НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Гришина Лариса Олександрівна

УДК 658.589

Формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку

виробництва у машинобудуванні

спеціальність 08.02.02 – Економіка та управління науково-технічним прогресом

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат економічних наук, професор

Гурченков Олександр Петрович,

Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки та організації виробництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бельтюков Євген Афанасійович,

Одеський національний політехнічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки підприємства

кандидат економічних наук, доцент

Лазарєва Євгенія В’ячеславівна,

Одеська національна академія харчових технологій Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту

Провідна установа: Інститут економіки промисловості НАН

України, відділ економічних проблем науково-технічного прогресу в промисловості (м.Донецьк)

Захист відбудеться „1”липня 2005 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий „31” травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради _________________________ Моліна О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі реформування національної економіки одним з ключових завдань є більш повна переорієнтація у напрямі інноваційного розвитку. У Державній програмі розвитку промисловості України підкреслюється, що створення сучасного, інтегрованого у світове виробництво промислового комплексу можливо на підставі реалізації інноваційної моделі, формування ефективної структури промислового виробництва з підвищенням питомої ваги наукоємких галузей, широкого запровадження нових технологій. Реалізація інноваційного напряму розвитку потребує надійного інвестиційного забезпечення. Отже, інноваційно-інвестиційна стратегія розвитку промисловості, окремих ї галузей має здійснюватись на основі поєднання науково-технічної, виробничої та фінансової сфер. Реалії розвитку промисловості дозволяють стверджувати, що науково-технічний прогрес і відповідно інновації поки що не стали такими факторами росту, які мали би бути домінуючими. Більшість галузей промисловості розвиваються на старій технологічній базі, що унеможливлює виробництво конкурентоспроможної продукції, реалізацію інноваційного шляху розвитку. Низький рівень фінансування у сфері науки, техніки, технологій, незрілість фінансових систем та ринкових ситуацій, недостатність власних коштів у промислових підприємств гальмують інноваційний розвиток промисловості України. Поступове зростання економіки, як свідчить практичний досвід економічно розвинутих країн, можливе тільки при розробці та впровадженні інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку промислового виробництва та, насамперед, машинобудівного виробництва.

Дослідженню проблем розвитку інноваційно-інвестиційних процесів присвячено значну кількість робіт вітчизняних та закордоних учених, таких як: Александрова В., Бельтюков Є., Геєць В., Крупка М., Лапко О., Савчук В., Семіноженко В., Черваньов Д., Ансофф І., Ільєнкова С., Фатхутдінов Р., Шумпетер Й. та ін. Разом з тим, сьогодні, незважаючи на сформований загальний концептуальний і методологічний підхід щодо методики розробки інноваційної моделі розвитку, ряд питань інноваційної перебудови ще не розроблені і, насамперед, методики розробки інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку промислового виробництва, що не дає змоги задовольняти потреби промислових підприємств. Виходячи з цього, розгляд вищеозначеної проблеми є об’єктивно зумовленим, актуальним і визначив вибір теми дисертаційного дослідження .

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційної роботи узгоджується з Концепціями науково-технічного та інноваційного розвитку України та промислової політики України, Державними науково-технічними програмами за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки, Законом України “Про інноваційну діяльність”. Дослідження виконано у Національному університеті кораблебудування імені адмірала Макарова відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економіки та організації виробництва. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження використані при виконанні теми “Формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку підприємства” (державний реєстраційний номер 0104Y002073), де автором розроблено рекомендації відносно інформаційного забезпечення інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку та запропоновано механізм стимулювання персоналу промислового підприємства, зайнятого в інноваційній діяльності.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних і методичних положень та практичних рекомендацій з формування і реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку виробництва у машинобудуванні.

Для досягнення зазначеної мети в роботі вирішуються такі задачі:

- уточнити основні поняття і категорії, що використовуються при дослідженні інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку;

- визначити основні чинники вибору інноваційного шляху розвитку промислового виробництва у машинобудуванні;

- визначити методичні засади оцінки інноваційного потенціалу промислових суб’єктів господарювання;

- провести аналіз стану та узагальнити досвід реформування економіки, її галузей і підприємств на інноваційно-інвестиційній основі;

- визначити особливості впливу інноваційно-інвестиційних процесів на ефективність функціонування машинобудівних підприємств;

- розробити рекомендації щодо формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку промислового виробництва у машинобудуванні ;

- обґрунтувати методичні рекомендації щодо економічного стимулювання інноваційного розвитку машинобудівного виробництва.

Об’єктом дослідження є інноваційно-інвестиційні процеси в машинобудуванні та економічний механізм їх активізації.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні питання формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку промислового виробництва в умовах переходу до інноваційного типу розвитку національної економіки.

