Київський національний економічний університет

Ганусич Вероніка Олександрівна

УДК 657.37 + 657.62

Баланс та аналіз фінансової стійкості

підприємства на його основі

(на прикладі сільськогосподарських підприємств

Закарпатської області)

Спеціальність – 08.06.04. – „Бухгалтерський облік, аналіз та аудит”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі обліку та аудиту Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Даньків Йосип Якимович,

Ужгородський національний університет,

завідувач кафедри обліку та аудиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Кузьмінський Юрій Анатолійович,

Київський національний економічний університет,

завідувач кафедри бухгалтерського обліку

кандидат економічних наук, професор

Остап’юк Мирослав Ярославович,

Приватний вищий навчальний заклад

„Європейський університет”, Тернопільська філія,

професор кафедри економіки та менеджменту

Провідна установа: Житомирський державний технологічний університет,

кафедра бухгалтерського обліку і контролю,

м. Житомир

Захист відбудеться „_3_” листопада 2005 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.07 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий „_26_” вересня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради к.е.н., проф. Савченко В.Я.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На стабільність економічного розвитку держави позитивно впливає налагодження тісних господарських зв’язків між суб’єктами господарювання. У цьому контексті важливо забезпечити високу фінансову стійкість суб’єктів ринку, що сприятиме мінімізації фінансових ризиків для всіх учасників розрахунків, скороченню неплатежів, активізації кредитних відносин і, врешті, підвищенню ефективності економічних процесів у господарському обороті України, суттєву роль у якому відіграє аграрний сектор економіки. Підприємства цього сектору особливо чутливі до сезонних коливань у процесі виробництва сільськогосподарської продукції, відтак об’єктивною умовою підтвердження їх ефективної діяльності протягом року є дотримання показників фінансової стійкості, основні з яких розраховуються на підставі балансу.

За балансом як формою фінансової звітності зовнішні і внутрішні користувачі мають змогу оцінити стан ресурсів підприємства та джерела їх формування, а також ступінь фінансової незалежності.

Проблемам змісту, форми та методики складання балансу присвячені праці багатьох вчених, а такі відомі дослідники, як І.Ф. Шер, І.П. Руссіян, Р.Я. Вейцман, О. П. Рудановський, М.С. Лунський, В.Д. Бєлов, висунули баланс на передній план теорії бухгалтерського обліку. Суттєвий вклад у розвиток теоретичних питань балансу як елементу методу бухгалтерського обліку внесли вітчизняні науковці, зокрема Ф.Ф. Бутинець, Й.Я. Даньків, О.А. Дубінін, М.В. Кужельний, Ю.А. Кузьмінський, М.Я. Остап’юк, В.В. Сопко , В.П. Солдатов, Л.В. Чижевська, а також російські вчені: Н.О. Бреславцева, В.І. Ткач, В.А. Кузьменко, Я.В. Соколов, Н.О. Сергєєва.

Окремі дослідники пов’язують проблеми балансу з питаннями розробки та удосконалення методики аналізу фінансової стійкості. Так, глибокий аналіз поняття фінансової стійкості та факторів, що впливають на її формування, проведено Д.Б. Базаржановим; Л.В. Донцовою та Н.А. Нікіфоровою сформульовано завдання аналізу фінансової стійкості. Сутність поняття фінансової стійкості визначають Л.А. Лахтіонова, В.В. Бочаров, Ю.С. Цал-Цалко, З.Ф. Петряєва, Т.Т. Хмеленко, Т.Ф. Азаренков, В.І. Танін. Розробниками найбільш відомих методик аналізу фінансової стійкості є А.Д. Шеремет та Р.С. Сайфулін. Питанням удосконалення методики аналізу фінансової стійкості присвячені праці Г.В. Савицької, В.І. Стражева, В.О. Мец, Є.В. Мних. Значний вклад у розвиток економічного аналізу сільськогосподарських підприємств вніс український вчений М.І. Яцків. Ним обґрунтовано роль економічного аналізу в підвищенні ефективності роботи сільськогосподарських підприємств, розробці управлінських рішень та доведено значення системного економічного аналізу для комплексної оцінки діяльності сільськогосподарських підприємств.

Втім, здебільшого баланс та методика аналізу фінансової стійкості розглядаються та досліджуються окремо, внаслідок чого складання балансу перетворюється на технічну роботу, а проведення аналізу його показників потребує додаткових розрахунків.

Складання та аналіз балансу слід взаємоув’язати, розглядаючи як єдиний процес, що сприятиме підвищенню якості аналізу фінансової стійкості. Визначено, що форма балансу має відповідати потребам його наступного аналізу, тобто оцінка статей та розміщення їх у балансі має максимально спрощувати процедуру аналізу, підвищувати його інформативність та достовірність. У свою чергу принципи та методика аналізу фінансової стійкості мають розроблятися, виходячи із природи, сутності та форми діючого балансу. Комплексне вивчення сутності балансу, процесів його складання та аналізу дозволить максимально ефективно використовувати балансову інформацію для аналізу фінансової стійкості підприємства.

