НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Круглянко Андрій Вікторович
УДК 334.012:332.1
Стратегія розвитку підприємництва в регіоні
Спеціальність: 08.10.01 –
Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Львів – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Чернівецькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Школа Ігор Миколайович,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, завідувач кафедри
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Козоріз Марія Андріївна,
Інститут регіональних досліджень НАН України, завідувач відділу
кандидат економічних наук, професор
Яцура Володимир Васильович,
Львівський національний університет ім. Івана Франка, завідувач кафедри
Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, відділ проблем регіональної економіки, м. Київ
Захист дисертації відбудеться 11 березня 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.
Автореферат розісланий 10 лютого 2005 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Позитивні тенденції, що вже намітилися в економіці України, ще не набули стабільного характеру і потребують більш повного використання накопиченого в регіонах економічного і природно-ресурсного потенціалу. Одним із основних способів стабілізації економіки та забезпечення високих темпів її зростання є посилення ролі і функцій регіонів у реалізації соціально-економічної державної політики, оптимізація процесів управління через застосування комплексних підходів до вирішення проблем державного регіонального розвитку.
Рушійною силою у забезпеченні ефективного розвитку національної економіки в умовах ринку є діяльність підприємницького сектору економіки.
Слід зазначити, що за роки незалежності в Україні створено досить потужний сектор підприємництва, але ефективність його функціонування є низькою. Дослідження показують, що основними причинами низької віддачі підприємницьких структур в Україні є відірваність їхньої діяльності від стратегічних напрямів розвитку національної економіки, нерівномірність розташування підприємницьких структур в регіонах, наявність диспропорцій в темпах розвитку підприємництва в центрі та на периферії тощо.
Важливим напрямом вирішення цих проблемних питань є поглиблення досліджень підприємництва в регіонах у відповідності з соціально-економічними цілями їх розвитку.
Значна частина вітчизняних наукових досліджень присвячена аналізу сучасного стану підприємництва в Україні, висвітленню зарубіжної практики з питань мотивації підприємницької діяльності, інформаційно-аналітичного, фінансового забезпечення, оподаткування, державної підтримки тощо.
Однак багато питань на регіональному рівні стосовно забезпечення ефективного розвитку підприємництва залишається в недостатній мірі дослідженими і висвітленими в економічній літературі.
Низький рівень ефективності підприємницьких структур зумовлює необхідність концентрації наукових досліджень у сфері оцінки факторів, які стимулюють або гальмують розвиток підприємництва в регіонах України, розроблення нових концептуальних підходів до побудови системи управління процесами розвитку підприємницької діяльності у регіонах з позицій спільності інтересів основних суб’єктів економіки.
У розробку проблематики, пов’язаної з питанням розвитку підприємництва, значний внесок зробили українські вчені-економісти П.Бєлєнький, Г.Білоус, Є.Бойко, П.Буряк, З.Варналій, С.Вовканич, В.Геєць, С.Давимука, М.Долішній, С.Злупко, М.Козоріз, І.Комарницький, Є.Крикавський, О.Осовський, В.Парсяк, Я.Побурко, С.Реверчук, Т.Смовженко, І.Школа та інші.
Ефективному використанню стратегічних підходів розвитку підприємництва за кордоном сприяють ґрунтовні розробки теоретичних положень та механізмів у реалізації стратегічних планів. Зокрема, найбільш повно правила побудови стратегії висвітлені у роботах І.Ансоффа, Дж.Грейсона, Е.Долана, Д.Ліндсея, Д.Маурі та інших.
Використання зарубіжного досвіду стосовно розроблення стратегічних напрямів розвитку підприємництва в регіонах України потребує їхньої адаптації до умов вітчизняної економіки, що потребує здійснення поглиблених досліджень та розроблення механізмів розв’язання проблемних питань, прийнятних для вітчизняних підприємців та владних структур, які регулюють ці процеси в Україні.
Зазначені обставини обумовлюють особливу актуальність для української економічної науки дослідження проблем розвитку регіонального підприємництва.
Недостатня розробленість таких питань в умовах вітчизняної економіки, а також їх актуальність у розв’язанні проблем, пов’язаних з підвищенням ефективності підприємницької діяльності, зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили предмет і об’єкт, мету і структуру дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Апробацією результатів дослідження стала участь у науково-дослідній темі “Стратегічні пріоритети використання економічного потенціалу Буковини” (№ держреєстрації 456/33, УДК 338.242.655), яка виконувалась на кафедрі економіки підприємництва та менеджменту ЧТЕІ КНТЕУ.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у поглибленні теоретичних положень та прикладних рекомендацій щодо побудови стратегії розвитку вітчизняного підприємництва в регіонах з врахуванням їхніх особливостей та забезпечення соціально-економічних потреб населення.
В процесі дослідження вирішувались наступні завдання:
- вивчення категорій “підприємництво” та “регіон” у контексті вимог сучасної економіки;
- визначення місця і ролі підприємництва у забезпеченні соціально-економічного розвитку регіону;
- обґрунтування теоретико-методологічних положень у побудові стратегії розвитку регіонального підприємництва;
- обґрунтування підходів до визначення пріоритетних напрямків розвитку регіонального підприємництва;
- аналіз і оцінка особливостей розвитку регіонального підприємництва Чернівецької області;
- обґрунтування місця і ролі інфраструктури підтримки регіонального підприємництва у стратегії його розвитку;
- розробка методичних рекомендацій щодо формування стратегії розвитку регіонального підприємництва на рівні регіону;
- розробка методики визначення ступеня впливу окремих факторів на розвиток регіонального підприємництва.
