Львівський національний університет імені Івана Франка

Жукова Наталія Володимирівна

УДК 1 (091) 130

Філософсько-світоглядні засади соціально-політичної

концепції Б.Кістяківського

Спеціальність – 09.00.05 – історія філософії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Львів - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Центрі гуманітарної освіти НАН України.

Науковий керівник: Кандидат філософських наук, доцент

Скринник Михайло Антонович,

доцент Львівської філії Центру

гуманітарної освіти НАН України.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Кашуба Марія Василівна,

професор кафедри політичних наук та філософії

Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

кандидат філософських наук, доцент Петрушенко Оксана Петрівна

доцент кафедри філософії та економіки

Львівського медичного університету імені Данила Галицького

Провідна установа - Інститут філософії ім. Г. Сковороди НАН України

(м. Київ, вул.. Трьохсвятительська, 4).

Захист відбудеться 15 вересня 2005 р. о 15.30 на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д 35. 051. 02 у Львівському національному університеті ім.. Івана Франка (79000, м. Львів, вул.. Університетська, 1)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету ім.. Івана Франка (79005, м. Львів,

вул.. Драгоманова, 5)

Автореферат розіслано 10 серпня 2005р.

Учений секретар спеціалізованої

Вченої ради Д 35. 052. 02

Кандидат філософських наук, доцент__________Сінькевич О.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність освоєння творчої спадщини Богдана Кістяківського у філософській думці сучасної України зумовлена насамперед низкою проблем, які український вчений осмислив у своїх філософських та соціально-політичних дослідженнях. Це проблеми розбудови правової соціально справедливої держави, реального утвердження у суспільному житті моральних цінностей та правових норм, вшанування гідності та прав людини, соціальних гарантій задоволення її економічних, політичних, культурно-національних потреб.

Практика розбудови української держави на межі ХХ та ХХІ століть зіткнулася з такими проблемами, як правовий нігілізм громадян, корупція в усіх ешелонах державної влади, „дика” приватизація, безробіття, різка диференціація на заможних громадян і велику частину тих, що опинилися поза межею прожиткового мінімуму тощо. В українській державі закони та нормативні акти економічної сфери не створюють реальних гарантій рівних можливостей усім учасникам економічної діяльності, тому в українську економіку дуже повільно надходять зарубіжні інвестиції, не використовуються у повній мірі внутрішні можливості розвитку вітчизняного підприємництва.

Щодо задоволення національно-культурних потреб особистості, то в країні склалася така ситуація, коли корінна мова нації, що за Конституцією є державною, потребує захисту, бо стоїть на межі витіснення з усіх сфер життєдіяльності. Усе це гостро ставить у громадській свідомості та науково-теоретичному мисленні питання не лише упорядкування практичних програм, які задовольняли б злободенні потреби, але й завдання пошуку світоглядних, теоретичних, методологічних основ для ефективних перетворень, які б насправді відповідали реальним потребам людини, українського громадянина. Тому питання, яке стояло перед Б.Кістяківським – розбудова правової соціально справедливої держави – продовжує для України бути актуальним.

Це питання цікавило Кістяківського як у практичному, так і в теоретичному аспектах. Обидва ці аспекти стверджували одну істину – кожній конкретній правовій емпіричній державі, чи є вона буржуазною, чи соціалістичною, властиві базові моральні цінності, правові норми, що є обов’язковими для усіх громадян. Обов’язковою є також підзаконність державної влади. Основною теоретичною засадою кожної європейської держави, за переконанням Кістяківського, є морально-філософський принцип індивідуальності. Він стверджує недоторканість громадянина, свободу і гідність кожної особи в суспільстві. Визнання особи вищою цінністю, на його думку, передбачає не лише наявність у державі законів і норм, які б гарантували в економічній сфері життя гідне людини. Воно передбачає й задоволення національно-культурних потреб особистості.

Для виокремлення практичних шляхів розбудови правової соціально справедливої держави Кістяківський звертається до соціального ідеалу, яким для нього є соціалізм, позаяк він, встановлюючи суспільну власність на засоби виробництва, унеможливлює формування майнових магнатів і кланів. У сучасному українському суспільстві, в свідомості якого, з цілком зрозумілих причин, соціалістична ідея залишається однією з найпопулярніших; осмислення спадщини Кістяківського спонукує замислитися над багатоваріантністю підходів до соціалістичної ідеології, над можливостями її реалізації у європейському розумінні.

Зв’язок роботи з науковими програмами та темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною тематики наукових досліджень Центру гуманітарної освіти НАН України. Це передовсім питання історії української філософської та соціально-політичної думки та проблем становлення і розвитку громадянського суспільства. Зокрема над цими проблемами працюють вчені Львівської філії ЦГО НАН України.

Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження - з’ясувати фактори філософсько-світоглядного характеру, які уможливили оригінальний підхід Б.Кістяківського до аналізу суспільних процесів і, зокрема, такого соціально-політичного феномену, як держава, та висвітлити взаємозв’язок між філософсько-світоглядною позицією мислителя та його соціально-політичною концепцією.

