Гулич Ольга Іванівна

УДК 332.122: 379.84 [504+330.066.001.11]

Концептуальні засади екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій

Спеціальність: 08.10.01 –
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік НАН України
Долішній Мар’ян Іванович,
Інститут регіональних досліджень НАН України, директор

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України Туниця Юрій Юрійович,
Національний лісотехнічний університет України, ректор (м. Львів)

доктор економічних наук, професор
Євдокименко Валерій Кирилович,
Буковинський інститут, перший проректор (м. Че-р-нівці)

Провідна установа: Об’єднаний інститут економіки НАН України, відділ моделювання систем сталого економічного розвитку (м. Київ)

Захист відбудеться 26 вересня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 76026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 25 серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Формування умов екологічно безпечної життєдіяльності людини при одночасному гарантуванні високих стандартів рівня якості життя обумовлює підвищений інтерес до розвитку рекреаційної сфери. У системі стійкого розвитку суспільства роль курортно-оздоровчих територій особлива – вони здійснюють регенеративні та оздоровчі функцій по відношенню до людського організму. У цьому контексті забезпечення їх екологічно збалансованого розвитку набуває винятково важливого значення.

Широке коло теоретико-методологічних питань стійкого (екологічно збалансованого) розвитку світу та гармонізації взаємодії природи, суспільства та економіки є об’єктом наукових досліджень А.С. Астахова, О.О. Веклич, В.В. Волошина, Германа Дейлі, Л.С. Гринів, Б.М. Данилишина, В.І. Данилова-Данильяна, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, М.І. Дробнохода, Р. Костанзи, П. Костюка, В.С. Кравціва, В.Ю. Межжеріна, Л.Г.Мельника, С.М. Ральчука, В.М. Трегобчука, Ю.Ю. Туниці, А.Д. Урсула, В.Я. Шевчука, Л.Б. Шостак та ін.

Дослідженню проблем курортно-рекреаційної сфери та територіальних рекреаційних комплексів і систем присвячені праці відомих українських і зарубіжних вчених: М.М. Амірханова, О.І. Амоші, М.В. Багрова, О.О.Бейдика, Ю.О. Ведєніна, В.І. Гетьмана, Л.С. Гринів, П.В. Гудзя, М.І. Долішнього, В.К. Євдокименка, О.В. Живицького, В.С. Кравціва, В.К. Мамутова, М.С. Мироненка, Н.Ю. Недашківської, В.С. Преображенського, М.Ф. Реймерса, В.П. Руденка, І.Т. Твердохлєбова, С.В. Трохимчука, О.І. Шаблія та ін.

Однак ряд питань розвитку курортно-рекреаційної сфери залишаються недостатньо дослідженими. Додаткових досліджень потребують проблеми екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій, чинників, показників, механізмів його регулювання, врахування територіально-просторових компонент при формуванні стратегій розвитку рекреаційної сфери та курортно-оздоровчих територій. Саме це обумовило вибір теми, мету та завдання дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України у рамках тем: “Соціально-економічні механізми реалізації регіональної екологічної політики” (І кв. 2000р. – ІV кв. 2001р., № державної реєстрації 0100U000832); “Концептуальні основи формування політики освоєння рекреаційного потенціалу регіону та механізми її реалізації в ринкових умовах” (І кв. 2002р. – ІV кв. 2003р., № державної реєстрації 0102U000430); “Розробка програми роз-витку рекреаційного комплексу Львівської області” (№ державної реєстрації 0102U000432) та “Розробка програми розвитку туризму і рекреації в Дро-го-бицькому районі Львівської області” (№ державної реєстрації 0101U009323).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка концептуальних засад екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій та науково-методичних рекомендацій щодо їх реалізації.

Для досягнення цієї мети у роботі необхідно було вирішити такі завдання:

- проаналізувати і узагальнити теоретичні підходи до визначення сутнісної ємності категорії “екологічно збалансований розвиток” та його особливості для курортно-оздоровчих екосоціосистем;

- обґрунтувати необхідність розширення поняття “стійкого” розвитку через доповнення його сутності соціомедичними та соціогуманітарними аспектами, збагачення морально-етичними конструкціями;

- обґрунтувати доцільність і важливість врахування особливостей територіально-просторової детермінації глобальної екосоціосистеми при побудові стратегій розвитку;

- визначити основні засади, індикатори та чинники регулювання екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій;

- провести аналіз та оцінку використання природно-ресурсного потенціалу курортно-оздоровчих територій та розвитку курортно-рекреаційної сфери Карпатського регіону;

- здійснити аналіз та розкрити особливості підходів до економічного оцінювання вартості природних ресурсів, зокрема рекреаційних, та діючих економічних механізмів регулювання рекреаційного природокористування;

- удосконалити методику визначення рекреаційного навантаження та рекреаційної місткості курортно-оздоровчих територій і курортно-оздоровчих центрів;

- розробити модель задачі переходу до екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій;

- обґрунтувати базові положення побудови концепції екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій;

- удосконалити методику розробки регіональних та локальних програм комплексного розвитку курортно-оздоровчих територій та механізмів їх реалізації;

- розробити організаційну структуру управління екологічно збалансованим розвитком курортно-оздоровчих територій.

Об’єктом дослідження є процес екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та науково-практичні підходи до формування концептуальних засад та механізмів регулювання екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження складають фундаментальні теоретичні положення вітчизняної та зарубіжної економічної науки з питань стійкого (екологічно збалансованого) розвитку, ринкової економіки, економіки природокористування, регіональної економіки, розвитку територіальних господарських систем.

