ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГОЛІНСЬКА Тетяна Миколаївна

УДК 371.036

ЕСТЕТИЧНИЙ РОЗВИТОК МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

ЗАСОБАМИ СИНТЕЗУ МИСТЕЦТВ

13.00.07 – Теорія та методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Херсон – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - | доктор педагогічних наук, професор

Андрієвський Борис Мокійович,

Херсонський державний університет, професор кафедри дошкільного виховання і початкового навчання.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

Мельничук Сергій Гаврилович,

Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка, завідувач кафедри педагогіки психолого-педагогічного факультету;

кандидат педагогічних наук, доцент

Левченко Микола Григорович,

Херсонський державний університет, декан факультету культури і мистецтв.

Провідна установа - | Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського, кафедра педагогіки Міністерства освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться 19 травня 2005 р. о __14__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.053.01 у Херсонському державному університеті за адресою: 73000,
м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

Автореферат розісланий 16 квітня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В.Бухтій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У світлі сучасних концепцій виховання в умовах гуманізації та демократизації суспільства зростає соціальна роль творчої особистості – носія нових моральних якостей і ціннісних орієнтацій, якій притаманні високий рівень духовності й загальної культури, здатність до саморозвитку і самовдосконалення. Соціальне оновлення, що відбувається в Україні, передбачає активізацію духовного потенціалу народу, що реалізується в естетичній культурі. У той же час бурхливий потік негативної інформації зі шпальт газет і журналів, з екрана телевізора, безладні реалії навколишнього життя, другосортна продукція кінематографа, в якій сценам насильства, порнографії, сексу відведено занадто багато місця, розвиває в підлітків жорстокість, розмиває життєві ідеали, молоді люди нерідко втрачають соціальні орієнтири. Сприяє цьому і відома деформація в бік абстрактно–логічного способу мислення, яке довгий час домінувало в нашій школі, що призвело до спрощеного, примітизованого сприйняття навколишнього середовища, девальвації художніх цінностей та ідеалів у свідомості підростаючих поколінь. Як результат, духовні орієнтації учнівської молоді – одного з провідних важелів розвитку культури суспільства – характеризуються зниженням моральних критеріїв особистості й морально-етичних норм соціального середовища, відомою дезорієнтацією системи загальнолюдських цінностей.

Звернення педагогічної науки до проблеми естетичної культури школяра – закономірна об’єктивна необхідність. Рівень і характер суспільного буття, зростання матеріальних і духовних потреб людини, гармонізація її відносин із довкіллям вимагають розвитку в дітей творчих сил, прагнень будувати своє життя за естетичними законами добра і краси. Почуття прекрасного зумовлює радість і оптимізм, духовно збагачує особистість, спонукає її до навчання, натхненної праці й творчості. Виховання естетичної культури – підкреслюється в Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті – є одним із пріоритетних напрямів розбудови і вдосконалення системи неперервної освіти.

Особлива роль в естетичному розвитку належить початковій школі, де закладається фундамент підготовки до життя, забезпечується інтелектуальне, духовне й фізичне становлення особистості. У початковій школі пробуджується в дітей інтерес до мистецтва, відбувається залучення до музики та художньо–творчої діяльності. Початкова ланка освіти покликана сформувати в учнів цілісне світосприймання і світовідчуття, забезпечити розвиток естетичних ідеалів і смаків, почуття відповідальності за збереження культурних надбань суспільства.

Естетичне виховання особистості було предметом наукового аналізу багатьох учених, котрі досліджували природу цього феномена. Так, у працях філософського (Н.Бердяєв, Ю.Борев, В.Васильченко, Є.Громов, І.Зязюн, П.Лавров) та соціологічного (С.Комаров, В.Потапчик, О.Семашко, Б.Шляхов та ін.) спрямування естетичне виховання розглядається як засіб соціалізації молоді, залучення її до духовних і культурологічних цінностей суспільства.

Дослідження загальної та вікової психології, психології мистецтва
(В.Алексєєва, Г.Балл, І.Бех, М.Боришевський, О.Запорожець, Л.Виготський, М.Гальперін, О.Леонтьєв, В.Москалець, В.Ядов та ін.) сприяли визначенню психологічних аспектів формування естетичних почуттів, мислення, розвитку можливостей молодших школярів, умов їх художньо-творчої самореалізації. Формування у дітей та молоді естетичних ідеалів, потреб, ціннісних орієнтацій отримало авторську інтерпретацію в працях В.Бутенка, Є.Квятковського, В.Кудіна, С.Мельничука, Є.Подольської, О.Рудницької, Г.Тарасенко, А.Щербо та ін.

Відповідний інтерес для нашого дослідження мають доробки Н.Анищенко, Є.Антонович, А.Дмитрієвої, С.Дегтярьової, Ю.Калягіна, Б.Неменського, Г.Шевченко та інших учених, які розглядають питання інтеграції мистецтв в естетичному розвитку школярів. На виконання сучасної освітньої парадигми в галузі “Естетична культура” спрямовано дослідження І.Зязюна, Л.Масол, Н.Миропольської. Зокрема, теорія поліхудожнього виховання, обґрунтована Б.Юсовим, базується на ідеї цілісного розвитку особистості. У наукових працях В.Алексєєвої, О.Бакушинського, Г.Лабунської, В.Щербакова, Т.Цвелих, які жанри і стилі національного і світового мистецтва не розподіляють на замкнені в собі й трансформовані в окремі дисципліни художньо-естетичного циклу, традиційно обмежені образотворчим мистецтвом, літературою, музикою, а розкривається єднання у сього спектру художньої діяльності, накопиченого людством.

