АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

ГОРБ НАТАЛІЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 343.348

НАРУГА НАД МОГИЛОЮ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ТА КРИМІНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Запорізького юридичного інституту МВС України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент

Денисов Сергій Федорович,

Запорізький юридичний інститут МВС України,

начальник кафедри кримінального права та кримінології

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Туркевич Інна Костянтинівна,

Академія адвокатури України,

професор кафедри кримінального та адміністративного

права;

кандидат юридичних наук, доцент

Хавронюк Микола Іванович,

Апарат Верховної Ради України,

завідуючий відділом з питань національної безпеки,

оборони, правоохоронної діяльності та боротьби зі

злочинністю Головного науково-експертного управління

Провідна установа: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького

НАН України, відділ кримінально-правових,

кримінологічних проблем і судоустрою, м. Київ

Захист відбудеться “12” січня 2006 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 27).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Академії адвокатури України (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 27).

Автореферат розісланий “9” грудня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.П. Кучинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Політичні, економічні й соціальні перетворення, які безперервно відбуваються в Україні протягом останнього десятиріччя і на сьогоднішній день ще далекі від фази свого завершення, характеризуються двома масштабними тенденціями: з одного боку – це лібералізація та демократизація всіх сфер суспільного життя й проведення відповідних правових реформ, а з іншого – загострення соціальних суперечностей, девальвація духовних цінностей і моральних підвалин суспільства.

Моральність визнається однією з найвищих соціальних цінностей у ч. 2
ст. 35 Конституції України, у якій, зокрема, вказано, що окремі права і свободи громадян можуть бути обмежені законом в інтересах захисту суспільних та особистих цінностей, серед яких зазначена й моральність. Виходячи з того, що кримінальним законом захищаються цінності, які визнаються більшістю суспільства, у повній мірі правомірним для протидії вчиненню злочинних посягань на суспільну моральність є використання кримінально-правових методів.

Новий Кримінальний кодекс України (далі – КК) 2001 р. передбачає відповідальність за злочини проти моральних засад життя суспільства у кількох статтях, однією з яких є ст. 297 КК, де встановлюється кримінальна відповідальність за наругу над могилою. Утім, навіть після проведення кримінально-правової реформи, вказана норма не позбавилась окремих недоліків, що негативно впливає на її практичне застосування.

Зростаючу важливість дослідження проблем захисту суспільної моральності в сфері шанобливого ставлення до померлих та місць їхнього поховання від злочинних посягань і необхідність подальшого вдосконалення правової регламентації протидії таким злочинам частково підтверджують й дані офіційної статистики. Так, якщо в 1993 р. на території України було зареєстровано 163 злочини, передбачені ст. 212 КК 1960 р. (глум над могилою), то в 2003 р. їхня кількість дорівнювала вже 1861, тобто за десять років збільшилася в 11,4 рази.

Не можна не звернути увагу на те, що за період існування у кримінальному законодавстві норми про відповідальність за наругу над могилою у вітчизняній науці відсутнє комплексне кримінально-правове та кримінологічне дослідження питань цієї проблематики. Хоча окремі аспекти проблеми висвітлені у роботах таких українських та зарубіжних фахівців, як А.С. Абдуллаєв, Ю.В. Александров, Ю.М. Антонян, О.М. Бандурка,

В.В. Голіна, П.Ф. Грішанін, І.М. Даньшин, С.Ф. Денисов, В.Т. Дзюба,
М.А. Єфімов, А.Ф. Зелінський, О.М. Ігнатов, І.І. Карпець, М.Й. Коржанський,
О.М. Костенко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнецова, А.В. Ландіна, В.А. Ломако,
П.С. Матишевський, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, П.П. Сердюк,
М.І. Хавронюк, С.С. Яценко та інших, вирішення ряду питань кримінальної відповідальності за наругу над могилою носить, як уявляється, фрагментарний характер. Багато проблем лишаються дискусійними, деякі аспекти досліджені поверхово, а окремі положення узагалі не розглядалися.

Такий стан теоретичної розробки проблеми впливає й на практику правозастосування, зумовлюючи наявність значної кількості помилок при кваліфікації діянь, які містять ознаки наруги над могилою, що наочно демонструють вивчені автором матеріали кримінальних справ зазначеної категорії.

