МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

ШЕВЧИК БОГДАН МИХАЙЛОВИЧ

УДК 330.342

ФУНКЦІОНАЛЬНО-ІСТОРИЧНА

СТРУКТУРИЗАЦІЯ І ТИПОЛОГІЗАЦІЯ

ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ

Спеціальність: 08.01.01 Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівській комерційній академії Укоопспілки

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, доцент

СКИБІНСЬКИЙ Станіслав Володимирович, Львівська комерційна академія, завідувач кафедри маркетингу і зовнішньоекономічної діяльності

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

ПАВЛИШЕНКО Михайло Миколайович,

Львівський державний аграрний університет, завідувач кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, доцент

МАЙОВЕЦЬ Євген Йосипович,

Львівський державний університет імені Івана Франка, кафедра економічної теорії

Провідна установа: | Ужгородський державний університет, кафедра економічної теорії, Міністерство освіти України, м.Ужгород

Захист відбудеться 4 березня 1999 р. о 15.20 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.35.051.01 по захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук у Львівському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 290008, м.Львів, просп.Свободи, 18.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського державного університету імені Івана Франка за адресою: 290005, м.Львів, вул.Драгоманова, 5

Автореферат розісланий 30 січня 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Панчишин С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та ступінь розробленості проблеми. Сучасний етап розвитку української економіки характеризується її глибокими перетвореннями ринкового характеру. Трансформація економіки України здійснюється у напрямку формування так званої змішаної економічної системи, яка базується як на приватній, так і на державній власності, і в якій використовуються як ринкові, так і неринкові методи регулювання. Успішне продовження ринкових перетворень в економіці України передбачає формування економічної теорії перехідних систем, яка повинна використовуватися як теоретико-методологічна основа подальшого реформування вітчизняної економіки. В комплексі завдань становлення та подальшого розвитку економічної теорії перехідних систем однією з основних є проблема типологізації та структуризації цих систем.

Проблема типологізації і структуризації активно досліджується як у зарубіжній, так і у вітчизняній літературі. Однак, в зарубіжній економічній літературі ця проблема, здебільшого вивчається в контексті функціонування і розвитку розвинутих змішаних економічних систем. Українські дослідники дану проблему почали активно досліджувати лише в умовах державної незалежності. На сьогодні розробленими є лише окремі елементи проблеми типологізації і структуризації економічних систем.

Передусім не проаналізовано та не розкрито проблему структуризації та типологізації економічних систем як з функціонального, так і функціонально-історичного підходів, не дано комплексної оцінки типу національної економічної системи, яка формується в Україні. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась в порядку роботи над такими науковими темами:

1) Проблеми функціонування і розвитку економічних систем; 2) Перехідні економічні системи; 3) Системи економічного виміру.

Метою дисертаційного дослідження є виявлення критеріїв структуризації та типологізації національних економічних систем.

У зв’язку із названою метою у дисертації поставлено такі завдання:

1) проаналізувати наявні теоретико-методологічні підходи до проблеми типологізації економічних систем; 2) виявити критерії історико-функціональної типологізації економічних систем та їх функціональні елементи; 3) сформулювати критерії функціональної типологізації економічних систем; 4) дослідити тип економічної системи на її макро- та мікрорівнях, що формуються у вітчизняній економіці; 5) окреслити і запропонувати альтернативні шляхи процесу трансформації національної економічної системи України.

Методологічною основою дисертаційного дослідження стала система наукових принципів, категорій та понять, розроблених економічною теорією. У роботі над дисертацією автор використовував праці класиків світової економічної науки: А.Сміта, Д.Рікардо, К.Маркса, М.Туган-Барановського, Дж.М.Кейнса, Ф.Гайєка, а також таких відомих економістів, як Р.Барр, В.Ойкен, М.Фрідман та інші. Для проведення дослідження застосовано комплексний підхід, методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції, поєднання історичного і логічного, системний підхід, структурний аналіз, аналітичні обчислення показників, котрі характеризують ефективність функціонування тих чи інших національних економічних систем.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що: 1) здійснюється аналіз основних принципів і підходів до типологізації і структуризації економічних систем в перехідних економіках; 2) розкривається функціональна структура економічних систем в перехідних економіках та здійснюється їх рівнева структуризація; 3) аналізуються із загальнотеоретичних позицій основні історико-функціональні типи економічних систем за такими ознаками як їх соціально-економічна, технічна, трудова, організаційна основи; 4) здійснено аналіз основних проблем становлення в Україні постіндустріальних, квазіінтелектуальних та інтелектуальних економічних систем; 5) досліджуються основні особливості та принципи функціонування та розвитку екстенсивних, інтенсивних та детенсивних економічних систем в перехідній економіці України;

6) формуються деякі методологічні підходи до вивчення проблем становлення і розвитку перехідних економічних систем.

