ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИСТЕТ

Гузенков Сергій Григорович

УДК: 930.1 (477.6): 314 “18/19”

Метричні книги як джерело з історичної демографії Південної України

другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

07.00.06 – Історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Запоріжжя – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Князьков Юрій Петрович,

Запорізький національний університет,

доцент кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Пірко Василь Олексійович,

Донецький національний університет,

завідувач кафедри історіографії, джерелознавства,

археології та методики викладання історії

доктор історичних наук, доцент

Хмарський Вадим Михайлович,

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри історії України

Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України, відділ джерел з історії України ХІХ – початку ХХ ст.

Захист відбудеться “1” квітня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.05 у Запорізькому національному університеті за адресою 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського 66, корпус 5, ауд. 326.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського 66, корпус 2.

Автореферат розісланий “1” березня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Старух О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку історичної науки характеризується підвищенням уваги до історії окремих місцевостей і населених пунктів. Історія Південної України є складовою історії України і без вирішення конкретних питань соціально-економічної та демографічної історії регіону важко зрозуміти процеси, що відбувалися в країні. Тому сьогодні посилилася необхідність залучення до наукового обігу нових джерел, у тому числі й матеріалів церковної реєстрації актів стану, що мають значний, не розкритий у повному обсязі, інформаційний потенціал. Актуальною є необхідність узагальнення досвіду вивчення метричних книг, оцінки ефективності наявних методик при розкритті інформативних можливостей метрик, а також встановлення їх місця у комплексі джерел з історичної демографії Південної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Визначення закономірностей розвитку демографічних, соціальних, конфесійних та етнічних процесів, розробка методики аналізу джерел до їх вивчення, дозволить вирішити завдання планування і прогнозування політики народонаселення, міжрелігійних стосунків у сучасній Україні. Знання особливостей церковного обліку населення, складовою частиною якого були метричні книги, допоможе удосконалити організацію реєстрації актів громадянського стану у державі.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах теми історичного факультету Запорізького державного університету – “Дослідження з історії Запорізького краю в подіях та особистостях ІІ половини ХІХ – початку ХХ ст.” (номер державної реєстрації 0103U007133). Особистий внесок автора у розробку даної теми полягає у дослідженні метричних книг як джерела з історичної демографії Південної України, складовою частиною якого є Запорізький край, визначенні їх інформативних можливостей для реконструкції низки демографічних процесів, що відбувалися у регіоні.

Об’єктом дослідження є комплекс джерел, пов’язаних із церковною реєстрацією актів стану на півдні України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Предметом дослідження є процес становлення та розвитку, функціонування, достовірність та інформативні можливості метричних книг православних церков сільських населених пунктів Південної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст., особливості їх формуляру.

Хронологічні межі дослідження. Вибір хронологічних рамок дослідження (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) зумовлений внутрішньою логікою розвитку метричних книг як документної системи.

Нижня межа зумовлена тим, що у другій половині ХІХ ст. остаточно легітимізувався запроваджений у 1838 р. формуляр, що проіснував без змін аж до введення цивільної реєстрації актів громадянського стану. Утворення у 1860 р. Таврійської духовної консисторії – органу, що був покликаний забезпечувати парафії метричними книгами і стежити за дотриманням правил їх ведення, завершило становлення організаційних форм церковної реєстрації актів стану, складовою частиною якої на півдні України були метрики. Верхня межа пов’язана із тим, що після 1917 р. церква була офіційно відділена від держави, скасовано церковну реєстрацію актів громадянського стану, хоча метричні книги у деяких церквах велися до початку 1920-х років.

Територіальні межі дослідження визначаються межами трьох степових губерній – Катеринославської, Херсонської і Таврійської у кордонах 1805 р., які сьогодні включають території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Дніпропетровської, Кіровоградської, Донецької областей, південно-східної частини Луганської області та Автономної республіки Крим.

Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному аналізі метричних книг і виявленню їх інформаційного потенціалу для розкриття питань історичної демографії регіону у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. Для досягнення мети поставлені такі дослідницькі завдання:–

визначення ступеню наукової розробки метричних книг як джерела з історичної демографії Південної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.;–

встановлення основних архівних комплексів метричних книг, особливостей зберігання метрик у другій половині XIХ–ХХ ст. ;–

аналіз динаміки змін формуляру метричних книг;–

встановлення порядку перевірки і особливості інформації, що фіксувалася у кожній з частин метричних книг у досліджуваний період;–

виявлення текстологічних особливостей метричних записів, а саме: антропоніміки, географічної атрибуції, конфесійної та статевої приналежності особи, категорії “звання”;–

визначення можливостей метричних книг у відновленні таких демографічних показників, як рівень і сезонний характер народжуваності і смертності, вікова структура населення, напрямки шлюбних міграцій, сезонні і вікові особливості укладення шлюбів, а також відновлення історії сімей.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що метричні книги південного регіону України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. уперше стали предметом спеціального дослідження.

