НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА“

ГРИБИК ІГОР ІВАНОВИЧ

УДК 658.29

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ АДАПТАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ДО РИНКОВИХ УМОВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Спеціальність: 08.06.01 – Економіка, організація

і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту організацій Національного університету “Львівська політехніка“ Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – | доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Петрович Йосиф Михайлович, Національний університет “Львівська політехніка”

Офіційні опоненти – | доктор економічних наук, професор

Бойко Євген Іванович,

Інститут регіональних досліджень НАН України, зав. відділом прогнозування і моделювання розвитку регіонів, м. Львів;

кандидат економічних наук, доцент

Алєксєєв Сергій Борисович,

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, декан заочного відділення

Провідна установа – | Хмельницький національний університет, кафедра економіки підприємства і підприємництва, м. Хмельницький

Захист відбудеться "26" грудня 2005 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка“ за адресою: 79013, м. Львів, вул. С.Бандери, 12, 4 корпус, ауд 209-А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка“ за адресою: 79013, м. Львів, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий “24“ листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

д.е.н., професор Алєксєєв І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблеми управління процесами адаптації підприємств України до ринкових умов господарювання пов'язані як з інтенсифікацією динаміки розвитку глобалізаційних економічних процесів, так і з особливостями трансформації адміністративно-командної системи, невизначеністю і непрозорістю зміни відносин власності, надмірною лібералізацією ринкових зовнішньоекономічних стосунків в умовах застарілих технології і продукції, відсутності досвіду децентралізованого управління, нерозвиненістю організаційно-економічного механізму регулювання взаємодії учасників соціально-економічних процесів. Сукупність впливу названих факторів призвела до значного падіння обсягів виробництва, зниження рівня життя більшості населення та негативних явищ у формуванні внутрішнього середовища підприємств.

З іншого боку, необхідність реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України за умови обмежених інвестиційних ресурсів, наявність застарілих засобів виробництва, непропорційної промислової та соціально-побутової інфраструктури, не сформованість корпоративних відносин та недосконале державне регулювання економіки значно ускладнюють процес управління підприємствами, знижують їх можливості пристосування до змін зовнішнього середовища .

Наявність зазначених обставин та недостатність забезпечення підприємств трудовими ресурсами потрібної якості, що обумовлено значною міграцією найкваліфікованіших і найактивніших працівників, стали значною перепоною на шляху вирішення завдань адаптації підприємств до змін ринкового середовища, та обумовлюють необхідність удосконалення управ

ління цими процесами з метою протистояння негативним впливам на їх діяльність і кращого використання нових можливостей, що з'являються внаслідок цих змін. Своєчасна реакція на зміни зовнішнього оточення: можливості, які вони приносять і негаразди, якими загрожують, стають вирішальним фактором забезпечення успіху підприємств на ринку та підвищення їх конкурентоспроможності. Тому особливого значення для вітчизняних підприємств набуває активне управління процесами їх адаптації до змін зовнішнього середовища, удосконалення методів, прийомів, регламентів підвищення ефективності взаємодії всіх його елементів в сучасних умовах господарювання.

Проблеми адаптації підприємств до ринку розглядаються у роботах
І. Ансоффа, П.Ю. Бєлєнького, В.Г. Герасимчука, В.М Гейця., В.Н. Гончарова,
А.П. Градова, О.Є. Кузьміна, В.К. Мамутова, Л.Г. Мельника, І.І. Лукінова,
Й.М. Петровича, С. Подолинського, Г.А. Пономарьова, Р.Л. Сатановського,
В.Н Скурихіна, М.Г. Чумаченка, Д. Боді, П. Друкера, І. Пригожина, І. Стенгерс,
Р. Уотермана та ін. В цих роботах найчастіше висвітлюються проблеми і процеси адаптації функціональних аспектів діяльності підприємств. У деяких роботах процеси адаптації досліджують як окрему систему, що функціонує на підприємстві. Водночас існує необхідність дослідження ролі особистості працівника і персоналу в процесі адаптації, поведінки та взаємодії різних складових підприємства як цілісної системи, рівнів ієрархії управління при зміні умов функціонування, тобто регулювання взаємовідносин у його внутрішньому середовищі. Своєчасність реакції підприємств на зміни зовнішнього та внутрішнього середовища, важливість удосконалення управління цими процесами зумовили вибір теми, її актуальність та визначили мету і задачі дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи збігається із планами наукових досліджень кафедри менеджменту організацій Національного університету "Львівська політехніка".

