ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.І.І. МЕЧНИКОВА

ГАЙДАЙ Ольга Михайлівна

УДК 94(477):37.035.6:329”18/1917”(043.3)

РУХ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОСТІ ЗА НАЦІОНАЛЬНУ ПОЧАТКОВУ ОСВІТУ КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК 1917 р.

Спеціальність: 07.00.01. – Історія України

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

Дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова.

Науковий керівник – кандидат історичних наук, Щетніков Василь Петрович, професор кафедри історії України Одеського національного університету імені І.І.Мечникова.

Офіційні опоненти: – доктор історичних наук, професор, Шкварець Валентин Павлович, професор Миколаївського навчально-наукового інституту Одеського національного університету ім.. І.І.Мечникова, завідувач кафедри українознавства.

кандидат історичних наук, доцент, Агафонова Надія Василівна, доцент кафедри історії України

Одеського державного економічного університету.

Провідна установа – Харківський національний університет імені

В. Н. Каразіна, кафедра історії України.

Захист відбудеться “ 14 ” жовтня 2005 р. о 13.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.08 в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Щепкіна, 12.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова за адресою: 65026 м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий “13” вересня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Лозовський А.К.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Початкова освіта є основою, що визначає подальші ступені навчання і виховання людини, її духовний розвиток. Грамотно зорієнтована державна політика в галузі організації навчально-виховного процесу початкової школи здатна створювати основу, на якій у подальшому можна будувати фундамент громадянського суспільства, забезпечувати соціальний прогрес і стабільний розвиток України.

У кінці XIX – на початку XX ст. процес становлення системи початкової освіти в Україні зазнавав період надзвичайно бурхливої трансформації.

Спроби уряду пристосувати навчально-виховний процес і структуру початкової школи до нових економічних і духовних реалій зазнавали жорсткого опору і підлягали критиці як з боку консерваторів, так і з боку лібералів. У дискусіях теоретиків “чистої” освіти все частіше лунали голоси прибічників створення самобутніх національних шкіл, котрі явочним порядком, “таємно” від влади, навчали школярів за своїми програмами, що були співзвучними з їхнім національним менталітетом і виховували етнічну самовідданість.

Україна сьогодні, як і сторіччя тому, переживає складну ситуацію становлення і розвитку національної системи освіти.

Актуальність теми. За своєю напруженістю цей період нагадує, а багато в чому навіть і дублює сучасний етап розвитку української державності. Як формувалося правове поле початкової шкільної освіти? Через які соціальні “перепони” довелося пройти першим подвижникам створення національних шкіл? В якій площині дебатувалося питання про початкову освіту на всіх рівнях представницької влади? І, нарешті, найголовніше, якими правовими та вольовими способами було досягнуто історичного компромісу в справі створення єдиної початкової школи?

Актуальність теми полягає у відтворенні об’єктивної картини історичної дійсності, в якій проходила боротьба громадських організацій і політичних партій за створення неповторної національної початкової школи у кінці XIX – на початку XX ст. Через порівняльно-історичний та історико-педагогічний аналіз даного періоду робота тісно пов’язана з довготривалими державними програмами правового забезпечення діяльності початкових шкіл усіх форм власності, з міністерськими програмами удосконалення навчально-виховного процесу в початковій освіті.

Боротьба за національну школу в Російській імперії в кінці XIX – на початку XX ст. найрізноманітніших політичних сил – це своєрідний лакмусовий папір для того, щоб визначити демагогічність, відвертість, декларатизм, популізм, раціональність програми тієї чи іншої політичної партії у сучасному українському парламенті, що розглядають свої культурологічні програми, як беззаперечну істину. Ця теза є співзвучною з політологічними, соціологічними програмами, а також з предметами інших суміжних дисциплін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з науковою темою № 233 “Південна Україна: історія, історіографія, джерела” (номер державної реєстрації 0101U008289), яку розробляють викладачі кафедри історії України історичного факультету Одеського національного університету ім. І.І.Мечнікова, де виконана дана дисертація

Хронологічні рамки дослідження. У дисертаційній роботі аналізується історичний період кінця XIX в. – початку 1917 року. Даний період обрано автором для ефективного рішення поставлених задач і досягнення заявленої мети дисертаційного дослідження. Кінець XIX в. ознаменувався в Російській імперії ростом суспільно-політичного руху. Національні регіони країни були охоплені впливом різних політичних сил, що ставили перед собою мету досягнення статусу культурно-національної автономії.

1895-1896 роки в історії Росії характеризуються в монографічній літературі як закінчення періоду двадцятилітньої реакції, коли царський уряд інтенсивно намагався боротися з будь-якими проявами росту етнічної самосвідомості на національних “окраїнах”.

