яке було пов'язане з діяльністю, зовнішніми нагадуваннями і постійною необхідністю відтворення, залишається тільки “слід”, риси якого мінятимуться у зв'язку з частотою, стійкістю і примусовим характером нагадування. Інформація про не-пережите минуле (історична), може зберігатися в тій мірі, як часто здійснюватимуться зв'язки “нагадування” і який характер вони носитимуть – випадковий або свідомий, емоційний або безпристрасний, візуальний або текстовий, і від того, на якій мові вони здійснюватимуться. Автором висловлюється припущення, що історична інформація, засвоєна мовою, що переводиться, буде стійкою тільки за умови постійного, різними способами зовнішнього нагадування на тією ж мовою, інакше може відбуватися що перекодування, утворення нових зв'язок – репрезентацій та схем. Динаміка репрезентацій, неминуча, у разі запам'ятовування не-пережитого, якщо регулярно не відбувається повторення послідовності запам'ятовування, переказу в режимі “Я- Я”, або у формі зовнішнього, видовища, перегляду (містерії), перечитування. Тому всякий історик по професії або “стихійний історик за покликанням” що є охоронцем інформації (будь-якого роду) не мислить себе без своєї бібліотеки, своїх записів, своїх текстів, свого архіву або своїх спогадів, які він постійно і свідомо показує собі в уяві або переказує словами. Традиційна культура стимулювала цей улюблений багатьма людьми рід діяльності, даючи їм час “перечитувати достопам'ятне в собі”, і допомагаючи перечитувати і переглядати спільне достопам'ятне - memoria - через повторення (свято). Нинішня культура, мабуть, більш турбує людину розрізненими, частими і безсистемними нагадуваннями, і людина все рідше насолоджується “цілісним відшкодуванням”, restitutio ad integrum. Вона згадує поспішно, фрагментарно, докладаючи зусилля уникнути “плутанини” або “провалу”. Звичайно, той факт, що люди, образно говорячи, “погано пам'ятають історію”, навіть якщо і займаються цією діяльністю (спогадом) постійно або професіонально, зовсім не означає “кінець” історії. Люди не “пам'ятають”, тому що у них є текстовий ресурс – книги, комп'ютерні файли, медіа-трансляції, до яких можна звернутися у будь-який час. Соціальна пам'ять “професіоналів історії” стає все більш залежною від всякого роду знакових систем, як вербальних, так і візуальних. Вторгнення в семіосферу соціальній пам'яті нових текстів і символів може бути швидким і динамічним – це особливість нинішнього часу. Крім того, таке вторгнення може бути ще і довільним, виступаючим як політичний “курс”. Такий, наприклад, як “відродження національної духовності”.
У дисертаційному дослідженні зазначається, що інтеграційні процеси, що спрямовані державною політикою, створення української солідарності, тільки виграли від порівняльної “одноманітності” уявлень про те, що досягнення державної незалежності - закономірна теодицея багатьох століть української історії. Саме цю задачу – ідеологічне конструювання нової української ідентичності (і соціальної пам'яті, оскільки вони зв'язані між собою) переслідувало створення в 1996 році єдиної програми по історії України, що мала нормативний характер.
В процесі шкільного навчання „фактаж” національної історії був закріплений в категоріях вишуканої української мови, на якій говорять близькі до державних структур ЗМІ. Ця мова часто відрізняється від сповненої “русизмами” (це майже антицінність) повсякденної мови. Історична інформація на українській мові стає „домінуючим” знанням про минуле мультикультурної спільності. На це знання набагато краще “накладаються” ідеологічні міфи про переважно європейську приналежність України і відчуження різного роду культурно-історичних зв'язків з Росією і країнами Сходу.
У висновках підбиті головні підсумки дисертаційного дослідження, сформульовано низку положень, що мають теоретичне та практичне значення для подальшого вивчення проблеми соціальної пам’яті.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:
1.Фостачук О.О. Соціокультурна та політична парадигма національної ідеї.//Вісник Харківського університету. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – Харків:2000. - №462. - C.116-124
2.Фостачук Е.А. Историческое сознание и социокультурная ситуация регионов. //Вісник Харківського університету. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. – Харків: 2000 - №489. - С.161-168
3.Фостачук Е.А. Социальная память: границы и способы исследования феномена.// Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства.Сбірник наукових праць. Харків: 2001- № 491 С. 108-112
4.Фостачук Е.А. Культурные барьеры на пути европейской интеграции. Проблеми інтеграції України у європейську культуру. // Матеріали всеукраїнської науково-теоретичної конференції 25-28 червня 2001 року. –Одеса: АО „Бахва” -2001. - С. 84-86
5. Фостачук Е.А. Символ. // Энциклопедический Энниологический словарь. Одесса : Астропринт, - 2002. С.294-295
6. Фостачук Е.А. Социальная память и конструирование ментальности в современной Украине. //Вісник Одеського національного університету ім. И.И. Мечникова. Одеса: 2003.- Том 8. Випуск 9. - С. 85-91.
АНОТАЦІЇ
Фостачук О.О. Соціальна пам’ять як соціокультурний феномен. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.04 – спеціальні та галузеві соціологічні теорії.- Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова. – Одеса, 2004.
Дисертація присвячена вивченню соціальної пам’яті як соціокультурного феномену, а також соціальних механізмів її функціонування і відтворення.
