АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

Гурак Руслан Васильович

УДК 343.98

ІНТЕГРАЦІЯ ЗНАНЬ ЯК ФАКТОР

РОЗВИТКУ НАУКИ КРИМІНАЛІСТИКИ

Спеціальність 12.00.09 — кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Європейському університеті

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор

Іщенко Андрій Володимирович,

Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри криміналістики

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, академік академії правових наук України

Сегай Михайло Якович,

Київський регіональний центр Академії правових наук України.

кандидат юридичних наук, доцент

Котюк Іван Ілліч,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри криміналістики

Провідна установа

Одеська національна юридична академія МОН України, кафедра криміналістики

Захист відбудеться “13” вересня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України (01032, Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 27).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України (01032 Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 27).

Автореферат розісланий “12 ” серпня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

доцент О.П. Кучинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Використання науки і техніки в розкритті та розслідуванні злочинів — проблема, яка була і лишається однією із ключових упродовж усієї протидії суспільства такому соціальному явищу, як злочинність. Ця проблема помітно актуалізувалась в умовах науково-технічного прогресу, досягненнями якого рівною мірою користуються люди, які прагнуть до шляхетних, суспільно значущих цілей, та такі, що переслідують злочинні інтереси. Особливу гостроту вона одержує на “переломних” етапах розвитку суспільства, в умовах кризових суспільно-економічних ситуацій, формування нових соціально-економічних відносин. Саме такий період своєї історії переживає Україна.

В контексті зазначеного слід вважати винятково важливим вивчення закономірностей інтеграції досягнень науки та техніки в криміналістичну теорію, слідчу, експертну і судову практику, наукове пізнання самої системи, механізму формування засобів та методів розкриття і розслідування злочинів.

Зазначені проблеми і раніше не були обійдені увагою криміналістів. Зокрема, вони одержали висвітлення з позиції методології даної науки у працях вчених України: Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, Т.В. Варфоломеєвої, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, І.І. Котюка, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Є.Д. Лук’янчикова, Г.А. Матусовського, О.Р. Михайленка, В.Т. Нора, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тищенка, І.Я. Фридмана, В.Ю. Шепітько та інших.

Досліджувана проблема висвітлювалася більш конкретно в аспекті системи методів та засобів експертного дослідження речових доказів, техніко-криміналістичного забезпечення як виду діяльності, пов’язаної з розкриттям та розслідуванням злочинів у працях вчених колишнього СРСР та країн СНД: І.А. Алієва, Т.В. Аверьянової, Р.С. Бєлкіна, А.І. Вінберга, О.Ф. Волинського, Г.І. Грамовича, Г.Л Грановського, І.П. Карліна, Ю.Г. Корухова, М.С. Полєвого, О.Р. Росінської, Т.В. Сахнової, М.О. Селіванова, Т.Е. Сухової, В.І. Шиканова, О.Р. Шляхова, О.О. Єксархопуло, І.М. Якімова, В.В. Яровенка.

Винятково велика увага в криміналістиці традиційно приділяється вдосконаленню конкретних технічних засобів та методів збирання і дослідження речових доказів. При цьому загальновизнаним залишається факт, що в основі такого удосконалення знаходяться досягнення природничих та технічних наук, які інтегруються і пристосовуються криміналістикою з метою розкриття та розслідування злочинів.

Водночас, особливості механізму даного інтеграційного процесу, його специфіка з урахуванням синтетичної природи криміналістики, її сучасних наукових та практичних завдань, поки не були предметом цільових монографічних досліджень.

Визнаючи зовнішньо очевидну стихійність процесу інтеграції досягнень інших наук у криміналістику, в дисертації послідовно доводиться можливість керування цим процесом, необхідність його організаційного, правового та методичного забезпечення.

Викладене обумовило актуальність зазначеної проблеми, зміст та структуру дисертації, цілі і завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р.р., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № . Дослідження виконано у відповідності до загального плану науково-дослідних робіт Європейського університету та включено до переліку тем дисертаційних досліджень Управління координації та планування наукових досліджень Академії правових наук України на 2000-2001 р.р.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є висвітлення сутності, сучасного стану інтеграційних процесів у криміналістиці та визначення шляхів оптимізації інтеграції досягнень науки і техніки у криміналістику.