Зростання культурно-освітньої діяльності громадських організацій на околицях імперії, основною метою яких було становлення національної самосвідомості пригноблених народів, дозволяє дослідникові сформувати ефективну джерелознавчу базу для досягнення поставленої мети. Громадські організації України активно формували модель початкової національної школи й повсюдно явочним несанкціонованим порядком випробували її на практиці.

Після революції 1905-1907 рр. у Російській імперії почався недовгий період парламентаризму. Фронт громадських організацій України, що переслідував ціль відмови від культурно-національної автономії, оформився в політичні організації і партії, що ставили перед собою вже більш радикальні цільові настанови. Діяльність української фракції, в яку об'єдналися представники цих політичних сил у всіх чотирьох Думах, дозволяє простежити процес реалізації концепції української початкової національної школи законодавчим шляхом .Вивчення історичної дійсності у взаємодії двох цих різноспрямованих процесів обумовило вибір хронологічних рамок дослідження.

Мета і задачі дослідження. Основною метою роботи є реконструкція історичної дійсності, у якій протікала боротьба громадських організацій і політичних партій у кінці XIX – на початку XX ст. у Російській імперії за створення початкових національних шкіл; виділення об’єктивних і суб’єктивних причин, які формували прийоми і методи політичної боротьби різних груп за національну школу; аналіз процесів формування усталених позицій і програм партій і організацій щодо перспективного розвитку початкової національної школи.

Поставлена мета передбачає вирішення таких задач:

- визначити зміст політики царського уряду щодо структури та змісту початкової освіти в імперії, хід еволюції цієї політики;

- виявити полярні позиції щодо створення й розвитку національної школи шляхом аналізу культурологічної частини партійних програм ;

- простежити еволюцію поглядів видних історичних персонажів (політиків, громадських діячів) на перспективу розвитку національної школи;

- виявити найбільш дискусійні проблеми і точки зіткнення урядових програм і опозиційних політичних сил щодо розвитку національної школи;

- показати зміну репрезентативності проблем правового забезпечення функціонування народної освіти в парламентських дебатах Державної Думи I, II, III і IV скликань;

- дати історичний аналіз громадської думки щодо перспективи розвитку початкової національної школи;

- виявити основні дискусійні напрямки в проблемах національної школи на сторінках періодичних видань;

- виділити ключові історичні дані, що ілюструють реальне становище початкової школи в Російській імперії в кінці XIX – на початку XX ст.;

- підвести реальні підсумки боротьби за початкову національну школу шляхом проведення аналізу перелічених вище напрямків.

Об'єктом дослідження є процес становлення моделі української початкової, національної школи, що проходив у боротьбі різних культурних, духовних, політичних настанов, носіями яких були представники українських громадських організацій і політичних партій наприкінці XIX в. – початку 1917 р..

Предметом дослідження є вивчення процесу становлення концептуальних основ української початкової національної школи, що формувалися в середовищі політичних партій і громадських організацій України.

Методи дослідження. У роботі застосовано проблемно-хронологічний підхід, що дозволило структурувати використаний матеріал; порівняльний, ретроспективний аналіз, що дало можливість забезпечити відому екстраполяцію подій досліджуваного періоду в сучасну ситуацію та сполучати проблеми розбудови початкової національної школи в Україні різних історичних епох.

Особливе значення в дослідженні має системний підхід до вивчення всього комплексу джерел. Він дозволив розглядати аналізовані процеси як системне ціле, виявити суперечності між окремими історичними фактами. Системний підхід сприяв “добудовуванню” джерела з метою подальшого його використання як універсального системного чинника в наступному аналізі досліджуваного історичного буття. Методологічні та теоретичні основи дослідження складають універсальні принципи: історизму, що служить знаряддям для вивчення історичних явищ і процесів з діалектичних позицій, виявлення зв'язків між ними; наукової всебічності й об'єктивності, комплексний аналіз усієї сукупності джерел, що стосуються різних факторів і етапів боротьби громадських організацій і політичних партій України за початкову національну систему освіти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в проблематиці роботи й способах реконструкції історичного буття, що було недостатньо розкрито попередніми поколіннями авторів у силу об’єктивних і суб’єктивних причин різного характеру.

Боротьба політичних партій і громадських організацій з питання реформування початкової школи і створення нової національної системи освіти в першій чверті ХХ століття стала своєрідним індикатором для перевірки щирості тактичних і стратегічних настанов різних політичних сил, що боролися за владу. Партійні ідеологи, створюючи й формуючи задачі партійних програм, по-різному ставилися до феномена національної культури та її невід’ємної складової системи – народної освіти. Влада заради влади й особистісних амбіцій або влада заради здійснення гармонічного і духовного розвитку націй – на ці загальні питання дає відповідь об’єктивний аналіз культурологічної частини партійних програм тих партій, котрі брали участь у політичному житті країни на початку ХХ століття. Принадність загальних економічних і політичних гасел лівих есерів, анархо-синдикалістів, більшовиків та інших радикальних партій була для сучасників надзвичайно високою. Бідність, а іноді й відсутність культурологічної частини їх програмних документів говорить досліднику про високий ступінь демагогічності усіх цільових настанов радикальних політичних партій.