Для реалізації цієї мети необхідно розв’язати такі конкретні завдання:

· розкрити особливості методології соціального пізнання Б.Кістяківського;

· з’ясувати вплив Фрайбурзької та Марбурзької шкіл неокантіанства та методу М.Вебера на формування соціальної науки мислителя;

· дослідити особливості його філософської платформи – „наукового ідеалізму”;

· показати місце „українського питання” у світогляді Б.Кістяківського та його вплив на формування ідеологічної позиції та розробку соціально-політичної концепції;

· визначити, в чому виявляє себе методологічна функція права та правових норм у дослідженні держави;

· з’ясувати сутність держави етичного соціалізму та її світоглядні підвалини в соціально-політичній концепції Б.Кістяківського;

· показати, як Б.Кістяківський методологічно використовує ідеально-родові поняття „ідеальний тип” та „соціальний ідеал” для аналізу формування та шляхів розвитку конкретної емпіричної держави.

Об’єкт дослідження – філософсько-світоглядна та ідеологічна позиція Б.Кістяківського та її вплив на формування соціально-політичних поглядів ученого.

Предметом дослідження є філософсько-світоглядна база соціально-політичної концепції держави етичного соціалізму Б. Кістяківського та її особливості.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань та досягнення мети дисертаційного дослідження автор використовує низку філософських і загальнонаукових методів. Зокрема це такі методи:

· історико-компаративістський. Під час аналізу поставленої проблеми використано аналогії, паралелі, простежено відмінності у таких типах європейської раціональності, як позитивізм, марксизм, неокантіанство. Виявлено спільне і відмінне між підходами до аналізу суспільних процесів М. Вебера і Б. Кістяківського, простежено відмінності у поглядах на українське питання представників ліберальної, соціально-демократичної та націоналістичної ідеології;

· структурний метод. Він дав змогу показати цілісність філософсько-світоглядних та соціально-політичних позицій Б. Кістяківського, взаємозв’язок таких складових елементів, як філософсько-теоретичний, методологічний, ідеологічний, моральнісний, аксіологічний;

· діалектичний метод. Це діалектика загального й окремого, що дало змогу розкрити специфіку взаємозв’язку індивіда та спільноти, особи та суспільства, громадянина та держави;

· ідіографічний метод. Автор виходив із того, що у концепції Б. Кістяківського суб’єктом історичного процесу й базовою соціальною цінністю є кожна особистість, кожний народ є унікальною соціокультурною одиницею. Своєрідність культур, мов, специфіка їхнього розвитку, яка збагачує людство, потребує індивідуалізуючого підходу в їхньому дослідженні.

· метод герменевтики. Дисертант керувалася переконанням, що філософське розуміння дійсності, віднаходження її смислів виходить передусім із життєвого світу особистості. Тому, щоб зрозуміти погляди Б. Кістяківського, дослідник повинен здійснити входження у світ його смислів, розуміння його власних базових орієнтацій. Цьому допомогло опрацювання літератури з життєписом академіка.

У процесі дослідження, безумовно, використано й загально-наукові методи як необхідний інструмент розкриття кожної теоретичної проблеми – це методи аналізу та синтезу, абстрагування, індуктивний та дедуктивний.

Джерельною базою слугувала передовсім теоретична спадщина Б.Кістяківського, зокрема такі твори: „Проблема і завдання соціально-наукового пізнання”, „На захист наукового ідеалізму”, „Реальність об’єктивного права”, „Право як соціальне явище”, „Методологічна природа науки про право”, „Держава і особистість”, „М.П.Драгоманов і питання про самостійну українську культуру” тощо. Використані також дослідження численних вітчизняних та зарубіжних науковців, що стосуються його життєвого шляху, філософії, соціально-політичних поглядів, зв’язків з неокантівською філософською традицією, наукової співпраці з її представниками.

Аналіз цих досліджень показав, що у працях радянського періоду Кістяківського кваліфікували як російського дореволюційного правознавця, російського філософа права чи представника російської немарксистської соціології. Публікаціям, в яких він постає як український вчений, дав початок академік М. Василенко своєю статтею „Академік Богдан Олександрович Кістяківський”. У формуванні світогляду Б. Кістяківського, вважає академік М. Василенко, видатну роль відігравало його ставлення до українства й до української справи. У радянській Україні найбільший науковий інтерес до постаті Б.Кістяківського виявила дослідниця Л.Депенчук, яка простежує як його життєвий шлях, так і питання соціальної філософії та філософії права. За час незалежності в Україні з’явилася низка публікацій, що стосуються ідеологічних поглядів Б. Кістяківського. Вони досліджують коріння ліберальних ідей в Україні, вплив М. Драгоманова на формування ліберальної ідеології Б. Кістяківського, сплеск ідей лібералізму після революцій в Росії 1905 року, ліберальну позицію Б. Кістяківського. Хоча наявні наукові джерела значно сприяли освоєнню спадщини українського мислителя, досвід Б. Кістяківського у царині застосування неокантіанської методології для створення соціально-політичної концепції ще не був осмислений у вітчизняній та зарубіжній філософській літературі.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є першою узагальнюючою спробою аналізу філософсько-світоглядних позицій Богдана Кістяківського як видатного у Східній Європі автора соціально-політичної концепції, розробленої на методологічній основі неокантівської теорії вартостей. Він використав для аналізу соціальних процесів підхід, заснований на ідіографічному методі та морально-правових цінностях.

