НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П.ДРАГОМАНОВА

ГОРДІЄНКО Леся Олександрівна

УДК 37.013.42:316.614 (410)

СОЦІАЛІЗАЦІЯ МОЛОДІ ВЕЛИКОЇ

БРИТАНІЇ У ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДІЖНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

13.00.05 – соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Капська Алла Йосипівна,

Інститут соціальної роботи та управління,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, директор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Євтух Микола Борисович,

Академія педагогічних наук України,

академік-секретар Відділення

педагогіки і психології вищої школи;

кандидат педагогічних наук

Пєша Ірина Василівна,

Державний інститут проблем сім’ї та молоді,

Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді, заступник директора.

Провідна установа: Луганський державний педагогічний університет

імені Т.Г.Шевченка, кафедра соціальної педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Луганськ.

Захист відбудеться “ 08” грудня 2005 р. о 14.30 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.053.09 у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м.Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (01601, м.Київ, вул. Пирогова, 9).

Автореферат розісланий “_1__” _листопада__ 2005р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Шевнюк О.Л.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність дослідження. У контексті виходу України на якісно новий етап економічного, політичного та соціокультурного розвитку, тісно пов’язаного з перспективою європейської інтеграції, перед вченими постала низка важливих наукових проблем, для вирішення яких необхідне поглиблене дослідження та врахування практичного досвіду зарубіжних країн. Процес гуманізації сучасного суспільства потребує виявлення можливих умов, шляхів, механізмів соціально-виховної роботи з молоддю.

Організація дозвілля є одним із важливих завдань на шляху соціалізації молоді, адже діяльність, якій присвячено вільний час, конструктивно впливає на формування особистісних якостей: інтелектуальних, моральних, культурних, на фізичний розвиток молодого покоління. Нереалізованість надлишку вільного часу, відсутність сформованості культури дозвілля призводить до посилення негативних процесів у молодіжному середовищі (вживання алкоголю, наркотиків, спроби суїциду, агресія). Проблема соціалізації молоді та підлітків сьогодні стоїть досить гостро у всьому світі, і викликає інтерес педагогів, вчених, соціальних працівників не лише України та Великої Британії, а й інших країн.

Теоретичними засадами педагогічних підходів до виховання та соціалізації молоді стали праці як вітчизняних, так і зарубіжних вчених: Т.Г.Гаврилової, Л.Ю.Гордіна, М.Б.Євтуха, А.Й.Капської, І.С.Кона, М.П.Лукашевича, А.С.Макаренка, А.В.Мудрика, В.О.Сухомлинського, С.Я.Харченка, С.Т.Шацького, Т.А.Євсєєвої, М.Брейка, Є.Дюркгейма, Т.Джеферсона, С.Коена, Ч.Спірмена, Т.Парсонса, С.Холла та інших вчених.

Інтенсивною розробкою теоретичних аспектів проблем дозвілля і соціалізації молоді в зарубіжній педагогіці займались: Т.В.Валєєва, Ю.І.Кривов, В.І.Петрищев, Р.А.Свиридон та інші. Проблемам виховання та соціалізації молоді в Україні, Великій Британії та в інших країнах присвячена низка дисертаційних досліджень: О.Г.Карпенко, І.В.Козубовської, О.А.Кузьменка, В.І.Макарова, М.І.Мірошниченко, О.О.Романовської, Т.Б.Соломатіної. Окремі проблеми організації вільного часу вивчали Т.Г.Перепелиця, А.Н.Стоян, Б.А.Трегубов. Простежувався філософський, соціологічний та культурологічний аспекти вільного часу молоді як темпоральної та соціальної категорії (Л.А.Аза, М.Ф.Головатий, О.Є.Кузик, В.М.Піча, О.М.Семашко).

На такому науковому тлі висвітлилась низка праць вітчизняних та англійських авторів, присвячених ролі молодіжних організацій, клубів та соціальних служб для молоді і підлітків (Л.П.Герасименко, М.Кіршенбаум, Р.Крайтнер, У.Макдаугал, В.М.Окаринський, Є.П.Омельченко, В.В.Полукаров, Л.О.Романенкова, Н.С.Степанов, С.В.Толстоухова, С.Холл, М.Шоу, Л.О.Ярова).

Для українських теоретиків і практиків у галузі соціальної педагогіки важливим кроком стало пізнання шляхів розв’язання проблем соціалізації молоді в країнах із значним досвідом у цій галузі зокрема у Великій Британії. Досвід Великої Британії, однієї з розвинених європейських країн, де соціально-педагогічна робота з молоддю у структурі молодіжних організацій ґрунтується на ефективній інтегрованій культурно-дозвіллєвій діяльності, виявився досить корисним у зв’язку з розробкою концепцій молодіжної роботи в сучасній соціокультурній ситуації в нашій країні.

Проте, незважаючи на особливу значущість проблеми, вона ще не набула достатнього висвітлення у вітчизняній педагогічній науці, зокрема, соціальній педагогіці. Певною мірою, це можна пояснити відсутністю в Україні до 90х років ХХст. такого наукового напряму, як соціальна педагогіка та обмеженою кількістю наукових досліджень з даної галузі педагогічної науки.

Таким чином, недостатня розробленість окремих аспектів соціалізації молоді в українській сучасній соціально-педагогічній науці, необхідність концептуалізації якісно нових підходів до змісту і структури діяльності молодіжних організацій обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Соціалізація молоді Великої Британії у діяльності молодіжних організацій”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснюється у межах науково-дослідної теми кафедри соціальної педагогіки Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова “Психолого-педагогічні засади професійної підготовки студентів до соціальної роботи”.

Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 8 від 26 лютого 2004р.) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 6 від 15 червня 2004р).

