СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

КОМІССАРЕНКО ДМИТРО АНАТОЛІЙОВИЧ

УДК 338.24

РОЗВИТОК МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ПІДСТАВІ

ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління

підприємствами

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Луганськ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Козаченко Ганна Володимирівна,

Східноукраїнський національний

університет імені Володимира Даля

Міністерства освіти і науки України,

завідуюча кафедрою менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Єрмошенко Микола Миколайович, Національна академія управління, завідувач кафедри маркетингу та підприємництва (м. Київ);

кандидат економічних наук, доцент Воробйова Людмила Олександрівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри загального та адміністративного менеджменту (м. Донецьк).

Провідна установа – Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут" Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки та маркетингу
(м. Харків).

Захист відбудеться 26 травня 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.01 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 91034, Луганськ-34, кв. Молодіжний, 20а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, Луганськ-34, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розісланий 23 квітня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Г.В.Козаченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Малі підприємства відіграють значну роль в успішному функціонуванні ринкової економіки. Але в Україні стан малого бізнесу є незадовільним: на 10 тис. населення малих підприємств створено менше, ніж у країнах Європи та СНД, частка малих підприємств у ВНП складає лише 11% (у країнах ЄС 67%). Малі підприємства існують переважно в торговельній сфері та посередництві й мало займаються інноваційними розробками.

В економічній літературі дослідженню проблем малих підприємств присвячено багато наукових праць вітчизняних учених. Ці праці значною мірою досліджують феномен малого підприємництва, визначають його роль та місце в перехідній економіці, “видові” переваги та недоліки в порівнянні з великим підприємництвом, аналізують внесок суб’єктів малого підприємництва у вирішення економічних і соціальних проблем певного регіону та дієвість підтримки малого бізнесу на рівні держави та регіону.

Дослідженню проблем малого підприємництва приділили увагу, коли розпочалися ринкові перетворення та формування законодавчої бази підприємницької діяльності. Але поки що не всі ці проблеми можна вважати вирішеними: одні не вирішуються в силу різноманітних обставин, інші тому, що ще не розглядалися, а деякі з них з’явилися недавно. До числа найактуальніших слід віднести розробку відповідного інструментарію управління малими підприємствами, оскільки вони теж потребують управління, яке базується на певних принципах. Відсутність таких досліджень пояснюється незначним терміном існування малого бізнесу в країні, обмеженістю впровадження зарубіжного досвіду внаслідок особливостей економічного розвитку в Україні та менталітету народу.

Діяльність малих підприємств понад десять років показала, що вони повинні стати об’єктом ретельного дослідження, результати якого будуть основою для визначення напрямків їхнього подальшого розвитку. Але такий аспект діяльності малих підприємств, як їхній розвиток, ще практично не розглядався. Необхідність теоретичного обґрунтування та розробки практичних рекомендацій щодо розвитку малих підприємств з використанням різноманітних способів зумовила вибір теми дисертаційної роботи та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану наукових досліджень кафедри менеджменту Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. В межах виконання держбюджетної теми ДН-33-03 “Розробка механізму управління конкурентоспроможністю суб’єктів господарської діяльності в умовах глобалізації економіки” (номер держреєстрації 0103U00421) здобувачем проаналізовано способи розвитку малих підприємств, які є суттєвим чинником, що впливає на їхню конкурентоспроможність.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення особливостей диверсифікації як способу розвитку малих підприємств та розробка підходів щодо планування диверсифікації їх господарської діяльності.

Для досягнення поставленої мети вирішено такі наукові та практичні завдання:

обґрунтовано необхідність розвитку малих підприємств за результатами дослідження стану малого бізнесу в Україні;

розглянуто поняття розвитку малих підприємств, його теоретичне підґрунтя та способи розвитку, серед яких виділено диверсифікацію;

досліджено й узагальнено поняття диверсифікації і класифіковано різноманіття її видів;

проаналізовано особливості диверсифікації діяльності малих підприємств;

з урахуванням специфіки господарювання малих підприємств сформульовано принципові основи підходу щодо використання диверсифікації, яка є способом їхнього розвитку, у межах цього підходу розроблено методи планування процесу диверсифікації, які враховують етапи розвитку малого підприємства та вид планованої диверсифікації;

упроваджено в діяльність малих підприємств розроблені рекомендації.

Об'єктом дослідження є господарська діяльність малих підприємств. Предметом дослідження є цілеспрямоване використання диверсифікації господарської діяльності малих підприємств як способу їхнього розвитку.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність способів наукового пізнання та загальнонаукових принципів проведення досліджень, основні закони діалектики. Теоретичною основою дослідження послугували наукові праці та методичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених у галузі менеджменту, малого підприємництва та діяльності малих підприємств, диверсифікації та спеціалізації, процесних теорій.

Правове поле дослідження склали чинні законодавчі та нормативні документи, що регулюють діяльність малих підприємств в Україні. Інформаційною базою дослідження послугували статистичні дані про результати їхньої діяльності.

