ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ГАРНЮК ЛАРИСА ГРИГОРІВНА

УДК : 376.3.797.2

ЗАСТОСУВАННЯ ПРОГРАМНО - ТЕХНІЧНОГО КОМПЛЕКСУ “ВИДИМА МОВА” В КОРЕКЦІЙНІЙ РОБОТІ З ГЛУХИМИ ДІТЬМИ

13.00.03 – корекційна педагогіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

КИЇВ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті спеціальної педагогіки АПН України.

Науковий керівник – | доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник

Засенко В’ячеслав Васильович,

Інститут спеціальної педагогіки АПН України, заступник директора з наукової роботи.

Офіційні опоненти : | доктор біологічних наук, старший науковий співробітник

Мороз Борис Семенович,

науково-виробниче підприємство “Вабос”, заступник директора з наукової роботи;

кандидат педагогічних наук

Лобурець Іван Миколайович,

Інститут корекційної педагогіки та психології НПУ імені М.П. Драгоманова, доцент кафедри сурдопедагогіки.

Провідна установа – | Слов’янський державний педагогічний університет, кафедра корекційної педагогіки і спеціальної психології, Міністерство освіти і науки України, м. Слов’янськ.

Захист дисертації відбудеться “ 29 ” березня 2005 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту спеціальної педагогіки АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлінського, 9).

Автореферат розіслано “ 26 ” лютого 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Колупаєва А.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку теорії і практики спеціальної психології та корекційної педагогіки необхідність застосування широкого спектру технічних засобів, комп’ютерно опосередкованих технологій вивчення і навчання дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку є беззаперечною.

У Концепції спеціальної освіти осіб з особливостями психофізичного розвитку на найближчі роки та перспективу зазначається, що основною метою спеціальної освіти є забезпечення особам з особливостями психофізичного розвитку можливості для адаптації в соціальному середовищі, підготовки до трудової діяльності, самообслуговування, самозабезпечення і сімейного життя. Цілком зрозуміло, що досягти вказаної мети без застосування сучасних технічних засобів практично неможливо.

Адже для частини дітей з глибокими і комплексними порушеннями психофізичного розвитку технічні засоби і комп’ютерні технології, зокрема, є чи не єдиним і унікальним засобом, який здатен забезпечити взаємодію і спілкування з оточуючим світом.

Аналіз пошуків і досягнень в галузі вивчення і навчання дітей з порушеннями розвитку дає підстави стверджувати, що роль комп’ютерних технологій в розвитку спеціальної освіти сягає за межі традиційної ролі нового засобу навчання і корекції. Вони здатні зробити суттєвий внесок у розв’язання найгостріших проблем сучасної корекційної педагогіки.

Зазначене безпосередньо стосується і дітей з порушеннями слуху, оскільки, окрім усталених форм і методів застосування технічних засобів у навчально-виховному процесі, існує гостра потреба долучення сучасних комп’ютерних технологій до корекційно-реабілітаційної роботи у спеціальних загальноосвітніх закладах, пов’язаної з такими її специфічними напрямами як розвиток мовлення, розвиток слухового сприймання та ін.

В останні роки у більшості розвинутих країн завдяки комп’ютерним та цифровим технологіям, з’явилась реальна можливість для створення і виробництва сучасних сурдотехнічних пристроїв і слухових апаратів.

Сьогодні на перший план виходять технічні системи, які мають орієнтацію на споживача із сенсорними порушеннями, в тому числі з порушеннями слуху, і дозволяють ефективно здійснювати медичну, соціальну й професійну реабілітацію такої категорії осіб. Ці апарати забезпечують інвалідам зі слуху реальну можливість ефективної інтеграції в суспільство.

До таких технічних засобів відносяться різні бездротові системи, в першу чергу, слухові радіо FM-системи, спеціальні сурдотехнічні прилади типу “Поліфонатор”, “Відеофонатор” та ін., завдяки яким значно ефективніше протікає процес формування мовлення у дітей з порушеннями слуху.

На особливу увагу в цьому контексті заслуговують слухомовленнєві тренажери і, зокрема, найпотужніший і найуніверсальніший з них комп’ютерний тренажер або програмно-технічний комплекс “Видима мова”, який перебирає на себе значну частину зусиль педагога, дозволяючи перевести в ігрову форму рутинні навчальні вправи. Саме цей комплекс є ефективним засобом формування мовлення, який трансформує вимовлені слова і звуки в образну анімовану графіку, доступну і цікаву для дитини. “Залучення” слухового та зорового сприймання є неодмінною умовою навчальної діяльності.

Спроби технічного розв’язання проблеми представлення усного мовлення у візуалізованому, зрозумілому для дітей вигляді почалися багато років тому. Так, зокрема, означена проблема різного часу в окремих аспектах розглядалася у працях таких зарубіжних і українських вчених як: E.Abberton, B.Allen, V.Ball, E.Bieri, К.Бойко, Л.Борщевська, Р.Боскіс, А.Гольдберг, П.Гуслистий, H.Green, N.Erber, С.Зиков, А.Іполітова, Р.Краєвський, О.Кукушкіна, G.Kopp, В.Лаптєв, Р.Левіна, D.Ling, К.Луцько, Б.Мороз, Л.Мещерська, Л.Міссуловін, В.Мінькович, M.Maulet, Л.Нейман, Ф.Рау, В.Радольський, О.Савченко, М.Свіщев, Н.Слезіна, В.Тарасун, М.Хватцев, В.Цукерман, М.Шеремет та ін.