Методи дослідження. Теоретичну основу дисертаційної роботи склали наукові праці і методичні розробки провідних зарубіжних і вітчизняних учених-економістів з проблем економічного розвитку та управління інноваційно-інвестиційними процесами. В процесі дослідження застосовано такі методи: логічного і якісного аналізу і синтезу (при визначені сучасних підходів до управління інноваційно-інвестиційними процесами); економіко-статистичного аналізу (при дослідженні стану і тенденцій розвитку інноваційної діяльності у промисловості України та окремих її галузей); комплексного і системного підходу (при побудові системи мотивації інноваційно-інвестиційного розвитку); економіко-математичного моделювання (при розробці системи оцінки вибору варіанту інноваційно-інвестиційного розвитку машинобудівних підприємств). Для проведення комплексного аналізу і визначення варіантів інноваційно-інвестиційного розвитку застосовані методи комп’ютерної обробки та аналізу інформації за допомогою програм Microsoft Excel та Microsoft Access. Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні документи Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів України, офіційна статистична звітність промисловості, аналітичні огляди досліджуваної проблеми.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих і обґрунтованих у дисертації основних положень, висновків і рекомендацій полягає в наступному:

вперше одержано

- новий методичний підхід до формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку машинобудівного виробництва, що дасть можливість вибирати найкращий варіант його інноваційного розвитку з метою досягнення максимального обсягу конкурентоспроможної продукції і підвищення ефективності виробництва;

- розроблено механізм регулювання мотиваційного впливу на активізацію інноваційно-інвестиційних процесів у машинобудівному виробництві, інструменти якого виступають рушійними силами розробки і реалізації інноваційної стратегії розвитку;

удосконалено

- класифікацію інновацій і інвестицій, як інформаційної бази формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку промислового виробництва;

- систему показників оцінки інноваційного потенціалу машинобудівного виробництва, до складу яких включені: питома вага витрат підприємства на підвищення кваліфікації персоналу, питома вага витрат на НДДКР у доходах підприємства, частка витрат на інноваційну діяльність у обсязі реалізованої продукції, чим забезпечено зв’язок показників запропонованої моделі інноваційно-інвестиційної стратегії з системою показників науково-технічного розвитку країн-членів та кандидатів в ЄС;

набуло подальшого розвитку

- уточнено і доповнено сутність категорії „інноваційно-інвестиційна стратегія розвитку”, яка являється не просто комплексом заходів і прогнозованих показників, а виступає динамічним процесом ресурсного забезпечення розвитку промислового виробництва в складних умовах зовнішнього середовища на основі впровадження нових технологій, нових способів організації виробництва і управління;

- на підставі виявлених передумов та проблем активізації інноваційних процесів у машинобудуванні, а також аналізу світового досвіду та можливостей його впровадження в Україні, обґрунтовано основні заходи організаційного і фінансового забезпечення реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку суб’єктів виробництва.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації підходи, засоби і отримані результати становлять методичну основу формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку машинобудівного виробництва в умовах переорієнтації національної економіки у напрямі інноваційного розвитку. Реалізація пропозицій щодо формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку виробництва надасть можливість машинобудівним підприємствам отримати об’єктивну характеристику своїх потенційних можливостей, встановити „вузькі місця”, виправлення яких забезпечить оптимальні умови для підвищення обсягів виробництва якісної та конкурентоспроможної продукції на основі активізації інноваційної діяльності. Запропонована система мотивації і економічного стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності сприятиме прискоренню реалізації вибраної інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку виробництва.

Результати дисертаційного дослідження апробовано і впроваджено на машинобудівних підприємствах: АТВТ „Первомайськдизельмаш” (акт впровадження від 05.04.2004 р.), ВАТ „Бриг” (акт впровадження від 12.01.2005 р.). Пропозиції автора щодо удосконалення статистичної звітності про інноваційну діяльність Державним комітетом статистики України визнані доцільними. Розглядається питання щодо включення їх до статистичної звітності (довідка № 05/1-3-8/21 від 16.03.2005 р.). Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в системі підготовки бакалаврів і спеціалістів за напрямом “Економіка і підприємництво”, при викладанні курсів „Економіка і організація інноваційної діяльності”, „Стратегічне управління підприємством”, „Планування діяльності підприємства” і у дипломному проектуванні Національного університету кораблебудування (довідка № 117/Н від 18.05.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, у якій представлено авторський підхід і особисто одержані теоретичні, методичні та практичні результати щодо формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку виробництва у машинобудуванні.

Одержані результати досліджень знайшли відображення в роботах, які опубліковані дисертантом як самостійно, так і в співавторстві. Внесок автора в колективні публікації конкретизовано в їх переліку. З наукових публікацій, що видані у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що становлять індивідуальний внесокавтора.

Апробація результатів дисертації Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на конференціях і семінарах: Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки” в м. Києві, 2001р.; Міжнародній конференції „Кораблебудування: освіта, наука, виробництво” в м.Миколаєві, 2002 р. ; ІІ відкритих науково-методичних читаннях “Математика для економіки та економістів: проблеми викладання і застосування” в м. Херсон, 2003 р.; Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні та соціальні проблеми мотивації праці в умовах ринкової економіки” в м. Миколаєві, 2003 р.; Міжнародній науково-практичній конференції „Фондовий ринок та його роль у розвитку економіки держави” в м. Миколаєві, 2004р., Міжнародній науково-практичній конференції „Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” в м. Одеса, 2004р. та щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Національного університету кораблебудування в 2000-2004 рр.

