Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України

ГУМЕНЮК ОКСАНА ГРИГОРІВНА

УДК 37.014.521+37.014.522

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ СПІЛКУВАННЯ УЧНІВ НЕДІЛЬНИХ РЕЛІГІЙНИХ ШКІЛ

Спеціальність 19.00.05 - соціальна психологія;
психологія соціальної роботи

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата психологічних наук

Київ-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі соціальної психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна,

Прикарпатський університет імені Василя

Стефаника Міністерства освіти і науки

України, кафедра соціальної психології, завідувач

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор

Пірен Марія Іванівна,

Українська академія управління

при Президентові України, професор кафедри політології

кандидат психологічних наук, старший

науковий співробітник

Панок Віталій Григорович,

Український науково-методичний центр

практичної психології та соціальної роботи

АПН України і МОН України, директор

Провідна установа: Інститут соціальної і політичної психології

АПН України, лабораторія психології мас та організацій, м.Київ

Захист відбудеться “22“ березня 2005 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології імені Г.С.Костюка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту психології імені Г.С.Костюка за адресою: 01033, м.Київ, вул.Паньківська, 2.

Автореферат розіслано “21“ лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О.Балл

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Україна вступила в період духовного піднесення. Ми маємо унікальний шанс ствердитися як держава високоосвічених, вільних громадян, яких поважатимуть у світі.

Досягнення внутрішньої свободи, усвідомлення гуманістичних ідеалів – процес, який безпосередньо пов’язаний з проблемою духовності, духового розвитку. Велика роль у вирішенні проблеми надається духовному спілкуванню. Наш час “інформаційного вибуху” характеризується стрімким розширенням контактів між людьми в рамках не лише окремих установ, але й у масштабах всієї держави, відповідно проблема формування культури спілкування викликає особливий інтерес.

Культура спілкування є предметом дослідження багатьох наук, серед яких філософські, соціологічні, психологічні. Однак аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури показує, що розглядові культури спілкування бракує повноти й системності.

Представники філософської науки (Г.Гегель, Р.Декарт, І.Кант, А.Камю, Ж.-П.Сартр, С.Франк, В.Франкл, К.Ясперс, М.І.Бердяєв, Г.Сковорода, О.В.Бучма, В.І.Єленський, А.М.Колодний) розглядають спілкування, в першу чергу, з точки зору його зв'язків з системою суспільних відносин.

У соціологічному аспекті (М.Вебер, Р.Дарендорф, О.І.Дем'янов, О.Кант, Л.Козер, К.Маркс) культура спілкування характеризується взаємодією індивідів, що володіють певними соціальними характеристиками.

В численних психологічних працях (К.О.Абульханова-Славська, Г.М.Андрєєва, О.О.Бодальов, Г.О.Денисенко, М.Н.Корнєв, В.В.Москаленко, В.А.Семиченко, Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелева та ін.) по-різному розуміється роль і місце спілкування та його культури у становленні і розвитку особистості. Це поняття наповнюється специфічним смислом і щодо проблеми етнокультурних особливостей спілкування (Н.Р.Вітюк, О.М.Коропецька, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен, М.В.Тоба, Т.К.Чмут, В.Т.Циба, О.М.Швед, Т.С.Яценко).

Недільні релігійні школи намагаються задовольнити потреби у спілкуванні, даючи йому релігійну інтерпретацію. Богослови стверджують, що душа будь-якої людини, а особливо віруючої, прагне до спілкування з Богом.

Водночас сьогодні змінюється ставлення соціальних психологів до релігії та релігійних цінностей. Визначається, що останні виступають у ролі детермінант поведінки та процесу спілкування, тому є сенс дослідити чинники, які впливають на культуру спілкування учня недільної релігійної школи, відмінності у культурі спілкування між учнями недільних релігійних і світських шкіл.

Недостатньо дослідженою на сучасному етапі є також проблема впливу релігійних цінностей на формування культури спілкування. Актуальність і недостатня розробленість проблеми зумовили вибір теми: "Соціально-психологічні особливості культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям дослідження має зв'язок з науковими програмами Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, входить до плану науково-дослідної роботи кафедри соціальної психології як складова теми "Психологічні проблеми професійної підготовки спеціаліста" (протокол №2 від 5 вересня 2001 року).

Об’єкт дослідження – процес спілкування учнів недільних релігійних шкіл.

Предмет дослідження – культура спілкування учнів недільних релігійних шкіл як чинник регуляції соціальної поведінки особистості.

Мета дослідження – з'ясувати психологічні особливості спілкування учнів недільних релігійних шкіл; визначити основні шляхи оптимізації культури їхнього спілкування.

Гіпотези дослідження:

1. В основі спілкування між учнями недільних релігійних шкіл лежать поведінкові нормативи, що включають синтезовані цінності суспільної моралі та релігійної культури.

2. Процес спілкування учнів недільних релігійних шкіл детермінований як індивідуальними комунікативними властивостями особистості, так і соціокультурними, етнопсихологічними особливостями спілкування.

3. Формування культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл відбувається під впливом загальнорелігійних цінностей, які нав'язує школа.

У відповідності з поставленою метою та висунутою гіпотезою визначені наступні завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз стану розробленості досліджуваної проблеми.

2. Проаналізувати механізми формування світоглядних орієнтацій і культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл.

3. Визначити, як за період навчання у недільній релігійній школі змінюються світоглядні установки і цінності молодої людини.

