МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.І.І. МЕЧНИКОВА

ГОТИНЯН Віталія Віталіївна

УДК 165.19 : 001.891 (043. 3)

ЛОГІКО-СИСТЕМНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ

Спеціальність 09.00.02 – діалектика і методологія пізнання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Одеса - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор

ТЕРЕНТЬЄВА Людмила Миколаївна,

Одеський національний університет

ім. І.І. Мечникова МОН України

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

КУРЧІКОВ Леонід Миколайович,

Одеський інститут сухопутних військ,

старший науковий співробітник

кандидат філософських наук, доцент

ЛЕОНЕНКО Леонід Леонідович,

Одеська національна академія зв?язку ім. О.С. Попова

Провідна установа: Південноукраїнський педагогічний університет

ім. К.Д. Ушинського

Захист відбудеться “15” грудня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.09 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова за адресою: 65026, Одеса, вул. Дворянска, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Дворянська, 2.

Автореферат розіслано “15” листопада 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Сумченко І.В

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Проблеми, що досліджуються в даний час у різних сферах методології науки, безпосередньо звертають увагу широкого кола наукового співтовариства на необхідність застосування в науковому пошуку все нових форм і методів дослідження. Спектр методологічних проблем сучасного наукового пізнання досить широкий, проте, це не означає, що в методології наукового пошуку людством був досягнутий абсолют. Ще на зорі свого становлення людство змушене було звернутися до такого методу пізнання як вимірювання. Але в науковій літературі він одержав трактування свого змісту насамперед як еталонне вимірювання. І про нього, як фізичне вимірювання, ми знаємо більше, ніж про застосування цього методу до пізнання соціальних процесів. “Переоцінка цінностей”, норм поведінки, звертання, взаємин викликає необхідність визначити, а точніше вимірити не тільки рівень освіченості особистості, але і такі її якості як чесність, порядність, тобто такі якості, які не можна вимірити за допомогою еталона. Відповідно до цього для рішення цих проблем виникає потреба у нових теоріях, нових методологіях вимірювань.

Не втрачають актуальності гносеологічні проблеми теорії вимірювань. Особливу важливість пізнавальної, гносеологічної функції вимірювань підкреслює той факт, що, на думку деяких дослідників, теорія ви-мі-рювань перекидає “місток” між теорією й експериментом. Аналізуючи гносеологічні аспекти проблеми вимірювання, слід також враховувати гносеологічну функцію приладу, який бере участь в процесі вимірювання та фіксує вимірювану величину. Особлива увага приділяється процесу вимірювання в мікрофізиці та впливу вимірювального приладу на мікрооб'єкт. Не менш цікавий аспект становить вимірювання фізичних величин у теорії відносності.

Неможливість вимірити характеристики мікрооб'єктів ета-лонно, широке застосування вимірювання в суспільно-гуманітарних науках, змушують звернути увагу на інший, маловивчений вид вимірювання – безеталонне вимірювання. Безеталонне вимірювання потребує докладного аналізу з метою створення методології даного виду вимірювання. Спираючись на зазначене коло питань, пов'язаних з неможливістю застосування в деяких випадках еталонного вимірювання, перспективи розповсюдження процедури вимірювання на нові галузі науки, слід зазначити, що проблема пошуку й докладного аналізу нового, певною мірою альтернативного, виду вимірювання є актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає планам наукової діяльності філософського факультету Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, де вона виконувалась. Тема дисертації є узгодженою з проблематикою філософського факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова, яка розробляється в межах комплексної теми “Філософсько-методологічні дослідження гуманітарного знання” кафедри філософії та основ загально-гуманітарного знання (наказ ОНУ ім. І.І. Мечникова № 855-18 від 18 травня 2001р.).

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Значне розширення сфери застосування кількісних методів призвело до зростання інтересу до методологічних проблем вимірювання. Важливість подальшого детального дослідження гносеологічної функції вимірювання не тільки в точних, але й у суспільно-гуманітарних науках, необхідність створення нової досконалої теорії вимірювань підкреслено в роботах К. Берки, А. Лебега, Г. Гоуда, Р.Б.Ліндсея, П.В. Бріджмена, М.Б. Вільницького, Л.А. Сени, Ф.М. Канака. В. Гейзенберг та Ф.М. Канак підкреслюють, що особливу цінність набуває вивчення процесу вимірювання в теоретичній фізиці, де результати вимірювання виступають своєрідною ланкою, яка об'єднує емпіричне та теоретичне знання. Проблема вимірювання як методологічна проблема розглянута в роботах дослідників, які аналізували її спираючись на метрологію–науку про вимірювання, як М.Ф. Маликов, Н.І. Тюрін, Н.Г. Назаров, П.П.Орнатський. Гносеологічній функції приладу, який бере участь в процесі вимірювання, фіксує вимірювану величину та здійснює вплив на сенсорний апарат людини-дослідника, присвячено роботи В.А. Масько, В.П. Бранського, О.А.Мельникова, Л.М. Гутнера. М.Е. Омельяновським запропонована класифікація поняття “прилад”, згідно з якою виокремлено три групи приладів.