Актуальність зазначених питань та недостатній рівень формування комплексного підходу до процесів складання і аналізу балансу визначили вибір теми та цільове спрямування даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до програми науково-дослідної роботи економічного факультету Ужгородського національного університету за темою „Структурна політика і регіональні пріоритети розвитку Закарпатської області в умовах економічної трансформації” (№ 0105V004082). У межах наукової програми автором досліджено зміст балансу як елемента методу бухгалтерського обліку, визначено джерела інформації для аналізу фінансової стійкості підприємства, теоретично та практично обґрунтовано шляхи підвищення змістовності балансової інформації, окреслено принципи та розроблено методику аналізу фінансової стійкості підприємства з огляду на суб’єктивність статики балансу.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному вивченні бухгалтерського балансу та аналізу фінансової стійкості підприємства на його основі як взаємопов’язаних складових єдиного процесу.

Відповідно до мети визначено такі завдання дисертаційного дослідження:*

Дослідити в історичному аспекті формування змісту бухгалтерського балансу через становлення і розвиток номенклатури його показників.*

Уточнити місце балансу в системі бухгалтерського обліку.*

Виокремити характерні риси балансу як форми звітності та сформулювати мету його складання.*

Обґрунтувати зв’язок між змістом і формою балансу, принципами і методами його аналізу та визначити механізм їх впливу на баланс як інформаційну систему аналізу фінансової стійкості підприємства.*

Дослідити форму та структуру бухгалтерського балансу, окреслити вимоги до змісту його окремих складових.*

Дати критичну оцінку номенклатурі статей та розділів чинної форми балансу, обґрунтувати необхідність внесення раціональних змін до неї.*

Проаналізувати методики оцінки статей балансу з метою обґрунтування напрямів їх удосконалення.*

Узагальнити зміст поняття “фінансова стійкість” через оцінку її показників.*

Сформулювати принципи аналізу фінансової стійкості.*

Розглянути та дати критичну оцінку існуючим методикам аналізу фінансової стійкості підприємства.*

На основі динамічного підходу розробити методику аналізу фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств.*

Проаналізувати фінансову стійкість найбільших сільськогосподарських підприємств Закарпатської області, а саме: СТОВ “Континент”, ПСП “Ватра”, ПСП “Ластівка”, АПФ “Леанка” із застосуванням запропонованої в дисертації методики аналізу та розробити пропозиції з оптимізації їх фінансової стійкості.

Об’єктом дослідження даної роботи є господарські процеси, що впливають на фінансову стійкість підприємства.

Предметом дослідження є бухгалтерський баланс та методика аналізу фінансової стійкості підприємства.

Методи дослідження. Для досягнення мети у теоретичних розробках та при обґрунтуванні змін до чинної форми балансу в роботі застосовано методи: індукції і дедукції, узагальнення, логічного моделювання, ідеалізації, системного підходу, аналізу та синтезу. Метод спостереження застосовано при вивченні фінансової звітності сільськогосподарських підприємств Закарпатської області. При розробці нових підходів до аналізу фінансової стійкості та при розв’язку практичних задач аналізу застосовуються методи математичного моделювання, індукції, статистичні та графічні методи.

Теоретичну та інформаційну базу роботи становлять: законодавчі акти України та нормативні документи з питань бухгалтерського обліку; роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з теорії бухгалтерського обліку та методик аналізу фінансової стійкості; статистичні дані, що стосуються діяльності сільськогосподарських підприємств, звітна інформація досліджуваних підприємств, відомості їх первинного, аналітичного та синтетичного обліку.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

Вперше:*

застосовано комплексний підхід до вивчення сутності балансу та методики його аналізу, що уможливило об’єднання варіантів оцінки показників бухгалтерського балансу, методик та принципів їх аналізу в єдину інформаційну систему аналізу фінансової стійкості підприємства. Відповідно метою складання балансу як форми фінансової звітності визнано формування інформаційної бази його аналізу. Це дало підстави обґрунтувати структурні зміни форми балансу для досягнення зазначеної мети;*

опрацьовано механізм розрахунку динамічного показника фінансової стійкості з використанням динамічного підходу до аналізу балансу; економічно обґрунтовано доцільність та ефективність його застосування в процесі аналізу фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств.

Удосконалено:*

чинні підходи до формування статей балансу, запропоновано застосовувати принцип суттєвості при розрахунку всіх статей балансу на основі сальдо за рахунками бухгалтерського обліку;*

структуру форми балансу шляхом:

- об’єднання другого та третього розділів активу балансу в один під назвою „Оборотні активи”;

- поділу статті балансу „Основні засоби” на дві окремі статті: 1) Основні засоби; 2) Інші необоротні матеріальні активи;

- виділення у першому розділі активу балансу окремої статті „Гудвіл”;

- перенесення інформації щодо відстрочених податкових активів з активу до пасиву балансу з вирахуванням їх обсягу із суми власного капіталу;

- об’єднання першого, другого та п’ятого розділів пасиву балансу в один розділ під назвою „Власний капітал”.

