МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний авіаційний університет

ІЛЬЧУК ВАЛЕРІЙ ПЕТРОВИЧ

УДК 338.47 (043)

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИХ СИСТЕМ

НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ:

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

08.07.04 – економіка транспорту і зв’язку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському університеті економіки і технологій транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Сич Євген Миколайович, Київський університет економіки і технологій транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України, кафедра економіки підприємств транспорту, завідувач

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, академік НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Бакаєв Олександр Олександрович, Науково-технічний центр інформаційних технологій та систем НАН України та Міністерства освіти і науки України, радник директора;

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Коба В’ячеслав Григорович, Київська державна академія водного транспорту
ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки і менеджменту, завідувач;

доктор економічних наук, доцент Пасічник Володимир Іларіонович, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна Міністерства транспорту та зв’язку України, кафедра економіки і менеджменту, професор.

Провідна установа: Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень НАН України, відділ ринку транспортних послуг, м. Одеса.

Захист відбудеться “23” вересня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д  .062.02 Національного авіаційного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 03058, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1, кор. 2, ауд.418.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий “_19___” серпня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук В.В. Матвєєв

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Економічне зростання України пов’язане з вирішенням проблем інноваційного відновлення та розвитку базових галузей, зокрема залізничного транспорту, його структурною перебудовою, впровадженням нових господарських відносин між діючими суб’єктами на ринку транспортних послуг. У цих економічних умовах значно підвищується роль транспорту, випереджаючий розвиток якого сприяє прискореному відновленню національної економіки. Збільшення обсягів виробництва продукції, розширення зв’язків між підприємствами, зростаючі вимоги щодо якості транспортного обслуговування і т. ін. вимагають підвищення ефективності використання транспортних засобів, нарощування техніко-експлуатаційних можливостей, удосконалення рівня сервісного обслуговування, що пов’язано з пошуком дієвих організаційно-економічних механізмів інноваційного розвитку всіх залізниць. Це вимагає розробки нових методологічних підходів, принципів, заходів та форм організації інноваційно-інвестиційних процесів в умовах становлення ринку транспортних послуг.

Необхідність оновлення виробничих потужностей на залізничному транспорті, підвищення їх техніко-експлуатаційних характеристик зумовлена значним зносом основних фондів, зростанням попиту на транспортні послуги, появою більш жорстких вимог клієнтури до якості транспортного обслуговування, а також наявністю в країні міжнародних транспортних коридорів між Європою та Азією, які потребують подальшої модернізації та реконструкції, що дозволить прискорити інтеграцію залізниць України у світову транспортну мережу.

Розширення можливостей для надання якісних транспортних послуг визначається результативністю інноваційно-інвестиційних процесів, впровадженням нових інвестиційних технологій, прогнозованістю кінцевих результатів реалізації інноваційних проектів і програм. Інноваційний розвиток залізничного транспорту приводить до тісної взаємодії суб’єктів відновлювальної сфери, що створює передумови для виникнення нових інноваційно-інвестиційних утворень у галузі.

Процес зародження таких системних утворень спостерігається як в регіонах, так і в провідних галузях економіки і починається з формування окремих їх елементів та підсистем. Ці організаційно-економічні формування в процесі свого розвитку трансформуються в більш цілісні утворення у вигляді інноваційно-інвестиційних систем (ІІС), в основі становлення яких простежується поетапно-послідовний принцип розвитку окремих структурних складових, що виявляють системний характер і приводять до прискорення інноваційного розвитку транспортного виробництва.

Розширення інтеграційних процесів обумовлює підвищення ролі організаційних факторів, які забезпечують ефективну взаємодію всіх учасників інноваційно-інвестиційної діяльності у технологічному оновленні залізничного транспорту. Інноваційний розвиток забезпечується взаємодією суб’єктів господарювання різних галузей економіки, що сприяє створенню міжгалузевих інтегрованих інноваційно-інвестиційних комплексів (ІІК), які доповнюють та поглиблюють теорію ІІС і втілюють її в практику відновлювального процесу на залізничному транспорті.

Становлення та розвиток ІІС залізничного транспорту потребує раціоналізації організаційно-економічних зв’язків усіх учасників відновлювального процесу, що обумовлює формування взаємовигідних економічних відносин суб’єктів господарювання, економію матеріально-технічних ресурсів та їх раціональне використання, а також дозволяє дотримуватись оптимального співвідношення між трудомісткістю інноваційних розробок і обсягами інвестиційних ресурсів.

Дослідження процесів формування, функціонування та розвитку ІІС як окремих цілісних системних утворень, що створюються в сучасних умовах, відкриває нові наукові напрямки у теорії та практиці інноваційного розвитку транспортного виробництва. При цьому становлення та розвиток як ІІС, так і ІІК підпорядковано прискоренню техніко-технологічного і соціально-економічного відновлення залізничного транспорту, інтенсифікації та підвищенню його ефективності на основі сучасних досягнень науково-технічного прогресу.

Значний науковий внесок у розвиток теоретичних основ інноваційної та інвестиційної діяльності в реальному секторі економіки внесли відомі вітчизняні та зарубіжні вчені: Бланк І.А., Гальчинський А.С., Геєць В.М., Губський Б.В., Дорогунцов С.І., Іванов В.В., Ільяшенко С.Н., Ковальов В.В., Патон Б.Є., Пересада А.А., Рибалкін В.О., Степанов А.П., Черваньов Д.М., Шарп У.Ф. та багато ін.

