й гармонійного виховання особистості (зумовленість її появи соціально-економічними, культурними, релігійними процесами пізнього Середньовіччя; поєднання в ході її розвитку прогресивних ідей античної і християнської педагогіки; неможливість широкомасштабного впровадження ідеї, відхід на другий план під час індустріальної цивілізації та неминучість актуалізації у постіндустріальний період); суперечності (між ідеалом і реальністю, між “теоретичним розумом” і масовою свідомістю, між теорією і практикою всебічного й гармонійного виховання, між ідеалом “універсальної людини” та конкретними запитами індустріального cуспільства, між “загальною освітою” гуманістів і потребами професіоналізації, між соціальною відкритістю гуманістичної педагогіки та елітарністю її практичного використання тощо); сукупність тенденцій (загальні – здатність ідеї до змін, альтернативного розвитку, пристосування до різних соціальних і національно-релігійних умов; модифікація у виховних концепціях церковних реформаторів; поступове звуження до формального вивчення класики; особливі – прагнення до класичної форми виховного ідеалу на півдні Європи; зміщення акцентів на інтелектуальні й моральні складові у північних країнах Європи; тенденція до поєднання гуманізму з православними виховними орієнтирами та принципами у східнослов’янських землях; окремі – орієнтація виховного ідеалу на потреби й смаки аристократичного середовища XV ст. в Італії; зближення його з лицарською традицією у Франції; рух у напрямі релігійності (“нової релігійності”) у Німеччині; прикінцеві – перехід ініціативи в інтерпретації ідеї до рук ідеологів Реформації і Контрреформації; поступове згасання інтересу до неї у зв’язку зі становленням індустріального суспільства; перспективні – здатність ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості до збереження в “генетичному коді” західноєвропейської цивілізації впродовж наступних століть; відродження всебічного й гармонійного виховання на переломних етапах розвитку світової педагогіки).
Аналіз історичного шляху досліджуваної ідеї дозволив установити й таку закономірність: чим більш зрілим, цивілізованим ставало європейське суспільство, чим стабільнішими були його економічні, соціальні, політичні та духовні можливості, тим сприятливіші умови складалися для реалізації всебічного й гармонійного виховання як повного задоволення потреб і запитів особистості й суспільства.
Наш прогноз щодо перспектив усебічного (різнобічного) виховання загалом оптимістичний. Він ґрунтується на врахуванні високого рівня економічного потенціалу західної цивілізації, розвинутої інфраструктури освіти, наявності громадянського суспільства; усвідомленні самоцінності людського життя; збереженні та розвиткові гуманістичної традиції в західній і вітчизняній педагогічній культурі.
В Україні є необхідні умови для подальшого теоретичного розвитку та впровадження ідеї всебічного й гармонійного виховання: наукові розробки окремих її аспектів, певний практичний досвід реалізації, державна підтримка. Втілення ідеї в життя можливе через удосконалення навчальних програм, гуманітаризацію і більш повне використання виховного потенціалу людинознавчих наук, розширення мережі позашкільних закладів, спортивних шкіл, пропаганду валеологічних знань, удосконалення громадянського, морального та естетичного виховання молоді, залучення її до активного суспільно-політичного життя. Все це спрямоване на модернізацію освітньо-виховної практики, подолання однобічного інтелектуалізму, створення умов для цілісного духовного й фізичного розвитку громадянина Української держави як члена єдиної Європи.