Для досягнення цієї мети була визначена низка завдань, серед яких основними були такі:—

визначити сутність та специфіку інтеграції досягнень інших наук у криміналістику;—

розкрити основні напрями та форми зазначеного інтеграційного процесу, показати чинники, що його обумовлюють, особливості їх прояву в конкретних історичних умовах;—

запропонувати класифікацію інтеграції знань у судовій експертизі за різними підставами;—

виявити основні напрями інтеграції знань у судовій експертизі;—

виокремити особливості інтеграції досягнень інших наук у криміналістику з позиції інформатики, розкрити обумовленість взаємозв’язку вдосконалення традиційних криміналістичних засобів та методів і запозичених криміналістикою засобів автоматизації та обчислювальної техніки;—

сформулювати пропозиції по вдосконаленню існуючої системи організаційного і правового забезпечення інтеграції досягнень інших наук у криміналістику та підвищенню на цій основі ефективності техніко-криміналістичного забезпечення розкриття і розслідування злочинів.

Об’єктом дослідження є процес інтеграції досягнень науково-технічного прогресу в криміналістику.

Предметом дослідження є особливості інтеграції знань в криміналістику як фактор її розвитку.

Методи дослідження. Методологічною основою є система загальнонаукових та спеціальних методів, які застосовуються в юридичній науці. Зокрема, використовувалися методи: історичний, діахронічний (динаміка історичного розвитку інтеграції науки і техніки), порівняльно-історичний (порівняння архаїчних та сучасних значень термінів), порівняльно-правовий (порівняння термінів і дефініцій вітчизняного законодавства та законодавства інших країн), системно-структурний, функціональний. В процесі теоретичних та практичних досліджень застосовувались як загальні, так і спеціальні методи наукового пізнання.

При написанні роботи використані літературні джерела в галузі загальної теорії права, кримінального процесу, криміналістики, філософії, інформатики, наукознавства, теорії управління, економіки.

Нормативно-правову базу дисертації становлять: Конституція України, чинний КПК України, Закони України, які регламентують діяльність правоохоронних органів України, керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, накази та інструкції Міністерства внутрішніх справ, інших відомств.

Емпіричну базу дослідження складають результати цільового аналізу діяльності науково-дослідних та практичних підрозділів техніко-криміналістичного профілю, в основному, МВС України і МЮ України в аспекті зазначеної проблеми. Здійснювалось вивчення системи організації наукових досліджень в галузі криміналістичної техніки, програм технічного переозброєння та комп’ютеризації, планів науково-дослідної і дослідно-конструкторської роботи, інших організаційно-управлінських документів МВС України і МЮ України. Проводилось опитування працівників експертно-криміналістичних підрозділів МВС і судово-експертних установ МЮ України (350 чоловік). Узагальнено 250 архівних експертних проваджень, 240 архівних кримінальних і цивільних справ, що містять матеріали трасологічних, балістичних, почеркознавчих, автотехнічних, грунтознавчих та інших досліджень (період з 2001 по 2005 роки).

При підготовці дисертаційного дослідження використовувався особистий досвід роботи автора в органах внутрішніх справ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним комплексним дослідженням, у якому з позиції системного підходу, на базі положень загальної теорії криміналістики та її міжнаукових зв’язків розроблені положення, що вперше або по-новому висвітлюють проблему, а саме:

1. Вперше визначено основні напрями та форми інтеграції досягнень науки і техніки у криміналістику на сучасному етапі її розвитку та по новому розроблено систематизацію інтеграційних процесів у криміналістиці та судовій експертизі; розроблено принципово нову класифікацію інтеграції знань; обґрунтовано необхідність організаційно-управлінського та правового забезпечення процесу інтеграції досягнень інших наук у криміналістику.

2. Удосконалено формулювання основних завдань інтеграції знань в теорії та практиці судової експертизи, а також в навчально-педагогічній діяльності; конкретизовані чинники, які обумовлюють інтеграцію досягнень інших наук у криміналістику, закономірності та особливості їх прояву в конкретних історичних умовах.

