УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

ГУБЕНІ Юрій Едвардович

УДК 338.43.02 (437)

РОЗВИТОК АГРАРНОЇ РЕФОРМИ ТА АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ В ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ У ПОСТСОЦІАЛІСТИЧНИЙ ПЕРІОД

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана у Львівському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий консультант: | доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

КРИСАЛЬНИЙ Олександр Васильович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, завідувач відділу

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор,

академік УААН

ЮРЧИШИН Володимир Васильович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, заступник завідувача відділення соціально-економічних проблем села

доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН,

заслужений економіст України

ЛЕНДЄЛ Михайло Андрійович,

Ужгородський національний університет Міністерства освіти і науки України,

декан факультету, завідувач кафедри

доктор економічних наук, професор,

КАНДИБА Андрій Миколайович,

Українська академія аграрних наук, начальник науково-інформаційного відділу апарату Президії

Провідна установа: |

Тернопільська академія народного господарства, кафедра економіки, організації і планування в АПК, м. Тернопіль

Захист відбудеться 14 червня 2005 р. о 1200 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ННЦ “Інститут аграрної економіки” УААН.

Автореферат розісланий 13 травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аграрні реформи, які відбуваються в постсоціалістичних країнах, мають важливе значення для загальних змін їх суспільно-політичних систем. Особливості трансформаційних процесів на постсоціалістичному просторі створили ситуацію, коли теоретико-методологічна база аграрних перетворень була слабо розвинутою. Це вимушує започаткування комплексного дослідження теоретичних і практичних положень аграрної трансформації в окремих країнах, адаптивного використання їх досвіду при демократичному державотворенні в Україні.

Оскільки вихідна структура та принципи функціонування чеського і вітчизняного сільського господарства до початку реформ були подібними, а результати трансформації аграрного виробництва в Чеській Республіці визнані іншими країнами, є доцільним дослідити цю аграрну реформу, сучасний стан, результати та перспективи розвитку аграрної політики. Україна офіційно проголосила курс на європейську інтеграцію, а оскільки аграрна політика є однією з важливіших складових діяльності Європейського Союзу (ЄС), то досвід інтеграційних процесів в аграрній сфері Чеської Республіки також видається корисним і повчальним.

Досвід ринкової трансформації сільського господарства розвинутих країн, як відомо, складається з взаємопов’язаних масивів теоретичних напрацювань, законодавчих положень та практичних заходів, тому вивчення такого досвіду є корисним як в теоретичному, так і прикладному плані. Беручи до уваги те, що розвиток агропромислового виробництва у більшості країн світу спрямовується на формування продовольчої безпеки, використання їх національних особливостей формування продовольчих ресурсів стає важливим фактором вирішення проблеми постачання населенню продуктів харчування.

Тому досвід окремих країн, їх теоретичні узагальнення, практичні розробки набувають виняткового значення для інших держав. Адже сучасна епоха, особливо в царині економічного розвитку, характеризується прискоренням процесів інтернаціоналізації і глобалізації, що свідчить про необхідність використання досвіду інших країн. Щоб залишатись в загальному тренді світового розвитку, треба всебічно вивчати і застосовувати найкращий досвід розвинутих країн.

Агропромислове виробництво в умовах незалежної України продовжує розвиватись як відкрита та багатоукладна економічна система. В процесі проведення аграрної реформи певною мірою використано елементи досвіду ряду країн Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), які здійснювали, на засадах приватної власності на землю і майно, перехід до ринкових відносин, розвивають фермеризацію у сільському господарстві. Наукові установи і навчальні заклади України у різних формах розвивають науково-економічні зв’язки із зарубіжними фірмами і науково-дослідними центрами в питаннях здійснення аграрної реформи і формування та впровадження аграрної політики. Нерідко вітчизняні авторитетні наукові видання з аграрної економіки публікують матеріали із зарубіжного досвіду аграрної трансформації, становлення ринкових відносин в аграрному секторі.

Низку наукових робіт з проблем зарубіжного досвіду аграрного реформування і системної трансформації опублікували відомі вітчизняні економісти А. Алмаші, П. Березівський, І. Бураковський, П. Гайдуцький, А. Гальчинський, П. Гарасим, М. Гладій, Б. Губський, В.Зіновчук, М. Зубець, А. Кандиба, В. Клочко, О. Крисальний, М. Лобас, І. Лукінов, М. Лендєл, М. Малік, В. Месель-Веселяк, О. Онищенко, М. Павловський, Ю. Пахомов, Д. Прейгер, М. Пугачов, В. Ревенко, Л. Романова, П. Саблук, Г. Черевко, О. Шпичак, В. Юрчишин та інші. Добре відомі науковому загалу публікації авторитетних зарубіжних дослідників з питань глибоких аграрних перетворень та формування нової аграрної політики, зокрема праці Л. Бальцеровича, Я. Корнаї, Ц. Моріти, Д. Ван Ата, М. Трейсі, П. Метью, Р. Фрідмана, А Ропачинського, Дж. Сакса, К. Ксакі, Д. Росаті, Ф. Томчака.