Публікації за результатами виконаних досліджень. Основні ідеї, положення та результати досліджень висвітлені в 12 опублікованих роботах, в тому числі 7 у наукових фахових виданнях загальним обсягом 7,8 друк.арк., в тому числі 6,2 друк.арк. належить особисто автору.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи складає 220 сторінок, у тому числі 186 сторінки основного тексту, 23 таблиці, 11 рисунків, перелік використаних джерел з 154 найменувань, 5 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертації розглядаються теоретичні, методичні та практичні проблеми формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку машинобудівного виробництва. У вступі розкривається проблематика теми дослідження, обґрунтовується її актуальність, визначається головна мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження, підкреслюється наукова новизна та значення роботи, визначений ступінь апробації і впровадження основних результатів дослідження в практиці.

У першому розділі “Методологічні та методичні аспекти інноваційно-інвестиційних процесів” викладено теоретичні і методичні аспекти інноваційно-інвестиційних процесів, проаналізовано генезис даної проблеми в роботах зарубіжних і вітчизняних економістів; визначено основні причини, які спонукають вітчизняне виробництво до розробки інноваційної стратегії розвитку; виявлено характеристику і структуру інноваційного потенціалу промислових підприємств та його значення у формуванні інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку промислового виробництва.

В розділі показано, що основним змістом науково-технічного прогресу є процес нагромадження і практичної реалізації нових наукових і технічних знань, цілісна система “наука – техніка –виробництво” і об’єднуючим елементом у цій системі виступає інноваційна діяльність. Здійснення інноваційної діяльності потребує значних фінансових ресурсів. Сьогодні такі інвестиції, що направляються на розвиток інноваційної діяльності, виступають одною з самих перспективних форм в стратегічному і доходному аспектах. Як і інновації нереальні без капіталовкладень, так і інвестиції без інновацій не мають сенсу, оскільки відтворювати ресурсозатратне застаріле обладнання немає рації.

Дослідження сутності, закономірностей, значення науково-технічного прогресу, інновацій, інвестицій підводить до обґрунтування необхідності розробки інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку промислового виробництва. Для того, щоб вижити в конкурентній боротьбі необхідно направити діяльність на впровадження новин в усі сфери виробництва і управління. Здійснення промисловими підприємствами інноваційно-інвестиційної діяльності із врахуванням світових тенденцій і потреб ринку у створенні і використанні наукоємких ресурсозберігаючих технологій, які б дозволяли виготовляти за своїми якісними характеристиками продукцію нового покоління і модернізувати вже існуючу, виступає базовим принципом стратегії розвитку. Вибір інноваційного напряму розвитку промислового виробництва обумовлюється, насамперед, вибором інноваційного шляху розвитку національної економіки.

В роботі визначено, що рушійними силами вибору інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку машинобудівного виробництва є глобальний прогрес суспільства; впровадження енергозберігаючих технологій; швидкі темпи скорочення виробничого потенціалу підприємств та зменшення витрат на його оновлення; недоступність до існуючих інновацій внаслідок обмеженості фінансових ресурсів; постійні зміни у податковому, інвестиційному, інноваційному розділах законодавства; підвищення вимог до охорони навколишнього середовища; бажання талановитих вчених, інженерів, конструкторів самореалізуватися в розробці і провадженні нововведень.

На підставі аналізу існуючих підходів до визначення стратегії розвитку підприємств, запропоновано сутність стратегії розглядати як приоритетне стрижневе завдання, яке визначає направлення перспективного розвитку, має необхідне науково-технічне забезпечення і являється засобом досягнення мети їх прискореного розвитку. Інноваційно-інвестиційна стратегія, яка визначена як система довгострокових цілей інноваційного розвитку і засобів їх досягнення, повинна відображати основні напрями загальної економічної стратегії розвитку промислового комплексу. Вибір і застосування конкретного виду стратегії промислових підприємств залежить від складу означених цілей і завдань, рівня застосування ним власної науково-технічної політики, рівня інноваційної активності. Особлива увага повинна приділятись маркетинговим дослідженням. В роботі зазначено, що стосовно формування інноваційно-інвестиційної стратегії відносно цього напряму основними завданнями повинні бути : вибір технології, продукції, товару, які необхідні ринку; визначення рівня забезпечення впровадження інновацій інтелектуальними ресурсами; визначення способів , місця організації виробництва нової продукції або реалізації технології; тощо.