Втім, незважаючи на вагомий внесок згаданих та інших вчених у вирішення цих питань одним із найактуальніших напрямів досліджень у галузі дефектології як в Україні, так і за її межами є розробка “обхідних шляхів” і спеціальних засобів навчання дітей з порушеннями психофізичного розвитку, необхідних для задоволення їхніх освітніх потреб. Закономірно, що особлива увага в цьому контексті відводиться проблемі розробки і використання допоміжних засобів формування і корекції усного мовлення, його звуковимовній стороні у дітей з порушеннями психофізичного розвитку, і зокрема, з порушеннями слуху.

Актуальність вивчення означеної проблеми полягає й у тому, що застосування комп’ютерно опосередкованих технологій у процесі вивчення,

навчання і реабілітації дітей з порушенням психофізичного розвитку вибудовується в одну з перспективних ліній розвитку професійної культури в цілому. Зважаючи на те, який вплив ці технології вже чинять і будуть чинити в майбутньому на розвиток спеціальної освіти, необхідно закласти основи формування професійної культури навчання дитини з урахуванням можливості використання інформаційних технологій та перспективи їх розвитку.

Водночас нинішній рівень комп’ютеризації спеціальних шкіл-інтернатів, особливо сільських – вкрай низький. Комп’ютерна техніка використовується в основному як предмет вивчення на уроках інформатики, як засіб же навчання і корекції на уроках інших предметів і корекційних заняттях, комп’ютери використовують епізодично і лише в окремих школах. Практично відсутнє комп’ютерно орієнтоване науково-методичне забезпечення як процесу навчання, так і корекційної роботи, що забезпечувало б сучасну комп’ютерну підтримку навчально-корекційного процесу в цілому.

З часу створення програмно-технічного комплексу “Видима мова” в Україні не проводилися спеціально організовані дослідження щодо його використання в системі корекційної роботи з нечуючими дітьми в умовах школи-інтернату. Водночас необхідність широкого застосування технічних засобів, котрі базуються на використанні інформаційних технологій, є начасі .

Актуальність осмислення вітчизняною сурдопедагогікою наявного досвіду визначається необхідністю включення сучасних допоміжних засобів навчання і корекції, що базується на новітніх інформаційних технологіях, до арсеналу українських фахівців-сурдопедагогів з метою оптимізації практики надання допомоги дітям з порушеннями слуху і модернізації системи їхньої освіти. Таким чином, вибір теми дисертаційного дослідження обумовлено актуальністю і не вивченістю цієї проблеми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження проведено відповідно до положень Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції спеціальної освіти осіб з особливостями психофізичного розвитку на найближчі роки та перспективу, Концепції реабілітації дітей-інвалідів з обмеженими фізичними чи розумовими можливостями. Воно пов’язане з комплексною темою лабораторії сурдопедагогіки Інституту спеціальної педагогіки АПН України – “Науково-педагогічні засади удосконалення змісту освіти осіб з порушеннями слуху в умовах диференційованого навчання” (реєстраційний номер 0101U000610).

Тему дисертаційної роботи затверджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 27 листопада 2001 року).

Об’єкт дослідження – процес корекційного навчання учнів з порушеннями слуху.

Предмет дослідження – застосування програмно-технічного комплексу “Видима мова” у процесі корекційного навчання глухих дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку.

Мета дослідження – розробити організаційно-педагогічні умови застосування програмно-технічного комплексу “Видима мова” у корекційній роботі з глухими дітьми в умовах школи-інтернату.

Гіпотеза дослідження: аналіз структурно-функціональної організації і можливостей щодо корекційної роботи з нечуючими комп’ютерної системи “Видима мова”, розробка організаційно-педагогічних умов її застосування в спеціальних школах-інтернатах для глухих дітей та узагальнення одержаних результатів сприятиме: суттєвому підвищенню ефективності слухомовленнєвої реабілітаційної роботи з глухими учнями, розвиткові у них мотивації до знань, підвищенню продуктивності їхньої діяльності, а також поширенню застосування вказаного комплексу в спеціальних школах-інтернатах для глухих та інших навчально-реабілітаційних закладах країни.

Для досягнення мети дослідження і перевірки гіпотези необхідно було розв’язати такі основні завдання:

- на основі аналізу літературних джерел та вивчення педагогічного досвіду з’ясувати основні тенденції теорії і практики застосування у навчально-виховному процесі технічних засобів, що базуються на мікропроцесорах і інформаційних технологіях;

- проаналізувати структурну організацію та функціональні можливості застосування у корекційній роботі з глухими дітьми програмно-технічного комплексу “Видима мова”;

- визначити умови та експериментально перевірити доцільність застосування програмно-технічного комплексу “Видима мова” в корекційному процесі школи-інтернату для глухих дітей;

- узагальнити результати та оцінити ефективність практичного використання програмно-технічного комплексу “Видима мова” в системі корекційного впливу на вимову глухих дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку.