Еталонне вимірювання, яке є провідним, домінуючим видом вимірювання в сучасній науці, ґрунтується на уявленнях піфагорійської школи. Саме завдяки піфагорійським ідеям, які укорінилися в науці, число стає невід'ємною частиною вимірювання, поступово воно починає “володіти світом”, виступаючи як єдино можливий результат вимірювання. Це явище назване “піфагорійським синдромом в науці”, досліджується такими вченими як Р.А.Аронов, В.М. Шемякин, Є.П. Андреєв. Однак крім кількісного аналізу існує якісний аналіз, який був розглянутий в античній філософії Аристотелем і відомий як квалітативізм Аристотеля. Використання квалітативізму пов'язано з низкою труднощів, які полягають у відсутності чіткої мето-дології якісного аналізу, про-аналізованих у роботах В.П. Візгіна, Л. Робена, Дж. Оуена, Гл. Р. Морроу. Однак, думається, саме на засадах квалітативізму можна побудувати нову теорію вимірювання – вимірювання не лише еталонного, а й безеталонного.

Можливість поділу вимірювань на еталонні та безеталонні закладено в самому визначені поняття вимірювання. Визначення, наведені в роботах Дж. Брожа, Р. Ліндсея, П.В. Новіцького, Л.А. Сени та багатьох інших авторів майже всіх сучасних навчальних посібників з точних наук, чітко вказують на наявність еталона вимірюваної величини та на операцію порівняння вимірюваної величини з еталоном. Такі автори, як К. Берка, С.С. Стівес, Д. Гоуд, Г. Гемгольц, О.О. Мельников, В.С. Лук'янец, Е. Маделунг наводять визначення іншого типу, які не містять в собі “натяків” на необхідність використання еталона, одиниць вимірювання та наявності операції порівняння. Ці визначення можна розглядати як перший крок формування поняття “безеталонне вимірювання”. В науковій літературі наведено кілька прикладів вимірювань, які за своєю природою є безеталонними, хоча сам термін “безеталонне вимірювання” не використовується. Це приклади, наведені в роботах Р.М. Нугаєва, Р.А. Аронова, В.М. Шемякива, О.О. Зикова, Е. Тофлера та інших. Явно поняття “безеталонне вимірювання” щодо вимірювання мікрооб'єктів застосовується у роботі А.І. Уйомова, Г.А. Полікарпова. Однак, видається, що сферу застосування безеталонного вимірювання можна розширити. Зокрема, не виключена можливість застосування саме безеталонного вимірювання в суспільно-гуманітарних науках. В дисертаційному дослідженні проводиться системний аналіз безеталонного вимірювання в рамках параметричної теорії систем, заснованої А.І. Уйомовим та його школою.

Метою дослідження є логіко-системний аналіз проблем вимірювання, зокрема, аналіз безеталонного вимірювання та обґрунтування його методологічного статусу нового наукового метода пізнання.

Досягнення мети здійснюється шляхом вирішення таких завдань:

·

·

·

·

·

·

Об'єктом дослідження є механізми вимірювань: еталонного, уже досить вивченого, і безеталонного вимірювання, методологія якого розглядається в дисертації.

Предметом дослідження є логіко-системні аспекти проблеми вимі-рювання, опис проблем, закономірностей еталонного і безеталонного вимі-рювань з використанням основних положень параметричної загальної теорії систем.

Методи дослідження. Оскільки результат кожного вимірювання є певна модель, а будь-яка модель – система, то основним методом дослідження є системно-параметричний метод, що містить у собі системно-параметричний аналіз (аналіз процесів вимірювання з використанням значень атрибутивних і ре-ляційних системних параметрів), системно-дескрипторний аналіз і син-тез, метод двоїстого системного моделювання. Проведено логічний аналіз видів вимірю-вання в рамках класичної логіки й у рамках логіки мови тернарного опису. Для знаходження взає-мозв'язку між природою вимірюваних об'єктів і видами безеталонного вимі-рювання використано онтологічні уявлення Аристотеля про види буття. Аналіз еталонного і безеталонного вимірювань проводився за допомогою категорій: річ – властивість – відношення, а також визначене – невизначене – довільне.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна роботи полягає перш за все в постановці самої проблеми. Незважаючи на окремі дослідження в індивідуальних та колективних монографіях, статтях, у яких розглядається проблема безеталонного вимірювання, сьогодні у філософській літературі немає єдиної цілісної концепції сутності та інфраструктури цього типу вимірювання. У дисертації досліджена низка аспектів застосування безеталонного вимірювання, тобто вимірювання, при якому відсутня операція порівняння вимірюваної величини з одиницею вимірювання, з еталоном. Безеталонне вимірювання розгляда-ється як певний аналог якісного опису, тобто експлікація властивостей до-сліджуваного об'єкта без зображення результату в кількісній формі, без використання еталону і без фіксування одиниці вимірювання.

