ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ІВАНЕНКО Володимир Михайлович

УДК 159.98:356.13

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ Запобігання ТРАВМАТИЗМУ

ТА ЗАГИБЕЛІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Спеціальність 19.00.09 – “Психологія діяльності в особливих умовах”

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Хмельницький – 2005

Робота виконана в Національній академії Державної прикордонної служби України мені Богдана Хмельницького, Державна прикордонна служба України.

Науковий керівник – доктор психологічних наук, професор

Савчин Мирослав Васильович,

Дрогобицький державний педагогічний університет

імені Івана Франка, завідувач кафедри психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Москалець Віктор Петрович,

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника, завідувач кафедри

загальної та експериментальної психології;

кандидат психологічних наук, доцент

Федорчук Віктор Миколайович,

Кам’янець-Подільський державний університет,

проректор з наукової роботи.

Провідна установа – Інститут психології імені Г. С. Костюка АПН України, лабораторія психології особистості імені П. Р. Чамати, м. Київ.

Захист відбудеться “ 28 ” вересня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького за адресою: 29003, Хмельницький – 3, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (29003, м. Хмельницький, вул. Шевченка, 46).

Автореферат розісланий “ 18 ” серпня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук В. В. Журавльов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналіз наукової літератури та реальної практики вказує на те, що рівень травматизму і загибелі військовослужбовців має суттєвий, безпосередній вплив на бойовий потенціал військового формування та залежить від професійної, психологічної та фізичної підготовки особового складу. Сьогодні не викликає сумніву той факт, що функції та завдання, які покладені на Державну прикордонну службу (ДПС) України, в умовах демократизації української держави, гуманізації всієї системи суспільних відносин не по-виннні розв’язуватися ціною життя і здоров'я прикордонників. Неможливо переоцінити ту величезну моральну і психологічну шкоду суспільству і державі, коли гинуть чи отримують травми та поранення військовослужбовці правоохоронних органів, які покликані оберігати від злочинних зазіхань, як життя і здоров'я наших громадян, так і недоторканість державних кордонів.

Слід зазначити, що різним аспектам психологічного забезпечення діяльності військ присвячені праці таких вітчизняних та закордонних вчених, як Я. Агрелва, І. Бекера, З. Гератеволя, К. Ізарда, Н. Коупленда, Л. Люнберга, В Лефтерова, В. Медвєдєва, Є. Потапчука, О. Сафіна, О. Тімченка, Л. Франка, та ін. Дана проблема знайшла своє відображення у роботах відомих військових теоретиків, зокрема у (О. Кереновського, І. Медема, Н. Міхневича, О. Мільотіна, О. Незнамова), які досліджували вплив морально-психологічного чинника на бойові можливості особового складу. Результатами їх наукових пошуків стало ствердження, що основою ефективної і безпечної діяльності є адекватність фізичних, морально-професійних і психічних характеристик військовослужбовців тим об'єктивним вимогам діяльності, які висуваються до них. Також констатується, що основною причиною загибелі та травмування є низький рівень професійної підготовки прикордонників, відсутність навичок дій в екстремальних ситуаціях.

Одночасно, на теперішній час опубліковано незначну кількість праць, присвячених вивченню психологічних причин і факторів загибелі та травматизму військовослужбовців, що свідчить про недостатню увагу, яка приділяється дослідниками розробці цього аспекту проблеми.

Наукова задача: для успішного вирішення цих проблем необхідний комплексний науковий аналіз детермінант, що зумовлюють загибель і травматизм військовослужбовців ДПС України, всебічне дослідження психологічних закономірностей та причин отримання ними травм і каліцтв у процесі професійної діяльності. Вивчення та аналіз психологічних причин службового травматизму прикордонників дозволить прогнозувати потенційно небезпечні ситуації та запобігати нещасним випадкам, а також здійснювати цілеспрямовану передінцидентну підготовку особового складу, що, у кінцевому рахунку, дозволить підвищити ефективність діяльності прикордонників загалом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження психологічних причин загибелі та травматизму прикордонників здійснено відповідно до програми „Морально-психологічного забезпечення військової дисципліни на прикордонній заставі” №202 - 13121, положення №540 „Про організацію виховної роботи з особовим складом ДПС України,” наказу №490 „Про вдосконалення роботи зі зміцнення правопорядку та військової дисципліни в ПВУ” та інших нормативних документів, які регламентують діяльність зі збереження особистісно-професійного потенціалу ДПС України, та підвищення ефективності її діяльності.

Тема дисертації обговорена та затверджена на засіданні вченої ради Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (протокол № 2 від 26 вересня 2002р.) та погоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №3 від 29 березня 2005р.)

Мета дослідження: на основі аналізу та вивчення тенденцій, умов травмування, поранень і загибелі військовослужбовців ДПС України виявити соціально - психологічні чинники цих негативних службових подій у діяльності прикордонників, з урахуванням яких розробити систему соціально - психологічних та управлінських заходів, спрямованих на запобігання травматизму і загибелі особового складу в умовах оперативно - службової діяльності підрозділів Державної прикордонної служби України.