Висновки
У дисертації здійснено науково-теоретичний аналіз і запропоновано нове історико-педагогічне вирішення проблеми генезису та еволюції ідеї всебічного й гармонійного виховання, що виявилося у з’ясуванні соціокультурних і педагогічних передумов, розкритті її сутнісного педагогічного змісту, виявленні закономірностей, суперечностей і системи тенденцій розвитку ідеї; в обґрунтуванні її наступності в європейській педагогіці, можливості розвитку провідних тенденцій у сучасних умовах модернізації вітчизняної теорії і практики виховання як теоретико-методологічного підґрунтя сучасної філософії освіти й оновленої парадигми виховання.–
З’ясовано соціокультурні (інтенсивний господарський розвиток італійських міст ХІV – ХV ст., поява перших форм капіталістичного підприємництва, вихід на арену “нових людей”, підприємливих, індивідуалістичних; розвиток світської культури; релігійні процеси, прагнення до оновлення духовного життя) і педагогічні (невдоволення церковною монополією на освіту й виховання, відкриття античної педагогіки, започаткування ренесансної виховної парадигми, сприйняття “носіями теоретичного розуму” ідей гуманізму) передумови генезису ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості в епоху європейського Відродження. Підтверджено, що саме в соціально-психологічній атмосфері італійського міста виник ідеал “універсальної людини”, здатної до самотворення в інтелектуальній, моральній, громадянській сферах. Педагоги Відродження дали свою відповідь на виклик часу, заявивши про необхідність всебічного й гармонійного виховання такої особистості.–
Виявлено п’ять основних етапів еволюції ідеї всебічного й гармонійного виховання: 1) друга половина XIV ст. – становлення гуманістичної педагогічної думки в Італії; 2) перша половина XV ст. – подальший розвиток ідеї в італійській педагогіці, період її розквіту; 3) друга половина XV ст. – модифікація ідеї в дусі флорентійського неоплатонізму; 4) ст. – поширення гуманістичної ідеї за межами Італії, її трансформація в контексті релігійно-реформаторської педагогіки; 5) початок XVII ст. – відхід ідеї на другий план у зв’язку із закінченням ренесансної доби.–
Обґрунтовано методологічні й теоретичні основи ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості, розкрито її антропологічне підґрунтя (переосмислення доктрини християнського антропоцентризму, наголос на самоцінності земного життя, величі й гідності людини, її спроможності власними зусиллями досягти поставленої мети, спроба нерелігійного вирішення докорінних проблем життя і виховання людини, спростування (або пом’якшення) тези про людську зіпсованість унаслідок первородного гріха, реабілітація тілесного начала в людині, протест проти аскетизму, фізичних покарань дітей, утвердження ідеї тілесно-душевної гармонії); з’ясовано співвідношення традицій і новаторства (поєднання ідей античної педагогіки, поглядів Аристотеля, Платона, Квінтиліана, Цицерона та ін. з тим цінним, що мала християнська традиція – увагою до внутрішнього світу дитини, її індивідуальності та духовності; успадкування від Середньовіччя елементів лицарського виховання, а також окремих складових народної педагогічної культури); виведено ренесансну виховну парадигму (уявлення про людину як вищу цінність, орієнтація у вихованні на її природу і соціальну сутність, віра у виховання як головний засіб самозмін і соціальних перетворень, узгодженість мети, принципів і методів виховної діяльності, педагогічний гуманізм); встановлено роль гуманізму в її формуванні (системоформуючий чинник, система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність, що розумівся тоді не лише як studia humanitatis, а як коло виховних ідей, котрі надзвичайно розширили можливості науки про виховання, зосередивши в собі сутність гуманістичної педагогіки і визначивши її стратегію, напрями й тактику).–
Розкрито сутнісний педагогічний зміст ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості (цілісний розвиток усіх фізичних і духовних сил людини, “виховання душі й тіла” (мовою Ренесансу – “універсальне” виховання); обґрунтовано її як мету виховання і педагогічний ідеал європейського Відродження (людина високої освіти та моральних якостей, фізично розвинута, енергійна, вольова, діяльна, соціально зорієнтована й відповідальна, віддана загальнолюдській справі та з “Богом у душі”); розкрито національно-регіональну специфіку цього ідеалу (різне співвідношення між його складовими, тілесним і духовним, світським і релігійним залежно від історико-культурних умов), “спільність і поліфонію” основних рис (прагнення виховати цілісну особистість, у розквіті її універсальних здібностей і талантів), варіативність виховного ідеалу Відродження (південно-європейський, північноєвропейський, східнослов’янський варіанти). Виростаючи з нових тенденцій суспільного розвитку, цей ідеал значно випередив свій час, мав далекосяжну історико-педагогічну перспективу.–