Результати дисертації відбито у таких концептуальних положеннях:

·

·

·

·

·

·

·

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості значно розширити межі застосування вимірювань шляхом ви-користання не тільки процедури еталонного вимірювання, але і методології вимірювання безеталонного. Це дозволяє також розширити коло про-блем, які можна розв'язати за допомогою вимірювання. Особ-ливо корисним може виявитися використання безеталонного вимірювання в су-спільно-гуманітарних науках: історії, соціології, політології, психології, педагогіці. Застосування “якісного вимірювання” (бе-зеталонного) у науках суспільно-гуманітарного циклу дозволить уник-нути багатьох труднощів і обмежень, пов'язаних із грубістю вимірювальних засо-бів, відсутністю точних шкал, ета-лонів, одиниць виміру. Значення даної роботи полягає у спробі провести дослідження статусу безеталонного вимірювання, дослідження механізмів еталонного і безеталонного вимірювань в рамках параметричної загальної теорії систем, що дозволить розширити межі застосування вимірювань.

Апробація результатів дисертації. Основні концептуальні положення і висновки дисертаційного дослідження репрезентовані автором на регіональних, національних, міжнародних конференціях, серед них: “Інновації наукового і соціального пізнання” (Одеса, 2002), Ш Російський Філософський конгрес “Раціоналізм і культура на порозі третього тисячоліття” (Ростов-на-Дону, 2002), VII Загальноросійська конференція: “Сучасна логіка: проблеми історії, теорії і застосування в науці” (СПб, 2002), Міжнародна конферен-ція: “Філософські проблеми гуманізації освіти”, присвячена Степанові Балею (Одеса 2002), Міжнарод-на науково-практична конференція “Філософія та історія філософії”, (Київ 2003), VII Міжнародна науково-практична конференція “Наука й освіта 2004” ( Дніпропетровськ, 2004), VIII Загальноросійськая конференція: “Сучасна логіка: про-блеми історії, теорії і застосування в науці” (СПб, 2004). Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях “Центру логічних і системних досліджень” (м. Одеса) та Одеської філософської спілки.

Публікації. Основні результати дисертації викладені в 11 публікаціях, з яких 7 – в матеріалах і тезах конференцій, зазначених вище, а також в 4 статтях в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який містить 208 назв. Обсяг основного тексту дисертації складає 168 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, окреслюється стан наукової розробки проблеми, визначаються об'єкт, предмет та методи дослідження, формулюється його мета і основні завдання, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкривається наукова новизна, теоретична та практична значущість отриманих результатів, подається інформація про апробацію результатів, публікації, структуру та обсяг роботи.

У першому розділі “Методологічні проблеми теорії вимірювань та їх античні корені” міститься загальна постановка завдання дослідження, досліджуються причини та підкреслюється необхідність виокремлення безеталонного вимірювання як самостійного наукового методу пізнання, проводиться аналіз літератури, розглядаються античні корені проблеми співвідношення еталонного та безеталонного вимірювання та перспективи подальшого аналізу співвідношення двох видів вимірювань в рамках параметричної загальної теорії систем.

У першому підрозділі “Методологічне обґрунтування поняття вимірювання як раціоналізація її нормативного змісту” аналізуються наведені в літературі визначення процесу вимірювання, які умовно можна поділити за двома напрямками: визначення, у яких вказується чи мається на увазі наявність еталона або порівняння з еталоном в процесі вимірювання; та визначення, в яких немає посилань на наявність еталона. Аналіз визначень першого напрямку показує, що найчастіше вимірюється те, що в науковій термінології називають фізичними величинами. Дж. Брож висунув припущення, маже всі фізичні вимірювання можна звести до вимірювання “довжин”, тобто до еталонного вимірювання, оскільки вимірювана величина визначається віддаленістю положення, що зчитується, від положення нульового. Інший клас визначень розглядає вимірювання як приписування числових форм об'єктам або подіям згідно з визначеними правилами, або як класифікацію об'єктів чи явищ, за якої кожній визначеній групі приписується визначений знак (цифра, буква чи слово). В таких визначеннях немає натяку на використання еталону, одиниць вимірювання, вони визначають не тільки еталонне, а й безеталонне вимірювання. В даному підрозділі наводиться й наше власне визначення вимірювання: встановлення порядку між характеристиками, властивостями вимірюваного об'єкту. Саме порядок відрізняє вимірювання від опису об'єкта – встановлення сукупності усіх властивостей вимірюваного об'єкта без надання результату вимірювання якоїсь упорядкованості.

Другій підрозділ “Концептуальний аналіз представлень про вимірювання як метод пізнання в античній філософії”. Існує гіпотеза, що заслуга створення першої в історії науки теорії вимірювання належить Піфагору і його учням. У цій теорії результат будь-якого вимірювання виражався числом. Надалі теорія вимірювання удосконалювалася і доповнювалася, але традиція виражати результат вимірювання (уточнимо, еталонного вимірювання) числом збереглася до наших часів. Однак Аристотель, аналізуючи кількість, виділяє її властивості, тобто описує кількість за допомогою якості. Ймовірно, ця ідея послужила передумовою для створення якісної теорії – квалітативізму, у якому неможливо описати об'єкт без огляду на його якість. Ідеї якісної теорії, на наш погляд, знайшли відображення в безеталонному вимірюванні, у якому центральним поняттям є якість об'єкта вимірювання. Саме якість відіграє істотну роль у виборі механізму безеталонного вимірювання об'єкту.

