МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ІМ. П. Л. ШУПИКА

ФЕНЦИК Василь Леонтинович

УДК 57.017.5+572.71/.76+612.753+611.715

ВИЗНАЧЕННЯ ВИДОВОЇ НАЛЕЖНОСТІ,

СТАТІ, КРАНІОТИПУ І ЗРОСТУ

ЗА МОРФОЛОГІЧНИМИ ТА ОСТЕОМЕТРИЧНИМИ ОЗНАКАМИ

СКРОНЕВИХ КІСТОК

(на скелетованих, фрагментованих і спалених черепах)

14.01.25 – судова медицина

Автореферат

дисертації на здо-бу-т-тя нау-ко-во-го сту-пе-ня

ка-н-ди-да-та ме-ди-ч-них наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Івано-Франківському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор,

Федорчук-Незнакомцева Єлизавета Петрівна,

Івано-Франківський державний медичний університет,

завідувач кафедри судової медицини

Офіційні опоненти: доктор медичних наук,

Филипчук Олег Володимирович,

Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України,

завідувач відділення судово-медичної криміналістики;

кандидат медичних наук,

Сухий Валентин Дмитрович,

Міністерство оборони України,

Начальник Центру судових експертиз

Провідна установа: Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, кафедра судової медицини та основ права, м. Донецьк

Захист відбудеться 23 грудня 2005 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.613.03 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика за адресою: 04112, м. Київ, 112, вул. Оранжерейна, 9.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика за адресою: 04112, м. Київ, 112, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розіслано 15 листопада 2005 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доцент В.Г. Бурчинський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вирішення проблеми ідентифікації особи для встановлення фенотипічних ознак індивідуума адекватно залежить від збереженості об’єкта (гнилісно змінені та розчленовані трупи, спалені і деформовані кісткові залишки) та наявності в арсеналі його досліджень достовірно діагностичних критеріїв (Є.П. Федорчук-Незнакомцева, 1998).

Методичні підходи до вирішення питань ідентифікації особи за кістками черепа, як правило, обмежені оцінкою його структури як анатомічно цілісного утворення (В.И. Пашкова, 1963; E. Giles und O. Elliot, 1963), хоча частим об’єктом судово-медичних експертиз є фрагментований та деформований череп, що виключає або значно утруднює його реставрацію і реконструкцію. Особливу складність представляють дослідження термічно зруйнованих кісток склепіння і основи черепа, що призводить до зникнення основних індивідуалізуючих характеристик. Все це обумовлює актуальність вивчення ступеня їх вираженості в залежності від умов спалення (темпера-тура, час обвуглення) і можливості встановлення видової, статевої належності, краніотипу і зросту загиблої людини за окремо взятою кісткою (скроневою).

Зв’я-зок ро-бо-ти з нау-ко-ви-ми про-г-ра-ма-ми, пла-на-ми, те-ма-ми

Дисертація виконана у відповідності до плану наукових розробок Івано-Франківського державного медичного університету; автор є виконавцем одного з розділів комплексної науково-дослідної роботи співробітників кафедри судової медицини на тему: “Судово-медична діагностика фенотипічних ознак загиблої людини за факторними критеріями кісток скелета людини”, номер держреєстрації 0103U006798.

Мета і завдання дослідження

Мета роботи полягає в розробці і обґрунтуванні кваліфікаційних ознак видової належності, статі, краніотипу і зросту загиблої людини за нативними і спаленими до різного ступеня розжарювання скроневими кістками.

Для досягнення зазначеної мети поставлено наступні завдання дослідження:

1. Провести вивчення анатомо-морфологічних та остеометричних параметрів нативних та спалених скроневих кісток людини і деяких свійських тварин (корови, свині, вівці) і встановити ознаки їх видової належності.

2. Провести на судово-медичному матеріалі вивчення комплексу анатомо-морфологічних і метричних параметрів нативних та кремованих скроневих кісток та визначити критерії їх статевого диморфізму.

3. Провести кореляційний аналіз краніометричних та остеометричних параметрів і встановити їх взаємозв’язок з краніотипом людини.

4. Вивчити характер змін кісткової тканини під дією термічного фактора (спалення) та оцінити адекватність прогнозування зросту за метричними параметрами нативних і кремованих скроневих кісток.

5. Розробити практичні рекомендації для визначення видової належності, статі та зросту людини за анатомо-морфологічними та метричними (рівняння лінійної регресії) ознаками нативних та спалених скроневих кісток у випадках судово-медичних експертиз кісткових залишків.

Об’єкт дослідження. Видова належність, стать, краніотип та зріст загиблої особи і їх взаємозв’язок з анатомо-морфологічними та метричними параметрами нативних і спалених до чорного, сірого та білого ступенів розжарювання скроневих кісток

Предмет дослідження. Анатомо-морфологічні та остеометричні характеристики нативних і спалених скроневих кісток людини, корови, свині та вівці.

Методи дослідження. Анатомо-морфологічний, остеометричний, одномірний та багатомірний статистичний аналізи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на достатньому за обсягом матеріалі вивчено анатомо-морфо-логічні та метричні характеристики скроневих кісток, що дозволяє проводити диференціацію виду і встановлення статі, краніотипу і зросту загиблої людини.

Вперше на судово-медичних об’єктах визначено основні закономірності змін скроневих кісток, які виникають під дією термічного фактора в умовах спалення до чорного, сірого і білого розжарювання.

Вперше встановлено взаємозв’язок між остеометричними, краніометричними параметрами та зростом людини з врахуванням статі.