У процесі наукового дослідження використовувались такі методи: аналізу і синтезу – для узагальнення теоретико-методологічних напрацювань з питань стійкого розвитку, визначення чинників та індикаторів екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій, вдосконалення методики визначення рекреаційного навантаження та рекреаційної місткості курортно-оздоровчих територій та курортних центрів; теоретичного порівняння і узагальнення – при розкритті змісту та сутності понятійно-термінологічного апарату екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій; багатофакторного просторового порівняльного аналізу – при аналізі та оцінці використання природно-ресурсного потенціалу розвитку курортно-оздоровчих територій Карпатського регіону; історичного, статистичного та економічного аналізу – при вивченні курортно-рекреаційної сфери Карпатського регіону та динаміки її розвитку; аналізу та узагальнення – при вивченні підходів до економічного оцінювання вартості природних ресурсів, зокрема, рекреаційних та діючих економічних механізмів регулювання рекреаційного природокористування; системно-структурного аналізу – при побудові концепції екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій та організаційної структури її управління; формалізації і логічного моделювання систем – при побудові моделі задачі переходу до екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій; програмно-цільового підходу і прогнозування – при розробці пропозицій по екологічно збалансованому розвитку курортно-оздоровчих територій Карпатського регіону.

Інформаційною базою дослідження є Укази Президента, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради і постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи міністерств і відомств, інших органів державного і регіонального рівнів управління. При написанні дисертаційної роботи використовувались первинні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Державної туристичної адміністрації України, Львівського обласного управління статистики, управління курортів та туризму Львівської обласної державної адміністрації, статистичні, фактичні матеріали, опубліковані в аналітичних оглядах, монографіях і періодичних наукових виданнях.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі проведеного дослідження отримані наступні результати, які складають його наукову новизну:

вперше:

- обґрунтовано концепцію екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території;

- розроблено модель переходу до екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території;

- здійснено структурування чинників екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій та доповнено їх чинниками: рівень екологічної збалансованості рекреаційного природокористування; потенціал розвитку територіальної громади; традиції, культурологічне середовище;

удосконалено:

- систему індикаторів екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території через введення індикатора стану природних лікувально-оздоровчих ресурсів як складової інтегрального індикатора якісного стану довкілля; обґрунтовано його доцільність;

- методику розрахунку рекреаційного навантаження, екологічно доцільної місткості курортно-оздоровчої території та курортно-оздоровчого центру (курорту) через введення в методику розрахунку екологічної пропозиції природних лікувальних ресурсів, коефіцієнта рекреаційної дигресії рекреаційної (курортно-оздоровчої) території;

- організаційну структуру управління курортно-оздоровчою територією, доповнивши її окремими структурними підрозділами: науково-консультаційною радою, моніторинговим центром, інформаційно-аналітичним центром, центром розвитку та інновацій;

дістало подальший розвиток:

- визначення сутнісної ємності категорії “стійкий (екологічно збалансований) розвиток” через доповнення його трактування соціомедичними та соціогуманітарними аспектами, морально-етичними конструкціями;

- методичні підходи до оцінювання вартості рекреаційних ресурсів: запропоновано таку оцінку проводити через врахування покращання здоров’я населення, що відбулося внаслідок здійснення рекреаційної діяльності;

- методика програмно-цільового підходу до розробки регіональних і локальних програм розвитку курортних територіально-господарських систем різних рівнів через поєднання в одному програмному документі подвійного завдання – збереження високих екологічних стандартів довкілля та високих темпів соціально-економічного розвитку території;

- економічні та організаційно-управлінські механізми розвитку курортно-оздоровчих територій.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретична і прикладна цінність одержаних наукових результатів полягає у розробці методичних основ екологічно збалансованого розвитку екосоціосистем курортно-оздоровчого типу, концепції та програм розвитку курортно-оздоровчих територій на цій основі, формалізованої моделі переходу курортно-оздоровчих територій до екологічно збалансованого розвитку.

Розроблена автором Концепція екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій рекомендована Державною туристичною адміністрацією України до використання при розробці Державної програми розвитку курортів або доопрацюванні проекту Концепції розвитку курортів і санаторно-курортної галузі (довідка від 7.12.2004 р. № 1.4/08-1282).

Стратегія і концептуальні положення розвитку санаторно-курортної сфери, основні напрямки рекреаційної політики та механізми її реалізації були використані при розробці Концепції розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області (схвалена рішенням колегії Львівської обласної державної адміністрації від 1.02.2002р.) та Програми розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області на 2003-2007 роки (затверджена рішенням сесії Львівської обласної ради від 7.03.2003 р. №113).

На основі аналізу фінансово-економічних результатів функціонування суб’єктів рекреаційної сфери Львівської області зроблено висновки і подано пропозиції щодо реформування санаторно-курортної сфери, які представлені в аналітичній записці “Про фінансово-економічні результати функціонування суб’єктів рекреаційного господарства Львівської області та проблеми реформування галузі” (довідка від 2.04.2003р. №5/29-1308/8-10).

Матеріали аналітичної записки “Про пріоритетні напрями розвитку рекреаційної сфери у Карпатському регіоні” використано при розробці стратегії економічного та соціального розвитку Львівської області до 2010 року, а також в діяльності Ради з туризму Карпатського регіону при плануванні напрямів розвитку санаторно-курортної сфери (довідка від 2.04.2003 р. №5/29-1308/8-10).

