МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Федотова Тетяна Анатоліївна

УДК 331.5 (477.63)

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ

ПОТОКІВ РОБОЧОЇ СИЛИ НА ФІКСОВАНОМУ

РИНКУ ПРАЦІ ПРОМИСЛОВОГО РЕГІОНУ

Спеціальність 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародних економічних відносин і бізнесу Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - | кандидат економічних наук, доцент, заслужений економіст України

Дєєва Надія Миколаївна, Дніпропетровський національний університет, доцент кафедри фінансів

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Биков Георгій Михайлович, Український державний хіміко-технологічний університет Міністерства освіти і науки України, професор кафедри політекономії (м.Дніпропетровськ)

кандидат економічних наук

Савостенко Тетяна Олександрівна,

Дніпропетровський регіональний інститут Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри економіки і регіональної економічної політики

Провідна установа - | Східноукраїнський національний університет ім.В.І.Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), кафедра менеджменту

Захист відбудеться “21” червня 2005 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.03 у Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 49025 м. Дніпропетровськ, вул. Наукова, 13, ауд.317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050 ДСП, м.Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий “19” травня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

д.е.н., професор О.Й.Шевцова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасній Україні в перехідний період, коли здійснюються докорінні соціальні, економічні та політичні перетворення, відбувається зростання проблем зайнятості, відсутність вирішення яких веде до росту напруження на ринку праці, посилення труднощів з працевлаштуванням населення, особливо молоді та жінок, зниження ефективності використання робочої сили, зростання повного, часткового і прихованого безробіття тощо. Як наслідок зростає чисельність малозабезпеченого населення, посилюються процеси соціального розшарування та маргіналізації, втрачають упевненість у майбутньому поліпшенні власного добробуту уразливі групи людей, багатьом з них стають недоступними навіть середні доходи, освіта і достойний людини спосіб життя. За таких умов найбільш радикальним напрямком вирішення існуючих проблем є прийняття конкретних заходів щодо поліпшення ситуації із зайнятістю населення і скорішого повернення безробітних у сферу суспільно-корисної діяльності.

Вивченню багатогранної проблеми регулювання та розвитку ринку праці присвячені праці таких провідних вітчизняних науковців, як С.І.Бандура, Д.П.Богиня, В.С.Васильченко, М.І.Долішній, С.І.Дорогунцов, С.М.Злупко, М.А.Козоріз, Е.М.Лібанова, В.В.Онікієнко, Н.О.Павловська, Л.С.Шевченко та ін.

Теоретичні, методичні та прикладні аспекти даної проблеми закономірно дістали значного розвитку в дослідженнях зарубіжних учених Дж. Браччі, С.Л.Брю, М.Вудкока, Е.Дж. Долана, Р.Лунда, Т.Пітера, Дж.Сакса, П.Самуельсона, Ф.Тейлора, С.Фішера, Ф.Хайєка та ін.

Проблема зайнятості в різнобічних її ракурсах широко висвітлена в працях російських учених, зокрема Є.Богданової, Н.Вишневської, Н.Горєлова, В.Качаліна, І.Маслової, В.Тимофєєва, В.Щербакової та ін.

Не принижуючи наукового доробку вказаних учених-економістів у дослідження проблеми формування й розвитку ринку праці, усе-таки необхідно підкреслити наявність певних остаточно не вирішених питань. Специфіка ринкових перетворень в Україні обумовлює об’єктивну необхідність розробки послідовної політики державного регулювання рівня і тривалості безробіття, що у свою чергу вимагає ґрунтовних знань руху робочої сили на ринку праці. У роботах вітчизняних і закордонних учених потоки робочої сили на ринку праці як об’єкт дослідження практично не розглядалися. До того ж об’єктивна відмінність у формуванні і вирішенні проблем зайнятості в регіонах країни, в яких суттєво різняться ринки праці та дієвість органів місцевої влади щодо забезпечення ефективності їх функціонування та рівня фінансових витрат на соціальні виплати тощо.

З огляду на теоретичну актуальність і практичну значущість питань регулювання потоків робочої сили на ринку праці промислово розвиненого регіону в умовах структурної перебудови національної економіки і проводилося дане дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до державних і регіональних програм проведення наукових досліджень з проблем функціонування ринку праці і забезпечення зайнятості населення в Україні. Робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Дніпропетровського державного фінансово-економічного інституту “Дослідження потенціалу розвитку малого підприємництва в промислово розвиненому регіоні (на прикладі Дніпропетровського регіону)” (номер державної реєстрації 0101V004077). Окрім цього, тема дисертація тісно пов’язана з положеннями основних напрямків соціальної політики програми дій уряду.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування цілісної наукової концепції руху робочої сили на ринку праці, розвиток теоретичних положень і розробка методичних підходів щодо вдосконалення механізму регулювання потоків робочої сили на ринку праці промислового регіону.