У роботі використано системно-структурний аналіз (при дослідженні стану та структури малого підприємництва, при структуруванні життєвого циклу малого підприємства), науковий аналіз (при з’ясуванні сутності розвитку малого підприємства), метод порівняльного аналізу (при аналізі способів розвитку малого підприємства, при дослідженні стану диверсифікації на малих підприємствах), логічний аналіз (при визначенні цілей і критеріїв диверсифікації), метод протиставлення (при дослідженні сутності диверсифікації, при вивченні альтернативності диверсифікації та спеціалізації), методи математичної статистики (при виборі показника рівня диверсифікованості діяльності малих підприємств), метод динамічного програмування (при складанні плану зміни структури латерального портфеля малого підприємства), метод нелінійного програмування (при обґрунтуванні структури спорадичного портфеля малого підприємства).

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в розробці взаємодоповнюючих методів планування процесу диверсифікації, які враховують особливості господарювання малих підприємств та сукупно виступають як реалізація пропонованого підходу щодо використання диверсифікації як способу їхнього розвитку.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в такому:

вперше

показано, що розвиток малого підприємства являє собою постійну, незворотну, цілеспрямовану, комплексну, поступову зміну його станів, у якій кожний наступний стан є більш якісним порівняно із попереднім, що досягається відповідними способами, серед яких диверсифікація посідає одне з чільних місць, оскільки саме диверсифікація на відміну від інших способів забезпечує постійність процесу розвитку;

доведено, що альтернативність спеціалізації та диверсифікації проявляється в залежності від сполучення тих або інших їхніх видів, а показники спеціалізації та диверсифікації є адитивними, якщо при їхньому розрахунку визначається один конкретний вид диверсифікації, протиставлений спеціалізації того ж виду, та неадитивними, якщо при їхньому розрахунку визначаються рівні диверсифікованості та спеціалізації різних видів;

дістало подальшого розвитку

класифікація видів диверсифікації шляхом розмежування понять латеральної диверсифікації, котра розуміється як різноманіття напрямів діяльності, що існують поряд з основним напрямом діяльності підприємства, функція яких пов'язана не тільки зі зниженням ризику, але й із пошуком альтернативної вартості, та спорадичної диверсифікації, що припускає відсутність опорного напряму, а тому цілком відповідає розумінню портфельного інвестування, спрямованого на досягнення ефекту диверсифікації, тобто зниження ризику;

використання моделей математичного програмування при обґрунтуванні рівня диверсифікованості структури господарської діяльності малих підприємств, що зводиться до такого:

обґрунтовано достатність використання для моделювання спорадичної диверсифікації малих підприємств статичної моделі нелінійного програмування виявлення раціонального сполучення структури предметної диверсифікації і функціональної спеціалізації та використання як цільової функції моделі тільки сполучення показників диверсифікованості та спеціалізації, що реалізовано в моделі планування спорадичного портфеля;

обґрунтовано доцільність планування латеральної диверсифікації на основі використання динамічного програмування як маршрутизованої динамічної зміни структури портфеля господарської діяльності малого підприємства, яке потребує застосування економічної ефективності як цільової функції і спирається на попереднє планування варіантів спорадичних портфелів.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені в дисертації підходи, способи й отримані результати являють собою методичну базу формування структури портфеля господарської діяльності (виробничої програми або видів діяльності) малого підприємства з урахуванням пов’язаності елементів виробничої програми або видів діяльності та можливостей того або іншого етапу розвитку підприємства. Розроблені моделі оптимізації спорадичного та латерального портфелів діяльності малого підприємства пристосовані до можливостей розповсюджених програмних пакетів.

До числа результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:

використання коефіцієнта рівнозначності питомої ваги як показника оцінки рівня диверсифікованості діяльності малого підприємства;

використання планування рівня диверсифікованості діяльності як індикатора та засобу забезпечення стійкого розвитку малого підприємства;

планування структури портфеля господарської діяльності малого підприємства на базі використання розроблених моделей оптимізації спорадичного та латерального портфелів діяльності малого підприємства.