Наукові напрацювання і пропозиції, висвітлені у науковому виданні “Рекреаційний потенціал Українських Карпат та сучасний стан його освоєння”, рекомендовані Державною туристичною адміністрацією України (лист № 1.4/08-215 від 21.03.2005 р.) Львівською (лист № 138 від 22.04.2005 р.) та Івано-Франківською (лист № 154/07-31/36 від 24.02.2005 р.) обласними державними адміністраціями до використання при розробці Державної програми розвитку Карпатського регіону та рекреаційної сфери, а також Київським університетом туризму, економіки і права (лист №146-01-4/у від 21.04.2005 р.) та Івано-Франківською обласною державною адміністрацією (лист № 154/07-31/36 від 24.02.2005 р.) – у навчальних програмах при підготовці фахівців для курортно-рекреаційної сфери.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій викладено авторський підхід до формування концептуальних засад регулювання екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій. Наукові результати дисертації належать особисто автору і є його теоретичним і практичним внеском у розвиток економічної науки. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто. Конкретний внесок автора в роботи, виконані у співавторстві, вказаний у списку основних публікацій.

Апробація результатів дослідження. Положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались на міжнародних, республіканських, регіональних наукових і науково-практичних конференціях, форумах, конгресах, семінарах: регіональній науково-практичній конференції “Стратегія сталого розвитку Закарпаття: еколого-економічні та соціальні моделі” (Ужгород, 30 листопада 2001 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Управління у державі ІІІ-го тисячоліття” (Львів, 25-26 березня 2002 р.); регіональному семінарі “Інформаційні технології у туристичному та рекреаційному бізнесі” (Львів, 16 грудня 2002 р.); науково-практичному семінарі “Курорт Східниця. Нові перспективи” (смт. Східниця Львівської обл., 26 червня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України” (Львів, 2-3 жовтня 2003 р.); ІІІ Міжнародному Економічному форумі (Львів, 2-4 жовтня 2003 р.); Другому Міжнародному Конгресі “Інформатизація рекреаційної та туристичної діяльності: перспективи культурного та економічного розвитку” (Трускавець, 6-9 жовтня 2003 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Ресурси природних вод Карпатського регіону (проблеми охорони та раціонального використання)” (Львів, 15-16 червня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Ефективне використання природно-ресурсного потенціалу як чинник оптимізації просторового розвитку регіонів” (Луцьк, 9-10 вересня 2004 р.); Другій республіканській науково-практичній конференції “Туризм, курорти і наука” (Сімферополь, 26-27 листопада 2004 р.); Республіканській науково-практичній конференції „Оздоровлення і відпочинок дітей та молоді: інноваційні підходи та перспективи розвитку” (Львів, 28-29 грудня 2004 р.); семінарі-презентації “Сприяння розвитку санаторно-готельного бізнесу” (Моршин, 25 квітня 2005 р.); Четвертій Міжнародній науково-практичній конференції “Ресурси природних вод Карпатського регіону (проблеми охорони та раціонального використання)” (Львів, 26-27 травня 2005 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції “Наукові і практичні проблеми створення і функціонування туристичних центрів і тематичних парків” (Донецьк, 27-28 травня 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 18 наукових праць, з них 13 у фахових виданнях, 5 статей у наукових журналах, 8 у збірниках наукових праць, 2 брошури, 13 праць написано без співавторів. Загальний обсяг друкованих праць складає 16,78 ум. друк. арк., у тому числі особисто автору дисертації належить 11,48 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 167 стор. комп’ютерного тексту, у тому числі 8 таблиць і 4 рисунки. Із загальної кількості таблиць та рисунків всю площу сторінки займають 2 рисунки. Список використаних джерел із 183 найменувань викладено на 18 стор. Дисертація містить також 11 додатків на 23 стор.

Основний зміст роботи

У першому розділі – “Теоретико-методичні засади екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій” – проаналізовано і узагальнено теоретичні підходи до визначення сутнісної ємності категорії “екологічно збалансований розвиток” та його особливості для курортно-оздоровчих екосоціосистем.

Обґрунтовано необхідність розширення поняття “стійкого” розвитку через доповнення його сутності соціомедичними та соціогуманітарними аспектами, збагачення морально-етичними конструкціями.

Обґрунтовано доцільність і важливість врахування особливостей територіально-просторової детермінації глобальної екосоціосистеми при побудові стратегій розвитку. Формування концепцій та стратегій розвитку має відбуватись із врахуванням просторової детермінації стійкого розвитку глобальної екосоціосистеми, що обумовлюється відмінностями біогеоценозів різних типів, а також кордонами держав, у межах яких формуються відмінні стратегії соціально-економічного розвитку. Вони мають враховувати особливості території, народонаселення, рівень розвитку продуктивних сил і суспільних відносин, економіки, культури і традицій та місцевих (локальних, регіональних) особливостей і специфіки – з одного боку, з іншого – які ґрунтуються на міцних морально-етичних принципах та соціогуманітарних засадах.

Перспективи успіху і максимальних ефектів при реалізації концепцій та стратегій розвитку значною мірою залежатимуть від ступеня та глибини опрацювання теоретико-методологічних положень, врахування загальних закономірностей і часткових (специфічних) особливостей і проявів, а особливо, від врахування так званих “фактора місця” і “фактора часу”.

Вважаємо, що до територій, які відіграють особливу (виняткову) роль у процесах забезпечення екологічно збалансованого розвитку існування людства, слід віднести, поряд із природоохоронними територіями, території рекреаційного та курортно-оздоровчого призначення.