Завдання дослідження:

1) проаналізувати підходи у психологічній науці до аналізу проблеми зниження рівня фізичних і соціально - психологічних втрат у діяльності військовослужбовців;

2) виявити та охарактеризувати типові травмонебезпечні ситуації у правоохоронній діяльності військовослужбовців ДПС України;

3) дослідити соціально - психологічні чинники, які спричиняють травмування, пораненя і загибель особового складу, теоретично обґрунтувати психологічні умови запобігання цим негативним феноменам та експериментально перевірити їх ефективність в умовах формуючого експерименту;

4) обґрунтувати та розробити систему моніторингу та управління стресовими ситуаціями, спрямовану на зниження травматизму особового складу і підвищення ефективності виконання оперативно-службових завдань.

Об’єкт дослідження – правоохоронна діяльність військовослужбовців ДПС України.

Предмет дослідження – соціально - психологічні детермінанти травматизму, поранення і загибелі військовослужбовців ДПС України, а також соціально – психологічні та управлінські умови запобігання цим явищам.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали: загальнопсихологічні положення про єдність психіки і діяльності (Л.С. Виготський, Г. С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, О.М. Ткаченко та ін), системний підхід до вивчення особистості (О.Г. Асмолов, М.Й. Боришевський, Б.Ф. Ломов), принципи детермінації поведінки особистості та її суб’єктної активності (О. В. Брушлинський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, В. П. Москалець, В.А. Роменець, М.В. Савчин, В.А. Татенко, Т.М. Титаренко та ін.); концепції функціональної структури усвідомленої регуляції та саморегуляції активності людини (М.Й. Боришевський, О.М. Конопкін, М.В  Савчин та ін.) та індивідуального стилю діяльності (В.А. Клімов, В.С. Мерлін).

Методи дослідження. У дослідженні фактів загибелі і травмування особового складу Державної прикордонної служби України, виявленні їх психологічної схильності до нещасних випадків, аналізі психологічних умов, травматизму в ДПС, а також вивченні психологічних наслідків поранень, застосування зброї на поразку і перебування військовослужбовців у різних критичних інцидентах був використаний методичний апарат, до якого увійшли наступні методи: теоретичний аналіз та узагальнення наукової літератури і документів, констатуючий експеримент (психологічний аналіз випадків травматизму та загибелі військовослужбовців), спостереження, бесіда, анкетування, експертна оцінка, тестування (тести Г. Айзенка, Ж. Тейлора, С. Розенцвейга), порівняльний метод; формуючий експеримент і методи математичної статистики.

Організація дослідження. Дослідження проводилось протягом 1997-2004р. на базі Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького та Західного Регіонального управління Державної прикордонної служби і складалось з трьох етапів. На першому етапі вивчались психологічні та методичні наукові джерела з теми дослідження та аналізувався передовий досвід роботи у військових формуваннях зпопередження травматизму. На другому етапі вивчались чинники, які впливають на рівень травматизму та загибелі особового складу, одночасно розроблялися та перевірялися психологічні заходи попередження травматизму та загибелі військовослужбовців ДПС України. На третьому етапі було здійснено теоретичний аналіз результатів констатуючого та формуючого експериментів і впроваджено практичні результати дослідження у повсякденну діяльність військових формувань, розроблено науково-практичні рекомендації щодо адекватного застосування прикордонниками табельної зброї та формування навичок безаварійної їзди у водіїв-прикордонників.

Наукова новизна одержаних результатів:

- уперше виявленні психологічні чинники загибелі, травматизму та поранень військовослужбовців ДПС України, досліджені та обґрунтовані психологічні умови запобігання цим негативним феноменам;

- встановлено, що загибель і травматизм військовослужбовців зумовлені індивідуальними характеристиками психіки та особистості військовослужбовців;

- удосконалена система менеджменту стресом критичного інциденту, зокрема запропоновано та обґрунтовано проведення моніторингу потенційної кризової ситуації як її структурного компоненту, що становить собою організовану систему попередження та усунення виявлених під час нашого дослідження психологічних, соціальних і професійних причин загибелі і травматизму прикордонників, у якій центральне місце посідають психологічні технології;

- подальшого розвитку набули тренінгові і психокорекційні засоби з попередження загибелі і травматизму військовослужбовців в небезпечних, екстремальних ситуаціях їх професійної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає у впровадженні моніторингу потенційної кризової ситуації у практику психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності служб і структурних підрозділів Державної прикордонної служби України, використанні практичних рекомендацій з профілактики службового травматизму, організації цілеспрямованої комплексної, психолого-практичної, травмо-превентивної та реабілітаційно-відновлювальної роботи, про що засвідчують акти реалізації результатів дослідження у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького від 14 вересня 2004 р., Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України від 25 грудня 2004 р. та Науково-дослідному інституті ДПС України від 18 квітня 2005 р.

Надійність і вірогідність отриманих результатів та зроблених на їх основі висновків було забезпечено: використанням апробованих та надійних методів дослідження; коректним застосуванням методів математико-статистичної обробки даних; співставленням отриманих емпіричних даних з результатами теоретичних досліджень, що були проведені в суміжних силових структурах.

Апробація теоретичних положень, висновків і рекомендацій. Основні теоретичні положення і результати дослідження було розкрито в доповідях на II-й міжнародній науково-практичній конференції „Професійне становлення особистості: проблеми і перспективи” (Хмельницький, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом” (Хмельницький, 2004 р.), міжвузівській науково-методичній конференції „Формування готовності майбутніх спеціалістів до професійної діяльності” (Хмельницький 2004 р.).