Виявлено закономірності (зумовленість появи ідеї соціально-економічними, культурними, релігійними процесами пізнього Середньовіччя; поєднання в ході її розвитку прогресивних ідей античної і християнської педагогіки; неможливість широкомасштабного впровадження ідеї, відхід на другий план під час індустріальної цивілізації; неминучість актуалізації в постіндустріальний період); суперечності між ідеалом і реальністю; між “теоретичним розумом” і масовою свідомістю; між теорією і практикою всебічного й гармонійного виховання; між ідеалом “універсальної людини” та конкретними запитами індустріального cуспільства; між “загальною освітою” гуманістів і потребами професіоналізації; між соціальною відкритістю гуманістичної педагогіки та елітарністю її практичного використання тощо); систему тенденцій (загальні – здатність ідеї до змін та альтернативного розвитку; пристосування до різних соціальних і національно-релігійних умов; модифікація у виховних концепціях церковних реформаторів; поступове звуження до формального вивчення класики; особливі – прагнення до класичної форми виховного ідеалу на півдні Європи; зміщення акцентів на інтелектуальні й моральні складові у північних країнах Європи; тенденція до поєднання гуманізму з православними виховними орієнтирами та принципами у східнослов’янських землях; окремі – орієнтація виховного ідеалу на потреби й смаки аристократичного середовища XV ст. в Італії; зближення його з лицарською традицією у Франції; рух у напрямі релігійності (“нової релігійності”) у Німеччині; прикінцеві – перехід ініціативи в інтерпретації ідеї до рук ідеологів Реформації і Контрреформації, поступове згасання інтересу до неї у зв’язку зі становленням індустріального суспільства; перспективні – здатність ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості до збереження в “генетичному коді” західноєвропейської цивілізації впродовж наступних століть; відродження ідеї всебічного й гармонійного виховання на переломних етапах розвитку світової педагогіки; можливість розвитку ідеї в сучасних умовах модернізації системи освіти України). З’ясовано специфіку сприйняття досліджуваної ідеї в окремих країнах Європи (залежність від економічної ситуації, рівня соціокультурного розвитку, ментальності, національних традицій тощо). Сукупність виявлених тенденцій свідчить про достатню живучість і плідність ідеї всебічного й гармонійного виховання. За радянських часів ця ідея одержала подальший розвиток у творчості Г. Ващенка, Н. Крупської, А. Макаренка й особливо у навчально-виховній системі В. Сухомлинського. Саме в нього вона одержала подальше теоретичне обгрунтування та була втілена в практику Павлиської школи.–
Здійснено системний аналіз виховання всебічно й гармонійно розвиненої особистості, що дозволяє констатувати наявність у педагогів-гуманістів цілісної й достатньо послідовної концепції, яка об’єднувала методологічний підхід (філософсько-антропологічний), теоретичні принципи (природовідповідність, пріоритет у навчанні виховних завдань, єдність знань і моральності, індивідуалізація, гуманізація, поєднання виховання із самовихованням), головні напрями змісту виховання (гуманістична освіта, соціальне (моральне, громадянське, патріотичне), фізичне, зародки трудового та естетичного), методи (освічення, наставляння, приклад, вправляння, привчання, формування звичок і навичок, метод “м’якої руки”, перевага заохочення над покаранням тощо), організаційні форми (здебільшого наставництво, приватне викладання, ігри, екскурсії тощо).–
Узагальнено досвід педагогів-гуманістів щодо впровадження в життя ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості. Виявлено, що воно здійснювалося здебільшого у формі наставництва при дворах правителів, а також в аристократичних колах, в елітарних школах. Найбільш яскравими спробами його втілення стали гуманістичні школи Італії (Вітторино да Фельтре, Гуарино да Верона). Але існували й інші інституції, де ренесансно-педагогічні ідеї сплавлялися із зустрічними течіями, своєрідно модифікувалися та трансформувалися (школа А. Гегія в Девентері, громада “Чеських братів”, українські та білоруські братські школи тощо). Загалом же в широких масштабах ідея всебічного й гармонійного виховання особистості в практиці тогочасної європейської школи втілитися не змогла. З’ясовано, що причини її успіху полягали в підтримці її з боку меценатів, політичної та інтелектуальної еліти, розумінні величі людини, почасти у своєрідній моді на гуманізм серед освічених європейців ХV – XVI ст. та ін. Невдачі пояснюються відсутністю об’єктивних (складність релігійно-політичної ситуації в Європі, нерозвиненість освітньо-виховної інфраструктури та суб’єктивних (брак кваліфікованих педагогічних кадрів, недоступність ідеї для масової свідомості та ін.) умов.–
