Львівський національний університет

iмені Івана Франка

ГАСЬКО Олександра Лонгінівна

УДК: 811.111’37’373.611’373.421’367.623-112

СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА ТА МІЖЧАСТИНОМОВНИЙ ТЕЗАУРУС

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОГО ПОЛЯ ‘STRONG - WEAK’

В ІСТОРІЇ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Львівського національного університету

імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат філологічних наук, доцент

Білинський Михайло Емільович, Львівський

національний університет імені Івана Франка

доцент кафедри англійської філології

Офіційні опоненти – доктор філологічних наук, професор

Огуй Олександр Дмитрович,

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри

англійської мови для неспеціальних факультетів

кандидат філологічних наук, доцент

Євченко Віра Володимирівна

Житомирський державний університет

імені Івана Франка, завідувач кафедри англійської мови

Провідна установа – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра

англійської філології, Міністерства освіти та науки України

Захист відбудеться 24 лютого 2005 року о 10 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська 1, ауд. 405.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий 22 січня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Шпак О.А.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Питання частиномовної структури лексико-семантичних полів у синхронії та діахронії, словотвірно відображених синонімічних відношень у дериватарії належать до числа недостатньо опрацьованих проблем семасіології та дериватології. Вивчення синоніміки різнокатегоріальних похідних становить інтерес для когнітивної теорії лексикону.

Системний підхід до дослідження лексики передбачає виявлення латентних закономірностей між одиницями мови. До цієї проблематики зокрема належить об’єктивація семантичної організації членів синонімічних рядів похідних відприкметникового творення у межах визначеного лексико-семантичного поля. У свою чергу проблема адекватного виділення лексико-семантичних полів та лексико-семантичних груп безпосередньо пов’язана з розмежуванням лексико-семантичних варіантів багатозначного слова, що є актуальним і головним питанням не лише лексикології, а й лексикографії. Лексико-семантичний варіант розглядається у цій праці як структурна семантично неподільна одиниця значення слова та дериваційна база відношень похідності. Дослідження словотвoру як дериваційної ономасіології у межах синонімічних рядів певних лексико-семантичних груп сприяє вивченню особливостей розвитку номінативного потенціалу англійської словотвірної системи.

Вказана група прикметників неодноразово вивчалась у різних аспектах (Бистрова Л.В., Докторевич Д.Л., Жукова Л.К., Мусурівська О.В.). Проте вищезгадані праці не торкались проблем структури відприкметникової деривації та питань словотвірно відображеної синоніміки і були виконані у синхронії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри англійської філології Львівського національного університету імені Івана Франка у межах теми “Дослідження структурно-семантичних особливостей та тенденцій розвитку германських, романських та класичних мов” (№ держреєстрації 0103U001928). Тему дисертаційного дослідження було затверджено на засіданні Вченої ради Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 8/12 від 30 грудня 1997 року).

Мета і завдання дослідження. 1. Провести інвентаризацію ономасіологічного простору лексико-семантичного поля антонімічних полісемантів ‘strong – weak’ і виділити його конституентні лексико-семантичні групи. Структуризувати сигніфікативний потенціал цих лексико-семантичних груп з метою виявлення їх ядра та периферії.

2.  Показати насиченість семного складу прикметників лексико-семантичних груп із домінантами ‘strong – weak’ з огляду на чинники їх хронологічної глибини у лексиконі. Розглянути щільність входження членів до кожної з лексико-семантичних груп та процес їх розвитку, починаючи зі староанглійського періоду до теперішнього часу в хронологічному та етимологічному аспектах. Здійснити верифікацію змістової подібності прикметників лексико-семантичних груп ‘strong – weak’ у межах синонімічних рядів.

3. Виявити усі актуалізовані словотвірні можливості та найтиповіші напрями відприкметникової деривації, провести реконструкцію словотвірної структури деад’єктивів, подати словотвірну валентність досліджуваних прикметників віртуальними словотвірними гніздами.

4. Визначити системність відприкметникових словотвірних гнізд, зокрема і тих, де мотивуючий прикметник в аналізованому лексико-семантичному полі є похідною лексемою, з урахуванням їх ширини, глибини, лексичного обсягу, згрупувати усі словотвірні гнізда за показником актуалізації гілок та ступенем деривації (кроками та тактами похідності).

5. Виявити закономірності семантичних відношень у сфері гніздових вершин та похідних слів. Укласти міжчастиномовний дериватарій деад’єктивів досліджуваного лексико-семантичного поля за синонімічними рядами. Дати порівняльну характеристику семантичної структури деад’єктивів на рівні окремих лексико-семантичних варіантів мотивуючих їх основ.

6. На основі комп’ютерного аналізу часової подібності розгортання різнокатегоріальної синоніміки у формі матриць хронотропності дослідити словотвірно відображені синонімічні ряди щодо лакунарності, транспозиційного часу, первинної щільності, гіпонімо-гіперонімічної еволюції.

Об’єктом вивчення у дисертації є прикметники та їх похідні, що належать до лексико-семантичного поля ‘strong – weak’. Такий вибір зумовлений їх важливим місцем в ад’єктивному пласті лексики, складними семантичними зв’язками, пов'язаними з питаннями полісемії, синонімії, антонімії і розвиненою системою словотвору, представленою багатим дериваційним матеріалом. Дослідження проведено із врахуванням історичного чинника.

Предметом дослідження є глибинні парадигматичні зв’язки, епідигматичне та синонімічне розгортання досліджуваних прикметників і їхніх похідних. Матеріалом дослідження був укладений корпус обсягом понад 800 прикметникових та відприкметникових (дериватів та композитів) лексем і майже 2000 базових і словотвірно відображених різнокатегоріальних синонімічних рядів.