Методологічною основою дослідження є:

Концепція Державного стандарту спеціальної освіти дітей з порушеннями психофізичного розвитку, а також положення: про компенсацію порушених функцій людини шляхом використання охоронних аналізаторів та про зв’язок пізнавальної діяльності з нейрофізіологічними функціями центральної нервової системи (Л.Виготський, Ю.Єрмолаєв, І.Павлов, І.Сєченов, Є.Соботович), про загальні і специфічні особливості аномального розвитку (Л.Борщевська, В.Лубовський, А.Обухівська, Т.Розанова, Н.Стадненко, Ж.Шиф), про корекційну ефективність спеціального навчання і виховання (В.Бондар, І.Єременко, О.Д’ячков, В.Синьов, В.Тарасун, Л.Фомічова, О.Хохліна, М.Шеремет, М.Ярмаченко) та ін.

Методи дослідження:

теоретичні – аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури з проблем застосування у навчально-корекційному процесі технічних засобів, що базуються на мікропроцесорах і інформаційних технологіях;

емпіричні – спостереження за слухомовленнєвим розвитком глухих дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку; цілеспрямоване спостереження процесу взаємодії учнів спеціальних шкіл-інтернатів для глухих із комп’ютерним програмно-технічним комплексом; бесіди із сурдопедагогами та батьками глухих дітей; анкетування вчителів спеціальних шкіл-інтернатів для глухих з метою з’ясування їхнього ставлення до застосування програмно-технічного комплексу “Видима мова”; аналіз нормативної літератури, навчальних і комп’ютерних програм; педагогічні експерименти констатуючого і формуючого характеру;

статистичні – кількісна та якісна обробка результатів обстеження та корекційного навчання глухих дітей; кількісний та якісний аналіз одержаних результатів.

Організація дослідження.

Дослідження проводилося впродовж 1999-2004 років на базі Дніпропетровської загальноосвітньої школи-інтернату для глухих, Дніпропетровської загальноосвітньої школи-інтернату для дітей зі зниженим слухом, Центру для дітей з порушеним слухом дошкільного віку м. Дніпропетровськ та Криворізької школи-інтернату для дітей з порушеннями слуху.

На першому етапі (1999-2001) – підтверджено актуальність проблеми; проаналізовано наукову літературу; визначено основні напрями застосування програмно-технічних комплексів у корекційній роботі з глухими дітьми.

Другий етап (2001-2004) було присвячено організації та проведенню формуючого дослідження; обґрунтовано вибір методики застосування вказаного програмно-технічного комплексу в корекційному процесі школи-інтернату для глухих дітей; експериментально перевірено ефективність системи корекційних методик і вправ. На цьому етапі проводилася кількісна та якісна обробка й інтерпретація отриманих результатів.

Науково-дослідною роботою було охоплено 105 дітей з порушеннями слуху старшого дошкільного і молодшого шкільного віку, а також вчителі індивідуальної роботи, батьки глухих дітей.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:

реконструйовано процес еволюції технічних засобів формування і корекції вимови, які базуються на мікропроцесорах і інформаційних технологіях;

проаналізовано функціональні можливості комплексу “Видима мова” в аспекті основних напрямів роботи над мовленням глухих дітей;

доведено можливість і доцільність застосування вказаного програмно-технічного комплексу в контексті вітчизняного системного підходу до корекції мовленнєвих порушень глухих дітей;

на основі сформованих по завершенні дослідження положень і висновків визначено новий інструментарій корекційно-компенсаторної роботи та обґрунтовано організаційно-педагогічні умови застосування програмно-технічного комплексу “Видима мова” в системі корекційної роботи спеціального навчального закладу для глухих.

Практичне значення отриманих результатів. Результати доводять ефективність застосування програмно-технічного комплексу “Видима мова” і можуть бути використані з метою подолання порушень вимови глухих дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку; основні положення дослідження та запропонована методика можуть бути корисними для вчителів індивідуальної роботи шкіл-інтернатів для глухих, практичних працівників інших навчально-реабілітаційних закладів. Матеріали дослідження також можуть бути використані у процесі створення нових та удосконалення існуючих комп’ютерних програм корекційного спрямування та при підготовці фахівців-дефектологів у системі вищої освіти.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних засад і позицій, на основі яких аналізується й узагальнюється здобутий матеріал, широким використанням першоджерел, системним аналізом експериментальних матеріалів, використанням взаємопов’язаних теоретичних, емпіричних і статистичних методів адекватних меті, предмету і завданням роботи, а також багаторічною роботою здобувача на посаді вчителя індивідуальної роботи школи-інтернату для глухих дітей.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на: Науковій сесії “Наукові засади стандартизації спеціальної освіти в Україні” (м. Київ, 2000); Першій всеукраїнській конференції “Історія навчання глухих дітей в Україні” (м. Київ, 2000); Другій міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми виховання та навчання людей з особливими потребами” (м. Київ, 2001); Першій всеукраїнській конференції “Проблеми реабілітації інвалідів зі слуху в Україні на сучасному етапі та можливі шляхи їх вирішення” (м. Київ, 2002); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні питання удосконалення змісту освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку та критерії оцінювання їхніх навчальних досягнень” (м. Одеса, 2002); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених-дефектологів “Сучасні технології та індивідуальні методи дослідження проблеми корекційно-компенсаторного навчання і виховання дітей з особливими потребами: методологія, досвід, практика” (м. Київ, 2002); Третій міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (м. Київ, 2002); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (м. Київ, 2003); П’ятій міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (м. Київ, 2004); Ювілейній науковій сесії до 10-річчя Інституту спеціальної педагогіки АПН України “Спеціальна освіта в Україні: погляд у майбутнє” (м. Київ, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Комплексна соціальна реабілітація вихованців інтернатних закладів” (м. Київ, 2004); на круглих столах, науково-практичних семінарах з проблем навчально-корекційної роботи з глухими дітьми, методоб’єднаннях та педрадах базових спеціальних навчальних закладів.

