ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Коваль Андрій Федорович

УДК 340 : 321.01](09)(477)

ПОГЛЯДИ СТАНІСЛАВА ДНІСТРЯНСЬКОГО

НА ПРАВО ТА ДЕРЖАВУ

(загальнотеоретичні аспекти)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових вчень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, доцент Андрусяк Тарас Григорович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри теорії та історії держави і права.

Офіційні опоненти

доктор юридичних наук, професор Скакун Ольга Федорівна, член–кореспондент Академії правових наук України, заслужений юрист України, професор кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ України.

кандидат юридичних наук, доцент Левченков Олександр Іванович, заслужений юрист України, начальник кафедри цивільно-правових дисциплін Луганської Академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України.

Провідна установа

Інститут законодавства Верховної Ради України, м. Київ.

Захист відбудеться 11 лютого 2005 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м.Львів, вул. Січових Стрільців, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 05 січня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.А.Луць

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Історія української політичної та правової думки багата на особистості, які формували політичні та правові ідеї на території сучасної України. Свого часу Ю.Охримович, О.Скакун, В.Сокуренко та ін. розкривали еволюцію, місце і роль політичних та правових ідей багатьох українських діячів науки і культури в історії політичних та правових вчень. На жаль, наукова спадщина деяких визначних українських мислителів в силу різних обставин і до сьогодні ще недостатньо осмислена. До них відносимо й видатного українського теоретика права та держави, конституціоналіста, цивіліста, політичного та громадського діяча Станіслава Севериновича Дністрянського (1870-1935). Ґрунтовно проаналізувавши ідеї відомих європейських теоретиків права та українських мислителів, С.Дністрянський одним із перших у юриспруденції запропонував соціологічно-правовий підхід до розуміння понять „право”, „держава”, „народ”.

Т.Андрусяк, В.Бабкін, В.Возьний, В.Зігалов, М.Костицький, З.Кузеля, К.Левицький, М.Мельник, М.Мушинка, О.Надрага, М.Неврилий, В.Потульницький, П.Рабінович, Ю.Сиволоб, В.Старосольський, П.Стецюк, І.Усенко високо оцінили наукову діяльність ученого. Зокрема П.Стецюк у монографії „Станіслав Дністрянський як конституціоналіст” (1999) ґрунтовно проаналізував його конституційні проекти — „Статут для Галичини” (1919) та „Проект Конституції З.У.Н.Р.” (1920). У 1999 році В.Возьний захистив дисертацію „Державно-правові погляди академіка С.С.Дністрянського”, у якій значна увага зосереджена на громадському, політичному та науковому житті ученого, а у першому параграфі („Теоретико-правові погляди”) другого розділу („Характеристика наукової спадщини С.С.Дністрянського”) висвітлено загальнотеоретичні погляди С.Дністрянського на право та державу, „теорію суспільних зв’язків”. Загальнотеоретичні погляди українського вченого викладені у праці „Загальна наука права і політики” (1923), всебічно оцінено у вступній статті В.Бабкіна та І.Усенка до першого тому „Антології української юридичної думки” (2002).

Наукова цінність та глибина аналізу різних аспектів поглядів С.Дністрянського у працях сучасних дослідників — безсумнівна. Та поза їх увагою залишились нерозкритими загальнотеоретичні погляди, які складають значну і важливу частину наукової спадщини ученого, зокрема тлумачення понять „культура”, „цивілізація” та „право”, місця правознавства у системі наук, генезису права, теоретичного осмислення правових аспектів співіснування народу та держави, форм права, держави та міждержавних об’єднань, а також перспектив подальших процесів розвитку держави. Ці ідеї, міркування, припущення відображені в наукових працях, лекційних курсах, виступах та рецензіях ученого, частина з яких опублікована, а інша — не опублікована — знаходиться в архівах Києва, Львова, Тернополя тощо.

З огляду на зазначене вважаємо, що сьогодні існує потреба системного вивчення загальнотеоретичних поглядів С.Дністрянського на право та державу. Цим і зумовлена актуальність теми нашого дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках наукової теми кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка „Актуальні проблеми історії держави і права України, політичних і правових вчень та зарубіжної історії” (номер державної реєстрації 0103U005943).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення історико-правових знань про загальнотеоретичні погляди С.Дністрянського на право та державу.

Досягнення поставленої мети дисертаційного дослідження вимагало вирішення наступних основних завдань:

- з’ясувати вплив минулих та сучасних С.Дністрянському правових та політичних ідей на формування правової концепції вченого;

- визначити методологічні засади загальнотеоретичних поглядів С.Дністрянського, їх сутність та природу;

- встановити місце правознавства в системі суспільних наук у концепції С.Дністрянського;

- дослідити особливості розуміння вченим поняття права, його видів та форм;

- охарактеризувати поняття держави, об’єднань держав, їх видів та форм;

- визначити роль і місце наукової спадщини С.Дністрянського в українській юридичній науці.

Об’єктом дослідження є загальнотеоретичні погляди Станіслава Севериновича Дністрянського.

Предметом дослідження є історико-правові закономірності становлення та розвитку загальнотеоретичних поглядів С.Дністрянського на право та державу.

Методи дослідження. З метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного аналізу загальнотеоретичних поглядів С.Дністрянського дисертант застосовував філософські, загальнонаукові та спеціально-правові методи. Діалектичний метод дозволив встановити особливості не лише становлення, але й розвитку правової концепції С.Дністрянського. Формально-логічні методи дослідження, зокрема метод синтезу, аналізу, індукції, дедукції, допомогли авторові цього дослідження провести аналіз понять „суспільний зв’язок”, „право”, „держава”, „народ”, „форма права”, „форма держави” тощо. Використання системно-структурного методу дало можливість дисертантові розглянути державно-правову концепцію С.Дністрянського як цілісну систему ідей, які містяться у його проблемних працях, лекційних курсах та рецензіях. Історико-правовий метод застосовувався при з’ясуванні факторів та умов, у яких формувалися загальнотеоретичні погляди вченого. Проблемно-концептуальний метод сприяв осмисленню та аналізу методологічних засад загальнотеоретичних поглядів С.Дністрянського, його розуміння генезису, понять права, держави, об’єднань держав, їх видів та форм.

Джерела дослідження. При написанні дисертаційного дослідження автор використовував опубліковані та рукописні праці С.Дністрянського, які збережені у Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського (відділ рукописів), Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка; Львівській державній науковій бібліотеці імені В.Стефаника НАН України (відділ рукописів, відділ україніки), Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (фонд № 4465), Центральному державному історичному архіві України у м. Львові (фонд № 834), Державному архіві Львівської області, Державному архіві Тернопільської області (фонд № Р-3430).

Наукова новизна дослідження. Дисертація є одним із перших в українській юридичній науці історико-правовим монографічним дослідженням про загальнотеоретичні погляди С.Дністрянського.

За результатами проведеної роботи сформульовані такі основні положення наукової новизни, які виносяться на захист:

- виявлено, що правова концепція С.Дністрянського сформувалась під впливом правових та політичних ідей Аристотеля, А.Вагнера, Р.Гофмана, Г.Єллінека, Р.Ієрінга, А.Менгера, Р.Пфаффа, Й.Унгера, Ф.Цайлера, Р.Штамлера, а також Б.Кістяківського, О.Огоновського й Т.Шевченка;

- встановлено, що С.Дністрянський, широко застосовуючи історико-генетичний та соціально-економічний методи, сформував власну методологію правознавства;

- з’ясовано, що у системі суспільних наук найважливіше місце, на думку вченого, посідає правознавство. Воно, запозичуючи знання інших наук, утворює такі нові науки як філософія права, соціологія права, судова медицина тощо;

- встановлено, що у поглядах С.Дністрянського право як соціальне явище є обов’язковим атрибутом суспільства, а не тільки держави і безпосередньо пов’язане з розвитком культури та цивілізації;

- досліджено розуміння С.Дністрянським таких форм права та держави як „звичаєве право”, „закон”, „право юристів”, „реальна унія”, „особова унія”, „зв’язкова держава”, „зв'язок держав”;

- виявлено, що у поглядах С.Дністрянського основним фактором формування національної держави є реалізація права народу на самовизначення;

- уточнено, що концепція С.Дністрянського становить оригінальну, цілісну, синтетичну, соціальну концепцію права з елементами природної, позитивістської , а також матеріалістичної теорій права та держави.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при розробці лекційних курсів, семінарських занять і спецкурсів, при написанні курсових, дипломних та магістерських робіт з історії політичних та правових учень, української політичної та правової думки, теорії права та держави, соціології права, філософії права та політології щодо розуміння правознавства, права, його генезису, видів та форм, а також поняття держави та народу, форм міжнародних та міждержавних об’єднань.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею здобувача. У ній вперше систематизовано, структуровано, осмислено та проаналізовано загальнотеоретичні погляди українського правознавця.

Апробація результатів. Результати наукових досліджень апробовано на V-ій (1999, м.Львів), VI-ій (2000, м.Львів), VII-ій (2001, м.Львів), VIII-ій (2002, м.Львів) Регіональних конференціях на тему “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”; на Всеукраїнській науковій конференції студентів та аспірантів „Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права держави і політології” (2002, м.Львів); на Міжнародній науково-практичній конференції “Судовий захист прав людини: національний та європейський досвід” (2001, м. Одеса); на 5-ій (57-ій) (2002, м.Одеса) та на 7-ій (59) (2004, м.Одеса) звітних конференціях професорсько-викладацького складу й аспірантів; на щорічній звітній конференції “Актуальні проблеми правознавства в Україні” (2001, м.Тернопіль); на наукових читаннях, присвячених вшануваню видатного вченого, професора права, академіка Станіслава Дністрянського (13.11.1870 — 05.05.1935) (2002, м.Ужгород); на Міжнародній конференції студентів й аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (2002, м.Хмельницький); на конференції, присвяченій 140-річчю від дня народження Костя Левицького (1999, м.Львів); на 13-ій (2002, м.Львів), 14-ій (2003, м.Львів) та 15-ій (2004, м.Львів) наукових сесіях Наукового Товариства ім. Шевченка; на Регіональній міжвузівській науковій конференції „Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (2004, м. Івано-Франківськ).

У рамках курсу „Історія української політичної та правової думки” з 1999 до 2003 навчальні роки студентам юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка дисертант читав лекцію на тему “Погляди Станіслава Дністрянського на право і державу”. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри теорії та історії держави та права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Основні положення дисертанта викладені у дев’яти публікаціях дисертанта (із них 6 – у фахових виданнях).

Структура роботи. Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Основний обсяг дисертації становить 170 сторінок, обсяг списку використаних джерел (208 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання, об’єкт та предмет, методологічну основу та наукову новизну одержаних результатів, висвітлено зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами, а також подано рекомендації щодо практичного застосування одержаних результатів.

У першому розділі „Типологія джерел та історіографія досліджень наукової спадщини С.Дністрянського” усі матеріали, які автор використовував для написання дисертаційної роботи, поділено на три групи: 1) документи та праці, які підтверджують становлення та розвиток загальнотеоретичних поглядів С.Дністрянського; 2) рецензії, відгуки, критичні матеріали та ювілейні збірники, присвячені характеристиці наукової діяльності С.Дністрянського, а також опубліковані у різних виданнях некрологи, у яких міститься оцінка його поглядів; 3) праці, статті, матеріали конференцій, рецензії, сучасних українських учених, у яких є оцінки наукових здобутків С.Дністрянського.

До найважливіших матеріалів, які детально досліджено, належать наступні праці С.Дністрянського: „Полагода шкоди з огляду економічного та соціального” (1897), „Чоловік та єго потреби в правнім системі” (1900) „Звичаєве право — а соціальні зв’язки” (1902), „Самовизначення народів” (1919), „Зв’язок та сполука народів” (1920), „Огляд історії філософії права” (1922), „Загальна наука права і політики” (1923), „Нова держава” (1923), „Погляди на теорії права та держави” (1925), „Культура, цивілізація та право” (1926), „Соціальні форми права” (1927), „Границі науки права” (без дати). Їх вартість та наукова самобутність полягає у тому, що у них чи не вперше в українському правознавстві було створено оригінальну, україномовну, цілісну правову та державницьку концепцію. Безперечно, до вершинних явищ розвитку української теорії держави та права належать „Загальна наука права і політики” (1923), „Погляди на теорії права та держави” (1925) та „Соціальні форми права” (1927). На нашу думку, перевидання цих та деяких інших опублікованих та рукописних праць С.Дністрянського є нагальною вимогою для розвитку сучасної української юридичної науки.

Другий розділ „Загальнотеоретичні аспекти правової концепції С.Дністрянського” присвячений висвітленню методологічних засад правового світогляду С.Дністрянського, з’ясуванню місця правознавства в його наукознавчій концепції та розуміння генезису, поняття, видів та форм права.

2.1. Соціальні та методологічні засади формування правової концепції ученого. Створюючи власну правову концепцію, С.Дністрянський ґрунтовно вивчив, осмислив та проаналізував розвиток правових та політичних уявлень на право та державу від античності до початку ХХ ст., зокрема ідеї Аристотеля (теорія природного походження держави), А.Вагнера (органічна теорії права та держави), В.Вільсона (ідея права народів на самовизначення), Г.Єллінека (формально-догматична юриспруденція та теорія законів у державному праві), Р.Ієрінга (теорія „інтересу в праві” та „боротьби за право”), А.Менгера (австромарксизм), Р.Штамлера (теорія „правильного права”), Ф.Цайлера (теорія відродженого природного права), Р.Гофмана, Р.Пфаффа, та Й.Унгера (історична школа права), а також відомих українських правників та мислителів — М.Драгоманова, Б.Кістяківського, О.Огоновського, Т.Шевченка.

Досліджуючи юридичні явища, С.Дністрянський уперше у праці „Полагода шкоди з огляду економічного та соціального” (1897) застосовує соціологічний метод. У ній він формулює власне бачення, як можна застосовувати принципи соціально-економічної теорії, у юридичній науці та розглядає проблему безпосереднього зв’язку науки права з економічними та соціальними науками. Застосовуючи індуктивний метод при аналізі економічних відносин в Австро-Угорщині, С.Дністрянський у праці „Звичаєве право та соціальні зв’язки” (1902) висловив думку про моделювання та ідеалізацію як основу вивчення державно-правових явищ.

У підрозділі 2.2. „С.Дністрянський про місце правознавства у системі науки” проаналізовано погляди вченого на науку та її структуру. Під поняттям „наука” він розуміє систему знань про навколишній світ, а саме про природу, суспільство та всі явища, які в них відбуваються. За цим критерієм усі науки він ділить на „природні” та „суспільні”, які залишаються інтегральними частинами єдиної науки. Юриспруденцію С.Дністрянський розуміє як найважливішу серед усіх суспільних наук, бо вона досліджує й розробляє регулятивні закони для співіснування людей та різних форм їх організації у суспільстві. Особливу увагу він звертає на взаємозв’язки різних наук між собою. Через відкритість та взаємозв’язок знань юриспруденції з іншими суспільними та природними науками учений обґрунтовує появу таких нових наук як філософія права, соціологія права, судова медицина та ряду інших. Такий підхід С.Дністрянського до розуміння науки та її структури дозволив йому передбачити подальший процес розвитку науки в цілому та правознавства зокрема.

С.Дністрянський одним із перших виступив проти „позитивістського” трактування правознавства як відокремленої науки. Його основні ідеї на цю проблему викладені у працях „Границі науки права”, „Загальна наука права та політики”, „Погляд на теорію права та держави”. Він наголошував: правознавство охоплює не тільки знання про позитивне право, але й повинно з’ясовувати співвідношення права і суспільства, права й економіки, а також з'ясовувати, в чому полягає суть права в історії людства, народів та держав.

2.3. Генезис права в інтерпретації науковця. У праці „Звичаєве право — а соціяльні зв’язки. Причини до пояснення § 10 австрійської книги законів цивільних” (1902) аналіз суспільно-економічних відносин допоміг С.Дністрянському зробити висновок про вирішальну роль норм звичаєвого права в економічних або цивільно-правових відносинах суспільства. У ній уперше визначено засади, на яких функціонує та співіснує між різними соціальними групами „звичаєве право”. Учений підкреслював, що суспільство виступає фактичним джерелом права, яке, на його думку, виступає як чинник найважливіших соціальних, етичних та моральних норм, які „авторитарною” силою тої чи іншої соціальної групи визнаються правовими. На них, стверджував С.Дністрянський, новоутворена держава повинна звертати найважливішу увагу і відповідно визнавати їх на державному рівні як джерело права. Учений з’ясував різницю між звичаєм, етичними нормами й правом, встановлював відношення права до держави та звичаєвого права до закону.

Первинні норми суспільного життя, на думку С.Дністрянського, мали релігійно-етичний характер. Лише після них з’являються норми економічного та правового характеру. Різниця між нормами релігійно-етичного та правового характеру полягає у способі забезпечення цих норм, перших — лише через переконання, других — через примус. Саме потреби людей у межах різних форм організації суспільства обумовлюють згодом появу прав людини. Первинні регулятивні норми в суспільстві, в яких зосереджений і релігійно-етичний, і економічний, і правовий характер, С.Дністрянський називає звичаями. Вони виникали для задоволення потреб членів суспільства та безпосередньо впливали на формування правових норм. Як наслідок, в таких умовах право первинно виникає у найелементарніших соціальних групах із релігійно-етичних норм. Найважливіші релігійно-етичні норми окремих соціальних груп перетворюються на право, коли авторитетна влада тої чи іншої групи (чоловік, батько, родоначальник, вождь племені) визнає ту чи іншу соціально-етичну норму як правову, тобто загальнообов’язкову.

Отже, первинна система правових норм у концепції С.Дністрянського — це „звичаєве право”. Така система права виникла до появи перших державних утворень. Навіть після виникнення держав, на думку С.Дністрянського, звичай зберігає свою регулятивну функцію. Саме йому повинно відповідати, або принаймні не суперечити, новостворене та діюче державне (позитивне) право.

Порівнюючи юридичну силу правової норми, встановленої у державі, із силою норм звичаєвого права, С.Дністрянський підкреслює, що через нестабільність, плинність та недосконалість норм позитивного права, норми звичаєвого права користуються більшим авторитетом у членів суспільства.

У підрозділі 2.4. „Поняття, види та форми права у поглядах мислителя” автор дисертації довів, що в розумінні С.Дністрянського право — це універсальне явище і природне, і соціальне, і економічне, і політичне, яке існує як у державі, так і поза нею. Право поза державою відрізняється від права в державі лише тим, що державне право забезпечується державним примусом, а природне, соціальне та економічне право — суспільним примусом. Критерієм розмежування права й інших соціальних норм є наявність примусу, при цьому примус може бути як фізичним, так і психологічним чи моральним. З розвитком цивілізації та правової держави, на думку С.Дністрянського, роль морального, а не фізичного примусу постійно зростатиме. Право — це обов’язковий атрибут життя суспільства, який завжди виконував регулятивну функцію. У зв’язку з цим учений виділив потреби окремих суспільних груп та індивідів як безпосередні джерела права. Вони зумовлюють, на його переконання, такі форми права — „звичаєве право”, „закони” та „право юристів”. С.Дністрянський наголошував, що „право юристів” (як практиків так і теоретиків) виступає посередником між „звичаєвим правом” та „законами”. Така точка зору ученого є, на нашу думку, новаторською, перспективною як для того часу, так і для сьогодення. Вона передбачає розширення меж поняття, видів та форм права, а також перспективу зближення романо-германської з англо-саксонською системою права, зокрема щодо визнання доктрини та судового прецеденту як джерел права.

Значну увагу С.Дністрянський приділяв питанням поділу права на публічне й приватне. За ним, критерієм такого поділу є інтерес приватної особи або держави чи суспільства в цілому. Під цим оглядом він підкреслює подвійний характер єдиного права, яке водночас є й абстрактним, і конкретним, і публічним, і приватним.

У третьому розділі „Загальнотеоретичні аспекти державної концепції С.Дністрянського” досліджено концептуальні питання додержавної організації суспільства, визначення держави та народу як вищих форм організації суспільства, проблеми їхнього співіснування та висвітлено форми міжнародних та міждержавних відносин. Ці питання й обумовили відповідну структуру цього розділу дисертації.

У підрозділі 3.1 „Додержавна організація суспільства у трактуванні дослідника” дисертант аналізує первісні форми суспільних об’єднань, які інтерпретував С.Дністрянський. Розглядаючи природні, соціальні та економічні основи суспільного ладу, український учений дійшов висновку, що подружжя, родина, рід, плем’я, держава, а також народ — це „органічні суспільні зв’язки”, а класи, партії, церква, трудові колективи, а також різного роду громадські об’єднання — це „організаційні суспільні зв’язки”. Треба зазначити, що, дослідивши процеси розвитку суспільства, видатний український правознавець з’ясував форми співіснування та способи розв’язання складніших відносин між органічними та організаційними групами.

У підрозділі 3.2. „Держава як вища форма організації суспільства у теорії С.Дністрянського” йдеться про мету створення держави та наслідки утворення в суспільстві елементарних соціальних груп. Проаналізувавши процес зародження держав, С.Дністрянський звернув увагу на те, що часто одна і та ж сама людина виступає членом декількох суспільних груп, а тому може мати різні соціальні статуси. Варто наголосити, що держава, за С.Дністрянським, утворюється як результат органічної потреби суспільства. Завдання, яке покладається на державу в момент її виникнення, — це утворення правового ладу, який був відсутній на попередніх етапах розвитку людства. Отже, держава повинна була об’єднати у своїх межах соціальні групи нижчого рівня та визнати їх органічне (природне) існування. Крім того, держава, визнавши їхнє існування і після власного виникнення, повинна була зберегти соціальне життя цих груп і визнати створені ними соціально-етичні норми. Державні закони, на думку С.Дністрянського, за своїм статусом не можуть скасовувати правові норми соціальних груп, а навпаки, вони повинні базуватись на цих нормах і якомога більше їм відповідати. Тобто держава, як окреме соціальне об’єднання, отримує право на життя з правом створення нових (власних) правових норм. З появою держави суспільний лад змінюється на правовий.

Держава не скасовує правових норм первісних суспільних об’єднань, а, базуючись на них, створює норми для врегулювання відносин між державою та іншими соціальними об’єднаннями. Оскільки норми первісних соціальних об’єднань часто суперечили між собою, то держава з метою забезпечення правової охорони членів суспільства, узгодження інтересів соціальних об’єднань та подальшого їхнього існування та розвитку, створює власну систему правових норм. Іншими словами, держава створює власну правову систему як механізм узгодження різних правових норм.

На думку С.Дністрянського, завдання, яке стоїть перед державою, полягає у створенні стабільності та узгодженості інтересів у суспільстві. Державне право лише тоді зможе досягти поставленого перед державою завдання, коли воно буде базуватись на звичаєвому праві. Тільки в такому випадку держава може стати правовою державою.

Отже, розглядаючи питання походження держави як найвищої соціальної організації у суспільстві, С.Дністрянський був прихильником концепції Аристотеля про природне походження держави.

У підрозділі 3.3. „Народ та держава в теоретичних оцінках правознавця” автор дисертації розглядає статус народу у суспільстві, аналізує співвідношення понять „держава” та „народ”.

У процесі природного розвитку суспільства, на думку С.Дністрянського, з’являється і народ. Етнічна територія народу збігається первинно з територією держав. Через завойовницьку політику держав їхня територія різко збільшувалась. Часто в історії можна побачити приклади, коли територія однієї держави охоплює етнічні території двох чи більше народів, або етнічну територію певного народу займають дві держави або більше. Така ситуація впливала на боротьбу підкорених народів за власну національну державу. Народ, на думку С.Дністрянського, як свідома, культурна та вища організація суспільства, виникає наприкінці ХVIII ст. Зважаючи на закріплені в кінці ХІХ— на початку ХХ ст. конституційні права народів на самовизначення, народ, як і держава, на думку вченого, є важливими соціальними об’єднаннями вищого рівня. Держава, за С.Дністрянським, не може нехтувати проблемами та потребами того чи іншого народу.

До ознак народу С.Дністрянський зараховував його природне походження, наявність власної етнічної території та власної культури. Власна культура, стверджував учений, відкрила шлях до цивілізації, тобто до утворення на своїй національній території державної організації. На переконання С.Дністрянського, кордонами національної держави мають бути кордони етнічної території народу. Дослідник підкреслював, що держава і народ мають такі спільні елементи, як „територія” і „люди”, але для держави важливішою є „територія”, а для народу — „люди”. Крім того, кордони держави завжди мають політичний статус, а народу —етнічний чи культурний.

У підрозділі 3.4. „Види та форми міждержавних і міжнародних об’єднань у концепції С.Дністрянського” дисертант уперше аналізує трактування українським правознавцем форм міждержавних та міжнародних відносин, показує витоки концептуальних засад та оригінальність його підходів до зазначеної проблеми. Серед форм міждержавних відносин учений виділяв „особову унію”, „реальну унію”, „зв’язкову державу” та „зв’язок держав”. Оскільки жодна з таких форм держав не задовольняла потреби народів, які прагнули до утворення власної національної держави, С.Дністрянський запропонував власний погляд на вирішення міждержавних та міжнародних конфліктів через досягнення миру на землі, а також гармонійного життя суспільства.

Так, у праці „Зв'язок та сполука народів” він висловив ідею одномоментної ліквідації політичних кордонів держав. За таких умов кожен народ повинен визначитись чи створити на власній етнічній території національну державу, чи долучитись за згодою іншого народу до його національної держави. Усе це повинно відбуватись демократичним шляхом, виключаючи будь-яке насильство в процесах утворення національних держав.

Отже, те, що у „зв’язкових державах” (федераціях) було основою їхньої сили та існування, а саме: створення спільної влади, армії та ведення закордонної політики, — не могло стати вихідною точкою для об’єднання різних національних держав. Мета останніх — зберегти народний суверенітет. Об’єднання народів надає їм можливість не лише мати у повноті суверенітет своєї території, а й — культурну та економічну свободу на землях своїх сусідів. На нашу думку, такі ідеї С.Дністрянського носили водночас і новаторський і утопічний характер.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено й по-новому вирішено завдання, що полягає у поглибленні історико-правових знань про становлення та розвиток загальнотеоретичних поглядів на право та державу, і це є відповідним внеском у правничу науку.

Основні висновки, що відображають погляди дисертанта на цю проблему, викладені у таких положеннях:

1. Загальнотеоретичні погляди С.Дністрянського на право та державу становлять оригінальну, цілісну, синтетичну, соціальну концепцію з елементами природної, позитивістської та матеріалістичної теорій походження права та держави. Вона є цінним здобутком української та європейської правової науки.

2. Ґрунтовно вивчивши правові та політичні ідеї, вчення і концепції від античності до початку ХХ ст., С.Дністрянський створив власну правову концепцію. Базовими для нього були ідеї Аристотеля (автора теорії природного походження держави), А.Вагнера (прихильника органічної теорії права та держави), Г.Єллінека (представника формально-догматичної юриспруденції та теорії законів у державному праві), Р.Ієрінга (засновника теорії „інтересу в праві”), А.Менгера (прихильника соціалістичної теорії), Р.Штамлера (засновника теорії „правдивого права”), Ф.Цайлера (прихильника теорії природного права), Р.Гофмана, Р.Пфаффа, Й.Унгера (представників історичної школи права), а також визначних українських мислителів та вчених — Б.Кістяківського, О.Огоновського й Т.Шевченка.

3. Український правознавець у праці „Полагода шкоди з огляду економічного та соціального” (1897) одним з перших у юридичній науці використовував принципи соціально-економічної теорії та осмислив проблеми безпосереднього зв’язку науки права з економікою та соціологією. Так, С.Дністрянський формує власну методологію правознавства, в основі якої є історико-генетичний, соціально-економічний, історичний, філософський та соціологічний методи.

4. Суттєвими у системі загальнотеоретичних поглядів С.Дністрянського є проблеми осмислення місця, ролі та значення правознавства у структурі науки, зв’язків між різними науками, які зумовлюють постійну появу нових наук. Так, він обґрунтував появу філософії права, соціології права, судової медицини тощо.

5. С.Дністрянський мав власне бачення зародження та розвитку права. На першому етапі під впливом соціальних, природних та економічних факторів у суспільстві виникають первісні види регулятивних норм (релігійні, етичні, економічні). На другому етапі на основі найбільш важливих релігійно-етичних норм зароджуються правові норми. На третьому етапі правові норми окремих елементарних соціальних груп (подружжя, роду, племені) систематизуються у „звичаєвому праві”. На четвертому етапі з появою держави виникає позитивне право, а „звичаєве право” через нестабільність та недосконалість норм позитивного права, продовжує залишатися важливим фактором правового регулювання суспільних відносин. Право, в концепції С.Дністрянського, є складовою частиною культури та цивілізації, тому його розвиток та існування безпосередньо пов’язані із загальним розвитком культури та прогресом цивілізації. Воно є обов’язковим атрибутом життя суспільства, бо завжди виконує регулятивну функцію. Інші види соціальних норм мають доповнюючий і допоміжний характер.

6. С.Дністрянський виділив наступні форми права: „звичаєве право”, „закони” та „право юристів”. Під „правом юристів” він розумів як ідеї, концепції, правові доктрини, наукові розробки вчених-права, так і діяльність юристів-практиків. При цьому „право юристів” виступає посередником між „звичаєвим правом” та „законами” (позитивним правом).

7. Держава, за С.Дністрянським, утворюється як результат органічної потреби суспільства. Завдання, яке покладається на державу в момент її виникнення, — це утворення правового ладу, який був відсутній на попередніх етапах розвитку людства. У процесі природного розвитку суспільства, на думку С.Дністрянського, з’являється і народ. Визнання та реалізація права кожного народу на самовизначення є основою теорії вченого про виникнення національних держав і концепції миру у світі.

8. Загальнотеоретичні погляди С.Дністрянського знайшли подальший розвиток у працях таких українських учених, як А.Андрієвський („Право як соціальне явище”. Прага, 1930), Л.Бич („Загальна наука права”. Подебради, 1934), О.Ейхельман („Основи права”. Прага, 1927), В.Старосольський ( „Держава і політичне право”. Подебради 1925; „До питання про форми права”. Львів, 1925; „Про цінність права”. Львів, 1928; „Держава і право”. Львів, 1934).

Ідеї українського вченого актуальні і сьогодні. З огляду на це, повноцінне вивчення наукової спадщини С.Дністрянського дасть можливість об’єктивно розкрити один з важливих етапів історії української політичної та правової думки

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Коваль А. Суспільні зв’язки - основа правової концепції Станіслава Дністрянського // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія юридична.— Вип. 35.— Львів, 1999.— С. 150-154

2. Коваль А. Соціальне поняття права в правовій концепції С.Дністрянського // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Серія юридична.— Вип. 36.— Львів, 2000.— С. 170-175

3. Коваль А. Погляди Станіслава Дністрянського на права людини та громадянина // Збірник наукових праць Одеської національної юридичної академії “Актуальні проблеми політики”. — Вип. 13-14.— Одеса, 2002.— С. 883-888

4. Коваль А. Джерела та форми права в правовій концепції Станіслава Дністрянського // Збірник наукових праць Одеської національної юридичної академії “Актуальні проблеми держави і права”.—Вип. 16.— Одеса, 2002.— С. 107-111

5. Коваль А. Погляди С.Дністрянського на правознавство як науку // Збірник наукових праць Одеської національної юридичної академії „Актуальні проблеми держави і права”.—Вип. 22.— Одеса, 2004 р.— С. 78-82

6. Коваль А. Поняття, форми та види міждержавних і міжнародних відносин у концепції С.Дністрянського // Життя і право. Львівський правничий часопис.— № 1. — Львів, 2005.— С. 23-27

7. Коваль А. Ідея національної держави у правових поглядах Станіслава Дністрянського // Матеріали VII регіональної науково практичної конференції (13-14 лютого 2001 р.) „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”.— Львів, 2001.— С. 28-30

8. Коваль А. Станіслав Дністрянський — визначний український правознавець // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів „Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених”.— Спецвипуск № 1.— Хмельницький, 2002.— С. 38-39.

9. Коваль А. Право народу на самовизначення в творчій спадщині Станіслава Дністрянського // Науковий збірник ЮІ ТАНГ “Актуальні проблеми правознавства”.— Вип. 2.— Тернопіль, 2001.— С. 78-81

Анотація

Коваль А.Ф. Погляди Станіслава Дністрянського на право та державу (загальнотеоретичні аспекти). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2004.

Дисертація присвячена дослідженню загальнотеоретичних аспектів поглядів Станіслава Дністрянського на право та державу. У роботі здійснено типологізацію джерел та історіографію досліджень наукової спадщини С.Дністрянського, з’ясовано соціальні та методологічні засади його правової та державної концепції, а також проаналізовано його погляди на місце та роль правознавства у науковій системі, на розуміння генезису права та держави, на поняття, права, держави, міжнародних та міждержавних об’єднань, їх видів та форм.