Публікації. Зміст й основні результати проведеного дослідження відображені у 8 одноосібних публікаціях, з них 5 статей у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 3 статті у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел (228 найменувань, з них 20 іноземними мовами), додатків. Загальний обсяг дисертації – 245 cторінок, з яких 197 основного тексту, 16 додатків. Робота містить 17 таблиць, 10 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет дослідження, мету та його завдання, представлено методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено їх апробацію та впровадження, а також дані щодо публікацій і структури дисертації.

У першому розділі – “Травматизація, поранення та загибель військовослужбовців державної прикордонної служби в умовах правоохоронної діяльності як психологічна проблема” представлено результати теоретичного аналізу основних концептуальних підходів, які пояснюють природу і закономірності травматизації людей у професійній діяльності. У них стверджується, що основними причинами травматизму людей визнаються особливості їх індивідуально-психічного складу та розвитку. З одного боку, травматизація зумовлюється наявністю у людей індивідуальної схильності до нещасних випадків, яка складається з природних фізіологічних і психологічних властивостей особистості, таких, як сенсомоторні якості, особливості перебігу перцептивних процесів, психодинамічні і темпераментальні особливості, властивості пам'яті, адаптивні ресурси і здатність до передбачення. З іншого боку, на схильність до травматизму впливають стать, вік, стаж роботи, особливості характеру, мотиваційної та емоційної сфер, рівень підготовки і професійної пильності, вихованість і досвід (знання, вміння, навички). Окрім того у цих дослідженнях зазначається, що основними чинниками травматизму є рівень організації та специфіка професійних завдань, які виконуються у ході правоохоронної діяльності, а також ряд об'єктивних факторів техногенного, матеріального і соціального характеру.

Узагальнення підходів дало можливість виділити такі види схильностей до нещасних випадків: базисна (індивідна), особистісна, тимчасова і ситуативна. Складовими базисної (індивідної) схильності до нещасних випадків є функціональні зміни у нервовій системі або інших органах, що мають характерні риси хвороби, які, хоч і не зумовлюють втрату працездатності, але впливають на поведінку людини, підвищуючи схильність до небезпеки (серцеві захворювання, цукровий діабет, періодичні напади слабкості, нездужання, головний біль, безсоння, пригніченість, хвилювання, депресія тощо). Різні вади органів чуття, наприклад, часткова втрата зору, глухота також підвищують схильність до небезпеки. Порушення зв'язку між сенсорними і руховими центрами вищих відділів кори головного мозку призводить до того, що людина стає не здатною з належною швидкістю і точністю реагувати на зовнішній вплив, який відіграє головну роль у виникненні нещасних випадків. Тому неточні, поквапливі або запізнілі дії є причиною багатьох травм. Факторами базисної схильності до нещасних випадків є також темпераментальні властивості, такі як слабкість та інертність нервової системи. Для діяльності підрозділів Державної прикордонної служби України характерна висока ймовірність виникнення екстремальних ситуацій, що вимагають негайного прийняття рішення, тому військовослужбовці зі слабкою або інертною нервовою системою можуть бути аварійно-небезпечними: вони можуть загинути самі або можуть піддати небезпеці колег.

Особистісна схильність до травматизму визначається особливостями спонукальної сфери, зокрема, спрямованістю особистості, Я-концепцією, характером і здібностями людини. До чинників, що впливають на схильність до нещасних випадків, належать такі характерологічні особливості: агресивність, надмірна самовпевненість, неповага до інших людей або виражена здатність до співчуття і переживання, недисциплінованість, тривожність, нерішучість, гіпервідповідальність, схильність до ризику та інші; рівень зацікавленості та задоволеності своєю працею; відсутність досвіду та ефект “другорядної” безпеки; комплекс соціально-психологічних передумов, а також віктимність. Особливий вплив на схильність до травматизації мають стресорні реакції та рівень адаптації до стресорних впливів.

Тимчасова схильність до нещасних випадків зумовлена недосвідченістю, недостатньою професійною підготовленістю фахівця. Недосвідченість призводить до підвищення ймовірності помилок, які призводять до нещасних випадків, переживання невпевненості, хвилювання внаслідок усвідомлення того, що може статися помилка. Ця нервова напруга призводить до швидкого стомлення і до появи нових помилок.

Ситуативна схильність визначається актуальними функціональними (втома і стомлення), а також емоційними і мотиваційними станами (переоцінка цінностей, втрата сенсу життя), міжособистісними і внутрішньоособистісними конфліктами (службовими – керівництво, колеги; міжособистісними – в сім’ї, друзі). Значно підвищує схильність до нещасних випадків згубна пристрасть до алкоголю, наркотиків, що негативно впливає на мислення, поведінку та інші сфери психічного життя людини.

Тимчасові зміни, що виникають у організмі військовослужбовця визначаються як психофізіологічні стани, у поєднанні з комплексом стійких якостей, можуть суттєво впливати на перебіг психічних процесів, видозмінювати діяльність, позначатися на її результатах. Тому схильність військовослужбовців ДПС України до травматизму, нездатність протистояти професійним небезпекам варто розглядати не тільки в зв'язку з їх стійкими індивідуальними властивостями, але і з врахуванням впливу на прикордонників пережитих ними психофізіологічних станів.