Одна із основних вимог до курортно-оздоровчої послуги – висока якість основної її складової – курортно-оздоровчого продукту. Це у свою чергу передбачає необхідність наявності поряд із високим рівнем лікувально-оздоровчих властивостей природних лікувальних ресурсів їх відповідних якісних параметрів і відсутності у їх складі екологічно шкідливих компонентів.

За такого характеру вимог до курортно-оздоровчих послуг виникає необхідність у формуванні нової стратегії розвитку курортно-оздоровчих територій, яка ґрунтується на засадах комплексності розвитку курортно-оздоровчої території; ієрархічності структури курортно-оздоровчої території, при якій розвиток виробничих та інфраструктурних галузей підпорядковується закономірностям екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої екосоціосистеми; раціонального і невиснажливого природокористування; платності природокористування; дії закону порівняльних переваг; розвитку і зростання добробуту територіальних громад курортно-оздоровчих територій. Центральною ланкою процесу розвитку і функціонування курортно-оздоровчих територій є питання забезпечення і підтримки його екологічної збалансованості.

Екологічна збалансованість розвитку курортно-оздоровчих територій як екосоціосистем рекреаційного типу буде дотримуватися за умови, якщо попит на економічну діяльність з використанням рекреаційних ресурсів не буде перевищувати екологічної пропозиції даної екосоціосистеми.

Екологічна збалансованість розвитку курортно-оздоровчої території буде визначатись допустимою місткістю економічної діяльності, за якої антропогенний тиск на біогеоценоз курортно-оздоровчої території не перевищуватиме гранично допустимих меж і не спричинятиме погіршення стану і деградацію довкілля, тобто забезпечуватиме збереження стійкості обмінних процесів у довкіллі.

Досягнення оптимальної ефективності розвитку курортно-оздоровчої сфери та виробничих й інфраструктурних галузей при дотриманні їх екологічної збалансованості повинно слугувати економічним підґрунтям забезпечення високих стандартів розвитку територіальної громади і, загалом, комплексного розвитку курортно-оздоровчої території на засадах екологічної збалансованості і загального цивілізаційного прогресу.

Просторовий аналіз досліджуваної курортно-оздоровчої території визначається, перш за все, просторовою локалізацією природних лікувальних і рекреаційних ресурсів – одного із визначальних чинників організації (формування) курортно-оздоровчих екосоціосистем, а також просторовим характером організації різних видів рекреаційної діяльності в межах досліджуваної території. Іншим ключовим моментом, що впливатиме на визначення чинників розвитку курортно-оздоровчої території, є дотримання і забезпечення у подальшому її екологічно збалансованого розвитку.

Чинниками регулювання екологічно-збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території виступають: зовнішні (державні і світові стандарти екологічної політики; тенденції на ринках курортно-оздоровчих послуг; пріоритети державної політики соціально-економічного розвитку та розвитку курортно-рекреаційної сфери; інноваційна, інвестиційна, фінансово-кредитна, податкова, митна, валютна політика держави) і внутрішні (саморозвитку) (природно-ресурсний потенціал курортно-оздоровчої території; рівень екологічної збалансованості рекреаційного природокористування; галузева структура господарства курортно-оздоровчої території; потенціал розвитку територіальної громади; традиції, культурологічне середовище; засади самоврядування; стратегія розвитку локальних курортно-оздоровчих територій).

Найпотужнішим чинником екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території є стан і способи освоєння наявного на її території природно-ресурсного потенціалу. Ступінь та характер включення природно-ресурсного потенціалу в господарський оборот, інтенсивність вилучення природних ресурсів із природних екосистем формують відносно усталені функціональні зв’язки двох глобальних систем – “Природа” і ”Суспільство” – та визначають, по великому рахунку, міру екологічної збалансованості розвитку глобальних екосоціосистем.

Проте не слід звужувати процеси природокористування лише до включення ресурсів природи в господарський оборот. Природокористування – набагато ширше поняття, яке вміщує в собі також і умови протікання процесів господарювання, і умови людської життєдіяльності.

У випадку рекреаційного природокористування маємо яскравий приклад такого поєднання функціональних властивостей: розвиток рекреаційної сфери відбувається за умов обов’язкової наявності і використання природних рекреаційних ресурсів на конкретних рекреаційних територіях і з метою здійснення рекреаційної діяльності – оздоровлення людей, забезпечуючи при цьому не лише покращання здоров’я певної категорії громадян (рекреантів), але й створюючи умови для розвитку курортно-оздоровчої території і її громади.

Пріоритетною умовою забезпечення екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території є оптимізація структури її виробничих та інфраструктурних галузей з метою вирішення двоякого (внутрішньо суперечливого) завдання: збереження високих якісних стандартів довкілля і високих темпів соціально-економічного розвитку території. Якщо перше завдання передбачає раціональне і невиснажливе природокористування (його обмеження), то друге – включення додаткових природних ресурсів у господарський оборот (його інтенсифікацію). Знаходження компромісного варіанта комплексного розв’язання цих взаємопов’язаних завдань – центральна проблема розвитку курортно-оздоровчої території, вирішення якої повинно у першочерговому порядку забезпечувати її екологічно збалансований розвиток.

У другому розділі – “Аналіз розвитку курортно-оздоровчих територій Карпатського регіону” – проведено аналіз та оцінку використання природно-ресурсного потенціалу розвитку курортно-оздоровчих територій та розвитку курортно-рекреаційної сфери Карпатського регіону.