Результати дисертаційної роботи використовуються в практичній діяльності малих підприємств, котрі діють в Луганській області, що підтверджується відповідними документами, які містяться в додатку: ДВАТ “Завод з ремонту ГШО “Супутник” ДХК “Луганськвугілля” (акт упровадження від 28.10.2004 р.), ТОВ "Альянс” (довідка № 106/1 від 11.11.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного дослідження автора в галузі розвитку малих підприємств на основі диверсифікації їхньої діяльності. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати наукового дослідження, висновки та пропозиції доповідалися, обговорювалися і схвалені на VIII Міжнародній науково-практичній конференції "Університет і регіон" (м. Луганськ, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку ринку праці та політика зайнятості населення в умовах трансформації економіки України” (м. Луганськ, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), традиційній (четвертій) Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2003 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми сталого розвитку підприємств в умовах ринкової економіки” (м. Луганськ, 2004 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Переходное время формирования новой эпохи” (м. Донецьк, 2004 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 16 наукових працях, серед яких 5 статей у наукових журналах, 6 статей – у збірниках наукових праць і 5 публікацій – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 6,4 д.а., з яких автору належать 5,05 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 217 сторінках машинописного тексту. Матеріали дисертації містять 19 таблиць і 25 рисунків, які подано на 25 сторінках. Список використаних джерел із 199 найменувань уміщено на 19 сторінках, 1 додаток – на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Теоретичні підґрунтя розвитку малих підприємств. Становлення ринкових відносин в національній економіці поряд з низкою заходів передбачає активний розвиток малого підприємництва. За результатами аналізу причин, через які українські малі підприємства дотепер працюють незадовільно і за кількісними, і за якісними показниками, виділено дві групи – систематичного та несистематичного характеру.

Причини, що мають систематичний характер, зумовлені численними макроекономічними процесами та властивостями національної економіки, особливостями її трансформації до ринкового типу. Такі причини дуже складно усунути. Їхній вплив буде слабшати, як тільки розпочнеться становлення в Україні дійсно ринкової економіки.

Причини несистематичного характеру, які пояснюються, у першу чергу, тими заходами, що проводяться в Україні з метою регулювання малого підприємництва, значною мірою зумовлюють високу динамічність зовнішнього середовища діяльності малих підприємств, її нестабільність та несприятливість. Ліквідації причин несистематичного характеру певною мірою сприятиме створення умов для подальшого розвитку малих підприємств, для чого поряд з низкою інших заходів необхідна розробка рекомендацій щодо використання способів розвитку, які мають бути спрямовані на малі підприємства певної групи. Дві їхніх групи малі підприємства, що належать до сфери малого бізнесу, та малі підприємства, яким властивий інноваційний характер діяльності, – виділено за результатами сегментування малих підприємств. Саме малі підприємства з інноваційним характером діяльності спроможні розвиватися.

Способи розвитку малих підприємств, незважаючи на велику кількість наукових розробок вітчизняних та зарубіжних учених-економістів, до цього часу майже не досліджені, а ті, що є, не адаптовані до особливостей діяльності таких підприємств. Також можна говорити про відсутність поняття розвитку малого підприємства. В роботі приділено значну увагу вивченню цього поняття, яке розглядається як процес і тому досліджується на основі найбільш відомої з процесних теорій – теорії життєвих циклів.

У межах теорії життєвих циклів розвиток малого підприємства розглядається як постійна, незворотна, цілеспрямована, поступова зміна його станів, у якій кожний наступний стан є більш якісним порівняно із попереднім. Зміна стану малого підприємства може здійснюватися революційним або еволюційним шляхом.

Формою прикладання теорії життєвих циклів до будь-якого об’єкта господарювання є модель життєвого циклу, використання якої дозволяє перетворити процес розвитку малого підприємства з хаотичного, спонтанного та реактивного на регульований та керований. Однак таке перетворення можливе в тому випадку, якщо сформовано обґрунтовану та коректну модель життєвого циклу підприємства малого бізнесу. В роботі представлено послідовність побудови моделі життєвого циклу малого підприємства, яка складається з чотирьох етапів, – народження, зростання, зрілості та загибелі (або перетворення).

Спосіб розвитку малого підприємства розглядається як сукупність заходів, дій, процедур, прийомів і правил (як формальних, так і неформальних), які забезпечують перехід підприємства з одного стану, що характерний для певного етапу життєвого циклу розвитку підприємства, в інший, що відповідає якісним характеристикам наступного етапу життєвого циклу. Розглянуті способи розвитку малих підприємств, які дозволяють суттєво змінити якісний стан підприємства, мають свої переваги та складності застосування (табл. 1).

Серед розглянутих способів розвитку малих підприємств для подальшого дослідження вибрано диверсифікацію.

Розділ 2. Дослідження диверсифікації та її співвідношення із спеціалізацією. Дослідження диверсифікації проводилося з метою підтвердження або спростування висунутої ідеї щодо використання її як способу розвитку малих підприємств. Проведені дослідження дозволяють констатувати таке.

Розгляд найбільш традиційних точок зору показав відсутність комплексного погляду на поняття диверсифікації, неустояність класифікації її видів, часткову підміну понять диверсифікації та інтеграції. За результатами вивчення сутності диверсифікації розмежовано поняття диверсифікації, диверсифікації діяльності та диверсифікації виробництва.