Наведені міркування, які свідчать про безспірну актуальність розгляду кримінально-правових та кримінологічних аспектів цієї проблематики на сучасному етапі, та відсутність комплексних наукових досліджень у цій сфері й зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження, його практичну та наукову актуальність.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права та кримінології Запорізького юридичного інституту МВС України. Окремі рекомендації, запропоновані автором у роботі, враховують вимоги Закону України “Про захист суспільної моралі” та Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне кримінально-правове та кримінологічне вивчення проблем наруги над могилою і формування на цій основі науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення відповідної норми КК та підвищення ефективності запобігання вказаному виду злочину.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання: -–

дослідити соціальну зумовленість встановлення кримінальної відповідальності за наругу над могилою, вивчити її історичну еволюцію та проаналізувати сучасні підстави криміналізації цього діяння; –

провести юридичний аналіз складу злочину, передбаченого ст. 297 КК; –

розв’язати проблемні питання відмежування наруги над могилою від суміжних злочинів та її кваліфікації за сукупністю з іншими злочинними посяганнями; -–

вивчити рівень, структуру та динаміку наруг над могилами й дати кримінологічну характеристику особі злочинця;

– виявити основні причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів, передбачених ст. 297 КК;–

сформулювати загальні та спеціально-кримінологічні заходи, спрямовані на запобігання таким посяганням;

– внести конкретні пропозиції щодо удосконалення кримінального закону про відповідальність за наругу над могилою.

Об’єктом дослідження є кримінально-правові та кримінологічні питання наруги над могилою.

Предметом дослідження є норма, передбачена ст. 297 КК, що встановлює відповідальність за наругу над могилою; практика її застосування; причини та умови вчинення цього злочину; проблеми удосконалення заходів запобігання таким злочинним проявам, а також система наукових поглядів і розробок даної проблеми.

Методи дослідження обрані з огляду на поставлену мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження. Методологічною основою роботи є діалектичний метод пізнання. З числа методів, властивих для досліджень у правових науках, використано наступні: історико-правовий, порівняльно-правовий, юридичний (догматичний), метод системного аналізу, статистичний та соціологічний методи дослідження.

За допомогою історико-правового методу досліджено історію розвитку кримінального законодавства про відповідальність за наругу над могилою. Порівняльно-правовий метод застосовано при порівнянні положень законодавства України про наругу над могилою з відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн (Білорусі, Грузії, Іспанії, Молдови, Нідерландів, Польщі, Російської Федерації, Франції, ФРН, Швейцарії). За допомогою юридичного (догматичного) методу та методу системного аналізу розглянуто об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу цього злочину, виявлено недоліки даної норми, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за наругу над могилою. При вивченні правозастосовчої практики, проведенні контент-аналізу преси, дослідженні причин та умов вчинення цього злочину, а також при проведенні опитування працівників правоохоронних органів використовувалися статистичний та соціологічний методи.

У процесі підготовки дисертації були вивчені та використані внутрішньодержавні й міжнародно-правові нормативні документи, окремі положення кримінального законодавства зарубіжних країн, а також наукова література з кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного та цивільного права, кримінології, судової медицини, історії, психології, судової патопсихології, філософії та релігієзнавства. Чинне законодавство наведене станом на 15 вересня 2005 р.

Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали статистичні й аналітичні дані МВС України, Верховного суду України, Державної судової адміністрації України та її Територіального управління в Запорізькій області, Управління комунального господарства в м. Запоріжжі та інші матеріали стосовно виявлення, розкриття, розгляду та попередження злочинів, передбачених ст. 297 КК.

У ході дослідження проаналізовано статистичні дані про динаміку розглядуваних злочинів за період з 1985 по І півріччя 2004 року. Вивчено 123 кримінальні справи цієї категорії, проведено опитування 145 працівників правоохоронних та судових органів.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні дослідженням на монографічному рівні кримінально-правових та кримінологічних проблем наруги над могилою. На основі проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення, що репрезентують його наукову новизну:

1. Вперше визначено підстави криміналізації наруги над могилою, до яких віднесено: історичну усталеність уявлень про необхідність криміналізації цього діяння; високий ступінь суспільної небезпечності; негативну динаміку наруг над могилами; об’єктивну необхідність кримінально-правової охорони моральності у сфері шанобливого ставлення до померлих та місць їхнього поховання; необхідність кримінально-правової гарантії охорони конституційних прав.

2. Наведено додаткові аргументи на користь того, що безпосереднім об’єктом наруги над могилою є суспільні відносини в сфері моральності у частині шанобливого ставлення до померлих та місць їхнього поховання незалежно від статі, раси, національності, соціального походження, прижиттєвих політичних чи релігійних переконань.

3. Надане власне визначення поняття “могила” як земельної ділянки на кладовищі або в іншому місці, на якій відбулося поховання померлого, родинне поховання або поховання урни з прахом покійного, а також надмогильні споруди та усі інші предмети, що знаходяться в ній чи на ній. Наведена додаткова аргументація на користь визначення поняття “труп” як тіла, його окремих частин або праху будь-якої людини після настання її біологічної смерті.