Дослідження проводилось у межах наукового напрямку „Проблеми узгодження функціонування економічних, організаційних та мотиваційних механізмів господарювання та регулювання їх впливів на використання виробничого, корпоративного та особистісного потенціалів” кафедри менеджменту організацій Національного університету “Львівська політехніка” під час виконання тем: „Адаптація виробничих структур підприємств машино – і приладобудування до ринкового середовища (організаційно-управлінський аспект)” ДБ-54 „АДАПТ” §1.1, 8.1, 1997-1998рр. (ДР 0197U000197); „Проблеми управління процесом інтенсифікації використання та оновлення виробничого потенціалу підприємств регіону в сучасних умовах” ДБ/54 „Регіон”, §5.2, 2001-2002рр. (ДР 0101U000870).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розроблення теоретичних положень та методичних підходів до визначення сутності процесу адаптації підприємства та змін зовнішнього середовища, тобто процесу реалізації однієї із основних його властивостей як системи, визначення змісту управління цим процесом і обґрунтування теоретичних засад та методичних рекомендацій щодо його удосконалення.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

· комплексне дослідження та узагальнення теоретичних положень, які стосуються сутності процесу адаптації та наукових засад управління ним на підприємстві в сучасних умовах господарювання;

· дослідження складових підприємства відносно характеру їх впливу на процес адаптації до змін середовища;

· розробка методичних положень визначення та ієрархієзації пріоритетів і критеріїв ефективності управління процесом адаптації підприємства до змін зовнішнього середовища;

· дослідження впливу змін зовнішнього середовища на внутрішнє середовище підприємства та оцінювання стану управління процесом адаптації підприємства до ринкового середовища;

· обґрунтування сучасних підходів до формування адаптаційного потенціалу підприємства;

· обґрунтування методичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення управління процесом адаптації підприємств до умов ринкового господарювання.

Об'єктом дослідження є процес адаптації підприємства до змін зовнішнього середовища в умовах ринкової трансформації.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні засади ефективного управління процесом адаптації промислових підприємств до ринкових умов господарювання.

Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є класичні положення економічної теорії та науки управління, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, фахівців-практиків з питань ринкової трансформації підприємств, управління процесами пристосування цілей функціонування та їх можливостей до зміни вимог зовнішнього середовища, а також законодавчі і нормативні акти України. Фактичні дані оброблялися з використанням математичного апарата, реалізованого за допомогою Microsoft Visual Basic for Application, а також табличного процесора Microsoft Office 2000.

Проведене дослідження ґрунтується на використанні положень системного підходу, теорії економіки та управління, економіко-математичних та статистичних методів аналізу, прогнозування та моделювання структур і процесів (для структурного, функціонального аналізу системи управління, аналізу рівнів ієрархії, показників і критеріїв ефективності, розд.1 і 3). Під час дослідження використано такі методи: комплексно-цільовий підхід, структурно-логічний аналіз, методи абстрагування і синтезу (визначення сутності і структури процесу адаптації та механізмів впливу факторів зміни зовнішнього середовища на функціонування внутрішнього середовища, розд. 1 і 3), методи експертної оцінки, порівняльного аналізу, факторного та функціонального аналізу (розд. 2), методи ситуаційного, програмно-цільового, параметричного та структурного аналізу і синтезу, моделювання організаційних структур підприємств (розд. 2 і 3).

Інформаційною базою дослідження стали нормативно-правові акти органів державного управління України, матеріали статистичних збірників Державного комітету статистики України та Львівського обласного управління статистики, рішення регіональних органів влади та місцевого самоврядування, звітно-аналітичні дані підприємств, матеріали наукових джерел та дані, зібрані автором у процесі спеціально організованих спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів. Основними науковими результатами дисертаційної роботи є теоретико-методичні положення управління процесом адаптації підприємства до ринкових умов господарювання . При цьому автором отримані такі наукові результати:

вперше:

· обґрунтовано поняття активного і пасивного складових елементів підприємства як системи з точки зору адаптаційних можливостей кожного із них. При цьому особистості або їх об'єднання визнаються активними елементами процесу адаптації і носіями адаптаційного потенціалу підприємства, а засоби виробництва – пасивними елементами.

отримали подальший розвиток:

· методичні підходи до оцінки відповідності управління процесом адаптації підприємства до ринку, які відрізняються від відомих формуванням критеріїв ефективності і пріоритетів діяльності та їх декомпозиції за рівнями ієрархії;

· принципи формування цілеспрямованої структури мотиваційного механізму вдосконалення управління процесом адаптації, спрямованого на підвищення активності адаптаційного потенціалу особистості, покращання внутрішньої і зовнішньої взаємодії персоналу на основі самоорганізації і використання синергічного ефекту.

· методичні підходи до управління процесом адаптації, які спрямовані на неперервне пристосування функцій і обсягів діяльності кожного активного елемента – особистості, незалежно від місця і значимості в управлінській ієрархії, до потреб адекватної реакції підприємства на зміни і виклики зовнішнього середовища;

удосконалено:

· концептуально-методичні положення до визначення структури і змісту етапів процесу адаптації, де на відміну від інших відомих понять закладаються своєчасні зміни цілей і обсягів діяльності та встановлених пріоритетів, їх декомпозиції за ієрархічними рівнями і погодження з цілями активних елементів системи;

· методичний підхід до розуміння сутності процесу адаптації як прояву реалізації однієї із найважливіших властивостей підприємства і всіх його складових, тобто їх адаптивності, що на відміну від існуючого, обумовлює закономірність побудови системи управління цим процесом у відповідності до постійних змін зовнішнього середовища та впливу на нього з метою якнайповнішої реалізації місії та цілей свого функціонування в жорстких умовах ринкової конкуренції;

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому що: отримані в процесі дослідження результати мають важливе значення для вирішення проблеми вдосконалення управління процесом адаптації підприємства до змін зовнішнього середовища. Практична цінність результатів дослідження полягає у можливості оптимізувати процес адаптації підприємства та його систему управління до змін зовнішнього середовища з врахуванням пріоритетів діяльності і критеріїв оцінки ефективності адаптаційного процесу за всіма його складовими на всіх рівнях ієрархії, що є основою впровадження комплексного мотиваційного механізму як засобу для активізації самоорганізації цих складових і отримання синергічного ефекту.