На основі проведеного аналізу автор дійшла до таких висновків, що мають наукову новизну і виносяться на захист:

· Досліджено підхід Б.Кістяківського до методології неокантіанства як інструменту вивчення явищ суспільного життя. Виявлено особливості трактування Кістяківським центрального поняття неокантівської методології - поняття цінностей. Під цінностями він розуміє смисли, значення життєвого світу людей, історично встановлені у конкретному суспільстві, які індивід переживає у своєму досвіді як свій світ, що сягає своїм корінням національної культури та історії.

· Визначено зміст категорії належного у соціально-філософських поглядах Кістяківського. Показано, що ця категорія виступає в нього як загальний принцип, що об’єднує соціальне знання подібно до того, як поняття природної необхідності об’єднує всі природничі науки.

· Розкрито методологічну роль, яку відіграє у соціальній концепції Кістяківського ідеально-родове поняття „ідеальний тип” держави. Показано, що це теоретична схема, призначена для того, щоб розкрити сутність феномену держави через зіставлення його з ідеальною теоретичною моделлю. Вона має відігравати роль своєрідного теоретичного взірця, який дозволив би виявити в конкретній емпіричній державі ті риси, які відповідають ідеї досконалої держави, а також шляхи її розвитку та вдосконалення в історичному процесі.

· З’ясовано значення другого, так само важливого родового поняття, „соціальний ідеал”. Встановлено, що під соціальним ідеалом Б. Кістяківський розумів історичну мету держави. Такою метою, на думку вченого, є здійснення солідарних інтересів людей.

· Досліджено ідеологічну позицію Б. Кістяківського під кутом зору того, як у його соціально-політичних поглядах поєднані елементи лібералізму та теорії соціалізму. Арґументовано твердження, що він критично осмислив як ліберальну, так і соціал-демократичну концепції. Дисертант висунула і обґрунтувала тезу, що найбільш точно позицію Б.Кістяківського можна визначити як приналежність до соціалістично-федералістичного руху, який, за І.Франком, був альтернативою соціал-демократії. З’ясовано, що цей підхід найліпше відповідав прагненню Кістяківського обґрунтувати такий державний устрій, який створив би реальні умови для збереження та розвитку української суспільності за умов тодішньої російської держави.

Теоретичне та практичне значення дослідження полягає у тому, що одержані результати дають змогу чітко визначити місце Кістяківського в розвитку української соціальної філософії як видатного у Східній Європі представника філософської та соціально-політичної думки, який застосував для створення оригінальної соціально-політичної концепції методологію неокантіанства. Проведений у роботі порівняльний аналіз дає змогу глибше побачити низку проблем та загальну логіку розвитку філософської думки в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століття, а також її взаємозв’язки з розвитком європейської філософії. Зокрема досліджено вплив філософії І.Канта та представників Баденської школи неокантіанства Г.Ріккерта і В.Віндельбанда, а також М.Вебера на філософсько-світоглядні позиції такої непересічної особистості в українській філософській думці того періоду, як Б.Кістяківський. На основі аналізу філософських творів Кістяківського розкрито методологічні особливості використання ідіографічного методу і теорії вартостей для досліджень у царині права та теорії держави.

Проблеми розбудови правової соціально справедливої держави, реального утвердження у суспільному житті моральних цінностей та правових норм, вшанування гідності та прав людини, що їх науково осмислив Б.Кістяківський на початку ХХ століття, і сьогодні, на початку ХХІ століття, залишаються практично важливими у процесі державотворення в Україні. У широкому спектрі сучасних політичних сил та ідеологій відбувається пошук світоглядних, теоретичних, методологічних основ для ефективних перетворень, які б насправді відповідали реальним потребам людини, українського громадянина. Духовне освоєння соціально-філософської спадщини Б.Кістяківського, як і багатьох інших представників вітчизняної філософської та соціально-політичної думки, незаслужено обділених увагою через тенденційний відбір радянської ідеологічної машини, сприяє зміцненню в національній свідомості принципів європейської правової та політичної культури, репрезентує цінності лібералізму та демократії, поєднані з ідеологією соціалізму європейського зразка. Ідеальна теоретична модель етичного соціалізму, створена Кістяківським, і за сучасних умов може слугувати критерієм відповідності реалій конкретної емпіричної держави загальнообов’язковим моральним та правовим цінностям.

Результати дослідження можуть бути використані як у викладацькій, так і у науково-дослідній роботі, зокрема у процесі опрацювання та методичного забезпечення курсів філософії та історії філософії, культурології, політології, правознавства.

Апробація результатів дослідження. Основні твердження роботи дисертант виголосила у виступах:

-на міжнародній конференції „Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку”. Львів, Національний університет „Львівська політехніка”, 16-17 травня 2001 року;

-на міжвузівській науково-практичній конференції „Духовні реалії України на зламі тисячоліть”. Львів, Львівський банківський інститут Нацбанку України, 20 травня 2001 року:

-на науково-практичній конференції „Українська культура: реалії та виклики ХХІ століття”, що проводилася в рамках П’ятого міжнародного конгресу україністів. Чернівці, Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича,

27-28 серпня 2002 року,

опублікувала в п’ятьох статтях, з них чотири у визначених ВАКом наукових збірниках.