4. Обґрунтовано твердження про необхідність введення до диспозиції ст. 297 КК нового терміна “незаконне заволодіння предметами, що знаходяться в місці поховання або на трупі” та, відповідно, про виключення з неї терміна “викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі” як такого, що не охоплює усі можливі способи заволодіння цими предметами.

5. Для підсилення боротьби з такими посяганнями вперше обґрунтовано й запропоновано встановити підвищену кримінальну відповідальність за вчинення наруги над могилою повторно або за попередньою змовою групою осіб, передбачивши ці кваліфікуючі ознаки у ч. 2 ст. 297 КК.

6. Дістала подальший розвиток думка про те, що злочинні посягання, передбачені ст. 297 КК, можуть відноситися лише до злочинів з формальним складом, незалежно від форми прояву їх об’єктивної сторони.

7. Вперше на підставі вивчення матеріалів кримінальних справ визначені типові помилки при кваліфікації злочинів за ознаками наруги над могилою. Надається системний аналіз проблемних питань відмежування наруги над могилою від суміжних злочинів та її кваліфікації за сукупністю з іншими злочинними посяганнями.

8. Проведено кримінологічний аналіз стану наруг над могилами в Україні, наведено аргументи на користь того, що ця категорія злочинів на сьогодні є одним з найпоширеніших посягань на суспільну моральність.

9. Визначені криміногенні детермінанти наруг над могилами, якими є: 1) складна економічна ситуація в країні; 2) поширеність таких негативних явищ, як алкоголізм і наркоманія; 3) висока латентність злочину, передбаченого ст. 297 КК, у тому числі й через відсутність належного реагування та пасивність співробітників правоохоронних органів; 4) серйозні недоліки в організації охорони місць поховання, відсутність необхідного державного контролю за станом кладовищ та інших місць поховання, їхнім утриманням та благоустроєм; 5) зниження духовного й морального рівня розвитку людей, розповсюдження культу насильства і жорстокості, зневажання усталеними нормами поведінки у суспільстві; 6) недоліки у виховній роботі дітей та підлітків у сім’ї та в освітніх закладах.

10. У розвиток ідей, вже висловлених у науці, запропоновано вирішення проблеми попередження злочинів, передбачених ст. 297 КК, яке має виходити з розподілу відповідних заходів на загальні та спеціально-кримінологічні. Запропоновано такі напрямки реалізації заходів спеціально-кримінологічного попередження наруг над могилами: 1) індивідуально-профілактична робота з особами, схильними до вчинення злочинів, передбачених ст. 297 КК, корисливих злочинів та хуліганств; 2) заходи, спрямовані на покращення взаємодії ОВС з населенням; 3) заходи, спрямовані на профілактику групових правопорушень; 4) практична реалізація принципу невідворотності покарання за вчинений злочин; 5) активізація роботи органів місцевого самоврядування щодо впорядкування, благоустрою й охорони місць поховання та місць перебування тіл померлих.

11. Запропоновано нову редакцію ст. 297 КК, сформульовані пропозиції щодо внесення змін та доповнень до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України стосовно проблемних питань кваліфікації цього злочину.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретична і практична значущість одержаних автором результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані: –

у науково-дослідній роботі ? як матеріал для подальшої розробки цієї та інших важливих проблем кримінального права та кримінології; –

у правотворчій діяльності при удосконаленні відповідних норм кримінального права, внесенні змін та доповнень до окремих законів, інших нормативних актів, спрямованих на протидію нарузі над могилами;–

при прийнятті комплексних загальнодержавних та регіональних програм, спрямованих на підвищення ефективності діяльності правоохоронних та інших державних органів у сфері боротьби з посяганнями на суспільну моральність, а також з деякими іншими категоріями злочинів;–

у правозастосуванні – з метою удосконалення практики застосування ст. 297 КК, досягнення одноманітності щодо розуміння її змісту; –

у навчальному процесі ? при викладанні курсів кримінального права та кримінології, при підготовці відповідних розділів підручників, навчально-методичних посібників, а також при проведенні занять з підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на дев’яти науково-практичних конференціях: Третій Всеукраїнській науково-методичній конференції “Філософські, культурологічні, релігієзнавчі аспекти осмислення сучасного світу та їх науково-методичне значення” (м. Запоріжжя, 2001 р.); Міжвузівській курсантській (студентській) науково-практичній конференції “Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням” (м. Донецьк, 2001 р.); щорічних Міжнародних науково-практичних конференціях “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 2002,
2003 рр.); Регіональному круглому столі “Актуальні проблеми кримінального та кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування”
(м. Хмельницький, 2003 р.); науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення законодавства)” (Львів, 2003 р.); Всеукраїнській науково–практичній конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (м. Запоріжжя, 2004 р.); Науково-практичній конференції “Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування” (м. Запоріжжя, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (м. Запоріжжя, 2005 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у дванадцяти наукових публікаціях, шість з яких – у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (331 найменування) і додатків. Повний обсяг дисертації становить 240 сторінок, з них основного тексту – 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, розкривається зміст і стан наукової проблеми, яка підлягає аналізу, її актуальність, визначаються мета і завдання дослідження, його об’єкт, предмет, методологічні й теоретичні засади, висвітлюється наукова новизна і практична значущість дослідження, характеризується зв’язок роботи з науковими програмами та планами, формулюються положення, що виносяться на захист, наводяться дані про їх апробацію.