Положення, обґрунтовані в дисертації, використані у діяльності ВАТ„Бібльос”. Розроблена система показників і характеристик для оцінки ефективності етапів процесу адаптації, відповідності до них управління цим процесом знайшла практичне застосування у ВАТ „Бібльос”.

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі НУ „Львівська політехніка” для викладання таких навчальних дисциплін: „Планування діяльності організацій”, „Економічний аналіз діяльності підприємств”, „Управління персоналом” та „Проблеми управління організацією”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні наукові положення , розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист , одержані автором особисто.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертації та результати проведених досліджень доповідались автором на міжнародних науково-практичних конференціях: „Управління організацією: теорія і практика”
20-21 березня 1997р., факультет менеджменту і маркетингу Національного Технічного університету України „Київський політехнічний інститут”, Міжнародній науково-практичній конференції „Маркетинг та логістика в системі менеджменту”. Львів, листопад 2002р., Міжнародній науково-практичній конференції „Маркетинг та логістика в системі менеджменту” Львів, 7-9 жовтня 2004р., де отримали схвальну оцінку а також на наукових семінарах кафедри менеджменту організацій Національного університету “Львівська політехніка”.

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 11 наукових праць, з них 7 у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 3,8 друкованих аркушів, з яких особистий внесок здобувача становить 3,2 аркуші.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків загальним обсягом 205 сторінок машинописного тексту, з них 198 сторінок – основний текст ( зокрема – 12 таблиць, 29 рисунків), списку використаної літератури з 154 найменувань і 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, проаналізовано сутність, сучасний стан розроблення наукової проблеми та доведено необхідність поглиблення досліджень управління процесом адаптації підприємств до ринку. Сформульовано мету і завдання дисертаційної роботи, її предмет та об’єкт. Охарактеризовано наукову новизну отриманих результатів, вказано форми апробування та оприлюднення наукових результатів дослідження, наведено кількість публікацій за темою дисертації.

У першому розділі дисертаційної роботи – “Теоретичні та прикладні засади управління процесом адаптації підприємства до умов ринкового господарювання” – з нових позицій на основі системного підходу сформульовано сутність процесу адаптації підприємства до змін оточуючого середовища в ринкових умовах, розглянуто особливості сучасного управління цим процесом, визначено наукові підходи до здійснення ефективного управління процесом адаптації підприємств та обґрунтована необхідність його удосконалення .

Характерною особливістю функціонування підприємства в ринкових умовах є необхідність його пристосування до мінливості середовища господарювання, котра проявляється у невизначеності і нестабільності поведінки споживачів, підприємців, постачальників, конкурентів, органів державної влади і місцевого самоврядування. Немаловажну роль у дестабілізації внутрішнього середовища (ВС) відіграє і персонал підприємства з його особистісним сприйняттям змін і оцінкою можливих їх наслідків для себе і для виробництва.

Тільки адаптація до змін зовнішнього середовища (ЗС) забезпечує можливість реалізації підприємством своєї місії та досягнення цілей функціонування як суб'єкта ринку. Адаптація підприємства – це складний і неперервний процес пристосування його діяльності до змін ЗС метою якнайповнішої реалізації місії та досягнення цілей функціонування в динамічних умовах ринкової конкуренції. Отже, вона є об'єктивною необхідністю для успішного функціонування підприємства в ринкових умовах господарювання.

На основі узагальнення опублікованих окремих наукових досліджень та теоретичних положень доказано, що адаптивність є однією з властивостей підприємства загалом як складної організаційно-виробничої системи, так і кожного її елемента зокрема. Ця властивість реалізується як процес з відповідною послідовністю етапів, дій, операцій в системі управління підприємством, які забезпечують пристосування ВС – цілей, структури, продукції, технології, персоналу до зміни умов зовнішнього середовища. Найактивнішим і найважливішим носієм і реалізатором адаптаційної властивості на підприємствах є людина з її інтелектуальними, професійними та іншими характеристиками. Такі складові підприємства, як матеріальні компоненти процесу виробництва, транспортування, складування, тощо, а також ієрархічні та інтеграційні зв’язки, методики та регламенти, процедури і т.п. є пасивними носіями властивостей адаптації.

У дисертації уточнено поняття ЗС, факторів, які його визначають для вітчизняних підприємств, розглянуто підходи до оцінки сили їх впливу, нестабільності, невизначеності характеру, динаміки та глибини змін, до яких вони приводять. Із основних факторів ЗС виділено найвагоміші для підприємств України, серед яких особливо руйнівною була лавиноподібна поява нових конкурентів і товарів та їх замінників при нерозвинутих механізмах державного захисту і регулювання власного ринку .