Взаємовплив мистецтв у межах реалізації теорії розвивального навчання відображено в працях К.Крутецького, Ю.Протопопова, Ю.Полуянова, Л.Рилової, Ю.Фохт-Бабушкіна. Термін “розвиток” учені характеризують як безповоротну, спрямовану, закономірну зміну матеріальних чи ідеальних об’єктів, у результаті якої виникає новий їх якісний стан. Звідси “естетичний розвиток”, за нашим розумінням - це процес спільної діяльності вчителя і учнів, спрямований на появу в останніх психічних новоутворень, нових особистісних властивостей.

Результати аналізу відповідних літературних джерел, ознайомлення з практикою роботи загальноосвітніх шкіл показують, що проблема естетичного розвитку молодших школярів у світлі новітніх концепцій ще не знайшла належного розв’язання, а технології опанування дисциплін естетичного циклу не відповідають зростаючим вимогам сьогодення. У той же час соціальні реалії вимагають якісно нового підходу до формування в дітей засобами художньо–емоційної сфери цілісного уявлення про світ, природу, суспільство і мистецтво. Сприяти цьому насамперед має реалізація принципу синтетичної побудови естетичного розвитку молодших школярів.

На відміну від інтеграції, що розглядається як вищий рівень міжпредметних зв’язків, під синтезом розуміється органічне поєднання, у нашому випадку, компонентів видів мистецтв у єдине ціле (умовну чи реальну систему), що базується на матричному характері їхньої взаємодії. Побудова навчально–виховного процесу на “синтетичних” засадах створює не тільки міцну базу для більш свідомого засвоєння навчального матеріалу, сприяє формуванню відповідних умінь і навичок, а й на основі глибинного аналітико-системного об’єднання раніше розрізнених компонентів видів мистецтв з одночасним підключенням усіх чуттєвих аналізаторів учня забезпечує появу психічних новоутворень, нових структур та властивостей емоційно-інтелектуальної сфери особистості молодшого школяра.

Ураховуючи зростання соціальної значущості актуальності проблеми і недостатню її розробленість у педагогічній теорії і практиці, темою дисертаційного дослідження визначено “Естетичний розвиток молодших школярів засобами синтезу мистецтв”.

Зв’язок роботи з науковими програмами планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану комплексної теми наукових досліджень Херсонського державного університету “Нові технології у вузівській і шкільній дидактиці” (шифр 0100U004914), затверджена Вченою радою університету, узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №3 від 25.03.2003 р.).

Об’єктом дослідження є процес естетичного розвитку молодших школярів.

Предмет дослідження – педагогічні умови естетичного розвитку молодших школярів на засадах синтезу мистецтв.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови естетичного розвитку молодших школярів на засадах синтезу мистецтв.

Гіпотеза дослідження. Ефективність естетичного розвитку молодших школярів підвищиться за таких педагогічних умов:

- опанування основами естетичної культури буде здійснюватися на засадах інтеграції мистецтв, що базується на науково обґрунтованих вихідних концептуальних положеннях (особистісно зорієнтована спрямованість навчально-виховного процесу, розгляд естетичного розвитку як складової духовної культури, орієнтація на розкриття творчого потенціалу школяра, створення в результаті взаємодії мистецтв якісного новоутворення, моделювання цілісного художнього образу за допомогою комплексних асоціацій, дотримання власне педагогічних і специфічних принципів організації виховного процесу та ін.);

- упровадження системи поетапного естетичного розвитку молодших школярів, структура якої передбачатиме блок цілепокладання (соціальне замовлення, мета, завдання), змістовий (дисципліни естетичного циклу, позаурочна розвивальна діяльність, самоосвіта), процесуальний (методи, організаційні форми, засоби) та блок зворотного зв’язку (діагноз, прогноз, планування, організація, моніторинг, контроль, корекція);

- оптимального використання потенційних виховних можливостей змісту дисциплін естетичного циклу (використання міжпредметних зв’язків, доцільний підбір і поєднання традиційних та інноваційних методів й організаційних форм роботи, опора на зону найближчого розвитку школярів, відповідна підготовка вчителів);

- супроводження виховного процесу систематичною діагностикою рівнів вияву досліджуваного особистісного утворення.

Завдання дослідження:

1. Розкрити теоретичні та практичні передумови естетичного розвитку учнів молодшого шкільного віку.

2. Визначити сутність, специфіку та основні етапи естетичного розвитку молодших школярів відповідно до нової освітньої парадигми.

3. Обґрунтувати механізм діагностики естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку.

4. Розробити та експериментально перевірити структурно–функціональну модель естетичного розвитку молодших школярів засобами синтезу мистецтв та обґрунтувати педагогічні умови її впровадження.

Методологічною основою дослідження є вихідні положення філософії про особистість, особливості її світобачення, здатність сприймати навколишній світ за законами краси, пізнання дійсності через особистий естетичний досвід, природу естетичного ставлення людини до дійсності й творів мистецтва, їх роль у формуванні духовності індивідуума. Вихідні концептуальні положення ґрунтуються на засадах Конституції України, Закону України “Про освіту”, Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції розвитку педагогічної освіти в Україні.