Вивчення документів громадських організацій і політичних партій з метою встановити їх реальну мотивацію боротьби за владу через ставлення до розвитку національної культури й освіти являє собою новий підхід у справі реконструкції історичного буття періоду, що нас цікавить.

Іншим інноваційним чинником дослідження став джерелознавчий спосіб реалізації поставлених задач. Жодне з наведених у роботі джерел не має універсального характеру, здатного висвітлити проблему повністю. Тому виникла необхідність послуговуватися складними синтетичними знаряддями для визначення реальної позиції тієї чи іншої політичної сили щодо формування початкової національної школи. Інновація джерелознавчого аналізу полягає в структурній добудові джерела й отриманні картини історичного буття високого ступеня достовірності. Наступним інноваційним чинником у роботі стало залучення нового широкого кола джерел, яке раніше залишалося за межами поля зору авторів, що займалися аналогічними питаннями. Мова йде про введення до наукового обігу згрупованих певним чином статистичних даних і таблиць, що укладені автором шляхом обробки періодичних друкованих видань: журналів, газет, альманахів, бюлетенів з’їздів народної освіти й інше. Ці дані можуть служити певною джерелознавчою базою для більш глибокого вивчення теми наступними поколіннями істориків. У комплексі інноваційний характер дослідження заявлено у формулюванні мети і задач роботи, акцентовано викладено в змісті розділів дослідження й концентровано представлено в підсумкових висновках дисертації.

Практичне значення одержаних результатів. Запровадження в науковий обіг нової групи історичних джерел сприяє відтворенню об’єктивної історичної картини тієї дійсності, що склалася на кінець XIX – на початку XX ст. у педагогічному середовищі Російської імперії.

Нова методика обробки джерелознавчого матеріалу (внутрішня і зовнішня критика джерел) дає певні переваги викладачам, науковим робітникам у вивченні складних явищ громадського життя, у підготовці монографічних досліджень з проблем історії освіти України тощо.

Всебічне вивчення проблеми боротьби за початкову національну школу в кінці XIX – на початку XX ст. має прикладне прогностичне значення. Воно допомагає шляхом порівняльного історико-педагогічного аналізу моделювати процес розвитку сьогоднішніх освітніх технологій, еволюцію структури початкової освіти. Вивчення і практичні результати даної теми мають важливе опосередковане значення для виховання у студентів – майбутніх учителів – історичного мислення, вміння глибоко аналізувати і розуміти історичні процеси, що складають значний сектор духовного життя народу.

Матеріали і висновки дисертаційного дослідження можуть знайти використання в загальних курсах та спецкурсах з історії України, в наукових дослідженнях історії становлення регіональної самосвідомості, а також історіографії, в тому числі проблемній.

Апробація результатів дисертації. У процесі роботи над дисертацією апробовано окремі прямі та проміжні результати загального дослідження, а також обговорено відповідні проблеми. Основні положення дисертаційної роботи пройшли наукову апробацію на міжнародних, обласних наукових та науково-практичних конференціях: Науково-методичній конференції Миколаївського державного педагогічного інституту “Проблеми, досвід підготовки студентів до виховної роботи у школі “ ( Миколаїв, 1995 р.); Науковій конференції, присвяченій 400-річчю з дня народження Богдана Хмельницького, “Творець української козацької держави” ( Миколаїв, 1995 р.); Другій Миколаївській обласній історико-краєзнавчій конференції, присвяченої, 130-річчю з дня народження М.С.Грушевського “Великий історик, державний діяч, патріот України”. ( Миколаїв, 1996 р.); Міжнародній науково-методичній конференції “Заселення Півдня України: проблеми національного та культурного розвитку” (Херсон,1997 р.); Шостій Щорічній Міжнародній Міждисциплінарній конференції з іудаїкі (Москва, 1999 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “ Політичні, соціально-економічні та етнонаціональні процеси у південному регіоні України” (Миколаїв, 2003 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу “2004” (Дніпропетровськ, 2004 р.); Проблемам впливу колонізації на розвиток початкової школи в Україні кінця XIX – на початку XX ст. присвячено публікації та статті автора в окремих монографіях і збірниках .Дисертація обговорена й рекомендована до захисту кафедрою історії України Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова. Автор є лауреатом Обласної премії ім. Миколи Аркаса (Миколаїв, 1997)

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи відбито в 5 статтях у фахових збірниках, а також у 6 опублікованих доповідях і тезах з міжнародних, всеукраїнських наукових конференцій.