Однак зазначені автори досліджували зарубіжний досвід і відповідну теоретичну базу в контексті конкретних питань і проблем. Водночас слід зауважити, що позитивний досвід Чеської Республіки та супутні йому теоретичні й методологічні питання вимагають комплексного, системного вивчення. З досвідом економічних перетворень у Чеській Республіці вітчизняна наукова громада знайома з публікацій результатів наукових досліджень з питань ринкової економіки та аграрної реформи чеських вчених і політиків, зокрема В. Клауса, В. Длоугого, Я. Грона, М. Сватоша, Т. Доухи. Певні чеські наукові розробки і практичні заходи використано при здійсненні економічної реформи в Україні, особливо з питань приватизації. Проте значні успіхи постреформаційного розвитку аграрного виробництва в Чехії викликають нагальну потребу комплексного, глибокого дослідження змісту та основних засад здійснення аграрної реформи, вивчення механізмів, інституційного забезпечення та принципів опрацювання і здійснення нової аграрної політики. Інтеграційні процеси, які розвиваються в сільському господарстві цієї країни, зумовили потребу вивчення схеми та дій щодо адаптації чеської аграрної політики до вимог ЄС.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основою дисертаційної роботи є власні дослідження автора, виконані протягом 1995-2005 рр. у Львівському державному аграрному університеті. Тема, напрямки досліджень, основні результати та зміст дисертаційної роботи відповідають плану і темі науково-дослідних робіт кафедри організації виробництва і агробізнесу ім. проф. Є. Храпливого Львівського державного аграрного університету (ЛДАУ) “Вдосконалення організаційно-виробничої структури сільського господарства та економічних взаємовідносин на селі в умовах багатоукладності економіки” (державний номер реєстрації 0193U029507). Участь здобувача відображена у відповідних наукових звітах кафедри та ЛДАУ.

В розвиток теми дисертаційного дослідження здобувач виконував і був керівником трьох самостійних наукових досліджень, фінансованих міжнародними організаціями: “Економічна реформа – очима села” (МФ “Відродження, 1996), “Аграрна реформа у Чеській Республіці та її уроки для українського сільського господарства” (RSS-фундація, 1997), “Розробка і впровадження навчального курсу “Організація агробізнесу і підприємництва” – проект “Агробізнес”(МФ “Відродження”, 1998). Участь і роль здобувача у їх виконанні відображені у поданих і позитивно оцінених звітах.

Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є розробка та вдосконалення теоретичних, методологічних засад і концептуальних підходів в опрацюванні та здійсненні аграрної реформи, формуванні нової аграрної політики, розробки їх заходів, дій та інституційного забезпечення, практичних рекомендацій і пропозицій на основі вивчення, систематизації й узагальнення досвіду, теоретичних і практичних напрацювань Чеської Республіки, а також інших країн ЦСЄ.

Конкретною народногосподарською проблемою, на вирішення якої націлене дослідження, є вдосконалення змісту, складових і механізму реалізації вітчизняної аграрної реформи та аграрної політики на основі дослідження, систематизації та узагальнення досвіду економічних перетворень в аграрній сфері Чеської Республіки та частково інших країн ЦСЄ.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:

–

–

–

–

–

–

–

–

Предметом досліджень є теоретичні, методологічні, практичні, прикладні питання і аспекти аграрної реформи та аграрної політики, їх зміст, складові, алгоритм проведення та результати.

Об’єктом дослідження є сільське господарство та відносини, пов’язані з аграрною реформою і формуванням агрополітики у Чехії, частково – інших країнах ЦСЄ та Україні.

Інформаційною базою дослідження слугував масив наукових публікацій з питань аграрної реформи в наукових бібліотеках України, Чеської Республіки та Польщі, офіційні матеріали Міністерства сільського господарства та інших установ Чеської Республіки, Організації економічного співробітництва і розвитку (OECD), матеріали та видання, надані міжнародними дослідницькими центрами (CASE, Центр ринкових реформ, ПАП України, Світовий банк, Німецька консультативна група при уряді України, Центр перспективних досліджень тощо), розробки дослідницьких груп (“Економічна реформа – очима села”, 1996р., “Агробізнес”, 1998р.), результати виконання індивідуального гранту RSS-фундації та Інституту відкритого суспільства (1977р.), відкрита інформація з мережі Інтернет, власні дослідження і спостереження автора, результати консультацій, робочих груп, участі в міжнародних та вітчизняних наукових конференціях.

Теоретичною і методологічною базою дослідження став системний підхід до вивчення економічних явищ, теоретичні розробки авторитетних зарубіжних і вітчизняних вчених з питань системної трансформації, ринкових перетворень та аграрної реформи. Основні питання та проблеми показано в історичному і діалектичному розвитку.