Структура дисертації. Структура дослідження зумовлена її метою, концептуальною основою та конкретними завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 180 сторінок. Список використаних джерел містить 192 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми, з’ясовано ступінь її наукового опрацювання, визначено зв’язок з тематикою наукових досліджень Львівської філії ЦГО НАН України, де виконана дисертація. Визначено предмет та об’єкт дослідження, сформульовано його мету і завдання, проаналізовано застосовані в ньому методи. Подано характеристику наукової новизни тверджень, що виносяться на захист. Розкрито теоретичне і практичне значення роботи. Наведено дані про апробацію дослідження. Показано структуру дисертації.

У першому розділі „Стан дослідження проблеми у сучасній вітчизняній та зарубіжній науці” висвітлено історіографію, а насамперед сучасні вітчизняні та зарубіжні джерела дослідження. Аналіз історіографії творчості та діяльності Б.Кістяківського засвідчує, що він завжди був на віcтрі актуальних проблем соціальної науки та політичного життя як у Росії, так і в Україні.

У дисертації наголошено, що в радянський період про Б.Кістяківського з’явилося лише кілька публікацій, де його кваліфікують як російського дореволюційного правознавця, російського філософа права чи представника російської немарксистської соціології.

У цьому контексті дисертантка наголосила на значущості праці М.Василенка, який своєю статтею „Академік Богдан Олександрович Кістяківський” поклав початок україномовним публікаціям про Б. Кістяківського, в яких він уперше постає як український учений. Стаття М.Василенка наголошує на укоріненості роду Кістяківських в українську духовну культуру (Василенко М.П. Академік Богдан Олександрович Кістяківський //Записки соціально-економічного відділу УАН. – К., 1923. – Т.1. – С.VIII-XLI).

Аналізуючи сучасні джерела дослідження наукової спадщини Кістяківського, автор роботи відзначила, що у пострадянській Україні найбільший науковий інтерес до постаті Б. Кістяківського виявила дослідниця Л. Депенчук, яка простежує як його життєвий шлях, так і питання соціальної філософії та філософії права. Він, зазначає дослідниця, є засновником соціокультурного підходу в теорії права.

За час незалежності в Україні з’явилася низка публікацій, що стосуються ідеологічних поглядів Б. Кістяківського. Вони досліджують коріння ліберальних ідей в Україні, вплив М. Драгоманова на формування ліберальної ідеології Б. Кістяківського. Так М. Попович та А. Фінько у статті „Українські ліберали” торкаються зв’язків української ліберальної думки, яку передусім представляли Б. Кістяківський та М. Драгоманов, з європейським ліберальним рухом. Автори наголошують на тісних стосунках Б. Кістяківського з М. Вебером, підкреслюючи приналежність нашого мислителя до Гайдельбергського гуртка, куди входили В. Віндельбанд, брати Макс та Альфред Вебери, Г. Єллінек, В. Зомбарт та ін.

У іншому аспекті досліджує творчу діяльність Б.Кістяківського визначний російський філософ Ю. Давидов у розлогій статті „Вебер и Кистяковский. (Опыт микроанализа)”. Аналізуючи співпрацю цих двох мислителів, він акцентує не на спільній філософській та теоретико-методологічній основі обох мислителів, а на моментах теоретико-методологічного розходження.

Найбільшим дослідженням як за обсягом, так і за масштабністю охоплення діяльності Кістяківського, є книга американської дослідниці Сюзен Гейман (Heuman Cusan. „Кістяківський Богдан: боротьба за національні конституційні права в останні роки царату” (в українському перекладі книга вийшла в 2000 році). Пані Гейман досліджує як життєвий шлях, так і наукову та соціально-політичну діяльність Б. Кістяківського. Зокрема п. Гейман обґрунтовує, чому саме кантіанство, а не позитивізм чи марксизм імпонували Кістяківському. С. Гейман підкреслює наявність у мислителя внутрішнього конфлікту, що спричинений українським походженням, з одного боку, та політичною близькістю до російського визвольного руху, з іншого. Ще у 1905 році він вважав, що справжній ворог для українців – це автократія, яка панує над усіма націями імперії. Після 1907 року, стверджує дослідниця, Кістяківський стає на захист українського руху.

Аналіз джерельної бази щодо життя і творчості Б.Кістяківського дав змогу виокремити філософсько-методологічні, культуро-аксіологічні, ідеологічні аспекти діяльності вченого. Разом з тим він показав, що у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі ще не було зроблено системного дослідження філософсько-світоглядних позицій Богдана Кістяківського як автора соціально-політичної концепції, розробленої на методологічній основі неокантівської теорії вартостей, який практично використав для аналізу соціальних процесів підхід, заснований на ідіографічному методі та морально-правових цінностях. Необхідність такого аналізу особливо важлива тому, що у Східній Європі Б.Кістяківський є одним із небагатьох і, на нашу думку, найбільш яскравим представником такого світоглядно-методологічного підходу до проблем соціального пізнання.