Установлено вплив педагогічної думки гуманістів на виховну концепцію Реформації і Контрреформації. Виявлено точки дотику та розбіжності у їх ставленні до ідеї всебічного й гармонійного виховання. Доведено, що творці нових педагогічних доктрин – М. Лютер, Ф. Меланхтон та ін., ідеологи Контрреформації – запозичили в ренесансних мислителів окремі ідеї (необхідність поєднання класичної освіти з фізичним та естетичним розвитком особистості, трудової підготовки, а також гуманного ставлення до дитини). У протестантських гімназіях і єзуїтських коледжах намічалася тенденція до гармонійного виховання (навчальні заклади Й. Штурма, В. Тротцендорфа та ін.). Проте в кінцевому рахунку його мета підпорядковувалася релігійним потребам, тому ідея всебічного й гармонійного виховання особистості в інтерпретації реформаторів утратила свою гуманістичну цілісність. Водночас церковні реформатори зосередилися на розвитку масової освіти, значно випередивши в цьому ренесансних педагогів.–
Здійснено сучасну історико-педагогічну оцінку ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості як одного з найвизначніших надбань європейської гуманітарної думки. Факти її багатовікового існування свідчать про життєздатність, креативність і перспективність, чільне місце в світовій гуманістичній педагогіці минулого й сучасності. Доведено, що є всі підстави розглядати всебічний і гармонійний розвиток людини як системоформуючий чинник змісту, методів і форм сучасного виховного процесу, його мету-ідеал. Розкрито систему тенденцій, серед яких перспективні: показано майбутнє досліджуваної ідеї не лише у вітчизняному, а й у європейському педагогічному процесі, визначено його чинники (високий рівень економічного потенціалу західної цивілізації, наявність громадянського демократичного суспільства, розвинута інфраструктура освіти й виховання, усвідомлення самоцінності людського життя, збереження гуманістичної традиції у європейській і вітчизняній педагогічній культурі).–
Уточнено уявлення про ренесансну педагогічну думку в цілому, її визначальне місце в світовому історико-педагогічному процесі. Доведено, що це був яскравий, продуктивний, людиноцентристський етап його розвитку, у ході якого зроблено прорив в усвідомленні необхідності фізичного виховання поряд з інтелектуальним і моральним, здійснено крок на шляху до розуміння дитинства як особливого етапу становлення особистості. Зусиллями педагогів епохи європейського Відродження була зруйнована середньовічна шкільна система з її авторитарним ставленням до дитини. Розвинуто й підтверджено наукові положення про хід історико-педагогічного процесу в цілому (його поліфонічність, альтернативність); показано “драму” педагогічної ідеї та її носіїв; нелінійність розвитку, коли висловлена ідея деякий час залишалася поза увагою, а потім знову заявляла про себе, повертаючись до гуманістичних витоків. Не отримали підтвердження поширені в наукових колах думки про відсутність у гуманістів інтересу до “світу” дитини (Ф. Ар’єс), про надмірну індивідуалістичність ренесансної людини (О. Лосєв), про відрив ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості від реального педагогічного процесуГ. Корнетов).–
З’ясовано можливості розвитку визначених нами прогресивних тенденцій ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості. Історико-педагогічний досвід засвідчує, що в сучасних умовах їх зміст співзвучний процесам інтеграції, демократизації й гуманізації, які відбуваються в усіх сферах світового та вітчизняного поступу. Дослідження показує, що ідея всебічного й гармонійного виховання активізує новаторські пошуки вчених і практиків, примножує гуманістичні традиції національної системи освіти, слугує методологічним підгрунтям нової філософії освіти та оновленої парадигми виховання, прискорює входження України до світової спільноти. Вона підтримана в основних державно-освітніх документах, де трактується як стратегічний напрям виховної діяльності.
Проведене дослідження не вичерпує всієї повноти проблеми. Виникає необхідність вивчення дидактичних засад ідеї і ренесансної педагогіки; на окреме висвітлення заслуговує індивідуалізація цілепокладання і цілекорекції в особистісно орієнтованій педагогічній діяльності. Предметом уваги вчених також можуть стати педагогічні персоналії в історії європейського Відродження, досвід послідовників і пропагандистів ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Монографія
1.
Год. Б.В. Виховання в епоху європейського Відродження (середина XIV – початок XVII століття). – Полтава: АСМІ, 2004. – 464 с.
Навчальні посібники й брошури
2.
Год Б.В. Педагогічна думка доби європейського Відродження (XV – XVI століття): люди та ідеї. Навч. посібник-практикум. (Ч. – Полтава: АСМІ, 2004. – 204 с.
3.
Год Б.В. Гуманістичне виховання за доби європейського Відродження (кінець ХІV – початок ХVІІ століття): програма спецкурсу. – Полтава: ІОЦ ПДПУ, 2004. – 38 с.
4.
Год Б.В., Перебийніс К.В. Ренесансні ідеї виховання правителя й сучасні проблеми вдосконалення діяльності державної служби в Україні. – Полтава: Б.в., 2005. – 54 с.
Статті у наукових фахових виданнях
5.
Год Б.В. Мудрість вихователя (видатний іспанський гуманіст Х.Л. Вівес про виховання і навчання особистості)Наукові праці: Науково-методичний журнал. – Миколаїв: Вид_во МДГУ ім. П. Могили, 2002. – Т. . – Вип. . – Педагогічні науки. – С. .
6.