Реалізація визначеної мети зумовила необхідність розв’язання таких взаємопов’язаних теоретичних, методологічних і практичних завдань:–

розкриття сутності та взаємозв’язку категорій “економічно активне населення”, “трудові ресурси” і “робоча сила”;

- визначення змісту категорії “потоки робочої сили на ринку праці”, обґрунтування їх видів та спрямованості;

- здійснення сукупної оцінки потоків робочої сили на фіксованому ринку праці великого промислового регіону;–

проведення оцінки процесів на ринку праці регіону в параметрах потоків робочої сили та вимірювання їх ефективності;–

аналіз впливу елементів ринку праці на обсяг і спрямованість потоків робочої сили;–

установлення взаємозв’язків у русі робочої сили по потоках на ринку праці;–

розробка методологічних основ створення дійової системи регулювання потоків робочої сили;

- побудова моделі управління потоками робочої сили на ринку праці та розробка основ її впровадження в Україні.

Об’єктом дослідження є рух робочої сили та її потоки на ринку праці.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм регулювання потоків робочої сили на фіксованому ринку праці промислового регіону.

Теоретичною і методологічною базою дослідження є праці класиків економічної науки, провідних сучасних вітчизняних та зарубіжних економістів, а також законодавчі та нормативні акти України, що регулюють хід здійснення соціальної політики взагалі і зайнятості зокрема.

Під час виконання дисертаційної роботи були використані загальнонаукові методи логічного узагальнення, інструментарій якісного та кількісного аналізу, зокрема математичної статистики при визначенні тенденцій на фіксованому ринку праці регіону, а також економіко-математичні методи в процесі імітаційного моделювання потоків робочої сили. Обробка економічної інформації здійснювалася із застосуванням сучасних комп’ютерних технологій.

Інформаційною базою дослідження були офіційні статистичні дані та матеріали регіональних органів управління ринком праці.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в роботі сформульовано і визначено як предмет дослідження регіональні потоки робочої сили, які виступають основою регулювання зайнятості та безробіття, визначено нові напрямки забезпечення продуктивної зайнятості в регіоні, розроблено інструментарій управління потоками робочої сили на основі наявної статистичної інформації.

До найбільш вагомих наукових результатів, що мають наукову новизну, належать такі:

У дисертації уперше:

-

-

-

Дістали подальшого розвитку:

-

Удосконалено:

-

-

-

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони створюють підґрунтя для запровадження дійового організаційного механізму регулювання потоків робочої сили на ринку праці. Крім того, практичне значення дослідження полягає у створенні методологічних умов щодо посилення мотивації безробітного населення до продуктивної діяльності.

Окремі положення дисертаційного дослідження і запропонованої моделі регулювання потоків робочої сили пройшли успішну апробацію та були впроваджені Амур-Нижньодніпровським (довідка № 143/04-в від 14.12.2004 р.), Жовтневим (довідка № 1620 від 21.12.2004 р.) і Кіровським (довідка № 1710 від 23.12.2004 р.) районними центрами зайнятості і рядом вищих навчальних закладів м. Дніпропетровська:

- кафедрою економіки підприємств ДДФЕІ під час викладання дисципліни “Розміщення продуктивних сил” та проведення практичних занять з даного курсу (довідка № 5 від 15.12.2001 р.);

- кафедрою економічної теорії ДДФЕІ під час викладання дисциплін “Політична економія”, “Ринок праці”, “Мікроекономіка”, “Макроекономіка” та проведення практичних занять з названих курсів, а також для організації самостійної роботи студентів (довідка № 5 від 10.12.2001 р.);

