НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ГРУБА Григорій Іванович

УДК 351.824.11

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ РОЗВИТКОМ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Харків — 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник | - | кандидат економічних наук, доцент Черепанова Вікторія Олександрівна, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри економічної теорії та фінансів

Офіційні опоненти | - | доктор наук з державного управління, доцент Воротін Валерій Євгенович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри економічної теорії та історії економіки;

кандидат економічних наук, доцент Мехович Сергій Анатолійович, Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”, доцент кафедри економічного аналізу та аудиту, головний редактор журналу “Енергозбереження. Енергетика. Енергоаудит”

Провідна установа | - | Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, кафедра державного управління та менеджменту

Захист відбудеться “23” вересня 2005 р. о “16” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1 поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий “19” серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лебець В.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) України – це один з найважливіших суб'єктів господарювання, від ефективної діяльності якого залежить добробут усієї країни. Сьогодні ПЕК знаходиться на етапі становлення ринкових відносин, але цей процес здійснюється повільно, з низькою результативністю, оскільки більшість енергетичних підприємств, у тому числі обленерго, контрольний пакет акцій яких належить державі, мають великі обсяги дебіторської і кредиторської заборгованості та є неплатоспроможними. Така ситуація виникла в результаті:1) несвоєчасної і неповної оплати за отриману електроенергію з боку кінцевих споживачів, у тому числі бюджетних організацій; 2) використання недосконалої системи державного регулювання ціноутворення і розподілу грошових коштів між енергопостачальними підприємствами і підприємствами, що генерують енергію, через розподільні рахунки, що не стимулює діяльності цих підприємств; 3) високих технологічних втрат електроенергії (ТВЕ), пов'язаних як з наявністю застарілого устаткування, у тому числі магістральних мереж, так і крадіжками електроенергії; 4) недостатності власних паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) і високої вартості їхньої закупівлі в інших країнах тощо. Програма діяльності Уряду України визначає, що одним з його стратегічних завдань є глибокі, якісні перетворення в енергетичному секторі економіки країни. Усе це зумовило необхідність розробки науково обґрунтованого механізму державного управління стратегічним розвитком ПЕК в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки.

Державне управління розвитком ПЕК є багатогранною проблемою, вирішенню якої присвячені наукові праці багатьох вітчизняних і закордонних авторів, фахівців у галузі державного управління та енергетики, зокрема: електроенергетики, енергозбереження, стратегічного управління, політичного аналізу тощо. У процесі дисертаційного дослідження було узагальнено розробки вітчизняних енергетиків: П. Амброзевича, О. Вітер, В. Головка, В. Зухвалого, С. Єрмілова, О. Кільницького, В. Котка, М. Кулика, В. Лушкіна, А. Праховника, Ю. Продана, Б. Стогнія, А. Шидловського, Я. Шпака та ін. Опрацьовано наукові доробки відомих фахівців з теорії державного управління, а саме: В. Авер`янова, О. Амосова, Г. Атаманчука, В. Бакуменка, В. Князєва, Н. Нижник, Г. Одінцової, О. Суходолі, В. Цвєткова, Ю. Куля, В. Яцуби та ін., а також науковців із стратегічного управління і менеджменту І. Алдохіна, І. Ансоффа, О. Виханського, О'Деннела, В. Леонтьєва, В. Маліновського, А. Петрова та ін.

Незважаючи на вагомий внесок цих авторів, в електроенергетиці залишаються проблеми, що вимагають негайного вирішення, у тому числі: у галузі державного управління з питань становлення ринкових відносин між підприємствами галузі, а також підготовки України до вступу в Європейський Союз. Існуюча складна ситуація в енергопостачанні країни вимагає розробки такої енергетичної стратегії, яка б дозволила зупинити поглиблення кризових явищ у ПЕК, забезпечити енергетичну безпеку України на етапі переходу до стійкого розвитку економіки, визначити основні орієнтири формування завдань і рішень щодо управління та реформування ПЕК.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі економічної теорії і фінансів Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в рамках науково-дослідної теми “Основні напрямки підвищення ефективності діяльності органів державної влади щодо соціально-економічного розвитку регіону” (державний реєстраційний номер 0104U000088) як складової Комплексного наукового проекту НАДУ “Державне управління та місцеве самоврядування”.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретичне обґрунтування і науково-методичне забезпечення вдосконалення механізму державного управління стратегічним розвитком електроенергетики України, а також опрацювання практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності його реалізації. Для досягнення поставленої мети були визначені такі задачі:–