Побудова балансу з урахуванням зазначених змін сприятиме підвищенню інформативності всіх його статей;*

шляхи оптимізації фінансової стійкості підприємств. Доведено, що оптимізація фінансової стійкості позитивно впливає на забезпечення достатнього обсягу джерел фінансування активів через таке співвідношення власних та залучених джерел, за якого ліквідність та платоспроможність підприємства порушується несуттєво, водночас забезпечується безперервність діяльності, максимальний рівень виручки від реалізації та прибутку.

Набули подальшого розвитку:*

визначення балансу: 1. як форми фінансової звітності; 2. як постійно і об’єктивно існуючої в обліку рівності дебетових та кредитових оборотів і залишків за рахунками бухгалтерського обліку. В останньому розумінні баланс сучасними науковцями не визначається;*

узагальнення характерних ознак балансу як форми фінансової звітності. Це дало підстави уточнити місце балансу серед елементів методу бухгалтерського обліку;*

критерії впливу підприємства на значення показників фінансової стійкості на основі альтернативних оцінок балансових статей, передбачених Національними Положеннями бухгалтерського обліку;*

методичні засади та методичний інструментарій аналізу фінансової стійкості підприємств в частині групування та систематизації фінансових коефіцієнтів;*

аналітичні принципи загального процесу аналізу фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. Зокрема, на методику аналізу фінансової стійкості поширено загальновизнані теорією економічного аналізу принципи: комплексності, системності, достовірності, об’єктивності; також обґрунтовано доцільність врахування механізмів прояву специфічних для аналізу фінансової стійкості принципів, а саме: суб’єктивності статики балансу, вивчення змістового навантаження вихідних даних для аналізу – статей балансу, врахування обмежень балансу, диференційований підхід до оцінки показників балансу різних підприємств.

Уточнення визначення балансу та удосконалення його форми дозволяють поглибити розуміння економічної сутності балансової інформації при аналізі фінансової стійкості, а чітке формулювання принципів аналізу та розроблена на їх основі методика аналізу фінансової стійкості забезпечують якісно новий рівень аналізу сільськогосподарських підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. У дисертації обґрунтовано необхідність внесення змін до чинної форми балансу, баланс за пропонованою формою розглянутий та прийнятий до використання для управлінських цілей на СТОВ „Континент” (довідка №9/2 від 24.03.2005 р.). У дисертації розроблено методику аналізу фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств на основі динамічного підходу до розгляду балансу (яка враховує та погашає сезонні коливання фінансових показників) та обґрунтовано принципи його проведення, які опрацьовано та впроваджено на найбільших сільськогосподарських підприємствах Закарпатської області: СТОВ “Континент” (акт № 9/1 від 24.03.2005 р.), ПСП “Ватра” (довідка № 18/1 від 25.03.2005 р.), АПФ “Леанка” (акт № 54 від 28.03.2005 р.), ПСП „Ластівка” (акт № 14/3 від 25.03.2005 р.), розроблено пропозиції щодо оптимізації фінансової стійкості цих підприємств. Запропонована методика аналізу фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств застосовується в процесі роботи головного управління сільського господарства і продовольства Закарпатської обласної державної адміністрації (довідка № 01-17/357 від 29 березня 2005 р.). Понятійний апарат, методичний інструментарій та окремі теоретичні положення, що містить дисертація, використовуються у навчальному процесі Ужгородського національного університету при викладанні навчальних курсів „Теорія бухгалтерського обліку”, „Економічний аналіз” та „Фінансовий аналіз” (довідка № 5/630 від 06.04.05).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею. Наукові положення роботи, висновки та пропозиції, що виносяться дисертантом на захист, одержані самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались на міжнародній науковій конференції “Бухгалтерський облік та господарський контроль: минуле, сучасне, майбутнє”, м. Житомир, ЖІТІ (16-17 травня 2002 р.); регіональній науковій конференції “Концептуальні засади соціально-економічного розвитку Західного регіону України”, м. Тернопіль (24 травня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень”, м. Дніпропетровськ (28.10.-04.11. 2002 р.); VІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2004” м. Дніпропетровськ (10-25 лютого 2004 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю”, м. Черкаси (24-26 березня 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертації, які повністю висвітлюють основні результати дослідження, викладені у 11 наукових роботах загальним обсягом 4,6 друк. арк., у тому числі 2 у співавторстві, 8 статей обсягом 3,6 друк. арк. опубліковано у провідних фахових виданнях, 3 – в інших виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів та висновків, викладених на 171 сторінках друкованого тексту, включаючи 16 рисунків на 7 сторінках, 16 таблиць на 16 сторінках. Список використаних джерел містить 143 найменування. Дисертація має 17 додатків на 41 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет та об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1 „Характеристика бухгалтерського балансу як елемента методу бухгалтерського обліку” присвячено вивченню змісту балансу, умов його виникнення, місця балансу серед елементів методу бухгалтерського обліку та його характерних ознак як основної форми фінансової звітності.