У другому розділі „ Методологічні, філософські та культурологічні основи світогляду Б. Кістяківського” розглянуто формування загально-філософських та культурологічних принципів, які склали собою світоглядну та методологічну базу соціально-політичної концепції Б.Кістяківського. Маючи на меті наукове дослідження соціальних процесів сучасного йому життя в російській імперії, Б.Кістяківський вважав необхідною світоглядно-методологічною основою такого дослідження філософію.

У першому підрозділі „Неокантіанське підґрунтя методології соціальної науки мислителя” проаналізовано першочергові, на думку вченого, завдання соціальної науки. Це, по-перше, відособлення від соціальної філософії подібно до того, як це зробило природознавство щодо натурфілософії на початку ХІХ ст. У сфері соціального знання цього не зробила ні соціальна система О.Конта, ані економічний матеріалізм чи то концепція матеріалістичного розуміння історії. Другим завданням соціальної науки Кістяківський вважав позбавлення психологізму в соціальних дослідженнях.

Під час аналізу соціального життя об’єктивною основою наукового узагальнення є , на думку Кістяківського, спільні для всіх людей значення чи то вартості. Процес віднесення до вартості в соціальних науках не нівелює, не нехтує унікальність, індивідуальність культурно-історичних процесів, а, навпаки, підкреслює індивідуальну неповторність предметів, явищ соціальної дійсності. У явищах культури та історії виявляються смисли, значення життєвого світу людей. За поняттям цінностей неокантіанської методології Б.Кістяківський бачить історично встановлені взірці ставлення до світу конкретного суспільства. Індивід переживає їх у своєму досвіді як свій світ, що сягає своїм корінням національної культури та історії.

У другому підрозділі „Особливості філософії “наукового ідеалізму” Б.Кістяківського” показано, що в раціоналістичній філософській традиції, яка вбачає у філософії різновид наукового знання, Кістяківський виокремив як найбільш глибоку та послідовну філософію ідеалізму в інтерпретації І.Канта та його послідовників, що репрезентують Баденську та Марбурзьку школи. Завдання соціальної науки він вбачав у вивченні, класифікації вартостей, віднаходженні стратегії соціально-культурного поступу. У соціальній теорії такий підхід передбачає створення певної моделі, логічної схеми або ідеального типу.

Кістяківський піддав філософському аналізові роль ціннісних значень як способу фіксації феномену належності у суспільному житті. Це виявилося в його соціальній концепції у поєднанні ролі причиново – наслідкових зв’язків, що знаходять вираз у категорії необхідності, з впливом соціальних норм, цінностей, оцінок та цілей людей на перебіг соціального життя. Поєднання необхідності та повиннісності в дослідження суспільного життя стало основою обґрунтування автономності та свободи особистості, природних прав та самоцінності людини.

Природним принципом людських взаємин, на думку вченого, є принцип індивідуалізму. Звернення до індивідуалізму в теоретичному плані у концепції Кістяківського є необхідним для наукового пояснення соціального життя. Він переконаний, що соціальність невіддільна від індивідуальності. Свобода особи в суспільстві може бути обґрунтована лише на такій основі.

Третій підрозділ „Українська самоідентичність у світогляді вченого” присвячений аналізові ставлення Кістяківського до українського питання і впливу світоглядно-методологічної позиції вченого на його національну самоідентифікацію.

Оскільки у соціальній концепції Б.Кістяківського людина як вільна особистість є найвищою цінністю, він розглядав забезпечення прав націй та пригноблених класів як умову здійснення прав Людини, а не підставу для політичної влади тієї або іншої партії чи для утвердження певної ідеології. Водночас український мислитель ніколи не забував про своє національне коріння, про необхідність вільного розвитку всіх націй.

У підході до українського питання Кістяківський пройшов шлях еволюції: від оптимістичної надії на злиття історичних доль українського та російського народів – до переконання, що причина нехтування правом українського народу на самостійний культурний розвиток полягає не в соціальних та правових факторах, а в російському національному егоїзмі. Позиція Кістяківського – культурницький автономізм, однак політичний, державницький контекст національної ідеї він не акцентував, оскільки підхід до суспільства з позиції національної диференціації суперечить принципам ліберальної ідеології, за якими головна мета суспільного розвитку та його цінність – свобода і рівність прав особистостей.

У третьому розділі „Світоглядний вимір концепції досконалої соціально справедливої держави Б. Кістяківського” висвітлено підхід Б.Кістяківського до методології дослідження феномену соціальності. Методологічною основою концепції досконалої соціально справедливої держави в нього є „справедливе право”, яке має забезпечити втілення у суспільному житті принципів самоцінності, гідності, невід’ємних прав людської особистості.

У першому підрозділі „Методологічна роль права і правових норм у дослідженні держави” показано, що для Б.Кістяківського головне завдання держави – забезпечити умови для здійснення прав особистості. Людина як особистість є головною у розумінні сутності та призначення держави. Держава, за Кістяківським – всеосяжна форма реалізованої солідарності між людьми.

Піднесення Кістяківським ролі особистості в соціальному дослідженні наштовхнуло його на розуміння, того, що суб’єктами історії є людські індивіди з їхніми невід’ємними правами, не створеними державою. Тому головна проблема державної влади – це публічно-правові стосунки між державою та особистістю. Питання сутності державної влади переростає у Кістяківського в питання обґрунтування прав людини і громадянина у правовій державі. Саме права і недоторканість особистості вимагають обмеження і суворої підзаконності державної влади. Досконала і довершена ідеальна модель – „ідеальний тип” держави, за Кістяківським, це правова конституційна держава.