Розділ 1 “Соціальна зумовленість кримінальної відповідальності за наругу над могилою” складається з двох підрозділів і присвячений аналізу історичних та сучасних підстав криміналізації наруги над могилою.

Підрозділ 1.1. “Історична усталеність уявлень про необхідність криміналізації наруги над могилою” присвячено розгляду питання законодавчого закріплення відповідальності за наругу над місцями поховання та тілами померлих у вітчизняних кримінально-правових документах різних епох. Проаналізувавши язичницькі й християнські слов’янські традиції та вивчивши такі документи як Руська Правда, Устав Володимира про церковні суди, Саксонське зерцало, Литовський статут 1588 р., Звід законів Російської імперії про “Права, за якими судиться малоросійський народ” 1743 р., Уложення про покарання кримінальні та виправні 1845 р., Статут про покарання, які накладаються мировими суддями 1864 р., Кримінальне уложення 1903 р., КК УРСР 1922, 1927 та 1961 років, проекти сучасного КК України, автор доводить, що дії, спрямовані на вчинення наруги над місцем поховання або над померлим, з давніх часів визнавалися злочинними, а за їх вчинення передбачалося призначення покарання майже всіма документами кримінально-правового характеру, що діяли на території сучасної України. При цьому автор зауважує, що суворість санкцій за такі діяння випливала частково зі змішування права і релігії, оскільки в історії поняття злочинного завжди змішувалося з поняттями гріховного та аморального.

Зауважується, що поряд із позитивними редакційними змінами в назві та тексті ст. 297 КК, істотним розширенням переліку об’єктів матеріального світу, які можуть виступати предметом злочинного посягання, важливістю вказівки у диспозиції статті на караність викрадення предметів, що знаходяться у будь-якому місці поховання, а також на трупі, не розширився перелік кримінально караних дій стосовно предметів посягання, не було введено й кваліфікуючих ознак, які б відображали практику протидії злочинам, що розглядаються. Це зумовлює необхідність подальшого дослідження кримінально-правових та кримінологічних аспектів наруги над могилою.

У підрозділі 1.2. “Сучасні підстави криміналізації наруги над могилою” зазначається, що рішення автора зупинитися лише на підставах криміналізації цього діяння зумовлене метою і завданнями дослідження та обмеженнями обсягу дисертації, оскільки криміналізація наруги над могилою повинна здійснюватися з дотриманням основних її принципів, опрацьованих теорією кримінального права, лише за наявності відповідних підстав.

На основі ґрунтовних теоретичних досліджень питань криміналізації суспільно небезпечних діянь здійснюється оцінка відповідності криміналізації діяння, передбаченого ст. 297 КК, таким підставам, як: 1) ступінь суспільної небезпечності, включаючи достатній рівень суспільної правосвідомості й психології та достатню розповсюдженість діяння;
2) негативна динаміка наруг над могилами; 3) об’єктивна необхідність кримінально-правової охорони суспільної моральності у сфері шанобливого ставлення до померлих та місць їхнього поховання; 4) необхідність кримінально-правової гарантії охорони конституційних прав.

Обґрунтовується положення, що наруга над могилою має цілком достатній рівень суспільної небезпечності для криміналізації таких дій, крім того, суспільною правосвідомістю та психологією таке діяння сприймається як злочинне, тобто таке, що потребує кримінального покарання. Зазначається, що останнім часом злочини, передбачені ст. 297 КК, займають верхні рядки у статистиці злочинних посягань на моральність, забезпечуючи таким чином нижню межу криміналізації. Щодо верхньої, то таке суттєве порушення норм суспільної моралі, релігійно та історично зумовлених, аксіоматично не може стати повсякденним масовим явищем.

Розділ 2 “Юридичний аналіз складу злочину, передбаченого ст. 297 КК України” складається із п’яти підрозділів та присвячений аналізові складу цього злочину та проблемним питанням його тлумачення при застосуванні.

У підрозділі 2.1. “Об’єкт та предмет наруги над могилою” подається аналіз різноманітних підходів до визначення об’єкта і предмета цього злочину.