-

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає не лише в реалізації його основних положень, висновків і рекомендацій на теренах окремо взятого великого промислового регіону, а в наданні їм такої науково-практичної форми, яка дозволяє без суттєвих доробок використовувати їх як в інших регіонах, так і в країні загалом. Практична реалізація наукових розробок дисертанта щодо регіонального регулювання потоків робочої сили підтверджена відповідними документами стосовно їх упровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки методологічних і методичних засад регулювання потоків робочої сили на фіксованому ринку праці промислового регіону. Основні ідеї і розробки, що містяться у даному дослідженні і винесені на захист, належать особисто здобувачеві і відтворюють її власні погляди щодо формування потоків робочої сили регіону і можливості створення ефективної системи їх регулювання.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретико-методологічні положення та практичні результати дисертаційної роботи доповідалися і отримали відповідну підтримку на Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми розвитку економіки АПК: соціально-економічні та правові аспекти” (м. Запоріжжя, 2000 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Шляхи зміцнення фінансово-економічної самостійності регіонів в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2000 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку фінансів місцевого самоврядування в Україні” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), на 5-й Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта-2002” (Дніпропетровськ-Житомир-Донецьк, 2002 р.), на 1-й Міжнародній конференції “Проблеми сучасної економіки та інституціональна теорія” (м. Донецьк, 2003 р.), на 1-й Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу’2004” (м.Дніпропетровськ, 2004 р.), а також на нарадах в районних центрах зайнятості міста обласного значення та щорічних конференціях учених Дніпропетровського національного університету.

Публікації. За темою дисертації вийшло друком 20 публікацій загальним обсягом 9,56 ум.др.арк., з них у фахових журналах і збірниках – 12 статей, у тому числі 2 статті – у співавторстві. Загальний обсяг опублікованого матеріалу у фахових виданнях становить 8,36 ум.др.арк., у тому числі особисто автору належить 8,2 ум.др.арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Її обсяг становить 191 сторінку друкованого тексту, у тому числі 13 таблиць, 31 рисунок, 12 додатків на 17 сторінках. Список використаних джерел нараховує 182 найменування і поданий на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, виділено наукову новизну та особистий внесок здобувача в розробку наукових результатів, розкрито теоретичне і практичне значення одержаних висновків, форми їх апробації.

У першому розділі - "Теоретичні та методологічні аспекти парадигми руху населення на ринку праці" - розглядаються теоретичні та методологічні підходи до визначення категорій населення і робочої сили; окреслюється механізм функціонування ринку праці в сучасних умовах та його елементи; обґрунтовується зміст ряду категорій ринку праці (робоча сила, ціна і вартість робочої сили, потоки робочої сили тощо), подається схема потоків робочої сили на ринку праці, а також проводиться її інтерпретація стосовно фіксованого ринку праці.

Вихідним методологічним пунктом дослідження є використання структурних показників трудових ресурсів, економічно активного населення, робочої сили, зайнятих і безробітних у галузевому, територіальному, сегментаційному, секторальному та інших розрізах. Трудові ресурси характеризують потенціальну здатність членів суспільства до участі в процесі праці. Основою трудових ресурсів будь-якої території є населення працездатного віку. В Україні його частка становить приблизно 95% загальних трудових ресурсів, решта - працюючі підлітки, пенсіонери та інваліди. Трудовий потенціал є своєрідним різновидом трудових ресурсів і використовується як методологічний інструмент для їх вивчення. Автор пропонує визначати трудовий потенціал як ресурси праці, якими володіє суспільство, з урахуванням додаткового потенціалу робочого часу і контингенту населення, що має сукупність певних кількісних і якісних суспільно-корисних характеристик, обумовлених рівнем розвитку того чи іншого регіону і його соціально-економічними, демографічними, національними та історичними особливостями, які роблять це населення потенційно придатним для використання в національному виробництві на всіх його рівнях.

Економічно активне населення — це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання послуг. Чисельність цієї групи населення включає зайнятих і безробітних. Автор пропонує до наявної сьогодні класифікації населення за економічною активністю згідно методології МОП внести деякі корективи. У складі зайнятого населення необхідно виокремити самозайнятих. До складу економічно неактивного населення пропонується включати учнів, студентів і курсантів, що навчаються на денних відділеннях навчальних закладів, та осіб, що одержують пенсію за інвалідністю, за віком або на пільгових умовах, за винятком працюючих.

Основний контингент робочої сили становить населення працездатного віку. Пропонуємо розрізняти три категорії робочої сили - потенційна, реальна і номінальна. На ринку праці в короткостроковій перспективі перебуває номінальна робоча сила, тобто та її частина, що є зайнятою або знаходиться в стані пошуку роботи. У більш тривалому періоді на ринок відбувається приплив зі складу реальної робочої сили і, одночасно, перехід частини номінальної робочої сили до складу реальної робочої сили. Реальна робоча сила, додатково до номінальної, включає тих осіб, які можуть стати зайнятими або почати шукати роботу, коли для цього настануть сприятливі умови. Потенційна робоча сила сьогодні не представлена на ринку праці, її вихід на ринок може відбуватися лише в разі застосування примусової праці, введення надзвичайного становища в країні з обов’язковою мобілізацією всього працездатного населення до участі в національному виробництві. За часів СРСР саме потенційна робоча сила існувала як категорія на ринку праці. Категорії номінальної і реальної робочої сили виступають основними елементами потоків на ринку праці, а перелив чисельності між ними формує їх обсяг і спрямованість.