Вперше визначено можливість відтворення загальних ознак людини за анатомо-морфологічними та метричними критеріями нативних і спалених скроневих кісток.

Сформульована в роботі концепція може розцінюватись як теоретична основа для обгрунтування диференціації статі та відтворення зросту і краніотипу людини при дослідженні кісткових рештків.

Практичне значення отриманих результатів

Удосконалено програму досліджень нативних і спалених до чорного, сірого і білого ступенів розжарювання скроневих кісток; запропоновано методику комплексної діагностики видової належності, статі і зросту за їх анатомо-морфологічними та метричними параметрами.

Результати роботи впроваджено в педагогічний процес на кафедрах та курсах судової медицини та анатомії людини Івано-Франківського державного медичного університету та Ужгородського національного університету і апробовано при виконанні судово-медичних експертиз кісткових залишків (скроневих кісток) загиблої людини (2003, 2004).

Особистий внесок здобувача

Здобувачем проведено патентно-інформаційний пошук, аналіз спеціальної літератури, краніометричне та остеометричне дослідження; проаналізовано одержані дані і розроблена методика комплексної діагностики загальних ознак загиблої людини за морфологічними та остеометричними параметрами нативних і спалених до чорного, сірого та білого ступенів розжарювання скроневих кісток; узагальнено результати досліджень та сформульовано висновки.

Апробація результатів дисертації

Матеріали дисертації доповідались і обговорювались на методичній нараді судово-медичних експертів Закарпатського бюро судово-медичної експертизи (Ужгород, 2002), засіданні Закарпатського від-ділення наукового товариства судових медиків і кри-міналістів (Ужгород, 2003, 2004), науковій конференції молодих вчених, присвяченій пам’яті академіка В.В. Фролькіса (Київ, 2005) та ІХ Міжнародному медичному конгресі молодих вчених (Тернопіль, 2005).

Публікації. За результатами дисертації одноосібно опубліковано 6 наукових праць, серед яких – 4 статті у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України і 2 тез – в матеріалах медичного конгресу та наукової конференції.

Обсяг і структура дисертації. Дисертацію викладено на 172 сторінках комп’ютерного набору. Основний зміст роботи займає 145 сторінок. Робота складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріалів і методів дослідження, трьох розділів власних до-сліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел та додатку. Список використаної літератури включає 197 джерел, з яких 129 – кирилицею і 68 – латиницею. Робота ілюстрована 41 рисунком та 46 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В першому розділі наведено огляд вітчизняної та зарубіжної літератури стосовно питань визначення загальних ознак загиблої людини за нативними та спаленими кістками скелета. Визначено суть питань, актуальність та перспективи їх вирішення.

Другий розділ містить відомості про матеріал і методи дослідження. Відповідно до поставленої мети, перед початком секційного дослідження, за допомогою стандартного металевого ростоміру, вимірювали довжину тіла 131 трупа (88 чоловіків і 43 жінок), які померли у віці від 20 до 85 років. Після відсепарування м’яких тканин голови, за допомогою великого штангенциркуля визначали поздовжній (Q1) і поперечний (Q2) діаметри черепа та розраховували поперечно-поздовжній індекс (Q3), який складав відсоткове співвідношення поперечного та поздовжнього діаметрів.

Скроневі кістки із трупів людей вилучали за відпрацьованою нами методикою (Фенцик В.Л., 2002); забір скроневих кісток свійських тварин (по 15 пар кісток корови, свині та вівці) проводили на м’ясокомбінаті м. Ужгорода.

На кожній скроневій кістці людини, після очищення їх від м’яких тканин, вивчали: масивність кістки; форму, рельєф поверхні, характер країв, наявність втиснень і борозен лускової частини; виразність, форму та рельєф поверхні виличного відростка, характер його країв, основи та кінця; топографічне розташування, масивність, форму кам’янистої частини, характер її поверхні, форму отворів, втиснень та підвищень; наявність хрящової тканини в певних ділянках кістки; розташування, виразність, характер поверхні та верхівки шилоподібного відростка, наявність піхви при його основі; масивність, топографічне розташування соскоподібного відростка, характер його поверхні, основи та верхівки, виразність горбистості та соскоподібної вирізки; характер сигмоподібної борозни; розташування, форму, масивність барабанної частини; виразність, топографічне розташування зовнішнього слухового отвору та ходу; виразність, форму нижньощелепної ямки, характер її поверхні, масивність суглобового та позасуглобового горбків.

На скроневих кістках корови, свині та вівці, крім зазначеного, оцінювали: наявність, ступінь розвитку, форму барабанного міхура, характер його поверхні; наявність, форму, виразність і характер кінця м’язового відростка.

Для визначення видової та статевої належності нативних скроневих кісток проаналізовано 10359 анатомо-морфологічних показників, з яких 2187 діагностичних показників – для видової диференціації та 1530 – для статевої.