Структура дисертації відповідає меті та завданням роботи. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків ( загалом 192 сторінки) і списку використаних джерел та літератури, який становлять 339 найменувань, в тому числі й архівні матеріали.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі до дисертації обґрунтовано актуальність теми , визначено предмет та об’єкт дисертаційного дослідження, його методологічну основу, хронологічні межі, територіальні границі дослідження, сформульовані дослідницька мета й завдання, вказано на наукову новизну, практичне значення дисертації та наукову апробацію одержаних результатів.

У першому розділі – “Історіографія та джерела проблеми”, проаналізовано стан і основні напрямки наукового вивчення питання, охарактеризовано джерельну базу дослідження.

Встановлено, що особливості розвитку національної початкової школи в кінці XIX – на початку XX віку привертали увагу багатьох авторів , які зазначали, що етнічний елемент відіграє значну роль у стихійному розвитку національних регіонів.

На початку XX століття багато відомих педагогів, земських діячів і професійних істориків звернуло увагу на те, що на “інородницьких” землях процес формування конкретного змісту шкільних програм, методики проведення шкільних занять, шкільного виховання учнів має стихійний характер і, практично, не контролюється урядом.

Питанням програмного забезпечення початкової школи, методики навчання і виховання присвячено роботи таких відомих педагогів і громадських діячів як М.І. Старицький Старицкий Н.И. Общественное устройство народной школы. –М.: “Русский север”, 1911. – 207с.

, Г. Чарнолусський . Чарнолусский В. Основные вопросы организации школ в России. –СПб.: Тип. И.Х.Шебанина, 1909. –

381 с.

, Є.Я. Фортунатова Фортунатова Е.Я. Детское творчество в основе начального обучения. // Педагогические записки частной школы г-жи Адлер.– М.:, 1913.–С.94-137.

, О.О. Штевен Штевен А.А. Из записок сельской учительницы.- СПб.: Тип.Саблина. 1901.–98с.

, С.Т. Шацький Шацкий С.Т. Мой педагогический путь./Пед. соч. в 4-х тт.– М.: “Просвещение”, 1963.

, І.І. Янжул Янжул И.И. Экономические вопросы народного просвещения в России. –М.: Тип. Раковского, 1907. – 249с.

, К.Вентцель Вентцель К.Н. Как создать свободную школу, 2-е изд., –М.:, 1908.

. Щодо заявленої теми, дослідження, що стосуються конкретного змісту навчального процесу, роботи виступають у ролі допоміжного історичного фону тієї реальності, у якій протікала боротьба громадських та політичних сил за вільний розвиток національної початкової школи.

Проблема навчання рідною мовою і сприйняття учнями основних досягнень національної культури набула широкого громадського резонансу і перекочувала з педагогічних досліджень у тези партійних програм і декларативні настанови громадських організацій. Питання створення початкової національної школи в поліетнічному обширі Російської імперії стали спонукальним мотивом до появи праць В. Уланова Уланов В. Опыт методики истории в начальной школе на национальных окраинах. – М.: Сетльмент, 1915. – 217с.

, І.В. Баранова Баранов И.В. Развитие специализированных сельскохозяйственных школ на юге России. -Курск: “Нива”, 1910.-211с.

, О.М. Куломзіна Куломзин А.Н. Начальный учебный процесс на окраинах России., –СПб.: Тип. Коробковского, 1907. – 304с.

, де обумовлюється назріла потреба в законодавчому закріпленні права навчання рідною мовою в початкових навчальних установах, а також пізніших праць І.В. Скворцова . Скворцов И.В. Записки по педагогике. ч. 1, 21 изд., – Петроград: Луч, 1916. – 72с.

і А. Парусова Парусов А. Идеалы наших школ. //История земских учреждений в России. – СПб., 1916. –С.14-42.

, у яких досліджується поширене в період столипінської реакції явище – таємне навчання молодших школярів рідною мовою й ознайомлення їх з феноменами найбільш значимих досягнень національної культури. Даний історіографічний напрямок є важливим для визначення ступеня дослідженості нашої теми в тому плані, що допомагає досить наочно простежити процес формування політичної позиції щодо даного животрепетного питання становлення початкової національної школи. Мається на увазі механізм процесу перетворення наукової тези педагогічного дослідження в цільову настанову культурологічної частини партійної програми.

Економіці і питанням державного фінансування було присвячено ряд дискусій на I і II Всеросійських з'їздах народної освіти, що знайшли своє втілення у низці публіцистичних статей і фундаментальних розвідок, які мали опосередковане відношення до реалізації таких задач. Це статистичне дослідження Л.В. Ходського Ходский Л.В. К вопросу об экономической статистике окраинных районов России. //Статистический вестник. № 24-25, вып. 11, изд.2-е, – СПб., 1913.–С.31_.

, котре розкриває порядок і природу формування статей державного бюджету для потреби народної освіти, емоційний цикл статей В.Б. Гончаренка Гончаренко В.Б. “Дырка в нашем кармане” (О финансировании начальной школы). //Русский статистический бюллетень. Изд. 11-е. –СПб., 1911.– С.113_.

