Львівський національний університет імені Івана Франка

Котовські Галина Федорівна

УДК 811.112.2’367.624’367’37

ПРИКМЕТНИКОВІ ДЕРИВАТИ ІЗ ЛАТЕНТНОЮ

МОДАЛЬНО-ПАСИВНОЮ ПРЕДИКАЦІЄЮ

У СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ

10.02.04 – германські мови

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана

на кафедрі німецької філології Львівського національного університету імені Івана Франка

Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент

Струк Тетяна Миколаївна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

доцент кафедри німецької філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Кияк Тарас Романович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри теорії та практики перекладу

з німецької мови

кандидат філологічних наук, доцент

Билиця Ярослав Теодорович,

Прикарпатський університет

імені Василя Стефаника,

завідувач кафедри німецької філології

Провідна установа Донецький національний університет,

кафедра німецької філології

Захист відбудеться “20” квітня 2005 р. о 10 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради у Львівському національному університеті імені Івана Франка

за адресою: 79000, м.Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 405.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79001, м.Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “20” березня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.А.Шпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Одним із напрямів сучасного мовознавства є дослідження і класифікація одиниць різних мовних рівнів за спільністю їхніх семантичних функцій і значення. Такий підхід сприяє вирішенню проблеми невідповідності форми і значення у мові: одна форма виражає різні значення, одне значення може виражатись різними формами. На основі цього положення розроблена теорія полів [А.В.Бондарко; Е.В.Гулыга; Е.И.Шендельс; Л.М.Медведева; А.Д.Белова; Г.В.Озеров; Шубык С.А.], яка широко застосовується у лінгвістиці.

Складну граматичну категорію пасиву в німецькій мові, висвітлення якої постало одним із ключових завдань даного дисертаційного дослідження, адекватно можна пояснити на теоретичних засадах функціонально-семантичного поля. Суперечливість поглядів щодо суті самої категорії стану, ідентичності семантики активних чи пасивних форм речення, а також стосовно граматичного статусу так званого безособового пасиву в німецькій мові [K.Brinker,G.Helbig, S.Pape-Mьller, I.Rapp, R..Rщћiиka, А.В.Бондарко, Л.С. Ка-менская, Н.Н.Ростовцева] спонукали нас до грунтовного дослідження цієї проблематики і визначення єдиних критеріїв, які б уможливили інвентаризацію поля пасивності.

Пасивне значення виражається не лише морфологічною формою, а й активними за формою конструкціями, словотвірними і лексичними засобами, тобто некатегоріальним способом. Віддієслівні прикметники на -bar, -lich,
-abel, -ibel, -wert, -wьrdig, -sam, -fдhig, які є об?єктом цього дисер-таційного дослідження, розташовані на периферії функціонально-семантичного поля пасиву. При наявності окремих праць зі словотвору ця група прикметників не розглядалась всебічно, що зумовило потребу виокремити їх у лексико-семантичну групу (ЛСГ) та дослідити закономірності словотвірного процесу, особливості смислової структури і функціонування в реченні.

Як і в макроструктурі функціонально-семантичного поля, так і в мікро-структурі дериватів із пасивним значенням проявляється взаємодія лексичної та граматичної семантики. Наявність модально-пасивної латентної предикації у структурі прикметникових утворів зумовила особливості їх функціонування.

Актуальність теми зумовлена потребою стратифікації лексичного матеріалу мови, відображення системних зв?язків у межах лексичної групи та їх комплексного дослідження, висвітлення закономірностей дериваційних процесів.

Зв?язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідницької роботи кафедри німець-кої філології Львівського національного університету імені Івана Франка „Дослідження структурно-семантичних особливостей та закономірностей розвитку сучасної німецької мови”.

Мета дослідження полягала у виокремленні прикметникових дериватів із модально-пасивною латентною предикацією, у визначенні парадигматичних зв?язків у межах даної ЛСГ, у висвітленні дистрибутивних і функціональних особливостей досліджуваних лексичних одиниць.

Для досягнення мети потрібно було вирішити такі завдання:

- визначити інваріантні ознаки категорії пасиву;

- здійснити інвентаризацію конституентів функціонально-семантичного поля пасиву і виявити місце прикметникових дериватів у цьому полі;

- скласти лексичний корпус віддієслівних прикметників із модально-пасивною латентною предикацією;

- дослідити механізм дериваційного процесу, визначити словотвірне значення і смислову структуру лексем із латентною модально-пасивною пре-дикацією;

- виявити парадигматичні зв?язки в межах ЛСГ досліджуваних дериватів;

- дослідити особливості функціонування прикметників із пасивним значенням;

- скласти моделі зовнішньої дистрибуції дериватів.

Об?єкт дисертаційного дослідження – прикметникові деривати із модально-пасивною латентною предикацією в сучасній німецькій мові. Предмет дослідження – системні, семантичні, словотвірні, функціональні особливості одиниць досліджуваної ЛСГ.

У дисертації використана у комплексному поєднанні низка методів дослідження: метод компонентного аналізу і трансформації – для інвен-таризації ЛСГ; описовий метод – для характеристики словотвірних моделей; словотвірний аналіз – для дослідження смислової структури дериватів; дистрибутивний аналіз і метод синтаксичного моделювання – для виявлення синтаксичної сполучуваності прикметників із пасивним значенням.

