КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

ІРАДЖ РАСТЕГАР

УДК 070.432(55)

ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ШПАЛЬТИ РЕДАКТОРА В ІРАНСЬКІЙ ПРЕСІ

Спеціальність 10.01.08 – журналістика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі видавничої справи та редагування Національного технічного університету України „Київський політехнічний інститут”

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

ІВАНЧЕНКО Роман Григорович

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

МЕЛЕЩЕНКО Олександр Костянтинович,

Інститут журналістики Київського національного університету

імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародної журналістики;

кандидат історичних наук, професор

КРИВОШЕЯ Григорій Петрович,

Інститут екстремальної журналістики Київського міжнародного університету, професор кафедри теорії та історії журналістики.

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка

Захист дисертації відбудеться "30" вересня 2005 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ-119, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ-33, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано "30" серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор філологічних наук, професор Н. М. Сидоренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми зумовлюється насамперед недослідженістю такої важливої проблеми, як функціонування сучасної періодичної преси в складних умовах, коли Іран стає на шлях демократичного розвитку, починає розбудову ринкової економіки, намагається відчувати себе повноправним членом цивілізованого світу. Поступ будь-якого суспільства важко уявити без розвиненої системи засобів масової комунікації – оперативного, дохідливого та дієвого каналу формування громадської думки. Уся система засобів масової комунікації – це засіб здійснення єдиного процесу поширення ідей, суспільно значущої інформації, виховання соціальних почуттів тощо.

Сучасний інформаційний простір Ірану репрезентують численні джерела комунікації – канали телебачення і радіостанції, газети та журнали, інтернет-видання, кількість яких невпинно зростає зі стрімким розвитком техніки та новітніх технологій.

Як складова частина суспільства, ця система покликана безперервно відображати суспільне життя в усіх його діалектичних зв'язках і взаємозалежностях, суперечностях і конфліктах. А це, у свою чергу, вимагає всебічного переосмислення місця мас-медіа в громадянському суспільстві, їх ролі та значення як четвертої влади.

Саме друковані засоби масової комунікації, одним із завдань яких є аналіз і коментар подій та явищ, що відбуваються в суспільстві, мають сприяти створенню вільного інформаційного простору держави. Однак мета будь-якої публікації полягає не лише в тому, аби повідомити, проаналізувати, прокоментувати явища, події, а й висловити ставлення до них. Ці функції у переважній більшості газет Ірану виконує шпальта редактор, яка, по суті, є дзеркалом, що відбиває погляди та позиції керівників видання.

Редакторська шпальта – це проста інформаційна стаття, що є найважливішим матеріалом газети, який читають у першу чергу. Сьогодні мало видань обходяться без редакційної статті, майже всі газети чи журнали починаються зі шпальти редактора. Зрозуміло, що наявність у друкованому органі шпальти редактора зумовлює неодмінну юридичну відповідальність. Тому цілком закономірно, що до підготовки шпальти редактора долучаються найдосвідченіші та найкваліфікованіші працівники редакцій, які володіють всебічними знаннями із різних галузей науки, історії, літератури, державотворення, економіки, психології тощо, вміють найповніше довести до відома читачів певну позицію і відповідним чином вплинути на громадську думку.

Автори, чиї статті читають з цікавістю, порушують, як правило, улюблені теми читачів; вони вірять у те, про що пишуть. І ця віра забезпечує успіх написаному, оскільки до читача надходить якісний, правдивий матеріал.

Шпальта редактора неодмінно містить повідомлення, і читач повинен відчувати свою близькість до думки автора, навіть якщо їхні погляди не в усьому збігаються, редакційна стаття мусить зацікавити читача й спонукати його до прочитання.

У світовій журналістиці було чимало яскравих постатей, які демонстрували свою позицію на сторінках газет, формували громадську думку. Більшість із них готували рубрику або писали передові статті, оскільки шпальта редактора на початку – у середині XX століття була майже відсутня. Нерідко такі матеріали згодом виходили окремим виданням. Найкращі зразки праць відомих журналістів зібрані, наприклад, у навчальному посібнику "Історія української преси" за редакцією О. Г. Мукомели.

Взагалі, якщо порівнювати газету, як живий організм, з людиною, то шпальту редактора можна назвати серцем видання. Та, незважаючи на важливість цього елементу газети, дослідженню його значення та ролі в сучасній журналістикознавчій літературі не приділялася належна увага.

В Україні питання становлення та розвитку періодичних видань у різні роки досліджували такі вчені, як Г. Вартанов, Г. Гнатів, А. Животко, Н. Зелінська, В. Іванов, О. Коновець, І. Крупський, В. Лизанчук, А. Москаленко, О. Мукомела, Е. Огар, М. Подолян, Д. Прилюк, Т. Приступенко, І. Прокопенко, В. Різун, О. Сербенська, Н. Сидоренко, М. Тимошик, П. Федченко, М. Феллер, Ю. Фінклер, Б. Черняков, А. Чічановський, Ю. Шаповал, В. Шкляр та інші.