Третій підрозділ “ Проблема вимірювання в науці: співвідношення еталонного і безеталонного вимірювань” де розглядається ціла низка питань, пов'язаних з аналізом проблем використання еталонів у науці. Розглядається питання про необхідність використання еталона, як чітко фіксованої одиниці виміру, простежено “еволюцію” еталона від невизначеної величини до чітко визначеної. Проаналізована низка абстракцій, які характеризують вимірювання. Підкреслено, що розглянуті абстракції визначають процедуру еталонного вимірювання, при цьому відбувається максимальне відволікання від якісних характеристик вимірюваного об'єкта й еталона. Процедуру еталонного вимірювання, яка базується на уявленнях піфагорійської школи, можна назвати процедурою переходу від якості до кількості, оскільки вона дозволяє виразити якісні характеристики у вигляді числа – кількості. Деякі науковці відзначають обмеженість процедури вимірювання, виражену в єдиному механізмі вимірювання, який надає результати вимірювання незалежно від того, який клас об'єктів аналізується. Однак саме на цьому базується умова абсолютного значення відносної кількості, одна із центральних умов правильного вимірювання. Розглянуто поняття вимірювальної інформації як кількісної відомості про які-небудь властивості матеріального об'єкту. В підрозділі розглянуто проблеми, що виникають при вимірюванні мікооб'єктів, а також спроби пошуку нових альтернативних “способів мислення”, а точніше, способів вимірювання. Наприкінці підрозділу наведено кілька прикладів подолання труднощів, пов'язаних з вимірюванням без використання еталонів – аналіз роботи О.О. Зикова про теорію відносності без еталона довжини, Е. Тофлера про вимірювання соціальних змін без використання еталонів.

Четвертий підрозділ “Параметрична ЗТС як методологія якісного вимірювання об'єктів” присвячено аналізу можливості застосування параметричної загальної теорії систем (параметричної ЗТС) до проблем вимірювання. Математика надає наукам, що її використовують, певний універсалізм, точність результатів. Найпростіші математичні структури – це структури кількісні, однак не всі науки, які потребують використання експерименту чи операції вимірювання, мають справу з об'єктами, для яких необхідно отримати саме кількісну оцінку. Тому запропоновано обрати системний підхід базою безеталонного вимірювання. У межах цього підходу будь-який об'єкт може бути зображений у вигляді системної моделі за одним з визначень “системи”; та характеризуватися системними параметрами як деякими “універсальними” характеристиками системи. В даному підрозділі охарактеризовано філософсько-категоріальний базис параметричної ЗТС, наведено визначення поняття “система” та “системний параметр”. Підкреслено, що методологія безеталонного вимірювання, яка побудована на засадах системного та системно-параметричного методів, набуває статусу універсального методу вимірювання якості.

П'ятий підрозділ “Системне вимірювання простоти-складності в рамках параметричної ЗТС”. Особливу значимість для теорії вимірювань системна методологія набуває завдяки тому, що в її межах вже відбувається вимірювання – вимірювання простоти-складності. Аналіз існуючих концепцій простоти-складності показав, що концепція вимірювання “простоти” Н.Гудмена є кількісною концепцією, яка будується за аналогією з еталонним вимірюванням. Дж. Кемені розглядає низку недоліків концепції Н.Гудмена і пропонує деякі зміни, які роблять вимірювання скоріше безеталонним, ніж еталонним.

У другому розділі “Логіко-онтологічні аспекти проблеми вимірювання” поставлено питання про правомірність виокремлення безеталонного вимірювання, його статус як самостійного методу вимірювання, а не як деякого різновиду еталонного вимірювання. Задля цього проведено логічний та онтологічний аналізи проблеми співвідношення двох видів вимірювань.

Першій підрозділ “Логічні аспекти проблеми вимірювання” містить у собі аналіз логічних підстав виділення “нового” виду вимірювання. Це – операція дихотомічного поділу поняття “вимірювання” на два суперечних один одному поняття за наявністю чи відсутністю деякої ознаки, у нашому випадку еталона для вимірювання. В результаті одержуємо два класи понять: еталонне (за наявністю еталону) та нееталонне або безеталонне (за відсутністю еталону). Показано, що немає розходжень між поняттям “нееталонне вимірювання”, отриманим у результаті дихотомічного поділу, й “безеталонним вимірюванням”, поняттям, що вже використовується у філософії. Логічною засадою еталонного вимірювання слід вважати операцію членування цілого на частини, в результаті ми одержуємо число розчленованих однорідних частин і, згідно з домовленістю, одну з них приймаємо за еталон. Еталоном стає частина деякого вимірюваного цілого. Для дослідження безеталонного вимірювання використовується логічна операція поділу понять, тобто виділення в рамках даного поняття (вимірюваної події) його видів – членів поділу відповідно до правил поділу. Розходження між еталонним та безеталонним вимірюваннями, як розходження між частиною предмета та якістю предмета, можна виразити у вигляді формул мови тернарного опису за допомогою понять “інтернат” та “інтернал”.