У дисертаційній роботі: виявлені архівні комплекси метричних книг у державних архівах України, проаналізовано процес зберігання метрик у XVIII–ХХ ст. у парафіяльних, консисторських, відомчих та обласних архівах; розкриті законодавчі вимоги, що висувалися до фіксації актів у кожній з частин метричних книг, показаний механізм практичної реалізації цих вимог на матеріалах метрик населених пунктів Катеринославського, Олександрівського і Маріупольського повітів Катеринославської губернії, Бердянського і Мелітопольського повітів Таврійської губернії, Херсонського повіту Херсонської губернії; виявлені особливості метричних записів щодо фіксації антропонімічних даних, соціального статусу, конфесійної, статевої приналежності та географічної атрибуції особи; за матеріалами метричних книг відновлено такі демографічні показники як: вік укладення першого шлюбу, вплив пори року на укладення шлюбу, напрямки шлюбних міграцій, “сезонні хвилі” народжуваності і смертності, вікова структура смертності. Результати дослідження представлені у вигляді таблиць і графіків і містяться у додатках.

Практичне значення дослідження визначається актуальністю теми та її новизною. Матеріали і результати дисертації можуть бути використані у історико-демографічних, генеалогічних та краєзнавчих дослідженнях, які стосуються півдня України в цілому, окремих населених пунктів, родин, а також при викладанні курсів із джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін.

Апробація результатів дослідження відбувалася у формі виступів та доповідей на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція “Історико-культурна спадщина Нікопольського району і проблеми історії запорозького козацтва” (Нікополь, 2001 р.), Міжнародний конгрес “Археологія та етнологія Східної Європи” (Одеса, 2002 р.), Всеукраїнська наукова конференція “Чортомлицька (Стара) Запорозька Січ в історико-культурній спадщині Нікопольського району” (Нікополь, 2002 р.), Всеукраїнська наукова конференція “Знаки питання в історії України” (Ніжин, 2002 р.), Міжнародна наукова конференція “Архіви та краєзнавство: шляхи інтеграції” (Київ–Трускавець–Дрогобич, 2003 р.), Міжнародна наукова конференція, присвячена 40-річчю журналу “Український історик” (Острог, 2003 р.), ІІ Міжнародний науковий конгрес українських істориків (Кам’янець-Подільський, 2003). Результати дослідження опубліковано у п’яти статтях і повідомленнях, з яких чотири вміщено у фахових виданнях.

Структура дисертації підпорядкована досягненню поставленої мети та виконанню дослідницьких завдань. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (273 найменування, з яких 188 архівні справи), 11 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 155 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, мета, завдання дослідження, визначаються його об’єкт і предмет, окреслюються хронологічні та територіальні межі дисертації, вказано на наукову новизну і практичне значення роботи.

У першому розділі – “Історіографія та методи дослідження” – аналізується стан наукової розробки метричних книг, а також розглядаються методи, які були застосовані у роботі.

Історіографія вивчення метричних книг хронологічно поділяється на три етапи: 1) кінець XVIII – початок ХХ ст.; 2) початок ХХ ст. – кінець 80-х років ХХ ст.; 3) із початку 90-х років ХХ ст.

Так, у межах першого періоду можна виділити дослідження: 1) церковних діячів; 2) земських статистиків та лікарів; 3) енциклопедичного характеру.

Практика церковної реєстрації актів стану, зміни законодавства вимагали узагальнення, роз’яснень і спричинили появу публікацій, написаних церковними ієрархами, і присвячених тим чи іншим аспектам ведення метричних книг Ивановский Я. Обозрение церковно-гражданских узаконений по духовному ведомству (применительно к уставу Духовных консисторий и своду законов) с историческими примечаниями и приложениями, изд. 2-е. – Санкт-Петербург, 1893. – 280 с.; Певцов В.Г. Лекции по церковному праву. – Санкт-Петербург: Типолитография С.-Петербургской Одиночной тюрьмы, 1914. – 242 с..

Інтерес світських науковців до метричних книг був викликаний перш за все необхідністю отримання статистичних даних, джерелом яких слугували метричні книги. Адже на відміну від заходів по обліку населення, що їх проводили з періодичністю раз на декілька років органи державної влади (ревізій, переписів тощо), церковний облік вівся постійно.

Науковцями у зазначений період були поставлені питання про ступінь достовірності даних метрик, виявлені недоліки у системі церковного обліку населення, зроблені спроби застосувати статистичні методи для обробки інформації, що містилася у метричних книгах.

У цьому напрямку слід виділити дослідження Т. Маковецького Таблицы смертности и рождаемости киевского населения за 1880 год, составленные санитарным врачем 3-го участка Т.Е. Маковецким. – К., 1881. – 60 с., який, користуючись даними метричних книг, розробляв річні таблиці смертності. Він же розробив класифікацію інформації даних про померлих за ступінню достовірності, виділивши безсумнівно достовірну, достовірну, однак недостатньо повну і здебільшого неточну інформацію.