3. Набула подальшого розвитку аргументація потреб спеціального дослідження поняття “інтеграція” як категорії загальної теорії криміналістики; розкриті додаткові аргументи щодо синтетичної природи криміналістики як результату інтеграції досягнень природничих, технічних, гуманітарних, в тому числі юридичних, наук; уточнене в цьому зв’язку поняття криміналістичної техніки; визначено роль математики та інформатики як форм інтеграції знань у криміналістиці та судовій експертизі; визначені особливості правового забезпечення розробки та опанування криміналістичною практикою засобів і методів розкриття та розслідування злочинів, заходи щодо його вдосконалення.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що викладені положення, висновки та пропозиції можуть бути застосовані для підвищення ефективності: науково-дослідницької роботи — в процесі наукових досліджень проблеми інтеграції знань при вдосконаленні техніко-криміналістичного та експертного забезпечення правоохоронної діяльності; діяльності експертів ДНДЕКЦ МВС України, науково-дослідних установ МЮ України, а також недержавних експертних установ; діяльності слідчих при призначенні експертиз; роботи суду при оцінці висновків експерта; навчального процесу — при вивченні спеціального курсу “Теоретичні основи судової експертизи” та відповідних розділів науки криміналістики, розробки навчально-методичної документації.

Це підтверджується тим, що ряд теоретичних положень, висновків і конкретних пропозицій впроваджені в навчальний процес на кафедрі криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедрах криміналістики та криміналістичних експертиз Національної академії внутрішніх справ України, кафедрі кримінального і цивільного права Європейського університету. Результати дослідження використовуються в практичній діяльності підрозділів ДНДЕКЦ МВС України та МРВ ГУМВС України в м. Києві та Київській обл.

Апробація результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального і цивільного права Європейського університету. Результати наукових досліджень, висновки та пропозиції доповідались дисертантом на Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы современной криминалистики” (Сімферополь-Алушта, 2002).

Теоретичні аспекти дослідження та результати узагальнення практики використовувались при читанні лекцій і проведенні семінарських занять з курсу криміналістики в Європейському університеті.

Публікації. Головні положення дисертаційного дослідження відображені у п’яти одноосібних статтях, три з яких оприлюднені у вітчизняних фахових виданнях і дві в збірниках за матеріалами науково-практичних конференцій.

Структура дисертації обумовлена предметом дослідження, метою і завданнями, складається із вступу, двох розділів, які містять сім підрозділів, прикінцевих висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 220 сторінок. Рукописний зміст викладений на 158 сторінках і доповнений списком використаних джерел на 41 сторінці, що включає в себе 423 найменування, і додатком на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначаються ступінь її наукової розробленості, мета, завдання й методи дослідження; показується зв’язок роботи з програмами боротьби зі злочинністю і планами проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт; визначаються наукова новизна і практичне значення результатів дослідження; вказуються конкретні форми їх апробації й впровадження в навчальний процес і практичну діяльність.

Розділ перший — “Сутність та сучасний стан інтеграційних процесів у криміналістиці” складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню сутності інтеграції, тенденціям її розвитку, основних напрямів і форм інтеграції досягнень природничих і технічних наук у криміналістику.

У підрозділі 1.1 “Сутність інтеграції і тенденції її розвитку” дисертантом з використанням системного аналізу відслідковуються відмінні особливості сучасного етапу розвитку науки криміналістики, процеси поглиблення диференціації і інтеграції знань. Досліджуються об’єктивні, внутрішньонаукові, гносеологічні коріння міждисциплінарної інтеграції. Автор, аналізуючи історію становлення криміналістики, відзначає, що вона дає нам приклади запозичення прийомів і методів боротьби зі злочинністю, заснованих на обрядових і культових догмах, на традиціях і звичаях. У цих умовах для криміналістики характерно просте пристосування для потреб розслідування даних природничих і технічних наук, які в перетвореному вигляді складають частину змісту науки.

У подальшому набули розвитку і інші варіанти синтезу знань. Разом з тим, на думку автора, теоретична розробка інтегративних зв’язків з гуманітарними науками проводилась недостатньо. Базуючись на виявлених якісних змінах, які відбуваються в науці криміналістиці, обґрунтовується можливість і цілеспрямованість проведення на її базі логіко-гносеологічного аналізу, використовуючи з цією метою теоретичні знання, які мають загальнонауковий статус і відіграють пізнавальну роль по відношенню до більшості розділів цієї науки. Такими знаннями в науковій літературі називають “загальнонаукові”, “інтегративні”, “міжнаукові теоретичні інтегратори”. Ці знання виконують функції “концептуального апарату” методології комплексного дослідження. З точки зору автора до них слід віднести теорію інформації, теорію діяльності, загальну теорію систем, теорію прийняття рішень і деякі інші.