Теоретичне і практичне значення роботи полягає в тому, що зроблені у ній висновки і узагальнення можуть бути методологічною основою для обгрунтування і розроблення оптимального варіанту програми трансформації національної економічної системи України. Отримані теоретичні розробки та методичні підходи доцільно використовувати у навчальному процесі, зокрема, при викладанні курсів «Політична економія» , «Макроекономічна теорія», «Мікроекономічна теорія».

До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист, належать:

1) комплексна системна оцінка типу економічної системи, яка формується в Україні в умовах державної незалежності; 2) запропоновано критерії для функціонально -історичної типологізації економічних систем; 3) методика оцінки

ефективності функціонування економічних систем; 4) обгрунтування необхідності для України вибору альтернативних шляхів ринкової трансформації економіки України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати досліджень доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: «Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика» (м.Львів, 1998р.); «Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції» (м.Харків, 1998р.); на конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів ЛКА за підсумками науково-дослідної роботи (1996, 1997).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 9 наукових робіт загальним обсягом 2,1 друкованого аркуша, у тому числі особисто автору належать 1,8 друкованого аркуша.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації 199 сторінок, в тому числі 23 сторінки займають 23 рисунки, 17 сторінок – 161 найменування літературних джерел, 41 сторінку – 4 додатки із 17 складовими додатку А, 15 складовими додатку В, 6 складовими додатку В, та 2 складовими додатку Д.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У сучасній економічній літературі поняття національної економічної системи трактується вузько і широко. В широкому розумінні економічна система нами розглядається як організована єдність соціально-економічної, виробничо-технологічної, ринкової, цінової, грошової, фінансової підсистем, а також підсистем регулювання і споживання у їх взаємодії, а у вузькому розумінні поняття національної економічної системи ототожнюється із сукупністю механізмів та інституцій функціонування, розвитку і регуляції певної національної економічної системи.

Функціональна структура економічних систем передбачає виділення в їх структурі таких функціональних елементів як виробничої (в т.ч. соціально-економічної, виробничо-технологічної, власне економічної системи виробництва), ринкової, цінової, фінансової, грошової підсистем, підсистеми формування і розподілу доходів, підсистем споживання і регулювання. (Див.рис.1).

Під виробничими економічними системами розуміють сукупність певних інститутів, механізмів та методів трансформації економічних ресурсів в економічні продукти. Ступінь розвиненості технічної і технологічної основи виробництва зумовлює поділ виробничих економічних систем на два великі типи: індустріальні та постіндустріальні економічні системи. Індустріальні виробничі економічні системи визначальною властивістю мають використання машин і систем машин, а постіндустріальні характеризуються застосуванням автоматів та автоматизованих систем виробництва.

Під ринковою економічною системою прийнято розуміти сукупність механізмів та інститутів, за допомогою яких здійснюється обіг ресурсів, продуктів, капіталів, грошей у суспільній економіці. Основними моментами аналізу ринкової економічної системи виступають: історичні етапи розвитку ринкової економічної системи, типи ринку, функціональні рівні ринку, основні моделі ринку. Дотоварний, товарний та посттоварний періоди є тими історичними етапами на протязі яких формуються та функціонують системи ринку. Ринок продуктів, ринок ресурсів та ринок грошей є функціональними компонентами системи ринку. Функціонування ринку відбувається на мікроекономічному, макроекономічному, метамакроекономічному та метамікроекономічному рівнях. Основними моделями ринку виступають: чистий конкурентний, чистий монополістичний, конкурентно-монополістичний та олігополістичний ринки.

Цінова економічна система нами представлена як видова різноманітність механізмів формування цін; як основний вимірювальний економічний інструмент; як основна форма функціонування національних мікро- та макроекономічних систем. Структурними компонентами цінових економічних систем виступають основні, куди відносяться ринкові та позаринкові цінові економічні системи, та допоміжні, які представлені адміністративними та змішаними ціновими системами. У ринкових цінових економічних системах рівень ринкової ціни визначається через відповідне співвідношення попиту і пропозиції, і саме ціна є основним фактором формування попиту і пропозиції. Сферою розповсюдження позаринкових цінових економічних систем є суспільний і квазісуспільний сектори національної економіки. Адміністративні цінові економічні системи мають здатність розширювати сферу своєї дії на всю економіку, включаючи і ринковий

сектор. Для змішаних цінових економічних систем притаманним є доповнення ринкового ціноутворення позаринковим.

Грошові, або монетарні економічні системи - це конгломерат органів, установ, інституцій формування, руху і використання грошей і грошових потоків. За своєю структурою будь-яка сучасна національна монетарна система складається з двох секторів: державного та комерційного. Державний сектор включає в себе: національний банк, державне казначейство та державний монетарний двір. Комерційний сектор містить: комерційні та ощадні банки, пенсійні та інвестиційні фонди, фонди профспілок, кредитні спілки і асоціації, страхові і трастові компанії, тощо.