4. Розробити основні шляхи оптимізації культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл.

Теоретико-методологічною основою дослідження виступили сучасні досягнення у галузі методології гуманітарного знання, зокрема, соціальної психології та релігієзнавства: вивчення закономірностей функціонування і розвитку особистості в процесі навчання і виховання (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко); теорія соціальної ідентичності (Дж.Гевіртц, К.В.Коростеліна, Т.І.Комісаренко, О.Маурер, В.С.Мухіна, Б.Ф.Поршнєв, С.Л.Рубінштейн); моделі культури спілкування (О.І.Даниленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.А.Семиченко, М.І.Пірен, Т.К.Чмут, Ю.М.Швалб, Т.С.Яценко); концепції етнопсихологічних особливостей культури спілкування (А.Б.Коваленко, М.Н.Корнєв, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.А.Семиченко, В.Г.Панок, М.І.Пірен, В.Т.Циба, Т.С.Яценко); модель формування Христоподібного характеру (Б.Грагам, D.W.Johnson, R.Luce, R.Matross, H.Raiffa). Використовуються положення, викладені у працях філософів-релігієзнавців (Г.Гегель, А.Камю, І.Кант, В.Франкл, С.Франк, К.Ясперс, М.І.Бердяєв, О.В.Бучма, В.І.Єленський, А.М.Колодний); аналіз психологами проблеми духовності особистості, структури і динаміки ціннісних орієнтацій (А.Маслоу, К.Роджерс, М.Рокич та ін.).

Методи дослідження. Для розв'язання накреслених завдань була розроблена програма дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів: теоретичних (аналіз, осмислення та узагальнення положень, що містяться у філософській, соціологічній, психолого-педагогічній, соціально-психологічній, релігійній літературі); емпіричних (анкетування, тестування, спостереження, індивідуальні та групові бесіди, аналіз продуктів діяльності, констатуючий, формуючий та контрольний етапи психолого-педагогічного експерименту); методів статистичного аналізу отриманих даних та якісної інтерпретації результатів дослідження.

Емпіричне дослідження проводилось впродовж 1998-2003 рр. Різними видами дослідно-експериментальної роботи було охоплено 350 студентів Хмельницького інституту регіонального управління та права, 105 учнів недільної школи євангельських християн баптистів, 110 учнів недільної школи п'ятидесятників, 120 учнів недільних християнських (православних) шкіл Хмельницької та Чернівецької областей.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягають у поглибленні характеристики спілкування як соціально-психологічного феномену і форми задоволення духовних потреб молоді; у виявленні системи умов і чинників, що впливають на культуру спілкування учнів; у визначені ціннісних орієнтацій, які зумовлюють зміст культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл; у характеристиці релігійного компонента культури спілкування як важливої складової духовної культури особистості; у розкритті значення релігійного макро- і мікросередовища у становленні культури спілкування.

Практичне значення дослідження: рекомендації та результати дослідження можуть використовуватись у різних системах суспільно-практичної діяльності вчителями, працівниками служб по роботі з молоддю, а також духовними наставниками у недільних релігійних школах. Висновки, одержані в процесі дослідження, можуть бути корисними при аналітичному вивченні особливостей релігійної свідомості громадян, враховуватись при складанні навчальних програм освітніми закладами України.

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалася різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми, відповідністю використаних методів дослідження його меті та завданням, поєднанням якісного і кількісного аналізу отриманих емпіричних даних, використанням математичних методів статистики із залученням сучасних програм обробки.

Апробація та впровадження результатів дослідження в практику. Основні положення і висновки дослідження були представлені автором на Міжнародній науково-практичній конференції “Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (Чернівці, 1996), Міжнародній науковій конференції циклу наукових конференцій “Християнство: історія і сучасність” (Київ, 1998), Міжнародній науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції” (Чернівці, 1998), щорічній звітній конференції професорсько-викладацького складу Хмельницького інституту регіонального управління і права (Хмельницький, 2000, 2001, 2002, 2003), Міжнародній науковій конференції “Релігія і церква в Подільському регіоні” (Хмельницький, 2002), Міжнародній науковій конференції “Державно-церковні відносини в Україні: регіональні аспекти” (Хмельницький, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державної регіональної політики в умовах проведення адміністративної реформи в Україні” (Хмельницький, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальні та духовно-культурні виміри релігійних процесів в Україні” (Чернівці, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми трансформації соціогуманітарної освіти" (Кам'янець-Подільський, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Управління у ХХІ столітті: погляд молодих вчених" (Хмельницький, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців: методологія, досвід, проблеми" (Вінниця, 2004), міжрегіональному семінарі "Психологія конструювання процесу професійної підготовки спеціаліста в контексті реальних проблем сучасного суспільства" (Івано-Франківськ, 2004).

Публікації. Зміст та результати дослідження викладено у 16 публікаціях, з них 3 у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, що налічує 297 найменувань та 11 додатків. Основний зміст дисертації викладено на 202 сторінках.

Робота містить 11 таблиць та 21 рисунок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, що вивчається, визначено об'єкт і предмет дослідження, його мету, гіпотезу та завдання. Розкрито методологічні та теоретичні засади роботи, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, подано дані про апробацію результатів, наведено відомості про публікації матеріалів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі роботи - "Спілкування як соціально-психологічний феномен і форма задоволення духовних потреб молоді" – здійснюється теоретичний аналіз існуючих в сучасній науці підходів до проблеми, що вивчається.