У теорії та на практиці прийнято розмежовувати робочу силу як економічну категорію і як планово-обліковий показник. Автор вважає, що на сучасному етапі подібне розмежування доцільно здійснювати в такій спосіб: робоча сила як планово-обліковий показник – це чисельність населення, зайнятого в національній економіці, у тому числі непрацездатного віку і економічно неактивного за інших обставин, а також незайнятого в ньому працездатного населення працездатного віку. Робоча сила як економічна категорія охоплює населення, яке має фізичну й інтелектуальну здатність до праці відповідно до умов відтворення робочої сили, що реалізуються на ринку праці.

Як товар, що пропонується на ринку праці, за результатами дослідження слід розуміти індивідуальну робочу силу – сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються в процесі суспільного виробництва. На рівні держави (регіону) мова йде про сукупну робочу силу на ринку праці, що включає робочу силу, яка вже зайнята в національній економіці, яка пропонує себе, але поки що перебуває у складі безробітних, і ту частину, яка не пропонує себе як робоча сила на даний момент часу, але може нею стати за інших обставин.

Економічним змістом руху робочої сили як структурного елементу потоків на ринку праці є відносини, що виникають з приводу її формування, розподілу (перерозподілу) і використання. Взаємодія цих фаз визначає безупинно поновлюваний процес відтворення робочої сили та її руху на ринку праці. Саме механізм відтворення робочої сили формує спрямованість потоків робочої сили на ринку праці. Зміст фази формування робочої сили розширений автором за рахунок включення до неї розвитку здатності до праці і міграційного приросту. Розподіл і перерозподіл робочої сили тісно пов’язані з організаційними формами працезабезпечення, узагальнення яких проведено під час дослідження.

Рух робочої сили являє собою складний соціально-економічний і демографічний процес зміни кількісних (в т.ч. просторових переміщень) і якісних характеристик тієї частини населення, що виступає носієм робочої сили. Розрізняють природний, соціальний, територіальний, галузевий, професійний і кваліфікаційний види руху. Поширеними є ототожнення природного руху населення і природного руху робочої сили, а також помилкове включення міграційних переміщень населення до територіального руху робочої сили. На думку автора, на відміну від поняття природного руху населення, що враховує народження і смерті, природний рух робочої сили пов’язаний, головним чином, зі вступом і вибуттям із працездатного віку та працездатного стану. На відміну від міграції територіальний рух робочої сили завжди пов’язаний не тільки зі зміною місця проживання, а й зі зміною місця застосування праці.

На підставі виявлених залежностей та розглянутих видів руху потоки робочої сили на ринку праці розглядаються як напрямки і механізм руху робочої сили між секторами її стану на ринку праці: зайняті, безробітні, мігранти, знаходяться поза сукупною робочою силою; обсяг і спрямованість яких формується під впливом елементів і механізму функціонування ринку праці. Схематично вони представлені за аналогами, наведеними на рис. 1.

Рис. 1. Потоки робочої сили на ринку праці:

Р1 – звільнені за власним бажанням; Р2 – вивільнені за рішенням адміністрації; Р3 – залишились без роботи з інших причин; Р4 – найняті вперше; Р5 – повернулися на робочі місця; Р6 – перестали шукати роботу; Р7 – уперше вступили на ринок праці: а) до складу незайнятого населення, б) до складу зайнятого населення; Р8 – повернулися до складу робочої сили; Р9 – повернулися на робочі місця; Р10 – вийшли на пенсію; Р11 – пенсіонери, що продовжують працювати; Р12 – працюючі підлітки до досягнення нижньої межі працездатного віку, студенти (учні) денної форми навчання; Р13 – тимчасово припинили трудову діяльність; Р14 – мігранти з числа осіб, що знаходяться поза сукупною робочою силою; Р15 – мігранти, що не мають на меті певний час працювати в країні; Р16 – мігранти на робочі місця в країні; Р17 – працюючі, у зв’язку з працевлаштуванням за кордоном; Р18 – непрацюючі, у зв’язку з працевлаштуванням за кордоном; Р19 – мігранти, що прагнуть працювати, але ще не працевлаштувались.