Фінансові економічні системи - це сукупність механізмів, інститутів, установ по формуванню, руху і використанню грошових фондів субєктів економіки: держави, корпорацій, домогосподарств. Основу фінансової економічної системи складають грошові фонди, тобто певні суми грошей чи інших цінних паперів, які мають відповідні лінії формування та чітко визначені напрями використання. Розрізняють чисті та валові фінанси. Чисті - це грошові фонди, що формуються лише при допомозі цінних паперів (через їх обіг), які є основним обєктом купівлі-продажу на ринку цінних паперів (фінансовому ринку). Валові фінанси - це чисті фінанси вкупі з грошовими вкладами у грошово-кредитних установах і готівка, яка є у наявності і не депонується в банківській системі. Фіскальні економічні системи - це сукупність механізмів стягування державою податків у населення і приватного бізнесу, а також іноземних агентів національної економіки. За характером формування і стягування податки поділяються на три типи: прямі, якими оподатковується грошовий доход; непрямі, до яких відносять ПДВ, податок з продажу, з обороту, валовий податок з обороту, акцизний податок, і т.д.; умовно-прямі податки, які стягуються з власників майна, капіталу, нерухомості. Механізм оподаткування здійснюється через так звану ставку податку. Виділяють два типи ставки податку: граничну, що визначається як співвідношення приросту податку до приросту грошового доходу, та середню, яка визначається як співвідношення загальних величин податку до загальної величини грошового доходу. В залежності від характеру і типу граничних і середніх ставок подоходного податку національні фіскальні системи поділяються на три типи: пропорційні, регресивні та прогресивні. У пропорційних національних фіскальних системах питома вага податку в загальному грошовому доході є більш-менш стабільною і не зростає із зростанням доходу. У регресивних фіскальних системах середня ставка податку має тенденцію до зниження із зростанням грошового доходу, а в прогресивних - середній податок зростає із зростанням грошового доходу.

Функціональна типологізація економічних систем повинна розглядатися і з позицій рівневого аспекту, тобто на мікро та макрорівнях, національна мікроекономічна система нами визначається як певна сукупність механізмів та інститутів функціонування і розвитку окремих, первинних ланок господарського комплексу: підприємств, фірм, корпорацій, концернів тощо. У вузькій інтерпретації національну мікроекономічну систему ототожнюємо з національною виробничою системою, до складу якої входять: ринок продуктів, ринок ресурсів, ринок грошей і валют. В залежності від характеру конкуренції ми виділяєм чотири найбільш типові моделі національної мікроекономічної системи: чисту конкурентну, чисту монополістичну, конкурентно-монополістичну та олігополістичну. В залежності від ступеня державного впливу на процес розподілу і перерозподілу ресурсів виділяємо: чисті конкурентні національні мікроекономічні системи, в яких роль держави є незначною, а в теоретичному аналізі - повністю відсутня; змішані економічні системи, де спостерігається значний вплив держави; адміністративні, у яких розподіл ресурсів здійснюється виключно або майже цілковито державними методами; традиційні, для яких властивим є використання найрізноманітніших методів регуляції і розподілу ресурсів, включаючи і такі, що базуються на національних традиціях та архаїчних звичаях. Історичний аналіз національних мікроекономічних систем дає змогу виділити такі типи, як доринкові, ринкові і постринкові, що різняться між собою, в основному, рівнем розвитку ринку та ринкових структур.

Національна макроекономічна система - це певна сукупність механізмів та інститутів функціонування і розвитку національної економіки в цілому. У вузькому розумінні національна макроекономічна система нами ототожнюється з національною макроекономічною ринковою системою. При умові широкої інтерпретації національної макроекономічної системи в її складі можна виділити такі підсистеми, які, взяті окремо, можуть розглядатися як системи.

1. національна макровиробнича система, за яку вважаємо національне макровиробництво в цілому; 2. національна макроринкова система; 3. національна макроцінова система; 4. національна макрогрошова система; 5. національна макрофінансова система; 6. національна система макроекономічного споживання і розподілу грошових доходів; 7. національна система макроекономічного регулювання.

Запропонована нами функціональна типологізація макроекономічних систем за характером їх технічної чи технологічної основи виділяє доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні макроекономічні системи; за характером способів регулювання - змішані, децентралізовані та централізовані; з точки зору форм власності на фактори виробництва - докапіталістичні, капіталістичні, посткапіталістичні, соціалістичні та постсоціалістичні; за рівнем розвитку ринку - доринкові, ринкові, постринкові та перехідні.