Об’єкт дослідження – молодіжні організації як соціально-педагогічний феномен британського суспільства у соціалізуючому процесі.

Предмет дослідження – соціально-педагогічні механізми соціалізації молоді у молодіжних організаціях Великої Британії.

Мета дослідження – виявити й обґрунтувати соціально-педагогічну сутність процесу соціалізації молоді Великої Британії та довести його ефективність у діяльності молодіжних організацій і розкрити педагогічні умови, що активізують цей процес.

В основі дослідження лежить така гіпотеза: соціалізуючий вплив на підростаюче покоління буде ефективним, якщо: професійно-грамотна організація дозвілля молоді в умовах діяльності молодіжних організацій буде цілеспрямовано впливати на особистість і сприятиме усуненню стихійної соціалізації; молодіжні організації зберігатимуть притаманну їм особистісно орієнтовану діяльність (вузькі напрями роботи, розвинені форми управління, враховуватимуть етнічні, релігійні, соціокультурні особливості їх діяльності); буде розвиватися усвідомлене ставлення молоді до посилення самоорганізації власної соціально значущої дозвіллєвої діяльності.

Виходячи з мети дослідження й окресленої гіпотези, визначено завдання дослідження:

1. Здійснити теоретичний аналіз проблем соціалізації молоді в умовах її діяльності в молодіжних організаціях Великої Британії та виявити особливості їх впливу як соціалізуючого чинника;

2. Розкрити суть, функції й особливості діяльності молодіжних організацій як соціально-педагогічного феномена британського суспільства;

3. Виявити й обґрунтувати соціально-педагогічні умови ефективного впливу молодіжних організацій на процес соціалізації молодих людей;

4. Розкрити особливості підготовки і перепідготовки професійних кадрів як необхідної соціально-педагогічної умови успішного функціонування молодіжних організацій Великої Британії і розробити методичні рекомендації для роботи практиків у сфері молодіжної роботи.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є концептуальні положення філософії, психології, соціальної педагогіки та соціології молоді, як важливої соціальної групи суспільства, якій притаманні певні особливості (В.П.Андрущенко, Н.Андерсон, М.Аргайл, Б.М.Бім-Бад, М.А.Галагузова, А.Гідденс, А.Н.Джуринський, Е.Дюркгейм, Е.Еріксон, М.Б.Євтух, С.Д.Максименко, Т.Парсонс, О.М.Семашко, С.Я.Харченко); наукові концепції проблеми соціалізації молоді та загальні положення про процес виховання як важливої передумови її концептуалізації (А.Й.Капська, Н.М.Лавриченко, М.П.Лукашевич, А.В.Мудрик, Ф.А.Мустаєва, Р.В.Овчарова); наукові підходи до темпорального феномена вільного часу та дозвілля, як такого, якому притаманний характер культурного збагачення особистості, саморозвитку (А.Ф.Аскін, Г.П.Орлов, В.М.Піча, Х.Раскін); наукові дослідження, присвячені проблемам виховання і соціалізації, зокрема, у британській педагогіці, психології та соціології (Н.Армстронг, С.Айзо-Аола, М.Брейк, Л.Гендрі, Т.Джеферсон, С.Коен, Дж.Коулмен, Дж.Ньюлінгер).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези дослідження були використані такі теоретичні та емпіричні методи: аналітичний для вивчення й аналізу наукової літератури з означеної проблеми, нормативних документів, офіційних сайтів в Інтернеті, а також реального досвіду роботи в молодіжних організаціях Великої Британії; узагальнення для визначення понятійного апарату дослідження, формулювання теоретичних та практичних підходів і висновків; моделювання з метою конструювання моделі соціалізації молоді у діяльності молодіжних організацій; спостереження, опитування з метою виявлення об’єктивних показників змісту, спрямованості та форм роботи; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) для аналізу реального стану соціально-педагогічної роботи в умовах молодіжних організацій і перевірки ефективності запропонованих форм і методів організації дозвіллєвої діяльності; статистичний метод для визначення достовірності і об’єктивності змісту, та ефективності роботи молодіжних організацій.

Дослідження проводилося протягом 2000 – 2004 рр. у чотири етапи:

На першому етапі (2000-2001рр.) обґрунтовано наукову проблему дослідження, здійснено вивчення літератури з педагогіки, психології, соціології, соціальної педагогіки, філософії освіти, професійної підготовки соціального педагога в Україні і за кордоном, проведено аналіз об’єктивних передумов і стану проведення соціально-педагогічної роботи у структурі молодіжних організацій у вітчизняній та зарубіжній практиці, визначено мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу дослідження.

На другому етапі (2001-2002рр.) здійснено теоретичний аналіз проблем соціалізації молоді в умовах її діяльності в молодіжних організаціях Великої Британії та виявлено особливості їх впливу як соціалізуючого чинника, розроблено концептуальні основи даної наукової проблеми та здійснено цілезмістовний, структурний та функціонально-процесуальний аналіз, на основі якого було розкрито суть, функції й особливості діяльності молодіжних організацій як соціально-педагогічного феномена британського суспільства, визначено експериментальну базу дослідження, проведено констатувальний експеримент.

На третьому етапі (2002-2004рр.) розроблено та впроваджено у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів цикл лекцій з проблеми “соціалізація молоді у зарубіжній педагогіці”, розроблено та впроваджено у соціально-педагогічну роботу молодіжних організацій програму культурно-дозвіллєвої діяльності, спрямованої на соціалізацію особистості, виявлено й обґрунтовано соціально-педагогічні умови ефективного впливу молодіжних організацій на процес соціалізації молодих людей, розкрито особливості підготовки і перепідготовки професійних кадрів як необхідної соціально-педагогічної умови функціонування молодіжних організацій Великої Британії, розроблено і апробовано методичні рекомендації для практиків у сфері молодіжної роботи, проведено формувальний експеримент, який дозволив підтвердити гіпотезу дослідження.

