Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України

Іваненко Богдана Борисівна

УДК 159. 9 : 371. 134

Особистісна психокорекція

майбутнього практичного психолога

засобами активного соціально-психологічного навчання

Спеціальність 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького МОН України

Науковий керівник:

дійсний член АПН України,

доктор психологічних наук, професор

Яценко Тамара Семенівна,

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького МОН України,

завідувач кафедри практичної психології,

декан психологічного факультету | Офіційні опоненти: | член-кореспондент АПН України,

доктор психологічних наук, професор

Татенко Віталій Олександрович

Інститут соціальної та політичної психології

АПН України, головний науковий співробітник лабораторії методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень

доктор психологічних наук, доцент

Пов’якель Надія Іванівна,

Національний педагогічний університет

ім. М.П. Драгоманова МОН України (м. Київ),

завідувачка кафедри практичної психології

Провідна установа: | Дніпропетровський національний університет

МОН України,

кафедра педагогічної психології та англійської мови

Захист відбудеться “25 ” травня 2005 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.

Автореферат розісланий “23 квітня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Балл Г.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. У сучасний період розвитку української держави відбуваються складні процеси демократизації, переходу до вищого рівня суспільного розвитку з орієнтацією на збереження відповідності усіх суспільних процесів морально-етичним нормам. У зв’язку з цим все більшого значення набуває практична психологія, розвиток якої відкриває нові перспективи оздоровлення нації. За цих умов виняткової значущості набувають ті галузі науки, які пов’язані з процесами психологізації освіти. У законах України, зокрема “Про освіту”, “Про вищу освіту” визначається необхідність розвитку освіти згідно з прогресивними концепціями сучасної науки, які мають гуманістичне спрямування. У зв’язку з цим постає питання вдосконалення змісту, форм та методів професійної підготовки практичних психологів з орієнтацією на розкриття індивідуально-неповторного особистісного потенціалу кожного суб’єкта.

Підготовка майбутнього практичного психолога є однією з актуальних проблем, яка ставить завдання здійснення особистісної психокорекції майбутніх психологів. Така психокорекція може бути забезпечена шляхом реалізації відповідних методів, що орієнтуються на глибинне пізнання психіки. Це вагоме завдання, яке раніше (в радянській психології) не було реалізоване в достатній мірі через орієнтацію на феномен діяльності, що детермінує соціальну адаптацію особи.

Розвиток практичної психології потребує застосування належного методичного інструментарію. Метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розроблений академіком АПН України Т.С.Яценко, засвідчив свою ефективність у підготовці практичних психологів. Завдяки його глибинному спрямуванню забезпечується нівелювання деструктивних, агресивних проявів суб’єкта, відбувається розкриття творчого потенціалу і підвищення адаптованості майбутніх психологів до професійної діяльності. В методі АСПН інтегруються глибиннопсихологічні знання, які сприяють особистісній психокорекції майбутніх психологів, та водночас засвоюється інструментарій практичної психокорекційної роботи. Глибинне пізнання психіки за методом АСПН передбачає розкриття функціональних особливостей несвідомої сфери в їх узгодженості зі свідомою сферою. В пункті взаємодії цих сфер і знаходяться резерви психокорекції особистісної проблематики майбутнього психолога, нівелювання якої належить до завдань психокорекційного впливу засобами АСПН в контексті фахової підготовки психологів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (номер держреєстрації 23452U264) та плану НДР Академії педагогічних наук України з напряму: “Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”, “Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”. Тема дисертації затверджена Вченою радою Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького (протокол № 1 від 28. 08. 2003 року) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні від 23. 12. 2003 року (протокол № 10).

Об’єкт дослідження: процес особистісної психокорекції майбутніх психологів-практиків.

Предмет дослідження: особистісна психокорекція засобами активного соціально-психологічного навчання як передумова професійного становлення психолога-практика.

Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному обґрунтуванні сутності особистісної психокорекції майбутнього практичного психолога й виявленні можливостей прийомів активного соціально-психологічного навчання, що слугують меті глибинної психокорекції в професійній підготовці психологів.

В основу концепції дослідження покладено: гуманістичний підхід, який реалізується у процесі активного соціально-психологічного навчання майбутніх фахівців у галузі практичної психології; психодинамічну теорію та цілісний підхід до особистісної психокорекції.

Гіпотеза дослідження: професійному становленню майбутнього практичного психолога сприяє його особистісна психокорекція, яка забезпечує нівелювання соціально-перцептивних викривлень та актуалізацію рефлексії й самопізнання.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження були поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати стан розроблення проблеми особистісних передумов фахової підготовки майбутніх психологів-практиків.

2. Дослідити вплив особистісної проблематики (внутрішньої суперечності психіки) психолога-практика на його професійну діяльність.

3. Визначити психологічні передумови оптимізації особистісних якостей професійної діяльності психолога-практика.

4. Розкрити особливості активного соціально-психологічного навчання (АСПН) в контексті забезпечення даним методом особистісної психокорекції майбутнього практичного психолога.

5. Представити результативність особистісної психокорекції засобами АСПН майбутнього фахівця-психолога та сформулювати відповідні рекомендації.