Матеріалом дисертаційного дослідження слугували одинадцять лексико-графічних джерел. Лексичний корпус досліджуваних лексем налічує 1362 оди-ниці. Синтагматичні зв?язки і функціонування прикметникових дериватів із мо-даль-но-пасивною латентною предикацією розглянуті на матеріалі електронного корпусу „Mannheimer Corpora geschriebener Sprache” (www.corpora.
ids-mannheim.de), який складається із творів художньої та публіцистичної літератури. Дані електронного пошуку охоплюють 4210 ілюстративних прикладів.

Наукова новизна одержаних результатів:

1. Повністю інвентаризовано ЛСГ прикметників із пасивним значенням.

2. Здійснено аналіз системних зв?язків у цій ЛСГ.

3. Вперше досліджено механізм дериваційного процесу віддієслівних прикметників із пасивним значенням і завдяки цьому визначено дві словотвірні моделі.

4.Категорія пасиву визначена в рамках предикації, на основі суб?єктно-об?єктних зв?язків.

5. Вперше виконано аналіз словотвірних морфем -bar, -lich, -abel, -ibel, -wert, -wьrdig, -sam, -fдhig за анкетою З.А.Харитончик і Е.С.Кубрякової із урахуванням семантичної узгодженості словотвірної морфеми і базової основи.

6. Вперше складено формули зовнішньої дистрибуції прикметникових дериватів із модально-пасивною латентною предикацією на основі зібраного матеріалу.

Теоретичне значення роботи полягає у дослідженні особливостей функціонально-семантичної категорії пасиву, у з?ясуванні граматичного статусу безособового пасиву в німецькій мові. Предикатна рамка виявляє у смисловій структурі прикметників модальну і пасивну семантику і використовується для ідентифікації одиниць ЛСГ. Комплексний підхід у дослідженні функціональних особливостей прикметникових дериватів розширює наші знання про взаємодію лексичного і граматичного у смисловій структурі слова, а також у межах функціонально-семантичного поля.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використовувати матеріал і результати дослідження при читанні лекцій і спеціальних курсів з теоретичної граматики і лексикології з питань словотвору і парадигматичних зв?язків у лексиці. Результати дослідження можна також використовувати у лексикографічній практиці.

Особистий внесок здобувача. Всі результати дослідження одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на VI міжнародній науковій конференції „Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2000 р.), на ІІ Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні проблеми металінгвістики” (Черкаси, 2001 р.), на ІІ Українсько-баварському конгресі германістів (Львів, 2001 р.), на звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов ЛНУ (Львів, 2004 р.).

Публікації. Основні положення та висновки, викладені у дисертації, відображені у чотирьох статтях, що опубліковані у виданнях з переліку ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та лексико-графічних джерел, додатка. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки, з них 165 сторінок тексту, 19 сторінок списку використаної літератури

(201 позиція), 49 сторінок додатка. Робота містить 17 таблиць і 4 рисунки.

У вступі обгрунтований вибір теми, її актуальність, визначені мета, завдання, об?єкт і предмет дослідження, подані відомості про методи досліження, наукову новизну, практичне і теоретичне значення роботи, апробацію результатів дослідження, кількість публікацій та структуру дисертації.

У першому розділі досліджена граматична категорія пасиву. Розглянуті інваріантні ознаки пасиву, на основі чого здійснена інвентаризація поля пасивності і визначено місце у ньому словотвірних засобів. В огляді літератури подані найбільш поширені теорії інтерпретації пасиву, з яких перевага надається концепції фунціонально-семантичного поля, що розроблена О.В.Бон-дарком [А.В.Бондарко, 1983, 1984, 1991]. Ця теорія адекватно пояснює можли-вості вираження певної граматичної категорії не лише морфологічними засобами, але й взаємодією на функціональному рівні як лексичної, так і граматичної семантики.

Польовий підхід передбачає взаємоповязаність шляхів дослідження – від форми до значення, від значення – до форми. У першому випадку важливим є пошук інваріантного значення, на основі якого визначається інвентар мовних засобів даного поля. Їх систематизація і класифікація можлива за умови аналізу семантичної структури даних елементів поля.

Інваріантні ознаки пасиву, на основі яких мовні засоби різних рівнів об?єднані у функціонально-семантичне поле пасиву, найвиразніші у ядрі поля. Тому їх визначали на основі морфологічної форми werden + Part.II, яка формує ядро поля. Проте аналіз не обмежувався лише морфологічним рівнем, оскільки пасив є категорією, яка реалізується в рамках предикації, виражаючи субєктно-обєктні відношення. Ці відношення фіксуються або у морфологічній формі присудка, або ж у лексичних, словотвірних засобах чи синтаксичних конструкціях. Тому до уваги взята сукупність мовних рівнів, що потрібні для визначення предикативних відношень, які слугують відправним пунктом у визначені категорії пасиву.

Компонентами предикації є предмет думки (субєкт предикації – СП) і його ознака (предикативна ознака – ПО). Предикативний зв?язок мані-фестується на синтаксичному рівні не завжди у формах підмета і присудка (напр., mich hungert). Відповідно предикацію формує не синтаксичне відношення підмет – присудок, а семантична детермінація предмета – суб’єкта предикації (носія ознаки). Предикації в активній і пасивній конструкціях різняться між собою:

1) X liest Y 2) Y wird gelesen (von X)

? ? ? ?