В останні десятиліття досягнення контент-аналізу були використані для досліджень у галузі шпальти редактора. Чимало праць належать як ученим, так і журналістам-практикам США. Варто назвати такі імена, як Т. Бербер, К. Рустром, Б. Паттерсон, С. Денні, Д. Вайт, М. Доїну, С. Олбрайт, Р. Кларк, Д. Пайль, Н. Кіф та інші.

Над дослідженням певних аспектів іранської преси та шпальти редактора працювали Остад Мохіт Табатабаї, Мухаммед Садрхашемі, Ходжат Мартаджі, Джахангір Сольхджу. Історію іранської преси у своїй праці "Історія іранської преси" дослідив Сейєд Фарід Гасемі, окремий період розвитку іранської преси проаналізував Голамреза Каші.

Підґрунтям для розроблення порушеної теми слугували дослідження, здобуті шляхом анкетування студентів магістратур факультетів журналістики університетів Тегерана, журналістів-практиків, редакторів п'ятнадцяти найбільших видань Ірану, а також редакційні статті з різних за тематичною спрямованістю, партійною, державною належністю видань, що за структурою та змістом найбільше відповідають шпальті редактора.

Необхідність такого дослідження зумовлена, насамперед, відсутністю фундаментальних розвідок, які б систематизували та структурували наявні відомості про шпальту редактора.

Аналіз іранської та української преси дозволяє стверджувати, що, незважаючи на певні відмінності, вона має спільні тенденції у відображенні суспільних подій та явищ політичного життя, на її зміст впливають однакові суспільно-політичні чинники (свобода слова, тиск з боку певних політичних структур).

Такі дослідження дають можливість наукового обґрунтування практичної журналістської діяльності в сфері коментування та аналізу, а також редакційної та управлінської діяльності в періодичних виданнях, становлять основу для розробки методики при вивченні комунікативних повідомлень, зокрема шпальти редактора.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось у межах комплексної наукової теми Інституту журналістики № 01БФ045-01 "Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір", зокрема її підрозділу "Моніторинг та інформаційне моделювання засобів масової комунікації".

Мета дослідження – розкрити суть і роль шпальти редактора в регулюванні стосунків, що виникають у процесі функціонування періодичних видань в Ірані. Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання: простежити етапи становлення періодичної преси в контексті відображення різноманітних аспектів суспільного життя; здійснити змістовий аналіз періодичних видань, класифікувати матеріали за тематикою; розробити анкету, що дозволить виявити параметри, необхідні для створення цілісного, змістовного, актуального, цікавого матеріалу шпальти редактора; розглянути основні параметри та характеристики шпальти редактора трьох найбільших видань Ірану – газет "Салам", "Кейхан", "Ресалат"; визначити та класифікувати основні проблеми іранської преси; з'ясувати призначення шпальти редактора в іранських періодичних виданнях; проаналізувати професійні якості, притаманні редакторові видання і журналістам, які готують шпальту редактора.

Об'єкт дослідження – іранська преса, зокрема найпопулярніші та соціально значущі газети Ірану "Салам", "Кейхан", "Ресалат".

Предмет наукового аналізу – шпальта редактора, її тематична спрямованість, жанрова структура та значення в піднесенні авторитету видання. Детально вивчено 150 шпальт редактора в газетах "Салам, "Кейхан", "Ресалат".

Хронологічні межі видання – проаналізовано газети за 2000–2003 роки.

Основні методи дослідження – аналіз і синтез, використані при вивченні наукових розробок у галузі становлення та розвитку преси, зокрема шпальти редактора в газетах Ірану. Методами статистичного аналізу, порівняння та аналогії були опрацьовані інтерв'ю з директорами і головними редакторами газет. Контент-аналіз дозволив класифікувати видання за тематикою. Використано метод анкетування, в якому брали участь 50 експертів; їх завдання – вивчити статті шпальти редактора досліджуваних газет, не зазначаючи джерел, заповнити анкету, що включає 16 запитань. Результати опрацьовувалися за допомогою статистичної програми SPSS/Pct, що дозволило скласти діаграми щодо кожного показника, а також встановити відповідність між змінними величинами та кількістю слів.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше було проведено цілісне концептуальне дослідження матеріалів сучасної преси Ірану. Здійснений аналіз, насамперед, акцентує увагу на такому складнику періодичного видання, як шпальта редактора, та її значенні в стосунках читач – редакційний колектив. Уперше розроблена класифікація тематичних напрямів, визначені особливості структури редакційних матеріалів відповідно до сучасних вимог. У науковий обіг введено значний матеріал, що сприяє формуванню особистісних якостей автора редакційних статей. Детальна розробка особливостей структури редакційних матеріалів дозволила вперше сформулювати цілісну концепцію шпальти редактора як виразника політики видання.

Теоретичною базою дослідження стали документи та матеріали про шпальту редактора перською, англійською, російською та українською мовами, законодавство про пресу європейських країн, України, Ірану. Практична частина роботи підтверджується даними інтерв'ю.