Оскільки донедавна суспільна моральність розглядалася у контексті громадського порядку, проводиться визначення та співставлення понять “мораль”, “моральність” та “громадський порядок”. Зазначається, що суспільна моральність обґрунтовано визнана самостійним видовим об’єктом злочинів та відокремлена від громадського порядку.

Наводяться аргументи на користь визнання безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 297 КК, суспільних відносин в сфері моральності в частині шанобливого ставлення до померлих та місць їхнього поховання незалежно від статі, раси, національності, соціального походження, прижиттєвих політичних чи релігійних переконань померлих.

У цьому ж підрозділі визначається коло об’єктів матеріального світу, які можуть виступати предметом даного злочину. До них віднесено: 1) могилу (на кладовищі чи в іншому місці); 2) інше місце поховання; 3) труп; 4) урну з прахом покійного; 5) предмети, що знаходяться в місці поховання або на трупі.

Указується на відсутність визначення цих понять у кримінальному законодавстві, на невідповідність наданих у законі України “Про поховання та похоронну справу” визначень термінів “могила” та “місце поховання” тому уявленню про них, що склалося у кримінальному праві. Узагальнюючі дефініції вищезазначених понять у роботах провідних фахівців, ґрунтуючись на їхньому словниковому та законодавчому тлумаченні, запропоновано власне визначення термінів “могила” та “труп” у кримінальному праві, визначений перелік об’єктів, що їх слід вважати “іншими місцями поховання”, з’ясовано, які речі належить відносити до предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі.

У підрозділі 2.2. “Об’єктивна сторона наруги над могилою” розглядаються питання об’єму та змісту злочинних дій, передбачених ст. 297 КК.

На підставі аналізу словникових визначень понять “глум” і “наруга” доводиться, що поняття “наруга” ширше, ніж “глум”, і більше відповідає сутності об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 297 КК, а тому зміна назви статті з “глум над могилою” (ст. 212 КК 1960 р.) на “наругу над могилою” є цілком правомірною.

Співставлення підходів до визначення наруги над місцями поховання у вітчизняній та зарубіжній літературі показує, що під наругою над могилою розуміється образливе ставлення, грубе знущання, демонстрація зневаги до місця поховання, тіла чи праху покійного. На думку автора, наруга над могилою або іншим місцем поховання проявляється в їхньому оскверненні (руйнуванні, розриванні, знищенні або пошкодженні надмогильних споруд, елементів благоустрою могил, нанесенні цинічних й зневажливих написів тощо). Наголошується, що наруга може бути вчинена виключно шляхом активних дій.

Розгляд проблем правомірної ексгумації трупа та перепоховання останків померлих дозволив виключити ці дії з кола діянь, що утворюють об’єктивну сторону наруги над могилою.

Аналізуючи об’єктивну сторону злочину, що проявляється у формі викрадення відповідних предметів, автор доводить необхідність заміни терміна “викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі” на “незаконне заволодіння предметами, що знаходяться в місці поховання або на трупі” через те, що перший не охоплює усі можливі способи заволодіння такими предметами, а це викликає проблеми при практичному застосуванні ст. 297 КК.

На підставі аналізу відповідних положень Цивільного кодексу України та закону України “Про поховання та похоронну справу” доводиться, що предмети, що знаходяться в місці поховання або на трупі, можуть перебувати у власності певних осіб, а можуть й не перебувати ні у чиїй власності. Залежно від цього викрадення таких предметів належить або не належить кваліфікувати за сукупністю з відповідними частинами статей про злочини проти власності.

Зазначається, що сам факт викрадення таких предметів у будь-якому випадку є проявом зневаги пам’яті про померлого, що заслуговує на оцінку такого діяння як злочину проти моральності, тому навіть спроба викрадення таких предметів не може одночасно не бути наругою над могилою. Таким чином наругу над могилою слід відносити до злочинів з формальним складом.

Підрозділ 2.3. “Суб’єктивна сторона наруги над могилою” присвячений аналізові проблем суб’єктивної сторони цього складу злочину.

Злочин, передбачений ст. 297 КК, може бути вчинений лише з прямим умислом. Наголошується, що віднесення складу цього злочину до так званих “формальних” не виключає при його вчиненні у реальній дійсності ні усвідомлення суспільної небезпечності, ні передбачення наслідків, ні вольової ознаки відносно ставлення суб’єкта до суспільно небезпечних наслідків.

Зазначається, що найбільш розповсюдженими мотивами вчинення цього злочину є користь (характерна для викрадення предметів, що знаходяться в місці похованні або на трупі) та хуліганські спонукання (властиві вчиненню цього злочину у формі наруги над місцем поховання або над трупом). Автор відзначає, що наруга над могилою відноситься до агресивних видів злочинної діяльності та розглядає імпульсивний вид агресії, що часто має місце при вчиненні цього злочину з хуліганських спонукань.