Вагомі наукові здобутки у розвитку економічної науки на транспорті висвітлені у працях зарубіжних та вітчизняних вчених, таких як: Абрамов А.П., Бідняк М.Н., Вовк О.О., Дмитрієв В.А., Загорулько В.М., Зайончик Л.Г., Коба В.Г., Котелянець В.І., Котлубай М.І., Лившиц В.Н., Мова В.В., Смєхов А.О., Союзов А.А., Сич Є.М., Чекаловець В.Г., Чернюк Л.Г., Шинкаренко В.Г., Щелкунов В.І., Юн Г.М. та ін.

Розвитку економічної теорії залізничного транспорту, визначенню впливу науково-технічного прогресу, інновацій та інвестицій на підвищення техніко-економічного потенціалу залізниць присвятили свої праці: Аксьонов І.М., Бакаєв О.О., Бєлов І.В., Галабурда В.Г., Гурнак В.М., Ейтутіс Е.Г., Кулаєв Ю.Ф., Лапідус Б.М., Макаренко М.В., Мітаїшвілі А.А., Пасічник В.І., Перепелюк А.В., Персіанов В.О., Повороженко В.В., Ревенко В.Л., Трихунков М.Ф., Федюшин Ю.М., Хануков Є.Д., Цвєтков Ю.М., Шишков А.Д. та ін.

Аналіз наукових праць та розробок, результатів досліджень інноваційних та інвестиційних процесів в галузі показує, що залишаються ще невирішеними проблеми ефективного відновлення матеріально-технічної бази залізничного транспорту, не в повному обсязі визначені теоретичні основи проведення інноваційно-інвестиційних перетворень, їх науково-практичне обґрунтування, не розвинена нормативно-законодавча база адаптації галузі до нових організаційно-економічних принципів та ринкових умов господарювання. Залишаються також мало дослідженими проблеми розробки механізмів прискорення інноваційно-інвестиційних процесів, оцінки інтеграційних явищ, визначення тенденцій системоутворення, ролі та місця ІІС та ІІК в інноваційному оновленні основних фондів залізниць, а також пошуку ефективних засобів реалізації стратегії, спрямованої на впровадження інноваційної моделі розвитку залізничного транспорту.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження визначається необхідністю вирішення вказаних проблем з метою забезпечення прискореного інноваційного розвитку залізничного транспорту. Це потребує вивчення накопиченого досвіду в сфері формування інноваційно-інвестиційних відносин, дослідження системоутворюючих та інтеграційних процесів між суб’єктами відновлювальної сфери галузі, узагальнення теоретичних основ формування інноваційно орієнтованих структур та організації управління розвитком ІІС, що забезпечить відродження залізничного транспорту на новій технологічній базі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в Київському університеті економіки і технологій транспорту відповідно до плану науково-дослідних робіт за темою “Основні напрямки реструктуризації та розвитку залізничного транспорту України в умовах ринкової економіки”. Т.1 (номер держреєстрації 01020003293, держ.облік.номер 03020001873 (2002 р.), Т.2 (номер держреєстрації 01020003293, держ.облік.номер 03040002063 (2004 р.).

Автором розглянуті інтеграційні процеси та процеси системоутворення суб’єктів інноваційно-інвестиційної сфери залізничного транспорту, визначені умови становлення та розвитку ІІС як нових системних утворень, розглянуті їх різновиди та проведена класифікація. Виявлений механізм їх створення на основі взаємодії інноваційної та інвестиційної складових, показана роль інноваційних структур у створенні ІІС, які є системами вищого рівня по відношенню до інноваційних. Обґрунтовано поняття “ІІС залізничного транспорту” як нової економічної категорії. Визначена роль та значення ІІС залізничного транспорту в прискоренні інноваційних процесів у галузі.

При виконанні теми “Підвищення ефективності функціонування та розвитку транспорту, зв’язку та інших галузей економіки регіону”, номер держреєстрації 0104U005466 (2004р.) відповідно до плану науково-дослідних робіт Чернігівського державного технологічного університету здобувачем виявлені особливості формування ІІК, розглянуті проблеми управління розвитком ІІС та ІІК, а також запропоновано підходи до забезпечення їх ефективного функціонування в умовах реалізації інноваційної моделі розвитку залізничного транспорту.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка та наукове обґрунтування теоретико-методологічних засад управління ефективним розвитком відновлювальних процесів з використанням ІІС залізничного транспорту, а також визначення на цій основі проблем, методичних підходів і практичних рекомендацій по підвищенню рівня конкурентоспроможності залізниць на ринку транспортних послуг.

Досягнення поставленої мети дослідження зумовило вирішення таких основних завдань:

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

–

Об’єктом дослідження є інноваційна та інвестиційна діяльність підприємств залізничного транспорту (ДАЗТ України “Укрзалізниця”) як провідної виробничої інфраструктури, що забезпечує стале та ефективне функціонування економіки країни.