Теоретичною основою дослідження є праці вчених у галузі філософії, естетики, культурології (Г.Апресян, В.Василенко, І.Зязюн, М.Каган, В.Кудін, В.Шестаков та ін.), присвячені проблемам формування естетичної свідомості, природи естетичного досвіду та чуттєвої активності людини, взаємозв’язку активної естетичної діяльності; наукові роботи з психології мистецтва й художньо–естетичного сприймання (М.Бахтін, Л.Божович, Ю.Борев, Л.Виготський, О.Леонтьєв, Ю.Полуянов, Я.Пономарьов, Б. Юсов, П.Якобсон).

Суттєве значення для нашого дослідження мають доробки науковців у галузі соціології й педагогіки (О.Будов, В.Бутенко, А.Макаренко, С.Мельничук, І.Петрова, О.Пєхота та ін.), організації творчої діяльності школярів на засадах інтеграції мистецтв (Б.Неменський, Т.Олійник, Л.Рилова, Г.Шевченко). Вихідні теоретичні положення ґрунтуються на державних документах про розвиток освіти в Україні.

Для досягнення поставленої мети та вирішення висунутих завдань було використано комплекс методів дослідження: теоретичний аналіз проблеми на підставі вивчення філософської, психологічної та педагогічної літератури, директивних матеріалів органів освіти, навчальних планів і програм, досвіду роботи вчителів шкіл і викладачів вищих навчальних закладів; моделювання комплексу умов, форм і методів підвищення процесу ефективності естетичного розвитку молодших школярів; педагогічний констатувальний, формувальний експерименти, що містили спостереження, бесіди, анкетування, інтерв’ю, незалежні експертні оцінки; кількісний та якісний аналіз результатів засобами математичної статистики.

Експериментальна база та організація дослідження. Науково–дослідна робота проводилася у молодших класах Високопільської загальноосвітньої школи Херсонської області, міських шкіл № 45 і 56 м. Херсона, зі студентами Бериславського педагогічного училища, факультету дошкільної та початкової освіти Херсонського державного університету, а також зі слухачами Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Херсон). Дослідженням було охоплено 172 учні, 80 учителів і 126 слухачів курсів підвищення педагогічної кваліфікації.

Дослідження проводилось у декілька взаємопов’язаних етапів.

Перший етап (2002 р.) – пошуково–теоретичний, де було вивчено історію та сучасний стан проблеми, здійснено аналіз відповідної науково–педагогічної та програмно–методичної літератури. Визначено та сформульовано вихідні позиції дослідження, його предмет, робочу гіпотезу, завдання, методологію та методику експерименту.

Другий етап (2002 – 2004 рр.) – дослідно–експериментальний, безпосередньо пов’язаний з моделюванням та експериментальною перевіркою організаційно–педагогічних умов естетичного розвитку учнів молодших класів. У процесі формувального експерименту збиралися й оброблялися емпіричні матеріали, вносилися необхідні корективи до навчально–виховного процесу.

Третій етап (2005 р.) – узагальнювальний. Під час цього етапу проводився аналіз результатів формувального експерименту, систематизація, обробка й кінцеве узагальнення матеріалів дослідження, їх апробація та впровадження; формулювалися основні висновки та розроблялися методичні рекомендації; здійснювалося літературне оформлення дисертаційної роботи.

Наукова новизна дослідження: уперше розроблено і обґрунтовано структурно–функціональну модель естетичного розвитку молодших школярів на засадах синтезу мистецтв, що базується на концептуальній основі сучасної освітньо-виховної парадигми, широкому використанні адекватних меті і завданням естетичного розвитку традиційних й інтерактивних методів та інноваційних організаційних форм; з’ясовано педагогічні умови ефективності запропонованої моделі (цілісний підхід до організації естетичного розвитку молодших школярів на поліхудожній основі, структурування змісту дисциплін естетичного циклу на засадах взаємопроникнення видів мистецтв, варіативність організаційних форм художньо-творчої пізнавальної діяльності і духовного самовдосконалення учнів, відповідна підготовка вчителів та ін.); уточнено сутність та зміст поняття синтезу мистецтв у контексті організації естетичного виховання молодших школярів; визначено критерії та показники діагностики рівнів естетичного розвитку учнів молодшого шкільного віку (художнє сприйняття, сума естетичних знань, уміння естетичних оцінок і суджень, практичні художньо-естетичні вміння, розвиток творчих здібностей); набули подальшого розвитку теоретико-методичні засади формування естетичної культури школярів засобами синтезу мистецтв у процесі вивчення дисциплін естетичного циклу; створено необхідний дидактичний супровід змістового, процесуального та управлінського блоків технології естетичного розвитку учнів початкових класів.

Теоретичне значення одержаних результатів пов’язується з визначенням системи вихідних положень формування естетичної культури школярів на засадах синтезу мистецтв; виявленням педагогічних особливостей та основних етапів естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку. Отримані у дисертації дані доповнюють теорію виховання учнів початкових класів набули вдосконалення засоби художньо-творчого становлення молодших школярів у процесі їх полікультурної діяльності.

Практична цінність дослідження. На основі теоретичних узагальнень і висновків створено та успішно апробовано комплексні методики й діагностики рівня естетичного розвитку молодших школярів. Розроблено та впроваджено конкретні методичні рекомендації щодо підвищення ефективності естетичного виховання учнів початкових класів. Матеріали дослідження можуть бути використані вчителями загальноосвітніх шкіл і викладачами вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації, а також у системі післядипломної освіти педагогічних кадрів, під час розробки та вдосконалення навчально-методичної літератури бути базою для подальших досліджень.