Інтенсивність руху в потоках різна. Велика частина переміщень відбувається між зайнятістю й безробіттям. Водночас, чималим є обсяг вхідних та вихідних потоків із сукупної робочої сили. Дисертант виділяє чотири групи потоків робочої сили за ознакою їх впливу на стан ринку праці і становище робочої сили на ньому: 1) ті, що сприяють працевлаштуванню всіх бажаючих і здатних працювати та максимально наближають кон’юнктуру ринку праці до рівноважної, – позитивні; 2) ті, що надають зворотний вплив, призводячи до зростання безробіття, – негативні; 3) ті, що на момент переміщення робочої сили між секторами її стану не чинять впливу на стан ринку праці, – нейтральні; 4) потоки, що мають двоякий вплив, залежно від певних обставин, - як негативний, так і позитивний, – двоякі.

Ринок праці, як і будь-яка інша система, де відбувається рух суб’єктів, регулює їх обсяги та напрямки, а також впливає на них через свої елементи та механізм функціонування. На сьогодні відсутня єдина позиція щодо визначення ринку праці та його меж. Автор визначає ринок праці як систему економічних відносин з приводу купівлі-продажу товару “робоча сила”, яка формує попит і пропозицію на нього, узгоджує ціну між суб’єктами ринку й охоплює три фази відтворення робочої сили.

Модель попиту-пропозиції на ринку праці дозволяє вірогідно визначити його елементи: товар “робоча сила”, попит (D), пропозиція (S), конкуренція (K) і ціна (Z). Ціні робочої сили в дослідженнях економістів приділялось багато уваги ще з часів У.Петті. Проте багато моментів щодо цієї категорії залишаються дискусійними і невизначеними остаточно. Зокрема, ототожнюються поняття “ціна” і “вартість” робочої сили. Коротко відмінність між вартістю і ціною робочої сили визначається в такий спосіб: вартість робочої сили – це те, чого вона коштує, ціна робочої сили – це те, за скільки вона купується.

У роботі констатується той факт, що дослідження потоків робочої сили з використанням статистичного матеріалу можливе лише за фіксованим ринком праці, який визначається за статистикою офіційно зареєстрованих безробітних і поданих у центри зайнятості заявок про вакансії. Стосовно фіксованого ринку праці загальна схема потоків робочої сили набуває дещо спрощеного вигляду. Потоки між секторами стосуються лише сектору “незайняті” (Сн). Вхідні потоки охоплюють лише частину робочої сили, яка звернулася до державної служби зайнятості. Щодо вихідних потоків, то вони враховують лише зняття робочої сили із сектору “незайняті” (Сн) з обліку за різними підставами, у тому числі й у зв’язку з її працевлаштуванням. З позицій такого підходу проведено інтерпретацію загальної схеми потоків до особливостей фіксованого ринку праці і визначено основні напрямки руху робочої сили на ньому.

У другому розділі - "Дослідження руху робочої сили на фіксованому ринку праці промислового регіону" - здійснюється сукупна оцінка потоків робочої сили на фіксованому ринку праці та процесів на ньому в параметрах потоків, проводиться аналіз впливу елементів ринку праці на обсяг і спрямованість потоків робочої сили та вимір взаємозв’язків руху робочої сили по потоках. Виявляються проблемні аспекти руху робочої сили та нерегульовані сегменти потоків і секторів робочої сили на ринку праці промислового регіону.

За результатами наукового дослідження установлено, що до 1996 р. структурний склад вхідних потоків на ринок праці був досить конкретним: вік від 30 до 55 років (80% тих, що звернулись до державної служби зайнятості), вища освіта (більше половини вивільнених), жіноча стать (з 10 звільнених – 8 жінок). В 1997-2004 роки ці межі стали дуже розмитими. Основним джерелом притоку робочої сили на ринок праці в 1992-1996 рр. були вивільнені з підприємств і організацій. Упродовж 1996-2003 років у галузевому розрізі вхідні потоки на ринку праці формували в основному промисловість, сільське господарство і будівництво (87% усіх вивільнених). Сектор “незайняті” (Сн) в 1997-2003 рр. практично на 60% формується за рахунок жіночої половини населення. У вхідних потоках кожний 3-4-й – працівник із вищою освітою. Урешті-решт, спеціалісти з вищою освітою в загальній чисельності сектору “незайняті” (Сн) сьогодні складають 50 %, тоді як у 1996 р. – 45 %, а серед вивільнених їх частка перебільшує 20%. За результатами дослідження виявлено 32 причини притоку робочої сили на фіксований ринок праці та їх джерела. Їх усунення та прийняття заходів щодо попередження такої ситуації, на думку автора, мають стати основою ефективної політики управління рухом робочої сили на ринку праці й підвищення ефективності потоків робочої сили на ньому.