Узагальнення різноманітних способів класифікації видів диверсифікації дало змогу вдосконалити її. Таке вдосконалення здійснено шляхом розмежування понять латеральної та спорадичної диверсифікації. Латеральна диверсифікація розуміється як різноманіття напрямів діяльності, що існують поряд з основним напрямом діяльності підприємства, функція яких пов'язана зі зниженням ризику та пошуком альтернативної вартості. Спорадична диверсифікація припускає відсутність опорного напряму, а тому цілком відповідає розумінню портфельного інвестування, спрямованого на досягнення ефекту диверсифікації, тобто зниження ризику. Тому введені такі поняття: спорадична диверсифікація портфельне зниження ризику; латеральна диверсифікація підготовка конверсії або спекуляція видами бізнесу.

Доцільність використання диверсифікації як інструменту стійкого та динамічного розвитку малих підприємств ґрунтується на одній з головних особливостей таких підприємств високій адаптивності до змін кон'юнктури ринку внаслідок обмежених обсягів випуску продукції та незначної потреби в ресурсах, до різного роду нововведень унаслідок спрощеної структури внутрішньофірмового управління, мобільності через відносно легкий відхід з ринкових ніш, що стали невигідними, та можливості займати нові, перспективні. Тому сьогодні українські малі підприємства вдаються до диверсифікації діяльності.

Дослідження особливостей диверсифікації проводилося за даними обстеження 78 малих підприємств м. Луганськ та Луганської області за 2001-2003 роки. 34,6% вибраних для аналізу малих підприємств займаються виробничою діяльністю; 52,6% – здійснюють посередницькі операції; 12,8% – надають послуги (у т. ч. 20% виробничого характеру, 40% інтелектуального характеру, 40% побутового).

Всі обстежені малі підприємства було поділено на дві групи диверсифіковані (46 або майже 59%) та недиверсифіковані (41%). Виходячи з того, що диверсифікація діяльності малих підприємств розуміється як збільшення кількості видів діяльності, до диверсифікованих віднесені малі підприємства, що збільшили за 2001-2003 роки кількість видів діяльності.

Результати дослідження диверсифікації діяльності малих підприємств дозволяють стверджувати, що диверсифікація найчастіше здійснюється спонтанно, майже інтуїтивно, і її не можна вважати плановою. Диверсифікація діяльності є реактивною формою управління малими підприємствами. Найчастіше до диверсифікації зверталися ті малі підприємства, перед якими гостро поставала проблема виживання внаслідок або появи більш сильного конкурента, або зміни правил гри в тому секторі, де працювало підприємство, або незначних успіхів у вибраному виді діяльності. Промислові малі підприємства докорінно переорієнтовуються в напрямку торгівлі та послуг, намагаючись уникнути реального банкрутства, що підтверджує більш високу привабливість для бізнесу невиробничої сфери порівняно з виробничою. Для торговельних підприємств та підприємств побутових послуг диверсифікація діяльності не характерна, оскільки такі підприємства вважають, що "розмивати" капітал неефективно. Отже, за результатами дослідження встановлено, що диверсифікація діяльності малих підприємств, як правило, не є способом їхнього розвитку, а скоріше відповіддю на обставини, що склалися в зовнішньому середовищі підприємства.

Диверсифікація діяльності малих підприємств має свої особливості, які зумовлені специфікою їхньої діяльності. Її необхідно враховувати при прийнятті рішення про диверсифікацію діяльності. Малі підприємства мобільні, вони досить легко освоюють нові види діяльності. Але внаслідок витратного характеру диверсифікації діяльності та високої чутливості малих підприємств до втрати навіть незначних коштів невдача у виборі нового виду діяльності може мати серйозні наслідки – аж до ліквідації малого підприємства. Для малого підприємства вибір видів диверсифікації діяльності є достатньо обмеженим. Мале підприємство найменше схильне до використання спорадичної диверсифікації.

Отримані результати доводять, що диверсифікація діяльності малих підприємств за умов української економіки потребує подальшого вивчення не тільки в теоретичному, але й у прикладному аспекті. Однією з цілей виконуваного дослідження є звертання уваги на необхідність ретельного вивчення, теоретичного обґрунтування та розробки практичних аспектів диверсифікації діяльності малих підприємств, яка фактично вже використовується ними, але безсистемно, спонтанно та інтуїтивно. Необхідним є перехід від емпіричного використання диверсифікації в діяльності малих підприємств до розробки та експериментальної перевірки програм диверсифікації вітчизняних малих підприємств, основою яких є визнання диверсифікації способом розвитку таких підприємств.

Вивчення диверсифікації доцільно здійснювати на основі альтернативності диверсифікації та спеціалізації. Такий підхід передбачає проведення аналізу співвідношення спеціалізації та диверсифікації. За результатами цього аналізу зроблено такі висновки.

Вивчення диверсифікації на основі простого її протиставлення спеціалізації не дає можливості отримати уявлення про диверсифікацію. Співвідношення спеціалізації та диверсифікації не слід обмежувати тільки простим протиставленням цих понять. Таке співвідношення заслуговує на більш детальне дослідження.

Диверсифікацію та спеціалізацію необхідно розуміти як зворотні відношення, що створює відповідний їхній баланс, який установлюється як проста математична закономірність. Баланс диверсифікації та спеціалізації повинен бути динамічним. Характер цього динамізму може одержати позитивну або негативну оцінку.