Методи дослідження охоплюють компонентно-кількісний аналіз лексикографічних дефініцій; тлумачення одного синоніма іншим і через третє слово. Застосовувались методи словотвірного хронологічного аналізу, кількісного аналізу, моделювання лексико-семантичного поля / лексико-семантичної групи, множини синонімічних рядів, семантичної та словотвірної структури слова; матричні, графічні, діаграмні й табличні способи подачі масивів лексичних фактів. Створена програма комп’ютерного опрацювання відприкметникового дериватарію. Фактичний матеріал міжчастиномовного тезауруса, укладеного у вигляді синонімічних рядів, було уведено до програмного комплексу Excel та спеціально розробленого програмного забезпечення у середовищі MS мовою VBS. Це дало змогу використати елементи електронної лексикології та різнобічно проаналізувати сегменти вибірки і уникнути похибок, можливих при звичайних підрахунках.

Наукова новизна дослідження полягає у:

- диференційованому вивченні семантичної та словотвірної структури полісемантичних прикметників ‘strong – weak’ та їхніх синонімів у межах виділених лексико-семантичних груп та у дослідженні укладеного міжчастиномовного тезауруса деад’єктивів у синхронії та діахронії протягом писемно засвідченої історії розвитку англійської мови;

- структурному підході до вивчення полісемантів та внутрішньо-системних синоніміко-антонімічних відношень у межах синонімічних рядів, що утворюють досліджувані лексико-семантичні групи;

- виявленні відношень похідності реалізованого потенціалу словотвірної системи за окремими словотвірними гніздами та деад’єктивним дериватарієм із вивченням його обмежень. Суттєво новою для дериватологічних досліджень є увага до словотвірно відображеної первинної та подальших синонімік та процесів міжрядної перекатегоризації.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані для опрацювання універсальних словникових дефініцій, для написання навчальних посібників, у викладанні англійської мови, у курсах лексикології (розділи “Номінація”, “Дериватологія”) та історії англійської мови (розділ “Динаміка словотвірних та сигніфікативних засобів”), для створення тезауруса деад’єктивів та фрагмента гніздового словника англійської мови, при дослідженні подібної проблематики у процесі вивчення інших прикметникових та відприкметникових полів.

Достовірність результатів зумовлена застосуванням відповідних методів лінгвістичного аналізу, достатньо великим обсягом вибірки, об’єктивністю, надійністю та кількістю використаних авторитетних лексикографічних джерел різного типу (тезаурусів, синонімічних, тлумачних, етимологічних, зворотного та історичного словників).

Положення винесені на захист:

1. Лексико-семантичне поле виділяється шляхом використання багатоступеневої процедури компонентно-лексикометричного аналізу словникових статей з лексикографічних джерел різних типів. Досліджуване лексико-семантичне поле є дводомінантним парадигматичним утворенням, що визначається і обмежується антонімічною парою центральних слів ‘strong – weak’, семантичні дефініційні прототипи котрих у різній комбінаториці виявляються в усіх членів їх лексико-семантичних груп.

2. Польова структура лексичного значення зумовлює наявність у ньому ядра і периферії. Кількість дериватів від прикметників ядерної частини лексико-семантичної групи із домінантою ‘strong’ перевищує свій відповідник у групі із домінантою ‘weak’, проте співвідношення у периферійних зонах даного поля носить протилежний характер, що свідчить про складні відношення асиметрії у різних ділянках спільного сигніфікативного простору.

3.Вивчення формування словотвірних гнізд за допомогою комплексного синхронічно-діахронічного аналізу виявляє історичну лексико-семантичну динаміку деад’єктивів та їх системних зв’язків.

4. Семантичний обсяг словотвірного гнізда, як і слова, складається з певного набору лексико-семантичних варіантів, на основі яких утворюються підгнізда. Вершинне слово є семантичним інваріантом словотвірного гнізда.

5. Синонімічний ряд є парадигматичним утворенням відкритого типу. Ступінь сигніфікативної подібності синонімів залежить від кількості спільних лексико-семантичних варіантів їх смислової структури та віддаленості від домінанти, а також від довжини ряду. Міра синонімічності є змінною і залежить від слова, обраного домінантою, що є основним диференційним чинником включення лексеми до ряду. Обов’язкове входження домінанти у лексико-семантичну структуру кожного члена синонімічного ряду служить основою їх порівняння.

6. Характеристичними параметрами вторинних синонімічних рядів є первинна щільність, лакунарність та гіпонімо-гіперонімічні зсуви.

7. Розгортання словотвірно відображеної синоніміки прикметників у дериватарії виявляє коливання у мірі хронотропності (часової подібності) синонімічних рядів вихідних та похідних лексем.

Особистим внеском дисертанта є уточнений варіант реляторної мови аплікативної моделі у словотворі (С.К.Шаумян та П.А.Соболєва), зокрема щодо візуалізації обсягу однокореневого гнізда, який дозволяє унаочнити дериваційний потенціал основи через лексемну заповненість у вузлах векторного графа похідності. Модифіковано методику матричного аналізу різнокатегоріальної синоніміки на основі текстових прототипів (М.Е.Білинський), яку застосовано до вперше укладених дисертантом дериватарію та тезауруса лексичних одиниць відприкметникового творення в обраному сигніфікативному фрагменті словника.

Теоретичне значення. Показано евристичні можливості системного аналізу лексичних явищ із застосування прийомів електронної лексикології у вивченні питань взаємодії комплексних дериваційних (словотвірні гнізда) та сигніфікативних (синонімічні ряди) лексичних одиниць, моделюванні сучасного наповнення та реконструкції історичного розширення прикметникового і відприкметникового лексикону.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної праці обговорювалися на 3-ій Міжнародній науковій конференції “Комп’ютерна лінгвістика та викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах”, Львів, 1998; науковій конференції “Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності”, Львів, 1999 та V-ій конференції “Нові підходи до філології у вищій школі”, Запоріжжя, 2002.