з’ясувати ринкові, інституційні, нормативно-законодавчі особливості функціонування електроенергетики України та запропонувати шляхи його удосконалення;–

удосконалити організаційну структуру управління енергетикою на основі узагальнення зарубіжного досвіду її реформування;–

виявити фактори, що впливають на ефективність діяльності ПЕК, у тому числі електроенергетики, та визначити місце і роль державного управління в процесі покращення роботи галузі;–

обґрунтувати переваги та охарактеризувати недоліки системи державного управління розвитком галузі в Україні;–

сформулювати поняття “державна політика енергозабезпечення” та визначити її складові;

– розробити механізм державного управління прогнозуванням потреби держави (або окремого регіону) в енергоресурсах, що базується на економіко-математичних методах і враховує заходи щодо зниження ТВЕ та енергозбереження.

Об'єкт дослідження – процес державного управління стратегічним розвитком ПЕК України.

Предмет дослідження – удосконалення механізмів державного управління електроенергетикою України.

Методи дослідження. Для досягнення мети в роботі використовувалися методи: аналізу та синтезу, а також порівняння (для дослідження сучасного стану електроенергетики України, факторів впливу на ефективність державного управління розвитком електроенергетики і на господарсько-фінансову діяльність обленерго), систематизації (для узагальнення понятійного апарату та обґрунтування складових механізму державного управління стратегічним розвитком ПЕК), економіко-математичні (для побудови моделі прогнозування потреби регіонів і держави в цілому в енергоресурсах).

Як джерела інформації використовувалися законодавчі і нормативні акти з управління електроенергетикою; публікації вітчизняних і зарубіжних учених з питань права, економіки, енергетики, а також державного управління, дані Міністерства палива та енергетики про результати діяльності енергетичних підприємств, матеріали власних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці методологічних засад щодо побудови та реалізації механізмів державного управління стратегічним розвитком електроенергетики. У результаті наукових досліджень у дисертації

вперше:–

обґрунтовано сутність та складові державної політики енергозабезпечення, яка зумовлює формування механізмів державного управління стратегічним розвитком та поточним функціонуванням ПЕК;

– запропоновано механізм державного управління прогнозуванням потреби держави (регіону) в енергоресурсах, що враховує технологічні втрати енергії, енергоємність життєдіяльності, заходи з енергозбереження та дозволяє скласти енерговиробничий баланс і з використанням економіко-математичних методів визначити оптимальний обсяг енергоресурсів як на поточний період, так і на перспективу;

удосконалено:–

систему факторів впливу на діяльність ПЕК, у тому числі електроенергетики, шляхом їхньої деталізації та градації на фактори формування внутрішнього, зовнішнього середовища галузі, зовнішнього середовища країни; –

методологію формування організаційної структури управління ПЕК за лінійно-функціональним принципом, що дозволяє використовувати єдиний підхід до управління галуззю, увести елементи ринкової економіки в її діяльність, скоротити кількість управлінських структур, а також виключити можливості правопорушень з боку відповідальних осіб;

дістало подальший розвиток:–

концептуальний підхід до вдосконалення механізму державного управління стратегічним розвитком ПЕК, що полягає в оновленні принципів, методів, способів і прийомів державного управління електроенергетикою;–

уточнення змісту Енергетичного кодексу України як основи правового забезпечення реалізації державної політики енергозабезпечення за трьома розділами: організаційно-управлінські засади, економічні засоби впливу, техніко-технологічні основи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержані наукові результати підвищують рівень обґрунтованості державно-управлінських рішень з питань формування та реалізації стратегічних планів розвитку ПЕК, у тому числі електроенергетики. Основні положення і результати досліджень доведені до рівня методичних рекомендацій, запропонованих для практичного застосування Мінпаливенерго України (акт про впровадження від 26 квітня 2005 р.) та ВАТ “Миколаївобленерго” (акт про впровадження від 12 квітня 2005 р.), а також використані в практичній діяльності постійної комісії з питань промисловості, будівництва, транспорту, зв’язку і паливно-енергетичного комплексу Верховної Ради АР Крим (акт про впровадження від 29 квітня 2005 р.) і ВАТ "Крименерго" (акт про впровадження від 28 лютого 2005 р.).