В бухгалтерському обліку виникнення поняття „баланс” безпосередньо пов’язано з виникненням подвійного запису. Закони товарного господарства об’єктивно зумовлюють існування таких правил обліку господарських операцій, які відображають збереження вартості в процесі обміну, створення додаткової вартості, а також відображення відносин власності. Дотримання цих вимог забезпечується застосуванням в обліку принципу подвійного запису. Бухгалтерський баланс, як і принцип подвійного запису, не був винаходом однієї людини. Це - об’єктивний результат підходу, за якого дебетові і кредитові обороти та залишки за рахунками балансуються.

У сучасній бухгалтерській науці баланс, в основному, визначається як завершальна стадія облікового процесу та форма звітності, тобто спосіб узагальнення та групування інформації про майно підприємства та джерела його фінансування. В дисертаційній роботі запропоновано розширити межі зазначеного поняття і трактувати баланс у широкому та вузькому розумінні.

У широкому розумінні баланс є об’єктивно існуючою постійною рівністю між підсумками дебетових і кредитових оборотів, а також залишків за бухгалтерськими рахунками, яка зумовлена застосуванням принципу подвійного запису. Баланс – це не просто звітна форма. Як рівність він існує в будь-який момент часу, навіть якщо бухгалтер не виписав залишки за рахунками і не узагальнив їх у певній таблиці. В цьому розумінні баланс є окремим елементом методу бухгалтерського обліку.

У вузькому розумінні баланс – це основна форма фінансової звітності, де відображається та узагальнюється стан і структура ресурсів підприємства (активів) та джерел їх формування (пасивів), і яка є основним джерелом аналізу фінансового стану підприємства. В цьому розумінні баланс – це частина такого елемента методу бухгалтерського обліку, як звітність (хоч не всі вчені виділяють цей елемент окремо від балансу).

Відповідно у дисертації розглянуті такі елементи методу бухгалтерського обліку: подвійний запис, система рахунків, документація, інвентаризація, оцінка, калькуляція, баланс (як постійно і об’єктивно існуюча в обліку рівність підсумків дебетових і кредитових оборотів, а також залишків за бухгалтерськими рахунками), звітність (зокрема баланс як форма фінансової звітності).

Баланс як форма звітності, крім того, що він є частиною загального поняття “бухгалтерський баланс”, наділений власними ознаками, серед яких: можливість групування залишків за рахунками у статті, а статей – у розділи, оцінка статей балансу, певне коло користувачів і найголовніше – мета складання. Ця ознака в балансу в широкому розумінні відсутня, оскільки він існує постійно і об’єктивно, навіть якщо звітну форму ще не складено. Мета складання балансу як форми фінансової звітності полягає у формуванні інформаційної бази для його аналізу.

Для повного виконання цієї мети необхідно здійснити комплекс заходів, спрямованих: по-перше – на підвищення якості балансової інформації, по-друге – на підвищення якості її аналізу. Отож, між процесами складання та аналізу балансу має бути логічний взаємозв’язок. Важливо відокремити окремі складові елементи такого взаємозв’язку, які знаходяться у певній залежності, взаємообумовленості та утворюють єдину систему. Рис. 1. узагальнює погляди на баланс як інформаційну базу аналізу фінансової стійкості підприємства. На даному рисунку об’єкти, що знаходяться в площині А, визначають якість балансової інформації, а в площині Б та В – ефективність аналізу.

Від того, за якою формою та структурою складено баланс і яким чином оцінюються його статті (площина А), залежить достовірність балансової інформації та можливість отримання реальних даних про фінансову стійкість за підсумками аналізу. Таким чином, форма балансу, визначається передусім потребами аналізу.

Такі підходи до аналізу балансу, як врахування суб’єктивності статики балансової інформації та дотримання єдиних принципів аналізу (площина Б), визначають методику аналізу фінансової стійкості (площина В). Втім, і принципи, і методика аналізу зумовлюються природою балансу. Ці компоненти в комплексі (площини Б і В), спроектовані на баланс, складений із достовірно оцінених статей, за найбільш оптимальною формою і структурою, здатні забезпечити високу якість процедури аналізу.

Рис. 1. Баланс як інформаційна база аналізу фінансової стійкості підприємства

Окремі автори (Ж.Саварі, В.В. Патров, В.В. Ковальов) під бухгалтерським балансом розуміють рівність підсумків записів за аналітичними рахунками відповідному синтетичному рахунку, яка не може вважатися балансом, оскільки не випливає з принципу подвійного запису, а є наслідком поділу окремих синтетичних рахунків на аналітичні. Таким чином, бухгалтерський баланс формується через рівність залишків і оборотів тільки в такій системі рахунків, де вони кореспондуються між собою при застосуванні принципу подвійного запису.

У розділі 2 „Баланс як інформаційна база аналізу фінансової стійкості підприємства” досліджується форма балансу, обґрунтовується необхідність внесення змін до чинної форми балансу, вивчаються методи оцінки статей балансу з урахуванням їх впливу на показники фінансової стійкості, розглядається зміст динамічної та статичної концепцій балансу.