На четвертому етапі (2003-2004рр.) завершено статистичну обробку експериментальних даних, систематизовано отримані наукові результати, сформульовано теоретичні висновки та практичні рекомендації для соціальних педагогів і працівників молодіжних організацій, визначено перспективи подальшого дослідження наукової проблеми.

Експериментальна база дослідження: Дослідно-експериментальна робота проводилась у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова; Київському міському педагогічному університеті імені Б.Д.Грінченка; Всеукраїнському громадському центрі “Волонтер” (м. Київ); Коледжі Хілдерстоун у м.Бродстерз, Англія (Hilderstone College, Broadstairs, Kent, England, UK); молодіжних організаціях і клубах графств Кент та Суффолк (“Винагорода герцога Единбурзького”, “Національна асоціація клубів для молодих людей”, “Британська Молодіжна Рада”); університеті м.Бредфорд (University of Bradford, Bradford, West Yorkshire, UK); філіях Національного Молодіжного Агентства у Бредфорді та Глазго. В експерименті брали участь 329 осіб.

Наукова новизна і теоретичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що:

- вперше розглянуто сутність і особливості процесу соціалізації молоді й підлітків в умовах діяльності британських молодіжних організацій у контексті суб’єкт-суб’єктного підходу;

- здійснено характеристику молодіжних організацій як соціально-педагогічного феномена британського суспільства; розроблено модель інтеграції молодої людини у молодіжну організацію як соціально-виховне середовище, суть якої полягає у проходженні п’яти фаз: дослідження, власне соціалізації, закріплення, ресоціалізації, спогадів;

- визначено й обґрунтовано соціально-педагогічні умови ефективного впливу молодіжних організацій на процес соціалізації молодих людей, які полягають в організації дозвілля, суб’єкт-суб’єктній взаємодії, взаємодії організацій з громадами, підготовці професійних кадрів тощо.

- запропоновано авторську концепцію соціалізації молоді у структурі діяльності молодіжних організацій, в основу якої покладено взаємообумовлену суб’єкт-суб’єктну взаємодію у різних мікросоціумах з об’єктами природи та культури, що збагачує індивіда соціальним досвідом, формує навички соціальних відносин, сприяє самоактуалізації й самореалізації особистості.

Практичне значення полягає в розробці низки актуальних рекомендацій щодо проведення культурно-дозвіллєвої роботи з молоддю, специфічних форм культурно-дозвіллєвої та соціально-профілактичної роботи з молодими людьми в молодіжних організаціях, які дозволяють ергономічно використовувати наявні ресурси: об’єкти природи, культурну спадщину країни, що є особливо актуальним для впровадження в Україні; вперше у вітчизняній педагогіці було проаналізовано і доведено соціально-педагогічну ефективність віртуального дозвілля молоді на прикладі віртуальних молодіжних організацій Великої Британії (Елевейт Онлайн, Лайфбайт.ком та ін.), а також виявлено характерні засоби, форми і методи профілактики та подолання проблем, актуальних для молоді всього світу, на прикладі Великої Британії; розроблено систему підготовки молодіжних лідерів для роботи в молодіжних організаціях та в інших молодіжних мікросоціумах; розроблено і впроваджено програму підготовки молодіжних працівників за методом пі-групи; розроблено цикл лекцій для студентів НПУ імені М.П.Драгоманова з проблеми “Соціалізація молоді у зарубіжній педагогіці” та для КМПУ імені Б.Д.Грінченка з проблеми “Соціальна робота за рубежем”.

Матеріали дослідження можуть бути використані як для подальшої розробки концепцій розвитку молодіжної політики на національному і на регіональних рівнях, так і під час читання курсу “Технології соціально-педагогічної роботи в зарубіжних країнах” для студентів за спеціальністю “соціальна педагогіка”, “соціальна робота”.

Впровадження результатів дослідження здійснено у навчально-виховний процес Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка №07-10/1912 від10.10.2005), Київського міського педагогічного університету імені Б.Д.Грінченка (довідка №397 від 01.06. 2005р.), Всеукраїнського громадського центру “Волонтер”, м. Київ (довідка №29/74 від 07.02.2005); Коледжі Хілдерстоун у м.Бродстерз, Англія (довідка від 29 серпня 2004); Громадському молодіжному центрі графства Суффолк, м.Іпсвіч, Англія (довідка №AS-91 від 27 серпня 2004).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних засад дослідження, опорою на принципові філософські, культурологічні, психолого-педагогічні та соціально-педагогічні концепції, реалізацією комплексної методики дослідження, адекватної його логіці та науковому апарату, системним якісним і кількісним аналізом значного емпіричного матеріалу, а також результатами підтвердження ефективності теоретичної моделі на практиці.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження неодноразово доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри соціальної педагогіки Інституту соціальної роботи та управління Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова; матеріали дослідження використовувались автором у лекціях та на семінарських заняттях зі студентами спеціальностей “соціальна педагогіка” та “соціальна робота” НПУ ім.М.П.Драгоманова та КМПУ ім.Б.Д.Грінченка, у роботі Міністерства у справах сім’ї та молоді з підготовки Концепції Закону України “Про волонтерський рух” 19.03.2004р., а також на IV Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи”(м.Житомир, 15-16 травня 2002р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальна робота і сучасність: теорія і практика” (м.Київ, 20-21 травня 2004р.); на наукових конференціях, присвячених соціальній роботі, у Великій Британії: Конференція з Соціальної роботи та Освіти в Об’єднаному Королівстві /Університет Глазго, 8-9 липня 2004р. (UK Joint Social Work Education Conference (JSWEC 2004): 8/9 July, Glasgow University, UK); Конференція “Зсувні піски: розвиваючи культурну компетентність”, Факультет соціальних та гуманітарних наук Університету м.Бредфорд, Західний Йоркшир, Об’єднане Королівство, 17 вересня 2004р. (“Shifting Sands: Developing Cultural Competence”, 17 September 2004, Department of Social Sciences and Humanities, University of Bradford, Bradford, West Yorkshire, UK); Інтерактивна конференція “Національна молодіжна конференція” (“National Youth Conference”) на сайті: http://www.socialwork-students.com/ 12 серпня 2003р; звітні науково-практичні конференції кафедр Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (2001- 2004рр).