Характеризуючи інтегративні процеси розвитку науки криміналістики, автор прослідковує тенденції, які проявляються в криміналістиці. Перша тенденція полягає в традиційному широкому творчому використанні сучасних досягнень природничих, технічних і суспільних наук для вирішення задач кримінального судочинства. Друга тенденція полягає в такій інтеграції, коли предмет криміналістики досліджується комплексно, методами і засобами з позиції різних наук, зокрема інформатики, математики, фізики, хімії, науки управління, логіки, психології. Без залучення цих наук отримати нове знання сьогодні вже практично неможливо.

Найбільш інтенсивно інтеграція досягнень природничих і технічних наук у криміналістику проявляється в криміналістичній експертизі, що дає підставу вченим позначити її особливе місце, із претензією на самостійність у системі криміналістичних знань, виходячи з того, що природничо-наукові методи і засоби розробляються не в криміналістиці, а у відповідних фундаментальних (материнських) науках. Тим часом, судова фізика, судова хімія, судова біологія не можуть мати своєї, відмінної від криміналістики, теорії і методології, тому що вони виникли і розвиваються не як галузі фізики, хімії, біології, а як елементи органічно єдиного комплексного криміналістичного знання, використовуваного для вирішення задач розкриття, розслідування і попередження злочинів не на основі замкнутої (наприклад, фізичної) системи методів, а на базі комплексу, де природничо-наукові методи виступають у сукупності, а структура дослідження цілком визначається криміналістичними завданнями, наприклад, завданнями виявлення, фіксації, дешифрування слідів, ідентифікації стосовно об’єктів тієї чи іншої природи.

Отже, розвиток і спеціалізація природничо-наукового знання в криміналістиці йде не по шляху виділення автономних окремонаукових комплексів, а по шляху формування всередині криміналістики і, головне, на базі її теорії і методології, спеціалізованих напрямів, що забезпечують вирішення криміналістичних завдань стосовно як типових, так і нетипових, у тому числі і тих, які знову з’являються, криміналістичних об’єктів.

Розглядаючи процес і результати інтеграції досягнень природничих і технічних наук у криміналістику, автор звертає увагу на протиріччя, що виявляються при цьому. Такі протиріччя, особливо характерні для криміналістики, вони є організаційного, правового, технологічного порядку, зокрема, між рівнем розвитку науки і техніки й організацією, правовим регулюванням її застосування, між зростаючим обсягом інформації і засобами її використання, між реальностями практики боротьби зі злочинністю і суб’єктивно-розумовим підходом до їх аналізу й оцінки, між сучасним рівнем розвитку криміналістики (тобто її досягненнями) і готовністю практики затребувати й освоїти їх та інші.

У процесі інтеграції досягнень природничих і технічних наук у криміналістику і судову експертизу закономірно проявляється ряд факторів, що здійснюють істотний вплив на результативність науки. На думку автора, до таких факторів відносяться: а) поєднання потреб практики боротьби зі злочинністю і науково-технічних можливостей їх задоволення; б) визнання соціальної значимості запропонованих методів і засобів; в) законодавчий дозвіл допустимості їх застосування в процесі доказування; г) “боротьба ідей” в самій науці криміналістиці.

У підрозділі 1.2 “Основні напрями і форми інтеграції досягнень природничих і технічних наук у криміналістику” автор зазначає, що при удаваній стихійності процесу інтеграції досягнень природничих і технічних наук у криміналістику і “випадковості” прояву в ньому окремих факторів, він об’єктивно обумовлений і протікає в рамках цілком визначених закономірностей. Такі закономірності характеризують, зокрема, механізм інтеграції, найважливішими складовими якого є його напрями і форми. Аналізуючи теоретичні аспекти цієї проблеми і результати її дослідження попередниками, автор пропонує такі форми інтеграції досягнень науки і техніки у криміналістику: а) комплексність (відбір відомостей з природничих та технічних наук, які використовуються в практиці розслідування злочинів); б) впорядкованість (цілеспрямоване накопичення наукового знання емпіричного матеріалу з метою розслідування злочинів); в) організованість (виникнення перших окремих теорій, комплексів даних, що інтегрували з природничих та технічних наук, їх переломлення з метою розслідування злочинів, становлення науки); г) системність (наявність методологічної основи, тобто загальної теорії науки, її виділення в самостійну галузь знань в загальній системі наук).