Методика запропонованого дослідження ґрунтується на системі економіко-статистичних методів. У дослідженні використано такі методи: монографічний, абстрактно-логічний, розрахунково-конструктивний, статистично-економічний, порівняльного аналізу. Для вивчення оцінок населенням аграрної реформи використано метод соціологічних досліджень. Монографічний метод використано при вивченні організаційно-економічної характеристики галузі та змісту основних заходів аграрної реформи і аграрної політики, історико-економічний – при аналізі економічних перетворень та їх наслідків, абстрактно-логічний при обґрунтуванні можливостей адаптивного використання окремих заходів, дій та інструментів аграрної реформи у вітчизняних умовах, графічний – при побудові моделей, порівняльних і функціональних схем, побудови рядів динаміки – при аналізі багаторічних економічних показників і параметрів, порівняльного аналізу – при вивченні наслідків і проявів аграрної реформи та аграрної політики.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у здійсненні оригінального комплексного і системного теоретичного і прикладного дослідження концептуальних засад, змісту й основних заходів аграрної реформи, формування і розвитку аграрної політики. Основними елементами наукової новизни є:

вперше:

–

–

–

удосконалено:

–

–

–

доповнено і розвинуто:

–

–

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що виконані дослідження можуть стати науковою, методологічною основою та прикладом при розробці і прийнятті рішень щодо вдосконалення, розвитку і поглиблення аграрної реформи, ринкових трансформацій, розробки нової вітчизняної аграрної політики. Отримані результати можуть бути використані при розробці національної та регіональних програм розвитку агропромислового виробництва в Чеській Республіці та в Україні, формуванні і розвитку аграрного ринку, розробки організаційно-економічних механізмів регулювання розвитку інтеграційних процесів у виробництві і переробці сільськогосподарської продукції.

Впровадження результатів дослідження відбулось з способом видання наукової монографії, виконання спеціалізованих дослідницьких проектів, підготовки і публікації наукових статей, виступів на наукових конференціях, участі в діяльності робочих груп, спеціалізованих семінарів, участі в розробці рекомендацій, пропозицій, аналітичних оглядів, практичного консалтингу органів управління та підприємств. Окремі положення досліджень висвітлювались у засобах масової інформації, доповідались на виробничих нарадах, семінарах, курсах підвищення кваліфікації сільськогосподарських керівників і спеціалістів.

Розроблені рекомендації і пропозиції було надано для практичного використання органам державного управління, підприємницьким структурам, громадським об’єднанням. Головні управління сільського господарства і продовольства Львівської (довідка № 19.01/21 від 04.06.02р.), Волинської (довідка № 509/37-22 від 12.04.02р. та № 34-3 від 06.05.05р.), Херсонської областей (довідка № 12-11-4/169 від 21.05.02р.), районні управління сільського господарства і продовольства Радехівського (довідка № 87-3 від 25.04.02р. та № 27 від 07.04.05р.), Буського (довідка № 104 від 15.05.02р.), Жовківського (довідка № 60 від 25.04.02р.) районів Львівської області та Горохівського (довідка № 73/2.29 від 28.05.02р. та № 69/2.29 від 26.04.05р.) Волинської області, Острозька державна районна адміністрація Рівненської області (довідка № 03-18/766 від 24.05.02р.) розглянули та схвалили рекомендації щодо вдосконалення основних заходів і механізмів аграрної реформи, пропозиції щодо активізації підприємництва у сфері агробізнесу а також інші, розроблені у дисертації рекомендації та пропозиції.

Спільно з групою науковців кафедри організації виробництва і агробізнесу ім. проф. Є. Храпливого ЛДАУ здобувач брав участь у реформуванні і реорганізації низки сільськогосподарських підприємств Радехівського району Львівської області, надавав консультації аграрним підприємствам та дослідницьким проектам.

Результати досліджень використовуються в навчальному процесі у ЛДАУ. Зокрема, автором самостійно та у співавторстві підготовлено і видано після захисту кандидатської дисертації 26 навчально-методичних розробок для студентів і слухачів підвищення кваліфікації загальним обсягом 54,2 д.а., в т.ч. авторських – 39,0 д.а.

Особистий внесок здобувача. Дисертація і висновки до неї є результатом особистого дослідження здобувача протягом 1995-2005 рр.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження апробовані в наукових звітах кафедри організації виробництва і агробізнесу ім. проф. Є. Храпливого ЛДАУ, щорічно доповідались на методологічному семінарі та наукових конференціях університету нарадах, семінарах, вітчизняних, міжнародних та зарубіжних наукових конференціях і симпозіумах з питань аграрної реформи, ринкових перетворень, вдосконалення економічних відносин у сільському господарстві і аграрної політики. Результати окремих дослідницьких проектів доповідались їх спонсорам або замовникам. Вони отримали позитивні оцінки.