Узагальнення матеріалів досліджень в галузі спілкування дало змогу виокремити філософський (М.Бубер, А.Камю, Ж.-П.Сартр, К. Ясперс), соціологічний (М.Вебер, Е.Дюркгейм, О.Конт, К.Поппер, В.В.Розанов), психологічний (О.О.Бодальов, Л.С.Виготський, О.Б.Добрович, М.С.Каган, В.О.Кан-Калік, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов), соціально-психологічний (Г.М.Андрєєва, М.Н.Корнєв, А.Б.Коваленко, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.В.Москаленко, В.Г.Панок, М.І.Пірен, Т.К.Чмут, Т.С.Яценко), психолого-педагогічний (Г.О.Балл, Н.Р.Вітюк, Н.В.Чепелєва, В.Т.Циба) та релігієзнавчий (Є.М.Бабосов, О.В.Бучма, В.І.Гараджа, В.П.Москалець, І.С.Свенцицька) підходи до розкриття соціально-психологічних особливостей культури спілкування між учнями недільних релігійних шкіл, розкрити концептуальні положення кожного із названих підходів.

Теоретичні розвідки виявили, що розкриття психологічного аспекту спілкування та його культури передбачає вивчення цього феномену як міжособистісної взаємодії, його ролі у детермінації психічних процесів, функцій і станів. У психологічній науці спілкування є одним із важливих об'єктів дослідження. Одні дослідження зосереджуються на проблемах міжособистісних взаємин (О.О.Бодальов, М.М.Обозов); інші – спільної діяльності (Г.М.Андрєєва, М.Н.Корнєв, А.Б.Коваленко, Л.Є.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен); треті – структури діалогу (Г.М.Кучинський, М.М.Ночевник, В.А.Семиченко, В.Т.Циба). Відзначено, що дослідження соціальною психологією проблеми спілкування та його культури має велике значення для поглиблення загального наукового осмислення проблем людини, життя, культури (Г.М.Андрєєва, Г.О.Балл, Е.І.Головаха, В.О.Кан-Калік, М.Н.Корнєв, А.Б.Коваленко, Л.Є.Орбан-Лембрик, В.В.Москаленко, М.І.Пірен, Т.К.Чмут, В.Т.Циба, Т.С.Яценко).

Проведений аналіз дає підстави розглядати культуру спілкування як цілісну систему, що складається із взаємопов'язаних моральних та психологічних складових. У дисертації охарактеризовано етнокультурні та етнопсихологічні особливості культури спілкування. Відзначено, що специфічні для певного етносу форми передачі інформації сприяють консолідації етнічної культури та відокремлюють її від інших етнічних груп, забезпечуючи її внутрішню цілісність, її своєрідність та унікальність (М.Н.Корнєв, А.Б.Коваленко, С.Д.Максименко, В.П.Москалець, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.А.Семиченко, М.І.Пірен, В.Т.Циба, Т.С.Яценко та ін.).

Здійснено теоретичний аналіз взаємозв'язку культури спілкування і потреб особистості. Охарактеризовано релігійні цінності, які належать до духовних потреб особистості, але одночасно мають свою специфіку, яка відокремлює їх від інших духовних потреб людини. Відзначено, що релігійні потреби базуються на вірі, впевненості, переконаності в існуванні особливих зворотніх взаємодій між віруючим і надприродними силами, що відбуваються в результаті відповідних культових дій. Але релігійні потреби не можна повністю звести тільки лише до відправлення культових дій. Віруюча особа задовольняє свої духовні, психологічні і соціальні потреби в першу чергу через реалізацію своїх релігійних потреб. Якщо релігійні потреби особи залишились не задоволеними, то це можна сказати й про всі її інші потреби, бо перші по відношенню до останніх є первинними і визначають їх зміст і суть.

Проаналізовано сучасний стан розробки проблеми ідентифікації як механізму формування світоглядних орієнтацій. Проаналізувавши погляди представників різних напрямів психології стосовно механізму ідентифікації, ми можемо констатувати, що, по-перше, ідентифікація є одним із основних механізмів впливу на людину в процесі формування культури спілкування і особистості в цілому; по-друге, зміст ідентифікації пов’язується насамперед з емоціями (це чітко простежується на прикладі процесу спілкування учнів недільних релігійних шкіл).

Розглянуто проблему психологічного впливу, яка є центральною для культури спілкування. Звертається увага на те, що у спілкуванні між учнями недільних релігійних шкіл найяскравіше застосовується сугестивна функція, тому що вплив визначається не тільки життєвим досвідом, але й різноманітною сугестивною інформацією, що надходить різноманітними каналами; інформація дозується і подається таким чином, щоб вже на підсвідомому рівні закласти зерна ідей, потрібних для запровадження у свідомість. Слід пам’ятати про те, що сугестія, зараження, маніпулювання не завжди усвідомлюються реципієнтом.

Особливим різновидом психологічного впливу, важливим для недільних релігійних шкіл, є переконання через заборону. При переконанні через заборону мовний вплив об'єктивно виглядає як повеління здійснювати або, навпаки, не здійснювати ту чи іншу дію чи вчинок. Аналіз теоретичних досліджень М.Бубера, О.Вайт, Я.Ліндблада, Р.Улонської, Р.Чалдина, А.Ченчіні дозволяє стверджувати, що не менш ефективним у недільних релігійних школах є переконання довірою. У психологічному впливі в даному разі має місце аргументація, звернена до віри в об'єкт мовного впливу. Віра виникає в людини, коли вона зацікавлена в її предметі, який викликає в неї активну емоційну та оціночну реакцію. Якщо та чи інша ідея, гіпотеза, образ не викликає у людини активного інтересу, то феномен довіри буде відсутній.