Результати дослідження апробовано і запроваджено у практику роботи Дніпропетровської загальноосвітньої школи-інтернату для глухих дітей, Дніпропетровської загальноосвітньої школи-інтернату для дітей зі зниженим слухом, Центру для дітей з порушеним слухом дошкільного віку м. Дніпропетровська, Криворізької школи-інтернату для дітей з порушеннями слуху.

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 9 авторських публікаціях, з яких 4-статті у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (183 найменування), додатків. Основний зміст роботи викладено на 163 сторінках. У тексті містяться 5 таблиць, 27 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі висвітлено актуальність дослідження та ступінь наукової розробки обраної теми, сформульовано проблему дослідження, визначено його мету, завдання, об’єкт і предмет, подано характеристику методологічних засад та новизни дослідження, обґрунтовано теоретичну і практичну значущість роботи.

У першому розділі дисертації – “Теорія і практика запровадження комп’ютерних технологій візуалізації мовлення” – міститься ретроспективний огляд підходів до пошуку шляхів і засобів навчання, що забезпечують залучення й активізацію аналітико-синтетичної діяльності дитини, в тому числі з порушеннями слуху, полегшують процес здобуття знань, сприяють постійному накопиченню інформації. Одним з продуктивних шляхів розв’язання цих завдань є застосування різних технічних засобів, комп’ютерних програм, розвиток яких піддається аналізу. У розділі також наводиться системний аналіз функціональних можливостей та вихідних параметрів одного з найдосконаліших програмно-технічних комплексів “Видима мова”. Власне, цей комплекс і є тим засобом у галузі формування і корекції фонематичних уявлень дітей з порушеннями слуху, а відтак і мовлення, який за рахунок розширення сенсорної бази дозволяє зробити аналіз усного мовлення предметним і доступним для дитини.

Втім, шлях до створення такого комплексу і застосування його у практичній корекційній роботі з дітьми, що мають внаслідок того чи іншого порушення психофізичного розвитку мовленнєві вади, був тривалим і складним. З ранніх етапів становлення спеціальної педагогіки здійснювався інтенсивний пошук допоміжних засобів навчання глухих, здатних розширити сенсорну базу для сприйняття і відтворення усного мовлення. Стосовно глухих ця позиція ускладнюється й тим, що до завдання спеціальної школи-інтернату входить формування в учнів словесного мовлення не лише в доступній для них дактильній і писемній формах, але й у формі живого усного слова. З акустичної точки зору усне мовлення являє собою потік різноманітних звуків, які час від часу перериваються паузами. З допомогою різних акустичних засобів у мовленні виділяються такі його структурні одиниці, як фрази (речення), синтагми (частини фраз), слова, морфеми та фонеми (звуки мовлення). Тож, до приладу, який зміг би візуалізувати цей звуковий потік, висуваються дуже високі вимоги.

Перші допоміжні засоби були засновані на ідеї використання тактильно-вібраційних відчуттів глухих дітей у процесі сприйняття і відтворення усного мовлення. Найпростіші посібники для передачі глухому вібрацій, які викликає мовлення, застосовувалися ще у ХVI ст. Лише на початку ХХ ст. допоміжні засоби, розраховані на вібраційне сприйняття мовлення, замінюються електричними вібраторами різної конструкції. Так, у 1940 р. М.Свіщев у роботі з дітьми намагався “обійти” нездатність дитини розпізнавати на слух зміну сили голосу і користувався вольтметром, стрілка якого відхилялася у відповідь на зміну сили голосу.

Трохи пізніше з’явився віброскоп, первісна модель якого була сконструйована В.Макавеєвим відповідно до задуму Ф.Рау. Це був прилад для контролю вібрацій, що виникають у різних частинах мовленнєвого апарату у момент його роботи. Найповнішу візуалізацію акустичної структури мовлення в 50-ті роки забезпечував прилад “Visible Speech”, запропонований у 1947 р. Р.Поттером, Д.Коппом і Г.Гріном. Цей прилад за допомогою 10 смугових фільтрів аналізував мовлення, яке сприймав мікрофон, і відображав результати аналізу на екрані електронно-променевої трубки у вигляді поточного, беззупинного зображення спектра, що зберігалося впродовж певного часу завдяки післясвіченню екрана.

З появою у США і Західній Європі перших електронно-променевих трубок перед розроблювачами такого виду засобів відкрилися нові можливості. Найпопулярнішими стали прилади і пристрої, розроблені Г.Фантом у м. Стокгольмі, Р.Джимом і Р.Хьюсеном – у Кейптауні, а також фірмою “Камплекс” – у Данії, Р.Кагами, Т.Тахакасі – у Японії.

Як засвідчив аналіз літературних джерел перші спроби реалізації переваг мікропроцесорів і інформаційних технологій розпочалися західними фахівцями, в галузі розробки програмно-апаратних засобів, що застосовувалися при формуванні і корекції вимови. Про це свідчать дослідження Guttmann, (1970); Foursin, Abberton, (1971); Strong, (1975); Levitt, Picket & Houde, (1980); Lippman, (1982); McGarr, Head, Friedman, Behrman & Youdelman, (1986); Stevens, Povel & Wansink, (1986).