Результати дослідження доповідались на більш як тридцяти наукових конференціях. Протягом всього періоду досліджень здобувач брав участь у щорічних серійних міжнародних конференціях “Аграрні перспективи” (Чеський аграрний університет, Прага, Чехія), “Вдосконалення бізнес-освіти в Україні” (Консорціум CEUME, Київ), “Проблеми ринкової трансформації економіки України” (Консорціум EERC). Найвагомішими конференціями, на яких доповідались результати досліджень, є: “Проблеми кооперації в сільському господарстві” (Львів, 1995); “Проблеми реформування та тенденції розвитку сільського господарства України та країн ЦСЄ. Міжнародний симпозіум” (Б.Церква, 1995); “Підприємництво в агробізнесі та розвиток сільських територій” (Жешув, РП, 1997); V Міжнародний конгрес українських економістів (Львів, 2000); “Конгрес польського товариства економістів аграрної сфери і агробізнесу” (Замосць, РП, 2000); “Розвиток сільського підприємництва в перспективі інтеграції з Європейським Союзом” (Краків-Варшава, РП, 2001); “Аграрний сектор ЧР перед вступом до ЄС. Науковий семінар” (Прага, ЧР, 2001), “Трансформація польського та українського сільського господарства в 90-их роках” (Варшава, 2002), “Регіональні умови розвитку сільського господарства і сільських територій” (Жешув, Польща, 2003р.), Перша Національна конференція з регуляторної політики (Київ, 2003р.), “Стійкий розвиток сільського господарства: зміни та ризики” (Прага, ЧР, 2004).

Результати досліджень апробовані в сільськогосподарських підприємствах та органах управління сільським господарством низки районів Львівської, Волинської, Рівненської та Херсонської областей.

Публікації. Основні положення дисертації та і результати досліджень викладено в 77 наукових роботах, підготовлених самостійно (32 робіт) і у співавторстві (45 робіт), з них – 25 робіт опубліковано в фахових наукових журналах, а 15 – в зарубіжних наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій – 77,2 друкованих аркушів, у тому числі одноосібна монографія “Аграрна реформа у Чеській Республіці: від “оксамитової революції” до європейської інтеграції. Приклад гідний наслідування” (29,4 д.а., рецензія в ж-лі “Економіка України”, 2002р. № 7, С. 92-93, та в журналі “Економіка АПК”, 2002р., № 8, с. 143), навчальний посібник у формі курсу лекцій (10,0 д.а.), навчальний посібник (15,0 д.а.).

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація є рукописом, викладеним на 361 стор. тексту комп’ютерного набору, складається з вступу, п’яти розділів із висновками по них, висновків, додатків. Робота містить 47 таблиць, 10 рисунків, 9 додатків. Бібліографічний список нараховує 315 найменувань, в т.ч. 174 іноземних джерел.

Структура дисертаційної роботи

Вступ. Розділ 1. Теоретичні і методологічні питання та досвід реформування сільського господарства в країнах з перехідною економікою: 1. 1. Теоретичні та методологічні основи і зміст економічної реформи в країнах з перехідною економікою; 1.2. Теоретичні проблеми та закономірності реформування аграрних відносин у постсоціалістичних країнах і використання цього досвіду в Україні; 1.3. Досвід та результати аграрного реформування в деяких країнах ЦСЄ; Висновки до I розділу.

Розділ 2. Економічні та політичні передумови аграрної реформи у ЧР: 2.1. Економічні і політичні передумови аграрної реформи у Чехії; 2.2. Приватизація і корпоративний контроль як базові елементи економічної реформи в ЧР; 2.3. Структура агропромислового комплексу ЧР до початку здійснення аграрної реформи; 2.4. Економічна характеристика сільського господарства перед проведенням реформ; Висновки до II розділу.

Розділ 3. Зміст, принципи та алгоритм здійснення аграрної реформи у ЧР: 3.1. Концептуальні засади аграрної реформи в ЧР; 3.2. Зміст та характеристика основних напрямків аграрної реформи в ЧР; Висновки до III розділу.

Розділ 4. Основний зміст, завдання та інструментарій нової аграрної політики: 4.1. Концептуальні засади та зміст нової аграрної політики у ЧР; 4.2. Основний інструментарій та інституції нової аграрної політики у Чехії; 4.3. Державний фонд ринкової регуляції у сільському господарстві; 4.4. Розвиток механізмів інвестиційної та дотаційної підтримки аграрної сфери; Висновки до IV розділу.

Розділ 5. Сучасний стан та перспективи розвитку сільського господарства Чехії: 5.1. Сучасний стан та проблеми сільського господарства ЧР; 5.2. Європейська інтеграція та адаптація аграрної політики ЧР до вимог ЄС; 5.3. Концептуальні напрямки стратегічного розвитку аграрної політики Чеської Республіки; 5.4. Результати чеської аграрної політики в контексті трансформації українського сільського господарства; Висновки до V розділу.

Висновки. Список використаних джерел. Додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретичні і методологічні питання та досвід реформування сільського господарства в країнах з перехідною економікою” – досліджено теоретичні та методологічні основи, зміст, закономірності і сутність економічної трансформації та аграрної реформи у постсоціалістичних країнах, проблеми вивчення і використання цього досвіду для вдосконалення вітчизняної аграрної політики. Описано і узагальнено зміст, складові та окремі результати аграрної реформи в окремих країнах ЦСЄ.