Людина, на яку здійснено мовний вплив, усвідомлюючи виявлену довіру, намагається її виправдати. Переконання довірою широко використовується у вихованні. Суттєво впливає на ефективність переконання довірою ставлення суб'єкта мовного впливу до людини, яка є його об'єктом. Тому довіра зі сторони одних людей стимулює намагання виправдати її, а довіра інших - не стимулює.

Сугестія, зараження, маніпулювання як форми психологічного впливу виявляються дієвішими у колективному спілкуванні. В індивідуальному спілкуванні з більшим успіхом застосовується переконання. Варто пам’ятати про те, що засвоєні знання не завжди переходять в переконання.

Як спосіб впливу на індивідуальну свідомість людини переконання характеризується засобом, за допомогою якого відбувається вплив, та механізмами впливу, які використовують даний засіб. Переконання як вербальний спосіб впливу передбачає усвідомлення, осмислення сприйнятої інформації, активний, творчий підхід до її змісту.

Відзначено, що в процесі переконуючої взаємодії відбувається не лише задоволення потреб, а й значною мірою перетворення цінностей особистості. Ефективність впливу залежить великою мірою від того, які інтереси, цінності, установки стоять за бажанням людини досягти того чи іншого результату спілкування (Г.М.Андрєєва, В.П.Казміренко, М.Н.Корнєв, Б.Ф.Ломов, М.І.Махонько, Л.Е.Орбан-Лембрик, О.Ю.Панасюк, М.І.Пірен, Т.К.Чмут та ін.).

Культура спілкування є одним із вирішальних чинників у налагодженні соціальних контактів. Висока культура спілкування – це гармонія знань, комунікативних і морально-психологічних можливостей, які залежать від інтелектуально-культурних здібностей особистості. По суті, внутрішні механізми регуляції поведінки значною мірою є похідними від вимог соціального середовища. Таким чином, ми можемо констатувати, що на формування культури спілкування значною мірою впливають "зовнішні" соціокультурні та "внутрішні" психологічні механізми поведінки.

У другому розділі – "Емпіричне вивчення особливостей культури спілкування у недільних релігійних школах" – викладається загальна стратегія дослідження, обґрунтовується система методів та методологічних прийомів, наводяться результати аналізу рівня потреби у спілкуванні серед учнів недільних релігійних шкіл та їх відображення в реальній практиці навчання.

Відповідно до розуміння проблеми культури спілкування нами була розроблена програма дослідження, що містила два блоки методик.

Перший методичний блок передбачав аналіз власне комунікативних характеристик і був спрямований безпосередньо на визначення особливостей спілкування учнів недільних релігійних шкіл. Зокрема, досліджувались: рівень потреби у спілкуванні; труднощі в процесі спілкування; місце комунікативних якостей в системі цінностей учнів.

На другому етапі дослідження проводився констатуючий експеримент, в ході якого розглядалась специфіка прояву комунікативного процесу серед учнів недільної школи євангельських християн баптистів, взаємозв'язок задоволення релігійних потреб і культури спілкування у недільних школах п'ятидесятників, вплив християнської освіти на культуру спілкування учнів недільних християнських шкіл.

За допомогою другого блоку методик було виявлено ціннісні орієнтації особистості, які суттєво впливають на формування культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл.

Основними сферами дослідження стали: потребово-мотиваційна сфера учня недільної релігійної школи; його культура спілкування, комунікативні якості, знання, уміння, навички, емоційно-емпатійні можливості; релігійні цінності, релігійні потреби, релігійні уявлення і їх вплив на формування культури спілкування.

На констатуючому етапі дослідження використовувалась наступна група методик: "Рівень потреби у спілкуванні" (Ю.М.Орлов, В.І.Шкуркін, Л.П.Орлова), "Діагностика комунікативної установки" (В.В.Бойко), "Діагностика "труднощів" у встановленні емоційних контактів" (В.В.Бойко), ""Вивчення домінуючого типу спрямованості" (Є.В.Залюбовська), авторський варіант анкети, спрямованої на визначення впливу релігії, релігійних цінностей на культуру спілкування.

На етапі формуючого експерименту також були задіяні методики: "Ціннісні орієнтації" (М.Рокич), "Неіснуюча тварина", "Діагностика ступеню задоволення основних потреб".

Діагностуванню були піддані такі показники: рівень потреби у спілкуванні, співвідношення культури спілкування та релігійного впливу у системі ціннісних орієнтацій учнів недільних релігійних шкіл, рівень згуртованості релігійних груп.

Аналіз результатів опитування щодо рівня потреби у спілкуванні показав, що серед учнів недільних релігійних шкіл, незалежно від гендерних та вікових характеристик, переважає високий рівень потреби у спілкуванні (учні недільної школи євангельських християн баптистів – 51,2%% учні недільної шкоди п'ятидесятників – 44,8%) та вище середнього (відповідно 21,6% і 22,6%). Низький рівень потреби у спілкуванні зустрічається найменш часто (відповідно 0,4% і 7,3%). Серед учнів світських шкіл (тих, хто не відвідує заняття у недільних релігійних школах) виявлено протилежну тенденцію: переважаючим є низький рівень потреби у спілкуванні (52,1%) та нижче середнього (22,8%). Високому рівневі потреби у спілкуванні відповідає найнижчий показник (9,6%). Порівняльний аналіз дослідження рівня потреби у спілкуванні серед учнів які лише почали відвідувати заняття у недільних релігійних школах, і тих, що відвідують ці заняття більше п'яти років, виявив закономірність – учні, які відвідують недільні релігійні школи менше півроку, мають більшу потребу у спілкуванні, ніж ті, хто відвідує заняття понад 5 років (див.табл.1).