Розглядаються й такі мотиви вчинення наруги над могилою, як ідеологічні, де робиться акцент на негативний вплив неорелігійних течій на вчинення злочинів цієї категорії, та помста. Зазначається, що наруга над могилою може бути вчинена й з інших мотивів, що не суперечить її кваліфікації за ознаками ст. 297 КК.

Враховуючи, що злочини, передбачені ст. 297 КК, з метою викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, найчастіше вчинюються неодноразово, групами осіб та для підсилення боротьби з такими посяганнями пропонується встановити підвищену кримінальну відповідальність за вчинення наруги над могилою повторно або за попередньою змовою групою осіб у ч. 2 ст. 297 КК.

Підрозділ 2.4. “Суб’єкт наруги над могилою” приділяється питанням, пов’язаним із суб’єктом злочину, передбаченого ст. 297 КК.

Автор доводить, що визнання суб’єктом цього злочинного діяння фізичної осудної особи, яка до вчинення злочину досягла шістнадцятирічного віку, цілком відповідає тяжкості й суспільній небезпеці цього злочину.

На підставі вивчення кримінальних справ зазначається, що переважна більшість злочинів, що розглядаються, вчинена психічно здоровими особами, які не перебували на обліку у психоневрологічних диспансерах і щодо яких не було підстав вважати їх психічно неповноцінними. Це цілком зрозуміло, адже понад 90% випадків наруг над могилами вчинені з корисливою метою й характеризуються тими самими внутрішніми спонуканнями суб’єктів, що й при посяганнях на власність. Інша річ – наруга над могилою, вчинена з хуліганських спонукань, адже хуліганства часто вчиняються саме особами з певними психічними розладами. При цьому на етапі досудового слідства та при розгляді кримінальних справ цієї категорії у суді питанню з’ясування осудності особи у момент вчинення злочину належної уваги не приділяється.

У підрозділі 2.5. “Відмежування наруги над могилою від суміжних злочинів та кваліфікація за сукупністю з іншими злочинними посяганнями” надається системний аналіз проблемних питань відмежування наруги над могилою від суміжних злочинів, визначені також й типові помилки при кваліфікації таких злочинних діянь за ознаками наруги над могилою. Наголошується на використанні “завищеної кваліфікації”, “кваліфікації із запасом” як розповсюдженого способу підстрахування співробітників правоохоронних органів.

Автор наводить перелік злочинних діянь, які містять суміжні з наругою над могилою ознаки, та розглядає проблемні питання її відмежування від злочинів, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, статтями 161, 180, 185, 187, 189, 190, 296, 298, 432 КК.

Зокрема наголошується, що викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання та перебувають у власності інших осіб (це, відповідно до законодавства, надмогильні споруди (у т.ч. склепи) та елементи благоустрою могил), потребує додаткової кваліфікації за статтями про злочини проти власності, оскільки у цьому випадку має місце вчинення двох різних злочинів з різними об’єктами посягання. Зауважується також, що наруга над трупом при умисному вбивстві не завжди свідчить про вчинення вбивства з особливою жорстокістю. За умови неусвідомлення винним того, що на момент вчинення таких дій смерть потерпілого вже настала, останні підлягають кваліфікації лише за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК. У разі, якщо винний усвідомлював, що смерть потерпілого вже настала, то такі дії належить кваліфікувати за сукупністю відповідної частини та пункту ст. 115 та ст. 297 КК. Розтин трупа, вчинений з метою приховання слідів злочину, не може вважатися вбивством, вчиненим з особливою жорстокістю, та не потребує додаткової кваліфікації за ст. 297 КК. Аналізується проблема викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих, та зазначається, що таке діяння, вчинене військовослужбовцем, визнається злочином, передбаченим ст. 432 КК; цивільною особою – ст. 297 КК.

Розділ 3 “Кримінологічні проблеми попередження наруг над могилами” включає три підрозділи та присвячений кримінологічній характеристиці цього злочину, визначенню причин та умов, що сприяють його вчиненню, та заходів запобігання таким злочинним проявам.

У підрозділі 3.1. “Кримінологічна характеристика наруг над могилами” відображено динаміку злочинів, передбачених ст. 212 КК 1960 р. і ст. 297 чинного КК з 1983 р. до І півріччя 2004 р. У відсотковому співвідношенні подаються регіони України, у яких злочинність у цій сфері зросла найбільше та найменше. Доводиться положення про те, що наруга над могилою на сьогодні стає одним з найбільш розповсюджених посягань на суспільну моральність на всій території України. Визначається також залежність вчинення злочинів, передбачених ст. 297 КК, від пори та місяця року, а також від часу доби.