Важливим у процесі обгрунтованності рішення щодо вибору і формування стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку є оцінка інноваційного потенціалу промислових суб’єктів господарювання. Система загальновідомих показників доповнена показниками , які узгоджуються з системою показників науково-технічного розвитку країн Європейського Союзу на рівні окремих суб’єктів господарювання. Зокрема , серед таких показників повинні бути наступні: питома вага витрат підприємства на підвищення кваліфікації персоналу, питома вага витрат на НДДКР у доходах підприємств , частка витрат на інноваційну діяльність у обсязі реалізованої продукції. Однак, система звітності, що існує не дозволяє прямо визначити дію сукупність цих та інших показників. Тому необхідно удосконалити основні форми звітності щодо формування інформаційної бази в інноваційній сфері промисловості. Крім того, показано, що поряд з проведенням оцінки інноваційного потенціалу, важливого значення набуває і визначення його впливу на функціонування та розвиток машинобудівних підприємств, що буде сприяти науково-обгрунтованим рішенням щодо вибору інноваційного напряму розвитку промислових підприємств, реалістично складати стратегічні плани, виявляти фактори і резерви підвищення ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності у машинобудуванні.

В другому розділі “Дослідження інноваційно-інвестиційних процесів у машинобудівній промисловості України” проаналізовано стан інноваційно-інвестиційної сфери в Україні, в машинобудівному комплексі Миколаївщини, визначено вплив інноваційно-інвестиційних процесів на результати діяльності машинобудівних підприємств..

Нині стан інноваційно-інвестиційної сфери в Україні характеризується своєю суперечливістю, складністю і неоднозначністю, що обумовлено нестабільністю як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. За даними Держкомстату України, постійно зменшується кількість промислових підприємств, що впроваджують інновації (рис.1). Наведені показники інноваційної діяльності промислових підприємств не відзначалися сталістю. Якщо в 1996 р. частка інноваційно активних підприємств становила 19,3 %, то у 2001 р. лише 14,3 %, у 2002 р. – 14,6 % , у 2003 р.- 12,7 % від усіх промислових підприємств. Така негативна динаміка особливо небезпечна в теперішній час, коли інновації і високі технології виступають найважливішим елементом у системі забезпечення конкурентоспроможності країни.

Таблиця 1

Основні показники інноваційної діяльності промислових

підприємств України

Показник | 1996р | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003

Кількість підпри-ємств, що впро-ваджували інно-вації |

1729 |

1655 |

1503 |

1376 |

1491 |

1503 |

1506 |

1238

Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, у зага-льній кількості промислових підприємств, % |

19,3 |

17,0 |

15,1 |

13,5 |

14,8 |

14,3 |

14,6 |

12,7

Кількість освоєних нових видів техніки | 717 | 561 | 449 | 469 | 631 | 610 | 520 | 710

Освоєно нових видів продукції, найменувань |

9822 |

10379 |

10796 |

12645 |

15323 |

19484 |

22847 |

234166

Впроваджено нових техно-логічних процесів |

2138 |

1905 |

1343 |

1203 |

1403 |

1421 |

1142 |

1482

-з них ресурсозберігаючих і безвідходних | 688 | 600 | 467 | 423 | 430 | 469 | 430 | 606

* Див.: Статистичний щорічник України за 2002 рік.

* з 2003 р. – видів інноваційної продукції.

В роботі визначено, що одною з основних причин, що стримують інноваційну активність вітчизняних промислових підприємств, є послаблення фінансового, матеріально-технічного і інформаційного забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності. Частка витрат на інноваційну діяльність в загальному обсязі капіталовкладень у промисловості скоротилась з 21,3 % в 1998 р. до 16,1 % в 2001 р. Кошти, які витрачаються на інноваційну діяльність, використовуються в основному на підтримку діючих потужностей, ремонт обладнання, а не за призначенням.

В дисертації розглянуто стан і тенденції розвитку інноваційно-інвестиційної діяльності промислових, зокрема машинобудівних підприємств Миколаївщини. За підрахунками, в 2000-2003 рр. відмічається спад інноваційно-інвестиційної діяльності у промисловій сфері регіону: в 2003 р. інноваційну діяльність здійснювало 37 промислових підприємств (14,3 % від загальної кількості) проти 50 підприємств (22,6%) у 2001 р. Серед цих інноваційно-активних підприємств найбільшу вагу мають підприємства харчової та легкої промисловості. Частка нових видів машин і устаткування у загальному обсязі нової продукції становить лише 0,6 %. На промислових підприємствах значно скоротились роботи по впровадженню нових технологічних процесів. В 2003 р. освоювали нові технологічні процеси лише 20,9% інноваційно активних підприємств, що майже на третину менше, ніж в попередньому році .

У виробничій сфері Миколаївського регіону вагоме місце займає машинобудівний комплекс. Кожне четверте промислове підприємство займається виробництвом машинобудівної продукції, питома вага якої в загально обласному обсязі промислової продукції в 2003р. складає 20,4 %. Не зважаючи на збільшення обсягів продукції машинобудування в 2003 р. (майже в 2,4 рази порівняно з 1995 р),процес її оновлення з року в рік уповільнюється. Так, в 2002 р. порівняно з 1995 р. кількість освоєних вперше нових видів машин, устаткувань зменшилися в 3,7 рази, з 1999 р. – в 2 рази, з 2000 р. – у 2,7 рази, з 2001 р. – в 1,7 рази. Разом з цим, зменшувався і обсяг виробництва нової продукції. За три останні роки (з 2000 р. по 2003 р.) виготовлено нової продукції майже в 4 рази менше. Аналіз розподілу витрат за напрямами інноваційної діяльності показав, що основну частку цих витрат машинобудівними підприємствами здійснено на дослідження і розробки, придбання засобів праці .