Таблиця 1.

Порівняльний аналіз рівня потреби у спілкуванні серед учнів
недільних релігійних шкіл, які лише почали відвідувати заняття, і тих,
хто відвідує заняття понад 5 років

Рівень потреби у спілкуванні
(за оцінкою учнів) | Відсоток серед учнів: | які відвідують заняття більше п'яти років | які відвідують заняття
1-6 місяців | Високий

Вище середнього

Середній

Нижче середнього

Низький | 28,6

42,7

13,4

11,8

3,5 | 62,8

29,6

4,1

2,6

0,9 |

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що певною мірою недільні релігійні школи сприяють задоволенню рівня потреби у спілкуванні своїх учнів.

Ми передбачали, що одним із досить важливих чинників культури спілкування є рівень згуртованості групи. З метою підтвердження цього положення досліджувався рівень згуртованості груп (класів) баптистів, п'ятидесятників та учнів недільної християнської школи, в результаті чого було виявлено, що такими свої класи вважають 85% опитаних баптистів, 90% опитаних п'ятидесятників та 89% учнів недільної християнської школи.

На основі результатів опитування досліджено вплив релігійних цінностей на культуру спілкування учнів недільних релігійних шкіл. Наведемо найцікавіші результати дослідження.

Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що 36,2% опитаних учнів християнської недільної школи вважають, що навчання у недільній релігійній школі дає можливість поспілкуватися з однодумцями; 35,1% йдуть до недільної християнської школи з метою вдосконалити себе; 28,7% опитаних вважають, що "недільна школа дає можливість відчути себе комусь потрібним", "уникнути самотності". Цікавим є те, що 100% опитаних визначають соціально-психологічний клімат в класах недільної християнської школи як позитивний і наголошують, що процес навчання, у порівнянні із світськими навчальними закладами є "цікавішим, емоційнішим", "двостороннім, оскільки відчуваєш що ти щиро небайдужий іншим". На вузькоспрямованість процесу навчання вказали лише 10,6% респондентів. Водночас учні недільної християнської школи стверджують, що керівництво не завжди заохочує ініціативу з боку учнів (71,4%).

В ході опитування було з'ясовано, що пріоритетними цінностями учні недільної школи п'ятидесятників вважають наступні характеристики:

- цінність Бога, як найвищої субстанції (100%)

- цінність життя (98,1%)

- цінність віри (89,6%)

- цінність сім'ї (76,7%)

- цінність спілкування з братами і сестрами по вірі (76,6%)

- можливість духовного росту (70,1%)

- гуманне ставлення до людини (65,3%)

Отримані результати показали, що пріоритетними учні недільної школи п'ятидесятників вважають духовні цінності, серед яких провідна роль відводиться релігійним. Роль інших чинників в процесі соціалізації особистості учні релігійної недільної школи усвідомлюють недостатньо.

Загалом, вивчення реального стану особливостей культури спілкування в недільних релігійних школах дозволило констатувати наступне: 1) серед учнів недільних релігійних шкіл домінує високий рівень потреби у спілкуванні; 2) культура спілкування учнів недільних релігійних шкіл обумовлена культовою та позакультовою релігійною діяльністю, формальними та неформальними відносинами; 3) високий рівень згуртованості у класах серед учнів недільних релігійних шкіл дозволяє стверджувати, що недільні релігійні школи виконують не лише релігійні функції, а є тим механізмом, що суттєво впливає на культуру спілкування своїх учнів.

Систематизація результатів емпіричного дослідження показує, що зміст процесу спілкування учнів недільних релігійних шкіл обумовлений загальнорелігійними цінностями, які пропагує релігійна школа. Це пояснюється тим, що релігійна громада є для віруючого оптимальною формою адаптації до світу, системою формування певного ставлення до нього.

Культура спілкування учнів недільних релігійних шкіл формується в процесі осмисленого навчання, що сприяє досягненню високого рівня культури спілкування. Ці результати не виникають самі по собі, спонтанно і хаотично, а передбачають детальне планування і ретельну організацію процесу навчання, а також створення умов для застосування знань у практичній діяльності. До того ж, недільні релігійні школи не є закритими, відірваними від суспільного життя установами. Їх структура передбачає участь батьків у формуванні політики школи. Процес навчання у недільних релігійних школах є диференційованим, тісно пов’язаним не лише з рівнем психологічної готовності особи до процесу навчання, але й з урахуванням специфіки її духовних потреб. Спілкування є невід’ємною складовою процесу навчання: чим складніший етап навчання долають учні, тим вищим, за твердженням наставників, є рівень культури спілкування між ними.