Розділяючи в цілому підхід до класифікації напрямів інтеграції запропонований іншими науковцями, автор акцентує увагу на теоретичні, наукознавчі аспекти проблеми. Це важливо для пізнання механізму формування системи криміналістичних знань, росту самопізнання науки. Однак цільове призначення будь-якої науки, особливо прикладної — служіння практиці. В остаточному підсумку практика розслідування злочинів є замовником і споживачем тих знань, які інтегруються з інших наук через криміналістику. Дана обставина, на думку автора, дає підставу для диференціації основних напрямів інтеграції досягнень інших наук у криміналістику на дві великі групи, сформовані на пізнавальному й емпіричному (діяльнісному) рівні.

На пізнавальному рівні інтеграція виступає як засіб і джерело формування окремо наукової методології.

Інтеграція досягнень інших наук у практику розслідування злочинів, тобто на емпіричному рівні характеризується цільовою діяльністю по розробці криміналістичних засобів і методів і їх впровадженню в таку практику. Тут практично реалізується у вигляді певного результату потенціал криміналістики, накопичений нею як наукою на пізнавальному рівні. При цьому розкривається зміст того, що прийнято називати “зв’язком науки з практикою”.

У підрозділі 1.3 “Систематизація та класифікація інтеграції знань як напрям судової експертизи” автор виділяє загальні завдання, які стоять перед науково-дослідним напрямом інтеграції в судовій експертизі, зокрема: а) подальше вдосконалення загальної теорії судової експертизи; б) подальша систематизація понятійного апарату судової експертизи з урахуванням об’єктивних процесів інтеграції знань; в) розвиток і вдосконалення понятійного апарату та термінології судової експертизи на підставі інтеграції знань; г) розкриття інтеграційних зв’язків судової експертизи, різноманітних розділів криміналістики, інших наук; д) розробка нових класифікаційних систем у судовій експертизі, заснованих на інтеграційних зв’язках та інтеграції знань, відповідно до положень науки і потреб практики; е) визначення нових інтеграційних напрямів наукових досліджень у галузі судової експертизи; ж) теоретичне обґрунтування використання наукових розробок, заснованих на інтеграції знань в експертній практиці; з) розширення сфери використання комп’ютерних технологій в розробці й удосконаленні інтеграційних експертних досліджень.

У практичній діяльності виділяються загальні завдання, які стоять перед використанням інтеграції знань у судовій експертизі, зокрема: а) забезпечення науково обґрунтованою інформацією про суть і види явищ, що зустрічаються в ході експертного дослідження, заснованих на інтеграції знань; б) досягнення простоти, доступності класифікацій, заснованих на інтеграції знань, легкості сприйняття та розуміння їх експертами-практиками; в) використання класифікацій, заснованих на інтеграції знань, при проведенні експертних досліджень; г) забезпечення використання методик експертного дослідження, заснованих на інтеграції знань; д) законодавче закріплення проведення комплексної експертизи.

В якості самостійної групи автор пропонує виділити завдання, виконання яких спрямоване на більш ефективне і якісне використання розроблених наукою класифікацій, побудованих на підставі інтеграції знань, у рамках навчально-педагогічної діяльності. Не дивлячись на те, що закономірності педагогічної діяльності не входять до предмету судової експертизи і не впливають на розробку практичних рекомендацій, забезпечення можливості використання розроблених загальною теорією судової експертизи класифікацій в навчанні й удосконаленні фахових знань експертів і кадрів правоохоронних органів є важливим.

Основну роль у побудові та використанні класифікацій, в тому числі й у судовій експертизі, відіграють принципи класифікації. В дисертації автор пропонує виділення груп принципів, як основних умов побудови й існування класифікацій, заснованих на інтеграції знань: загальні принципи науки (принцип історизму, принцип системності науки і принцип об’єктивності науки), правила розподілу обсягу поняття, принципи системного підходу (принцип цілісності, принцип зв’язку), спеціальні принципи розробки і функціонування інтеграційних класифікацій.

У підрозділі 1.4 “Вплив інтеграції знань на розвиток загальної теорії судової експертизи” проведений автором аналіз показує, що інтеграція знань різноманітних наук взагалі, а в судову експертизу, зокрема, не самоціль, а спосіб виконання її наукових і практичних завдань, які об’єктивно ускладнюються в сучасних умовах науково-технічного прогресу і потребують нових методів і засобів їх пізнання, нових підходів до їх вирішення. Показано, що інтеграція знань у судовій експертизі здійснюється по предмету, об’єкту, суб’єкту, засобах і методах дослідження.

На думку автора, значимість інтеграції знань у судову експертизу на пізнавальному рівні полягає, в тому, що вона виступає як засіб та джерела формування окремонаукової методології.