Теоретична цінність роботи: розроблено концепцію шпальти редактора; залучено у журналістикознавство принципово нові матеріали іранської, західної, європейської наукових шкіл, що стосуються редакційної діяльності; визначено професійні якості автора шпальти редактора; науково обґрунтовано структурні особливості матеріалів шпальти редактора; розроблено теоретичні засади функціонування преси в країнах зі слаборозвиненою демократією.

У дослідженні розглянуто п'ять груп незалежних складників тематичної структури газети, їхній зв'язок між собою та іншими змінними величинами. Незалежні змінні величини включають такі теми: зовнішня політика, парламент і право, суспільне, культурне, економічне життя.

Практичне значення результатів полягає в тому, що вони можуть використовуватись у діяльності редакційних колективів сучасних періодичних видань, окремих журналістів і редакторів, у процесі навчання студентів, а також у таких нормативних дисциплінах, як "Цитування, коментарі та статті в пресі", "Редагування та керування новинами", "Технологія публікацій", "Методи вивчення та аналіз комунікативних повідомлень", що вивчаються на факультеті журналістики Тегеранського університету. Проведене дослідження сприятиме підвищенню та поліпшенню професійних стандартів журналістської діяльності, вдосконаленню форм і методів редакційної роботи, встановленню контактів між видавничими колективами, читачами та владою, тобто зміцненню підвалин сучасної журналістики.

Особистий внесок здобувача. Опубліковані наукові статті, де викладено основні положення дисертаційного дослідження, виконані самостійно. На всіх етапах роботи автором самостійно здобуто результати, складено анкету, проведено експеримент.

Апробація результатів дослідження. Рукопис дисертації, основні положення та результати дослідження обговорені на засіданні кафедри теорії масової інформації Інституту журналістики. Основні результати дослідження апробовані на наукових конференціях, у тому числі міжнародних: "Журналістика–2004 у світлі підготовки журналістських кадрів" (27–28 травня 2004 р., м. Київ); "Перспективи розробки науки та техніки" (22 жовтня 2004 р., м. Бєлгород, Росія); "Обрії друкарства" (25–27 жовтня 2004 р., м. Київ).

Публікації. Основні результати дисертаційних досліджень викладено в п'яти наукових статтях, надрукованих у спеціальних фахових виданнях, а також в одній публікації англійською мовою та двох наукових статтях перською мовою – в інших наукових збірниках, у тому числі в трьох статтях – у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертацією є рукопис обсягом 171 сторінка, що складається зі вступу, трьох розділів (12 підрозділів), висновків, списку використаних джерел (207 позицій), двох додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір наукової теми, її актуальність, зв'язок роботи з науковими темами Інституту журналістики, визначено мету та завдання дисертації, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито новизну, теоретичну цінність та практичне значення здобутих результатів і запропонованих висновків, зазначено особистий внесок здобувача в розробку порушеної теми та апробація результатів наукового пошуку на конференціях, подано список опублікованих праць.

У першому розділі "Теоретичні та історичні передумови формування шпальти редактора" простежено історичні етапи формування періодичної преси у контексті відображення різних аспектів суспільного життя Ірану, розглянуто теоретичні основи інформаційно-тематичного становлення та розвитку шпальти редактора, визначено політичні, економічні та культурні принципи газет Ірану та їхній зв'язок зі шпальтою редактора.

У підрозділі 1.1. "Історіографія проблеми функціонування шпальти редактора у світі та Україні" аналізується джерельна база з досліджуваної проблеми, наголошується на тому, що в сучасній журналістикознавчій науці не було відведено належного місця дослідженню шпальти редактора.

Оскільки історія розвитку шпальти редактора є невід'ємною частиною історії розвитку іранської преси, у дисертаційному дослідженні звертається значна увага на такі основні компоненти: історія виникнення редакційної статті; процес розвитку шпальти редактора; текстове наповнення редакційної статті.

Науковий інтерес для дослідження порушеної теми становлять праці українських, російських, американських та європейських учених і відомих редакторів провідних періодичних видань.

Детальний аналіз наукової літератури за темою дослідження дає досить об'єктивне уявлення про стан та рівень розробки порушеної проблеми. Деякі питання формування редакторських матеріалів розглядалися в працях провідних українських учених. Так, професор В. В. Різун у книзі "Літературне редагування" розкриває природу редакторської діяльності, яка полягає в усвідомленні того факту, що редактор аналізує журналістський твір як з позиції автора, так і з позиції читача.

Відомі журналістикознавці В. І. Шкляр, А. А. Чічановський, В. Ф. Іванов, В. Й. Здоровега у своїх працях приділяли певну увагу персоніфікації журналістської творчості, проте матеріали, розміщувані на шпальтах редактора, в окрему категорію не виділяли. Львівські дослідники Н. В. Зелінська, Е. І. Огар, Ю. Е. Фінклер у своїй статті "Сучасний редактор: проблеми професійного вишколу" вважають осмислення подій та явищ творчим процесом.