Публікації. Матеріали дисертації викладено у 7-ми статтях наукових філологічних видань та збірників праць (серед них 4, передбачених переліком ВАК України), 2-ох тезах і матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Реферована праця загальним обсягом 228 сторінок (з них 157 сторінок основного тексту) складається зі вступу, трьох розділів, кожний з яких розпочинається з огляду літератури і завершується короткими висновками, загальних висновків, переліку використаних науково-теоретичних та лексикографічних джерел (264 одиниці), списку умовних скорочень і трьох додатків (А – структурні варіанти словотвірних гнізд; Б – міжчастиномовний тезаурус деад’єктивів; В – алгоритм аналізу часової подібності розгортання різнокатегоріальних рядів). Дисертація містить 19 таблиць (з них - 2 у Дод. В) і 43 рисунки (з них. - 31 у Дод. А).

Основний зміст дисертації

У вступі розкрито стан і суть обраної наукової проблеми, зазначено актуальність теми і обгрунтовано доцільність системного підходу до вивчення лексики та необхідность виявлення прихованих закономірностей і взаємозв’язків між близькими за значенням лексемами на парадигматичному рівні в історичній лексикології та дериватології. Окреслено мету і завдання дослідження, вказано його наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Виділено положення на захист. Наведено дані про апробацію, структуру та обсяг дисертаційної роботи.

Перший розділ присвячено обгрунтуванню теоретичних принципів та їх застосуванню у процесі аналізу матеріалу, а також епістемологічним аспектам опису змодельованого об’єкта дослідження (лексико-семантичного поля антонімічних полісемантів ‘strong – weak’). Розглянуто структуризацію сигніфікативного потенціалу визначеного сегмента ономасіологічного простору; характеристики членів ядра та периферії із врахуванням ваги компонента у дефініції (В.В.Левицький).

Хід дослідження зумовлений компонентною природою лексичного значення, представленого певним набором лексико-семантичних варіантів, кожен з яких є структурною семантично неподільною одиницею і виконує класифікуючу та диференційну функції. Для виявлення ступенів зв’язності синонімів і точнішого встановлення парадигматичних відношень між елементами смислової структури слова використовується метод компонентного аналізу.

Внаслідок проведеної інвентаризації обраного фрагмента словникового складу мови з використанням багатоступеневої процедури компонентно-лексикометричного аналізу за 15 лексикографічними джерелами різних типів, які забезпечують дефініційну та синонімічну семантизацію лексичних одиниць, було виділено дводомінантне парадигматичне утворення, котре складається із двох лексико-семантичних груп антонімічних полісемантів ‘strong – weak’. Структуризація останніх виявила 19 членів ядра домінанти ‘strong’, 26 синонімів периферійних значень та 22 одиниці маргінального характеру другого порядку. Для антонімічного ядра домінанти ‘weak’ ці дані становлять 12, 32 та 12 лексем, відповідно. Досліджено хронологію та щільність входження компонентів ядра із зазначенням етимологічного чинника. У списку ‘strong’ налічується 8 споконвічних основ, у списку ‘weak’– 6. Решта – різноетимологічні запозичення, що увійшли до англійської мови на певних етапах її розвитку. Матричним способом подано чітку картину всієї складної системи безпосередніх та опосередкованих семантичних зв’язків між синонімами.

Насиченість семного складу домінант ‘strong’ та ‘weak’ із урахуванням хронологічного чинника продемонстровано на графіках (рис.1.1 та 1.2), де прикметник ‘strong’ майже вдвічі перевищує відповідний показник свого антоніма ‘weak’. Ад’єктивна лексема ‘weak’, що увійшла до словника значно пізніше від свого антонімічного попередника (у середньоанглійському періоді) з часом набуває системи значень, майже повністю симетричної прикметникові ‘strong’.

Проведено верифікацію змістової подібності членів лексико-семантичних груп за допомогою таких лексикометричних методів дослідження синонімів як попарний коефіцієнт семантичної близькості (Б.І.Бартков, С.Г.Бережан, Н.А.Шехтман) та матричний аналіз (В.Г.Вілюман). Визначено ступінь їх синонімічності за десятиступеневою шкалою (С.Г.Бережан).

Хронологічний семний набір синонімів ‘vigorous’, ‘violent’, ‘solid’, ‘virile, ‘potent’, ‘robust’, ‘muscular’ лексико-семантичної групи ‘strong’ та антонімічної лексико-семантичної групи ‘weak’: ‘decrepit’, ‘flaccid’, ‘flimsy’ повністю збережений, оскільки жоден із лексико-семантичних варіантів цих лексем не зазнав обсолетизації.

Рис. 1.1. Насиченість семного складу домінанти ‘strong’ із врахуванням хронологічного чинника.

По одному лексико-семантичному варіантові втратили лексико-семантичні структури домінант ‘strong’ – ‘weak’, а також прикметників ‘hale’, ‘sound’, ‘stalwart’, ‘staunch’, ‘vehement’ (ЛСГ позитивної оцінки) та прикметники ‘frail’, ‘brittle’, ‘fragile’ (ЛСГ негативної аксіології).

Рис. 1.2. Насиченість семного складу домінанти ‘weak’ із врахуванням хронологічного чинника.

Лексико-семантичні варіанти прикметників проаналізовано з погляду їх сигніфікативної наповненості та епідигматичних зв’язків. Найбільші еволюційні втрати зафіксовано у лексико-семантичній структурі прикметника ‘resolute’ – сім лексико-семантичних варіантів із дев’яти вийшли з ужитку. По чотири застарілі лексико-семантичні варіанти виявлено у прикметників ‘stout’ та ‘delicate’.

Найпродуктивнішими хронологічними відрізками з точки зору збагачення семантичної структури прикметників досліджуваного лексико-семантичного поля були XVI-XVII ст. для лексико-семантичної групи ‘strong’ та XIV, XVI ст. для лексико-семантичної групи ‘weak’.