Наступний розділ дисертаційного дослідження висвітлює принципи функціонально-історичної типологізації економічних систем, тобто дається історична типологізація економічних систем у контексті їх функціональної структури, і, зокрема, за історичними ознаками соціально-економічної основи, технічної та трудової основ. З позицій власності економічні системи нами діляться на докапіталістичні, капіталістичні, посткапіталістичні, соціалістичні та постсоціалістичні. За ознаками технічного рівня на: доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні. З позицій трудової основи на: традиційні, інтелектуальні та традиційно-інтелектуальні. За історичними етапами розвитку організації споживання виділяємо: дотоварні, товарні та посттоварні економічні системи.

Під капіталістичною економічною системою ми розуміємо таку економіку, яка базується на приватній капіталістичній формі власності на основні ресурси виробництва, а основним регулятором економічних процесів виступає ринок, ринково-цінова економічна система. Отже, капіталізація зумовлює становлення капіталістичних структур у національній економічній системі. У дисертації аналіз капіталістичної економічної системи здійснено у контексті розгляду особливостей її моделей: чистої капіталістичної, реальної, квазікапіталістичної та посткапіталістичної економічних систем. Модель чистої капіталістичної економічної системи характеризується за наявністю чистої приватної власності на фактори виробництва, функціонування вільного конкурентного ринку та діяльністю держави у ролі так званого “нічного сторожа”. Чистий конкурентний ринок має свої позитивні та негативні сторони. Позитивним є те, що вільний ринок стимулює використання наявних досягнень науково-технічного прогресу і, відтак, вдосконалює технічну та технологічну систему виробництва, ефективно розподіляє ресурси, доходи та продукти (в рамках існуючої раціональної структури економіки), та створює умови для децентралізації влади. Негативний бік конкурентного ринку полягає у постійному існуванні загрозливих тенденцій переродження вільного ринку в монополістичний, що спричинює цілу низку негативних наслідків, зокрема: гальмування розвитку НТП, неадекватний розподіл ресурсів, доходів і продуктів (в аспекті формування, а не підтримки раціональної структури економіки), централізацію влади, обмеження свободи, сприяє виникненню тоталітарних режимів. Отже, ринок може ефективно функціонувати і підтримувати оптимальний рівень пропорцій в економіці тільки за умов існування раціональної структури економіки. Але самостійно створити її він не в змозі і це здійснює держава саме в рамках структурної політики. У реальних капіталістичних економічних системах, поруч із наявністю сектора, де панує класична приватна власність на основні ресурси виробництва, мають місце процеси соціалізації та розширення державного сектора економіки. Посткапіталістичні економічні системи, становлення яких відбулось у другій половині ХХ ст., характеризуються такими тенденціями розвитку: технічна і технологічна основа здебільшого визначена автоматами і автоматизованими комплексами; соціально-економічну основу репрезентують акціонерна, корпоративна і монополістична форми власності; ринкова регуляція економічних процесів активно доповнюється посиленим державним втручанням; у виробничій сфері відбувається диверсифікація; грошова система характеризується збільшенням в обігу безготівкових кредитних і депозитних грошей; у фінансовій системі зростає роль ринку цінних паперів; розвиток духовного виробництва відзначається розширенням сфери послуг.

Так звані соціалістичні економічні системи (так звані, оскільки соціалізм - це поки що тільки теоретична доктрина), за своїм змістом і характером прямо протилежні капіталістичним: теоретично формуються в результаті розвитку процесів соціалізації і характеризуються панівною роллю так званої суспільної форми власності та пріоритетним значенням державного регулювання. Як і в попередньому випадку, аналіз соціалістичних економічних систем здійснюється нами крізь призму моделей чистої, реальної, квазі та постсоціалістичної економічних систем. Соціально-економічною основою чистих соціалістичних економічних систем виступає державна власність на основні ресурси виробництва, особливо землю і капітал, формою підприємства - виключно державний бізнес, а методами економічного регулювання - адміністративне управління. Реальні соціалістичні економічні системи поділяються нами на власне соціалістичні та постсоціалістичні. Для першого типу властивим є еволюційне формування приватного сектора як такого, що доповнює собою державний сектор економіки. Другий тип відзначається розширенням приватного сектора революційно із зростанням процесів криміналізації національних економік. Пріоритет державного чи ринкового методів регулювання лежить в основі типологічної класифікації постсоціалістичних економічних систем, де виділяють державно-ринкові та ринково-державні системи.