Л. Бессер та К. Баллод, у роботі, присвяченій російській статистиці, створюваній за матеріалами метричних книг Бессер Л., Баллод К. Смертность, возрастной состав и долговечность православного народонаселения обоего пола в России за 1851–1890 годы // Записки Императорской Академии Наук по историко-филологическому отделению. Сер.8. – Т.1. СПб. – 1887. – 215 с., зробили спробу вирахувати ступінь погрішності статистичної інформації. С. Новосельський виділив основні недоліки церковної реєстрації актів стану Новосельский С.А. Смертность и продолжительность жизни в России. – Петроград: Типография Министерства Внутренних Дел, 1916. – 208 с., серед яких були: фіксація культової, а не демографічної події, занесення до списків новонароджених осіб, хрещених у дорослому віці, відсутність у метриках інформації про мертвонароджених, немовлят, які померли до хрещення, самогубців, непідготовленість духівництва до статистичної роботи.

Логічним підсумком інтересу до метричних книг у дослідників першого періоду стають енциклопедичні статті, присвячені історії метрик Яновский А.Е. Метрические книги // Энциклопедический словарь “Брокгауз и Ефрон”: в 82 т. + 4 доп. тома. – М.: Терра, 1991. – Т.37 – С.203 – 205. (Репринт. воспр. изд. 1890 г.)..

Таким чином, період XVIII – початку ХХ ст. характеризується спробами наукової критики, а саме – визначенням ступені достовірності інформації метричних книг, розробкою методики обробки матеріалів метрик. Оскільки метричні книги розглядалися як статистичне джерело, увага науковців зосереджувалася на отриманні формалізованих даних, що містилися у метриках.

У період початку ХХ – кінця 80-х років ХХ ст. можна виділити ряд напрямків у дослідженні метричних книг. Це, по-перше, роботи з історії статистики, по-друге, з історичної демографії, по-третє, праці джерелознавчого характеру.

Увага дослідників першого напрямку зосереджувалася навколо проблем хронології та виконання вимог законодавства стосовно доставки духівництвом статистичних даних, створених за результатами обліку населення у метриках. Можна виділити роботи А. Гозулова Гозулов А.И. Очерки отечественной статистики (Краткий очерк). – М.: Государственное статистическое издательство, 1957. – 180 с., М. Птухи Птуха М. Очерки по истории статистики XVII–XVIII вв. – М.: ОГИЗ Госполитиздат, 1945. – 352 с., Б. Плошка, І. Єлісєєвої Плошко Б.Г., Єлисеева И.И. История статистики: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1990. – 259 с., основним завданням яких була реконструкція історії церковного обліку населення.

У історико-демографічних дослідженнях метричні книги розглядалися як одне із додаткових джерел, поряд із основними – матеріалами переписів, ревізій і т.д. Тут, зокрема, слід виділити роботи В. Кабузана, Я. Володарського, С. Брука Брук С.И., Кабузан В.М. Динамика численности населения России в XVIII – начале ХХ вв.: источники и историография // Историческая демография: проблемы, суждения, задачи. – М.: Наука, 1989. – С. 230–245.; Володарский Я.Е., Кабузан В.М. Демографические проблемы истории СССР досоветского периода // Историческая демография: проблемы, суждения, задачи. – М.: Наука, 1989. – С. 315–321; та інших авторів. Застосування метричних книг у роботах з історичної демографії стало можливим завдяки методу відтворення історії сімей, який використовувався Х. Паллі Палли Х. Методика использования метрик в историко-демографических исследованиях // История СССР. – 1982. – №1. – С. 87–94.. Запровадження зазначеного методу дозволило змінити ставлення науковців до метрик, зробити їх не додатковим, а одним із основних джерел історико-демографічних досліджень. Складність використання і трудомісткість методу відтворення історії сімей, що вимагав комплексного поєднання методів джерелознавства, демографії та спеціальних історичних дисциплін обмежували можливості його використання для відтворення демографічних показників великих регіонів. Дослідження велися у межах декількох населених пунктів. Тому широкого поширення у зазначений період метод не набув.

Активізація у 60–70-х роках ХХ ст. теоретичних досліджень з дипломатики, проведених О. Введенським, С. Каштановим, О. Медушевською Введенский А.А. Лекции по документальному источниковедению истории СССР. (Дипломатика). – К.: Изд-во Киевского ун-та, 1963. – 220 с.; Медушевская О.М. Теоретические проблемы источниковедения: Учеб. пособие.– М.: МГАИ, 1977. – 80 с.; Каштанов С.М. Очерки русской дипломатики. – М.: Наука, 1970. – 498 с. та іншими, створили підґрунтя для появи робіт, присвячених джерелознавчому аналізу метричних книг. Серед них окремо слід виділити публікацію А. Єлпатьєвського Елпатьевский А.В. К истории документирования актов гражданского состояния в России и СССР (с XVIII в. по настоящее время) // Актовое источниковедение / Каштанов С.М. – М., 1979. – С. 55–84. , присвячену дипломатичному аналізу і архівній евристиці метрик. Зокрема, названим автором були здійснені приблизні підрахунки кількості метричних книг у архівосховищах СРСР.