За допомогою малого штангенциркуля на скроневих кістках людини вимірювали:–

ширину лускової частини – відстань між найбільш виступаючою точкою по клиноподібному краю луски та точкою, розташованою в місці сходження лускового та тім’яно-соскоподібного швів з зовнішньої поверхні (Х1);–

висоту лускової частини – відстань між найвище розташованою точкою по тім’яному краю луски та стандартною краніометричною точкою аурікуляре (Х2);–

ширину соскоподібного відростка – відстань між стандартною краніометричною точкою аурікуляре та найбільш відділеною дозаду точкою на потилично-соскоподібному шві (Х3);–

висоту соскоподібного відростка – відстань між найвище розташованою точкою на тім’яно-соскоподібному шві та стандартною краніометричною точкою мастоідеа (Х4); –

ширину нижньощелепної ямки – відстань між найбільш заглибленою точкою по передньому краю кореня виличного відростка та точкою, розташованою по задньому краю лускової частини нижньощелепної ямки в ділянці переднього краю барабанного кільця (Х5); –

довжину нижньощелепної ямки – відстань між найбільш виступаючою точкою по зовнішньому краю суглобової поверхні ямки та точкою, розташованою найнижче на кам’янисто-лусковій щілині (Х6);–

довжину кам’янистої частини – відстань між точкою, розташованою в місці сходження лускового та тім’яно-соскоподібного швів з внутрішньої поверхні та точкою, розташованою в ділянці верхівки кам’янистої частини (Х7);–

ширину основи кам’янистої частини – відстань між найбільш віддаленою дозаду точкою по задньому краю кам’янистої частини та точкою, розташованою в місці сходження лускового та тім’яно-соскоподібного швів з внутрішньої поверхні (Х8); –

висоту кам’янистої частини (ВК) – відстань між найбільш виступаючою точкою по задньому краю кам’янистої частини та точкою, розташованою в ділянці верхівки кам’янистої частини (Х9).

Розраховували: –

об’єм кам’янистої частини (Х10) за формулою Х10 = 0,144?(Х9)?(Х8)2 та індекси лускової частини (Х11) – за відсотковим відношенням її висоти до ширини, соскоподібного відростка (ХІ2) – за відсотковим відношенням його ширини до висоти, нижньощелепної ямки (Х13) – за відсотковим відношенням її ширини до довжини, кам’янистої частини (Х14) – за відсотковим відношенням її ширини до довжини.

За допомогою глибіноміра малого штангенциркуля вимірювали глибину нижньощелепної ямки, а з використанням спеціально сконструйованого приладу (Київ,2002) та розрахованої нами формули R = (400 + h2)/2h – горизонтальний та вертикальний радіуси кривизни, які в подальшому не враховували в зв’язку зі значним відсотком похибок при оцінці результатів.

На скроневих кістках корови, свині та вівці вимірювали:–

ширину лускової частини (Х1) – відстань між найбільш виступаючою точкою по клиноподібному краю лускової частини та найбільш віддаленою точкою на скронево-тім’яному шві; –

висоту лускової частини (Х2) – відстань між найвище розташованою точкою по тім’яному краю лускової частини та найвище розташованою точкою по верхньому краю кореня виличного відростка;–

ширину нижньощелепної ямки (Х5) – відстань між найбільш виступаючою точкою по передньому краю основи виличного відростка та точкою, розташованою по задньому краю нижньощелепної ямки;–

довжину нижньощелепної (Х6) – відстань між найбільш виступаючою точкою по зовнішньому краю суглобової поверхні ямки та найбільш заглибленою точкою на лусковій частині ямки.

Індекси лускової частини (Х11) та нижньощелепної ямки (Х13) скроневих кісток тварин розраховували за відсотковим відношенням відповідних метричних параметрів.

Для визначення видової, статевої належності, відтворення краніотипу та зросту людини за нативними скроневими кістками проаналізовано 2682 остеометричних параметрів, з яких 1458 діагностичних показників – для видової диференціації, 1377 – статевої, 459 – краніотипу та 1224 – зросту людини.

Після проведеного анатомо-морфологічного та остеометричного досліджень скроневі кістки людини, корови, свині та вівці послідовно спалювали в муфельній пічці МП-2У: до чорного ступеня розжарювання – упродовж 1 години при 350°С, до сірого ступеня – упродовж 30 хвилин при 450°С, до білого ступеня – упродовж 20 хвилин при 900°С.

Після досягнення скроневих кісток кожного з цих ступенів розжарювання проводили повторне анатомо-морфологічне дослідження кісткових об’єктів: оцінювали зміну рельєфу та кольору поверхні; характер країв і зубців; величину отворів; появу і локалізацію дефектів, глибину і їх кількість; появу поверхневих та глибоких тріщин, їх характер, розташування; деформацію та фрагментацію кістки та її структурних частин.

Остеометричне дослідження спалених до різного ступеня розжарювання скроневих кісток людини і тварин проводили за допомогою того ж обладнання і методик, що і нативних кісток.

На спалених до чорного та сірого ступенів розжарювання скроневих кістках людини вимірювали: ширину (Х1) та висоту (Х2) лускової частини; ширину (Х3) та висоту (Х4) соскоподібного відростка; ширину (Х5) та довжину (Х6) нижньощелепної ямки; довжину (Х7), ширину (Х8) та висоту (Х9) кам’янистої частини і вираховували об’єм кам’янистої частини (Х10), індекс лускової частини (Х11), індекс соскоподібного відростка (Х12), індекс нижньощелепної ямки (Х13) та індекс кам’янистої частини (Х14); при білому розжарюванні – ширину (Х3) та висоту (Х4) соскоподібного відростка; довжину (Х7), ширину (Х8) та висоту кам’янистої частини (Х9) і вираховували об’єм кам’янистої частини (Х10), індекс соскоподібного відростка (Х12) та індекс кам’янистої частини (Х14).