Водночас кожна професійна ситуація в діяльності представників різних правоохоронних органів має свій рівень стресогенності, що може бути основою при створенні більш дифе-ренційованої оцінки умов праці і профілактики професійних деформацій (О.А. Мартиненко).

Отже, схильність до нещасних випадків необхідно розглядати не просто як індивідуально-психологічну або особистісну якість людини, але і як результат поєднання цих якостей із певними професійними умовами, особливостями діяльності та іншими об'єктивними чинниками, а також ситуативними станами різної природи та особистісними властивостями.

У процесі теоретичного аналізу виявлено, що типові життєвонебезнечні та травмонебезпечні ситуації характеризуються узагальненим переліком професійних обставин, за яких прикордонники гинуть чи отримують травми. Аналіз цих ситуацій дає можливість класифікувати їх за рядом ознак: 1) процесуальними і функціональними (затримання, припинення групових порушень кордону); 2) специфікою дій та оснащеності порушників кордону (фізична протидія, використання холодної зброї, використання вогнепальної зброї); 3) важкістю отриманого поранення (вогнепальне поранення, ножове поранення, тілесне ушкодження); 4) глибиною психологічної травми.

Виділено типові травмонебезпечні ситуації:

1) здійснення повсякденної правоохоронної діяльності (несення прикордонної служби та здійснення прикордонного контролю; дорожньо-транспортні події; порушення правил поводження зі зброєю; затримання порушників державного кордону; здійснення ремонтно-господарських робіт; оперативно-пошукові дії на державному кордоні та ін.);

2) участь військовослужбовців ДПС у спеціальних заходах (згідно плану взаємодії з органами Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України; припинення нелегальної міграції та контрабандної діяльності на державному кордоні; боротьба з міжнародним тероризмом; ліквідація наслідків стихійного лиха, катастроф, аварій тощо);

3) виникненням життєвонебезпечних та травмонебезпечних ситуацій поза професійною діяльністю (побутові конфліктні ситуації; дорожньо-транспортні події; здійснення ремонтно-господарських робіт; порушення правил безпеки на воді; суїциїдальні та парасуїциїдальні дії).

Нещасні випадки з військовослужбовцями, внаслідок чого вони гинуть, отримують травми, є результатом їх зіткнення із певною службовою ситуацією та залежать від психологічних, особистісних, соціально-психологічних і діяльнісних чинників. Водночас небезпека виникнення нещасних випадків зростає за впливу таких несприятливих факторів як: інформаційні перешкоди, перевантаження або недовантаження, інформаційна невизначеність, втрата пильності у монотонних умовах, а також неадекватність сприйняття, негативні установки та упередження в оперативному опрацюванні.

У другому розділі “Експериментальне вивчення динаміки, причин, обставин, надзвичайних подій, пов’язаних із травмуванням та загибеллю військовослужбовців ДПС України” викладено особливості організації та результати експериментального дослідження різних категорій особового складу, травмованих і загиблих під час виконання службових обов'язків, а також тих, хто перебував в інших критичних ситуаціях, пов'язаних із виконанням оперативно-службових завдань. З метою з’ясування психологічних умов і причин службового травматизму групи досліджуваних поділялися на загальні, додаткові і спеціальні. Проводилось документальне дослідження та з'ясовувалися причини загибелі військовослужбовців (56 осіб), також проводилось опитування травмованих військовослужбовців (2091 особа). Зазначені категорії досліджуваних були об'єднані у так звані загальні групи. До додаткових груп входило 4662 травмованих військовослужбовця ДПС України. Спеціальні групи обстежуваних складали базу для проведення більш поглибленого дослідження. До їх складу входило 1092 військовослужбовця ДПС України в Західному регіональному управлінні, травмованих в період із 1997 по 2004 роки, а також 35 військовослужбовців, які застосовували зброю з метою ураження. Для проведення формуючого експерименту були сформовані експериментальна та контрольна групи чисельністю по 30 осіб кожна.

Експериментальні дослідження здійснювалися за документальними даними Західного регіонального управління, а також під час вивчення особових справ прикордонників, що входили до спеціальної групи досліджуваних. З цією метою використовувався формалізований метод аналізу змісту інформації, кількісно-якісний контент-аналіз.

Встановлено, що із загальної кількості загиблих (165 осіб) у період з 1997 по 2004 роки 56 осіб загинуло при безпосередньому виконанні обов'язків з охорони державного кордону та боротьби зі злочинністю, що складає 33,9% від усіх випадків загибелі особового складу (Рис.1). У тому числі: 3,64% (5 осіб) загинуло при несенні прикордонної служби та здійсненні прикордонного контролю; 6,67% (11 осіб) - при затриманні порушників державного кордону; 9,7% (16 осіб) - при порушенні правил поводження зі зброєю й технікою; 13,89% (24 особи) - внаслідок дорожньо-транспортних подій. 109 прикордонників, або 66,1% від загальної кількості загиблих – загинуло за іншими обставинами у час, вільний від виконання службових обов’язків, у тому числі: при ДТП – 19,96% (33 особи); внаслідок порушення правил поведінки на воді – 17,57% (29 осіб ); у випадках суїциду – 17,57% (29 осіб) та за обставинами побутового характеру – 11,00% (18 осіб).

Рис. 1. Незворотні втрати в період 1997 - 2004 рр.