Найважливіші питання підготовки матеріалів шпальти редактора розглянуто головним редактором газети В. О. Карпенком у таких працях, як "Поодинці – вимирають, виживають – гуртом" і "Як повернути манкурту пам'яті". Зокрема, у роздумах автора про професійну діяльність редактора відбиваються два способи вираження авторської позиції: безпосереднє декларування власних поглядів і переконань та підведення читача до певного висновку, який він робить самостійно.

Один із найвідоміших дослідників особливостей газетного видання, С. М. Гуревич, великої ваги надавав іміджеві газети, що формується в читачів протягом тривалого часу під впливом як стійкого уявлення про конкретне видання, так і його змісту, тематики й характеру публікацій, позиції й поглядів, викладених у шпальті редактора.

Російський учений В. Д. Пельт у книзі "Інформація в газеті" звертає увагу на особливості передової та пропагандистської статті, відносячи їх до аналітичного жанру. Він уважає, що передові статті є важливим видом газетних публікацій, які розкривають значення поточних подій, пояснюють актуальні ідеологічні та господарсько-політичні завдання. Відбиваючи політичне спрямування газети, такі матеріали є директивою певної партійної чи громадської організації. Основне призначення пропагандистської статті – аналіз найважливіших проблем суспільного розвитку.

Деякі спроби дослідити порушену проблему протягом багатьох років робилися американськими та європейськими вченими. Зокрема, в англійському журналістикознавстві з'явилися терміни "editorial" та "editorial writer". Крім спеціальних дисциплін в університетах і наукових досліджень, здійснюваних у сфері шпальти редактора, у Великій Британії відбувається чимало різних наукових засідань і конференцій, присвячених цій проблематиці. Тим часом у багатьох європейських країнах науково обґрунтовані дослідження шпальти редактора майже відсутні, існують лише практичні напрацювання в цьому жанрі. Американські вчені розробили фундаментальні методики щодо підготовки шпальти редактора. Такі відомі редактори провідних американських видань, як Меч Доїну, Сьюзен Олбрайт, Рональд Кларк, Ліннель Буркет, Джорж Пайл та інші, у своїх працях розповіли про власний досвід редакторської діяльності.

Учені одного з найвідоміших журналістських навчальних закладів Європи – французького Центру підготовки та вдосконалення журналістських кадрів – у класифікації публіцистичних жанрів західної преси визначають передову та аналітичну статті.

Слід констатувати, що, на превеликий жаль, дослідженню шпальти редактора в Ірані не приділялося належної уваги. Певним аспектам іранської преси присвячені праці таких учених, як Остад Мохіт Табатабаї, Мухаммед Садрхашемі, Ходжат Мартаджі, Джахангір Сольхджу. Хоча предмет їхнього зацікавлення становили історія розвитку преси, жанри журналістських виступів, діяльність окремих періодичних видань.

У підрозділі 1.2. "Теоретичні засади інформаційно-тематичного становлення та розвитку шпальти редактора в періодичних виданнях" досліджуються основні етапи становлення преси в цілому та розвитку редакційної статті зокрема, що тісно взаємозв'язано з політичними, суспільними та економічними процесами, які відбувалися в Ірані. Детально розглянуто два періоди розвитку друкованих видань: стародавня журналістика та сучасна журналістика. Стародавня журналістика бере свій початок від часів правління шаха Анагірана (522–531 роки до н.е.), коли журналістська діяльність базувалась виключно на повідомленнях про поточні події. Публікації періоду Заратустри мали винятково історичний і військовий характер, а згодом набули релігіозного та ідеологічного змісту.

Починаючи з 531 року стає помітним розвиток багатомовної журналістики. Переважна більшість новин друкувались найважливішими тогочасними мовами: пехлеві, арабською, турецькою, ефіопською, єменською. Значно вплинули на розвиток комунікації такі історичні події, як напад арабів у середині VII століття та монгольська навала в XII столітті. Особливого розквіту видавнича справа набула в період панування шаха Аббаса, коли до Ірану було привезено перший друкарський верстат і папір із Китаю. Відтоді преса дістала назву "джаріде" ("написане"). Певний поступ у розвитку преси спостерігався за часів Надершаха (середина XVIII ст.), котрий особливу увагу приділяв друкованим виданням та поширенню інформації. Найважливішою особливістю цього періоду є новостійний характер журналістики та відсутність редакційних матеріалів.

Слід зазначити, що успіхи та здобутки преси другого періоду розвитку не були такими видатними, як досягнення давньоіранської журналістики. Це пов'язано передовсім з тим, що протягом двохсот років велика Ісламська імперія була дуже знесилена внаслідок нескінченних нападів арабів, турків, монголів, з одного боку, а з іншого – майже всі уряди не мали жодного уявлення про реальні інтереси народних мас. Звісно, за таких політичних й економічних обставин журналістика не мала належних умов для нормального функціонування та подальшого розвитку.

Зважаючи на зміни, що відбулися в означений період, в історії журналістики можна виділити чотири етапи: 1) від виходу першої газети в 1837 році до революції 1906 року; 2) після революції до перевороту 1920 року; 3) період режиму Пехлеві (1920–1978); 4) період після Ісламської революції (1978 – до наших днів).