На спалених до чорного та сірого ступенів розжарювання скроневих кісток корови, свині та вівці вимірювали ширину (Х1) та висоту (Х2) лускової частини, ширину (Х5) та довжину (Х6) нижньощелепної ямки і вираховували індекс лускової частини (Х11) та індекс нижньощелепної ямки (Х13). На спалених до білого ступеня розжарювання скроневих кістках корови та свині вимірювали зазначені вище метричні параметри, а на скроневих кістках вівці – ширину (Х5) та довжину (Х6) нижньощелепної ямки і вираховували індекс нижньощелепної ямки (Х13).

Отримані цифрові характеристики остеометричних параметрів нативних і спалених до чорного, сірого та білого ступенів розжарювання скроневих кісток людини і тварин обробляли методом варіаційно-статистичного аналізу з використанням програми MICROSOFT EXEL.

Взаємозв’язок між метричними параметрами скроневих кісток та краніометричними параметрами і зростом встановлено, без врахування і з врахуванням статі, за допомогою кореляційно-регресійного аналізу з використанням програми SPSS 10.0 for Windows для лівих і правих нативних та спалених скроневих кісток.

Третій розділ присвячено діагностиці видової належності нативних та спалених скроневих кісток.

В результаті анатомо-морфологічного дослідження нативних скроневих кісток встановлено, що специфічно-людськими ознаками є: чітко виражена у вигляді трибічної піраміди кам’яниста частина кістки, добре розвинутий соскоподібний та шилоподібний відростки; виключно тваринними –несформована кам’яниста частина, слабо виражений соскоподібний відросток, наявні барабанний міхур та м’язовий відросток, масивний виличний відросток і довгий слуховий хід. Крім зазначеного, лускова частина скроневої кістки людини має вигляд напівкруглої, у корови та вівці – чотирикутної, у свині – трикутної пластинки.

Спалені до чорного ступеня розжарювання скроневі кістки людини і тварин зберігають свою форму, їх поверхня стає шорсткою. На лусковій частині (під прямим до клиноподібного та тім’яного країв), а також на передній поверхні кам’янистої частини та в ділянці виличного відростка з’являються поверхневі, різного напрямку тріщини.

При спалюванні до сірого ступеня розжарювання скроневих кісток людини, зазначені тріщини лускової частини подовжуються; в ділянці соскоподібного відростка з’являються різного напрямку чисельні поверхневі тріщини; на передній поверхні кам’янистої частини (в ділянці покрівлі барабанної порожнини) чи її верхнього краю виникають дефекти кортикального шару. На скроневих кістках тварин, на їх лусковій частині (переважно по тім’яному та клиноподібному краях) і виличному відростку містяться глибокі тріщини різного напрямку, на суглобовій поверхні нижньощелепної ямки та барабанному міхурі – поверхневі тріщини.

Встановлено, що всі досліджені скроневі кістки людини, спалені до білого ступеня розжарювання – крихкі, білого кольору. Лускова частина та нижньощелепна ямка деформовані, скронева поверхня містить поодинокі дефекти кортикального шару і чисельні поверхневі та глибокі, значних розмірів, тріщини, які, розгалужуючись та з’єднуючись між собою, формують різної форми та розмірів уламки. При цьому виличний відросток містить поверхневі дрібні тріщини, кам’яниста частина в ділянці покрівлі барабанної порожнини – значні дефекти кортикального шару, соскоподібний відросток – чисельні поверхневі та різного напрямку глибокі тріщини. Скроневі кістки корови, свині та вівці, спалені до білого ступеня розжарювання набувають білого кольору і також стають крихкими. Скронева поверхня лускової частини містить тріщини, які розміщені перпендикулярно до тім’яного краю та виличного відростка. Лускова частина скроневих кісток вівці, виличний відросток та суглобовий горбок свині та вівці –фрагментовані. Суглобова поверхня нижньощелепної ямки та поверхня барабанного міхура містять поверхневі тріщини. Кам’яниста кістка скроневих кісток тварин відділена від лускової частини по лінії з’єднання. Вздовж країв скалистої частини розташовані поздовжні тріщини та дефекти кортикального шару.

Зазначені зміни морфологічної структури скроневих кісток людини та свійських тварин під дією високої температури не перешкоджають встановленню їх видової належності.

Варіаційно-статистичний аналіз показав, що нативні і спалені до чорного та сірого ступенів розжарювання скроневі кістки людини статистично достовірно (Р<0,001) відрізняються від скроневих кісток корови, свині та вівці за значеннями 6 метричних параметрів: ширини (Х1) та висоти (Х2) лускової частини, ширини (Х5) та довжини (Х6) нижньощелепної ямки, індексу лускової частини (Х11) та індексу нижньощелепної ямки (Х13).

Четвертий розділ присвячено диференціації статевої належності нативних і спалених до чорного , сірого та білого ступенів розжарювання скроневих кісток людини.

При анатомо-морфологічному дослідженні встановлено, що нативні скроневі кістки чоловіків – масивніші; лускова частина – більш виражена. Соскоподібний відросток – масивніший, його основа – широка, а верхівка, в переважній більшості, загострена. Горбистість відростка, суглобовий горбок та кам’яниста частина добре виражені; соскоподібна вирізка та нижньощелепна ямка – глибша і ширша. Виличний відросток у чоловіків масивніший, його основа ширша, ніж у жінок.

Скроневі кістки, спалені до чорного, сірого та білого ступенів розжарювання, зазнають певних змін, однак зберігають диференційні критерії статевого диморфізму. Кістки жінок залишаються грацільними; лускова і кам’яниста частини, нижньощелепна ямка та суглобовий горбок менш виражені. Соскоподібний відросток – слабко виражений, його основа – вузька, верхівка – притуплена; збережені при кремації його горбистість та соскоподібна вирізка – менш виражені; основа виличного відростка – вужча.