Публікації:

Результати дослідження висвітлено в 11 працях. Усі праці одноосібні, 8 з них опубліковано у фахових виданнях. Загальний обсяг наукових публікацій з теми дисертаційного дослідження становить 3,8 друк. авторських аркушів.

Структура дослідження. Дисертація викладена на 236 сторінках комп’ютерного набору, з яких основного тексту – 190 сторінок, і складається із змісту, вступу, двох розділів основної частини з висновками, загальних висновків. Список використаних джерел містить 319 назв, з них 171 іноземною мовою. У роботі представлено 10 таблиць, 12 рисунків, 6 діаграм, 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мета дослідження, гіпотеза, завдання, розкрита його наукова новизна, теоретична і практична значущість та методологічні засади і методи, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів.

У першому розділі – “Теоретичні засади проблеми соціалізації молоді в умовах молодіжних організацій” – виходячи із поставлених завдань, ми здійснили аналіз різних наукових концепцій виховання та соціалізації молоді в умовах її включення в діяльність в молодіжних організацій, а також виявили особливості їх впливу як соціалізуючого чинника; розкрили суть, функції та особливості діяльності молодіжних організацій як соціально-педагогічного феномена британського суспільства.

На сучасному етапі діяльності молодіжних організацій Великої Британії розробляються концепції, що виходять з багатоаспектності наукових підходів щодо виховання та соціалізації особистості. Розкривши суть соціально-педагогічних концепцій соціалізації молоді [Н.Аберкромбі, Б.М.Бім-Бад, А.Гіденс, Р.Інглхарт, А.В.Мудрик], було одночасно виявлено основний зміст поняття виховання, як необхідної передумови, своєрідного підґрунтя для розвитку подальших концепцій соціалізації особистості. В основі поняття “виховання” ми розуміємо процес цілеспрямованого формування особистості, метою якого є підготовка її до виконання певних соціальних функцій і ролей. Серед основних концептуальних підходів до розкриття змісту виховання особистості були використані такі: синтетично-антропологічний (М.Мак-Міллан, Д.Адамс), природно-науковий (Дж.Саллі, Ч.Спірмен), соціологічний (Ч.Джард, У.Мак-Дугал), педагогічно-філософський (Г.Спенсер, Г.Уайтхед), практично-педагогічний (Ф.Гальтон) та педагогічно-тоталітарний (Р.Баден-Пауел). Аналіз соціально-педагогічних концепцій соціалізації і виховання молоді та підлітків, дозволяє стверджувати, що ці два феномени у працях англійських та інших зарубіжних вчених (М.Брейк, С.Коен, С.Холл та інших) розглядаються як нерозривні взаємодоповнюючі поняття.

У ході констатувального експерименту було виявлено, що наукове обґрунтування вченими процесу соціалізації молодого покоління в умовах діяльності в молодіжних організаціях Великої Британії так чи інакше зводиться до одного із двох підходів (суб’єкт-об’єктного та суб’єкт-суб’єктного), що розрізняються лише інтерпретацією ролі самих учасників процесу соціалізації.

При визначенні процесу соціалізації ми спиралися на наукові дослідження М.Брейка, Л.Гендрі, А.Гіденса, І.Д.Звєрєвої, А.Й.Капської, Дж.Коулмена, А.В.Мудрика, Ф.А.Мустаєвої, Р.В.Овчарової, М.В.Фірсова, які акцентували увагу на засвоєнні індивідом певної системи знань, норм, цінностей, соціального досвіду через активну інтегровану взаємодію із соціумом, що дозволяє йому стати особистістю, адаптованою до активного функціонування у даному суспільстві. У ході дослідження виявлено, що британські вчені (Н.Аберкромбі, М.Брейк, Л.Гендрі, А.Гіденс, С.Коен, С.Фріс) підкреслюють важливість та ефективність процесу соціалізації особистості саме у контексті групового досвіду.

Виходячи з мети нашого дослідження, враховуючи особливості контингенту, з яким працює соціальний педагог та специфічну сферу життєдіяльності молоді, ми розглядаємо поняття “соціалізація” як такий процес, що базується на суб’єкт-суб’єктному підході й усуває таким чином пасивність молоді у соціалізуючому процесі. Тому ми визначаємо його як процес двосторонньої взаємообумовленої суб’єкт-суб’єктної взаємодії з соціумом, об’єктами природи та культури, який збагачує індивіда соціальним досвідом, виробляє у нього певні навички соціальних зв’язків та відносин і сприяє самоактуалізації й самореалізації особистості. Соціалізація відбувається протягом усього життя індивіда і її ефективність залежить як від об’єктивних характеристик мікросоціуму, так і від суб’єктивних характеристик самої людини. Ми спираємось на позицію А.В.Мудрика, який поділяє соціалізацію на стихійну (коли соціалізація відбувається без усвідомленого визначення її мети, механізмів та факторів) та цілеспрямовану (суб’єкт ставить мету і спрямовує свою діяльність на її досягнення). Причому, стосовно молодіжних організацій, процес виховання можна вважати одним із особливо важливих інструментів, який веде до цілеспрямованої соціалізації особистості.