Ефективними періодами поповнення семного складу окремих прикметників були XI ст. для ‘strong’ (5 ЛСВ); XIV ст. – ‘stout’(5 ЛСВ), ‘weak’ (9 ЛСВ), ‘faint’ (5 ЛСВ); XVI ст. –‘sound’ (6 ЛСВ), ‘firm’ (5 ЛСВ), ‘vehement’ (7 ЛСВ), ‘weak (6 ЛСВ); XVII ст. – ‘solid’ (9 ЛСВ), відповідно.

Особливе значення для еволюції семантичної структури членів цього лексико-семантичного поля мало XIV ст. – ‘hale’ ( з’явилось 4 ЛСВ з 9), ‘violent’ (4 ЛСВ з 8), ‘delicate’ (4 ЛСВ з 12); XV ст. – ‘resolute’ (4 ЛСВ з 9); XVI ст. - ‘solid’(4 ЛСВ з 20), ‘delicate’ (4 ЛСВ з 12); XVII ст. - ‘puny’ ‘deficient’(3 ЛСВ з 4).

В XI-XIII ст. семантична структура зафіксованих на той час прикметників перебувала у початковій стадії розвитку. Формування семного складу лексичних одиниць відбувається упродовж століть. Компонентний аналіз семантичної структури лексемного складу мови з погляду синхронії та діахронії дає можливість глибше проникнути у структурацію сигніфікативних просторів лексикону.

У другому розділі досліджується дериваційний потенціал лексико-семантичного поля ‘strong – weak’ з точки зору закономірностей семантичних відношень твірних основ та похідних слів. Словотвірна структура слова недоступна безпосередньому спостереженню. Її об’єктивація досягається шляхом побудови словотвірних гнізд, котрі трактуються як сукупності однокореневих слів, ієрархічно впорядкованих відносинами словотвірної деривації.

За даними словника NED, укладеного на історичній основі, із доповненнями з сучасних лексикографічних джерел вивчено реалізовані словотвірні можливості та найтиповіші напрями деривації. Загалом було розглянуто і проаналізовано понад вісімсот лексичних одиниць, структурно-семантичні і мотиваційні відношення між якими були подані у віртуальних словотвірних гніздах. Цьому передувало дослідження словотвірної парадигми первинно відприкметникових дериватів лексико-семантичного поля ‘strong – weak’, а також окремої невеликої групи словотвірних гнізд, першоосновою яких служать слова інших частин мови: 1) іменники (з підгніздами прикметників ‘athletic’, ‘brawny’, ‘defective’, ‘fragile’, ‘hearty’, ‘mighty’, ‘muscular’, ‘powerful’, ‘sinewy’, ‘vigorous’, ‘violent’, ‘wiry’); 2) дієслова (з підгніздами прикметників ‘resistant’, ‘staunch’, ‘worn’).

Аналіз вибірки деад’єктивних іменникових, прикметникових, дієслівних і прислівникових утворень та їх подальших дериватів, об’єднаних тотожністю кореневої морфеми, засвідчив наявність 39 типів словотвірних гнізд із кількістю дериваційних кроків від одного до чотирнадцяти. До складу словотвірних гнізд віднесено суфіксальні утворення, конверсиви, а також композити, на базі досліджуваних прикметників. При конверсії похідне слово, не відрізняючись від базової одиниці за формою, відноситься до іншої частини мови. Суфікси мають значення, притаманні частинам мови як лексико-граматичним категоріям. У даному дослідженні дериватарію використано класифікуючі властивості суфікса. Проведена реконструкція словотвірної структури деад’єктивів, порівняння різних синхронічних зрізів у становленні словотвірних гнізд візуалізували динаміку розвитку прикметників лексико-семантичного поля ‘strong – weak’ та їх похідних. Лише 7,95 % словотвірних гнізд повністю сформувались ще у середньоанглійському періоді. До них належать словотвірні гнізда прикметників ‘caitiff’, ‘dim’, ‘frail’, ‘hale’, ‘sound’, ‘thin’, ‘vigorous’. На час закінчення ранньоновоанглійського хронологічного зрізу завершилось формування словотвірних гнізд прикметників ‘puissant’, ‘resistant’, ‘stable’, ‘active’, ‘keen’, ‘resolute’, ‘vehement’, ‘lame’, ‘rabid’, ‘wan’, ‘inept’. Здебільшого у словотвірних гніздах відмічено появу окремих новоутворень, що належать до новоанглійського періоду. Проте виявлено 5,7 % словотвірних гнізд власне новоанглійського творення (‘muscular’, ‘flimsy’, ‘drastic’, ‘limp’, ‘senile’).

Часові рамки структурування деяких словотвірних гнізд від прикметників найдавнішого пласта (‘strong’, ‘mighty’, ‘keen’, ‘light’, ‘smart’, ‘tough’, ‘stiff’, ‘lame’, ‘hard’, ‘soft’, ‘sick’, ‘dull’), включають усі періоди розвитку англійської мови. Такі лексеми становлять 13,64 % від загальної кількості досліджуваних словотвірних гнізд. Перервне формування усієї структури словотвірного гнізда відмічене лише у прикметника ‘wan’, котре припадає на староанглійський та ранньоновоанглійський періоди. У 44,32 % гнізд процес структуризації розпочинається в середньоанглійському періоді. Це справедливо для гнізд прикметників ‘sturdy’, ‘stout’, ‘stalwart’, ‘staunch’, firm’, ‘sinewy’, ‘solid’, ‘violent’, ‘resolute’ групи ‘strong’, а також прикметників ‘weak’, ‘brittle’, ‘decrepit’, ‘delicate’, ‘feeble’, ‘faint’ у протичлені досліджуваного поля. Два із відприкметникових гнізд (‘active’, ‘stable’) завершують процес структуризації ще у ранньоновоанглійському періоді. Виникнення і кінцеве утворення словотвірних гнізд прикметників ‘inept’, ‘rabid’, ‘vehement’ відбулося у межах ранньоновоанглійського періоду. Формування решти гнізд охоплює ранньоновоанглійський та новоанглійський зрізи. Сюди належать словотвірні гнізда прикметників ‘virile’, ‘robust’, ‘potent’ та деяких інших конституентів підгрупи ‘strong’ та прикметників ‘puny’, ‘fragile’, ‘flaccid’, ‘deficient’ тощо з підгрупи ‘weak.