Предметом дослідження виступає сукупність принципів, методів, форм та засобів управління розвитком інноваційно-інвестиційних процесів (систем) на всіх стадіях життєвого циклу в умовах оновлення основних фондів підприємств залізничного транспорту.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання, принципи системного аналізу, методи економіко-математичного моделювання, статистичної обробки і аналізу інформації, закони суспільного розвитку, фундаментальні положення таких наукових дисциплін, як економічна теорія, інноваційний та інвестиційний менеджмент, економічна кібернетика, сучасні теорії ринкової економіки, праці вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі економіки транспорту, наукові розробки та рекомендації з питань реформування та реструктуризації залізничних підприємств, вітчизняна нормативно-правова база з питань функціонування та розвитку залізничного транспорту, як четвертої галузі матеріального виробництва.

В процесі дослідження використано системний, комплексний підхід для обґрунтування закономірностей становлення та розвитку інноваційно-інвестиційних формувань; статистичний аналіз для виявлення тенденцій розвитку інноваційних підприємств; методи економіко-математичного моделювання для оцінки ефективності функціонування ІІС і ІІК.

Основні джерела інформації. Інформаційну базу дисертаційного дослідження складають закони України, правові та нормативні акти президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, матеріали Міністерства економіки України. Державного комітету статистики України, Міністерства транспорту та зв’язку України, монографічні та періодичні українські та зарубіжні видання, інформація із всесвітньої мережі Інтернет, річні звіти, результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження полягають в науковому обґрунтуванні теоретичних і практичних положень становлення та розвитку нових системних утворень у відновлювальній сфері залізничного транспорту – ІІС; у комплексному дослідженні економічних проблем розвитку таких системних утворень та ефективності їх функціонування.

Важливі наукові рішення, які запропоновані в процесі досліджень і визначають новизну дисертації, полягають у такому:

вперше:

· виявлені та обґрунтовані нові організаційно-економічні системні утворення – ІІС, формування та розвиток яких здійснюється за рахунок інтеграційних процесів у відновлювальній сфері залізничного транспорту;

· запропонована класифікація різновидів ІІС відповідно до ознак, що відбивають процеси їх ефективного формування, функціонування та розвитку;

· розкрито організаційно-економічний механізм становлення та розвитку ІІС, який ґрунтується на взаємодії інноваційної та інвестиційної складових і супроводжується складними процесами зв’язків та відносин;

· визначені організаційно-економічні рівні функціонування ІІС – корпоративний, муніципальний, регіональний, галузевий та національний, що характеризуються відповідними масштабами інноваційних перетворень та технологічними можливостями по реалізації інноваційних процесів;

· установлені та розкриті принципи формування, функціонування та розвитку ІІС, які забезпечують ефективність вказаних процесів, і сприяють прискореному інноваційному розвитку залізничного транспорту;

· введене та обґрунтоване поняття “ІІС залізничного транспорту”, як нова економічна категорія, що знайшла своє місце та роль у транспортно-економічній науці і практиці, сприяє розвитку з одного боку понятійного апарату, а з іншого – посилює теоретичне підґрунтя становлення ІІС, дозволяє виявити та розкрити їх техніко-технологічну, організаційно-економічну та соціальну сутність;

· виявлені та досліджені міжгалузеві організаційно-економічні системні утворення – ІІК, що є результатом подальших інтеграційних процесів у відновлювальній сфері, які спрямовані на посилення кінцевих стадій інноваційного циклу, і забезпечують реалізацію теорії ІІС на залізничному транспорті.

удосконалено:

· підхід до розуміння нової сутності процесу комерціалізації інновацій в умовах формування ІІС як фактору, що підвищує ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності в транспортній галузі;

· методичні основи оцінки ефективності функціонування ІІС, що виявляється у виборі напрямків, за якими визначаються показники: “технологічної” ефективності ІІС; загальної економічної ефективності ІІС та комплексної оцінки інноваційних проектів, які реалізуються в рамках ІІС;

· визначення сутності процесу комплексного інвестування складових залізничного транспорту з урахуванням нерівномірності їх фізичного та морального зносу;

набули подальшого розвитку:

· поняття “відновлювальний потенціал залізничного транспорту” в умовах становлення ІІС та розвитку галузі;

· умови ефективної маркетингової діяльності, яка в рамках ІІС набуває нових функцій, що спрямовуються на дослідження інвестиційного та інноваційного ринків;

· логістичний підхід до реалізації інвестиційних процесів на залізничному транспорті, що дозволило розкрити зміст інвестиційної логістики як нової стратегії, пов’язаної з дослідженням і розробкою раціональних методів організації та управління інвестиційними та інформаційними потоками при реалізації проектів і програм.

Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні результатів дослідження у виробництві, що сприяє підвищенню ефективності інноваційних процесів на залізничному транспорті за рахунок формування ІІС та ІІК, в рамках яких створюються необхідні умови для реалізації інноваційних та інвестиційних процесів. ІІС визначають належний науковий рівень розробок, які в рамках ІІК шляхом тиражування розробленої техніки та технології реалізують інноваційну модель розвитку транспортної галузі.

