Катеринославській губернії вже мешкало 101088 євреїв.
Сільські єврейські громади були основою єврейського життя реґіону. Єврейські землеробські колонії Олександрівського і Маріупольського повітів, розташовані в степах, далеко від основних міських, вузлових центрів (залізничних станцій, доріг) зберігали традиції патріархального єврейського життя. На відміну від сільських, міські осередки єврейської громади Південного Сходу України внаслідок поліетнічності міських населених пунктів, швидкого розвитку промисловості активніше адаптувалися до процесів акультурації та модернізації.
Модернізація єврейської громади позначилася на характері зайнятості єврейського населення. Єврейське населення Південно-Східної України становило до 30% серед інтелігенції міського населення наприкінці ХІХ ст., понад 30% серед зайнятих у виробництві предметів особистого споживання, велика кількість євреїв були зайняті на шахтах і заводах. Проте, усе ж значна частина євреїв через політико-правові й економічні чинники традиційно опановувала торгівлю і ремесло. Після скасування кріпацтва певний відсоток російського й українського селянства був позбавлений землі і змушений йти на фабрики, але в єврейській громаді Південно-Східної України навпаки спостерігається процес виділення стійкого сільськогосподарського ядра.
Єврейське населення разом з представниками інших етносів (росіянами, українцями, німцями і багатьма іншими) брало активну участь у господарському розвитку Південного Сходу України, у становленні реґіону як головної паливно-металургійної бази Російської імперії.
Побут і громадське життя євреїв Південного Сходу України характеризувалися збереженням більшості ознак і особливостей єврейської традиції, замкнутістю і незалежністю від оточуючого населення. Але з кінця ХІХ ст. відбувається адаптація традиційних інститутів виховання й освіти до буржуазного характеру економічної системи імперії. Основною ознакою модернізації цих соціальних інститутів був синтез релігійних форм і методів із світськими. Свідченням свідомого, осмисленого прагнення до змін було те, що духовне керівництво єврейської громади реґіону (М.А. Огуз, рабин Дін та інші) цілеспрямовано запроваджувало реформи у національній освіті, спрямовані на професійну підготовку, вивчення російської мови, світських дисциплін у громадській школі.
Таким чином, відзначені трансформації у соціально-політичному, економічному та культурно-побутовому житті єврейського населення свідчать про його перехід від традиційного суспільства до індустріального в означений історичний період.
Вищевикладені висновки дозволяють авторові сформулювати наступні практичні та наукові рекомендації:
·
слід звернути особливу увагу на реґіональні, історичні особливості етнічних громад у процесі розробки законів України, державних і реґіональних програм, що стосуються національних меншин в Україні;
·
вважаємо за потрібне рекомендувати державним виконавчим органам проводити систематичний моніторинґ етнопроцесів в Україні з метою своєчасної корекції державної етнополітики, попередження конфліктів на етнічному ґрунті і формування у суспільстві толерантного погляду шляхом надання неупередженої інформації про єврейське населення;
·
для успішного здійснення програм, що стосуються етнокультурного відродження, необхідна фінансова підтримка держави;
·
результати дослідження доцільно використати при підготовці узагальнюючих публікацій з історії єврейського населення України, розвитку народів і національних меншин нашої країни.
Основні положення та висновки дисертації викладені в таких публікаціях автора:
а) статті у наукових фахових виданнях:
1.
Гончаров В.В. Еврейская сельскохозяйственная колонизация Мариупольского уезда Ека-теринославской губернии во II половине XIX в. // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. - 1998. - № 2. - С. .
2.
Гончаров В.В. Правовое положение еврейского меньшинства в Украине (к.XIX-XXв.) // Етнічна історія народів Європи: Національні меншини. Етноархеологія: Зб-к наукових праць. - К.: Стилос, 1999. - С. .
3.
Гончаров В.В., Нестерцова С.М. Єврейська початкова освіта в Україні наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. (на матеріалі Маріупольського повіту Катеринославської губернії) // Наукові праці історичного факу-льтету Запорізького державного університету. Випуск ХІІ.- Запоріжжя, 2000. - С. 20-28. (Особисто автору належить 80% - С. 20 - 21, 23-28.)
4.
Гончаров В.В. Чисельність єврейського населення Донбасу (сер. ХІХ – поч. ХХ ст.) // Нові сторінки історії Донбасу: Ст. Кн. / Голов. ред. З.Г. Лихолобова. - Донецьк, 2000. - С. .
5.
Гончаров В.В. Деякі напрямки господарської діяльності єврейського населення Катеринославської губернії наприкінці ХІХ – початку ХХ століть // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. Випуск ХV. - Запоріжжя, 2001. - С. .
б) статті в інших наукових виданнях:
1.
Гончаров В.В., Нестерцова С.М. Некоторые аспекты “еврейского вопроса” в Донбассе (последняя четверть ХІХ века) // “Еврейская мысль сквозь века”. Сб-к научных трудов по иудаике, евр. истории и культуре. Вып. . - Днепропетровск: Новая идеология, 2000. - С. . (Особисто автору належить 90% - С. 223 - 228.)