Поряд з цим, значимість інтеграції знань у судову експертизу в практичній діяльності характеризується цільовою діяльністю з розробки нових засобів судової експертизи і нових методів їх впровадження в практику розслідування злочинів, а також постановкою нових експертних завдань та розробкою засобів і методів їх вирішення.

Значимість інтеграції знань у судову експертизу в науково-дослідній діяльності полягає в подальшому вдосконаленні загальної теорії судової експертизи.

У дисертації зазначається, що одним із найбільш яскравих прикладів використання інтеграції знань у судовій експертизі є проведення комплексної експертизи.

Другий розділ — “Проблеми забезпечення інтеграції досягнень науки і техніки у криміналістиці” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Організаційне забезпечення інтеграції досягнень науки і техніки у криміналістику” зазначається, що освоєння криміналістикою сучасних досягнень інших наук і їх впровадження в практику боротьби зі злочинністю об’єктивно визначає необхідність удосконалювання організації даного процесу. Система такої організації обов’язково повинна відповідати рівню розвитку науки і техніки, новим соціально-економічним відносинам, що у даний час складаються в країнах СНД та дальнього зарубіжжя. Для цього варто негайно провести комплексний аналіз і оцінку науково-технічної ситуації, визначити пріоритетність наукових розробок і забезпечити їх проведення — у першу чергу, спрямованих на вирішення головних, ключових проблем криміналістики.

Удосконалення організації відомчих наукових досліджень в області криміналістики важко собі уявити у відриві від загальної науково-технічної політики держави, від заходів, що починаються в даний час, щодо реформування соціально-економічних відносин, системи кримінального судочинства. В кінцевому підсумку цим будуть визначатися відповіді на питання, з урахуванням предмета нашого дослідженням: а) що робити — які конкретно криміналістичні методи і засоби, яку техніку розслідування злочинів? б) як робити — як організувати наукові розробки цієї техніки, її випереджальний розвиток і широке використання в боротьбі зі злочинністю?

Реалізація загальної тези “наука повинна організовуватися науково” припускає цільовий аналіз науково-технічної ситуації, визначення на цій основі системи пріоритетів наукових розробок, виділення в ній головних, ключових проблем, тобто тих, які є визначальними в цілому для розвитку криміналістичних засобів і методів, підвищення ефективності їх використання в розслідуванні злочинів. При цьому комплексні, міждисциплінарні проблеми більш успішно могли б розроблятися на основі договірних відносин замовників і виконавців, за умови програмно-цільової організації діяльності останніх. Це особливо важливо в аспекті завдань комп’ютеризації діяльності слідчих органів, створення автоматизованих інформаційно-пошукових систем техніко-криміналістичного призначення.

У підрозділі 2.2 “Правові проблеми в процесі інтеграції досягнень природничих і технічних наук у криміналістику” відзначається очевидна пряма залежність активності і результативності процесу інтеграції досягнень природних і технічних наук у криміналістику від досконалості кримінально-процесуальної регламентації використання науково-технічних засобів і методів у процесі розслідування злочинів. Сформована в інших умовах, але поки діюча, багато в чому непослідовна, не позбавлена протиріч система такої регламентації явно не відповідає ні сучасному стану злочинності й умовам боротьби з нею, ні сучасному рівню розвитку науки і техніки, вона стала гальмом на шляху науково-технічного прогресу в криміналістиці.

Усі спроби удосконалювати окремі положення кримінально-процесуального законодавства по розглянутих питаннях у рамках існуючої системи не дають і не можуть дати бажаного результату. Необхідний принципово новий концептуальний підхід до вирішення даної проблеми, зрозуміло, у контексті реформ кримінально-процесуального законодавства, зокрема, варто було б розширити процесуальні форми використання науково-технічних засобів і методів у розслідуванні злочинів, переглянути порядок правової оцінки отриманих при цьому результатів (з урахуванням процесуальних форм розслідування злочинів), визначити загальні принципи допустимості застосування науково-технічних засобів у кримінальному процесі, ввести інститут “незалежних” експертів, який би забезпечував тим самим можливість їх змагальності в суді тощо.