Для Кістяківського характерний етико-нормативний підхід до дослідження суспільного життя, зумовлений неокантіанською методологією. Держава для нього – інструмент, покликаний реалізувати у суспільному житті встановлений на основі етичної волі закон. Тому провідним принципом соціального життя, за Кістяківським, має бути справедливість. Справедливість є трансцендентально первісною цінністю, яка зумовлює собою право і визначає його сутність. Кожний правовий закон показує, наскільки справедливим чи несправедливим є конкретне соціальне явище чи вчинок у системі вартостей конкретного суспільства та його культури.

Розуміння нормативної природи права, за Кістяківським, не вичерпується етичним елементом, воно набагато складніше. Він враховує у своїх дослідженнях чотири підходи до розуміння права : державно-організаційне або державно-наказове право; соціологічний підхід; психологічний підхід і, власне, нормативний підхід, за яким право – це сукупність норм , що містять ідеї про належне, які є визначальними для стосунків між людьми.

Кістяківський розрізняє право як соціальний факт і право як сукупність правових норм. Вони не обов'язково мають збіг у своєму змісті, тобто правопорядок, який існує в житті, не тотожний правопорядкові, вираженому в правових нормах. Дослідник наголошує, що право є історичним явищем, яке змінюється разом із суспільними відносинами.

У другому підрозділі ”Ідеальний тип” держави та її ідеал у соціально-політичній концепції Б.Кістяківського” досліджена методологічна роль „ідеального типу” держави - своєрідного теоретичного взірця, який має втілитися у відповідних соціальних ідеалах та конкретних механізмах суспільного життя. Він не призначений для вироблення проекту ідеальної держави, а виконує суто методологічну роль: дослідити суспільство з позиції розбіжностей між емпіричним світом та світом теоретичних моделей, моральних та правових цінностей і сподівань людини. Наріжними каменями „ідеального типу” держави мають бути такі її характеристики, як соціальна справедливість та правовий характер. Кістяківський вважав вирішальною умовою втілення ідеалу досконалої соціально справедливої держави створення такої правової системи, яка б витримала випробовування дійсністю і стала б підвалиною нового порядку.

Тому він вбачає завдання соціального пізнання в тому, щоб виявити в конкретній емпіричній державі ті риси, які відповідають ідеї досконалої держави, а також шляхи її розвитку та вдосконалення в історичному процесі. „Ідеальний тип” держави, на думку вченого, має такі характеристики:

· обмеження та підзаконність влади, самоцінність людської одиниці, правового місця індивіда в державі;

· суб’єктивні публічні права та участь народу в законодавстві і управлінні країною;

· відсутність соціальних конфліктів та класової боротьби;

· господарське життя, впорядковане й організоване за допомогою всенародної власності на засоби виробництва з обов’язковим правом приватної власності в особистому житті;

· гармонія між соціальним цілим і окремою особою;

· повнокровне життя кожної особистості, право на гідне людське існування не лише як моральний імператив, але також як юридична норма, що належить до категорії прав людини та громадянина.

У третьому підрозділі „Філософсько-ідеологічні та культурологічні підвалини держави етичного соціалізму” показано, що найвищою формою державності, її „ідеальним типом”, за Кістяківським, є соціалістична держава як основа соціально-справедливого суспільства. Вона повинна забезпечувати не інтереси робітничого класу, а гідне життя кожної особистості конкретного суспільства. Її фундаментальними принципами є: верховенство права; підзаконність, розподіл та обмеження державної влади; обов’язкова наявність народного представництва; визнання автономності, гідності, невід’ємних прав особи, політична, економічна, соціальна і національна рівність усіх членів суспільства. Кістяківський обґрунтовує необхідність правової федеративної соціалістичної держави як перехідної форми до бездержавного етичного соціалізму.

Наголошено, що соціально-політичні погляди Кістяківського поєднують у собі важливі елементи ліберальної ідеології та теорії соціалізму. Однак він критично осмислив як ліберальну, так і соціалістичну концепції. Зокрема Кістяківський не погоджується з ліберальним розумінням принципових для його концепції понять рівності, приватної власності та справедливості. У марксистському варіанті соціал-демократичної ідеології він відкинув як неприйнятні пріоритет класових інтересів щодо прав особи та її національної ідентичності, принцип диктатури пролетаріату як форми централізованої політичної влади, тобто саме ті аспекти, що слугують наріжними каменями марксистської соціальної теорії.

Дисертантка пропонує власне бачення ідеологічної позиції Б.Кістяківського: в роботі арґументовано твердження, що він належав до соціалістично-федералістичного руху, який був альтернативою соціал-демократії. Федералізм відрізняється насамперед ставленням до ролі держави у суспільному житті: на противагу політичній програмі соціал-демократії, заснованій на економічному монополізмі держави, федералістська позиція передбачала не декларовану економічну рівність та справедливість, а децентралізацію як соціально-економічного, так і культурно-національного життя. Для Кістяківського федералізм має принципове значення як єдиний реальний спосіб збереження та розвитку української суспільності за умов тодішньої російської держави.