Сприймаючи соціалізацію, як життєво-важливий процес у діяльності молодіжних організацій, ми, в першу чергу, розглядали такий важливий соціалізуючий фактор, як молодіжна субкультура, яку розуміємо як прояв у молодіжній групі з особливим власним характером та стилем у межах загальної культури суспільства. З метою обґрунтування ефективності функціонування молодіжних організацій виявлено типи субкультур у молодіжному середовищі Великої Британії (вулична девіантна, вулична нейтральна, поп-медіа культура, неформальні молодіжні об’єднання, різнонапрямкові молодіжні організації). Неформальні молодіжні об’єднання ми розглядаємо як своєрідне соціокультурне середовище, яке охоплює велику кількість молодих людей зі спільними інтересами, потребами, особистісними й соціально-значущими переконаннями. У Великій Британії до цієї категорії відносяться як стихійні підлітково-молодіжні мікросоціуми, так і більшість дозвіллєвих молодіжних організацій, що є предметом нашого дослідження.

Групова діяльність виступає важливим аспектом соціалізації молоді і є притаманною саме діяльності молодіжних організацій, що підтверджується низкою теорій (теорія соціального навчання, теорія соціального порівняння Л.Фестінгера, теорія обміну Г.Келлі та Дж.Тібо, соціобіологічна теорія Дж.Баулбі, а також, теорія соціальної підтримки Р.Берона, Н.Керра та Н.Міллера, яку ми у своєму дослідженні вважаємо вирішальною).

На відміну від англійських вчених (Р.Морленда та Дж.Лівайна), які розглядають соціалізацію особистості в групі через процеси оцінювання, прийняття зобов’язань та рольового переміщення, ми акцентуємо увагу на створенні умов для соціалізації особистості з урахуванням її власних інтересів та потреб, спираючись на п’ять фаз (за Р.Кричевським та Л.Дубовською), які проходить кожна людина у соціалізуючому процесі (фаза дослідження, власне соціалізація, закріплення, ресоціалізація, фаза спогадів). У кожній із цих фаз молода людина виконує свою функцію, яка дозволяє їй домогтися самореалізації, самовдосконалення, саморозвитку і самопрезентації. Виходячи із завдань нашого дослідження, ми визначили функції, які найбільш повно проявляються у життєдіяльності молодіжних організацій: рекреаційно-дозвіллєву, розвиваючу, соціально-адаптаційну, функцію інтеграції, самоактуалізації та самоствердження, профілактичну функцію, соціально-реабілітаційну функцію, та, як синтез вище означених функцій – соціалізуючу функцію. Таке бачення соціалізуючого процесу особистості в різних соціумах і, зокрема, в молодіжному, дозволяє стверджувати, що в ході цього процесу створюються умови для адаптації, індивідуалізації та інтеграції кожної особистості у спільноту.

Таким чином, можна стверджувати, що особливостями процесу соціалізації у діяльності молодіжних організацій, можна вважати: двосторонню взаємообумовлену співпрацю; відносну самостійність молодих людей та їх відповідальність за свої вчинки; молодь не відчуває себе об’єктом педагогічного впливу; створюються базові умови для втілення власних творчих фантазій та задумів, для реалізації фізичного потенціалу; існують альтернативні форми дозвілля чи іншої позитивної суспільно-корисної діяльності.

Вивчення особливостей діяльності молодіжних організацій Великої Британії та результатів досліджень науковців (С.Айзо-Аоли, Н.Андерсона, Х.Раскіна, А.Хейпсуорт, Дж.Хола) дозволяють говорити про молодіжні організації як про мережу формальних і неформальних соціальних інституцій, які водночас є соціально-педагогічним механізмом спрямованого та опосередкованого впливу на молоде покоління шляхом включення його у різні види соціально-значущої та особистісно сприйнятливої діяльності. Для Великої Британії характерним є об’єднання молодіжних організацій в асоціації клубів, консорціуми, трасти , які тісно співпрацюють з місцевими громадами, школами та іншими соціокультурними інститутами, координуючи з ними свою соціально-виховну діяльність. Важливим аспектом діяльності молодіжних організацій Великої Британії є створення широких можливостей для особистісної самореалізації через добровільну діяльність (“Самаритяни”, “Національний траст” та інші). На рівні національних і міжнародних організацій нами розкрито зміст роботи молодіжних клубів та центрів, що відносяться до всесвітньо відомих асоціацій та федерацій (“Національна федерація клубів молодих фермерів”, “Асоціація Молодіжних Клубів СК” та інші). Вивчення досвіду їхньої роботи дозволило визначити основні напрямки їхньої діяльності: відпочинок, екскурсії, організація інформаційно-консультаційних заходів для підлітків та батьків, профілактична робота в молодіжному мікросередовищі, добровільна діяльність у громадах, кризових центрах та на вулиці, екокультурна діяльність, спортивні та туристичні заходи тощо.

Слід сказати, що у Великій Британії особливим соціокультурним інститутом у плані соціалізації особистості виступають молодіжні організації, домінуючою діяльністю яких є створення умов для організації дозвіллєвої діяльності молоді та підлітків.

Для глибшого розуміння процесу соціалізації молоді у Великій Британії ми розкрили суть концепції “виховання культури дозвілля” (leisure education) як обов’язкової умови для ефективної соціально-педагогічної роботи з молоддю у вільний від роботи та навчання час, яка полягає в організації свідомого та систематичного навчання і виховання навичок організації дозвіллєвої діяльності. Це передбачає можливість внести істотні позитивні зміни у способи проведення вільного часу, активізувати його педагогічну та виховну функцію. У Британській педагогічній науці це поняття вперше визначив Х.Раскін.

