ВИСНОВКИ

1. Екологічна ситуація, що її переживає сучасна світова спільнота, зумовлена негуманістичним відношенням людини до природи. Тому вимагається зміна і у відношенні, і у спрямованості людського пізнання та діяльності. Це зумовлено тим, що риси негуманістичного відношення поширилися не лише на сферу взаємодії людини та природи, а й тим що людські домагання у сфері пізнання та діяльності поширилися вже на сферу самої людини. І проблема існування людини залежить тепер вже не лише від можливості екологічної катастрофи як довершеного факту, а від неї самої, від втручання в існування її сучасників та майбутнього покоління. Тому маємо проблему позбавлення самоцінності не лише природи, а й людини.

2. Разом із прагненням довести наше відношення до природи до рівня суб’єкт-суб’єктних відносин (що мали б стати умовою гуманістичного відношення людини) нас не повинно залишати прагнення виправити ситуацію, коли вже можна говорити про те, що суб’єкт-об’єктні відносини людини з природою поширилися на сферу міжособистісних стосунків. Ми мусимо зробити спробу виправити ситуацію з інструменталістським поводженням із природою, та уникнути поглиблення подібної ситуації в людській сфері.

3. Оскільки у суспільній свідомості цілеспрямовано формується уявлення про те, що сучасні відкриття в галузі дослідження людини лише розширять її можливості, та й, взагалі, поле свободи та вибору людини, мусимо працювати над межами втручання в сферу особистого, щоб уникнути остаточного нівелювання особистості, з метою уникнення дегуманізацій культури, суспільства та самої людини. Втративши уявлення про гуманістичні взаємовідносини між людьми, ми втратимо орієнтир, на який мали б спиратися, вносячи зміни у відносини людини до природи. Крім того, на основі яких етичних цінностей ми будемо змушені будувати ці відносини, якщо етичні цінності людського співіснування зазнають непоправних змін? Тому, прагнучи виробити нову етику поводження з природою, мусимо зберігати й етику міжлюдських взаємин.

4. Слід шукати засобів виходу не лише з екологічної, а й антропологічної кризи. І зміни мають стосуватися всіх сфер життя, а не окремо етики, екологізації науки, освіти і т.д.

5. Нам необхідно докластися до формування нового типу відношення людини до природи та самої людини, яка має центруватися не на одній стороні проблеми (як це пропонують екоцентристи чи антропоцентристи), а будуватися на розумному балансі задля збереження існування не лише людини чи природи зокрема, а їх разом.

6. Задля досягнення гуманістичного відношення до природи слід переглянути дуальний поділ (на „суб’єкт” та „об’єкт”, де „суб’єкт” – людина, а „об’єкт” – природа), що властивий класичній науці, яка тепер піддалася критиці як причина екологічної кризи, та надати їм етичного забарвлення з тенденцією наближення природи до позиції самоцінного, повноправного „суб’єкта”.

7. Ми мусимо не лише змінити установку щодо світу та форму взаємовідношень людини та природи (з суб’єкт-об’єктної на суб’єкт-суб’єктну), а переглянути етичні засади людського співжиття, сприяти формуванню нової етики, нового світогляду та нової філософії (філософії природи, екофілософії), а також здійснювати на їх основі соціально-практичну діяльність.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Відношення людини до природи в історико-філософській традиції // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. – 2003. – Вип. 5. – С.93-100.

2. Проблема природи в християнському світосприйнятті // Людинознавчі студії: Збірник наук. праць Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. – Дрогобич: НВЦ „Каменяр”, 2003. – Вип. 7. – С.54-64.

3. Наука та техніка в контексті екологічної кризи сучасності // Вісник Національного університету „Львівська політехніка”. – №498. – Філософські науки. – 2004. – С.35-40.

4. Відношення людини до природи як єдність „суб’єкт-об’єктної” та „суб’єкт-суб’єктної” взаємодії // Вісник Дніпропетровського університету. Соціологія. Філософія. Політологія. Вип.10. – Дніпропетровськ: РВВ ДНУ, 2004. – С.153-162.

АНОТАЦІЯ

Гайналь Т.О. Єдність гносеологічного та соціально-практичного в контексті гуманістичного відношення людини до природи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03. – соціальна філософія і філософія історії. Львівський національний університет ім. І.Я.Франка, Львів, 2005.

В дисертації досліджено гуманістичне відношення людини до природи в філософсько-культурному перерізі: утилітаризм відношення до природи в „західній” парадигмі; єдність екофільної та утилітарної форм відношення до природи, що визначає особливість „східної” парадигми. Здійснено аналіз засад та специфіки відношення до природи в Україні, що становить основу сучасної природоохоронної діяльності та природокористування. Проаналізована єдність гносеологічного та соціально-практичного аспектів. Досліджено синкретизм міфологічних уявлень, ідейне підґрунтя природокористування в християнстві, синтез науково-технічного мислення та відношення до природи на індустріальному та постіндустріальному етапі розвитку суспільства. Досліджена необхідність уникнення опозиції в системі „природа-людина-культура” задля збереження її складових в умовах екологічної, антропологічної криз та глобалізацій них процесів.