Обґрунтованість та вірогідність отриманих результатів і висновків забезпечено чіткістю й визначеністю методологічних і теоретичних вихідних позицій; використанням комплексу взаємодоповнювальних методів, адекватних завданням і логіці дослідження; тривалим педагогічним експериментом; репрезентативністю статистичної вибірки; публікаціями автора; зафіксованою повторюваністю результатів формувального експерименту; поєднанням кількісного і якісного аналізу одержаних даних; зіставленням отриманих результатів із даними дослідження інших авторів.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та висновки дослідження обговорювались і отримали схвалення на Міжнародній науково–практичній конференції “Формування ціннісних орієнтацій школярів у європейському контексті”
(м. Херсон, 19–20 квітня, 2004 р.) та “Інтеграція структури та змісту початкової освіти”
(м. Херсон, 9–10 квітня, 2003 р.); Всеукраїнських науково–практичних конференціях “Національна програма виховання дітей і молоді в Україні: стан та перспективи” (м. Херсон, 15–17 травня, 2003 р.), “Проблеми підготовки фахівців на новому етапі розбудови української держави” (м. Херсон, 14–15 листопада, 2002 р.), “Розвиток творчого потенціалу майбутніх учителів початкових класів” (м. Херсон, 25–26 грудня 2002 р.), “Проблеми соціалізації молодших школярів” (м. Миколаїв, 24–25 грудня, 2003 р.); Міжвузівській науково–практичній конференції “Соціально–правовий захист молоді” (м. Ужгород, 26 лютого, 2003 р.), “Формування професійної самоосвіти вчителя” (м. Миколаїв, 27 квітня, 2004 р.), “Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти” (м. Херсон, 21–22 жовтня, 2004 р.); доповідались на радах факультетів, методичних семінарах професорсько-викладацького складу Херсонського державного університету та Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (м. Херсон).

За матеріалами теоретичних положень і експериментальних висновків дослідження розроблено факультативний курс для майбутніх учителів початкових класів і методичні рекомендації для вчителів–практиків.

Наукові дослідження та методичні рекомендації щодо естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку на засадах синтезу мистецтв упроваджено в навчально–виховний процес Херсонського державного університету (довідка №03-10/403 від 15.04.2005 р.), Бериславське педагогічне училище Херсонської області (довідка №14/05 від 15.02.2005 р.), Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів (довідка №01-7/137 від 15.04.2005 р.), загальноосвітньої школи №56 м. Херсона (довідка №112 від 14.04.2005 р.) та Високопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Херсонської області (довідка №118 від 12.04.2005 р.)

Публікації. Основні концептуальні ідеї, зміст, методики та результати дослідження відображено у 8 одноосібних публікаціях автора (з них 4 – у журналах і збірниках, затверджених ВАК України та в 2-х методичних посібниках “Удосконалення змісту, форм і методів естетичного розвитку молодших школярів: методичні рекомендації” (м. Херсон
2002 р.) і “Методичні рекомендації з діагностики естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку” (м. Кіровоград 2005 р.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів з висновками, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи – 231 сторінка, з них – 203 сторінки основного тексту. Список використаних джерел містить 316 найменувань. Дисертація містить 6 таблиць, 12 рисунків, 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу і наукову новизну, теоретичну й практичну значущість дослідження, висвітлено методологію та методи дослідження, а також шляхи і форми їх апробації.

У першому розділі “Логіко–методологічний аналіз теорії і практики естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку” розкрито теоретичні і практичні передумови естетичного розвитку молодших школярів; визначено специфіку та етапи перебігу цього процесу; обґрунтовано систему критеріїв, рівнів, показників та стан естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку з урахуванням вимог нової освітньої парадигми.

Одержані дані дослідження показують, що, будучи органічною складовою формування особистості, естетичне виховання забезпечує діалектичну єдність психічного, морального, фізичного і соціального становлення дитини. Значною мірою визначають й активізують розумову, емоційну, духовну діяльність дітей, спричиняють суттєві зміни у переконаннях, сприяють розширенню досвіду, а також комплексному розвитку особистості школяра. Ставлення до дійсності формується в міру збагачення естетичних почуттів, кількісних змін у сприйманні, ускладнення естетичних потреб, суджень, набуття умінь емоційно–образної оцінки предметів, вироблення ідеалу. Тому естетичний розвиток вимагає наявності спеціально організованого педагогічного впливу на почуття і свідомість особистості через провідні види її спілкування і діяльності.

Під естетичним розвитком розуміють процес постійних якісних, усе більш ускладнених змін у ставленні до дійсності й мистецтва як результат цілеспрямованих педагогічних впливів школи, сім’ї та інших соціальних інститутів на молодшого школяра, що здійснюється в єдності навчання, виховання і самовиховання.

У розділі подається детальний аналіз відповідних досліджень вітчизняних і зарубіжних учених-педагогів (А.Ананьєв, О.Бакушинський, М.Бахтін, А.Буров, Д.Кучерук, А.Мелик–Пашаєв, Б.Теплов, Ю.Фохт–Бабушкін, Б.Юсов). Результати наукових доробок цих учених, а також вивчення практики роботи загальноосвітніх шкіл, дозволили дійти до висновку, що, незважаючи на значну кількість публікацій цього спрямування, накопиченого досвіду, окреслених у відповідних державних документах основних стратегічних напрямів у галузі виховання, проблема естетичного розвитку молодших школярів у світлі сучасних концепцій ще не знайшла належного розвитку.