Безеталонне вимірювання є маловивченим, тому виникає потреба його упорядкувати-класифікувати, уточнити межі застосування, механізми вимірювання. Задля цього до поняття “безеталонне вимірювання” застосовано логічну операцію поділу. За способом вимірювання можна виділити, зокрема, наступні чотири види безеталонного вимірювання. Один з видів – це безеталонне вимірювання, яке засноване на комбінації (R) деяких ознак, параметрів, властивостей (Р1, Р2,…) (позначимо цей вид як R(Р1, Р2,…)). Вимірювання являє собою встановлення порядку між характеристиками вимірюваного об'єкту. Перелічуючи властивості, комбінуючи їх згідно з умовами вимірювання, ми не тільки описуємо якості вимірюваної речі, але й встановлюємо певний порядок між властивостями, що її характеризують – вимірюємо річ. В дисертації наведено приклади даного виду безеталонного вимірювання: з логіки (вимірювання простого категоричного силогізму); з медицини (групи крові). Інший вид безеталонного вимірювання, який позначається як R(Р, m), заснований на зіставленні (R) ознаки, параметра (Р) з вимірюваною річчю (m). Параметр, що зіставляється, є основою для логічної операції – дихотомічного поділу понять за наявністю або відсутністю властивості у вимірюваного об'єкта. Метою даного виду безеталонного вимірювання є відповідь на питання: чи належить розглянута ознака вимірюваній речі, чи не належить. Для більш повного опису якостей вимірюваного об'єкта буде потрібне проведення не одного, а цілої низки подібних вимірювань, замінюючи одну розглянуту ознаку іншою цікавлячою нас ознакою, згідно з порядком, встановленим задачею вимірювання. Прикладами цього виду безеталонного вимірювання є запропоноване В. Гейзенбергом вимірювання особливої якості фізичної теорії – її “замкнутості” за критеріями замкнутості; або ж – у медицині – вимірювання гепатиту, результатом якого є список властивих даному захворюванню опорних діагностичних ознак. Третій вид безеталонного вимірювання, що позначається як R[(m*)Р1, Р2], заснований на порівнянні, зіставлені ознаки (Р1), що властива вимірюваній речі (m), з ознакою (Р2), яка узята як деяка умовна ознака-квазіеталон. Цьому виду безеталонного вимірювання властива операція порівняння, однак, немає чітко фіксованого еталону, затвердженого міжнародними стандартами зразка. Його функції в процесі вимірювання виконує ознака – квазіеталон Р2, з якою порівнюється ознака Р1. Простежується сильна залежність розглянутої-вимірюваної ознаки (Р1) від об'єкта вимірювання (m). В дисертації наведені приклади з вимірюванням якості знань учня та вимірювання сили вітру за шкалою Ф.Бофорта, заснованої на порівнянні ознаки вітру (Р2), яка описана в шкалі Бофорта, з тими діями чи руйнуваннями (Р1), що робить вітер. Четвертий вид безеталонного вимірювання заснований на порівнянні двох об'єктів (двох речей), один із яких є об'єктом вимірювання (m1), а інший виступає в якості деякого умовного квазіеталона для порівняння (m2) – R(m1, m2). Даний вид безеталонного вимірювання можна назвати квазіеталонним вимірюванням. За своєю природою воно нагадує еталонне вимірювання, однак з використанням квазіеталона замість еталона, крім того, відношення (R) розуміється не тільки як математичне відношення (випадок еталонного вимірювання), а як філософська категорія. Наведені приклади: вимірювання твердості у мінералогії за шкалою Мооса; довжини Удава у мультфільмі “38 папуг”; деякі порівняння, які зустрічаються в художній літературі. Наведено логічне обґрунтування кожного з відокремлених видів безеталонного вимірювання.