Методологічною та теоретичною основою дослідження слугували: методологія системного підходу до розуміння особистості (І. Ф. Бурлачук, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, В. В. Рибалка, С. Л. Рубінштейн, С. О. Сисоєва та ін.); основні положення про зв’язок свідомої та несвідомої сфер психіки (З. Фрейд, К. Г. Юнг, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко, Т. С. Яценко та ін); твердження про структуру та функціональні особливості несвідомої сфери психіки (А. Фрейд, З. Фрейд, К. Хорні, К. Г. Юнг, Т. С. Яценко та ін.); теорія психокорекційного навчання (О. Ф. Бондаренко, Л. М. Карамушка, Н. Л. Коломенський, Г. В. Ложкін, Н. Ю. Максимова, В. Г. Панок, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєва та ін.); принципи гуманістичного підходу до психокорекції (А. Маслоу, К. Роджерс, Е. Фромм, Т. С. Яценко та ін.); інструментарій особистісно-орієнтованого підходу у практичній психології (Г. О. Балл, М. Й. Боришевський, І. А. Зязюн, С. Д. Максименко, Н. Г. Ничкало, В. А. Семіченко, Н. В. Чепелєва та ін.).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених у дисертації завдань, досягнення мети, перевірки сформульованої у роботі гіпотези використовувались теоретичні методи: аналіз проблеми за літературними джерелами; порівняльний аналіз різноманітних підходів до психокорекції; систематизація теоретичних здобутків з проблеми підготовки майбутнього психолога; синтез теоретичних та практичних знань; класифікація складових особистісної корекції. Методи емпіричного дослідження: класифікація труднощів особистісної психокорекції психолога-початківця; моделювання нових засобів глибиннопсихологічного пізнання в АСПН, супервізія роботи психолога-початківця; застосування методик АСПН: використання набору іграшок та предметної моделі, робота з неавторським малюнком, психоаналіз комплексу тематичних малюнків, аналіз семантики висловлювань учасників групи в конфліктній ситуації; експериментальне дослідження результативності особистісної психокорекції майбутніх психологів з використанням тестових методик; якісний аналіз психокорекційного матеріалу, зокрема результатів роботи з окремими студентами у групі АСПН.

Експериментальна база. Дисертаційне дослідження виконувалось на базі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. У дослідженні брали участь (упродовж всіх років підготовки роботи) 570 студентів різних курсів психологічного факультету та слухачів факультету підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів за спеціальністю “Практична психологія”.

Наукова новизна роботи полягає у: конкретизації теоретико-концептуальних положень психодинамічної теорії; обгрунтуванні феномена та структури особистісної психокорекції; визначенні можливостей АСПН у професійній корекції психолога; безпосередній організації та проведенні всіх етапів емпіричного дослідження й експериментального дослідження результативності особистісної психокорекції. У ході роботи встановлено стійкий взаємозв’язок особистісної відкоректованості практичного психолога з рівнем його професіоналізму; з’ясовано труднощі психокорекції психолога-початківця, пов’язані з особистісними характеристиками та специфікою групового психокорекційного процесу; змодельовано схему структури особистісної психокорекції; доведено психокорекційний ефект глибиннопсихологічної роботи засобами АСПН; запропоновано новий прийом особистісно-професійної психокорекції психолога-початківця – безпосередня супервізія професійної роботи; визначено критерії особистісної відкоректованості психолога-практика як основний орієнтир для майбутніх практичних психологів у особистісно-професійному становленні.

Теоретичне значення роботи полягає в обґрунтуванні:

1) ефективності психодинамічного підходу в дослідженні сутності особистісної проблематики суб’єкта та її корекції;

2) застосуванні “Моделі внутрішньої динаміки психіки” у контексті підготовки майбутніх практичних психологів;

3) критеріїв особистісної відкоректованості практичного психолога як передумови формування професіоналізму.

Практична значущість роботи полягає в: апробації нових психологічних прийомів особистісної корекції майбутніх психологів-практиків; обґрунтуванні необхідності впровадження у підготовку психологів-практиків методів групової психокорекції глибиннопсихологічного спрямування, зокрема методу АСПН; поглибленні концептуальних засад практичної психології та розширенні розуміння психологами-практиками проблеми власної психокорекційної підготовки з фаху “практична психологія”; розробці методичних рекомендацій, що сприяють подоланню бар’єрів та труднощів психокорекційного процесу.

Упровадження результатів дослідження. Основні висновки та рекомендації дослідження впроваджено в підготовку психологів-практиків Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка Міністерства освіти і науки України № 1/257 від 5.04.2003р.), Слов’янського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка Міністерства освіти і науки № 11 від 12.09. 2003р.), Уманського педагогічного університету ім. П. Тичини (довідка Міністерства освіти і науки України № 66 від 14.01.04) та ін. Впровадження здобутків дослідження здійснювалось шляхом публікації у фахових наукових збірниках основних результатів дисертаційного дослідження; розробки та читання лекційних курсів з проблем особистісної психокорекції та професійної підготовки майбутнього психолога; проведення спеціальних семінарів та виступів на семінарах психолого-педагогічних працівників різних категорій у вищеназваних містах України, а також проведення практичних і лабораторних занять для студентів психологічних факультетів і слухачів факультету підвищення кваліфікації і перепідготовки зі спеціальності “Практична психологія” в системі педагогічної освіти; підготовка семінарів для заступників директорів з виховної роботи навчально-освітніх закладів, класних керівників, педагогів-організаторів та працівників соціальних служб. Крім того, організовано і проведено курси психокорекційної роботи за методикою АСПН, що відображає поданий у дисертації емпіричний матеріал.