Встановлено, що трансформація економічних систем колишніх соціалістичних країн, що розпочалась наприкінці 90-их років, по суті не має прецеденту в світовій історії. Ще ніколи перед політичними і економічними системами не поставало завдання реставрації на якісно новій основі приватної власності, ринкового механізму регулювання, лібералізму та економічної свободи. Політичні та економічні перетворення в колишніх соціалістичних країнах, є значно глибшими за суттю та змістом, ніж формальні реформи. Тому, на нашу думку, коректним є використання термінів: “радикальна економічна реформа”, “ринкова революція”.

Визначено, що економічна реформа має на меті створення нової економіки ринкового типу на засадах лібералізму, економічного демократизму та обмеження втручання держави. Економічний розвиток країн з перехідною економікою відбувається, як правило, у трьох фазах: перша фаза – фінансово-грошова стабілізація; друга – розвиток і становлення ринкових відносин та інституцій; третя – структурна зміна та розвиток. Теоретичні положення аграрної реформи базуються на об’єктивних законах суспільного виробництва. Основним завданням реформи є зміна форми власності та принципів функціонування економіки. Тому в дисертаційній роботі обгрунтовано необхідність зміни державної або одержавленої колективної власності на приватну, розроблено заходи щодо впровадження в ринкових засад економічного життя, пробудження економічної мотивації до ефективної діяльності.

Найважливішими завданнями аграрної реформи в постсоціалістичних країнах повинні бути: структурна перебудова сільського господарства, приватизація землі і реорганізація галузі; створення ринкової інфраструктури, приватизація і реструктуризація партнерів по АПК, лібералізація ринку; формування нової державної аграрної політики. Однак земельну реформу в будь-якому її прояві не можна розглядати як достатню умову економічних перетворень на селі, важливе значення має не стільки запровадження приватної власності, як створення юридичних умов і практики функціонування ринку землі.

Встановлено, що важливим напрямком трансформації є ціноутворення та фінансова підтримка сільського господарства. Теоретичні дослідження вказують, що втручання держави у ціноутворення повинно бути мінімальними, здійснюватись ринковими способами з врахуванням європейської практики. Фінансова допомога повинна мати цільовий та конкурсний характер і стимулювати структурні та інституційні зміни.

Окрім цього визначено, що значною групою проблем є формування нових виробничих структур приватного типу. Практично в усіх країнах ЦСЄ створено умови для отримання землі для започаткування приватного господарства фермерського типу. Однак досить складною є трансформація колишніх сільськогосподарських підприємств. Виділяють формальну та неформальну трансформацію, хоча чітке розмежування провести досить важко. Трансформація сільськогосподарських підприємств не завершує процес аграрної реформи, а лише фактично створює умови для її продовження, насамперед – в площині створення сприятливого підприємницького середовища. Тому створення сприятливого підприємницького середовища для агробізнесу є одним з найважливіших завдань аграрної реформи

Подано короткий аналіз досвіду аграрного реформування у деяких країнах ЦСЄ. Узагальнення досвіду аграрного реформування в країнах ЦСЄ дозволяє зробити висновок, що зміни ґрунтуються на: впровадженні ринкових засад організації і функціонування; деколективізації і приватизації; інституційній розбудові інфраструктур з збереженням певного компромісу щодо державного втручання в економіку. Спроби пошуку власного, “третього шляху” є помилковими. Оправданим є обмеження державного втручання, або його здійснення з допомогою механізмів і інституцій ринкового типу, щоб усунути обмеження для конкуренції та економічного демократизму.

Вивчення зарубіжного досвіду аграрної трансформації має певне значення для узагальнення, виявлення тенденцій та закономірностей, опрацювання теоретичних засад аграрної трансформації постсоціалістичного типу та вироблення заходів щодо вдосконалення вітчизняної аграрної реформи і аграрної політики.

У другому розділі – “Економічні та політичні передумови аграрної реформи у Чеській Республіці” – досліджено економічні та політичні стартові умови економічної реформи, організаційно-економічну структуру та господарський механізм дореформеного чеського сільського господарства, його здобутки, втрати, диспропорції.

Дослідження показали, що сільське господарство Чеської Республіки в соціалістичний період пройшло складний політичний та економічний розвиток. Найбільш значущим та доленосним періодом соціалістичного розвитку сільського господарства Чехії був період так званої “кооператизації” – примусового створення “єдиних сільськогосподарських кооперативів” (ЄСГК), та поступового перетворення цих підприємств в основний тип виробників Одночасно створювались “державні господарства” – держгоспи.

Було встановлено, що передреформні умови Чехії мали низку позитивних рис: економіка була внутрішньо і зовнішньо відносно стабільною; кваліфікація робочої сили була високою; тривалий час практично не було інфляції; сукупна заборгованість економіки була низькою, внутрішній і зовнішній борг був незначним.