Досліджувані словотвірні гнізда описані за такими параметрами як ширина, глибина, лексичний обсяг та валентність.

Структурні типи виявлених деад’єктивних словотвірних гнізд були згруповані за показником актуалізації гілок. Проте глибина та напрям їх актуалізації є різними. Гнізда, які представлені всіма чотирма частиномовними гілками, становлять 46,59 % вибірки.

Деад’єктивна субстантивна гілка (AN) трапляється у всіх зареєстрованих типах гнізд і представлена найбільшою кількістю моделей. Ця гілка має:

-чотири моделі похідних другого ступеня деривації: ANV (low- low-bell-lowbell), ANN (puissant-puissance-puissancy), ANA (firm-firmament-firmamental), AND (firm-firmament-firmamentwards);

-чотири моделі похідних третього ступеня деривації ANVN (stanch,staunch-stanchion-stanchioning), ANNA (solid-solid-solidist-solidistic), ANAN(stout-stoutheart-stout-hearted-stoutheartedness), ANAD(stout-stoutheart-stout-hearted-stoutheartedly) ;

-одну модель четвертого ступеня деривації ANDAN(gentle-gentleman-gentlemanly-gentlemanly-gentlemanliness).

Деад’єктивна ад’єктивна гілка AA(brittle-brittlish) представлена :

-чотирма моделями похідних другого ступеня деривації AAN(virile-virilescent-virilescence), AAA(sick-sickly-sicklied), AAV(solid-solidary-solidarize), AAD(robust-robustious-robustiously);

-шістьма моделями третього ступеня деривації AAND(intense-intensive-intensive-intensively), AAAN (faint-faint-hearted-faint-heart-faint-heartedness), AAAD(faint-faint-hearted-faint-heart-faint-heartedly), AAVN(low-lower-lower-lowerer), AAVA(low-lower-lower-lowerable), AAAV(hard-hard-heart-hard-hearted-hard-heart).

До деад’єктивної вербальної гілки AV(potent-potentize) увійшли:

-три моделі другого ступеня деривації AVA(feeble-feeble-feebled), AVN(weak-weaken-weakener), AVV(faint-faint-fainten);

-чотири моделі третього ступеня деривації AVAN(faint-faint-fainting-faintingness), AVAD(slight-slight-slighting-slightingly), AVAV(dull-dull-dullen-dullen), AVVN(dull-dull-dullify-dullification).

Деад’єктивна адвербіальна гілка актуалізується у різних типах гнізд лише за двома моделями: AD(decrepit-decrepitly), ADA(soft-soft-soft-spoken).

Ці дані свідчать, що не всі можливі комбінації моделей знайшли реальне втілення у системі лексикону. Гніздове представлення дериваційного потенціалу лексико-семантичного поля ‘strong – weak’ дає можливість виявити сигніфікативну асиметрію його фрагментів та залежність моделювальної сили словотвірного гнізда від його складності. Загальна cума похідних у групі ‘strong’ становить 379 і кількісно поступається групі ‘weak’, котра налічує 498 одиниць. Усі частини мови мають вторинні похідні, котрі можуть бути основою для подальших новоутворень.

Рис. 2.1. Зведений граф відприкметникового дериватарію ЛСП ‘strong – weak’.

(dull,a - dull,v - dullify,v - dullification,n; faint,a - faint-heart,a - faint-hearted,a - faint-heartedly,adv - faintheartedness,n). У другому випадку маємо діахронічне випередження словотвірно мотивованого

протичлена пари, оскільки прикметник faint-hearted датований 1440 роком, а прикметник faint-heart - 1590.

Зведений граф відприкметникового дериватарію (рис.2.1), утворений накладанням вершин усього корпусу досліджуваних гнізд, демонструє сукупність реалізованих словотвірних можливостей прикметників лексико-семантичного поля ‘strong – weak’

У дисертації також наведено типовий граф, характерний для 30-50% вивчених словотвірних гнізд і зведений числовий граф чотирьох категоріальних гілок відприкметникового дериватарію, що засвідчує кількість похідних у групах поля ‘strong – weak’ із врахуванням частиномовного параметра.

Деад’єктивний дериватарій досліджуваного поля з погляду частиномовного параметра представлений наступним чином: іменникові утворення – найчисельніші (48,7 % від загальної кількості деад’єктивних похідних); друге місце посідають прикметники – 25,5 %; деривати- прислівники за загальною кількістю похідних поступаються ад’єктивним утворенням і становлять 15,6 %; найменш представлені похідні дієслова – 10,2 %.

У таблиці (2.1) досліджуваний дериватарій систематизовано за даними ядра та периферії окремо для груп лексем із домінантами ‘strong – weak’ (позначка (x) вказує на кількість дериватів, що вже вийшли із мовного вжитку).

Табл.2.1 Дериватарій лексико-семантичного поля ‘strong – weak’ за даними ядра та периферії.

Похідні | Ядро | Периферія‘

strong’‘ | weak’ | Сума‘ | strong’‘ | weak’ | Сума

N

D

V

A | 75(x 7)

30(x 2)

18(x 4)

40(x 7) | 49(x 3)

14

13(x 1)

25(x 2) | 124

44

31

65 | 109(x 21)

38(x 1)

20(x 13)

49(x 7) | 194(x 28)

55(x 5)

38(x 7)

110(x 13) | 303

93

58

159

Всього | 163(x20) | 101(x 6) | 264 | 216(x 42) | 397(x 53) | 613

Кількість дериватів ядра групи ‘strong’ (163 одиниці) перевищує свій відповідник групи ‘weak’ (101). Проте співвідношення у периферії носить протилежний характер: похідні групи ‘strong’ (216 елементів) кількісно суттєво поступаються групі ‘weak’ (397), що вплинуло і на сумарний результат. Загальна кількість похідних у групі ‘strong’ становить 379 лексем і є меншою, ніж у групі ‘weak’ – 498 одиниць.