Таким чином, у період з початку ХХ – кінця 80-х років ХХ ст. збільшується кількість робіт, присвячених аналізу метричних книг. Останні розглядаються не тільки як статистичне, а й як джерело з історичної демографії. Накопичення наукових знань дозволило застосовувати для обробки інформації метричних книг комплексні методи, що поєднували у собі елементи статистики, математики, джерелознавства, спеціальних історичних дисциплін. Метрики стали одним із основних джерел історико-демографічних досліджень. Були розроблені проблеми дипломатичного аналізу метрик, зроблені кроки у архівній евристиці метричних книг.

Із початку 90-х років ХХ ст. починається новий етап дослідження метричних книг. Накопичення знань з історії та джерелознавства, методик обробки метричних книг дозволили змістити акценти на дослідження ролі метрик у відновленні регіональної історії.

Серед джерелознавчих робіт періоду окремо слід виділити публікацію Д. та І. Антонових Антонова Д.Н., Антонова И.А. Метрические книги: время собирать камни // Отечественные архивы. – 1996. – №4. – с. 15–28.; №5. – С. 29–42., присвячену виявленню інформаційного потенціалу метрик, їх місця у ряду закордонних аналогів (парафіяльних регістрів), історії, діловодству і розвитку формуляру метрик, їх класифікації і термінології, функціям, способам захисту метрик від утрат та фальсифікацій, проблемам фондування і архівної евристики метричних книг, тощо. У дослідженнях В. Владімірова, І. Сіліної, В. Плодунової Владимиров В.Н., Плодунова В.В., Силина И.Г. Метрические книги как источник по истории народонаселения Алтайского края // Компьютер и историческая демография: Сб. научных статей – Барнаул: Изд-во Алтайского университета, 2000 – С. 137–164., І. Лимана Лиман І. Метричні книги як джерело з церковного устрою Південної України другої половини XVIII – першої половини ХІХ ст. // Наукові записки: Збірник праць молодих вчених та аспірантів. – Т.7. – К., 2001. – С. 197–211. автори, на матеріалах різних регіонів Російської Федерації та України, підводять підсумки роботи із виявлення архівних комплексів метричних книг, їх джерелознавчого аналізу та оцінки інформативних можливостей.

Історико-демографічні дослідження представлені, зокрема, публікаціями Д. та І. Антонових, що присвячені пристосуванню методу відтворення історії сімей Антонов Д.Н., Антонова И.А. Восстановление истории семей и компьютер // Компьютер и историческая демография: Сб. научных статей – Барнаул: Изд-во Алтайского университета, 2000 – С. 107–136. до сучасної комп’ютерної техніки; В. Канищева, Р. Кончакова Канищев В.В., Кончаков Р.Б. Социальная история и компьютер (опыт совершенствования методологии исторического познания) // Информационный бюллетень ассоциации “История и компьютер”. – 1998. – №22. – С. 136–158., у яких розглядається роль метричних книг при комплексному вивченні соціальної історії окремих регіонів Росії; С. Кащенка, С. Смірнової Кащенко С.Г., Смирнова С.С. Некоторые предварительные итоги изучения метрических книг на севере России. Туксинский приход Олонецкого уезда // Информационный бюллетень ассоциации “История и компьютер”. – 2000. – №25. – С. 146–164., що показали можливості створення комп’ютерних систем на основі формалізованих і персоналізованих даних метрик та інших. Загальним для названих робіт є акцент на відновлення різних аспектів історії окремих регіонів та населених пунктів, застосування комплексу різноманітних методів обробки інформації метричних книг.

Для дослідження метричних книг як джерела з історичної демографії Південної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. був застосований комплекс загальнонаукових, міждисциплінарних, історичних та джерелознавчих методів: бібліографічної евристики – для визначення рівня вивчення проблеми; метод архівної евристики – для виявлення архівних джерел та опрацювання колекцій метричних книг та фондів релігійних установ; історико-генетичний метод – для дослідження витоків і розвитку церковної реєстрації актів стану; історико-порівняльний метод – для виявлення змін, що відбулися у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., порівняння їх із попередніми періодами; класифікації – для виявлення особливостей функціонування та внутрішньої структури документів; формулярного аналізу – для з’ясування особливостей фіксації інформації у метричних книгах; герменевтичний метод – для аналізу тексту джерела у зв’язку із необхідністю дослівного тлумачення; наявністю значного масиву інформації у метричних книгах обумовлене застосування статистичних методів (вибіркового, варіаційних, динамічних рядів), а також графічних способів представлення отриманих даних.

У другому розділі – “Особливості розвитку формуляру, функціонування і зберігання метричних книг” – розглянуто сучасний стан архівного зберігання метричних книг та проблеми, пов’язані із їх місцем у системі церковної реєстрації актів стану.