Год Б.В. Еразм Роттердамський про дошкільне виховання дітейТеоретичні питання культури, освіти та виховання: Зб. наук. пр.За заг. ред. акад. АПН України М.Б. Євтуха, укладач – О.В. Михайличенко. – К.: Видавничий центр КНЛУ, НМАУ, 2002. – Вип. . – С. .
7.
Год Б.В. Український гуманіст Станіслав Оріховський про навчання та вихованняПедагогіка та психологія : Зб. наук. пр.За заг. ред. акад. І.Ф. Прокопенка, чл.-кор. В.І. Лозової. – Харків: ОВС, 2002. – Вип. . – С. .
8.
Год Б.В. Італійський гуманіст П.П. Верджеріо про виховання підлітків та юнацтваПостметодика. – 2002. – № – 6 (43 – 44). – C. .
9.
Год Б.В. Італійські мислителі-гуманісти про моральне виховання особистостіЗб. наук. пр. Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Полтава: ІОЦ ПДПУ, 2002. – № – 6 (26 – 27). – Серія “Педагогічні науки”. – С. .
10.
Год Б.В. Виховання за Монтенем, або “Мистецтво жити достойно”Імідж сучасного педагога. – 2002. – № – 7 (25 – 26). – С. .
11.
Год Б.В. Особистість і професія вчителя у педагогічній думці епохи Відродження (XIV – XVII ст.)Педагогіка і психологія професійної освіти.– 2003. – № . – С. .
12.
Год Б.В. Ідея виховання у ренесансних утопіях XVI – XVII столітьНаук. вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Історичні науки. Педагогічні науки. Філологічні науки. – Ізмаїл: РВВ ІДГУ, 2003. – Вип. . – С. .
13.
Год Б.В. Дитина та її світ в епоху європейського ВідродженняПостметодика. – 2003. – № (48). – С. .
14.
Год Б.В. Ян Амос Коменський і педагогічна думка епохи ВідродженняІмідж сучасного педагога. – 2003. – № ). – С. .
15.
Год Б.В. Європейське Відродження у пошуках виховного ідеалуЗб. наук. пр. Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Полтава: АСМІ, 2003. – Вип. ). – Серія “Педагогічні науки”. – С. .
16.
Год Б.В. Системний підхід до розв’язання проблем виховання особистості за доби європейського Відродження (XIV – початок XVII ст.)Зб. наук. пр. Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Полтава: ІОЦ ПДПУ, 2003. – Вип. 28-29). – Серія “Педагогічні науки”. – С. .
17.
Год Б.В. Гуманістична школа в епоху європейського ВідродженняНаук. записки. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2004. – Вип. . – Серія: “Педагогічні науки”. – С. .
18.
Год Б.В. Ідея всебічного й гармонійного виховання особистості в історико-педагогічній ретроспективіШлях освіти. – 2004. – № . – С. .
19.
Год Б.В. З історії організації шкільної справи в Європі за доби Відродження (XIV – початок XVII століття)Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – Житомир: РВВ ЖДУ імені Івана Франка, 2004. – Вип. . – С. .
20.
Год Б.В. Ідеї гуманістичного виховання особистості в “Утопії” Томаса МораЗб. наук. пр. Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Полтава: АСМІ, 2004. – Вип. ) – Серія “Педагогічні науки”. – С. .
21.
Год Б.В. Гуманістичне виховання у Німеччині в епоху європейського Відродження (XV – XVII ст.)Зб. наук. пр. Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Полтава: АСМІ, 2004. – Вип. ). – Серія “Педагогічні науки”. – С. .
22.
Год Б.В. Виховання працею як компонент формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості в педагогічній думці доби європейського Відродження (XIV – XVI століття)Зб. наук. пр. Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Полтава: АСМІ, 2004. – Вип. ). – Серія “Педагогічні науки”. – С. .
23.
Год Б.В. Виховання у братських школах України і європейська педагогіка XVI – XVII столітьРідна школа. – 2005. – № . – С. .
24.
Год Б.В. Ідея виховання правителя у ренесансній педагогічній думці (XV – XVI століття)Зб. наук. пр. Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. – Полтава: АСМІ, 2005. – Вип. 2 (41). – Серія “Педагогічні науки”. – С. .
25.
Год Б.В. Українська педагогічна думка про всебічне й гармонійне виховання особистості (XVI – XX століття)Імідж сучасного педагога. – 2005. – № .). – С. .
Статті в інших виданнях
26.
Год Б.В. Виховання філософією (питання етики в гуманістичній педагогіці Італії XV ст.)Філософські обрії. – 2003.– Вип. 9. – С. .
27.