особового складу ДПС України

Типовими травмонебезпечними ситуаціями у діяльності прикордонників є: ДТП на службовому чи особистому транспорті; затримання порушників; затримання транспортного засобу; фізична протидія; вогнепальний двобій; необережне поводження зі зброєю; ліквідація наслідків стихійних лих, аварій, катастроф; нестатутні взаємини; несподіваний напад; виконання інших небезпечних службових завдань тощо.

Визначені травмонебезпечні ситуації мають подвійну специфіку - як складові професійної діяльності та як елементи, що характеризуються підвищеним рівнем небезпеки для її суб’єкта. Найчастіше військовослужбовці ДПС гинуть внаслідок ДТП та поранень отриманих від вогнепальної зброї, а випадки травмування найчастіше були пов'язані з тілесними ушкодженнями.

До загибелі під час виконання службових обов'язків схильніші військовослужбовці ДПС України, які мають стаж служби більше 5 років, до травмувань схильніші прикордонники зі стажем служби більше 10 років. Виявлена тенденція до збільшення випадків загибелі і травматизму, після п'яти років служби в ДПС пов'язана з феноменом психологічної професійної деформації. Більш схильні до загибелі і травматизму військовослужбовці, які мають середню освіту, а менш схильні - прикордонники з вищою освітою. Військовослужбовці ДПС України, які неодружені, більш схильні до службового травматизму, ніж одружені військовослужбовці, яким є “заради чого жити”, що свідчить про необхідність підвищення пріоритету інституту сім'ї в роботі з особовим складом Державної прикордонної служби України.

Практично всі непрофесійні та інші необережні дії прикордонників, внаслідок яких вони гинули або отримували травми, мають безпосередню або опосередковану психологічну зумовленість. Спектр соціально - психологічних чинників травмування, поранення та загибелі військовослужбовців ДПС України дуже різноманітний і включає: психофізіологічну (індивідну) схильність людини до травматизації; особистісні якості і стани прикордонників; спрямованість реагування військовослужбовців на стресові впливи; соціально-психологічні труднощі та проблеми особистої і професійної взаємодії (взаємопогодженості дій, взаємопідтримки, комунікації тощо); тактико-психологічні та професійні якості прикордонників.

Проведений аналіз дозволив виділити у нещасному випадку поєднання або диспозицію наступних складових: 1) об'єктивних характеристик службової діяльності та ситуацій, що виникають; 2) схильності військовослужбовця до нещасних випадків (індивідної, особистісної, тимчасової і ситуативної); 3) характеру та сили стресу,та інших негативних психічних станів, що зумовлюються особливістю потрапляння прикордонника в ситуацію нещасного випадку.

Встановлено, що військовослужбовцю притаманний власний рівень особистої сензитивності до травмування у небезпечних ситуаціях як певне поєднання особистісних і соціально - психологічних причин (міжособистісна комунікація, соціально - психологічна сумісність тощо) службового травматизму, об'єктивних характеристик і умов правоохоронної діяльності прикордонників. У результаті дослідження було складено соціально психологічну характеристику військовослужбовця схильного до травматизму як прояв підвищеної схильності військовослужбовця ДПС до травмування. Вона включає: особливості мотивації (відсутність особистісної “настанови на виживання”; переконаність в тому, що статус прикордонника у даній ситуації захищає його від фізичного насильства; невіра в те, що він може стати об’єктом насильницьких дій з боку тих, з ким мав справу у певній травмонебезпечній ситуації); недостатню професійну підготовленість (погано володіє зброєю; не добирає необхідної тактики дій; невдало реалізовує план дій; втрачає пильність; не вміє передбачати небезпеку; ігнорує очевидні ознаки небезпеки; психологічно не підготовлений до активних дій в екстремальній ситуації); особливості взаємодії з іншими суб’єктами (не вміє контролювати себе, інших людей, ситуацію; занадто покладається на колег по службі; не просить підтримки в колег, переоцінюючи свої можливості та недооцінюючи складність, критичність ситуації).

Виявлено, що некваліфіковане застосування зброї прикордонниками у небезпечних ситуаціях службової діяльності може призвести до їх загибелі, отримання фізичних і психічних травм. На безпечне застосування особовим складом зброї впливають об'єктивні умови, соціально - психологічні особливості поведінки порушника кордону, нанесення чи ненанесення йому тілесних ушкоджень, недосконалість навичок професійного володіння зброєю, об'єктивні результати і наслідки застосування або незастосування зброї з метою ураження.

Застосування прикордонниками табельної зброї з метою впливу на порушника (чи навіть ураження) призводить до дисфункційних порушень та емоційних наслідків травматичної дії. Вираженість і характер перебігу психічних реакцій і симптомів індивідуальні.

Крім емоційних, особистих переживань прикордонники перебувають під впливом “об'єктивних стресорів”: проведення розслідування інциденту, який трапився, дізнання; реакція керівництва, громадськості на застосування зброї правоохоронцем; підвищений інтерес до нього; можливі погрози або звинувачення; ізольованість від інших людей, колективу (вважається, що люди підсвідомо цураються тих людей, які перебували в екстремальній ситуації); помилкові чутки тощо.