Від форми та структури балансу великою мірою залежить якість та достовірність аналізу фінансової стійкості підприємства. Змістова наповнюваність балансу визначається найелементарнішою його складовою – статтею. В теорії та практиці принципу, за яким має формуватися стаття балансу, чітко не виокремлено. На основі дослідження різних форм балансу в роботі пропонується залишки за рахунками бухгалтерського обліку об’єднувати у статті балансу за принципом суттєвості.

Якщо мету складання балансу окреслити як формування інформаційної бази аналізу фінансового стану підприємства загалом і його фінансової стійкості зокрема, то, як підтверджують дослідження, досягнення цієї мети за чинною формою балансу унеможливлюється. З огляду на це, у роботі запропоновано конкретні зміни до чинної форми балансу, а саме:

- вартість основних засобів та інших необоротних матеріальних активів відображати як окремі статті балансу;

- відстрочені податкові активи перенести до першого розділу пасиву з від’ємним знаком. Вони є сумою податку на прибуток, тимчасово переплаченою державі. Активами вважаються ресурси, використання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Оскільки від відстрочених податкових активів жодних економічних вигод підприємство не отримає, вони не підпадають під визначення активів;

- об’єднати другий і третій розділи активу, враховуючи що витрати майбутніх періодів належать до складу оборотного капіталу підприємства. В П(С)БО 2 “Баланс”, наведено некоректне трактування необоротних активів, фактично вони визначаються як поточні активи. Між тим, активи, які знаходяться в обороті підприємства, не завжди є поточними. Виокремлення витрат майбутніх періодів в окремий розділ значно ускладнює процес аналізу;

- в роботі також доведено доцільність об’єднання першого, другого та п’ятого розділів пасиву чинного балансу в один під назвою “Власний капітал”. Нараховані забезпечення наступних витрат і платежів слід вважати власними джерелами фінансування, оскільки вони не передбачають конкретних нарахованих зобов’язань, а створюються задля дотримання принципу обачності. За такими ж міркуваннями і доходи майбутніх періодів віднесено до складу власного капіталу. Як правило, вони узагальнюють суми отриманих авансів, за існування імовірності того, що ці суми дійсно будуть доходами в майбутньому (укладено договори про регулярне надання послуг (з оренди чи ін.)) і, як правило, наперед відомо, у якому періоді це станеться. Отже, підприємство зможе розпоряджатися цими коштами. Аналогічно суми цільового фінансування, які є в розпорядженні підприємства, за нормальних умов не підлягають поверненню, відтак також відносяться до власних джерел коштів підприємства.

Запропонована у дисертації форма балансу наведена у таблиці 1.

Таблиця 1

Баланс Статті, які включаються до підсумку балансу, відмічені знаком “+”, які віднімаються – “-”.

Актив | Пасив | І. Необоротні активи | І. Власний капітал | Основні засоби:

залишкова вартість

первісна вартість

знос |

+ | Статутний капітал | + | Пайовий капітал | + | Додатковий вкладений капітал | + | Інший додатковий капітал | + | Інші необоротні матеріальні активи | + | Резервний капітал | + | Нематеріальні активи:

залишкова вартість

первісна вартість

накопичена амортизація |

+ | Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) |

± | Неоплачений капітал | - | Вилучений капітал | - | Довгострокові фінансові інвестиції:

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

інші фінансові інвестиції |

+

+ | Відстрочені податкові активи | - | Забезпечення виплат персоналу | + | Інші забезпечення | + | Цільове фінансування | + | Капітальні інвестиції | + | Доходи майбутніх періодів | + | Довгострокова дебіторська заборгованість | + | Усього за розділом І | Інші необоротні активи | + | Гудвіл | Усього за розділом І | ІІ. Довгострокові зобов’язання

ІІ. Оборотні активи | Запаси:

виробничі запаси

тварини на вирощуванні та відгодівлі |

+

+ | Довгострокові кредити банків | + | Інші довгострокові фінансові зобов’язання |

+ | Витрати майбутніх періодів | + | Відстрочені податкові зобов’язання | + | Незавершене виробництво | + | Інші довгострокові зобов’язання | + | Готова продукція | + | Усього за розділом ІІ | Товари | + | Векселі одержані | + | ІІІ. Поточні зобов’язанняДебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

чиста реалізаційна вартість

первісна вартість

резерв сумнівних боргів |

+ | Короткострокові кредити банків | + | Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями |

+ | Векселі видані | + | Дебіторська заборгованість за розрахунками: | Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги |

+ | з бюджетом | + | за виданими авансами | + | Поточні зобов’язання за розрахунками: | з нарахованих доходів | + | з одержаних авансів | + | із внутрішніх розрахунків | + | з бюджетом | + | Інша поточна дебіторська заборгованість | + | з позабюджетних платежів | + | Поточні фінансові інвестиції | + | зі страхування | + | Грошові кошти та їх еквіваленти: | з оплати праці | + | в національній валюті | + | з учасниками | + | в іноземній валюті | + | із внутрішніх розрахунків | + | Інші оборотні активи | + | Інші поточні зобов’язання | + | Усього за розділом ІІ | Усього за розділом ІІІ | Баланс | Баланс |