Сільське господарство ЧР до початку реформ за структурою та засадами функціонування було “соціалістичним сільським господарством”. В ньому спостерігався високий рівень усуспільнення, директивного управління та тотального контролю. Рівень організації виробництва та результативність були досить високими, хоча й відставали від аналогічних показників в капіталістичних країнах. Значення та роль сільського господарства в Чеській Республіці є меншими, ніж в інших кранах ЦСЄ та Україні (табл.1).

Домінуючими сектором сільського господарства були сільськогосподарські кооперативи у формі Єдиних сільськогосподарських кооперативів (ЄСГК), які охоплювали приблизно 62% всіх сільськогосподарських угідь та виробляли 70% всієї сільськогосподарської продукції, та державні господарства (держгоспи), які займали 25% сільськогосподарських угідь, а інші державні аграрні підприємства – 12%. Поряд з тим ЧР існувало 3205 індивідуальних самостійних селянських господарств, що не відігравали помітної ролі в аграрному виробництві.

Основні джерела, канали та напрямки “вступів" та “виходів" перебували під жорстким державним управлінням, часто за посередництвом великих державних підприємств-монополістів. Це забезпечувало повний та абсолютний державний контроль над сільським господарством, який жорстко діяв, незважаючи на видимі ознаки самостійності та незалежності більшості аграрних підприємств.

Таблиця 1

Місце сільського господарства в економіці ЧР, 1989-1994 рр.

Показники | 1989р. | 1990р. | 1991р. | 1992р. | 1993р. | 1994р.

Частка сільського господарства у ВНП, % | 6,3 | 6,2 | 5,0 | 3,5 | 3,6 | 3,1

Зміна обсягів виробництва (ВП в % до попереднього року) | 2,4 | -2,3 | -8,9 | -12,1 | -2,3 | -6,0

Частка с/г в зайнятості населення, % | 9,4 | 9,2 | 8,2 | 6,7 | 6,5 | 6,3

Частка харчової промисловості в зайнятості населення, % | 3,1 | 3,1 | 2,8 | 2,9 | 2,7 | 2,5

Частка витрат населення на продовольство, % | 32,9 | 31,7 | 34,0 | 32,8 | 32,1 | 32,0

Як і в Україні, ще на початку аграрної реформи в Чехії намітилась стійка і чітка тенденція до погіршення фінансового становища галузі, зниження її економічної ефективності. Відбулись суттєві структурні і функціональні зміни, хоча “трансформаційна криза” не була такою глибокою та затяжною. На тлі прибуткової (в 1991-94рр.) роботи промисловості сільське господарство було збитковим. Рівень збитковості аграрного сектора пересічно становив 7-10%, а частка збиткових підприємств перевищувала 65-80%. З 1994 року економічна ситуація сільськогосподарських виробників покращилась.

Позитивний вплив на опрацювання і здійснення перших кроків аграрної реформи мала відносна економічна стабільність, рішуча політична воля населення і суспільних сил до змін та перші позитивні наслідки економічних перетворень, зокрема – приватизації. Ефективна система корпоративного контролю сприяла зростанню довіри населення до реформ.

В третьому розділі – “Зміст, принципи та алгоритм здійснення аграрної реформи у Чеській Республіці” – розкрито основний зміст дослідження: аграрна реформа, її зміст, заходи, методології та алгоритму проведення. Показано концептуальні засади та їх розвиток в міру просування реформ. Далі послідовно проаналізовано такі базові заходи аграрної реформи як: приватизація, реституція, трансформація кооперативів, становлення приватних виробників.

Дослідження показала, що концепція, основні принципи, зміст та складові чеської моделі аграрної реформи базувались на підсумках широкої суспільно-політичної дискусії і результатах парламентських виборів 1992 та 1996рр. Концептуальним програмним документом першого етапу аграрної реформи був “Сценарій економічної реформи”. В основу перших кроків аграрної реформи покладено заходи щодо врегулювання відносин власності та створення ринкового середовища.

Важливим елементом чеської аграрної реформи була реституція – процес повернення майна, вилученого в минулому державою при проведенні націоналізації або незаконної конфіскації майна, колишнім власникам або їх спадкоємцям. Хоча вона дещо затягнула майнові зміни, однак дозволила здійснити їх у повній відповідності до вимог права. Проведення реституції було політично вивіреним кроком, який імпонував найбільш економічно активній частині населення – власникам або їх спадкоємцям. В роботі показано позитивний вплив реституції на створення приватних виробничих структур із збереженням цілісних майнових комплексів.

В рамках реституції розглянуто і прийнято рішення щодо всіх реституційних претензій, забезпечено задоволення понад 96,3% поданих заяв, при цьому майже всі рішення вступили в законну силу або знайшли розв’язок. В цілому за реституцією повернуто колишнім власникам близько 1556 тис. га сільгоспугідь, що становить майже 36% всіх угідь країни. Станом на 2003 р. завершено розгляд 99,3% реституційних випадків та закінчено приватизацію 98,1% того державного майна у сільському господарстві, яке підлягало їй.