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовано основні результати дисертаційного дослідження, які можна звести до таких позицій:

· Богдан Кістяківський – видатний у Східній Європі автор соціально-політичної концепції, розробленої на методологічній основі неокантівської теорії вартостей, що її створили представники Баденської школи Г.Ріккерт і В.Віндельбанд, а практично використав для аналізу соціальних процесів М.Вебер. Плідно співпрацюючи з М.Вебером, Б. Кістяківський застосував у своїх дослідженнях суспільного життя підхід, заснований на ідіографічному методі та морально-правових цінностях. Творчий розвиток аксіологічного підходу до філософії та теорії права, розробленого правознавцями-неокантіанцями Г.Єллінеком та Р.Штаммлером, допоміг українському вченому створити оригінальну соціально-політичну концепцію, наріжними каменями якої стали пріоритет самоцінності людської особистості, її економічних, духовних, культурно-національних потреб та ідея правової конституційної держави.

· У своєму теоретичному та ідейному пошукові Кістяківський виходив з актуальних практичних проблем сучасного йому соціального життя. Визначальна риса духовного життя доби Модерну – раціоналізм – у Російській імперії набула спотвореного характеру імперського деспотизму, коли раціонально-доцільним у суспільній свідомості постає лише те, що сприяє зміцненню єдиної великої держави, а те, що суперечить цій меті, зокрема національно-культурні інтереси підлеглих народів імперії, з легкістю приноситься в жертву. Кістяківський у своїх працях неодноразово підкреслював, що навіть російська інтелігенція пройнята цим великодержавним духом. Як альтернативу український мисленник висунув концепцію етичного соціалізму, яка в системі його поглядів тісно пов’язана з ідеологією соціалістів - федералістів.

· Методологію неокантіанства Б.Кістяківський прагнув використати як основу для перетворення соціальної науки на точний інструмент вивчення суспільного життя, строго наукову галузь знання. Він вважав, що своєрідність наукового знання та труднощі дослідження соціальної сфери спричинили надмірну залежність цього знання від соціальної філософії. Подібно до того, як це зробило природознавство щодо натурфілософії на початку ХІХ ст., соціальна наука має відокремитися від соціальної філософії.

· Найвищою цінністю, яка слугує у концепції Кістяківського визначальним принципом соціального дослідження, є людина як вільна особистість; усі структурні елементи суспільства Кістяківський розглядає як політично-правові інструменти забезпечення її прав. Зокрема Кістяківський вважав умовою здійснення прав Людини забезпечення прав націй та пригноблених класів, необхідність вільного розвитку всіх націй. Духовність кожної нації відіграє важливу роль у формуванні соціальної єдності. У такому суспільстві, як Російська імперія, свідомість пригнобленої нації, її потреби доти не сприятимуть формуванню соціально-духовної єдності, доки не буде надано право кожній нації на самовизначення, на соціально-культурний і правовий захист. У царині політики Кістяківський не розглядав національний принцип як провідну мету та підставу для політичної влади тієї або іншої партії. Його позиція – культурницький автономізм. Тривалий час він свідомо і послідовно виключав з нього політичний компонент і лише після проголошення УНР сприйняв політичний, державницький контекст української національної ідеї, про що свідчить його плідна праця у Всеукраїнській Академії наук

· Із широкого спектру існуючих підходів до розуміння права: державно-організаційного, соціологічного, психологічного, етико-нормативного - Кістяківському найбільше імпонує четвертий, позаяк він найбільше відповідає неокантіанському розумінню сутності правових норм. Цінність наукового доробку Кістяківського у цьому аспекті полягає в поглибленні розуміння нормативної природи права, усвідомленні, що нормативність права не вичерпується етичним елементом, вона набагато складніша. Це знайшло свій вираз утому, що ціннісний аспект права він використовує як інструмент пізнання сутності держави.

· Кістяківський теоретично обґрунтував необхідність піднесення ролі особистості в соціальному дослідженні. Вихідним пунктом у розумінні сутності та призначення держави він вважав людину як особистість, тому обґрунтовував такий соціальний, економічний та політичний устрій, за якого індивід міг би самовизначитися і, зрештою, реалізувати свої права. Майже за півстоліття до проголошення політичних та економічних прав, визначених у Декларації ООН з прав людини, Кістяківський висунув не лише дуже близьке за своєю суттю формулювання цих прав, але й цілісну соціальну концепцію, в основі якої закладений пріоритет прав людини та громадянина. Право, за Кістяківським, є знаряддям віднайдення справедливості, а закон є засобом її емпіричного встановлення. Справедливість - це трансцендентально первісна цінність, яка визначає собою сутність права. „Справедливе право” вчений розглядає як методологічну основу і для розуміння феномену соціальності у цілому, і для аналізу конкретних правових фактів з метою вдосконалення емпіричної соціальної дійсності.

· У соціальній концепції Кістяківського важливу методологічну роль відіграє „ідеальний тип” держави – теоретична схема, призначена не для вироблення проекту досконалої держави, а для того, щоб розкрити сутність феномену держави через співставлення його з ідеальною теоретичною моделлю, своєрідним теоретичним взірцем, маючи на меті виявити шляхи розвитку та вдосконалення конкретної емпіричної держави. „Ідеальним типом”, досконалою і довершеною ідеальною моделлю держави він вважав правову конституційну державу.