Ще однією важливою ознакою балансу є узагальнення інформації на основі оцінки статей. Залежно від способу та методики оцінки обсяг звітних показників може змінюватися. Хоча система оцінки, прийнята в Україні, не позбавлена певних недоліків, зокрема: відсутнє визначення первісної вартості для більшості активів (наведено тільки для основних засобів); недосконала методика переоцінки основних засобів та нематеріальних активів на дату балансу.

При її використанні за значного відхилення залишкової вартості об’єкта від його справедливої вартості суттєво викривлюється значення окремих статей балансу, а саме: первісна вартість основних засобів, знос основних засобів, первісна вартість нематеріальних активів та накопичена сума їх амортизації (наприклад, якщо справедлива вартість більша за залишкову в двічі, то відповідно в двічі зростуть первісна вартість та сума зносу). Це унеможливлює достовірний аналіз динаміки первісної вартості та зносу цих активів, а також коефіцієнтів зносу і придатності. Для забезпечення відображення у балансі достовірної переоціненої вартості основних засобів доцільно змінити методику проведення переоцінки. Залишкову вартість основних засобів слід доводити до справедливої шляхом збільшення (зменшення) первісної вартості на різницю між справедливою і залишковою вартістю. В результаті величина зносу не зміниться, а зміна суми первісної вартості дорівнюватиме зміні суми залишкової вартості.

В роботі проведено аналіз методів оцінки основних засобів, нематеріальних активів, дебіторської заборгованості, запасів, фінансових інвестицій та зобов’язань на дату балансу з точки зору їх впливу на достовірність балансової інформації та на показники фінансової стійкості. Система оцінки активів та зобов’язань уможливлює вплив підприємства на обсяг статей балансу. У цьому випадку, проводячи аналіз фінансової стійкості, аналітикам важливо ознайомитися з методами оцінок всіх балансових статей.

Для вдосконалення методики аналізу балансу необхідно також визначити його статичну чи динамічну природу. Баланс у ширшому розумінні є динамічним явищем, оскільки постійна рівність підсумку дебетових та кредитових залишків і оборотів за рахунками змінюється паралельно до змін у господарських процесах підприємства. Баланс як форма звітності є статичним за своєю природою, оскільки відображає стан активів і пасивів на певний момент часу. Втім, статика – частковий випадок руху, і момент, на який складений баланс, одразу минає; отже, статика балансу є суб’єктивною, що має враховуватися в процесі аналізу фінансової стійкості підприємства.

У розділі 3 „Аналіз фінансової стійкості підприємства за даними балансу” вивчається зміст поняття „фінансова стійкість”, формулюються принципи її аналізу, проводиться критична оцінка існуючих методик такого аналізу. На основі динамічного підходу розроблено методику аналізу фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств, запропоновано шляхи оптимізації фінансової стійкості зазначених суб’єктів господарювання Закарпатської області.

Фінансова стійкість характеризується співвідношенням власних та залучених джерел фінансування та обсягів активів, які в комплексі можуть забезпечити досягнення двох основних цілей: запланованого рівня обсягів діяльності та розвитку підприємства, і одночасно – задовільного рівня платоспроможності.

Для підвищення якості аналізу фінансової стійкості у дисертації запропоновано застосовувати єдині принципи аналізу, а саме: комплексності, системності, достовірності та об’єктивності, змістового навантаження вихідних даних аналізу (статей балансу), суб’єктивності статики балансу, врахування обмежень балансу, диференційованого підходу до оцінки показників.

У процесі аналізу фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств важливо враховувати сезонний характер робіт: під час зимових простоїв за рахунок скорочення зобов’язань фінансова стійкість підприємств підвищується, хоча суттєво скорочується виручка від реалізації продукції, а відтак і прибуток. У пік сільськогосподарського сезону виробнича та збутова діяльність підприємства значно активізується. Це вимагає залучення додаткових джерел фінансування, що зумовлює зниження фінансової стійкості. Для порівняння фінансової стійкості сільськогосподарського підприємства у різні періоди року необхідно реалізувати механізм динамічного підходу до її аналізу, за якого дані статичного балансу доповнюються динамічними показниками.

В дисертації розроблено динамічний показник фінансової стійкості на основі тримірного графіку, що визначає взаємозв’язок власного капіталу, його оборотності та його питомої ваги у загальній сумі капіталу. Динамічний показник фінансової стійкості розраховується як об’єм паралелепіпеда на рисунку 2 (формули 1, 2). На основі цього показника можна проектувати фінансову стійкість підприємства та обґрунтувати можливості її зміцнення в майбутньому.