Год Б.В. Вплив західноєвропейського Ренесансу на освіту і виховання в Україні (XV – XVIIтоліття)Історична пам’ять: Наук. зб. – Полтава: АСМІ, 2003. – № 1 – 2. – С. .
28.
Год Б.В. Педагогічна думка в контексті європейського ВідродженняЄвробюлетень. – 2003. – № 4. – С. .
29.
Год Б.В. Ідеї гуманістичної педагогічної думки в українсько-російських культурних зв’язках XVI – XVII столітьУкраїна і Росія: досвід історичних зв’язків та перспективи співробітництва: Зб. наук. пр.За ред. О.І. Кожухаря та В.О. Вєтохіної. – Кривий Ріг: Б.в., 2004. – С. -325.
30.
Год Б.В. “Багато може праця істориків пильних…” Українські гуманісти XVI – XVIIтоліть про виховання історієюЗ непереможною правдою життя: Зб. наук. пр. на пошану Є.М. Скляренка. – К.: Поліграф. д_ця ін_ту історії України НАН України, 2004. – С. 101.
31.
Год Б.В. Україна, Росія, Білорусія: культурно-освітні зв’язки XVI – XVII столітьСлов’янський збірник. – Полтава: Слов’янський клуб, АСМІ, 2004. – Вип. . – С. .
32.
Год Б.В. Відродження як культурно-історичний феноменАктуальні питання всесвітньої історії і методика їх викладання: Матеріали доп. і повід. Всеукраїнського науково-практичного семінару (6 – 7 жовтня 2004 р.). – Полтава: АСМІ, 2004. – С. .
33.
Год Б.В., Кульчій О.О. Європейський Ренесанс та освітня політика в роки Реформації (XVI століття)Дидаскал: Часопис (ПДПУ імені В.Г. Короленка; кафедра педагогіки). – Полтава, 2004. – № . – С. .
34.
Год Б.В. Ідеї сімейного виховання в педагогічній думці доби європейського ВідродженняЄвробюлетень. – 2004. – № . – С. .
35.
Год Б.В. З досвіду організації навчально-виховного процесу в гуманістичних школах Італії XV століттяВиховна робота в школі. – 2005. – № ). – Січень. – С. .
36.
Год Б.В. “Rocsolani, rutheni…” Українські імена на культурно-освітніх теренах Європи (XV – XVII століття)Слов’янський збірник. – Вип. 4. – Полтава: Слов’янський клуб, 2005. – С. .
37.
Год Б.В. Гуманіст як homo politicus. Франческо Гвіччардині та його “Нотатки про справи політичні й громадянські”Історична пам’ять: Наук. зб. – 2005. –№ – 2. – С. .
Матеріали конференцій
38.
Год Б.В., Рибачук В.О. Критика антропоцентризму та спроби його подолання у російському персоналізміАктуалізація ідей антропоцентризму в умовах реформування загальноосвітньої і вищої школи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Секції – IV. – Полтава: Б.в., 2001. – С. .
39.
Год Б.В. Г.С. Сковорода та ідеї західноєвропейської гуманістичної педагогіки XV – XVI ст.Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції (10 – 11 грудня 2002 р.). – Полтава: ІОЦ ПДПУ, 2002. – С. .
40.
Год Б.В. Ренесансний гуманізм та ідея громадянського виховання в Україні (XVI – XVIIтоліття)Громадянське виховання молоді засобами мови та літератури: Матеріали науково-практичної конференції (4 – 5 лютого 2003 р.). – Полтава: АСМІ, 2003. – С. .
41.
Год Б.В. “Увесь світ – розкрита книга”. Мислителі та педагоги епохи Відродження про освітнє значення екскурсійВсеукраїнський науково-практичний семінар “Роль навчальних і виробничих екскурсій в професійній підготовці вчителя природничих дисциплін” (23 – 24 жовтня 2003 р.): Зб. наук. пр. – Полтава: Б.в., 2003. – С. .
42.
Год Б.В. Іспанський гуманіст Хуан Луїс Вівес про принципи і методи вихованняМатеріалиміжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. . – Методичні основи виховного процесу. – С. .
43.
Год Б.В. Образ магістра у трактаті Псевдо-Боеція “Про шкільну науку”Магістратура: історія становлення, перспективи розвитку: Матеріали регіональної науково-практичної конференції (21 квітня 2004 р.). – Полтава: АСМІ, 2004. – С. .
44.
Год Б.В. Ідеї громадянського виховання у ренесансній думці Італії XIV – XV столітьЄдність особистісного і соціального факторів у виховному процесі навчального закладу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції ПДПУ ім. В.Г. Короленка; кафедра педагогіки. – Полтава: АСМІ, 2004. – С. .