Особистий внесок здобувача полягає у власному виконанні наукового дослідження, пропонуванні нового підходу до формування механізму державного управління стратегічним розвитком електроенергетики України. У роботах, виконаних у співавторстві, автору належать ідеї сучасних особливостей механізму державного управління енергозбереженням [7] та використання альтернативних джерел енергії [2,3], напрямків удосконалення стратегії розвитку електроенергетики в Україні [8], новітньої державної політики з питань формування економічного механізму підвищення ефективності діяльності обленерго [1].

Апробація результатів дисертації. Основні результати і висновки дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на III, ІV, V міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2003, 2004, 2005 рр.), науково-технічній конференції “Актуальні проблеми науково-технічного, проектно-конструкторського і нормативно-законодавчого супроводження Енергетичної стратегії України” (смт Миколаївка, 2004 р.), науково-практичних конференціях за міжнародною участю “Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (м. Київ, 2004 р.) та “Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації” (м. Одеса, 2004 р., м. Львів, 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 2 колективні монографії, 5 статей у виданнях, що входять до переліку фахових з державного управління, 4 тез у збірниках матеріалів конференцій (загальний обсяг авторських публікацій – 7,9 авт. арк.)

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації – 214 сторінок, у т.ч. список використаної літератури (182 назви) – на 16 с., 3 додатки – на 19 с.,19 таблиць, 27 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність дисертаційного дослідження, визначаються мета й основні задачі, предмет і об'єкт дослідження, формулюється наукова новизна отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення, а також наводяться відомості про апробацію дисертації.

У першому розділі – “Теоретичні та нормативно-правові засади державного управління розвитком електроенергетики” – визначається специфіка електроенергетичної галузі як об’єкта державного управління, досліджується сучасна нормативно-правова база та теоретично обґрунтовуються засади формування державної політики енергозабезпечення.

Інституційні особливості системи державного управління електроенергетикою свідчать про те, що на етапі становлення ринкової економіки в Україні ця система є недосконалою, оскільки недостатньо стимулює діяльність підприємств галузі щодо енергозабезпечення. Деякі установи (Національна комісія регулювання електроенергетики (НКРЕ), комітети по енергозбереженню тощо) не входять до загальної організаційної структури управління ПЕК, тому функції державного управління дублюються.

У дисертації зроблено висновок, що для впровадження ефективної системи державного управління ПЕК доцільно удосконалити організаційно-правові й економічні основи функціонування оптового і роздрібного ринків, створити належні умови формування конкурентного середовища для всіх їхніх суб'єктів, незалежно від форми власності.

Сучасна система ціноутворення в електроенергетиці є також недосконалою, оскільки вона не стимулює учасників ринків електроенергії до зменшення втрат енергоресурсів, енергозбереження, а також скорочення дебіторської заборгованості за енергію, отриману споживачами. Використання алгоритму з визначення тарифів на електроенергію та розподільних рахунків для підприємств, що генерують енергію і обленерго ставить їх у залежність від повноти надходження грошових коштів від споживачів за цей енергоресурс. Однак система державного управління базується на механізмі “ручного корегування надходжень з розподільних рахунків”, оскільки дозволяє використовувати додаткові фінансові джерела за спеціальними умовами.

Чинна в Україні нормативна-законодавча база є кроком до формування ринкових відносин у електроенергетиці. Проте вона потребує значного вдосконалення в напрямку вирішення існуючих проблем розвитку галузі. У цілому законодавство, що регулює відносини в ПЕК, є фрагментарним і має чимало неузгодженостей, оскільки створювалося за відсутності відповідної концепції реформування. Відтак, удосконалення законодавчої бази умовно розподілено на уточнення законодавчих актів, які стосуються механізму державного управління галуззю, стратегічного розвитку електроенергетики, запровадження економічного механізму діяльності енергетичних підприємств, упровадження системи контролю (аудиту) оцінки ефективності діяльності галузі та її підприємств за ланцюгом: виробництво – постачання – використання.