Проведене дослідження і аналіз існуючого стану виробничо-господарської діяльності машинобудівних підприємств та рівня їх інноваційної активності дозволив обґрунтувати взаємозв’язок між показниками результативності виробничого, фінансової, інноваційної, інвестиційної діяльності. Підвищення ефективності діяльності суб’єктів промислового господарювання вимагає їх орієнтації на інноваційний шлях розвитку, що в умовах ринкової економіки потребує істотної перебудови всієї системи організації виробництва і збуту продукції на основі розробки і впровадження нових товарів, нових способів організації виробництва і реалізації продукції.

В третьому розділі “ Рекомендації з формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку машинобудівного виробництва та заходи її реалізації” розроблені методичні засади формування стратегії розвитку промислового виробництва на основі активізації інноваційно-інвестиційних процесів; обґрунтовано заходи організаційного і фінансового забезпечення реалізації інноваційної стратегії розвитку машинобудівного виробництва; показано механізм мотивації економічного стимулювання реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії. Процес формування інноваційно-інвестиційної стратегії являє комплекс процедур від визначення цілі і завдань інноваційно-інвестиційної діяльності і до розробки основної концепції стратегії інноваційного розвитку .

Рис. 1 Схема процесу формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку підприємств промисловості

На основі проведеного дослідження визначено пріоритетні цілі розвитку машинобудівного виробництва Миколаївщини, а саме: удосконалення виробничої бази, підвищення техніко-технологічних можливостей машинобудівних підприємств з метою збільшення обсягу виробництва високоефективних, наукоємних машин і устаткування; створення нових видів і модернізація продукції, що виготовлялась раніше; налагодження виробництва устаткування для атомної промисловості, суднобудування, вугільної промисловості, агропромислового комплексу.

Під час оцінки можливостей машинобудівних підприємств для досягнення стратегічних цілей інноваційного розвитку запропонована така структура ресурсів, яка сприяє найбільш повному розкриттю їх інноваційного потенціалу . В роботі рекомендовано оцінку інноваційних ресурсів проводити за допомогою методу кореляційно-регресійного аналізу, що дозволить отримати інформацію про ситуацію, в якій знаходиться машинобудівне виробництво з позиції рівня використання його потенціалу.

З метою досягнення прогнозованих обсягів виробництва (Y) на основі активізації інноваційно-інвестиційних процесів, автором запропонована математична модель, основними параметрами якої є узагальнені показники технічного рівня виробництва (Кту), організаційного рівня виробництва (Корв), рівня організації праці і управління (Копу), рівня фінансування витрат на інноваційну діяльність (Кф), які включають систему частних показників та відповідають системі індикаторів науково-технічного розвитку країн- членів та кандидатів в члени ЄС. На основі реальних даних машинобудівних підприємств- об’єктів дослідження розраховано економетричне рівняння кореляційно-регресійної залежності такого вигляду:

Y1 = –11,486 + 14,318•Кту + 2,278•Корв + 8,003•Копу + 2,313•Кф,

де Y1 = lnY.

Використання запропонованої моделі у процесі формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку надасть можливість вибрати найкращий варіант оновлення матеріально-технічної бази виробництва, підвищення організаційного рівня управління, підвищення фінансування інноваційного розвитку з метою досягнення ефективності господарювання у промисловості.

Активізація інноваційно-інвестиційних процесів неможлива без значних інвестиційних вкладень, без створення і ефективного функціонування відповідної інноваційної інфраструктури. В роботі розглянуто організаційні форми, функції, методи регулювання інституційного забезпечення реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку машинобудівного виробництва (рис. 2) і запропоновано організаційно-економічний механізм мотивації інноваційно-інвестиційних процесів, інструменти якого будуть виступати рушійними силами розробки і реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку (рис.3). З метою підвищення зацікавленості персоналу промислових підприємств у реалізації інноваційної стратегії запропоновано удосконалити діючу систему матеріального стимулювання персоналу конструкторсько-технологічного підрозділу, який в більшій мірі впливає на результати інноваційно-інвестиційної діяльності машинобудівних підприємств.

Для матеріального стимулювання даної категорії робітників пропонується ряд показників та розміри преміальних доплат, які можуть бути виплачені працівникам даного підрозділу за підвищення ефективності інноваційної діяльності. Розроблене Положення про стимулювання персоналу конструкторсько-технологічного підрозділу промислового підприємства надає прозорості системі матеріального стимулювання персоналу, дозволяє підвищити ефективність функціонування підприємств, сприяє формуванню і реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку машинобудівного виробництва.