В результаті проведеного остеометричного дослідження встановлено, що ліві скроневі кістки чоловіків (нативні і спалені до чорного ступеня розжарювання) статистично достовірно (Р<0,001) відрізняються від скроневих кісток жінок за значеннями 9 метричних параметрів; спалені до сірого ступеня розжарювання – 8, до білого – 4 метричних параметрів; праві нативні скроневі кістки – за значеннями 5, спалені до чорного ступеня розжарювання – 4, до сірого – 6, до білого – 3 метричних параметрів.

Статистично достовірні відмінності виявлено між лівими нативними скроневими кістками чоловіків та жінок в значеннях ширини та висоти лускової частини, висоти соскоподібного відростка, ширини та довжини нижньощелепної ямки, довжини, ширини, висоти і об’єму кам’янистої частини (Р<0,001).

Між правими нативними скроневими кістками чоловіків і жінок статистично достовірні відмінності існують в значеннях ширини, висоти лускової частини, висоти соскоподібного відростка і довжини нижньощелепної ямки, висоти та об’єму кам’янистої частини (Р<0,001), в значеннях ширини соскоподібного відростка і нижньощелепної ямки та висоти кам’янистої частини (Р<0,01).

Між спаленими до чорного ступеня розжарювання лівими скроневими кістками чоловіків і жінок статистично достовірні відмінності виявлено в значеннях ширини і висоти лускової частини, висоти соскоподібного відростка, ширини та довжини нижньощелепної ямки, довжини, ширини, висоти, об’єму кам’янистої частини (Р<0,001). Між правими скроневими кістками чоловіків і жінок статистично достовірні відмінності існують в значеннях Х2, Х4, Х6, Х10 (Р<0,001) та Х1, Х3, Х8, Х9 (Р<0,01).

Між спаленими до сірого ступеня розжарювання лівими скроневими кістками чоловіків та жінок статистично достовірні відмінності виявлено в значеннях Х1, Х2, Х5, Х6, Х7, Х8, Х9, Х10 (Р<0,001) та в значеннях висоти соскоподібного відростка (Р<0,01). Між правими скроневими кістками чоловіків і жінок статистично достовірні відмінності виявлено в значеннях Х2, Х4, Х6, Х8, Х9, Х10 (Р<0,001) та Х3, Х5 (Р<0,01).

Між спаленими до білого ступеня розжарювання лівими скроневими кістками чоловіків та жінок достовірні відмінності існують в значеннях Х7, Х8, Х9, Х10 (Р<0,001) та в значеннях висоти соскоподібного відростка (Р<0,01). Статистично достовірні відмінності між правими скроневими кістками чоловіків та жінок виявлено в значеннях висоти соскоподібного відростка, висоти та об’єму кам’янистої частини (Р<0,001) та в значеннях ширини соскоподібного відростка і висоти кам’янистої частини (Р<0,01).

Діагностичними критеріями статевої належності нативних та спалених до чорного і сірого ступенів розжарювання скроневих кісток людини визначено переважну більшість запропонованих нами розмірів (Х1-Х10), для білого розжарювання – шести розмірів – ширини та довжини соскоподібного відростка, довжини, ширини, висоти та об’єму кам’янистої частини.

Проведений кореляційний аналіз виявив сильний зв’язок (r > 0,7) між метричними параметрами чоловічих (3,7%) та жіночих (3,2%) кісток і помірний зв’язок (0,3< r < 0,7) – відповідно у 17,8% та 21,6%.

П’ятий розділ присвячено диференціації краніотипу та відтворенню зросту загиблої людини за метричними параметрами нативних і спалених скроневих кісток.

З метою діагностики краніотипу людини проведено одномірний та багатомірний статистичний аналіз поперечно-поздовжнього індексу черепа та метричних параметрів нативних та спалених скроневих кісток.

В результаті проведеного варіаційно-статистичного аналізу встановлено достовірні відмінності для нативних скроневих кісток у значеннях ширини лускової частини між мезокранією та доліхокранією і в значеннях ширини нижньощелепної ямки між доліхокранією та мезо-брахікранією (Р<0,05).

При аналізі остеометричних характеристик скроневих кісток, спалених до чорного ступеня розжарювання, статистично достовірні відмінності виявлено в значеннях висоти лускової частини між мезокранією та доліхокранією, в значеннях ширини нижньощелепної ямки між доліхокранією та мезо-брахікранією (Р<0,01) та в значеннях ширини соскоподібного відростка між мезокранією та доліхокранією (Р<0,05).

Для скроневих кісток, спалених до сірого ступеня розжарювання, статистично достовірні відмінності визначено у значеннях ширини нижньощелепної ямки між доліхокранією та мезо-брахікранією (Р<0,01) та в значеннях висоти лускової частини між мезокранією та доліхокранією (Р<0,05).

Для скроневих кісток, спалених до білого ступеня розжарювання статистично достовірні відмінності виявлено в значеннях ширини соскоподібного відростка між доліхокранією та мезо-брахікранією, в значеннях висоти кам’янистої частини між доліхокранією та брахікранією (Р<0,01), висоти соскоподібного відростка, довжини, висоти та індексу кам’янистої частини між доліхокранією та мезокранією (Р<0,05).

В результаті проведеного кореляційного аналізу встановлено, що факторним критерієм (0,3<r<0,7) доліхокранії для нативних і спалених до чорного, сірого та білого ступенів розжарювання скроневих кісток виявлено значення ширини соскоподібного відростка, мезокранії – ширини нижньощелепної ямки для спалених до чорного та сірого ступенів розжарювання, брахікранії – ширини лускової частини для нативних та спалених до чорного та сірого ступенів розжарювання скроневих кісток.