З огляду на результати пошуку вчених (Р.Архейм, М.Бахтін, Ю.Борев, М.Волков, Г.Лабунська) стосовно естетичної культури як важливої складової гармонійного виховання особистості в процесі взаємодії із факторами навколишнього середовища і її психофізіологічними характеристиками визначено відмітні ознаки та основні етапи естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку. Так, специфічні для цього процесу особливості поведінки виявляються в тому, як дитина поводиться з матеріалом, як вона мислить незалежно від змісту діяльності, що “когнітивне” просування відбувається послідовно і неодмінно. Перехід за стадіями можливий за умови, коли під час своєї взаємодії з середовищем, у тому числі й мистецтвом, дитина стикається з новою інформацією, яка вимагає від неї перегляду попередніх способів її розуміння. Виникнення цього протиріччя (дисонансу) і призводить до розвитку дитини (Л.Виготський, Ж.Пиаже, Жд. Р.Клейтон). На кожному з етапів розвитку виникають свої, так звані “критерії переваги” (preference criteria) періодів пізнання. У розділі висвітлено характеристику етапів художньоестетичного розвитку молодшого школяра. На основі одержаних результатів встановлено, що для естетичного розвитку молодшого школяра надзвичайно важливим є нормальний перебіг його тривалості. Надто ранній і прискорений, або, навпаки, уповільнений його перебіг, як правило, призводить до посередніх, а інколи й низьких результатів у майбутньому. Звідси робиться висновок про те, що естетична освіта повинна ґрунтуватись виключно на принципі творчості, який визначається об’єктивними законами дитячого розвитку, вільним вибором адекватних методів, організаційних форм і засобів пошуку реалізації художнього замислу.

У дисертації аналізується досвід естетичного виховання учнів молодшого шкільного віку. Підкреслюється, що ця проблема знайшла достатнє висвітлення в дослідженнях як вітчизняних, так і зарубіжних учених–педагогів, і наявні певні успіхи в її розв’язанні в практиці роботи загальноосвітніх шкіл України. Значне місце у дослідженні відведено аналізу теоретичних досліджень (Н.Володіна-Панченко, Д.Кабалевський, Л.Масол, Н.Миропольська, Л.Рилова, Н.Ростовцев, Ю.Полуянов, А.Хаузен, Г.Шевченко, Б.Юсов) та висвітленню існуючих програм естетичного виховання молодших школярів. Наголошується, що у відповідності з Державними стандартами початкової загальної освіти в авторських програмах робляться спроби забезпечення ефективної реалізації завдань освітньої галузі “естетична культура”. Як правило, враховуються емоційно–психологічна чутливість молодших школярів, їх пізнавальна активність, відсутність стереотипів, неупередженість фантазії та уяви, що сприяє самовираженню дитини у різноманітних видах художньої діяльності.

Віддаючи належне непересічному значенню теоретичним і практичним доробкам у сфері естетичного виховання, слід констатувати, що реформування національної освіти загострило суперечності й оголило негативні тенденції у практиці та теорії виховання. Боротьба різних підходів до процесу виховання найяскравіше проявилася в одній із слабких ланок – у художньо–естетичному вихованні, де більшість проблем цього напряму залишаються не розв’язаними. У школах продовжує панувати практика, де, як і раніше, дисципліни мистецтва вважаються другорядними. Це є однією з причин того, що з кожним роком у дітей спостерігається пасивність емоційного сприйняття, гальмування або невміння утворювати яскраві суб’єктивні образні уявлення, відсутність уміння оперувати ними. Погіршується потяг до естетичного розуміння довкілля, знижується естетична грамотність та відчуття прекрасного, посилюється грубість та агресивність. Ускладнюється цей процес і недосконалістю естетичної підготовки вчителів початкових класів.

Узагальнення існуючих у теорії і практиці підходів до естетичної освіти школярів переконує, що найбільш доцільною організацією художньоестетичної діяльності є та, яка базується на зв’язках між різними видами мистецтв (Ю.Алієв, Н.Ветлугіна, І.Зязюн, С.Коновець, Б.Лихачов, А.Лосєв, А.Малахов, Л.Масол, Н.Миропольська, В.Тименко, Г.Шевченко та ін.). Принцип цілісності як стрижнева ідея у викладанні естетичних дисциплін полягає в одночасному охопленні спільних елементів “художньої” мови мистецтв (рух, час, ритм, композиція, симетрія, форма, контраст, імпровізація) у процесі формування естетичної культури особистості.

Виходячи із завдань дослідження, нами обґрунтовано методику діагностування рівнів сформованості досліджуваного особистісного утворення. Визначений у дисертації кваліметричний механізм оцінювання включає систему критеріїв (здатність до художнього сприйняття, об’єм відповідних знань, умінь естетичних оцінок і суджень, практичні художньо–естетичні навички, розвиток творчих здібностей); їх змістову наповнюваність, ситуації прояву та методи визначення. Доведено доцільність трьохрівневих характеристик естетичного розвитку дітей молодшого шкільного віку – елементарно–естетичний, емоційно–формальний і елементарно–фрагментарний, що відповідає достатньому, середньому і низькому рівням.

Дані констатувального експерименту показали, що переважна більшість учнів як контрольних, так і експериментальних класів знаходиться відповідно на елементарно – фрагментарному (70,7 і 71,4%) і на емоційно–формальному (28,6 і 29,3%) рівнях.