45.
Год Б.В. Італійський гуманіст-педагог Маффео Веджо про навчання і виховання дітейМатеріали III міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень 2004”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. . – Педагогіка. – С. .
46.
Год Б.В. Європейський вектор в освітній традиції України (епоха Відродження)Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Формування стратегії конкурентоспроможності освіти в регіоні”. – Дніпропетровськ, Жовті води: ДНУ, 2004. – С. .
47.
Год Б.В. Із скарбниці світової педагогічної думки: гуманіст М. Монтень і його уроки вихованняМатеріали Першої міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу 2004”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. . – Методичні основи виховного процесу. – С. .
48.
Год Б.В. Роль studia humanitatis (гуманитарных наук) в культурно-образовательной парадигме европейского ВозрожденияМатериалы научно-практической конференции “Перспективные разработки науки и техники”. – Белгород: Руснаучкнига, 2004. – Т. . – С. .
49.
Год Б.В. Ідеї виховання працею у творчості ренесансних мислителів XV – XVI столітьЗміст освітньої галузі “Технології” в 12-річній школі та профільне навчання: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (14 – 15 жовтня 2004 р.). – Полтава, 2004. – С. .
50.
Год Б.В. Самовдосконалення як складова гуманістичної концепції виховання особистості за доби європейського ВідродженняСамостійна робота студентів у структурі сучасної освіти: Матеріали регіональної науково-практичної конференції (22 квітня 2004 р.). – Полтава: Б.в., 2005. – С. .
Анотації
Год Б.В. Ідея всебічного й гармонійного виховання особистості в епоху європейського Відродження. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. – Харків, 2005.
У дисертації досліджено генезис ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості в епоху європейського Відродження, розкрито його передумови, етапи та методолого-теоретичні основи, процес формування ренесансної виховної парадигми. Проведено системний аналіз гуманістичного виховання, визначено його мету, принципи, напрями, методи та організаційні форми, показано спроби практичного втілення.
У роботі розкрито зміст педагогічного ідеалу гуманістів, доведено його варіативність в окремих регіонах Європи. Прослідковано еволюцію ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості в епоху європейського Відродження. Виявлено тенденції, суперечності та закономірності досліджуваної ідеї, окреслено її подальший розвиток у XVII – на початку ХХІ ст.
Зроблено спробу визначити перспективу досліджуваної ідеї в постіндустріальному суспільстві, можливість її застування в умовах модернізації освітньо-виховного простору України.
Ключові слова: особистість, виховання, гуманізм, епоха європейського Відродження, мета, ідея всебічного й гармонійного виховання, антропологія, парадигма, педагогічний ідеал.
Год Б.В. Идея всестороннего и гармонического воспитания личности в эпоху европейского Возрождения. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики. – Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. – Харьков, 2005.
В диссертации показан генезис и эволюция идеи всестороннего и гармонического воспитания личности в эпоху европейского Возрождения, раскрыты их социокультурные предпосылки, определена роль ренессансной антропологии в обосновании необходимости и возможности гармонического развития личности. Выделено пять основных этапов развития идеи: 1) вторая половина XIV в. – становление гуманистической педагогики в Италии; 2) первая половина XV в. – развитие идеи в итальянской педагогической мысли, её подъём; 3) вторая половина XV века – модификация идеи в свете флорентийского неоплатонизма; 4) XVI в. – распространение идеи за пределами Италии, её трансформация в контексте религиозно-реформаторской педагогики; 5) начало XVII в. – постепенное угасание идеи, вызванное завершением ренессансной эпохи.
Прослежен процесс формирования гуманистической воспитательной парадигмы, в основе которой лежало сочетание новаторского подхода и верности традиции (представление о человеке как высшей ценности; ориентация у воспитании личности на её социальную сущность и природу, всестороннее и гармоническое развитие (саморазвитие); вера в воспитание как главное средство самосовершенствования и социальных преобразований; согласование цели, принципов и методов воспитательной деятельности; педагогический гуманизм). Подтверждено мнение ученых о том, что возрождение античного идеала всесторонне развитой личности соответствует характеру городской культуры позднего Средневековья, особенно ярко проявившемуся в Италии. Показан качественно новый уровень осмысления идеи всестороннего воспитания личности в контексте педагогики европейского Возрождения.