Термін “державна політика енергозабезпечення” трактується у дисертації як стратегія і тактика органів державної влади стосовно виробництва і споживання паливно-енергетичних ресурсів. Вона формується під впливом наукових досліджень у сферах права, державного управління, енергетики та економіки. Установлено, що для ефективної її реалізації у короткотерміновому та довгостроковому періодах життєдіяльності суспільства доцільно використовувати механізми державного управління стратегічним розвитком енергетики та її поточним функціонуванням. Механізми державного управління потребують правового, техніко-технологічного та кадрового забезпечення екстенсивно-інтенсивного розвитку галузі, реалізації принципів стратегічного управління, економічних важелів підвищення ефективності діяльності галузі. Деталізація складових державної політики енергозабезпечення країни представлена на рис. 1.

У другому розділі – “Державне управління електроенергетикою України” – аналізується сучасний стан електроенергетики України, визначаються особливості та суперечності державного управління стратегічним розвитком електроенергетики, а також окреслюються особливості реформування галузі в зарубіжних країнах. Дослідження сучасного економічного стану діяльності ПЕК свідчать, що останніми роками у розвитку галузі спостерігається тенденція до зростання обсягів виробництва та споживання електричної енергії економікою країни. При цьому в загальному обсязі виробництва електричної енергії частка гідроелектростанцій (ГЕС) та інших джерел енергії, у тому числі нетрадиційних, незначна; теплових електростанцій (ТЕС) – зменшується, а атомних (АЕС) – навпаки, зростає і становить майже половину виробленої енергії. Однак рівень ТВЕ, хоча і скоротився завдяки проведенню ремонтних робіт електромереж та інших заходів щодо покращення стану основних фондів галузі, залишається наднормативним. Рівень оплати електричної енергії у 2004 р. досяг позначки 97,0 %, що є позитивним фактом. При цьому оплата за отриману електроенергію здійснювалася винятково у грошовій формі. Незважаючи на це, дебіторська заборгованість підприємств електроенергетики за відпущену споживачам теплову та електричну енергію постійно зростає і на кінець 2004 р. становила 16,6 млрд. грн. Така ситуація негативно впливає на зростання кредиторської заборгованості обленерго перед об'єднаним енергоринком, що на той же період досягла позначки 18,12 млрд. грн., що свідчить про низьку результативність державного управління ПЕК.

При аналізі проекту Енергетичної стратегії України до 2030 р. та на подальшу перспективу виявлено основні недоліки цього документа та визначено суперечності в існуючій системі державного управління, до яких віднесено: 1) державне управління ПЕК здійснюється за напрямами діяльності відокремлено, тому в проекті відсутній єдиний підхід до реформування та управління підприємствами галузі; 2) відсутність єдиних концептуальних основ щодо розробки стратегії електроенергетики та ПЕК призводить до різноплановості та відособленості розділів проекту; 3) у документі не подається механізм розробки та реалізації основ державного управління ПЕК та електроенергетикою, що спричиняє зниження якісних показників управління та виникнення основних (концептуальних) та неосновних (якісних) його протиріч; 4) надання переваги екстенсивному шляху виробництва енергоносіїв не є ефективним, оскільки вимагає додаткових інвестицій в галузь (тому в дисертації запропоновано використовувати в Україні екстенсивно-інтенсивний шлях розвитку енергетики); 5) протиріччя між формою та змістом проекту – документ містить забагато розрахунків, що будуються на ймовірному прогнозі, а не на державній стратегії розвитку економіки.

Аналіз становлення ринкових відносин в Європі свідчить, що країни-члени Європейського Союзу, як і Україна, проходять етапи ринкових перетворень шляхом лібералізації ринків електричної енергії. Цей процес у ЄС здійснювався поетапно з корегуванням завдань щодо відкритості ринків, підвищення надійності електропостачання, захисту споживачів, розвитку енергетичної інфраструктури, методології ціноутворення тощо.