У період 70-90-х років в Україні використовувалися допоміжні засоби попереднього покоління (засновані на використанні електронно-променевої трубки), які істотно поступалися за своїми можливостями засобам візуалізації акустичних компонентів мовлення, заснованим на мікропроцесорах і інформаційних технологіях.

У розділі представлено реконструйовану на основі аналізу систему педагогічних вимог до приладів і пристроїв, які необхідні для цілеспрямованого формування і корекції вимови дітей з порушеннями слуху. В основу цієї системи покладено: візуалізацію основних компонентів акустичної структури мовлення, надійний зворотний зв’язок, збереження візуального відображення на екрані по закінченні звучання протягом будь-якого часу, збереження в довготривалій пам’яті зразків звучання елементів мовлення і можливість виведення їх на екрані.

Обмежені можливості застосування приладів першого покоління, розроблених як у Європі, так і у тодішньому СРСР, пояснювалися, насамперед, тим, що через низьку здатність техніки не вдавалося: забезпечити візуалізацію всіх основних акустичних компонентів мовлення у вигляді інформативних для дітей образів; зберегти візуальне відображення на екрані по закінченні звучання; ненадійним був зворотний зв’язок; було неможливо зберігати будь-які зв’язки елементів мовлення тощо.

Аналіз літературних даних показує, що з одержанням нової апаратної бази наприкінці 70-х років вчені почали використовувати принципово нові можливості. Цим шляхом пішли автори перших у світі мікропроцесорів, наукові співробітники корпорації ІВМ, які зробили справжній прорив у розробці допоміжних засобів формування і корекції вимови у дітей. У 1989 р. фахівцями Паризького відділення корпорації ІВМ було розроблено програмно-апаратний комплекс Speech Viewer (“Видима мова”, версія 1.0), у якому, завдяки підключеному мікрофону та спеціальному пристрою (CVadapter) звукова інформація аналізувалась, результат цієї обробки відображався у вигляді графіка, який рухався на екрані комп’ютера. До 1991 р. цю програму в практичній діяльності використовували педагоги понад 30-ти країн світу.

Завдяки використанню мікропроцесорів вдалося принципово збільшити надійність зворотного зв’язку і повною мірою реалізувати одне з основних вимог педагогів до технічних засобів, що використовуються при формуванні і корекції вимови. “Для максимальної ефективності навчання зворотний зв’язок має бути негайним... На початковому етапі засвоєння дії учень не може оцінити правильність її виконання сам, без допомоги вчителя (чи навчального пристрою), що робить оцінку виконаної дії... Тільки тоді, коли ці зовнішні зворотні зв’язки перетворяться у внутрішні, вони стануть способами самоконтролю за правильністю виконаних дій” (Н.Слезіна, 1975).

Програмно-технічний комплекс “Видима мова” увійде в історію сурдопедагогіки і логопедії як такий, що вперше задовольнив практично всі педагогічні вимоги до допоміжного засобу формування і корекції вимови в дітей з порушеннями слуху і дітей з мовленнєвими порушеннями, оскільки у “Видимій мові” вдалося візуалізувати всі основні акустичні компоненти мовлення.

Принципово важливим є те, що авторам “Видимої мови” вперше вдалося візуалізувати мовленнєве дихання, голосоутворення і фонематичне оформлення мовлення. Візуалізується також відсутність голосу, тривалість фонації, інтенсивність голосу і його частотний діапазон. При цьому кожен параметр мовлення може бути представлено як автономно, так і в комплексі. Передбачено візуалізацію складової структури слова. За допомогою “Видимої мови” на екрані комп’ютера вперше найбільш повно забезпечено підтримку процесу формування і корекції просодичних елементів мовлення.

Таким чином, “Видима мова” задовольняє не лише раніше сформульовані педагогічні вимоги до допоміжних засобів візуалізації акустичних компонентів мовлення, але й на якісно новому рівні реалізує вимоги до індивідуалізації процесу формування і корекції вимови дітей. Вже у 1993 р. з’явилася Speech Viewer ІІ, удосконалена та доповнена.

Проведений аналіз показує, що в 70-90-х роках вітчизняними фахівцями не було здійснено переходу до створення допоміжних засобів формування і корекції вимови, які базуються на використанні мікропроцесорів і інформаційних технологій, що пояснюється об’єктивними причинами відсутності доступу до використання мікропроцесорів і інформаційних технологій, який вони одержали тільки на початку 90-х років.

Освоєння “Видимої мови” було розпочато як російськими сурдопедагогами (О.Кукушкина, Т.Королівська, 1991), так і українськими (центр слухової реабілітації “Аврора”, НВП “Вабос”, окремі школи-інтернати для глухих).

Першу і другу версії “Speech Viewer” було “русифіковано” – інформацію на екрані комп’ютера було подано російською мовою. В кінці 1997 р. з’явилась “Speech Viewer” ІІІ, насьогодні в Україні створено таку ж програму українською мовою.

Матеріали апробації методики використання “Видимої мови” українськими сурдопедагогами було представлено на кількох міжнародних і Всеукраїнських конференціях, вони також знайшли своє відображення у низці публікацій у часописі “Дефектологія” та науково-методичних збірниках.