Вивчення особливостей комунікативного процесу в недільних релігійних школах дозволило виокремити й ряд недоліків і проблем у цій сфері, серед яких: невисока активність та ініціативність спілкування, досить високий показник труднощів у встановленні емоційних контактів за умови досить високого рівня потреби у спілкуванні. Попри те, що недільні релігійні школи, з одного боку, реалізують природні потреби учнів у спілкуванні з однодумцями, в безпеці, з іншого боку, віруючий потрапляє у таку систему взаємин, яка обмежує його індивідуальність. Усе це, безперечно, потребує уваги з боку як психологів, так і релігієзнавців, організації подальшої роботи, спрямованої на соціально-психологічний аспект дослідження культури спілкування учнів недільних шкіл.

Одержані упродовж констатуючих досліджень дані зумовили необхідність розробки системи формуючих заходів з метою розвитку духовних цінностей, визначення їх впливу на культуру спілкування учнів недільних релігійних шкіл.

У третьому розділі – "Аналіз соціально-психологічних умов, що впливають на формування культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл" – висвітлюються результати формуючого експерименту. Зокрема, простежуються особливості взаємозв'язку ціннісних орієнтацій особистості та задоволення потреб, з'ясовуються шляхи підвищення культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл.

Аналіз результативності комунікативної підготовки учнів недільних релігійних шкіл показав наявні резерви як на рівні теоретико-практичної підготовки (мається на увазі навчально-виховний процес у недільних релігійних школах), так і на рівні індивідуальної роботи учнів недільної релігійної школи. При цьому враховувалися як зміни об'єктивного характеру, які впливають на культуру спілкування, так і зміни суб'єктивного характеру (що стосується світоглядних установок, ціннісних орієнтацій тощо).

Особливістю проведення нашого дослідження стала специфічність учасників вибірки. Уже на початок експерименту учні недільної релігійної школи характеризувалися досить високим рівнем потреби у спілкуванні. Водночас, вони звертаються до недільної релігійної школи, що дозволяє стверджувати, що світська школа повною мірою задоволенню потреби у спілкуванні не сприяє.

Для проведення формуючих заходів учасники експерименту (335 осіб) були поділені на дві групи: експериментальну (168 учнів недільної релігійної школи віком від 16 до 30 років, які відвідують заняття у недільних релігійних школах не більше шести місяців) та контрольну (167 учнів недільної релігійної школи, які відвідують заняття у недільній релігійній школі понад шість місяців) вибірки.

Навчання у недільних релігійних школах проходить у формі уроків, які мають релігійну тематику, а саме: "Божий скарб", "Тріумф віри", "Жива надія", "Любити, поважати і турбуватися", "Йти Його слідами", "Перемога та служіння", "Християнин і страждання".

Вдосконалення програми релігійних уроків в експериментальній групі відбувалося у напрямку збагачення й корекції тематики уроків матеріалом, який, насамперед, розрахований на вдосконалення культури спілкування. Зокрема, основна увага наставників-вчителів зверталась не на механічний переказ вчителем біблійного матеріалу, а на надання змоги кожному учневі недільної релігійної школи можливості осмислити кожну історію відповідно до своїх власних уявлень, своєї оцінки почутого. Так, обсяг уроків був доповнений нами наступними темами: "Любов формує мене", "Мої громадянські обов'язки", "Мій божий скарб", "Любов зростає, якщо я підготовлений до служіння". У контрольній групі проводились звичні заняття.

В результаті спостереження за навчальним процесом під час експерименту та бесід з наставниками та учнями недільної релігійної школи було зроблено висновок: істотною передумовою досягнення пізнавального ефекту є те, що навчальний матеріал не суперечив ціннісним орієнтаціям особистості. Ця передумова й сприяє розвиткові соціально-психологічних характеристик культури спілкування.

Спостереження, бесіди з учнями недільних релігійних шкіл забезпечили можливість виявлення найбільш ефективних прийомів, які застосовуються на релігійних уроках, що сприяло поєднанню теорії і практики, виявленню індивідуальних особливостей учнів недільних релігійних шкіл, значущих як для ділового, так і неформального спілкування. Зокрема, ефективною формою роботи з учнями недільних релігійних шкіл була підготовка ними письмових повідомлень щодо поєднання релігійних цінностей і власних переконань: "Моя найбільша перемога", "Бог, який нас захищає", "Лише одне життя", "Якою є ціна людини".

Можливість точніше визначити соціально-психологічні особливості культури спілкування забезпечив аналіз питань для обговорення, які відбирались з матеріалів уроків, пропонувалися самими учнями недільної релігійної школи. Вони використовувались як діагностичні і тренувальні.

Питання були спрямовані на вивчення вміння конструктивно вирішувати проблемні ситуації, переконувати в процесі взаємодії, аргументувати. Аналіз проблемних питань у якості навчальних здійснювався за наступним алгоритмом: 1) знайомство з проблемним питанням; 2) визначення сили релігійних переконань; 3) зв'язок аргументації з релігійними цінностями.

З метою підвищення культури спілкування використовувалися різні режими роботи в групі (усією групою, окремими підгрупами (5-6 осіб), у парах, індивідуальна робота), завдяки чому кожен учень недільної релігійної школи був активним учасником навчального процесу, залучався до мовленнєвої й невербальної діяльності протягом усього курсу навчання.

Відзначено, що в результаті відповідей на проблемні питання, при розв'язанні завдань в учнів недільних релігійних шкіл формуються вміння й навички їх аналізу, що надалі стало продуктивним механізмом, який сприяє вдосконаленню культури спілкування.