Огляд фондів архівів Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської областей, Автономної республіки Крим показав, що на сьогодні основними формами зберігання метрик є колекції, фонди консисторій, фонди релігійних установ. Усі метричні книги у Державному архіві Дніпропетровської області (ДАДО) зберігаються у складі колекції книг реєстрації актів громадянського стану (ф-193), яка хронологічно охоплює кінець XVII – початок ХХ ст., а територіально – Бахмутський, Верхньодніпровський, Катеринопольський, Катеринославський, Костянтиногородський, Новомосковський, Олександрівський, Павлоградський, Херсонський повіти і налічує 1297 одиниць зберігання.

У Державному архіві Запорізької області метричні книги зберігаються у фондах релігійних установ (загалом – 51 фонд), Херсонської консисторії (ф. 246) і у складі колекції (ф. р-5593).

У фондах Державного архіву Херсонської області (ДАХО) метричні книги зберігаються у фондах Херсонської духовної консисторії (ф. 198), Херсонського духовного правління (ф. 207), Таврійської духовної консисторії (ф. 279), церков Мелітопольського повіту Таврійської губернії (ф. 316), церков Херсонського повіту (ф. 137).

У фондах Державного архіву Автономної республіки Крим (ДААРК) метричні книги містяться у колекції (ф. 142), що територіально охоплює Євпаторійський, Керченський, Сімферопольський, Перекопський, Ялтинський, Феодосійський повіти Таврійської губернії за період від 1854 до 1920 рр. Ряд метричних книг зберігається у фонді Таврійської духовної консисторії (ф. 118).

Проведена архівна евристика показала, що в архівах Дніпропетровської, Запорізької, Херсонської областей та Автономної республіки Крим у колекціях, за приблизними підрахунками, зберігається 5071 справа із метричними книгами, а поза межами колекцій у 58 фондах – 1167.

Аналіз архівних джерел дозволяє стверджувати, що метричні книги виконували культову, статистико-демографічну, правову, фіскальну, наукову функції, частина з яких простежується на матеріалах досліджених парафій. Набуття метриками нових функцій породжувало появу похідних документів (екстрактів, відомостей, метричних виписів і свідоцтв), а також приміток, зроблених у метричних книгах.

На основі аналізу синодських указів дисертантом доведено, що із 20-х років XVIII ст., коли ведення метричних книг стало обов’язковим для православного духівництва, і до 30-х років ХІХ ст. формуляри метричних книг, затверджені указом Синоду у 1724 р., залишалися стабільними. У 1831 і 1838 рр. відбувалося їх удосконалення у напрямку деталізації. У порівнянні із формуляром 1724 р.: у частині “Про народжених” було: а) введено постатевий рахунок народжених замість суцільного, б) дати народження і хрещення зазначалися окремо, в) уточнено інформацію, яка мала заноситися про батьків, г) уведені графи для зазначення воспреємців і священнослужителів, які здійснювали хрещення; у частині “Про одружених” було передбачено: а) з’явилися графи для запису даних про нареченого, наречену та їх вік, б) у окремій графі зазначалися прізвища священнослужителів, які здійснювали вінчання; 3) у частині “Про померлих”: а) окремо зазначалися дати смерті і поховання, б) уточнено інформацію, яка мала записуватися про померлих, в) уведено графу для зазначення місця поховання і осіб, які здійснили поховання.

Разом із новими графічними формами для полегшення роботи священнослужителям законодавством були передбачені і зразки їх заповнення, що допускали можливість скорочення інформації. Елементами, притаманними записам усіх трьох частин були: 1) антропонімічні дані (прізвище, ім’я, по батькові); 2) географічна атрибуція і соціальний статус, об’єднані у формулярі поняттям “звання”; 3) конфесійна приналежність.

На підставі дослідження “Актів про стани”, уміщених у “Зводі законів Російської імперії” за 1857 та 1899 роки встановлено, що система контролю за веденням метрик передбачала перевірку точності записів парафіянами, що були присутні при здійснення акту, а також церковним начальством під час огляду церков і метричних книг у консисторії. Дослідження записів метричних книг показало, що через неграмотність та в силу інших причин парафіяни не завжди засвідчували акти своїми підписами. Практикувалося також підписання актів особами, які не брали участь у здійсненні обряду. Більш дієвим був контроль з боку церковного начальства. Позначки, зроблені у метричних книгах благочинними дозволили встановити, що останні під час перевірки церков звертали увагу на акуратність ведення метричних книг, відсутність помарок, підчисток, наявність підписів членів причту. У консисторії перевірка відбувалася шляхом порівняння записів двох екземплярів. Серед матеріалів діловодства Катеринославської, Таврійської та Херсонської консисторій дисертантом виявлені такі, що свідчать про факти покарання священиків за недбалість у веденні метричних книг, а також відновлення пропущених актів рішеннями церковного начальства.