За сукупністю соціально-демографічних, соціально-рольових, кримінально-правових та соціально-психологічних ознак проведено вивчення особистості злочинця. Доводиться, що злочини цієї категорії вчиняють переважно чоловіки (87,9%). Вчинення наруг над могилами більш характерне для молодих осіб віком від 18 до 20 (23,03 %) та від 21 до 25 років (25,45%). 90,2% злочинців на момент вчинення злочину не були працевлаштовані, більшість мала освітній рівень, обмежений загальноосвітньою школою та неповною середньою освітою (у межах 9 класів). 24,8% осіб у момент вчинення злочину перебували у стані, викликаному вживанням алкоголю або наркотичних засобів.

У підрозділі 3.2. “Причини і умови, що сприяють вчиненню наруг над могилами” автор аналізує поняття “причина” та “умова” та підтримує позицію об’єднання цих двох термінів в один ? “криміногенні детермінанти”, до яких стосовно ст. 297 КК відносить: складну економічну ситуацію в країні; поширеність таких негативних явищ, як алкоголізм і наркоманія; високу латентність злочину, передбаченого ст. 297 КК, у тому числі й через відсутність реагування та пасивність співробітників правоохоронних органів; серйозні недоліки в організації охорони місць поховань, відсутність необхідного державного контролю за станом кладовищ та інших місць поховання, їхнім утриманням та благоустроєм; зниження рівнів духовного і морального розвитку людей, розповсюдження культу насильства і жорстокості, зневажання усталеними нормами поведінки у суспільстві; недоліки у виховній роботі дітей та підлітків у сім’ї та в освітніх закладах.

Наголошується на тому, що сьогодні збирання та утилізація металобрухту набувають усе виразнішого кримінального відтінку. Поява значної кількості таких пунктів в атмосфері економічної нестабільності створила умови для різкого збільшення кількості випадків викрадення металевих виробів з державного і приватного володіння (від каналізаційних люків до цінного обладнання), у тому числі й предметів, що знаходяться в місцях поховання (зокрема, огорож, труб, плит, вазонів для квітів тощо). Розташування пунктів прийому металобрухту поряд із кладовищами прискорює процес його збуту безпосередньо виконавцями злочину.

Підрозділ 3.3. “Запобігання нарузі над могилами” присвячений визначенню об’єктів загальної та спеціально-кримінологічної профілактики наруги над могилою.

Як вбачається, реалізація на загальносоціальному рівні таких заходів, як зниження високого рівня безробіття, допомога у навчанні й працевлаштуванні молоді, державна підтримка осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі, соціальний контроль, широке залучення громадськості до боротьби зі злочинністю позитивно вплине й на динаміку злочинів, передбачених ст. 297 КК.

Запропоновано також конкретні напрямки реалізації заходів спеціально-кримінологічного попередження наруги над могилами, серед яких особлива роль відводиться індивідуально-профілактичній роботі з особами, схильними до вчинення злочинів, передбачених ст. 297 КК, корисливих злочинів та хуліганств. Наголошується й на необхідності покращення взаємодії ОВС з населенням, що дозволить своєчасно виявляти факти вчинення наруг над могилами, притому, що своєчасність є однією з основних умов швидкого розкриття злочинів цієї категорії та виявлення осіб, схильних до їх вчинення. Виходячи з того, що такі злочини зазвичай вчинюються у групі, запропоновано ряд заходів, спрямованих на профілактику групових правопорушень. В аспекті розгляду проблем соціального контролю над розповсюдженням зазначених злочинів наголошується, що необхідним його фактором є практична реалізація принципу невідворотності покарання за вчинений злочин, оскільки в противному випадку у свідомості порушника та сторонніх осіб виникає стереотип безкарності та вседозволеності. Активізація роботи органів місцевого самоврядування щодо впорядкування, благоустрою і охорони місць поховання та місць перебування тіл померлих також сприятиме зниженню рівня злочинності у цій сфері.

ВИСНОВКИ

У висновках, що завершують роботу, автор узагальнює висновки, зроблені під час проведеного дослідження, і звертає увагу на обґрунтованість криміналізації дій, зазначених у ст. 297 КК, зважаючи на історичну усталеність уявлень про аморальність й протиправність діянь, пов’язаних з наругою над тілами померлих та місцями їхнього поховання, та на відповідність такої діяльності основним підставам криміналізації.