, фундаментальне монографічне дослідження М.М.Кузовцева Кузовцев Н.Н. Экономика земской школы в 1902-1905 гг. //Статистическое обозрение центральных губерний России. – М., 1909. –С.94-117.

- усі автори використовували дані земської статистики для обґрунтування загального висновку про неефективність механізму державного фінансування потреб народної освіти.

Відлік конкретної історіографії, що стосується даної проблеми, починається з появою в Російській імперії представницьких, законодавчих закладів, у яких могли вільно реалізовуватися програмні настанови політичних партій і громадських організацій, що торкалися багатьох питань, у тому числі й питань реформування початкової школи.

Самими ранніми за хронологією спеціалізованими монографіями, що дали характеристику діяльності політичних лідерів у Державних Думах, присвяченої реформуванню народної освіти, стали роботи Ю.В. Гершензона Гершензон Ю.В. Русские либералы на страже народной духовной свободы. – Спб.: тип. Саблина, 1917. – 201с.

, О.Н. Ронна Ронн А.Н. Что сделала III Государственная дума для народного образования. – СПб.: Тип. Бруно, 1912. – 317с.

, І.І. Саричева Сарычев И.И. О новом образовательном законе. //Ученые записки ВПСУ. –Воронеж, 1916. – С.1-73.

і Д.І. Шаховського Шаховской Д.И. Уездное земство и всеобщее обучение. – М.: Тип. Шаховського, 1909. – 148с.

. Усі перераховані монографії вийшли окремими виданнями в Санкт-Петербурзі на кошти самих авторів і тому носять політично не заангажований характер. Дається складна картина політичного протистояння поміркованих думських лібералів, з одного боку, й уряду в особі міністерства освіти, з іншого.

В першому розділі також охарактеризовано джерельну базу дисертаційної роботи.

Спеціальних теоретичних досліджень з джерелознавства, які б підсумовували і розкривали ступінь вивченості названої теми, на сьогоднішній день немає.

Дана ситуація робить актуальним джерелознавчий нарис, оскільки без звертання до історичних цінностей, до їх теоретичного, логічного та порівняльно-історичного аналізу неможливо глибоко зрозуміти, успішно розробляти й удосконалювати сучасну систему виховання й освіти підростаючого покоління.

Вважаємо, буде правомірним увесь комплекс джерел структурно поділити на дві основні групи: 1) джерела, що відтворюють діяльність політичних партій і організацій у реформуванні початкової освіти в Російській імперії; 2) джерела, що відображають діяльність громадських організацій і окремих персоналій у вдосконаленні початкової освіти в Україні першої чверті ХХ століття.

Для вивчення поставлених у дисертації проблем залучено великий комплекс джерел, які систематизовано таким чином: урядові документи; документи партійних організацій; документи громадських організацій про реформу початкової школи в Україні; архівні матеріали( Державний архів Миколаївської області, державний архів Київської області, Державний архів Одеської області, Державний архів Полтавської області, було оброблено 20 фондів ); українська преса 1905 – 1917 рр. як джерело вивчення проблеми боротьби різних політичних сил за створення нової національної системи освіти;

Такий поділ виправданий самою природою діяльності політичних партій і суспільних організацій, різницею їх цільових настанов, прийомів і способів реформування початкової національної освіти.

У другому розділі дисертації “Питання початкової національної школи в Державній Думі” досліджено становище та умови розвитку національної початкової освіти наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., показано боротьбу за реформування початкової освіти у Державній Думі усіх чотирьох скликань, роль та місце українських фракцій в цьому процесі, подано аналіз культурологічних складових програм українських політичних партій, які виступали за впровадження національної освіти.

Найвизначнішим складовим елементом національно-визвольного руху в Україні, особливо на початку ХХ століття, стали вимоги розвитку освіти та науки на національній основі. Обговорення цієї справи в Державній Думі та робота українських депутатів вимагали від уряду звернути увагу на проблеми освіти. У І Державній Думі (1906 р.) сформувалась Українська думська громада (фракція) на чолі з І.Шрагом.

Розпуск І Державної Думи, як це не парадоксально, сприяв підвищенню національно-визвольного руху, зокрема в галузі освіти. Вчителі вимагали реорганізації та реформ освіти, націоналізацію шкіл, вважали що освіта повинна бути загальною, обов’язковою та безкоштовною. Навчання має здійснюватись рідною мовою учнів. Взагалі поява української фракції та її інформаційного органу в І Думі мала велике значення: перед широким загалом це був доказ боротьби за права українського народу.

Українська фракція була і в ІІ Державній Думі (1907). Політична програма фракції відкидала ідею відокремлення України від Росії, натомість вимагала автономії, місцевої самоуправи, української мови у школі, суді, церкві, створення кафедр української мови, літератури та історії в університетах, вчительських семінаріях. Але на засіданнях в другій Державній Думі, фактично розглядались тільки загальні питання освіти, точніше політичне, революційне становище в учбових закладах. Третя Державна Дума (1907-1912) одним з перших розглянула питання освіти.