Указами Синоду було передбачено ведення метричних книг у двох екземплярах, що у історіографії отримали назву за місцем зберігання – парафіяльний та консисторський. Матеріали консисторського діловодства, а також посилання у ряді метричних книг, зроблені благочинними і парафіяльними священиками, свідчать про наявність у останніх чорнових записів. Аналіз нормативних актів, виданих виконавчими органами радянської влади, яким підпорядковувалися архівні установи від 1917 до 1991 рр., Міністерства юстиції України, у підпорядкуванні якого нині знаходяться органи реєстрації актів цивільного стану, а також дослідження архівних справ, що містять метричні книги, дозволив встановити, що у результаті передання метрик на архівне зберігання частину екземплярів було втрачено, а разом із аркушами книг до ряду одиниць зберігання потрапили документи церковного і цивільного походження, пов’язані з виконанням метриками перелічених вище функцій.

У третьому розділі – “Вірогідність інформації у метричних книгах ХІХ – початку ХХ ст.” – розглянуто проблеми достовірності метричних записів.

У результаті дослідження законодавчих актів “Зводу законів Російської імперії”, що регулювали шлюбно-сімейні відносини у Російській імперії, канонів церковного права, а також записів у метричних книгах сільських населених пунктів Катеринославського, Олександрівського і Маріупольського повітів Катеринославської губернії, Бердянського і Мелітопольського повітів Таврійської губернії, Херсонського повіту Херсонської губернії було доведено, що у частині “Про народжених”, окрім записів, зроблених відповідно до встановлених законом вимог, могли фіксуватися акти із показань воспреємців, осіб, які здійснювали хрещення поза церквою, а також за письмовими свідченнями священиків інших парафій. Виявлені також випадки хрещення підкидьків, записи про здійснення яких є неповними через відсутність інформації про батьків. Їх появу, як і фіксацію хрещень, здійснених поза церквою, можна пояснити дотриманням священиками канонів церковного права.

Аналіз шлюбно-сімейного законодавства показав, що запису у метричну книгу акту про вінчання передувала процедура складання шлюбного обшуку, яка породила до життя окремий вид документів. Згідно із правилами, що існували у досліджуваний період, після засвідчення в обшуку відсутності законних перешкод священики мали здійснити вінчання і зафіксувати його у метриці. Дослідження справ про розслідування законності здійснення вінчання парафіяльними священиками, що їх вели Катеринославська духовна консисторія і Херсонське духовне правління, дозволило встановити, що існувала система перевірки дотримання священнослужителями вимог законодавства при здійсненні обряду вінчання і записі відповідного акту до метричної книги. Законодавством передбачалося внесення приміток про розірвання та визнання недійсними шлюбів у метрику із актом про одруження, про що свідчать відповідні записи.

На основі дослідження метричних актів про смерть, а також документів, що засвідчували точність цих записів, доведено, що у частині “Про померлих” підтвердженими мали бути акти, що фіксували випадки неприродної, насильницької смерті. Підставою для здійснення запису були як документи про смерть, видані різними установами (поліцейськими, повітовими та волосними правліннями, лікарнями), так і документи, що служили посвідченнями особи. У метричних книгах фіксувалися випадки смертей осіб, приписаних до інших губерній і померлих на території парафії, а також випадки здійснення парафіяльним священиком поховань у інших населених пунктах.

Схожість текстів записів, здійснених у метричних книгах віддалених один від одного населених пунктів Катеринославської, Таврійської, Херсонської губерній у різні роки свідчить про наявність сталих і стандартних правил перевірки інформації, яких дотримувалися священнослужителі при веденні метрик.

Знання про порядок перевірки записаних даних дозволяють стверджувати, що меншою ступінню достовірності відрізнялися акти про народження, оскільки подання документальних свідчень учасниками події детально не регламентувалося. Записи про шлюб мали бути підтверджені цілим рядом документів, а у разі порушення законності при здійсненні процедури вінчання священик ніс особисту відповідальність. В актах про смерть документального підтвердження з боку поліції та лікарняних установ потребували випадки насильницької та неприродної смерті. У більшості записів, причини смерті зазначалися священиком на власний розсуд.

Розділ четвертий – “Особливості фіксації інформації у метричних книгах” – присвячений текстологічному аналізу метричних записів.

У результаті дослідження записів актів встановлено, що точність зазначення антропонімічних даних знижувалася через вживання паралельно офіційного і неофіційного прізвищ, написання одного прізвища у декількох варіантах, застосування аллонімів і цифрових позначень в іменах, утворення по батькові 1) за допомогою суфіксів -ович/-йович (так звані повні по батькові), 2) суфіксами -ов/-ев (неповне ім’я по батькові), як із вживанням слів “син”, “дочка”, так і без них.

Аналіз метричних записів дозволяє стверджувати, що категорія “звання”, передбачена графічними формами у всіх трьох частинах метрик, фіксувала такі характеристики особи як місце проживання і динаміку соціального статусу протягом часу, а географічна атрибуція відображала не тільки місце проживання, а й місце походження особи. Встановлені у законодавстві правила ведення православних метричних книг передбачали можливість фіксації в актах іновірців, як навернених у православ’я, батьків, воспреємців, наречених і померлих.