На основі наукових праць вчених України (А.Й.Капської, О.М.Семашко, І.Д.Звєрєвої) та Великої Британії (С.Холла, М.Брейка, Х.Раскіна, Дж.Б.Неша) ми трактуємо культурно-дозвіллєву діяльність як інтегрований педагогічний чинник, що обумовлює нормальний баланс процесів соціалізації та індивідуалізації особистості. Засвоєння індивідом культурних цінностей створює передумови для його адаптації в соціумі та залишає простір для розвитку, самореалізації та інтеграції особистості в молодіжне середовище і в суспільство. Дозвіллєва діяльність включає чимало різновидів: творчу, креативну, суспільно-корисну, а також деструктивну, асоціально спрямовану, шкідливу для індивіда і суспільства. Практика засвідчила, що саме дозвіллєва діяльність є первинним організаційним чинником і сприяє створенню молодіжних організацій. З метою доведення доцільності і можливості інтеграції молоді у такий соціалізуючий інститут, як молодіжна організація, ми розглядаємо технологію соціально-педагогічної роботи в молодіжних організаціях, які діють у графствах Йоркшир, Кент і Суффолк.

У ході проведення констатувального експерименту були розкриті основні підходи до формування дозвіллєвої культури молоді Великої Британії (включення в різні види дозвіллєвої діяльності, заняття спортом, членство у місцевих молодіжних клубах, національних організаціях; теоретичні і практичні підходи щодо соціалізації молоді шляхом її залучення до культурно-дозвіллєвої діяльності; визначено основні психологічні та соціально-педагогічні механізми соціалізації молодих людей у діяльності молодіжних організацій (інституційний, стилізований, культурно-виховний та міжособистісний); вивчено шляхи реалізації різних соціально-педагогічних програм та проектів для відбору найбільш ефективних методів та технологій роботи, придатних для України.

Це дозволило визначити суть і особливості концепції виховання культури дозвілля молоді Великої Британії, які полягають в організації свідомого та систематичного навчання і виховання навичок організації дозвіллєвої діяльності молоді, а це, у свою чергу, передбачає можливість внести істотні позитивні зміни у способи проведення вільного часу, активізувати його педагогічну та виховну спрямованість. Практичне застосування концепції виховання культури дозвілля (Дж.Б.Неш, Х.Раскін) допомагає молодим людям провести переоцінку власних дозвіллєвих уподобань; свідомо підібрати більш цікаві та корисні види діяльності; навчитися більш грамотно розпоряджатися своїм вільним часом тощо. Змістовний аспект такого багатогранного процесу відображено на рис.1.

Можливі види дозвіллєвої діяльності у структурі МО

Гармонійний розвиток індивіда

Врахування потенційних здібностей, нахилів та бажань індивіда

Креативна діяльність, активна участь у програмах, психологічний та соціально-педагогічний аспекти, розваги

Інтелектуальний

розвиток | Естетичний

розвиток | Соціальний

розвиток | Фізичномоторний

розвиток | Ментальний

розвиток

- читання

- писання

- література

- мови

- науки

- хобі | - живопис

- музика

- малювання

- скульптура

- театральне мистецтво | - ігри

- клубна діяльність

- публічна діяльність

- суспільно-корисна діяльність | - фізичні вправи

- спорт

- танці

- діяльність на свіжому повітрі | - концентрація на певній діяльності

- відпочинок

- самооцінка

- визнання у мікросоціумі

Рис. 1. Різноплановість та співвіднесеність видів дозвіллєвої діяльності молоді у структурі молодіжних організацій

Отже, як засвідчують результати аналізу практичного досвіду і констатувальний зріз, функціонування молодіжних організацій, як соціокультурного середовища, вбирає в себе діяльність різних соціальних інститутів і сфер (адміністративних, громадських і молодіжних, молодіжного соціуму, молодіжних субкультур, дозвіллєвих організацій, а також, об’єднань чи груп за інтересами і проблемами молоді), а це передбачає необхідність їхньої активної координованої співпраці.

У другому розділі – “Соціально-педагогічні умови соціалізації молоді Великої Британії” – виявляються й обґрунтовуються соціально-педагогічні умови ефективного впливу молодіжних організацій на процес соціалізації молодих людей, розглядаються результати дослідно-експериментальної роботи, розкриваються особливості підготовки і перепідготовки професійних кадрів для роботи з молоддю та пропонуються методичні рекомендації для організації ефективної роботи у молодіжному середовищі.

Виходячи з окреслених завдань дослідження, у ході експериментальної роботи ми виявили умови, за яких молодіжні організації функціонують як соціально-педагогічний чинник позитивного впливу на молодь. Виявлено діяльність волонтерських молодіжних організацій та об’єднань (“Молодь для молоді”, “Молодіжна ланка” та ін.). Поряд з ними функціонують “проблемні” молодіжні організації, які спеціалізуються на вузьких напрямах роботи: соціально-профілактичному та соціально-реабілітаційному (антинаркотичні, антисуїцидні, антиалкогольні організації, - “Анонімні алкоголіки”, “Жовта стрічка” та ін.), консультативні центри психокорекції, реабілітаційні центри, спеціалізовані телефонні служби, служби для батьків та педагогів, які працюють з девіантною молоддю тощо.

Вивчаючи зміст та особливості роботи молодіжних організацій, ми виявили основні принципи їх роботи: гуманізм та незалежність; клієнтоцентризм; диференційований та індивідуальний підхід; прийняття цінності особистості; опора на потенційні можливості й індивідуальні здібності молодої людини; формування сприятливого соціокультурного середовища для саморозвитку, самореалізації молоді; толерантності та орієнтації на майбутнє; організаційні принципи – професійної компетентності кадрів; принцип інтеграції молоді у соціум; принцип контролю місцевою владою та громадами.