До 1999 р. активні вихідні потоки в основному були спрямовані на підприємства державної власності. За період 1999-2003 рр. зростає частка працевлаштованих на приватні підприємства і на підприємства з колективною формою власності. Більшість робочих місць у недержавному секторі економіки заповнювалась не безробітними, а переважно зайнятими, формуючи внутрішній потік (Рв) у секторі “зайняті” (Сз). За галузями економіки в складі вихідних потоків найбільшу питому вагу до 2000 р. має галузь промисловості – 45-46 %, на другому місці - торгівля і громадське харчування – близько 10,0 %. Зміни в галузевій структурі потоків робочої сили за період 2000-2003 рр. зберігають довгострокову тенденцію скорочення зайнятості у сфері матеріального виробництва та її відповідного зростання у сфері послуг. Такий розподіл значною мірою обумовлений промисловим спрямуванням регіону дослідження.

В роботі простежується стійка тенденція до зростання вихідних потоків. На їх збільшення значно впливає введення в дію нових робочих місць. Найбільша кількість новостворених робочих місць протягом 1992-2003 рр. спостерігається у сфері торгівлі. Проте їх кількість у промисловому регіоні не відповідає реальній потребі і є значно нижчою від запрограмованої. Статистичні дані свідчать, що більшою мірою вихідні потоки формуються молоддю, особами, що мають робітничі професії, і чоловіками. Відповідно низька питома вага у структурі вихідних потоків осіб, що мають вищу освіту, і жінок. Існують проблеми працевлаштування незайнятих осіб старше 40 років. Особливе сприяння у входженні до потоку Р45 “працевлаштовані” державні служби зайнятості повинні надавати громадянам, які вимагають додаткових гарантій соціального захисту і не можуть на рівних конкурувати на ринку праці. Досить низьке використання заброньованих робочих місць для цих категорій робочої сили, тому що бронюються непрестижні, низькооплачувані робочі місця, на яких несвоєчасно виплачують заробітну плату.

Серед контингенту сектору “незайняті” (Сн) виокремлюються безробітні, які формують його умовно-постійний контингент. За структурним складом 65-79% умовно-постійного контингенту формують жінки, 68-71% - особи віком 30-50 років, близько 50% - особи робітничих професій, 25-32% - особи з базовою вищою освітою. До 2001 р. простежувалася стабільна тенденція зростання чисельності безробітних і рівня безробіття, але в подальшому (2002 і 2003 рр.) відбулося зниження цих показників. Аналогічна тенденція має місце і щодо тривалості безробіття. Аналіз статистичних даних спростовує існуючі думки щодо наявності взаємозв’язку між тривалістю перебування особи в стані безробіття і розміром допомоги по безробіттю. Для зниження питомої ваги постійного контингенту сектору “незайняті” (Сн) впроваджуються активні заходи соціального захисту, рівень охоплення якими за період 2001-2003 рр. значно зріс по всіх напрямках (працевлаштування, професійна підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації, громадські роботи тощо). Проте ефективність цих заходів у сучасних умовах руху робочої сили на ринку праці залишається низькою.

Сьогодні стало очевидно, що розвиток ринку праці в країнах СНД, у тому числі і в Україні, відбувається у зовсім іншому напрямку, ніж передбачалося. На старті ринкових реформ очікувалося лавиноподібне зростання відкритого безробіття. Проте ці прогнози не справдилися через поширення нестандартних форм саморегулювання (таких як збереження зайвої робочої сили на підприємствах та ін.). Це призвело до виникнення нового сегменту ринку праці – прихованого безробіття.

Використовуючи метод ланцюгових підстановок, дисертант побудувала систему моделей потоків робочої сили на ринку праці промислового регіону з охопленням статистикою за період 8 років (1997-2003 рр.), які практично підтверджують функціонування запропонованої в роботі схеми потоків робочої сили на ринку праці та існування започаткованих взаємозв’язків між потоками і секторами на ринку праці.