Вирішення питання неузгодженості термінології, породженої оціночною природою викладення предмету злочину, пропонується через авторське визначення таких дефініцій, як “могила”, “труп”, роз’яснення змісту понять “інше місце поховання” та “предмети, що знаходяться в місці поховання або на трупі”. Викрадення таких предметів є різновидом наруги над могилою, який утворює об’єктивну сторону розглядуваного злочину. Утім, оскільки термін “викрадення” не охоплює всі можливі способи вчинення цього злочину, що породжує проблеми на практиці, його пропонується замінити на термін “незаконне заволодіння”. Злочинні посягання, передбачені ст. 297 КК, можуть відноситися лише до злочинів з формальним складом, незалежно від форми прояву їх об’єктивної сторони. Сам факт викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, у будь-якому випадку є проявом зневажання пам’яті про померлого, що заслуговує на оцінку такого діяння як злочину проти суспільної моральності. Наруга над місцем поховання, трупом або урною з прахом покійного, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі, можуть вчинюватися лише з прямим умислом та шляхом активних дій.

Оскільки наруга над могилою містить значну кількість суміжних з іншими злочинами ознак, що значно ускладнює процес кваліфікації вчиненого діяння, практичне застосування розроблених автором рекомендацій сприятиме підвищенню правоохоронного потенціалу цієї норми.

Для підсилення протидії злочинності у цій сфері обґрунтовано необхідність встановлення підвищеної кримінальної відповідальності за вчинення наруги над могилою повторно або за попередньою змовою групою осіб.

Виходячи з результатів дослідження особистості злочинця та ґрунтуючись на криміногенних детермінантах вчинення зазначених злочинів, запропоновано теоретично обґрунтовані та практично здійсненні заходи запобігання нарузі над могилами.

Крім положень, які мають загальнонаукове теоретичне значення, дисертація містить рекомендації для практичних працівників правоохоронних органів. Окремі пропозиції, викладені у роботі, можуть бути прийняті до уваги керівними органами управлінь комунального господарства, СКП та місць перебування тіл померлих з метою подолання причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів, передбачених ст. 297 КК, та вжиття відповідних профілактичних заходів для їх попередження.

Запропоновано авторську редакцію ст. 297 КК:

“Ст. 297. Наруга над могилою

1. Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також незаконне заволодіння предметами, що знаходяться в місці поховання або на трупі, –

караються... .

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, –

караються... ” .

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Коваленко Н.О. Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за наругу над могилою // Вісник Запорізького юридичного інституту . – 2001. – № 1. – С. 213-222.

2. Горб Н.О. Наруга над могилою: економіко-правові проблеми // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 5. – С. 76 – 78.

3. Горб Н.О. Термінологічні проблеми застосування ст. 297 КК України // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 4. – С. 109-110.

4. Горб Н.О. Наруга над могилою та суміжні склади злочинів: проблеми розмежування // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ, 2003. – № 1. – С. 230-236.

5. Коваленко Н.О. Мотиви вчинення злочинів, передбачених ст. 297 КК України, особами з психічними аномаліями // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС
ім. 10-річчя незалежності України: Спец. Випуск. – Ч. 4., 2004. – С. 236-244.

6. Горб Н.О., Денисов С.Ф. Об’єктивна сторона наруги над могилою: проблемні питання // Життя і право. ? 2005. ? № 1. ? С. 58-64.

7. Коваленко Н.О. Взаємодія органів внутрішніх справ з населенням як одна із форм профілактики злочинів, передбачених ст. 297 КК України // Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням: Матеріали міжвузівської курсантської (студентської) науково-практичної конференції. 26 жовтня 2001 р., м. Донецьк. ? Донецьк: Донецький ін-т внутр. справ МВС України, 2002. ? С. 231-234.

8. Горб Н.О. Актуальні проблеми попередження злочинів, передбачених ст. 297 КК України // Актуальні проблеми кримінального і кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування: Збірник тез доповідей учасників Регіонального круглого столу. 21-22 лютого 2003 р., м. Хмельницький. – Хмельницький: ХІУП, 2003. – С.147-149.

9. Горб Н.О. Питання вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за наругу над могилою // Кримінальний кодекс України 2001 р. (проблеми, перспективи та шляхи вдосконалення законодавства): Матеріали науково-практичної конференції 4-5 квітня 2003 р. – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. -– С. 221-223.

10. Горб Н.О. Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили наругу над могилою (за матеріалами вивчених кримінальних справ) // Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства: Матеріали Всеукраїнської науково–практичної конференції. 28-29 травня 2004 р., м. Запоріжжя: У 2-х ч. – Ч. 1. – Запоріжжя: Запорізький юрид. ін-т МВС України, 2004. – С. 92-96.

11. Горб Н.О. Нетрадиційні релігії як підґрунтя для вчинення злочинів, передбачених ст. 297 Кримінального кодексу України // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 28-29 жовтня 2004 р. ? Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. ? Т. 3.