Дослідження метричних записів, а також законодавчих актів, що регулювали міжконфесійні відносини у імперії, показало, що у православних метриках робилися позначки про зміну віросповідання. Виявлено, що вони здійснювалися як священиком у парафіяльному екземплярі від руки, так і консисторськими чиновниками за допомогою чорнильних штампів. Причину появи приміток про зміну віросповідання можна пояснити тим, що прийняття нової віри відбувалося через здійснення певних культових дій (обряду), що фіксувалися у метриці. Обряд заносився до книги іншої конфесії, і саме ця книга ставала основним для особи актом стану. Отже, для уникнення подвійної реєстрації у православних книгах робилися відповідні примітки.

За матеріалами метричних записів дисертантом виявлено специфіку фіксації особи в залежності від статі. Жінки записувалися в актах самостійно у разі участі в обряді як воспреємниці, матері, що народила без батька. У решті випадків фіксувалася родинна приналежність жінки – дружина чи дочка. У разі вступу матері до шлюбу й узаконення дітей відповідні примітки робилися в актах про народження.

Знання особливостей метричних записів дозволяють уточнити дані про конкретну особу при дослідженні історії сімей; виокремити “постійне” і “стороннє” населення в межах одного пункту, встановити місце походження особи, а значить – використовувати метричні книги як додаткове джерело перевірки інформації при вивченні міграційних потоків; дозволяє підвищити достовірність даних про рівень народжуваності, вивчити контакти православного та неправославного населення.

Розділ п’ятий – “Реконструкція демографічних показників за матеріалами метричних книг” – присвячений застосуванню інформації метричних книг в історико-демографічних дослідженнях.

Важливим при використанні формалізованої інформації метричних книг є знання про точну кількість занесених до них записів. Оскільки останні не в усіх метриках збереглися у повному обсязі, їх кількість можна встановити за даними екстрактів і підсумкових записів. За матеріалами книг 18 населених пунктів Олександрівського, Маріупольського повітів Катеринославської; Бердянського, Мелітопольського повітів Таврійської губерній автором була відновлена кількість актів, що були занесені до метрик.

Записи метричних книг дозволяють відновити ряд формалізованих і неформалізованих демографічних показників окремих населених пунктів регіону. Серед формалізованих демографічних показників автором було: 1) встановлено вік укладення першого шлюбу, 2) простежено вплив пори року на укладення шлюбу, 3) визначені напрямки шлюбних міграцій, 4) показані “сезонні хвилі” народжуваності і смертності, 5) відновлена вікова структура смертності, 6) порівняно рівень народжуваності та смертності.

У результаті досліджень по відтворенню зазначених вище демографічних показників з’ясувалося, що останні притаманні традиційному суспільству: рівень народжуваності перевищує рівень смертності, а серед вікової структури смертності значне місце займає дитяча; вік укладення першого шлюбу співпадає із віком офіційного повноліття, шлюбні міграції обмежені сусідніми населеними пунктами.

За матеріалами неформалізованих даних метричних книг Різдво-Богородицької церкви села Деревецького Маріупольського повіту Катеринославської губернії дисертантом були уточнені дані про склад населення. При дослідженні записів було виявлено, що в актах, окрім осіб, записаних як “селяни Деревецького” протягом тривалого часу фігурують мешканці сусідніх населених пунктів Маріупольського і географічно близьких Олександрівського та Бердянського повітів, а також мешканців інших українських і російських губерній. Детальне дослідження актів показало, що серед осіб, чия географічна атрибуція містить назви інших населених пунктів, можна виділити 35 сімей, що постійно реєстрували акти у місцевій парафії, підтримували сталі контакти із селянами Деревецького, запрошуючи останніх як воспреємців і поручителів. Дисертантом були відновлені такі факти з історії цих сімей як: тривалість проживання у Деревецькому, кількість народжених і померлих дітей, особи які протягом тривалого часу фігурували як воспреємці при хрещенні чи поручителі при одруженні.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У результаті дисертаційного дослідження автором були зроблені такі висновки.

Метричні книги, у відповідності до законодавства Російської імперії, велися у двох екземплярах, що в історіографії отримали назву за місцем зберігання – парафіяльний і консисторський. Матеріали консисторського діловодства, примітки у метричних книгах, а також історіографія свідчать про наявність у священиків чорнових записів, екземпляри яких не збереглися. Із відділенням церкви від держави і переходом до цивільної реєстрації актів громадянського стану розпочався процес архівування метричних книг, що, як свідчать відповідні нормативні акти, передбачав можливості переробки джерела (об’єднання двох примірників у один, знищення дублетних екземплярів) і створення на його базі архівних справ під назвою “метричні книги”.

У результаті проведеної архівної евристики дисертантом встановлено, що основними формами архівного зберігання метричних книг є колекції, фонди консисторій і фонди релігійних установ. У Державному архіві Запорізької області наявні всі перелічені форми зберігання, у Державному архіві Автономної Республіки Крим – колекція та фонд консисторії, у Державному архіві Херсонської області – фонд консисторії та релігійних установ, в архіві Дніпропетровської області всі метричні книги об’єднані у колекцію. Найбільш поширеною формою зберігання, характерною для перелічених архівів, є колекція метричних книг, якій притаманні видове багатство, хронологічна тривалість, неоднорідність складу. Для архівних справ усіх досліджених колекцій характерним є об’єднання метричних книг однієї церкви за ряд років, поєднання дублетних екземплярів за один рік, порушення порядку розташування частин метрики, порядку розташування аркушів, наявність екземплярів інших церков.