З метою визначення можливості відтворення зросту людини за метричними параметрами скроневих кісток нами вперше проведено кореляційно-регресійний аналіз, на основі якого розраховано рівняння лінійної регресії для лівих і правих нативних і спалених до різного ступеня розжарювання скроневих кісток в чоловічій та жіночій вибірках.

При відтворенні зросту особи чоловічої статі для нативних (табл. 1) скроневих кісток адекватно кластерними виявились значення висоти лускової частини (Х2), ширини соскоподібного відростка (Х3), довжини (Х7), ширини (Х8) та об’єму (Х10) кам’янистої частини; для правих кісток – значення висоти лускової частини (Х2). В жіночій вибірці, для лівих скроневих кісток – значення довжини нижньощелепної ямки (Х6) та індексу лускової частини (Х11), для правих – значення ширини (Х1) та індексу (Х11) лускової частини, об’єму кам’янистої частини (Х10).

Таблиця 1

Рівняння регресії для відтворення зросту людини за

нативними скроневими кістками

Зріст (У1) | Рівняння регресії

чоловіки | жінки

ліві кістки

У1 = | 125,70 + 8,85Ч?2 | 124,54 + 10,52Ч?6

У1 = | 137,51 + 6,16Ч?3 | 134,04 + 0,38Ч?11

У1 = | 126,44 + 6,70Ч?7

У1 = | 131,86 + 8,94Ч?8

У1 = | 154,90 + 1,30Ч?10

праві кістки

У1 = | 138,54 + 5,97Ч?2 | 108,48 + 7,57Ч?1

146,07 + 1,59Ч?10

202,61 – 0,66Ч?11

При відтворенні зросту людини чоловічої статі за спаленими до чорного ступеня розжарювання (табл. 2) лівими скроневими кістками слід враховувати значення висоти лускової частини (Х2), ширини (Х8), об’єму (Х10) та індексу (Х14) кам’янистої частини; за правими – значення висоти лускової частини (Х2) та довжини кам’янистої частини (Х7). В жіночій групі, за лівими кістками – значення довжини нижньощелепної ямки (Х6), за правими – значення ширини (Х1) та індексу (Х11) лускової частини.

Таблиця 2

Рівняння регресії для відтворення зросту людини за

скроневими кістками, спаленими до чорного ступеня розжарювання

Зріст (У1) | Рівняння регресії

чоловіки | жінки

ліві кістки

У1 = | 126,36 + 8,85Ч?2 | 128,07 + 13,9Ч?6

У1 = | 134,31 + 8,52Ч?8

У1 = | 157,00 + 1,17Ч?10

У1 = | 123,00 + 0,68Ч?14

Праві кістки

У1 = | 135,52 + 6,73Ч?2 | 120,50 + 5,83Ч?1

У1 = | 132,95 + 5,70Ч?7 | 206,88 – 0,73Ч?11

При відтворенні зросту особи чоловічої статі за спаленими до сірого ступеня розжарювання (табл. 3) лівими скроневими кістками слід застосовувати значення висоти лускової частини (Х2), ширини (Х8) та індексу (Х14) кам’янистої частини; за правими – значення висоти лускової частини (Х2). В жіночій вибірці, за лівими скроневими кістками – значення довжини нижньощелепної ямки (Х6), за правими – значення ширини (Х1) та індексу (Х11) лускової частини.

Таблиця 3

Рівняння регресії для відтворення зросту людини за

скроневими кістками, спаленими до сірого ступеня розжарювання

Зріст (У1) | Рівняння регресії

чоловіки | жінки

Ліві кістки

У1 = | 128,36 + 8,53Ч?2 | 131,85 + 12,34Ч?6

У1 = | 137,76 + 7,79Ч?8

У1 = | 125,46 + 0,65Ч?14

Праві кістки

У1 = | 137,50 + 6,39Ч?2 | 120,11 + 5,93Ч?1

201,12 – 0,65Ч?11

При відтворенні зросту людини чоловічої статі за спаленими до білого ступеня розжарювання (табл. 4) лівими скроневими кістками слід застосовувати значення ширини (Х8), об’єму (Х10) та індексу (Х14) кам’янистої частини, за правими – значення довжини кам’янистої частини (Х7). В жіночій групі, за лівими кістками – значення довжини кам’янистої частини (Х7) та індексу соскоподібного відростка (Х12), за правими – значення об’єму кам’янистої частини (Х10).

Таблиця 4

Рівняння регресії для відтворення зросту людини за

скроневими кістками, спаленими до білого ступеня розжарювання

Зріст (У1) | Рівняння регресії

чоловіки | жінки

Ліві кістки

У1 = | 143,96 + 6,42Ч?8 | 138,63 + 3,99Ч?7

У1 = | 158,74 + 1,19Ч?10 | 174,79 – 0,16Ч?12

У1 = | 132,68 + 0,54Ч?14

Праві кістки

У1 = | 140,23 + 4,72Ч?7 | 144,40 + 2,34Ч?10

Розраховані рівняння лінійної регресії дозволяють відтворити зріст людини за метричними параметрами нативних та спалених до чорного, сірого та білого ступенів розжарювання скроневих кісток; точність у визначенні зросту складає максимально ± 10 см.