Зміна ЗС під впливом попиту споживачів та інших факторів визначає необхідність зміни цілей функціонування підприємств і його складових. Можливості зміни цілей і параметрів підприємства визначаються його адаптаційним потенціалом загалом і кожного його підрозділу зокрема. Величина та рівень використання адаптаційного потенціалу залежать від особливостей взаємодії трудових ресурсів та інших факторів ВС, зокрема, методів управління, мотиваційних, економічних та організаційних механізмів та тих умов, які вони створюють для взаємодії людини, зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.

У роботі зроблено висновок про те, що динамічність факторів глобалізації ЗС та зміна під їх впливом параметрів ВС підприємства, як правило, знижують можливості реалізації його цілей і визначають потребу пристосування до змінених умов функціонування. Вони обумовлюють також необхідність цілеспрямованого управління процесом адаптації підприємства з метою збереження і оптимального рівня використання можливостей реалізації його місії. Мета управління процесом адаптації підприємств до ринку в Україні розглядається в роботі як пристосування їх цілей, структур та можливостей продукції, технології і персоналу до зміни вимог і потреб ринку.

На основі дослідження адаптаційних властивостей різних складових підприємств, закономірностей їх поведінки під впливом зміни різноманітних факторів ЗС визначено характерні особливості процесу адаптації підприємства і залежно від потреб їх ресурсного забезпечення обґрунтовано вимоги до управління ним. Найважливішими із цих вимог є такі:

- превентивний характер заходів з виявлення змін ЗС, діагностики породжуваних ними проблем, прогнозування їх наслідків для підприємства та своєчасна реакція на них;

- визначення напрямків та обсягів змін взаємодії складових ВС та інтеграційних зв'язків підприємства;

- дотримання критеріїв ефективності функціонування підприємства і структурних формувань і, насамперед, недопущення зниження рівня його прибутковості та використання виробничих і науково-технічних можливостей;

- постійна турбота про потенціал адаптації підприємства і його виробничих підрозділів, збереження та зміцнення становища підприємства на ринку.

Процес адаптації ВС підприємства здійснюється на різних рівнях ієрархії: “зовнішнє середовище – підприємство”, “підприємство – підрозділ”, “підрозділ – група – індивідуум”, а також у послідовності “ середовище – індивідуум – підприємство” і т.д. Способи та результати взаємодії підрозділів, рівнів ієрархії характеризують процес адаптації і дозволяють оцінити, наскільки ефективно підприємство виконує своє основне завдання – забезпечує гармонійну взаємодію між індивідуумом і потребами зовнішнього середовища.

Підприємство як система має матеріально-інформаційну основу. Матеріальна основа це сукупність об'єднаних в єдине ціле матеріальних активів підприємства, що виконують виробничі та інші функції. Трудові фактори, як носії інформації і одночасно нематеріальна компонента підприємства, пов'язують у системне ціле його матеріальні елементи, забезпечують їх упорядкованість у внутрішньому середовищі і відповідність до потреб зовнішнього середовища загалом у просторі й часі.

Сучасне уявлення про внутрішню енергетику підприємства дозволяє стверджувати , що зміни ЗС порушують взаємодію його складових. Для повернення ВС підприємства у рівноважний стан, відновлення упорядкованості взаємодії його складових, подолання внутрішнього опору змінам потрібна додаткова енергія. Можна вважати, що вся енергія на забезпечення процесу адаптації підприємства до змін ЗС визначається обсягом задіяних ресурсів, яку можна подати в такому формалізованому вигляді:

, (1)

де п.а – ресурси , які потрібно витратити на процес адаптації підприємства та всіх його складових при збереженні обсягів діяльності; в.о – ресурси, які потрібно витратити на відновлення досягнутого рівня діяльності, подолання опору до змін; н.в – незворотні витрати ресурсів, пов'язані з викликаними процесом адаптації змінами (наприклад, вартість матеріальних компонентів, які неможливо використати за вирахуванням доходу від їх ліквідації, тощо); рес – ресурси, витрачені на розвиток окремих складових підприємства та формування їх нових властивостей, потреба у яких визначається наслідками емержентності.

Процес адаптації забезпечують ресурси (власні або залучені), витрачені на нього, або на нові ідеї, підходи, продукти, технології, які генерує та впроваджує персонал для збереження рівня діяльності. Однак продукування нових ідей, виробів, технологій, знань, які змінюють можливості ВС, вимагають не тільки певних коштів (навчання, отримання нової інформації, купівля ліцензій), але й підвищення організаційної культури, удосконалення взаємовідносин особистості та організації. Отже, всю сукупність ресурсів для забезпечення функціонування підприємства в конкурентному середовищі можна подати виразом:

, (2)

де с – ресурси забезпечення; од – ресурси на забезпечення основної діяльності; па – ресурси на адаптацію до змін зовнішнього середовища; рп – ресурси на зростання потенціалу підприємства, котрий забезпечує можливості його розвитку та підтримки конкурентоспроможності; нв – ресурси на незворотні витрати.