Особистий внесок здобувача до публікацій, підготовлених у співавторстві, становить: теоретичне обґрунтування заявлених у статтях феноменів; розробка нових форм психокорекційної роботи в рамках методу АСПН; окреслення взаємозв’язків між теоретичними здобутками та практичним їх застосуванням у безпосередній психокорекційній практиці, націленій на професійну підготовку психологів.

Вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується застосуванням методів, адекватних меті й завданням дисертації, а саме: якісним аналізом матеріалу, отриманого в процесі емпіричного дослідження; використанням комплексу методик, що мають глибиннопсихологічне спрямування та застосовуються в груповій психокорекційній роботі за методом АСПН; емпіричними даними, здобутими під час практичної роботи; використанням теоретичних здобутків практичної психології, зокрема “Моделі внутрішньої динаміки психіки”, в об’єктивуванні суперечливих тенденцій психічних явищ, які створюють бар’єри й труднощі на шляху до професіоналізму психолога-практика.

На захист виносяться такі положення:

1. Глибиннопсихологічна корекція в підготовці практичного психолога - важлива умова самовдосконалення та професійного розвитку.

2. Особистісна психокорекція психолога сприяє уникненню викривлень соціально-перцептивної інформації, що оптимізує його професійну роботу завдяки адекватності інструментарію глибинного пізнання.

3. Включення майбутнього психолога в процес глибиннопсихологічного пізнання (за методом АСПН) сприяє не лише психокорекції, але й оволодінню конкретними методиками, а саме: психоаналізом малюнків, психокорекційною роботою з предметною моделлю та іграшками, аналізом семантики висловлювань, які сприяють вдосконаленню самопізнання та поглибленню самокорекції;

4. Професійна підготовка психолога-практика потребує впровадження відповідних програм і курсів групової психокорекції з глибиннопсихологічною орієнтацією, які забезпечують цілісне пізнання психіки та рефлексію майбутнього фахівця.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження висвітлено й обговорено на: ІІІ з’їзді Товариства психологів України “Творча спадщина Г. С. Костюка і сучасна психологія” (Київ, 2002 р.); VІІ міжнародній науково-практична конференція “Наука і освіта 2004” (Чернівці, 10–25 лютого 2004 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Використання психолого-педагогічних технологій у процесі підготовки практичних психологів і вчителів в умовах вищого навчального закладу” (Дніпропетровськ, 2004 р.); засіданнях кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (2001 – 2005 рр.).

Основний зміст дисертаційної роботи відображено у 18 публікаціях, 17 з них – у фахових виданнях, унесених до списку, затвердженого ВАК України. З них п’ять публікацій – одноосібні.

Структура й обсяг дисертації: Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (350 найменувань), п’яти додатків, що охоплюють: 16 малюнків, 6 фотозображень, 4 фрагменти стенограми роботи психолога. У дисертації вміщено 2 схеми, одну діаграму. Обсяг основного тексту дисертаційного дослідження становить 188 сторінок, додатків - 76 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, вказано об’єкт, предмет, мету роботи, сформульовано гіпотезу і завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, наведено основні положення, що виносяться на захист, подані дані про апробацію результатів роботи.

Перший розділ дисертаційного дослідження - „Особистісна психокорекція як необхідна передумова формування професіоналізму майбутнього практичного психолога”

На базі узагальнення ідей і висновків, що містяться у працях вітчизняних психологів (О. Ф.Бондаренка, Л. В. Долинської, С. Д. Максименка, Н І. Пов’якель, В. А. Семіченко, Н. В. Чепелєвої та ін.) можна стверджувати, що професійна підготовка майбутніх психологів передбачає: актуалізацію професійно-необхідних особистісних якостей, формування професійної компетентності психолога у поєднанні з гуманістичним світоглядом, формування системи професійних навичок, що дозволяють досягати професійного успіху, набуття професійної культури спілкування, розвиток професійної інтуїції. У наукових працях зазначається, що професіоналізм практичного психолога значною мірою залежить від вирішення ним внутрішніх проблем, нівелювання психологічних затисків. Тим не менш проблема психокорекції особистості саме майбутнього психолога спеціально не розглядалася, що й зумовило постановку та розв’язання такої проблеми дисертаційного дослідження. У зв’язку з цим потребують розгляду такі питання: необхідність цілісного і системного підходу до формування особистісно-професійних якостей майбутнього практичного психолога; вибір оптимальних шляхів ефективної підготовки психолога-практика, які включали б глибинне пізнання особистості; визначення критеріїв особистісного вдосконалення та професіоналізму практичного психолога. У контексті цього постає необхідність особистісної корекції глибинного спрямування, яка забезпечила б гармонізацію особистості майбутнього практичного психолога у єдності свідомих і несвідомих аспектів його психіки.