2.
Гончаров В.В. Некоторые тенденции в системе еврейского образования в Донбассе в послере-форменный период (кон. ХІХ – нач. ХХ в.в.) // “Еврейская мысль сквозь века”. Сб-к научных трудов по иудаике, евр. истории и культуре. Вып. . - Днепропетровск, 2001. - С. .
3.
Гончаров В.В. Еврейские местечки Юго-Восточной Украины ХІХ –н.ХХ в.в: социально-экономический аспект // Sztetl – Wspуlne Dziedzictwo. Szkice z dziejуw ludnoњci їydowskiej Europy Њrodkowo-Wschodniej. – Biaіystok: Instytut Historii Uniwersztetu w Biaіymstoku, 2003. - S. 110-120.
4.
Гончаров В.В. Евреи Юзовки в к.ХІХ-н. ХХ вв. // “У истоков города Донецка”. Мат-лы научно-практ. конфер. - Донецк, 1997. - С. 44-45.
5.
Гончаров В.В. К проблеме приобщения к земледельческому труду (на примере еврейских земледельческих колоний Украины ХІХ-ХХ в.в.) // Аграрні реформи в Україні: теорія, історія, політика, інформація. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 19-20 квітня 2001 року. – Харків, 2001. - С. 35-37.
6.
Гончаров В.В. К вопросу о хозяйственной деятельности еврейского населения Украины кон. ХІХ – нач. ХХ вв. // Запорожские еврейские Чтения. Сб-к докладов и сообщ. Вып.5. -Запорожье: “Диво”, 2001. - С. .
7.
Гончаров В.В. Актуальность концепции автономизма Дубнова // “Дубновские чтения”. Материалы 1-й Международной научной конференции “Наследие С. Дубнова и изучение истории евреев в странах СНГ и Балтии”, посвященной 140- летию со дня рождения ученого. (г.Могилев, 17-19 октября 2000 г.) Сб-к статей. - Минск: Четыре четверти, 2001. - С. .
8.
Гончаров В.В. Еврейское население российской империи в пореформенный период (конец ХIХ века): региональный подход. Проблемы методологии // Шестые Запорожские еврейские Чтения. Сб-к докладов и сообщ. - Запорожье: “Диво”, 2002. - С. 92-97.
9.
Гончаров В.В. Межэтнические взаимоотношения в Донбассе в конце Х1Х – начале ХХ вв.: “еврейский вопрос” // Проблемы Холокоста в Украине: Тезисы докладов и сообщений І Международной научной конференции. Вып.1.- Запорожье: Премьер, 2002. - С. .
10. Гончаров В.В. Изменения в системе еврейского образования в России в послереформенный период (конец ХІХ в.) на материалах Донбасса) // Материалы Девятой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. Тезисы. - М.: Пробел-2000, 2002. - С. .
11. Гончаров В.В. Из истории заселения евреями Донецкого края (ХІХ –н.ХХ в.в.) // Материалы научно - практической конференции “Пути возрождения национальной самобытности на современном этапе” (к 10-летию Донецкого областного отделения общества “Украина-Израиль”.- Донецк, 2002. - С. .
12
Гончаров В.В. Еврейские поселения Донецко-Приднепровского района (ХІХ –н. ХХ в.в.). Был ли “штетл”? // Х Ежегодная Международная междисциплинарная конференция по иудаике. Секция: Региональные исследования, история еврейских общин. Тезисы. -М., 2003. - С. .
13. Гончаров В.В. К проблеме украинско-еврейских отношений: новые тенденции в израильской историографии // Седьмые Запорожские еврейские Чтения. Сб-к докладов и сообщ. - Запорожье, 2003. - С. .
14. Гончаров В.В. Роль еврейской сельскохозяйственной колонизации в формировании еврейской общины Юго-Восточной Украины (ХІХ в.) // ХІ Ежегодная Международная междисциплинарная конференция по иудаике. Секция: История евреев в Российской империи; История евреев в СССР. Тезисы. -М., 2004. - С. .
АНОТАЦІЯ
Гончаров В.В. Єврейське населення Південно-Східної України. 1861-1917 рр. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. – Донецький національний університет, Донецьк, 2005.
Дисертація є комплексним історичним дослідженням розвитку єврейського населення Південно-Східної України протягом 1861 – 1917 рр. На основі широкого кола джерел було дано періодизацію процесу формування єврейської громади Південного Сходу України, встановлено роль стихійного процесу єврейської міґрації і політики Російської імперії, спрямованої на формування єврейської громади реґіону; було уточнено кількість єврейського населення та географію його локалізації в реґіоні; визначена структура зайнятості євреїв реґіону. У досліджені розглянуто не тільки зовнішні прояви діяльності євреїв, які були сформовані під тиском офіційної ідеології, але й зроблено спробу виявити внутрішню наповненість цієї діяльності (зміни у вихованні та освіті), зумовленої впливом релігійних чинників та історичних традицій, які у своїй сукупності визначили перехід єврейської громади реґіону від традиційного суспільства до індустріального.