Для візуалізації багатовимірної сукупної структури словотвірних гнізд та чіткого визначення ролі й місця кожного деривата із зазначенням часу його появи запропоновано модифікацію їх традиційного графічного зображення. Це дає наочну картину таких структурних параметрів гнізда як його лексичний обсяг (загальна кількість похідних), глибина (число дериваційних актів, необхідних для утворення найскладнішого деривата), ширина (кількість дериваційних гілок, що виходять із вершини гнізда), а також валентності як здатності одночасної реалізації дериваційних можливостей вершини гнізда щодо чотирьох лексико-граматичних класів похідних слів.

Приклад сукупної структури словотвірного гнізда прикметника ‘firm’ наведено на рис.2.2: лексичний обсяг – 18, глибина – 2, ширина – 12, валентність – 4. |

firm, N 1574 | firmament, N 1386 | (x) firmify, V 1578

firm, D 1377 | firmamentwards, D 1886 | (x) firmitude, N 1541

firm, V 1374 | firmamental, A 1600 | (x) firmity, N 1450

firmed, А(P) | firmamentary, A 1633 | (x) firmless, A 1598

firming, А (P) 1574 | (x) firmance, N 1513 | firmly, D 1374

(x) firmable, A 1584 | (x) firmation, N 1646 | firmness, N 1561

Рис. 2.2 Сукупна структура словотвірного гнізда прикметника ‘firm’.

У Додатку А графічно представлені даним методом сукупні структури словотвірних гнізд прикметників, членів ядра лексико-семантичних груп із домінантами ‘strong – weak’.

Дослідження словотвору та об’єктивізація семантичної організації членів синонімічних рядів похідних відприкметникового походження певного лексико-семантичного поля відповідає системному підходу до вивчення лексики та виявленню латентних закономірностей і глибинних парадигматичних зв’язків між одиницями мови. У третьому розділі, що стосується цих питань, проведено верифікацію змістової подібності прикметників лексико-семантичного поля ‘strong – weak’ у межах синонімічних рядів, а також дано порівняльну характеристику семантичної структури похідних за різними дериваційними гілками. Описано дані, отримані в результаті комп’ютерного аналізу змодельованого у вигляді синонімічних рядів міжчастиномовного дериватарію деад’єктивів. Укладений тезаурус деад’єктивів було досліджено, беручи до уваги порядковість формування рядів, їх лакунарність, первинну щільність, гіпонімо-гіперонімічні зсуви. Застосування методу лінгвістичного моделювання, а також різних типів аналізу (кількісного, семантичного, словотвірного, хронологічного) дало можливість представити отримані результати табличним і/або матричним способом.

Склад вихідних синонімічних рядів визначається даними, отриманими з різних лексикографічних джерел у результаті багатоступеневого відбору синонімів за кожним лексико-семантичним варіантом. Охоплено увесь дериватарій прикметників ‘strong – weak’ та їх синонімів із збереженням гніздової структури шляхом впорядкування синонімічних рядів вершинних прикметників та рядів їх похідних певними блоками. Додаток Б містить укладений міжчастиномовний тезаурус базових та словотвірно відображених (за А.Н.Тіхоновим та А.С.Пардаєвим) синонімічних рядів обраного фрагмента словника.

Усі члени кожного синонімічного ряду домінант ‘strong – weak’ у свою чергу були подані як домінанти зі своїми власними синонімічними рядами (73 ряди групи ‘strong’ та 38 рядів антонімічної групи). Таким чином було набрано 127 базових синонімічних рядів вершин. Проаналізовано 1928 синонімічних рядів похідних. З них 528 становлять двочленні та 407 тричленні ряди. Зовсім незначною є частка синонімічних рядів, різночастиномовна деад’єктивація у яких не зазнає дії словотвірних фільтрів. У більшості випадків також відбувається зміщення порядкових позицій у ряді, викликане дериваційними лакунами.

Синонімічний ряд, що виступає одиницею дослідження, розглядається як ланцюжок семантично пов’язаних слів, де кожний член відрізняється від решти конституентів певним компонентом свого значення, співпадаючи з ними за іншим компонентом. Синоніми можуть бути замінені домінантою у всіх випадках, а зворотній процес є обмеженим і відбувається лише за спільними лексико-семантичними варіантами. Коефіцієнт подібності n синонімів ряду для багатомірного випадку (за Б.І.Бартковим) буде обернено залежним від загального семантичного обсягу вихідного прикметника. Обчислюваний коефіцієнт має значення 0,2 для синонімічного ряду з домінантою ‘strong’ та 0,57 для синонімічного ряду з домінантою ‘weak’. У даному випадку розглядається лише синонімічний ряд, який відповідає лексико-семантичному варіантові ‘physically strong/ weak, said of persons’. Виходячи з цього, логічно припустити, що члени синонімічного ряду не можуть бути дзеркальним відображенням один одного. Оскільки синоніми порівнюються не за загальним семантичним обсягом, а за окремими лексико-семантичними варіантами, вони не можуть бути ідентичними, тобто, якщо синонім А тлумачиться через синонім Б, то зворотне твердження не є обов’язковим. Як правило, домінанта наявна у тлумаченні всіх членів ряду. Останні можна пояснити синонімами із тлумачення домінанти. Здебільшого, ‘strong – weak’ займають першу позицію у тлумаченні синонімів щодо заданого лексико-семантичного варіанта. Розглянувши усі члени синонімічного ряду в ролі домінант підрядів, можна обчислити питому вагу прикметників ‘strong – weak’ для кожного окремого випадку.