Перший етап у розвитку журналістики почався з виходу у світ у 1837 році газети "Кагаз-е-ахбар" ("Newspaper"), що збігається з періодом інформаційно-комерційного розвитку європейської журналістики. У цей час в Ірані видавалося 69 газет, які здебільшого мали самодержавне спрямування. Сімдесят років преса зазнавала постійних утисків і гонінь, що негативно відбилось на її розвитку.

Революція 1906 року, що мала антидеспотичний характер і ґрунтувалася на засадах солідарності в суспільстві, поклала початок другому етапу, визначальною рисою якого стало повернення до влади абсолютизму. Вартий уваги той факт, що в цей період у 25 містах країни виходило 489 періодичних видань.

Із політичним переворотом у країні починається третій етап (1920–1978), перші двадцять років якого характеризуються спадом у розвитку преси (складні умови функціонування видань, брутальне ставлення до журналістів, закриття більшості видань тощо). 1941–1953 роки – особливий час у становищі преси: відбувся справжній вибух свободи, тобто після двадцятирічного періоду гонінь і переслідувань з'явилася можливість вільно друкувати інформацію, створювати нові періодичні видання.

З приходом у 1953 році за підтримкою США до влади Мохаммеда Резі в Ірані знов почався період репресій і деспотизму, який тривав понад 25 років. Після перемоги іранського народу в революції, у 1978 році починається четвертий етап, що відкрив великі можливості для розвитку преси, зокрема, розширились межі періодичних видань, зросла кількість газет і журналів та їхні тиражі. З обранням у 1997 році Президентом Ірану Хатамі, котрий керує державою до сьогодні, для преси почався сприятливий період, незважаючи на певний консерватизм і фундаменталізм ісламу.

У підрозділі 1.3. "Політичні, економічні та культурні принципи газет Ірану та їхній зв'язок зі шпальтою редактора" зроблена спроба встановити характер, типи й види, загальні риси, внутрішню структуру, тематичну спрямованість періодичних видань Ірану. За останніми статистичними дослідженнями, проведеними Міністерством культури в серпні 2002 року, преса – це сукупність видань, які регулярно друкуються під певною назвою, з визначеною датою та відповідним номером випуску, а також мають інформаційний характер: критичний, суспільний, політичний, економічний, аграрний, культурний, релігійний, науковий, технічний, військовий, художній, спортивний тощо.

Крім того, ці видання можуть бути загальнонаціональними чи регіональними, суспільними чи спеціалізованими, розрахованими на визначені категорії читачів, з певною належністю, що впливає на зміст матеріалів. Проте неодмінною умовою успішного функціонування будь-якого періодичного видання є наявність ліцензії.

Нині в Ірані виходять 132 газети, що мають ліцензію на друк, із них 65 газет отримали ліцензію до 1988 року, а 67 – пізніше. Із газет, що мають ліцензію, 61 виходить регулярно, а 43 із них розповсюджуються на території Ірану, 17 – локальні. Із розповсюджуваних на теренах держави 43 газет: 23 мають політичне спрямування, 11 – спортивний характер, дві економічні газети, 7 газет, що друкуються іншими мовами (4 – англійською, 2 – арабською, 1 – армянською). Слід додати, що одна газета друкується для сліпих і людей з ослабленим зором.

Узагалі, друковані засоби масової інформації мають дві форми власності: державну та приватну. Із 132 газет, що мають ліцензію, 112 – приватні, тобто належать фізичним особам або агентствам, 20 – належать державі. З-поміж газет, що мають ліцензію, лише одна належить політичним партіям і угрупованням.

На прикладі найбільших газет "Ресалат", "Салам" і "Кейхан" детально розглянуто основні принципи періодичних видань та їхній зв'язок зі шпальтою редактора.

Газета "Ресалат" була заснована в 1985 році, виходить обсягом 16 сторінок. Сповідуючи погляди лівої позиції, газета у політичній галузі дотримується таких принципів: лідер вище ніж Конституція; законність усіх громадських органів залежить від лідера; релігіозні діячі керують усіма справами як у країні, так і в суспільстві; діяльність партій обмежується; визнання тільки фундаментальних засад; несприйняття політичного співробітництва народу; схильність до лібералізму в питаннях зовнішньої політики.

Позиція газети щодо економічної політики: підтримання курсу на приватизацію; захист позицій управління економікою; економічний поступ не суперечить ісламській моралі; дотримання принципів суспільної справедливості в економічному розвиткові; обмеження торгівлі як чинника і зовнішніх ресурсів.

У культурній галузі газета сповідує такі постулати: заперечення можливості обміну культурами; визнання факту існування культурного нападу; захист національних культурних здобутків; підтримка контролю діяльності в галузі культури урядом і державою; відстоювання традицій у культурній стратегії; нагляд релігійних діячів за розвитком культури.

Щоденна суспільно-політична газета "Салам" заснована в 1990 році, обсяг – 16 сторінок. Як представник лівого флангу, газета "Салам" у політичній сфері стоїть на таких засадах: обмеження повноважень релігійного лідера в питаннях Конституції; устремління до мети на противагу устремлінь до дій; захист експорту революції; досягнення порозуміння між ісламом і демократією; відстоювання свободи; підтримка напряму розвитку зі Сходом; об'єднання з незалежними державами; опір політиці Америки.