СП (1) < ПО (1) СП (2) < ПО (2)

Протиставлення предикацій (1) і (2) грунтується на протиставленні ПО (1) і ПО (2). Якщо ПО (1) виражає певну ознаку СП (1) в певних граматичних параметрах (час, спосіб), які ми не беремо до уваги, то ПО (2) додатково виражає ознаку афікованості суб’єкта предикації внаслідок дії ззовні. Це фіксується насамперед у лексико-граматичній особливості дієприкметника ІІ від перехідного дієслова, який є складовою граматичного предиката (2). Агенс, або джерело дії, незалежно від його експліцитної реалізації на рівні синтаксису, постійно наявний на семантичному рівні завдяки лексичному значенню перехідного дієслова, від якого утворений дієприкметник ІІ.

Х ? Предикативна ознака

У < Предикативна ознака ( афікованість, інактивність)

?

Агенс

За допомогою викладеного вище положення, що грунтується на предикації, визначено інваріантні ознаки пасиву: афікованість пацієнса і незбіг джерела дії (агенса) зі синтаксичним підметом. Отриманий результат співзвучний із теорією діатез [Т.Т.Сильницкий, 1974; А.А.Храковский, 1974]. Проте трактування пасивних конструкцій як особливого виду предикації дає змогу розглядати пасив в іншому ракурсі, змістивши акценти. При цьому беруться до уваги такі аспекти:

1) основною функцією пасиву є вираження ознаки афікованості пацієнса;

2) імплікація агенса в рамках синтагми постає не визначальною харак-теристикою пасиву, а лише однією з його властивостей;

3) заперечується твердження про конверсивність активу і пасиву, чи їх полярне протиставленя. (Конверсивність можлива лише на рівні синтаксису для 3-членних пасивних конструкцій. Пасив характеризуться сукупністю семан-тичних ознак, які не є протилежні, але різняться від семантики активних конструкцій).

Показовим з цього приводу є вивчення категорії стану у німецькій мові в історичному розрізі. На основі діахронних досліджень деяких науковців подано короткий історичний екскурс у процес становлення категорії пасиву. Пасив формувався як предикація за зразком активу. Лексико-граматична особливість номінальної частини присудка – дієприкметника ІІ –, що полягає у вираженні інактивної ознаки синтаксичного підмета, сприяла утвердженню пасиву як особливого виду предикації. Звичайно, прирівнювати давньоверхньонімецькі конструкції wesan/werdan + Part.II до пасивних конструкцій у сучасній німецькій мові неможливо, тому що процес граматикалізації підняв ці конструкції на вищий щабель граматичної абстракції, розширивши функціональні можливості пасиву. Проте вираження ознаки афікованості суб’єкта предикації внаслідок дії ззовні залишається основною функцією пасиву у сучасній німецькій мові.

У даному дослідженні структура поля пасивності розглянута передусім через призму ознаковості, що властива для пасиву. Цим зосереджена увага на одній із характеристик пасиву, яка, проте. грунтується на цілій сукупності характеристик. Лише за допомогою такого поняття, як батизматизм, який В.Г.Адмоні В.Г.Адмони, 1988 порівнює із партитурою музичного твору, можна зрозуміти особливість цієї категорії, що відображено у схемі (рис.1.1).

Поле пасивності формується на основі інваріантних значень – афікованості пацієнса і незбігу агенса зі синтаксичним підметом - на фоні батизматичності та в рамках предикації. Його формують синтаксичні, морфологічні, лексичні засоби мовного вираження, які доповнюються в окремих випадках компонентами модальності або акціональності. Словотвірні засоби (прикметникові деривати із пасивним значенням) формують окремий утвір - „сателіт” поля пасивності [М.Е.Білинський, 1985].

Агенс Пацієнс Денотативне

значення

Субєкт Ознака (афікованість) (Агенс) Сигніфікативне

предикації значення

Підмет Присудок Прийменниковий

додаток

Рис.1.1. Поле пасивності:

СЗВ – синтаксичні засоби вираження; МЗВ – морфологічні засоби вираження;

ЛЗВ – лексичні засоби вираження; СлЗВ – словотвірні засоби вираження.

За принципом посилення десемантизації або граматикалізації лексичних одиниць [G. Helbig, 1989, S.215-221] систематизовано компоненти поля пасивності.

Синтаксичний рівень:рефлексивні конструкції, sein zu + Inf., zu + Part.I (від перехідних дієслів).

Морфологічний рівень:werden + Part.II, sein + Part.II, Part.II (у функції означення, від перехідних дієслів), bekommen + Part.II, bleiben, haben, gehцren + Part.II, lassen sich + Inf.

Лексичний рівень: дієслівні фразеологічні звороти (FVG).

Розмежування мовних рівнів є умовним і визначається у даній схемі лише мірою збереження лексичного значення у компонентах конструкції. Пасивне зна-чення переважної більшості конструкцій є наслідком взаємодії лексичної та граматичної семантики її компонентів. Окремішнім утвором поміж різно-рівне-вих конституентів поля пасивності є „словотвірний сателіт". Він формується внаслідок взаємодії морфологічних, синтаксичних і лексичних значень. Саме мор-фосинтаксичні значення утворюють своєрідну словотвірну матрицю, яка внас-лідок семантичного відбору наповнюється відповідним лексичним значенням.

У другому розділі проаналізовані парадигматичні властивості прикмет-никових дериватів із граматичною ознакою пасиву. На основі лексико-графічних джерел здійснена інвентаризація ЛСГ, досліджений процес деривації із визначенням словотвірного значення і моделей дериватів. Подана характе-ристика словотвірних морфем та їх внутрішньої валентності і дистрибуції. Зосереджено увагу на взаємодії лексичної і граматичної семантики у смисловій структурі слова.