Потенційно існуючі можливості словотвору не завжди знаходять своє реальне втілення у мові, спричиняючи лакунарність дериватарію. Локалізація першої дериваційної лакуни поза домінантою служить засобом виявлення первинної щільності синонімічного ряду. Отримані результати проаналізовано для кожної лексико-граматичної категорії окремо у чотирьох сигніфікативних частинах укладеного тезауруса: (1) синонімічних рядах похідних із домінантою ‘strong’; (2) синонімічних рядах похідних із членами вихідного синонімічного ряду ‘strong’ у ролі домінант; (3) синонімічних рядах дериватів із домінантою ‘weak’; (4) дериваційних синонімічних рядах із домінантами - членами базового синонімічного ряду ‘weak’.

При вивченні тезауруса дериватарію необхідно брати до уваги транспозиційний час, потрібний для утворення деривата від його основи. Часовий діапазон формування дериватарію прикметника ‘strong’ та його синонімів (1176 років) є значно ширшим у порівнянні із своїм відповідником для ‘weak’ і його синонімів (875 років). Різниця між цими хронологічними відрізками становить понад 300 років. Число дериватів у групі прикметника ‘strong’ майже на третину перевищує сумарну кількість похідних у групі його корелята ‘weak’. У другій і четвертій частинах дериватарію сигніфікативна асиметрія зберігає таку саму тенденцію і становить близько 900 слів.

Важливим чинником при вивченні синонімічних рядів похідних є глибина або реальна заповненість дериватів-синонімів в одній і тій самій позиції словотвірного гнізда. Найпоширенішим це явище виявляється у рядах похідних прикметників та іменників, що свідчить про їх високу продуктивність. Наприклад, прикметники: mighty, mightiful, mightious; robustious, robustic (x), robustous (x), robustuous (x); stoutly (x), stouty (x); faintly (x), faintive, fainty, faintling (x), faintish, faintful (x), faintless; dully, dullard, dulsome, dullish; lightsome, lighty (x); прислівники: hard, hardly; hearty, heartily; дієслова: firm, firmify (x); hard (x), harden; hardy (x), hardysse (x); stiff, stiffen (x); stout (x), stouten; strong (x), strengthen; weak (x), weaken; feeble (x), feeblish (x); flimsy, flimsify; soft (x), soften.

У таких випадках вторинна синонімія часто переходить в іншу форму – відображену синонімію, коли утворюються ряди синонімів однієї категоріальної основи за ознакою спільності/еквівалентності суфіксів чи тотожності сем у синонімічних афіксальних варіантах. Відображена синонімія спостерігається у дериватарії обидвох досліджуваних прикметників. Проте дане явище набуло значно більшого поширення у випадку прикметника ‘strong’. Формування рядів похідних узгоджується із кількістю лексико-семантичних варіантів у семантичній структурі слова-домінанти. Кількість зареєстрованих словниками лексико-семантичних варіантів домінати ‘weak’ майже вдвічі поступається кількості лексико-семантичних варіантів домінанти ‘strong’. Відповідна пропорція буде зберігатися у відображених антонімічних рядах. Якщо позиції деад’єктивних іменників та прислівників у ряді відображених синонімів практично повністю зайняті, то ряди відображених синонімів похідного прикметника та дієслова характеризуються значним ступенем лакунарності і зазнають більшого вкорочення.

При моделюванні рядів за хронологічним чинником стає очевидним, що місце сучасного гіпероніма ряду (його домінанти) часто займає той чи інший гіпонім, при цьому такі гіпоніми можуть відрізнятися у актах перекатегорізації. Трапляється, що історичний проточлен ряду збігається з його сучасним гіперонімом, проте зазнає зміни своєї порядкової позиції у категоріальних рядах похідних слів. Проілюструємо сформульовану динаміку на прикладі наступного прикметникового ряду tough, solid, firm, sturdy, hard з сучасного тезауруса та його повністю чи частково (з огляду на дериваційні лакуни) транспонованих рядів: tough (700), hard (971); sturdy (1297), firm (1374), solid (1391). Похідні прикметники - hardish (1580), toughish (1776), solidish (1852); похідні прислівники - hardly (1205), firmly (1374), sturdily (1374), toughly (1400), solidly (1611); конверсивні іменники - hard (1250), solid (1495), sturdy (1570), firm (1574), tough (1866); похідні іменники - hardness (1700), toughness (1440), sturdiness (1552); firmness (1561), solidness (1600); похідні дієслова - harden (1200), toughen (1582).

Поширеним є зміщення контурів центру і периферії синонімічних рядів, викликане дериваційними лакунами. Історичну динаміку конституентів різнокатегоріальних синонімічних рядів можна простежити, використовуючи матрицю хронотропності (М.Е.Білинський). Модифікований алгоритм укладання матриці першим кроком передбачає хронологічне впорядкування вихідного прикметникового ряду та зіставлення його з реальною хронологією конституентів у рядах похідних (Додаток В). Похідні, дата входження яких не зафіксована словником, при проведенні матричного аналізу позначаються нулем (0). Дериват, що не змінює своєї порядкової позиції щодо вихідного ряду позначаємо (*), якщо він зміщується ліворуч, зменшуючи тим самим свою часову віддаленість від домінанти, відповідна комірка отримує знак (+). Знак (-) вказує на випадок, коли похідне слово пересувається у напрямі правого фланга ряду, збільшуючи часову віддаленість від домінанти. Наприклад, стосовно впорядкованого базового ряду прикметників weak (1300), frail (1340), delicate (1374), puny (1577), flaccid (1620), senile (1661) похідні від них прислівники frailly (1300), delicately (1377), weakly (1398), punily (1775), flaccidly, senilely (1898) у матриці хронотропності оцінюватимуться (+), (+), (-), (*), (0), (*).