За ознаками технічного і технологічного рівня економічні системи нами класифіковано на доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні. Доіндустріальні економічні системи мають в своїй основі використання ручної фізичної праці і так званих прямих методів виробництва матеріальних благ, які по суті своїй є чисто затратними методами. Такий економічний розвиток у науковій літературі прийнято називати екстенсивним. Технічною основою доіндустріальних економічних систем виступають прості інструменти, матеріальною основою - природні матеріали, енергетичною основою - механічна енергія, трудовою - фізична праця, капітальною - землеробський капітал, людина виступає найактивнішим елементом виробничих процесів. Індустріальні економічні системи технічною основою мають використання машин і систем машин, матеріальною основою виступають як природні, так і штучні матеріали, енергетичною основою як правило служить електрична енергія, трудовою основою - механізована праця, в якості трудової основи - переважно механізована праця, капітальною основою - промисловий капітал, а людина стає все пасивнішим елементом виробничих процесів. Реальні індустріальні економічні системи складаються з двох секторів: квазііндустріального та постіндустріального. Квазі-індустріальний сектор, у свою чергу, поєднує в собі доіндустріальний та індустріальний підсектори з одночасним використанням як ручної, так і машинної праці. Постіндустріальний сектор реальних індустріальних економічних систем поєднує індустріальний та постіндустріальний підсектори, використовуючи як машини і системи машин, так і автомати і автоматизовані комплекси. Постіндустріальні технологічні економічні системи технічною основою мають автоматизовані виробничі системи, матеріальною основою - переважно штучні матеріали, енергетичною основою - переважно електроенергію, трудовою основою - автоматизовану працю, капітальною основою частіше всього фінансовий та корпоративний капітал, а людина виступає як пасивний елемент виробничих процесів. Соціально-економічною основою постіндустріальних економічних систем виступають колективно-приватні форми власності на фактори виробництва, зокрема: акціонерна, корпоративна, монополістична, олігополістична тощо. Техніко-економічною основою - процеси диверсифікації та інтеграції праці, як адекватна, ефективна реакція на зміни ринкової конюнктури та зниження ризику банкрутства і падіння рівня доходу. Характер постіндустріальної економічної системи визначають також процеси деконцентрації, децентралізації, демонополізації, деприватизації.

За ознаками трудової основи економічні системи нами класифікуються на традиційні та інтелектуальні. Традиційними кваліфікуються такі економічні системи, у яких домінує фізична, ручна праця, а результатами виробничих процесів виступають традиційні блага і послуги. Обєктами інституту традиційної власності на ресурси виробництва виступають традиційні товари, традиційні капітали і традиційні блага. Традиційні товари і капітали є обєктами купівлі-продажу на традиційному ринку. Домінування ринкових методів регулювання лежить в основі традиційної системи регуляції. Традиційна система монетарного обігу передбачає функціонування системи протозолотого, золотого та постзолотого стандарту. Трансформація традиційних ресурсів у традиційні продукти наповнює змістом традиційну виробничу систему. Інтелектуальними вважаємо такі економічні системи, які за своєю суттю, природою і структурою становлять сукупність суспільних, правових та економічних інститутів, та механізмів виробництва, розподілу і споживання так званих інтелектуальних благ, які не завжди мають речовинну форму і можуть існувати у вигляді наукових ідей, технологічних і конструкторських розробок, дослідницьких зразків продукції тощо. У більш ширшій інтерпретації інтелектуальні економічні системи - це така сфера сучасної національної економіки, в якій виготовляються інтелектуальні блага не тільки економічного, але й соціального та духовного порядку, охоплюючи таким чином не тільки економічну, а й соціальну та духовну сфери суспільства. Інститут інтелектуальної власності включає в себе інтелектуальні товари у формі наукових ідей та розробок, та інтелектуальні капітали у формі патентів та ліцензій. Інтелектуальний ринок наповнює продукція суспільного і квазісуспільного характеру. Система регуляції економічних процесів тут змішана. Інтелектуальна виробнича система характеризується непрямими методами виробництва, що супроводжуються витратами людського інтелекту. Реальні інтелектуальні економічні системи бувають двох видів: традиційно-інтелектуальні та інтелектуально-традиційні. Перший вид має ознаки: капіталістичних економічних систем, у яких домінує класична приватна власність; індустріальних, з використанням машин і систем машин; товарних, де панує абстрактний ринок; та матеріальних економічних систем у яких пріоритетним є виробництво, розповсюдження та споживання матеріальних благ і послуг. Другий вид, інтелектуально-традиційні реальні інтелектуальні економічні системи, кваліфікується як: посткапіталістична економічна система з притаманною їй формою акціонерної приватної власності; постіндустріальна, в якій широкого застосування набули автомати і автоматизовані комплекси; посттоварна, де панує контрактний ринок; постматеріальна, що характеризується зростанням виробництва духовних благ.