Комбінація лексики і граматики в макроструктурі функціонально-семантичного поля пов’язана із такою ж взаємодією одиничного і типового (тобто лексичного і граматичного) у мікроструктурі відповідного слова. Реалізуючись у семантичній структурі віддієслівних дериватів, категоріальне значення пасиву впливає на системні відношення смислових компонентів слова. Цим визначається дериваційний механізм і структурні особливості віддієслівних похідних.

У процесі прикметникової деривації від дієслівної основи мотивуюче слово переходить в іншу частину мови. Це явище в мовознавстві називається „транспозицією”. Транспозиція встановлює зв’язок між одиницями різних частин мови, узгоджує субкатегоріальне значення базової лексеми і того морфологічного класу слів, у який транспонується похідне. До смислової структури похідного входять два субкатегоріальних значення, одне з яких є провідним, а друге – зазнає підпорядкування. Отже, віддієслівні прикметники на найвищому рівні абстракції отримують субкатегоріальне значення ознаковості. Субкатегоріальне значення процесуальності успадковується від основи дієслова, але на нижчому рівні переходить у ранг підпорядкування. Внаслідок цього під час транспозиції завжди зберігаються загально-категоріальні характеристики базового слова, які вказують на його первинну синтаксичну функцію і на приналежність до певної частини мови. Інші граматичні значення також можуть успадковуватись у смисловій структурі похідного або ж вони зазнають нейтралізації. Важливим завданням семан-тичного аналізу є визначення тих граматичних ознак базової мовної одиниці, які релевантні для даного процесу словотворення і стають складовими семан-тич-ної структури новоутвореної лексеми.

Під час деривації на синтаксичній основі похідне слово імплікує значення всієї синтаксичної конструкції. Тому мотивуючим джерелом постає не слово, а ціла синтаксична конструкція. Згортання синтаксичної конструкції внаслідок синтаксично-семантичної компресії у похідне слово в свою чергу спричиняє появу латентних сем у його смисловій структурі. Прикметникові деривати із пасивним значенням імплікують семи пасивності і модальності, які можна виявити за допомогою методу трансформації.

(1)

(2)

Структурно синтаксична конструкція (1) відповідає дериватам на -bar,

-lich, -abel, -ibel, -sam; синтаксична конструкція (2) – дериватам на -wьrdig,

-wert. Похідним на -fдhig відповідає конструкція: gebrauchsfдhig ist fдhig zum Gebrauch, яку розглядаємо як різновид конструкції (2).

Згадані вище мотиваційні конструкції є основою моделі досліджуваних прикметникових утворів. Словотвірна модель будується за принципом ієрар-
хії – від найбільш узагальнених значень граматичного рівня – до лексичного наповнення на найнижчому рівні абстракції. На прикладі похідних lesbar i sehenswert (рис. 2.1, 2.2) розглянемо два різновиди дериваційного процесу, які відображають не лише структуру словотвірної моделі, а й механізм взаємодії морфосинтаксичних і лексичних значень.

(1) les – bar

Процесуальність Ознаковість

Перехідність Модальність Пасивність

Синтаксична

конструкція (1)

Лексичне + Можливість виконання дії

значення дієслова над логіко-семантичним об’єктом

Рис.2.1.Словотвірна модель lesbar.

(2) sehens – wert

Субстантивована

процесуальність Ознаковість

Синтаксична

конструкція (2)

Лексичне значення

словотвірної морфеми

Модальність Пасивність

Лексичне Лексичне значення словотвірної морфеми

значення дієслова + (із посиленою модальністю і пасивністю)

Рис.2.2. Словотвірна модель sehenswert.

Синтаксична конструкція як джерело мотивації трансформує граматичні значення пасивності і модальності у похідне слово. Модальні і пасивні семи фіксуються саме у словотвірній морфемі. Словотвірна морфема у свою чергу разом із основою перехідного дієслова моделює необхідну інформацію, яка відповідає синтаксичній конструкції (1).

У другій схемі (рис.2.2) семи пасивності і модальності – іншого походження. Вони закладені у лексичне значення словотвірної морфеми -wert („вартий”, „гідний”) і посилюються процесуальним характером віддієслівної основи. Базою словотвірної морфеми даного типу деривації може бути не лише перехідне дієслово. Наприклад: staunenswert.

Наведені вище схеми (рис.2.1 і 2.2 ) відображають словотвірні моделі, які наповнюються конкретним лексичним значенням словотвірних морфем. Вони демонструють взаємозумовленість базової основи і словотвірної морфеми. Для адекватного аналізу одиниць словотвірної ніші, яка базується на відповідній моделі, необхідно розглянути значення словотвірної морфеми поряд з її узгоджувальними властивостями або внутрішньою валентністю.

Для структурної цілісності дослідження аналіз словотвірних морфем провадився за „анкетою“ Є.С.Кубряквої і З.А.Харитончик. При цьому використовувались лише ті пункти, які є визначальними для даного типу деривації: етимологія словотвірної морфеми, її граматична характеристика (внутрішня валентність), семантична узгодженість із базовою основою і внутрішня дистрибуція.