Карпатський регіон володіє усіма відомими видами природних лікувальних чинників. У структурі природно-ресурсного потенціалу Карпатського регіону вагоме місце посідають мінеральні води. Баланс ресурсів мінеральних вод (експлуатаційних запасів, розвіданих запасів, прогнозних ресурсів) засвідчує, що Карпатський регіон володіє значними запасами (майже 56 % усіх ресурсів держави) і залишатиметься на перспективу основним регіоном з потужною ресурсною базою розвитку санаторно-курортної сфери.

На сьогодні цей, без сумніву, унікальний і значний потенціал використовується дуже слабо. У середньому по Україні видобуток мінеральних вод коливається в межах 7-8 % від затверджених експлуатаційних запасів, у Карпатському регіоні і того менше – 6,5 %.

При досить широкому спектрі негативних чинників, які ведуть до неефективного використання та руйнування природних лікувальних ресурсів, ключовим та визначальним моментом вважаємо фактичну відсутність принципово нового економічного механізму раціонального природокористування, охорони і відтворення природних лікувальних ресурсів, який здатний був би забезпечити екологічно збалансоване природокористування, запобігти дочасному виснаженню і руйнації потенціалу природних лікувальних ресурсів з метою створення умов для збереження і відновлення екосистем (у нашому випадку – курортно-оздоровчих) загалом, оптимальних темпів та масштабів розвитку санаторно-курортного оздоровлення та комплексного і екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій.

Здійснено аналіз і узагальнення підходів до економічного оцінювання вартості природних ресурсів, зокрема рекреаційних, та діючих економічних механізмів регулювання рекреаційного природокористування; розкрито особливості оцінювання вартості рекреаційних ресурсів.

Вартісна (економічна) оцінка природних лікувальних ресурсів виступає необхідною умовою їх адекватного включення до системи вартісних ринкових відносин. Загальноприйнятий підхід до економічного оцінювання природних рекреаційних ресурсів не склався дотепер. Значне заниження вартості природних лікувальних ресурсів створює підґрунтя для їх неефективного використання, не стимулює впровадження ресурсозберігаючих технологій, охорону та відновлення ресурсів. Це з одного боку, з іншого не діє механізм вилучення диференційної ренти І у державний бюджет вона фактично привласнюється споживачем ресурсу (виробником послуги чи товарної продукції), або посередником, хоча мала б направлятися в дохідну частину державного (місцевого) бюджету, як плата за використання загальнонародної власності.

При розробці методики оцінювання вартості рекреаційних ресурсів вважаємо за доцільне в її основу покласти врахування величини приросту людського капіталу, що відбувся внаслідок здійснення рекреаційної діяльності. На нашу думку, методологічно більш правильним буде розглядати отримання додаткової життєвої енергії (покращання здоров’я, збільшення тривалості життя тощо) як приріст людського капіталу (зниження темпів його “виснаження”), який виражається у покращанні його якісних (здоров’я) та кількісних (тривалість життя) характеристик, і виходити на визначення соціально-економічної ефективності санаторно-курортного оздоровлення саме через покращання кількісних і якісних показників людського капіталу.

Санаторно-курортний комплекс Карпатського регіону має чітке бальнеологічне спрямування: більше половини закладів (58,7 % – у 2002/03 р.) – це лікувально-оздоровчі (санаторії, пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії, курортні поліклініки, бальнеолікарні, грязелікарні тощо), решта – відпочинкові (пансіонати, будинки, бази відпочинку, заклади 1-2 денного перебування та ін.). За ліжковим фондом цей поділ ще більш відчутний: на лікувально-оздоровчі заклади припадає понад 81,6 % ліжкового фонду санаторно-курортної сфери.

Тенденції, що намітилися в санаторно-курортній сфері вказують на подальше зростання числа санаторних закладів (із 71 – у 1995 р. до 82 – у 2002/03р.), у тому числі дитячих (відповідно із 16 до 21), та одночасне скорочення кількості пансіонатів з лікуванням (із 33 – у 1995 р. до 26 – у 2002/03 р.) та санаторіїв-профілакторіїв (з 62 – у 1995 р. до 33 – у 2002/03 р.). Основними причинами, на наш погляд, таких змін було перепрофілювання ряду пансіонатів з лікуванням у санаторії та закриття нерентабельних санаторіїв-профілакторіїв (здебільшого тих, які перебували на балансах окремих підприємств).

У відпочинковій сфері суттєвих позитивних зрушень ще замало. Значно нижчі показники відпочинкової сфери порівняно з санаторно-курортною певним чином можна пояснити сезонністю її роботи, але основною причиною збитковості закладів відпочинку були значні диспропорції між відпускними цінами і собівартістю відпочинкових послуг.

Вагомим чинником, який справляє загальний негативний вплив на функціонування санаторно-курортної сфери, є висока частка непрацюючих закладів. У 2002/03 р. по Карпатському регіону вона зросла до 27,5 % усіх закладів (у 2001/02 р. цей показник становив 28,3 %, а у 1999 р. – 25,8 %). Причому, по Закарпатській і Чернівецькій областях ситуація виявилася кризовою. У 2002/03 р. на Закарпатті не працювало 37,7 % усіх рекреаційних закладів, на Буковині – 50 %. У 2002/03 р. майже половина з них (48,5 %) простоювала за відсутності коштів на експлуатацію закладу, 29,4 % закладів перебували на капітальному ремонті, 7,4 % простоювали за відсутності осіб, що бажали оздоровлюватися, і решта (17,6 %) – з інших причин.