Товарна економічна система нами розглядається як система організації економіки, при якій блага виготовляються виробниками не для власного споживання (що характерно для дотоварного типу економічних систем), а для задоволення суспільних потреб через їх купівлю-продаж, тобто через систему обміну. Історичними періодами розвитку товарних економічних систем вважають просте та розвинуте товарне виробництво. Для простого товарного виробництва характерною є індивідуальна приватна власність трудового походження, а розвинуте товарне виробництво відзначається використанням найманої праці та експлуатацією. За характером соціально-економічної основи товарні економічні системи класифікуються на докапіталістичні, капіталістичні, посткапіталіс-тичні, соціалістичні та постсоціалістичні. За характером технологічної основи: доіндустріальні, індустріальні та постіндустріальні. За характером регулювання економічними процесами ми виділяємо адміністративні, ринкові, змішані та традиційні товарні економічні системи. Реальні товарні економічні системи поділяються на власне товарні та посттоварні реальні економічні системи. Власне товарні поділяються на: індустріальні, з використанням систем машин; ринкові, у яких ринкові методи регуляції домінують над державними; матеріальні, де має місце виробництво, реалізація і споживання матеріальних благ.

До складу посттоварних реальних економічних систем відносимо: постіндустріальні, з використанням автоматів та автоматизованих комплексів; постринкові, у яких панує конкретний ринок; постматеріальні, яким притаманні виробництво, реалізація і споживання духовних благ і послуг. Розрізняємо посткапіталістичні та постсоціалістичні посттоварні ринкові економічні системи. Першим властива домінантна роль колективно-приватної власності на основні ресурси виробництва, ринкове регулювання економічних процесів та тенденцій розширення суспільного і квазісуспільного секторів економіки. Другі відзначаються пріоритетною роллю державної власності на основні ресурси виробництва, державним регулюванням економічних процесів та тенденціями звуження суспільного і квазісуспільного секторів національних економік.

У третьому розділі дисертаційного дослідження нами здійснено найбільш загальний аналіз і характеристику основних функціональних типів економічних систем.

Характер економічного розвитку у будь-якій національній економіці може мати екстенсивне, інтенсивне або детенсивне спрямування. Екстенсивна економічна система - це один з функціональних типів виробничих економічних систем, при якому додаткове виробництво матеріальних благ і послуг здійснюється на основі пропорційного нарощування обсягів економічних витрат усіх основних ресурсів виробництва. Виділяєм два основні типи екстенсивних економічних систем: досконалі, у яких екстенсивно використовуються усі три основні фактори виробництва, та недосконалі, в яких неекономно використовується лише один із ресурсів. Недосконалі екстенсивні системи бувають трьох видів: екстенсивно-детенсивні, екстенсивно-інтенсивні та змішані.

Інтенсивні економічні системи - один із функціональних типів виробничих економічних систем, який формується тоді, коли нарощування обсягів виробництва матеріальних благ і послуг здійснюється в умовах не пропорційного, а значно меншого нарощування обсягів економічних витрат основних ресурсів. За рівнем, характером і сферою поширення процесів інтенсифікації інтенсивні економічні системи ми поділяєм на два основні типи: досконалі, в яких ефективно використовуються усі три основні ресурси, та недосконалі, для яких властивим є економне використання одного з трьох основних факторів виробництва. Недосконалі інтенсивні економічні системи класифікуються нами на трудоекономні, у яких інтенсивно використовується лише такий ресурс як праця, матеріалоекономні, де ефективно використовуються матеріали, фондоекономні, при яких економно використовується такий ресурс як фонди. У сучасних постіндустріальних або квазіпостіндустріальних економіках широке розповсюдження мають інтенсивні мікроекономічні системи, що характеризуються всебічною інтенсифікацією всіх трьох основних факторів виробництва, як праці, так матеріалів і фондів.

Детенсивною називають таку виробничу систему, в якій блага і послуги виготовляються шляхом непропорційно більшого нарощування витрат основних економічних ресурсів. Запропонована нами класифікація детенсивних економічних систем включає в себе: досконалі (з детенсивним використанням усіх трьох основних ресурсів), та недосконалі (у яких лише або праця, або матеріали, або фонди використовуються детенсивно). Слід виділити три види недосконалих детенсивних економічних систем: трудомісткі (у яких неефективно використовується праця), матеріаломісткі (що детенсивно використовують матеріали), та фондомісткі (в умовах яких неефективно використовуються фонди).

Функціональних типів організації економічних систем є досить багато, але ми у даному дисертаційному дослідженні згрупували їх за найбільш загальними рисами, ознаками можливих способів організації економічної діяльності. (Див.рис.2) Розглядаються, зокрема, такі типи: конкурентні, монополістичні, адміністративні, кримінальні та перехідні економічні системи.