Трансформація сільськогосподарських кооперативів в організаційно-правові суб’єкти підприємництва, що відповідають новому законодавству та вимогам ринкової економіки, була ключовим елементом реформування на селі. Основною її метою була чітка і ясна ідентифікація та нормалізація права власності щодо майна та землі, що перебували у господарському використанні кооперативу. Організаційно трансформація кооперативів складалась із таких взаємопов’язаних заходів: ідентифікація власності і власників, підтвердження та персоніфікація власності на землю та виділення її, в окремих випадках, в натурі; паювання та розподіл іншого майна; формування альтернативних підприємницьких структур.

Певна специфіка трансформації кооперативів була у заявному принципі реєстрації претендентів, створенні трансформаційної ради, новелізації минулої власності на землю, використання трансформаційних проектів та конкурсу між ними, алгоритмі розподілу майна та врахуванні інтересів віддалених власників (аутсайдерів).

Обгрунтована і системна трансформація кооперативів дозволила зберегти майнові виробничі комплекси і їх виробничу придатність. При цьому вдалось зберегти високий рівень концентрації виробництва, хоча одночасно було створено умови для вільного виходу із кооперативу та створення власного приватного господарства (табл. 2).

В результаті трансформації кількість сільськогосподарських кооперативів зросла на 40%, однак їх середній розмір дещо зменшився (приблизно на 11%). Водночас розпочалась вторинна трансформація – організаційно-економічні зміни засад діяльності та структури підприємств, зумовлені не вимогами існуючого законодавства, а внутрішніми економічними потребами самих підприємств. Вторинна трансформація супроводжувалась не тільки зміною організаційної форми господарювання, але й повною реструктуризацією підприємств, зміною та посиленням їх підприємницької орієнтації.

Таблиця 2

Порівняння розмірів сільськогосподарських кооперативів

та підприємств, що виникли після їх трансформації

Групи

підприємств за розмірами, га | Кооперативи

(до трансформації) | Нові підприємства

(після трансформації)

кіль-кість | загальна площа,

га | середня площа,

га | в % до

всієї

площі | кіль-кість | загальна площа,

га | середня площа,

га | в % до

всієї

площі

до 500 | 29 | 8430 | 290,7 | 0,3 | 334 | 87003 | 260,5 | 3,8

500 – 1000 | 119 | 92297 | 775,6 | 3,6 | 342 | 250495 | 732,4 | 11,0

1000 – 1500 | 232 | 293329 | 1264,3 | 11,5 | 344 | 409358 | 1190,0 | 18,0

1500 – 2000 | 245 | 434276 | 1772,6 | 17,0 | 268 | 453187 | 1691,0 | 19,9

2000 – 2500 | 212 | 471911 | 2226,0 | 18,5 | 163 | 354348 | 2173,9 | 15,5

Понад 2500 | 362 | 1255849 | 3469,2 | 49,1 | 228 | 724462 | 3177,5 | 31,8

Всього | 1199 | 2556092 | 2131,9 | 100,0 | 1679 | 2278853 | 1357,3 | 100,0

Важливим напрямком аграрної реформи є приватизація державної власності у сільському господарстві. Приватизація у сільськогосподарському виробництві торкалась, переважно, майна та земельних наділів державних господарств – держгоспів. В основі приватизаційних дій лежали приватизаційні проекти. Приватизаційний проект – це організаційно-економічний та юридичний план приватизації та післяприватизаційного використання державного майна. Найчастішим способом приватизації був прямий продаж (охоплено майже 1/3 всього майна) та корпоратизація (рис. 1). Приватизація держгоспів не спричинила створення великої кількості малих, а особливо – приватних виробників. В основній масі було започатковано майже 5,7 тис. нових виробничих структур площею землекористування в декілька сотень гектарів і більше.

Рис. 1. Структура методів приватизації державної власності у сільському господарстві ЧР, кінець 2003 р.

Тимчасове управління державним майном у сільському господарстві та підготовку його до приватизації здійснював спеціальний Земельний (Поземковий) фонд, адже державне майно у цій галузі вимагає специфічного управління та використання, однак здійснення цього в рамках попередніх інституцій є неможливе. Подібні інституції є в більшості країн ЦСЄ, а їх досвід та емпіричні напрацювання свідчать про доцільність створення подібної структури в Україні.

Реформи не тільки створили умови для розвитку приватних підприємницьких структур, але навіть дещо підштовхували цей процес. Значна частина сільських жителів, отримавши у своє володіння землю та майнові наділи, практично одночасно втратили можливість звичної роботи за наймом. З іншого боку, приватизація та трансформація зумовили зміну власницької природи сільськогосподарських виробників – практично всі вони набули приватних ознак. Підприємницька структура сільського господарства зазнала суттєвих змін, однак останнім часом стабілізувалась (табл.3).