Об’єктом дослідження є підприємницька діяльність Чернівецької області.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні положення формування стратегії розвитку регіонального підприємництва.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять сучасні теорії ринкової економіки, вітчизняні та зарубіжні розробки з питань побудови стратегії розвитку підприємництва, чинне законодавство України, економіко-статистичні та економіко-математичні моделі, методи економічного аналізу та оцінки впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на діяльність суб’єктів господарювання.
Інформаційною базою дослідження служили матеріали Держкомстату України, спеціальних періодичних статистичних видань, що характеризують результати діяльності економіки України, господарств регіону обласного рангу (Чернівецької області), аналітичні розрахунки автора, виконані в процесі дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в наступному:
- введено у економічний понятійний апарат категорію “регіональне підприємництво” під яким розуміється кластер або сукупність суб’єктів підприємництва, яка розташована і функціонує у межах окремого регіону, використовує ресурси регіону і є суб’єктом місцевих або регіональних ринків. Такий підхід дає можливість чітко ув’язати функції і цілі регіонального підприємництва з напрямами соціально-економічного розвитку регіонів, ліквідувати їх ізольованість та різноспрямованість і забезпечити підвищення ефективності господарювання;
- запропоновано підхід до визначення пріоритетних напрямків розвитку регіонального підприємництва, виходячи з реальних та потенційних потреб регіону, що заснований на розподілі суб’єктів регіонального підприємництва на діючих та потенційних і виділенні серед них різних груп;
- удосконалено методологію побудови стратегії розвитку регіонального підприємництва, виходячи із потенційних потреб регіону та його ресурсних можливостей;
- уточнена методика оцінки ефективності стратегії розвитку регіонального підприємництва, суть якої полягає у тому, що застосовуються різні критерії оцінки у визначенні загальної, групової та часткової ефективності;
- сформульовані пропозиції щодо створення Агентства підтримки регіонального підприємництва як об’єднуючого елемента підприємницької інфраструктури регіону з наданням йому деяких владних повноважень, яке акумулюючи інтереси суб’єктів господарювання виступає їхнім захисником.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дослідження полягає у розробці методичних підходів до формування стратегії розвитку регіонального підприємництва, спрямованих на підвищення ефективності господарювання підприємницьких структур та територіального управління в умовах реформування економіки.
Практичну цінність пропозицій автора підтверджено їх використанням при розробці регіональних програм розвитку малого бізнесу. Зокрема, результати дослідження використані Представництвом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Чернівецькій області при розробці регіональної Програми розвитку малого підприємництва у Чернівецькій області на 2003-2004 роки (довідка №12/96 від 13.03.2003 р.).
Результати дисертаційного дослідження використані Новодністровською міською радою Чернівецької області при формуванні міської Програми розвитку підприємництва на 2003-2004 роки (довідка №99 від 30.04.2003 р.), а також у навчальному процесі Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ (довідка №117/12-29).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до обґрунтування методичних підходів у побудові стратегії розвитку підприємництва в регіоні. Результати дослідження викладені у 12 наукових працях, з яких 8 належать особисто автору. З наукових публікацій, що видані у співавторстві в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора. Конкретний внесок автора у ці праці вказаний у авторефераті в переліку основних публікацій по темі дисертації.
Апробація результатів роботи. Основні результати досліджень доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема, на науково-практичній конференції ЧТЕІ КНТЕУ “Стратегічні пріоритети розвитку регіонів у системі економічної політики в Україні”, квітень 2001 року, м. Чернівці, міжнародній науково-практичній конференції КНТЕУ “Державне регулювання торгівлі у ринкових умовах” 24-26 жовтня 2001 року, м. Київ, міжнародній науково-практичній конференції ЧТЕІ КНТЕУ 9-10 квітня 2002 року, м. Чернівці, міжнародній науково-практичній конференції “Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу” 23_ жовтня 2002 року, м. Київ, Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції “Управління регіональним розвитком” 6 грудня 2002року, м. Сімферополь.
Публікації. Найважливіші положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані у 12 наукових роботах, у тому числі 1 монографії, 4 статтях у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг складає 5,07 д.а., з яких 4,22 д.а. належать особисто автору.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів і висновків, списку використаних джерел із 168 найменувань, додатків. Дисертація викладена на 232 сторінках, містить 29 таблиць, 19 рисунків, 16 діаграм.
Основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет, об’єкт дисертаційного дослідження, а також визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.
Перший розділ “Теоретико-методологічні аспекти розробки стратегії розвитку підприємництва регіону” присвячений дослідженню сутності підприємництва регіону, оцінці його місця і значення у розвитку регіону та формуванню методики побудови стратегії його розвитку.
Автором розглядалися підходи різних вчених до визначення змісту понять “підприємництво” та “регіон” і на основі цього викладене власне розуміння цих дефініцій. Дослідження показали, що вченими-регіоналістами не у достатній мірі приділяється увага такому регіоноутворюючому елементу, яким є регіональне підприємництво.
Дослідники акцент роблять здебільшого на природно-географічних, ресурсних та адміністративних характеристиках регіону. Роль і місце підприємництва в забезпеченні ефективного розвитку регіонів до теперішнього часу вивчена недостатньо. Автор пропонує виділити в окрему категорію таке поняття як регіональне підприємництво.
Під регіональним підприємництвом розуміється кластер або сукупність суб’єктів підприємництва, яка розташована і функціонує у межах окремого регіону, використовує ресурси регіону і є суб’єктом місцевих або регіональних ринків. Такий кластер складається із сконцентрованих за географічними ознаками суб’єктів підприємництва, подібних за характером діяльності, розміром, ступенем впливу на регіон, що конкурують, але разом з тим ведуть спільну роботу. До суб’єктів регіонального підприємництва віднесено сукупність малих підприємницьких структур та приватних підприємців – фізичних осіб, які здійснюють свою господарську діяльність (або основну її частину) на території окремого регіону та зареєстровані в межах даного регіону.
Необхідність виокремлення категорії регіонального підприємництва відкриває нові можливості в управлінні ефективністю розвитку регіону, розглядаючи його як основну рушійну силу, яка здатна найбільш гнучко пристосуватися до змін ринкового середовища, залучаючи в ці процеси ресурси регіону, забезпечити зайнятість і добробут основної частини населення.
В основу побудови стратегії покладена концепція розвитку регіонального підприємництва, що спрямована на вирішення проблем регіону на основі реалізації підприємницького потенціалу на засадах взаємодії чотирьох елементів: держави, підприємництва, науки і громадськості.
Автор визначає стратегію розвитку регіонального підприємництва як сукупність цілей та способів їх досягнення, спрямованих на реалізацію інтересів регіональних підприємницьких структур та громадськості, що спроможні забезпечити вирішення проблем та ефективний розвиток даного регіону.
Основним принципом в розробленні стратегії автор виділяє системний підхід, на базі якого запропоновано структурувати взаємозв’язки та взаємовідносини між суб’єктами господарювання, органами державної влади, громадськістю щодо розвитку регіонального підприємництва.
В роботі обґрунтована доцільність дослідження відносин таких рівнів:
1)
підприємництво – підприємництво;
2)
підприємництво – влада;
3)
підприємництво – наука;
4)
підприємництво – громадськість.
Відповідно, суб’єктами стратегії є регіональне підприємництво, влада, наукові кола, громадськість з тією різницею, що інтереси регіонального підприємництва представлені безпосередньо підприємствами і приватними підприємцями, а інтереси влади, науки і громадськості – опосередковано, через різноманітні інститути (рис. 1).
Крім зазначеного системного підходу в роботі виділені такі принципи побудови та реалізації стратегії розвитку регіонального підприємництва: підпорядкованості, пріоритетності, правового забезпечення, ефективності, специфічності (врахування особливостей регіону), комплексності, партнерства, фінансового та інформаційного забезпечення.
Складністю формування стратегії розвитку регіонального підприємництва є те, що в Україні стоїть задача створення і розвитку регіонального підприємництва, на відміну від інших країн, де воно склалося природним шляхом, за сотні років.
Дослідження показали, що за останні роки органами державної влади зроблені певні кроки стосовно сприяння розвитку підприємництва в Україні, серед яких слід відзначити прийняття Національної програми розвитку малого бізнесу, запровадження регуляторної політики, розробка регіональних програм підтримки малого підприємництва, що базуються на методичних рекомендаціях центральних органів державної влади та ряд інших.
Рис. . Суб’єкти стратегії розвитку регіонального підприємництва
Однак існуючі державні регулятори і інструменти управління розвитком підприємництва в недостатній мірі враховують економічний потенціал регіонів, в тому числі і регіональне підприємництво в забезпеченні ефективного розвитку національної економіки.
На погляд автора, сучасна політика регіонів з проблем розвитку регіонального підприємництва повинна формуватись на основі усвідомлення первинності регіону та визначення стратегії його розвитку, ролі, місця і функцій регіонального підприємництва в ній. Таким чином стратегія розвитку регіонального підприємництва виступає невід’ємною частиною соціально-економічного розвитку регіону.
В дисертації обґрунтована наступна етапність побудови стратегії розвитку регіонального підприємництва.
Перший етап. На цьому етапі виконується вся підготовча робота. Визна-ча-ються насамперед основні принципи побудови, предмет, об’єкт, суб’єкти стратегії. На основі вищих стратегій і концепцій розвитку регіону, держави в цілому визначається головна мета даної стратегії, її основні цілі та завдання. Аналізується розвиток регіонального підприємництва, визначаються основні проблеми у його розвитку за такими напрямками: аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, аналіз підприємницького та ресурсного потенціалу, аналіз взаємодії підприємництва і влади, підприємництва і громадськості.
Другий етап полягає у тому, що основі вивчення кореляційних зв’язків, визначається вплив окремих факторів підприємницької діяльності на соціально-економічний розвиток регіону.
Це дає можливість виділити пріоритетні напрямки та сформулювати їх особливості для діючого та потенційного регіонального підприємництва та розробити стратегічні альтернативи.
Третій етап визначає механізми реалізації стратегії та основні структури, що її здійснюють та коригують у залежності від зміни підприємницького середо-вища, його зовнішньої та внутрішньої складової. Такими механізмами визначені спеціальні програми розвитку, а структурами – місцеві органи державної влади спільно з представниками підприємницьких, наукових та громадських кіл.
У другому розділі “Соціально-економічна оцінка та особливості функціонування підприємництва регіону” здійснене дослідження особливостей розвитку підприємництва Буковинського регіону протягом 1999-2003 років, а за рядом параметрів дослідження проводились за довший період (1991-2003 роки).
Дослідження показали, що за останні роки в Україні досягнуто певних позитивних результатів у сфері регіонального підприємництва, де на теперішній час працює біля 4 млн. чоловік, у тому числі біля 2 млн. суб’єктів підприємництва – фізичних осіб (приватних підприємців). На 10 тис. населення в середньому припадає 57 діючих малих підприємств. Ними виробляється біля 8% обсягу продукції та послуг, їх внесок у ВВП складає біля 10%. У сфері регіонального підприємництва у 2003 працювало 2 млн. осіб, зайнятих на підприємствах. Функціонувало 272,7 тис. малих підприємств, що більше на 18,9 тис. порівняно з 2002 роком, на 26,7 тис. порівняно з 2001, та на 36,7 тис. – з 2000 роком.
Відповідно, регіональне підприємництво Чернівецької області розвивалось в умовах окреслених якісних і кількісних змін. Внесок малих підприємств у загальні обсяги виробництва у 1999 році склав 17% (по Україні – 11,1%), у 2000 – 15,8% (по Україні – 6,9%), у 2001 – 16,6% (по Україні – 7,3%), у 2002 – 20,3% (по Україні – 7,3%), у 2003 – 21%. Відповідно ними було виготовлено продукції, товарів, робіт та послуг у 1999 році на суму 171 млн.грн., у 2000 – 217,3 млн.грн., у 2001 – 272,6 млн.грн., у 2002 – 306,3 млн.грн., 373,2 млн.грн.
За статистичними даними, найбільший вклад зроблено підприємствами промис-ловості (відповідно по роках: 5,1%, 5,6%, 6,2%, 6,6%) та підприєм-ствами торгівлі (4,3%, 4%, 3,7%, 3,8%). Результати проведеного нами аналізу цього сектору коротко можна представити у наступній таблиці (табл. ).
Таблиця 1
Основні показники розвитку регіонального підприємництва Чернівецької області у 1999-2003 роках
Показники | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | Кількість малих підприємств, од. | 2747 | 2975 | 3569 | 3668 | 3737 | Частка МП у загальній кількості підприємств, % | 81,2 | 82,1 | 80,4 | 87,4 | 88,7 | Кількість МП на 10 тис. населення | 29 | 32 | 39 | 40 | 41 | Частка обсягу виробництва МП у загальному обсязі виробництва, % | 17 | 15,8 | 16,6 | 20,3 | 21 | Частка зайнятих на МП, % | 16,4 | 20,7 | 25,2 | 29,1 | 32,4 | Частка прибуткових МП у загальній кількості МП, % | 60,6 | 62,3 | 59 | 58,3 | 59,7 | Рентабельність звичайної діяльності МП, % | 1,1 | 0,9 | -2,9 | 2,2 | Кількість приватних підприємців, од. | 27617 | 31812 | 33152 | 33400 | Відношення діючих МП до зареєстрованих, % | 27,9 | 28,7 | 29,9 | 31,5 | Сплачено податків МП та ПП (єдиний + фіксований податки) | 9659,4 | 23532,9 | 29500 | 43896 |
Проведений аналіз регіонального підприємництва Чернівецької області показав, що його розвиток відбувався нерівномірно. У 2001 році спостерігався стрибок темпів росту кількості малих підприємств регіону на 20%. Проте спостерігається загальна тенденція уповільнення темпів приросту кількості суб’єктів регіонального підприємництва. Найбільшого розвитку досягли підприємства торгівлі за кількістю підприємств та промислові і будівельні підприємства за обсягами виробництва. За період 1999-2003 років кількість торговельних підприємств скоротилась з 46,7% у 1999 році до 32,3% у 2003 у загальній кількості малих підприємств. Кількість промислових підприємств залишається приблизно стабільною на рівні 20%-22% протягом досліджуваного періоду. За період 1999-2003 років частка виробництва торговельних підприємств у загальному виробництві знизилась з 44,3% до 18,2%, а частка промислових підприємств зросла за цей же період з 30,2% до 31,8%. Майже в 5,4 разу зросли обсяги виробництва малими підприємствами будівельної сфери, що у відсотках складає ріст частки з 5,5% у 1999 році до 16,1% у 2003 у загальному обсязі виробництва суб’єктами регіонального підприємництва області. Частка малих підприємств у загальному виробництві області наблизилась до 21%.
Згідно статистичних даних, у 2003 році у економіці регіону працювало 96756 осіб, в тому числі 31349 – було зайнято на малих підприємствах, що складає 32,4%. З них 7642 чоловік, тобто 24,4%, було зайнято на мікропідприємствах з чисельністю зайнятих до 10 чоловік, решта 23707 чоловік, або 75,6% – на підприємствах з чисельністю зайнятих від 11 до 50 чоловік.