Проанализированы теоретические основы гуманистического воспитания, его содержание, основные направления, закономерности, противоречия, принципы, методы и формы. Доказано, что у гуманистов имелась достаточно цельная и стройная концепция воспитания, основные принципы которой предвосхищали будущее педагогики (природосообразность, учет индивидуальных и возрастных особенностей, единство знаний и нравственности, сочетание целенаправленного воспитания с самовоспитанием, гуманное отношение в системе “учитель – ученик”). Целью воспитательного процесса было формирование всесторонне развитой и гармонической личности, а его компонентами – образование, физическое, нравственное и социальное (гражданское) воспитание.
В диссертации рассмотрены взгляды на воспитание представителей различных течений Ренессанса, педагогически осмыслены такие феномены, как гражданский гуманизм, “христианский гуманизм”, “воспитание правителя”. На основе анализа произведений мыслителей и педагогов XIV – начала XVII вв. (П.П. Верджерио, Х.Л. Вивеса, М. Монтеня, Эразма Роттердамского и других) воспроизведен педагогический идеал европейского Возрождения.
Осуществлен сравнительный историко-педагогический анализ интерпретации идеи всестороннего и гармонического воспитания в контексте гуманизма отдельных стран и регионов Европы. Доказана его вариативность, способность к изменениям и модификации во времени и пространстве, к гибкому реагированию с неренессансными процессами. Прослежены тенденции, выявлены закономерности и противоречия исторического развития. Установлена связь рассматриваемой идеи с педагогической мыслью Реформации и Контрреформации, выявлены причины и основные линии её трансформации.
В работе исследованы попытки практической организации всестороннего и гармонического воспитания личности в гуманистических школах Италии и других стран (Англия, Германия, Испания, Нидерланды, Франция), вскрыты причины слабого влияния гуманизма на массовую образовательную практику XV – XVI вв. В историко-педагогическом контексте рассмотрена проблема влияния ренессансного гуманизма на педагогическую мысль восточного славянства (Украина, Белорусь, Россия), выявлены специфика взаимодействия западноевропейской и православно-христианской педагогических традиций.
Очерчено дальнейшее развитие идеи всестороннего и гармонического воспитания личности в XVII – начало XXI вв. Автор основывает свои прогнозы (в целом оптимистические) на учёте высокого уровня экономического потенциала западной цивилизации, развитой инфраструктуры образования и воспитания, наличии гражданского общества и демократических ценностей, а главное – тенденции к постепенному осознанию самоценности человеческой жизни, её уникальности и неповторимости. Важным аргументом он считает наличие в европейской педагогической мысли давней гуманистической традиции, содержание которой изложено в диссертационном исследовании. Средствами историко-педагогического исследования подтверждена мысль о значении всестороннего и гармонического воспитания в современных условиях модернизации образовательно-воспитательного пространства в Украине.
Ключевые слова: личность, воспитание, гуманизм, эпоха европейского Возрождения, цель, идея всестороннего и гармонического воспитания, антропология, парадигма, педагогический идеал.
GodThe Idea of All-round and Harmonious Education of the Person in the Age of European Renaissance. – Manuscript.
Thesis for a doctor degree in pedagogics, speciality 13.00.01 – General Pedagogics and History of Pedagogics. – Kharkiv National Pedagogical University named after G.S. – Kharkiv, 2005.
The dissertation focuses on the study of the idea of all-rounded and harmonious education of the person in the age of European Renaissance. It explores the genesis of this idea, retraces its preconditions, singles out its stages, examines its methodological and theoretical foundations, describes the formation of the Renaissance educational paradigm. The system analysis of the humanistic education is provided. The aim of this type of education, its principles, trends, methods and organizational forms are determined, the attempts to implement these ideas are described.
The thesis characterizes the pedagogical ideal of the humanists and proves its variability in different regions of Europe. The evolution of the idea of all-rounded and harmonious education of the person in the age of European Renaissance is studied, its main tendencies, contradictions and regularities are revealed. The further development of the humanistic pedagogical ideal in the XVII – at the beginning of the XXIis outlined.
An attempt to determine the perspective of the idea of all-rounded and harmonious education in the postindustrial society is made and the possibility of its incorporation into the modernization of education in Ukraine is discussed.
Key words: person, education, humanism, European Renaissance, aim, the idea of all-rounded and harmonious education, anthropology, paradigm, pedagogical ideal.
Підписано до друку 03.11.2005. Формат 60x90/16. Папір офсетний.
Ум. друк. арк. 1,9. Обл.-вид. арк. 1,85.
Гарнітура Times New Roman. Тираж 100 прим. Зам. № 196.
Видавництво “АСМІ”
вул. Комсомольська, 24, м. Полтава,
36020
тел./факс: (0532) 56-55-29