Ключові слова: природа, людина, єдність гносеологічного та соціально-практичного, гуманістичне відношення людини до природи, екологічна етика, екологічна філософія.

SUMMARY

Hainal' T.O. Unity of the gnoseological and the social-practical in the context of the humanistic human’s attitude to nature. – Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of philosophical sciences on speciality 09.00.03. – social philosophy and philosophy of history. – I.Ya.Franko Lviv National University, Lviv, 2005.

In given thesis human’s attitude to nature in the philosophical-cultural section has investigated. Such forms of that attitude as the utilitarianism of attitude in „Western” paradigm, unity of ecofilian and utilitarian human’s attitude to nature, that is peculiar to „Eastern” paradigm, have considered. Principles and peculiarity of given attitude, which are the basis of contemporary nature protection and nature using in Ukraine, has analyzed. Evolution of unity of the gnoseological and the social-practical aspects has investigated. Their syncretism in mythology, the outlook ground of nature using in Christianity, synthesis of the scientific-technical thought and the attitude to nature on industrial and postindustrial stages of social development have considered. A necessity of avoidance of opposition in the system „nature-human-culture” for preservation of those elements in conditions of ecological and anthropological crises and the globalization process has investigated.

Key words: nature, human, unity of the gnoseological and the social-practical, humanistic human’s attitude to nature, ecological ethics, ecological philosophy.

АННОТАЦИЯ

Гайналь Т.А. Единство гносеологического и социально-практического в контексте гуманистического отношения человека к природе. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03. – социальная философия и философия истории. Львовский национальный университет им. И.Я.Франко, Львов, 2005.

В диссертации рассмотрены две традиции отношения человека к природе в рамках „западной” парадигмы – „традицию управления” и „традицию сотрудничества”. „Традиция управления”, которая начинается из давних культур Ближнего Востока, была признана ограниченной в том, что сформировала специфическое отношение к природе, сделав последнюю неравноценной человеку, тем самым, подготовив идеологическую основу для эксплуатации природы. В возникновении „традиции управления” немаловажную роль, во-первых, сыграло христианство, а именно некоторые моменты Святого Писания, в которых человек, созданный по образу и подобию Божьему, выступает хозяином природы. Во-вторых, наука и техника, которые усугубили отношение к природе как к тому, что не владеет аксиологической ценностью для человека. Природа тут – простой механизм, который можно познать человеческим разумом, описать ее закономерности и на основе этого изменять саму природу. Что в результате привело и к экологическому кризису. Рассмотрена также „традиция сотрудничества”, согласно которой призвание человека состоит в том, чтобы совершенствовать природу, оставляя за ней статус самоценной.

Проанализирован биоцентрический подход к природе, который в современных исследованиях противопоставляется антропоценрическому подходу (а указанные традиции тоже относятся к нему). В нем человек рассматривается как такой, что принадлежит к природе, включен в природный ход вещей.

Исследована „восточная” парадигма отношения человека к природе, которой свойственно единство экофильных и утилитаристских установок.

Проанализированы основные черты первобытного мировоззрения, что определяют особенности отношения к природе: человек не выделен из природы, за предметами поклонения – природные стихии, человек созерцает природу, не нанося ей особенный урон. Тут мы наблюдаем и утилитарное отношение к природе с целью выживания.

Рассмотрены христианство, наука и техника, во-первых, через их причастность (или не причастность) к современному экологическому кризису, во-вторых, как возможные средства избежания экологической катастрофы (например, через этизацию науки, возникновение и развитие новой философии природы).

В диссертации также исследована система „культура-человек-природа”, а также каждая составляющая этой системы во всей совокупности их проблем. Обосновано, что изменение в отношении человека к природе (по мере все большей эксплуатации природы) детерминировало не только экологический кризис. Претерпевают, например, изменения отношения между людьми, человека к самому себе (как результат мы наблюдаем кризис человека).

Рассмотрена специфика традиции природоиспользования и охраны природы в Украине в единстве экофильних и прагматических установок.

Ключевые слова: природа, человек, единство гносеологического и социально-практического, гуманистическое отношение человека к природе, экологическая этика, экологическая философия.

Підп. до друку 01.11.2005р. Формат 60х84/16

Гарнітура “Times New Roman”. Ум. друк. арк.. 1,0.

Тираж 100. Віддруковано на різографі.

___________________________________________

76006, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 227

Друкарня Інституту менеджменту та економіки“

Галицька академія”