее психолого-педагогическое обоснование // Удосконалення технологій та методик професійного навчання: Зб. наук. пр. – Київ: Науковий світ. – 2001. – С. .
4. Фомина М.В. Анализ понятия эффективности педагогической системы интегральной подготовки инженеров-руководителей // Теорія і практика управління соціальними системами. – Харків: НТУ “ХПІ”. – 2001. – № . – С. .
5. Фомина М.В. Применение метода экспертных оценок в управлении учебной деятельностью студентов // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ. – 2001. – Вип. . – Ч. . – С. .
6. Фомина М.В. Психолого-педагогическая подготовка будущих инженеров-руководителей: активные методы обучения // Вісник НТУУ “КПІ”. – Київ: ІВЦ “Політехніка”. – 2001. – № . – С. .
7. Фоміна М.В. Вибір методів і критеріїв оцінки ефективності педагогічної системи підготовки інженерів-керівників // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Зб. наук. пр. – Київ. – 2001. – Ч. . – С. .
8. Бондаренко В.В., Ігнатюк О.А., Фоміна М.В. Нові підходи до змісту освіти управлінської підготовки майбутніх інженерів // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Зб. наук. пр. – Київ – Вінниця: ДОВ Вінниця. – 2002. – Ч. . – С. . (Особистий вклад полягає у виявленні сучасних підходів до формування змісту управлінської підготовки майбутніх інженерів).
9. Фомина М.В. Современная философия образования и выбор содержания профессиональной подготовки // Теорія і практика управління соціальними системами. – Харків: НТУ “ХПІ”. – 2002. – № . – С. .
10. Пономарев А.С., Фомина М.В. Философский анализ основных аспектов проблемы содержания профессионального образования // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя. – 2002. – Вип. . – С. –16. (Особистий вклад полягає у виявленні методологічних принципів формування змісту професійної освіти).
11. Фоміна М.В. Особистісно орієнтований підхід у проектуванні змісту освіти // Педагогіка і психологія професійної освіти. – Львів. – 2002. – № . – С. .
12. Фоміна М.В. Психолого-педагогічні аспекти професійної підготовки сучасних інженерів // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. – Київ-Запоріжжя. – 2003. – Вип. . – С. .
13. Бондаренко В.В., Фомина М.В. Структурирование психолого-педагогической подготовки специалистов машиностроительного профиля // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи: Зб. наук. пр. – Київ. – 2003. – С. . (Особистий вклад полягає в структуруванні змісту курсу „Основи педагогіки і психології”).
14. Фоміна М.В. Методика педагогічного експерименту по визначенню ефективності психолого-педагогічної підготовки інженерів // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Педагогічні науки. – Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили. – 2003. – Вип. . – С. .
15. Фомина М.В. Методология формирования гуманитарно-технической элиты для машиностроения Украины // Теорія і практика управління соціальними системами. – Харків:
