ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С.КОСТЮКА

АПН УКРАЇНИ

КАЦЕРО Анжеліка Олександрівна

УДК 159.922.8: 159.923.2

ОСОБЛИВОСТІ ОБРАЗУ Я

У БЕЗДОГЛЯДНИХ ПІДЛІТКІВ

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Клименко Віктор Васильович,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН

України, завідувач лабораторії вікової фізіології та шкільної гігієни

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Боришевський Мирослав Йосипович,

Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН

України, завідувач лабораторії психології

особистості ім. П.Р.Чамати

кандидат психологічних наук, доцент

Синельников Віктор Максимович,

Макіївський економіко-гуманітарний інститут,

доцент кафедри психології

Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського (м. Одеса),

кафедра психології

Захист відбудеться 7 липня 2005 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.453.02 в Інституті психології імені Г.С.Костюка АПН України (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України (01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2).

Автореферат розісланий 6 червня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Андрієвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема будови і функцій образу Я належить до найактуальніших напрямків дослідження в загальній психології. Образ Я розглядається науковцями з різних позицій: як мета-психологічна категорія процесів самосвідомості (А.Петровський, М.Ярошевський та ін); як її когнітивний компонент (М.Боришевський, Л.Волинська, П.Чамата та ін.); як душевно-духовний аспект життя (В.Татенко та ін.); як комплексне відображення системи особистісних ставлень (А.Асмолов, І.Бех, О.Скрипченко та ін.); як когнітивна складова фізичного Я людини (Є.Соколова, М.Малтц та ін.).

Найчастіше психологічне поняття “образ Я” використовується як таке, що комплексно відображає систему особистісних уявлень і ставлень індивіда до себе. Відзначається, що на основі власних ставлень, уявлень людина будує свою поведінку. Змінивши сприйняття людиною самої себе, згармонізувавши її образ Я, можна вплинути на настановлення та готовність особи поводитися певним чином. Ми розуміємо образ Я як складноструктуровану цілісну систему, як суб’єктивну картину самого себе, що є настановленням по відношенню до себе і світу, інтерпретує індивідуальний досвід з метою зорієнтувати суб’єкта в конкретній ситуації і спрямувати його на досягнення певних цілей. Все сказане дозволяє розглядати образ Я як потенційне джерело змін, розвитку.

В світлі сучасних соціальних змін актуальним стає вивчення структури і функцій образу Я як регулятора поведінки у бездоглядних підлітків. Науковий інтерес до цієї проблеми спричинений тим, що, незважаючи на значні відмінності у чисельності випадків, соціальному походженні дітей, причинах і меті їх бродяжництва, в усіх країнах, незалежно від рівня їх добробуту, констатується збільшення кількості дітей, підлітків на вулиці.

В контексті зв’язку розвитку людини в підлітковому віці і особливостей її уявлень про саму себе образ Я був предметом дослідження у працях Р.Бернса, А.Болотової, І.Бушай, Т.Говорун, Т.Дмитрової, Д.Кірай, І.Кона, Д.Леоніду, А.Рождественського, Д.Фельдштейна, Є.Шильштейна та ін.

Кількість досліджень, присвячених вивченню особливостей образу Я як регулятора поведінки підлітків, що стали бездоглядними, поки ще не можна вважати достатньою (Ю.Антонян, А.Ареф’єв, А.Гоголєва, Ю.Клейберг, А.Нечаєва, А.Прихожан, В.Степанов). Отже, недостатня розробленість питань структури і функцій образу Я у бездоглядних підлітків, усвідомлена необхідність наукового дослідження особливостей їх трансформації і попередження або корекції викривлень зумовили вибір теми даного дослідження.

Зростання чисельності бездоглядних дітей в Україні загострює необхідність виявлення зовнішніх і внутрішніх чинників, які спричиняють бездоглядність, розробки заходів її попередження. Шляхи подолання бездоглядності як негативного явища визначені у нормативно-законодавчих актах (“Комплексні заходи щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві”, Національна програма “Діти України”, Державна програма запобігання дитячої бездоглядності на 2003-2005 роки), які орієнтують на організацію теоретичних і методичних досліджень проблем профілактики бездоглядності, на узагальнення досвіду, впровадження в практику ефективних методів роботи з такими підлітками.

До завдань цього напрямку також належить створення умов для психологічної підтримки підлітків з функціонально неспроможних сімей. Взаємовідносини в цих сім’ях призводять підлітків до стану бездоглядності, руйнуючи структуру і функції образу Я, який є основою вибору особистістю провідної лінії поведінки, обираючи, наприклад, спосіб життя безпритульного, бездоглядного.

Таким чином, спираючись на твердження про соціальну природу бездоглядності, в генезисі якої біологічні фактори грають роль передумов, які полегшують і/або модифікують її розвиток, та у зв’язку з тим, що поведінка значною мірою зумовлюється уявленнями людини про саму себе, саме вивчення образу Я стало для нас пріоритетним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає комплексному плану науково-дослідної роботи лабораторії вікової фізіології та шкільної гігієни Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України “Визначення норм психічного і фізіологічного розвитку учнів” (номер державної реєстрації – 0101U000534).

Об’єктом дослідження є образ Я підлітка.

Предмет дослідження – структура і функції образу Я у бездоглядного підлітка.

Мета дослідження – вивчення особливостей образу Я у бездоглядного підлітка і розроблення та, по змозі, обґрунтування рекомендацій щодо сприяння процесу відновлення гармонійного розвитку образу Я у бездоглядного підлітка.

Завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз структури і функцій образу Я, розкрити чинники його становлення у підлітковому віці.

2. Емпірично дослідити зовнішні та внутрішні чинники, що спричиняють стан бездоглядності, та виявити особливості образу Я у бездоглядного підлітка.

3. З’ясувати відмінності у змісті, структурі, функціях образу Я як регулятора поведінки бездоглядного підлітка та підлітка, який виховується у функціонально спроможній сім’ї.

4. Визначити психологічні умови гармонійного розвитку та становлення образу Я і розробити рекомендації щодо попередження та корекції викривленого образу Я у бездоглядного підлітка.

Гіпотези дослідження:

– образ Я як складноструктурована цілісна система є результатом психічного відображення людиною як внутрішніх сенсів життя, так і зовнішніх впливів;

– образ Я підлітка, під впливом надмірного загострення суперечностей з оточенням і, зокрема, з батьками і вчителями, трансформується, його структура набуває нового змісту, підсилюється власне Я, прагнення до активних самостійних дій, вчинків, самостійної поведінки;

– зіткнення з суперечностями призводить до посилення у одних підлітків – емоційності, у других – чутливості (сентиментальності), у третіх – пристрасності в діях і поведінці; остання характеристика притаманна більшою мірою саме бездоглядним і знаходить своє відображення у викривленому образі Я;

– у викривленому (трансформованому) невирішеними суперечностями образі Я бездоглядного підлітка провідним стає самозахист, що перетворюється на засіб самоствердження;

– відновлення викривленого, дисгармонійного образу Я у бездоглядного підлітка, може здійснюватися: а) через гармонізацію структури і підвищення ступеню повноти і глибини усвідомленості уявлень підлітка про самого себе; б) через створення зовнішніх умов, які підсилюють позитивне в його ставленні до себе, до світу та сприяють оптимізації процесу розвитку образу Я.

Теоретико-методологічною основою дослідження є: загальнопсихологічні положення про особистість, діяльність та поведінку (Г.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Рубінштейн та ін.); основи генетичної психології (С.Максименко); розроблені в психології уявлення про становлення особистості в онтогенезі (Л.Божович, М.Боришевський, Л.Виготський, В.Моляко, Т.Титаренко, Д.Фельдштейн, Н.Чепелєва та ін.); психологічні концепції, що розкривають зміст та структуру образу Я, особливості розвитку образу Я й самосвідомості особистості (Р.Бернс, Е.Еріксон, І.Кон, В.Столін, П.Чамата та ін). Дослідження спирається також на результати робіт, присвячених профілактиці викривлень, розвитку і організації психокорекції поведінки підлітків (О.Бондаренко, Л.Бурлачук, В.Клименко, А.Макаренко, Н.Максимова, Т.Яценко та ін.).

Методи дослідження. Для перевірки висунутої гіпотези і виконання поставлених завдань використано комплекс методів: теоретичні – аналіз, синтез, систематизація, порівняння, узагальнення наукової літератури та емпіричних матеріалів, які стосуються об’єкта дослідження, емпіричні – спостереження, інтерв’ю, самоопис, самозвіт, проективні методи; математично-статистичні методи обробки кількісних та якісних даних.

Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження здійснювалося протягом 2002-2005 років у кілька етапів. Воно проводилось на базі притулку для неповнолітніх №1 м. Донецька, соціально-реабілітаційного центру “Проліски” м. Макіївки. Всього в ньому брали участь 245 підлітків, з них 86 віком 13-15 років, що були бездоглядними або тимчасово перебували в закладах соціальної допомоги. Для перевірки, уточнення і верифікації деяких положень дослідження залучалися 86 підлітків віком 13-15 років, які виховувалися в функціонально спроможних сім’ях і навчалися у школі (загальноосвітня школа №57 м. Макіївки), тобто розвивалися в сприятливих соціальних умовах. Частина бездоглядних підлітків (73 особи) після першого етапу не ввійшли до основної групи у зв’язку з неможливістю залучити їх до повторної участі у подальшій роботі (причина – відсутність постійного місця перебування).

Наукова новизна одержаних результатів та теоретичне значення роботи полягає в аналізі та співставленні основних підходів до вивчення структури і функцій образу Я у бездоглядного підлітка, в концептуалізації образу Я як фактора розвитку. Визначено зовнішні і внутрішні чинники, що спонукають підлітка до втечі з дому або соціального закладу, серед останніх значне місце належить трансформованому (викривленому) образу Я.

Показано, що образ Я, як результат психічного відображення внутрішніх сенсів життя і зовнішніх впливів, утворює складно структуровану цілісну систему. Доведено, що надмірне загострення суперечностей з оточенням призводить до викривлення в структурі образу Я у бездоглядного підлітка: провідним стає мотив самозахисту як засіб самоствердження, домінує пристрасність, активність. Визначено критерії оцінки особливостей образу Я у бездоглядних. Набули подальшого розвитку уявлення про структуру та функції образу Я у підлітків.

Практичне значення дисертаційної роботи визначається можливістю використання отриманих результатів у психологічній роботі з бездоглядними, спрямованій на забезпечення умов, які сприяють оптимізації процесу гармонійного розвитку образу Я. Знання особливостей образу Я цієї категорії підлітків дає змогу реалізувати індивідуальний підхід у профілактиці та психокорекції бездоглядності. Встановлені нами нові факти і сформульовані на їх підставі висновки дають змогу викладачам та широкому колу спеціалістів, які займаються проблемами бездоглядних підлітків, удосконалювати навчально-виховні програми і форми своєї роботи.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечуються методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій; використанням сукупності надійних діагностичних методик, адекватних меті та завданням дослідження; поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних; застосуванням методів математично-статистичної обробки даних; репрезентативністю вибірки.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та результати експериментального дослідження було опубліковано в наукових збірниках та наукових періодичних виданнях, а також викладено та обговорено на розширених засіданнях лабораторії вікової фізіології та шкільної гігієни Інституту психології ім. Г.С. Костюка, засіданнях кафедри психології Донецького національного університету, оприлюднено на ІХ Харківських міжнародних психологічних читаннях “Психологія у сучасному вимірі: теорія і практика” (Харків, 18-19 квітня 2002 р.), міжнародній конференції “Освіта для майбутнього розвитку” (Київ, 31 травня – 1 червня 2002 р.), міжвузівській науково-практичній конференції “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми” (Донецьк, 26 квітня 2002 р.), засіданні круглого столу “Ювенальне правосуддя: захист прав і законних інтересів неповнолітніх правопорушників” (Донецьк, 21 квітня 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 30 листопада 2004 р.).

Головні положення та висновки було використано при розробці спецкурсу “Проблеми психології важковиховних дітей з девіантною та суїцидальною поведінкою”, в методичних посібниках для студентів-психологів, викладачів, спеціалістів, працівників навчальних закладів та закладів соціального захисту щодо попередження і корекції викривленого образу Я у підлітків.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження відображено у 7 наукових публікація, 5 з яких надруковано у визначених ВАК України фахових виданнях, 6 публікацій – одноосібні.

Особистий внесок здобувача в статті, що виконана в співавторстві, полягає у постановці проблеми, здійсненні частини емпіричного дослідження та інтерпретації отриманих даних.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та додатків, що містять описи використаних методик та результати статистичного аналізу даних. Текст дисертації викладено на 172 сторінках, він містить 20 рисунків, 3 таблиці, 6 додатків. Список використаних літературних джерел складається з 214 найменувань, серед них 12 – іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано його мету, основні гіпотези та завдання. Розкрито методологічну основу та методи дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи. Наводяться відомості про апробацію результатів дослідження, публікації за темою дисертації, про структуру дисертації.

У першому розділі роботи – “Структура і функції образу Я (аналітичний огляд)” – аналізується література з проблеми дослідження, визначаються сутність і структура образу Я, відношення між образом Я та поняттями Я, Я-концепція, самосвідомість, встановлюються функції образу Я, його динаміка і розглядаються загальні психологічні характеристики образу Я у підлітків.

Здійснено аналіз літератури з філософії, психології, педагогіки (К.Абульханова, Б.Ананьєв, А.Асмолов, Г.Балл, Р.Бернс, І.Бех, О.Бодальов, М.Боришевський, Л.Виготський, Дж.Грехем, У.Джемс, І.Кон, Г.Костюк, Д.Леонтьєв, С.Максименко, В.Моляко, В.Мухіна, А.Петровський, К.Роджерс, С.Рубінштейн, В.Семиченко, В.Столін, Дж.Франкл, З.Фройд, Е.Фромм, К.Хорні, П.Чамата, Н.Чепелєва, І.Чеснокова, Є.Шильштейн), підпорядкований насамперед логіці розкриття змісту поняття “образ Я”, структурі, функціям образу Я, його динаміці.

Зокрема показано, що у загальнопсихологічному розумінні образ Я – це особистісна диспозиція, провідний регулятор поведінки, внутрішньої узгодженості особистості. Він є важливим фактором в інтерпретації людиною вже отриманого досвіду, а також джерелом її очікувань. Образ Я розглядається як результат перевірки людиною своїх самооцінок, домагань і соціально-психологічних очікувань у процесі життєдіяльності (М.Боришевський). Він специфічний, що зумовлено потоком непересічних життєвих ситуацій.

Гнучкість соціальної координації дій кожної зрілої особи ґрунтується на здатності формувати образ Я, а відносна стійкість її поведінки психологічно забезпечується вагомим впливом на світовідчуття сукупного образу Я.

Узагальнюючи сучасні наукові погляди (Л.Божович, М.Боришевського, О.Бодальова, Г.Балла, Т. Карцевої, М.Лісіної, С.Максименка, А.Прихожан, С.Рубінштейна, О.Скрипченка, І.Слободянюк, Є.Шильштейна та ін.), ми дійшли висновку, що образ Я, як результат психічного відображення внутрішніх сенсів життя і впливів оточення, утворює цілісну систему. Ця система є розвиненою і складноструктурованою, на рівні самовідчуттів вона презентує те, що людина прагне здійснити, тобто певний цілісний (ідеальний, ціннісний) стан, а на рівні поведінкових настановлень – актуальні завдання розвитку Я. На глибинному рівні образи самого себе у людини цілісні, постійні, а на поверхневому (вербалізованому) – більш динамічні і презентують окремі якості, зокрема ті, завдяки яким людина відрізняє себе від оточення.

Провідними функціями образу Я є конструктивна, регулятивна, прогностична та еталонно-оцінювальна, тобто головне призначення образу Я – забезпечення особистісного становлення і зростання (регуляція, адаптація, захист, репрезентація, домагання).

Особливості структури і функцій образу Я є показником того, як саме адаптована особистість до соціальних умов свого існування. В структурі різних особистостей можуть існувати як адаптивні, так і дезадаптивні, патологічно адаптуючі образи Я.

В розділі також відзначається, що образ Я у підлітка, який самостверджується, є результатом взаємодії об’єктивних факторів та особистісних детермінант його життя. Зростання ролі суб’єктивного фактора у розвитку образу Я передбачає, перш за все, індивідуально-особистісне самовираження підлітка в різноманітних діяльностях, вчинках. Об’єктивна реальність не створює автоматично образ Я у підлітка, хоча й формує його певний ідеал. Підліток сам творить цей образ, і без його зусиль та цілеспрямованих дій позитивний образ не виникає.

Таким чином, образ Я людини – складно структурована цілісна система, що є суб’єктивною картиною самого себе, яка містить когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий компоненти, виступає настановленням по відношенню до себе і світу, інтерпретує індивідуальний досвід, щоб зорієнтувати суб’єкта в конкретній ситуації і спрямувати на досягнення певної мети чи розв’язання певного завдання, тобто слугує джерелом росту, змін.

У другому розділі – “Теоретико-методологічні основи та методи емпіричного дослідження образу Я” – викладаються та аналізуються теоретичні та методичні засади емпіричного дослідження, описуються етапи та завдання проведеної роботи.

Теоретико-методологічною основою дослідження було положення, згідно з яким в підлітковий період у суб’єкта остаточно формується здатність осмислено конструювати своє власне світобачення. Саме на цьому етапі людина відкриває своє Я і починає виокремлювати, як значущі для себе, ті чи інші види діяльності. Разом з тим, уточнюється та самоудосконалюється когнітивний і емоційно-ціннісний компоненти в структурі образу Я (Е.Бернс, Ф.Райс, А.Реан, І.Титаренко та ін.).

Відкриття свого внутрішнього світу стимулює підлітка до розширення свого життєвого простору, спричиняє появу таких різних феноменів, як почуття самотності, почуття дорослості, включення до сприйняття життєвого простору його часового виміру. Саме в часовому вимірі відбувається найбільш суттєва трансформація життєвого простору підлітка, яка полягає в появі майбутнього як психологічної детермінанти розвитку його особистості (А.Болотова, В.Штроо).

Явища психологічної кризи в період пубертату зумовлюють збільшення частоти поведінкових порушень. Такі реакції підлітка є найпоширенішим способом психологічного захисту особистості. Їх закріплення спричиняється несприятливими мікросередовищними впливами. Що стосується порушень у поведінці, то встановлено, що чим більш сформованим та адекватним є образ Я підлітка, тим менша вірогідність імпульсивної дезадаптованої поведінки останнього (І.Бушай). Прийняття підлітком маргінальної ролі значно впливає на його уявлення про самого себе, самоставлення і ціннісну сферу. Крім того, його діяльність, яка відкидається суспільством, змінює у нього структуру образу Я.

Впорядкування структури образу Я здійснюється під впливом формально-об’єктивного аспекту відображення. Образ-уявлення, як елемент відображення, є поглядом підлітка на власне життя та на самого себе, що ґрунтується на минулому досвіді, на інформації про себе і на очікуваннях щодо майбутнього. Реалістичне самосприйняття є ознакою душевного здоров’я і свідчить про бажання бути ближче до реальності.

Цілісність образу Я залежить від співвідношення в ньому Я-реального, Я-в-минулому, Я-в-майбутньому, а також Я-ідеального.

Змістовий аспект образу Я пов’язаний з відповідним рівнем опанування діяльності, дійсності. Високий рівень цього опанування відзначається розвиненістю змісту, структури образу Я, що дає змогу найкраще використовувати прийоми, засоби і психологічний потенціал підлітка для досягнення відповідної мети.

Автономність образу Я – його когнітивних, емоційно-ціннісних, поведінкових складових, їх ієрархічність, сталість, усвідомленість і представленість в індивідуальних особистісних смислах – визначили вибір принципів, конкретних методів і технологій пізнання типових відмінностей цих складових.

Для досягнення мети дослідження було визнано за доцільне поєднання проективних і психометричних підходів. Ми виходили з того, що в межах проективних процедур виявляються суб’єктивні форми досвіду людини, а психометричний підхід дає можливість досліджувати особливості, що об’єктивно реєструються, підлягають кількісному аналізу, вимірюють кількісні змінні особистості в дослідженні. Було застосовано: спостереження, інтерв’ю на основі опитувальника-анкети (С.Лукашкова, Т.Зайцева, модифікований нами варіант), самозвіти, самоописи (А.Прихожан), методику “Мої теперішні та майбутні соціальні ролі” (Н.Водоп’янова, Н.Лік), техніку репертуарних решіток (Дж. Келлі), методику “Неіснуюча тварина” (М.Друкаревич).

Дослідження здійснювалося протягом 2002 - 2005 років у кілька етапів на базі притулку для неповнолітніх №1 м. Донецька, соціально-реабілітаційного центру “Проліски” м. Макіївки. В ньому брали участь всього 245 підлітків. З них – 86 бездоглядних підлітків у віці 13 - 15 років які тимчасово перебували у закладах соціальної допомоги. Для перевірки, уточнення і верифікації деяких положень дослідження залучалися 86 підлітків, які виховувалися в функціонально спроможних сім’ях і навчалися у школі (загальноосвітня школа №57 м. Макіївки), тобто розвивалися в сприятливих соціальних умовах. На початку дослідження було залучено до опитування 159 бездоглядних у віці 11 - 15 років з метою визначення певних тенденцій у їх діяльності та поведінці і для поглиблення розуміння умов і причин трансформації (викривлення) образу Я. У подальшому з усього масиву інформації було відібрано матеріали 86 бездоглядних, з якими і велася робота.

Завданням підготовчого етапу роботи була апробація ряду психодіагностичних методів, пов’язаних з вивченням образу Я, його структурних складових і функцій.

У першій серії основного етапу визначалися особливості уявлень бездоглядних підлітків про самих себе і особливості свого існування. Отримані за допомогою методів стандартизованого інтерв’ю, самозвіту, самоопису, методики репертуарних решіток, рисуночного методу дані піддавалися аналізу. Мета цього етапу – визначення особливостей образу Я у підлітків, які знаходяться в різних соціальних ситуаціях розвитку.

Порівняльний інтергруповий аналіз і інтерпретація отриманих результатів склали зміст другої серії основного етапу емпіричного дослідження.

Мета завершального, третього етапу дослідження – розробка рекомендацій щодо попередження дисгармонійного розвитку образу Я або корекції його викривлення у підлітків, схильних до перебування у стані бездоглядності, та проведення роботи з реінтеграції бездоглядних підлітків в сім’ю, школу, заклади соціального захисту.

Третій розділ – “Особливості трансформації образу Я у бездоглядних підлітків” – присвячено розгляду результатів вивчення умов життя та провідної мотивації дій і поведінки бездоглядних, виявленню факторів, що зумовлюють трансформацію їх образу Я, характеристиці особливостей їх викривленого образу Я. Окремо розглядається питання щодо створення умов для відновлення гідного способу життя і образу самого себе у підлітків, що мають досвід бездоглядності.

Під час спостереження та інтерв’ю виявлено такі особливості життя та провідної мотивації дій і поведінки бездоглядних, які пов’язані з певними тенденціями викривлення образу Я й допомагають зрозуміти їх причини:–

Склад бездоглядних, безпритульних за статтю: дві третини – хлопці і одна третина – дівчата; за віком: 11 років – 12 %, 12 років – 19%, 13 років – 32%, 14 років – 23%, 15 років – 14%. Ці дані збігаються з даними, які наводяться іншими дослідниками.–

Частота й тривалість бродяжництва, склад групи: із опитуваних вперше перебували у стані безпритульності 38% підлітків, неодноразово – 62%. Середній вік тих, хто бродяжив уперше – 12 років, неодноразово – 14 років. Час перебування на вулиці – від кількох днів до кількох місяців. Підлітки найчастіше бродяжать групами. Середній склад груп – від трьох до шести осіб. Деякі старші підлітки не визнають своєї причетності до групи, наполягаючи, що їм краще на самоті–

Спосіб життя: місця перебування бездоглядних вдень і вночі різні. Вдень вони проводять час на вокзалах, ринках, біля крамниць, в парковій (зеленій) зоні, в підвалах. Ночують в притонах (кублах), підвалах, на горищах, біля або в середині теплотрас, в старих вагонах, в під'їздах, у знайомих, в покинутих оселях, у лідерів груп. Майже всі підлітки, особливо молодші, визнають, що голодують. Більшість підлітків визнали, що здебільшого займаються жебрацтвом (67%), заробляють потроху (21%), звертаються за допомогою до знайомих, іноді до рідних (18%), крадуть (29%), а також займаються проституцією, перебувають на утриманні інших членів групи, серед них лише 3% тих, хто користується допомогою релігійних, громадських організацій, соціальних служб. Заробляють підлітки тим, що надають допомогу і послуги водіям, займаються збиранням пляшок, металу, паперу, підробляють носіями, вантажниками, найчастіше – на ринках та у крамницях, стережуть кіоски, недобудовані будівлі, прибирають сміття, приміщення, торгують газетами та ін. Активно жебракують молодші, а існують за рахунок крадіжок – старші.

Підлітки здебільшого відчувають себе хворими, скаржаться на головні болі (16%), болі у животі (44%), рани, що не загоюються (10%), а найчастіше – на комплекс хворобливих відчуттів.

За способом життя підлітки тяжіють до активного вживання алкогольних речовин (71%). Влітку перевага надається пиву, вину, а взимку – горілчаним виробам. Палять, якщо є така можливість, майже всі хлопці і більшість дівчат (усього приблизно 94%). Визнали, що користуються наркотичними речовинами, 46% підлітків. Молодші використовують токсичні і наркотичні речовини у вигляді клею, порошку, старші – у вигляді таблеток, ін’єкцій.–

Рівень освіти: підлітки в своїй більшості ходили до школи (99%). Але покинули її здебільшого в середніх класах. Дехто стверджує, що і зараз продовжує навчатися (1%). –

Сімейний стан: 92% бездоглядних підлітків мають сім’ї. –

Мотиви, потреби, цінності: потреба волі, незалежності від батьків, школи (14%); конфлікти з батьками, втеча від пияцтва, наркотично залежної поведінки батьків, фізичного насильства (69%); втеча від аморальності, жорстокості тих, хто опікується за відсутності одного або двох батьків (75%); відсутність коштів для існування, поганий матеріальний стан (34%); загубленість батьками (9%); є підлітки, яких вигнали з дому і підлітки, які пішли з друзями.

Отже, все вищевикладене свідчить про те, що провідним мотивом дій і поведінки бездоглядних дітей та підлітків в ситуації надмірно загострених суперечностей з оточенням і, зокрема, з батьками і вчителями, є мотив самозахисту, який перетворюється на засіб самоствердження.

Узагальнення отриманого в дослідженні матеріалу дозволило виокремити такі основні фактори бездоглядності: сімейний дискомфорт, незадовільні відносини у функціонально неспроможних сім’ях, депривація, прискорена сепарація, викривлене сприйняття свого Я.

Так, аналіз результатів, отриманих за методикою репертуарних решіток, показав, що модель змісту, структури образу Я бездоглядних підлітків становлять такі схематично виділені фактори: “образ негативно оцінюваної активності – образ позитивно оцінюваної активності” пов’язано, але не співпадає, з “образом сили, здоров’я, фізичного самовідчуття – образом слабкості”. На глибинному рівні проявляються “чоловічі рольові орієнтації з елементами порушення моральних норм у поведінці – жіночі рольові орієнтації з домінуючою моральною поведінкою”, які знаходяться у деякому зв’язку з “динамізмом, образом змін – статичністю, відсутністю динамічних образів, примиренням з реальністю”. Таким чином, на поверхневому (вербалізованому) рівні в змісті образу Я спостерігається емоційно-вольова дієвість (“пристрасність”), яка призводить до вчинків, дій, а на глибинному рівні спостерігається ідеалізація реального, яка виконує захисні функції збереження позитивних уявлень про себе, уникнення протиріччя між активністю, пошуком кращого життя та потребою у стабільності, благополуччі, збереженні цілісності, позитивності.

Виявлені конструкти за своєю суттю є когнітивними, емоційно-ціннісними, конативними аспектами змісту структури цілісного образу Я у бездоглядних підлітків (основна група). До них належать домінування усвідомлюваних образів активності, дієвості, що характеризуються з позиції сили, та менш усвідомлюваних образів чоловічої статево-рольової поведінки зі сталим, не динамічним прийняттям реального.

Від цих конструктів відрізняються уявлення підлітків, що розвиваються в сприятливих соціальних умовах (контрольна група). Образ Я цих підлітків подається через такі конструкти, в яких домінують характеристики морального оцінювання, значущості позитивного самопочуття і які відображають емоційно забарвлену динаміку змін і – на менш усвідомлюваному рівні – значущість нормальних сімейних відносин.

Узагальнені результати співставлення конструктів за ролями (Я-реальне, Я-в-минулому, Я-в-майбутньому, Я-ідеальне, Мати, Погана людина), дають змогу встановити низку основних відмінностей образу Я бездоглядних підлітків від образу Я підлітків з функціонально спроможних сімей, що розвиваються за сприятливих соціальних умов.

Так, в образі Я-реальне бездоглядні уявляють себе менш розумними, такими, що не можуть нашкодити іншим заради наживи. В той же час вони не дотримуються правил, вибирають і роблять те, що забажається. Категорично заперечують бажаність, приємність споживання наркотичних засобів (в реальній поведінці вони їх майже всі споживають), тобто показують захисну реакцію заперечення. В образі присутнє уявлення про себе як про людину, що здатна скоїти злочин, водночас наявна впевненість, що за провину буде покарання. Самооцінка на вербалізованому рівні вища за самооцінку підлітків з функціонально спроможних сімей.

Образ Я-в-минулому відрізняється у бездоглядних за параметром “мстивість”: вони вважають себе здатними на помсту за образу частіше, ніж інші підлітки. Водночас бездоглядні підлітки підкреслюють свою миролюбність у минулому та колишнє негативне ставлення до вживання хімічних речовин, впевненість, що провина завжди потягне покарання, не уявляють, що зізнання у провині принесе полегшення. Вони подобаються собі більшою мірою, ніж підлітки з функціонально спроможних сімей.

Я-в-майбутньому у бездоглядних теж відрізняється за деякими параметрами від показників підлітків, що розвиваються за сприятливих соціальних умов. Так, вони відносять себе до більш щасливих осіб, вважають себе менш розумними, не думають, що стануть в подальшому більш агресивними, впевнені, що матимуть в уявному майбутньому хорошу сім’ю (образ майбутньої сім’ї у підлітків з функціонально спроможних сімей менш позитивний). Цікавим є те, що бездоглядні не бачать себе дорослими. Самооцінка, як і в попередніх випадках, вища за самооцінку підлітків з контрольної групи.

Щодо образу Я-ідеальне, то у бездоглядних підлітків йому властиві такі ж самі характеристики, як і образу Я-в-майбутньому. Це вказує на слабку диференційованість цих складових образу Я.

Отже, головне, чим відрізняється образ Я бездоглядних від образу Я підлітків, що розвиваються за сприятливих соціальних умов – це уявлення про себе як про таких, що подобаються собі, не дуже розумних, відносно миролюбних, вільних, тобто тих, що самі вибирають і роблять те, що заманеться, почуваються здебільшого щасливими, заперечують свою прихильність до наркотичних засобів і бачать себе в майбутньому в хорошій, мирній сім’ї.

Кластерний аналіз результатів за методикою репертуарних решіток показав, що, на відміну від вікової норми, у бездоглядних підлітків спостерігається слабка диференційованість, близькість всіх рольових характеристик Я, поданих у часовому вимірі (рис. 1).

Рис. 1. Дерево кластеризації, побудоване за оцінками подібності елементів

репертуарних решіток (основна група (ОГ) – бездоглядні)

Порівняння кластерних дерев за наявними оцінками у хлопчиків-бездоглядних і хлопчиків з функціонально спроможних сімей показало більший збіг особливостей хлопчиків-бездоглядних з загальною характеристикою своєї (основної) групи.

За нормою, в образі Я підлітків Я-в-майбутньому наближається до Я-ідеального, а образ Матері ближчий до Я-в-минулому та Я-реального, що є природним для процесу сепарації підлітків (рис. 2).

Рис. 2. Дерево кластеризації, побудоване за оцінками

подібності елементів репертуарних решіток

(контрольна група (КГ) – підлітки з функціонально спроможних сімей)

У всіх бездоглядних образ Матері та Поганої людини значно більше, порівняно з ровесниками з функціонально спроможних сімей, віддалений від ролей Я (див. рис. 1, 2).

У факті близькості до загального профілю в образі Я у хлопчиків-бездоглядних спостерігається більша щільність таких ролей, як Я-реальне, Я-в-минулому, Я-в-майбутньому, а Я-ідеальне у них віддаляється. В той же час слід відзначити, що у хлопчиків з функціонально спроможних сімей такі зміни не спостерігаються.

В образі Я бездоглядних дівчат у порівнянні з образом Я бездоглядних хлопців спостерігається більша відокремленість Я-в-майбутньому від Я-ідеального, що свідчить про вищу критичність їх уявлень про себе, більшу спрямованість в майбутнє (рис. 3).

Рис. 3. Дерево кластеризації, побудоване за оцінками подібності

елементів репертуарних решіток (ОГ – дівчата)

В той же час ці дівчата більше віддаляють себе від образу Матері і наближають ролі Я до образу Поганої людини, що характеризує їх образи, з одного боку, як більш самостійні, а, з другого, – як більш самокритичні. Це не збігається з образами Я їх ровесниць з функціонально спроможних сімей, які наближають до свого Я-ідеального образ Матері (рис. 4).

Рис. 4. Дерево кластеризації, побудоване за оцінками подібності

елементів репертуарних решіток (КГ – дівчата)

Аналіз малюнків неіснуючої тварини дозволив виявити подібність образу Я бездоглядних до образу Я підлітків з контрольної групи за показниками товариськості - замкнутості, тривожності, активності та енергійності, креативності, рефлективності, ставлення до своїх дій, однакової сформованістю або нейтрального, або агресивно-наступального образів Я.

Втім, в образі Я бездоглядних, відносно їх ровесників з функціонально спроможних сімей, переважають практичність та дієвість, пасивно-оборонні риси образу Я співіснують з ознаками захисної агресії, існує тенденція до більшої енергійності та активності, їм притаманна негативна оцінка своїх дій, розвинені статеві інтереси, замкнутість, деяка потаємність, скритність. В той же час, у підлітків, що розвиваються в сприятливих соціальних умовах, в образі Я спостерігається чутливість, демонстративність, емоційність, егоцентризм, вища самооцінка.

Таким чином, бездоглядних підлітків можна характеризувати в плані образу Я як пристрасних, діяльних, а підлітків з контрольної групи – як більш чутливих (сентиментальних), емоційних.

Проаналізувавши самозвіти, ми виявили: вербалізовані уявлення бездоглядних підлітків про себе в сьогоденні (образ Я-реального) пов’язані з визнанням стану бездоглядності; образи Я закріплюються без впливу функціонально спроможної сім’ї, тому не забезпечують соціально-схваленої поведінки; образ Я-ідеального характеризується позитивною спрямованістю, водночас йому притаманна деяка необґрунтованість.

Дані аналізу самоописів свідчать, що самооцінка бездоглядних підлітків значно більше базується на оцінках оточуючих, що говорить про деяку затримку у формуванні образу Я. Самооцінка підлітків, що мешкають у функціонально спроможних сім’ях, тримається як на оцінці оточуючих, так і на власних критеріях, що характерне саме для підлітків цього віку.

Характеристики соціального образу Я бездоглядних підлітків і підлітків, що виховуються в функціонально спроможних сім’ях, розрізняються за цілою низкою суттєвих рівневих показників, головними з яких є: орієнтація на власні особистісні особливості, можливості у підлітків з контрольної групи – орієнтація на зовнішнє оточення, на активне пристосування у бездоглядних; інтенсивне становлення образу Я в напрямку дорослості і пов’язаної з ним системи власних цінностей, думок у підлітків, що виховуються в сприятливих умовах (КГ) – уповільненість становлення образу Я у бездоглядних (щоправда розбіжності тут невеликі); яскрава визначеність, наявність власне підліткових характеристик у підлітків з контрольної групи – невідповідність розвитку рольових характеристик образу Я віковим характеристикам у бездоглядних.

Розходження характеристик відбиваються і в сфері загального життєвого самовизначення, і в сфері професійного самовизначення, остання у бездоглядних більш розвинена.

Виявлені особливості трансформованого (викривленого) образу Я у бездоглядних підлітків враховувалися при розробці рекомендацій щодо створення умов для відновлення гідного способу життя і гармонійної цілісності образу Я у підлітків, що мали досвід бездоглядності.

Зазначається, що саме перерваність реального соціально-духовного контакту з повною сім’єю дуже ускладнює процес відновлення образу Я у підлітка, адже його (образу Я) розвиток детермінується як умовами життєдіяльності, так і сферою найближчого оточення підлітка, яке, будучи здебільшого референтним, задає тон і вектор розвитку цілісного образу Я. Таким чином, за нашим припущенням, відновлення викривленого в результаті трансформації образу Я у бездоглядних відбуватиметься за умови єдності з мікросередовищем, де можлива переорієнтація підлітка з соціально-дезорієнтованих інтимно-особистісних і стихійно-групових форм спілкування, в процесі якого знижується самооцінка та набуває негативного змісту образ Я підлітка, – на соціально-орієнтовані, позитивні.

Процес відновлення гармонійної цілісності змісту психічного відображення, яке містить у собі образ Я підлітка, здійснюється також за умови усвідомлення бездоглядним підлітком того, що неподоланні суперечності з оточенням є уявними або такими, що можуть подолатися.

У Висновках підбито підсумки дисертаційної роботи. На підставі узагальнення теоретичних матеріалів та результатів емпіричного дослідження встановлено основні положення, які відповідають гіпотезі дослідження, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми.

Результати дослідження дали змогу дійти таких висновків:

1. Образ Я є результатом психічного відображення людиною як внутрішніх сенсів життя, так і зовнішніх впливів і утворює цілісну систему. Образ Я – це складноструктурована цілісна система, що є суб’єктивною картиною самого себе, настановленням по відношенню до себе і світу, умовою інтерпретації індивідуального досвіду й орієнтації суб’єкта в конкретній ситуації та його спрямування на досягнення певної мети чи розв’язання певного завдання. Все це дозволяє розглядати образ Я як джерело змін, розвитку.

Провідними функціями образу Я є конструктивна, регулятивна, прогностична та еталонно-оцінювальна. Головне призначення образу Я – регуляція, адаптація, захист, репрезентація, домагання – забезпечувати особистісне становлення і зростання індивіда. Образ Я призначений для гармонізації ставлень особистості до себе і до зовнішнього світу.

2. Залежно від характеру стосунків підлітка з оточенням по-різному виражається ступінь інтегрованості або диференційованості компонентів цілісного образу Я, їх структурованість. Зміст образу Я під впливом надмірного загострення суперечностей з оточенням і, зокрема, батьками і вчителями, втрачає цілісність, і в ньому провідною настановою стає самозахист, який набуває властивостей засобу самоствердження. Особливості образу Я підлітка, який самостверджується, є результатом взаємодії як об’єктивних факторів, так і особистісних детермінант. Зростання ролі суб’єктивного фактора у розвитку образу його Я передбачає, перш за все, індивідуально-особистісне самовираження в різноманітних діяльностях. Під впливом суперечностей з оточенням образ Я перебудовується в нову цілісність, у якій з’являється загострене почуття власного Я, прагнення до активних самостійних дій, вчинків, самостійної поведінки. Активність такого підлітка набуває специфічних рис: він прагне або змушений покинути домівку, уникнути приниження, знецінювання свого Я. Зіткнення з суперечностями життя призводить до підсилення у одних – емоційності, у других – чутливості (сентиментальності), у третіх – пристрасності (волі) в діях і поведінці.

Образ Я набуває або пропорційно розвиненої, гармонійної, цілісної форми, або дисгармонійної, трансформованої форми. Останній притаманний більшою мірою бездоглядним.

Вагомим фактором у звиканні підлітка до бездоглядності є те, що він сприймає новий образ та спосіб життя поза сім’єю й суспільством як позитивний. Відсутність підкріплень позитивного образу Я, гідних зразків ідентифікації дома або в освітніх та соціальних закладах, а також довготривале перебування у групах безпритульних і бездоглядних приводить до змін в образі Я: підліток вже не живе “наче бездоглядний”, а дійсно ним стає. Образ Я за змістом відчужується від суспільства і його цінностей, трансформується.

3. Трансформований образ Я у бездоглядних підлітків охоплює такі складові, як: позитивно оцінювана висока активність; сила (здоров’я, фізичне самопочуття), чоловічо-рольова