Основні форми, які домінують у практиці соціального педагога та соціального працівника Великої Британії у роботі з молоддю, є індивідуальні (контакт із представниками молодіжних субкультур, приватні бесіди); групові (фокус-група, пі-група, семінари, масові інформаційні заходи тощо). Для виявлення методів активізації роботи в молодіжних організацій було проведено низку інтерв’ю щодо виявлення причин участі молоді у їхній життєдіяльності та причин низької популярності деяких клубів і центрів. В інтерв’ю взяло участь 196 респондентів з Глазго, Бредфорду та графств Кент і Суффолк Такими причинами в основному є: спілкування, неформальна атмосфера, розваги, захоплення певним видом діяльності, цікаві заходи, набуття нових умінь та навичок. Серед причин низької популярності деяких молодіжних організацій респонденти назвали такі: нецікаво, не подобаються заходи, немає часу, погані керівники, застаріле обладнання.

Реалізовано авторську експериментальну програму "Соціалізація молоді ЮКей" у Бредфорді та Іпсвічі, Кентербері і Бродстерзі. Завданням даної програми було: визначити оптимальні технології організації соціально-педагогічної роботи з молоддю у дозвіллєвій сфері; розробити соціально-виховні моделі роботи з молодими людьми у структурі молодіжних організацій; визначити соціально-педагогічні умови успішної соціалізації молоді з урахуванням соціальних, культурних, матеріальних, економічних та психологічних особливостей в кожній молодіжній групі; впровадити розроблені технології у молодіжні організації; виявити динаміку показників при порівнянні з вихідними даними. Експериментальна програма була реалізована завдяки впровадженню проектів “Соціалізація молоді Бредфорду”, “Соціалізація молодих людей графства Суффолк” та “Молодіжний проект Бродстерз”. Вона передбачала використання як традиційних видів діяльності, що практикуються у Великій Британії (участь у “Середньовічному фестивалі” в замку Лідз, заняття з оволодіння ремеслами: плетіння з лози, виготовлення посуду з глини, вишивка традиційних узорів тощо), так і нових видів та напрямів діяльності (залучення до роботи у центрах верхової їзди, відвідання і робота молоді у кризових центрах, професійна орієнтація на власне майбутнє молодої людини, знайомство з історичною спадщиною країни, а також соціально-виховна робота з молоддю у веб-просторі – літературні конкурси, розширення віртуального спілкування з однолітками, створення форумів, арт-студій тощо). Кожен етап педагогічного експерименту відпрацьовувався спочатку на одній-двох групах з 10-20 осіб у містах Бредфорд та Іпсвіч, а потім методики переносились у різні молодіжні організації графств Суффолк та Кент.

Усього в програму було включено 329 осіб, серед них: педагоги коледжу Хілдерстоун та молодіжних організацій “Винагорода Герцога Единбурзького”, “Національна асоціація клубів для молодих людей”, “Британська Молодіжна Рада” та інших (25 осіб), сам автор дослідження, молодіжні лідери вище названих організацій (107 осіб) та молоді люди віком від 16 до 26 років (148 осіб, з яких були відібрані 3 експериментальні групи: 22, 15 та 18 осіб). Ще 48 осіб з Глазго брали участь лише в інтерв’ю. Основна частина формувального експерименту (впровадження програми “Соціалізація молоді ЮКей”) проходила на базі коледжу Хілдерстоун та у містах Бродстерз, Іпсвіч та Бредфорд і тривала 9 місяців.

Порівнюючи результати констатувального і формувального експериментів, ми виявили позитивну динаміку: зміщення дозвіллєвих пріоритетів від соціально-нейтральних та соціально-деструктивних до позитивних, відмову від шкідливих для здоров’я звичок, визначення власного професійного вибору багатьох учасників, прагнення учасників взяти участь у подальших проектах уже в якості молодіжних лідерів (див. діаграми 1 і 2).

Діаграма 1. Рейтинг дозвіллєвих форм роботи серед молоді робітничих районів Бредфорду до проведення експерименту |

Діаграма 2. Рейтинг дозвіллєвих форм роботи серед молоді робітничих районів Бредфорду після проведення експерименту

Водночас було виявлено низку соціально-педагогічних умов ефективного впливу на соціалізацію молоді.

Першою умовою яка сприяє успішній діяльності молодіжних організацій, є здійснення профілактичного та виховного впливу на молодь шляхом залучення її до змістовної та розвиваючої культурно-дозвіллєвої діяльності: походи, екскурсії, відвідання пам’яток історії, специфічні види спорту та хобі, тематичні вечірки тощо. Причому мережа послуг для цього є досить широкою, оскільки більшість національних молодіжних організацій об’єднані в асоціації, трести та інші взаємоінтегровані утворення.

Другою соціально-педагогічною умовою успішної соціалізації молоді ми вважаємо таку організацію дозвілля, яке відповідає її інтересам та запитам. Цінність соціально-виховного впливу полягає у самоактуалізації особистості через свободу вибору діяльності у референтній групі під шефством педагога. З іншого боку, життєдіяльність у колективі неможлива без спілкування, зворотної реакції членів референтної групи, відстоювання особистісних цінностей та пріоритетів, чи, навпаки, неприйняття певних канонів. Це є третьою умовою соціалізації, оскільки, на соціалізацію особистості великий вплив справляє той мікросоціум, у якому вона проводить час.