Спеціалізація та диверсифікація можуть сполучатися в різноманітних пропорціях у залежності від сполучення тих чи інших їхніх видів. Але показники спеціалізації та диверсифікації можуть розраховуватися як зворотні, оскільки при їхньому розрахунку буде визначатися тільки один конкретний вид диверсифікації, що протиставлений одному конкретному виду спеціалізації. Тому природно, що рівень спеціалізації конкретного виду характеризує одночасно й рівень диверсифікації відповідного виду. Але при цьому рівню спеціалізації конкретного виду можуть відповідати рівні диверсифікації інших видів, не протиставлених чітко даному конкретному виду спеціалізації.

Слід ураховувати, що оцінюється не сам рівень спеціалізації-диверсифікації, а оцінюється відповідність динамічного балансу спеціалізації та диверсифікації зовнішнім умовам господарювання. Цілісне розуміння як спеціалізації, так і диверсифікації, а не просто як комплексу їхніх видів, потребує використання уніфікованого показника спеціалізації та диверсифікації, а не групи показників, що характеризують той чи інший їхній вид.

Розділ 3. Оцінка та обґрунтування рівня диверсифікованості діяльності малих підприємств. Диверсифікація діяльності малого підприємства розглядається як процес. Для характеристики цього процесу потрібен показник, що оцінює рівень диверсифікованості діяльності малого підприємства, який є важливим для планування процесу диверсифікації.

Аналіз існуючих підходів шодо оцінки диверсифікації показав недоцільність їх використання для формування показника оцінки рівня диверсифікованості діяльності малого підприємства. Тому було висунуте припущення, яке підтвердилося, що оцінка рівня монополізації ринку певною мірою схожа з оцінкою рівня спеціалізації та рівня диверсифікованості підприємства. За результатами аналізу показників, які характеризують рівень інтенсивності конкуренції на ринку, було встановлено, що коефіцієнт рівнозначності питомої ваги можна використовувати в оцінці рівня диверсифікованості малого підприємства. Цей показник є досить універсальним для того, щоб використовувати його для оцінки різних видів диверсифікації. Він ураховує розмаїтість усієї структури виробничої програми або видів діяльності, а не тільки значення її основного елемента, що дозволяє уникати однобічності оцінки. Оскільки спеціалізація та диверсифікація є зворотними категоріями, то значення коефіцієнта рівнозначності питомої ваги та зворотної йому величини (зворотної в розумінні рівності одиниці їхньої суми) можуть бути використані для визначення рівня диверсифікованості та рівня спеціалізації малого підприємства.

Диверсифікація діяльності, як спосіб розвитку малого підприємства, має бути спланованою, для чого потрібно використовувати моделі її планування, у яких як керована змінна застосовується рівень диверсифікованості виробничої програми або видів діяльності малого підприємства. Для ефективності діяльності малих підприємств рівень спеціалізації є суттєвим чинником, тому оцінювати ефект від диверсифікації без оцінки ефекту від спеціалізації недоцільно. Ці твердження є передумовою розгляду оцінки сполучення спеціалізації та диверсифікації як обґрунтування спорадичної диверсифікації. Виявлення найкращих сполучень спеціалізації та диверсифікації є предметом планування спорадичного портфеля діяльності малого підприємства.

Спорадичний портфель діяльності підприємства розглядається як набір товарів, послуг або робіт, виробництво та реалізація яких забезпечує стійкість підприємства, яка розуміється як низький рівень ризику в його діяльності. Саме формування спорадичного портфеля є формою планування спорадичної диверсифікації діяльності малого підприємства. Формування спорадичного портфеля діяльності малого підприємства згідно із запропонованою моделлю дозволяє виявити оптимальне сполучення параметрів стійкості й економічної ефективності малого підприємства, не віддаючи переваги жодному з них. Якщо формування спорадичного портфеля діяльності підприємства спрямоване на максимізацію стійкості його діяльності, то оптимізація сполучення спеціалізації та диверсифікації малого підприємства спрямована на знаходження найдоцільнішого сполучення стійкості й ефективності діяльності підприємства. У спорадичному портфелі діяльності малого підприємства номенклатура за складом і структурою характеризується найбільшою операційною спеціалізацією при найбільшій предметній диверсифікації. В цільовій функції моделі спорадичного портфеля діяльності малого підприємства використано показники рівня спеціалізації та рівня диверсифікованості:

,

де – рівень операційної спеціалізації (); – рівень диверсифікованості виробничої програми або видів діяльності малого підприємства (); вi – питома вага трудомісткості i-ї операції у сукупному фонду часу операцій, у частках одиниці; m – загальна кількість операцій; ?j – питома вага j-го найменування продукції або виду діяльності у виробничій програмі, у частках одиниці; n – загальна кількість найменувань продукції або видів діяльності.