Як відомо, підготовка майбутнього практичного психолога відзначається специфікою, що вимагає застосування адекватних методів особистісної психокорекції. Більше того, необхідні такі методи, які дозволили б ефективно відкоректувати його особистість у поєднанні з виробленням професійних умінь, опануванням інструментарієм практичної психокорекційної роботи. У сучасній психологічній практиці, спрямованій на роботу з дорослою психологічно здоровою людиною, набувають розвитку групові методи психокорекційної роботи (І. Вачков, С. Макшанов, І. Мироненко, Н. Захаров, Є. Сидоренко, А. Петровська, Е. Ємельянов), які мають очевидні переваги над індивідуальними методами: зокрема, особистісні труднощі об’єктивуються у світлі сприйняття багатьох людей, нівелюється суб’єктивізм психолога у аналізі матеріалу. У рамках СПТ широко застосовуються тренінги особистісного зростання, які допомагають студентам-психологам здійснювати рефлексію власної поведінки (Є. Чорний); тренінги формування особистісних та професійних новоутворень у майбутніх практичних психологів, що змінюють і стабілізують професійні якості (П. Лушин). Як бачимо, ці форми психологічної практики набувають спрямованості на роботу з майбутніми практичними психологами і дозволяють останнім здійснювати професійно-особистісну саморефлексію. Проте у центрі уваги соціально-перцептивного тренінгу (СПТ) перебуває розвиток соціально-перцептивних навичок суб’єкта без глибинного дослідження психіки. Актуальним залишається питання дослідження глибинних феноменів психіки, що пов’язані з формуванням особистісної проблематики, наявність якої у практичного психолога може спричиняти професійну дезадаптацію. За таких умов необхідність здійснення особистісної психокорекції майбутніх психологів набуває першорядного значення.

Відкоректована особистість - це, зокрема, людина з гармонічним внутрішнім світом, здатна до усвідомлення власних психологічних механізмів, що “програмують” актуальну поведінку, та самореалізації в соціально значущій діяльності. Особистісна корекція майбутнього практичного психолога передбачає долання ними бар’єрів, які породжуються як об’єктивними розбіжностями у теоретичній (академічній) і практичній підготовці майбутніх фахівців, так і труднощами адаптації до групового психокорекційного процесу. Особистісна психокорекція майбутнього психолога унеможливлюється, якщо відбувається підміна її формуванням суто поведінкових навичок, що не дає тривалого психокорекційного ефекту. Це може спричинити в подальшому повернення до непродуктивних стереотипів поведінки, які мають небезпеку актуалізувати емоційно-інфантильні аспекти у професійній взаємодії, що, зрештою, нівелює професійний успіх та ефективність психологічної допомоги іншій людині.

Становлення професіонала у галузі практичної психології є важко досяжним без корекції дисфункцій його психіки, що детермінуються особистісною проблематикою і деструктивно впливають на процес професійної взаємодії. За умови невідкоректованості спостерігаються соціально-перцептивні викривлення, що породжують тенденційність у сприйнятті іншої людини та об’єктивної реальності. При цьому у суб’єкта розвинутою є система психологічних захистів, яка здійснюэ інтегруючу функцію (суб’єктивна інтегрованість психіки) на засадах відступу від реальності на догоду ідеалізованому “Я”. Солідаризуючись з дослідниками проблеми психологічних захистів, ми здійснили спробу виявити їх системні характеристики та перевірити гіпотезу про важливість в глибинному пізнанні психіки суб’єкта врахування двох різновидів захистів: базових та ситуативних. Зокрема, ми виходили з необхідності пізнання базових захистів, за якими криється логіка несвідомого, у їх взаємозв’язку з формами захистів, які сприяють адаптації суб’єкта до актуальної ситуації спілкування. Захисти маскують глибиннопсихологічний зміст, пов’язаний з Едиповою ситуацією та інфантильними цінностями „Я”. Можливості їх корекції без глибинної зорієнтованості методів особистісного пізнання є досить обмеженими, адже захисти обумовлюються механізмами, які складаються поза свідомим рішенням та волею суб’єкта. Отже, нині маємо підстави констатувати, що особистісна психокорекція майбутнього практичного психолога потребує впровадження програм курсів психокорекції з глибинною орієнтацією, яка набуває цілісного і системного характеру.

У другому розділі “Корекція особистості засобами активного соціально-психологічного навчання” передусім зазначається, що особистісна психокорекція засобами активного соціально-психологічного навчання (АСПН) у рамках психодинамічної теорії, розробленої академіком АПН України Т.С.Яценко, дозволяє шляхом глибинного аналізу цілісних явищ психіки ефективно відкоректувати особистість майбутнього психолога у єдності з опанування ним професійним інструментарієм роботи. У вузькому розумінні особистісна психокорекція передбачає психологічну зміну усталених характеристик, стабілізованих в процесі життєдіяльності, завдяки чому нівелюються відступи від реальності.

В основі психокорекційної практики, що розглядається, лежать концептуальні засади, які задаються “Моделлю внутрішньої динаміки психіки”, запропонованою Т.С.Яценко. Концептуальне підґрунтя методу, що включає, зокрема, вчення про функціональні особливості несвідомої сфери, дозволяє не звужувати сутність психокорекційної роботи, зводячи її лише до набуття й тренування вмінь і навичок спілкування: обов’язковим є виявлення інфантильних глибиннопсихологічних витоків особистісної проблематики. Реалізується таке завдання шляхом включення учасників групи у цілісне глибиннопсихологічне пізнання, що передбачає єдність емоційних і когнітивних зусиль у процесі безпосередньої роботи. Пріоритетності при цьому набуває орієнтація на пізнання майбутнім психологом особливостей власної несвідомої сфери, внутрішньої суперечливості психіки та глибинних детермінант особистісної проблематики, що дозволяє нівелювати відступи від реальності та розвинути соціально-перцептивний інтелект. Ефективності корекції сприяє при цьому процесуальність та тривалість роботи психокорекційної групи, у результаті якої формуються навички самопізнання, відкриваються перспективи їх вдосконалення за межами психокорекційної практики, у повсякденному житті.