Таблиця 3

Склад і структура організаційних форм підприємництва у сільському

господарстві ЧР, 1998-99рр. 2003р. (на кінець року)

Організаційна

форма | 1998р. | 1999р. | 2003р.

кількість | площа, тис. га | в %

площі | кількість | площа, тис. га | в %

площі | кількість | площа, тис. га | в %

площі

Підприємства фіз. осіб | 32365 | 850 | 23,7 | 32968 | 822 | 23,5 | 32496 | 936 | 24,8

Господарські

товариства, | 2146 | 1452 | 40,5 | 2458 | 1518 | 43,3 | 2336 | 1657 | 44,0

- в т.ч. ТзОВ | 1526 | 781 | 21,8 | 1767 | 770 | 22,0 | 1636 | 799 | 21,2

- акціонерні тов-ва | 570 | 650 | 18,2 | 631 | 725 | 20,7 | 656 | 840 | 22,3

Кооперативи | 875 | 1235 | 34,5 | 809 | 1128 | 32,2 | 686 | 989 | 26,3

Інші | 958 | 44 | 1,3 | 406 | 35 | 1,0 | 174 | 86 | 2,3

Всього | 36344 | 3581 | 100,0 | 36641 | 35503 | 100,0 | 35814 | 3765 | 100,0

Приватні господарства стали дієвою реальністю чеського сільського господарства. Вони спричиняють значний вплив на виробничі та соціальні відносини на селі, відтворення звичного європейського сільського укладу. Проявом цього є зростаюча орієнтація сільськогосподарських виробників на засади “європейської моделі сільського господарства” (рис. 2). Європейська модель організації сільського господарства забезпечує адаптацію галузі до концепції стійкого (урівноваженого) розвитку – “sustainable development”.

В дисертації теоретично і емпірично підтверджено потребу поступової трансформації реформи у економічну політику держави, яка щодо сільського господарства приймає форму аграрної політики. Процес поступової трансформації аграрної реформи в нову аграрну політику розкрито у четвертому розділі дисертаційної роботи – “Основний зміст, завдання та інструментарій нової аграрної політики”. Розглянуто концептуальні засади, цілі та інструменти аграрної політики, а в подальшому – проаналізовано найважливіші з них: механізм державного регулювання аграрного ринку та фінансової підтримки сільськогосподарського виробництва і сільських територій.

Європейська модель сільського господарства

Диверсифікація та посилення багато-

функціональності галузі | Збереження просторових параметрів галузі та зменшення регіональної диференціації доходів | Підтримка життєздатності аграрних підприємств, що відповідають новій концепції | Поглиблення зв’язку сільського господарства з розвитком територій

Рис.2. Основні засади європейської моделі сільського господарства

Обґрунтовано, що аграрна політика є частиною господарської та суспільної політики, ядро якої зосереджене на сільському господарстві і сільських територіях, поєднаних з ним галузях народного господарства та частиною жителів села. В дисертації досліджено, як формувались та розвивались поточні та перспективні цілі аграрної політики, при цьому було забезпечено їх прогнозованість та спадковість. Водночас, аграрна політика мала належне нормативне і правове забезпечення. Такий підхід, як і поданий далі перелік завдань аграрної політики, заслуговує на адаптивне використання в Україні.

Так, на початковому етапі економічної трансформації основними цілями нової аграрної політики було визначено: забезпечення умов та мотивації для створення нових господарюючих суб’єктів приватного типу на основі відновлення і врегулювання прав і відносин власності на землю та інше сільськогосподарське майно; посилення ринкової орієнтації сільського господарства і стабілізації ринку сільськогосподарської продукції; підвищення ефективності та конкурентоспроможності аграрної продукції; проведення територіальної реструктуризації та редукції виробництва; модернізація технічного та технологічного оснащення сільськогосподарських підприємств.

В подальшому “Сільськогосподарська програма (1992 р.)” визначала такі тактичні цілі: відновлення та нормалізація відносин власності і створення на їх основі нових суб’єктів підприємництва; реструктуризація та вдосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва; пристосування аграрного сектора до ринкових умов діяльності: збалансування ринку, зменшення кількості працівників, підвищення конкурентоспроможності; реконструкція та модернізація технічного, технологічного і наукового забезпечення сільського господарства. При цьому основними довготривалими цілями аграрної політики було визначено: диверсифікація підприємницької діяльності у сфері агробізнесу; підвищення суспільної значущості сільського господарства з виокремленням його поза виробничих функцій; переорієнтація на якісні критерії оцінки діяльності галузі; піклування про забезпечення належного життєвого рівня працівників села; розвиток економічної та соціальної активності на селі з врахуванням регіональних аспектів та особливостей.

Важливими напрямами аграрної політики, що визначає її сутність та прояви є цінова політика, економічна підтримка аграрної сфери та регулювання ринку. Водночас важливе значення мають структурні та інституційні реформи. В дисертації обґрунтовано, що інституціоналізація є одним з напрямів реалізації аграрної реформи та нової аграрної політики. Мета інституційних змін – створити інституційну