Таким чином, вітчизняна сурдопедагогіка має певний досвід застосування цього засобу навчання в системі формування і корекції усного мовлення дітей з порушеннями слуху.

Разом з тим, за роки, що минули з часу появи “Видимої мови” в Україні, не було опубліковано результатів досліджень щодо її використання в системі корекції мовленнєвих порушень у глухих дітей, хоча необхідність широкого застосування технічних засобів, заснованих на використанні інформаційних технологій, відзначається провідними фахівцями в цій галузі і не лише в Україні (Л.Волкова, Б.Мороз, О.Савченко, Г.Чиркіна, М.Шеремет та ін.).

Необхідність осмислення вітчизняною спеціальною педагогікою випереджаючого зарубіжного досвіду – переходу до застосування технічних засобів формування і корекції усного мовлення нового покоління потребує розгляду їх еволюції на основі проведення системного ретроспективного аналізу. Це викликано й тим, що історія розвитку технічних засобів формування і корекції вимови у глухих дітей являє інтерес для корекційної педагогіки як історія розвитку уявлень про механізми становлення цієї сторони мовлення; сутність і характер потреб дітей з порушеннями слуху в специфічних засобах навчання; педагогічні вимоги до такого роду засобів і рівні розвитку техніки, на якому вони можуть бути задоволені в повному обсязі; ті ефекти навчання, яких вдається домогтися з їхньою допомогою та ін.

Проведений аналіз вітчизняної і зарубіжної літератури дозволив реконструювати систему педагогічних вимог до приладів і пристроїв, необхідних для цілеспрямованого формування і корекції вимови дітей з порушеннями слуху: візуалізація основних компонентів акустичної структури мовлення; наявність виразного відображення основних компонентів акустичної структури мовлення на екрані приладу у вигляді інформативних для дитини образів; збереження візуального відображення на екрані по закінченні звучання протягом будь-якого, необхідного педагогу, часу; надійний зворотний зв’язок (інтерактивна взаємодія в режимі реального часу); запис та зберігання в пам’яті приладу фонем, одиниць мовлення у спектральному вигляді.

Програмно-технічний комплекс “Видима мова” є могутнім сучасним допоміжним засобом візуалізації акустичних компонентів мовлення і потребує проведення спеціальних досліджень, спрямованих на осмислення можливостей його використання в практиці роботи спеціальних шкіл-інтернатів для глухих дітей.

Оскільки програмно-технічний комплекс “Видима мова” має надзвичайно розгалуджену структуру, широкий спектр можливостей, “володіє” цілою низкою унікальних і принципово нових для фахівців сервісних функцій, видається за доцільне попередньо проаналізувати його функціональні можливості, а в подальшому розглянути їх в аспекті корекційної діяльності вчителя індивідуальної роботи школи-інтернату для глухих дітей.

Серед блоків структури комплексу за функціональним призначенням, можна виділити два типи: основні і допоміжні(сервісні).

До допоміжних блоків програми можна віднести наступні: “Реєстрація і картотека”; “Замітки і звіти”; “Статистичні дані”; “Зразки”; “Настроювання і дії”.

Основний блок програми – “Вправи” – містить 13 модулів: Наявність звуку, Рівень гучності, Наявність голосу, Вмикання голосу, Тривалість звучання, Діапазон голосу, Інтонування, Точність відтворення фонем, Багатофонемні ланцюжки, Диференціація двох фонем, Диференціація чотирьох фонем, Тривалість, висота та гучність, Спектр. (Вправи показано в меню-барі: ліворуч у графі перелічені назви вправ і плюсом позначено їх зв’язок з меню-баром).

Назва вправ | Зв’язок з вправами через меню-бар

Меню вправ | висота | просодика | вокалізація | фонологія

Наявність звуку | +

Рівень гучності | + | +

Наявність голосу | +

Вмикання голосу | + | +

Інтонування | + | +

Тривалість звучання | + | +

Діапазон голосу | + | +

Точність відтворення фонем | +

Багатофонемні ланцюжки | +

Диференціація двох фонем | +

Диференціація чотирьох фонем | +

Тривалість, висота та гучність | + | + | +

Спектр | + | + | +

У розділі наводиться характеристика кожного блоку “Видима мова”, в тому числі подається загальна характеристика структурно-функціональних можливостей і галузей застосування основного блоку за наступною схемою:

Модуль | Візуалізовані акустичні компоненти |

Образи |

Галузі застосування

Такий узагальнений вигляд сприяє сприйняттю широкого набору різноманітних можливостей програми.

Проведений аналіз показав, що програмно-технічний комплекс “Видима мова” надає принципово важливу інформацію про основні акустичні компоненти мовлення за допомогою їх візуалізації в режимі реального і відстроченого часу, яка є доступною для дітей.

У другому розділі – “Застосування програмно-технічного комплексу “Видима мова” у системі корекційної роботи спеціальної школи-інтернату для глухих дітей” – поряд з обґрунтуванням умов і аналізом методики та результатів такого застосування в умовах школи-інтернату для глухих розглядаються функціональні можливості вказаного комплексу у контексті основних завдань і напрямів корекційної діяльності вчителя індивідуальної роботи, оскільки сфера використання комплексу є досить широкою і охоплює як звуковимову, так і ритміко-інтонаційну структуру мовлення. Водночас, предметом уваги на цьому етапі дослідження були: завдання вчителя індивідуальної роботи в галузі фонаційного оформлення усного мовлення глухих дітей; виокремлення тих порушень, при корекції яких доцільне застосування програмно-технічного комплексу “Видима мова”; базові мовленнєві уміння і навички, що формуються у нечуючої дитини, а також можливість підтримки їх формування шляхом візуалізації відповідних акустичних компонентів мовлення тощо.