Вході дослідження розроблені психологічні умови запобігання травматизму прикордонників до складу яких входять: 1) ефективне подолання труднощів в особистісному і професійному спілкуванні прикордонників; 2) володіння практичними навичками протидії стресовим ситуаціям та подолання їх негативних наслідків, розвиток у прикордонників оптимістичного ставлення до майбутнього і підвищення та стабілізації самооцінки, та Я-концепції загалом; 3) сформованість особистісної настанови на забезпечення індивідуальної безпеки та безпеки колег в ході професійної діяльності; 4) застосування практичних прийомів збереження життя і здоров'я, життєвої гармонії в умовах професійної діяльності; 5) поліпшення морального та соціально - психологічного клімату у військових колективах.

Аналізом встановлено невідповідність реальним умовам і вимогам часу організації системи забезпечення особистої безпеки прикордонників. Виявлена вираженість посттравматичних стресових розладів у військовослужбовців, які були травмовані під час виконання службових обов'язків, а також недостатність реабілітаційно-відновлювальної роботи з прикордонниками, які отримали травми або поранення.

У третьому розділі “Психологічна робота по запобіганню загибелі та травматизму особового складу ДПС України” розкриваються принципи, підходи та моделі психологічної роботи з військовослужбовцями, у тому числі з тими, що одержали поранення, травму чи застосували зброю з метою ураження. Для кваліфікованого застосування зброї особовим складом необхідне цілеспрямоване психологічне супроводження, яке включає комплекс мотиваційних, пізнавальних і психомоторних методів. Обов'язковою умовою практичної підготовки застосування зброї в надзвичайних оперативно-службових ситуаціях є їх моделювання з використанням інтегрованої концепції навчання. Конкретне психологічне супроводження підготовки військовослужбовців до стрільби повинно включати такі основні напрями: 1) вправне використання мотиваційних, пізнавальних і психомоторних методів, які формують практичні навички і психологічну готовність до ведення стрільби; 2) моделювання надзвичайних оперативно-службових ситуацій із використанням інтегрованої концепції навчання; 3) цілеспрямоване формування у військовослужбовців ДПС України культури ведення вогню.

З метою попередження ДТП і забезпечення надійності водіїв-прикордонників потрібно здійснювати спеціальне тренування психічних якостей: сприйняття, уваги, мислення та пам’яті. Швидкість і точність сенсомоторних реакцій, вироблення емоційної стійкості та самовладання, допомагають водієві безпомилково керувати транспортним засобом за раптового виникнення критичних дорожніх ситуацій. За відсутності у водія цих якостей виникає стан напруженості, який проявляється у невпевненості, почутті страху та сумнівах.

Під час підготовки водіїв-прикордонників пропонується широко використовувати метод уявного виконання навчальних вправ, аутогенне тренування, яке дає можливість зняти або значно зменшити нервову напругу, невпевненість, почуття втоми. Високий рівень безпеки руху залежить від моральних якостей водія. Встановлено, що водіїв, які ведуть високоморальний спосіб життя, відрізняє почуття відповідальності, дисциплінованість, сумлінне виконання своїх службових обов’язків (доброзичливо ставляться до інших учасників дорожнього руху, турбуються про їх безпеку, чітко дотримуються правил дорожнього руху). Водії, які ведуть аморальний спосіб життя, відрізняються егоїзмом, думають тільки про особисту безпеку, нерідко порушують правила дорожнього руху.

На основі проведеного аналізу психологічних причин загибелі і травмування військовослужбовців Державної прикордонної служби та узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду профілактики травматизму і надання психологічної допомоги особовому складу, який брав участь у різних життєвонебезпечних критичних інцідентах, нами запропонована та апробована система моніторингу та управління стресом у критичному інціденті. Ця система включає сукупність методів, спрямованих як на попередження травмонебезпечних ситуацій та зниження до мінімуму ймовірності травмування та загибелі в цих ситуаціях прикордонників, так і на посткризову стабілізацію військовослужбовців, які побували в екстремальних ситуаціях, пов'язаних із ризиком для життя, а також на профілактику можливих негативних психічних наслідків у особового складу після перебування у травмонебезпечних критичних інцидентах. Вона грунтуэться на профілактично-реабілітаційній системі та рекомендується для впровадження в практику роботи практичних психологів служб і структурних підрозділів Державної прикордонної служби України. Комплексність зазначеної системи виражається у функціональному охопленні всього спектру проявів кризи. Досвід практичної реалізації цієї системи показує, що інтервенції, які використовуються в менеджменті стресом критичного інциденту, повинні варіюватися залежно від фази кризи: докризової фази, фази гострої кризи та посткризової фази.

Структурно система моніторингу та управління стресом у критичному інциденті включає сім основних взаємозалежних складових: 1) моніторинг потенційної кризової ситуації як організована система попередження та усунення виявлених під час дослідження психологічних, соціальних і професійних причин загибелі, травмування і поранень військовослужбовців, у якій центральне місце посідають, удосконалені нами психологічні технології (індивідуальні та групові тренінги передінцидентної і профілактичної спрямованості, інструктажі та інші форми психологічного впливу, які спрямовані на формування стійких навичок подолання стресових реакцій, фізичної і психічної вразливості прикордонників у небезпечних ситуаціях, запобігання травмонебезпечним ситуаціям); 2) програми підтримки в період катастроф і пролонгованих критичних інцидентів (демобілізація й обстеження персоналу); 3) оперативні соціально – психологічні впливи на учасника критичної ситуації - консультування або психологічна підтримка на всіх стадіях і у всіх проявах кризи; 4) групова кризова інтервенція з метою пом'якшення гострих реакцій на кризу, виявлення членів групи, які потребують у подальшому підтримки, та для забезпечення посткризової групової згуртованості; 5) робота підрозділами прикордонників, що проводиться відразу або невдовзі після критичного інциденту з метою діагностики, визначення осіб, що входять до груп ризику і пом'якшення основних проявів гострих реакцій на кризу; 6) соціально - психологічна допомога сім'ям постраждалих; 7) постреалізаційні заходи (за необхідності) щодо психодіагностики і забезпечення професійної допомоги.