Рис. 2. Тримірний графік взаємозв’язку власного капіталу (ВК), його оборотності (Овк) та питомої ваги власного капіталу у загальній сумі капіталу (ПВвк) АПФ „Леанка” за третій і четвертий квартали 2003 р. Даним третього кварталу 2003 р. відповідають значення х1, у1, z1, а четвертого – значення х2, у2, z1

V = х · у · z [1]

V = Пфс = ВК · Овк · ПВвк = ВК · · = В · = В · ПВвк [2 Позначення, що використовуються у формулі: V – об’єм паралелепіпеда; Пфс – динамічний показник фінансової стійкості, ВК – власний капітал, Овк – оборотність власного капіталу, ПВвк – питома вага власного капіталу в загальній сумі капіталу, В – виручка від реалізації, К – загальна сума джерел фінансування (пасив балансу).]

у = f(х); f(х) = Пфс : х; [3]

де у = ПВвк, х = В, а Пфс – відоме значення показника фінансової стійкості, яке підприємство планує поліпшити.

Основні показники фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств Закарпатської області наведено в таблицях 2, 3.

Таблиця 2

Основні показники фінансової стійкості

підприємств Закарпатської області за 2001-2003 рр.

Показники (відповідно по підприємствах) | Значення показників | Станом на 31.12.2001р | Станом на 31.12.2002р | Темп приросту порівняно з минулим роком, % | Станом на 31.12.2003р | Темп приросту порівняно з минулим роком, % | А | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | Коефіцієнт фінансової незалежності | СТОВ „Континент” | х | 0,613 | х | 0,740 | +20,7 | ПСП „Ватра” | 0,916 | 0,935 | +2,1 | 0,943 | +0,9 | ПСП „Ластівка” | 0,589 | 0,614 | +4,2 | 0,633 | +3,1 | АПФ „Леанка” | 0,970 | 0,982 | +1,2 | 0,977 | -0,5 | По сільськогосподарських підприємствах Закарпатської області загалом | 0,701 | 0,695 | -0,9 | 0,715 | +2,9 | Коефіцієнт довгострокового фінансування | СТОВ „Континент” | х | 0,613 | х | 0,740 | +20,7 | ПСП „Ватра” | 0,916 | 0,935 | +2,1 | 0,943 | +0,9 | ПСП „Ластівка” | 0,593 | 0,746 | +25,8 | 0,657 | -11,9 | АПФ „Леанка” | 0,970 | 0,982 | +1,2 | 0,977 | -0,5 | По сільськогосподарських підприємствах Закарпатської області загалом | 0,710 | 0,705 | -0,7 | 0,748 | +6,1 | Коефіцієнт маневреності власного капіталу | СТОВ „Континент” | х | 1,0 | х | 0,744 | -25,6 | ПСП „Ватра” | 0,383 | 0,376 | -1,8 | 0,344 | -8,5 | ПСП „Ластівка” | 0,517 | 0,410 | -20,7 | 0,288 | -29,8 | АПФ „Леанка” | 0,341 | 0,390 | +14,4 | 0,401 | +2,8 | По сільськогосподарських підприємствах Закарпатської області загалом | - | - | - | - | - | Коефіцієнт забезпечення запасів робочим капіталом | СТОВ „Континент” | х | 0,962 | х | 0,879 | -8,6 | ПСП „Ватра” | 1,007 | 1,242 | +23,3 | 1,146 | -7,7 | ПСП „Ластівка” | 1,527 | 0,577 | +9,48 | 0,464 | -19,6 | АПФ „Леанка” | 1,225 | 1,138 | -7,1 | 1,135 | -0,3 | По сільськогосподарських підприємствах Закарпатської області загалом | - | - | - | - | - | Індекс постійного активу | СТОВ „Континент” | хх | х | 0,256 | х | ПСП „Ватра” | 0,617 | 0,624 | +1,1 | 0,656 | +5,1 | ПСП „Ластівка” | 0,489 | 0,805 | +64,6 | 0,749 | -7,0 | АПФ „Леанка” | 0,659 | 0,610 | +1,1 | 0,600 | -1,6 | По сільськогосподарських підприємствах Закарпатської області загалом | 1,127 | 1,149 | +1,9 | 1,064 | -7,4 |

Таблиця 3

Підсумкові дані факторного аналізу зміни динамічного показника фінансової стійкості підприємств Закарпатської області у 2003 р. порівняно із 2002 р.