Аналіз даних, отриманих із матриць хронотропності свідчить про те, що значна частина похідних зберігає свою порядкову позицію відносно синонімічного ряду словотвірних вершин. Кількість похідних, які виявляють тенденцію часового випередження щодо однокореневих вихідних одиниць майже вдвічі перевищує число дериватів, поява котрих характеризується хронологічним відставанням, що свідчить про конструктивну роль транспозиційного часу словотвірних актів в історичному розгортанні різнокатегоріальної синоніміки.

Висновки

Лексико-семантична структура є відкритим комплексом взаємопов’язаних елементів. Багатовимірність структури полісемантів зумовлює їх належність до різних лексико-семантичних груп. Внутрішні взаємозв’язки певного набору лексико-семантичних варіантів підпорядковані польовому принципу організації значення лексичної одиниці. Польова структура лексичного значення зумовлює наявність у ньому ядра і периферії. Ядро утворюють постійні компоненти, що є невід’ємними та обов’язковими складовими даного значення, тобто лексеми, найменш віддалені від семантичного центру слова-домінанти; до периферії відносяться компоненти необлігаторного характеру при наявності хоча б одного лексико-семантичного варіанта, спільного з ядром. Компоненти семантичної дефініції домінанти повторюються у різній комбінаториці як інваріантні у всіх інших членів синонімічного ряду (лексико-семантичної групи).

Порівняння лексико-семантичної структури лексем за окремими лексико-семантичними варіантами їх словникових тлумачень є засобом диференційного підходу до вивчення значення. Кожний елемент тлумачення словникової одиниці прирівнюється до семантичного компонента. Лексико-семантичні варіанти служать чітким критерієм порівняння синонімів у межах ряду чи лексико-семантичної групи (поля), вони є необхідним і достатнім чинником вивчення глибинної структури слова. Тотожність синонімів встановлюється не за усією семантичною структурою, а методом знаходження спільних лексико-семантичних варіантів. Лексичні одиниці, що мають хоча б один спільний лексико-семантичний варіант, вважаються семантично пов’язаними.

Вивчення складної лексичної системи мови вимагає дослідження і врахування притаманних їй внутрішніх прихованих закономірностей. Компонентний аналіз та лексикометричні методи дослідження синонімів виявилися ефективним засобом дослідження семантичних явищ. Вони дають можливість проаналізувати імпліцитну інформацію лексикографічних джерел, виявити явні та опосередковані семантичні зв’язки і чітко визначити ступені зв’язності членів лексико-семантичного поля.

Словотвірне гніздо є однією з найважливіших одиниць системи словотвору, що відповідає меті дослідження її структурних та семантичних аспектів. Конфігурація словотвірного гнізда дає уявлення про семантичні та структурні зв’язки слів у його межах і зумовлюється вершинним словом, що регулює та скеровує процес словотвору. Вершинне слово, маючи найпростішу словотвірну структуру, є семантичним інваріантом словотвірного гнізда. Під семантичною структурою похідного слід розуміти певну множину лексико-семантичних варіантів, пов’язаних дериваційними відносинами. Структура словотвірного гнізда організована таким чином, що кожний дериваційний крок є продовженням попереднього. Йому також властива своя власна семантика та набір структурно-семантичних моделей. Між основами однокореневих слів у межах одного гнізда існує тісний взаємозв’язок, зумовлений семантичними та словотвірними принципами організації лексики. Полісемантичні вершини, як семантичні інваріанти словотвірного гнізда, об’єднують похідні слова навколо своїх лексико-семантичних варіантів, з котрих формуються словотвірні підгнізда.

Моделювальна сила словотвірного гнізда обернено пропорційна до його складності. Гнізда великої складності характеризуються невисокою моделювальною здатністю. Вони складаються із підгнізд, структура яких ідентична структурі гнізд малої складності із значною моделювальною силою. Словотвірне гніздо відзначається відкритістю та властивістю саморегулювання. Структурний аналіз словотвірних гнізд сприяє виявленню обмежень, накладених системою мови на реалізацію словотвірних потенцій вершини. Значення словотвору не зводиться до моделювання новоутворень. Словотвір є формою організації та функціонування словникового складу мови.

Лексико-семантичне поле, утворене синонімічними рядами, відзначається тісним семантичним зв’язком своїх членів. Синонімічний ряд, маючи межі, є парадигматичним утворенням відкритого типу і відповідає лише одному з лексико-семантичних варіантів домінанти. Диференційна роль щодо включення певного слова до синонімічного ряду належить домінанті. Остання дає можливість порівнювати члени синонімічного ряду за тими компонентами їх значення, що відрізняються між собою. Одна словникова одиниця може входити у різні синонімічні ряди відповідно до різних лексико-семантичних варіантів своєї смислової структури, набуваючи при цьому центрального чи периферійного статусу. Лакунарність словотвірно відображеної синоніміки спричиняється блокуванням деривації від домінанти ряду чи його членів, формальною або семантичною несумісністю основних компонентів деривата або взаємодоповнюваністю простої та похідної лексики. Важливим чинником при вивченні синонімічних рядів похідних є глибина або фактична заповненість дериватів-синонімів в одній позиції. У таких випадках відображена синонімія, що є специфічним та маловивченим типом міжлексемних зв’язків, відіграє важливу роль в організації синонімічно-антонімічних відношень між конституентами словотвірних гнізд. Синонімічні ряди, що корелюють за антонімічним протиставленням, є полярними в межах лексико-семантичного поля. Що стосується відображених антонімів, то це – похідні слова, котрі є антонімами лише в силу антонімічності своїх домінант або вершинних слів гнізд, до яких вони належать. Словник-тезаурус англійської мови на історичній основі є достатньо перспективним форматом ономасіологічних досліджень вторинних синоніміко-антонімічних зв’язків, реалізованих можливостей словотвору, його потенційних засобів та дериваційних лакун.

Дисертація виконана в синхронічно-діахронічному аспекті, що дає можливість різносторонньо простежити процес утворення лексико-семантичного поля полісемантів ‘strong – weak’ та