Для цілісного вирішення багатьох професійних і психологічних проблем, виявлених під час нашого дослідження психологічних детермінант, умов і закономірностей динаміки загибелі та травматизму військовослужбовців, з метою реалізації психологічних можливостей попередження загибелі, застосовувався розроблений і апробований тренінг, в розробці якого ми спирались на досвід розробки тренінгу “Комунікація-Стрес-Безпека” (автор Лефтеров В.О.) Запропонований тренінг – системна практична методика, спрямована на становлення і розвиток у особового складу ДПС України соціально - психологічної стійкості та умінь і навичок безпечної професійної поведінки.

Соціально-психологічний тренінг спрямований на вирішення наступних завдань: 1) підвищення ефективності та подолання труднощів в особистісному і професійному спілкуванні прикордонників; 2) оволодіння практичними навичками протидії стресовим ситуаціям та подолання їх негативних наслідків, вирішення проблем, розвиток у них оптимістичного ставлення до майбутнього і підвищення та стабілізації самооцінки,та Я-концепції загалом; 3) формування особистісної настанови на забезпечення індивідуальної безпеки та безпеки колег в ході професійної діяльності; 4) засвоєння практичних прийомів збереження життя і здоров'я, життєвої гармонії в умовах професійної діяльності; 5) робота із службовими колективами, з метою поліпшення їх морального та соціально - психологічного клімату.

Основним методичним принципом проведення тренінгу є вплив на інтелектуальну, мотиваційну і поведінкову сфери особистості військовослужбовця через його емоційну сферу шляхом створення умов для набуття чуттєво-практичного досвіду вирішення професійних і психологічних проблем. Організаційне і методичне керівництво проведенням тренінгів пропонується здійснювати відділам (відділенням) психологічного забезпечення при управліннях по роботі з особовим складом Державної прикордонної служби України в регіональних управліннях. Розроблений нами тренінг є важливою ланкою в системі, попередження і профілактики службового травматизму в ДПС України.

Основними психологічними шляхами зниження рівня фізичних і психічних втрат серед військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення є: розвиток у особового складу емоційної і психологічної стійкості; формування професійно-психологічної готовності до дії в небезпечних ситуаціях; організація систематичної психологічної підготовки, що включає цілеспрямовану передінцидентну і постінцидентну підготовку.

ВИСНОВКИ

Узагальнення теоретичних положень щодо проблеми травматизму, зниження рівня фізичних та психічних втрат серед представників різноманітних професій показує, що у психологічній науці не існує чітких загальновизнаних концептуальних положень щодо шляхів її розв’язання. Більшість досліджень у цій галузі висвітлюють лише проблеми виробничого травматизму, а при аналізі проблеми травматизації та загибелі представників ризико - небезпечних професій, і в першу чергу особового складу правоохоронних структур, здійснюється лише статистична констатація фактів без глибокого соціально-психологічного аналізу чинників, що призвели до цього. Проведення дослідження дає можливість зробити наступні висновки.

1. Психологічний аналіз ситуацій травмування, поранень і загибелі військовослужбовців ДПС України, і в першу чергу серед особового складу Західного регіонального управління ДПС України, в період з 1997 до 2004 року дає можливість нам виділити типові травмонебезпечні ситуації у діяльності прикордонників: ДТП на службовому чи особистому транспорті; затримання однієї або декількох осіб; затримання транспортного засобу; фізична протидія; вогнепальний двобій, необережне поводження зі зброєю; ліквідація наслідків стихійних лих, аварій, катастроф; нестатутні взаємини; несподіваний напад однієї або декількох осіб; виконання інших небезпечних службових завдань тощо. Охарактеризовані небезпечні ситуації зумовлені характером професійної діяльності та індивідуальними особливостями суб'єкта цієї діяльності.

2. У процесі дослідження виявлені й обґрунтовані тенденції та психологічні детермінанти, які дають можливість визначати схильність особового складу ДПС України до службового травматизму під час виконання службових завдань в умовах вітальної загрози: 1) 53% випадків травмувань та загибелі військовослужбовців відбувалися у ситуаціях запланованих дій і в 47% випадків мали місце несподівані або випадкові ситуації. Випадки травматизму особового складу в запланованих діях у складі прикордонного наряду реєструвалися значно частіше (57%), ніж аналогічні випадки з прикордонниками, які діяли самостійно (43%); 2) значна кількість особового складу гине внаслідок поранень, отриманих від вогнепальної зброї. Випадки поранень і травм більшою мірою пов'язані з тілесними ушкодженнями отриманими від фізичної протидії правопорушників; 3) при виконанні службових обов'язків більше гинуть прикордонники, які мають стаж служби більше 5 років. Пораненню і травмуванню схильніші прикордонники зі стажем служби більше 10 років. Виявлена тенденція збільшення випадків загибелі та травматизму, проявляється здебільшого після п'яти років служби в ДПС України і пов’язана з феноменом професійно-психологічної деформації; 4) схильніші до загибелі і травматизму військовослужбовці, які мають середню освіту, менш схильні до службового травматизму військовослужбовці з вищою освітою; 5) прикордонники, які неодружені, більше піддаються службовому травматизму, ніж прикордонники, які мають сім'ї.