Доказано, що зовнішні впливи приводять до зниження інформаційної упорядкованості підприємства як системи та зменшення його потенціалу. Кожний елемент системи по різному реагує на зовнішні впливи, що приводить до збільшення витрат на координацію їх діяльності, подолання опору змінам та наслідків набуття нових властивостей (емерженції). Основним фактором зменшення інформаційної упорядкованості є реакція працівника на зміни, яка, аналізуючи свій досвід, причини успіхів та поразок, прислуховуючись до порад керівництва, думок колег, прогнозуючи можливі наслідки для системи і для себе тощо, робить певні висновки. Вони визначають зміну поведінки особистості, її рішення стосовно характеру адаптації до оточення і взаємодії з ним. Ці зміни поведінки хоча і мають індивідуальний характер, але спричиняються спочатку до виникнення властивостей колективної, а часом і до корпоративної поведінки. Цим зумовлена складність пошуку критеріїв ефективності кожного із елементів, механізмів спрямовування їх дій на користь підприємства, прогресивний його розвиток, оптимальне використання адаптаційного потенціалу кожної особистості, окремого структурного підрозділу і підприємства загалом.

Аналіз особливостей процесу адаптації дозволив обґрунтувати положення про те, що ефективне управління процесом адаптації підприємств до змін ЗС повинно базуватись на сукупності ідей і методів синергетики, яка збільшує енергію взаємодії складових внутрішнього середовища. Це потребує відповідного опрацювання структурного забезпечення управління процесом адаптації, перегляду методів встановлення цілей та критеріїв ефективності, розробки нових підходів до оцінки діяльності та розподілу ресурсів, регулювання взаємодії персоналу і відповідного мотиваційного механізму.

На рис.1 наведена модель побудови управління процесом адаптації підприємств на засадах синергетики. Управління процесом адаптації підприємств до змін ЗС, побудоване на засадах синергетики, вимагає нового підходу до визначення ВС, виявлення та оцінювання факторів зростання. В системах управління, заснованих на уявленнях про лінійний характер функціонування, пріоритетними є виробничі фактори та інвестиції, тоді як, синергічний підхід основним пріоритетом вважає гармонійне об’єднання можливостей людей, котрі можуть описати, розрахувати і реалізувати бажані, оптимальні для себе, а за певних умов і для підприємства загалом сценарії розвитку подій. Знаючи майбутній бажаний стан (ціль, мету, тенденції та методи розвитку), людина може скоротити час досягнення цілей. Потрібно лише взаємно погодити цілі різних рівнів ієрархії, на яких працює людина, ініціювати бажані для людини тенденції розвитку, задіяти відповідні організаційно-економічні та мотиваційні механізми, внаслідок яких майбутні цілі будуть досягнуті швидко, якісно і ефективно.

У роботі обґрунтовано висновок про те, що при достатньо відпрацьованих структурних, інформаційних, технологічних, економічних методах вирішення проблем адаптації на засадах синергетики перехід складових підприємства із невизначеного стану у впорядкований і бажаний для підприємства стає його властивістю. З досягненням окремими складовими ВС певних значень параметрів адаптаційного потенціалу, поведінка системи змінюється стрибкоподібно, що забезпечує для підприємства конкурентну перевагу. Це теоретичне положення має важливе значення для управління процесом адаптації підприємств України, відновлення виробництва якими до рівня розвинутих країн традиційними методами практично не можливе.

Отже, використання ідеології самоорганізації і синергетики для побудови ефективного управління процесом адаптації підприємства обумовлює перетворення його на поліцентричну систему з множинними центрами саморегулювання, самоуправління в

певних межах з досконалими методами декомпозиції цілей, повноважень, відповідальності, організації та мотивації персоналу, що може забезпечити досягнення бажаних цілей, як для окремих підприємств, так і для економіки країни у реально близькому майбутньому.

У другому розділі дисертації –"Аналіз стану управління процесом адаптації підприємств до ринкових умов господарювання" – досліджено сучасний стан процесу адаптації підприємств України до ринкових перетворень, розкрито вплив факторів зміни зовнішнього і внутрішнього середовища на результати господарювання, обґрунтовано необхідність вдосконалення управління адаптацією підприємств до ринку, визначено найбільш актуальні для сьогодення його напрямки.

Результати проведеного аналізу свідчать про те , що майже 70 % падіння обсягів виробництва у перше десятиліття реформування економіки можна віднести на рахунок невдалої адаптації підприємств до ринку. Значна частина підприємств, які на час переходу до ринку мали незаперечні конкурентні переваги (певні визначальні компетенції, провідне і монопольне становище) не зуміли зберегти обсягів діяльності, зазнали значної економічної скрути. Причинами цього були некерованість процесом адаптації основним власником майна –державою, неконтрольованість дій керівництва стосовно реалізації цілей підприємств, недооцінка особистості працівника як визначального фактора адаптаційного потенціалу, невідповідність організаційно-економічного та мотиваційного механізмів управління до потреб ефективного функціонування та розвитку, зокрема, несформованість й до цього часу обов'язкових для всіх учасників принципів корпоративної поведінки в Україні. Суттєву роль у наростанні кризових явищ та неефективній адаптивності підприємств до ринку відіграли низький рівень ринкової кваліфікації керівного персоналу, відсталість технології виробництва, традиції надмірної централізації управління, досвід екзогенного регулювання інноваційного процесу, непрозорість процесів приватизації. Все це не сприяло структуризації процесу адаптації підприємств до змін і в нових умовах їх функціонування.