Результати нашого дослідження переконливо засвідчують, що оптимально організована культурно-дозвіллєва діяльність молоді є однією із сфер, де за умови професійного підходу можна здійснити суттєвий вплив на корекцію ціннісних орієнтацій, соціальних пріоритетів і поведінки особистості. При цьому вона не повинна відчувати себе об’єктом відкритих психолого-педагогічних маніпуляцій. Ця четверта умова, є особливо важливою в роботі з “важкими” підлітками, які через соціальні, економічні чи інші обставини сприймають девіантну поведінку за норму.

П’ятою умовою ефективного впливу молодіжних організацій на соціалізацію молоді є їх тісна інтегрована взаємодія з громадами, навчальними закладами, закладами культури та мистецтва, місцевою виконавчою владою та іншими установами у контексті поширеної у Великій Британії концепції громадського виховання. У дослідженні ми розуміємо громаду як соціальний інститут, що об’єднує людей за їхніми етнічними і соціальними ознаками та місцем проживання. У Великій Британії завдяки продуктивній роботі громад реалізується низка важливих загальнонаціональних соціально-виховних проектів для молоді: система “Громадського виховання”, "Підтримка малого бізнесу молоді", проведення різних навчальних, лекцій тощо. Особливо важливим, на нашу думку, є те, що громада взяла на себе координацію культурно-дозвіллєвих послуг для сільської молоді: вона запрошує “молодіжні клуби на колесах”, “мобільні бригади” для надання соціально-профілактичних та культурно-дозвіллєвих послуг у віддалених регіонах Англії.

Шостою умовою успішного функціонування молодіжних організацій та об’єднань є підготовка кадрів: як молодіжних лідерів, так і соціальних працівників та педагогів. Їх, зокрема, готують вищі навчальні заклади, середні спеціальні коледжі та двохрічні курси. Молодіжні лідери готуються також шляхом включення у спеціальні програми, залежно від того, у яких саме молодіжних організаціях він має працювати як “лідер”. Досить популярною є форма роботи за методом “пі-групи”, де роль лідера виконує член молодіжного колективу. Цінність даного методу полягає в неупередженому ставленні групи до лідера, котрий має спільні з колективом погляди, стиль, арго, уподобання, а також у глибокому розумінні самим лідером проблем, бажань і пріоритетів своїх “підлеглих”. З метою реалізації даного механізму нами було розроблено і впроваджено програму тренінгу лідерів пі-груп “Всі різні – всі рівні”. Запропонований курс з 9 занять по 1-3 астрономічні години є універсальним, оскільки за умови відповідної корекції може використовуватись для тренінгу волонтерів, шкільних лідерів, для підвищення кваліфікації з певних видів діяльності досвідчених соціальних педагогів. В основу підготовки тренінгу лягли Національні Професійні Стандарти роботи з молоддю Великої Британії, які визначають основною метою соціальної роботи з молоддю сприяння її особистому, соціальному та навчальному розвиткові, створення умов для самореалізації та соціального становлення.

Спираючись на теоретичні дослідження і практичний досвід експериментальної роботи, разом із соціальними працівниками Молодіжного Центру м.Іпсвіч, за сприяння таких молодіжних організацій, як “Самаритяни”, “Шелтер”, “Трест зовнішніх кордонів” та місцевих громад, було розроблено професійний портрет молодіжного працівника (рис.2).

Рис. 2. Професійний портрет молодіжного працівника

Такий узагальнений професійний портрет дозволяє говорити про можливість оптимізації умов діяльності молодіжних організацій, що дозволяє орієнтуватись на якості та вміння спеціаліста і, в свою чергу, виступає важливим соціалізуючим фактором.

В результаті проведення тренінгу для 3-х груп молодіжних лідерів за розробленою нами програмою “Всі різні – всі рівні”, була виявлена стійка тенденція покращення комунікативних та особистісних якостей, бажання активно працювати в молодіжній сфері. Доцільність даного методу полягає в тому, що молоді лідери реалізують особисті і соціально-значущі цілі (зробити внесок у життя суспільства; впливати на важливі події; бути прикладом; навчитися керувати), шукають шляхи й умови для самореалізації, самовдосконалення, що свідчить вже про високий рівень ефективності проведеної роботи

Проведена експериментальна робота дозволяє стверджувати, що соціалізація молоді Великої Британії може відбуватися за таких умов: 1) якщо молодіжні організації виступають ефективним соціально-педагогічним фактором; 2) якщо діяльність молодіжних організацій базується на потребах, інтересах і можливостях самої молоді; 3) якщо молодіжні організації працюють у тісній співпраці з громадами та іншими соціальними інституціями в конкретних видах діяльності; 4) якщо зміст і напрямки діяльності молодіжних організацій забезпечуватимуть професіонали (соціальні педагоги, соціальні працівники чи спеціально підготовлені молодіжні лідери).

Таким чином, узагальнені результати дослідно-експериментальної роботи дозволяють стверджувати, що ефективність соціалізуючого впливу на молодь обумовлюється професійно-грамотною організацією дозвілля в молодіжних організацій, яка цілеспрямовано впливає на особистість і сприяє усуненню стихійної соціалізації, при чому, організації зберігають притаманну їм особистісно-орієнтовану діяльність та активно розвивають у молоді усвідомлене ставлення до самоорганізації власного соціально-значущого дозвілля.

ВИСНОВКИ

Соціалізація молоді є необхідною умовою розвитку гуманістичної спільноти. Особливо це стосується молодого покоління, яке за своїм статусом, за соціальною роллю має сформувати в собі найбільш соціально-значущі якості: толерантність, відповідальність, самостійність. Соціалізуючий процес – складне і багатогранне явище. Це зумовлено тим, що він тісно взаємопов’язаний з кожною особистістю і як з індивідуумом, і як з соціальною істотою. Досвід Великої Британії, як країни з розвиненою системою соціальної