До результатів, які мають найбільше практичне значення, відносяться пропозиції з:

– впровадження комплексного підходу до інноваційного розвитку залізничного транспорту;

– створення спеціального режиму інвестиційної діяльності в галузі;

– забезпечення організаційно-економічного підходу до інноваційного відновлення залізниць, який передбачає докорінне переоснащення виробничих фондів, що визначають найбільший термін їх ефективної експлуатації;

– формування та розвитку інноваційних структур різних організаційних форм з метою прискорення інноваційних та інвестиційних процесів на залізничному транспорті;

– становлення та розвитку ІІС як системних утворень вищого рівня, які мають найбільші технологічні можливості по інноваційному відновленню та розвитку галузі;

– втілення в умовах функціонування ІІС маркетингових підходів до вивчення як інноваційного, так і інвестиційного ринків з метою забезпечення необхідними ресурсами відновлення транспортного виробництва;

– впровадження в рамках ІІС логістичного підходу з метою раціоналізації інвестиційних та інформаційних потоків при реалізації проектів і програм;

– формування та ефективного функціонування ІІК, що спрямовані на завершеність інноваційного циклу створення нової техніки та технологій у транспортному виробництві;

– використання системного підходу до оцінки ефективності функціонування ІІС.

Наукові розробки, що одержані в результаті виконаного дослідження, були застосовані в таких нормативних документах:

“Концепція формування та розвитку інноваційно-інвестиційних систем залізничного транспорту”, “Рекомендації по створенню та розвитку інноваційно-інвестиційних систем залізничного транспорту”, впроваджені Державною адміністрацією залізничного транспорту України у процес відновлення основних фондів підприємств;

“Положення про інноваційно-інвестиційні системи” та “Положення про інноваційно-інвестиційні комплекси” впроваджені Управлінням промислової, науково-технічної та інноваційної політики м. Києва у відновлювальному процесі регіону;

“Положення про регіональні інноваційно-інвестиційні системи транспортного виробництва”, впроваджені Чернігівською обласною державною адміністрацією у транспортно-дорожньому комплексі регіону.

Вказані документи, що розроблені в дисертації, дали змогу “Укрзалізниці” визначитись в підходах до удосконалення управління інноваційно-інвестиційними процесами на залізничному транспорті, сформулювати напрямки їх прискорення шляхом створення ІІС, які виступають ефективним механізмом реалізації інноваційної моделі розвитку залізниць.

Результати дисертаційного дослідження були використані при розробці таких науково-технічних програм:

1. “Київська міська програма розвитку промисловості на інноваційній основі до 2006 року.”(м. Київ);

2. “Програма науково-технічного та інноваційного розвитку області на 2004-2007 рр.”(м Чернігів).

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі при підготовці бакалаврів і магістрів економічних спеціальностей у Київському університеті економіки і технологій транспорту та Чернігівському державному технологічному університеті.

За участю автора підготовлені та видані навчальні посібники “Інвестиційна діяльність” (2003 р.) і “Управлінський аналіз суб’єктів господарювання” (2004р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи є підсумком багаторічних особистих наукових досліджень автора, виконаних у галузі інноваційно-інвестиційної діяльності. Всі результати, які винесено на захист, одержано самостійно. Особистий науковий внесок дисертанта в наукові роботи, виконані у співавторстві, конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації. Крім того, особистий внесок здобувача полягає у визначенні умов та механізмів становлення і розвитку ІІС та ІІК, особливостей їх функціонування з маркетинговими і логістичними підходами до реалізації їх основних функцій, розробці алгоритму розрахунків та інтерпретацій результатів дослідження щодо режиму функціонування ІІС, у визначенні ролі інноваційних структур ІІС та ІІК в реалізації інноваційної моделі розвитку залізничного транспорту.

Апробація результатів дисертації. У процесі дисертаційного дослідження проводилась апробація проміжних і кінцевих результатів роботи шляхом оприлюднення на міжнародних і всеукраїнських наукових та науково-практичних конференціях, тобто у доповідях і виступах, що відбувалися протягом 1998-2005 років і отримали позитивну оцінку та відгуки, зокрема:

міжнародні наукові та науково-практичні конференції:

“Підприємництво: проблеми становлення та функціонування”(м. Житомир, 1998 р.), “Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції” (м. Харків, 1998 р.), “Управління підприємством: діагностика, стратегія, ефективність” (Київ – Дніпропетровськ, 2000 р.), “Проблеми економіки транспорту в умовах реструктуризації” (Дніпропетровськ, 2001 р.), “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть” (Київ, 2001 р.), “Проблемы обеспечения экономической безопасности” (Донецьк, 2001 р.), “Проблеми економіки транспорту” (Дніпропетровськ, 2003 р.), “Теория и практика управления предприятием” (Минск, 2003 р.); “Проблеми економіки транспорту” (Дніпропетровськ, 2005 р.);

всеукраїнські науково-практичні конференції:

“Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” (Суми, 1998 р.), “Проблеми і перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління ” (Київ, 2003 р.), “Проблеми і перспективи розвитку транспортних систем: техніка, технологія, економіка і управління ” (Київ, 2004 р.).

Публікації. За результатами наукових досліджень опубліковано 45 наукових робіт, у тому числі дві монографії, з них одна індивідуальна, 21 стаття у наукових фахових виданнях, з них 12 одноосібні, загальним обсягом 6,19 ум.-друк.арк., 12 статей в інших наукових журналах та збірниках наукових праць, 10 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 51,94 д.а., у тому числі особисто автору належить 42,47 ум.-друк.арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел з 255 найменувань. Загальний обсяг роботи 400 сторінок, у тому числі 78 рисунків і 32 таблиці на 108 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та головні завдання дисертаційної роботи, визначено об’єкт, предмет, методологічні засади дослідження, охарактеризовано наукову новизну, розкрито теоретичне і практичне значення отриманих результатів, ступінь і характер апробації.