Одним з основних завдань діяльності вчителя індивідуальної роботи при корекції вимови глухих дітей є формування правильного мовленнєвого дихання. У процесі роботи над правильним видихом сурдопедагог повинен сформувати в дитини навичку глибокого діафрагмового вдиху і плавного, ощадливого видиху. Програмно-технічний комплекс “Видима мова” може стати дієвим засобом формування цих навичок, оскільки початок і кінець спрямованого ротового видиху, його інтенсивність і тривалість візуалізуються в кількох модулях “Видимої мови”: “Наявність звуку”; “Рівень гучності”; “Вмикання голосу”; “Тривалість звучання”; “Тривалість, висота та гучність”.

Слід зазначити, що усі перераховані модулі можуть використовуватися у процесі роботи над формуванням правильного ротового видиху; повного вдиху і повільного, ощадливого видиху, залежно від конкретних завдань, що ставить перед глухою дитиною вчитель індивідуальної роботи. Програмно-технічний комплекс “Видима мова” може бути корисним для глухих дітей, у яких порушення мовленнєвого дихання є суттєвим, що в подальшому і підтвердили результати дослідження. При роботі над порушеним мовленнєвим видихом, серед специфічних вправ важливе місце приділяється голосовим вправам, основна мета яких полягає у: збільшенні сили і тривалості повітряного струменя, що видихається через рот; поліпшенні діяльності артикуляційної мускулатури; виробленні контролю за роботою піднебінно-глоткового затвору. Власне, вправи модуля “Вмикання голосу” і можуть підтримувати окремі прийоми масажу м’якого піднебіння – довільного покахикування з паузами, оскільки на екрані комп’ютера відіб’ється правильний напрямок струменя через рот за допомогою активного підйому м’якого піднебіння.

Модуль “Наявність звуку” допоможе глухій дитині стежити за тривалістю видиху, “Рівень гучності” – за його інтенсивністю, а “Тривалість, висота та гучність” – що важливо, за назальним відтінком свого голосу. За допомогою цих же модулів програмно-технічного комплексу, окрім роботи над спрямованістю ротового видиху, можна і доцільно працювати над голосоутворенням, що вкрай важливо для дітей із значними порушеннями слухової функції.

Мовлення глухих дітей внаслідок втрати слуху, при обстеженні часто характеризується як невиразне і монотонне. Функціональні можливості кількох модулів програмно-технічного комплексу “Видима мова” можуть використовуватися при усуненні окремих порушень у цьому напрямі.

Після формування у глухої дитини навички довільного підсилення чи послаблення гучності голосу за допомогою вправ модулів “Рівень гучності” можна виділяти ударний склад. До цієї роботи варто залучити й модуль “Тривалість, висота та гучність”, функціональні можливості якого дозволяють зберігати як в оперативній, так і в довготривалій пам’яті комп’ютера відеограму продукування мовленнєвого зразка будь-якого рівня – від ізольованого звуку до цілісного висловлювання. Якщо сурдопедагог задоволений звучанням і діапазоном голосу нечуючого учня, можна починати роботу з оволодіння навичкою управління голосом. Учням пропонуються різноманітні вправи. Наприклад:

б а

б а а

а б

б

а б а б а

де: а – початок звучання; б – кінець звучання.

Виконуючи ці вправи, можна працювати над інтонацією і логічним наголосом.

Ці завдання вчителя індивідуальної роботи відносяться до найскладніших голосових модуляцій, оскільки забезпечують інтонаційну забарвленість мовлення глухої дитини. Комплекс “Видима мова” може стати дієвим засобом формування базового уміння довільно змінювати висоту голосу, оскільки з його допомогою візуалізується зміна висоти голосу в режимі реального і відстроченого часу. Для цього можна використовувати модулі “Діапазон голосу”, “Інтонування”, “Тривалість, висота та гучність”. “

Видима мова” може “надавати” об’єктивні дані про діапазон голосу дитини та бути новим інструментом, що допомагає вчителеві індивідуальної роботи підтримувати у процесі тривалих і систематичних занять необхідне оптимістичне налаштування дитини на подолання дефекту і заохочувати навіть незначні успіхи у вимові глухої дитини. Це, до-речі, стосується і дітей, у яких основними є мовленнєві порушення (Г.Чиркіна, 2002).

Сім модулів програмно-технічного комплексу: “Точність відтворення фонем”, “Тривалість, висота та гучність”, “Багатофонемні ланцюжки”, “Диференціація двох фонем”, “Диференціація чотирьох фонем”, “Наявність голосу”, “Тривалість звучання” можна використовувати у процесі роботи над правильною вимовою глухих дітей. І хоча останній модуль “Видимої мови” - “Спектр” не має набору вправ, він може використовуватися вчителем індивідуальної роботи для корекції вимовляння йотованих звуків, оскільки маніпуляції з дифтонгом переконують глуху дитину у наявності в йотованих двох складових.