Комплексний вплив зазначених факторів призвів до того, що більшість підприємств втратили конкурентоспроможність, розгубили ті визначальні компетенції, якими володіли на початку ринкового реформування. У таблиці 1 наведено дані, які характеризують стан та результати адаптації провідних підприємств Львівщини (табл. 1.).

Результати аналізу особливостей процесу адаптації підприємств України до ринку свідчать про важливість проблеми пристосування їх ВС до вимог ЗС, пов'язаних, насамперед, з людським фактором. Це проявляється у нехтуванні більшістю підприємств проблеми забезпечення відповідної якості продукції та послуг за наявності для цього необхідних технологічних умов. Найчастіше якість продукції, виготовленої навіть на недавно закуплених імпортних технологічних засобах, вже через 10 – 15 місяців не відповідає тим вимогам, які гарантувались технічними умовами технології. До цього часу підприємства не навчились оперативно регулювати цілі та обсяги діяльності при зміні ЗС без суттєвих втрат, забезпечуючи при цьому стабільно високі результати використання ресурсів.

Узагальнюючи практичний досвід та науково-методичні підходи до визначення сутності управління процесом адаптації підприємств України до змін ЗС виявлено та структуризовано ті функції, стан і динаміка яких визначають необхідність моніторингу, та регулювання діяльності підприємства, зміни організаційно-економічного та мотиваційного механізмів управління.

Таблиця 1

Результати адаптації промислових підприємств львівської області

№ з/п. | Перелік підприємств і орієнтовна чисельність працівників | Становище підприємств на ринку на початку ринкового реформування економіки | Визначальна компетенція підприємства | Експертна оцінка мож-ливостей адаптації під-приємства на початку 90-х рр.. | Відомі вразливості підприємства у ринковому середовищі | Сучасний стан адап-тації підприємства до змін зовнішнього сере-довища на початку

ІІІ тисячоліття

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7

1 | Державний завод „Львівприлад”

8,8 тис.чол. | Монополіст в Україні

Монополіст в СНД

Конкурентоспроможна продукція за цінами в СНД, Східноєвропейських та інших країнах. | Виготовлення датчиків для вимірювання температур і приладів стану продукту у продуктопроводах. | Найкращі перспективи серед підприємств Львівщини і України. | Низька якість продукції.

Відсутність власного науково-проектного забезпечення розвитку | У 2003 р. оголошено банкрутство

2 | ВАТ “Концерн Електрон”

30тис.чол.. | Понад 60% обсягів виробництва телевізорів в Україні і біля 30% в СНД.

Налагоджена збутова мережа і поставка зарубіжної комплектації | Технологія виготовлення корпусних деталей, електронних модулів і японська лінія складання телевізорів | Нормальні стартові умови для боротьби за утримання становища на ринку. | Низька якість продукції. | Обсяги продажів не перевищують 10% від рівня 1990 р.

3 | Державний завод ЛОРТА

понад 35 тис.чол. | Рівень конверсії 80–90%.

Досвід роботи з централізованого розподілу продукції. | Технологія виробництва електронних модулів ЕОМ, технологія цифрового лазерного запису і відтворення звуку.

Технологія виробництва пристроїв передавання високочастотних сигналів. | Незначні можливості збереження обсягів діяльності, потреба у значних коштах для диверсифікації і конверсії. | Відсутність власного науково-проектного забезпечення розвитку. | Обсяги продажів не перевищують 10% від рівня 1990 р.

4 | ВАТ “Львівсільмаш”

5 тис. чол. | Монопольне становище на ринку України і СНД. | Універсальна технологія виготовлення оприскувачів |

Нормальні стартові умови для боротьби за утримання становища на ринку та оновлення асортименту. | Низька якість продукції. Необхідність розширення асортименту виробів у зв’язку з появою інших споживачів, крім колгоспів і радгоспів. | Коливання обсягу продажів від 5 до 10 % порівняно з 1990р. ; скочування до банкротства.

5 | ВАТ “Львівський автонавантажувач”

5 тис. чол. | Монопольне становище на ринку України і СНД.

Розвинута сервісно-збутова мережа на теренах СНД. | Технологія виготовлення і випробування гідросистем | Важкі стартові умови переходу до ринку у зв’язку з потребою фінансування оновлення виробів і технології. | Застарілі моделі продукції, низька якість, вузький асортимент. | Оголошений банкрутом у 2001 р.

6 | ВАТ “ЛАЗ”

8,0 тис. чол. | Привілейоване становище на ринку.

Розвинута сервісно-збутова мережа. | Технологія виготовлення кузова. | Нормальні стартові умови для боротьби за утримання становища на ринку оновлення продукції і розширення асортименту. | Виробництво застарілих моделей, необхідність розширення асортименту і підвищення якості. | Обсяг продажів становить 2–5% проектної потужності.