ВИСНОВКИ

В результаті аналізу наукових розробок і практики господарювання виявлено, що проблематика інноваційного розвитку в Україні потребує подальшого наукового узагальнення, розробки та обґрунтування рекомендацій щодо формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку. Проведене в межах дисертаційної роботи дослідження проблем формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку промислового виробництва дозволяє зробити такі висновки :

1. В дисертації доведено, що інноваційно-інвестиційна стратегія розвитку є не просто комплексом заходів і прогнозованих показників , а виступає динамічним процесом ресурсного забезпечення розвитку промислового виробництва в складних умовах зовнішнього середовища на основі впровадження нових технологій , нових способів організації виробництва і управління. Вона виступає складовою загальної економічної стратегії розвитку економіки держави і відіграє провідну роль у визначенні конкурентних позицій, оскільки в умовах нестабільного ринкового середовища досягти підйому та зростання обсягів виробництва, підвищити продуктивність праці, забезпечити ефективний розподіл і використання ресурсів стає можливим завдяки впровадженню нових форм і методів інноваційної діяльності.

2 Автором визначено найбільш вагомимі об’єктивні причини вибору інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку : глобальний прогрес суспільства обумовлює підвищення попиту на нові товари і продукцію, задоволення якого можливе на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу; поширення енергозберігаючих технологій, що призведе до економії витрат ресурсів як у виробника, так і у споживача продукції; застаріла техніко-технологічна база промислових підприємств обумовлює необхідність проведення їх реконструкції, модернізації , оновлення; недостатній рівень фінансових ресурсів обумовлює обмежені можливості у придбанні інновацій “на стороні”, що й буде виступати рушійною силою активізації власної інноваційної діяльності; підвищення конкурентної боротьби за ринки збуту заставить вітчизняні промислові підприємства виготовляти, виводити на ринок і просувати на ньому високоякісну продукцію; складні економічні умови, підвищення вимог до охорони навколишнього середовища є необхідним фактором оновлення асортименту продукції, технологічніх процесів у машинобудуванні відповідно до цих вимог.

3. В ході дисертаційного дослідження встановлено, що у виборі стратегічних альтернатив інноваційної діяльності одним з головних компонентів виступає стан інноваційного потенціалу промислових підприємств. Виходячи з цього, удосконалено систему показників оцінки інноваційного потенціалу, яку доповнено показниками, що узгоджуються з системою показників науково-технічного розвитку країн Європейського Союзу на рівні окремих суб’єктів господарювання. Зокрема, серед таких показників повинні бути: питома вага витрат підприємства на підвищення кваліфікації персоналу, питома вага витрат на НДДКР у доходах підприємств, частка витрат на інноваційну діяльність у обсязі реалізованої продукції.

4. Здобувачем виявлено, що протягом 1996-2003 рр. в інноваційній сфері економіки України відбувалися складні і суперечливі процеси, які в цілому мали скоріше негативний, ніж позитивний характер: скорочується кількість підприємств, що впроваджували інновації; зменшується кількість освоєних нових видів продукції, нових технологічних процесів. Така динаміка особливо небезпечна сьогодні, коли інновації і високі технології виступають важливими факторами забезпечення конкурентоспроможності продукції. Визначено одну з головних причин стримування інноваційної активності вітчизняних промислових підприємств – обмеженість інвестиційних ресурсів.

5. У роботі відзначено, що в результаті активізації інноваційно-інвестиційних процесів можна досягти підвищення ефективності виробництва за рахунок зниження собівартості продукції, економії трудових і матеріальних затрат, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, стабілізації фінансового стану промислових підприємств за рахунок росту рентабельності продукції, раціонального використання власних і залучених фінансових ресурсів.

6. Доведено існування суттєвої залежності між показниками обсягу виготовленої продукції і узагальненими показниками, які забезпечують реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів. В результаті розрахунків отримується декілька варіантів інноваційного розвитку, на основі яких формується загальна інноваційно-інвестиційна стратегія розвитку машинобудівного виробництва, яка забезпечить його найкращий розвиток на основі активізації інноваційно-інвестиційних процесів.

7. В дисертації обґрунтовано впровадження організаційних заходів підвищення фінансового забезпечення реалізації інноваційної стратегії розвитку машинобудівних підприємств Миколаївщини. Формування інноваційно-інвестиційного фонду розвитку виробництва за рахунок об’єднання промислового, фінансового, інтелектуального капіталу надасть новий поштовх зацікавленості і можливості інвестування інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

8. Виявлено, що прискоренню впровадження у виробництво інноваційної моделі розвитку буде сприяти і створення сприятливого “інноваційно-інвестиційного клімату”, як сукупності політичних, економічних, соціальних та інших умов регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності. Реалізація вибраної інноваційної стратегії розвитку виробництва стане ефективною, якщо буде створений дієвий мотиваційний механізм активізації інноваційної діяльності. Особлива увага в складних ринкових умовах функціонування національного виробництва має приділятись економічним методам стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності.