У другому розділі “Теоретико-методичні основи естетичного розвитку молодших школярів засобами синтезу мистецтв” обґрунтовано систему концептуальних вихідних положень естетичного розвитку учнів молодших класів на засадах синтезу мистецтв; розроблено і експериментально перевірено відповідну структурно–функціональну модель, проаналізовано й узагальнено результати формувального експерименту з проблеми дослідження.

На основі вивчення теоретичної бази та накопиченого у загальноосвітній школі досвіду в роботі доведена доцільність побудови естетичного розвитку молодших школярів засобами синтезу мистецтв як методу сполучень їх різновидів. Підкреслюється, що взаємодія видів мистецтв обумовлена їх естетичною природою, генетичною, морфологічною й ідейно–моральною загальністю, єдиними законами художнього мислення, діалектикою людського пізнання. На відміну від традиційного підходу – від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики, “синтетичний” принцип вимагає у навчальному процесі йти від цілого, від розуміння суті і смислу. Основними тут виступають зв’язки і компоненти накопиченого дитячого досвіду: слухового, мовного, здорового, життєвого, художньо–естетичного тощо. Поєднання елементів мистецтв у процесі осмислення художнього твору (музики, поезії, живопису, вистави тощо) вимагає цілісного його бачення. Основою такого сприйняття є “вихід” за межі мистецького твору і за межі власного почуття, тобто комплексне його схоплювання.

“Синтетичний” характер побудови навчально-виховного процесу детермінує опору на відповідну систему вихідних концептуальних положень, як суто педагогічних (науковість, систематичність і послідовність, свідомість і активність, наочність, врахування індивідуальних особливостей та ін.), так і специфічних (єдність генетичних, морфологічних і функціональних зв’язків мистецтв, врахування специфіки виду мистецтва, взаємозв’язків чуттєвого і логічного, творча активність) принципів.

Розроблена на підставі розглянутих засад структурно–функціональна модель естетичного розвитку молодших школярів ґрунтується на загально–педагогічній схемі перебігу навчально–виховного процесу і включає ціле покладання, концептуальну частину, змістовий і процесуальний блоки, а також механізм зворотного зв’язку. У нашому випадку модель розглядається як сукупність педагогічних впливів, спрямованих на естетичний розвиток молодших школярів у процесі їх активної навчально–виховної творчої діяльності (рис. 1). Структурно-функціональна модель орієнтує на дотримання логіки естетичного розвитку особистості школяра, від наявного у нього рівня до потреби в художньо–творчому самовдосконаленні. Процес естетичного розвитку здійснювався поетапно у межах естетичного ціннісного поля (О.Альхін, В.Бутенко, І Зязюн, О.Рудницька), яке поєднує в собі вплив як суб’єктивних, так і об’єктивних чинників і стимулює поступове сходження учнів на вищий рівень їхнього розвитку. Організація виховного впливу в межах згаданого простору забезпечується врахуванням специфіки розвитку дітей молодшого шкільного віку, дії комплексу суб’єктивних і об’єктивних чинників, а також створенням педагогічно доцільних умов, реалізація котрих гарантує поступальність в естетичному становленні школяра.

Рис. 1 Структурно-функціональна модель естетичного розвитку молодших школярів засобами синтезу мистецтв

Перший (підготовчий) етап спрямований на вирішення завдань діагностики вихідного стану естетичного розвитку дітей й актуалізації наявних у них знань, понять та уявлень про види мистецтв.

Метою другого – діяльнісно–розвивального етапу – є, власне, організація самого процесу опанування необхідним об’ємом змістового матеріалу, розвитком уяви, фантазії, здатності до адекватного сприймання, розуміння і оцінки творів мистецтва й художніх образів, уміння співпереживати, знаходити зв’язки з різновидами мистецтв, сформувати потребу в естетичному й духовному вдосконаленні.

Сутнісне наповнення (третього) заключного етапу передбачає закріплення й узагальнення результатів попереднього навчання за експериментальною технологією, а також формування здатності до рефлексивно–оцінної діяльності, активізацію особистого творчого потенціалу.

Регулятивно–оцінну функцію виконує блок управління. Його діагностична частина забезпечує чітке попереднє уявлення про вихідний стан естетичного розвитку дитини. Виховний прогноз передбачає проектування шляхів і способів педагогічних впливів на естетичний розвиток кожного учня, випередження наслідків управлінських рішень, співставлення вихідної і нормативної (держстандарти початкової загальної освіти) моделей особистості школяра. Збір та аналіз інформації щодо розвитку характерологічних якостей та естетичного тезауруса учнів є базою для організації навчального процесу. На цьому етапі вчителем (учителями) підбираються і коректуються варіативні навчальні плани, визначаються інтегративні теми, найбільш ефективні форми організації навчально–виховної діяльності та матеріально–технічний супровід. Хід та результативність естетичного розвитку школярів постійно відслідковується методами педагогічного моніторингу (спостереження, усне опитування, бесіди, анкетування, контрольні та творчі роботи, оцінювання, круглі столи, виставки, участь у конкурсах тощо) з наступним внесенням відповідних корективів у перебіг навчально-виховного процесу.

Ефективне функціонування структурно–функціональної моделі забезпечується комплексом визначених і охарактеризованих у дослідженні об’єктивних і суб’єктивних умов.