У першому розділі “Інвестиційне забезпечення інновацій – стратегічний напрямок стабілізації та росту економіки залізничного транспорту” проведений огляд техніко-економічного стану залізниць, який показав, що галузь і досі потерпає від наслідків затяжної економічної кризи, що негативно впливає на розвиток всіх інших базових галузей економіки. Зниження якості транспортного обслуговування, а разом з тим і конкурентоспроможності залізниць на ринку транспортних послуг в результаті значного фізичного та морального зносу рухомого складу, транспортної мережі та інших об’єктів інфраструктури призвело до необхідності прискорення процесів їх інноваційного оновлення та розвитку.

Необхідність технологічного оновлення галузі та її подальшого інноваційного розвитку обумовлюється також і необхідністю забезпечення особливої ролі залізничного транспорту як основного перевізника, що є пріоритетним завданням на шляху відродження національної економіки, утвердження України як великої європейської транзитної держави.

У роботі виявлені та проаналізовані протиріччя, які виникають в процесі технологічного оновлення залізниць, а також визначені проблеми, що пов’язані з їх вирішенням. Основним протиріччям з ряду виявлених виступає невідповідність інноваційним можливостям наукових та науково-дослідних установ і організацій галузі обсягів інвестиційних ресурсів необхідних для розробки та впровадження нової техніки і технологій у транспортне виробництво.

Дефіцит інвестиційних ресурсів пов’язаний в першу чергу зі зниженням прибутків, тобто з нестачею власних коштів, що є наслідком зменшення транспортної роботи залізниць, відсутності державного фінансування, невідпрацьованості схем та механізмів залучення коштів дрібних інвесторів, низької інвестиційної привабливості галузі для вітчизняних та зарубіжних інвесторів. Реалізація відновлювального процесу на залізничному транспорті за інноваційною моделлю розвитку в умовах дефіциту фінансових ресурсів потребує нових інвестиційних технологій, економного використання всіх видів ресурсів, раціоналізації організаційного забезпечення інноваційно-інвестиційних процесів і т. ін.

Для вирішення проблеми дефіциту інвестиційних ресурсів необхідно забезпечити:

–

–

–

–

–

Розглянута еволюція інтеграційних процесів суб’єктів інноваційної сфери, в результаті якої простежується формування нових системних інноваційних утворень, спрямованих на прискорення технологічного розвитку матеріально-технічної бази виробництва. Показано, що інтеграція інноваційно-орієнтованих структур починається з посилення активності інноваційного бізнесу, який почав розвиватись в Україні на етапі переходу до ринкових умов господарювання.

Розвиток інноваційних структур обумовив створення бізнес-інкубаторів, а в подальшому стали виникати більш масштабні утворення, такі як інноваційні центри, технопарки, технополіси тощо; це сприяло концентрації науки та високих технологій з метою забезпечення більш ефективного процесу інноваційного розвитку економіки. Вказані утворення складають інноваційну інфраструктуру і виступають основою формування інноваційних систем на національному, регіональному, галузевому та інших рівнях їх функціонування.

Проведені раніше дослідження інституціонального аспекту інноваційної діяльності, а також принципів створення інноваційних систем різних рівнів не торкались в повному обсязі фінансової складової, не визначалась рольова участь та не була дана належна оцінка всіх видів забезпечення інновацій. Це призвело до певної однобокості тлумачення відновлювального процесу як суто інноваційного, що не в повній мірі відображає глибинні причини, стимули і механізми розвитку суспільного виробництва. Представлення інноваційних систем як таких, що повною мірою реалізують всі функції, які забезпечують процес технологічного оновлення транспортного виробництва, не дають належної оцінки того рівня значущості та реальної участі в ньому інвестиційної складової.

Дослідження процесів системоутворення у відновлювальній сфері галузі стосувалося формування лише інноваційних утворень, не були простежені та виявлені тенденції становлення і розвитку вищих за рівнем по відношенню до інноваційних більш масштабних системних утворень, які охоплюють ще й інвестиційні процеси. Не виявлена роль та не дана належна оцінка значенню інвестиційної складової відновлювального процесу, без якого гальмується реалізація інноваційної моделі розвитку національної економіки. Тому викликають значний науковий і практичний інтерес дослідження, що виявляють більш масштабні інтеграційні процеси, в результаті яких створюються нові системні формування, а саме інноваційно-інвестиційні, де складовою підсистемою поряд з інноваційною та управлінською є інвестиційна.

Становлення інноваційно-інвестиційних формувань і подальша їх трансформація в ІІС виступає новим етапом, в процесі якого завдяки нарощеному відновлювальному потенціалу та синергетичним властивостям нових утворень, забезпечується прискорення інноваційних процесів на залізничному транспорті.

Під ІІС залізничного транспорту розуміються такі динамічні системні утворення, які охоплюють процеси інноваційної та інвестиційної діяльності в транспортному виробництві, орієнтовані на застосування нової техніки та прогресивної технології, що в сукупності забезпечують розширення організаційно-технологічних можливостей залізниць по наданню конкурентоспроможних транспортних послуг. В якості передумов створення ІІС виступають економічні, організаційні, техніко-технологічні та соціальні фактори.