Українське питання у формі вимог українських початкових шкіл поставало, фактично, кожного року, особливо під час обговорення бюджету Міністерства освіти, коли й інші національності, що входили до складу Російської імперії, ставили подібні вимоги. Взагалі виступи про неросійські мови, природно, стосувалися й української мови.

У четвертій Державній Думі (1912 – 1917) українці виступили з програмою, що включала вимогу українських початкових шкіл, викладання української мови як предмету в інших типах шкіл та допущення її до вжитку в церкві, судівництві й адміністративних установах. Програму підтримали фракції кадетів та трудовиків. Попри все діяльність Державної Думи з питань української освіти дала таки позитивні моменти. Критичний стан української освіти примусив Російський уряд підняти та розглянути його на державному рівні, з державної трибуни. Українські депутати довели, що українська нація боротиметься за свої права, українську школу та освіту. По суті, проблеми, які поставила Державна Дума, почала дійсно вирішувати тільки Українська Народна Республіка.

У третьому розділі – “Основні тенденції громадського руху за прогресивну національну народну освіту в Україні в кінці XIX – на початку ХХ віків” визначаються особливості боротьби за демократизацію народної освіти наприкінці XIX – початку XX в. Висвітлено заходи громадських організацій та земств, показано роль і значення громадських організацій України в боротьбі за створення української народної школи. Дослідження боротьби за українську школу на початку ХХ ст. є цінним фактологічним матеріалом патріотично-виховного ґатунку. Мужність борців за національну ідею, їхнє безкорисливе служіння справі народу, опікування проблемами шкільництва можуть бути чудовими зразками для виховної роботи з молодим поколінням. Можна з великою мірою вірогідності передбачити, що ця робота буде достатньо ефективною, оскільки тема школи, освіти, проблеми підростаючого покоління, якими переймалися передові уми українства на початку ХХ ст., можуть бути найбільш доступними, зрозумілими, близькими й цікавими саме цій віковій групі нашого юнацтва. Вони, ніби перекликаючись з сьогоденними проблемами, заповнюють одну з важливих ланок у ланцюгу системи національного виховання, спадкоємності історичної пам’яті і патріотичної. свідомості

В умовах теперішньої розбудови української державності, на вже принципово нових засадах гасло боротьби за національну школу як таке, що не втратило своєї гостроти, бо через довготермінову ганебну політику денаціоналізації та русифікації значна частка населення в нашій державі й досі залишається поза межами української мовно-культурної, соціо-ментальної спільноти. Отже, вивчення тогочасного конкретно історичного матеріалу, національної системи початкової шкільної освіти в працях передових українських педагогів-просвітителів кінця XIX – початку ХХ ст., може мати велике як теоретичне, так і практичне значення у плані застосування тих чи інших підходів, спрямованих на відродження національної самосвідомості на основі раціонального використання нашого багатого, але все ще недостатньо вивченого історичного досвіду, стосовно розбудови освітянської справи.

Передові українські вчені-педагоги наприкінці XIX – початку ХХ в. концептуально створили в повному обсязі систему української освіти і виховання. Б.Д. Грінченко, Л.І. Глєбов, П.А. Грабовський, М.С. Грушевський, С. Русова, С.В. Васильченко, М.М. Коцюбинський, Г.Г. Лубенець, Я.Ф. Чепіга, Г.Г. Ващенко, М.М.Аркас і багато інших, засуджуючи політику самодержавства в області народної освіти, відстоювали необхідність навчання дітей народній мові, ставили питання про проблеми кризового стану початкової школи і всього освітнього процесу на Україні.

Теоретичний фундамент для створення української початкової школи був побудований, але не був затребуваний тому, що різні політичні сили ставили перед собою на перший план інші цілі, реалізація яких давала б негайні результати і безпосередньо впливали на життя нації. Питання культурного будівництва, освіти, початкової народної української школи по залишковому принципі займали останні рядки партійних програм, і час їхньої реалізації наступив тільки сьогодні.