У системі обмежень для оптимізації структури спорадичного портфеля необхідно врахувати технологію виробництва того чи іншого продукту або послуги. Структуру обмежень, використовуваних у моделі оптимізації спорадичного портфеля малого підприємства, визначає зв'язок структури номенклатури і структури виконуваних операцій за допомогою норм витрат часу.

Складена математична задача оптимізації спорадичного портфеля малого підприємства не належить до класу задач лінійного програмування, тому не для будь-якої комбінації фактичних даних може бути знайдене рішення на основі використання оптимізаційного модуля електронної таблиці Microsoft Excell. У ході експериментування з демонстраційною моделлю оптимізації спорадичного портфеля малого підприємства, що відображає планування одного виду діяльності, рішення знайдено завдяки спрощенню структури цільової функції.

Розроблена модель оптимізації спорадичного портфеля малого підприємства дозволяє послідовно корегувати структуру продуктів і робіт за зміною обмежень. Але вона не дає можливості моделювати перехід в іншу сферу діяльності, тобто здійснювати перспективне планування розвитку, що є важливим й актуальним для малих підприємств. Перспективне планування розвитку малих підприємств необхідно здійснювати на основі використання моделі формування латерального портфеля.

Латеральний портфель, який складають непов'язані види діяльності, є прикінцевим результатом планової діяльності з розвитку малого підприємства. Якщо спорадичний портфель є структурованою сукупністю операцій у межах одного виду діяльності, то латеральний портфель є структурованою сукупністю видів діяльності малого підприємства. Латеральний портфель, з одного боку, розглядається як розгорнута в часі послідовність зміни портфелів господарської діяльності, яка сама по собі може відображати і спонтанні дії, а з іншого – як продукт планування портфельної стратегії підприємства. Інструментом формування такої стратегії є модель планування латерального портфеля діяльності малого підприємства, яка розподіляє величину наявного капіталу малого підприємства за напрямами інвестування в деяку кількість видів діяльності. Така комбінація характеризується певною структурою, що є динамічною. Динамічність структури латерального портфеля потребує повної або часткової конверсії діяльності малого підприємства, яка складає сутність латеральної диверсифікації – відволікання частини накопичених коштів в альтернативні вкладення з метою подальшого розвитку вибраних напрямів або ж короткострокового одержання додаткових до основної діяльності вигод.

У моделі, на базі якої здійснюється планування латерального портфеля малого підприємства, використовується часова змінна та розглядаються альтернативні комбінації структури портфеля господарської діяльності для кожного наступного моменту часу. Загальна величина ефекту латерального портфеля є результатом перебору різноманітних сполучень ефектів від розподілу наявного капіталу в кожному з планових періодів. Ці тези є передумовою використання методу динамічного програмування (методу спрямованого перебору). Метод динамічного програмування не тільки використовується в моделі планування латерального портфеля малого підприємства, але й сама модель належить до моделей динамічного програмування, оскільки в ній використовується часова змінна. Керованою змінною є структура розподілу наявного капіталу та послідовність її зміни в часі. Для повної демонстрації можливостей моделі планування латерального портфеля малого підприємства її дію в роботі показано на експериментальній сукупності типових залежностей економічної ефективності виду діяльності від величини наявного капіталу.

Критерієм складання латерального портфеля є темпи розвитку малого підприємства, а індикатором розвитку – темпи приросту капіталу. Характер залежностей, властивих кожному із напрямів, являє собою деяку базу вихідних оцінок залежності дохідності вкладень від їхньої величини. Комбінування з вихідними даними виконано засобами типової задачі динамічного програмування – задачі розподілу обмеженого ресурсу. Оптимальна структура розподілу коштів для кожної величини наявного капіталу для перших семи напрямів і є шуканою структурою латерального портфеля за видами діяльності малого підприємства та різними величинами наявного капіталу.

Планована зміна структури портфеля господарської діяльності малого підприємства пов’язана із зміною планованого значення показника рівня диверсифікованості латерального портфеля малого підприємства, що також характеризує життєвий цикл малого підприємства та ринкову нішу, яку воно займає. Плановану зміну структури портфеля господарської діяльності малого підприємства необхідно відрізняти від більш широкого поняття – латерального портфеля діяльності малого підприємства. Запропоновано назвати її маршрутом портфеля господарської діяльності малого підприємства. Введення поняття маршруту портфеля господарської діяльності малого підприємства дозволяє підкреслити динамічну складову латерального портфеля діяльності малого підприємства та дати назву плановому представленню послідовності зміни структури портфеля господарської діяльності, яке виражається у відносних величинах.

За результатами дослідження диверсифікації як експериментування з полем діяльності малого підприємства можна сформулювати такі висновки.

Збільшення рівня диверсифікованості діяльності малого підприємства дійсно відбувається в процесі його розвитку, що підтверджує значення диверсифікації як способу розвитку малого підприємства.