В шостому розділі представлено аналіз і узагальнення результатів дослідження. Проведене дослідження засвідчило можливість діагностики видової належності нативних та спалених до різного ступеня розжарювання скроневих кісток за анатомо-морфологічними та остеометричними діагностичними критеріями.

В результаті оцінки дії термічного фактора встановлено закономірності змін морфоструктури скроневих кісток людини і вибраних тварин під дією високої температури.

Діагностика загальних ознак загиблої людини (стать, краніотип, зріст) можлива як для нативних, так і для спалених до чорного, сірого та білого ступенів розжарювання скроневих кісток.

Встановлено, що між значеннями поперечно-поздовжнього індексу черепа та між значеннями абсолютних розмірів та їх індексів для нативних та спалених скроневих кісток існує лише помірний кореляційний зв’язок.

На основі кореляційно-регресійного аналізу з врахуванням статі, розраховано рівняння лінійної регресії для визначення зросту людини за метричними параметрами як лівих, так і правих нативних і спалених до різного ступеня розжарювання скроневих кісток.

ВИСНОВКИ

1. В дисертації наведено теоретичне узагальнення одного з актуальних питань судово-медичної антропології: визначення критеріїв діагностики видової належності, статі, краніотипу та зросту загиблої людини за факторними ознаками нативних і спалених до чорного, сірого та білого ступенів розжарювання скроневих кісток.

2. Диференційними для скроневих кісток людини є: повністю сформована кам’яниста частина у вигляді трибічної піраміди, добре розвинутий соскоподібний відросток та лускова частина у вигляді випуклої напівкруглої пластинки; критеріями видової належності скроневих кісток тварин – наявність барабанного міхура і м’язового відростка, масивний виличний відросток, довгий слуховий хід, чотирикутна (у корови та вівці) та трикутна (у свині) форма лускової частини.

2.1. Дія полум’я нівелює лише окремі ознаки видової належності скроневих кісток. Диференційними залишаються: ширина, висота та індекс лускової частини; ширина, довжина та індекс нижньощелепної ямки для нативних і спалених до чорного та сірого ступенів розжарювання об’єктів.

3. Статевий диморфізм морфологічних характеристик проявляється як на нативних, так і на спалених до різного ступеня розжарювання скроневих кістках людини. Діагностичними ознаками чоловічих об’єктів є: масивність та виразність лускової і кам’янистої частин, суглобового та позасуглобового горбків, соскоподібної вирізки, нижньощелепної ямки та виличного відростка, горбистості соскоподібного відростка з його широкою основою та загостреною верхівкою.

4. Метричні параметри скроневих кісток чітко обумовлені (r > 0,7) їх статевою належністю, що дозволяє за значеннями ширини, довжини і об’єму кам’янистої частини, ширини і висоти лускової частини, ширини і висоти соскоподібного відростка проводити діагностику статі незалежно від структурного (нативного чи кремованого) стану кісткової тканини.

5. Помірний кореляційний зв’язок (0,3<r<0,7) між остеометричними та краніометричними параметрами дозволив визначити критерії диференціації краніотипу людини:

5.1. для брахікранії – ширину лускової частини нативних та спалених до чорного та сірого ступенів розжарювання скроневих кісток (СК);

5.2. для мезокранії – ширину нижньощелепної ямки СК, спалених до чорного та сірого ступенів розжарювання;

5.3. для доліхокранії – висоту лускової частини та ширину соскоподібного відростка нативних та спалених до чорного ступеня розжарювання СК, ширину соскоподібного відростка та індекс нижньощелепної ямки СК, спалених до сірого ступеня і ширину соскоподібного відростка СК, спалених до білого ступеня розжарювання.

7. Вперше, на основі кореляційно-регресійного аналізу (0,3<r<0,7) в статево-регіональних сукупностях розраховано рівняння лінійної регресії для визначення зросту загиблої людини за значеннями метричних параметрів нативних і спалених до чорного, сірого і білого ступенів розжарювання скроневих кісток. Факторними в чоловічій сукупності визначено: висоту лускової, довжину та ширину кам’янистої частин; в жіночій – ширину і індекс лускової частини, довжину і об’єм кам’янистої частини, довжину нижньощелепної ямки та індекс соскоподібного відростка.

7. Розроблена нами методика діагностики видової і статевої належності, встановлення зросту і диференціації краніотипу базується на інтегративній оцінці критеріїв морфо- і метричної структури цілих та фрагментованих скроневих кісток, що значно підвищить результативність судово-медичних експертиз нативних і обвуглених кісткових залишків.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Розроблена нами і апробована на практиці методика відтворення загальних ознак загиблої людини базується на врахуванні анатомо-морфологічних та метричних параметрів нативних та спалених до чорного, сірого та білого ступенів розжарювання скроневих кісток.

При судово-медичному дослідженні скроневих кісток слід послідовно встановлювати видову, статеву належність, а відтак – зріст загиблої людини. При дослідженні нативних та спалених скроневих кісток необхідно враховувати запропоновані нами анатомо-морфологічні та 12 остеометричних параметрів: ширину (Х1) та висоту (Х2) лускової частини; ширину (Х3) та висоту (Х4) соскоподібного відростка; ширину (Х5) та довжину (Х6) нижньощелепної ямки; довжину (Х7), ширину (Х8), висоту (Х9) та об’єм (Х10) кам’янистої частини; індекс лускової частини (Х11) та індекс нижньощелепної ямки (Х13).

Для визначення видової належності нативних та спалених до різного ступеня розжарювання скроневих кісток слід застосовувати діагностичні анатомо-морфологічні ознаки; для нативних і спалених до чорного та сірого ступенів розжарювання – остеометричні параметри Х1,Х2,Х5,Х6,Х11,Х13 (Фенцик В.Л., 2003).