Одним із провідних методів, які використовувались автором в тренінговій роботі, були групові бесіди – неформальне спілкування, під час якого здійснювався обмін думками, почуттями, що дає учасникам можливість отримати зворотний зв'язок. Також використовувався метод групової дискусії, під час якої учні недільної релігійної школи спонтанно наповнювали розмову конкретним змістовним матеріалом.

Названі форми навчального процесу допомагали його учасникам зрозуміти власну індивідуальність, створити позитивну "Я"-концепцію. З одного боку, вони навчають враховувати думку один одного, а з іншого – самостійно, критично мислити, толерантно відстоювати свої думки, переконання. При цьому навчальний діалог виступав у якості не лише засобу навчання, він є також "полігоном" для тренування мовленнєвої здатності учнів недільної релігійної школи і умовою засвоєння ними законів людського спілкування. Демократична, вільна атмосфера на заняттях сприяла саморозкриттю учасників, робила їх більш розкутими і невимушеними у спілкуванні.

З метою перевірки ефективності проведеного комунікативного навчання було організовано контрольний етап експерименту. Це дало можливість визначити ефективність запропонованої програми порівняти успішність формування культури спілкування в учасників контрольної та експериментальної груп.

Всі учні експериментальної групи підтвердили доцільність та важливість запропонованого курсу. На питання "Що дали заняття у недільній школі особисто Вам?" усі учасники експериментальної групи вказали на те, що у них відбулися позитивні зміни, які виявляються у спілкуванні. Наприкінці експерименту було проведено повторне діагностування рівня розвитку потреби у спілкуванні учнів недільних релігійних шкіл. Зведені дані представлені в табл. 2.

Таблиця 2.

Рівні розвитку потреби у спілкуванні учнів недільних релігійних шкіл

Рівень розвитку потреби у спілкуванні | Початковий зріз | ч2 | Підсумковий зріз | ч2 | Експеримен-тальна група (N168) | Контрольна група (N167) | (К1-Е1)2 /Е1 | Експеримен-тальна група (N168) | Контрольна група (N167) | (К2-Е2)2 /Е2 | к-сть | %(Е1) | к-сть | %(К1) | к-сть | %(Е2) | к-сть | %(К2) | Високий | 35 | 20,6 | 32 | 18,8 | 0,15 | 66 | 38,9 | 32 | 18,8 | 16,25 | Вище середнього | 71 | 41,8 | 89 | 52,5 | 2,73 | 85 | 50,1 | 78 | 46,0 | 1,64 | Середній | 46 | 27,1 | 31 | 18,2 | 2,92 | 11 | 6,4 | 42 | 24,7 | 15,8 | Нижче середнього | 11 | 6,4 | 11 | 6,4 | 0,00 | 6 | 3,5 | 15 | 8,8 | 0,12 | Низький | 5 | 2,9 | 4 | 2,3 | 3,66 | 0 | 0,0 | 0 | 0,0 | 2,90 | ч2 | 9,46 | 36,71 |

Як видно з таблиці, в експериментальній групі зросла кількість учнів з високим та вище середнього рівнем розвитку потреби у спілкуванні, а кількість учнів із середнім, нижче середнього рівнями зазначеної ознаки зменшилась. У контрольній групі істотних змін не відбулося. Підтверджена різниця показників потреби у спілкуванні в експериментальній групі після проведення вище- описаного навчання доводить його доцільність - ?2 дорівнює 36,71 при табличному значенні 13,28 із вірогідністю припустимої помилки 0,01.

Наявність позитивних зрушень в експериментальній групі підтверджено достовірністю відмінностей у розподілі ціннісних орієнтацій, що визначалися за авторською методикою до і після навчання.

Показовими у цьому відношенні є також повторні опитування учнів недільних релігійних шкіл за методикою діагностики особистісних та групових базових потреб щодо рівня розвитку духовних цінностей. Збільшилась кількість учнів недільних релігійних шкіл з високим та вище середнього рівнями розвитку духовних цінностей. Водночас зменшилась кількість учнів недільних релігійних шкіл із низьким та нижче середнього показниками даної ознаки. Результати підсумкового діагностування рівня розвитку духовних цінностей учнів недільних релігійних шкіл наведені у табл. 3.

Таблиця 3.

Рівні розвитку духовних цінностей учнів недільних релігійних шкіл

Рівень розвитку духовних цінностей | Початковий зріз | ч2 | Підсумковий зріз | ч2 | Експеримен-тальна група (N168) | Контрольна група (N167) | (К1-Е1)2 /Е1 | Експеримен-тальна група (N168) | Контрольна група (N167) | (К2-Е2)2 /Е2 | к-сть | %(Е1) | к-сть | %(К1) | к-сть | %(Е2) | к-сть | %(К2) | Високий | 32 | 18,8 | 35 | 20,6 | 0,17 | 69 | 40,7 | 48 | 28,3 | 25,50 | Вище середнього | 67 | 39,5 | 61 | 35,9 | 0,00 | 38 | 40,1 | 71 | 41,8 | 0,00 | Середній | 49 | 28,9 | 58 | 34,2 | 0,97 | 21 | 12,3 | 42 | 24,7 | 9,53 | Нижче середнього | 18 | 10,6 | 11 | 6,4 | 1,66 | 10 | 5,9 | 5 | 2,9 | 2,08 | Низький | 2 | 1,1 | 2 | 1,1 | 0,00 | 0 | 0 | 1 | 0,59 | 1,10 | ч2 | 2,80 | 38,22 |

Високий показник ?2 = 38,22 при табличному значенні 13,28 (р0,01) підтверджує достовірність покращення рівня розвитку духовних цінностей учнів недільних релігійних шкіл.