У висновках узагальнюються основні положення і формулюються підсумки дослідження, які винесено на захист:

- відзначається, що боротьба політичних партій і громадських організацій за створення української національної школи наприкінці XIX – початку XX в. стала своєрідним підсумком двовікового процесу національно-культурного відродження України;

- водночас становлення української етнічної самосвідомості відбувалося в атмосфері жорсткого асиміляційного натиску;

- підкреслюється, що збереження цінностей родової української культури завжди стояло на першому плані перед відомими державними й громадськими діячами. Це завдання в різні часи вирішувалося ними по-різному;

- констатується, що передовим ученим, політикам, громадським діячам стало ясно, що без залучення широких народних мас до боротьби за національну незалежність український народ з його багатовіковою культурою зникне з етнічної карти Європи;

- наголошується, що багато дослідників відзначає своєрідність культурного українського відродження, що почалося зі спроби створити свою “писану” національну історію й на основі загального історичного минулого , національної історичної пам'яті перенести його в модель майбутнього етнічного світоустрою;

- акцентується увага на тому, що збирання міфів, легенд, фольклору, створення української літературної мови, властиві літературі різних жанрів, становлення національного театру – усе це етапи національного відродження, завдяки яким досягалася головна мета: виховати на основі культурних родових традицій нову людину, яка у свою чергу буде розвивати їх в умовах незалежної держави;

- робота діячів українського відродження мала потребу у своїй підсумковій реалізації. Такою спробою стала боротьба різних політичних і суспільних сил створити свою систему виховання й освіти наприкінці XIX- початку XX в., що відповідала б усім культурно-етнічним потребам українського суспільства;

- боротьба політичних партій і громадських організацій за створення нової національної початкової школи в кінці XIX – на початку XX ст. протікала в основному в руслі трьох глобальних проблем: змінення зовнішньої структури початкової шкільної освіти; оновлення загальноосвітнього курсу початкової школи; вдосконалення методики виховної і навчальної роботи початкової школи;

- одночасно звертається увага на те, що питання про розбудову національної початкової народної школі у політичних парламентських дебатах обговорювалося тільки у площині “дозвіл-заборона” викладання рідною мовою. Питання створення національних програм навчання і виховання, що мають на меті забезпечити розвиток і підвищення етнічної самосвідомості, стали основним предметом організації роботи національних, культурних товариств, об’єднань і т.п.

Боротьба політичних партій і громадських організацій за створення нової національної початкової школи не могла повністю вичерпно вирішити її злободенні проблеми. Однак, завдяки намаганням багатьох відомих і безіменних подвижників було створено значну позитивну історичну спадщину, котра і сьогодні створює живильне середовище для вдосконалення сучасної початкової освіти.

Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені в таких публікаціях автора:

1. Питання української освіти в Державній Думі на початку ХХ ст. // Південна Україна: проблеми історичних досліджень. Збірник наукових праць. – Частина ІІ. – Миколаїв, 1998. – С.48-50.

2. Миколаївське українське товариство “Просвіта” в боротьбі за розвиток української освіти на початку ХХ століття. // Записки Історичного факультету . – Випуск 8. –Одеса, 1999. – С.145-154.

3. Проблеми української освіти на сторінках журналу “Украинская жизнь”. // Збірник наукових праць” Південний архів”(історичні науки). – Випуск І. – Херсон, 1999. -С.147-153.

4. Проблемы национального образования на страницах украинской прессы. // Вестник Харьковского национального университета им.В.Н.Каразина. История Украины. № 504. – Вып. 4 . – Харьков, 2001. – С.103-109.

5. Культурологічні та освітні аспекти програм українських політичних партій (1900-1917). // Сучасна українська політика. – Випуск 5. – Київ, – Миколаїв, 2004. – С.97-103.

6. Використання науково-педагогічної спадщини М.С.Грушевського у виховній роботі .// Збірник матеріалів. Доповіді та повідомлення науково-методичної конференції інституту “Проблеми, досвід підготовки студентів до виховної роботи у школі “. – Миколаїв, 1995. – С.52-53.

7. Стан початкового та середнього шкільництва в Україні в ХIХ – на початку ХХ ст. // Великий історик, державний діяч, патріот України. Тези і матеріали доповідей і повідомлень Другої Миколаївської обласної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої, 130-річчю з дня народження М.С.Грушевського. – Миколаїв. 1996. – С.18-21.

8. Історія Української культури. Миколаїв. 1996. У співавторстві. – 210 с.

9. Д.І.Багалій про культурні процеси півдня України в часи колонізації. // Заселення півдня України: проблеми національного та культурного розвитку. Наукові доповіді. Міжнародна науково-методична конференція. – Xерсон.1997. – С.189-190.

10. Правовое положение евреев в сфере народного образования в ХIХ – нач. ХХ ст. // История еврейского народа. Материалы Шестой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. В 4 частях. – Москва.,1999. – Ч.3. – С.127-130.

11. Рух за початкову народну освіту в Україні наприкінці XIX – на початку ХХ віків у концепціях національного виховання та навчання С.Русової й Г.Ващенка. // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу “2004”,Історія України. – Дніпропетровськ. Наука і освіта. 2004. – Т.29 – С.8-11.

АНОТАЦІЇ

Гайдай О.М. Рух української громадськості за національну початкову освіту: кінець ХІХ ст. - 1917р. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. – Історія України. – Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова. – Одеса, 2005.