Функціональна схема ІІС залізничного транспорту включає такі поняття, як “Вхід”, “Зворотний зв’язок” і “Обмеження”рис.1). ІІС розглядається як система, завдяки виявленню таких основних ознак, як цілісність; наявність мети (цілеспрямованість); стійкість, наявність зовнішнього до даної системи утворення (середовища); можливість виділення в даній системі взаємопов’язаних частин (підсистем) і елементів. В якості провідних підсистем виступають інноваційна, інвестиційна та управлінська. Виходячи з того, що в інноваційному процесі чітко визначаються проміжні результати на шляху до створення нової техніки та технології, для досягнення яких задіяні певні групи елементів, то доцільно виділити підсистеми другого рівня (підпідсистеми), наприклад, в інноваційній: науково-дослідну; інноваційно-впровадницьку та виробничо-технологічну; інвестиційна підсистема розділяється за формами інвестування, тобто маємо підпідсистеми реального та фінансового інвестування.

Елементами ІІС є об'єкти, процеси або явища, що мають різну природу, сумісні між собою, узгоджені в своїх функціях і характеризуються стійкими взаємозв’язками та взаємовідносинами.

Для розширення науково-методичних основ дослідження інноваційно-інвестиційних процесів та суттєвого поліпшення ситуації у відновлювальній сфері галузі щодо підвищення ефективності реалізації інноваційної моделі розвитку залізниць у роботі були поставлені проблеми дослідження комплексу взаємопов’язаних чинників, які визначають процеси становлення і подальшого розвитку ІІС як нових системних утворень, що відкривають якісно новий етап у прискоренні інноваційних процесів на залізничному транспорті.

Другий розділ “Теоретичні засади та засоби формування інноваційно-інвестиційних систем залізничного транспорту” відображає дослідження сутності та характеристики процесів формування ІІС.

Рис.1. Функціональна схема інноваційно-інвестиційної системи залізничного транспорту

Показано, що складність процесів інноваційного розвитку галузі обумовлюється нестачею фінансових ресурсів, які мають забезпечити повний інноваційний цикл створення нової техніки та прогресивних технологій; відсутністю налагодженої системи комплексних наукових досліджень та розробок, спрямованих на вирішення проблем технологічного оновлення основних фондів залізниць; невідпрацьованістю механізмів координації інноваційних та інвестиційних процесів. Нагальна потреба підвищення якості транспортного обслуговування вимагає інноваційного розвитку підприємств залізничного транспорту і приводить до ініціації інноваційних процесів з боку самих суб’єктів господарювання: підприємства за умов інтеграції та спрямування зусиль на технологічне переоснащення виробництва стають на інноваційний шлях розвитку, що сприяє створенню інноваційно-орієнтованих структур та об’єднань.

Зародження окремих елементів нових інноваційно-інвестиційних утворень здійснюється на всіх рівнях, починаючи з корпоративного і закінчуючи національним.

Під інноваційно-інвестиційним утворенням розуміється сукупність ряду технологічно, організаційно або економічно пов’язаних підприємств та установ, в тому числі і фінансово-кредитної системи, визначених територіально та певним напрямком функціонування, які охоплюють виробничу, інноваційну та інвестиційну сфери економіки і діяльність яких спрямована на розвиток транспортного виробництва.

Наукові, науково-дослідні та дослідно-конструкторські установи або організації, що входять до складу інноваційно-інвестиційних утворень з одного боку та установи фінансово-кредитної системи з іншого, створюють відповідно інноваційну та інвестиційну підсистеми, які, разом з координаційним центром, функції якого може взяти провідна структура об’єднання, окреслюють контури ІІС.

Основою створення ІІС можуть виступати інноваційні центри, фінансово-промислові групи, технопарки, технополіси і т. ін. за умов реалізації в указаних утвореннях їх складовими – суб’єктами інноваційної та інвестиційної сфер відповідних функцій, які властиві функціям вказаних систем. Формування ІІС на рівні вказаних структур започатковує першу стадію їх життєвого циклу.

Аналіз інтеграційних та системоутворюючих процесів суб’єктів інноваційно-інвестиційної сфери економіки дозволяє виявити такі основні схеми створення ІІС:

· інтеграційна, яка ґрунтується на інтеграції суб’єктів інноваційної та інвестиційної сфер економіки, що обумовлюють виникнення відповідних складових. Вказані складові в подальшому трансформуються в підсистеми шляхом реалізації взаємопов’язаних функцій в процесі інноваційного відновлення та розвитку виробництва, що і приводить до створення ІІС;

· в рамках інноваційної структури (утворення) де посилюється роль інвестиційної складової в процесі інноваційної діяльності шляхом залучення установ та організацій фінансово-кредитної системи до процесу фінансування наукових досліджень та розробок. Тобто зародження та розвиток інноваційної структури (утворення) в процесі розширення відновлювальних функцій створює передумови для зародження в її складі інвестиційної, дольова участь якої в процесі діяльності набирає більш вагомого змісту та значення. Взаємодія інноваційної та інвестиційної складових у відновлювальному процесі, чітке визначення функцій його учасників забезпечує формування більш масштабного системного утворення – ІІС;

· в процесі реалізації інноваційних проектів (програм), що пов’язано з необхідністю їх організаційно-економічного та науково-технічного забезпечення. Виникають об’єктивні передумови залучення спеціалізованих структур, що виконують певні функції, які властиві відповідним підсистемам ІІС. Тісна взаємодія суб’єктів інноваційно-інвестиційної сфери в процесі реалізації спільної мети приводить до створення ІІС.