За рахунок збереження необмеженої кількості спроб відтворення мовленнєвого зразка різного ступеня складності в аудіо/графічній формі глухій дитині забезпечується можливість аналізу результату власної мовленнєвої діяльності практично в будь-якому заданому сурдопедагогом аспекті.

Це стосується і етапів корекційної роботи, пов’язаної з формуванням у глухих дітей навичок самоконтролю над вимовою.

Аналіз можливостей “взаємодії” програмно-технічного комплексу “Видима мова” і глухої дитини засвідчує ще одну унікальність цього корекційного засобу, оскільки у вчителя індивідуальної роботи є можливість регулювання ступеня складності виконання вправ відповідно до мовленнєвих особливостей кожної глухої дитини. Індивідуальне настроювання в свою чергу забезпечує можливість дитині успішного виконання завдання, що є важливим засобом стимулювання.

Проведений аналіз функціональних можливостей програмно-технічного комплексу “Видима мова” в аспекті основних завдань і напрямів діяльності вчителя індивідуальної роботи школи-інтернату для глухих засвідчив, що він може бути використаний як ефективний засіб при вирішенні основних завдань формування і корекції вимови глухих дітей.

У дисертації представлено організаційно-педагогічні умови застосування програмно-технічного комплексу “Видима мова” у системі корекційної роботи школи-інтернату для глухих дітей, які розподілено на три групи: організаційно-управлінські, дидактичні та ергономічні. Основним завданням при визначенні конкретних умов кожної групи було максимальне врахування отоларингологічних і соматичних показників глухих дітей та психофізичних особливостей їхнього розвитку. Принципово важливою складовою дисертаційного дослідження була експериментальна перевірка означених технологій застосування вказаного комплексу у корекційній роботі з глухими дітьми старшого дошкільного і молодшого шкільного віку, на якій, як і на попередній, було акцентовано основну увагу пошукової роботи.

До дослідження свідомо було залучено різні вікові групи глухих дітей з метою з’ясування спільних для обох груп показників корекційного впливу і таких, що різняться. Водночас, в експерименті брали участь групи дітей “відмінні” за станом слуху і рівнем розвитку мовлення, що дозволило в результаті аналізу одержаних даних з’ясувати особливості, притаманні кожній, окремо взятій, категорії. При цьому всі діти з порушеннями слуху мали потребу в цілеспрямованій корекції різних аспектів вимови, і з кожним з них (експериментальна група – понад 70 чол.) на корекційних заняттях застосовувався програмно-технічний комплекс “Видима мова”.

Аналіз результатів обстеження вимови глухих дітей дозволив виділити основні усталені напрями корекційної роботи щодо вимови, на основі яких можна охарактеризувати їхню потребу в корекції різних аспектів фонетичного оформлення мовлення: мовленнєве дихання, голосоутворення, звуковимова, ритміко-інтонаційна сторона мовлення.

В результаті спеціально проведеного вивчення ставлення вчителів індивідуальної роботи і глухих учнів до застосування “Видимої мови” у корекційній роботі встановлено майже стовідсоткове схвалення цього процесу як з боку сурдопедагогів, так і дітей.

Всі фахівці, що застосовують вказаний комплекс у корекційній роботі, відзначили суттєве скорочення часу, потрібного для усунення того чи іншого порушення, порівняно із використанням усталених методик. Поряд з цим з’ясовано, що у 87% глухих дітей вмотивовано зросло позитивне ставлення до корекційних занять.

Спираючись на функціональні характеристики програмно-технічного комплексу “Видима мова” у процесі дослідження було доведено можливість використання його декількома педагогами, а також використання в роботі з необмеженою кількістю (групою) глухих дітей, що в результаті “породило” елементи змагань.

У процесі корекційної роботи сурдопедагогами інтенсивно “залучалися” практично всі модулі програмно-технічного комплексу “Видима мова”, залежно від їхніх функціональних можливостей у контексті діяльності вчителя індивідуальної роботи.

Одержані результати засвідчили, що заняття з комп’ютерною програмою краще проводити 2-3 рази на тиждень по 10-15 хвилин з кожним учнем. Для досягнення більшого ефекту заняття повинні бути продумані і підготовлені для кожної окремої дитини.

В цілому, завдяки застосуванню вказаного комплексу в корекційній роботі з глухими учнями, показники виразності їхньої вимови (експериментальні групи) зросли до 63% - 70% проти 20% - 25% у контрольних групах.

На заключному етапі дослідження в результаті узагальнення можливості ефективного застосування “Видимої мови” у процесі корекції різних порушень вимови глухих дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віку в умовах школи-інтернату і аналізу результатів такого застосування було виділено відповідні аспекти оцінки його ефективності, серед яких: вплив на мотивацію глухих дітей до корекційних занять, їхню працездатність, тривалість корекції порушення мовлення та ін.

Проведене дослідження підтвердило основні положення гіпотези та дозволило сформулювати такі загальні висновки:

1. На основі вивчення літературних даних, аналізу існуючої системи корекційної роботи і, зокрема з розвитку мовлення глухих, у спеціальних школах-інтернатах України та результатів спеціально проведеного дослідження встановлено, що однією з основних причин низької ефективності цієї роботи, поряд з недостатньою науковою обґрунтованістю її змісту, є, з одного боку, обмежене застосування сучасних технічних засобів, а з іншого – відсутність відповідних технологій такого застосування.

2. Аналіз еволюції технічних засобів корекційного навчання