У другому підрозділі “Роль ідей Аристотеля про різні види буття у проблемі безеталонного вимірювання” розглядається проблема вибору одного з чотирьох видів безеталонного вимірювання для вимірювання певного об'єкта. Для цього було знайдено взаємозв'язок між видами вимірювання та онтологією вимірюваного об'єкта. В підрозділі показано, що об'єкти, які належать до перших сутностей, відокремлених Аристотелем, щонайкраще вимірюються за допомогою еталона або, за відсутностю еталона, тим видом безеталонного вимірювання, яке засновано на порівнянні двох речей – вимірюваного об'єкта та квазіеталона і позначається як R(m1, m2). Об'єкти вимірювання, що відносяться до других сутностей, вимірюються за допомогою виду безеталонного вимірювання, заснованого на комбінації ознак, властивостей – R(Р1, Р2, …). Об'єкти вимірювання, що представляють собою третє суще, вимірюються за допомогою виду безеталонного вимірювання, яке засновано на зіставлені ознаки (Р1), властивої вимірюваної речі (m) з ознакою (Р2), що є деяким “умовним” еталоном вимірювання: R[(m1*)Р1, Р2]. Об'єкти вимірювання, що є четвертими сущими, вимірюються за допомогою виду безеталонного вимірювання, заснованого на зіставлені ознаки (Р) з вимірюваною річчю – R(Р, m). В підрозділі наведено приклади, на яких пояснюється встановлені взаємозв'язки. Поставлено проблеми вимірювання однієї сутності всіма чотирма видами безеталонного вимірювання; та до якої сутності слід віднести мікрооб'єкт – питання, які становлять перспективу подальшого аналізу проблеми. Пошук зазначених взаємозв'язків здійснювався з метою вдосконалення процедури безеталоннго вимірювання.

Третій розділ “Параметрична загальна теорія систем як нова методологія проблем еталонного та безеталонного вимірювань” містить в собі проблему пошуку нової універсальної методології безеталонного вимірювання. В дисертаційній роботі показано, що така універсальність може бути досягнута шляхом використання параметричної загальної теорії систем.

У першому підрозділі “Безеталонне вимірювання системи системними параметрами” показано, що одна з найважливіших характеристик безеталонного вимірювання, його специфічність, полягає в можливості якісно вимірювати будь-яку систему системними параметрами, використовуючи вид безеталонного вимірювання, заснований на зіставлені ознаки, що розглядається, у нашому випадку атрибутивного системного параметра, вимірюваному об'єкту – досліджуваній системі R(Р, m). Наведено приклади вимірювання двох системних моделей – “періодичної системи елементів Д.І. Менделєєва” та “колоди гральних карт”.

Другій підрозділ “Проблема двоїстості та додатковості результатів еталонного та безеталонного вимірювань” складається з двох частин. У першій частині “Двоїсте визначення систем і системне представлення еталонного та безеталонного вимірювань” розглядається застосування принципу двоїстості до двох видів вимірювання. Розглянуто можливість системного зображення еталонного та безеталонного вимірювань, оскільки в даному випадку як система розглядається не об'єкт, а механізм вимірювання. Висунуто припущення, що найкраще відтворить суть еталонного вимірювання поняття “система” з атрибутивним концептом та реляційною структурою. Суть безеталонного вимірювання щонайкраще відтворює поняття “система” з реляційним концептом та атрибутивною структурою. Кожен з цих способів визначення поняття “система” є однобічним, але разом вони доповнюють один одного, а це і є однією з задач двох видів вимірювання. Друга частина “Проблема додатковості результатів еталонного і безеталонного вимірювань” присвячена аналізу результатів двох видів вимірювання як додаткових. Ґрунтуючись на відповідності двох видів вимірювань чотирьом положенням про додатковість, стверджується, що результати еталонного та безеталонного вимірювань, а також самі види вимірювань носять додатковий характер.

Третій підрозділ “Структурні моделі буття: проблема вимірювання буття в рамках параметричної загальної теорії систем”, де розглядається проблема методологічного розподілу світу на світ якостей, до якого відносимо об'єкти, що вимірюються безеталонно, і світ кількостей, до якого відносяться об'єкти, для опису властивостей яких достатньо кількісної оцінки – еталонного вимірювання. Онтологічні розходження світу якостей та світу кількостей проілюстровані двома структурними моделями буття. Об'єкти, що належать світу кількостей, можна описати за допомогою реляційної монарної структурної моделі буття. Властивості еталонно вимірюваних об'єктів зображаються у вигляді відношення – числа, яке є результатом відношення властивості вимірюваного об'єкта до еталона. Для світу якостей важлива якісна оцінка, заснована на описі якостей вимірюваного об'єкта, тому онтологічною структурною моделлю буття для світу якостей є реїстично-атрибутивна бінарна модель буття. Розглянуто питання про способи опису об'єктів вимірювання. Світ кількостей, при зображені об'єкта вимірювання та еталона як системних моделей, буде описуватися за допомогою реляційних системних параметрів. У випадку безеталонного вимірювання ситуація ускладнюється тим, що безеталонне вимірювання не однорідне. Види безеталонного вимірювання, які позначаються як R(m1, m2) та R[(m*)Р1, Р2)], описується за допомогою реляційних системних параметрів (деякі з них наведено в дисертаційній роботі). Види безеталонного вимірювання, які позначаються як R(Р, m) та R(Р1, Р2,…), описуються за допомогою атрибутивних системних параметрів, причому обидва види безеталонного вимірювання дозволяють піддавати вимірюваний об'єкт подвійному аналізу: якісному аналізу – безеталонному вимірюванню та системному аналізу в рамках параметричної ЗТС.