Психокорекція за методом АСПН забезпечується методичними засадами та принципами роботи групи, які мають глибинне спрямування на виявлення фіксацій травмами, пов’язаними з Едиповою ситуацією. Особливості групової роботи полягають у регуляції її такими закономірностями, як групова динаміка, а також позитивна дезінтеграція та вторинна інтеграція у процесі особистісного змінювання учасників АСПН. Це дозволяє їм багаторівнево рефлексувати власну проблематику, що сприяє нівелюванню внутрішньої суперечності між свідомою і несвідомою сферами та гармонізації особистості.

Однією з найважливіших передумов успішності глибинної психокорекції є особливості керівництва груповим процесом АСПН. Першою необхідною умовою успішності вказаного керівництва є особистісна відкоректованість керівника психокорекційної групи, який забезпечує конструктивну взаємодію між її членами (майбутніми психологами-практиками). Наявність внутрішніх нерозв’язаних проблем, неусвідомлюваних суперечностей може спонукати не відкоректованих психологів-практиків невидимо для себе об’єктивувати проблематику у поведінці. До професійних умінь керівника групи АСПН належать, зокрема: здатність децентрувати увагу з власної особистості на учасників групи, каталізувати груповий процес та управляти ним, утримуючи в полі зору загальну мету та психокорекційні цілі, розуміння відмінностей свідомої та несвідомої сфер, знання механізмів символізації та розуміння категорії передсвідомого, здатність дешифрувати за окремими проявами поведінки конкретної особи істотні характеристики особистісної проблеми.

Супервізія роботи психолога-початківця в рамках АСПН дає змогу не лише виявити рівень його професіоналізму з точки зору об’єктивного спостерігача, а й дозволяє йому здійснити самопізнання як суб’єкта психічної діяльності. У цьому аспекті супервізія виступає різновидом прийомів психокорекційної підготовки психолога-практика, яка сприяє його фаховому вдосконаленню через самоаналіз власних професійних дій під впливом інформації об’єктивного спостереження.

Третій розділ “Результативність особистісної корекції майбутнього психолога” презентує діагностико-корекційні можливості прийому психоаналізу комплексу тематичних малюнків, а також нові прийоми: психокорекційна роботу із застосуванням предметної моделі (іграшки), робота з семантикою висловлювань, застосування неавторського малюнку, які слугують інструментами пізнання особистісної проблематики. Застосування цих прийомів дозволяє цілісно та системно пізнавати психіку кожного окремого суб’єкта.

Стенографування практичної психокорекційної роботи, аналіз отриманих стенограм і узагальнення результатів аналізу дозволяють виділити відмінності у діагностичних акцентах, зумовлені застосуванням різних прийомів АСПН. Зокрема, психоаналіз комплексу тематичних малюнків дозволяє виявити притаманну їх авторові логіку несвідомого, яка часто визначає характер соціально-перцептивних викривлень у ситуації міжособистісної взаємодії; робота з іграшкою та предметною моделлю дозволяє дослідити специфіку об’єктних відношень майбутнього психолога, що проявляються у вигляді переживань звичних почуттів (нерідко - тривоги, страху), які не лише знижують мотивацію до оволодіння професією, а й перешкоджають розвитку соціально-перцептивного інтелекту. Робота з семантикою висловлювань членів психокорекційної групи, детермінованих певною конфліктною ситуацією, дозволяє діагностувати та коректувати особистісну проблематику суб’єкта, яка перш за все заявляє про себе через систему умовних цінностей, що сприяє розширенню соціально-перцептивного інтелекту майбутніх психологів.

Аналіз емпіричного матеріалу дозволяє відкрити нові аспекти бачення батьківського виховного впливу: Едіпова ситуація та взаємодія з батьками є значною мірою доленосними та призводять до формування особистісної проблеми незалежно від того, “позитивним” або “негативним” було виховання з точки зору загальноприйнятих морально-етичних норм. Засоби активного соціально-психологічного навчання дозволяють психологу виокремити недосконалі виховні впливи у батьківській сім’ї та простежити їх вплив на його власну поведінку, що можуть проявлятися у переносах в професійній взаємодії. Сформульовані відповідні рекомендації майбутнім психологам практикам, які допоможуть подолати труднощі психокорекційного процесу і сприятимуть особистісні психокорекції.

Представлено тестовий підхід до визначення результативності особистісної корекції майбутнього психолога, що супроводжується результатами самоаналізу учасників дослідження – студентів психологічного факультету. Була зроблена вибірка студентів (76 осіб), учасники якої піддавалися спостереженню та аналізу протягом п’яти років (з першого до п’ятого курсу). Це дозволило констатувати позитивні зміни у студентів психологічних факультетів; ці зміни є підстави відносити за рахунок курсів глибиннопсихологічної психокорекції, які вони регулярно (щорічно) проходили, згідно з навчальними планами Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького.