Сучасний науковий підхід до аналізу явища ринкової конкуренції витікає із життєвої реальності, що передбачає існування у сукупності двох протилежних моделей ринку - монополії та конкуренції, результатом взаємодії яких стала ринкова функціональна модель під назвою “монополістична конкуренція”. Саме від вмісту ознак конкурентності чи монополізму ми розрізняємо власне чисті конкурентні економічні системи з нічим не обмеженою конкуренцією, які існують у вигляді наукових концепцій; квазічисті конкурентні ринкові системи, у яких в незначній мірі, але мають місце фактори обмеження конкуренції; квазіконкурентні ринкові системи, які перебувають на стадії свого трансформування в економічні системи з недосконалою конкуренцією; квазіринкові економічні системи з широким сектором виробництва суспільних і квазісуспільних благ і послуг.

Аналіз монополістичних економічних систем здійснено через розкриття основних властивостей типових моделей: чистої та реальної монополістичних економічних систем. Чисті класифікуються на абсолютно чисті, квазічисті та квазічисті з тенденціями переродження в олігополістичні чи конкурентно-монополістичні економічні системи. До складу реальних монополістичних економічних систем входять три сектори: чистий монополістичний, конкурентний монополістичний та олігополістичний сектори. За рівнем концентрації економічної влади реальні монополістичні економічні системи нами поділяються на квазімонополістичні, конкурентно-концентровані за своїм характером; квазіконкурентні, які є концентровано-конкурентні; та посткапіталістичні і постсоціалістичні, що виступають як гіперконцентровані.

Адміністративні економічні системи широко проаналізовані у науковій економічній літературі країн СНД на предмет як її загальної характеристики, так і їх економічної ефективності. У дисертації розгляд властивостей даного функціонального типу економічних систем здійснено на основі аналізу чистої та реальної адміністративних економічних систем. З позицій власності виділяємо соціалістичні та капіталістичні чисті адміністративні економічні системи. В залежності від ступеня регуляції виділяєм: повні та квазічисті адміністративні економічні системи, тобто адміністративні економічні системи з цілковито адміністративною чи з частково ринковою системою регуляції економічною діяльністю. Реальні адміністративні економічні системи класифікуються на власне соціалістичні та постсоціалістичні, із тенденціями трансформації у ринкові економічні системи. Власне соціалістичні адміністративні системи до цього ідуть

шляхом формування приватного сектора економіки поруч із державним, а постсоціалістичні - шляхом роздержавлення власності та цілковитого демонтажу адміністративної системи.

В основу аналізу кримінальних економічних систем нами покладено висвітлення властивостей визначальних чинників, що є типовими для існуючих видів цих систем: кримінальної власності, кримінального бізнесу та кримінального ринку. Кримінальні економічні системи класифікуються нами на капіталістичні, посткапіталістичні та постсоціалістичні. Перший тип існував у країнах Заходу у XVIII-XIX ст., і на сьогодні існує у деяких країнах третього світу. Другий тип формується у країнах Заходу внаслідок переродження, в основному, приватного бізнесу. Кримінальна власність у постсоціалістичних економічних системах постає на основі розкрадання державного майна. Кримінальний бізнес - це результат перепродажу краденої державної та суспільної власності, а кримінальний ринок виступає як середовище купівлі-продажу краденої державної власності.

У розгляді перехідних економічних систем нами акцентована увага на тенденції переходу постсоціалістичних економічних систем в ринкові капіталістичні, посткапіталістичних – в соціалістичні, постадміністративних - у ринкові, індустріальних - в постіндустріальні, ринкових - у постринкові, а товарних - у посттоварні.

В И С Н О В К И

В результаті аналізу існуючої (сформованої) в Україні національної економічної системи в контексті складеної в ході дисертаційного дослідження, полігамної структурної (аналітико-ідентифікаційної) моделі систематизованого опису функціональної і функціонально-історичної типології національних економічних систем, ми дійшли висновку, що національна економічна система України може бути ідентифікована на даному історичному етапі своєї еволюції:

а) за існуючим режимом власності як постсоціалістична економічна система, в якій процес капіталізації відбувається на основі руйнації державного сектора, що призводить не стільки до розширення приватного сектора, скільки до криміналізації суспільства, утвердження влади мафіозних кланів, моральної деградації нації, розвалу національної економіки;

б) за характером технологічної основи як квазіпостіндустріальна, оскільки автоматизовані системи ще не становлять визначальної основи розвитку, хоча українська національна економіка може бути кваліфікована і як перехідна від індустріальної до постіндустріальної традиційної економічної системи;

в) за характером способу організації споживання як товарна економічна система постсоціалістичного типу, що обумовлено слабким розвитком конкурентного ринку;

г) за характером результату виробництва як традиційна, оскільки інтелектуальний сектор національної мікроекономічної системи в Україні представлений сферою заводської, галузевої, академічної і вузівської науки. Хоча її можна трактувати і як проміжкову між традиційно-інтелектуальною та інтелектуально-традиційною реальною інтелектуальною економічною системою.