У підрозділі 2.3 “Математизація і комп’ютеризація судової експертизи як універсальна форма прояву інтеграції знань” вказується, що не дивлячись на те, що кожна експертна методика, основана на використанні комп’ютера, специфічна і орієнтована на дослідження різних об’єктів, всі вони мають ряд спільних властивостей. Їх поєднують такі положення: а) в основі всіх методик лежать принципи правової інформатики і кібернетики, а саме принцип системної організованості об’єкта пізнання, кількісних визначень, використання математичного апарату, функціональний та алгоритмічний підхід до процесу пізнання і самого об’єкту пізнання; б) методологічною передумовою комп’ютеризації будь-якого завдання є його математичне моделювання та розробка алгоритму вирішення цього завдання, такі моделі будуються не математиками або фізиками, а експертами конкретної спеціальності; в) для кожної методики, яка розробляється, характерна певна структура, наприклад, постановка завдання, визначення мети дослідження тощо; г) жодна методика від початку і до кінця не може бути реалізована за допомогою комп’ютера, використання ЕОМ об’єктивізує процес пізнання і доповнює якісний підхід до процесу дослідження.

Автор вважає, що говорити про розробку вчення про інформаційні процеси в судовій експертизі дещо передчасно, і невідомо, чи буде в цьому об’єктивна необхідність, але переконаний, що процеси комп’ютеризації, які базуються на наукових знаннях у галузі інформатики, є одним з перспективних напрямів подальшого розвитку теорії і практики судової експертизи.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гурак Р.В. Проблеми криміналістики як основа формування криміналістичної теорії // Право України. — 2001. — №6. — С. 96-98.

2. Гурак Р.В. Інтеграція у судовій експертизі // Право України. — 2003. — № 11. — С. 56-59.

3. Гурак Р.В. Комп’ютеризація у судовій експертизі // Вісник прокуратури. — 2003. — №4. — С. 123-125.

4. Гурак Р.В. Проблеми інтеграції наукових криміналістичних знань в сучасних умовах // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції. — К.: НАВСУ, 2001. — Ч.1. — С. 240-242.

5. Гурак Р.В. Розвиток криміналістики і удосконалення кримінально-процесуального законодавства // Актуальні проблеми сучасної криміналістики: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. — Сімферополь: Доля, 2002. — Ч.1. — С. 48-54.

АНОТАЦІЯ

Гурак Р.В. Інтеграція знань як фактор розвитку науки криміналістики. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 — кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза. — Європейський університет, Київ, 2005.

Дисертацію присвячено актуальним проблемам дослідження інтеграції знань у криміналістиці: аргументується потреба дослідження поняття “інтеграція” як категорії загальної теорії криміналістики; обґрунтовується необхідність організаційно-управлінського та правового забезпечення процесу інтеграції досягнень інших наук у криміналістику; конкретизуються чинники, які обумовлюють інтеграцію досягнень інших наук у криміналістику; розкриваються додаткові аргументи щодо синтетичної природи криміналістики як результату інтеграції досягнень природничих, технічних, гуманітарних наук; визначаються основні напрями та форми інтеграції досягнень науки і техніки у криміналістику; пропонується принципово нова класифікація інтеграції знань; сформульовано основні завдання інтеграції знань в теорії та практиці судової експертизи.

Ключові слова: інтеграція у криміналістиці, інтеграційні процеси у криміналістиці, інтеграція знань у судовій експертизі.

АННОТАЦИЯ

Гурак Р.В. Интеграция знаний как фактор развития науки криминалистики. — Рукопись.

Диссертация на получение ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. — Европейский университет, Киев, 2005.

Цель диссертационного исследования — освещение сущности, современного состояния интеграционных процессов в криминалистике и определение путей оптимизации интеграции достижений науки и техники в криминалистику.

Для достижения цели исследования определялся ряд задач, среди которых основными были такие: определить сущность и специфику интеграции достижений других наук в криминалистику; раскрыть основные направления и формы указанного интеграционного процесса, показать факторы, которые его обуславливают, особенности их проявления в конкретных исторических условиях; предложить классификацию интеграции знаний в судебной экспертизе; ввести и обосновать понятие “интеграция знаний” и “интеграционные связи”, что даст возможность усовершенствовать понятийный аппарат теории судебной экспертизы; выявить основные направления интеграции знаний в судебной экспертизе; выделить особенности интеграции достижений других наук в криминалистику с позиции информатики, раскрыть обусловленность взаимосвязи усовершенствования традиционных криминалистических средств и методов и заимствованных криминалистикой средств автоматизации и вычислительной техники; определить роль математики и компьютеризации как универсальных форм интеграции знаний в судебной экспертизе; сформулировать предложения по усовершенствованию существующей системы организационного и правового обеспечения интеграции достижений других наук в криминалистику и повышению на этой основе эффективности технико-криминалистического обеспечения расследования преступлений.