Аналіз словотвірних морфем згідно із розробленою „анкетою” потребує відбору лексичного матеріалу. На фоні багатозначності словотвірної морфеми важливо виявити лексичні одиниці, які імплікують значення пасиву. Послуговуючись методом трансформації для експлікації мотивуючого джерела і прихованих граматичних значень, лексичний матеріал відсортовували також на основі субєктно-обєктних відношень, які яскраво проявляються у рамках предикації. Цей метод набуває особливої ваги у разі значної ідіоматизації базової основи. З огляду на те, що класифікація дериватів за семою пасиву в таких випадках утруднена, метод трансформації виявився недостатнім. Це можна продемонструвати на прикладі прикметників з -lich. Словосполучення: Eine unansehnliche Person – важко трансформувати у модально-пасивну конструкцію. Проте інваріантні ознаки граматичної категорії пасиву – незбіг джерела дії зі синтаксичним підметом і афікованість логіко-семантичного об’єкта – зберігаються, хоча і у послабленому, завуальованому вигляді.

Eine unansehnliche Person

? ?

ПО (модальність + афікованість) > СП

?

Агенс

Лексичний корпус налічує 1362 одиниці із пасивним значенням, з них на -bar – 867 лексем; -lich – 224; -sam – 18; -abel – 62 ; -ibel – 24; -fдhig – 36; -wert – 71; -wьrdig – 58 лексем. Корпус досліджуваних лексем подано у додатку.

Таблиця 2.11

Характеристики словотвірних морфем -bar, -lich, -abel, -ibel

Характеристики | -bar | -lich | -abel | -ibel

Базова основа | Перехідність |

Перехідність |

Перехідність |

Перехідність

1.Цілеспрямо-ваність дії

2.Діяльність

людини | Діяльність людини | Діяльність людини | Діяльність людини

Засоби

“ланцюгової”

деривації | un-,-keit | un-, -keit, allgemein-,

- weise-, -fals,

hoch-, leicht-,

schwer-, meist-,

weiter-, viel- | in-, ir-, im-, -tдt | in-, ir-, -tдt

Модальний

компонент | Можливість/

необхідність |

Можливість/

необхідність

(умови виконання дії) | Можливість/

оцінка

суб’єкта

предикації | Можливість

Таблиця 2.12

Характеристики словотвірних морфем -wert, -wьrdig, -fдhig, -sam

Характеристики | -wert | -wьrdig | -fдhig | -sam

Базова основа | Процесуаль-ність

іменникової основи | Процесуальність

іменникової основи | Процесуальність іменникової основи

2.Перехідність/

афікованість | Перехідність

Діяльність людини |

Діяльність людини |

Діяльність людини | Діяльність

людини

Засоби

“ланцюгової”

деривації | – |

un-,

-keit | -keit | un-,

-keit

Модальний

компонент | Оцінка

суб’єкта

предикації | Оцінка

суб’єкта

предикації | Оцінка

суб’єкта

предикації | Можливість

Табл.2.11 і 2.12 демонструють повторюваність семантичних ознак у словотвірних нішах. З огляду на це розглянуто питання синонімії або конкурентності досліджуваних морфем. Результат відбору – 142 синонімічні опозиції. Найчисленнішою постає опозиція однокорінних утворів на -bar i

-lich. Вони можуть виражати протилежні, синонімічні та несинонімічні значення. Внаслідок ідіоматизації деякі деривати з -lich не виявляють семи становості та випадають із протиставлення дериватам на -bar: ausfьhrlich – ausfьhrbar, betrдchtlich – betrachtbar, einschlieЯlich – einschlieЯbar.

Завдяки високій продуктивності моделі з -bar її пов’язують численні синонімічні відношення з іншими типами деривації. Таким чином, прикмет-ники на -bar постають відправною точкою, орієнтуючись на яку, доцільно виявляти співвідношення конкурентності чи синонімії зі суфіксальними утворами.

Семантично деривати на -wert, -wьrdig виходять за межі конкурентності з прикметниковими утворами згаданих вище моделей через часткову наявність лексичних значень „вартий”, „гідний”.

-abel/-ibel

Синоніми

Антоніми

Антоніми Словотвірні варіанти

-sam -bar -lich

Синоніми Синоніми

Синоніми Антоніми

-fдhig

Рис.2.3 Співвідношення дериватів

із пасивним значенням.

У третьому розділі проаналізовані синтагматичні властивості дослі-джуваних дериватів. Розглянуті теоретичні питання синтаксичної семантики, синтаксичної компресії та номінації. На основі даних електронного пошуку змодельовані синтагматичні зв?язки прикметників із модально-пасивною латентною предикацією.

Через складність своєї смислової структури деривати виконують особливі функції у реченні на відміну від простого слова. Введені у речення на основі синтаксичного і семантичного узгодження досліджувані деривати насамперед реалізують функцію структурно-смислового компонента речення. Вони виражають ознаку предмета, дії або іншої ознаки у трьох синтаксичних функціях: предикативній, означення та обставини способу дії. Семантична структура похідних характеризується наявністю латентного предикативного звязку. Таким чином, коплекс значень, які необхідні для розгортання латентної предикації, акумулюється у похідному слові. Отже, можна констатувати наявність ще одної функції похідних – номінативної, завдяки чому відбувається функціонально-комунікативна взаємодія різнорівневих одиниць мовної системи . Особливості функціонування віддієслівних дериватів досліджені за допомогою електронного корпусу „Mannheimer Corpora geschriebener Sprache” (). Результатом електронного пошуку стали 4210 ілюстративних прикладів, з яких 1997 демонструють вживання дериватів у функції означення, 1757 – у функції предикатива, 336 – у функції обставини способу дії, а також виявлено 130 прикладів субстантивації. На основі отриманого матеріалу здійснено моделювання, у якому використову-валась частина символів, запропонованих О.І.Москальською О.И.Москаль-ськая, 1974.

Аналіз текстового матеріалу дав змогу виявити особливості прикметникових дериватів, які проявляються у всіх трьох синтаксичних функціях.Незважаючи на те що досліджувані прикметники утворені за єдиною словотвірною моделлю, семантика мотивуючого дієслова в їх структурі проявляється по-різному. Сема процесуальності найвиразніша у тих дериватах, які успадковують керування дієслова або його зовнішню дистрибуцію, менш виразно – у випадках часткової або повної ідіоматизації. У наведеному нижче прикладі простежується звязок із зовнішнім оточенням мотивучого дієслова:

Leukoplakie, erkennbar an weiЯlichen Flecken und Verdickungen an der Zunge, sei in zahlreichen Aids-Fдllen in den USA und Europa festgestellt worden (H85/JM2.13556, Mannheimer Morgen (1985, Medizin), 12.12.85, S.03, Ein beunruhigendes Bild) ?Leukoplakie, die an weiЯlichen Flecken erkannt werden kann.

Частково ідіоматизовані прикметникові деривати використовуються для детермінації іншої ознаки як посилення або послаблення. При цьому модальне і пасивне значення у смисловій структурі похідних зберігається:

Drьber hinaus kцnnen bereits vorhandene Ablagerungen durch die Dauerbehandlung abgebaut werden. Die Behandlung ist fьr Sie denkbar einfach (H85/JP1.00073,Packungsbeilagen fьr Medikamente).

Посилення семи процесуальності “конкурує” із посиленням семи ознаковості у смисловій структурі прикметникових дериватів. У наведених вище прикладах виявляються успадковані дериваційними одиницями властивості мотивуючого дієслова. На противагу цьому у більшості досліджуваних дериватів (але не у всіх) домінує сема ознаковості. Внаслідок цього дані лексеми здатні утворювати ступені порівняння. Наприклад:

Er muЯte entweder seine alten Kontrakte erneuern, wozu er keine groЯe Lust hatte, indem mehrere Mitglieder, die sich fьr unentbehrlich hielten, tдglich unleidlicher wurden…(GOE/AGM.00000, "Wilhelm Meisters Lehrjahre", Hamburger Ausgabe, Bd 7, S. 285).

Результати аналізу особливостей функціонування прикметникових дериватів із пасивним значенням дають підстави констатувати, що вони виконують на основі латентної модально-пасивної предикації у мовленнєвій комунікації певне прагматичне завдання, а саме – приписування предметові думки, тобто субєктові предикації, ознаки, яку ми позначили як константу із модальним модусом. Інваріантна ознака пасиву, як зазначено у розділі 1, – афікованість субєкта предикації внаслідок дії ззовні, яка прирівнена до константи, виражається морфологічною формою пасиву, що утворює ядро функціонально-семантичного поля пасивності. Залежно від додаткового семантичного навантаження, яке притаманне конституентам даного функціонально-семантичного поля, константа отримує модус: процесуальної дуративності, статичної результативності, статичної дуративності чи модальності. Con.mod – константа із модальним модусом – в межах поля пасивності виражається конструкціями: gehцren + Part.II, lassen sich + Part.II, ist zu + Part.II, зворотними конструкціями, zu + Part.I (від перехідних дієслів), а також прикметниковими дериватами.

Очевидно, що в системі німецької мови наявна велика парадигма засобів вираження модально-пасивного значення. Перевага віддієслівних дериватів полягає у фіксації комплексу значень під одним іменем. Цей комплекс одиниць різних мовних рівнів, що необхідні для реалізації предикативних відношень (у даному випадку – модально-пасивних), назвемо латемою.

Латема досліджуваних дериватів формується на основі константи, тобто на логіко-семантичному рівні. Вона визначається релевантними граматичними значеннями ознаковості, процесуальності, перехідності, модальності і наповнюється відповідним лексичним значенням. Латема визначає узгоджуваність прикметникових похідних, не лише лінійну, а й семантичну. На основі цього аргументами досліджуваних дериватів постають пацієнс (суб?єкт модально-пасивної предикації), який обов?язково експлікується у реченні, та агенс, вираження якого на синтаксичному рівні факультативне. У мовленнєвому процесі латема зазнає різнопланових модифікацій при незмінності con.mod. Можливість модифікувати семантичний еквівалент – con.mod – надає істотних переваг у вживанні прикметникових дериватів порівняно з іншими модально-пасивними конструкціями.

ВИСНОВКИ

1. Віддієслівні прикметникові деривати із латентною модально-пасивною деривацією займають окрему словотвірну нішу у сучасній німецькій мові. Утворені внаслідок експліцитної деривації на основі спільного мотиваційного джерела (модально-пасивної конструкції) досліджувані деривати постають засобом некатегоріального вираження категоріального значення пасиву. Тому досліджувати їх смислову структуру, особливості функціонування і дериваційний механізм доцільно з огляду на згортання предикативного зв'язку із модально-пасивним значенням у похідне слово.

2. Наявність латентної предикації ми обрали за основний критерій відбору лекичних одиниць, тому що більшість словотвірних морфем, які здатні реалізовувати пасивне значення, характеризується багатозначністю. Суцільна вибірка прикметникових утворів на -bar, -lich, -abel, -ibel, -wert, -wьrdig, -sam, -fдhig із чотирьох лексикографічних джерел здійснена за допомогою методу трансформації у досліджуваний корпус. Для похідних, які зазнали значної ідіоматизації, придатнішим є інший метод: виявлення предикативної рамки із предикативною ознакою афікованості суб'єкта предикації та імпліцитною наявністю агенса. Такий підхід обгрунтовується трактуванням пасиву як різновиду предикативного зв'язку у протиставленні до активу як приписування предметові думки - суб'єктові предикації – ознаки афікованості внаслідок дії ззовні.