В результаті підсумкового діагностування (за методикою М.Рокича) було виявлено деякі зміни в системі ціннісних орієнтацій учнів недільних релігійних шкіл, що дозволило виявити тенденцію посилення спрямованості учнів недільних релігійних шкіл до міжособистісної взаємодії. Так, в експериментальній групі вищі рангові місця, ніж до початку експерименту, зайняли такі термінальні цінності, як "впевненість у собі" - перемістилася з 10-го місця на 5-е (за результатами відповідей учнів недільної християнської школи), з 12-го місця на 6-е (за результатами відповідей учнів недільної п'ятидесятницької школи), з 13-го місця на 7-е (за результатами відповідей учнів недільної школи євангельських християн баптистів); "усамітнення" - 13-го місця на 6-е (недільна християнська школа), з 13-го місця на 7-е (недільна п'ятидесятницька школа), з 12-го місця на 8-е (недільна школа євангельських християн баптистів); "пізнання" - 12-го місця на 8-е (недільна християнська школа), з 15-го місця на 9-е (недільна п'ятидесятницька школа), з 15-го на 9-е (недільна школа євангельських християн баптистів), а також інструментальні цінності: "сміливість у судженнях" - 18-го місця на 10-е (недільна християнська школа), з 15-го місця на 11-е (недільна п'ятидесятницька школа), з 16-го місця на 10-е (недільна школа євангельських християн баптистів); "освіченість" – з 15-го місця на 9-е (недільна християнська школа), з 14-го місця на 9-е (недільна п'ятидесятницька школа), з 15-го на 11-е (недільна школа євангельських християн баптистів); "кругозір" – з 14-го місця на 5-е (недільна християнська школа), з 13-го місця на 6-е (недільна п'ятидесятницька школа), з 12-го на 7-е (недільна школа євангельських християн баптистів). У контрольній групі дані тенденції не виявлені.

Порівняльний аналіз умов які сприяють задоволенню потреб учнів світських шкіл і учнів недільних релігійних шкіл на основі співставлення отриманих результатів дозволив визначити, які ціннісні орієнтири виступають у якості домінуючих до і після навчання у недільній релігійній школі. Результати дослідження (за авторською методикою, впровадженою у жовтні 1999 року) дозволяють зробити висновки стосовно того, що до навчання у недільній релігійній школі головними умовами збагачення духовних потреб є для 50% опитаних респондентів телебачення і музика; для 20% опитаних - спілкування з друзями; для 19% - церква; 10% у якості пріоритетних назвали інші потреби. Повторне опитування (за авторською методикою, впровадженою у жовтні 2004 року) дозволяє прослідкувати як за період навчання змінюються ціннісні орієнтації учнів недільних релігійних шкіл: 60% опитаних головною умовою задоволення духовних потреб вважають Бога; 25% - релігійну школу і 12% - релігійну літературу.

Проведення експериментального дослідження дозволило накреслити основні шляхи підвищення культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл і стверджувати наявність того факту, що ефективність формування культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл досягається, перш за все, за рахунок поєднання впливу двох факторів: соціального і психологічного. Соціальний фактор передбачає інтегративну роль соціального середовища (місце роботи (навчання), сім'я, релігійна школа, коло друзів) і ціннісних орієнтацій (інтереси, потреби) у формуванні культури спілкування. Психологічний фактор забезпечує інтеграцію індивідуального (установки, ідеали) та групового (референтна група) впливу на формування культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл.

На основі визначення шляхів формування культури спілкування нами запропоновані напрями розвитку культури спілкування. Насамперед, звертається увага на необхідність застосування теоретичних видів комунікативної підготовки. Відзначається, що пошуково-ціннісний рівень засвоєння комунікативних знань пов'язаний з їх розумінням (співвіднесення теми релігійного уроку до кожного з присутніх в класі). Суб'єктивно-ціннісний рівень засвоєння комунікативних знань передбачає їх прийняття, тобто співвіднесення цінностей повідомлення із власною системою цінностей, з утворенням суб'єктивних цінностей, які в кінцевому рахунку і обумовлюють культуру спілкування. Практичні види комунікативної підготовки (власна участь у богослужіннях, молитовних зібраннях) сприяють стійкому формуванню ціннісних орієнтацій.

Проведене дослідження дало змогу визначити основні шляхи оптимізації культури спілкування учнів недільних релігійних шкіл: активізація процесу спілкування учнів недільних релігійних шкіл в офіційних і неофіційних умовах; формування групових цінностей, традицій, норм; створення мотиваційної єдності групи; активізація комунікативних здібностей кожного члена групи; профілактика і корекція деформацій спілкування.

Загалом, задіяні формуючі заходи проявились як ефективні. Їм властива системність, що зумовлюється поетапністю впливу, його несуперечливістю та цілеспрямованістю. Такі характеристики й визначають перспективність застосування задіяних формуючих заходів.

У висновках підведено підсумки дисертаційної роботи, на підставі узагальнення отриманих даних встановлено основні положення, які відповідають висунутій гіпотезі та накресленим завданням. Результати дослідження дали змогу зробити наступні висновки:

1. Знання сутності і своєрідності спілкування, його місця в багатогранній системі людських взаємовідносин, його внутрішньої мотивації, особливостей впливу макро- і