Объектом исследования является процесс интеграции достижений научно-технического прогресса в криминалистику. Предмет — особенности интеграции знаний в криминалистику как фактор ее развития.

Научная новизна полученных результатов заключается в том, что диссертация первое в Украине монографическое комплексное исследование, в котором с позиции системного подхода, на базе положений общей теории криминалистики и ее межнаучных связей разработаны положения, которые впервые раскрывают или по-новому освещают проблему.

Впервые определены основные направления и формы интеграции достижений науки и техники в криминалистику и разработана систематизация интеграционных процессов в криминалистике и судебной экспертизе; разработано принципиально новую классификацию интеграции знаний; обоснована необходимость организационно-управленческого и правового обеспечения процесса интеграции достижений других наук в криминалистику.

Усовершенствована формулировка основных задач интеграции знаний в теории и практике судебной экспертизы; конкретизированы факторы, которые обуславливают интеграцию достижений других наук в криминалистику, закономерности и особенности их проявления в конкретных исторических условиях.

Приобрела дальнейшее развитие аргументация надобности специального исследования понятия “интеграция” как категории общей теории криминалистики; раскрыты дополнительные аргументы относительно синтетической природы криминалистики как результата интеграции достижений естественных, технических, гуманитарных, в том числе юридических, наук; уточнено в этом связи понятие криминалистической техники; определена роль математики и информатики как универсальных форм интеграции знаний в судебной экспертизе; определены особенности правового обеспечения разработки и внедрения в практику борьбы с преступностью средств и методов расследования преступлений.

В работе автор делает выводы о том, что интеграция достижений науки и техники в криминалистике — объективно обусловленный процесс, один из основных путей формирования ее знаний и расширение возможностей выполнения заданий криминалистической теории и практики борьбы с преступностью. Ее содержание определяется единством научного знания, научно-технического прогресса как элемента общественного прогресса, где тесно взаимосвязаны наука, техника, общество, человек. Общим фактором, который обуславливает необходимость интеграции достижений других наук в криминалистику, выступает потребность общества в гарантиях своей безопасности, защите прав и законных интересов всех и каждого члена общества.

Интеграция достижений естественных и технических наук в криминалистику, будучи объективно обусловленной закономерностью развития данной науки, проявляется как одно из основных условий формирования криминалистической теории и практики борьбы с преступностью, как процесс реализации в криминалистике единства научных знаний (естественных, технических и гуманитарных). Анализ этого процесса свидетельствует о влиянии на него разнообразных объективных и субъективных факторов, что обуславливает наличие многих противоречий и создает впечатление определенной его стихийности. Однако исследование этих противоречий убеждает в возможности их успешного решения при условии соответствующего организационного и правового обеспечения такого процесса.

В результате интеграции достижений других наук в криминалистику она достигла того уровня развития, когда стало вероятным органическое единство интегрированных в ней знаний, которое дает основание для вывода о синтетической природе этой науки.

Ключевые слова: интеграция в криминалистике, интеграционные процессы в криминалистике, интеграция знаний в судебной экспертизе.

SUMMARY

Gurak R.V. Integration of knowledge as the factor of development of a science of criminalistics. — Manuscript.

Dissertation for the degree of master of laws in speciality 12.00.09 – criminal process and criminalistics; expert testimony in court. — European university Kyiv, 2005.

The purpose of dissertational research — illumination of essence, a modern condition of integration processes in criminalistics and definition of ways of optimization of integration of achievements of science and technology in criminalistics.

Object of research is process of integration of achievements of scientific and technical progress in criminalistics. A subject — features of integration of knowledge in criminalistics as the factor of its development.

Scientific novelty of the received results consists that the dissertation the monographic complex research first in Ukraine in which from a position of the system approach, on the basis of positions of the general theory of criminalistics and its interscientific communications positions which for the first time open are developed or in a new fashion shine a problem.

For the first time the basic directions and forms of integration of achievements of science and technology in criminalistics are determined and ordering of integration processes in criminalistics and judicial examination is developed; it is developed essentially new classification of integration of knowledge; necessity of organizational — administrative and legal maintenance of process of integration of achievements of other sciences for criminalistics is proved.

Keywords: integration into criminalistics, integration processes in criminalistics, integration of