У дисертації обґрунтовано систему занять, побудованих на “синтетичній” основі, проаналізовано найбільш дійові методи й організаційні форми діяльнісно–розвивальної роботи учнів, розкрито специфіку й характер побудови уроків мистецтва за так званими стимулами (провідний вид мистецтва на конкретному занятті). Доведено своєрідність структури уроку з комплексним використанням мистецтв, яка полягає в тому, що, сприймаючи літературний чи музичний стимул, учень повинен побачити об’єкт творчості ніби двічі заломленим: перший раз у свідомості митця, другий – у його власній свідомості. Крім того, в уже сформованій уяві має бути закладена створена виховна мета за законами того мистецтва, яким займається школяр. Проектування (розробка сценарію) на основі синтезу мистецтв за різними стимулами (літературним, театральним, музичним, пластичним та ін.) здійснюється на базі педагогічного задуму уроку, який визначається загальною темою або ідеєю чи художньо–педагогічною направленістю.

На завершальному етапі експериментальної роботи проаналізовано її результати, підбито підсумки та визначено ефективність організаційно-педагогічних умов естетичного розвитку молодших школярів засобами синтезу мистецтв.

Проведення підсумкового зрізу результатів формувального експерименту здійснювалось за розробленою діагностичною методикою, для чого використовувалось усне і письмове опитування, творчі роботи, тестування, педагогічне спостереження, бесіди, самооцінювання, методи незалежних характеристик, експертиза та ін. Дані формувального експерименту за критеріями: художнє сприйняття навколишньої дійсності і творів мистецтва (1); сума необхідних естетичних знань (2); уміння естетичних оцінок і суджень (3); наявність практичних художньо–естетичних умінь і навичок (4); розвиток творчих здібностей (5) – наведено у табл. 1.

Таблиця 1.

Рівні естетичного розвитку молодших школярів за результатами

формувального експерименту (у %)

Рівні | ПОКАЗНИКИ

1 | 2 | 3 | 4 | 5

КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК

Достатній | 12 | 24 | 10 | 25 | 13 | 25 | 11 | 27 | 12 | 24

Середній | 66 | 62 | 64 | 64 | 66 | 60 | 62 | 63 | 70 | 68

Низький | 22 | 14 | 26 | 11 | 21 | 15 | 27 | 10 | 18 | 8

Усього | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100 | 100

КК - контрольні класи

ЕК – експериментальні класи

Зазначені дані свідчать про те, що, показники естетичного розвитку учнів експериментальних класів вищі у порівнянні з контрольними. Так, різниця за визначеними критеріями на достатньому рівні складала відповідно – 12; 15; 13; 16 і 12% (у середньому 13,4%); на середньому – 4; 0; 6; 1; 2% (2,2%); на низькому – 8; 15; 6; 17; 10% (11,2%).

У дітей експериментальних класів спостерігався значно більший обсяг, повнота, глибина естетичних знань, а також рівень розвитку емпатії, об’єктивного сприймання авторської позиції творів мистецтва, уміння самостійно виконувати не тільки репродуктивні, а й творчі види завдань, уміння естетичного аналізу й оцінки творів мистецтва. У більшості з них спостерігалось нешаблонне мислення, чіткіша спрямованість на дивергентність у розв’язанні творчих завдань, досить високий рівень розвиненості уяви, емоційної пам’яті.

Якісні зміни у динаміці естетичного розвитку молодших школярів відображено в табл. 2.

Таблиця 2.

Динаміка рівнів естетичного розвитку молодших школярів за матеріалами констатувального і формувального експериментів

Класи | Кількість учнів | Кількісне та процентне співвідношення | Р і в н і

Елементарно-естетичний

(достатній) | Емоційно-формальний

(середній) | Елементарно-фрагментальний

(низький) | Початок експер. | Кінець експер. | % | Початок експер. | % | Кінець експер. | % | Початок експер. | % | Кінець експер. | % | 3 “Б” (К) | 58 | - | 7 | 11,6 | 17 | 29,3 | 38 | 65,6 | 41 | 70,7 | 13 | 22,8

3 “А” (Е) | 56 | - | 14 | 25,0 | 16 | 28,6 | 35 | 63,4 | 40 | 71,4 | 7 | 11,6

Різниця | 2 | 7 | 13,4 | 1 | 0,7 | 3 | 2,2 | 1 | 0,7 | 6 | 11,2

Порівняний аналіз результатів констатувального і формувального експериментів показав, що кількісні показники і якісні характеристики вияву рівнів естетичного розвитку молодших школярів як у розрізі визначених компонентів, так і якості загалом в експериментальних класах значно вищі, ніж у контрольних. Зіставлення динаміки змін свідчить про те, що рівень естетичного розвитку школярів насамперед підвищився в експериментальних класах, де на 25,0% зріс достатній (елементарно–естетичний) рівень (11,6% – у контрольних); на 59,8% зменшився низький (елементарно–фрагментальний) проти 47,9% – у контрольних класах і фактично з однаковими темпами відбувався приріст питомої ваги кількості учнів на середньому (емоційно–формальному) рівні.

Таким чином, кількісний і якісний аналіз результатів дослідження підтвердив ефективність обґрунтованих у дисертації умов естетичного розвитку молодших школярів на засадах синтезу мистецтв, чим підтвердив наукову самостійність висунутої гіпотези.

У висновках узагальнено основні результати дослідження:

1. Під естетичним розвитком молодших школярів розуміється процес постійних якісних, у більш ускладнених змін у відношеннях учнів до дійсності і мистецтва як результат скоординованих цілеспрямованих педагогічних впливів школи, сім’ї та інших соціальних інститутів на почуття і свідомість дитини через провідні види її спілкування і діяльності.