3. У даному ракурсі саме ознаковість постає основною функцією пасиву, що особливо проявляється у словотворі – у віддієслівних прикметникових дериватах. Унаслідок дериваційного процесу модально-пасивна предикація згортається у смислову структуру похідного слова. Під субкатегоріальним значенням ознаковості, яке притаманне всім прикметникам, у ієрархічній послідовності укладаються семи процесуальності, перехідності, модальності та пасивності як результат взаємодії мотивуючого джерела і словотвірної морфеми. На нижчому рівні абстракції ця словотвірна модель наповнюється відповідним лексичним значенням базової основи, що можна продемонст-рувати за допомогою схеми (див. рис. 2.1, 2.2)

4. Таким чином, у смисловій структурі похідних фіксуються значення, що необхідні для реалізації модально-пасивного предикативного відношення. Цей комплекс ознак різних мовних рівнів, що об?єднані у поліфункціональну одиницю, ми називаємо латемою. Латема формується на логіко-семантичному рівні, на основі інваріантних ознак пасиву (афікованості суб'єкта предикації внаслідок дії ззовні). Через незмінність цих ознак ми позначили їх константою (con.), яка доповнюється модальним значенням необхідності/можливості/оцінки суб'єкта предикації (con.mod).

5. Латема визначає узгоджуваність похідних як на синтаксичному, так і на семантичному рівнях. Відповідно до цього обов'язковими аргументами дери-ватів постають пацієнс і агенс. На рівні синтаксису пацієнс знаходить вираження за допомогою різних членів речення – залежно від того, що означує прикметниковий дериват: підмет або додаток, які виражені займенником чи іменником; означення або іменникову частину присудка, які виражені прикметником; обставину способу дії, яка виражена прислівником.

6. Субститутом пацієнса може бути також структурне es або додаткове підрядне речення. При субстантивації деривата спостерігається ущільнення модально-пасивної предикації – в одній лексемі зосереджуються і пацієнс (суб'єкт предикації), і предикативна ознака (con.mod).

Агенс експлікується у випадку, коли у смисловій структурі деривата домінує сема процесуальності, за допомогою прийменникової групи з fьr, von або додатка у давальному відмінку.

7. У мовленнєвому процесі латема зазнає різнопланових модифікацій: синтаксичної - внаслідок виконання дериватом різних синтаксичних функцій (предикатива, означення, обставини способу дії); лексико-граматичної – внаслідок утворення ступенів порівняння при посиленій ад'єктивації деривата; структурно-морфологічної – при субстантивації; лексичної – при використанні деривата для посилення або послаблення іншої ознаки внаслідок його значної ідіоматизації.

8. Фіксація комплексу значень під одним іменем (латема), а також можливість їх модифікувати належать до основних переваг досліджуваних прикметникових дериватів. У цьому полягає їх прагматичне завдання серед інших засобів вираження модально-пасивного значення, які в системі мови утворюють велику парадигму.

9. Досліджуючи віддієслівні деривати із латентною модально-пасивною предикацією, потрібно розглядати не лише їх зовнішню, а й внутрішню дистрибуцію і валентність. Релевантними для будь-якого дериваційного процесу є граматична і семантична характеристики базової основи. У досліджуваному нами процесі словотворення для базової основи характерні: обов'язкова процесуальність, у більшості випадків - перехідність, а також семантична ознака – вираження діяльності людини у різних сферах. Словотвірна морфема -bar потребує додаткового семантичного значення базової основи – цілеспрямованості дії.

Визначення внутрішньої валентності досліджуваних словотвірних морфем – це лише одна зі складових їх загальної характеристики, яка містить також питання етимології та продуктивності словотвірної морфеми.

10. Результати дослідження засвідчують, що найпродуктивнішим є суфікс -bar. Зіставлення різних лексикографічних джерел виявило нерівномірність фіксації дериватів на -bar у словниках. Ця словотвірна ніша становить відкриту систему, яка легко поповнюється новими лексемами. Це підтверджують неологізми, які виявлені за допомогою електронної пошукової системи у газетних і наукових публікаціях. Властивість словотвірної морфеми -bar за законом аналогії продукувати нові лексеми, що не закріплені узусом, відкриває перспективи для подальших досліджень.

11. Серед віддієслівних дериватів із пасивним значенням діє система співвідношень: вони формують синонімічні опозиції, взаємно доповнюють прогалини при утворенні заперечувальної форми із префіксом un-. Прикметники із латентною модально-пасивною предикацією утворюють у межах частини мови окрему ЛСГ, яка пов'язана із дієсловом. Завдяки поєднанню лексичного і граматичного у їхній смисловій структурі деривати постають конституентами функціонально-семантичного поля пасивності і слугують засобом вираження категоріального значення пасиву. Водночас як одиниці номіналізації вони позначають позамовну ситуацію, що відображається у модально-пасивній предикації. Внаслідок згортання предикативного зв'язку похідні лексеми акумулюють комплекс значень різних мовних рівнів і стають носіями латеми. Завдяки здатності ущільнювати семантичну інформацію і модифікувати її, відкривати різні можливості її використання у комунікативному процесі досліджувані прикметникові утвори посідають особливе місце в лексико-граматичній системі сучасної німецької мови.