Рис. 1. Діаграма результативності особистісної психокорекції майбутнього практичного психолога

Результати тестової діагностики особистісних якостей майбутніх психологів-практиків (див. діаграму на рис. 1) засвідчують, що упродовж п’яти років особистості студентів, які проходили психокорекцій ні курси за методом АСПН змінювалися у напрямі гармонізації: на п’ятому курсі спостерігається значне покращення особистісних характеристик порівняно з першим курсом, гармонізація внутрішнього світу майбутніх психологів. Для діагностики були застосовані методики для визначення рівня ригідності психіки та емоційного вигоряння, а також методика виявлення агресії. Паралельне застосування тих самих тестових методик з 56-ма студентами інших факультетів показало, що в них рівень агресивності та толерантності до фрустрації суттєво не змінився до п’ятого курсу, а в окремих студентів, навпаки, збільшилися агресивно-регресивні тенденції.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз літературних джерел з теми дисертаційного дослідження дозволяє констатувати, що в науковій літературі досить ґрунтовно висвітлюються професійні аспекти підготовки майбутніх психологів та ставиться проблема формування інструментарію їх роботи. Зокрема, показано необхідність удосконалення особистісних характеристик майбутніх психологів, набуття ними психологічної культури, здатності до конструктивного діалогічного спілкування, стійкості до фрустрації, емоційної стабільності, уміння керувати власною поведінкою. Однак при цьому не приділяється належна увага глибинним феноменам психіки, пов’язаним з особистісною проблематикою суб’єкта: внутрішнім суперечностям, психологічним захистам в їх системній упорядкованості, деформаціям психіки, що мають вияв у викривленнях соціально-перцептивної інформації.

2. Проведене нами дисертаційне дослідження доводить, що використання соціально-перцептивного тренінгу (СПТ) в якості методу психокорекціного впливу обмежується соціально-перцептивним рівнем, що сприяє вдосконаленню навичок поведінки без глибинного розуміння психіки. У таких формах психокорекційної практики спостерігається орієнтація на вдосконалення зовнішніх форм спілкування та на відреагування емоційних станів. Психотерапевтичні групи зорієнтовані на зняття психологічного напруження. Хоча в них і реалізується цілісний підхід до зв’язку минулого досвіду з актуальними станами суб’єкта, проте не приділяється належної уваги оптимізації особистісних характеристик і нівелюванню деструктивних наслідків дії психологічних захистів у їх диспозиційній організації. Дослідження цих явищ в групах СПТ взагалі не передбачається. Не враховується той факт, що саме захисна система породжує деструкції поведінки особистості, що супроводжуються соціально-перцептивними викривленнями. Тому є підстави стверджувати, що тренінгові групи СПТ не в змозі нівелювати деформації особистості, породжені глибиннопсихологічними чинниками, започаткованими ще в інфантильному періоді розвитку суб’єкта, а обмежуються наведенням “косметики” в поведінці.

3. Для майбутнього практичного психолога необхідною є глибиннопсихологічна корекція внутрішньої суперечливості психіки, яка детермінується Едиповою ситуацією. Остання обумовлює порушення не лише семантичного аспекту самоусвідомлення, але й емоційного забарвлення рефлексії. За таких умов цілісність психіки забезпечується відступами від реальності і на етапі сприйняття соціально-перцептивної інформації (селекціонування зворотного зв’язку), і на етапі внутрішнього оброблення та інтерпретації отриманої інформації. По суті створюється ілюзія цілісності особистості, що в практичній психології дістала назву суб’єктивної інтеграції психіки. Звідси поведінка суб’єкта на рівні зовнішнього (наукового) спостереження має ознаки об’єктивної дезінтегрованості психіки. Усе це проявляється у невідповідності намірів (цілей) засобам їх досягнення. У разі невідкоректованості особа не може адекватно усвідомити причини вказаних розбіжностей через викривлення (проекцій, перенесень, раціоналізацій, виміщень та ін.), унаслідок чого порушуються стосунки з людьми. У професійно-психологічній діяльності наявність таких деструктивних тенденцій є руйнівною з огляду на порушення можливостей об’єктивного сприймання проблематики іншої людини та упередженого ставлення до особи, яка потребує допомоги. Деструкції психіки, пов’язані із її внутрішньою суперечливістю, є вкрай небажаними для людей, професія яких ґрунтується на спілкуванні, яке несе функцію впливу на іншу особу і виступає, за певних обставин, інструментом професійної взаємодії.

4. Викривлення соціально-перцептивного сприймання зворотної інформації та рефлексивного мислення, що породжуються системою психологічних захистів, мають індивідуальні особливості, детерміновані інфантильним досвідом взаємин в період Едипової ситуації. Соціальні “табу” впливають на формування умовних цінностей, що лежать в основі когнітивного рівня психологічних захистів. Саме захисти спричиняють неусвідомлювані регресії: дискредитацію гідності іншої людини, ствердження неперевершеності "Я", тенденції до психологічної імпотенції та психологічної смерті (спрямованих як на себе, так і на інших людей), а також агресію, заздрощі, депресію та ін., що не узгоджується з професійними вимогами до особистісних характеристик практичного психолога. Якщо для окремих професій (оператор, водій та ін.) не обов’язковою є попередня психокорекція, то фах психолога, навпаки, передбачає розвиток здібностей спілкування на партнерських засадах. Це спілкування вимагає нейтралізації емотивно-спонтанних факторів, що вносять деструкцію в процес міжособистісної взаємодії завдяки ідеалізації “Я”, яка, крім ілюзорного підтвердження гідності “Я”, робить суб’єкта закритим для нового досвіду.