Ліва позиція газети зумовлює економічну політику. Це насамперед: обмеження суцільної приватизації; стимулювання участі держави у вирішенні економічних питань; стратегію й тактику економіки має визначити держава; перегляд економічного проекту "Базар"; визначення першочерговості у вирішенні таких питань, яка незалежність, суспільна справедливість, економічний розвиток; зміцнення й сприяння розвитку кооперативів; належна увага сільськогосподарській проблемі; підтримка проекту довгострокового промислового розвитку; використання іноземних інвестицій.

У галузі культури позиція газети така: стоїть на сторожі культурних надбань; всебічно захищає виробництво національної культурної продукції; наполягає на суворому дотриманні свободи; заперечує превалювання особистої думки над законом у культурній сфері; підтримує інвестиції держави та субсидії; приділяє увагу внутрішнім чинникам культурної агресії; заохочує політичні, громадські організації до вирішення культурних проблем; сприяє піднесенню національної культури та обміну з іншими державами, а також викоріненню ворожих виявів.

Третя газета, яку розглядаємо в нашому дослідженні, – "Кейхан". Понад 60 років вона щоденно виходить у світ, обсягом 16 сторінок. Інформацію з різних галузей політики, економіки, суспільних, соціальних, культурних питань забезпечують 12 спеціальних служб. Газета має кореспондентські пункти в Америці, Німеччині, Англії, Італії, Кувейті, Судані й Австралії.

Розділ другий "Функції та особливості структури шпальти редактора газети" складається із трьох підрозділів, де детально аналізуються значення та роль шпальти редактора у відображенні редакційної політики сучасного періодичного видання, розглядаються ефективність і результативність впливу редакційного матеріалу на читача, визначаються основні функції та особливості архітектоніки шпальти редактора.

Підрозділ 2.1. "Роль шпальти редактора у відображенні редакційної політики сучасного періодичного видання" присвячено розгляду основних функцій преси, зокрема шпальти редактора, до яких належать не тільки інформування, сенсаційність, емоційність, формування громадської думки, а також важливим є навіювання, заохочування, збудження, розважання, розвиток і навчання. З іншого боку, преса може пригнічувати почуття, створювати бар'єри, уводити в оману, дезінформувати, створювати залежність. Її нерідко використовують для маніпуляції громадською думкую, тому дуже важливо, аби вона була максимально вільною та незалежною від керівництва державою.

Нині все більше домінує тенденція до виділення і констатування преси як особливої структури зі своїми соціальними функціями, по-перше, як засобу інформаційного обслуговування суспільства, задоволення його інфор-маційних потреб, і по-друге, журналістика з точки зору загальногромадських потреб та інтересів покликана виконува-ти життєво важливу політичну функцію – сприяти громадянській злагоді, підтримувати соціальну рівновагу тощо.

У підрозділі розглянуто основні жанри шпальти редактора та методика її підготовки. Адже головним чинником, що зумовлює визначення жанру, вважається цільове призначення публікації, що вимагає підготовки такого матеріалу, який за змістом та формою подачі забезпечив би досягнення поставленої мети, а отже, журналістський твір має будуватися так, щоб його зміст впливав на читача відповідно до авторського задуму. Також зроблена спроба теоретичного обґрунтування поділу журналістських матеріалів за тематичним принципом (політичні, економічні, соціальні тощо) та за способом їх подання (прості інформаційні; фантастичні, оповідні, описові; дослідницькі, статистичні, наукові та документальні). У свою чергу прості інформаційні статті поділяються на: шпальту редактора, допис, коментарі та думки, аналіз і пояснення, критику. Шпальта редактора належить до простих інформаційних статей, проте є однією з найважливіших, оскільки відбиває офіційну точку зору й позицію редакції щодо будь-якого явища, події, що мають суспільну вагу.

Це й зумовлює її постійне місцерозташування у виданні й те, що друкується вона під рубрикою "Шпальта редактора". Слід зазначити, що інколи деякі видання дають такі матеріали під іншою назвою, наприклад, "Слово дня", "Передмова" тощо. Проте читачі завжди повинні мати можливість визначити саме ці статті, як за змістом і формою подачі, так і за місцем її розташування. Як правило, такі статті не мають назви й автор її теж не завжди вказується. Лише у виняткових випадках, коли її автором є видатний політичний діяч, фахівець певної галузі, відомий журналіст або редакція намагається привернути до неї увагу найбільшої кількості читачів, такі статті друкуються з конкретною назвою й зазначенням імені автора. Проте такі статті мають бути написані не тільки зі знанням справи, а й гарною літературною мовою, дохідливо, захопливо, аби це справило на читачів певне враження й у свою чергу сприяло зростанню накладу видання.