Для диференціації статі слід враховувати визначені нами анатомо-морфологічні ознаки; для нативних та спалених до чорного та сірого ступеня розжарювання – остеометричні параметри Х1, Х2, Х3, Х4, Х5, Х6, Х7, Х8, Х9, Х10; для кісток, спалених до білого ступеня розжарювання –Х3, Х4, Х7, Х8, Х9, Х10 (Фенцик В.Л., 2004).

Для відтворення зросту (У1) за нативними та кремованими скроневими кістками рекомендуємо підставляти значення метричних параметроів скроневих кісток в рівняння регресії конкретної сукупності:

при дослідженні лівих скроневих кісток (СК) осіб чоловічої статі:

У1 = 131,86 + 8,94?Х8 – для нативних СК,

У1 = 134,31 + 8,52?Х8 – для СК, спалених до чорного ступеня,

У1 = 137,76 + 7,79?Х8 – для СК, спалених до сірого ступеня,

У1 = 143,96 + 6,42?Х8 – для СК, спалених до білого ступеня;

при дослідженні лівих скроневих кісток осіб жіночої статі:

У1 = 124,54 + 10,52?Х6 – для нативних скроневих кісток,

У1 = 128,07 + 13,90?Х6 – для СК, спалених до чорного ступеня,

У1 = 131,85 + 12,34?Х6 – для СК, спалених до сірого ступеня;

при визначенні зросту осіб чоловічої статі за правими скроневими кістками:

У1 = 138,54 + 5,97?Х2 – для нативних СК,

У1 = 135,52 + 6,73?Х2 – для СК, спалених до чорного ступеня,

У1 = 137,50 + 6,39?Х2 – для СК, спалених до сірого ступеня,

визначення зросту осіб чоловічої статі за правими скроневими кістками:

У1 = 108,48 + 7,57?Х1 – для нативних скроневих кісток,

У1 = 120,50 + 5,83?Х1 – для СК, спалених до чорного ступеня,

У1 = 120,11 + 5,93?Х1 – для СК, спалених до сірого ступеня.

Розроблена методика відтворення загальних ознак за нативними та спаленими скроневими кістками може застосовуватись в практичній роботі відділень судово-медичної криміналістики при експертизах кісткових залишків у випадках травматичної та термічної фрагментації і деформації черепа.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пристрій для виміру радіуса заокруглення кісток склепіння черепа // Український судово-медичний вісник. – 2002. – № 1 (12). – С. 25-26.

2. Визначення видової належності скроневих кісток за анатомо-морфологічними та остеометричними ознаками. // Український судово-медичний вісник. – 2003. – № 1. – С. 26-30.

3. Визначення статевої належності скроневих кісток за анатомо-морфологічними та остеометричними ознаками // Український судово-медичний вісник. – 2004. – № 1 (15). – С. 16-20.

4. Відтворення краніотипу та зросту загиблої людини за метричними параметрами нативних і спалених скроневих кісток. // Український судово-медичний вісник. – 2004. – № 2. – С. 10-14.

5. Метричні параметри скроневих кісток в діагностиці краніотипу людини в зрілому, похилому і старечому віці // Праці VІ Укр. конф., присвяченої пам’яті акад. В.В. Фролькіса. – Київ: інститут геронтології АМН України, 2005. – Т.1. – С 193-194.

6. Вплив кремації на динаміку метричних параметрів скроневих кісток людини // Праці ІХ Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених. – Тернопіль: Тернопільський державний університет ім. І.Я.Горбачевського, 2005. – С 167.

АНОТАЦІЯ

Фенцик В.Л. “Визначення видової належності, статі, краніотипу і зросту за морфологічними та остеометричними ознаками скроневих кісток (на скелетованих, фрагментованих і спалених черепах)”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 14.01.25 – судова медицина. – Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено розробці діагностики видової, статевої належності, краніотипу та зросту за факторними ознаками нативних і спалених скроневих кісток. На достатньому за обсягом матеріалі, виявлено факторні анатомо-морфологічні та метричні параметри видової належності та статі за нативними та спаленими скроневими кістками. Вперше встановлено зміни структурної організації скроневих кісток під дією високої температури і виявлено взаємозв’язок між метричними параметрами скроневих кісток та краніотипом. В результаті проведеного кореляційно-регресійного аналізу кваліфіковано метричні параметри скроневих кісток, які, при врахуванні їх в розрахованих рівняннях регресії, дозволяють визначати зріст людини з врахуванням статі. Розроблена методика відтворення загальних ознак за метричними та морфологічними ознаками скроневих кісток підвищує об’єктивність та результативність судово-медичних експертиз.

Сформульована у роботі концепція може розцінюватися як теоретична основа для обгрунтування інтегративного підходу до вирішення проблеми ототожнення загальних ознак загиблої людини.

Ключові слова: скронева кістка, вид, стать, краніотип, зріст, ототожнення.

АННОТАЦИЯ

Фенцик В.Л. “Определение видовой принадлежности, пола, краниотипа и роста по морфологическим и остеометрическим признакам височных костей (на скелетированных, фрагментиворанных и сожженных черепах)”. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.25 – судебная медицина. – Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика, Киев, 2005.

Диссертация посвящена разработке критериев определения общих признаков человека (видовой, половой принадлежности, краниотипа и роста) по анатомо-морфологическим и метрическими параметрам нативных и сожженных височных костей.

На достаточном