Четвертий підрозділ “Вплив концептів систем, що зіставляються, на результат вимірювання. Чи схожа міра на те, що вимірюється?” Згідно з пануючою в еталонному вимірюванні умовою абсолютного значення відносних величин, для одержання числового результату необхідно порівнювати дві однорідні величини. Вищезгадана умова в філософії збігається з другою частиною так званого часткового принципу розмірності для відношення між властивостями, використаного у висновках за аналогією: кількісні зміни різних одиниць не повинні впливати на співвідношення інтенсивностей. При аналізі виду безеталонного вимірювання, що позначається як R(m1, m2), встановлено, що вимога однорідності вимірюваних величин “трансформується” у значення одного з реляційних системних параметрів. Виявляється можливим одержати число в результаті даного виду безеталонного вимірювання, за умови, що концепти двох системних моделей, які порівнюються, цілком або частково збігаються за концептом; однак не виявляється можливим одержати числовий результат при безеталонному вимірюванні двох системних моделей з різними концептами. Аналогічні результати можна отримати, аналізуючи вид безеталонного вимірювання, який позначається як R[(m*)Р1, Р2]. Щодо останніх двох видів безеталонних вимірювань, то наявність числа в результаті цих вимірювань, здається, не грає істотної ролі.

П'ятий підрозділ “Системне представлення процесу вимірювання в мікрофізиці”. М.Е. Омельяновським було висунуто припущення: не вимірювання змінює досліджуваний об'єкт, а фізична процедура, яка здійснює це вимірювання. До вимірювання мікрооб'єкта застосуємо іншу “фізичну процедуру”–системно-параметричний метод. Розглянута можливість зображення мікрооб'єкта та вимірювального приладу як системних моделей, відокремлені їх концепт, структура та субстрат. Процес вимірювання розділено на три етапи. Перший етап - “до вимірювання”, розглядає дві системи: система “мікрооб'єкт” і система “вимірювальний прилад”. Другий етап містить у собі момент взаємодії вимірюваного об'єкта і приладу. На даному етапі розглядається одна система, утворена досліджуваним об'єктом і вимірювальним приладом, причому змінюється концепт, структура, субстрат відносно до першого етапу. При переході від першого етапу вимірювання до другого виникає ситуація, за якої концепт системи “мікрооб'єкт” та концепт системи “вимірювальний прилад” стають субстратом системи “мікрооб'єкт + вимірювальний прилад”. На третьому етапі так само розглядаються дві системи: “вимірювальний прилад” та “мікрооб'єкт” із характеристиками, які змінилися в процесі вимірювання, позначимо її як система “мікрооб'єкт 1”. Цікавою виявляється зміна системних параметрів, що характеризують розглянуті системи при переході від одного етапу вимірювання до іншого. Це може бути основою для подальших досліджень проблеми вимірювання мікрооб'єктів у рамках системно-параметричного методу.

У висновках підводяться підсумки дисертаційної роботи та дано теоретичне узагальнення наукового завдання, сутність якого полягає у пошуку нової методології вимірювання, розкритті можливостей, механізмів безеталонного вимірювання.

1. Логічною основою виділення безеталонного вимірювання виступає логічна операція дихотомічного поділу поняття “вимірювання” за наявністю або відсутністю ознаки – еталона. Логічним обґрунтуванням еталонного вимірювання виступає операція членування цілого на частини, одна з яких, за домовленістю, приймається за еталон; а безеталонного вимірювання – логічна операція поділу понять, тобто виділення у межах даного вимірювання поняття його видів – членів поділу. Мовою тернарного опису відмінність цих двох видів вимірювання можна виразити за допомогою понять - “інтернал” та “інтернат”.

2. В дисертаційній роботі вперше побудована класифікація безеталонного вимірювання за способом вимірювання за допомогою категорій “річ”, “властивість”, “відношення”. Виділено чотири види безеталонного вимірювання, яким надані умовні позначення, та знайдено логічне обґрунтування кожного з цих видів, наведені приклади з різних галузей науки, медицини, літератури.

3. В дисертаційній роботі знайдено взаємозв'язок між об'єктами, що вимірюються, й видами буття за Аристотелем. А саме, кожній з аристотелевських сутностей відповідає визначений вид безеталонного вимірювання, який максимально повно вимірює – якісно описує “вимірювану” сутність. Якщо відомо, до якої сутності належить вимірюваний об'єкт, то можна визначити вид безеталонного вимірювання, який буде найбільш повно його описувати.

4. В рамках параметричної загальної теорії систем стає можливим провести аналіз самого процесу, механізму вимірювання. Механізми еталонного та безеталонного вимірювань розглянуті як системні моделі. Двоїстість визначення системи в рамках параметричної ЗТС породжує двоїстість у визначені двох видів вимірювання. Еталонне вимірювання може бути зображене як система з атрибутивним концептом та реляційною структурою, а безеталонне – як система з реляційним концептом та атрибутивною структурою. Подальший аналіз показує існування можливості розгляду питання про додатковість результатів двох видів вимірювання.