Дослідження латеральної диверсифікації виявило, що, незважаючи на збільшення рівня диверсифікованості діяльності малого підприємства, деякі види діяльності малого підприємства не залишаються в портфелі господарської діяльності, тобто в процесі розвитку відбувається конверсія господарської діяльності.

Існує об’єктивна закономірна залежність складу портфеля господарської діяльності від величини наявного капіталу, тобто сфера діяльності малого підприємництва об’єктивно відрізняється від сфери діяльності середнього та великого бізнесу. Розвиток малого підприємства, таким чином, передбачає його конверсію.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та вирішення науково-практичного завдання щодо розвитку малих підприємств на основі диверсифікації їхньої діяльності, яке полягає у виявленні особливостей диверсифікації як способу розвитку малих підприємств та розробці підходів щодо планування диверсифікації їхньої господарської діяльності. Основні висновки та результати, які одержано в ході проведеного дослідження, зводяться до такого.

1. За результатами сегментування малих підприємств виділено дві групи малі підприємства, що належать до сфери малого бізнесу, та малі підприємства, яким властивий інноваційний характер діяльності. Оскільки малим підприємствах цих двох груп притаманний різний ступінь здатності до розвитку, то вони потребують застосування різних управлінських інструментів.

2. Розвиток малого підприємства розглядається як постійна, незворотна, цілеспрямована, поступова зміна його станів, у якій кожний наступний стан підприємства є більш якісним порівняно із попереднім, що зумовлено дією основних законів діалектики. Оскільки розвиток малого підприємства розглядається як процес, то при його вивченні використано найбільш відому з процесних теорій – теорію життєвих циклів.

3. Спосіб розвитку малого підприємства розглядається як сукупність заходів, дій, процедур, прийомів і правил (як формальних, так і неформальних), які забезпечують перехід підприємства з одного стану в інший, більш якісний. У роботі розглянуто способи розвитку малих підприємств диверсифікація, реінжиніринг, реструктуризація, реорганізація, франчайзинг та обґрунтовано необхідність зосередити увагу дослідження саме на диверсифікації.

4. Дослідження диверсифікації проводилося з метою підтвердження або спростування висунутої ідеї щодо використання її як способу розвитку малих підприємств. Результати дослідження дозволяють констатувати відсутність комплексного погляду на поняття диверсифікації, неустояність класифікації видів диверсифікації, часткову підміну понять диверсифікації та інтеграції. На основі узагальнення різноманітних способів класифікації видів диверсифікації її вдосконалено шляхом розмежування понять латеральної та спорадичної диверсифікації.

5. Сьогодні українські малі підприємства вдаються до диверсифікації діяльності. Результати дослідження диверсифікації діяльності малих підприємств дозволяють стверджувати, що диверсифікація найчастіше здійснюється спонтанно, майже інтуїтивно, і її не можна вважати плановою. Диверсифікація діяльності є реактивною формою управління малими підприємствами. Вона, як правило, не є способом їхнього розвитку, а скоріше відповіддю на обставини, що склалися в зовнішньому середовищі підприємства.

6. З метою переходу від емпіричного використання диверсифікації в діяльності малих підприємств до розробки, експериментальної перевірки та реалізації програм диверсифікації, тобто визнання диверсифікації способом розвитку таких підприємств, її було вивчено на основі протиставлення диверсифікації та спеціалізації. За результатами аналізу співвідношення спеціалізації та диверсифікації встановлено, що вони можуть сполучатися в різноманітних пропорціях у залежності від сполучення тих чи інших їхніх видів. Показники спеціалізації та диверсифікації розраховуються як зворотні величини, якщо вид спеціалізації та диверсифікації визначено за однією класифікаційною ознакою.

7. Для оцінки рівня диверсифікованості малого підприємства пропонується використовувати коефіцієнт рівнозначності питомої ваги. Цей показник ураховує розмаїтість усієї структури виробничої програми або видів діяльності, а не тільки значення її основного елемента, що дозволяє уникати однобічності оцінки. На основі перетворення формули розрахунку коефіцієнта рівнозначності питомої ваги отримано формули для розрахунку показників рівня спеціалізації та рівня диверсифікованості малого підприємства:

8. Диверсифікація діяльності, як спосіб розвитку малого підприємства, має бути спланованою, для чого потрібно використовувати моделі її планування, у яких як керована змінна застосовується рівень диверсифікованості виробничої програми або видів діяльності малого підприємства.

9. Формою планування спорадичної диверсифікації діяльності малого підприємства є спорадичний портфель. Спорадичний портфель діяльності малого підприємства, який спрямовано на забезпечення стійкості підприємства, являє собою оптимальне сполучення спеціалізації та диверсифікації цього підприємства. Розроблена модель оптимізації спорадичного портфеля малого підприємства дозволяє періодично та послідовно корегувати структуру продуктів і робіт при змінах обмежень, але вона не дає можливості моделювати перехід в іншу сферу діяльності, що важливо й актуально для малих підприємств.