Аналіз особливостей формування виробничого потенціалу підприємств, динаміки його використання у процесі ринкового реформування економіки України, традиційний розподіл повноважень, обов'язків та відповідальності на різних рівнях ієрархії управління свідчать про їх невідповідність до потреб відродження виробництва й адаптації наших підприємств до глобалізованого конкурентного середовища, необхідність активізації людського фактора, який відіграє вирішальну роль у створенні адаптаційного потенціалу, збереженні та розвитку визначальних компетенцій, здатних створювати найвищу цінність для споживача. В дисертації показано, що на підприємствах України найчастіше не забезпечується цільова взаємодія рівнів управління, дії керівництва не завжди сумісні з потребами збереження ринку та обсягів діяльності. Тільки недостатньо відпрацьованими механізмами державного та корпоративного управління, невідповідністю мотивацій керівництва та іншими чинниками, пов'язаними, в основному, з морально-етичними та правовими відносинами у суспільстві можна пояснити такі явища, як безвідповідальне ставлення до забезпечення якості продукції та послуг, зневажливе відношення до персоналу, рівня його кваліфікації, стану мотивації. Аналіз змісту процесу адаптації підприємств до зміни ЗС як сукупності послідовних дій і операцій, які забезпечують кількісні та якісні переміни станів та взаємодії його і структурних складових для досягнення мети, засвідчив недостатню їх структуризацію та вплив на трансформацію організаційних структур, та регламентів управління. Проведений аналіз показав, що недостатньо обґрунтовуються критерії ефективності функціонування складових ВС, переважно застосовуються витратні підходи в управлінні процесом адаптації до змін, відсутній активний мотиваційний механізм регулювання взаємодії різних категорій персоналу та підвищення його продуктивності, забезпечення його креативної співпраці з врахуванням можливостей використання потенціалу особистостей і отримання синергічних ефектів.

У третьому розділі – "Управління процесом адаптації підприємств до ринкового середовища” – розроблено й обґрунтовано методичні підходи до встановлення критеріїв ефективності функціонування підприємства і складових його внутрішнього середовища, їх декомпозиції за рівнями ієрархії, концепцію координації і регулювання взаємодії цих складових на основі вибраних критеріїв, основні вимоги до структури економічного механізму управління процесом адаптації підприємства до зміни зовнішнього середовища.

У дисертації доведено, що найважливішу і найактивнішу роль в процесі адаптації підприємства до змін ЗС відіграє персонал (окремі особистості, їх групи і об’єднання), особливо так звана управлінсько-творча частина, характер поведінки і граничні параметри впливу якої на зміни найважче піддаються прогнозуванню та регулюванню. Це ж стосується і визначення критеріїв ефективності діяльності цієї найактивнішої складової ВС, у вигляді корпоративних, колективних, асоційованих та інших об'єднань працівників, а також окремих індивідів.

Надзвичайно складною проблемою є вибір принципів та способів ієрархизації критеріїв ефективності. В зв’язку з тим в роботі зроблено висновок про те, що саме за критеріями ефективності у процесі адаптації підприємства до ринку необхідно орієнтувати і спрямовувати механізми внутрішньої координації на головні цілі діяльності, відповідно до процедур мотивації, системи інформації підприємства та процесів самоорганізації всіх складових підприємства як системи. Загалом для підприємства в дисертації обґрунтовано такий підхід до встановлення критеріїв "ефективність–витрати", де один із параметрів ефекту максимізується або мінімізується, а на інші накладаються обмеження:

? максимізація прибутку (Пі) за заданих обмежень на обсяг витрат (Вз) і рівень ризику його досягнення (Рз):

max Пі при Ві Вз і Рі Рз , (3)

де і – номер варіанта розрахунку;

? мінімізація обсягу витрат (Ві) за заданих обмежень на прибуток (Пз) і ризику (Рз):

min Ві при Пі Пз і Рі Рз , (4)

? мінімізація рівня ризику (Рі) за заданих обмежень на прибуток (Пз) та обсягу витрат (Вз):

min Рі при Пі Пз і Ві Вз . (5)

Такий підхід дозволяє оцінювати ефективність адаптації підприємства загалом до змін ЗС за вибраними критеріями. Але декомпозиція цих критеріїв за рівнями ієрархії та структури підрозділів є достатньо складною проблемою. Крім того, застосування одного із таких критеріїв за умови його невиконання приводить до невизначеності взаємодії підприємства, його складових та рівнів ієрархії.

Обґрунтовано положення про те, що предметною основою для визначення критеріїв ефективності процесу адаптації мають бути цілі діяльності підприємства, тому в роботі запропонована їх класифікація за: якісними і кількісними ознаками (табл. 2). Це дає змогу поділити цілі діяльності на предметні і результативні, що спрощує підхід до вибору критеріїв ефективності для різних рівнів ієрархії управління.

Крім цього, в дисертації запропоновано для підприємства в цілому відносно простий критерій ефективності, який можна застосувати до всіх структурних
Таблиця 2

Цілі діяльності підприємства

Предметні цілі | Результативні цілі

Загально ідеологічні | Деталізовані | Економічні цілі | Фінансові цілі

1. Завдання місії

2. Продуктивність діяльності

3. Економічність

4. Якість | 1. Структура продукції.