5. Проведене дослідження переконує в тому, що професійна підготовка практичного психолога у вищих навчальних закладах вимагає вдосконалення шляхом запровадження психокорекційних курсів, які сприяли б розширенню сфери самоусвідомлення та розвитку соціально-перцептивного інтелекту й забезпечували б покращення показників психологічної зрілості, внутрішнього особистісного зросту. Опосередкованими показниками останнього є: зменшення ірраціональних проявів поведінки; інтеграція та гармонізація раціонального і емоційного аспектів особистості; готовність до набуття нового досвіду на засадах рефлексивних знань і децентрація уваги; гармонізація свідомої та несвідомої сфер особистості; опанування навичками рефлексії та самокорекції. Професія практичного психолога потребує максимального наближення до принципу реальності, адекватного відображення дійсності при забезпеченні належних вимог до психологічної культури спілкування. Отже, дисертаційне дослідження доводить, що важливою складовою підготовки практичного психолога виступає глибинна психокорекція особистості майбутнього психолога. Вона передбачає цілісне включення суб’єкта в психокорекційний процес, пізнання ним свідомих та несвідомих детермінант власної поведінки в їхніх взаємозв’язках. У груповому психокорекційному спілкуванні оптимізується призма сприймання об’єктивної реальності, що, зрештою, сприяє нівелюванню деструктивних наслідків викривлень.

6. Паралельно з розв’язанням основних завдань, поставлених в дисертації, вдалося зробити висновки про труднощі психокорекції психолога-початківця. Внутрішні бар’єри, викликані стереотипами очікувань від традиційного навчання, де провідними є стандартизовані знання, подані в "готовому" вигляді. У групі АСПН кожний учасник займає позицію дослідника, що дозволяє отримати рефлексивні знання, які сприяють розвитку соціально-перцептивного інтелекту. Робота в групі АСПН передбачає корекцію в єдності емоційного, когнітивного й поведінкового аспектів, що каталізує об’єктивацію ітеративних характеристик поведінки. Такі характеристики виражають ригідність механізмів психологічних захистів, що функціонують на латентному рівні. Особистісними бар’єрами тут виступають: ідеалізація власного "Я", залежність від батьківського авторитету; актуалізація почуття меншовартості; страх саморозкриття та власних агресивних тенденцій; закритість на об’єктивування особистісного матеріалу; емоційні напруження, породжені травматичними фіксаціями минулого досвіду; базальне почуття тривоги. Подолання вказаних та подібних перешкод на шляху до психокорекції потребує пізнання неусвідомлюваних першопричин особистісної проблематики, що має інфантильні витоки.

7. Дисертаційна робота доводить, що метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розроблений академіком АПН України Т. С. Яценко за своєю суттю відповідає вимозі адекватності пізнання природи цілісної психіки у взаємозв’язку її свідомих і несвідомих проявів. Метод АСПН пов’язаний з психодинамічною теорією, яка сформувалася в глибиннопсихологічній практиці і синтезовано презентована в “Моделі внутрішньої динаміки психіки”, що уможливлює структурно-об’ємне осягнення суперечливих тенденцій психіки. Істотним здобутком психодинамічного підходу стало розуміння захистів у їх ієрархії за принципом системної динаміки та глибиннопсихологічна детермінованість “за вертикаллю” (виділення базових форм психічних захистів та ситуативних). Пізнання внутрішньої динаміки психіки, яке необхідне майбутнім фахівцям у галузі практичної психології, набуває реальності в психокорекційному процесі АСПН. Особистісній психокорекції учасників АСПН значною мірою сприяє професійна взаємодія в групі, яка передбачає власну відкоректованість керівника групи, його здатність до глибинної рефлексії та нівелювання захисних тенденцій.

8. Ефективність особистісної корекції майбутніх фахівців-психологів у групі активного соціально-психологічного навчання досягається не лише загальними методологічними засадами методу АСПН, які достатньо представлені роботами Т. С. Яценко та її послідовників, але й застосуванням конкретних методик. Серед них особлива роль належить психоаналізу комплексу тематичних малюнків, що відзначається можливостями системної діагностики. Особлива цінність цієї методики полягає в передбачуваному поєднанні вербальних (діалогічних) засобів пізнання та невербальних (малюнкових). Це дозволяє психологам-практикам пізнати специфіку психоаналітичної роботи з комплексом малюнків її автора в єдності з інтерпретацією архетипної символіки, яка виражає інтимно значущий зміст, детермінований Едиповим періодом розвитку суб’єкта. Психокорекційні особливості роботи з предметною моделлю та іграшками, неавторським малюнком, семантикою висловлювань учасників АСПН тощо, дають змогу здійснювати цілісне глибинне пізнання проблематики суб’єкта. Застосування прийому супервізії роботи психолога-початківця в процесі АСПН сприяє об’єктивуванню деструктивного впливу невідкоректованості психолога (керівника групи) на характер його професійної роботи шляхом пізнання психологічних захистів, які породжують викривлення соціально-перцептивнної інформації. Проходження глибинної психокорекції майбутнім психологом допомагає не лише розв’язанню особистісних проблем, а й опануванню способами використання (реалізації) окремих методик.