10. Перспективне планування розвитку малих підприємств необхідно здійснювати на основі використання моделі формування латерального портфеля, який складають непов'язані види діяльності малого підприємства. Планування латерального портфеля передбачає використання показників економічної ефективності діяльності малого підприємства як критерію оптимальної структури портфеля, тому що основна роль у забезпеченні стійкості малого підприємства належить оптимізації спорадичних портфелів, сформованих за видами діяльності підприємства, що складають латеральний портфель. Демонстрацію можливостей моделі планування латерального портфеля малого підприємства показано на експериментальній сукупності типових залежностей економічної ефективності виду діяльності від розміру його інвестування.

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Комиссаренко Д.А. Типы поведения и сценарии деятельности предприятий малого бизнеса // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 8. Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2002. С. 272-276.

2. Козаченко Г.В., Коміссаренко Д.А. Вивчення подальшого розвитку підприємств малого бізнесу на підставі теорії життєвих циклів // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 9. Ч. ІІ. Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2002. С. 165-170.

Особистий внесок здобувача: обґрунтовано можливість застосування теорії життєвих циклів до вивчення розвитку малих підприємств.

3. Комиссаренко Д.А. Диверсификация видов деятельности предприятий малого бизнеса // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 10. Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2003. С. 260-265.

4. Комиссаренко Д.А. Диверсификация деятельности как способ развития предприятий малого бизнеса // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2003. №2(60). С. 114-118.

5. Козаченко Г.В., Коміссаренко Д.А. Аналіз диверсифікації діяльності підприємств малого бізнесу // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2003. – № 7 (56) – С. 148-153.

Особистий внесок здобувача: узагальнено результати проведеного дослідження стану та результатів диверсифікації малих підприємств, проаналізовано ставлення до неї керівників і власників малих підприємств.

6. Коміссаренко Д.А. Мотиви підприємництва як підґрунтя його державної підтримки // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. 2004. – №1(71). – С. 86-90.

7. Коміссаренко Д.А. Принципові підходи до побудови моделі життєвого циклу підприємства малого бізнесу // Регіональні перспективи. 2004. – №3-5 (40-42). С. 61-63.

8. Коміссаренко Д.А. Способи розвитку підприємств малого бізнесу // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2004. №4(74). – С. 130-138.

9. Комиссаренко Д.А. Диверсификация: виды и направления // Прометей. Региональный сб. научн. трудов по экономике. 2004. № 3(15). С. 135-140.

10. Кривуля П.В., Комиссаренко Д.А. Диверсификация verus специализация // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 12. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2004. – С. 199-224.

Особистий внесок здобувача: показано планування диверсифікації як взаємодоповнюючий процес формування спорадичного та латерального портфелів діяльності.

Друковані праці в інших виданнях та в матеріалах наукових конференцій

11. Комиссаренко Д.А. Соотношение специализации и диверсификации в деятельности предприятия // Зб. наук. праць Донецької державної академії управління. Т. 4. Серія “Економіка”. Вип. 29. – Донецьк: ДонДАУ, 2003. – С. 182-187.

12. Комиссаренко Д.А. Диверсификация деятельности как способ повышения устойчивости предприятий малого бизнеса // Тези доповідей YIII науково-практичної конференції “Університет і регіон”. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2002. – С. 249-250.

13. Коміссаренко Д.А. Врахування мотивів підприємництва у його державній підтримці // Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми розвитку ринку праці та політика зайнятості населення в умовах трансформації економіки України”. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2003. – С. 66-67.

14. Коміссаренко Д.А. Моделювання розвитку підприємств малого бізнесу // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства”. Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. С. 79-81.

15. Коміссаренко Д.А. Проблемні аспекти диверсифікації діяльності підприємств малого бізнесу // Матеріали IV Міжнародної наукової конференції студентів і молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. Частина 1. – Донецьк: ДонНУ, 2003. – С. 116-118.

16. Коміссаренко Д.А. Сегментування малих підприємств // Матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”. Т.1. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. С. 39-40.

АНОТАЦІЯ

Коміссаренко Д.А. Розвиток малих підприємств на підставі диверсифікації діяльності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Луганськ, 2005.

Виділено групу малих підприємств, яким властивий інноваційний характер діяльності, та показано, що саме такі підприємства здатні до розвитку. Обґрунтовано необхідність і розкрито поняття розвитку малого підприємства, розглянуто способи розвитку малих підприємств, серед яких основну увагу зосереджено на диверсифікації їхньої діяльності. Проведено аналіз диверсифікації діяльності, до якої вдаються українські малі підприємства, встановлено її спонтанний, адаптивний, неплановий характер. Досліджено поняття диверсифікації, її цілі, види. Уточнено класифікацію видів диверсифікації шляхом уведення латеральної та спорадичної диверсифікації. Показано зворотний характер відношення диверсифікації та спеціалізації,