Підприємства | Виручка від реалізації (ВР) | Середньорічна питома вага власного капіталу (ПВвк) | Динамічний показник фінансової стійкості (ДПФС) | 2002 | 2003 | Відхи-лення, +,- | 2002 | 2003 | Відхи-лення, +,- | 2002 | 2003 | Відхи-лення, +,- | в т.ч. зміна ДПФС за рахунок | зміни ВР | зміни ПВвкСТОВ „Континент” | 9,3 | 550,0 | +540,7 | 0,613 | 0,679 | +0,066 | 5,7 | 373,5 | +367,8 | +331,5 | +36,3 | ПСП „Ватра” | 1101,0 | 824,5 | -276,5 | 0,923 | 0,914 | -0,009 | 1016,2 | 753,6 | -262,6 | -255,2 | -7,4 | ПСП „Ластівка” | 1589,0 | 2936,4 | +1347,4 | 0,619 | 0,622 | +0,003 | 983,6 | 1826,4 | +842,8 | +834,0 | +8,8

АПФ „Леанка” | 3367,0 | 3185,0 | -182,0 | 0,985 | 0,978 | -0,007 | 3316,5 | 3114,9 | -201,6 | -179,3 | -22,3 | Загалом по сільськогосподарських підприємствах Закарпатської області | 80143,0 | 69875,5 | -10267,5 | 0,698 | 0,705 | +0,007 | 55939,8 | 49262,2 | -6677,6 | -7166,7 | +489,1 |

Загалом фінансова стійкість всіх аналізованих підприємств достатньо висока, що пояснюється високою питомою вагою власного капіталу. На підприємствах із найвищим рівнем фінансової стійкості (СПС “Ватра” та АПФ “Леанка”) суттєво скорочується прибуток, а його зростання спостерігається на менш фінансово стійкому ПСП “Ластівка” та на СТОВ “Континент”. Причина цього – недостатній обсяг джерел фінансування для розширення діяльності і оновлення матеріально-технічної бази на фінансово стійких підприємствах, оскільки у складі їх капіталу переважають власні кошти. Підприємства ж, які ризикують, залучаючи додаткові джерела фінансування, розширюють масштаби діяльності, і відповідно зростає обсяг прибутку. Отже досягнення високого рівня фінансової стійкості не повинно бути самоціллю для підприємства, оскільки це призведе до зниження темпів розвитку. Підприємствам слід працювати над оптимізацією фінансової стійкості, а не спрямовувати зусилля на її підвищення.

Під оптимізацією фінансової стійкості у роботі розуміється забезпечення такого співвідношення власних та залучених джерел фінансування, яке, не порушуючи ліквідність та платоспроможність підприємства, призведе до забезпечення безперервності діяльності, максимального рівня виручки від реалізації та прибутку.

ВИСНОВКИ

У дисертації проведено комплексне дослідження змісту, форми та підходів до аналізу бухгалтерського балансу, що дозволило вирішити наукове завдання, яке полягає в удосконаленні форми балансу через орієнтацію його показників на потреби наступного аналізу та удосконаленні методики аналізу фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств із врахуванням суб’єктивності статики балансу. В результаті сформульовано низку висновків, які підтверджують вирішення завдань дисертаційного дослідження:

1. Сучасною наукою баланс визнається завершальною стадією облікового процесу та основною формою фінансової звітності, однак це не повною мірою розкриває його зміст та місце у системі бухгалтерського обліку. Для розкриття сутності поняття “бухгалтерський баланс” запропоновано розглядати його у двох розрізах. Передусім – як постійну та об’єктивну облікову рівність між дебетовими та кредитовими оборотами, а також залишками за рахунками бухгалтерського обліку, що випливає із принципу подвійного запису (баланс у широкому розумінні) і як форму фінансової звітності, що відображає стан ресурсів підприємства та джерел їх фінансування на певну дату (баланс у вузькому розумінні). Баланс у широкому розумінні – це окремий елемент методу бухгалтерського обліку, у вузькому – складова іншого елемента методу бухгалтерського обліку – звітності.

2. Розглядаючи баланс у широкому розумінні, слід враховувати також ознаки, характерні для його трактування у вузькому розумінні як форми фінансової звітності. Водночас як форма звітності баланс має також власні ознаки, не притаманні балансу у широкому розумінні. Головна з них – мета складання. У широкому розумінні окреслити мету складання балансу неможливо, оскільки застосування подвійного запису забезпечує постійну рівність дебетових та кредитових залишків за рахунками бухгалтерського обліку. Основна мета складання балансу як форми фінансової звітності орієнтована на процедуру його аналізу, зокрема на аналіз фінансової стійкості підприємства.

3. Форму та структуру балансу як важливих чинників впливу на якість балансової інформації необхідно максимально орієнтувати на потреби аналізу. Великою мірою це стосується елементарної частини балансу – статті, яка включає залишки за одним чи кількома рахунками. Теорією бухгалтерського обліку принципу об’єднання залишків за рахунками у статті балансу чітко не сформульовано. З цією метою в дисертації запропоновано орієнтуватись на принцип суттєвості.

4. При формуванні окремих статей форми балансу, прийнятої в Україні, принцип суттєвості діє не повною мірою. Окремі упущення існують також при групуванні статей у розділи. Врешті викривлюється зміст балансової інформації, а відповідно і результати аналізу, проведеного з використанням таких даних. Для усунення зазначених недоліків у дисертації обґрунтовано окремі пропозиції щодо удосконалення форми балансу: 1) об’єднати ІІ та ІІІ розділи активу балансу під назвою “Оборотні активи”; 2) розмістити в І розділі активу балансу необоротні активи в порядку