9. Емпіричний матеріал, отриманий у групі АСПН та його психоаналіз виявляють залежність особистості психолога від пережитих ним травм та фіксацій дитинства, що пройшли процес витіснення й латентно детермінують поведінку. Результативність особистісної психокорекції майбутнього психолога підтверджується порівняльними результатами тестових методик, які використовувалися при обстеженні студентів психологічного факультету від першого до п’ятого курсу, а також порівняння цих результатів з отриманими даними про студентів інших факультетів. При цьому у студентів-психологів факультету було констатовано зменшення суперечливих тенденцій (гармонійність психіки), звільнення від внутрішнього напруження й деструкцій поведінки. До показників відкоректованості ми відносимо зниження агресивно-регресивних явищ психіки, підвищення лабільності та стійкості до фрустрації. Особистісні характеристики студентів інших спеціальностей, які не проходили глибинну психокорекцію за методом АСПН, суттєво не змінилися, а в окремих осіб спостерігалося зростання рівня тривоги (потенційної агресивності) у зв’язку з завершенням навчання на факультеті.

10. Є всі підстави констатувати, що особистісна психокорекція майбутнього практичного психолога може бути успішно здійснена за допомогою методу АСПН, який забезпечує не лише пізнання особистісних проблем майбутнього фахівця, але й сприяє їх розв’язанню шляхом глибинного психологічного пізнання в єдності з опануванням діагностико-корекційним інструментарієм.

Перспективи подальших досліджень ми вбачаємо у спеціальному вивченні єдності діагностичних та психокорекційних засобів, з’ясуванні порівняльних характеристик тестових методів і проективних методик на засадах глибиннопсихологічного пізнання.

Основний зміст дослідження відображено в таких публікаціях:

1. Іваненко Б. Б. Проблема формування професіоналізму майбутнього практичного психолога // Неперервна професійна освіта: теорія і практика / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – 2003. – Вип. 3 / 4 (липень-грудень). – С. 49 – 57.

2. Іваненко Б. Б. Вплив сімейного виховання на формування особистісної проблеми суб’єкта // Психологія: Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова – 2003. – Вип. 22. – С. 38 – 44.

3. Іваненко Б. Б. Феномен "психічних захистів" в контексті особистісної корекції майбутнього психолога-практика // Психологія. Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова – 2003. – Вип. 21. – С. 235 – 241.

4. Іваненко Б. Б. До питання про сутність особистісної психокорекції майбутнього практичного психолога // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К., 2004. – Т. 6. – Вип. 1. – С. 158 – 165.

5. Іваненко Б. Б. Пізнай себе, психологу! // Соціальна психологія. – 2003. – № 1. – С. 143 – 147.

6. Іваненко Б. Б. Соціально-перцептивні передумови викривлень та їх взаємозв’язок з регресивними проявами суб’єкта // Педагогічний процес: теорія і практика / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – К., 2004. – Вип. 2. – С. 351 – 358.

7. Яценко Т. С., Мелоян А. Е., Іваненко Б. Б., Аврамченко С. М. Мотивація агресивної поведінки суб’єкта // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – К., 2003. – Т. 5. – Вип. 8. – С. 344 – 352.

8. Яценко Т. С., Іваненко Б. Б., Солодухов В. Л. Психологічна сутність захисних механізмів локалізації та генералізації у контексті глибинної психокорекції // Психологія: Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М. Драгоманова. – 2003. – Вип. 21. – С. 15 – 22.

9. Дмитерко Н. В., Іваненко Б. Б., Харенко С. Г. До питання про рефлексивну активність суб’єкта // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2004. – Т. 6. – Вип. 6. – С. 93 – 96.

10. Доцевич Т. І., Іваненко Б. Б., Харенко С. Г. Феномен об’єктних відношень у контексті глибинного дослідження психіки // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2004. – Т. 6. – Вип. 6. – С. 97 – 105.

11. Яценко Т. С., Мелоян А. Е., Іваненко Б .Б., Горобець Т. В. Психоаналіз об’єктних відношень суб’єкта в контексті проблеми агресії // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2004. – Т. 4. – Вип. 1. – С. 377 – 383.

12. Яценко Т. С., Іваненко Б. Б., Горобець Т.В., Дмитерко Н.В. Психологічні викривлення у контексті цілісного розуміння психіки // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. праць інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – К., 2004. – Т. 6. – Вип. 7. – С. 376 – 384.

13. Яценко Т. С., Іваненко Б. Б., Солодухов В. Л. Метафора: психологічні аспекти дослідження // Актуальні проблеми психології. Том. 1.: Соціальна психологія. Організаційна психологія. Економічна психологія: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д., Карамушки Л. М. – К.: Міленіум, 2004. – Вип. 12. – С. 144 – 147.

14. Яценко Т. С., Дмитерко Н. В, Іваненко Б. Б. Сутність психокорекційного діалогу та його роль у пізнанні статичних і динамічних аспектів психіки // Актуальні проблеми психології. Том. 1.: Соціальна психологія. Організаційна психологія. Економічна психологія: Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. Максименка С. Д.,