Вплив елементів ринку праці на обсяг і спрямованість потоків робочої сили на ньому за результатами аналізу виражається таким правилом: зміни потоків робочої сили на фіксованому ринку праці відбуваються односпрямовано і в однаковому обсязі під впливом трьох комбінацій елементів ринку праці: 1) зростання пропозиції робочої сили і конкуренції на ринку праці в умовах зниження попиту на робочу силу та її ціни ( ); 2) у разі зниження ціни на робочу силу за умови зростання інших трьох елементів ( =); 3) у разі падіння пропозиції робочої сили і конкуренції на ринку праці в умовах зростання попиту на робочу силу та її ціни ( ).

Під час оцінки впливу елементів ринку праці на обсяг і спрямованість потоків робочої сили виявлено три періоди руху робочої сили, які ідентичні встановленим при аналізі розробленої для застосування на державному рівні системи коефіцієнтів виміру і оцінки потоків робочої сили: максимально напружений стан ринку праці в 1996-1998 рр., його поліпшення в 1999-2000 рр. і відносна стабілізація в 2001-2003 рр. Також підтверджується виявлена тенденція зростання ефективності потоків робочої сили на ринку праці. Перехід між даними трьома періодами відбувається стрибкоподібне, після чого ефективність руху тимчасово знижується, зі стабільною тенденцією зростання її величини.

Кореляційно-регресійний аналіз руху робочої сили по потоках свідчить про наявність взаємозв’язків і взаємозалежностей у побудованих проміжних моделях. Під час аналізу виявляється багато чинників і сфер, які впливають на обсяг і спрямованість потоків робочої сили на ринку праці. Ступінь їх впливу характеризується значною варіацією, що відображено через вияв найбільш істотних із них.

У третьому розділі - "Обґрунтування механізму регулювання потоків робочої сили на ринку праці" - досліджуються методологічні основи створення дійової системи регулювання потоків робочої сили та основи запровадження розробленої моделі управління потоками робочої сили.

Пропонується відмовитися від використання методології МОП щодо визначення безробіття в сучасних умовах, тому що вона сьогодні виявляється неефективною та необ’єктивною для ринку праці України, до того ж вимагає значних коштів. Удосконалення та налагодження системи реєстрації й обліку через державні служби зайнятості, її поширення на повний ринок праці дасть можливість зробити показник зареєстрованого безробіття найбільш ефективним і універсальним для оцінки процесів на ринку праці України. Саме він найбільш придатний для врахування національних особливостей руху робочої сили і формування її потоків на ринку праці. За умови поширення показника зареєстрованого безробіття на повний ринок праці з’явиться методологічна можливість щодо застосування розробленої в роботі системи показників виміру і оцінки потоків робочої сили. Аналіз умовно-постійного контингенту сектору “незайняті” (Сн) доцільно проводити за допомогою обґрунтованого автором коефіцієнта стабільності, який розкладається на дві складові: постійна і умовна частки.

Побудовані в розділі за ланцюговим методом моделі потоків робочої сили на фіксованому ринку праці промислового регіону є основою запропонованої методики розрахунку обсягів потоків робочої сили і секторів на фіксованому ринку праці - обсяг сектора Сн “незайняті” може бути визначений двома способами:

де Нпрі – працездатне населення в і–му році;

Сзі – чисельність сектора Сз “зайняті” в і–му році;

Спі – чисельність сектора Сп “знаходяться поза сукупною робочою силою” в і–му році.

де Снік – чисельність сектора Сн “незайняті” на кінець періоду і;

Снін – чисельність сектора Сн “незайняті” на початок періоду і;

Р1і …Р8і – обсяг певного потоку робочої сили в і–му році.

Автор формулює Закон ефекту інтенсивності руху робочої сили по потоках на ринку праці: 1) ефект інтенсивності руху робочої сили дорівнює 0 у разі рівноважної кон’юнктури на фіксованому ринку праці, за умови рівності реальної та ринкової ціни робочої сили та за відсутності конкуренції на ринку; 2) ефект інтенсивності руху робочої сили має негативне значення в умовах падіння попиту на робочу силу в разі зростання її пропозиції і перевищення ринкової ціни робочої сили над її реальною ціною в умовах зростання конкуренції на ринку; 3) ефект інтенсивності руху робочої сили набирає позитивного значення в разі одночасного зростання попиту і пропозиції робочої сили, конкуренції на ринку праці і падіння реальної ціни на робочу силу за її ринкові межі; 4) ефект інтенсивності руху робочої сили максимізується в умовах зростання попиту на робочу силу та її ціни (наближення реального рівня до ринкового) у разі зниження її пропозиції і рівня конкуренції на ринку праці. За положеннями авторського Закону побудована векторна модель, яка може використовуватися для здійснення вірогідних розрахунків і прогнозів. За послідовністю зміни впливу елементів ринку праці на обсяг і спрямованість потоків робочої сили виокремлюються два етапи створення дійової системи регулювання потоків робочої сили.