Підрозділ 2.2. "Ефективність і результативність матеріалів шпальти редактора" присвячено розгляду шпальти редактора як одного з найважливіших продуктів суспільної комунікації, що створює замкнений цикл. Такий цикл можна назвати процесом ланцюгового впливу шпальти редактора, що складається з чотирьох етапів: виробництво повідомлення чи проектування теми автором; сприйняття повідомлення читачем; дискусія, обмін думками; соціальний ефект.

Ці етапи реалізуються в трьох базових станах: зупинка, зародження та зміна. Сталість динаміки ланцюгового впливу шпальти редактора залежить від зовнішніх і внутрішніх чинників позиції зупинки. Кристалізація та виникнення нової теми в межах ланцюга впливу, тобто процесу зародження, може або сприяти зміцненню первісного циклу, або мати паралельний характер, чи навпаки, бути стримуючим чинником, здатним зупинити процес дискусії. Якщо певні етапи дискусії не мають логічного завершення або не мають повноцінного розвитку, виникає стан змін, який виступає ґрунтом для переходу від одного етапу до іншого.

Цим, зокрема, зумовлено аналіз шпальти редактора відповідно до таких параметрів: цілісність у висвітленні порушених питань; відповідність інтересам читачів, незважаючи на їх точку зору чи їх ідеологію; розкриття теми (глибоке чи поверхове); розгляд обговорюваної події (повний чи недостатній); значущість пропонованої теми; достовірність і ретельність у відборі фактів; всебічність розкриття теми та відповідність дійсності; дохідливість, логічність, зрозумілість у викладені фактів; дотримання норм сучасного правопису; вплив на громадську думку; дієвість, ефективність та результативність.

Ці питання також детально розглянуто у підрозділі 2.3. "Архітектоніка шпальти редактора". Зокрема, визначено, що форма й стиль подачі матеріалів шпальти редактора залежать насамперед від виду видання, його мети, читацької аудиторії, складу редакційного колективу, виходячи з таких основних ознак газетних публікацій: системність у поданні інформації, детальна розповідь про події; обґрунтування актуальної інформації специфічними шляхами, публікація додаткових повідомлень, фотографій, ілюстрацій; тенденції до узагальнень, масштабність у подачі інформації через відповідний відбір фактів, організацію за допомогою добірок, рубрик, сторінок, а також матеріалів оглядового характеру; аналіз та глибоке проникнення в сутність основних подій дня, намагання дати їм оцінку тощо.

Загалом, підготовка шпальти редактора ґрунтується на двох основних елементах (об'єкт дії або автор і суб'єкт або структура матеріалу) і трьох допоміжних (час, місце, мета). Визначальними чинниками, що впливають на якість редакційного матеріалу є: правила етики; особиста точка зору журналіста; літературний стиль; емоційний стан журналіста; уміння зібрати факти, деталі; спосіб переконання; володіння матеріалом.

Дуже важливим є те, хто розробляє, осмислює, й розкриває тему, тобто особистість журналіста, його духовність, індивідуальність, риси характеру, талант. І тут не останню роль відіграє відданість журналіста, сказати б, залюбленість його в певну тему. Крім того, наявність теоретичних і практичних знань з досліджуваної проблеми, широка загальна ерудиція.

Досвідчений журналіст перш ніж висвітлювати певні події, явища, ситуації тощо, обов'язково зосередить на них свою увагу, всебічно дослідить, проаналізує й оцінить їх. Але завжди він має справу з фактами, при роботі з якими мусить дотримуватись об'єктивності, сприймати їх у єдності з іншими та розглядати кожний конкретний факт окремо. Це також вміння викласти матеріал так, аби досягти потрібного ефекту, тобто привернути увагу читача, зробити свою публікація зрозумілою для нього, переконати в правильності висловленої думки, примусити повірити в них. Для того, щоб досягти цієї мети, працівник пера має дбати й про побудову свого матеріалу, стиль викладу, першу й останню фрази, висновки, а також заголовок.

Успіх журналістського твору залежить від вдалого заголовка, який є не просто назвою журналістського твору, насамперед, це незмінний елемент газети, що лаконічно, стисло, чітко, конкретно відбиває основний задум шпальти редактора, його ідею. Водночас він є уособленням специфіки газетної мови, бо саме в заголовку синтезовано особливості газети як соціального мовного явища. Адже якраз із заголовка починається кожна публікація на газетних шпальтах. Він може "вбити" найкращу статтю, відвернути увагу читача від найактуальнішого, цікавого матеріалу. А влучна, яскрава назва спроможна "витягнути" посередню за змістом публікацію. Тому заголовок, як правило, працює на імідж видання. Найбільш ясний і точний, він не лише окреслює тему, а й впливає на вибір читача: цікаво йому буде ознайомлюватися з текстом, чи ні. Крім того, він має бути максимально зрозумілим, по можливості, коротким, являти собою найпростішу синтаксичну конструкцію. Відповідно до поставленої мети заголовки шпальти редактора поділяються на інформаційні (якщо основне завдання – нести читачеві нову інформацію) і мотивуючі (коли подається інтригуюча, емоційна інформація). При підборі заголовка слід знайти в тексті ключові слова, які здатні не лише привернути увагу читача, а й здивувати його. За основу можна також узяти відомий афоризм, прислів'я, приказки, назву книги тощо, використати гру слів, сполучити несподіваним способом слова.