Ключові слова: єврейське населення, єврейська громада, Південний Схід України, акультурація, модернізація, структура зайнятості, система виховання та освіти, традиційне суспільство, індустріальне суспільство.
АННОТАЦИЯ
Гончаров В.В. Еврейское население Юго-Восточной Украины. 1861-1917 гг. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – История Украины. – Донецкий национальный университет, Донецк, 2005.
Диссертация является комплексным историческим исследованием развития еврейского населения Юго-Восточной Украины на протяжении 1861 – 1917 гг. На основе широкого круга источников в работе проанализирован процесс формирования еврейского населения региона, его количественный состав, география локализации, структура занятости, изменения в воспитании и образовании.
В диссертации обоснован ряд положений, которые отличаются научной новизной. Так, впервые дана периодизация процесса формирования еврейского населения Юго-Восточной Украины, прослежена связь модернизации и аккультурации еврейской общины региона с процессами урбанинизации и индустриализации в стране, более глубокое обоснование получил вывод предшественников об основной роли еврейских сельскохозяйственных колоний, вокруг которых происходило формирование еврейской общины Юго-Восточной Украины.
Установлено, что евреи появились на территории региона в конце в., а с 1861 г. начинается основной этап формирования еврейского населения Юго-Востока Украины, который характеризуется становлением еврейской общины региона и началом модернизации основ еврейской жизни, проявлением процессов аккультурации в повседневной жизни евреев. Революционные события 1917 г. качественно изменили направление развития украинского общества в целом и еврейского населения Юго-Восточной Украины в частности.
Выяснено, что на формирование еврейского населения и географию его расселения влияли политика царского правительства и экономическая привлекательность региона. К середине ХIХ в. еврейская община Юго-Востока Украины находилось в зачаточном положении. Она делилась на две явно неравнозначные части - устойчивую сельскую общину и постоянно мигрирующую городскую. Сельские еврейские общины являлись основой еврейской жизни региона. Еврейские земледельческие колонии Александровского и Мариупольского уездов, расположенные в степях, далеко от основных городских, узловых центров (железнодорожных станций, дорог) были, по сути, хранителями традиций патриархальной еврейской жизни. В отличие от сельских общин, еврейские городские общины Юго-Востока Украины вследствие полиэтничности городских населенных пунктов, быстрого развития промышленности были подвержены процессам аккультурации. Выбрав за основу модель окружающего их христианского образа жизни, еврейская городская община быстро модернизировалась.
Доказано, что быстрая индустриализация и урбанизация Юго-Восточной Украины, ее полиэтничность привели к эрозии традиционных ценностей и, как следствие, к аккультурации и модернизации еврейской общины, что наглядно проявилось в изменении структуры занятости, воспитании и образовании еврейского населения региона.
В отличие от традиционных форм занятости (работа на общину, занятия религиозными вопросами, аренда, ремесло, торговля), характерных для евреев Литвы и Белоруссии, еврейское население Юго-Восточной Украины было значительным среди интеллигенции региона, занятых в производстве предметов личного потребления, рабочих на шахтах и заводах. Но в то же время, большая часть евреев в силу политико-правовых и экономических факторов была вынуждена заниматься торговлей и ремеслом, хотя характер этих видов деятельности существенно изменился. Характерной особенностью еврейской общины региона было наличие значительного слоя евреев-земледельцев.
Основой духовной жизни евреев была иудейская религия и система воспитания и образования, которые были тесно связаны друг с другом, и являлись основными факторами сохранения собственных культурных традиций и формирования этнической самоидентификации. Модернизация открыла для наиболее деятельных категорий еврейского общества возможности относительно полноправного развития в российском пореформенном обществе. Часть еврейской молодежи, получившая образование в русской школе, дистанцировалась от своего еврейского окружения.
Ключевые слова: еврейское население, еврейская община, Юго-Восток Украины, аккультурация, модернизация, структура занятости, система воспитания и образования, традиционное общество, индустриальное общество.
SUMMARY
Goncharov V.V. Jewish population of South-East Ukraine. 1816-1917. – Manuscript.
The dissertation on searching of a scientific degree of the candidate of historical sciences on a speciality 07.00.01 – History of Ukraine. – Donetsk National university, Donetsk, 2005.
The thesis is a comprehensive historical investigation of the Jewish population of Southeast Ukraine during 1861 – 1917. On the basis of wide circle of sources periodization of the Jewish community formation process has been presented; the role of natural process of the Jewish migration has been determined as well as the role of the policy of Russian Empire, directed to formation of the regional Jewish community; the amount of the Jewish population and geography of its regional localization have been ascertained. The investigation peculiarity is that not only the external manifestations of the Jewish activity have been considered but also an attempt to clarify the inner sense of this activity (changes in upbringing and education) has been done. These changes, caused by influence of religious and historical traditions, revealed the transition of the regional Jewish community from traditional to industrial society.
Key words: Jewish population, Jewish community, Southeast of Ukraine, akkulturation, modernization, employment structure, upbringing and education system, traditional society, industrial society.