3. Спектр психологічних чинників загибелі та травмування особового складу ДПС України дуже різноманітний і включає: 1) психологічну (індивідну) схильність військовослужбовця до нещасних випадків; 2) особистісні властивості та типові переживаючі стани; 3) характер реагування військовослужбовців на стресові ситуації; 4) соціально-психологічні труднощі і проблеми ефективної міжособистісної і професійної комунікації, соціально – психологічноїї сумісності та взаємної адаптації; 5) професійні якості військовослужбовців. Поєднання психологічних аспектів і причин травматизму, поранення і загибелі військовослужбовців ДПС з одного боку, та об'єктивних соціо-професійних чинників і умов діяльності, з другого, характеризує рівень особистої травмосензитивності військовослужбовців ДПС України.

4. Виявлено вираженість посттравматичних стресових розладів у прикордонників, які отримали травми та поранення під час виконання службових обов'язків, а також недостатню реабілітаційно-відновлювальну роботу з ними.

5. Виявлена невідповідність системи роботи з організації забезпечення особистої безпеки прикордонників реальним умовам професійної діяльності та вимогам часу. У зв'язку з цим система особистої безпеки розглядається нами не тільки як сукупність спеціальних заходів матеріально-технічного та управлінського характеру, з обов'язковим оволодінням військовослужбовцями спеціальними знаннями, навичками захисту, а ще й, насамперед, як наявність у військовослужбовців схильності до активної психологічної протидії небезпеці та загрозі життю, сформованості у них психологічної настанови на виживання.

6. Неадекватне застосування прикордонниками табельної зброї зумовлене, крім дії об'єктивних чинників , дією психологічних чинників які пов'язані: з поведінкою правопорушника; нанесенням правопорушнику тілесних ушкоджень; умінням володіти зброєю та обізнаністю з правилами її застосування; наслідками застосування або незастосування зброї. Після застосування прикордонниками зброї з метою ураження вони неминуче переживають певні фази емоційних наслідків травматичної події. Вираженість і характер перебігу психічних реакцій і симптомів у кожній фазі індивідуальний.

7. Одним із найважливіших напрямів попередження та профілактики службового травматизму у Державній прикордонній службі України на сьогодні є організація цілеспрямованої, комплексної, психолого-практичної, травмо-превентивної та реабілітаційно-відновлювальної роботи. У зв'язку з цим пропонується впровадити у практику психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності служб і структурних підрозділів ДПС України систему моніторингу та управління стресовими ситуаціями, в тому числі потенційними, професійною діяльності. Структурним компонентом цієї системи є моніторинг потенційної стресової ситуації, що є організованою системою попередження та усунення виявлених під час нашого дослідження психологічних, соціальних і професійних причин загибелі та травматизму прикордонників, у якій центральне місце посідають розроблені і удосконалені нами психологічні технології (тренінги, інструктажі, бесіди).
8. Впровадження системи тренінгів, що включає моделювання типових травмонебезпечних ситуацій у професійно-психологічну підготовку прикордонників у формі рольових тренінгів, передбачення можливих варіантів перебігу і наслідків таких ситуацій дає можливість підвищити ефективність діяльності Державної прикордонної служби України та зменшити травматизм серед особового складу.

9. Практичному психологу ДПС України необхідно враховувати зміни у психіці та поведінці військовослужбовців, які застосовували зброю, і здійснювати конкретні заходи, спрямовані на попередження та корекцію посттравматичних стресових розладів. Прикордонники, які застосували зброю з метою ураження, обов'язково повинні пройти комплекс психо-відновлювальних заходів. Для кваліфікованого застосування особовим складом зброї необхідне цілеспрямоване психологічне супроводження підготовки до стрільби, яке включає застосування мотиваційних, пізнавальних і психомоторних методів. Обов'язковою умовою практичної підготовки особового складу до застосування зброї в надзвичайних оперативно-службових ситуаціях є моделювання бойової обстановки з використанням інтегрованої концепції навчання.

Перспективними напрямами подальшого дослідження розглянутої проблеми, можуть стати: розробка загальної теорії особистої безпеки прикордонників, що грунтується на інтеграції знань у галузі соціальної, аномальної і юридичної психології; розробка “портрету військовослужбовця підвищеного виживання” для конкретних видів правоохоронної діяльності; вивчення віктимологічних чинників службового травматизму і шляхів їх усунення (нейтралізації).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Іваненко В.М. Основні підходи досліджень причин травматизму в загальносвітовій психологічній науці // Збірник наукових праць №25, Ч. ІІ. – Хмельницький: НАДПСУ, 2003 – С. 83-91.

2. Іваненко В.М. Травмо-превентивна і реабілітаційно-відновлювальна робота