Аналіз указів Синоду, що стосувалися ведення метричних книг, дозволив простежити еволюцію державної політики стосовно метричних книг, розвиток та зміни формуляру, а також функцій, що їх виконували метрики, серед яких важливими були: правова, статистична та фіскальна, які знайшли відображення безпосередньо у метричних книгах регіону в формі екстрактів і приміток.

Дослідження указів Синоду дозволило встановити, що розвиток формуляру метричних книг, єдиного для всієї території Російської імперії, відбувався у напрямку його деталізації і завершився у 1838 р. Формуляр передбачав фіксацію антропонімічних даних, “звання” (географічної атрибуції і соціального статусу), конфесійної приналежності. Порівняння зразків заповнення формулярів у законодавчих актах дозволило встановити, що 1) запис інформації стосовно конкретної особи залежав від її соціального стану, який міг поєднуватися або підміняти собою географічну атрибуцію; 2) передбачалася можливість здійснення обрядів за участю представників інших конфесій як одного з батьків чи наречених; 3) розписуватися в актах могли як батьки, наречені, так і воспреємці з поручителями, при цьому кількість осіб, які мали поставити підписи, чітко не регламентувалася; 4) передбачалася можливість підписання актів священнослужителями, що не проводили відповідний обряд; 5) допускалися скорочення інформації у записах у випадку її тотожності у різних графах.

У відповідності до законодавства контроль за веденням метричних книг здійснювався на місцях парафіянами при записі акту, що їх стосувалися, а також благочинними при огляді церков. Як показали дослідження записів метричних книг, парафіяни внаслідок різних причин рідко підписували акти, а благочинні звертали на формальну сторону – відсутність помарок і підчисток у метричних книгах. Раз на рік метричні книги перевірялися у консисторії шляхом порівняння текстів двох екземплярів. Усі члени церковного причту, згідно із законодавством, несли відповідальність за дотримання правил ведення метричних книг.

Аналіз законодавчих актів, що регламентували ведення метричних книг, канонів церковного права, матеріалів консисторського діловодства, а також записів метричних книг показав, що для кожної із частин метричних книг існувала своя процедура перевірки інформації. У частині “Про народжених” допускалася можливість запису актів зі слів воспреємців, у частині “Про одружених” запису передувала процедура складання шлюбного обшуку, що передбачала необхідність документальних свідчень про особу. Тут же робилися примітки про розлучення та визнання шлюбу недійсним. У частині “Про померлих” документальних підтверджень поліцейських властей потребували випадки неприродної смерті від нещасних випадків, злочинів, раптових хвороб. Підтверджувалися і випадки смерті у лікарні. Встановлення причин природних смертей залишалося на розсуд священнослужителів. В актах про померлих при наявності дозволу поліцейських властей записалися люди, особа яких не встановлена.

Дослідження метричних записів показало, що для антропоніміки метричних книг характерною є поліваріантність написання прізвищ (у тому числі застосування так званих вуличних), імен та по батькові. Зазначення категорії “звання” передбачало можливість фіксації таких взаємодоповнюючих та взаємозамінних компонентів як географічна атрибуція, постійний чи набутий соціальний статус, місце служби. Дослідником встановлено, що особливістю географічної атрибуції особи у метричних книгах є зазначення, у випадках із “стороннім” населенням, місця походження, а не фактичного місця проживання. Зазначення конфесійної приналежності у православних метричних книгах допускало фіксацію хрещених у дорослому віці іновірців, дітей від змішаних шлюбів, участь іновірців у обрядах як воспреємців і поручителів, поховання іновірців.

Дослідження текстових особливостей метричних записів дозволяє вирішити цілий ряд проблем історичної демографії: збільшити достовірність ідентифікації особи при дослідженні історії сімей; виокремити “постійне” і “стороннє” населення у межах одного пункту, встановити місце походження особи, а значить – використовувати метричні книги як додаткове джерело перевірки інформації при вивченні міграційних потоків. Виділення серед записів актів про хрещення іновірців у дорослому віці дозволяє підвищити достовірність даних про рівень народжуваності, вивчити контакти православного і неправославного населення.

Порівняння записів у метричних книгах парафій, що знаходилися під юрисдикцією Херсонської, Катеринославської і Таврійської духовних консисторій показало типовість актів, зафіксованих у метриках, що відповідає зразкам, встановленим загальноімперським законодавством.

Незважаючи на втрати окремих примірників і записів, інформація, що міститься у метричних книгах дозволяє відновити такі важливі для історії Південної України демографічні показники як: вікову структуру шлюбів і смертності; сезонність народжень, шлюбів, смертності; визначити напрямки шлюбних міграцій мешканців конкретного населеного пункту; за