2. Установлено, що характерним для цієї вікової категорії є наявність декількох умовних етапів естетичного розвитку: “Стадія розповідача” (об’єкти мистецтва сприймаються суб’єктивно та індивідуально, реагуючи на моментальні зорові враження і переважно найбільш очевидні риси твору); “Стадії конструювання” (сприйняття й аналіз досить утилітарні, оцінюється насамперед реальність і схожість об’єктів); “Стадія класифікації” (об’єкти сприймаються й аналізуються з позиції раціоналізму, з намаганням класифікувати і співвіднести їх з відомими учневі школами чи напрямками); “Інтерпретаційна стадія” (твори мистецтва розглядаються із суб’єктивних позицій, переважно керуючись своєю інтуїцією і особистим досвідом); “Рекреативна стадія” (сприймання й аналіз здійснюються одночасно і суб’єктивно, і об’єктивно, тобто символізується естетичність об’єкта в повному об’ємі).

3. Проблема естетичного виховання школярів знайшла достатнє відображення в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених–педагогів. Інтегруючим їх фактором є положення про те, що сукупність знань, умінь та навичок, засвоєних через чуттєвий, теоретичний і практичний досвід, набуває ефективності тільки в процесі практичного засвоєння мистецтва, чим забезпечує здатність до його глибокого сприйняття, виховує палітру естетичних потреб, створює умови для переходу художньої духовної культури суспільства в індивідуальну ієрархічну систему цінностей. Ставлення до дійсності формується у міру збагачення естетичних почуттів, кількісних змін у сприйманні, ускладнення естетичних потреб, суджень, набуття умінь емоційно–образної оцінки предметів, вироблення ідеалу.

4. Аналіз матеріалів дослідження дав змогу обґрунтувати систему критеріїв (художнє сприйняття навколишньої дійсності і творів мистецтва, наявність певної суми естетичних знань, уміння естетичних оцінок і суджень, наявність практичних художньо–естетичних умінь і навичок, розвиток творчих здібностей) та рівнів естетичного розвитку молодших школярів (елементарно–естетичний – достатній; елементарно–формальний – середній і елементарно–фрагментарний – низький). Оцінка рівня естетичного розвитку молодших школярів здійснюється за певним алгоритмом, що, крім критеріїв, передбачає їх зміст, ситуації прояву, а також коефіцієнти вагомості.

5. На основі узагальнення існуючих у теорії і практиці підходів до естетичної освіти розроблена структурно–функціональна модель, яка базується на зв’язках між різними видами мистецтв. Організація естетичного виховання молодших школярів на засадах синтезу мистецтв є результатом аналітико – синтетичного умовного чи реального поєднання, елементів об’єктів (у нашому випадку мистецтв) у єдине ціле, що ґрунтується на відповідних концептуальних вихідних положеннях. Це – опора на загально–педагогічні і специфічні принципи мистецтв, положення діяльнісно–особистісного підходу до розвитку задатків і здібностей учнів, орієнтацію на активний, самостійний характер діяльності на засадах загальних механізмів пізнання і чітко послідовних взаємозумовлених етапів. В основі еволюційного переходу з однієї стадії на більш високий її рівень лежить так званий дисонанс нестиковки нової інформації зі старим її вантажем. Усунення цих протиріч відбувається за допомогою інтеріоризації, тобто переходу зовнішніх впливів у внутрішній план особистості школяра, і безпосередньо залежить від інтенсивності діалектичної взаємодії зовнішніх умов з його когнітивними структурами, що носить суто індивідуальний характер.

6. Структура моделі включає мету, завдання, концептуальний, змістово–процесуальний та управлінський блоки. Поетапний естетичний розвиток молодших школярів здійснюється за такою логічною схемою: діагностика вихідного стану наявності в учнів особистісного утворення що розглядається; активізація пізнавально–пошукової діяльності, створення потреби в образному мисленні, створення основи понятійного апарату, збагачення естетичного тезауруса; розвиток умінь художнього сприйняття об’єктів навколишнього середовища і творів мистецтва, а також аналітичних навичок, що забезпечують емоційно–естетичне бачення програмового матеріалу, встановлення зв’язків між творами мистецтва, розуміння творчого задуму авторів; формування умінь естетичних оцінок і суджень, активізація особистісного художнього потенціалу школяра, розвиток здатності до рефлексії, активного естетичного самовдосконалення через спілкування і діяльність, безпосереднє включення учнів у систему художньо–естетичних відносин.

7. Доведено, що естетичний розвиток детермінується комплексом організаційно–дидактичних умов, які трансформуються в організаційно–дидактичні (розробленість теорії естетичного виховання, узгодженість навчальних планів і програм дисциплін освітньої галузі естетична культура, впровадження системи доцільних методів, використання синтетичного підходу до побудови навчально–виховного процесу); організаційно–діяльнісні (організація спільної методичної роботи вчителів дисциплін естетичного циклу, використання інтерактивних форм і методів інтегративного характеру, комплексність у проведенні навчально–естетичної діяльності та розвиток позитивної мотивації до її здійснення, врахування здібностей та нахилів школярів).

8. Формування потреби у творчій самореалізації забезпечується створенням і розширенням фонду асоціативних знань і уявлень, актуалізації емоційного сприйняття, осмислення й оцінювання творів мистецтва як художніх образів у своїй