Формування в нових умовах інноваційно-інвестиційних утворень та їх подальша трансформація в ІІС супроводжується складними процесами взаємозв’язків ті відносин між інноваційною та інвестиційною складовими.

Існуючі відносини між суб’єктами інноваційної і інвестиційної сфери досить різноманітні: це відносини залежності, відповідності або невідповідності, ведучого та ведомого, потреб і можливостей і т. ін.

Що стосується взаємозв’язків між інноваційною та інвестиційною складовими, то основними з них є: організаційно-управлінські, фінансово-економічні, нормативно-правові, удосконалення яких підвищує ефективність функціонування ІІС.

Розвиток інноваційно-інвестиційних утворень і формування на їх основі ІІС відбувається у послідовності змін, спрямованих на нарощування відновлювального потенціалу, удосконалення всіх функцій та взаємозв’язків інноваційної, інвестиційної та управлінської підсистем.

В процесі дослідження ІІС виявлені їх властивості та принципи формування, функціонування та розвитку. Розробка вказаних принципів ґрунтується на визначенні того, що ці системи повинні забезпечити випереджаючий розвиток залізничного транспорту як умови прискореного економічного зростання інших галузей.

У третьому розділі “Організаційно-економічні умови сталого функціонування інноваційно-інвестиційних систем залізниць” розкриваються умови та особливості процесу функціонування ІІС, які визначаються необхідністю досягнення кінцевого результату – переоснащення основних фондів залізниць на сучасній технологічній базі. Особливості функціонування ІІС визначаються: дефіцитом фінансових ресурсів, що зумовлює здійснення постійного пошуку інвестиційних джерел, розробку та впровадження нових інвестиційних технологій; необхідністю забезпечення узгодженої взаємодії суб’єктів інноваційної та інвестиційної підсистем, які на перший погляд виступають відносно самостійними учасниками відновлювального процесу; творчим характером суб’єктів інноваційної діяльності; результативністю та якістю наукових досліджень та розробок, де закладається технологічний рівень нововведень; залежністю від зовнішніх чинників, що визначають загальний інноваційний клімат; необхідністю забезпечення високої інноваційної культури учасників відновлювального процесу, що виявляється у розробці інноваційних ідей високої технологічності.

Стале функціонування ІІС обумовлюється рівнем керованості процесом інноваційного розвитку, узгодженості діяльності інноваційної та інвестиційної підсистем, що залежить від управлінської підсистеми, на яку покладаються функції вибору інноваційних пріоритетів, організації та координації наукових досліджень і розробок, впровадження інновацій у виробництво.

Моніторинг інноваційної діяльності є однією з основних функцій управлінської підсистеми ІІС, яка спрямована на ефективне управління інноваційними процесами, виявлення резервів, раціональне використання ресурсів, прискорення інноваційних процесів та підвищення результативності нововведень.

В рамках ІІС розробляються відповідні до ринкових умов механізми залучення інвестицій, методи їх акумуляції та розподілу. Важливим інструментом управлінської підсистеми ІІС є маркетинг, застосування якого при дослідженні інвестиційного ринку інноваційних транспортних послуг дозволяє дослідити ситуацію на ринку капіталів, виявити попит на певну інноваційну продукцію тощо.

Аналіз інвестиційного ринку галузі показує, що у зв’язку з розосередженістю інвестиційної та інноваційної інфраструктури, а також суб’єктів відновлювальної сфери по всій території України, має місце формування в процесі реалізації інноваційних проектів та програм інвестиційних та відповідних їм інформаційних потоків, управління якими вимагає застосування логістичних підходів з метою економії фінансових ресурсів та часу. Оптимізація інвестиційних потоків в часі та за обсягом фінансування інноваційних проектів з різними термінами реалізації та окупності, різною доходністю та ризикованістю, раціональна організація зворотних грошових потоків (прибутків) та їх розподіл на реінвестування, накопичення або поточне використання і т. ін. вимагають логістичних підходів до вирішення проблем інвестування.

Дослідження відновлювальних процесів в ринкових умовах господарювання показує, що інноваційний розвиток будь-якої галузі економіки може здійснюватись значною мірою за рахунок власних ресурсів, тобто базуючись на своїх економічних можливостях, до яких слід віднести і залучення капіталу внаслідок комерційної реалізації власних розробок.

Комерціалізація інновацій потребує розвиненого інноваційного ринку та необхідної інфраструктури, функціонування якої сприяє ринковій реалізації інноваційної продукції. Для прискорення процесів комерціалізації інновацій на залізничному транспорті необхідно: створити умови та механізми формування галузевих інноваційних структур; розробити та впровадити економічні механізми підтримки інноваційної інфраструктури, а також забезпечити її організаційну підтримку; розробити законодавче та нормативно-правове забезпечення подальшого розвитку інноваційної діяльності в галузі.