Усі ці проблеми стосуються й України, особливо з огляду на формування державної політики та механізмів її впровадження в період приєднання енергосистеми України до ЄС.

У третьому розділі – “Удосконалення механізму державного управління стратегічним розвитком електроенергетики України” — визначаються фактори впливу на ефективність діяльності ПЕК, у тому числі електроенергетики, розроблені пропозиції щодо вдосконалення механізму державного управління стратегічним розвитком галузі, а також запропоновано методичний підхід до побудови механізму прогнозування потреби держави в паливно-енергетичних ресурсах.

Уточнюються фактори формування зовнішнього та внутрішнього середовища ПЕК, а також визначаються фактори зовнішнього середовища країни, що впливають на ефективність діяльності галузі. В агрегованому вигляді до складу зовнішніх факторів ПЕК віднесено: політико-правове, економічне, соціально-демографічне, науково-технічне середовища; внутрішніх – організацію виробництва та постачання енергоносіїв, застосування досягнень науково-технічного прогресу, систему менеджменту галузі, екологічну безпеку; зовнішніх факторів країни – політико-правове, економічне, техніко-технологічне та екологічне середовища.

Система державного управління використовує особливу групу факторів впливу на формування зовнішнього середовища країни, галузі та внутрішнього середовища ПЕК, до яких відносяться:–

планування, організація, мотивація та контроль за діяльністю ПЕК та взаємовідносинами із зарубіжними країнами з питань постачання паливно-енергетичних ресурсів;–

формування інститутів державного управління галуззю;–

контроль за енергозбереженням та енергобезпекою;–

страхування ризиків енергопостачання;–

упровадження ринкових важелів регулювання діяльності ПЕК;–

вступ до ЄС.

Систему державного управління ПЕК формує влада, яка безпосередньо впливає на ефективність діяльності галузі. Фактори внутрішнього і зовнішнього середовища ПЕК, зовнішнього середовища країни є засобами зворотного зв’язку, оскільки прямим є вплив на них механізму державного управління.

На підставі проведеного дослідження визначено місце та показано вплив системи державного управління на підвищення ефективності діяльності та розвиток ПЕК України ( рис. 2).

Рис. 2. Вплив державного управління (факторів прямого та зворотного зв’язку) на діяльність ПЕК

У розділі запропоновано концептуальний підхід щодо вдосконалення процесу розробки та реалізації механізму державного управління стратегічним розвитком ПЕК (рис. 3).

Реалізація державної політики енергозабезпечення є можливою за умов докорінної перебудови організаційної структури державного управління галуззю, оскільки в існуючій структурі не дотримується один з основних критеріїв діяльності галузі та стратегії її розвитку – єдиний підхід до розробки методології забезпечення та збереження енергоресурсів країни. Тому в дисертації пропонується замість матрично-функціональної лінійно-функціональна організаційна структура державного управління ПЕК, що, по-перше, дозволяє зосередити увагу на виконанні функцій державного управління (прогнозування, планування діяльності, мотивація персоналу, контроль та аналіз за результатами) та уникнути їх дублювання окремими підрозділами; по-друге, ця структура об’єднує управління державними та недержавними суб’єктами ринку з метою координації їхньої діяльності; по-третє, вона сприяє ліквідації зайвих установ та запобігає прийняттю необґрунтованих управлінських рішень.

Рис. 3. Схема реалізації концептуального підходу до побудови механізму державного управління стратегічним розвитком ПЕК України

Стратегічне управління ПЕК неможливе без розроблення ефективного механізму прогнозування потреби в енергетичних ресурсах, дія якого поширюється за схемою “підприємство – регіон – країна”. Воно здійснюється за допомогою побудови енерговиробничого балансу, який в натурально-вартісній формі являє собою систему взаємозв'язків і взаємозалежностей галузей економіки й енергетики.

Баланс складається у двох видах – агрегований і деталізований. За допомогою першого визначається потреба галузей економіки в електро-, теплоенергії та паливі. При його складанні будується схема енергопотоків і продукції, що є укрупненим описом взаємозв'язків енергоресурсів з галузями економіки.