На багатьох курортах та курортно-оздоровчих територіях одними з найбільших проблем на сьогодні, що потребують невідкладних заходів, є розвиток і функціонування інфраструктури та загострення екологічної ситуації.

Удосконалено методику обрахунку рекреаційного навантаження та рекреаційної місткості курортно-оздоровчих територій і курортно-оздоровчих центрів.

При визначенні екологічної регламентації розвитку курортно-оздоровчих територій слід виходити із доцільності (першочерговості) екосистемного екологічно збалансованого рекреаційного навантаження.

При розрахунку екологічно збалансованого рекреаційного навантаження та показників, що на ньому ґрунтуються, нами пропонується враховувати ступінь рекреаційної дигресії рекреаційної території. За таким підходом в розрахунках запобігатиметься понаднормативне екосистемне навантаження.

При встановленні максимального обсягу курортно-оздоровчого продукту конкретної курортно-оздоровчої території слід виходити із граничної екологічної пропозиції курортно-оздоровчої екосоціосистеми, на базі якої формується і функціонує курорт.

Місткість курортно-оздоровчого центру (курорту) на основі екологічної пропозиції природних лікувальних ресурсів залежить від розміру екологічної пропозиції природних лікувальних ресурсів, норм споживання природних лікувальних ресурсів на одного рекреанта. Даний показник служить максимальним обмеженням проектної потужності курортно-оздоровчої території по критерію екологічної пропозиції природних лікувальних ресурсів.

Іншим, не менш важливим, показником є екологічно допустима місткість курортно-оздоровчої території – максимальна кількість рекреантів, які можуть одночасно перебувати на даній території і вкупі з місцевим населенням не призводити до порушення екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території. Він розраховується на базі показника рекреаційної місткості курортно-оздоровчої території із коригуванням на коефіцієнт – частку від екологічної місткості еталонних курортно-оздоровчих територій (ландшафтів) даного типу із врахуванням екологічної деградації території (рекреаційної дигресії).

Для курортно-оздоровчих територій, що мають за основне призначення забезпечувати максимально комфортні умови для оздоровлення і відпочинку рекреантів, важливим показником є також оптимальна кількість відпочиваючих, яка не призводитиме до психологічного дискомфорту і надмірного негативного емоційного напруження. У силу стохастичного характеру залежності показника психологічної комфортності курортно-оздоровчої території від значної кількості чинників впливу обрахунок його кількісного значення представляє певні труднощі. Науково обґрунтовані методики визначення місткості курортно-оздоровчої території за показником психологічної комфортності потребують додаткових попередніх досліджень медиків, психологів, соціологів.

Оптимальна екологічно допустима місткість курортно-оздоровчого центру буде визначатись за мінімальним значенням з-посеред показників: Mei – місткості курортно-оздоровчої території (центру) на основі екологічної пропозиції природних лікувальних ресурсів; Vei – екологічно допустимій рекреаційній місткості курортно-оздоровчої території (центру); Реі – кількості рекреантів, які забезпечують комфортні умови як для перебування і відпочинку рекреантів, так і для наявного місцевого населення.

Математично цю залежність можна записати у вигляді:

min Mei , Vei , Реі

Запропонований механізм розрахунку оптимальної екологічно допустимої місткості курортно-оздоровчих територій (курортно-оздоровчих центрів) більш точно відображатиме обмеження по їх екосистемному екологічному навантаженню.

У третьому розділі – “Механізми реалізації задачі переходу до екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій” – розроблено модель задачі та концепцію переходу до екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території, удосконалено методику розробки регіональних та локальних програм комплексного розвитку курортно-оздоровчих територій та механізмів їх реалізації.

Задача по переходу до екологічно збалансованого розвитку у формалізованому вигляді представлена як послідовність здійснення ряду кроків: окреслення мети (головної цілі); виокремлення підцілей задачі; конкретизація завдань по підцілях; окреслення етапів переходу, темпів і пропорцій; визначення показників (індикаторів) екологічно збалансованого розвитку; здійснення поточної оцінки (моніторинг) реалізації завдань та досягнутого рівня екологічної збалансованості; коригування завдань, підцілей, мети, темпів і пропорцій (рис. 1).

Побудова моделі екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території передбачає здійснення ряду обов’язкових завдань: виділення в межах локальної системи (курортно-оздоровчої території) макро-, мезо- і мікрорівнів, які складають каркас реалізації задач по досягненню основної мети і підцілей; встановлення вагових міжрівневих і внутрірівневих коефіцієнтів, часових орієнтирів; виділення (означення) функціональних міжрівневих зв’язків, напрямку і сили їх дії.

Розглядаючи курортно-оздоровчу територію як екосоціосистему курортно-оздоровчого типу з одного боку та поліфункціональну систему виробничих та інфраструктурних галузей з іншого, доцільно сформувати два блоки індикаторів екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території: соціально-економічного розвитку території та якісного стану довкілля.

До першого блоку нами віднесені індикатори: життєвого рівня населення; забезпеченості людськими ресурсами; забезпеченості інтелектуальними ресурсами; захищеності життєдіяльності; доходів місцевого бюджету.

До другого блоку індикаторів віднесені: індикатори якості гідросфери; індикатори якості атмосфери; індикатори якості літосфери; індикатори стану природних лікувально-оздоровчих ресурсів.