У дисертації також з’ясовано вплив минулих та сучасних С.Дністрянському правових та політичних ідей на його наукову концепцію, визначено роль і місце наукової спадщини правознавця в українській юридичній науці та встановлено, що концепція С.Дністрянського — це оригінальна, цілісна, синтетична, соціальна концепція права та держави з елементами природної, позитивістської та матеріалістичної політичних та правових теорій, створюючи які широко використовувався історико-генетичний та соціально-економічний методи.

Ключові слова: С.Дністрянський, загальнотеоретичні погляди, суспільство, право, держава, народ, „суспільний зв’язок”, форми права, форми держави.

Аннотация

Коваль А.Ф. Взгляды Станислава Днистрянского на право и государство (общетеоретические аспекты).— Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук за специальностью 12.00.01— теория и история государства и права; история политических и правовых учений.— Львовский национальный университет имени Ивана Франка, Львов, 2004.

Диссертация посвящена исследованию общетеоретических аспектов взглядов Станислава Днистрянского на право и государство. В данном исследовании произведена типологизация источников и историография исследований научного наследства украинского ученого, освещены социальные и методологические основы правовой и государственной концепции С.Днистрянского. К наиболее важным источникам, которые диссертант основательно анализирует, относятся: „Полагода шкоди з огляду економічного та соціального” (1897), „Чоловік та єго потреби в правнім системі” (1900), „Звичаєве право — а соціальні зв’язки” (1902), „Самовизначення народів” (1919), „Зв’язок та сполука народів” (1920), „Огляд історії філософії права” (1922), „Загальна наука права і політики” (1923), „Нова держава” (1923), „Погляди на теорії права та держави” (1925), „Культура, цивілізація та право” (1926), „Соціальні форми права” (1927), „Границі науки права” (без даты). Их научная ценность объясняется тем, что именно в них не впервые ли в украинской юриспруденции было создано оригинальную, украино-языческую, целостную правовую и государственную концепцию. Несомненно, что к вершинным явлениям развития украинской теории государства и права принадлежат „Загальна наука права і політики” (1923), „Погляд на теорії права та держави” (1925) и „Соціальні форми права” (1927). Переиздание этих и других — изданных и рукописных — работ С.Днистрянского есть первоочередной задачей, разрешение которой обогатит осмысление истории юридической науки.

В диссертации исследовано и проанализировано взгляды украинского теоретика государства и права на место и роль юриспруденции в науке, раскрыто взгляды на понимание генезиса права и государства, на понятие, виды и формы права, государства и межгосударственных объединений.

Создавая свою правовую концепцию, С.Днистрянский изучил, осознал и проанализировал правовые и политические учения, идеи, взгляды от античности до начала ХХ ст., а именно, идеи Аристотеля (автора теории природного происхождения государства), А.Вагнера (приверженца органической теории права и государства), Г.Еллинека (представителя формально-догматической юриспруденции и теории законов в государственной власти), Р.Иеринга (основателя теории интереса в праве), А.Менгера (приверженца социалистической теории), Р.Штамлера (основателя теории праведного права), Ф.Цайлера (приверженца теории природного права), Р.Гофмана, Р.Пфаффа, Й.Унгера (представителей исторической школы права), а также известных украинских ученых и мыслителей — Б.Кистяковского, О.Огоновского и Т.Шевченка.

Проанализировав идеи вышеперечисленных мыслителей, С.Днистрянский сформулировал собственное видение рождения и развития права и государства. Вначале под воздействием социальных, природных и экономических факторов в обществе рождаются первые виды регулируемых норм (религиозные, этические, экономические). Правовые нормы возникают как наиболее важные нормы. Вначале это были правовые нормы отдельных элементарных социальных объединений (семьи, роды, племена), которые последовательно систематизируются в „обычайное право”. С появлением государства возникает и позитивное право. Также, С.Днистрянский отдельно выделяет право юристов (и практиков, и теоретиков), которое выступает посредником между „обычайным правом” и „позитивным правом”.

Государство, за С.Днистрянским, возникает как результат органической потребности общества. Задача, которая поставлена перед государством в момент его возникновения — это создание правового порядка, которого не было в догосударственной жизни общества. В процессе природного развития общества, по мнению украинского ученого, возникает и народ. Реализация права народа на самоопределение является ключевым моментом создания национальних государств и достижения мира на земле.

Ключевые слова: С.Днистрянский, общетеоретические взгляды, общество, право, государство, народ, общественная связь, формы права, формы государства.

Annotation

Koval A.F. Views of Stanislav Dnistryanskuy on law and state (general- theoretical aspects). – Manuscript.

Dissertation for a degree of master of laws on specialty 12.00.01 – theory and history of state and law; history of political and legal studies – Ivan Franko Lviv National University, 2004.

Dissertation is dedicated to the research of the general-theoretical views of Stanislav Dnistryanskuy on law and state. Dissertator developed a typology of the sources and historiography of the research of the scientific heritage of Stanislav Dnistryanskuy, studied out methodological basis of his legal and state concept, and also