Сутність цієї залежності полягає в тому, що при заздалегідь прогнозованій потребі держави або регіону у виробництві продукції, робіт чи послуг даного обсягу визначаються повні витрати паливно-енергетичних ресурсів за допомогою системи “енергетика – суспільство”. У дисертації наведено загальну форму енерговиробничого балансу, а також його конкретну форму для діяльності обленерго – електровиробничий баланс. Він представляє систему, що побудована на основі теорії міжгалузевого балансу і має вигляд:

за умови

,

.

де: – набір варіантів використання альтернативних та вторинних джерел енергії;

– вектори-стовпці матриці коефіцієнтів прямих витрат електровиробничого балансу;–

вектор обсягів продукції та електроенергії; –

вектор-стовпець кінцевої продукції; –

ціни за одиницю продукції, одиницю електроенергії з урахуванням витрат на альтернативні джерела, скорочення технологічних втрат, модернізацію устаткування.

Балансова система мінімізує витрати на виробництво продукції та постачання електроенергії по галузях економіки. Вона є задачею лінійного програмування, вирішення якої здійснюється симплекс-методом, у результаті визначається оптимізаційний вектор:

.

Модель є дискретною, оскільки вирішується в умовах визначеності вхідної інформації. Електро- та енерговиробничий баланси можуть застосовуватися в перспективному (стратегічному) і поточному (тактичному) плануванні розвитку окремого регіону або держави в цілому. Таким чином, розроблений механізм державного управління прогнозуванням потреби суспільства у паливно-енергетичних ресурсах дозволяє приймати науково-обґрунтовані державно-управлінські рішення стосовно планування виробництва та споживання паливно-енергетичних ресурсів з урахуванням заходів по скороченню технологічних втрат енергії, альтернативних, вторинних джерел енергії та витрат на утримання ПЕК.

ВИСНОВКИ

У процесі виконання даного дисертаційного дослідження відповідно до визначених мети і задач отримані результати, які в сукупності вирішують конкретне наукове завдання, пов'язане з перебудовою електроенергетичної галузі України на ринкових засадах, удосконаленням механізмів державного управління розвитком цього стратегічно важливого сектора економіки. В узагальненому вигляді вони зводяться до наступних положень:

1.

2. У державному управлінні необхідно враховувати, що на ПЕК, у тому числі електроенергетику, впливають фактори формування внутрішнього, зовнішнього середовища галузі, а також зовнішнього середовища країни, які безпосередньо корегуються владою. До факторів зовнішнього середовища відносяться політико-правове, економічне, соціально-демографічне, науково-технічне середовища; внутрішнього – організація виробництва та постачання енергоносіїв, застосування досягнень науково-технічного прогресу, система менеджменту галузі, а також екологічна безпека; зовнішніх факторів країни – політико-правове, економічне, техніко-технологічне та екологічне середовища. Фактори формування внутрішнього, зовнішнього середовища ПЕК, а також зовнішнього середовища країни є засобами зворотного зв’язку, оскільки прямим є вплив на них механізмів державного управління галуззю.

3. Механізм державного управління стратегічним розвитком ПЕК доцільно базувати на сукупності принципів, методів, засобів, прийомів, інструментів та важелів державного управління, за допомогою яких здійснюється розв’язання суперечностей, що виникають у процесі діяльності галузі, та становлення ринкових відносин між суб`єктами ринку енергоносіїв та органами державної влади і органами місцевого самоврядування. Місія енергетики України полягає в задоволенні соціально-економічних потреб держави в енергоносіях, а головною її метою є ефективне енергозабезпечення життєдіяльності країни. Для досягнення визначеної мети керівникам ПЕК доцільно формувати енергетичну стратегію на основі наступних принципів державного управління, до яких віднесено: формування державної політики енергозабезпечення здійснюється відповідно до місії та головної мети галузі; конкретність та послідовність кроків у вирішенні проблем запровадження ринкових відносин у галузі; прозорість та гласність прийняття управлінських рішень стосовно стратегії розвитку галузі; централізація в питаннях стратегії розвитку та регіональна демократизація трансформаційних перетворень у галузі; спостереження та аналіз за їх результативністю; персональна відповідальність посадовців за реалізацію стратегії розвитку галузі.