У 2002 році у економіці регіону працювало 105556 осіб, в тому числі 30738 – було зайнято на малих підприємствах, що складає 29,1%. З цих 30,7 тис. осіб 7531 чоловік, тобто 24,5%, було зайнято у мікропідприємствах з чисельністю зайнятих до 10 чоловік, решта 23207 чоловік, або 75,5% – на підприємствах з чисельністю зайнятих від 11 до 50 чоловік. У 2001 році у економіці регіону працювало 117802 особи, в тому числі 29729 – було зайнято на малих підприємствах, що складає 25,2%. З цих 29 тис. осіб 7610 чоловік, тобто 25,6%, було зайнято у мікропідприємствах з чисельністю зайнятих до 10 чоловік, решта 22119 чоловік, або 74,4% - на підприємствах з чисельністю зайнятих від 11 до 50 чоловік.
Кількість зайнятих на малих підприємствах у 2000 році складала 29599 осіб, у 1999 році – 25156 осіб. Відповідно, кількість працюючих на малих підприємствах протягом останніх трьох років зросла на 17,7% у 2000 році у порівнянні з 1999, та на 0,4% у 2001 році порівняно з 2000, тобто фактично залишилась незмінною.
Згідно ситуації, що склалась на кінець 2003 року чверть (26,8%) від загальної кількості працюючих на малих підприємствах склали працівники, що зайняті у сфері обробної промисловості. На другому місці з часткою 22% знаходилась торгівля. Займаючи третє місце сільське господарство, мисливство та лісове господарство мало частку вже у 2 рази меншу (13%), ніж обробна промисловість, але вищу, ніж будівництво (10,1%). Далі йдуть підприємства сфери операцій з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам (9,2%). Наступною йде сфера транспорту з часткою 6,2%.
У решті 8 сферах працювало 12,7% від загальної кількості зайнятих у регіональному підприємництві, причому більшість припадало на готелі та ресторани (4,3%) та колективні, громадські та особисті послуги (4,6%). За ними у порядку зменшення йшли освіта (1,6%), охорона здоров’я та соціальна допомога (1,4%), державне управління (0,3%), рибне господарство (0,1%).
У 2003 році малими підприємствами одержано фінансовий результат від звичайної діяльності у сумі 27,7 млн.грн. Основну частку цього прибутку складає прибуток підприємств торгівлі (12,5 млн.грн.), підприємства сільського господарства (9,9 млн.грн.) та підприємств обробної промисловості (3 млн.грн.).
Збитково працювали підприємства транспорту та добувної промисловості. Їх збитки склали відповідно 0,5 млн.грн. та 2,8 тис.грн. відповідно.
В цілому частка прибуткових підприємств склала 59,7%, збиткових – 40,3%. Фінансовий результат прибуткових підприємств склав 59,5 млн.грн., збиткових – 31,8 млн.грн.
Основними перешкодами на шляху розвитку підприємництва (в тому числі регіонального) визначені нестабільність законодавства, відсутність розвиненої інфраструктури, часті перевірки підприємців державними органами. Цікаво, що самі підприємці відзначають дещо інші проблеми, головними з яких є оподаткування, низький попит, нерівні умови конкуренції.
В результаті аналітичних досліджень визначена необхідність єдиної стратегії розвитку регіонального підприємництва Чернівецької області.
Державна підтримка повинна спрямовуватись на забезпечення правових, економічних, інфраструктурних умов та стимулів для ефективного й стійкого розвитку регіонального підприємництва.
Третій розділ “Принципи формування стратегії розвитку підприємництва у регіоні” присвячений пошуку шляхів активізації підприємницької діяльності у Чернівецької області, запропонована стратегія розвитку, основними напрямками якої визначені розвиток підприємницького потенціалу, вдосконалення регіонального підприємницького середовища та інфраструктурного забезпечення підтримки підприємництва. Автор підкреслює, що пріоритетними напрямками у стратегії Чернівецької області та областей з подібними характеристиками (рівнем соціально-економічного розвитку, інфраструктури, підприємницького середовища тощо) мають стати вдосконалення підприємницького середовища та розвиток підприємницького потенціалу.
На основі проведеного аналізу визначено, що покращення підприємницького середовища доцільно проводити за такими напрямками:
1)
вдосконалення нормативно-правового поля, в тому числі ініціація змін у законодавстві, що формується вищими органами влади, спрямованих на суттєве покращення зовнішнього середовища для розвитку підприємництва і зменшення адміністративних бар’єрів (створення державної експертної ради по вивченню проблем підприємництва, Науково-методичне, статистичне і аналітичне забезпечення підтримки регіонального підприємництва, Запровадження механізму обговорення проектів регуляторних актів, що приймаються місцевими органами влади, з представниками влади, підприємництва, громадськості та наукових кіл краю; підтримка ініціатив підприємництва по вдосконаленню нормативно-правового поля; створення спеціалізованих комісій (відділів) по роботі зі зверненнями підприємців, до яких би входили представники контролюючих та перевіряючих органів, а також УМВС та прокуратури);
2)
сприяння забезпеченню потреб підприємництва розвинутою інфраструктурою (створення мережі лізингових центрів; створення місцевих інвестиційних компаній та фондів; створення системи інформаційного, консультаційного забезпечення регіонального підприємництва; розвиток різних форм бізнес-інкубації (насамперед, створення ділових центрів у всіх районних центрах та “точках росту” підприємництва у районах));
3)
активна взаємодія і партнерство з підприємницькою громадськістю, об’єднаннями підприємців, врахування їх пропозицій і ініціатив, делегування їм ряду функцій, що знаходяться у відомстві місцевих органів влади (створення бізнес-асоціації громадських об’єднань підприємців Чернівецької області, підтримка самоорганізації підприємців; формування сприятливої суспільної думки про регіональне підприємництво; організація співпраці з іншими регіональними об’єднаннями громадян, об’єднаннями інших регіонів, всеукраїнськими об’єднаннями).
Основним змістом стратегії розвитку регіонального підприємництва Чернівецької області стає його повномасштабне використання як важеля позитивних структурних зрушень, формування ефективного конкурентного середовища, інструмента мобілізації ресурсного потенціалу регіону з врахуванням його особливостей, таких як необхідність співпраці великих і малих підприємств краю, запровадження кооперації, франчайзингу, лізингу тощо.
В рамках активізації використання підприємницького потенціалу доцільно проаналізувати діюче підприємництво і визначити підприємницький потенціал.
Автором виділені дві категорії підприємництва: діюче та потенційне регіональне підприємництво.
Обґрунтовано, що стратегічним напрямком побудови системи ефективного розвитку регіонального підприємництва Чернівецької області є визначення пріоритетності сприяння залученню потенційно здатних до започаткування власної справи осіб – потенційних підприємців:
1)
молодь, що не має достатнього життєвого досвіду і власних фінансових ресурсів (в основному випускники вузів та середніх професійних навчальних закладів), а також представники більш зрілого віку, що мають у своєму розпорядженні більш високий соціальний капітал, але не мають стартових фінансових ресурсів (найбільша група, яку можна охарактеризувати як потенційні підприємці “мимоволі”);
2)
представники управлінського прошарку, висококваліфіковані спеціалісти, що володіють достатніми фінансовими можливостями і знаннями, але такі, що мають можливість реалізації власних матеріальних інтересів без прийняття на себе підприємницького ризику (тобто без здійснення підприємницької діяльності), з яким пов’язане відкриття власної справи;
3)
селяни, вимушені створювати власний бізнес у зв’язку з відсутністю альтернативних можливостей забезпечити себе і свою сім’ю. У випадку створення підприємства орієнтуються в основному на сімейне підприємництво.
Стимулювання успішних підприємницьких стартів для всіх трьох окреслених груп повинно виходити із відмінності їх можливостей і мотивації, а також враховувати обмеження, що об’єктивно накладаються макроекономічною ситуацією і соціально-економічним середовищем.
Важливим елементом забезпечення ефективності розвитку підприємництва є розбудова дієвої інфраструктури його підтримки.
Під інфраструктурою підтримки регіонального підприємництва автор розуміє сукупність комерційних, громадських, державних спеціалізованих інституцій, які безпосередньо забезпечують нормальні умови господарювання підприємництва шляхом надання консультаційних, інформаційних, навчальних, майнових, фінансових та інших необхідних послуг.
На сьогодні в Україні існує багато інфраструктурних утворень, які в тій або іншій мірі сприяють підтримці регіонального підприємництва. У Чернівецькій області це є Представництво Держпідприємництва (державна установа), Чернівецький бізнес-центр (фінансується з бюджетних джерел та за рахунок грантів), Міський центр захисту приватних підприємців та підприємств малого бізнесу (фінансується в основному за рахунок грантів), Відділ підприємництва у виконкомі Чернівецької міської ради (бюджетна установа), Відділ підприємництва при управлінні економіки Чернівецької обласної державної адміністрації (бюджетна установа), Буковинська партнерська агенція (фінансується за рахунок грандів), Центр захисту приватних підприємців та малого бізнесу (функціонує за рахунок членських внесків). Проте це не є їх безпосередньою метою, а якою і є, то такі інститути є одиничними і розрізненими та нескоординованими у своїй діяльності.
Автором вбачається, що на чолі інфраструктурної підтримки регіонального підприємництва має стати координуючий орган – Агентство підтримки регіонального підприємництва (АПРП) як “об’єднувач” решти елементів інфраструктури (рис. ).
Рис. 2. Інфраструктура підтримки розвитку підприємництва в регіоні
У третьому розділі пропонується побудова системи показників оцінки ефективності реалізації стратегії, яку слід проводити за певною методикою, яка включає в себе ряд етапів (рис. ).
У даній схемі автор пропонує особливу увагу звернути на визначення ступеня впливу тих або інших факторів на регіональне підприємництво, на основі чого можна робити висновки про важливість (пріоритетність) цих факторів при їх врахуванні у побудові стратегії розвитку підприємництва. Оцінка впливу цих факторів проводиться на основі кореляційно-регресійного аналізу шляхом вивчення тісноти зв’язку окремого фактора на результативні показники стратегії розвитку регіонального підприємництва.
Рис. 3. Основні етапи оцінки стратегії розвитку регіонального підприємництва
Висновки
Дослідження підприємництва в цілому та його регіональної складової – регіонального підприємництва, визначення його місця і ролі у регіональному розвитку та методичні підходи до побудови і реалізації стратегії його розвитку дозволяють зробити наступні висновки і узагальнення:
1. На підставі досліджень сутності підприємництва у історичному і логічному аспектах, вивченні напрацювань вітчизняних і зарубіжних вчених, а також авторських творчих пошуків запропоноване визначення категорії “підпри-ємництво” як форми економічної діяльності. Доведено, що суб’єктами підприємництва є ті суб’єкти господарювання, яким притаманні ознаки підпри-ємництва: самостійність, ризик, ініціатива, відповідальність, іннова-ційність, орієнтація на поєднання індивідуальної та суспільної вигоди тощо.
2. В дисертації запропоновано виокремити регіональне підприємництво з усієї сукупності підприємств регіону у окремий, специфічний, сектор економіки, і на його прикладі розкрити механізми побудови стратегії розвитку підприєм-ництва у регіоні. Обґрунтовано, що під категорією “регіональне підприєм-ництво” слід розуміти кластер малого підприємництва, що локалізований у межах окремого регіону і характеризується притаманними лише йому ознаками, специфікою якого є орієнтація на регіональні ринки споживання, сировини, ресурсів тощо, а суб’єктами регіонального підприємництва є малі підприємства та приватні підприємці, що здійснюють свою господарську діяльність переважно або виключно на території регіону, де вони зареєстровані.
3. Важливим чинником соціально-економічного розвитку регіону є забезпечення вирішення регіональних існуючих та потенційних проблем. Виходячи із цих позицій узагальнено та конкретизовано, що стратегія розвитку підприємництва у регіоні має ґрунтуватися на усвідомленні первинності регіону та визначенні потреб і проблем регіону, які можуть бути вирішені за рахунок розвитку регіонального підприємництва.
Дослідження напрацювань вчених з даних питань визначили необхідність уточнення деяких положень стратегія розвитку підприємництва у регіоні, зокрема, принципів побудови, мети та цілей, об’єкту стратегії, суб’єктів стратегії. Автором було визначене кожне із зазначених понять. Відповідно на цій підставі розроблено модель побудови стратегії розвитку підприємництва у регіоні, яка визначає усі згадані поняття. Проаналізувавши різні підходи до формування стратегії розвитку підприємництва на рівні регіону, у дослідженні запропонована власна етапність у побудові стратегії, яка включає три рівні: попередній (визначаються принципи побудови, мета, цілі, об’єкт, суб’єкти, аналізується розвиток регіонального підприємництва), основний (визнача-ються пріоритети на перспективу, стратегічні альтернативи), заключний (визначаються механізми реалізації стратегії, проводиться її оцінка).
4. Дослідження проблем у діяльності суб’єктів підприємництва окремо взятого регіону показало, що важливою умовою забезпечення їх ефективного розвитку є концентрація зусиль в рамках стратегії у двох стратегічних площинах: розвиток підприємницького потенціалу та вдосконалення підпри-єм-ницького середовища. Побудова стратегії розвитку підприємництва регіону повинна здійснюватися виходячи з реальних та потенційних потреб регіону, на основі яких формулюються пріоритетні напрямки стратегії, визначення яких пропонується проводити на основі розподілу суб’єктів підприємництва регіону на діючих і потенційних. Головна увага при цьому повинна приділятися групі потенційних підприємців, які були поділені за змістовно-сутнісними характеристиками на три категорії: “молодь”, “група управлінців” та “представники села”. Дослідження категорій показали, що ефективний розвиток кожної з них має свої особливості, які були проаналізовані.
5. Важливою умовою забезпечення ефективності підприємницького середовища, а отже, успішності розвитку підприємництва, є формування і підтримка на належному рівні інфраструктури. Обґрунтовано доцільність створення певного координуючого органу інфраструктурної підтримки – Агентства підтримки регіонального підприємництва (АПРП) як “об’єднувача” решти елементів інфраструктури. Таке Агентство може носити статус асоціації незалежних суб’єктів (бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів, фондів підтримки підприємництва, лізингових, громадських організацій тощо).
6. Аналіз діючих систем підтримки підприємництва у окремому регіоні показав, що підвищення ефективності стратегії розвитку підприємництва регіону потребує визначення тих параметрів, впливаючи на які досягаються бажані позитивні зрушення. Мова йде про кореляційно-регресійний аналіз зв’язків між різними показниками з метою визначення факторних показників та результативних, а також виміру тісноти зв’язку між ними. Для цього необхідно обрахувати ряд коефіцієнтів (парні коефіцієнти кореляції, часткові коефіцієнти кореляції першого порядку, сукупний коефіцієнт множинної кореляції, сукупний коефіцієнт множинної детермінації), що характеризують зв’язок між обраними показниками. Таким чином можна визначити вплив цілого ряду факторів на розвиток регіонального підприємництва, що дозволить значно підвищити якість формування стратегії розвитку суб’єктів підприємництва регіону на основі більш інтенсивного впливу на ті фактори, які в свою чергу, найбільше впливають на результативні параметри стратегії.
7. Уточнено методику визначення ефективності реалізації стратегії роз-вит-ку підприємництва в регіоні з використанням системи оціночних показників.
Проведені дослідження підтвердили доцільність використання стратегії як методу управління, спрямованого на підвищення ефективності діяльності підпри-ємництва регіону. Більш широке використання його у вітчизняній практиці дасть можливість не тільки підвищити ефективність функціонування підприємств, але й збільшити вплив підприємництва на розвиток національної економіки України.
Список опублікованих праць за темою дисертації:
У фахових виданнях:
1.
Круглянко А. Принципи побудови стратегії розвитку підприємництва в регіоні // Регіональна економіка. – 2003. – №1. – С. (0,5 д.а.).
2.
Круглянко А. Регіональна політика: суть та складові елементи // Державне регулювання торгівлі в ринкових умовах: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (24-26 жовтня 2001 року, Київ) / Відп. ред. А.А.Мазаракі. – К.: КНТЕУ, 2001. – С. (0,2 д.а.).
3.
Круглянко А., Вдовічен А. Роль інвестицій у розвитку регіонального підприємництва // Економіка: проблеми теорії і практики. Зб. наук. пр. Вип. 162. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. (0,43 д.а.).
Особистий внесок: досліджені особливості розвитку підприємництва на рівні окремо взятого регіону (0,3 д.а.).
4.
Круглянко А. Стратегічні пріоритети розвитку регіонального підприємництва // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. – Чернівці: Ант Лтд, 2003. – Вип. ІІ. – С. (0,7 д.а.).
5.
Круглянко А. Стратегія регіонального підприємництва як фактор розвитку товарних ринків // Економічна теорія: сучасні проблеми розвитку сфери товарного обігу: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. Тези доповідей (24-25 жовтня 2002 року, Київ) / Відп. ред. В.Д.Лагутін: У 2 ч. – К.: КНТЕУ, 2002. – С. (0,13 д.а.).
6.
Школа І.М., Круглянко А.В. Стратегія розвитку підприємництва в регіоні // Управління сучасним містом. – 2003. – №1-3. – С.63-66 (0,32 д.а.).
Особистий внесок: досліджені методологічні положення побудови стратегії розвитку підприємництва в регіоні (0,2 д.а.).
У інших виданнях:
1.
Круглянко А. Еволюція категорії “підприємництва” // Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду: Наук. вісн. Вип. ІV. – Чернівці: Ант Лтд, 2001. – С. (0,54 д.а.).
2.
Круглянко А., Халавка Т. Підприємництво як стратегічний напрямок розвитку регіону // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. пр. за матеріалами ХІІІ міжнар. наук.-практ. конф. (9-10 квітня 2002 року, Чернівці). Вип. ІІ. Економічні науки. У 2-х ч. – Чернівці: Ант Лтд, 2002. – Ч. І. – С. (0,2 д.а.).
Особистий внесок: обґрунтована пріоритетність підприємництва як стратегічного напрямку розвитку регіону (0,15 д.а.).
3.
Економічний потенціал регіону: пріоритети використання. Монографія / І.М.Школа, Т.М.Ореховська, І.Д.Козменко та ін., за ред. І.М.Школи. – Чернівці, 2003. – 464 с. (25,33 д.а.). – С. .
Особистий внесок: визначені проблеми розвитку підприємництва на рівні регіону та досліджені питання використання підприємницького потенціалу (1,1 д.а.).
4.
Круглянко А. Стратегія розвитку як фактор підвищення ефективності функціонування підприємства // Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду: Наук. вісн. Вип. І – Чернівці: Ант Лтд, 2001. – С. (0,4 д.а.).
5.
Круглянко А. Формування стратегічних напрямків соціально-економічного розвитку регіону // Наук. вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. пр. за матер. ХІІ міжнар. наук.-практ. конф. (12-13 квітня 2001 року, Чернівці). Вип. ІІ. – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – С. (0,4 д.а.).
6.
Круглянко А. Регіональні особливості розвитку малого бізнесу // Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конференції “Управління регіональним розвитком” – Сімферополь: Кримська академія природоохор. і курортного будівництва, 2003. – С. (0,2 д.а.).
Анотація
Круглянко А.В. Стратегія розвитку підприємництва в регіоні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – Національна академія наук України. Інститут регіональних досліджень, Львів, 2004.
Дисертація присвячена дослідженню теоретичних засад та розробці методологічних підходів щодо створення та реалізації стратегії розвитку підприємництва на рівні окремого регіону. Обґрунтована модель побудови стратегії, запропонована етапність її розробки. Проведений аналіз динаміки розвитку регіонального підприємництва окремого регіону, досліджене середовище функціонування регіонального підприємництва та роль держави у ньому. Визначені основні проблеми та перешкоди у розвитку підприємництва регіону. Розроблений підхід до визначення пріоритетних напрямків розвитку підприємництва регіону. Обґрунтована виключна роль інфраструктури у підтримці його розвитку. Запропонована методика оцінки ефективності реалізації стратегії розвитку підприємництва на рівні окремого регіону.
Результати наукових розробок можуть бути застосовані у практичній діяльності.
Ключові слова: підприємництво, регіон, стратегія, підприємницький потенціал, ефективність стратегії, модель побудови та оцінки, інфраструктура.
Аннотация
Круглянко А.В. Стратегия развития предпринимательства в регионе. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.10.01 – Размещение производительных сил и региональная экономика. – Национальная академия наук Украины. Институт региональных исследований, Львов, 2004.
Диссертация посвящена исследованию теоретических основ и разработке методологических подходов относительно создания и реализации стратегии развития предпринимательства на уровне отдельного региона. Обоснована модель построения стратегии, предложена этапность его разработки. Проведен анализ динамики развития регионального предпринимательства отдельного региона, исследована среда функционирования регионального пред-принимательства и роль государства в ней. Определенные основные проблемы и препятствия в развитии