5. Аналіз категорій еталонного та безеталонного вимірювань вказує на деякі системні закономірності видів вимірювання. Серед них слід зазначити можливість впливу концептів систем – вимірюваних речей на результат вимірювання. Ця закономірність є певним аналогом існуючого в науці принципу абсолютного значення відносної кількості.

6. В дисертаційній роботі запропонована можливість системного зображення процесу вимірювання мікрооб'єктів.

7. Можливість застосування безеталонного вимірювання в тих галузях науки, де еталонне вимірювання непридатне, можливість якісного опису вимірюваних об'єктів, логічні засади та логічне обґрунтування кожного з видів безеталонного вимірювання, можливість знайти системні закономірності вимірювання – все це дає можливість пошуку та подальшого аналізу видів безеталонного вимірювання, а також можливість розглядати безеталонне вимірювання як науковий метод пізнання.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1. Про одну логічну відмінність еталонного та безеталонного вимірювань // Перспективи. Науковий журнал. – 2002. - № 2 (18) . - С. 71-78.

2. До питання про співвідношення еталонного і безеталонного вимірю-вань. // Перспективи. Науковий журнал. – 2002. - № 3 (19). - С. 33-39.

3. Системно-параметрическая интерпретация физических величин.// Ш Российский Философский конгресс “Рационализм и культура на пороге третьего тысячеления”. – Ростов – на – Дону: СКНЦ ВШ, 2002. – Т1. – С. 26-27.

4. Физические величины, системные параметры и проблема измерения – материалы международной научной юбилейной конференции: “Инновации научного и социального познания” (Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського), Одесса, 2002г. // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2002. - №10.- С.82-85.

5. Безеталонне вимірювання: проблеми і перспективи застосування в ЗТС. // Філософські пошуки. – 2003. - № XIV – XV. – С.320-328.

6. Проблема вимірювання буття в рамках параметричної загальної теорії систем. // Перспективи. Науковий журнал. – 2003. - № 4 (24). – С. 50-56.

7. Безеталонне вимірювання буття у Аристотеля // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Філософія та історія філософії”, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, травень 2003р.

8. Об одном логическом различии эталонного и безэталонного измерений. // Материалы VIII Общероссийской конференции: “Современная логика: проблемы истории, теории и применения в науке”. - Санкт-Петербург, 2004. – С. 31-33.

9. Проблемы соотношения эталонного и безэталонного измерений в преподавании точных и гуманитарных наук // Материалы Международной конференции: “Философские проблемы гуманизации образования”, посвящённая Степану Балею, Одесса, 28-30 мая 2002г. – Одесса: Негоциант, 2003. – С. 169-171.

10. Системный аспект в проблеме безэталонного измерения // Материалы VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 41-42.

11. Проблема дополнительности результатов эталонного и безэталонного измерений// IV Российский Философский Конгресс “Философия и будущее цивилизации”. – Москва, 2005. – Т. 1. – С. 316-317.

АНОТАЦІЇ

Готинян В.В. Логіко-системні аспекти проблеми вимірювання. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.02 – діалектика і методологія пізнання – Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова, Одеса, 2005.

Дисертація присвячена проблемам пошуку нових методів вимірювання. В дисертаційному дослідженні наведено логічне обґрунтування поділу поняття “вимірювання” в рамках класичної логіки та мовою тернарного опису. Виділено чотири види безеталонного вимірювання за способом вимірювання в рамках категорій “річ”, “властивість”, “відношення”. Для удосконалення процедур вимірювання виявлено взаємозв'язки між видами безеталонного вимірювання та природою вимірюваного об'єкта – його сутністю за класифікацією Аристотеля. Проведено системно-параметричний аналіз видів вимірювань. Подальшій аналіз вказує на двоїстість визначень еталонного та безеталонного вимірювань, а також на додатковість результатів обох видів вимірювання. Проаналізовано системні зв'язки еталонного та безеталонного вимірювань. Побудовані та досліджені онтологічні структурні моделі буття для світів еталонно та безеталонно вимірюваних об'єктів. Проаналізовано перспективи подальшого аналізу безеталонного вимірювання, а саме безеталонне вимірювання мікрооб'єктів.

Ключові слова: еталонне вимірювання, безеталонне вимірювання, піфагореїзм, квалітативізм, кількісний та якісний аналізи, системна модель, системні параметри, сутність, онтологічні структурні моделі буття, річ, властивість, відношення.

Готынян В.В. Логико-системные аспекты проблемы измерения. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.02 – диалектика и методология познания – Одесский национальный университет им. И.И. Мечникова, Одесса, 2005.

Диссертация посвящена проблемам поиска новых методов, новых видов измерения. Основные положения современной теории измерений сформировались во многом под влиянием представлений пифагорейской школы. Результат измерения (эталонного измерения) независимо от качества измеряемых объектов выражается количеством – числом. Возможность разделения измерений на эталонное и безэталонное заложена в самих определениях понятия “измерение”. Существующие в науке определения данного понятия можно разделить на два вида: те, в которых указывается на наличие эталона измеряемой величины и на операцию