Як функціональна система економіка України сьогодні нами ідентифікується як детенсивно-екстенсивна за характером економічного спрямування виробничої підсистеми (її функціонування і розвитку), бо в ній процеси інтенсифікації поступово витісняються процесами екстенсифікації та детенсифікації. Таку деградацію зумовлено в основному політичними причинами і факторами, а саме - раптовим демонтажем адміністративної системи економіки. Слід також вказати на те, що цей вид економічних систем чи не найбільш поширений і активно формується у багатьох сферах національного виробництва. За характером способу організації і координації економічної діяльності (способу регулювання) економіка України нами трактується як змішана, точніше перехідна економічна система з відчутними тенденціями до трансформації в кримінальну кланово-корпоративістську капіталістичну ринкову економічну систему.

Тип національної економічної системи може сформуватись за позитивними перспективами розвитку лише за умови реалізації науково обгрунтованої державної економічної політики економічних реформ , в основі якої повинна лежати програма структурної перебудови національної економіки, яка , в свою чергу, повинна виходити із засад ресурсозбережен-ня , зниження енергосировинної місткості виробництва , ринкових реформ в сфері власності на ресурси , перегляду деформованої системи бюджетного фінансування ( в першу чергу житлово - комунальних субсидій , науки і освіти ) , створення дієвого гнучкого господарського механізму змішаного типу , з обов'язковим елементом державного централізованого спрямувального планування ( індикативного , а не директивного ), приведення системи оплати праці лібералізованій системі ціноутворення , дієвого і адресного соціального захисту .

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ

У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1.

2.

3.

становлення і проблеми розвитку. – Львів: НВП «Мета», 1998. – С.268-270.

4.

1.

1.

1.

1.

2.

Особистий внесок автора : розкрита сутність конкурентних ринкових систем .

ШЕВЧИК Б.М. Функціонально-історичнa структуризація і типологізація економічних систем. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю

08.01.01.-Економічна теорія.- Львівський державний університет імені Івана Франка, Львів, 1999.

Здійснюється функціонально-історична структуризація і типологізація економічних систем в розвинутих і перехідних економіках . Досліджуються проблеми становлення та розвитку постіндустріальних , квазіінтелектуальних , інтелектуальних , екстенсивних , інтенсивних і детенсивних систем в перехідній економіці України .

К л ю ч о в і с л о в а : економічні системи , типологізація і структуризація економічних систем , функціональні та історичні типи економічних систем .

ШЕВЧИК Б.М. Функционально-историческая структуризация и типологизация кономических систем. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 Экономическая теория. Львовский государственный университет имени Ивана Франко , Львов, 1998.

Производится функционально-историческая структуризация и типологизация экономических систем в развитых и переходных экономиках . Анализируются наиболее общие принципы становления , функционирования и развития основных функционально- исторических типов экономических систем . Исследуются проблемы становления и развития постиндустриальных , квазиинтелектуальних , интелектуальных , экстенсивных , интенсивных и детенсивных систем в переходной экономике Украины .

К л ю ч е в ы е с л о в а : экономические системы , типологизация и структуризация экономических систем , функциональные и исторические типы экономических систем .

Shevtshik B. Functional-historical strukturization and typologization of economiс systems. – Manuscript.

The thesis is submitted for a Master’s Degree of Economic Sciences, speciality 08.01.01. – Economic Theory. – Lviv State University named after Ivan Franko, Lviv, 1998.

Functional structurization of economic systems in transitional economics is realized. Both the production, market, price, financial, fiscal, money economic subsystems and the system of economic regulation are distinguished in the composition of national economic system. The most general positions of micro- and macroeconomic systems are distinguished and analysed from the positions of the functional-level structure of national economics.

In the context of functional structurization of the national economic system the main historical-functional types of economic systems are analysed by such features as social-economic basis, technical level, labour basis and others. The following functional-historical types of economic systems are investigated : precapitalist, capitalist, postcapitalist, socialist, postsocialist, preindustrial, industrial, postindustrial, traditional, intellectual, quasi-intellectual, goods and postgoods from the most general positions.

The main peculiarities of the development of such functional types of these systems as : extensive, intensive, detensive, competitive, administrative, mixed and transitional economic systems are researched on the basis of functional structurezation and historical-functional tupolohization of economic systems.

The recommendations concerning determination of the most rational ways of the further market reformation of native economic are worked out on the basis of the analysis of the main types of economic systems in transitional economics.

Ukrainian economic system can be identified at present historical stage of its evolution : by the existing regime of property as postsocialist economic system in which the process of capitalization occurs on the basis of destruction of state sector. It causes rather broadening of private sector then criminalization of the society, confirmation of mafia clans power, moral degradation of nation, disintegration of national economy. By the character of technological basis as quasipostindustrial ; since automatic