Дисертація “Рух української громадськості за національну початкову освіту: кінець ХІХ ст. – 1917р.” присвячена актуальній та малодослідженій темі в історичній літературі. Становище освіти, зокрема початкової, в Україні наприкінці ХІХ ст. було одним із головних питань, які турбували українську інтелігенцію. Особливої актуальності воно набуло на початку ХХ ст. у зв’язку із подіями 1905-1907 років та діяльністю Державної Думи усіх чотирьох скликань.

У дисертації зроблено спробу дослідити рух патріотично настроєної інтелігенції за національну початкову освіту і тим самим заповнити прогалину в історіографії теми. Крім того, дослідження цієї теми дозволяє врахувати досвід історичної та педагогічної думки минулого для розв’язання питань становлення сучасної національної освіти.

Ключові слова: Національна освіта, Державна Дума, політичні партії, громадський рух, суспільні організації, українська народна школа, українська громадськість.

Гайдай О. М. Движение украинской общественности за национальное начальное образование: конец ХІХ ст. - 1917г. – Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. – История Украины. – Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова. – Одесса, 2005.

Диссертация “Движение украинской общественности за национальное начальное образование: конец ХІХ ст. – 1917г.” посвящена актуальной и малоисследованной теме в исторической литературе. Положение образования, в частности начального, в Украине в конце ХІХ ст. было одним из главных вопросов, которые беспокоили украинскую интеллигенцию. Особую актуальностьь она приобрела в начале ХХ ст. в связи с событиями 1905-1907 годов и деятельностью Государственной Думы всех четырех созывов. Борьба политических партий и общественных организаций за создание украинской национальной школы в конце XIX – начале XX вв. стала своеобразным итогом двухвекового процесса национально-культурного возрождения Украины. Передовым ученым, политикам, общественным деятелям стало ясно, что без привлечения широких народных масс в борьбу за национальную независимость, украинский народ со своей многовековой культурой, исчезнет с этнической карты Европы. Двухвековая работа деятелей украинского возрождения требовала своей итоговой реализации. Такой попыткой являлась постоянная борьба разных политических и общественных сил по созданию своей системы воспитания и образования в конце XIX – начале XX вв., которая отвечала бы всем культурно-этническим потребностям украинского общества.

В диссертационной работе исследовано положение и условия развития национального начального образования в конце ХІХ - в начале ХХ ст., показана борьба за реформирование начального образования в Государственной Думе всех четверых созывов, роль и место украинских фракций в этом процессе, представлен анализ культурологических частей программ украинских политических партий, которые выступали за введение национального образования.

В диссертации сделана попытка исследовать движение патриотически-настроенной интеллигенции за национальное начальное образование и тем самым заполнить пробел в историографии темы. Кроме того, исследование данной темы позволяет учесть опыт исторической и педагогической мысли прошлого для решения вопросов развития современного национального образования.

Передовые украинские ученые-педагоги в конце XІХ - начале ХХ в. концептуально создали в полном объеме систему украинского образования и воспитания. Б. Гринченко, Л. Глебов, П. Грабовский, М. Грушевский С. Русова, С.Васильченко, М. Коцюбинский, Г. Лубенец, Я. Чепига, Г. Ващенко, Н.Аркас и многие другие, осуждая политику самодержавия в области начального образования, отстаивали необходимость обучение детей на родном языке, поднимали проблему кризисного состояния начальной школы и всего образовательного процесса на Украине.

Теоретический фундамент для создания украинской начальной школы был построен, но не был затребован потому, что различные политические силы ставили перед собой другие цели, реализация которых давала бы немедленные результаты и оказывала непосредственное влияние на жизнь нации.

В исследовании проанализированы особенности борьбы за демократизацию начального национального образования в конце XІХ - начале XX в; показана роль и значение общественных организаций и земств Украины в борьбе за создание национальной начальной школы. Изучение движения украинской общественности за национальное начальное образование конца ХІХ ст. – 1917г. за украинскую школу в начале ХХ ст. является ценным фактологическим материалом патриотически-воспитательного характера.

Ключевые слова: Национальное образование, Государственная Дума, политические партии, общественное движение, общественные организации, украинская народная школа, украинская общественность.

Gayday O.M. The Ukrainian community motion for the national elementary education the end of XIX – 1917. – Manuscript.

Master’s the sis on the science of history. Specialized field 07.00.01. – The History of Ukraine. – Odessa National University named after I.I. Mechnikov. – Odessa, 2005.

The thesis “The Ukrainian community motion for the national elementary education: the end of XIX – 1917” is dedicated to the urgent and scantily explored subject in historical literature. The state of the education in Ukraine at the end of XIX century, the elementary one in particular, was one of the main subjects for the Ukrainian intellectuals to be interested in. It gained a special importance at the beginning of the XX century in connection with the events of 1905-1907 and the State Duma activity of all four convocations. The attempt to explore the motion of patriotically concerned intellectuals for the national elementary education was given in this thesis and therefore to fill up the gap in the historiography of