· Найвищою формою державності, її „ідеальним типом”, за Кістяківським, є соціалістична держава. Зміст соціально-політичної концепції Кістяківського можна визначити як етичний соціалізм. Провідним принципом соціального життя має бути справедливість, тобто суспільний устрій повинен бути практичною реалізацією встановленого на основі етичної волі морального закону, а, отже, концепція соціалістичної держави логічно набирає етичної спрямованості. Це тягне за собою відповідне бачення ідеалу та призначення держави: соціалістична держава повинна забезпечувати гідне життя кожної особистості у суспільстві, а не диференціювати ставлення до громадян на основі класового принципу. Основні засади її організації - визнання автономності, гідності, невід’ємних прав особи; верховенство права; підзаконність, розподіл та обмеження державної влади; обов’язкова наявність народного представництва; політична, економічна, соціальна і національна рівність усіх членів суспільства.

· На думку дисертанта, найбільш точно позицію Б.Кістяківського можна визначити як приналежність до соціалістично-федералістичного руху, який, згідно з І.Франком, був альтернативою соціал-демократії. Цей підхід найвищою мірою відповідав прагненню Кістяківського обґрунтувати такий державний устрій, який створив би реальні умови для збереження та розвитку української суспільності за умов тодішньої російської держави. Федералістська позиція Кістяківського відрізняється від поглядів теоретиків федералістського соціалізму Прудона і Бакуніна тим, що український вчений обґрунтовує необхідність правової федеративної держави як перехідної форми до бездержавного етичного соціалізму, тоді як Прудон і Бакунін взагалі відкидали інститут держави.

· Проблеми, науково осмислені Б.Кістяківським на початку ХХ століття – розбудова правової соціально справедливої держави, реальне утвердження у суспільному житті моральних цінностей та правових норм, пошанування гідності та прав людини, соціальні гарантії задоволення її економічних, політичних, культурно-національних потреб – належать до ряду найбільш актуальних завдань розбудови української держави нині, на початку ХХІ століття. Соціально-філософська спадщина Б.Кістяківського, органічно входячи у досвід духовної, соціально-політичної та економічної трансформації нашого суспільства, репрезентує цілісну соціально-політичну концепцію, в якій цінності лібералізму та демократії поєднані з ідеологією соціалізму не „більшовистського”, а європейського спрямування. Цим вона також спонукує нас замислитися над багатоваріантністю підходів до соціалістичного ідеалу, так популярного у сучасному українському суспільстві.

Основні положення дисертації викладено

у виступах і публікаціях:

1. Жукова Наталія. Особливості наукового ідеалізму Б.Кістяківського// Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наукових праць. Випуск 148-149. Філософія.-Чернівці, 2003 –С.165 -169.

2. Жукова Наталія. Особливості української самоідентифікації Б.Кістяківського// Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності/ Збірник наукових праць, випуск 11/ Відповідальні редактори: М.М.Бровко, О.Г.Шутов.- К.: Віпол, 2003.- С.317 – 321.

3. Жукова Наталія. Філософсько-ідеологічні основи концепції держави Б.Кістяківського// Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності/ Збірник наукових праць, випуск 12 / Відповідальні редактори: М.М.Бровко, О.Г.Шутов.- К.: Віпол, 2003. - С.61 – 64.

4. Жукова Наталія. Українська ідея у світоглядній позиції Б.Кістяківського// Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку /Наукове видання. Випуск 9. Інститут народознавства НАН України, Інститут українознавства

ім. І Крип’якевича НАН України. – Львів, 2001. – С. 24 – 35.

5. Жукова Наталія. Особливості української самоідентифікації Б.Кістяківського.// Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів: Соціально-гуманітарні науки / Упоряд. і відп. ред. В.Балух. Чернівці: Рута, 2004.- С.83-87.

6. Жукова Наталія. Б. Кістяківський: „науковий ідеалізм” як методологія соціального пізнання.// Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції „Людина – світ – культура” (20-21 квітня 2004 року, Київ). – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – С.114-116.

7. Жукова Наталія. Б. Кістяківський і наукова методологія соціального пізнання (компаративістський вимір). – Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Збірник наукових праць, випуск 14. / Відповідальні редактори: М.М. Бровко, О.Г. Шутов. – К.: Віпол, 2004.- С. 171-178.

АНОТАЦІЯ

Жукова Наталія Володимирівна. Філософсько-світоглядні засади соціально-політичної концепції Б.Кістяківського. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.05 – історія філософії. Львівська філія Центру гуманітарної освіти НАН України, Львів, 2005.

У дисертації досліджено творчу спадщину Богдана Кістяківського та її місце у філософській думці України, зокрема – з’ясовуються фактори філософсько-світоглядного характеру, які уможливили оригінальний підхід Б.Кістяківського до аналізу суспільних процесів і, насамперед, такого соціально-політичного феномену, як держава. Висвітлено взаємозв’язок між філософсько-світоглядною позицією мислителя та його соціально-політичною концепцією, в рамках якої