Концепція екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій має базуватися на наступних постулатах: поглибленому і розширеному трактуванні суті екологічно збалансованого розвитку через доповнення його соціогуманітарними та соціомедичними складовими, а також складовими екологічно збалансованого природокористування; представленні курортно-оздоровчої території як структури, яка складається із курортно-оздоровчої екосоціосистеми і сукупності виробничих та інфраструктурних галузей; ієрархічності структури курортно-оздоровчої території, при якій розвиток виробничих й інфраструктурних галузей підпорядковується законам екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої екосоціосистеми; платності природокористування; комплексності розвитку курортно-оздоровчої території; дії закону порівняльних переваг при формуванні стратегії розвитку курортно-оздоровчої території; назві курорту як бренду на ринку курортних послуг.

Удосконалено методику розробки регіональних та локальних програм комплексного розвитку курортно-оздоровчих територій та механізмів їх реалізації.

За існуючих концептуальних підходів до курортного оздоровлення населення, за якими курортно-оздоровчий процес розглядається відособлено від курортно-оздоровчої території, стратегії розвитку санаторно-курортної галузі та курортно-оздоровчої території – не погоджуються і в перспективі таке узгодження не передбачається.

За даних обставин розробка прогнозів і планів розвитку санаторно-курортного оздоровлення без врахування перспектив розвитку системи господарських та інфраструктурних галузей курортно-оздоровчої території та їх взаємної погодженості і інтеграції не забезпечуватиме бажаного прогнозованого рівня розвитку курортного оздоровлення. Тільки комплексний підхід в процесі розробки стратегії та програмних положень розвитку санаторно-курортної сфери дасть можливість проведення кардинальних змін з метою забезпечення реформування галузі та екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території. Доцільно поєднати ці два завдання в єдиному стратегічному документі – Концепції екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій.

Запропоновано організаційну структуру управління екологічно збалансованим розвитком курортно-оздоровчих територій, доповнивши її окремими структурними підрозділами: науково-консультаційною радою, моніторинговим центром, інформаційно-аналітичним центром, центром розвитку та інновацій (рис. 2).

Однією з умов забезпечення екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території є оптимізація структури її виробничих та інфраструктурних галузей з метою вирішення двоякого (внутрішньо суперечливого) завдання: збереження високих екологічних стандартів довкілля і високих темпів соціально-економічного розвитку території. Якщо перше завдання передбачає раціональне і невиснажливе природокористування (його обмеження), то друге – включення додаткових природних ресурсів у господарський оборот (його інтенсифікацію). Знаходження компромісного варіанта комплексного розв’язання цих взаємопов’язаних завдань – центральна проблема розвитку курортно-оздоровчої території, вирішення якої має забезпечувати у першочерговому порядку її екологічно збалансований розвиток.

Висновки

Результати проведеного наукового дослідження дають підстави для наступних висновків і узагальнень:

1. Проаналізовано і узагальнено теоретичні підходи до визначення сутнісної ємності категорії “екологічно збалансований розвиток” та його особливості для курортно-оздоровчих екосоціосистем.

Обґрунтовано необхідність розширення поняття “стійкого” розвитку через доповнення його сутності соціомедичними та соціогуманітарними аспектами, збагачення морально-етичними конструкціями.

2. Обґрунтовано доцільність і важливість врахування особливостей територіально-просторової детермінації глобальної екосоціосистеми при побудові стратегій стійкого розвитку. Вони мають враховувати особливості території, народонаселення, рівень розвитку продуктивних сил і суспільних відносин, економіки, культури і традицій та місцевих (локальних, регіональних) особливостей і специфіки з одного боку, з іншого – які ґрунтуються на міцних морально-етичних принципах та соціогуманітарних засадах.

3. Визначено індикатори та чинники регулювання екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій.

Сформовано два блоки індикаторів екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території: соціально-економічного розвитку території (життєвого рівня населення; забезпеченості людськими ресурсами; забезпеченості інтелектуальними ресурсами; захищеності життєдіяльності; доходів місцевого бюджету); якісного стану довкілля (індикатори якості гідросфери; індикатори якості атмосфери; індикатори якості літосфери; індикатори стану природних лікувальних (рекреаційних) ресурсів).

Чинниками регулювання екологічно-збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території виступають: зовнішні (державні і світові стандарти екологічної політики; тенденції на ринках курортно-оздоровчих послуг; пріоритети державної політики соціально-економічного розвитку та розвитку курортно-рекреаційної сфери; інноваційна, інвестиційна, фінансово-кредитна, податкова, митна, валютна політика держави) і внутрішні (саморозвитку) (природно-ресурсний потенціал курортно-оздоровчої території; рівень екологічної збалансованості рекреаційного природокористування; галузева структура господарства курортно-оздоровчої території; потенціал розвитку територіальної громади; традиції, культурологічне середовище; засади самоврядування; стратегія розвитку локальних курортно-оздоровчих територій).

4. При досить широкому спектрі негативних чинників, які ведуть до неефективного використання та руйнування природних лікувальних ресурсів, ключовим та визначальним моментом вважаємо фактичну відсутність принципово нового економічного механізму раціонального природокористування, охорони і відтворення природних лікувальних ресурсів, який здатний був би забезпечити екологічно збалансоване природокористування, запобігти дочасному виснаженню і руйнації потенціалу природних лікувальних ресурсів з метою створення умов для збереження і відновлення екосистем (у нашому випадку – курортно-оздоровчих) загалом, оптимальних темпів та масштабів розвитку санаторно-курортного оздоровлення та комплексного і екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій.