9. В роботі обґрунтована необхідність розробки і впровадження нової системи стимулювання праці персоналу конструкторсько-технологічного підрозділу підприємства. Джерелами формування додаткового фонду для стимулювання праці цієї категорії робітників машинобудівних підприємств визначено такі: оплата за розробку нових виробів і впровадження їх у виробництво; економія від зниження собівартості і здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва; частина прибутку, отриманого від виконання науково-технічних робіт за договорами для сторонніх організацій; оплата частини затрат на розробку конструкторсько-технологічної документації окремих робіт, які включені в комплексний план-графік по ініціативі керівництва підприємства.

З метою підвищення зацікавленості персоналу в активізації інноваційної діяльності, організація матеріального стимулювання має передбачати врахування особистих оцінок і включати коефіцієнти трудового внеску і преміювання персоналу, зайнятого в інноваційній діяльності машинобудівних підприємств.

Отримані в роботі наукові і практичні результати сприятимуть активізації інноваційно-інвестиційних процесів, підвищенню на їх основі конкурентоспроможності та ефективності машинобудівного виробництва.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Гришина Л.О. Стимулювання НТП як фактора перебудови економіки // Збірник наукових праць УДМТУ. – Миколаїв: УДМТУ, 2000.- № 6 (372) - С. 163-166.

2. Гришина Л.О., Карась П.М. Чинники інноваційного розвитку промислових підприємств. // Збірник наукових праць УДМТУ. – Миколаїв: УДМТУ, 2002. - № 8(386). – С. 102-108. Особисто автору належить обґрунтування основних чинників розвитку інноваційної діяльності промислових підприємств.

3. Гришина Л.О. Вплив інноваційно-інвестиційної політики на конкурентоспроможність виробництва // Экономические инновации. Выпуск 17: Структурные и институциональные преобразования современной экономики. Сборник научных трудов. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 2003. –С. 95-101

4. Гришина Л.О. Фондовий ринок як інструмент залучення інвестицій в інноваційний розвиток промислового виробництва // Економіка: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. Випуск 194: Том ІІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – С. 661-667

5. Гришина Л.О. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства та ефективності його реалізації як складова вибору інноваційної стратегії розвитку // Труды Одесского политехнического университета: Научный и производственно-практический сборник по техническим и естественным наукам. – Одесса. 2004. – Спецвыпуск: в 3-х томах. – Т.2. – С. 52-54

6. Буга Н.Ю., Гришина Л.О. Формування інфраструктури і потенціалу інноваційного розвитку // Економіка: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць. Випуск 195: Т. ІІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ. - 2004. - С. 663-668. Особисто автору належить дослідження наявного потенціалу для розвитку інноваційної інфраструктури у промисловості Миколаївського регіону.

7. Гришина Л.О., Тарасов І.В. Методичні аспекти формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку промислового виробництва ( у друці). Особисто автору належить визначення принципів формування інноваційної стратегії, проведення оцінки інноваційних ресурсів узагальнених показників інноваційно-інвестиційної діяльності машинобудівних підприємств.

8. Гришина Л.О. Мотивація праці, як фактор реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку підприємства // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права ( у друці).

9. Гришина Л.О. Інституційне забезпечення реалізації інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку промислового виробництва // Економіка України. – 2005. - №

( у друці)

Публікації в інших виданнях

1. Гришина Л.О. Теоретичні аспекти інноваційно-інвестиційних процесів. Монографія. - Миколаїв, 2004. – 51 с.

Матеріали і тези конференцій

1. Карась П.М., Гришина Л.О. Інноваційна стратегія – основа стійкого розвитку промислового підприємства // Спеціальний випуск матеріалів конференції „Інноваційний менеджмент: проблеми формування в умовах перехідної економіки”. Вип.. 3. - К.: МАУП. – 2002. - С. 16-21. Особисто автору належить аналіз інноваційних процесів у промисловості України.

2. Гришина Л.О. Інноваційний розвиток підприємств суднобудівної галузі // Кораблебудування: освіта, наука, виробництво. Матеріали міжнародної науково-технічної конференції: В 2т. – Миколаїв: УДМТУ, 2002. – Т. ІІ. – С. 274-27 3.Гришина Л.О. Математичні моделі у формуванні інноваційної стратегії розвитку підприємства // ІІ Відкриті науково-методичні читання „Математика для економіки та економістів: проблеми викладання і застосування”. Тези доповідей. - Херсон: Атлант, 2003. – С. 27-29

Гришина Л.О. Формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку виробництва у машинобудуванні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02 – Економіка та управління науково-технічним прогресом. – Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2005

Дисертацію присвячено розробці теоретичних і методичних проблем формування інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку машинобудівного виробництва. В роботі вивчено та узагальнено вітчизняний і світовий досвід розвитку інноваційно-інвестиційних процесів. Виявлено причини необхідності розробки стратегії розвитку вітчизняного виробництва на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності. Запропоновано додаткові показники рівня інноваційного розвитку промислових суб’єктів господарювання відповідно до сучасних умов розвитку економіки. Наведено рекомендації щодо розробки інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку машинобудівного виробництва. Визначено комплекс заходів стосовно забезпечення впровадження інноваційно-інвестиційної стратегії розвитку, економічного стимулювання її реалізації у промисловому виробництві.