У роботі проведений міждисциплінарний аналіз феномену соціальної пам'яті на основі порівняння і узагальнення теоретичних підходів в різних гуманітарних дисциплінах, розглянути різні способи теоретичного моделювання соціальної пам'яті, дане адекватне соціологічному уявленню визначення соціальної пам'яті.
Розроблено теоретико-методологічну модель структури соціальної пам'яті, що дозволяє виділити соціальні детермінанти і механізми її функціонування і відтворення.
Емпіричних досліджень знакових систем соціальної пам'яті, виражених в індивідуальних репрезентаціях представників “цільових” груп (учительства), та найбільших за чисельністю етнічних груп (росіян і українців) дозволили провести аналіз регіональних відмінностей субкультур в Україні, а також становлення нового концептуального апарату ментальності засобами освітніх інститутів.
Ключові слова: соціальна пам’ять, групова комеморація, ментальність, культурна спадщина, ідентифікаційні практики, знак, знакові системи, семіосфера, символ, міфогенезіс.
Фостачук Е.А. Социальная память как социокультурный феномен. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.04 – специальные и отраслевые социологические теории.- Одесский национальный университет им. І.І. Мечникова. – Одесса, 2004.
Диссертация посвящена изучению социальной памяти как социокультурного феномена, а также социальных механизмов ее функционирования и воспроизводства.
В работе осуществлен междисциплинарный анализ феномена социальной памяти на основе сравнения и обобщения теоретических подходов в различных гуманитарных дисциплинах, рассмотрены различные способы теоретического моделирования социальной памяти, данное адекватное социологическому представлению определение социальной памяти.
Обобщая попытки определения понятия “социальная память” в научной литературе, можно проследить несколько важных смысловых моментов:
- утверждение “подобия” индивидуальной и коллективной памяти, если не в плане подобия структур, то в плане “механизмов запоминания”;
-коммеморация осуществляется как “реакция на отсутствие”, т.е. запоминанию в первую очередь подлежат “эксклюзивы” социальной реальности, значимые в пределах всей общности или группы;
-репрезентации прошлого организуются исходя из обстоятельств и проблем современного состояния меняющейся социальной системы. Иначе - социальная память является социальным фактом в той мере, в которой она создается и воспроизводится для обслуживания изменяющихся социетальных и социальных интересов и нужд;
- социальная память универсальна (“родовая особенность”) и поэтому констатируется как базисная характеристика культуры любой эпохи.
Определение, отвечающее социологическому подходу, может, на наш взгляд, принять следующий вид: “Под социальной памятью следует понимать совокупность научных знаний, идей, концепций и теорий, а также складывающихся стихийно репрезентаций, символов, знаков и знаковых систем и смыслов – т.е. семиосферу, в которой индивиды, социальные группы и общности воспроизводят свое движение во времени и пространстве”.
Социальная память как феномен отражает состояния стабильности и изменчивости в обществе и тем самым способствует обеспечению преемственности в обществе, связи поколений, а также является системой координат для индивидов и групп, фактором формирования идентификационных практик. Одновременно изучение состояний социальной памяти обогащает понимание типов ментальности культур и цивилизаций.
Разработана теоретико-методологическая модель структуры социальной памяти, что позволяет выделить социальные детерминанты и механизмы ее функционирования и воспроизводства.
Проведенные эмпирические исследований знаковых систем социальной памяти, выраженных в индивидуальных репрезентациях представителей “целевых” групп (учителя), и наибольших по численности этнических групп (русских и украинцев) позволили провести анализ региональных отличий субкультур в Украине, а также становления нового концептуального аппарата ментальности средствами образовательных институтов.
Ключевые слова: социальная память, групповая коммеморация, ментальность, культурное наследие, идентификационные практики, знак, знаковые системы, семиосфера, символ, мифогенезис.
Фостачук Е.А. Social memory as sociocultural phenomenon. - Manuscript.
Thesis for the graduate degree of candidate in Sociology (specialization 22.00.04 – Specialized and Branch Sociology). - I.I. Mechnikov Odessa National University.- Odessa, 2004.
Dissertation is devoted to the study of social memory which is treated as cultural phenomenon, and also to the explication of memory’s social functioning and reproduction mechanisms.
The interdisciplinary analysis of the social memory phenomenon based on comparison and generalization of theoretical approaches in different humanitarian disciplines is carried out in work, different ways of theoretical design of social memory, this determination of social memory adequate to sociological tradition, are considered.
The theoretic model of structure of social memory is developed, that allows distinguish the social determinants and mechanisms of its functioning and reproduction.
Conducted empiric researches of the of social memory sign systems, shown in representations teachers of History and Civics, ethnic groups (Russians and Ukrainians) allowed to focus on the analysis of regional differences of subcultures in Ukraine, and process of forming the new conceptual vehicle of mentality by facilities of educational institutes.
Keywords: social memory, semiostructures, mentality, cultural heritage, identity, sign, sign systems, meaning, symbol, myphogenesis.
Відповідальний за випуск О.О. Фостачук
Підписано до друку 16.03.05. Папір офс. Офс. друк.
Формат 60х 90/16. Ум.-друк. арк.. 1,0 Обл.-вид. арк.1,0
Гарнітура Таймс. Зам. № 73/2005
Наклад 100 прим.
Надруковано РІЗО Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна.
610002, Харків, вул. Мироносицька, 1.