На підставі отриманих проміжних моделей та виявлених ступенів значущості впливу елементів у них побудована модель управління потоками робочої сили, доведена її працездатність та стійкість. У ході аналізу доводиться, що модель управління потоками робочої сили повинна бути комплексною, збалансованою і динамічною. Загальна структура моделі має такий вигляд (рис. 2).

D > B

W (+) < S

SZ n OV

Рис. 2. Комплексна збалансована модель управління потоками робочої сили на ринку праці:

де D – структура внесків у ФЗДССБ; B – структура витрат ФЗДССБ; W – працевлаштування контингенту сектору Сн “незайняті (Сн)”; S – соціальний захист контингенту сектору “незайняті” (Сн); SZ – державна служба зайнятості; OV – місцеві та державні органи влади

У процесі реалізації моделі використовуються дві групи методів – методи управління структурою та методи управління, пов’язані з проведенням внутрішньомодельних заходів. Кожний блок моделі містить у собі певні заходи регулювання потоків робочої сили на ринку праці, які наводяться в схематичному і тезисному вигляді. Упровадження прогресивних стратегій і технологій управління у вітчизняну практику має розпочинатися з розробки спільних для всіх регіонів країни концептуальних засад, методик та інструментарію. Надалі кожен регіон зможе застосувати їх з урахуванням власної специфіки, втілюючи в конкретні практичні рекомендації та методики. Оптимальна ефективність руху робочої сили на ринку праці може бути досягнута лише через кілька років нормального функціонування запропонованого механізму.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми формування механізму регулювання потоків робочої сили на фіксованому ринку праці промислового регіону. Дослідження розвиває науково обґрунтовані підходи до створення дійової системи регулювання потоків робочої сили та містить пропозиції стосовно напрямів, механізмів і методів запровадження моделі управління потоками робочої сили на ринку праці. Виконане дослідження дає можливість зробити такі висновки.

1. Ринкові трансформації, проведені на національних теренах, призвели до істотних зрушень у процесах формування і руху робочої сили. Забезпечення ефективного регулювання потоків робочої сили в умовах відсутності дійових механізмів його здійснення вимагає комплексного підходу і передбачає широке застосування структурних показників трудових ресурсів, економічно активного населення, робочої сили, зайнятих і безробітних у галузевому, територіальному, секторальному та інших розрізах.

2. В економічну теорію ринку праці доцільно ввести три категорії робочої сили: потенційна, реальна і номінальна. Номінальна робоча сила складається із зайнятих і безробітних, що пропонують себе на ринку праці. Реальна робоча сила доповнюється особами, які можуть повернутися до складу сукупної робочої сили за сприятливих обставин. Потенційна робоча сила включає всю робочу силу, яка може бути залучена до національної економіки за умов повної мобілізації.

3. Робочу силу як планово-обліковий показник слід розглядати як чисельність населення, зайнятого в національній економіці, у тому числі непрацездатного віку і економічно неактивного за певних обставин, а також незайнятого в ній населення працездатного віку, здатного до праці. Робоча сила як економічна категорія охоплює населення, яке має фізичну й інтелектуальну здатність до праці відповідно до умов відтворення робочої сили, що реалізуються на ринку праці.

4. Під товаром, що пропонується на ринку праці, розуміється індивідуальна робоча сила, тобто сукупність фізичних та духовних якостей людини, які використовуються в процесі продукування товарів, робіт та послуг.

5. Потоки робочої сили на ринку праці являють собою напрямки і механізм руху робочої сили між секторами її стану на ринку праці: зайняті, безробітні, мігранти, знаходяться поза сукупною робочою силою, - обсяг і спрямованість яких формується під впливом елементів і механізму функціонування ринку праці.

6. На ринку праці функціонує 19 потоків робочої сили розподілених між чотирма його секторами: “зайняті”, “незайняті”, “контингент, що знаходиться поза сукупною робочою силою”, “мігранти”. Кожний сектор має два протиспрямованих потоки: у нього та із нього. Потоки класифікуються за ознакою їх впливу на стан ринку праці і становище робочої сили на ньому: позитивні, негативні, нейтральні та двоякі. Схема потоків стосовно фіксованого ринку праці реально приймає спрощений вигляд: функціонують лише потоки щодо сектору “незайняті” (Сн), які в узагальненому вигляді виступають як вхідні і вихідні.

7. Сукупна