Становлення та розвиток інноваційно-інвестиційних утворень на різних рівнях інтеграції інноваційно-орієнтованих суб’єктів господарювання (ФПГ, технопарк, технополіс і т. ін.) виступають як основою створення ІІС, так і інструментом їхнього подальшого розвитку, що в свою чергу прискорює технологічне оновлення залізничного транспорту. Ініціація інноваційного процесу та вплив на технологічний розвиток здійснюється через організаційно-економічні механізми, які є системою дії організаційно-економічних заходів, що виявляються в організації, плануванні та стимулюванні розробки і впровадження інновацій. Дія механізму інноваційного розвитку проявляється в зародженні та функціонуванні інноваційно-орієнтованих структур типу бізнес-інкубаторів, технопарків, технополісів тощо, які виступають центрами економічного зростання. Складовими організаційно-економічного механізму є: організаційно-економічні методи ініціації та підтримки інноваційного розвитку; організаційно-економічні важелі активізації інноваційної діяльності; нормативно-правове та інформаційне забезпечення.

Організаційно-економічні методи включають: планування та прогнозування наукових досліджень та розробок, їх організацію та проведення, інвестування, стимулювання та ін., а важелі виступають засобами дії або впливу організаційно-економічних методів на інноваційний розвиток суб’єктів господарювання. Організаційно-економічними важелями виступають такі показники, як прибуток, доход, ціна, дивіденди, відсоткові ставки, рівень та якість надання транспортних послуг, конкурентоспроможність тощо. Ефективна діяльність ІІС, які включають складові механізму управління інноваційним розвитком, визначає темпи технологічного відновлення та розвитку залізниць.

Четвертий розділ “Розвиток інноваційно-інвестиційних систем на залізничних підприємствах” визначає основні проблеми та чинники розвитку ІІС. Слід зазначити, що проблеми розвитку ІІС пов’язані зі створенням та удосконаленням діяльності інноваційних та інвестиційних підсистем. Що стосується інноваційної, то основні проблеми пов’язані: з розвитком відповідної інфраструктури; підвищенням результативності роботи наукових установ, дослідних та конструкторських підрозділів підприємств; підвищенням мотивації наукової діяльності, престижу та статусу вчених, раціоналізаторів, винахідників; з організацією забезпечення інноваційної діяльності; створенням відповідної нормативно-правової бази.

Прискорення розвитку інвестиційної підсистеми потребує розробки дієвих механізмів залучення коштів та ефективних схем фінансування галузевих проектів і програм; створення фондів венчурного фінансування проектів; інтеграції кредитно-фінансових установ – банків, страхових компаній, інноваційних фондів тощо у відповідну інвестиційну підсистему; створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення фінансових ресурсів на оновлення основних фондів залізниць.

Розвиток ІІС пов’язаний також з розробкою та впровадженням нових методів управління інноваційно-інвестиційними процесами. Організація за новими схемами та механізмами інноваційно-інвестиційних процесів і їх управління, впровадження нових технічних засобів, інформаційних та комунікаційних технологій суттєво розширюють технологічні можливості ІІС.

Розвитку ІІС сприяють зовнішні та внутрішні чинники. До зовнішніх чинників відносяться: науково-технічні (розвиток науково-технічного прогресу); технологічні (необхідність створення нових технологій, машин та устаткування); економічні (фінансове забезпечення інноваційних процесів). Внутрішні чинники: організаційно-управлінські (удосконалення організації і управління інноваційними й інвестиційними процесами); техніко-технологічні (впровадження прогресивних технологій та засобів автоматизації); методологічні (застосування нових підходів та методів при здійсненні інноваційно-інвестиційних процесів), комерційні (реалізація прибуткових проектів з високою віддачею на вкладений капітал).

Як показали дослідження, розвиток ІІС є закономірним, послідовним, цілеспрямованим і безперервним процесом нарощування їх техніко-технологічних та економічних можливостей по інтенсифікації оновлення основних фондів залізниць. Розвиток ІІС може здійснюватись за екстенсивною та інтенсивною схемами. Екстенсивна схема не передбачає якісних змін в засобах та технології реалізації інноваційних та інвестиційних процесів. За інтенсивною схемою розвиток ІІС супроводжується впровадженням нових засобів та технологій інтенсифікації інноваційно-інвестиційних процесів, застосуванням нових організаційних технологій по їх управлінню тощо.

При цьому будь-якому досягнутому етапу розвитку відповідає якісно новий стан ІІС, що відбивається у вигляді таких змін, як склад системи, ступінь впровадження нових технічних засобів та технологій, рівень управління тощо. Розвиток ІІС пов’язаний також і з витратами матеріальних, трудових, інтелектуальних фінансових та інших видів ресурсів на створення технічних, технологічних і інформаційних засобів для ефективної реалізації інноваційних процесів.

Як показали дослідження, процес розвитку ІІС здійснюється під впливом зовнішніх та внутрішніх протиріч. Внутрішні протиріччя характеризують взаємодію та боротьбу протилежностей при створенні інновацій, їх взаємозв’язок та взаємозалежність з інвестиціями. Вирішення цих протиріч обумовлює перехід на якісно новий рівень інноваційних розробок, суттєво підвищує ефективність інноваційного пошуку, збільшує можливості інвестиційного забезпечення інновацій та ін., що врешті решт визначає появу ІІС з розширеними відновлювальними можливостями.

Зовнішні протиріччя визначають хід процесу створення інновацій, їх рівень та спрямованість, а також умови залучення інвестиційного капіталу. Прогресивному розвитку ІІС сприяють зовнішні протиріччя, які прискорюють інноваційні та інвестиційні процеси в галузі. Такі протиріччя обумовлюють наявність диспропорцій в розвитку ІІС. Міра протиріч служить основною передумовою