(Визнані конкурентні переваги видів продукції)

2. Структура виробництва

(Виключні компетенції)

3. Структура збуту

(Канали збуту)

4. Виробнича потужність

(Пріоритетні види кооперації та інтеграції) | 1. Обсяг обороту.

2. Структура обороту.

3. Обсяг прибутку.

4. Витрати та їх структура.

5. Новостворена вартість, зокрема її структура за видами продукції | 1. Обсяг капіталу та його структура.

2. Обсяг ліквідних резервів та їх структура.

3. Обсяг і структура інвестицій.

4. Обсяг і структура боргових зобов’язань.

складових і рівнів ієрархії – відношення цільового результату до витрачених на ці цілі ресурсів. Критерій допускає можливості максимізації результату при тих самих витратах, або мінімізації витрат при заданому результаті. Визначення критерію може бути забезпечене повною і правдивою інформацією, дозволяє виявити обсяг взаємодії і потрібної інформації для прийняття ефективних рішень, вразливість, тобто зниження ефективності координації за відсутності або недостатньо повної інформації і т.п. Ці критерії в роботі пропонується застосовувати в комплексі із загальними критеріями ефективності діяльності підприємства, серед яких:

- критерій стабільної ефективності функціонування підприємства, незалежно від зміни зовнішніх умов;

- критерій оперативної гнучкості, тобто здатності підприємства швидко змінювати пропорції його діяльності ;

- критерій стратегічної гнучкості, який передбачає здатність підприємства швидко змінювати напрями діяльності (зміна асортименту, номенклатури продукції тощо), що вимагає досконалої організації його адаптаційного потенціалу;

- критерій структурної гнучкості, який визначає здатність підприємства швидко змінювати свою внутрішню організацію при зміні вимог ЗС, тобто здатність структурних форм швидко адаптуватись до змін умов функціонування, враховуючи різницю рівнів адаптаційного потенціалу окремих підрозділів та отримання нових властивостей у зв'язку з емержентністю підприємства.

Крім перелічених критеріїв, в роботі обґрунтовано доцільність використання як вкрай важливих критеріїв стратегічної ефективності, які враховували б не тільки поточний стан характеристик підприємства, але й основні його стратегічні складові, котрі визначають можливості адаптації у перспективі. Стратегічні можливості підприємства, його виключні компетенції, заходи щодо їх збереження, підтримки та розвитку повинні бути головним об'єктом щоденної уваги як апарату управління процесом адаптації, так і всіх працівників і учасників прийняття рішень. Найвища компетенція, яка гарантує найбільшу цінність для споживача, забезпечення продуктивності кожної ланки є пріоритетами діяльності підприємства, що і обумовлює значущість критеріїв стратегічної ефективності, їх місце і роль в управлінні адаптаційним процесом. Вказані пріоритети і критерії ефективності, як обґрунтовано у роботі, визначають напрями удосконалення організаційної структури управління підприємством, можливості консолідації персоналу, зміст процесу адаптації та його результати. Так, наприклад, підприємство "Концерн Електрон", володіючи виключною компетенцією із складання телевізорів (на базі японської технології), відлагодженими зв'язками з комплектування продукції імпортними комплектуючими виробами та розвиненою збутовою мережею, в умовах ринкової трансформації економіки не зуміло зберегти свого становища на ринку України. Пояснюється це насамперед тим, що керівництвом концерну не було встановлено критерії збереження, розвитку і використання стратегічних складових, а також достатнього контролю за дотриманням їх всіма формуваннями і рівнями ієрархії підприємств, що обумовило б узгоджену взаємодію та збереження досягнутого рівня діяльності і забезпечення відповідного рівня мотивації для всіх учасників процесу адаптації. Отже, якщо цього рівня мотивації не досягнуто, напруження і конфлікти паралізують підприємство, роблять його неефективним, що повністю підтверджується наведеним та багатьма іншими прикладами.

Дослідженням встановлено, що крім факторів зовнішнього впливу на підприємство, які можуть створювати як загрози, так і нові можливості, існують і чинники внутрішнього впливу (власники, акціонери, менеджери, співпрацівники та інші), що дуже ускладнює вибір точних економічних критеріїв. Разом з тим значна частина використовуваних критеріїв є несумісними між собою, як, наприклад, критерії стабільності ефективності діяльності та оперативної гнучкості і т.д. Деякі із них можуть бути навіть взаємно суперечливими (наприклад, максимальний результат за мінімальних витрат). Тому в дисертації зроблено висновок про те, що для вибору критеріїв ефективності управління процесом адаптації можна застосовувати методи багатокритеріальної оптимізації, які у задачах багатоцільового характеру дозволяють вибрати той із варіантів, який є найкращим навіть при досягненні лише декількох найважливіших цілей.

У процесі дослідження встановлено, що ефективне управління процесом адаптації підприємства, його активних і пасивних стосовно сприйняття змін складових вимагає посилення мотивації діяльності працівників, постійного узгодження цілей функціонування, що часто змінюються, з інтересами окремих індивідів, формальних та неформальних груп і об'єднань, функціональних і лінійних керівників, власників. Тому