5. Здійснено аналіз і узагальнено підходи до економічного оцінювання вартості природних ресурсів, зокрема рекреаційних, та діючих економічних механізмів регулювання рекреаційного природокористування; розкрито особливості оцінювання вартості рекреаційних ресурсів.

При розробці методики оцінювання вартості рекреаційних ресурсів в її основу слід покласти врахування величини приросту людського капіталу, що відбувся внаслідок здійснення рекреаційної діяльності.

6. Удосконалено методику обрахунку рекреаційного навантаження та рекреаційної місткості курортно-оздоровчих територій і курортно-оздоровчих центрів із врахуванням екологічних вимог.

При визначенні екологічної регламентації розвитку курортно-оздоровчих територій слід виходити із посилок про екосистемне екологічне навантаження, однією із складових якого є рекреаційне. При розрахунку рекреаційного навантаження та показників, що на ньому ґрунтуються, пропонується враховувати ступінь рекреаційної дигресії рекреаційної території. За таким підходом в розрахунках запобігатиметься понаднормативне екосистемне навантаження на курортно-оздоровчих територіях.

При встановленні максимальної пропозиції курортно-оздоровчого продукту конкретної курортно-оздоровчої території слід виходити із граничної екологічної пропозиції курортно-оздоровчої екосоціосистеми, на базі якої формується і функціонує курорт.

Оптимальна екологічно допустима місткість курортно-оздоровчого центру буде визначатись за мінімальним значенням з-посеред показників: місткості курортно-оздоровчої території (центру) на основі екологічної пропозиції природних лікувальних ресурсів; екологічно допустимій рекреаційній місткості курортно-оздоровчої території (центру); кількості рекреантів, які забезпечують комфортні умови як для перебування і відпочинку рекреантів, так і для наявного місцевого населення.

7. Розроблено модель задачі переходу до екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території, яка у формалізованому вигляді представлена як послідовність здійснення ряду кроків: окреслення мети (головної цілі); виокремлення підцілей задачі; конкретизація завдань по підцілях; окреслення етапів переходу, темпів і пропорцій; визначення показників (індикаторів) екологічно збалансованого розвитку; здійснення поточної оцінки (моніторинг) реалізації завдань та досягнутого рівня екологічної збалансованості; коригування завдань, підцілей, мети, темпів і пропорцій.

Побудова моделі екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території передбачає здійснення ряду обов’язкових завдань: виділення в межах локальної системи (курортно-оздоровчої території) макро-, мезо- і мікрорівнів, які складають каркас реалізації задач по досягненню основної мети і підцілей; встановлення вагових міжрівневих і внутрірівневих коефіцієнтів, часових орієнтирів; виділення (означення) функціональних міжрівневих зв’язків, напрямку і сили їх дії.

8. Концепція екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій повинна ґрунтуватися на наступних постулатах: поглибленому і розширеному трактуванні суті екологічно збалансованого розвитку через доповнення його соціогуманітарними та соціомедичними складовими; представленні курортно-оздоровчої території як структури, яка складається із курортно-оздоровчої екосоціосистеми і виробничих та інфраструктурних галузей; ієрархічності структури курортно-оздоровчої території, при якій розвиток виробничих та інфраструктурних галузей підпорядковується законам екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої екосоціосистеми; платності природокористування; комплексності розвитку курортно-оздоровчої території; дії закону порівняльних переваг при формуванні стратегії розвитку курортно-оздоровчої території; використання назви курорту як бренду на ринку курортних послуг.

9. Удосконалено методику розробки регіональних та локальних програм комплексного розвитку курортно-оздоровчих територій та механізмів їх реалізації через узгодження в єдиному стратегічному документі – Концепції екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій – стратегій розвитку курортно-рекреаційної сфери та курортно-оздоровчої території.

Тільки комплексний підхід в процесі розробки стратегії та програмних положень розвитку курортно-рекреаційної сфери дасть можливість проведення кардинальних змін задля забезпечення реформування галузі та екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території.

10. Запропоновано організаційну структуру управління екологічно збалансованим розвитком курортно-оздоровчих територій, доповнивши її окремими структурними підрозділами: науково-консультаційною радою, моніторинговим центром, інформаційно-аналітичним центром, центром розвитку та інновацій.

11. Однією з умов забезпечення екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчої території є оптимізація структури її територіально-господарського комплексу з метою вирішення двоякого (внутрішньо суперечливого) завдання: збереження високих екологічних стандартів довкілля і високих темпів соціально-економічного розвитку території. Знаходження компромісного варіанта комплексного розв’язання цих взаємопов’язаних завдань – центральна проблема розвитку курортно-оздоровчої території.

12. Концептуальні, теоретико-методологічні, методичні та науково-практичні підходи, розроблені та вдосконалені в ході даного наукового дослідження, становлять базу для практичної реалізації стратегій екологічно збалансованого розвитку курортно-оздоровчих територій шляхом розробки локальних, а також регіональних (обласних) та загальнодержавних цільових комплексних програм розвитку курортно-оздоровчих територій.

13. Окремі положення дисертаційної роботи можуть бути використані при обрахунках екологічної місткості рекреаційних територій на основі екологічної пропозиції наявних рекреаційних ресурсів та при врахуванні ступеня рекреаційної дигресії.

14. Моделювання задачі переходу до екологічно збалансованого розвитку дає можливість розробки кількох прогнозних варіантів розвитку курортно-оздоровчої території шляхом задання на вході моделі відмінних вхідних параметрів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії, брошури

1.