4. У процесі впровадження державної політики енергозабезпечення країни методи державного управління мають відповідати зростаючим потребам суспільства в енергоносіях, специфічним особливостям розвитку галузі, стану внутрішнього і зовнішнього ринку енергоносіїв. Стосовно стратегічного розвитку енергетики методи управління пропонується класифікувати як загальні (організаційно-розпорядчі або адміністративні, економічні, соціально-психологічні та правові, економічного та правового регулювання) та спеціальні (прийняття управлінських рішень з питань енергозабезпечення та енергозбереження; морально-політичні, спрямовані на задоволення соціальних та виробничих потреб держави в паливно-енергетичних ресурсах; адміністративно-директивні, що стосуються централізації, децентралізації та самоорганізації системи управління ПЕК та взаємодії окремих суб’єктів енергоринку України).

5. Методи державного управління стратегічним розвитком ПЕК країни, у тому числі електроенергетики, доцільно конкретизувати в прийомах і способах. Способи державного управління (фінансові, інвестиційні, техніко-технологічні, природно-ресурсні та суто управлінські) характеризують особливості впливу уряду на об’єкт дослідження, а прийоми – це практичні навички, за допомогою яких поліпшуються умови досягнення цілей державного управління – вирівнювання конкурентних можливостей виробників та споживачів енергоресурсів, реалізація антимонопольної політики; захист внутрішнього енергоринку.

Прийоми державного управління передбачають використання певних інструментів (адміністративних та економічних) та важелів (ціноутворення, оподаткування, фінансування та кредитування, інвестування та амортизаційні відрахування).

6. Розроблені в дисертації критерії оцінки ефективності діяльності галузі, у тому числі єдиний підхід до застосування методології енергозабезпечення та енергозбереження в країні, доцільно враховувати при формуванні лінійно-функціональної організаційної структури державного управління ПЕК з чітко визначеними функціями, підпорядкованістю установ та персональною відповідальністю керівників за результати діяльності ПЕК.

7. Прогнозування потреб суспільства в паливно-енергетичних ресурсах є ефективним за умови завчасного складання енерговиробничого (електровиробничого) балансу, що розраховується в натурально-вартісній формі і являє собою систему взаємозв'язків і взаємозалежностей галузей економіки й енергетики. Його пропонується складати у двох видах – агрегованому і деталізованому, що уможливлює запровадження схеми енергопотоків і продукції як укрупненого опису взаємозв'язків виробництва енергоресурсів та розвитку інших секторів економіки. Сутність механізму державного управління ПЕК полягає в тому, що при заданому обсязі продукції, робіт або послуг на рівні держави чи регіону визначаються повні витрати паливно-енергетичних ресурсів, які повинні враховувати заходи по скороченню ТВЕ та можливість використання альтернативних і вторинних джерел енергії. Це дозволяє оптимізувати використання паливно-енергетичних ресурсів, у тому числі електроенергії, та знизити витрати на їхнє споживання, тобто сформувати систему “енергетика – суспільство”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

АНОТАЦІЯ

Груба Г.І. Державне управління стратегічним розвитком електроенергетики. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2005.

У дисертації досліджуються теоретико-методологічні засади та прикладне значення вдосконалення механізму державного управління стратегічним розвитком електроенергетики України. Проаналізовано чинні інституційні, правові особливості державного управління та визначено сучасні теоретичні підходи до формування механізму державного управління стратегічним розвитком паливно-енергетичного комплексу України. Обґрунтовано поняття “державна політика енергозабезпечення” та її складові, а також доцільність і необхідність удосконалення організаційної структури управління ПЕК за лінійно-функціональним принципом. Запропоновано концептуальний підхід щодо удосконалення механізму державного управління стратегічним розвитком ПЕК, визначено принципи, методи, засоби, прийоми, інструменти та важелі цього процесу. Запропонована методика прогнозування потреби держави (регіону) в паливно-енергетичних ресурсах (ПЕР), що враховує технологічні втрати енергії, альтернативні та вторинні енергоресурси.