Ефективність шпальти редактора також залежить від уміння автора дібрати влучний, лаконічний заголовок, що працюватиме на читача, керувати його увагою. Зробити його цікавим та інтригуючим, точно передати зміст і допомогти читачеві зорієнтуватися в порушених проблемах – справа нелегка, що потребує багато зусиль, таланту, знань і досвіду. Саме тому журналіст повинен виявити авторську індивідуальність у пошуку оптимальних засобів впливу, експресії для оформлення шпальти редактора.

Наступний важливий елемент шпальти редактора – зачин, який передуючи основному викладові, вводить читача в суть теми, налаштовує на сприймання матеріалу, надає розповіді відповідної тональності. Зачин можна вважати вдалим, якщо він складений з урахуванням правила наближення інтересів. Він мусить прикувати, зупинити на собі увагу читачів, зачепити, примусити їх замислитись, допомогти автору передати свою ідею. У зачині слід уникати довгого першого абзацу, не варто вживати у реченнях складних підрядних конструкцій. Отже, перша фраза, як і заголовок, несе на собі велике психологічне навантаження, впливає на емоції, змушує думати про речі загальнолюдські, життєві.

Основний висновок такий: якщо всі елементи шпальти редактора як журналістського твору добре продумані, виважені, відповідають ідейному задумові, органічно продиктовані характером осмисленого матеріалу, спрацьовують на розкриття теми, то досягається необхідна гармонія змісту та форми, а вплив журналістського виступу на читача буде результативним й ефективним.

Третій розділ "Відображення тематичної спрямованості періодичної преси в матеріалах шпальти редактора" поділений на три підрозділи, де дається інформаційна характеристика шпальти редактора, розглядаються особливості тематичної спрямованості та структури досліджуваних періодичних видань, визначаються основні тенденції розвитку шпальти редактора в іранській пресі.

Підрозділ 3.1. "Інформаційна характеристика шпальти редактора" присвячено розгляду редакційної статті як однієї з найважливіших форм передачі інформації.

Зміст шпальти редактора в широкому розумінні включає в себе як критику, аналіз, доказовість, так і вираження теоретичної позиції. Оскільки основним критерієм змісту є ясність і дохідливість викладу, шпальта редактора може мати форму вірша, прози, карикатури і навіть фотографії, а також бути композицією цих форм, доповнюючи одна одну. Основним чинником, що зумовлює використання певного жанру, вважається цільове призначення публікації, що за змістом і літературною формою забезпечує досягнення поставленої мети, тобто зміст матеріалу має впливати на читача відповідно до редакційного задуму. Крім того, на вибір жанру впливають й деякі інші чинники, наприклад, такі, як галузь знань чи сфера діяльності. Це, насамперед, інформаційні, аналітичні, публіцистичні, художні жанри, що на практиці можуть застосовуватися в зміненій формі, а також різні жанри друкованих матеріалів – від невеликої за обсягом інформаційної замітки до великих і складних наукових статей, художньо-публіцистичних і художньо-образних творів, хоча при цьому публікації одного й того ж жанру можуть відрізнятися за оформленням, методами та стилем викладу матеріалу, структурою й іншими жанровими ознаками.

Виходячи зі змістового наповнення редакційного матеріалу, що передбачає вибір певної спрямованості початкових і результуючих функцій, шпальта редактора розглядалась у таких аспектах, як стимул до розвитку і змін, мистецтвознавчий аспект, основа демократії, мотивація автора редакційного матеріалу, інструмент пропаганди, регулювання громадської думки, орієнтація на особистість і подію.

Такий перехід уявляється трохи умовним, бо потреба в інформації визначається соціальною роллю людини, її обов'язками та способом життя. На основі потреб формуються інформаційні інтереси – прагнення одержати саме ту інформацію, яка необхідна для виконання соціальних ролей і завдань. Найчастіше споживач інформації чітко усвідомлює, що йому потрібно для досягнення тієї чи іншої мети, і свій пошук веде з орієнтацією на певні результати. Справа в тому, що інформація переважно пов'язана з життям суспільства не тільки своїм існуванням, а й самим своїм змістом, а також типом знакової та символьної системи, обраними для фіксації цього змісту.

Тому основне завдання журналіста – пристрасна пропаганда творчого змісту життя, його масштабів, темпів, перспектив на основі факту, процесу, явища. Натхненно відкривати новий світ і пафосно викривати вади; ставлення людини до своєї справи – ось предмет дослідження журналіста.

Автор шпальти редактора на основі свого різноманітного арсеналу засобів впливає насамперед на розум і почуття читачів, а через них – на ділове й моральне життя суспільства, проте неодмінно з поглядом у майбутнє, даючи можливість споживачам інформації на реаліях доходити певних висновків, що йдуть далі того факту чи випадку, які претендують на змістове ядро публікації.

Саме від того, як підготовлені люди для виконання тих або інших виробничих, соціально-політичних і громадських функцій, наскільки вони усвідомлюють характер