Ключові слова: промислове виробництво, інноваційно-інвестиційні процеси, стратегія розвитку, інноваційний потенціал, економічне стимулювання.

Гришина Л.А. Формирование инновационно-инвестиционной стратегии развития производства в машиностроении. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности08.02.02 – Экономика и управление научно-техническим прогрессом. – Институт проблем рынка и экономико-екологических исследований НАН Украины, Одесса , 2005 г.

Диссертация посвящена разработке теоретических и методических проблем формирования инновационно-инвестиционной стратегии развития машиностроительного производства. В работе изучен и обобщен опыт отечественной и зарубежной практики развития инновационно-инвестиционных процессов. Выявлены объективные причины необходимости разработки стратегии развития отечественного производства на основе активизации инновационно-инвестиционной деятельности, а именно: глобальный прогресс общества обуславливает общественную потребность в инновациях; расширение энергосберегающих технологий; усиление конкурентной борьбы за рынки сбыта производимой продукции; изменение налогового, инвестиционного, инновационного и других разделов законодательства; обеспечение эффективности деятельности промышленных предприятий и др. Инновационно-инвестиционная стратегия развития промышленного производства рассматривается не просто как комплекс мероприятий и прогнозированных показателей, а как динамичный процесс ресурсного обеспечения развития производства в сложных условиях внешней среды на основе внедрения новых способов организации производства и управления.

Одним из главных компонентов при выборе стратегических альтернатив инновационной деятельности является оценка инновационного потенциала промышленных предприятий, который включает производственно-технологические, материально-технические, организационно- управленческие, финансово-экономические ресурсы. В работе предлагается дополнить такую систему показателей следующими: удельный вес затрат предприятия на повышение квалификации персонала, удельный вес затрат на НИКР в доходах предприятия, часть затрат на инновационную деятельность в объеме реализованной продукции, что будет соответствовать Европейскому выбору развития Украины.

На основе анализа инновационно-инвестиционной сферы Украины и машиностроительной отрасли Николаевской области выявлено, что на современном этапе развития экономики инновационно-инвестиционная деятельность пока ещё не стала эффективным рычагом обеспечения нормального функционирования отечественного производителя, преодоления технико-технологического отставания отдельных отраслей промышленности, повышения конкурентоспособности продукции национальных производителей.

Разработана методика определения зависимости объемов производства от обобщенных показателей технического, организационного уровней производства, уровня организации труда и управления, уровня финансирования затрат на инновационную деятельность. С помощью метода корреляционно-регресионного анализа построена эконометрическая модель такой зависимости. Модель позволяет определить долгосрочные цели инновационного развития машиностроительного производства, факторы повышения эффективности производственной деятельности с учетом возможных изменений внешней и внутренней среды.

В исследовании обоснована необходимость построения благоприятного “инновационно-инвестиционного климата”, который включал бы политические, экономические, социальные и другие условия успешного регулирования инновационно-инвестиционной деятельности. Кроме того, определен комплекс мероприятий по обеспечению внедрения инновационно-инвестиционной стратегии развития, экономического стимулирования её реализации в машиностроении. Для инновационного развития машиностроительного производства необходимо внедрение способов и путей поддержки и расширения инновационной инфраструктуры, в которой сосредотачивается оптимальная концентрация финансовых, кадровых, технологических, интеллектуальных ресурсов государственного и частного секторов.

В диссертации изложен мотивационный механизм активизации инновационно-инвестиционной деятельности машиностроительных предприятий. Особенное внимание уделено экономическому стимулированию инновационных процессов. Предложенный новый порядок формирования и распределения фонда оплаты труда персонала конструкторско-технологического подразделения промышленного предприятия будет выступать действенным стимулом повышения инновационной активности в машиностроении.

Ключевые слова: промышленное производство, инновационно-инвестиционная стратегия развития, инновационный потенциал, экономическое стимулирование.

Grishina L.O. The development of innovation-investment strategy of industrial production in machine-building. Manuscript.

The thesis for maintaining the academic degree of candidate of economic science on specialty 08.02.02. Industrial Economics and the management of scientific-technical progress.

The thesis deals with theoretical and methodical problems of innovation-investment strategy development of industrial production The country’s and world’s experience on innovation-investment processes has been studied and generalized. The necessity of the strategy development activity improvement has been revealed.The additional indices of innovative potential of industrial enterprises such as : specific weight spending on raising staff qualification, specific weight spending on scientific research, and designing projects within the enterprises income, spending on innovative activity in the scope of sold products have been offered.. Recommendations on the elaboration of innovation-investment strategy development have been offered. Complex activities concerning the introduction of innovation-investment strategy development and economic stimulation of its realization in industrial production have been determined.

Keywords : industrial production, innovation-investment processes, development strategy, innovative potential, economic stimulation.