Ключові слова: державне управління, паливно-енергетичний комплекс, механізм державного управління, електроенергетика, стратегічний розвиток, нормативно-правове забезпечення, державна політика енергозабезпечення.

АННОТАЦИЯ

Груба Г.И. Государственное управление стратегическим развитием электроэнергетики. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02. – механизмы государственного управления. – Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. – Харьков, 2005.

В диссертации разработаны теоретико-методологические основы совершенствования механизма государственного управления стратегическим развитием электроэнергетики Украины. Анализ институциональных, экономических особенностей функционирования топливно-энергетического комплекса (ТЭК), его нормативно-правового обеспечения, а также опыта зарубежных стран по разработке и реализации концепций развития ТЭК показал низкую результативность государственного управления этой отраслью экономики. В работе обоснована схема влияния государственного управления через факторы внутренней, внешней среды ТЭК и страны в целом на эффективность деятельности энергетических предприятий.

В диссертации раскрыта сущность понятия "государственная политика энергообеспечения" и ее составные элементы. Доказано, что политика базируется на использовании научных достижений в области права, государственного управления, энергетики и экономики. Она реализуется с помощью механизмов государственного управления стратегическим развитием и текущим функционированием ТЭК, основанном на правовом, технико-технологическом и кадровом обеспечении, экономических рычагах воздействия, а также на соблюдении принципов стратегического управления.

Исследования теоретических основ формирования механизма государственного управления стратегическим развитием доказали необходимость определения концептуального подхода к его разработке и реализации для ТЭК. С этой целью в работе произведено уточнение терминологии, принципов, методов, способов, приемов, инструментов и рычагов государственного управления.

Для решения практических задач государственного управления ТЭК в диссертации предложена линейно-функциональная организационная структура управления отраслью, использование которой предполагает сокращение излишних звеньев управления, внедрение элементов рыночных отношений (энергетическая биржа) и предотвращение дублирования функций государственного управления. Кроме того, в работе предложена методика совершенствования прогнозирования потребности страны или ее отдельного региона в топливно-энергетических ресурсах, которая учитывает возможности сокращения технологических потерь, использование альтернативных и вторичных источников энергии. На основе теории межотраслевого баланса составлена экономико-математическая модель, являющаяся задачей линейного программирования, которая решается симплекс-методом.

Ключевые слова: государственное управление, топливно-энергетический комплекс, механизм государственного управления, электроэнергетика, стратегическое развитие, нормативно-правовое обеспечение, государственная политика энергообеспечения.

ANNOTATION

Gruba G.I. Public administration in energy supple strategic development. – Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of the candidate of sciences in public administration following the specialty 25.00.02 – mechanisms of public administration. – Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. – Kharkiv, 2005.

Theoretical-methodological principles of public administration mechanisms in energy supply strategic development are worked out in the thesis. Acting institutional legal peculiarities of public administration (PA) are analyzed and modern theoretical approaches to formation of public administration mechanisms of energy supply strategic development of fuel-energy complex (FEC) are defined. The notion “state policy on energy supply” and its components as well as necessity of FEC management organisational structure improvement is grounded. Conceptual approach as to mechanisms of PA of FEC strategic development is suggested; principles, methods, ways, instruments and levers of PA are defined. Mechanism of PA is improved by predicting the need of the state (region) in fuel resources that includes technological loses of energy, alternative and secondary sources of fuel.

Key worlds: public administration, fuel energy complex, mechanism of public administration, energy, strategic development, regulative and legal supply, state policy on energy supply.

Відповідальна за випуск Черепанова Вікторія Олександрівна

Підписано до друку 24.06.2005. Формат 60х90. Папір офсетний.

Друк офсетний. Обл.-вид. арк. 0,9. Тираж 100 прим. Зам. № 272.

Віддруковано у Харківському регіональному інституті Національної

академії державного управління при Президентові України.

Свідоцтво про Державну реєстрацію ДК № 1654 від 19.01.2004 р.

61050, м Харків, просп. Московський, 75, тел. (057) 732-32-55,

електронна адреса: sciencedpt@kbuapa.kharkov.ua