Дане дослідження відкриває перспективи для подальшого вивчення продуктивності суфікса -bar. Поданий у додатку перелік 358 новоутворів на

-bar демонструє здатність даної словотвірної морфеми за законом аналогії продукувати нові похідні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Салаган Г.Ф. Щодо проблеми безособового пасиву в сучасній німецькій мові // Зб. статей VI міжнар. конф. „Семантика мови і тексту” (26-28 вересня 2000 р., м. Івано-Франківськ). – Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпат. ун-ту, 2000. - С.483-487.

2. Салаган Г.Ф. Категорія пасиву у сучасній німецькій мові // „Наукові записки” Терноп. держ. пед. ун-ту ім. В.Гнатюка. Сер. Мовознавство. – 2001. - № 2. – С. 51-56.

3. Салаган Г.Ф. Віддієслівні деривати на -bar із пасивним значенням у сучасній німецькій мові // Актуальні пробл. менталінгвістики. Наук. зб. Ч.І. – Черкаси:Видавн. відділ ЧДУ, 2001. – С.90-96.

4. Салаган Г.Ф. Прикметникові деривати із пасивним значенням у німецькій мові // Вісн. Львів. нац. ун-ту. Сер. іноз. мови. – Львів: ВЦ ЛНУ ім. І.Франка, 2001. – Вип. 9. – С. 133-140.

АНОТАЦІЇ

Котовські Г.Ф. Прикметникові деривати із латентною модально-пасивною предикацією. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандитата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2004.

У дисертації досліджені прикметникові утвори із пасивним значенням у сучасній німецькій мові, які постають некатегоріальним засобом вираження категоріального значення пасиву. Внаслідок згортання модально-пасивної предикації у смислову структуру похідних проявляється взаємодія лексичного і граматичного як у мікроструктурі слова, так і в макроструктурі функціонально-семантичного поля пасиву.

За допомогою лексикографічних джерел складено корпус віддієслівних дериватів із модально-пасивною латентною предикацією, досліджено дерива-ційний механізм і визначено дві словотвірні моделі. Досліджено функціональні особливості похідних лексем, які акумулюють комплекс значень різних мовних рівнів. Завдяки здатності ущільнювати семантичну інформацію і модифікувати її, відкривати різні можливості її використання у комунікативному процесі досліджувані прикметникові утвори посідають особливе місце в лексико-граматичній системі сучасної німецької мови.

Ключові слова: прикметникові деривати, функціонально-семантичне поле, предикація, словотвірне значення, інваріантні ознаки, словотвірний сателіт, номіналізація, модальність.

Коtowsky G.F. Adjectival derivatives with the latent Modal and Passive Predication. – Manuscript.

Thesis for gaining Scientific Grade of the Candidate of Philological Sciences in Speciality 10.02.04 – Germanic languages. Ivan Franko L’viv National University., L’viv. 2004.

The thesis is devoted to the investigation of adjectival forms with their Passive meaning in Modern German language, which are used as a non-categorial means of expressing the category meaning of the passive. As a result of transformation of modal and passive predication into a notional structure of derivates the interaction of lexical and grammatical both in the micro-structure of a word as well as in macro-structure of functionally-semantic field of passive is traced.

With the help of lexico-graphical sources it was compiled the corpus of non-verbal derivatives with modally passive latent predication, the derivation mechanism was researched and main word-forming models are identifico functional peculiarities of derivational lexemes accumulating the complex of meaning of different language levels are investigated. Owing to the possibility of suppressing and modifying semantic information, to provide different opportunities to use it in the communi-cative process the adjectival form under research have a peculiar place in lexical and grammatical system of Modern German Language.

Key Words. Adjectival derivatives, functionally-semantic field, predication, word-forming meaning, invariant peculiarities, word- forming satellite, nominalization, modality.

Котовски Г.Ф. Прилагательные дериваты с латентной модально-пассивной предикацией. – Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 – германские языки. Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2004.

В диссертации исследованы прилагательные образования с пассивным значением в современном немецком языке, которые являются некатего-риаль-ным средством выражения категориального значения пассива. В результате свёртывания модально-пассивной предикации в смысловую структуру произ-вод-ных проявляется взаимодействие лексической и грамматической семантики как в микроструктуре слова, так и в макроструктуре функционально-семанти-ческого поля пассива.

В первой главе исследовано поле пассивности. На основе морфо-логической категории wеrden + Part.II определены инвариантные значения поля: аффицированность пациенса и несовпадение агенса с синтаксическим подлежащим. При этом пассив рассматривается как кате-гория, которая выражает субъектно-объектные отношения, реализуясь в рамках предикации. Эти отношения фиксируются не только в морфологичес-кой форме сказуемого, но и в лексических, словообразовательных средствах выражения и синтак-сических конструкциях, которые являются конституэнтами поля пассивности.

Во второй главе проанализированы парадигматические свойства прилагательных дериватов с грамматическим признаком пассива, исследован процесс деривации, смоделировано словообразовательное значение. В смысло-вой структуре производных имеют место два субкатегориальных значения – процессуальности и признака – одно из которых входит в ранг подчинения. Отглагольные прилагательные на наивысшем уровне абстракции получают субкатегориальное значение признака. На низшем уровне находится унаследованное от глагола значение процессуальности, вследствие чего сохраняются общекатегориальные характеристики мотивирующего слова.

При деривации на синтаксической основе производное слово импли-цирует значение всей синтаксической конструкции. Поэтому мотивирующим источ-ником является не слово, а целая синтаксическая конструкция. Свёрты-вание синтаксической конструкции в результате синтактико-семантической компрессии в производное слово в свою очередь становится причиной